НАЙВІДОМІШІ УКРАЇНСЬКІ

ХУДОЖНИКИ
Презентація на тему: "Найвідоміші українські
художники"
Учня 5(9)-х класу
ГКМК
Николенка Ростислава

 Криволап Анатолій Дмитрович

НАРОДИВСЯ 11 ВЕРЕСНЯ 1946 РОКУ В М. ЯГОТИНІ, КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ (УКРАЇНА). У 1976 РОКУ ЗАКІНЧИВ
КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХУДОЖНІЙ ІНСТИТУТ, ФАКУЛЬТЕТ ЖИВОПИСУ. ПІЗНІШЕ ОБРАВ ДЛЯ СЕБЕ
ВІДЛЮДНИЦЬКИЙ СТИЛЬ ЖИТТЯ. САМ АНАТОЛІЙ ВВАЖАЄ, ЩО САМОБУТНІМ ХУДОЖНИКОМ ВІН СТАВ
ЛИШЕ НА ПОЧАТКУ 90-Х.

З 1992-ГО ПО 1995 РОКИ КРИВОЛАП БУВ АКТИВНИМ УЧАСНИКОМ «ЖИВОПИСНОГО ЗАПОВІДНИКА» —

ВПЛИВОВОЇ ГРУПИ ХУДОЖНИКІВ В НОВІТНІЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА. У 2000-Х ПЕРЕЇХАВ З
КИЄВА В СЕЛО ЗАСУПОЇВКА ПІД ЯГОТИНОМ, ДЕ ЖИВЕ І ПРАЦЮЄ.

ЧЛЕН НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ ХУДОЖНИКІВ УКРАЇНИ.

З 1976 РОКУ — ПОСТІЙНИЙ УЧАСНИК РЕГІОНАЛЬНИХ ТА МІЖНАРОДНИХ ВИСТАВОК.

2011 РОКУ РОБОТИ АНАТОЛІЯ КРИВОЛАПА ДВІЧІ ВСТАНОВЛЮВАЛИ СВІТОВІ РЕКОРДИ ПРОДАЖІВ
СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА НА МІЖНАРОДНОМУ АРТ-РИНКУ. ПЕРШИЙ РЕКОРД ВІДБУВСЯ В
ТРАВНІ 2011, КОЛИ ЙОГО КАРТИНА «СТЕП» БУЛА ПРОДАНА НА АУКЦІОНІ PHILLIPS DE PURY & CO В НЬЮ-
ЙОРКУ ЗА 98 500 ДОЛАРІВ. А ВЖЕ В ЖОВТНІ НА ТОРГАХ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ДОМУ PHILLIPS DE PURY
& CO В ЛОНДОНІ, РОБОТУ «КІНЬ. НІЧ.» БУЛО ПРОДАНО ЗА 124 400 ДОЛАРІВ.[1]

9 ЛЮТОГО 2012 РОКУ БУЛО ОГОЛОШЕНО СПИСОК ПЕРЕМОЖЦІВ ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ 2012. АНАТОЛІЙ
КРИВОЛАП ПЕРЕМІГ У НОМІНАЦІЇ «ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО» (ЗА ЦИКЛ З 50 РОБІТ «УКРАЇНСЬКИЙ
МОТИВ»)[2].

Є ЧЛЕНОМ КОМІТЕТУ З НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА (З ГРУДНЯ 2016).
 МАРЧУК ІВАН СТЕПАНОВИЧ
ІВАН МАРЧУК НАРОДИВСЯ В МОСКАЛІВЦІ (ҐМІНА БІЛОЗІРКА КРЕМЕНЕЦЬКОГО
ПОВІТУ ВОЛИНСЬКОГО ВОЄВОДСТВА, ПОЛЬСЬКА РЕСПУБЛІКА; НИНІ СЕЛО
ЛАНОВЕЦЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ) В РОДИНІ ВІДОМОГО НА
ВСЮ ОКРУГУ ТКАЧА. ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ СЕМИРІЧНОЇ ШКОЛИ ВСТУПИВ ДО
ЛЬВІВСЬКОГО УЧИЛИЩА ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА ІМЕНІ ІВАНА ТРУША НА
ВІДДІЛ ДЕКОРАТИВНОГО РОЗПИСУ, ДЕ НАВЧАВСЯ ПРОТЯГОМ 1951—1956 РОКІВ
(ВИКЛАДАЧІ КАРЛО ЗВІРИНСЬКИЙ, ОЛЕКСА ШАТКІВСЬКИЙ, Н. СУКАЧОВА).
ПІСЛЯ СЛУЖБИ В АРМІЇ ПРОДОВЖУВАВ НАВЧАННЯ НА ВІДДІЛІ КЕРАМІКИ
ЛЬВІВСЬКОГО ІНСТИТУТУ ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА, ЯКИЙ ЗАКІНЧИВ 1965
РОКУ (ВИКЛАДАЧІ РОМАН СЕЛЬСЬКИЙ, ДАНИЛО ДОВБОШИНСЬКИЙ). У 1965—
1968 РОКАХ ПРАЦЮВАВ У ІНСТИТУТІ НАДТВЕРДИХ МАТЕРІАЛІВ НАН УКРАЇНИ, У
1968—1984 РОКАХ — НА КИЇВСЬКОМУ КОМБІНАТІ МОНУМЕНТАЛЬНО-
ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА.

