МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ

“БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”
КАФЕДРА ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

Лекція
Предмет епідеміології. Вчення про епідемічний
процес. Напрями боротьби з інфекційними
хворобами. Епідеміологічний метод
дослідження, його структура і зміст.
Епідеміологічна діагностика. Система
епідеміологічного нагляду.

к.мед.н., доцент Соколенко М.О.

• Епідеміологія – це наука про об’єктивні закономірності
виникнення та поширення інф.захв. на популяційному
рівні, заходи щодо їх профілактики та боротьби з ними.

• Предметом епідеміології є епідеміологічний процес.

• Епідеміологічний процес – це складне соціально-
біологічне явище, яке виникає внаслідок взаємодії макро-
та мікроорганізму на популяційному рівні, що
проявляється специфічними інфекційними станами серед
людей та забезпечує збереження збудника у природі як
біологічного виду. Об’єктом епідеміології є інфекційні
стани. Завданням епідеміології є вивчення і попередження
інфекційних захворювань, боротьба з ними на різних
ланках епідпроцесу., запобігання їх поширенню.

Copyright © Wondershare Software

• Найкраще епідпроцес вивчив Громашевський, який подав
вчення про нього у вигляді таких законів:
- джерелом збудника інфекції є заражений організм;
- локалізація збудника в організмі прямо залежить від
механізму передачі;
- класифікувати інфекції потрібно за специфічною
локалізацією в організмі (кишкові, дихальні, кров’яні,
загального покриву);
- епідпроцес може існувати лише коли є 3 первинні рушійні
сили (джерело, механізм передачі, сприйнятливий
організм);
- природні та соціальні явища обумовлюють якісні та
кількісні зміни епідпроцесу; епідеміологія любої інф
хвороби може змінюватися.
- Також вчення про епідпроцес можна розділити по його
ланках на вчення про джерело, про механізм передачі і
про сприйнятливий організм.

Copyright © Wondershare Software

• Інфекційний процес склався історично в ході
еволюції і є власне кажучи формою взаємодії
мікро-і макроорганізмів. Розвиток і перебіг
інфекційного процесу, викликаного різними
патогенними мікроорганізмами,характеризуються
в цілому однотипністю, але разом з тим існують
визначені відмінні риси цього процесу,
обумовлені насамперед характером інфекційного
фактора, а також реактивністю макроорганізму і
впливом на нього умов навколишнього
середовища.

Copyright © Wondershare Software

 • Ланки епідемічного процесу:

1). Джерело збудника

2). Механізм передачі

3). Сприйнятливий організм

Copyright © Wondershare Software

• Джерело збудника – це об’єкт, який є місцем
перебування, розмноження, нагромадження м/о,
і з якого збудник відиляється у довкілля.
• Основне джерело – зараження організму людини
чи тварини, довкілля, які є природними
осередками перебування збудника.
• Додаткове джерело – зараження організму
людини чи тварини, що за певних умов служить
тимчасовим середовищем розмноження
збудників, який може бути потенційним
джерелом інфекції для оточуючих, однак не може
забезпечити існування збудника як біологічного
виду.
• Джерелом інфекції може бути хворий, або носій.
Copyright © Wondershare Software
• Поділ джерел за резервуарами:
- антропонозні інф. захв. – резервуаром є
біологічний вид людина розумна (полімієліт,
дифтерія), тварина – це біологічний тупик.;
- зоонозні – резервуар тварина, людина
біологічний тупик.;
- антропозоонозні – основний людина, додатковий
тварина; зооантропонозний – основний тварина,
додатковий людина.
- Сапронозні – патологічні для людей м/о довго
перебувають або навіть нагромаджуються
зберігають себе як біологічний вид в об’єктах
зовнішнього середовища (грунт,вода, повітря).
Copyright © Wondershare Software
• Носій – людина чи тварина, перебування в організмі якої патогенних
м/о не супроводжується клінічними проявами хвороби.
• Носійство – первинне – у осіб, які раніше не хворіли на відповідну
інфекційну хворобу. Види:
• Транзиторне – збудник не приживається в організмі, швидко покидає
його, тривалість менша ніж при хворобі, виділяється з
підтвердженням лише одноразово (шигельоз, холера)
• Інапарантне (безсимптомне) – тривалість виділення збудника як при
інфекційних хворобах (холера, поліомієліт, скарлатина)
• Носійство – вторинне – після інфекції чи імунізації:
• Гостре реконвалесцентне – триває до 3 міс після хвороби (холера,
поліомієліт),
• Хронічне – триває більше 3 міс (черевний тиф, паратиф)
• Імунні носії – особи, у яких імунітет сформувався після захворювання
чи імунізації.

