Бориславський медичний коледж

Презентація на тему:

„Вчення про інфекцію”

Підготувала викладач
Романська Р.С
Актуальність теми
Інфекційні хвороби відомі людству з глибокої давнини коли
епідемії охоплювали величезні території включаючи цілі держави і
народи.У стародавніх письменах згадується про поширення віспи,
туберкульозу, прокази, сказу. За останні 20 років з’явилось понад 30
нових інфекційних захворювань (хвороба легіонерів,
волосатоклітинний лейкоз, геморагічні лихоманки Марбурга, Ебола,
СНІД та ін.). Слід зазначити що інфекційні захворювання посідають
друге місце після серцево-судинних захворювань. Все більш відчутною
проблемою охорони здоров’я стають внутрішньолікарняні інфекції, які
є однією із причин смертності (3,5-60%).
Профілактика інфекційних хвороб, боротьба з ними у всі часи і
до нині являють собою найсерйознішу суспільну проблему у всіх
народів. Знання даної теми необхідні студентам при подальшому
вивченні клінічних дисциплін, а також в майбутній професійній
діяльності.
Цілі заняття
Навчальні цілі:
□ Трактувати поняття “інфекція”, “інфекційний
процес”, “інфекційна хвороба”.
□ Знати фактори патогенності бактерій.
□ Аналізувати форми інфекційного процесу, їх
характеристику, умови виникнення.
□ Знати динаміку інфекційної хвороби.
□ Знати механізми розвитку інфекційного процесу.
□ Розуміти суть експериментального методу
дослідження.
Виховні цілі:
□ Формувати етичні і деонтологічні принципи поведінки
при діагностиці і профілактиці інфекційних хворіб.
□ Привити студентам уміння працювати з книгою.
□ Виховання відповідальності при виконанні
профілактичних заходів з метою запобігання
виникнення і поширення інфекції.
□ Усвідомлення важливості дотримання санепідрежиму у
лікувально-профілактичних закладах.
Розвиваючі цілі:
□ Розвивати в студентів клінічне мислення
Зміст заняття
1. Поняття “інфекція”, “інфекційний процес”, “інфекційна
хвороба”.
2. Характеристика мікроорганізмів — збудників інфекційних
хвороб.
3. Резервуари та джерела інфекції.
4. Механізм і шляхи проникнення мікробів у макроорганізм.
5. Чинники інфекційного процесу.
6. Динаміка інфекційного процесу.
7. Види і форми інфекцій.
8. Поняття про внутрішньолікарняну інфекцію.
9. Експериментальний метод дослідження, його значення.
Історична довідка
Гіппократ (470-380 рр. до н.е.) і Д. Фрокасторо вважали,
що важлива роль у виникненні заразних хвороб належить
певним живим істотам, які передаються від хворих до
здорових (міазми, контагії).
В середині XIX ст. Л. Пастер, Р.Кох і І.Мєчніков,
Д.І.Івановський та інші довели значення мікроорганізмів у
виникненні інфекційних хворіб.
Вчені мікробіологи

Івановський Д. Кох Р. Мєчніков І. Пастер Л.

Тріада Р. Коха
Мікроорганізм може бути визнаним збудником при умові:
□ виявлення мікроорганізму при всіх формах даного
захворювання;
□ виділення мікроорганізму з організму хворого у
чистій культурі;
□ чиста культура виділеного збудника в експерименті
викликає специфічне захворювання.
Основні поняття
□ Інфекція (лат. infectio – зараження) – взаємодія
мікроорганізму і макроорганізму при певних умовах
зовнішнього середовища незалежно від того,
виникає явна або скрита хвороба чи тільки
бактеріоносійство.
□ Інфекційний процес – сукупність захисних і
патологічних реакцій організму, які виникають у
відповідь на проникнення і дію збудника.
□ Інфекційна хвороба – найвищий ступінь розвитку
інфекційного процесу, який проявляється
різноманітними клінічними симптомами.
Основні риси інфекційних хвороб:

□ наявність живого збудника;

