Генрік 

Ібсен

Henrik Johan Ibsen

Напрямок Натуралізм, реалізм

 у першу чергу, не традиційні фольклорно-романтичні, фантастичні

персонажі й мотиви, а персонажі реального плану, звичайні, хоча й не
позбавлені своєрідності люди.
Конфлікт:

соціальний – зіткнення природних людських прагнень з нелюдськими,

застиглими догмами суспільства; сюжетний – таємниця і «кримінальний»
учинок Нори як несвідомий виклик буржуазному життєустрою, його
законам;
психологічний – «пробудження» і духовна боротьба Нори, її бажання по-
справжньому розібратися в житті, усвідомити себе як особистість.

Особливості композиції. (3 дії) П’єса має аналітичну композицію, що

означає послідовне розкриття внутрішнього неблагополуччя і трагізму, які
таяться під зовні пристойною оболонкою. Так поступово осягається
внутрішня суть сімейного життя Хельмерів, на перший погляд, щасливого,
але заснованого на неправді й егоїзмі. Дія починається із зображення
ілюзії щастя і закінчується його поразкою.

Дія п’єси розгортається протягом 3-х днів.

«Ляльковий дім» – це розповідь про сім’ю, про людей, які прожили разом
багато років, але так і не зуміли стати щасливими – класичний зразок
соціально-психологічної драми.

Центральна тема п’єси “Ляльковий дім” – становище жінки в суспільстві

Сучасники сприйняли драму як маніфест фемінізму.

Проблематика «Лялькового дому» не вичерпується «жіночим питанням»:

йдеться про свободу людської особистості взагалі. У п’єсі
компрометується не так «чоловічий світ», скільки суспільство 1870-х
років, його норми і установки, мертві закони буржуазного світу.

Композиція п’єси «Ляльковий дім» має аналітичний характер. Аналітизм її

полягає в тому, що твір розпочинається показом зовнішньої ілюзії щастя, а
закінчується катастрофою. Драматург доводить, що злагода, комфорт, у
яких живуть його персонажі, а також нібито доброзичливі взаємини між
ними є оманою. У такий спосіб він розкриває суперечності сучасного йому
світу. Але драму Г. Ібсена називають не тільки аналітичною, але й
інтелектуально-аналітичною, бо вона завершується інтелектуальним
осмисленням персонажами власного життя. Проте герої Ібсена не є
рупорами його ідей. Вони промовляють те, що диктує їм логіка власного
характеру, психологічну глибину якого майстерно розкриває письменник.
Символіка драми «Ляльковий дім»
«Ляльковий дім» – це дім фальшивих цінностей, за якими крилися егоїзм,
духовна порожнеча, роз’єднаність людських душ. У цьому домі не жили, а
лише грали у кохання, шлюб, сімейну злагоду і навіть людську гідність і
честь.

Ялинка (була живою і красивою, і коли її зрізали поступово зав’яла) –

подружнє життя Нори (ідеальні стосунки в родині були лише видимістю,
насправді кожен із них, як Нора, так і її чоловік по-різному сприймали
шлюб, і тому це призвело до трагічної
Мигдалеве печиво (спочатку їла ховаючись від чоловіка, потім – відкрито)
– внутрішнє «я» Нори (героїня була для чоловіка лише «лялькою», але
потім вона вирішила показати себе зовсім з іншого боку, на що не
сподівався чоловік)

Образ Крогстада – неприємності (Нора грала з дітьми — і раптом

зловіщою тінню з’явився Крогстад, який і розпалив вогнище у родині)

Образ тарантели – передчуття невідворотності катастрофи (Нора

танцювала, переживаючи глибокі душевні страждання, вона зрозуміла, що
наближалася страшна гроза; танок за контрастом підкреслив напругу
душевних сил Нори, адже вона танцювала у той момент, коли вирішувала
її доля)

Маскарадні костюми – ролі і маски героїв (зокрема Нори) у реальному

житті (настане час, коли маски необхідно буде зняти, тоді настануть
справжні неприємності, вирішити які швидко буде просто неможливо)

Втілення рис “нової драми” в “Ляльковому домі”: 

а) внутрішня дія;

б) “дотекстова” зав’язка конфлікту;

в) неоднозначне, дискусійне ставлення до героїв і проблем твору;

г) відкритий фінал.

