Кафедра інфекційних хвороб та епідеміології

Буковинський державний медичний університет

АДЕНОВІРУСНА ХВОРОБА

Виконала студентка 5 групи, 5 курсу

Пєстова А.О.
 АДЕНОВІРУСНА ХВОРОБА
(INFECTIO ADENOVIRALIS)

• гостра інфекційна хвороба з переважно повітряно-крапельним шляхом передачі.

• Характеризується ураженням лімфоїдної тканини і слизових оболонок
носоглотки, очей, кишечнику, помірно вираженими симптомами загальної
інтоксикації, перевагою місцевих явищ над загальними, схильністю до тривалої
гарячки, нерідко збільшенням печінки, різноманітністю клінічних форм.
 ЕТІОЛОГІЯ
• До складу родини аденовірусів входять
збудники інфекційних захворювань людини й
тварин.
• Відомо 41 серотип, патогенних для людини.
Віріон містить двониткову ДНК. У віріоні
нараховується 7 різних антигенних структур.
• Основними з них вважаються А, В, С.
Аденовіруси мають антигени: А (гексон) –
антиген груповий, В (пентон) – антиген
токсичності, С – антиген, який викликає
аглютинацію аденовірусами еритроцитів.
• Крім поверхневих антигенів є внутрішні
антигени білкової природи, що оточують ДНК,
які й беруть участь в інтеграції генома
аденовірусу.
 Віруси достатньо стійкі: витримують нагрівання до 56ºС
впродовж 30 хв, не інактивуються за низьких температур (за
температури – 40ºС зберігаються до 70 днів), до 2-х тижнів
– за кімнатної температури, але легко інактивуються під
дією дезінфікуючих розчинів.

