КОНСПЕКТ

“INTERMEZZO” (1908 р.) – перерва, пауза, перепочинок.

Рід: ліро-епос

Жанр: імпресіоністична лірична психологічна новела, «поезія в прозі» (ліро-епічний твір, написаний
ритмічною прозою, який відзначається яскравою образністю).

Тема: взаємини митця й суспільства.

Ідея: людина, зокрема митець, щаслива й повноцінна лише в гармонії з природою.

Проблематика:

 роль митця в суспільстві;

 людина й природа.

Особливості новели

1. В основу новели лягли автобіографічні факти (відпочинок М. Коцюбинського в с. Кононівка).

2. Має присвяту – Кононівським полям.
3. Головний герой – митець.
4. Твір написаний у формі монологу ЛГ.
5. Автор передав найтонші, миттєві порухи психіки ЛГ, його враження, переживання, багаторазові зміни
настрою.
6. ЛГ проходить такі стадії: втома, крайнє виснаження, намагання відсторонитися від людських
страждань – поступове зцілення – повне одужання.
7. На початку твору є перелік дійових осіб – ознака драматичного твору.
8. Новела насичена зоровими й звуковими образами. Поступово темні, похмурі кольори переходять у
світлі, життєстверджувальні. Ці кольори відтіняють психічний стан, настрої ЛГ.
9. Кульмінація новели – зустріч митця із селянином, страшна розповідь мужика.
Розв’язка – ЛГ поборов депресію, він знову спроможний працювати, писати про пережиті страждання
реальних людей, тому повертається до міста.

Образи-символи новели
 Білі мішки – повішені на шибениці.
 Три білі вівчарки: самозакохана Пава – дворянство; безжалісний Трепов – жандармерія;
дурний Оверко – принижене й втомлене селянство.
 Зозуля – надія на одужання.
 Жайворонок – творче натхнення.
 Сонце – космічна енергія, сила.
 Ніч – одухотвореність і краса.

ТЛ. Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — течія модернізму, започаткована у другій половині ХІХ ст.
у Франції.

«Бачити, відчувати, виражати – у цьому все мистецтво» (брати Гонкур – французькі письменники,
основоположники імпресіонізму в літ-рі).

Особливості імпресіонізму:

 основне завдання вбачали у відтворенні мінливих настроїв і миттєвих вражень від певного явища;
 головне не сюжет, а настроєвість; внутрішні монологи, відтворення потоку свідомості Я-оповідача
надають глибокого психологізму твору;
 характерні ускладнене асоціювання; яскраві, оригінальні тропи; уривчасті речення, інверсії,
безсполучникові конструкції.