Натуралізм (від лат. natura — природа) — літературний напрям, який

утвердився в Європі і США у 60—80-х роках XIX ст. Філософською
основою натуралізму став позитивізм. Позитивісти вважали, що наука
повинна описувати явища, вона не здатна проникнути в їх суть.
Натуралісти обмежують роль літератури копіюванням дійсності.

Натуралізм з'явився у Франції, теоретиком напряму був Е. Золя. Він писав,

що не хоче, як Бальзак, розв'язувати питання, яким повинен бути устрій
людського життя, бути політиком, філософом, моралістом. Картини, які
він малює, — "простий аналіз шматка дійсності, такої, якою вона є".

Натуралісти вважали, що завдання письменника — досліджувати

закономірності життя людини. Оскільки людина — істота біологічна,
письменник повинен досліджувати біологічні закони її існування.
Характер людини, на думку натуралістів, зумовлений спадковістю,
фізіологічною природою і біологічними законами. Біологічний фаталізм
яскраво виражений у творчості Е. Золя. У багатотомному циклі творів під
назвою "Ругон-Маккари" Золя пояснює кар'єру Ругонів тим, що в їх жилах
тече здорова кров, а занепад роду Маккарів — їх біологічною
неповноцінністю. Фізіологічні імпульси диктують поведінку Жерміні
Ласерте з однойменного роману братів Гонкурів. Натуралісти втілюють у
своїх творах теорію Ч. Ламброзо про злочинність, яку диктує погана
спадковість.

Важливу роль в естетиці натуралізму відіграє теорія середовища.

Натуралісти розуміли середовище перш за все як обставини побутові. У
романах Золя "Черево Парижа", "Пастка" побут постає з усіма
подробицями, барвами і запахами. Натуралісти вважали, що, змальовуючи
побут, вони залишаються па ірунті реальності, яку можуть втратити, коли
звернуться до актуальних соціальних узагальнень. Золя, змальовуючи
побут шахтарів у романі "Жермі-наль", життя селян у романі "Земля", все
ж розкрив і соціальні проблеми.

Натуралісти показують вплив середовища на людину, забуваючи, що

людина впливає на середовище, змінює його. їх герої — пасивні, статичні,
вони жертви соціальних умов. Звичайно, не всі твори натуралістів
проникнуті ідеями фаталізму і песимізму. Натуралісти вважали, що
література повинна використовувати науковий метод пізнання,
відмовитися від моралізаторства, бути безпристрасною. Твори
натуралістів іноді нагадували протоколи судової експертизи, історії
спадкових хвороб.
Основні ознаки поетики «нової драми»:
1. Це п’єси про людську душу, у яких йдеться про трагічну боротьбу
особистості за власний духовний світ.

2. Драматург істотно збагатив коло тем: соціальні проблеми, становище

жінок у суспільстві, спадкові хвороби, влада грошей.

4. Композиція п’єс має інтелектуально-аналітичний характер. Аналітизм

композиції полягає в тому, що майже всі п’єси розпочинаються показом
зовнішньої ілюзії щастя, а закінчуються катастрофою. Інтелектуальні
тому, що завершуються осмисленням персонажами власного життя.

5. Незавершена кінцівка — найвидатніший внесок «нової драми» Г. Ібсена

у світову драматургію. Тут конфлікт не вичерпується після завершення дії.
Так, наприклад, у «Ляльковому домі» розв’язка не є розв’язанням
проблем, а є їхньою постановкою. Відкритість фіналу відповідає вимогам
проблемного театру, який створив Г. Ібсен.

Велику популярність мала й має сьогодні соціально-психологічна драма Г.

Ібсена «Ляльковий дім» («Нора»).

Реалізм — один із напрямів у літературі XX ст., який зосереджує увагу (на

відміну від внутрішніх преживань романтизму) на взаємозв’язку людини і
навколишнього середовища.

! Український реалізм з’явився в дуже важку для України добу. Він

народився в оточенні російського реалізму та не без впливів споріднених
течій Західної Європи (Д. Чижевський).

√ Основні риси реалізму:

• раціоналізм у підходах до розв’язання проблем, основа—

загальнолюдські цінності;

• зображення типових подій і характерів у типових обставинах —

правдиве, конкретно-історичне;

• точна відповідність реаліям;

 соціальне походження та становище впливають на характер і вчинки

героя;

• вільна побудова творів;

• переважання прозових жанрів.

