Практична робота № 3

з історії українського мистецтва

на тему:
"ОСОБЛИВОСТІ УКрАЇНСЬКОГО
ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА "

Виконала: студентка 2 курсу

Стороженко Ксенія ОМ-21
 План

1. Загальні тенденції розвитку українського

художнього мистецтва.

2. Західноукраїнські художники ХІХ

століття (І. Труш, О. Кульчицька, О. Курилас).

3. Постмодернізм в українському
образотворчому мистецтві.

 УКРАЇНСЬКЕ ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО — СУКУПНІСТЬ ТВОРІВ

ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА, СТВОРЕНИХ ЗА ВСЮ ІСТОРІЮ УКРАЇНИ.

У ЦЕЙ ЧАС В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ УТВЕРДИВСЯ НОВИЙ

ХУДОЖНІЙ НАПРЯМ – КЛАСИЦИЗМ, ЩО ҐРУНТУВАВСЯ НА ТРАДИЦІЯХ
МИСТЕЦТВА ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ. ОДНОЧАСНО З КЛАСИЦИЗМОМ І НА
ПРОТИВАГУ ЙОМУ НАПРИКІНЦІ ХУІІІ – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.
РОЗВИВАЛИСЯ ТАКІ ХУДОЖНІ НАПРЯМИ ЯК СЕНТИМЕНТАЛІЗМ І
РОМАНТИЗМ.

ВОНИ ВИЯВИЛИСЯ ПЕРЕВАЖНО В ЖИВОПИСІ ТА ГРАФІЦІ, У

ПОРТРЕТНОМУ, ПЕЙЗАЖНОМУ ТА ПОБУТОВОМУ ЖАНРАХ.
СЕНТИМЕНТАЛІЗМ І РОМАНТИЗМ МАЮТЬ БАГАТО СПІЛЬНОГО:
ІНТЕРЕС ДО ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ЛЮДИНИ, ЇЇ ПОЧУТТІВ.
РОМАНТИЗМУ ВЛАСТИВІ ЩЕ Й ПЕВНА ГЕРОЇКА, ПРАГНЕННЯ ДО
СВОБОДИ.
 ІВАН ТРУШ ОДИН ІЗ НАЙВИДАТНІШИХ УКРАЇНСЬКИХ
ЖИВОПИСЦІВ КІНЦЯ 19 – ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ. ВСЕ СВОЄ
ЖИТТЯ ВІН ПРИСВЯТИВ БОРОТЬБІ ЗА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА.

У 1898-МУ ТРУШ ІЗ МИТЦЯМИ-ОДНОДУМЦЯМИ ЗАСНУВАВ

“ТОВАРИСТВО ДЛЯ РОЗВОЮ РУСЬКОЇ ШТУКИ”, ОСНОВНЕ
ЗАВДАННЯ ЯКОГО БУЛА ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО
МИСТЕЦТВА, МАТЕРІЯЛЬНА ПІДТРИМКА МИТЦІВ ТА ЇХНЄ
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ. З НАГОДИ ЗАСНУВАННЯ ТОВАРИСТВА
БУЛА ПРОВЕДЕНА ПЕРША УКРАЇНСЬКА ХУДОЖНЯ ВИСТАВКА.
САМЕ НА НІЙ УКРАЇНЦІ ПОЗНАЙОМИЛИСЯ З ТВОРАМИ ТРУША ТА
ІНШИХ ХУДОЖНИКІВ ГАЛИЧИНИ.
У 1899 РОЦІ ІВАН ТРУШ ОРГАНІЗУВАВ ПЕРСОНАЛЬНУ ВИСТАВКУ
ІЗ 38 РОБІТ. ЗОКРЕМА ПЕЙЗАЖІ, ЕТЮДИ. МАЙЖЕ ВСІ
ЕКСПОНАТИ БУЛИ РОЗКУПЛЕНІ, УКРАЇНСЬКІ ТА ПОЛЬСЬКІ
КРИТИКИ СХВАЛЬНО ОЦІНИЛИ ЇЇ.

У 1905-МУ ІВАН ЗА ДОПОМОГОЮ ФРАНКА ЗАСНОВУЄ

“ТОВАРИСТВО ПРИХИЛЬНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ,
НАУКИ І ШТУКИ”, ЯКЕ НАЦІЛЕНА НА ПОПУЛЯРИЗАЦІЮ
НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА. ЦЬОГО Ж РОКУ БУЛА ОРГАНІЗОВАНА
ВИСТАВКА У ЛЬВОВІ – ПЕРША СПІЛЬНА ЕКСПОЗИЦІЯ ТВОРІВ
КИЇВСЬКИХ ТА ЛЬВІВСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ. “ВИСТАВА
УКРАЇНСЬКИХ АРТИСТІВ” МАЛА НЕАБИЯКИЙ УСПІХ І СТАЛА
ЗНАКОВОЮ ПОДІЄЮ МІСТА.
 “КРИМСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ ЗІ СКЕЛЯМИ” – ЦЕ ОСТАННЯ
РОБОТА ХУДОЖНИКА. ВОНА БУЛА СВОЄРІДНИМ СПОГАДОМ
ПРО МОЛОДІСТЬ, АЛЕ ЗАВЕРШИТИ ЇЇ ТРУШ НЕ ВСТИГ.

