МІНІСТРЕСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

Доповідь

на тему:

“Характеристика інфекційних захворювань, їх специфічний характер.

Профілактика інфекційних захворювань. Поняття про імунітет. Календар
профілактичних щеплень в Україні”

Виконала: Стороженко Ксенія

Олександрівна, група ОМ-21

м. Кривий Ріг 2021

 Зміст:

1.Поняття про інфекційні хвороби.

2.Основні шляхи передачі.

3.Групи інфекційних хвороб.

4.Основні ознаки й періоди.

5.Лікування

6.Профілактика.

7.Поняття про імунітет.

8.Симптоми.

9.Причини зниження.

10.Підвищення імунітету.

11.Календар щеплень в Україні 2020-2021 р.

12.Висновок.

13.Використані джерела.
 Інфекці́йні захво́рювання / хворо́би — розлади здоров'я людей, тварин,
рослин у вигляді хвороби, які спричинюють збудники — віруси,
різноманітні бактерії, найпростіші, паразитичні гриби, гельмінти, продукти їхньої
життєдіяльності (екзотоксини, ендотоксини), патогенні білки — пріони, здатні
передаватися від заражених організмів здоровим і схильні до масового поширення.

Але в широкому сенсі інфекційні захворювання — це усі розлади, які

спричинюють збудники, зокрема, вогнищеві ураження органів (абсцеси, гнояки,
гнійний апендицит, фурункули, бактеріальна пневмонія, тощо). Їх вивчають,
діагностують і лікують у складі тих медичних спеціальностей, які опікуються тими
чи іншими органами чи системами.

Небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби, що

характеризуються тяжкими та (або) стійкими розладами здоров'я в окремих
хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров'я.
Особливо небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби (у тому
числі карантинні: чума, холера, жовта лихоманка), що характеризуються
тяжкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих,
високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення.
Джерело інфекційної хвороби - людина або тварина, заражені збудниками
інфекційної хвороби.

Контактні особи - люди, які перебували в контакті з джерелом інфекції,

внаслідок чого вони вважаються зараженими інфекційною хворобою.

Чинники передачі збудників інфекційних хвороб - забруднені збудниками

інфекційних хвороб об'єкти середовища життєдіяльності людини (повітря,
ґрунт, вода, харчові продукти, продовольча сировина, кров та інші біологічні
препарати, медичні інструменти, предмети побуту тощо), а також заражені
збудниками інфекційних хвороб живі організми, за участю яких відбувається
перенесення збудників інфекційних хвороб від джерела інфекції до інших осіб.
Виділяють поняття Інфекція або заражування хворобою (від англ. Infection —
проникнення в організм хвороботворних мікроорганізмів; зараження) — стан, коли
в організм потрапляє чужорідний агент — патоген, який розмножується і може
чинити хвороботворний ефект. З позицій патологічної фізіології вирізняють
інфекційний процес — комплекс взаємних пристосувальних реакцій у відповідь на
інфекцію, на укорінення і розмноження патогену в макроорганізмі, спрямований на
відновлення порушень гомеостазу та біологічної рівноваги з навколишнім
середовищем. Включає взаємодію збудника, макроорганізму і навколишнього
середовища. Цей стан може нічим клінічно не проявлятися через переважання
компенсаторних процесів над патологічними реакціями. Тоді інфекційна
хвороба — крайній ступінь виразності інфекційного процесу, коли все ж таки
виникають порушення гомеостазу в результаті переважання патологічних реакцій
над компенсаторними.

Існують такі основні шляхи передачі інфекції:

1. контактний,

2.повітряно-крапельний,

3.фекально-оральний,

4.трансмісивний.

Шляхом прямого контакту передаються венеричні захворювання, СНІД,

короста, деякі грибкові захворювання шкіри, лептоспіроз, ящур і т. ін. Досить
часто збудник передається через руки хворої людини, яка, торкаючись різних
предметів, залишає на них мікроби. Найчастіше таким контактно-побутовим
шляхом передаються кишкові інфекції. Повітряно-крапельним шляхом
передаються збудники грипу, вітрянки, віспи, кашлюка, туберкульозу; фекально-
оральним - дизентерії, черевного тифу, паратифів. Трансмісивний спосіб передачі
збудника забезпечують членистоногі.

Сприйнятливість організму людини до збудника інфекції є третьою ланкою

епідемічного ланцюга. При цьому важлива не стільки сприятливість окремої
людини, скільки загальна сприйнятливість населення до даної інфекції. Так, до
деяких інфекційних хвороб (наприклад, грип) існує загальна висока
сприйнятливість, до інших - низька.