ДОРОБОК МИТЦЯ НАЛІЧУЄ БЛИЗЬКО 5000 ТВОРІВ. ПРОВІВ ПОНАД 150 ПЕРСОНАЛЬНИХ І БЛИЗЬКО 50 КОЛЕКТИВНИХ ВИСТАВОК. МАЙСТЕРНЯ
МИТЦЯ ЗНАХОДИТЬСЯ В САМОМУ ЦЕНТРІ КИЄВА НА ВУЛИЦІ ПУШКІНСЬКІЙ.
 ВРУБЕЛЬ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
НАРОДИВСЯ 5 (17 БЕРЕЗНЯ) 1856 В ОМСЬКУ. БУВ ТРЕТЬОЮ ДИТИНОЮ В
РОДИНІ.

БАТЬКО ХУДОЖНИКА, ОЛЕКСАНДР, ПОЛЯК ЗА ПОХОДЖЕННЯМ, БУВ

ВІЙСЬКОВИМ ЮРИСТОМ. ПРІЗВИЩЕ ВРУБЕЛЬ З ПОЛЬСЬКОЇ ОЗНАЧАЄ
«ГОРОБЕЦЬ». ЯК І БАГАТО ВІЙСЬКОВИХ, БАТЬКО ЧАСТО ПЕРЕЇЖДЖАВ З
МІСЦЯ НА МІСЦЕ ЗА ВІЙСЬКОВИМ НАКАЗОМ, ТОМУ СІМ'Я ПОСТІЙНО
МЕШКАЛА В РІЗНИХ МІСТАХ — В ОМСЬКУ, АСТРАХАНІ (1859), ХАРКОВІ
(1860—1865, ТАМ МАЛЕНЬКИЙ МИХАЙЛО ШВИДКО НАВЧИВСЯ ЧИТАТИ І
ЗАХОПЛЮВАВСЯ КНИЖКОВИМИ ІЛЮСТРАЦІЯМИ, ОСОБЛИВО В ЖУРНАЛІ
«ЖИВОПИСНИЙ ОГЛЯД»), В ПЕТЕРБУРЗІ, САРАТОВІ, ОДЕСІ (ТУДИ СІМ'Я
ПЕРЕЇХАЛА 1869 РОКУ І ТУТ МИХАЙЛО ЗАКІНЧИВ РІШЕЛЬЄВСЬКУ
ГІМНАЗІЮ, ОДНОЧАСНО ВІДВІДУЮЧИ МАЛЮВАЛЬНУ ШКОЛУ
«ТОВАРИСТВА ВИТОНЧЕНИХ МИСТЕЦТВ»), І ЗНОВУ В ХАРКОВІ (1883—
1889), ДЕ БАТЬКО ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ ЗАЙМАВ ПОСАДУ ГОЛОВИ
ХАРКІВСЬКОГО ОКРУЖНОГО ВІЙСЬКОВОГО СУДУ

