Харківський національний медичний університет

Кафедра дитячих інфекційних хвороб

Інфекційний мононуклеоз. Клініка,

діагностика, диференційна діагностика,

лікування, профілактика.
 Инфекційний мононуклеоз
• Инфекційний мононуклеоз (mononucleosis
infectiosa, хвороба Філатова, ангіна
моноцитарна, лімфобластоз
доброякісний) - гостре антропонозне
вірусне інфекційне захворювання з
симптомами інтоксикації, ураженням
ротоглотки, лімфатичних вузлів,
печінки,селезінки і специфічними змінами
гемограми.
 Етіологія
• Інфекція
викликається вірусом герпесу людини
IV типу –Епштейна - Барр.
• Мононуклеоз може також викликатися
ВГЛ 6типу,ВГЛ 7типу
• Цитомегаловірусом
Інфекційний мононуклеоз
 Клініка ІМ
 Інтоксикаційний синдром
 Тривала лихоманка
 Системна лімфаденопатія
 Гепатомегалія
 Спленомегалія
 Аденоідит
 Тонзиліт
 Синдром екзантеми
 Гепатит
 Гематологічні зміни
 Наслідки гострого ІМ
• Одужання
 Безсимптомне вірусоносійство
 Хронічна форма EBV інфекції
 Реактивація EBV інфекції
• Онкологічний лімфопроліферативний процес асоційований з
EBV: лімфоми, назофарингеальна карцинома, лейкоплакія
язика, лейкоплакія слизової порожнини рота, рак шлунку, рак
кишковику та інш.
• Аутоімунні захворювання: СЧВ, васкулит, ревматоїдний артрит,
синдром Шегрена, НВК, розсіяний склероз і інш.
 EBV-асоційований гемофагоцитарний синдром
 Синдром хронічноі втоми
 Розрив селезінки
 Імунна дисфункція, імунна супресія
 Формування групи дітей повторно хворіючих гострими
респіраторними захворюваннями.
 Атипова форма хронічної EBV інфекції:

 тривалий субфебрилітет;
 астенічний синдром (слабкість, пітливість,
вялість, головний біль, запоморочення ;
 лімфаденопатія;
 міалгії і артралгії;
 гепатоспленомегалія;
 приєднання інших герпесвірусних інфекцій шкіри і
слизових оболонок;
 Часті і тривалі ГРІ, яких раніше не було;
 хвилеподібний перебіг;
 формування груп повторно хворіючих ГРЗ дітей.
 ТУЛЯРЕМІЯ - ЦЕ
природно-очагова,
бактеріальна інфекція, яка
характеризується
інтоксикацією, лихоманкою,
розвитком лімфаденіта і
ураженням різних органів
 Історія
• В 1911р. в районі озера Туляре в Каліфорнії
Д. Мак-Кой виявив у сусликів захворювання,
яке нагадувало по клінічній картині бубонну
чуму.
• В 1912р. Разом з Ч.Чапин виділили від хворих
тварин збудник, який був названий Bacterium
Tularense
• В 1921г. було з҆ясовано, що туляремією
можуть хворіти і люди.Е.Френсисом інфекція
названа Туляремією
 Етіологія
• Збудник туляремії - Francisella Tularensis
•Дрібна поліморфна грамнегативна паличка кульовидної або
овоїдної форми (0,2-0,7мкм), не рухлива, спор не утворює
• Хемоорганотроф. Аероб.
• Містить соматичний нуклеопротеідний О-антиген і оболончатий
білково-ліпідний Vi-антиген
• Три підвиди: 1. голарктичний(Евразія и Півн.Америка)
• 2.середньоазіатський (долини рік Серед.Азиї)
• 3.неарктичний (Америка)
• Довго зберігається у навколишньому середовищі при низький
температурі, стійка до висушування
• Швидко гине під дією прямих сонячних променів, при кипятінні,
застосуванні звичайних антисептиків і дезінфектантів
• Чутлива до стрептоміцину, левоміцетину, тетрацикліну
•Патогенність пов҆язана з оболонковим антигенним комплексом і
токсичними речовинами типу ендотоксину
 Епідеміологія
• Резервуар і джерело інфекції: численні види диких
гризунів, зайцевидні, птахи, домашні тварини і інш.
Хвора людина небезпечна.
• Механізм передачі: трансмісивний, контактний,
алиментарний і повітряно-крапельний.
• Природна сприйнятливість: висока (100%)
• Основні епідеміологічні ознаки: поширення інфекції
переважно в ландшафтах помірного поясу північної
півкулі, широке розповсюдження збудника в природі,
залучення в його циркуляцію великої кількості
теплокровних тварин і членистоногих
 Патогенез
• Вхідні ворота: через шкіру, слизові
оболонки очей, дихальних шляхів і ШКТ.
Первинний афект.
• Регіональні лімфатичні вузли з
утворенням первинного бубона.
• При загибелі звільняється ендотоксин
• Бактеріемія
• Генералізація інфекції, развивається
токсико-алергічна реакція, ураження
паренхіматозних органів
 Клінічна форма
• Визначається вхідними воротами і локалізацією
процеса
• Туляремія з ураженням шкіри, слизових оболонок і
лімфатичних вузлів
Бубонна
Виразково-бубонна
Очно-бубонна
Ангінозно-бубонна
• З переважним ураженням внутрішніх органів
Легенева
Абдомінальна
• Генералізована форма
Ангінозно-бубонна
форма туляремії
виникає при
вживанні
інфікованної води
і їжі. Протікає
у вигляді
тяжкої ангіни
з некрозом
мигдалин, бубонами
в підщелепній,
шийній і околоушній
областях.
Ангінозно-бубонна форма
туляремії