В залежності від механізму передачі розрізняють такі групи

інфекційних хвороб:

а) кишкові інфекції – дизентерія, холера, черевний тиф, хвороба Боткіна

тощо. При них уражається шлунково-кишковий тракт. Збудники інфекції
виділяються з калом, сечею і при забрудненні ними води, молока, харчових
продуктів можуть викликати захворювання людей, які їх вживають.
Поширенню інфекції сприяють мухи.

Профілактика: рання госпіталізація, дезинфекція в осередку, дотримання

вимог особистої гігієни, санітарний нагляд за водопостачанням і каналізацією,
боротьба з мухами;

б) інфекції дихальних шляхів – грип, кір, коклюш, дифтерія, скарлатина,

паротит, вітряна віспа тощо. Збудники цих інфекцій паразитують, в основному,
на слизових оболонках дихальних шляхів, звідки при кашлі, чханні і навіть при
розмові виділяються в повітря, заражаючи здорових людей.
 Профілактика цих інфекцій включає ізоляцію хворих, носіння масок,
вакцинацію і ревакцинацію;

в) кров'яні інфекції – малярія, висипний тиф, кліщовий енцефаліт тощо.

Збудники хвороб проникають у кров людини при укусі її зараженими вошами,
блохами, комарами, кліщами, після чого вони паразитують в еритроцитах крові
(малярія), ендотелії капілярів (висипний тиф), в головному мозкові (кліщовий
енцефаліт) і т.д. Для багатьох з цих інфекцій характерна природна
вогнищевість.

Профілактика: ізоляція, госпіталізація хворих, знищення кровососних

паразитів;

г) інфекції зовнішніх покривів – сибірська виразка, правець, бешиха, сап,

тощо. Виникають при попаданні збудника на шкіру або слизові оболонки здорової
людини.

Профілактика: ізоляція і лікування хворих, вакцинація.

Останнім часом в Україні набули епідемічного поширення такі небезпечні

інфекції, як дифтерія, лептоспіроз, туберкульоз, грип тощо.

Характерні ознаки інфекційних хвороб:

До характерних ознак інфекційних хвороб належать:

1. Наявність специфічного збудника.

2. Заразливість - ситуація, коли хворий організм сам може стати джерелом
інфекції, викликаючи зараження інших осіб(в цьому небезпека
інфекційних хвороб). Заразливість (контагіозність) - характеризується
індексом контагіозності. Цей показник вказує на кількість захворілих на
100 осіб, що були у спілкуванні із хворим. Так, наприклад, для вітряної
віспи він становить 95% - тобто, із 100 осіб, що спілкувалися із хворим,
95 може захворіти.
3. Після перенесеного захворювання в організмі розвиваються імунні
процеси, внаслідок яких він стає неспорий-нятливим до повторного
захворювання на все життя чи певний період.
4. Циклічність перебігу з чіткими періодами

Основні періоди інфекційних хвороб:

1.Інкубаційний період (прихований) - триває від моменту проникнення
збудника в організм до появи перших ознак хвороби.

2.Початковий період (продромальний період, період провісників) -

починається з появою перших ознак захворювання.
 3.Період основних проявів хвороби - період, в який у повній мірі вияшіяються
загальні симптоми та типові для кожної інфекційної хвороби ознаки.
Накопичення збудника та пов'язаних з ним токсичних речовин, як правило,
досягає найвищого ступеня; тривалість періоду різна - від кількох днів (кір,
грип) до кількох тижнів (вірусний гепатит) і навіть місяців.

4.Період згасання клінічних проявів хвороби інтенсивність запальних та

інтоксикаційних процесів в організмі зменшується.

5.Видужування.

Вплив на сприйнятливість організму (третя ланка епідемічного

процесу):
Розвиток хвороби має місце тільки в тому випадку; коли хвороботворний
мікроорганізм попадає в сприйнятливий організм. Несприйнятливість до
мікроорганізму (інфекційних хвороб) може бути вродженою і набутою. Остання є
природною (після перенесеної хвороби) і штучною (внаслідок активної імунізації
- при введенні вакцини, або пасивної імунізації - коли використовують імунні
сироватки, імуноглобуліни).

Вакцини - препарати, отримані з бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів, їх

хімічних компонентів, продуктів життєдіяльності або штучним
шляхом, які застосовують для активної імунізації людей і тварин з метою
профілактики і лікування інфекційних хвороб.

