Загальна характеристика протозойних захворювагь.

Лямбліоз. Етіологія, основи патогенезу, клінічна Василевська А. М.

картина. Діагностика. Лікування.
 Класифікація паразитів

За ступенем Залежно від

необхідності вести
терміну
паразитичний
спосіб життя паразитування

Факультативні
паразити
Облігатні паразити Тимчасові Постійні
 Класифікація
паразитів

Залежно від
місця
локалізації

Ектопаразити Ендопаразити
:

Внутрішньо-
зовнішні шкірні Порожнинні Порожнинні Тканинні
клітинні
Класифікація протозойних збудників згідно з
механізмом передачі
Передача найзначніших для патології людини найпростіших за
механізмами передачі така:
• Фекально-оральний механізм передачі — Балантидій кишковий, Giardia
lamblia, Dientamoeba fragilis, Cryptosporidium oocystes, Токсоплазма, Cyclospora
cayetanensis, Мікроспоридії.
• Статева передача — Трихомонада вагінальна.
• Трансмісивний механізм передачі — Theileria microti та
інші бабезії (тейлерії), Плазмодій, Leishmania, Trypanosoma gambiense і Т.
rhodesiense.
• Інші способи передачі — Naegleria fowleri, Акантамеба, Balamuthia
mandrillaris, Токсоплазма.
Токсоплазма є єдиним патогенним фекально-оральним
найпростішим, яка не асоціюється з гастроентеритом.
 Взаємовідносини в системі паразит - хазяїн

Шкідлива 1.Механічний вплив – стиснення тканин хазяїна паразитом;

дія 2.Токсичний вплив – виділення паразитами продуктів
паразита дисиміляції й токсинів,що отруюють організм хазяїна;
полягає
в: 3.Використання їжі хазяїна – паразити, особливо великих
розмірів, живлячись за рахунок хазяїна, споживають велику
кількість поживних речовин;
4.Порушення цілості тканини хазяїна – органами
прикріплення або ротовим апаратом паразита.
 1) Найпростіші – це одноклітинні тварини.

2) Розміри найпростіших від 1 мкм до 150 мкм.

3) Тіло складається з цитоплазми, ядра і клітинної мембрани.

Характеристика 4) В цитоплазмі містяться органоїди загального (мітохондрії, ЕПС та ін.)

та спеціального призначення (травні, скоротливі вакуолі,органоїди
підцарства руху).

5) Типи розмноження: безстатеве та статеве.

6) Живлення гетеротрофне, шляхом фаго- та піноцитозу.

7) У зовнішньому середовищі більшість утворюють цисти.

Підцарство Найпростіші
 Лямбліоз — одне з найпоширеніших
протозойних інфекційних захворювань

• Лямбліоз — протозойне захворювання з переважно

фекально-оральним механізмом передачі, яке
спричиняють джгутикові найпростіші Giardia
intestinalis.
• Зараження людини відбувається при заковтуванні
цист лямблій із контамінованими їжею та водою, а
також контактно-побутовим шляхом.
• Щороку у світі реєструють близько 1,2 млн випадків
захворювань лямбліозом. Ендемічні інфекції зазвичай
відзначають у період з липня по жовтень переважно
серед дітей віком до 5 років та дорослих людей віком
25–39 років.
 Giardia lamblia 
(G. intestinalis)
• Тіло грушоподібне;
• Розміри 10-18 мкм, 2 ядра, 4 пари джгутиків;
• Подвійний аксостиль;
• У розширеній частині присмоктувальний диск;
• Живиться поживними речовинами з поверхні клітин
кишкового епітелію;
• Життєвий цикл включає в себе дві стадії: стадію цисти і
вегетативну (трофозоїт). Інфекційною формою є циста,
проковтування 10–100 цист викликає захворювання.
  Резервуар і шляхи передачі
інфекції: 
Резервуар — люди (в основному)
і багато видів домашніх (собаки,
кішки) і диких (напр. бобри) ссавців;
Інфекція легко поширюється
аліментарним шляхом, в основному
через забруднені руки (безпосередній
контакт з інфікованою людиною) або
воду (питну чи воду з рекреаційних
ресурсів, напр., басейни, озера, ріки),
рідше через їжу, забруднену цистами.
Інкубаційний період і період
заразливості: 

Інкубаційний період від кількох днів до

кількох тижнів (в середньому, 9 днів);
хворий є джерелом інфекції для осіб, які
з ним контактують. Цисти зберігають
вірулентність у вологому, прохолодному
середовищі впродовж декількох місяців,
є стійкими до хлору.
 КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНИЙ
ПЕРЕБІГ
• 1) безсимптомна колонізація — найчастіша; у більшості випадків спонтанно минає;
• 2) гострий гастроентероколіт (триває 7–14 днів, зазвичай самообмежується, а якщо
не лікувати, то у 30–50 % хворих переходить у хронічну форму): переважає діарея
(водяниста, без крові і слизу у калі) і біль в епігастральній ділянці спазматичного
характеру (диспепсичні симптоми); можливі слабкість, метеоризм, порушення
апетиту і втрата маси тіла, рідше — блювання та гарячка;
• 3) хронічний синдром шлунково-кишкових симптомів із порушенням
всмоктування (cтеаторея) — симптоми, схожі на гостре захворювання, але менш
тяжкі, періодично повторюються; у дітей призводить до гіпотрофії і затримки росту;
• 4) атипові симптоми: кропивниця, реактивний артрит. Може розвинутися вторинна
непереносимість лактози, кахексія, холангіт і холецистит.
Після перенесеної хвороби стійкий імунітет не виробляється; можливе кількаразове
зараження.
 ДІАГНОCТИКА

