ПРЕ ЗЕНТАЦ ІЯ НА ТЕМУ: ЛЕГЕНЕВА

ФОРМА ЧУМИ. КЛІНІКА,

ДІАГНОСТИКА,
ЛІКУВАННЯ.САНІТАРНО -
ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ЗАХОДИ ПРИ
ВИЯВЛЕННІ ХВОРОГО З ЛЕГЕНЕВОЮ
ФОРМОЮ ЧУМИ
• Чума — особливо-небезпечна, гостра,
природно-осередкова, зооантропонозная
бактеріальна інфекція з множинними шляхами
передачі, характеризується гарячково-
інтоксікаційним синдромом з переважним
ураженням лімфатичних вузлів, легень та
інших органів.

• Збудник чуми – Yersinia pestis, грамнегативна

паличка, спор не утворює, нерухома,
забарвлюється біполярно, добре росте, але
повільно на простих поживних середовищах;
 ЕПІ ДЕМІ ОЛ ОГІЯ.

Чума - природно-осередкове зооантропонозне захворювання.

Основним джерелом «дикої чуми» є гризуни, ховрахи, полівки, бабаки, піщанки, тарбагани та
ін.Додатковим джерелом інфекції при цьому може бути людина.
Передача інфекції здоровій людині здійснюється різними шляхами: трансмісивним,
контактним,аліментарним,повітряно-крапельним.
• Трансмісивний шлях передачі реалізується через укус бліх, які заразилися при кровососанні
хворих гризунів. Збудники в організмі блохи розмножуються і заповнюють всю порожнину
шлунку і передшлунку, утворюючи «чумний блок». Після загибелі хворої тварини блохи
мігрують на інших тварин і людину. При повторному кровососанні вони відригують
збудника в ранку на шкірі нового господаря.
• Контактним шляхом людина може заразитися при знятті шкурок та обробленні туші хворих
тварин. Аліментарний шлях зараження пов'язаний із вживанням в їжу м'яса хворих тварин
(заєць, верблюд та ін.).
• Зараження повітряно-крапельним шляхом можливо від хворих на легеневу форму чуми
• Інфекція Y. pestis може призвести до трьох форм
чуми. Бубонна чума може виникнути внаслідок укусів
бліх або контакту з інфікованими тваринами та може
призвести до серйозного локального інфікування
лімфатичного вузла, який називається бубон
(зелений). Сепсис може виникнути як вторинна
проблема, що виникає внаслідок бубонної хвороби
або якщо бактерії потрапляють безпосередньо в
кровотік (червоний). Легенева чума є найважчою
формою хвороби, яка поширюється повітряно-
краплинним шляхом, якщо її не лікувати, та
ініційована осіданням бактерій Y. pestis у дихальних
шляхах людини (синій).
 Л Е Г Е Н Е ВА
ЧУМА

ПЕРВИННА ВТОРИННА

• виникає як самостійна • є результатом гематогенного

захворюваність, не пов'язана з розповсюдження мікроорганізмів
іншими легеневими проблемами. із бубонів або інших вогнищ
інфекції.
 К Л І Н І Ч Н И Й П Е Р Е Б І Г

Легенева чума як при первинному, так і вторинному ураженні має подібний

клінічний перебіг. Хвороба характеризується надзвичайно тяжким
перебігом і високою летальністю. Інкубаційний період триває від кількох
годин до і—2 днів. Хвороба починається раптово, зі швидкого підвищення
температури тіла до 39,5—40 СС і вище, що супроводжується ознобом,
нестерпним головним болем, блюванням. Уже з перших годин
захворювання з'являються різкий біль у грудях, кашель, задишка, марення.
Кашель спочатку сухий, але дуже швидко стає вологим із виділенням
слизистого прозорого мокротиння. Згодом воно стає рідким, пінистим,
кров’янистим і потім кривавим. Кількість мокротиння варіює від кількох
плювків (“суха чума”) до значного його виділення (400—500 мл і більше за
добу). Швидко наростають задишка, тахікардія (пульс — 120—140 за 1 хв).
Дихання стає жорстким, аускультагивно у деяких хворих можна виявити
крепітацію або дрібнопухирчасті хрипи
 ПЕРІОД РОЗПАЛУ

У період розпалу наростає інтоксикація. Різко порушується

свідомість, посилюється збудження хворих, виникають марення,
галюцинації. Пульс частий, аритмічний,AT знижується. Виражені
задишка (частота дихання — 40—60 за 1 хв) і тахіпное. Обличчя
одутле, з ціанозом, з’являються петехіальшгй висип і масивні
крововиливи у шкіру. Виділяється велика кількість кривавого
мокротиння. У легеняхвизначають ознаки пневмонії — локальне
притуплення перкуторного звуку, рясні дрібнопухирчасті вологі
Рентгенографія грудної клітки пацієнта з
хрипи. Під час рентгенологічного дослідження виявляють
первинною легеневою чумою
множинні дрібні вогнища пневмонії, шо місцями зливаються.