Усі вакцини за способом їх одержання поділяються на живі. вбиті, хімічні,

анатоксини, штучні, асоційовані.

Живі вакцини - біологічні препарати, виготовлені з живих бактерій або вірусів із

зниженою заразливістю. Вони нездатні викликати захворювання у звичайних
умовах, але слабкий інфекційний процес при цьому має місце, тому в організмі
після введення вакцини виробляються захисні тільця (антитіла) до бактерії чи
вірусу; що були у вакцині. Живі вакцини призводять до довготривалого
поствакцинального імунітету.

Серед живих вакцин широко використовується протитуберкульозна вакцина -

БЦЖ (BCG - Bacterium Calmette, Guerin).

Вбиті вакцини - готують із вбитих (інактивованих) і найбільш заразливих

штамів з яскраво вираженими імуногенними (антигенними) властивостями. Вбиті
вакцини менш ефективні, ніж живі. Для створення достатнього рівня імунітету
вбиті вакцини потрібно вводити декілька разів. Але і в цьому випадку імунітет
буде не довготривалим. Вбиті вакцини містять значну кількість баластних
(шкідливих) речовин, які часто викликають небажані ускладнення при вакцинації.
У даний час використовують лептоспірозну, гонококову, грипозну, японського
енцефаліту; кліщового енцефаліту, антирабічну вакцини.

Анатоксини. При багатьох інфекційних захворюваннях вирішальну

патогенетичну роль відіграють бактерійні токсини. Тому для їх знешкодження
необхідно імунізувати організм препаратом, який одержують із токсинів.

Анатоксини - препарати, які отримують із бактеріальних токсинів при дії на

них формаліну (0,3 - 0,5%) протягом 3-4 тижнів при температурі 39 - 40°. Після
такої обробки токсин втрачає отруйні властивості, але зберігає антигенні
(імуногенні - ті, що викликають утворення антитіл). При імунізації цими
препаратами в організмі виникають антитіла (антитоксини), які здатні
нейтралізувати дію відповідних токсинів. Промисловість випускає правцевий,
дифтерійний, ботуліновий,стафілококовий, гангренозний анатоксини.

Анатоксини вживають для активної імунізації людей і тварин з метою

створення активного антитоксичного імунітету. їх також використовують для
імунізації коней для отримання з їх крові відповідних антитоксичних сироваток.

Асоційовані вакцини - препарати, до складу яких входять декілька антигенів,

одержаних із мікроорганізмів і токсинів. їх переваги перед вакцинами, що містять
антигени одного збудника, в тому, що вони забезпечують імунітет проти
декількох інфекцій при одномоментному їх введенні. Випускають такі
асоційовані вакцини: АКДП (містить кашлюкові бактерії і 2 анатоксини -
дифтерійний і правцевий, які адсорбують (концентрують) на гідроокисі
алюмінію), ДТ -Polio(дифтерійний, правцевий анатоксин та інактивовані віруси
поліомієліту (та ін).

Всьому населенню, яке не має протипоказань до щеплень, проводиться активна

планова імунізація проти багатьох інфекцій (туберкульозу, поліомієліту,
кашлюку, дифтерії, правця, кору, епідемічного паротиту, краснухи, гепатиту

В). Планову вакцинацію дітей і дорослих проводять у терміни, передбачені

календарем щеплень.

Після введення вакцин несприйнятливість розвивається через кілька тижнів.

Досить часто необхідно терміново запобігти розвитку захворювання у людини,
яка була в контакті з джерелом інфекції.

Такий захист досягається введенням готових захисних тілець-антитіл

(імунних сироваток, імуноглобулінів). Це спосіб пасивної профілактики, тому що
організм одержує готові антитіла, а не виробляє їх самостійно. Імунні сироватки
та імуноглобуліни використовують для лікування деяких інфекційних
захворювань, особливо тих^де вирішальну роль відіграє токсин. Оскільки
антитіла містяться в сироватках, говорять про серопрофілактику і серотерапію.
 Усі лікувально-профілактичні сироватки поділяються на антитоксичні,
антимікробні і антивірусні.