ВРУБЕЛЬ ПОМЕР У 1910 РОЦІ У ПЕТЕРБУРЗІ. ПОХОВАНИЙ НА ЦВИНТАРІ

НОВОДІВОЧОГО МОНАСТИРЯ, ЩО БІЛЯ МОСКОВСЬКОГО ПРОСПЕКТУ.
МОГИЛА ХУДОЖНИКА ЗБЕРЕЖЕНА. НА НІЙ ВСТАНОВЛЕНИЙ
НЕВЕЛИЧКИЙ НАДГРОБОК З ЧОРНОГО МАРМУРУ.
 ПИМОНЕНКО АНДРІЙ КОРНИЛОВИЧ
НАРОДИВСЯ У КИЄВІ 1862 РОКУ В РОДИНІ МАЙСТРА
ІКОНОПИСУ. БАТЬКО — КОРНИЛІЙ ДАНИЛОВИЧ
ПИМОНЕНКО СПОРУДЖУВАВ ВІВТАРІ Й РОЗПИСУВАВ
ЦЕРКВИ. З 1878 РОКУ НАВЧАВСЯ У КИЇВСЬКІЙ
РИСУВАЛЬНІЙ ШКОЛІ. УЧЕНЬ ВІДОМИХ УКРАЇНСЬКИХ
ХУДОЖНИКІВ М. МУРАШКА, Й. БУДКЕВИЧА, Х. ПЛАТОНОВА.
У 1881 РОЦІ СКЛАВ ІСПИТ ПРИ КИЇВСЬКОМУ
НАВЧАЛЬНОМУ ОКРУЗІ. ЙОГО ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ РОБОТИ
БУЛИ НАДІСЛАНІ ДО ПЕТЕРБУРЗЬКОЇ ІМПЕРАТОРСЬКОЇ
АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ, І ЗА РІШЕННЯМ ЇЇ РАДИ ВІД 3
ГРУДНЯ 1881 РОКУ ОТРИМАВ ЗВАННЯ ВЧИТЕЛЯ
МАЛЮВАННЯ В НИЖЧИХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ. З 1882 РОКУ НАВЧАВСЯ В
ПЕТЕРБУРЗЬКІЙ АКАДЕМІЇ ХУДОЖЕСТВ, ЯКУ ЧЕРЕЗ
ХВОРОБУ ЛЕГЕНІВ ТА МАТЕРІАЛЬНІ НЕСТАТКИ ЗАЛИШИВ У
1884 РОЦІ. НАГОРОДЖЕНИЙ ДВОМА МАЛИМИ ТА ОДНІЄЮ
ВЕЛИКОЮ СРІБНИМИ МЕДАЛЯМИ ПЕТЕРБУРЗЬКОЇ
АКАДЕМІЇ ХУДОЖЕСТВ. ПОВЕРНУВШИСЬ ДО КИЄВА,
ВИКЛАДАВ У РИСУВАЛЬНІЙ ШКОЛІ МИКОЛИ МУРАШКА.
ПІСЛЯ ЇЇ ЗАКРИТТЯ В 1901 РОЦІ ОБІЙНЯВ ПОСАДУ
ШТАТНОГО ВИКЛАДАЧА МАЛЮВАННЯ КИЇВСЬКОГО
ПОЛІТЕХНІЧНОГО ІНСТИТУТУ, НА ЯКІЙ ПРОПРАЦЮВАВ ДО
ОСТАННІХ ДНІВ ЖИТТЯ. ВОДНОЧАС, ДО 1906 РОКУ
ВИКЛАДАВ У НОВОСТВОРЕНОМУ КИЇВСЬКОМУ
ХУДОЖНЬОМУ УЧИЛИЩІ, ОДНИМ З ОРГАНІЗАТОРІВ
ЯКОГО ВІН БУВ.
 МАЛЕВИЧ КАЗИМИР СЕВЕРИНОВИЧ
НАРОДИВСЯ 11 (23) ЛЮТОГО 1879 РОКУ В КИЄВІ В УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСКІЙ
КАТОЛИЦЬКІЙ СІМ'Ї СЕВЕРИНА ТА ЛЮДВІКИ МАЛЕВИЧІВ[12]. РАНІШЕ
ВВАЖАЛОСЯ, ЩО МІСЦЕМ НАРОДЖЕННЯ МАЛЕВИЧА Є БУДИНОК, ЩО НЕ
ЗБЕРІГСЯ ДО ЦЬОГО ЧАСУ, ЗА АДРЕСОЮ БУЛЬЙОНСЬКА ВУЛИЦЯ, 15. ЗА
ОСТАННІМИ ДОСЛІДЖЕННЯМИ, МІСЦЕМ НАРОДЖЕННЯ ХУДОЖНИКА БУВ
БУДИНОК ЙОГО ТІТКИ МАРІЇ ОРЖЕХОВСЬКОЇ ЗА ЖИЛЯНСЬКОЮ ВУЛИЦЕЮ,
НИНІ ЦЯ ТЕРИТОРІЯ — МІЖ ДВОМА ЖИТЛОВИМИ БУДИНКАМИ:
КОМПЛЕКСОМ «ДИПЛОМАТ ХОЛЛ» ТА СУСІДНЬОЮ БУДІВЛЕЮ 1970–1980
РОКІВ[16][17][18]. БАТЬКО БУВ ІНЖЕНЕРОМ ЦУКРОВОГО ВИРОБНИЦТВА,
ТОМУ СІМ'Я ЧАСТО ПЕРЕЇЖДЖАЛА З ОДНОГО МІСТЕЧКА ДО ІНШОГО, ВІД
ОДНІЄЇ ЦУКРОВАРНІ ДО ІНШОЇ.. ДО 17 РОКІВ ЖИВ НА ПОДІЛЛІ

