ТЕМА. Зміни в драматургії на межі ХІХ – ХХ ст. Моріс Метерлінк.

«Синій птах». Моріс Метерлінк як теоретик і практик «нової

драми». Концепція символістського театру
Завдання:
- зрозуміти сутність кардинальних змін у драматургії на межі
ХІХ – ХХ ст., ідейних та естетичних шукань представників «нової
драми»;
- зіставляти розвиток європейської та української драми;
-ознайомитися з життєвим шляхом М. Метерлінка, його творчою
спадщиною.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
Наприкінці ХІХ століття —століття драма набула рис соціальних,
філософських, психологічних. Театральне мистецтво збагатилося такою
оригінальною художньою формою як «нова драма».
Особливості нової драматургії
 експериментаторство;
 відмова від реалістичних принципів;
 абстрактний та узагальнений образ людини;
 тяжіння до містики і казковості;
 філософічність, самозаглибленість;
 образи, події та вчинки героїв мають символічний зміст;
 звернення до мотивів життя, смерті, сну, страху, приреченості,
пошуків;
 вплив символізму й імпресіонізму.
Розпочав перехід від «старої» до «нової» драми норвезький драматург
Генрік Ібсен, творчість якого справила величезний вплив на всю подальшу
драматургію. У творчості Ібсена беруть витоки психологічна драма та
філософська «драма ідей», у яких значно підсилюється роль дискусії,
підтексту, настроїв, психологічного аналізу художніх символів.
Творчість Бернарда Шоу стала новим кроком у розвитку «нової
драми». Його називають творцем «драми-дискусії» ХХ століття. Шоу вважав,
що головне у драматичному творі — це боротьба ідей. Для відтворення цієї
боротьби він широко використовував у своїй драматичній творчості
парадокс. Характерною ознакою п'єс Бернарда Шоу є поєднання парадокса з
дискусією.
Драматичний конфлікт у «новій драмі» Генріка Ібсена побудований не
навколо вад і вчинків людини, а довкола зіткнення різних думок та ідеалів.
Послідовник і учень Ібсена англійський драматург Бернард Шоу дав цій
особливості творчого методу назву «ібсенізм» у своїй праці «Квінтесенція
ібсенізму» (1891).
Бельгійський драматург Моріс Метерлінк став теоретиком і практиком
нового театру — символістського. Дія у його творах відбувається в умовних
обставинах, конкретно не визначені час і події, дійові особи позбавлені
індивідуальних рис, вони більше символізують переживання і стани, ніж
утілюють їх у конкретних характерах. За умови, що традиційної для «старої»
драми дії у символістській драмі немає, театр із драматичного
перетворюється на ліричний.
На межі ХІХ-ХХ століть драма зазнала значних зрушень у творчості
російського письменника Антона Чехова. Він вважав, що головне у творі —
людське життя, а події — лише тло. Тому створював п’єси, у яких
протиставляв погляди дійових осіб на життя та глибоко аналізував їхній
внутрішній світ. Автор надавав перевагу внутрішнім конфліктам, які
зумовлюють розвиток ліричного сюжету. Сюжети драматург брав із самого
життя. Йому найкраще вдавалося розкривати трагедії буденності.
Переживання, настрої героїв виходять на перший план, тому
драматургію Чехова називають лірико-психологічною.
https://scribble.su/zarub_ukr/zarub-lit-10-kadobyanska/28.html

Ерік Вереншольд Вен Хомер Нодс.  Жак Еміль Бланш Осип Браз

Генрік Ібсен. Дж. Б. Шоу. М. Метерлінк А. П. Чехов
1895 р. 1915 р ХХ ст. 1898 р.