□ контагіозність (заразність);
□ здатність до масивного поширення (розвиток епідемій і
пандемій);
□ циклічність перебігу;
□ наявність імунної відповіді.
Фактори інфекційного процесу

□ макроорганізм;
□ мікроорганізм;
□ певні умови зовнішнього і соціального середовища.
Характеристика мікроорганізмів - збудників
інфекційних хвороб

□ патогенність;
□ вірулентність;
□ токсигенність;
□ специфічність;
□ органотропність.
Класифікація мікроорганізмів за проявом
патогенності
□ Патогенність – здатність певних видів мікроорганізмів
викликати інфекційний процес.
Вірулентність – міра патогенності
Одиниці вірулентності:
□ DLM (dosis letalis minima) –найменша доза патогенних
мікроорганізмів, що спричиняє загибель 90-95%
піддослідних тварин;
□ DCL (dosis certa letalis) – безумовно смертельна доза,
що спричиняє загибель 100% піддослідних тварин;
□ DL50 – доза, що викликає загибель 50% піддослідних
тварин.
Фактори патогенності (вірулентності):
Фактори патогенності – це компоненти структури і
продукти метаболізму, які зумовлюють властивості патогену.

□ джгутики;
□ адгезини;
□ капсули;
□ ферменти;
□ токсини;
□ антигени тощо.
Джгутики
Джгутики прискорюють рух мікробів до цих клітин.
Завдяки хемотаксису бактерії орієнтуються
і розпізнають клітини-мішені.
Адгезини

□ фімбрії;
□ поверхневі
, білки мембрани;
□ ліпополісахариди;
□ пептидоглікан.
Адгезини розпізнають
рецептори на мембранах
клітин і прикріплюються до
них
Адгезія холерного вібріона на слизовій
кишківника
Адгезія бактерій
□ Neisseria meningitidis Назофарингіальний епітелій
□ Neisseria gonorrhoeae Епітелій уретри
□ Vibrio cholerae Кишковий епітелій
□ Bordetella pertussis Респіраторний епітелій
□ Salmonella typhimurium Кишковий епітелій
□ Helicobacter pylori Gastric mucosa
□ Streptococcus pyogenes Фарингіальний епітелій
□ Campylobacter jejuni Кишковий епітелій
□ Mycoplasma pneumoniae Респіраторний епітелій
Капсулоутворення:

Бактерії, які мають капсули:

□ Haemophilus influenzae;
□ Neisseria meningitides;
□ E. coli;
□ Streptococcus pneumoniae.

Капсула захищає бактерії від фагоцитозу, антитіл,

антибіотиків а також містять токсичні речовини.
Ферменти
□ плазмокоагулаза;
□ протеаза;
□ лецитиназа;
□ нейрамінідаза;
□ гіалуронідаза;
□ фібринолізин;
□ колагеназа;
□ стрептокіназа.

