1.

Згідно звітної документації та інформації отриманої від ветеринарних фахівців

в Луцькому районі зроблено перелік паразитарних захворювань в районі:
- фасціольоз;
- неймеріоз;
- бабезіоз;
- аскаридіоз.

2. Зажиттєва діагностика гельмінтозів тварин здійснюється комплексно:

враховуються наслідки лабораторних досліджень матеріалу від хворих
тварин, епізоотологічні дані та клінічні ознаки хвороби. В останній час
дедалі ширше застосування знаходить імунобіологічна діагностика
інвазійних хвороб, в тому числі і гельмінтозів. Важливе значення в
постановці діагнозу можуть відіграти дослідження в неблагополучних
господарствах водних і сухопутних безхребетних тварин — проміжних та
додаткових живителів гельмінтів на наявність у них личинок паразитичних
червів.
Відомо, що збудники гельмінтозів паразитують у різних органах і тканинах
організму тварин. Проте більшість із них розвиваються в органах травлення
та його залозах (печінка і підшлункова залоза). Нерідко вони локалізуються
також у легенях, м'язах та кровоносній системі. Уражені гельмінтами
тварини виділяють у навколишнє середовище яйця або личинки збудників
хвороби.
З лабораторних методів діагностики гельмінтозів найбільш широке
застосування здобули гельмінтокопрологічні обстеження (дослідження проб
фекалій) тварин. Залежно від поставленої мети існують різні методи
досліджень: гельмінтоскопічні (знаходження статевозрілих паразитичних
червів або їх фрагментів), гельмінтоовоскопічні (виявлення яєць збудників
хвороб) та гельмінтоларвоскопічні (знаходження личинок паразитів).
Для встановлення ступеня поширення гельмінтозів на тваринницьких фермах
та в індивідуальних господарствах застосовують якісні методи досліджень
(виявлення видового складу паразитичних червів) та кількісні тести, за
допомогою яких можна оцінити інтенсивність інвазії (слабка, середня,
сильна), а також ефективність проведених дегельмінтизацій.
Наслідки гельмінтокопрологічної діагностики залежать від правильності
Гельмінтокопрологічні методи діагностики гельмінтозів тварин грунтуються
на різниці питомої ваги яєць, личинок паразитичних червів або їх фрагментів,
з одного боку, і рідини, з якою змішують фекалії, з другого боку. Залежно від
співвідношення питомої ваги вказаних компонентів розрізняють такі методи:
осадження, флотації і комбіновані.
організації і проведенні профілактичних, лікувальних дегельмінтизацій та
інших протипаразитарних обробок, оформлення ветеринарної документації.
3.Фекалії (10 - 20 г) необхідно брати з прямої кишки рукою в гумовій рукавичці.
Іноді практикується взяття свіжовиділених проб фекалій з чистої підлоги, якщо
відомо від якої вони тварини. З цією метою користуються пакетами та мішечками
з цупкого паперу, які легко можна зробити самому. Рідкі фекалії необхідно
збирати у невеликі баночки. Від дрібних домашніх тварин можна робити мазок
ватною паличкою з прямої кишки та помістити її в живильне середовище.
Одержані таким чином фекалії етикетують і досліджують у разі можливості на
місці або направляють їх до лабораторії ветеринарної медицини.
4.Гельмінтоовоскопічні метод- це методи дослідження яєць
гельмінтів.Гельмінтоовоскопія охоплює велику кількість методів дослідження,
які використовують для виявлення яєць паразитичних червів.Слід пам’ятати,
що інтенсивність виділення яєць гельмінтами залежить від багатьох чинників.
Наприклад, у період лактації у овець значно підвищується виділення яєць
кишкових нематод. Навпаки, восени, зі зниженням температури повітря у
збудників диктіокаульозу настає статева депресія. Яйця гельмінтів потрібно
диференціювати від спор, грибів, яєць кліщів, тощо. Основними ознаками яєць
паразитичних червів є певна структура їхніх оболонок (гладенька, комірчаста,
наявність кришечки, горбків, пробочок) і внутрішня організація (зародок на
різних стадіях розвитку). Основні методи це:

1. Метод нашивного мазка.

2. Методи флотації. а) Метод Фюллеборна; в) Метод Калантарян

3. Методи осадження.

а) Метод послідовного промивання; в) Метод з целофановими плівками

4. Комбіновані методи

а) Метод Дарлінга; б) Метод Щербовича; в) Метод Демидова.

Гельмінтоларвоскопічні методи - призначені для виявлення личинок гельмінтів

у фекаліях, шкірі, крові та м'язах.Основні методи:Метод Бермана –
Орлова,Метод Вайда,Спрощений гельмінтоларвоскопічний метод,Експрес
метод для діагностики діктіокаульозу.Метод диференціальної діагностики
стронгілятозів по інвазійних личинках.

Гельмінтоскопічні методи - використовують для виявлення виділених

назовні гельмінтів та їхніх фрагментів (здебільшого у фекаліях тварин).При
гельмінтоскопії (огляді) фекалій тварин можна виявити гельмінтів або їх
фрагменти, які виділяються під впливом медикаментозних засобів або
довільно.

Дослідження виділень інших органівДослідження вмісту

кон’юнктивальних порожнин. Цей метод застосовують для діагностики
телязіозу ВРХ (збудник Тhеlаzіа rhоdеsі). Спринцівкою зрошують
кон’юнктивальні порожнини водним розчином йоду; рідину, що витікає,
збирають у ниркоподібний тазик і оглядають на наявність телячій та їх
личинок (довжина останніх досягає 7 мм).Дослідження зіскобів з
опатоподібно складок – основний метод діагностики оксіурозу коней.
лопатоподібною паличкою або сірником, змоченим 50%-ним розчином
гліцерину, роблять зіскоб з перинальних складок промежини і внутрішньої
поверхні кореня хвоста. Зіскоб переносять на предметне скло в краплю
гліцерину з водою і досліджують під мікроскопом. Бажано вологий препарат
накривати накривним скельцем.

Дослідження тканинДослідження шкіри великої рогатої худоби (за

Гнєдіною) застосовують для діагностики онхоцеркозу. В нижній черевній
стінці у тварини після підготовки операційного поля вирізують невеликий
шматочок шкіри завтовшки 2 мм і вміщують на предметне скло у
фізіологічний розчин (ранку змазують настойкою йоду). Препарувальними
голками цей зріз розщеплюють на дрібні частини і залишають у спокої на 10
—15 хв. Після видалення волокон препарат мікроскопують для виявлення
живих личинок онхоцерків.Дослідження шматочків м'язів на трихінельоз
часто провадять посмертно. Іноді для прижиттєвої діагностики трихінельозу
застосовують метод біопсії. Оперативним втручанням вирізують шматочок
м'яза (наприклад, із зовнішніх м'язів вуха), з якого готують дрібні зрізи.
Останні вміщують на нижнє скло компресорія, накривають верхнім склом і
зближують їх гвинтами до повного розплющування. Переглядають зрізи під
трихінелоскопом або малим збільшенням мікроскопа чи за допомогою проек-
ційного трихінелоскопа.
5. Посмертну діагностику гельмінтозів проводять при розтині туш і трупів тварин та
виявленні в уражених органах і тканинах паразитичних червів та характерних пато-
погоанатомічних змін. Багато інвазійних хвороб, спричинених дрібними паразита-
ми, вдається діагностувати лише шляхом гельмінтологічних розтинів тварин. Най-
більш досконала їх методика була свого часу запропонована академіком К.І.
Скрябіним (Москва).

Повний гельмінтологічний розтин за К.І. Скрябіним передбачає обстеження всіх

без винятку органів і тканин тварини з метою виявлення і збирання паразитичних
червів в імагінальній стадії. Це найбільш надійний метод, який дає змогу проводи-
ти як кількісний, так і якісний облік всіх гельмінтів, що знаходилися в організмі за-
раженої тварини. Він широко застосовується вченими з науковою метою.

Метод повних гельмінтологічних розтинів окремих органів проводять у тому

випадку, якщо необхідно мати дані про ступінь інвазованості окремих органів
певними видами паразитів. Наприклад, при фасціольозі досліджують лише
печінку, при дрепанідотеніозі — тонкий кишечник.

