Епідеміологічна

характеристика групи
дихальних інфекцій.

к.мед.н., доцент Мироник О.В.

 Епідеміологічна характеристика групи
інфекцій дихальних шляхів.
 До групи інфекцій з краплинним
механізмом передавання включено понад
сотню нозологічних форм мікробної та
вірусної етіології. Аерозольні або дихальні
інфекції передаються через повітря.
 Перша стадія передачі збудника це його
виділення з організму (відбувається під час
видоху, розмові, кашлі, чханні).
 Друга стадія реалізується через краплинну,
краплинно – ядерцеву та пилову фазу
аерозолю.
 Третя стадія (проникнення збудника в
організм) відбувається на фізіологічному
вдиху.
 Всім етіологічним агентам інфекцій дихальних
шляхів притаманне розмноження на слизових
оболонках дихальних шляхів, що
супроводжується запальним процесом і як
наслідок виникненням експіраторних актів, під
час яких збудник інтенсивно виділяється в
повітря.
 Легкість поширення збудника через аерозоль і
відсутність імунітету серед народжених дітей є
причиною їх зараження і захворювання в перші
роки життя. Тому більшість таких інфекцій
називають дитячими.
 Етіологія інфекцій дихальних
шляхів
 1.Вірусні: грип, ГРВІ (аденовірусна
інфекція, парагрип, риновірусна інфекція,
респіраторно-синтиціальна), кір, краснуха,
епідемічний паротит, вітряна віспа, віспа
мавп, мононуклеоз, герпетична інфекція.
 2. Бактеріальні: менінгококова інфекція,
дифтерія, кашлюк, скарлатина, ангіна,
орнітоз, респіраторний хламідіоз,
мікоплазмоз.
 Гострі респіраторні
захворювання (ГРЗ)
 збірна група захворювань, спричинених
широким спектром інфекційних збудників і
поєднаних спільними особливостями
епідеміології та патогенезу ураження
дихальних шляхів, розвитком
респіраторного синдрому і
загальноінтоксикаційних проявів різного
ступеня вираженості.
 ГРЗ — ємке поняття, що включає
респіраторні хвороби вірусного та
бактерійного походження, в тому числі й
такі, що проявляються синдромом
локального ураження дихальних шляхів —
ларингіт, тонзиліт, фарингіт, бронхіт тощо.
 Серед причин тимчасової втрати
працездатності вони посідають 1-ше місце
— навіть у міжепідемічний період на них
хворіє 1/6 частина населення планети. В
Україні щорічно на ГРЗ хворіють 10–14
млн осіб, що становить 25–30% усієї та
близько 75–90% інфекційної
захворюваності у країні.
 ГРЗ
 Для ГРЗ властиві 2 форми епідемічного
процесу — спорадичні захворювання та
епідемічні спалахи.
 У період епідемічного спалаху
відзначається переважання певної нозології
 При ГРВЗ особа з клінічними проявами
захворювання завжди є джерелом інфекції.
Виділення збудника відбувається уже в
період інкубації, однак найбільша
небезпека виникає саме на початку
гострого періоду.
 Повітряний шлях передавання збудника,
висока сприйнятливість населення
практично до всіх вірусів — збудників
ГРВЗ — зумовлює основну епідеміологічну
особливість — швидкість та широту
їхнього розповсюдження
 Неодноразові випадки ГРВЗ навіть під час
сезонного підвищення захворюваності
зумовлені відсутністю перехресного
імунітету не лише між представниками
окремих груп, а й між окремими
сероварами в межах одного збудника.
 Крім повітряно-крапельного механізму
передавання, при деяких ГРВЗ можливі й інші
шляхи поширення. Для аденовірусної інфекції
може реалізовуватися фекально- оральний
механізм, для респіраторно- синцитійної інфекції
(РС-інфекції) — контактно-побутовий. За умов
впровадження у практичну медицину новітніх
технологій виявлені й незвичні шляхи
передавання — за допомогою різноманітних
трансплантатів.
 На епідемічний процес ГРВЗ впливають
біологічні, соціальні, природні фактори
 Ландшафтні, біоценотичні, кліматичні та
інші умови впливають на нього, сприяють
або протидіють життєдіяльності
респіраторних вірусів.
 Етіопатогенез ГРЗ