Лобарних уражень при чумі в легенях не спостерігають

ТЕРМІНАЛЬНА
СТАДІ Я

У термінальній стадії розвішається сопорозний

стан унаслідок набряку-набухання головного
мозку. Шкіра набуває синюшного відтінку через
наявність крововиливів. Обличчя має землистий
відтінок, риси його загострені, очі западають. На
обличчі вираз жаху Дихання поверхневе, пульс
ниткоподібний, АГ знижується до критичних
цифр. Розвиваються прострація, кома. Хворі
помирають на 3-ю—5-у добу від початку-
хвороби внаслідок ГДН та ІТШ
 Л А Б О РА Т О Р Н А Д І А Г Н О С Т И К А

Методи ранньої діагностики

• Експрес-діагностика — РІФ (виявлення антигену Методи заключної діагностики

збудника в матеріалі) — результат отримують через
15 хвилин
• Бактеріоскопічний — виявлення у мазку овоїдної
грамнегативної палички, біполярно зафарбованої,
щотдає підставу для попереднього діагнозу чуми.
Результат отримують через 1—2 години;
Методи ретроспективної діагностики:
• Алергічний — шкірно-алергічна проба з пестином
(у людей практично не використовують);
• Бактеріологічний- досліджень мазків на
предметному склі, приготовлених зі
слизу ВДШ;
• Біологічний- зараження досліджуваним
матеріалом морських свинок, мишей.
За наявності збудника в
інокульованому матеріалі піддослідні
тварини гинуть на 3–9 добу.

• Серологічний — виявлення антитіл у РПГА, РГПГА,

РНАг, РНАт, ІФА з моно- чи поліклональними
антитілами.
 Хворі на чуму підлягають обов’язковій госпіталізації в спеціалізовані стаціонари,
які працюють у суворому протиепідемічному режимі
Етіотропне лікування включає призначення антибіотиків
Препаратами вибору є аміноглікозиди (стрептоміцин, гентаміцин), левоміцетин
(хлорамфенікол), препарати тетрациклінового ряду і фторхінолони
(ципрофлоксацин, офлоксацин)
Хворим легеневою формами чуми стрептоміцин призначають у дозі 10 мг/кг 4
рази на добу або хлорамфенікол — 80–100 мг/кг на добу протягом перших 4–5
Л І КУ ВА Н Н Я днів, з 5–6-го дня при поліпшенні стану хворого переходять на триразове введення
стрептоміцину по 10 мг/кг або хлорамфеніколу по 30–50 мг/кг на добу до
нормалізації температури тіла (3–5 днів).
Курс антибіотикотерапії - 7 - 10 діб.
Поряд з антибактеріальним лікуванням проводять дезінтоксикаційну терапію.
Використовують кристалоїдні і колоїдні розчини в співвідношенні 3:1. Добовий
об'єм рідини повинен бути не менше 40 мг/кг маси тіла. Глюкокортикостероїди. За
показаннями проводять протишокову терапію, корекцію дихальної недостатності,
ДВС - синдрому, боротьбу з набряком легенів, набряком і набуханням головного
мозку.
ПРОФІЛАКТИКА

• Профілактичні заходи спрямовані на попередження завезення збудника інфекції

з-за кордону, скорочення епізоотичної активності природних вогнищ і
попередження захворювань людей в цих осередках. За епідемічними
показаннями в осередках чуми проводиться профілактична вакцинація в першу
чергу осіб високого ризику зараження (геологи, пастухи, працівники
протичумних установ). Необхідно постійно проводити санітарно-освітню роботу
серед населення. Дані заходи передбачені спеціальними «Міжнародними
санітарними правилами» і «Правилами по санітарній охороні території». При
виявленні хворих на чуму створюється надзвичайна протиепідемічна комісія, яка
накладає карантин і складає комплексний план ліквідації осередку
 ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ЗАХОДИ
ПРИ ВИЯВЛЕННІ ХВОРОГО З
ЛЕГЕНЕВОЮ ФОРМОЮ ЧУМИ

• I. Заходи щодо хворих. У разі виникнення чуми серед населення

вживають протиепідемічнихзаходів, спрямованих на локалізацію і
ліквідацію епідемічного осередку.Вони включають: виявлення
хворих і госпіталізацію їх у спеціальні палати-бокси із особливою
вентиляцією і суворим протиепідемічним режимом; утановлення
територіального державного карантину при випадках легеневоі
чуми. Виписка реконвалесцентів відбувається після повного
клінічного одужання.. Хворих нвиписують не раніше 6 тижнів з дня
клінічного одужання після багаторазових негативних результатів
бактеріологічного дослідження мокротиння. Після виписки
обов’язкове медичне спостереження протягом 3-х місяців. У разі
виникнення чуми серед населення вживають
протиепідемічнихзаходів, спрямованих на локалізацію і ліквідацію
епідемічного осередку.Вони включають: виявлення хворих і
госпіталізацію їх у спеціальні палати-бокси із особливою
вентиляцією і суворим протиепідемічним режимом; утановлення
територіального державного карантину при випадках легеневоі чуми
• II. Заходи щодо контактних. Медичний працівник, який виявив хворого на чуму або хворого з
підозрою на чуму, не виходячи з приміщення (до прибуття евакобригади), де виявлений
хворий, за допомогою телефону або через нарочного, що не був у контакті з хворим, сповіщає
головного лікаря установи та головного лікаря відповідної СЕС про виявленого хворого.
Медичний персонал та інші особи, які перебували в безпосередньому контакті з хворими,
ізолюються в стаціонар на 6 діб. З метою раннього виявлення хворих за контактними ведуть
ретельне медичне спостереження з дворазовою термометрією протягом доби. З метою
екстреної профілактики використовують один з антибіотиків: віброміцін 1 капсула на добу,
доксициклін по 0,1 г 2 рази на добу, стрептоміцин 0,5 г 2 рази внутрішньом'язово на добу.
Після госпіталізації хворого в осередку проводиться заключна дезінфекція.
• III. Заходи щодо осередку. Дезінфекція в осередках чуми здійснюється дезінфекційними
бригадами.
Thank y
ur atten ou for yo
t i on