Неповний гельмінтологічний розтин — звичайний патологоанатомічний метод

розтинів, у процесі якого в органах і тканинах тварин виявляють лише найбільших
за розмірами гельмінтів (монієзій, параскарид тощо).
6. Трематодози - це гельмінтози, які виникають при паразитуванні в організмі
тварини сисунів.Найчастіше зустрічаються :фасціольоз,
опісторхоз,дикроцеліоз та ін. Будова трематоди:

 форма трематоди - листоподібна

 величина трематоди - від 1 мм до 5-7 см.
 зверху покрита кутикулою, потім м'язевий шар - шкірно м'язовий
мішок
 органи фіксації - присоски ротова і черевна. Ще є на кутикулі шипи і
залозисті ямки.
 Травна система складається з ротового отвору на дні ротової присоски

 глотка, -стравохід,
 підковоподібний кишечник, що закінчується -сліпо.

Діагноз: комплексно. Фекалій, Демидова і Котельникова послідовне

промивання, пат. розтин.

 Лікування:

 Гексихол- вівці, кози 0,2 г/кг ВРХ-0,3 г/кг з кормом ранком

індивідуально За добу до дачі дають хлорид Ка, щоб не було
токсикозів. Гексихол + хлорид натрію 1:10
 Політрем ВРХ-0,2 г/кг, кози 0,14г/кг
 Ацемідофен - 10 % суспензія вівці 0,15 г/кг ВРХ-0,2 г/кг забій через 15
днів
 Урсоверміт - 2,5 % сусп. 20 мл/50 кг. індивідуально, реr os 1 раз. Забій
через 28 днів. Ні дійним коровам.
 Фасковерм - ВРХ, вівці 2,5 мг/кг (1мл/20 кг) в/м, п/шк забій через 14
днів.
 Дисалан — 0,15мг/кг ВРХ реr os з комбікормом або суспензія.
 Бітіонол - вівці -,15 г/кг індивідуально з кормом 15-17 годин голодна
дієта.
 Валбазен ВРХ, вівці, кози 15мг/кг 7,5 мг/кг
 Івомек плюс - 1мл/50кг п/шк. в лопатку.
 Білевон - М - рег оз - 1 табл. для вівці 25 кг без голодної дієти.
 Альбен (Альбенвет) - табл. 1табл./50 кг ВРХ (або 1табл./40кг.) вівці,
кози 1 табл./70кг (або 1 табл./45кг).
 Бронтел - ВРХ 0,25 мл /10 кг ваги п/шк. вівці, кози - 0,5мл/10кг в 2-3
місця п/шк..
 Альбендазол – з кормом згідно інструкції

Профілактика:

Трупи загиблих тварин і органи утилізують.Випасання молодняку

старшого віку на культурних пасовищах.Ізольоване стійлово-вигульне
 утримання телят поточного року народження.Планові копрологічні
дослідження (жовтень-листопад).Планова профілактична дегельмінтизація
(грудень).Повторне копрологічне дослідження (січень).Профілактична
дегельмінтизація (лютий -березень).Контрольні копрологічні дослідження
(квітень).Преімагінальна дегельмінтизація (червень-липень).Знищення
ставковиків хімічним методом - Сu SО4 1:5000 , 10 мл /м2.
молюскоцид.Меліорація боліт.Одноразова заміна пасовищ.Знезараження
гною.

Цестодози - це гельмінтози, збудниками яких є представники класу цестод або

стьожкових червів. Цестоди викликають захворювання в личинковій і статевозрілій
формі. Будова цестод.Форма тіла - стрічкоподібна. Розмір від декількох мм до
10м. Тіло цестоди складається з сколекса (головки) шийка або зона росту членики
або проглотиди

Органи фіксації: 4 м'язеві присоски у ціп'яків, 2 присмоктувальні щілини у

стьожаків. Сколекс з гачками - озброєний, без гачків - неозброєний. Зверху тіло
цестод покрите кутикулою, потім м'язевий шар, а в середині паренхіма.

Діагноз: Візуальний огляд туш: розрізають м’язи язика, серця, жувальні і

поперекові.Люмінесцентний метод.

Лікування: Празиквантел 10 мг/кг – 7 днів

Ветеринарні заходи

 Біркування свиней та ін. твар. при відправці на забій

 Забивати твар. тільки на забійних майданчиках
 Обов'язкова ВСЕ м’ясних туш.
 Заборонити подвірний забій тварин без вет. сан. огляду
 Утилізація туш і субпродуктів при виявленні більше 3 цистицерків, на
площі 40 см2
 В С Е продуктів забою
 Профілактичні обробки поголів’я.

Нематодози - це група гельмінтозів, яка викликається гельмінтами з класу

круглих червів або нематод. НАйчастіше зустрічається аскаридоз та
токсокароз.На відміну від інших гельмінтів не всі нематоди являються
паразитами,значна частина - вільноживучі-знаходяться в воді, ґрунті,
підстилці.Деякі паразитують на рослинах.Форма тіла нематод - декількох мм
до 1 м.Зверху тіло покрите: кутикулою м’язовий шар епітеліальний шар
шкірно - м'язовий мішок.Органи фіксації : губи, ротова капсула, кутикулярні
вирости у вигляді шипів, гребінців іін. пристосувань.

Діагноз:
комплексно. Фекалії досліджують послідовним промиванням і
гельмінтоовоскопічними методами. Легені досліджують - Бермана-Орлова.

Лікування:

піперазин - 0,3 г/кг поросятам вагою до 50 кг. 15 г/гол більше 50 кг.

Нілверм - 7 мг/кг 2 дні підряд ранком. З кормом 10% розчин вводять

підшкірно - 1 мл/10 кг.

Левомізол - 7,5% - 1 мл/10 кг підшкірно.

Фебантел (рентал) з кормом – 7,5 мг/кг 2 дні.

Мебенвет - гранулят 10% - 2 г/10 кг.

Морантелтартрат - 0,1 г/кг з кормом 1 раз.

Пірантел per os 8-10 мг/кг.

Тетрамізол гранулят - 20% - 2,5 г/50 кг з кормом.

Урзолевамізол - 0,6 мл/10 кг поросятам і 3 мл/50 кг свиням.

Бровалевомізол, ветлевомізол, івермектин, івомек.

Профілактика:

дегельмінтизація свиноматок за 1 місяць до опоросу. Дегельмінтизація

поросят після відлучки. Очистка і дезинвазія кліток, інвентаря, приміщення.
Лагерне утримання свиней. Дотримання правил особистої гігієни.
Дезинвазійні засоби: 4-5% розчин NaOH, 5% емульсія ксилонафту, 1%
однохлористий йод – 0,5-1л на 1 м2 площі.
7. Ветеринарна ентомологія вивчає комах, які ведуть паразитичний спосіб
життя і належать до типу Аrthrороdа (членистоногі), рядів крилатих та безкрилих
класу Іnsесtа.

До ряду крилатих (Рtеrуgоtа) належать представники з повним перетворенням

(Нolоmеtаbоlа).

До ряду безкрилих (Арtеrуgоtа) - з неповним перетворенням (Неmіmеtаbоlа).

Хвороби, які вони спричинюють у тварин, називають ентомозами.

У ветеринарній медицині найбільша увага приділяється комахам, що належать до

таких рядів:

Dірtеrа (двокрилі), що поділяються на підряди

Neтаtосеrа (довговусі), який об'єднує родини:

Сulісіdае (комарі),

Sіmulііdае (мошки),

Сеrаtороgоnіdае (мокреці);

Вrасhiсеrа (коротковусі)

Нуроdеrтаtidае (підшкірні оводи),

Gаstrорhіlidае (шлунково - кишкові оводи),

Оеstridае (порожнинні оводи),

Мusсіdае (справжні мухи),

Саlliрhоrіdае (сині й зелені м'ясні мухи),

Sаrсорhаgidае (сірі м'ясні мухи),

Нурроbоsсidае (кровососи),

Таbапіdае (ґедзі).