Допоміжні дослідження
1. Виявлення найпростіших при мікроскопічному дослідженні (однозначне
підтвердження інфекції):
1) дослідження калу на наявність цист — основний метод діагностики;
проведіть дослідження 3-х проб калу, забір яких здійснено з перервами
в один день (чутливість ≈50 %);
2) дослідження калу на наявність трофозоїтів (чутливість ≈50 %) — є можливим
при діарейному калі, що був досліджений відразу після випорожнення
(нативний препарат);
3) аналіз вмісту дванадцятипалої кишки (зондування, виконується рідко) —
нативний препарат, що зроблений відразу після забору матеріалу; призначте,
якщо дослідження калу і серологічні тести не підтвердять діагнозу;
 ДІАГНОCТИКА
Допоміжні дослідження
1. Виявлення найпростіших при мікроскопічному
дослідженні (однозначне підтвердження інфекції):
4) морфологічне дослідження біоптату слизової оболонки
дванадцятипалої кишки або тонкого кишківника (ендоскопія) —
проведіть в особливих випадках за наявності показань до ендоскопії
(напр. диспепсія) або гістологічного дослідження слизової оболонки
кишківника (напр. підозра на ентеропатію); атрофія ворсинок тонкого
кишківника (як правило, часткова) і трофозоїти, помітні на поверхні
слизової оболонки.
 ДІАГНОCТИКА

• 2. Інші дослідження, які виявляють антигени 

G. intestinalis у калі:
 виявлення антигенів паразита (ІФА, тест імунофлуоресценції) — скринінг-
тест, можливі хибно-позитивні результати, рекомендовано підтвердження
позитивного результату при мікроскопічному дослідженні (кал); виявлення
ДНК паразита (ПЛР в реальному часі) — висока чутливість та специфічність;
може замінити мікроско-пічні дослідження.
• 3. Серологічні дослідження: 
виявлення специфічних антитіл IgM та IgG до G. intestinalis в сироватці крові
(ІФА або методом імунофлуоресценції).
Діагностичні критерії

• Постановка достовірного діагнозу на підставі виявлення цист

або трофозоїтів у калі чи дуоденальному вмісті, цист у калі
прямим імунофлуоресцентним методом або ДНК G.
intestinalis методом ПЛР в реальному часі.
• У хворого з клінічними симптомами лямбліозу і типовим
епідеміологічним анамнезом (перебування в ендемічних
районах, або хворий на лямбліоз домочадець, або епідемічне
вогнище у закритих середовищах) можна розглянути
можливість емпіричного лікування; зникнення симптомів після
лікування підтверджує діагноз. Бажано зробити
паразитологічне дослідження усім співмешканцям хворого.
ЛІКУВАННЯ
• 1. Симптоматичне лікування 
• 2. Антипротозойне лікування (з епідеміологічних міркувань слід лікувати
кожного інфікованого, незалежно від наявності клінічних симптомів, зокрема
всіх інфікованих співмешканців хворого):
1)  лікування першого вибору –– тинідазол 2 г п/о одноразово або нітазоксанід
500 мг п/о 2 × на день протягом 3-х днів;
2)  лікування другого вибору –– метронідазол п/о 250 мг 3 × на день чи 500 мг 2 ×
на день протягом 5–7 днів, або альбендазол 400 мг п/о протягом 5 днів,
або мебендазол 200 мг п/о 3 × на день протягом 5 днів;
3)  лікування вагітних жінок — у нетяжких випадках необов’язкове; якщо
симптоми сильно виражені → паромоміцин п/о 10 мг/кг 3 × на день
впродовж 5–10 днів;
4)  лікування рецидивів або у разі неефективності терапії (10–20
%) — паромоміцін п/о 10 мг/кг 3 × на день впродовж 5–10 днів.
 ПРОФІЛАКТИКА

1.  Дотримання санітарно-гігієнічних норм.

2.  Ретельне миття фруктів і овочів у чистій воді; не
споживати продуктів невідомого походження;
не пити воду невідомого походження, а також воду зі
струмків, річок і озер (кип’ятіння руйнує цисти).
3.  Не допускати хворих з діареєю до роботи у дитячих яслах
і садочках та закладах для розумово відсталих осіб до часу
її припинення.
4.  Заборона хворим на лямбліоз впродовж 2 тиж. після
зникнення симптомів хвороби купатися у місцях загального
користування.
Дякую за увагу!