1904 РОКУ ПЕРЕЇХАВ У МОСКВУ. ВДОСКОНАЛЮВАВ МАЙСТЕРНІСТЬ В

УЧИЛИЩІ ЖИВОПИСУ, СКУЛЬПТУРИ І АРХІТЕКТУРИ (1904–1905) ТА В СТУДІЇ
Ф. РЕРБЕРГА (1905–1910). У КАРТИНАХ ПЕРШОГО ПЕРІОДУ ТВОРЧОСТІ
НАМАГАВСЯ ПОЄДНАТИ ПРИНЦИПИ КУБІЗМУ, ФУТУРИЗМУ І
ЕКСПРЕСІОНІЗМУ. БРАВ УЧАСТЬ У ВИСТАВКАХ ОБ'ЄДНАНЬ ХУДОЖНИКІВ
«БУБНОВИЙ ВАЛЕТ» (1910) І «ВІСЛЮЧИЙ ХВІСТ» (1912) ТА ІН., НА ЯКИХ
ВИСТАВЛЯВ СВОЇ РОБОТИ, НАПИСАНІ В НЕОПРИМІТИВІСЬКОМУ: («СЕЛЯНИ
В ЦЕРКВІ», 1911–12; «ВРОЖАЙ», 1911) ТА КУБОФУТУРИСТСЬКОМУ СТИЛІ
(«АНГЛІЄЦЬ В МОСКВІ», 1914).

ПОМЕР ХУДОЖНИК В ЛЕНІНГРАДІ, ПОХОВАНИЙ ПІД МОСКВОЮ. В

РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ МІСЦЕ ПОХОВАННЯ БУЛО ВТРАЧЕНА.
ПІЗНІШЕ ЇЇ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ БУЛО ВСТАНОВЛЕНО ГРУПОЮ
АКТИВІСТІВ. МІСЦЕ ОПИНИЛОСЬ НА КОЛГОСПНОМУ ПОЛІ. У 1988
РОЦІ ПАМ'ЯТНИЙ ЗНАК КАЗИМИРУ МАЛЕВИЧУ БУЛО ВСТАНОВЛЕНО
ПОБЛИЗУ ОРІЄНТОВНО ЗА ДВА КІЛОМЕТРИ ВІД РЕАЛЬНОГО
ПОГРЕБІННЯ.
ЛОПАТА ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ
НАРОДИВСЯ В СЕЛЯНСЬКІЙ РОДИНІ. БАТЬКО, ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ ЛОПАТА,
ПРАЦЮВАВ ДИРЕКТОРОМ БУДИНКУ КУЛЬТУРИ. ТАЛАНОВИТИЙ САМОРОДОК, ВІН
НЕ МАВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ, АЛЕ АКТОРСЬКИЙ, ВОКАЛЬНИЙ, ХУДОЖНИЦЬКИЙ
ХИСТ, ЕНТУЗІАЗМ І ЛЮБОВ ДО СВОЄЇ СПРАВИ ДОЗВОЛЯЛИ СТАВИТИ СПЕКТАКЛІ,
ГРАТИ В НИХ ГОЛОВНІ РОЛІ, СПІВАТИ, ПИСАТИ ДЕКОРАЦІЇ. НА ПОЧАТКУ ВЕЛИКОЇ
ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ БУВ МОБІЛІЗОВАНИЙ НА ФРОНТ І ЗАГИНУВ У СТАЛІНГРАДІ
У 1942 РОЦІ У ВІЦІ 33 РОКІВ.

МАТИ, ГАННА АНТОНІВНА ЛОПАТА (КУЧЕРИНА) — СЕЛЯНКА,

КОЛГОСПНИЦЯ, ВИНЕСЛА НА СВОЇ ПЛЕЧАХ НЕПОМІРНИЙ ТЯГАР
ВДІВСТВА, ВИСНАЖЛИВОЇ ПРАЦІ. САМА РОСТИЛА ДВОХ СИНІВ.
ЯКИЙСЬ ГЛИБИННИЙ ЗВ'ЯЗОК ІСНУВАВ МІЖ СУВОРОЮ, СКУПОЮ
НА ЛАСКУ МАТІР'Ю І ВАСИЛЕМ

НАВЧАННЯ В ХУДОЖНЬОМУ УЧИЛИЩІ ТРИВАЛО НЕДОВГО: У 1961 ВАСИЛЬ ЛОПАТА БУВ

МОБІЛІЗОВАНИЙ У ЛАВИ РАДЯНСЬКОЇ АРМІЇ, ДЕ СЛУЖИВ У ПІХОТНИХ ВІЙСЬКАХ І ЗАВЕРШИВ
СЛУЖБУ У ЗВАННІ ЄФРЕЙТОРА. І ЗНОВ СКЛАДНУ АРМІЙСЬКУ СЛУЖБУ ПОЄДНУВАВ З
МАЛЮВАННЯМ. ТОВАРИШІ ОХОЧЕ ПОЗУВАЛИ ЙОМУ, І СОЛДАТ НАВАЖИВСЯ ВСТУПАТИ,
МИНАЮЧИ ХУДОЖНЄ УЧИЛИЩЕ, ОДРАЗУ ДО КИЇВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ХУДОЖНЬОГО
ІНСТИТУТУ (ЗАРАЗ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ),
КУДИ І БУВ ЗАРАХОВАНИЙ У 1964 РОЦІ