Sірhunсulаtа - воші

Маllорhаgа - волосоїди, пір'яїди, пухоїди

Sірhоnарtеrа - блохи

Наеmiрtеrа - клопи

Blаttорtеrа – таргани.
Діагноз ставлять на основі дослідження волосу, алергічні і серологічні методи
діагностики. Для боротьби з паразитичними комахами застосовуються хімічні,
механічні та біологічні методи.

Останні ґрунтуються на використанні природних ворогів комах, що поїдають їх або

паразитують — риби, оси, бабки, павуки, мурашки, птахи. В розвинутих країнах
досяг значного розвитку бактеріологічний метод боротьби з шкідливими
членистоногими. В основі його лежить культивування і розселення патогенних для
комах та кліщів вірусів, бактерій та грибів.

Провідну роль у боротьбі з шкідливими комахами відіграє хімічний метод. З цією

метою застосовуються різні хімічні сполуки, що згубно діють на паразитів різних
стадій їх розвитку.

Хімічні засоби для знищення тваринних і рослинних організмів, які завдають шкоди
сільському і лісовому господарствам, а також здоров'ю людини, називаються
пестицидами. Залежно від напрямку використання пестицидів їх поділяють на де-
кілька груп: акарициди — засоби, які згубно діють на кліщів;

інсектициди — препарати для знищення комах;

репеленти — відлякуючі засоби,

антраканти — служать для принадження комах,

хемостерилянти — застосовуються для статевої стерилізації членистоногих.

Більшість інсектицидів згубно діють на кліщів. Такі препарати називають

інсектоакарицидами. Деякі інсектоакарициди мають і репелентну властивість.

Інсектицидні та акарицидні препарати залежно від характеру їх проникнення в ор-

ганізм членистоногих поділяють на групи: контактні — проникають у тіло комах та
кліщів через зовнішні покриви; кишкові — потрапляють у тіло з кормом; фумігатні
— проникають у газоподібному стані через органи дихання членистоногих; систем-
ні — призначають інвазованим тваринам різними шляхами для знищення мігрую-
чих личинок членистоногих.

Препарати, що застосовуються для боротьби з шкідливими членистоногими, ха-

рактеризуються неоднаковою активністю і тривалістю залишкової дії, різною ток-
сичністю щодо організму теплокровних і властивістю накопичуватись (акумулюва-
тись) у тканинах макроорганізму, виділятись разом з молоком.

Залежно від характеру токсичної дії на організм теплокровних інсектициди та ака-

рициди поділяють на 3 групи: високотоксичні, середньо-токсичні, малотоксичні.

Однією з основних вимог до хімічних речовин, що застосовуються в тваринництві,

є їх безпечність для людей та тварин. Молоко, м'ясо та яйця, отримані від тварин,
оброблених хіміопрепаратами, не повинні містити залишків отрути. Тому дійних
тварин і яйценосних курей обробляють хімічними засобами, що швидко розклада-
ються, регламентують строки забою тварин після обробки їх стійкими препарата-
ми. Розробляються такі форми препаратів, які дають змогу знизити дози їх засто-
сування, зменшити їх всмоктування через тіло тварини.
Розрізняють такі основні форми хіміопрепаратів: емульгуючі концентрати, порош-
ки, що змочуються, розчини, дуети, аерозолі, Обмежене застосування мають хіміч-
ні препарати в формі мазей, мила, гранул, лаків, фарб та ін.

Емульгуючі концентрати готують у заводських умовах. При розведенні водою вони

дають стійкі емульсії, придатні для обприскування тварин і поверхні різних пред-
метів. До складу цих форм входять розчинники, емульгатори і діюча речовина.

Порошки, що змочуються, при розчині водою утворюють стійкі суспензії. Окрім ді-
ючої речовини до їх складу входять різні наповнювачі, поверхневоактивні та допо-
міжні речовини.

Багато хімічних засобів боротьби з членистоногими застосовуються в вигляді роз-

чинів. Як розчинники найчастіше застосовують воду або органічні сполуки: міне-
ральні масла, дизельне пальне, очищений керосин, різні спирти та ін.

Дусти (порошки) являють собою механічну суміш діючої речовини з інертним на-
повнювачем (тальк, каолін, пірофеліт, трепел та ін.).

Аерозолі це надзвичайно дрібні крапельки рідини або твердих часток, що зависли

в газовому середовищі. Існує ряд способів отримання аерозолів: спалювання різ-
них сумішей, що містять діючу речовину, розбризкування розчинів діючої речовини
в легких розчинниках, розпилення розчинів препаратів механічним шляхом з вико-
ристанням спеціальних пристроїв

Існує декілька способів застосування інсектицидів та репелентів: обприскування,

купання, аерозольна обробка. Тварин і поверхню предметів обприскують розчина-
ми, емульсіями і суспензіями.

Інсектициди

Естрозоль — аерозоль ДДВФ, який отримують з аерозольних балонів при натиску-

ванні на випускний клапан. Кожний балон містить 180 мл 12,5% ДДВФ. Естрозоль
ефективний щодо личинок порожнинного овода овець, діє переважно фумігантно і
контактне, а також через кишечник. Для обробки хворих овець один балон препа-
рату розрахований на 400 м3 приміщення, експозиція 1 год.

Дибром (нікабром, ортобром) — похідна ДДВФ. Це біла кристалічна речовина або

рідина солом'яно-жовтуватого кольору. Випускається у вигляді 50%-ної емульсії.
Заходи обережності — як з середньотоксичними пестицидами. Інсектицид добре
змішується з ОП-7 в співвідношенні 1:1, після чого при додаванні води отримують
стійку емульсію. Застосовують для обприскування великої рогатої худоби 1 раз на
день у вигляді 0,5%-ної водної емульсії при витраті 500 мл на дорослу тварину і
250—300 мл на молодняк. Забивати тварин дозволяється через 3 доби. Корів об-
робляють після вранішнього або денного доїння. Не рекомендується обприскувати
корів на ніч.

Ціодрин (кротоксифос) — прозора рідина солом'яно-жовтого кольору зі слабким

ефірним запахом. Згубно діє на комах та кліщів. Препарат випускається у вигляді
24%- емульсії. Заходи обережності — як з високотоксичними пестицидами. Він є
єдиним препаратом в США для обробки лактуючих корів. Масляні та водні 2%-ні
емульсії ціодрину добре захищають велику рогату худобу від польової мухи та ко-
ров'ячої жигалки протягом 28 год. Препарат застосовують для обробки великої ро-
гатої худоби від нападу пасовищних мух. При цьому проводять аерозольні обробки
або обприскування 1%-ною водною емульсією при витраті 25—50 мл на тварину 1
раз в 5—7 днів. Корів обробляють після доїння. Забій тварин дозволяється через
10 днів.

Акродекс — інсектоакарицид в аерозольному балоні місткістю 385 мл. Діюча речо-

вина препарату — ціодрин. Застосовують засіб методом індивідуальної обробки
тварин.

Байтекс (тігувон, фентіон, лейбацид) — безбарвна масляниста рідина. Погано роз-

чиняється у воді, добре розчиняється в багатьох органічних розчинниках. Препа-
рат випускають у вигляді 50%-ної емульсії, 40% порошку, що змочується, гранул.
Проявляє добре виражені кумулятивні властивості. Заходи обережності — як з
середньо-токсичними пестицидами. Це препарат контактної та кишкової дії.

Варбекс (фамос, фамур) — світла прозора масляниста рідина зі слабким специ-

фічним запахом. Препарат випускається фірмою "Цианамід" в скляних флаконах
по 250 мл і призначається для внутрішньом'язових ін'єкцій. Він містить 35% діючої
речовини. У воді розчиняється погано. Добре розчиняється в хлороформі,
чотирихлористому вуглеці та етанолі.