Антитоксичні сироватки (протиправцева, протидифтерійна, протиботулінові,

протигангренозні тощо) виготовляють шляхом імунізації коней відповідними
анатоксинами (протиправцевим, дифтерійним, ботуліновими, гангренозними
тощо). Після кількох циклів імунізації у коней беруть кров і отримують
відповідну антитоксичну сироватку; в якій міститься величезна кількість
специфічних захисних тілець - антитіл (антитоксинів). Зараз використовують
протидифтерійну протиправцеву, протиботулінову АБЕ. протигангренозну
сироватки (кінські).

Антимікробні (антивірусні) сироватки виготовляють шляхом імунізації тварин

відповідними вбитими бактеріями (вірусами).

Для введення в організм людини імунних препаратів (вакцини, сироватки,

імуноглобуліни) використовують як парентеральні (внутрішньом'язевий,
підшкірний, внутрішньошкірний, скарифікаційний надріз шкіри) так і
непарентеральні (через рот. через пряму кишку; через носові ходи) шляхи.

Основні принципи комплексного лікування інфекційних хворих:

Для ефективної боротьби з поширенням інфекційних хвороб має значення
доброякісне лікування цих хворих - ліквідація джерела інфекції.

1. Вплив на збудників та його токсин - етіотропне лікування. Етіотропне

лікування - знищення, нейтралізація і видалення з організму збудника та продуктів
його життєдіяльності).

2.  Вплив на імунологічну реактивність організму -

імунотерапія. Імунотерапія - метод лікування, в основі якого лежить
вплив на систему імунітету: відноатення регулювання, тимчасове
заміщення або пригнічення її функції.

Засоби, що підсилюють імунну відповідь на збудника (специфічні):

а)   для пасивної імунізації - сироватки, імуногаобуліни;

б)  для активної імунізації - вакцини, анатоксини.

Засоби, що модулюють імунні процеси:

а) імуностимулятори вітаміни, алое, ехіноцея, тималін,

рибомуніл;

б) імунодепресанти -преднізолон, азатіоприн.

 Вплив на певні ланки інфекційного процесу -патогенетичне лікування.
Патогенетичне лікування - передбачає застосування засобів протизапальної
(гормональні препарати, нес героїдні), десенсибілізуючої (гормональні препарати,
димедрол, супрастин, тавегіл), дезинтокеикаційноїдії (реоиоліглюгін, альбумін,
реоглюман), відновлення гомеостазу (гепарин, етамзилаг, амінокапронова
кислота, фраксипарин),усунення порушень функції внутрішніх органів.

Симптоматичне лікування - направлене на ліквідацію чи ослаблення окремих

проявів хвороби.

Характеристика елементів висипань

Розеола - плямка блідо-рожевого, червоного кольору діаметром 1 -5 мм, яка

виступає над рівнем шкіри. Наприклад: черевний тиф, висипний тиф, скарлатина.

Пляма - має те ж забарвлення, що і розеола, але більший діаметр (5-20 мм), не

виступає над рівнем шкіри, не відрізняється від неї за щільністю, частіше буває
неправильної форми. При натискуванні на пляму вона зникає, а після припинення
тиску виникає в тому ж вигляді. Приклад: кір.

Еритема - великі ділянки почервоніння шкіри, які утворюються при злитті плям
(кір, скарлатина).

Геморагія - крововилив в шкіру в результаті пошкодження судин шкіри.

Крапкові геморагії називають петехіями.

Папула (вузол) - більш чи менш щільний безпорожнинний елемент, що

піднімається над рівнем шкіри. При натискуванні стає блідою, але повністю колір
не зникає. Розміри від 1 до 20 мм, забарвлення і форма різні. Папула зникає без
утворення рубця, Приклад: кір.

Пухирець (везикула) - має порожнину, розвивається в товщі поверхневого

шару шкіри, містить рідину; піднімається над поверхнею шкіри, діаметр - від 1
до 5 мм. Пухирець може бути однокамерним і багатокамерним. Вміст пухирця
прозорий. Після того, як пухирець проривається, на цьому місці утворюється
кірочка. Після відпадання останньої рубець не залишається.

Пустула (гнійничок) - порожнинний елемент, який містить гній. При зворотному

розвитку утворюється кірочка з формуванням рубця. В пустулу .може
перетворитися пухирець (після приєднання вторинної інфекції).

Кірочка - утворення, що виникає в результаті висихання на шкірі везикул,

пустул, гною, крові.
Пігментація - зміни забарвлення шкіри, що виникають на місці висипань
внаслідок розпаду гемоглобіну еритроцитів чи утворення шкірного пігменту.
Пігментні плями мають, як правило, коричневий колір.