Теорія літератури
«Драма ідей» — це філософсько-психологічна драма, у якій велику
роль відіграє підтекст, психологічний аналіз, а основою конфлікту є
зіткнення різних світоглядів, різних ідей.
 «Драма-дискусія» — це драма, у якій герої є носіями різних, але добре
обґрунтованих поглядів. Конфлікт будується на дискусії і впродовж п’єси не
розв’язується, а, навпаки, загострюється, а фінал залишається відкритим.
Символістська драма — це драма, у якій дійовими особами
виступають символічні образи, що дають змогу відобразити духовне життя
людини.
Лірико-психологічна драма — це драма, у центрі уваги якої не події,
а переживання, настрої героїв, що перебувають у конфлікті з трагічною
буденністю.
«Ібсенізм» — це особливість художнього методу, що полягає в
розкритті трагізму життя через зображення психологічних колізій, поєднання
зовнішньої та внутрішньої дії, в інтелектуально-аналітичному підході до
подій та образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні
символіки й підтексту.
https://scribble.su/zarub_ukr/zarub-lit-10-kadobyanska/28.html
Творчість М. Метерлінка у кінці ХІХ – на початку ХХ століть
спрямована на пошуки шляхів одухотворення дійсності, утвердження істини
та ідеалу в житті.
М. Метерлінк створив новий тип драми. Його п'єси показували
трагедію життя, відображали складне духовне буття. А у центрі уваги не дії
та вчинки героїв, а душевні переживання людини, морально-філософські
проблеми епохи. У «старій» драмі» конфлікти були зовнішніми - відкрите
зіткнення персонажів між собою. У «новій» драмі Метерлінка конфлікти
були внутрішніми - зіткнення персонажів із трагедією буття, зіткнення різних
ідей, духовні протиріччя героїв. Психологічні колізії, зіткнення ідей стали
рушійними силами його сюжетів.
Герой Метерлінка - особистість, «духовний симптом» епохи. Глядач
упізнав себе, залучився до «внутрішньої дії», переживав і мислив разом з
героєм. Автор відтворив загальну атмосферу часу, духовні пошуки епохи,
прагнув до морального пробудження особистості і суспільства. Герої його
драм не поділялися на головних і другорядних. Усі персонажі важливі, вони
позбавлені однозначних характеристик. Ці риси відрізняли "нову драму"
Метерлінка від «старої драми».
Символістський театр драматурга – «театр смерті» - став трибуною
Невідомого. Усім керувало Невідоме, панували «небачені», «фатальні сили,
наміри, які нікому не відомі. Але з часом М. Метерлінк починає
усвідомлювати вичерпаність можливосте такого театру. У автора
з’являються нові погляди на життя і на творчість
https://studfile.net/preview/4512308/page:13/
Фізкульпауза. Відеогімнастика для очей
https://www.youtube.com/watch?v=NRGQsVUQfzg
П’єса-казка «Синій птах»
П’єса-казка «Синій птах» (1908) — це гімн життю,
пізнанню, душевному здоров’ю, красі та шляхетності, твір
більшою мірою романтичний, ніж символістський. У драмі-
феєрії «Синій птах» митець засобами символізму втілив ідею одухотворення
буття і відновлення зруйнованих зав’язків у світі.
Жанр твору
П’єса «Синій птах» — це філософська п’єса-казка, яка в
узагальнювальній формі містить нову систему поглядів драматурга на
природу, людину і суспільство. Цей твір також відносять до жанру драми-
феєрії. Метерлінк в основу твору поклав казкову подорож дітей, одягнув їх у
казкові костюми і дав чарівні предмети. Також він активно використав
фольклорний мотив пошуків цілющого зілля.
«Синій птах» Моріса Метерлінка — символістська
драма-феєрія, герої якої подорожують у
пошуках птаха щастя і потрапляють до чарівних країн. У
подорожі діти набувають досвіду, пізнають світ,
змінюються і стають щасливими. Значить головне — це
готовність вирушити у похід за істиною, бажання змін,
прагнення ідеалу. Саме в цьому, на думку Метерлінка, і
полягає сенс буття — зрозуміти, навіщо ти прийшов у світ,
який смисл у тому, що ти живеш, що життя — вічне.

У світовій літературі це відомий жанр. До нього належать, крім

«Синього птаха» Моріса Метерлінка, твори «Затоплений дзвін» Герхарта
Гауптмана,  «Над Дніпром» (весняна казка) Олександра Олеся тощо. Пошуки
шляхів для формування «нової драми» хвилювали й українських драматургів
межі ХІХ — ХХ ст. Миколу Куліша, Олександра Олеся, Володимира
Винниченка.
Окремі драми Моріса Метерлінка ще за його життя українською
перекладали Євген Тимченко, Марія Грінченко, Наталя Кобринська,
Максим Антонюк, Павло Долина та інші. Переклади цих творів вплинули на
українську літературу кінця ХІХ — початку ХХ ст. Пізніше «Синього птаха»
перекладали Максим Рильський і Надія Гордієнко-Андріанова. У наш час
твір перекладали Степан Грицюк (1997) та Дмитро Чистяк (2007).
Захоплювалася творами Метерлінка і Леся Українка, яка деякі з них
перекладала українською.
Жанр феєрії відкрив перед українською поетесою чимало перспектив
для вираження особливого духовного світу та втілення в життя власної
концепції, яка спирається на національні міфічні образи. Якщо у Моріса
Метерлінка люди пізнають інший світ, то Леся Українка йде від
супротивного, її героїня з іншого світу намагається зрозуміти людське життя.
Бельгійський драматург і українська поетеса вибрали для своїх п’єс
жанр драми-феєрії, який дав можливість широко використати фольклорні
образи-символи, перетворення, порівняти два світи, перекласти мову
символів на загальнолюдську, передати своє бачення та відчуття світу.
Неможливо не помітити подібність ремарок у Метерлінка і в Лесі Українки.
Вони створюють в уяві читачів картину, настрій, враження. Використання
фразеологізмів робить обох драматургів близькими до усної народної
творчості.
Цікавим є образ щастя в обох творах. У «Синьому птасі» дітям
відкривається щастя бачити й розуміти Велику Материнську Любов,
відчувати Блаженство Батьківського Дому та Великі Радощі. Діти
почуваються щасливими від того, що допомагають іншим, вони сповнені
Любов’ю і Радістю, передчуттям щастя в майбутньому.
У «Лісовій пісні» добре, гарне, світле, омріяне щастя втілюється у
фольклорному образі Мавки. Вона виборює своє місце серед людей,
утверджує красу в житті. Навіть коли її ображають, навіть коли Мавка,
переможена на якусь мить, іде в царство Марища, вона прекрасна. Адже і
там, виснажена зрадою коханого, дівчина не кориться лихові. Мавка живе
для людей, і в цьому її краса. Вона пробачає Лукашеві зраду, втрачене щастя,
і юнак відходить у вічність зі щасливою усмішкою на обличчі. Образ Мавки
— символ ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із
законами природи, пізнає світ через своє «я», живе любов’ю й здатна на
самопожертву в її ім’я, вона має «в серці те, що не вмирає».
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
1. Розкрити символічний сенс сюжету пошуків Синього птаха та
символістські картини світу у творі.
2. Проаналізувати засоби створення ефекту магічності в тексті п’єси.
3. Дослідити роль ремарок у драмах-феєріях «Синій птах» Моріса
Метерлінка і «Лісова пісня» Лесі Українки. За результатами
дослідження укласти порівняльну таблицю.
4. Переглянути фільм, написати рецензію на нього. Режим доступу:
https://www.google.com.ua/search?
client=opera&q=фильм+синяя+птица+1976+года&sourceid=opera&ie
=UTF-8&oe=UTF-8