У 1994 РОЦІ ВНАСЛІДОК ХВОРОБИ, ЩО ЗАГОСТРИЛАСЯ, ВАСИЛЬ ЛОПАТА ПОЇХАВ ДО

США. ЦЕ НЕ БУЛА ЕМІГРАЦІЯ, ВІН БУВ І ЛИШАЄТЬСЯ ГРОМАДЯНИНОМ УКРАЇНИ,
ПРОСТО ВИНИКЛА МОЖЛИВІСТЬ ХОЛОДНУ ОСІНЬ І ЗИМУ ПЕРЕБУТИ В КЛІМАТІ,
ЯКИЙ БЛАГОТВОРНО ВПЛИВАЄ НА АСТМУ. АЛЕ ФІЗИЧНЕ ПОКРАЩЕННЯ НА БЕРЕЗІ
ТИХОГО ОКЕАНУ НЕ ПОЗБАВЛЯЛО ВІД НЕСТЕРПНОЇ НОСТАЛЬГІЇ, ТУГИ ЗА УКРАЇНОЮ.
ВІН ЗАБУВАЄТЬСЯ РОБОТОЮ, ПИШЕ ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ ПЕЙЗАЖІВ, НЕ
КАЛІФОРНІЙСЬКИХ, А РІДНОЇ ЧЕРНІГІВЩИНИ, ПОЛТАВЩИНИ, КИЇВЩИНИ, РИСУЄ
ПОРТРЕТИ П. МОВЧАНА, I. ЗАЙЦЯ, Л. ТАЛАЛАЯ. В. АР'ЄВА, В. ЧОРНОВОЛА, С. ФІЦИЧА
ТА ІН.
 РОЙТБУРД ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ
З 1989 Р. — БУВ ЧЛЕНОМ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ ХУДОЖНИКІВ УКРАЇНИ,
НАРАЗІ НЕ Є ТАКИМ. ПРЕДСТАВНИК ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ
ШКОЛИ, А ТАКОЖ ПОСТМОДЕРНІЗМУ.

У 1983 Р. ЗАКІНЧИВ ХУДОЖНЬО-ГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ОДЕСЬКОГО

ПЕДАГОГІЧНОГО ІНСТИТУТУ.

З 1993 Р. — СПІВЗАСНОВНИК АСОЦІАЦІЇ «НОВЕ МИСТЕЦТВО» (ОДЕСА).

З 1993 ПО 1999 — ПРАЦЮВАВ АРТДИРЕКТОРОМ АСОЦІАЦІЇ «НОВЕ

МИСТЕЦТВО» (ОДЕСА), А З 1999 ПО 2001 — ПРЕЗИДЕНТОМ ЗАЗНАЧЕНОЇ
АСОЦІАЦІЇ.

1997—1999 — ГОЛОВА ПРАВЛІННЯ ЦЕНТРУ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА

СОРОСА (ОДЕСА).

У 2001—2002 РР. — РЕГІОНАЛЬНИЙ КООРДИНАТОР ФЕСТИВАЛЮ

«КУЛЬТУРНІ ГЕРОЇ» (ОДЕСА).

З 2002 БУВ ДИРЕКТОРОМ ГАЛЕРЕЇ ГЕЛЬМАНА В КИЄВІ.

З ЖОВТНЯ 2020 РОКУ Й ДО САМОЇ СМЕРТІ 8 СЕРПНЯ 2021 РОКУ

РОЙТБУРД БУВ ДЕПУТАТОМ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ ВІД
ПАРТІЇ «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ»