Виразка - дефект шкіри, що поширюється часто в глибину прилеглих до шкіри

тканин. Загоюється виразка завжди з утворенням рубця.

Ерозія ("роз’їдання ") - поверхневий дефект слизової оболонки чи епідермісу

шкіри, який заживає без рубця.

Бугорок - безпорожнинний елемент, що виникає внаслідок утворення ущільнення

запального характеру в глибоких шарах шкіри. Часто перетворюється на виразку,
після якої залишається рубець.

Рубець - розростання сполучної тканини на місці дефекту шкіри, наприклад -

виразки. Незначні рубці утворюються після загоювання пустул.

З метою профілактики інфекційних захворювань

рекомендується:
 Підтримуйте чистоту:

 мийте руки перед тим, як брати продукти чи готувати їжу

 мийте руки після відвідування туалету
 вимийте і продезинфікуйте всі поверхні і кухонне приладдя, що
використовується для приготування їжі.
 захищайте кухню і продукти від комах, гризунів та інших тварин. 

Відокремлюйте сиру їжу від готової:

 відокремлюйте сире м’ясо, птицю і морепродукти від інших харчових

продуктів
  для обробки сирих продуктів користуйтеся окремим кухонним приладдям,
зокрема ножами і обробними дошками
 зберігайте продукти у закритому посуді, щоб уникнути контакту між
сирими і готовими продуктами

Ретельно готуйте їжу:

 ретельно прожарюйте чи проварюйте продукти, особливо м’ясо, птицю,

яйця і морепродукти
 доводьте страви до кипіння, щоб переконатися, що вони готувалися при
щонайменше 70°С.
 сік м’яса чи птиці при приготуванні повинен бути прозорим, а не рожевим
 ретельно підігрівайте приготовану їжу

Зберігайте їжу при безпечній температурі:

 не залишайте приготовану їжу при кімнатній температурі більш ніж на 2

години
 зберігайте приготовані страви гарячими (60°С) аж до подачі до столу.
 не зберігайте їжу надто довго, навіть у холодильнику
 не розморожуйте продукти при кімнатній температурі

Використовуйте безпечну воду і свіжі продукти:

 використовуйте чисту або очищену воду

 обирайте свіжі і незіпсовані продукти
 ретельно мийте овочі і фрукти, особливо, якщо вживатимете їх сирими
 не вживайте продукти, у яких закінчився термін придатності.

Віруси чи бактерії можуть потрапити в продукти харчування на будь-якій

стадії шляху від виробництва до столу, тому кожен учасник процесу, від виробника
до споживача, відіграють роль у запобіганні зараження їжі.

Поняття про імунітет

Імунітет — специфічний біологічний, імунний захист — несприймання

живими організмами збудників інфекційних хвороб та чужорідних речовин.
Імунітет — активно або пасивно набута макроорганізмом здатність до захисту,
специфічно спрямована проти імуногенних факторів. І. зумовлюється сукупністю
успадкованих та набутих біологічних особливостей та механізмів організму, здатних
протистояти шкідливій дії мікробів і токсинів.

Основна функція імунної системи спрямована на виявлення змін у внутрішньому

середовищі організму і усунення їх, тобто імунітет зберігає власну біологічну
індивідуальність і сталість внутрішнього середовища. Наука, яка займається
вивченням імунної системи називається імунологією.

Розрізняють природжений і набутий імунітет. Вроджений імунітет передається

спадково, як й інші генетичні ознаки. Набутий імунітет (може бути активно або
пасивно набутим) виникає внаслідок перенесеної інфекційної
хвороби або вакцинації і спадково не передається.

 Природжений (видовий, вроджений, спадковий) імунітет — це

неспецифічна резистентність, що властива тому чи іншому виду тварин, у тому
числі людині, і передається спадково з покоління в покоління. Видовий імунітет
проявляється в тому, що людина не хворіє на чуму собак,
інфекційну анемію коней, чуму рогатої худоби або холеру курей, а тварини не
хворіють на шигельоз, черевний тиф, сифіліс, кір, гонорею тощо. Збудники
інфекцій потрапляючи у чужий організм не витримують його умов
(температура, pH середовища, біохімічні процеси) або не мають рецепторів до
клітин цього організму. Внаслідок цього, мікроби виводяться із організму в тому
ж вигляді, в якому вони потрапили, не завдаючи організмові ніякої шкоди.
Видовий імунітет залежить від фізіологічних та біологічних особливостей
організму, який сформувався у процесі еволюції, мінливості або
генетичної адаптації до умов навколишнього середовища.