Турингін — біологічний інсектицид кишкової дії. Активна дія його — термостабіль-

ний екзотоксин ентомопатогенної бактерії Васіllus thurіngіеnsіs Веrlіnеr. Препарат
являє собою водорозчинний порошок сірувато-жовтого кольору, з незначним спе-
цифічним запахом, слабогігроскопічний. Залежно від кількісного вмісту діючої ре-
човини розрізняють три марки турингіну: В (1,5%), С (1%), 1Д (0,65%). Препарат
малотоксичний для теплокровних тварин і бджіл. Робочий розчин препарату готу-
ють перед застосуванням на теплій воді (40—500С). Для профілактики
фольфартіозу у овець застосовують препарат міазоль в аерозольних балонах,
який містить діючу речовину турингін, а також піноутворюючу речовину і
пропеллент. М'ясо і молоко від оброблених турингіном тварин застосовується без
обмежень.

Активований креолін має рідку консистенцію, темно-коричневий колір. В своєму

складі містить 3% гамма-ізомеру, 54—56% кам'яновугільного масла, 25% мильного
емульгатора. При змішуванні з водою утворює однорідну емульсію.

Гексалін — концентрат емульсії, який містить 6% гамма-ізомеру, розчиненого в су-

міші кам'яновугільних знефенолених масел і емульгатора. Це масляноподібна
рідина чорно-бурого кольору з запахом креоліну. З водою утворює стійку емульсію.

Гексаталп — масляноподібна рідина темно-коричневого кольору, має запах крео-

ліну. З водою утворює емульсію. Містить не менше як 6% гамма-ізомеру, розчине-
ного в суміші кам'яновугільного масла та емульгатора. Препарат застосовують у
вигляді 0,5%-ної водної емульсії для купання овець.

Твердий акарицидний препарат (ТАП-85) — інсектоакарицид напівтвердої консис-

тенції, темно-коричневого кольору, має запах крезолу. В своєму складі має 2,5-3%
гамма-ізомеру, мила і фенольно-креолінові масла. З водою утворює емульсію
жовтого кольору.
СК-9 — високохлорований скипидар. Це масляноподібна рідина темного кольору з
запахом хвої. Випускається у вигляді концентрату емульсії, її використовують у
формі водної емульсії для обробки шкірних покривів тварин проти вошей,
волосоїдів, овечого рунця, інсектицидна активність препарату підвищується при
застосуванні його теплих емульсій (37—40'С). Забороняється обробляти СК-9
курей та дійних корів.

Мило-К — інсектоакарицид твердої консистенції з специфічним запахом. До складу

препарату входить 50% біоетилксантогену (діюча речовина) і 50% господарського
мила. Шляхом змішування з теплою водою, утворюють стійку емульсію. Для
боротьби з вошами, волосоїдами, блохами застосовують 2% теплі (38—40°С)
емульсії, які втирають у шкіру тварини щітками.

Креолін кам'яновугільний — масляноподібна рідина темно-коричневого кольору.

До її складу входить нейтральне масло, кам'яновугільні смоли, емульговані
каніфольні і зелені мила. При змішуванні з водою отримують стійку сірувато-білого
кольору емульсію. !ї застосовують для обробки ран овець, інвазованих личинками
вольфартової мухи.

Севін - це кристалічний порошок, білого або кремового кольору, У воді нерозчин-

ний, погано розчинний в органічних розчинниках. Виготовляють у вигляді порошку,
що змочується (АДР 50—80% і 7,5% дусту). Змішуючи порошок з водою, отри-
мують стійку суспензію молочно-кофейного кольору. Це інсектоакарицид кишкової
та контактної дії. Залишкова дія на ектопаразитів птиці — 7—9 днів. Широко засто-
совується для обробки птиці та пташників, рідше — великої рогатої худоби. Заби-
вати тварин на м'ясо можна через 7 днів після обробки.

Дикрезил — кристалічна речовина білого, інколи рожевуватого кольору, має слаб-

кий запах крезолу. У воді препарат нерозчинний, добре розчиняється в органічних
розчинниках. Випускають у вигляді 20% і 30% концентратів емульсій, 40% порош-
ку, що змочується і 7% дусту. Дикрезил — інсектоакарицид контактно-кишкової дії.
Застосовується для боротьби з пухоїдами птиці.

Бутокс — піретроїд, має вигляд кристалізованої пудри білого кольору без запаху.
Препарат згубно діє на кліщів, вошей та мух при безпосередньому контакті (пере-
важно) або оральним шляхом. Для боротьби з іксодовими кліщами та мухами тва-
рин купають у ваннах з водним розчином бутоксу 37,5:1000, або обприскують їх
розчином препарату 25:1000. При інвазуванні коростяними кліщами використову-
ються розчини для купання 75:1000, при сифункулятозах — відповідно 18,75:1000 і
12,5:1000. Забій тварин на м'ясо та вживання молока дозволяються зразу після
обробки.

Байтикол 6% — специфічний перитроїд для боротьби з іксодовими кліщами жуй-

них та птиці, який при подвійному дозуванні можна також застосовувати для бо-
ротьби з коростою. Уражених ектопаразитами тварин купають або обприскують
робочим водним розчином байтиколу 6% (0,5:1000). Рекомендується 2-тижневий
інтервал між обробками.

Себацил — інсектоакарицид для боротьби з кліщами, вошами та мухами у свиней.

Препарат поливають на спину тварин (від голови до кореня хвоста) за допомогою
аплікатора. Препарат забарвлюють, що дає змогу відрізнити оброблених тварин
від необроблених. На кожні 10 кг живої маси свиней передбачається використання
4 мл себацилу. Тварин з клінічним проявом корости обробляють дворазове з ін-
тервалом 14 днів. При вушній формі захворювання незначну кількість препарату
наносять на шкіру вушної раковини.

Себацил в 0,05%-ній робочій концентрації застосовується для дезинвазії примі-

щень для утримання свиней.

Тактик — емульгуючий концентрат, що містить 125 г/л амітрази. Застосовується

для боротьби з кліщами, вошами та іншими паразитичними комахами овець, вели-
кої рогатої худоби, свиней і кіз. Робочі розчини препарату готують у день їх вико-
ристання. Для обприскування свиней 40 мл тактику розчиняють у 10 л води. Об-
робку повторюють через 7—10 днів. Дезінвазію свинарників здійснюють розчином,
який готують шляхом розчинення 80 мл тактику в 10 л води.

Для обприскування та купання овець і кіз використовується розчин тактику 1:250, а

великої рогатої худоби — 1:500. Молоко та м'ясо тварин можна вживати зразу
після їх обробки.

Неоцидол — жовто-коричнева рідина розчинна у воді. Це ектопаразитоцид на ос-

нові діазинолу — інсектициду широкого спектра дії (коростяні та іксодові кліщі, во-
лосоїди, збудники міазів та овечі кровососки). Для обприскування домашніх тварин
(крім свиней) використовують робочий водний розчин 600:1000, для свиней -
250:1000. Купальні ванни заповнюють робочими розчинами: для овець —
250:1000, для великої рогатої худоби — 600:1000. Тваринницькі приміщення
дезінвазують 2,5%-ним розчином неоцидолу з розрахунку 5 л робочої рідини на
100 м2 полу чи стін. Завдяки тривалій дії неоцидолу переважно достатня одна
обробка. При значній інтенсивності інвазії кількість обробок збільшується до 2—3.
Строки між обробками залежать від виду паразита, тварини-живителя,
кліматичних умов тощо.

Івомек — препарат групи авермектинів. Відкритий і розроблений вченими із науко-

во-дослідної лабораторії фірми "Мерк, Шарп і Доум". Випускається у формі
стерильних розчинів для ін'єкцій (підшкірне введення) та паст для обробки
шкірного покриву та внутрішнього введення. Препарати авермектинів є
терапевтичними засобами надзвичайно широкого спектра протипаразитної дії
(личинки підшкірного овода, м'ясної мухи, воші, кліщі, шлунково-кишкові та
легеневі нематоди, трематоди тощо). Ефективними дозами при парантеральному
введенні є: для великої рогатої худоби, овець та кіз — 0,2 мг авермектину на кг
маси тварини, для свиней — 0,3 мг АДР/кг.

