Практичне заняття. Давньогрецька трагедія. Софокл «Едіп-цар».

Дорош Андріани ІНА-13

2. Характерні риси, структура, проблематика давньогрецької трагедії.
Характерною особливістю давньогрецьких трагедій було й те, що в них поряд з дійовими
особами виступав хор (це був залишок обрядових дій). Хор виконував гімни на честь Діоніса,
котрі скоро набули форму змагань. Дифірамбічний хор розташовувався півколом, складався з 50
хоревтів, підібраних за статевим і віковим принципом (хор юнаків, хор літніх жінок, тощо), на чолі
хору стояв заспівувач (екзархос). У піснях, які виконував хор, були розповіді про події, які
стосувались героїв, їх минулого, а також висловлювались ті чи інші почуття в зв’язку з ходом дії,
давалась оцінка вчинків, обставин.
Складові трагедії:

 пролог,
 парод (вступної пісні хору, що виходить на орхестру - круглу площадку перед скеной -
будівлею, на піднесеній майданчику перед яким - проскенія - актори розігрували
уявлення),
 трьох або чотирьох епісодіев (Дій,діалогів акторів),
 стасим (пісня хору, що виконувалась між епізодами, стоячі пісні),
 комос – спільний плач за героями
 ексод (фінал з заключній піснею і відходом хору).
 епілог (вводить Евріпід, розповідь про подальшу долю героїв,висновок з трагедії)

Парод і стасим ділилися на строфи і подібні з ними антистрофи (під них хор рухався по
орхестрі то в одну, то в іншу сторону). В трагедіях також могли бути монологи героя,
гіпорхема (пісня хору в кульмінації, перед тим як вибухає катастрофа)
Проблематика:

 Трагічний конфлікт – його також можна назвати внутрішній(героя з його долею)

 Смерть або страждання героя
 Трагедія показує якою людина має бути. Проблеми знаходили свій вираз в образах, що
створили великі драматурги Есхіл, Софокл і Евріпід. Вони брали свої сюжети з міфів,
героїчного епосу, обираючи ті епізоди, у яких особливо гостро постають питання: що є
людина, який сенс життя?
 Боротьба між пристрастями та обов’язком людини (Евріпід)