 Набутий імунітет формується у процесі онтогенезу макроорганізму і

характеризується високою специфічністю. Набутий імунітет, через свою
специфіку, ще поділяється на:

1. Набутий природний активний імунітет виникає після перенесення хворим

хвороби і може тривати від декількох років до кінця життя, тобто він є або стійким,
або нестійким;
2. Набутий природний пасивний імунітет передається від матері дитині
через плаценту або через грудне молоко (материнський імунітет). Він
нетривалий, зберігається до 5 — 6-місячного віку дитини і захищає не від усіх
інфекцій, наприклад, він не захищає від грипу або туберкульозу;

Штучний активний імунітет формується через 1 — 2 тижні після введення

вакцини (поствакцинальний) і зберігається протягом декількох років (так після
введення черевнотифозної вакцини — 1 рік; вакцини проти гепатиту А — 20
років);

Штучний пасивний імунітет формується одразу після

введення сироватки чи імуноглобулінів (постсироватковий) і зберігається
протягом 4 — 6 тижня.
 Наше здоров’я багато в чому залежить від стану імунної системи. Саме вона
виробляє засоби захисту, необхідні для ефективного протистояння багатьом
хворобам. Імунітет буває вродженим і набутим. Тому люди, від природи
отримали слабкий механізм захисту свого організму, за допомогою певних
засобів і методик можуть помітно зміцнити його.

На стан імунної системи впливає величезний ряд факторів. Це залежить від

режиму сну, способу життя і фізичної активності, якості харчування та питної
води, екологічної обстановки в районі постійного проживання і т.п. Лікар може
зробити висновок про поточний стан імунної системи, виконавши:
 Усне опитування пацієнта про стан здоров’я і самопочуття.
 Візуальний огляд.
 Вивчення анамнезу (скільки разів і з яким інтервалом були пневмонії,
простудні захворювання і т.п.).
 Розшифровку лабораторних аналізів.
 Оцінку імунного статусу (за допомогою спеціальних досліджень – на
імуноглобуліни, B-і T-лімфоцити, супресори та ін.)

Ось найпоширеніші симптоми ослабленого імунітету, які можна помітити

ще до візиту до лікаря:
 Сильна стомлюваність, зниження працездатності.

 Сонливість, млявість, апатія. При цьому сонливість, присутнє протягом усього

дня, може змінюватися безсонням у ночі, що вибиває людину з колії.
 Відсутність апетиту.

 Зниження гостроти зору.

 Порушення координації рухів.

 Зміна кольору і стану шкірного покриву (висип на губах, прищі на обличчі,

«заїди» в куточках губ і т.п.).
 Висока схильність до простудних захворювань. Найменше переохолодження – і
вам доводиться лікувати нежить або кашель.

Велика частина дорослих людей відзначає, що ослаблення імунної системи

доводиться на осінньо-зимовий сезон. Ось найбільш часті причини ослабленого
імунітету, на думку медиків:
Брак вітамінів і мікроелементів, що становлять особливу цінність для організму.
Нестача кисню і сонячного світла.
Зниження рухливості.
Вживання рафінованих продуктів.
Збої в роботі внутрішніх органів.
Скупчення шлаків і токсинів всередині організму.
Недолік повноцінного відпочинку.
Часті стреси і «вигорання» на роботі.
Недостатня терморегуляція, і т.д.

Причини зниження імунітету:

Причин погіршення імунітету може бути декілька: вроджені (генетичні або

спадкові) зміни, критичні гормональні періоди, посттравматичні стани,
крововтрати, хронічні хвороби, виснаження, отруєння та інфекційні хвороби і
т.д.

Придушувати і руйнувати імунітет можуть: стреси (особливо, хронічні),

тривалі хронічні інфекційні захворювання, гіподинамія, нерегулярне і
одноманітне харчування, зловживання лікарськими препаратами та ін.

Ознаками порушення імунітету можуть бути: алергії, часті застуди (ГРВІ або

ГРЗ), поява хронічних повторюваних і важко виліковних захворювань.

Таким чином, несприятлива екологія, нездоровий спосіб життя, стреси

та інші неприємні фактори призводять до того, що навіть сильний імунітет
з часом стає більш вразливим. Крім того, мікробам, вірусам і бактеріям, які
ми так ретельно виганяємо зі свого життя, нічого іншого не залишається,
 як мутувати, пристосовуючись до нових умов і нових ліків. Тому замість того,
щоб думати, який арсенал ліків закупити перед початком
сезону простудних епідемій, краще подумати про те, як підвищити опірність
організму.