В останні роки "Фрамбіомед" розробив аналог івомеку — аверсект, який випуска-

ється у різних лікарських формах: аверсект АС-1 (для ін'єкції), аверсект 1,2%
премікс, універм 0,2% премікс. Ефективними схемами застосування препаратів є:
аверсект АС-1 — підшкірно 1 мл на 20 кг маси тіла, одноразово: аверсект 1,2%
премікс — груповим методом, одноразово, разом з кормом у дозі 18—20 мг/кг; уні-
верм 0,2% премікс — груповим методом разом з кормом у дозі 90—100 мг/кг при
дворазовому даванні препарату 2 доби підряд.

Репеленти

Ці хімічні речовини відлякують кровосисних двокрилих та мух від тварин, але нее-
фективні проти імаго оводів. До репелентів ставлять такі вимоги: повний захист
тварин від членистоногих протягом значного часу, максимальна ефективність при
низьких нормах витрат препарату, відсутність стійкого різкого запаху, слабка ток-
сичність, швидкий розклад в організмі і відсутність у молоці дійних корів.

Репеленти не можуть замінити всіх заходів щодо винищення шкідливих членисто-

ногих. Але при правильному їх застосуванні вони забезпечують протягом
декількох, годин, нормальні умови відпочинку тварин при високій чисельності
кровососів. Усі репеленти, що випускаються, характеризуються значною
токсичністю для тварин, а такі препарати, як карбоксил, ДЕТА і беншимін,
акумулюються і повільно виводяться із організму.

Оксамат — масляниста рідина від світло-жовтого до світло-коричневого кольору, зі

слабким специфічним запахом. Добре розчиняється в ацетоні, спирті, хлороформі.
В воді при 20'С розчиняється тільки 0,4% його. Оксамат випускають у вигляді 73%-
ного концентрату, що емульгується, а також у вигляді 10%-ного масляного
розчину. Для теплокровних тварин препарат малотоксичний. Оксамат застосову-
ють для захисту великої рогатої худоби і коней від нападу гнусу у вигляді водної
емульсії методами обприскування і аерозольної обробки. При обприскуваннях зас-
тосовують 3%-ну водну емульсію з нормою витрат 1,5—2 л на дорослу тварину і
0,5—1 л на молодняк старший від 3 міс. При малооб'ємних обприскуваннях вико-
ристовують 20%-ну водну емульсію із розрахунку 100 мл на дорослу тварину і 50
мл на молодняк. При обприскуванні і аерозольній обробці застосовують 20%-ний
розчин оксамату в дизельному пальному із розрахунку 20 мл на тварину. Велику
рогату худобу та коней обробляють у загоні, розколі або на виході із загону. Об-
робляють тварин у період високої чисельності і активності паразитичних комах за-
лежно від потреби, але не частіше ніж 1 раз на день. Для індивідуального захисту
тварин від нападу двокрилих комах і мух застосовують аерозолі 10%-ного масля-
ного розчину оксамату. Для цього застосовують аерозольні балони місткістю 170—
210 мл. В організмі тварини оксамат швидко розкладається, тому не виділяється з
молоком і не накопичується в органах і тканинах. Препарат дозволяється застосо-
вувати лактуючим коровам, М'ясо з оброблених тварин використовується без об-
межень. Корів обробляють після доїння.

Бензимін (гексамід) — безбарвна, іноді жовтуватого кольору рідина, без запаху, в

воді нерозчинна, розчиняється в спиртах, маслах, хлороформі і ацетоні. Випуска-
ється у вигляді 50%-ного концентрату емульсії, технічного препарату і масляних
розчинів.

Препарат є надійним захистом тварин від ґедзів, комарів і мокреці, але недостат-
ньо ефективний проти мошок. Тварин обробляють у період масового льоту гнусу
3%-ною водною емульсією гексаміду. Забій тварин на м'ясо дозволяється через 45
днів після обробки.

Діетилтолуамід (ДЕТА) — репелент, який має вигляд безбарвної, із слабким запа-

хом рідини. У воді нерозчинний. До складу препарату входять 3 ізомери: мета-,
орто- і параізомери. Випускають у вигляді технічного продукту, спиртових розчинів
та інших форм. 3% - емульсією репеленту обробляють шкірні покриви тварин. Це
забезпечує захист від мух-жигалок, ґедзів, мокриців та інших членистоногих.
8. Арахнологія – галузь зоології, що вивчає павукоподібних в т.ч. кліщів. В
цьому розділі розглядаються анатомія, ембріологія, екологія, фенологія,
зоогеографія, систематика кліщів та заходи боротьби з шкідливими кліщами.

Крім збудників захворювань (коростяних кліщів) серед павукоподібних

є друга група кліщів – переносників збудників заразних хвороб (іксодові і

аргазові).

І третя група – проміжні живителі гельмінтів (орибатидні кліщі).

Павукоподібні під час паразитування проявляють на організм тварин

виражену механічну, токсичну, інокуляторну і трофічну дію.

Саркоптоз жуйних

Хвороба має хронічний перебіг. Основними клінічними проявами є

запалення шкіри з появою лусочок, випадання шерсті, облисіння, свербіж.
Молочна продуктивність різко знижується. У разі тривалого перебігу
хвороби шкіра потовщується, тріскається і на оголених ділянках навколо
очей, губ, носа, шиї, внутрішньої поверхні вух з'являються вузлики, які
вкриваються лусками сірого кольору. З часом запалення поширюється на
спину, боки. Тварини труться мордою, боками об навколишні предмети,
внаслідок чого виникають потертості, тріщини, незначні рани, в які
потрапляють патогенні мікроорганізми, спричинюючи гнійне запалення.
Спостерігається виснаження, у кіз нерідко загибель.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки і результати

лабораторних досліджень зскрібків шкіри, які відбирають по краях ураженої
шкіри скальпелем або ложкою Фолькмана до появи слідів крові.

Метод компресорного дослідження: зскрібок шкіри кладуть на предметне

скло, добавляють кілька крапель 5 - 10%-го розчину лугу (КОН, NаОН),
накривають другим предметним склом і розглядають за малого збільшення
мікроскопа;

метод Добичина: у пробірку з 1 мл 10%-го розчину лугу вміщують зскрібок

шкіри і підігрівають упродовж 1-2 хв. Через 3 - 5 хв у пробірку доливають
55%-й розчин цукру або 60%-й розчин гіпосульфіту (3-5 мл) і залишають
відстоюватись упродовж 5 хв. Потім з поверхні розчину дротяною петлею
збирають краплі, вмішують їх на предметне скло і розглядають під мікроско-
пом;

метод Приселкової: зскрібок вмішують у лабораторну чашку або на

предметне скло, добавляють до нього подвійну за об'ємом кількість гасу, ре-
тельно розмішують і готують розчавлені краплі, які розглядають під мікро-
скопом (кліщі у гасі не гинуть до 4 год).

Диференціюють саркоптоз від сифункулятозу, бовікольозу, стригучого ли-

шаю, демодекозу, екземи, дерматитів.

Лікування. Застосовують робочі розчини для купання тварин з групи фо-

сфорорганічних сполук (блотик, діазинол, ектизинон, неоцидол, себацил) та
синтетичних піретроїдів (байтикол, бутокс, дисектин, дипероцид, ектомін,
неостомазан, протеїд, сумінак), які готують згідно з настановою. Можливе
також застосування препаратів на основі амітразу (біпін, кеназ, тактик).
Ефективними є ін'єкції 1%-х розчинів макроциклічних лактонів (аверсект,
баймек, бровермектин, дектомакс, дуотин, івомек, івермек, цидектин,
універм) у дозі 1 мл/50 кг маси тіла; клозантелу (бронтел, роленол, сантел,
фасковерм) у дозі 100 мг/10 кг за ДР. Обробку тварин повторюють через 7-9
діб.

Кози чутливі до акарицидних препаратів, особливо до купання, тому перед

проведенням лікувальних заходів ставлять біопробу. Попередньо тварин
стрижуть.

Профілактика та заходи боротьби. Проводять клінічне й лабораторне

обстеження худоби. Не допускають контактів з хворими й підозрюваними
щодо захворювання тваринами, а уражених коростяними кліщами ізолюють і
лікують. Проводять дезакаризацію приміщень, кошар, годівниць, напувалок,
інвентарю окропом, вогнем, 5%-ю водною емульсією кам'яновугільного
фенольного креоліну, гексахлоран-креоліновою емульсією - 200 — 400
мл/м2 та іншими акарицидними препаратами.