21 БЕРЕЗНЯ 1941 РОКУ ВЕЛИЧНОГО МИТЦЯ НЕ СТАЛО.

ВИСТАВКА, ЯКУ ТАК СТАРАННО ГОТУВАВ ІВАН ІВАНОВИЧ,
ВЖЕ ПРОЙШЛА ЯК МЕМОРІАЛЬНА.

НА БРОДІВЩИНІ ШАНУЮТЬ СВОГО ВІДОМОГО ЗЕМЛЯКА.

БРОДІВСЬКА ГІМНАЗІЯ, В ЯКІЙ НАВЧАВСЯ ХУДОЖНИК,
НОСИТЬ ЙОГО ІМ’Я. А В СЕЛІ ВИСОЦЬКО, ДЕ НАРОДИВСЯ
ІВАН ТРУШ, ЙОМУ ВСТАНОВЛЕНИЙ ПАМ’ЯТНИК.

КАРТИНИ ІВАНА ТРУША

ОЛЕНА КУЛЬЧИЦЬКА – УКРАЇНСЬКА ХУДОЖНИЦЯ. ЇЇ ТВОРЧИЙ ДОРОБОК
НАДЗВИЧАЙНО БАГАТОВИМІРНИЙ. ЦЕ І ЖИВОПИС, І ДЕКОРАТИВНЕ
МИСТЕЦТВО, І СТАНКОВА ГРАФІКА, І НАВІТЬ ІЛЮСТРУВАННЯ
ДРУКОВАНИХ ВИДАНЬ.

У 1909-МУ ВІДБУВСЯ ОБ’ЄДНАНИЙ МИСТЕЦЬКИЙ САЛОН, НА ЯКОМУ

БУЛИ ПРЕДСТАВЛЕНІ РОБОТИ ВИДАТНИХ МАЙСТРІВ. СЕРЕД НИХ БУЛИ Й
КАРТИНИ ОЛЕНИ, ЯКІ ОТРИМАЛИ ПОЗИТИВНІ ВІДГУКИ МИТЦІВ.

КУЛЬЧИЦЬКА ЧИМАЛО ПРОПРАЦЮВАЛА В КНИЖКОВІЙ ГРАФІЦІ. ВОНА

ІЛЮСТРУВАЛА КНИЖКИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ, А ТАКОЖ
ЖУРНАЛИ, ЧИТАНКИ Й АЛЬМАНАХИ. НАЙЯСКРАВІШОЮ РОБОТОЮ СТАЛО
ОЗДОБЛЕННЯ ТВОРУ ІВАНА ФРАНКА “ЛИС МИКИТА”. А ЩЕ ХУДОЖНИЦЯ
ЛЮБИЛА СТВОРЮВАТИ ЛИСТІВКИ, ВОНА ВВАЖАЛА ЇХ НАЙКРАЩИМ
СПОСОБОМ ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ МИСТЕЦТВА.
 КИЛИМАРСТВО СТАЛО ЩЕ ОДНИМ ЗАХОПЛЕННЯМ ОЛЕНИ. ВОНА РОЗРОБИЛА
ПОНАД 80 ЕСКІЗІВ МАЛЮНКІВ. ЗА ЦИМИ ПРОЄКТАМИ ТКАЦЬКА ФАБРИКА
ВИПУСТИЛА ЧИМАЛО КИЛИМОВИХ ПОКРИТТІВ. ТАЛАНОВИТА МИСТКИНЯ
ЗАЛИШИЛА НАЩАДКАМ РОЗПИСИ НА ЕМАЛІ, МАЙОЛІКУ ТА ВИРОБИ З БРОНЗИ.