Тест на визначення плазмокоагулази

Ферменти руйнують
міжклітинні зв’язки і
проникають в
середину тканин
господаря.
Токсини
Залежно від їх природи і виділення, мікробні токсини
поділяються на:
Екзотоксини Ендотоксини
Диференціальні властивості ендо- та екзотоксинів:
Екзотоксини:
□ легко виділяються з клітини в
оточуюче середовище;
□ високотоксичні;
□ активні у дуже малих дозах;
□ вибірково уражають певні органи
і тканини;
□ білкової природи, мають
властивості ферментів;
□ термолабільні;
□ під впливом формаліну і
температури 38-40 переходять в
анатоксини;
□ викликають в організмі утворення
високоактивних антитоксичних
антитіл.
Ендотоксини:
□ міцно зв’язані з тілом мікробної
клітини;
□ менш токсичні;
□ дія проявляється у значних дозах;
□ дія одинакова незалежно від виду
бактерії;
□ ліпополісахаридної природи,
□ термостабільні;
□ під впливом формаліну і
температури частково
знешкоджуються;
□ викликають в організмі утворення
антибактеріальних антитіл.
Дія ендотоксину на організм
Мікроб – токсин – хвороба – дія:
□ C. diphteriae - цитотоксин – дифтерія - блокує синтез білка.
□ Cl. Botulinum - різні нейротоксини – ботулізм, параліч - блокує
передачу нервового імпульсу.
□ Clostridium Tetani – нейротоксин - правець, параліч - інтерферує з
моторними нейронами.
□ Str. Pyogenes – гемолізин – скарлатина - гемоліз еритроцитів.
□ Staph. Aureus – ентеротоксин - харчові отруєння - ураження
кишечника.
□ Bordetella pertussis - коклюшний токсин – коклюш - підвищує
концентрацію цАМФ, пригнічує респіраторний вибух і хемотаксис
нейтрофілів.
Джерела інфекції
Це конкретно заражений організм людини, тварини або
об’єкт довкілля, який є природним середовищем для
розмноження і нагромадження патогенних мікроорганізмів
від якого вони можуть потрапити в сприятливий
макроорганізм і спричинити захворювання.
□ Люди – хворі, реконваліcценти (виздоровлюючі),
бактеріоносії.
□ Тварини – хворі, бактеріоносії.
□ Об’єкти навколишнього середовища.
Розрізняють
□ антропонозні інфекції (хворіють тільки люди –
гонорея, холера, кір);
□ зоонозні інфекції (хворіють тільки тварини – чума
свиней, інфекційна анемія коней);
□ зооантропонозні (хворіють тварини і від них
заражаються люди – чума, сибірка, туляремія,
бруцельоз, лептоспіроз – всього біля 100 захворювань);
□ сапроносні інфекції – збудники знаходяться в грунті –
легіонельоз, ієрсініоз та ін.
□ Щоб виникло захворювання патогенний мікроорганізм
повинен проникнути в макроорганізм через вхідні ворота
і в певній дозі.
□ Вхідні ворота інфекції - це ті органи і тканини, через які
проникає збудник.
□ При деяких інфекційних захворюваннях збудник може
проникати в організм різними шляхами і викликати різні
форми захворювання: шкірну, легеневу, кишкову,
септичну (при чумі, туляремії, сибірській виразці).
□ Критична (інфікуюча) доза – це кількість
мікроорганізмів, що здатна викликати захворювання.
Вхідні ворота інфекцій:
□ шкіра (висипний тиф, лейшманіоз);
□ слизові оболонки верхніх дихальних шляхів (грип, кір,
менінгіт, дифтерія, скарлатина);
□ слизові оболонки кишкового тракту (черевний тиф,
паратифи, дизентерія, холера);
□ слизові оболонки статевих органів (гонорея, сифіліс).
Вхідні ворота
інфекції:
Механізми передачі інфекцій:

В залежності від джерела, факторів і шляхів передачі Л.В.

Громашевський виділив 4 основні механізми передачі
інфекції:
□ фекально-оральний;
□ повітряно-крапельний;
□ трансмісивний;
□ контактний (прямий, непрямий);
Крім них, виділяють ще один -
□ вертикальний.
 Вхідні ворота рот
Фекально-оральний
механізм передачі
інфекції:
Збудник локалізується в
шлунково – кишковому
тракті, виділяється з
фекаліями і передається:
□ харчовим;
□ водним;
□ контактно – побутовим
шляхом.
Захворювання:
□ черевний тиф, паратифи, дизентерія, холера.
Фактори передачі інфекції:
Брудні руки:
Мухи Рука людини
контамінована
бактеріями
(голубі/червоні
плями).

Харчові продукти
Вода
Фекально-оральний механізм передачі інфекції:
Повітряно-крапельний механізм передачі
інфекції:

Стадія Стадія перебування збудника у Стадія

виділення довкіллі проникнення
збудника збудника

Краплинна
фаза

Чхання Висихання,
Джерело Кашель
осідання Чутливий
інфекції Дихання Аерозоль організм
Розмови

Пилева
фаза
Трансмісивний механізм передачі інфекції:
Збудник локалізується в крові і передається при укусах
комах: комарів, кліщів, вошей(малярія, висипний тиф), з
організму не виділяється.
□ малярія – викликається
малярійним плазмодієм;
□ перенощиком малярії є
комар Anopheles gambiae;
□ жіночі особини комарів
переносять малярію, коли
живляться кров’ю людини.
Контактний механізм передачі інфекції:
□ збудник локалізується на зовнішніх покривах: шкірі,
слизових оболонках, волоссі.