Псороптози

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває до 2-3 тижнів. Перебіг хвороби

може бути гострий, хронічний і латентний.

Гострий перебіг характеризується свербежем. Хворі тварини гризуть ділянки

ураження на шкірі, труться об стіни, дерева. Свербіж особливо посилюється
вночі, після тривалих перегонів, дощу. Запалення з'являється на шиї, спині,
боках, біля кореня хвоста. Шкіра грубішає, тріскається, волосся випадає.
Через 6-8 тижнів може бути уражене все тіло тварини. З оголених ділянок
тіла звисають пучки руна, подібні до вати, і виділяються на загальному
темно-сірому фоні своєю білизною. Загальний стан тварин значно погі-
ршується. Розвивається анемія. Вони швидко худнуть і гинуть унаслідок ка-
хексії.

Хронічний перебіг псороптозу спостерігається в ягнят у літній період.

Хвороба виявляється малопомітним свербежем, звалюванням вовни. Ягнята
погано ростуть, не набирають у масі. Під час розчухування місць ураження у
них спостерігаються своєрідні рухи губами та язиком. Шкіра запалена, однак
потовщення й ущільнення не відмічається. До осені шерсть у ягнят відростає
і процес загострюється.

У дорослих овець у літній період реєструють латентну форму псороптозу.

Кліщі зберігаються в складках шкіри і зумовлюють незначний свербіж, який
часто залишається непоміченим.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, характерні клінічні ознаки,

проводять лабораторні дослідження зскрібків шкіри, які беруть з кількох
місць. Матеріал зскрібків досліджують з метою виявлення мертвих
(мортальні методи) або живих (вітальні методи) кліщів. Для встановлення
первинного діагнозу застосовують мортальні методи. З них найпоширеніший
метод компресорного дослідження.

Вітальний метод: відібраний матеріал вмішують у бактеріологічну чашку і

розглядають на чорному фоні або крізь лупу. Краї чашки заздалегідь змащу-
ють вазеліном. Підігрівши чашку до 30 °С, вже через 10 хв легко виявляють
кліщів, які мають вигляд сірувато-білих крапок, що рухаються.

Диференціюють псороптоз від саркоптозу й хоріоптозу. Свербіж спостеріга-

ється також при укусах іксодових кліщів, рунця, вошей, при дерматитах,
спричинених незадовільними умовами годівлі та утримання. Шерсть випадає
у овець при маститах, виснаженні, гарячці, однак запалення шкіри при цьому
не спостерігається.

Лікування. Використовують робочі розчини препаратів з групи ФОС, пі-

ретроїдів у вигляді емульсій для купання і обприскування, аерозолі
(акродекс, ціодрин, дикрезил, дерматозоль) у дозах згідно з настановою.
Застосовують також інші препарати: дусти — колоїдної сірки (80 - 95%-ві),
високодисперсної сірки (90 — 95%-ві), дикрезилу (7%-й) тощо — 250-500 г
на тварину; 2%-й водний розчин амітрази; спеціальні форми макролідів, які
наносять на шкіру методом поливання в дозі 8-10 мл на тварину; ін'єкції
макроциклічних лактонів (макролідів) у дозі 1 мл/50 кг маси тіла та
клозантелу в дозі 100 мг/10 кг. Обробку хворих тварин повторюють через 7-
10 днів.

Емульсії, розчини для купання або обприскування тварин готують перед

застосуванням, чітко дотримуючись настанови та техніки безпеки.

Через 2-3 тижні після другої обробки проводять клінічне й лабораторне

обстеження.

Взимку хворих овець обробляють сухим способом, використовуючи дусти,

або вводять акарицидні препарати у вигляді ін'єкцій і згодовують упродовж
1-2 міс у суміші з кормом очищений порошок сірки з розрахунку 3 - 5 г на
добу одній тварині.

Профілактика та заходи боротьби. Новоприбулих тварин карантинують. У

разі встановлення діагнозу на псороптоз хоча б у однієї тварини всю отару
піддають дезакаризації і обробляють приміщення. Щоб виключити мо-
жливість зараження інших тварин, хворих і підозрюваних щодо захворюван-
ня переганяють в окрему кошару. Овець обробляють вологим або сухим спо-
собом, при цьому враховують пору року, температуру зовнішнього
середовища і акарицидні препарати. Вилікуваних тварин утримують на
контролі до весни наступного року і лише в разі відсутності нових випадків
захворювання їх вважають оздоровленими. Одночасно обробляють тварин
інших видів, які знаходяться на фермі, оскільки вони можуть бути
механічними переносниками збудників псороптозу. Отару, в якій взимку
виявлено хворих тварин, незалежно від ефективності лікування, навесні після
стриження й восени до переведення на стійлове утримання купають. Після
стриження овець купають на 3 - 5-ту добу. За кілька годин до цього їх
годують і напувають вволю. Термін купання — 1-2 хв, при цьому овець
обов'язково занурюють у рідину з головою на 2-3 с. Температура розчину чи
емульсії у ванні має становити 18 - 25 °С. Вівцематок забороняється купати
15 діб до і 15 діб після осіменіння. Не слід здійснювати цей захід у жарку чи
дощову погоду. Один і той самий акарицидний препарат не слід
застосовувати тривалий час, оскільки його ефективність з часом знижується.

Нотоедроз. Клінічні ознаки. Перші ознаки захворювання з'являються, як

правило, на морді, лобі, основі вух, верхній частині шиї, а згодом
поширюються й на інші ділянки тіла. У котів спостерігається незначний
свербіж, у інших тварин він слабко виражений або взагалі відсутній. Шерсть
випадає, шкіра грубішає, тріскається, з часом мордочка тварини вкривається
грубими нашаруваннями сірого кольору. Тварини худнуть, виснажуються,
при сильному (генералізована форма) ураженні гинуть.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки та результати

лабораторного дослідження зскрібків шкіри підозрюваних тварин, які
відбирають скальпелем до появи слідів крові. Одержаний матеріал до-
сліджують відразу або відправляють у лабораторію ветеринарної медицини в
щільно закритій пробірці або флаконі з-під пеніциліну. Нотоедроз
диференціюють від саркоптозу й отодектозу за клінічними проявами та ре-
зультатами лабораторних досліджень зскрібків шкіри.

Лікування. Для собак і хутрових звірів застосовують аерозолі: арпаліт,

акродекс, дерматозоль, дикрезил, ціодрин, а також амітан, ектодекс,
естрозоль, демотан, демос, мориніл, ципам.
Коти досить чутливі до лікарських препаратів, особливо до фосфорорга-
нічних сполук, тому для лікування їх краще не використовувати. Є дані про
ефективність 1%-х розчинів макролідів, які вводять внутрішньом'язово чи
підшкірно котам і собакам у дозі 0,1 мл/кг маси тіла. Хворих тварин обробля-
ють двічі з інтервалом 7-10 днів. У разі ускладнення піодермією, мікозами,
екземою тваринам призначають імуностимулятори, антигістаміни, анти-
біотики, вітамінно-мінеральні добавки, кортикостероїди тощо.

Профілактика та заходи боротьби. Тварин віварію, звірогосподарств,

обстежують і за потреби обробляють одним з акарицидних препаратів. За
спеціальним графіком здійснюють профілактичну дезакаризацію приміщен-
ня, кліток, інвентарю, вольєрів та годівниць. З профілактичною метою при-
значають лікування тварин, які контактували з хворими. Котів і собак з
генералізованою формою корости не лікують, їх піддають еутаназії.

Отодектоз. Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 7-10 діб. На

початку захворювання спостерігається слабко виражений свербіж. З часом
помітне занепокоєння: тварини труть лапами вуха, трясуть головою, бігають
по кімнаті чи клітці, пищать, гавкають. У вухах збирається ексудат темно-
коричневого кольору з неприємним запахом, який засихає і утворює луски.
Від ударів лапою по вушній раковині у котів, собак формується гематома.
Пізніше розвиваються ускладнення (кривоголовість, глухота). Тварини
швидко худнуть, повільно ростуть і розвиваються. Можливе також запалення
оболонок головного мозку, що проявляється судомами, паралічем і
закінчується загибеллю тварин.