ІЗ 1938 РОКУ ОЛЕНА КУЛЬЧИЦЬКА ПРАЦЮВАЛА У ЛЬВІВСЬКОМУ МУЗЕЇ

ЕТНОГРАФІЇ. ТАМ ХУДОЖНИЦЯ СТВОРИЛА БЕЗЛІЧ ЗРАЗКІВ НАЦІОНАЛЬНОГО
ВБРАННЯ З РІЗНИХ РЕГІОНІВ І РІЗНИХ ЧАСІВ. ВОНА НАСТІЛЬКИ ДОСКОНАЛО
ЗНАЛА ОРНАМЕНТ КОЖНОГО КРАЮ ЧИ НАВІТЬ СЕЛА, ЩО БЕЗПОМИЛКОВО
РОЗПІЗНАВАЛА ПО КОСТЮМУ ЗВІДКИ РОДОМ ЇЇ ВОЛОДАР. ЧИМАЛО
ПОДОРОЖУЮЧИ УКРАЇНОЮ, МИСТКИНЯ ЗІБРАЛА ЦІЛУ КОЛЕКЦІЮ ЗРАЗКІВ
ОДЕЖІ З ЛЕМКІВЩИНИ, ПОКУТТЯ, ГУЦУЛЬЩИНИ Й ІНШИХ ЕТНІЧНИХ РАЙОНІВ
НАШОЇ КРАЇНИ.
 ОДНОГО БЕРЕЗНЕВОГО РАНКУ, КУЛЬЧИЦЬКА ДІЗНАЛАСЯ, ЩО
СТАЛА ЛАВРЕАТКОЮ ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ, АЛЕ ОТРИМАТИ
ВІДЗНАКУ ОЛЕНА ЛЬВІВНА ВЖЕ НЕ ВСТИГЛА, АДЖЕ ПОМЕРЛА
ТОГО Ж ДНЯ – 8 БЕРЕЗНЯ 1967 РОКУ.

НИНІ РОБОТИ МИСТКИНІ ЗБЕРІГАЮТЬСЯ В НАЙБІЛЬШИХ МУЗЕЯХ

УКРАЇНИ ТА В ПРИВАТНИХ ЗІБРАННЯХ. У 1971-МУ В КВАРТИРІ
ХУДОЖНИЦІ У ЛЬВОВІ БУВ ВІДКРИТИЙ ХУДОЖНЬО-
МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ.

ОСИП ПЕТРОВИЧ КУРИЛАС НАРОДИВСЯ 7 СЕРПНЯ 1870-

О РОКУ В НЕВЕЛИЧКОМУ МІСТЕЧКУ ЩИРЦІ-ОСТРОВІ
БІЛЯ ЛЬВОВА В БАГАТОДІТНІЙ СІМ`Ї.

З 1915-О РОКУ ЖИВЕ У ЛЬВОВІ. ЙОГО ЗАРАХУВАЛИ ДО

ЛЕГІОНУ “УКРАЇНСЬКИХ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ”, ДЕ ВІН
СЛУЖИВ ДО 1919-О РОКУ.

У 1918-У ХУДОЖНИК ЗДІЙСНЮЄ СВІЙ ДАВНІЙ ЗАДУМ –

СТВОРЮЄ ПОРТРЕТ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА.
 З 1920-Х РОКІВ КУРИЛАС ПРАЦЮЄ ІЛЮСТРАТОРОМ КНИГ, А ШКОЛИ
ТА ВЧИТЕЛЬСЬКІ СЕМІНАРІЇ ЛЬВОВА ЗАПРОШУЮТЬ ЙОГО ВИКЛАДАТИ
МАЛЮВАННЯ. СПІВПРАЦЮЄ З ВІДОМИМИ УЖЕ В ТОЙ ЧАС
ІЛЮСТРАТОРАМИ ДИТЯЧИХ КНИГ ОЛЕНОЮ КУЛЬЧИЦЬКОЮ ТА
АНТОНОМ МАНАСТИРСЬКИМ.

СТВОРИВ ІЛЮСТРАЦІЇ ДО КАЗОК І ОПОВІДАНЬ “НАШ КОТИК І БРОВКО”,

“ОПОВІДАННЯ ПРО ХЛІБ”, “НА ПАСОВИСЬКУ”, “ПРИГОДИ РОМКА ПО
ДОРОЗІ З ДОМУ ДО ШКОЛИ”, “СИРІТКА ГАННУСЯ”, “СЛІПА”, “ЯК ІВАСИК
НАБИРАВ РОЗУМУ”. ПРАЦЮВАВ У ЛЬВІВСЬКИХ ЖУРНАЛАХ І ЧАСОПИСАХ
“ДЗВІНОК”, “НАШ ПРИЯТЕЛЬ”, “СВІТ ДИТИНИ”.
У ПОВОЄННІ РОКИ ОСИП КУРИЛАС
ПРАЦЮВАВ ПЕРЕВАЖНО У ЖАНРІ
СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ.
ПОМЕР 25 ЧЕРВНЯ 1951 РОКУ.