Як підвищити імунітет?

На жаль, у більшості жителів великих міст імунітет ослаблений через погану

екологію, неправильне харчування, малу рухливість і нестачу свіжого повітря.
Імунітет також може знижуватися в сезонні загострення захворювань. У цей час
підвищується ризик захворіти гострою респіраторною вірусною інфекцією,
грипом, ангіною і т.д. Через зниження захисних функцій нашого організму
ми починаємо частіше хворіти, довше одужувати, починається хронічна втома.
Питання «як підвищити імунітет?» стає особливо актуальним.

Свій імунітет можна і потрібно підтримувати в хорошій формі.

Для цього необхідно дотримуватися ряду простих правил:

1. Частіше бувати на свіжому повітрі, здійснювати прогулянки в лісі або

в парку. Звичайно, у великому мегаполісі важко знайти місце далеко від
галасливих автомобілів і брудних вулиць, але якщо задатися метою, можна
виявити оазиси хорошої екології навіть у дуже загазованому місті.
2. Стежити за своїм раціоном— свіжі фрукти та овочі, а також каші повинні
постійно бути присутніми в меню. Також важливо не переїдати, зменшити
кількість жирної, борошняної і смаженої їжі. Приймати їжу слід 3-5 разів
на день, невеликими порціями, обов’язково снідаючи.
3. Займатися фізичними навантаженнями. Почати можна з легкої ранкової
гімнастики, поступово переміщаючись у бік більш інтенсивних навантажень.
Чудово було б привчити себе до ранкових пробіжок на свіжому повітрі.
4. Ворог всього нашого організму — це стрес. Тому необхідно намагатися
зберігати максимально позитивний настрій, більше думати про хороше, частіше
посміхатися. Психологи впевнені, що оптимізм — краща профілактика будь-
якого захворювання!
5. Хороший сон. Постійне недосипання призводить до збою роботи організму
в цілому, тому варто раніше ввечері встати з-за телевізора або комп’ютера
і вчасно лягти спати. Здоровий сон — запорука не лише гарного самопочуття,
але й гарного настрою, продуктивної роботи і більш цікавого та різноманітного
відпочинку.
 Дотримуючись цих нехитрих рекомендацій, ми допоможемо повноцінно
виконувати свої функції не тільки імунній системі, а й організму в цілому.
Також варто подумати про те, як підтримати свій організм допоміжними
засобами — сучасний ринок пропонує безліч вітамінів і імуностимулюючих
препаратів. Перед початком прийому вітамінів, звичайно ж, слід
проконсультуватися з лікарем, здати певні аналізи — це допоможе підібрати
комплекс саме тих вітамінів, яких у даний момент не вистачає організму для
повноцінної роботи.

Фахівці часто рекомендують імуностимулюючі фітопрепарати — на основі

натуральних рослин, вирощених в екологічно чистих регіонах, з дотриманням
усіх стандартів та інновацій фітоінжинірінгу. Кожен з натуральних інгредієнтів
володіє своєю унікальною функцією, а їх поєднання дозволяє усунути шкідливі
мікроорганізми, і зміцнити власні захисні сили нашого організму. Пропорція
лікувальних трав підібрана так, щоб організм отримав всі необхідні речовини
в достатній кількості, але не в надмірній кількості. Збалансованість активних
компонентів — це головна перевага аптечних фітопрепаратів перед народними
засобами зміцнення імунітету.

Варто звернути увагу!

Багато хто зміцнює свій організм за допомогою загартовування холодною

водою, однак не варто захоплюватися такими радикальними методами —
це великий стрес для організму, можуть початися різні запальні процеси. Більш
ефективним і щадним рішенням стане контрастний душ. Він зміцнює не тільки
імунну систему, але й стінки судин, а також привчає нас як до низької
температури, так і до її перепадів, що надзвичайно важливо в холодну пору
року.

Часник і цибуля славляться своїми цілющими властивостями. Але необхідно

пам’ятати, що велика кількість цих продуктів у раціоні може призвести
до подразнення шлунково-кишкового тракту. Крім того, людина — істота
соціальна, а вживання великої кількості «ароматних» продуктів не сприяє
встановленню успішної комунікації між людьми.
 Важливо не «переборщити» з прийомом будь-яких вітамінів — наслідки
їх передозування іноді набагато страшніші від  недоліку того або іншого
вітаміну в організмі.