ПРЯМИЙ
(при поцілунках, статевих контактах)

НЕПРЯМИЙ
(через предмети догляду,
іграшки, брудні руки)
Прямий шлях передачі інфекції:

□ вірус Herpes simplex - збудник герпесу;

□ інфекція виникає через безпосередній контакт ураженої
поверхні шкіри, яка містить вірусні частки, інфікованої
людини з поверхнею клітин шкіри біля рота іншої людини.

Поцілунки Герпетичні пухирці на губах.

Прямий шлях передачі інфекції:

Хвороби, що передаються статевим

Chlamydia trachomatis
шляхом: (на задньому плані)
□ ВІЛ – інфекція, сифіліс, гонорея, жіночі репродуктивні органи
на передньому плані
хламідіоз.
 7
найбільш
забруднених
речей у побуті
(за дослідами
проведеними
в одній з
провідних
американських
лабораторій)
Вертикальний механізм передачі інфекції:

Збудник передається:
□ від матері до плоду через плаценту ( сифіліс, гепатит В, ВІЛ –
інфекція);
□ під час пологів (гонорея, сифіліс, ВІЛ – інфекція);
□ під час грудного годування (ВІЛ – інфекція, туберкульоз).
Шляхи передачі інфекції:

Природні Штучні
□ харчовий(аліментарний, □ при медичних
□ водний втручаннях:
□ контактно – побутовий операціях, зондуванні,
□ повітряний. ендоскопії ін’єкціях;
□ при не медичних
втручаннях:
татуюванні,
проколюванні вух,
ніздрів тощо.
Шляхи передачі інфекцій:
□ харчовий (аліментарний); □ водний;

□ контактно – побутовий; □ повітряний.

Динаміка розвитку інфекційної хвороби:
Інфекційні захворювання характеризуються циклічністю, зміною
періодів.
□ Інкубаційний період – від моменту зараження до перших
клінічних ознак захворювання - активне розмноження збудника
(від декількох годин до декількох років);
□ Продромальний період (передвісників) – загальні неспецифічні
прояви - підвищення температури, загальна слабість, втрата
апетиту, головний біль (від декількох годин до 2-3 днів);
□ Період розвитку хвороби (основних клінічних проявів) –
специфічні клінічні прояви. (порушення функції органів дихання,
травлення, висипка тощо).
□ Період реконвалістенції (видужання).
В якості результату хвороби може настати одужання,
розвинутися носійство або летальний результат.
Види інфекцій:
В залежності віл шляху проникнення збудника в макроорганізм:

□ Екзогенні інфекції - збудник проникає з зовнішнього

середовища.

□ Ендогенні інфекції (аутоінфекції) - збудник знаходиться в

організмі і при ослабленні захисних властивостей організму
може бути причиною виникнення захворювання.
Види інфекцій:
□ Моноінфекцією - викликана одним видом збудника.
□ Змішана інфекція - одночасно 2-3 різними збудниками
(наприклад дифтерійною паличкою, стрептококом).
□ Вторинна інфекція – приєднання до основного захворювання
(грипу) іншої інфекції (стафілококової, стрептококової).
□ Реінфекція - виникнення повторного захворювання в результаті
нового зараження тим же збудником.
□ Суперінфекція - відновлення захворювання до виздоровлення в
результаті інфікування тим же збудником (гонорея, сифіліс).
Рецидив - повернення симптомів захворювання, які виникають
без повторного зараження за рахунок збудників, що залишилися в
організмі.
Форми інфекцій за ступенем прояву хвороби:
□ типові (клінічна картина характерна для даного
захворювання)
□ атипові або стерті (ряд признаків виражені слабо або
відсутні, діагноз ставлять на основі мікробіологічних
методів досліджень);
□ безсимптомні або скриті (відсутні зовнішні прояви, про
те в органах і тканинах є патологічні зміни, в крові є
антитіла);
□ латентні форми (збудник довгий час знаходиться в
організмі, не проявляючи себе, при ослаблені організму
переходить в типове захворювання з вираженою
клінічною картиною туберкульоз, малярія, поліомієліт,
менінгіт).
Форми інфекцій по тривалості протікання :