Діагностика. Враховують характерні клінічні прояви хвороби і підтвер-

джують діагноз результатами лабораторного дослідження кірок, взятих з
ураженого вуха. Отодектоз диференціюють від екземи, отитів.

Лікування. Вуха собак, хутрових звірів, котів обробляють аерозолями ар-

політу, дикрезилу, ціодрину. Ефективними є препарати амітраз (аміт, амітан,
амітразин, акраміт, ектодекс, демотан, дана, демос, мориніл, ципам), якими
змащують вушну раковину. У торговельній мережі ветеринарних аптек
можна придбати краплі, аерозоль «Барс»; краплі «Отоведин»; «Анандин
плюс». Можливе підшкірне чи внутрішньом'язове введення 1%-х розчинів
макролідів. Хворих тварин обробляють акарицидними препаратами двічі,
повторно через 7-10 днів. Для лікування отиту, як ускладнення, застосовують
блокади вушних нервів, краплі, мазі для вух з антибіотиків, антигістамінів,
кортикостероїдів, фізіотерапевтичні процедури тощо. Гематому в котів і
собак видаляють хірургічним методом.

Профілактика та заходи боротьби. У неблагополучних щодо отодектозу

звірофермах хутрових звірів у грудні перед гоном двічі обробляють акари-
цидними препаратами. Всіх тварин, що надійшли в господарство,
карантинують і перевіряють на отодектоз. На звіроферми не допускають
безпритульних собак і котів. Сторожових собак щомісяця обстежують на
наявність збудника. За потреби хворих тварин ізолюють і лікують. Будки
обшпарюють окропом чи обробляють одним з акарицидних препаратів.

Демадекоз. Клінічні ознаки. У собак хвороба трапляється в лускатій

(легкій) і пустульозній (тяжкій, або злоякісній) формах. На початку
захворювання відмічають місця ураження на голові (надбрівні дуги, щоки,
губи). Волосся випадає, шкіра червоніє, зморщується, вкривається лусками
білого кольору, тріскається, на її поверхні з'являється сукровиця. Свербіж
відсутній або слабко виражений. З часом у шкірі формуються горбки,
заповнені гноєм і кліщами. Такі тварини мають неприємний запах.
Розвивається анемія, прогресуюче схуднення, яке призводить до загибелі
тварин.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки хвороби та

проводять лабораторні дослідження. Для виявлення кліщів на тілі тварини
скальпелем беруть глибокий зскрібок зі шкіри або видаляють вміст пустул.
Одержаний матеріал вміщують на предметне скло, добавляють подвійну за
об'ємом кількість 5 - 10%-го розчину лугу (КОН, NаОН) чи гасу,
вазелінового масла, ретельно розмішують, накривають іншим склом і
розглядають за малого збільшення мікроскопа.

З метою ранньої діагностики хвороби в місцях локалізації кліщів на ділянці

10 х 15 мм видаляють волосся і беруть у цьому місці глибокий зскрібок, який
досліджують компресорним методом.

Демодекоз диференціюють від укусів іксодових кліщів та кровосисних комах

(горбки гарячі й болючі), саркоптозу, дерматомікозів, екземи, алергічних
уражень шкіри.

Лікування. Хворих тварин обробляють акарицидними препаратами. Мо-

жливе підшкірне або внутрішньом'язове введення макролідів у дозі 0,1 мл/кг
маси 4-5 разів з інтервалом 7 днів. Випробувано препарати клозантелу в дозі
50 - 75 мг/кг 2-3 рази з тижневим інтервалом. Собакам породи шотландський
колі та його гібридам (шелті, бобтейл) ці акарициди наносять на шкіру у
вигляді мазей, емульсій. Тваринам у місця ураження на шкірі втирають ефір,
ацетон, авіаційний гас, 14%-й розчин йоду, а потім наносять лімінент
Вишневського, до якого добавляють 2%-ву емульсію одного з піретроїдів.
Обробки повторюють 6-8 разів з інтервалом 4-6 днів.

Лікування пустульозної форми демодекозу тривале і не завжди ефективне.

Запропоновано комплексний метод, який включає введення макролідів (іноді
в дозі 0,2 мл/кг), нанесення на шкіру сірко-дьогтьового лініменту (2 частини
сірки, 1 частина березового дьогтю та 4 частини смальцю), згодовування по-
рошку очищеної сірки (40 мг/кг упродовж місяця).
У торговельній мережі ветеринарних аптек є велика кількість сучасних
препаратів для лікування демодекозу собак. Для зовнішньої обробки за-
стосовують аверсектин, акраміт, амітразол, байтикол, данітол, демос, децис,
мельбіміцин, мориніл, педемс, які втирають у місця ураження на шкірі згідно
з настановою; демізон, паноцид, цидем, цибон в аерозольних і
безпропелентних балонах, їх наносять на шкіру чотири рази з інтервалом 7
днів; внутрішньо — сайфлє. Всі препарати в разі правильного використання
дають непоганий ефект. Вводять також 1%-й розчин метиленового синього
на 25%-му розчині глюкози у вену в дозі 0,1 мл/кг маси тіла 2-3 рази з
інтервалом 5-6 днів. Оскільки демодекоз у собак ускладнюється піодермією,
дерматомікозами, проводять комплексне лікування, спрямоване на
нормалізацію функції шкіри, гормонального статусу, поліпшення росту
волосся, посилення імунних реакцій (вакцини проти мікозів, антибіотики,
вітаміни, імуностимулятори й модулятори, гепатопротектори тощо).

Профілактика та заходи боротьби. Підозрюваних щодо зараження тварин,

а також приміщення, вигульні дворики, клітки, будки, вольєри обробляють
акарицидними препаратами. Собак з генералізованою формою демодекозу
піддають еутаназії.
9. Рід Іхоdеs (Іхоdеs rісіnus, І. реrsulсаtus) — дрібні кліщі жовтого кольору. У
самки дорсальний щиток округлий, коричневого кольору. Тіло (ідіосома) має
перетяжку. Хоботок довгий. Очі відсутні. Анальна борозна має вигляд дуги
попереду анального отвору. Перитреми округлі. Кокса першої пари лапок не-
розщеплена. Лапки тонкі, зближені між собою і розміщені в передній третині
тіла. Кліщі трихазяїнні, переносять збудників бабезіозу і анаплазмозу великої
рогатої худоби. Крім того, І. реrsulсаtus є носієм вірусних і бактеріальних
збудників людини. Біотопами кліщів є хвойні та листяні ліси, кущові зарості
на відкритій місцевості більшості областей України.

Рід Нуаlоmmа (Нуаlоmmа sсuреnsе, Н. рlumbеum, Н. detrіtum, Н. аnаtоlіcum;

у тропіках трапляються Н. rufiреs, Н. drоmеdаriі, Н. trunсаtum) — великі кліщі
коричневого кольору. У самки дорсальний щиток темно-коричневий, має
вигляд комірця. Хоботок довгий. Очі добре виражені. Анальна борозна має
вигляд дуги, розміщена позаду анального отвору. Перитреми різної форми.
Кокси першої пари лапок розщеплені. Лапки довгі. Н. sсuреnsе —
однохазяїнний кліщ Н. рlumbеum, Н. detrіtum, — двохазяїнні кліщі, Н.
аnаtоlісum — трихазяїнний кліщ. Вони переносять збудників бабезіозу коней
і анаплазмозу великої рогатої худоби. Біотопами кліщів є нерозорані
пасовища та місцевість поблизу дерев, на яких оселяються граки.

Рід Воорhilus (Воорhilus саlсаrаtus, у тропіках паразитують В. mісrорlus, В.

dесоlоrаtus) — дрібні кліщі світло-коричневого кольору з жовтуватим від-
тінком. У самки дорсальний щиток темно-коричневий, має вигляд язика.
Хоботок короткий, широкий. Очі маленькі. Анальна борозна відсутня. Пе-
ритреми овальні. Кокси першої пари лапок слабко розщеплені. Однохазяїн-
ний кліщ, переносить збудників бабезіозу і анаплазмозу великої рогатої
худоби. Трапляється в Криму. Біотопами кліща є ліси та кущі поблизу гір.