 9 різних груп вірусів (грип, парагрип, адено-, РС-,

пікорна-, корона-, рео-, ентеро- та герпесвіруси).
Найчастіше ГРВЗ у дорослих спричиняють такі віруси:
грипу (А з великою кількістю сероварів, В — з меншою
кількістю останніх та С-типи), аденовіруси (7 підгруп, у
кожній 1–19 серотипів), респіраторно-синци­тійний,
парагрипу (5 серотипів), риновіруси (113 серотипів
людини та 2 серотипи великої рогатої худоби),
коронавіруси (4 групи, багато серотипів), ЕСНО-віруси та
віруси Коксакі В (>70 серотипів), ентеровіруси,
герпесвіруси (8 типів, деякі з сероварами), реовіруси
 ГРЗ у дорослих
найчастіше спричиняють такі бактеріальні
мікроорганізми:
 переважно умовно-патогенна кокова мікрофлора
(гострі фарингіти, бронхіти). Як особливо
небезпечні та висококонтагіозні виокремлюють
менінгококову інфекцію, дифтерію;
 легіонели;
 мікоплазми;
 хламідії.
 Грип
 Гостре вірусне захворювання з повітряно-
крапельним механізмом передачі, клінічно
характеризується гострим початком,
лихоманкою, загальною інтоксикацією та
ураженням слизової оболонки верхніх
дихальних шляхів, набуває пандемічного
поширення.
 ГРИП
 Етіологія: збудник грипу відноситься до
сімейства ортоміксовірусів, яке включає віруси
грипу А, В, С (пандемічний, епідемічний,
спорадичний). Всі вони відрізняються за
антигенною будовою.
 Джерелом інфекції є хвора людина. Вірус
виділяється з крапельками слизу при розмові,
кашлі, чханні до 4-7-го дня хвороби, при
ускладненні пневмонією – до 10-12 дня хвороби.
 Механізм зараження: повітряно-краплинний.
 Інкубаційний період продовжується від кількох
годин до 1-3, рідше 5 днів
Протиепідемічні заходи при грипі
 Госпіталізація хворих здійснюється за клінічними
та епідеміологічними показами, може бути
ізоляція на дому. Загальний термін ізоляції
становить не менше 7-10 днів.
 Неспецифічна профілактика включає методи
підвищення резистентності організму.
 Для активної специфічної імунізації застосовують
вакцинацію.
 Дифтерія
 Це антропонозна інфекція яка
характеризується загальною інтоксикацією,
фібринозним запаленням слизових
оболонок ротоглотки, дихальних шляхів,
розвитком тяжких ускладнень(міокардит,
неврит, круп).
 Дифтерія
 Збудником дифтерії є коринебактерія дифтерії (паличка
Лефлера)
 Джерелом збудника інфекції є хворі з різними формами
клінічного перебігу та бактеріоносії.
 Механізм передачі – повітряно-краплиний
 Інкубаційний період складає від 2 до 10 діб.
 Сприйнятливість до дифтерії висока серед неімунних
людей, індекс контагіозності 0,15-0,2. На сьогодні 70-90%
випадків захворювання відбувається серед дорослих та
дітей старшого шкільного віку.
 Сезонність осінньо-зимова
 Протиепідемічні заходи при
дифтерії
 термінове повідомлення
 хворі підлягають обов’язковій госпіталізації
 особи, підозрілі щодо дифтерії, повинні бути оглянуті
фахівцями (оториноларингологом, інфекціоністом),
обстежені бактеріологічно.
 за контактними особами встановлюють медичне
спостереження впродовж 7-10 діб з моменту ізоляції
хворого, підозрілого чи бактеріоносія
 виписують із стаціонару після клінічного одужання та
одержання 2х від’ємних результатів бак дослідження
 в осередку проводять заключну дезінфекцію
 Менінгококова інфекція
 Це гостра антропонозна бактеріальна
інфекція, яка характеризується ураженням
слизової оболонки носоглотки і
генералізацією у вигляді специфічної
септицемії і гнійного менінгоенцефаліта.
 Менінгококова інфекція
 Збудник – Neisseria meningitidіs
 Єдиним джерелом збудника інфекції є людина.
Існують 3 групи джерел інфекції, різних за своєю
значимістю: носії менінгококу, хворі
менінгококовим назофарингітом та хворі на
генералізовану форму менінгококової інфекції.
Частота носійства серед населення становить від
1-2 до 10-15% і більше в колективах, особливо
закритих.
 Механізм передачі збудника – повітряно-
крапельний
 Сприйнятливість до менінгококів загальна
 Протиепідемічні заходи при
менінгококовій інфекції
 Термінове повідомлення. При виявленні 5 і більше
випадків генералізованої форми МІ в одному осередку
подають позачергове донесення в МОЗ країни.
 Обов’язкова негайна госпіталізація хворих
 Реконвалесцентів виписують із стаціонару після повного
клінічного одужання, але не раніше 21-го дня з моменту
госпіталізації та двох негативних результатів
бактеріологічного дослідження слизу з носоглотки з
інтервалом у 3 дні.
 За контактними в осередку спостерігають 10 днів
 Заключна дезінфекція не проводиться. В епідеміологічно
несприятливий період з метою профілактики
застосовують активну імунізацію полісахаридними
вакцинами А,В,С.
 Кір
 Гостре антропонозне інфекційне
захворювання з краплинним механізмом
передавання, що характеризується
підвищенням температури тіла,
катаральними явищами, висипом на шкірі,
слизових оболонках щік у вигляді плям
Філатова-Копліка.
 КІР
 Збудник вірус з родини параміксовірусів
 Джерелом збудника є хвора людина. Епідемічний
процес підтримується лише в людському
суспільстві. Механізм передачі повітряно-
краплинний. Заражена людина починає виділяти
вірус з останньої доби інкубаційного періоду. І П
триває 6-18 діб. У разі введення імуноглобуліну
може подовжуватись до 21 доби.
 Сприйнятливість до кору тих хто не хворів і не
щеплений – тотальна.
 Протиепідемічні заходи при кору
 Госпіталізації підлягають хворі з важким перебігом та
ускладненями.
 Термінове повідомлення.
 Хворий заразний до 4 дня від початку висипань, а за
наявності пневмонії до 10 дня. У дитячих колективах,
щеплених ЖКВ, термін карантину становить 17 діб, а в
колективах де хоча б частина дітей отримала
імуноглобулін, карантин подовжують до 21 дня.
 В осередках інфекції дітей, яких не щепили ЖКВ,
терміново вакцинують, а за наявності протипоказів –
вводять імуноглобулін (не пізніше 3-10 дня після
контакту).
 Дезинфекція не проводиться.