БЛОК КОНТРОЛЮ
1. Питання до самоконтролю
 Що є характерним для «нової драми»?
 Що таке «ібсенізм»?
 У чому полягає новаторство М. Метерлінка?
 У чому полягає концепція символістського театру?
  До якого драматичного жанру відноситься твір М. Метерлінка
«Синій птах»?
2. Виконайте тестові завдання.
1. В якому рядку вірно визначено драматургів, які працювали у жанрі «нової
драми»? 
А Г. Ібсен, В. Шекспір, А.Чехов;
Б  А. Чехов, Б. Шоу, Ж.-Б. Мольєр;
В Г. Ібсен, Б. Шоу, А. Чехов;
Г Б. Шоу, Ж.-Б. Мольєр, А. Чехов.
2. Визначте ознаки «нової драми"
А зіткнення особистості з навколишнім світом; 
Б відкритий фінал; 
В романтичний сюжет; 
Г дискусія – рушійна сила; 
Д наявність авторської позиції;
Е домінування внутрішньої дії над зовнішньою.
3. М. Метерлінк
А французький драматург
Б бельгійський драматург
В англійський драматург……………..
4. Назвіть жанр твору М.Метерлінка «Синій птах»
А казка-феєрія; 
Б драма-феєрія;
Всоціально-психологічна драма;
Г фантастична драма.
5. Із скількох дій складається п’єса?
А двох;
Б п’яти;
В шести;
Г десяти
6. Символом вiчного прагнення людства пiзнати таємницi бутя у п’єсі М.
Метерлінка «Синій птах» є:
А шапочка з діамантом; 
Б чарівна паличка;
В Синій птах;
Г чудодійна пір’їна.
7. Слова: «Всi матерi багатi, якщо вони люблять своïх дiтей. … ïх любов є
найчудовiшою з усiх радостей», - належать…  
А Душі Світла; 
Б Старому часу; 
В Материнській любові; 
Г Феї.
8. Кому з героїв драми належать такі слова: “Людина -це все! Треба її
слухати і виконувати всі її бажання! У цьому вся істина…’
А Душі світла; 
 Б Котові;
В Собаці;
Г Феї.
9. Якими країнами подорожують герої?
А Чарівним лісом;
Б Підводним королівством;
В Країною спогадів;
Г Царством Майбутнього.
10. Який художній засіб допомагає розкрити в творі поняття добра і зла,
підступності, вдячності, надії тощо в конкретному художньому образі?
А Метафора;
Б Гіпербола;
В Алегорія.
11. Театр М. Метерлінка називають
А «Театром мовчання»;
Б «Статичним театром»;
В «Театром смерті»;
Г «Новим драматичним театром».
12. Установіть відповідність
«Драма ідей» драма, у якій дійовими особами
виступають символічні образи, що дають
змогу відобразити духовне життя людини.

«Драма-дискусія» філософсько-психологічна драма, у якій

велику роль відіграє підтекст, психологічний
аналіз, а основою конфлікту є зіткнення
різних світоглядів, різних ідей.

Символістська драма драма, у якій герої є носіями різних, але

добре обґрунтованих поглядів. Конфлікт
будується на дискусії і впродовж п’єси не
розв’язується, а, навпаки, загострюється, а
фінал залишається відкритим.

Лірико-психологічна драма драма, у центрі уваги якої не події, а

переживання, настрої героїв, що перебувають
у конфлікті з трагічною буденністю.

Використані матеріали сайтів:

https://vseosvita.ua/library/zapitanna-dla-samokontrolu-tema-no-6-
dramaturgia-kinca-xix-pocatku-xx-st-57143.html
https://uk.wikipedia.org/wiki/Драматургія
https://pidruchniki.com/15861028/literatura/
zhittyeviy_shlyah_meterlinka_rol_dramaturga_stanovlenni_novoyi_drami
https://www.ukrlib.com.ua/tvory-zl/printit.php?tid=6888