! На формування реалістичного світогляду вплинув розвиток природничих

і суспільних наук (економіка, психологія, соціо

Перша половина XIX століття - особлива сторінка в процесі становлення і

розвитку реалістичного методу. Соціальний аналіз, взаємодія типових
характерів з типовими обставинами, відтворення світу, як непростої
єдності , а суперечливої цілісності - всі ці та інші ознаки свідчать про
якісно новий етап реалізму XIX століття в порівняння з реалізмом доби
Відродження і Просвітництва.
 Визначальні риси реалізму:         - раціоналізм, раціоцентричний
психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих
процесів);         - правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення
типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості
деталей;         - принцип точної відповідності реальній дійсності
усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;         -
характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та
становищем, умовами повсякденного життя;         - конфліктність
(драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої
правди;         - вільна побудова творів;         - превалювання (перевага)
епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя
мистецтва;         - розв'язання проблем на основі загальнолюдських
цінностей. 
Письменники - реалісти не відмежовувались від дійсності, а проникали в
суть соціальних процесів, через аналіз доходили до синтезу. Вони не
обмежувались, як романтики, тільки відкриттям нового світу, а намагались
встановити його більш універсальні закони, пізнати сутність суспільних
відносин, виявити їх причини і наслідки. Залишаючись основним
напрямом в другій половині XIX століття, реалізм набуває нових рис,
нових якостей. Поступово втрачається оптимістичний погляд на життя,
посилюється увага до тем нерівності, вульгарності буржуазного
середовища. Суттєвих змін набуває пізній романтизм як в концепції
особистості, характері героїв, так і в структурі творів. В 70-80-і роки
виникають нові художні напрями, течії, серед яких виділяються
натуралізм, символізм, імпресіонізм. В західноєвропейській та
американській літературі кінця XIX - початку XX століття відмічається
посилення кризових явищ, занепадницьких (декадентських) тенденцій.
Разом з тим ідуть дієві пошуки нових форм і методів для відображення
складних процесів сучасної дійсності. Значно активізувався взаємний
зв'язок і вплив національних літератур.
Символізм
Одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp.
XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст.
Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ
перетворюється на багатозначний символ.
Визначальні риси символізму:
— войовничий бунт проти надто консервативної і регламентованої
суспільної моралі;
— підкреслене естетство (захоплення витонченою поетичною
формою і недооцінка змісту);
— культ екзотичних і заборонених тем, хвороблива увага до
позасвідомого, садо-мазохістських виявів тощо;
— спроби вирватися за рамки повсякденного, прив'язаного до
матеріальності буття, зазирнути до "світу в собі".

СИНІЙ ПТАХ
П’єса М. Метерлінка – належить до жанру феєрії. Ознаками цього жанру
є химерно-казковий сюжет; фольклорні та міфологічні образи; умовність
простору і часу; символістичність ситуацій і образів; ліризм;
узагальнювальний зміст; наявність яскравих сценічних ефектів. П’єса
«Синій птах» цілком відповідає законам цього жанру.

Тема – казкова подорож маленьких дітей дроворуба Тільтіль і Мітіль за

чарівним Синім птахом.

Ідея – «будь сміливим, щоб бачити приховане».

Головна думка – Треба цінувати те, що ми маємо, а не гнатися за

примарним щастям, яке все одно ніколи не наздогнати.

Конфлікт – боротьба сил добра і зла, світла і пітьми, долання героями

всього, що стоїть на перешкоді досягнення мети.

Проблематика твору “Синій птах”:боротьба сил добра і зла, світла і

пітьми,долання героями всього, що стоїть на перешкоді досягнення мети.

https://dovidka.biz.ua/siniy-ptah-analiz/( АУДІОКНИГА)

Що символізують образи-символи?
Синій птах – символ щастя, істини, добра.
Пес –  втілення відданості, готовності до самопожертви.
Кішка –утілення улесливості, підступності, зрадництва.
Хліб – слабкодухість.
Душа Світла – уособлює справедливість, є символом пізнання нового.
Вогонь – відчайдушність.
Двері – символ незнання.
Блаженства – це відображення самовдоволення.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/siniy-ptah-harakteristika

https://artofhistorian.livejournal.com/17889.html грозовий перевал

https://www.100bestbooks.ru/read_book.php?item_id=74&page=15
смерть кєтрин