У 2017 РОЦІ РОЙТБУРД В «УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВДІ» ОПУБЛІКУВАВ СТАТТЮ «ПОГАНА НОВИНА. В УКРАЇНІ Є СПРАВЖНЯ ФАШИСТСЬКА ПАРТІЯ», У ЯКІЙ
ЗГАДАВ ВО СВОБОДА, ЗОКРЕМА, ЗВИНУВАТИВ ПАРТІЮ У КСЕНОФОБІЇ ТА АНТИСЕМІТИЗМІ: «КСЕНОФОБІЯ — ЇХНЯ РЕЛІГІЯ, А АНТИСЕМІТИЗМ ДЛЯ
НИХ НЕ ТІЛЬКИ НАРІЖНИЙ КАМІНЬ ІДЕОЛОГІЇ, А Й ФУНДАМЕНТ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ'»'
8 СЕРПНЯ 2021 РОКУ У ВІЦІ 59 РОКІВ ОЛЕКСАНДР РОЙТБУРД ПОМЕР У КИЄВІ. В УКРАЇНСЬКИХ ЗМІ ПОВІДОМЛЯЛОСЯ ЩО ПРИЧИНА СМЕРТІ —
ОНКОЛОГІЯ[4].
 ТІСТОЛ ОЛЕГ МИХАЙЛОВИЧ
ОЛЕГ ТІСТОЛ НАРОДИВСЯ У СЕЛИЩІ ВРАДІЇВКА МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ У
СІМ'Ї МИХАЙЛА ФЕДОРОВИЧА ТІСТОЛА, ВЧЕНОГО-АГРОНОМА. 1970 РОКУ
ЙОГО МАТИ БОЛГАРІНА (ТІСТОЛ) ВАЛЕНТИНА СЕРГІЇВНА ОТРИМАЛА
ПОСАДУ НАЧАЛЬНИКА ОБЛАСНОГО УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ, І ОЛЕГ З
БАТЬКАМИ ПЕРЕЇХАВ ДО МИКОЛАЄВА.

СВОЮ ХУДОЖНЮ ОСВІТУ РОЗПОЧАВ 1972 РОКУ В ДИТЯЧІЙ ХУДОЖНІЙ

ШКОЛІ. 1974 РОКУ ВСТУПИВ ДО РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ СЕРЕДНЬОЇ
ШКОЛИ ІМ. Т. Г. ШЕВЧЕНКА НА ВІДДІЛЕННЯ ЖИВОПИСУ І ПЕРЕЇХАВ ДО
КИЄВА. У 1978—1979 РОКАХ ПРАЦЮВАВ ХУДОЖНИКОМ-ШРИФТОВИКОМ У
МИКОЛАЇВСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ФОНДІ. З 1979 ДО 1984 РОКУ НАВЧАЄТЬСЯ
У ЛЬВІВСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ ІНСТИТУТІ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО
МИСТЕЦТВА. З 1984 ДО 1986 РОКУ ПРОХОДИТЬ ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ В
ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ МАКАРОВ-1, ДЕ ПОЗНАЙОМИВСЯ З КОСТЯНТИНОМ
(ВІННІ) РЄУНОВИМ.

1988 РОКУ ОДРУЖИВСЯ З ХУДОЖНИЦЕЮ МАРИНОЮ СКУГАРЄВОЮ.

ТВОРЧІСТЬ ОЛЕГА ТІСТОЛА (ЖИВОПИС, МАСШТАБНІ ІНСТАЛЯЦІЙНІ

ПРОЄКТИ, ФОТОГРАФІЇ, СКУЛЬПТУРА ТА ХУДОЖНІ ОБ'ЄКТИ) З КІНЦЯ 80-Х
ВІДЗНАЧЕНА У ЦЕНТРІ АКТИВНОГО ПОЛЯ СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ, ПРО ЩО
СВІДЧИТЬ ПОСТІЙНА УЧАСТЬ У МІЖНАРОДНИХ ХУДОЖНІХ ПОДІЯХ.

