Лекція 3

Драма в античності: історії виникнення та особливості

План
1. Історія виникнення драми у період античності.
2. Різновиди аттичої драми (трагедія, драма сатирів, комедія) та їх
особливості.
3. Канон давньогрецької трагедії.
4. Трагедія Есхіла «Прометей закутий» як феномен грецької трагедії.
3.
Есхіл сформував канон давньогрецької трагедії, надав їй пафосу
громадянського та морально-філософського звучання, ввів багато новацій,
завдяки чому вона набула державницького значення у житті Греції класичного
періоду. Якою ж була есхілівська трагедія, що її наслідували і розвивали згодом
видатні майстри цього жанру Софокл (496-406 роки до н. е.) та Еврипід (480/84-
406 роки до н. е.)?
У підручнику Давиденко вказано, що дія в трагедії розігрувалася між
хором, який складався з 12 або 15 хоревтів, тобто співаків, на чолі з корифеєм
(заспівувачем) і актором. Есхіл ввів другого актора (девтерагоніста), що певною
мірою обмежило хор і зробило розвиток дії більш напруженим і динамічним.
Пізніше Софокл, спираючись на досвід Есхіла, ввів третього актора
(тритагоніста).
Есхіл же запровадив типову для давньогрецької трагедії форму трилогії —
три сюжетно пов'язані між собою трагічні події, обов'язково почерпнуті з
міфології. Єдиним винятком в історії давньогрецької трагедії є трагедія самого
Есхіла «Перси», присвячена сучасній авторові події — Саламінській битві (480
рік до н. е.), у якій він брав активну участь. «Перси», постановником (хорегом)
якої був майбутній уславлений вождь Афін Перікл, посілана Діонісіях 472 року
до н. е. перше місце.
Хвилюючі й злободенні для свого часу проблеми людської долі в
зіткненні з невблаганним фатумом, невідворотність покарання за злочини
супроти божественних настанов, проти Правди й Справедливості, єдність греків
перед навалою перської агресії могли бути вирішені лише у формі трилогії.
Емоційна напруженість трагічних подій упродовж трьох драм вимагала
психологічної розрядки, отже, Есхіл, як згодом Софокл та Еврипід, завершує
свої трилогії веселою сатиричною драмою.
Кожна класична давньогрецька трагедія починалася з прологу, в якому
актор або актори сповіщали глядача про наступну дію і про те, що їй
передувало.
Потім на сцену (орхестру) виходив хор і, вишикувавшись обличчям до
глядачів, виконував першу пісню, яка називалась пародом. До кінця дії хор
залишався на сцені й брав участь у дії як колективний актор і резонер і
коментатор подій. Після пароду йшли епісодії, тобто схожі на сучасні акти або
дії, в яких хор брав участь нарівні з акторами, що надавало виставі високої
естетичної багатобарвності (діалоги, сповнені мудрих висловів, афоризмів,
дотепів; музика та співучі й пластично-рухливі втручання хору) і психологічної
напруги. Кожний епісодій, яких було чотири чи п'ять, супроводжувався
стасимом — урочистою піснею хору без акторів. Завершувалася трагедія
ексодом — заключною піснею хору та його урочистим виходом з орхестри. У
деяких трагедіях (особливо у Есхіла) ексодові предував коммос — піднесено-
речитативна пісня хору разом з акторами, в якій оплакувалась трагічна доля
героїв і висловлювалось їм співчуття.
Отже, есхілівська трагедія мала складну сюжетно-композиційну й
емоційно-психологічну структуру, насичену актуальними для свого часу
проблемами. Томуне дивно, що вона справляла надзвичайно велике враження на
глядачів, залучаючи їх до світу високих вчинків, почуттів, пристрастей і
страждань і очищаючи їх від усього буденно- низького та пересічного. Це
очищення через співчуття до трагічної долі легендарних героїв Аристотель
назвав катарсисом.
Ця якість притаманна всім трагедіям Есхіла, бо саме він започаткував
низку могутніх і монументальних образів — Прометея, Ореста, Кассандри,
 Клітемнестри — носіїв надзвичайних доль, нечуваних пристрастей і незламних
характерів, які стали вічними супутниками людства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Давиденко Г. Й. Лекційні, практичні та коригуючі матеріали з античної
літератури [Текст] : для студ.заоч. ф-ту укр. мови та літ. Глухів, 1998. 73 с.
2. https://wiki.cuspu.edu.ua/index.php/
Навчальний_курс:_"Історія_зарубіжної_літератури"_(антична),_ФІМ
3. https://worldlit.jimdofree.com/антична-література/
 Практичне заняття № 3
АНТИЧНИЙ ТЕАТР. РОЗВИТОК ДРАМИ
Питання для обговорення
1. Устрій давньогрецького театру. Організація вистав.
2. Фольклорні джерела походження античної драми.
3. Різновиди аттичої драми (трагедія, драма сатирів, комедія) та їх
особливості.
4. Особливості афінської трагедії.
5. Естетика драми Есхіла. Аналіз трилогії «Орестея» та «Прометей
закутий».
6. Проблема вибору у трагедії «Антігона» Софокла. Мотив трагічного
незнання та трагічної іронії у трагедії «Цар Едіп» у Софокла.
7. Евріпід – зачинатель мистецької драми. Психологічне новаторство у
трагедіях «Медея», «Іпполіт».

Самостійна робота
(підготувати розповідь на 3-4 хв на вибір ) *додатковий бал
1. Специфіка драми сатирів.
2. Давня аттична комедія.

Завдання
1. Випишіть і вивчіть значення літературознавчих термінів.
Драма____________________________________________________________
_________________________________________________________________
 Трагедія__________________________________________________________
_________________________________________________________________
Трагічне__________________________________________________________
_________________________________________________________________
Катарсис________________________________________________________
_________________________________________________________________
_
Комедія__________________________________________________________
_________________________________________________________________
Театр___________________________________________________________
_________________________________________________________________
_

2. Стисло дайте відповідь на запитання (письмово).

1.Що ви знаєте про історію давньогрецького театру?
2.Яке значення він мав для античної культури?
3.Які драматичні жанри виникли й розвивалися в Давній Греції?
4.Що таке діонісії?
5.Яке значення давньогрецького театру й античної драми для культурного
розвитку людства?

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Від античності до класицизму. Хрестоматія із зарубіжної літератури. За ред.
Ю.І. Ковбасенко. К. «» , 2000. 743 с.
2.Галич О. А., Дмитренко В. І., Фоменко В. Г. Історія зарубіжної літератури.
Античність. Середньовіччя. Луганськ : Альма матер, 2003. 228 с.
3.Давньогрецька трагедія. Есхіл. Софокл. Евріпід, Х., 2006. 479 с.
4.Літературознавчий словник-довідник. Київ : Академія, 1997 . 749 с.
5.Пащенко В. І. Антична література [Текст] : підручник для студ. вищ. навч.
Закладів, К. : Либідь, 2001. 717 с.