Copyright © Wondershare Software

• За тривалістю перебігу розрізняють гострі та хронічні інфекційні
хвороби. Найбільшу епідемічну небезпеку становлять хворі з гострим
перебігом, оскільки у них збудники виділяються постійно та у великій
кількості. При хронічних захворюваннях збудник виділяється
протягом тривалого часу, але у невеликій кількості. Наймасивніе
збудник виділяється при важкому та середньої важкості перебігу
захворювання але вони мають менше епідемічне значення оскільки ці
категорії переважно госпіталізуються.

Періоди інфекційного захворювання:

• Інкубаційний – від моменту зараження до появи перших клінічних

проявів;
• Продромальний – характеризується неспецифічними клінічними
симптомами (підвищення температури тіла, інтоксикація тощо);
• Розпалу хвороби – наявність специфічних клінічних проявів (висипка,
менінгеальні симптоми, нальоти на мигдаликах тощо);
• Реконвалесценції – період одужання

Copyright © Wondershare Software

• Для виникнення та підтримки інфекційного процесу мікроорганізми
повинні проникнути у сприятливий організм, де його зустрічають ряд
захисних факторів, що здійснюють супротив руйнівній дії мікробу.
Для подолання цих факторів патогенні мікроорганізми мають фактори
патогенності. До основних факторів патогенності належить:
• адгезивність (лат. adhaesio — прилипання) — здатність
мікроорганізму закріплюватися на поверхні клітин;
• колонізація;
• інвазивність — здатність проникати та розповсюджуватися в
макроорганізмі, реалізується через ферменти патогенності
(гіалуронідаза, фібринолізин, нейрамінідаза, тощо);
• агресивність — здатність мікробів жити, розмножуватися,
поширюватися в організмі та протидіяти захисним факторам
організму;
• токсиноутворення;
• стійкість до дії захисних факторів макроорганізму.

Copyright © Wondershare Software

• Механізм передачі - процес періщення збудників
від джерела інфекції до сприйнятливого
організму, що виник в процесі еволюції
• Механізми передачі: фекально-оральний,
аерогенний, трансмісивний, контактний,
трансплацентраний, гематогенний.
• Фази механізму передачі:
- виділення збудника;
- перебування його у зовнішньому середовищі
(відсутня при прямому контактному мех..пер.),
- проникнення збудника до сприйнятливого
організму.

Copyright © Wondershare Software

• Шлях передачі – реалізація механізму передачі в
конкретних умовах місця і часу.
Наприклад:
- фекально-оральний (водний - чер.тиф., холера,
харчовий - ботулізм, сальмонельоз;
- аерогенний (повітряно-краплинний - дифтерія,
скарлатина, повітряно-пиловий - легіонельоз,
туляремія).

Copyright © Wondershare Software

 Сприйнятливий організм – це
людина, або тварина в яку
потрапяє збудник інфекційного
захворювання, зумовлюючи
розвиток інфекції чи
інфекційного процесу.

Copyright © Wondershare Software

• Осередок інф. захворювання-територія, в межах якої проходить
передача збудника від джерела до сприйнятливого організму. Це
територія, в межах якої є 3 ланки епід процесу. Межі залежать від
рухливості джерела інфекції, активності механізму передачі, к-сті
сприйнятливих організмів, сан-гіг умов даної території, організації
сан-просвітницької роботи.
• Отже межі осередку інф хвороби-це територія, на якій
спостерігається дана хвороба. Термін його існування співпадає з
терміном, за який на даній території спостерігається певна інф.
хвороба.
• Природними осередками називають ділянки території географічних
ландшафтів, де зберігаються умови для існування постійної
циркуляції збудників, його переносників серед певних диких тварин,
які є резервуаром збудника в природних умовах необмежено
довгий час.
• Поряд з “дикими” осередками прийнято виділяти синантропні
осередки (циркуляція збудника серед синантропних тварин), а
також антропургічні осередки зроблені людиною (пасаж збудника
серед домашніх тварин).