У МИСТЕЦТВІ ТІСТОЛА, ЯКЕ ВИНИКЛО НА МЕЖІ РАДЯНСЬКОЇ ТА ПОСТРАДЯНСЬКОЇ

ДОБИ, СИНТЕЗОВАНО ПЕРЕГЛЯД КЛІШЕ РАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ І САМЕ ТА
ЖИТТЄРАДІСНІСТЬ, ФЕЄРИЧНІСТЬ, ЩО ВИЗНАЧАЛИ СУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ «НОВОЇ
ХВИЛІ». ПОЄДНУЮЧИ У СВОЇХ ТВОРАХ НАЦІОНАЛЬНІ І РАДЯНСЬКІ СИМВОЛИ, МІФИ
АБО Ж УТОПІЇ, ТІСТОЛ ВІДКРИВ ДЛЯ СЕБЕ ТЕ, ЩО ЗВЕТЬСЯ СИМУЛЯКРОМ — «КОПІЮ
БЕЗ ОРИГІНАЛУ»: ТУ ПАРАДОКСАЛЬНУ САМОДОСТАТНІСТЬ РАДЯНСЬКОЇ «НАОЧНОЇ
АГІТАЦІЇ» ЯК ЗАМІННИКА ФІКТИВНИХ РЕЧЕЙ, ЩО НЕСПОДІВАНО ПОВ'ЯЗУЄ ЇЇ З
ПОПАРТОМ. ТІСТОЛА ЗАЦІКАВИВ ЇЇ ФОРМАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНИЙ АСПЕКТ —
ТРАФАРЕТИ, РАСТРИ, ЗАФАРБОВАНІ ПЛОЩИНИ.
 ЧИЧКАН ІЛЛЯ АРКАДІЙОВИЧ
НАРОДИВСЯ 1967 РОКУ В КИЄВІ, ДЕ ДОСІ ЖИВЕ Й ПРАЦЮЄ. ТАКОЖ
ПРАЦЮЄ В БЕРЛІНІ. ОНУК ЛЕОНІДА ЧИЧКАНА — УКРАЇНСЬКОГО
РАДЯНСЬКОГО ХУДОЖНИКА-СОЦРЕАЛІСТА, З 1971 РОКУ — ПРОФЕСОРА
КИЇВСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО ІНСТИТУТУ. БАТЬКО — АРКАДІЙ ЧИЧКАН —
УКРАЇНСЬКИЙ ХУДОЖНИК-НОНКОНФОРМІСТ, УЧАСНИК ЛЕГЕНДАРНОЇ
«ВИСТАВКИ 13-ТИ» (1979), ЩО БУЛА ВИЯВОМ ПАСИВНОГО ОПОРУ
УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ ПРОТИ СОЦРЕАЛІЗМУ. ДІТИ ІЛЛІ ЧИЧКАНА —
ДАВИД І ОЛЕКСАНДРА — ТАКОЖ ВІДОМІ ЯК МОЛОДІ СУЧАСНІ
УКРАЇНСЬКІ ХУДОЖНИКИ.
НА СЬОГОДНІ ІЛЛЯ ЧИЧКАН — ОДИН З НАЙВІДОМІШИХ У СВІТІ Й
НАЙДОРОЖЧИХ УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ, ЩО ВИСТАВЛЯЮТЬСЯ. ПРАЦЮЄ
В РІЗНИХ ЖАНРАХ: ЖИВОПИС, ФОТОГРАФІЯ, ІНСТАЛЯЦІЯ, ВІДЕО.
РОБОТИ ХУДОЖНИКА ВИСТАВЛЯЛИСЯ В ПРОВІДНИХ ГАЛЕРЕЯХ І МУЗЕЯХ ЄВРОПИ, США І
ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ, А ТАКОЖ БРАЛИ УЧАСТЬ У ПРЕСТИЖНИХ МІЖНАРОДНИХ
ФОРУМАХ І ФЕСТИВАЛЯХ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА — БІЄНАЛЕ В САН-ПАОЛО (1996),
БІЄНАЛЕ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА В ЙОГАННЕСБУРЗІ (1997), ПРАЗЬКІЙ БІЄНАЛЕ (2003),
БЕЛГРАДСЬКІЙ БІЄНАЛЕ (2004), ЄВРОПЕЙСЬКІЙ БІЄНАЛЕ MANIFESTA (2004), А ТАКОЖ
ВЕНЕЦІАНСЬКІЙ БІЄНАЛЕ (2009).

