КУЛЬТУРНА (ОСВІТА, ЛІТЕРАТУРА,

МУЗИКА) ХІХ-ХХ СТ.

ПЛАН
 1. Наука
 2. Освіта
 3. Театр
 4. Література
 5. Музика
 6. Архітектура
 НАУКА
 Початок XX ст. позначений подальшим розвитком науки в
Україні. Багатогранну діяльність проводили наукові
товариства. Розгортає свою діяльність Наукове товариство
імені Т.Шевченка у Львові (НТШ), яке фактично
перетворилося в академію наук. Очолюване М.Грушевським,
НТШ згуртувало навколо себе найбільш відомих науковців
України - А.Кримського, Б.Грінченка, В.Гнатюка, І.Франка,
К.Студинського та інших.
 Розвиток біології і медицини в Україні пов'язаний з іменами Л
.Симиренка та М.Кащенка, які селекціонували та
гібридизували рослини, іменем визначного ботаніка-
морфолога В. Арнольді - засновника Харківської школи
альгологів. Цінні праці професора Київського університету
К.Пурієвича з хімічної фізіології рослин, зокрема процесів
дихання і фотосинтезу. 
 Активізація суспільно-політичного життя обумовила
піднесення суспільних наук. Значний вклад у розвиток
історичної науки в Україні внесли В.Іконников, Д.Багалій,
В.Барвінський, Д Яворницький, І.Франко. Вченим зі світовим
ім'ям на поч. XX ст. став М.Грушевський.
 Військовий льотчик П.Нестеров - член Київського
товариства повітроплавання - 27 серпня 1913 р. над
Сиреньким аеродромом у Києві вперше продемонстрував
"мертву петлю".
 ОСВІТА
 Освіта - процес і наслідки засвоєння систематизованих знань,
умінь і навичок, потрібних для практичної діяльності. Це
необхідна умова підготовки до життя і праці, основний засіб
залучення до культури. Головний шлях одержання освіти
-навчання і виховання в навчальних закладах
 Так, протягом 1897-1911 рр. кількість початкових шкіл зросла
з 13 570до 18 719. У 1914-1915 рр. в Україні було 26 тис.
загальноосвітніх шкіл і понад 60 професійно-технічних
училищ, у яких навчалося відповідно 12,5 тис. та 5 тис. осіб.
Однак все це далеко не задовольняло потреб населення в
освіті: близько 70% його не вміло читати і писати, обсяг і
рівень знань набагато відставали від вимог часу, царизм так і
не дав дозволу на запровадження навчання у школах рідною
мовою.
 У гімназіях (середніх школах) навчалися переважно діти
дворян, чиновників. Тут викладали латинську, німецьку,
французьку мови, історію, географію, початковий курс
філософії і слов'янських наук, математику, фізику,
природознавство, політичну економію, малювання. 
 Крім державних, у ряді сіл, особливо на Полтавщині і
Чернігівщині, діяли дяківські школи, які утримувалися на
кошти батьків.. Тут дяки навчали дітей, переважно
українською мовою, читати буквар, часослов і псалтир, а
також церковних співів.
 ТЕАТР
 Театр – вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх
сценічних образах.
 Театральне мистецтво – самобутня ділянка культури
кожного народу. У 1795 році був відкритий перший в Україні
стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі єзуїтів. В
Наддніпрянщині, де перші театральні трупи народилися
також у 18 столітті, процес відкриття стацінарних
театральних споруд просувався повільніше.
 У другій половині 19 століття в Україні поширився
аматорський театральний рух. В аматорських гуртках
розпочинали діяльність корифеї українського театру —
драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко
Кропивницький та Іван Карпенко-Карий
 ЛІТЕРАТУРА
 Джерелом оновлення і змісту, і форми стала народна поезія.
Записи народних пісень, уміщені у збірниках М. Цертелєва, М.
Максимовича, І. Срезневського, продемонстрували високі
художні можливості народнопоетичного слова. На основі
живого народнорозмовного джерела постала літературна мова
першозразок якої подав І. Котляревський у своїй «Енеїді»,
основні жанри -бурлескно-травестійна поема, байка, балада,
соціально-побутова п’єса, сентиментальна повість.
ВИДАТНІ ПИСЬМЕННИКИ 19 СТОЛІТТЯ

Іван Котляревський

Григорій Квітка-
Основ'яненко

Тарас Шевченко
 Чи не найбільшої слави з-поміж тогочасних українських
письменників зажив Іван Нечуй-Левицький. У творах «Бурлачка»,
«Микола Дже-ря», «Кайдашева сім’я» та ін. він змальовував
життя й побут різних верств українського суспільства. Одним з
перших в українській прозі І. Нечуй-Левицький розповів про
життя української інтелігенції («Причепа», «Хмари», «Над
Чорним морем»), торкаючись проблеми її зросійщення,
ставлення до селянства тощо. Нечуй-Левицький утвердив в
українській літературі жанр соціальної повісті й соціального
роману. 
 МУЗИКА
 Переломне значення для розвитку української національної
класичної музики мала творчість її основоположника Миколи
Лисенка. Здобувши технічну освіту в Київському університеті,
змінив свій життєвий шлях і вирішив стати композитором.
 Лисенко започаткував різні жанри української опери\ історико-
героїчну, лірично-побутову, лірично-фантастичну, прикладами
яких є опери «Утоплена», «Наталка Полтавка». «Енеїда»,
«Ноктюрн». Найвищим досягненням оперної творчості М.
Лисенка вважають оперу «Тарас Бульба». Написав М. Лисенко
й перші дитячі опери «Коза-Дереза», «Пан Коцький». Внеском
у скарбницю української камерно-вокальної музики стали
солоспіви - романси й ансамблі, написані на тексти давньої
української літератури.
 АРХІТЕКТУРА
 В першій половині XIX ст. при новому адміністративому
поділі України в стилі ампір постає більшість державних
будинків Полтави, Чернігова, Києва, а на запорізьких степах
— Одеси й Херсона.
 Остання стадія класичності наступає в другій половині XIX
ст. за часів царя Миколи І, коли будови набирають особливо
понурих і сурових форм, прикладом чого може служити
будинок університету в Києві. 
 Досить поширеним був також тип зовсім округлих будов
(ротонд) із колонами або без них, яскравих ампірових форм,
як церкви в с. Кукавці (1806) і м. Шатові на Поділлі, Різдва на
Подолі в Києві (1809), "Аскольдова могила" в Києві (1810),
церква Гощівського монастиря в Галичині (1842) та ін.