Галузь Основні досягнення

культури
Розвитку астрономії сприяло заснування астрономічних обсерваторій у Харкові
1.Нау-ка

(1808 р.), Миколаєві (1821 р.) та Києві (1845 р.).Спостереження здійснив

професор Харківського університету Тимофій Осиповський (1765—1832).
Математик Михайло Остро- градський (1801—1861) за видатні досягнення був
обраний членом Рим- ської, Туринської, Паризької і Петербурзької академій
наук. Визн. роль у розвитку хім. науки відігравали праці професорів Харківського
університету Олексія Ходнєва (1818—1883) та Миколи Бекетова (1827—1911). В
1812—1830 рр. у Харкові, Києві, Миколаєві та Полтаві було створено
метеорологічні станції.
Значну роль у розвитку ботаніки, садівництва та агрономії відігра- вала науково-
дослідна робота в ботанічних садах, які пв ецреійод було створено в Києві,
Одесі, Кременчуці, Харкові та Ялті. Засновником укр. хірургічної офтальмології
став проф.Київського університету Володимир Караваєв (1811—1892).
Директором Петербурзького головного пед. інституту був професор Василь
Кукольник (1785—1821). Першим науковим центром у Наддніпрянщині стало
засноване В. Каразіним на Харківщині Філотехнічне товариство (1811—1818 рр.).
Археологами-аматорами було знайдено фундамент Десятинної церкви та руїни
Золотих воріт у Києві.
У тогочасній українській літературі та мистецтві основними художніми
2.Мистецтво

напрямками були класицизм і романтизм. Розвиток класицизму

пов’язаний із творчістю І. Котляревського, П. Гулака- Артемовського, Г.
Квітки-Основ’яненка. Іван Котляревський (1769—1838) став майстром
бурлескно-травестійного жанру й засновником нової української
літератури, написаної народною мовою. Його літ. діяльність розпочалася
близько в 1794 р. з переробки поеми «Енеїда». Перше часткове видання
твору з’явилося в 1798 р., повне — 1842 р. Творцем нової української
прози називають Григорія Квітку-Основ’яненка
(1778—1843). У деяких з них автор глузував над людськими вадами, в
інших — досліджував життя села та зображував селянську реальність з
теплом. У творчості Петра Гулака-Артемовського (1790—1865) гумор і
сатира мали форму гострої критики соціальної несправедливості. Своє ім’я
він уславив складанням байок. Найвідомішим його твором була байка
"Пан та собака," що розкривала життя укр. кріпаків. Письменник Євген
Гребінка (1812—1848) прославився своїми байками, визнаними одними з
найкращих в українській літературі за лаконічність вислову, добру мову й
національний колорит. Значне місце в українській літературі посідає
творчість Пантелей- мона Куліша (1819—1897). Велике значення мав
виконаний ним переклад українською мовою Біблії.
Микола Гоголь (1809—1852) визнаний за приклад письменника, що з
використанням сатири на існуючий лад зайняв своє місце серед класиків
світової літератури. Вершиною розвитку української літератури вважають
творчість Тараса Шевченка (1814—1861), який став не лише її класиком, а й
національною гордістю українського народу. Одним із найталановитіших
західноукраїнських поетів вважали Миколу Устияновича (1811—1885). У
його доробку чимало віршів, балад і пісень.
3.Театр У першій половині XIX ст. в Наддніпрянщині в поміщицьких маєтках за
тогочасною модою з’явилося чимало театрів, де грали актори-кріпаки.
Кріпацький театр змінив аматорський театр. У 1791 р. в Харкові було
створено спеціальне приміщення для проведення постійних театральних
вистав. У 1818 р. в Полтаві, за ініціативи генерал-губернатора М. Рєпніна,
створили професійний театр на базі аматорського, який існував тут три
роки. На думку більшості сучасників, найкращими з нових укр. акторів
були Михайло Щепкін (1788—1863) та Карпо Соленик (1811—1851). На
Правобережжі, у Кам’янці-Подільському й Києві діяли польські театри. У
1803 р. споруди для постійних театральних вистав збудували в Києві та
Одесі. На західноукраїнських землях до 30-х рр. XIX ст. театральних вистав
не було. Перша вистава народною мовою відбулася в 1834 р. у Львівській
духовній семінарії. У роки революції 1848—1849 рр. у Львові, Переямишлі
та Коломиї відбулися перші публічні вистави українською мовою за
п’єсами І. Котляревського «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».
Наприкінці ХVІІІ — у першій половині ХІХ ст. в житті українського народу,
4.музика