Copyright © Wondershare Software

Вивчення конкретної епідемічної ситуації з використанням епідметоду
називається епідеміологічною діагностикою. Епіддіагностика включає
опис проявів епідемічного процесу визначення причин (факторів
ризику), прогноз перебігу епідпроцесу. Метою епіддіагностики є
отримання даних для планування протиепідемічних заходів по
ліквідації спалаху або епідемії

Види епіддіагностики- оперативний аналіз (санітарно-епідеміологічне

спостереження, санепідрозвідка) і ретроспективний аналіз (за тривалий
період часу). Вивчення конкретної епідемічної ситуації з використанням
епідметоду називається епідеміологічною діагностикою.
Епіддіагностика включає опис проявів епідемічного процесу визначення
причин (факторів ризику), прогноз перебігу епідпроцесу. Метою
епіддіагностики є отримання даних для планування протиепідемічних
заходів по ліквідації спалаху або епідемії
.

Copyright © Wondershare Software

Заходи щодо ліквідації осередку інфх в повинні бути спрямовані
на 3 ланки епід процесу. Заходи, які направлені на
знешкодження джерела інфекції: Клініко-діагностичні,
лікувальні, ізоляційні, режимно-обмежувальні (обсервація,
карантин), санітарно-ветеринарні, дератизаційні,

2. Заходи, які направлені на переривання механізмів передачі

збудника: санітарно-гігієнічні, дезінфекційні, дезінсекційні

3.Заходи, які направлені на зниження сприйнятливості

населення: вакцинопрофілактика, імунокорекція, екстрена
профілактика,

4 Загальні заходи: лабораторні дослідження, саносвітня робота

Copyright © Wondershare Software

 Зміст і масштаб профілактичних заходів можуть
стосуватися цілого району, міста, області, країни. При
плануванні та проведенні профілактичних заходів
теоретично і практично обґрунтованим є їх поділ на три
групи:
1) заходи щодо джерела інфекції, спрямовані на його
знешкодження (або усунення);
2) заходи щодо механізму передачі, що проводяться з
метою розривання шляхів передачі;
3) заходи щодо підвищення несприйнятливості
населення до інфекційних хвороб.

Поряд з підвищенням загальної неспецифічної

резистентності організму до заходів профілактики
відноситься специфічна профілактика, що полягає у
створенні штучного імунітету (активного чи пасивного)
проти інфекційних хвороб. Copyright © Wondershare Software
Епідеміологічний метод - це сукупність методичних прийомів для
виявлення проблем профілактики, причин, умов і механізмів форму­вань
захворюваності з метою обґрунтування заходів профілактики захворювань і
оцінки їх ефективності.

Види епідеміологічної діагностики:

1). Оперативний епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічне

спостереження, санепідрозвідка) – це динамічна оцінка епідеміологічного
стану за період не більше одного року.

2). Ретроспективний епідеміологічний нагляд – це аналіз рівня, структури і

динаміки захворювання за період більше ніж один рік (річна, багаторічна),
визначення тенденції, циклічності, періодичності захворюваності на різних
територіях, в групах населення.

Copyright © Wondershare Software

 Структура епідметоду

I група - описово-оцінних прийомів (дескриптивних) - кількісно-

статистична оцінка нозологічних одиниць за територією, групами
населення, формують гіпотези про фактори ризику, визначають
напрям­­ки профілактики.

II група – аналітичних прийомів, встановлюють причинно-на­слід­­ко­ві

зв’язки (математичні методи кореляції, регресії), які спря­мовані на
перевірку та оцінку гіпотез про фактори ризику. Когортне аналі­тич­не
дослідження здійснюється шляхом співставлення захво­рюва­нос­ті в
рівноцінних групах (когортах) спостереження, які під­дава­ли­сь і не
піддавались дії фактору ризику, а також на основі даних про за­­
хворюваність, яка мала місце у минулому. Аналітичне дослід­жен­ня
„випадок - контроль” - співставлення і аналіз інформації про резуль­тати дії
фактора, вивчається частота, з якою він зустрічається серед хворих і тих,
хто не захворів на цю хворобу.

