5. Епідеміологічні особливості групи зовнішніх покривів.

6. Епідеміологія та профілактика ВЛІ.

7. Організація санітарної охорони території України від заносу й
розповсюдження карантинних інфекцій.
8. Профілактичні та протиепідемічні заходи щодо найбільш поширених
захворювань.
5. Епідеміологічні особливості групи зовнішніх покривів
Складний, багатофункціональний організм людини контактує з навколишнім світом через свої
зовніш ні покриви, як-то: шкіру та її придатки (волосся, нігті) і зовніш ні слизові оболонки (очі,
ротову порож нину, зовніш ні статеві органи). Таким чином, ці поверхні є як місцем паразитування
великої кількості мікробів, так і мішенню для багатьох патогенних мікроорганізмів та вхідними
воротами для інфекцій, що мають локалізацію у внутрішніх органах. Інфекції, що передаються
контактним шляхом, дуже різноманітні і включають у себе: протозойні захворювання
(трихомонадоз), паразитарні (короста), грибкові (дерматомікози, кандидоз), бактеріальні
(гонорея, сифіліс) та вірусні (ВІЛінфекція, гепатити В і С). Зазначені інфекції характеризуються
тривалим або хронічним перебігом.

Шляхи реалізації контактного механізму передачі м ож на поділити на природні (безпосередні

фізичні контакти, предмети побуту, статевий шлях, ранові інфекції) та штучні, пов'язані з
цілеспрямованою діяльністю людини (парентеральні інфекції), тому друга назва для штучних
шляхів передачі — артифіціальні (ш тучно створені).

Для інфекцій з контактним механізмом передачі можлива передача без участі факторів зовніш
нього середовища — прямим контактом, що є можливим при статевому механізмі передачі. Але
для деяких представників цієї групи характерна опосередкована передача — через білизну,
предмети одягу (грибкові захворю вання, короста).

6. Епідеміологія та профілактика ВЛІ

Джерело інфекції — інфікована ВІЛ людина

Інкубаційний період варіює досить широко. Хоча звичайно час від моменту інфікування до
продукування антитіл становить менше одного місяця, строк від безсимптомної ВІЛ-інфекції до
діагнозу СНІД може коливатися в діапазоні від 1 року до 15 років і більше.

Період заразності точно не відомий, але починається одразу після початку ВІЛ-інфекції та.
можливо, триває все життя,

М еханізм передачі. ВІЛ/СНІД входить в групу інфекцій із контактним механізмом передачі.

Передача “від людини до лю дини” можлива при незахищ еному вагінальному або анальному
статевому контакті та використанні контамінованих ВІЛ голок і ш приців, особливо серед СІН.

Природна сприйнятливість людей є високою.

Профілактика. Заходи медичного характеру щодо протидії ВІЛ/СНІДу проводяться Центрами

(відділеннями, кабінетами) профілактики та боротьби з ВШ /СНІД, службою крові, іншими
лікувально-профілактичними закладами, центрами здоров'я, Держсанепідслужбою та
Держслужбою соцзахворювань згідно з Положеннями про ці заклади та органи.
В стаціонарах протиепідемічний режим включає забезпечення безпеки медичних маніпуляцій,
донорської крові, медичних імунобіологічних препаратів, біологічних рідин, органів і тканин.

7. Організація санітарної охорони території України від заносу й

розповсюдження карантинних інфекцій
Для виконання комплексу заходів, спрямованих на недопущення ввезень чуми та інших
карантинних інфекцій з інших країн створено протичумні станції, які підпорядковані
безпосередньо МОЗ України. В обласних СЕС є відділи особливо небезпечних інфекцій.
На державних кордонах (морські порти, міжнародні аеропорти, залізничні та шосейні
станції) створені санітарно-карантинні пункти (СКП) та санітарно-карантинні відділи (СКВ).
При останніх є ізолятори. У разі виявлення працівниками СКП чи СКВ серед пасажирів, які
перетинають кордон, хворого з підозрою на ОНІ, його, а також контактних осіб,
розміщують в ізоляторі. Карантинна служба має право на огляд транспортних засобів і
лише з її дозволу екіпаж та пасажири мають право покинути транспортний засіб. При
необхідності транспортний засіб може бути підданий дезінфекції, дезінсекції, дератизації.
Складається санітарна декларація корабля, літака. На основі МСП розробляються
національні накази, правила із санітарної охорони території від ввезень та поширення
карантинних та інших особливо небезпечних інфекцій.

8. Профілактичні та протиепідемічні заходи щодо найбільш поширених

захворювань
Проф.заходи – постійне проведення певних заходів в між епідемічний період (еідемічного
благополуччя), які мають за мету стримати даний епідстан на тривалий час. Основні
заходи щодо джерел збудників інфекції: своєчасне виявлення хворих, носіїв та їх
знешкодження; санітарна охорона морських, повітряних, та сухопутніх кордонів;
епідемічне спостереження; сан.-епід розвідка, періодичне обстеження заразо носіїв, осіб
окремих професійних груп та перехворілих, епізоотологічне спостереження, сан-ветерин.
Заходи, профілактична дератизація.

Основним джерелом збудника при антропонозах є хвора людина і носій, зоонозах

– хвора тварина чи тварина-носій, сан пронозах – грунт, повітря, вода. Щодо
хворих людей –активне чи пасивне виявлення, рання клінічна, епідеміологічна,
лабораторна діагностика, ізоляція: до стаціонару, за місцем проживання;
проведення етіотропного лікування; лвборвторного контролю після лікування, при
виписці. Проведегня лаб.контролю до допуску до роботи; диспансерний нагляд
після виписки зі стаціонару, згідно з нормативними документами заключний
лабораторний конроль при знятті з диспансерного обліку.

Щодо носія6 активне виявлення, рання епіл.,лаб, діагностика, ізоляція:

госпіталізація до стаціонару, за місцем проживання. Санація носія – лабораторний
контроль санації, лаб.контроль для допуску на роботу, диспансерний нагляд щодо
нормативів переведення хрон.носіїв на іншу роботу

+Щодо тварин – здійснення ветеринарного нагляду з ліквідацією джерела

збудника.