Також існують дрібні ДНК-вмісні дефектні віруси, які

належать до групи парвовірусів, шо отримали назву
“аденоасоційовані віруси”. Вони можуть розмножуватися
лише тоді, коли разом з ними в клітинах є аденовіруси. У
культурі клітин інфекційність і онкогенність аденовірусів
знижуються за наявності аденоасоційованих вірусів.
 ЕПІДЕМІОЛОГІЯ
• Джерело збудника інфекції – хвора людини або вірусоносій. Виділення вірусів може
тривати у деяких хворих місяцями. Особливо довго аденовірус зберігається в
мигдаликах при хронічному тонзиліті.
• Механізм передачі – повітряно-крапельний. Можливо також інфікування через предмети
побуту, занесення збудника на кон’юнктиву забрудненими руками, у рот – через
забруднену воду плавальних басейнів. У літературі є повідомлення про
трансплацентарну передачу аденовірусів.
• Сезонність: підйом захворюваності спостерігається в осінньо-зимовий період, хоча
випадки захворювань зустрічаються й у весняно-літні місяці (особливо при
фарингокон’юнктивальній гарячці й кератокон’юнктивіті).
• Імунітет після перенесеної інфекції стійкий і тривалий, типоспецифічний.
• Найбільш сприйнятливі до інфекції діти віком від 6 місяців до 5 років.
 ПАТОГЕНЕЗ
• Аденовіруси виявляють тропізм до клітин епітелію дихальних шляхів і лімфоїдної
тканини. Натепер відомо три типи взаємодії аденовірусів із клітинами організму хазяїна.
• 1-й тип — літична інфекція з повним реплікативним циклом в епітеліальних клітинах
людини, що призводить до накопичення величезної кількості нових вірусних часточок і
загибелі цих клітин.
• 2 -й тип — латентна або хронічна інфекція, шо зазвичай перебігає у лімфоїдних клітинах,
точний механізм її розвитку невідомий.
• 3-й тип — онкогенна трансформація клітин хазяїна (гризунів) через ідукцію протеїну
Е1А, шо призводить до дерегуляції апоптозу і злоякісної трансформації клітин
• Вхідними воротами, місцем первинної локалізації і первинного накопичення аденовірусів
є епітеліоцити. Залежно від механізму зараження це може бути епітелій носа, ротової
частини горла, слизова оболонка кон’юнктиви, кишковий епітелій. Аденовіруси за
допомогою продукції своїх генів пригнічують синтез ІФН, апоптоз інфікованих клітин,
індукують прозапальні процеси
 КЛІНІКА
• Інкубаційний період триває 1-13 днів, частіше становить 5-7 днів. Тяжкість перебігу
аденовірусної хвороби залежить від віку. Найбільш тяжкі форми спостерігаються в ранньому
дитячому віці.
• Аденовірусна інфекція може перебігати у вигляді маніфестних, субклінічних і латентних форм.
Усі класифікації побудовані за принципом виділення провідного клінічного синдрому:
• аденовірусна хвороба (риніт, фарингіт, тонзиліт, ринофаринготонзиліт, трахеобронхіт) —
серотипи і, 2, 3, 5, 6, 7;
• фарингокон’юнктивальна гарячка (серотипи 3, 4, 7);
• аденовірусний кон’юнктивіт;
• епідемічний кератокон’юнктивіт (серотипи 8, 19. 37);
• аденовірусна пневмонія (серотипи 3, 7, 14, 21, 30);
• аденовірусний геморагічний цистит (серотипи 1 1 , 2 1);
• аденовірусний гастроентерит (серотипи 40, 41);
• аденовірусні ураження нервової системи (енцефаліт, менінгоенцефаліт, полірадикулоневрит);
• аденовірусні захворювання при імунодефіцитах, у тому числі при СНЩі.
 АДЕНОВІРУСНА ХВОРОБА
• починається гостро, з незначного ознобу, головною
болю, підвищення температури тіла. Однак прояви
токсикозу виражені незначно. Температура тіла, як
правило, субфебрильна.
• Гарячка може тривати 1—2 тиж., нерідко буває,
двохвильовою. Переважають виражені катаральні
зміни носової частини горла з ексудацією, виражений
нежить. На піднебінних мигдаликах можуть з’явитися
ніжні білуваті плівки. Розвивається кон’юнктивіт,
спочатку однобічний, пізніше — двобічний. У разі
виникнення вірусемії (при імунодефіциті хвороба
супроводжується збільшенням печінки, селезінки,
лімфаденопатією, появою нових вогнищ запалення.
Зрідка можливі біль у животі, пронос. Нездужання та
інші загальні симптоми зникають одночасно з
гарячкою, але катаральні прояви можуть тривати й
довше
• Гострий кон'юнктивіт
• характеризується ін’єкцією судин склер, гіперемією,
набряком і зернистістю кон’юнктив.
• Виникає як на тлі інших проявів захворювання
(наприклад, фарингокон’юктивальної гарячки), так і
ізольовано. Розрізняють катаральну, фолікулярну і
плівчасту форми кон’юнктивіту. Може приєднатися
гострий кератит, який має сприятливий перебіг, без
стійкого помутніння рогівки і рецидивів.
• Фарингіт і фарингокон’юнктивальна гарячка
• супроводжуються погіршанням загального стану і
запальними змінами слизових оболонок горла і повік,
збільшенням бічних шийних лімфатичних вузлів.
• характеризується симптомами фарингіту, до якого
приєднується кон’юнктивіт. Для цієї форми характерні
помірні катаральні явища: нежить із слизовими, рідко
гнійно-слизовими виділеннями, набряк обличчя, повік,
сльозотеча, гіперемія склер, кон’юнктив. Спочатку
уражається одне око, а через 1-4 дні іноді й друге.
Збільшуються лімфатичні вузли, підвищується
температура тіла до 38-39ºС. Кон’юнктивіт часто
зберігається і після зниження температури, реґіонарний
лімфаденіт утримується іноді впродовж кількох тижнів