Не варто забувати регулярно відвідувати лікарів, на ранніх стадіях усі

хвороби лікуються набагато простіше. Намагайтеся максимально уникати
стресових ситуацій,  а якщо  неприємне щось уже трапилось, поставтеся
до цього з гумором, пам’ятаючи, що все погане обов’язково закінчиться.

Календар щеплень в Україні на 2020-2021 роки

Обов’язковою є вакцинація від 10 небезпечних захворювань:

 кашлюк
 правець
 кір
 паротит
 краснуха
 туберкульоз
 гемофільна інфекція типу b (ХІБ-інфекція)
 поліомієліт
 гепатит В

Він передбачає наступні періоди імунізації:

3-5 день життя ставиться протитуберкульозна вакцина;
2 місяці - проти гепатиту B, кашлюку, дифтерії, поліомієліту;
в 4 і 6 місяців проводиться ревакцинація (повторна імунізація від тих же
інфекцій, що і в 2 місяці);
рік - щеплення проти краснухи, кору та паротиту.
Надалі потрібні ревакцинації (повторне введення сироваток) у півтора року, 6
років, 14 років. Згідно із затвердженим графіком, останнє щеплення від дифтерії
і правця пацієнтові ставлять в 28 років, а потім кожні 10 років.
Чому потрібна ревакцинація?
Повторне введення препарату необхідно для поліпшення імунної пам'яті -
здатності організму розпізнавати мікроорганізми та токсини, з якими він вже
 стикався раніше. Чим сильніше імунна відповідь, тим вище опірність тіла
інфекції і тим нижче ризик зараження.

Рекомендовані щеплення, які МОЗ України наполегливо рекомендує робити,

але вони не фінансуються з державного бюджету.
Це щеплення від:

 ротавірусної інфекції (приклад - вакцина Ротарикс)

 вітряної віспи (Варілрикс)
 пневмококової інфекції (вакцини Превенар 13 та Синфлорикс)
 гепатиту А (вакцина Хаврикс або Твінрикс)
 менінгококової інфекції (Менактра)
 папіломавірусної інфекції (Церварикс)
 грипу ( «ВаксігрипТетра» (виробник — «Санофі Пастер», Франція)
і «ДжісіФлю» («Грін Кросс Корпорейшн», Південна Корея) — обидві
якісні та безпечні.

Вакцину «ВаксігрипТетра» можна застосовувати для щеплення дітей віком від

трьох років, а «ДжісіФлю» — від шести місяців.
Також в Україні з 2022 року запроваджують обов’язкову вакцинацію дітей від
пневмококової інфекції. За словами головного санітарного лікаря Віктора Ляшко -
«Оперативний штаб Міністерства охорони здоров’я рекомендував включити в
Національний календар щеплень від 2022 року вакцину проти пневмококової
інфекції».
Щеплення робитимуть тричі: два рази у перший рік життя, ще один — у другий.
 Висновок:

Отже, у висновку, я хочу зазначити, що треба пильно стежити за своїм здоро’ вям
й уважно ставитися до сигналів вашого організму. Особливо він може
постраждати восени. Для отримання максимального захисту від хвороб варто
комбінувати здоровий спосіб життя і прийом ефективних препаратів,
що зміцнюють імунітет. У цьому випадку різні інфекційніхвороби і супутня
їм проблема «як підвищити імунітет?» обійдуть Вас стороною.А також не
ігнорувати вакцинацію, бо це може коштувати вам життя та вашим близьким.
 Використані джерела:

1.https://rixos.ua/uk/blog/kak-povysit-immunitet-vzroslomu-cheloveku/

2.https://dity.in.ua/statti/zdorovya-malyukiv/kalendar-scheplen-v-ukraini-na-2020-
2021-roki

3.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BC%D1%83%D0%BD
%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%82

4.https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/3311/imunitet

5.https://zdrav.druisp.gov.ua/index.php/zdorov-y/profilaktyka-infektsiinykh-
zakhvoriuvan/24-profilaktika-infektsijnikh-zakhvoryuvan

6.https://dl.khadi.kharkov.ua/mod/book/tool/print/index.php?id=34606

7.http://sepi.multycourse.com.ua/ua/page/15/53

8.https://pidru4niki.com/85512/bzhd/
harakteristika_osnovnih_grup_infektsiynih_zahvoryuvan

9.https://subject.com.ua/valeology/valecka/59.html