як і раніше, вагоме місце посідали музика й музичний фольклор. Пісні й

танці супроводжувалися музикою, що виконувалася переважно на
струнних інструментах. Центрами формування професійного музичного
мистецтва в Наддніпрянщині були переважно великі міста — Київ, Харків,
Полтава, Одеса тощо. У 1847 р. в Києві, Одесі та Єлисаветграді з великим
успіхом відбулися гастролі угорського піаніста й композитора Ф. Ліста. 1836
р. в Києві піаніст і композитор Йосип Витвицький (1813—1866) написав твір
«Україна». Філармонічне товариство в Одесі (1842 р.) та Симфонічне
товариство аматорів музики і співу в Києві (1848 р.). Розвиток українського
музичного мистецтва в краї був пов’язаний з діяльністю в 20-х рр. XIX ст.
греко-католицького духовенства в Перемишлі. Найвідомішим її
представником став Михайло Вербицький (1815—1870) — один із перших
професійних композиторів у Галичині.
В українській скульптурі першої половини XIX ст. відбувався перехід від
5.Образотворче мистецтво

стилю бароко до класицизму.

Загальне визнання здобув у цей час скульптор Іван Мартос (1753—1835).
Серед найвідоміших витворів майстра, виконаних у стилі класицизму,
пам’ятники К. Мініну і Д. Пожарському в Москві, Д. Ломоносову в селі
Архангельському, Павлу I в маєтку графа О. Аракчеєва в селі Грузіно, Г.
Потьомкіну в Херсоні, Катерині II у Катеринославі, дюку де Рі- шельє в
Одесі. Початки мистецтва класицизму в живописі відображені у творчості
майстрів портрету Дмитра Левицького (1735—1822) та Володимира
Боровиковського (1757—1825). У першій половині XIX ст. в українському
живописі набув поширення новий стиль — реалізм. Першими
українськими художниками, в новому стилі, стали Іван Сошенко (1807—
1876), Капітон Павлов (1792—1852) і Гаврило Васько (1820—1866).
Визначним досягненням мистецтва цього періоду стала творчість
Тараса Шевченка, який є автором понад тисячі творів різних жанрів. Усього
Т. Шевченко створив понад 130 портретів.
 На західноукраїнських землях у цей період уславився своїми творами
переважно релігійного змісту в стилі класицизму Лука Долинський (1750—
1824). У Закарпатті засновником світського напрямку в живописі став Йосип
Змій-Міклошій (1792—1848). У першій половині XIX ст. тривала розпочата
наприкінці минулого століття перебудова губернських і повітових міст
Наддніпрянщини.
У Києві протягом 30 років головним міським архітектором працював
6. Архітектура

Андрій Меленський (1766—1833). Найбільшою спорудою Києва цього часу

стала створена в 1839— 1843 рр. за проектом архітектора Вікентія Беретті
(1781—1842) будівля університету Св. Володимира. У 1799—1803 рр. в
мальовничій місцевості над річкою Сейм у Батурині збудували палац
останнього українського гетьмана К. Розумовського.

Висновки:
У розв итку театрального мистецтва відбувався перехід від кріпацького та
аматорського театрів до професійного.
Музична культура цього періоду розвивалася досить повільно.
Однак здобутки музичного мистецтва створили підґрунтя для розвитку в
другій половині ХІХ ст. українського національного напрямку.
В українському живописі митці, спираючись на традиції європейських
майстрів, створювали власний стиль. Поряд із мистецтвом портрета
розвивалися побутовий, історичний та пейзажний жанри.
В образотворчому мистецтві України під імперським пануванням відбувалися
процеси культурної асиміляції: українські митці працювали в імперських
столицях, а в Україні — російські та німецькі майстри.
Основними здобутками архітектури стали планова забудова міст, створення
єдиних ансамблів вулиць і площ, палацово-паркових ансамблів; головною
втратою — занепад українських традицій в архітектурі й заміна ціональним
імперським стилем.