Кератокон’юнктивіт
• характеризується болючістю, різкою
набряклістю кон’юнктив, їх зернистістю,
розширенням судин склер, приєднанням
кератиту, затяжним перебігом.
• На 3-4 день хвороби, рідше в перші дні,
на кон’юнктиві з’являються щільні
жовтувато-білі плівки, зростає набряк і
почервоніння повік.
• Після 8-денного інкубаційного періоду-
виникають однобічне ураження за типом
“червоних очей”, біль, сльозотеча і
світлобоязнь. Ці симптоми поширюються
на інше око і тривають кілька тижнів,
іноді залишаючи рубці й порушення зору.
• Ринофарингіт
• зустрічається у 80-90% хворих,
переважно в холодну пору року.
Проявляється помірним підвищенням
температури впродовж 5-6 днів (іноді без
температури), гіпертрофією фолікулів
задньої стінки глотки з незначною
гіперемією, збільшенням регіонарних
лімфовузлів. У 50-60% випадках на
мигдаликах можуть бути білуваті
нашарування (фаринготонзиліт), іноді
нальоти на мигдаликах набувають
плівчастого характеру. Можливе
одночасне ураження задньої стінки
глотки, слизової оболонки носа,
мигдаликів (ринофаринготонзиліт)
Аденовірусна пневмонія
• відзначається атиповим, тривалим (до 4-6
тижнів) перебігом, загальною
інтоксикацією, підвищенням температури
тіла до 39—40 °С, кашлем, ознаками
дихальної недостатності – задуха, ціаноз.
Пневмонія має вогнищевий „повзучий”
характер. У легенях вислуховується багато
різнокаліберних хрипів.
• Пневмонія частіше зумовлена
приєднанням пневмококової або
стафілококової інфекції, в останньому
випадку вона може ускладнитись
абсцедуванням легень
 ДІАГНОСТИКА
• В гемограмі: нормоцитоз або помірний лейкоцитоз, лімфопенія, ШОЕ в межах норми
або дещо підвищена.
• У періоді реконвалесценції іноді невелика еозинофілія.
• Для вірусологічного дослідження матеріалом від хворих (змиви з носоглотки,
виділення кон’юнктиви, іноді кал) інфікують культуру клітин.
• Люмінесцентна мікроскопія мазків-відбитків із слизової носа, забарвлених акридин-
оранжевим для виявлення ДНК вірусів.
• Метод імунофлуоресценції (експрес-метод) – виявлення антигену аденовірусів у мазках
із слизової носоглотки за допомогою флуоресціюючих імунних сироваток.
• Серологічні реакції – РЗК, РГГА, РНГА, РН (із наростанням титру антитіл у 4 рази і
більше в парних сироватках, узятих з інтервалом 8-14 днів). Для виявлення вірусу у
фекаліях при діареї використовують також РФА
 Ускладнення
• Серед ускладнень слід назвати синуїти, отит,
• Диференційний діагноз менінгіт, енцефаліт, міокардит.
• Часто вони зумовлені вторинною інфекцією і
• необхідно проводити з грипом й проявляються пневмонією, синуситом, отитом.
іншими ГРВІ, ангінами, інфекційним Припускають, що аденовіруси можуть бути
мононуклеозом, вірусним гепатитом причиною часткових ателектазів легень,
А (ВГА), дифтерією очей. бронхоектатичної хвороби, перикардиту,
краснухоподібного синдрому, вроджених вад
розвитку плода (при інфікуванні вагітної).
• У рідкісних випадках було підтверджено
аденовірусну етіологію гепатит
 ЛІКУВАННЯ
• Хворі переважно лікуються вдома. Госпіталізують хворих із тяжким і ускладненим
перебігами хвороби. До дієти необхідно включати свіжі овочі й фрукти.
• При легких формах проводять патогенетичну терапію, використовуючи
десенсибілізувальні засоби (супрастин, димедрол, діазолін), полівітаміни,
симптоматичні засоби (анальгін, жарознижувальні), засоби що зменшують катаральні
прояви (нафтизин, санорин, галазолін, нокспрей).
• Етіотропним засобом при аденовірусній інфекції є 0,05 % розчин натрію
дезоксирибонуклеату по 1—2 краплі в носові ходи і 0,2 % розчин — у
кон’юнктивальну складку. З цією ж метою застосовують свіжий 0,25 % водний розчин
оксоліну по 2 краплі 5—6 разів на добу. За наявності кон’юнктивіту призначають
місцево донорський імуноглобулін по 1—2 краплі через кожні 2 год. З метою усунути
назальну блокаду і ринорею застосовують судинозвужувальні засоби. При ураженні
очей лікування проводить лікар-офтальмолог.
• З метою дезінтоксикації застосовують полііонні розчини для внутрішньовенного
крапельного введення
• При лікуванні кон’юнктивіту й кератиту призначають місцево 0,05% розчин
дезоксирибонуклеази, 30% розчин сульфацил-натрію, рекомендують закладання за
повіку гідрокортизонової, теброфенової мазі.
• За розвитком пневмонії та інших бактеріальних ускладнень застосовують антибіотики.

• Виписка реконвалесцентів із стаціонару проводиться за клінічними показниками

(нормалізація температури, задовільний стан, зворотній розвиток симптомів).
Диспансерне спостереження не передбачене.
 ПРОФІЛАКТИКА
• Одним із видів протиепідемічних заходів є поточна дезінфекція в осередках. За
спалахів аденовірусної інфекції в дитячих колективах застосовують карантин на 10
днів після ізоляції останнього хворого. До засобів індивідуального захисту належить
інтраназальне введення лейкоцитарного інтерферону, оксолінової мазі впродовж 3-4
днів з моменту контакту.
• Розроблено атенуйовану живу та інактивовану вакцину для активної імунізації.
Вакцини містять антигени вірусів, які найчастіше уражають людину, проте на сьогодні
широкого практичного використання вони не набули.