□ гострі
від одного тижня до одного місяця (грип, кір, холера,
черевний тиф);

□ хронічні
мають затяжний перебіг: місяці, роки (малярія, сифіліс,
туберкульоз, бруцельоз).
Форми інфекцій за локалізацією збудника в
організмі:

□ вогнищева (локалізована, місцева)

збудник знаходиться в місці проникнення, не поширюється за
його межі (ангіна, фурункульоз);

□ генереалізована (загальна)
збудник розповсюджується по організмі.
Генереалізована інфекція:
□ Бактеріємія - стан, коли збудник інфекції циркулює в
крові, не розмножується.
□ Сепсис (септицемія) - збудник довго і постійно
знаходиться в крові, нагромаджується і розмножується
(клінічна картина не залежить від виду збудника).
□ Септикопіємієя - утворення в результаті сепсису гнійних
вогнищ в різних органах.
□ Токсинемія - в кров проникають екзотоксини, а збудники,
як правило, не проникають: ботулізм, правець, дифтерія,
анаеробна газова інфекція, стаф. сепсис
□ Токсемія - циркуляція ендотоксинів у крові: ешерихіози,,
менінгіт
□ Вірусемія - циркуляція в крові вірусу.
□ Бактеріоносійство - такий стан організму, при якому
наявність в організмі патогенних мікроорганізмів і
виділення їх в зовнішнє середовище не супроводжується
симптомами захворювання і порушеннями зі сторони
органів і тканин.
Розрізняють:
□ бактеріоносійство після перенесеної інфекції (дизентерії,
холери, черевного тифу, дифтерії)
□ здорове бактеріоносійство (золотистого стафілококу,
сальмонел).
Форми поширення інфекцій:

□ епідемії - масові захворювання, зв'язані одне з одним, що

виникають в селі, місті, області.
□ пандемії - масові захворювання, що розповсюджуються на
декілька країн і континентів (чума, холера, грип).
□ спорадичні захворювання– поодинокі випадки.
□ ендемії - захворювання, що постійно реєструються в
певній місцевості і зумовлені певними кліматичними
факторами (малярія).
Внутрішньолікарняна інфекція.

Від гр. nosokomeo “доглядати за хворим”

– інфекції, які виникають у хворих під час перебування, лікування,
обстеження, чи звернення за медичною допомогою у лікувально
профілактичні заклади, або у медичного персоналу через їх
професійну діяльність.
Причини виникнення:
□ формування “госпітальних штамів” мікроорганізмів з
високою вірулентністю і множинною стійкістю до
лікарських препаратів;
□ нераціональна антимікробна хіміотерапія, відсутність
контролю за циркуляцією резистентних штамів;
□ збільшення бактеріоносіїв серед медперсоналу;
□ великі лікувальні комплекси, великі скупчення хворих;
□ збільшення кількості інструментальних втручань;
□ порушення асептики, антисептики;
□ збільшення кількості осіб з імунодефіцитним станом.
Джерела внутрішньолікарняної інфекції:

□ пацієнти;
□ відвідувачі;
□ медперсонал;
Фактори передачі:
□ Контаміновані
медичні інструменти;
□ Лікувальні розчини,
медпрепарати;
□ Матеріали, предмети,
поверхні лікувальних
приміщень;
□ Вода, їжа;
□ Повітря.
Шляхи передачі внутрішньолікарняної інфекції:
□ Повітряно-краплинний;
□ Повітряно-пиловий;
□ Аліментарний;
□ Контактний (прямий і непрямий);
□ Трансфузійний;
□ Вертикальний.
Крім екзогенної часто виникає ендогенна
внутрішньолікарняна інфекція
Класифікація внутрішньолікарняної інфекції (за
клінічною картиною, способом зараження і
локалізацією):
□ Сепсис;
□ Бактеріємія;
□ Гнійно-запальні інфекції;
□ Ранові і опікові інфекції;
□ Інфекції дихальних шляхів;
□ Урогенітальні інфекції;
□ Гострі кишкові інфекції;
□ Посттрансфузійні інфекції;
□ Інфекції зв’язані з тривалою антибіотикотерапією.
Ланцюг епідемічного процесу:

Механізм
Джерело Сприятливий
передачі
інфекції організм
інфекції
 Екстренна
Імунізація

Планова
Профілактика інфекційних хворіб:
□ Виявлення джерела інфекції (хворих і бактеріоносіїв),
ізоляція і лікування хворих, санація бактеріоносіїв,
знищення тварин, які є джерелами і переносниками
інфекції (дератизація).
□ Дезінфекція, стерилізація, дотримання санепідрежиму.
□ Підвищення опірності організму: здоровий спосіб життя,
раціональне харчування, режим праці відпочинку,
загартування організму, фізкультура.
□ Специфічна профілактика – активна і пасивна імунізація
населення.
Експериментальний (біологічний) метод
дослідження інфекційних хвороб:

□ це дослідження патологічного матеріалу на лабораторних

тваринах (мишах, щурах, морських свинках, кролях).
Ситуаційні задачі:

□ №1. У літній період, як правило, збільшується

захворюваність населення на кишкові інфекції, що
пов’язано з недотриманням санітарно-гігієгічних
навичок, вживанням в їжу харчових продуктів
сумнівної якості. Назвіть механізм передачі цих
інфекцій. Охарактеризуйте його. Вкажіть можливі
профілактичні заходи.
□ №2. У стаціонарі інфекційної лікарні
знаходиться пацієнт з діагнозом: лептоспіроз. З
анамнезу відомо, що працює сантехніком і при
ремонті каналазаційних систем неодноразово
стикався із гризунами. До якого виду інфекцій
відносяться захворювання, де джерелом є
гризуни? Які профілактичні заходи необхідно
застосувати щодо джерела інфекції?
□ №3. У пологовому будинку серед новонароджених
виник спалах стафілококовоі інфекції. Як
називається такий вид інфекції? Яка
профілактика? Відповідь обгрунтуйте.

□ №4. Відомо, що кров’яні інфекції передаються

через укуси кровосисних членистоногих. Назвіть
механізм передачі інфекцій. Охарактеризуйте його
особливість.Наведіть приклади цих інфекцій.
□ №5. В Україні повітряно-краплинні бактерійні
інфекції (зокрема туберкульоз) набули
епідемічного поширення. Залишається високою
смертність від цих інфекцій, у клініці
переважають важкі форми перебігу, що
пояснюється зниженням опірності організму,
незадовільними екологічними та соціальними
умовами. Який механізм передачі цих інфекцій?.
Охарактеризуйте механізм передачі цих
інфекцій. Вкажіть профілактичні заходи.
 КРОСВОРД

1) Міра патогенності.
2) Механізм передачі інфекції, яка передається через брудні руки, іграшки.
3) Інфекція викликана одним збудником.
4) Масові поширення інфекції на континенті.
5) Період від моменту проникнення збудника до перших ознак захворювання.
6) Повернення симптомів захворювання без повторного зараження.
7) Механізм передачі інфекції збудники якої локалізуються в крові.
8) Інфекція, що виникла у хворих під час перебування в лікувальному закладі.
Література
Основна:
□ В.А. Люта, О.В. Кононов. Мікробіологія підручник/– К.:
Медицина. – 2008. – 456 с.
□ Ситник І.О., Климнюк С.І., Творко М.С. Мікробіологія,
вірусологія, імунологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. – 391с.
□ Черкес Ф.К., Богоявленская Л.Б., Бельская Н.А. Микробиология.
– М.: Медицина, 1987. – 512.
Додаткова:
Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та
імунологією. – К.: Вища шк., 1992. – 431 с.
Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія: підручник для
студентів вищих медичних навчальних закладів ІVрівня акредитації/за
редакцією В.П.Широбокова – Вінниця: Нова книга, 2011.