Copyright © Wondershare Software

III група – експериментальних прийомів, використовуються для до­ве­
дення епідеміологічних гіпотез про причинно-наслідкові зв’язки та оцінки
ефективності протиепідемічних заходів. Поділяються на конт­ро­льований
експеримент і неконтрольований. Контрольова­ний - це ко­­гортне
епідеміологічне дослідження, в якому дослідник формує групи
спостереження, що відрізняються за дією досліджувано­го факто­ра і
рівноцінні за всіма іншими ознаками. Неконтрольова­ний – епідеміо­логічне
дослідження на основі втручання в природний хід епідемічного процесу (без
виділення контрольних груп) шляхом проведення проти­епідемічних заходів з
оцінкою їх результатів в ко­гортному дослідженні.

IV група – прийомів прогнозування захворюваності (математичне

моделювання епідпроцесу). Визначається очікуваний рівень захво­рю­ваності
шляхом використання статистичних методів або математич­них формул.

Copyright © Wondershare Software

Епідеміологічний метод дослідження застосовують для вивчен­ня
захворюваності і виявлення причин і факторів ризику також не­інфекційних
хвороб. Звідси з’явилося поняття «неінфекційна епіде­міологія», де
предметом вивчення є неінфекційна захворюваність.
Вивчення конкретної епідемічної ситуації з використанням епід­методу
називається епідеміологічною діагностикою. Епіддіагнос­ти­ка включає
опис проявів епідемічного процесу, визначення причин (факторів ризику),
прогноз перебігу епідпроцесу. Метою епіддіагнос­тики є отримання даних
для планування протиепідемічних заходів із ліквідації спалаху або епідемії.
Види епіддіагностики- оперативний аналіз (санітарно-епідеміоло­гічне
спостереження, санепідрозвідка) і ретроспективний аналіз (за тривалий
період часу, за територією, серед груп і колективів насе­лення).
Існує протиепідемічна система закладів (санепідстанції, проти­чумні станції,
СКП, карантинні відділи), які здійснюють епіднагляд і епіданаліз.

Copyright © Wondershare Software

Первинні цифрові матеріали систематизують, розраховують ін­тен­сивні та
екстенсивні епідеміологічні показники, для їх аналізу використовують різні
статистичні методи.
Інтенсивні показники,на відміну від абсолютних чисел, дають можливість
порівнювати захворюваність на різних територіях, у різні роки, у різних групах
чи колективах населення, оскільки вони пов’язують число захворювань з тією
кількістю населення, серед якої були зареєстровані.
Для кількісної оцінки епідпроцесу використовують такі інтен­сив­ні показники:
захворюваність = число захворювань х1000 (10 тис.-100 тис) / кіль­кість
населення
ураженість (для хронічних хвороб) = число всіх хворих х 1000 (10 тис. - 100 тис.)
/ кількість населення
Показник ураженості враховує всіх хворих (хто був хворий на початок року і хто
захворів вперше).
Смертність = число померлих від цієї хвороби х 1000 (10 тис. - 100 тис.) /
кількість населення
Показник захворюваності в одній із груп населення = число за­хворювань у даній
групі населення х 1000 (10 тис. - 100 тис.) / кіль­кість населення даної групи.
Індекс сезонності – відношення кількості захворювань в місяці сезонного
підвищення до кількості захворювань, що виникли в між­­сезонний період.

Copyright © Wondershare Software

Екстенсивні показники характеризують частину від цілого і ви­ражаються у
відсотках. В екстенсивних показниках виражають роз­поділ хвороб в окремій
групі хворих за місяцями року, чинниками передачі збудників, термінами
встановлення діагнозу після виявлен­ня хворих, їх госпіталізації, тощо.
Екстенсивні показники не дають можливості проводити кількісну оцінку
захворюваності, але дають якісну характеристику епідпроцесу. Абсолютні
числа й епідеміоло­гічні показники об’єднуються у прості, комбіновані і складні
таблиці. Для наочного зображення отриманих даних використовують лінійні та
стовпчикові діаграми, картограми. На основі аналізу статистич­них і графічних
матеріалів формулюються гіпотези і висновки щодо причинно-наслідкових
зв’язків між чинниками ризику. До екстен­сивних показників належить
летальність.
Летальність ( при даній нозологічній формі) = число померлих х 100 (%) /
кількість захворілих (%).
Питома вага захворювання – число хворих на це захворювання х 100 (%) /
число взагалі хворих.

Коефіцієнт сезонності– відношення числа захворювань, що ви­никли в місяці

підвищення, до загальної кількості захворювань за рік у відсотках.

Copyright © Wondershare Software

Дякую за увагу

Copyright © Wondershare Software