2009 РОКУ ЧИЧКАН ПРЕДСТАВЛЯВ УКРАЇНУ НА 53-Й МІЖНАРОДНІЙ ВЕНЕЦІАНСЬКІЙ

БІЄНАЛЕ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА — НАЙСТАРІШОМУ І НАЙПРЕСТИЖНІШОМУ З УСІХ
СВІТОВИХ АРТ-ФОРУМІВ, УЧАСТЬ В ЯКОМУ ТРАДИЦІЙНО ВВАЖАЄТЬСЯ ОДНИМ З
НАЙВИЩИХ ДОСЯГНЕНЬ У КАР'ЄРІ ХУДОЖНИКА АБО КУРАТОРА. СПІЛЬНО З ЯПОНСЬКИМ
ХУДОЖНИКОМ МІХАРО ЯСУХІРО ЧИЧКАН ПІДГОТУВАВ ПРОЕКТ «СТЕПИ МРІЙНИКІВ» —
ТОТАЛЬНУ МУЛЬТИМЕДІЙНУ ІНСТАЛЯЦІЮ (МУЗИКА, ВІДЕО, ПЕРФОРМАНС) У
СТАРОВИННОМУ ПАЛАЦЦО ПАПАДОППОЛІ (ВЕНЕЦІЯ). ЧАСТИНОЮ ЦЬОГО АРТ-ПРОЕКТУ
СТАЛО ЗАЛУЧЕННЯ ЗНАМЕНИТОГО УКРАЇНСЬКОГО БОКСЕРА ВОЛОДИМИРА КЛИЧКА В
РОЛІ КУРАТОРА.
 СИДОРЕНКО ВІКТОР ДМИТРОВИЧ
НАРОДИВСЯ У СІМ'Ї РЕПРЕСОВАНИХ СТАЛІНСЬКИМ РЕЖИМОМ. З 8 РОКІВ ВІКТОР СИДОРЕНКО Є ОДНИМ ІЗ ЛІДЕРІВ СУЧАСНОГО
ЗАЙМАЄТЬСЯ ЖИВОПИСОМ, В 10 РОКІВ ЗАХОПЛЮЄТЬСЯ ФОТОГРАФІЄЮ. УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА. ШЛЯХ ВІКТОРА ВІД РЕАЛІЗМУ ДО
ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ ТА ОБОВ'ЯЗКОВОЇ СЛУЖБИ В АРМІЇ НЕОАВАНГАРДИЗМУ — ЦЕ В ПЕРШУ ЧЕРГУ ДАНИНА ПОВНІЙ СВОБОДІ
ВСТУПАЄ ДО ХАРКІВСЬКОГО ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВОГО ІНСТИТУТУ ТВОРЧОСТІ ОСТАННЬОГО ПОКОЛІННЯ, ЩО ВИРОСЛО І ПРАЦЮВАЛО
(ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ДИЗАЙНУ І МИСТЕЦТВ), ЯКИЙ В 1979 ПРИ ТОТАЛІТАРНОМУ РЕЖИМІ[1]. ЧАС, ПАМ'ЯТЬ ТА ІСТОРІЯ —
РОЦІ ЗАКІНЧУЄ З ЧЕРВОНИМ ДИПЛОМОМ. УЧЕНЬ ПРОФЕСОРА, ЛАУРЕАТА ЦЕНТРАЛЬНІ ІДЕЇ ЙОГО ПРОЄКТІВ, ЕКСТРАПОЛЮЮЧИХ СВОЮ
ДЕРЖАВНОЇ ПРЕМІЇ СРСР, Б. КОСАРЄВА В 1981 РОЦІ СТАЄ АСПІРАНТОМ ПОЛІВАРІАНТНІСТЬ І РІЗНІ ПРОЧИТАННЯ В МОВУ ВІЗУАЛЬНИХ
ТВОРЧИХ МАЙСТЕРЕНЬ АХ СРСР (НАУК. КЕР. — АКАДЕМІК, ПРОФЕСОР, ОБРАЗІВ І КОНСТРУКЦІЙ. У СФЕРУ ТВОРЧИХ ІНТЕРЕСІВ ХУДОЖНИКА
ДІЙСНИЙ ЧЛЕН АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ СРСР, ЛАУРЕАТ ДЕРЖАВНИХ ПРЕМІЙ ВХОДЯТЬ СПЕЦИФІЧНІ РЕАЛІЇ НАШОГО ЧАСУ — ПРОБЛЕМИ ПАМ'ЯТІ,
СРСР, С. ГРИГОР'ЄВ) ПАРАЛЕЛЬНО ПРАЦЮЄ ХУДОЖНИКОМ- СПАДЩИНА ПОСТТОТАЛІТАРНИХ РУДИМЕНТІВ, ПИТАННЯ
ПОСТАНОВНИКОМ НА ЗЙОМКАХ ФІЛЬМУ «АНАТОМІЯ ДИВА», РЕЖ. В. ІВАНОВ. ІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНОМУ СВІТІ ЩО ВСЕ БІЛЬШЕ

УСКЛАДНЮЄТЬСЯ, ПЕРСПЕКТИВИ ЛЮДИНИ В НОВІЙ
З 1985 ЖИВЕ І ПРАЦЮЄ В КИЄВІ. У 1992 ОТРИМУЄ ЗВАННЯ ЗАСЛУЖЕНОГО ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІЙ МОДЕЛІ ЖИТТЄУСТРОЮ. КРІМ ТОГО,
ДІЯЧА МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ, В 1998 — НАРОДНОГО ХУДОЖНИКА УКРАЇНИ. У ДОСЛІДНИЦЬКА СПРЯМОВАНІСТЬ ЙОГО ТВОРЧОСТІ ТАКОЖ
1983 РОЦІ НАРОДЖУЄТЬСЯ СИН АНДРІЙ СИДОРЕНКО, ЯКИЙ ТАК САМО СТОСУЄТЬСЯ І МИНУЛОГО, АЛЕ З ПІДКРЕСЛЕНО
ПРАЦЮЄ В ГАЛУЗІ МИСТЕЦТВА. ДЕІДЕОЛОГІЗОВАНИМ СТАВЛЕННЯМ ДО КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ, З
ВИКОРИСТАННЯМ МОЖЛИВОСТЕЙ АРСЕНАЛУ НОВИХ МЕДІА.
Дякую за увагу