Рід Dеrmасеntоr (Dеrmасеntоr mаrgіnаtus, D. рісtus) — великі кліщі сріб-

лясто-білого кольору. Дорсальний щиток у самок мармуровий. Хоботок
короткий. Очі слабко виражені. Кокси четвертої пари лапок широкі. Лапки
товсті. Кліщі трихазяїнні, переносять збудників бабезіозу коней і собак,
анаплазмозу великої рогатої худоби. Біотопами цих кліщів є ліси, парки зони
Полісся, Криму.

Рід Rhiрісерhalus (Rhiрісерhalus bursа; у тропіках паразитують Rh.

sаnguinеus, Rh. ареndiсulаtus, Rh. sіmus, Rh. рrаvus) — кліщі середнього роз-
міру, коричневого кольору. Дорсальний щиток у самок темно-коричневого
кольору, округлий. Хоботок короткий. Очі маленькі. Анальна борозна
розміщена позаду анального отвору. Кокси першої пари лапок розщеплені.
Rh. bиrsа -двохазяїнний кліщ, Rh. sаnguіnеus, Rh. ареndiсulаtus - трихазяїнні
кліщі. Вони переносять збудників бабезіозу овець і собак, анаплазмозу
великої рогатої худоби. Rh. ареndiсulаtus становить найбільшу небезпеку для
сільськогосподарських тварин. Він є переносником збудника африканської
східно-берегової лихоманки великої рогатої худоби. Біотопами кліщів є
цілинні пасовища й випаси з поодинокими кущами. Поширений у Криму і
вздовж узбережжя Чорного моря.

Рід Наеmарhуsalіs (Наеmарhуsаlіs оtорhіlа) — кліщ коричнево-жовтого

кольору. Дорсальний щиток у самок темно-коричневий, трикутної форми.
Хоботок короткий. Очі відсутні. Має широкі пальпи, які виступають за
основу хоботка. Кокси першої пари лапок розщеплені. Анальна борозна
знаходиться позаду анального отвору. Кліщ трихазяїнний, переносить
збудників бабезіозу овець і анаплазмозу ВРХ. На всіх стадіях свого розвитку
може нападати на людину. Поширений на пасовищах у південних областях
України, Криму.

Рід Аmblуоmmа (Аmblуоmmа vаrіеgаtum, А. hеbrаеum, А. gеmmа) — дов-

гохоботкові тропічні кліщі з яскравим щитком. Мають очі. Кріпляться у тва-
рин і людей у ділянці голови. Завдаючи глибоких ран на шкірі своїм хобот-
ком, спричинюють кліщовий параліч. Кліщі трихазяїнні. Переносять збудни-
ків ку-гарячки людей і тварин, рикетсіозів великої рогатої худоби й овець,
вірусної хвороби овець Найробі, тейлеріозу худоби.

Чисельність кліщів на тварині залежить від ступеня реактивності організму

на подразнення та від набутого імунітету внаслідок попереднього паразиту-
вання того самого виду іксодід. Набута імунологічна реактивність
виражається у вигляді місцевої і загальної реакції організму хазяїна. Місцева
реакція виникає в той час, коли кліщ ранить шкіру і вводить хоботок, який
проникає тільки в епідермальний шар. Кліщ кріпиться до шкіри за
допомогою зубців гіпостома і специфічного секрету «цементу», що заповнює
ранку. Одночасно кліщ вводить і секрет з антикоагулянтом та токсичними
речовинами. На місці ранки виникають набряк і клітинна реакція з наявністю
еозинофілів.

Загальна реакція хазяїна на травму шкіри й потрапляння токсичної слини

іксодід різноманітна. При масовому нападі кліщів розвиваються пригнічення,
анемія, інтоксикація, підвищується температура тіла, знижується рези-
стентність організму. Тварини худнуть, зменшується їхня продуктивність,
плодючість самок, погіршуються експлуатаційні якості робочої худоби,
розвиваються дерматити, тому якість шкіряної сировини знижується.

Паразитичні членистоногі є носіями збудників небезпечних інфекційний

хвороб — ящуру, туляремії, сибірки, бруцельозу, енцефаліту, кліщових
рикет-сіозів.

Для дослідження безпосередньо на тваринах збирають личинок, німф, імаго

іксодових кліщів, вмішують їх у банку чи пробірку і заливають 70%-м
спиртом або 10%-м формаліном. Посудину міцно закривають пробкою, на-
клеюють етикетку, зазначаючи вид тварини, з якої зібрані кліщі, дату, адресу
господарства. Оформляють потрібні документи і відправляють у лабораторію
ветеринарної медицини.

Профілактика та заходи боротьби. Проводять комплекс профілактичних

заходів. Кліщів знищують у біотопах, для чого розорюють і створюють
культурні пасовища, міняють їх з урахуванням біологічного розвитку парази-
тів, переганяють худобу на інші пасовища, отари овець на високогір'я, утри-
мують тварин у стійлах, проводять механічне очищення та дезакаризацію
приміщень. Клітки, вольєри, приміщення обробляють за відсутності тварин
навесні, а потім у липні - серпні аерозолем аерол-2 (20 мл/м3); суспензіями
або емульсіями себацилу, бутоксу, севіну, дикрезилу, бензофосфату,
неоцидолу (200 - 400 мл/м2). На тваринах кліщів збирають або знищують за
допомогою акарицидних препаратів. Вагітних самок за 30 днів до пологів і
молодняк до 3-місячного віку не обробляють. Овець проганяють через
пропливні ванни. За допомогою технічних засобів (ОУН-4, ДУК та ін.)
велику рогату худобу та коней обприскують розчинами і емульсіями
препаратів групи ФОС, піретроїдів з нормою витрати 1 - 3 л на тварину.
Корів і кіз обробляють після доїння, застосовуючи байтикол методом
поливання спини, 1%-й турингін, дуст колоїдної сірки. Для собак і котів
застосовують аерозольні препарати БІМ-1 із розрахунку 10-80 мл та БІМ-2 -
5-35 мл на тварину; больфо (шампунь, аерозоль, пудра, нашийник); мазь
вединол плюс; різноманітні нашийники фірм Вауеr, Веерhаr з терміном
придатності від 1 до 7 міс. Добре зарекомендував себе нашийник Кіltiх фірми
Вауеr.

Аргасові кліщі.

Паразити і переносчики збуд. інваз. і інфекц. захв. Значних збитків на

пд.Укр. завдає персидський кліщ – Аргас персікус.

Морфологія. Кліщ яйцепод-ї форми, жовто-сірого кольору, 10-13 мм. Тіло

сплющене, по краю розм. рант з прямокутних пластинок. Хоботок в личинок
розм. на передн.част., а у доросал. на вентральн. поверхні. Стат. отвір на
рівні І пари кінц. Анус позаду 4 пари.

Біологія. Локал. в птиці кліщ в обл. голови, шиї, кінцівок і під крилами.
Після насасув. крові самка відкладає 1800 яєць в розщілини приміщень або в
нори гризунів. Ч/з м-ць вилупл. личинки – нападають на птицю, ссуть кров 1-
6 діб, падають на землю кілька разів линяють і перетв. в німфу і імаго. Живе
персидс. кліщ 15-25 років. Голодує 5-15р.

Епізоот. Дж. інваз. – кури, гуси, дика і ін. птиця. Рідко - с/г тв. і людина.

Патоген. Ссуть кров – механ.дія. Слина токс. – токс. дія. Троф. дія.
Клін.оз. Укуси кліщів викликають біль і кури падають вночі з сідел. Анемія,
виснаж., параліч кінцівок. Хвор. птиця 1-14 діб і гине.

Міри боротьби.

 Приміщ. без птиці обробл. 0,5% водн.емульс. ДІБРОМУ, 1% ем.

НЕОЦІДОЛУ, ЦІОДРИНУ. Також Стомозаном, Ектоміном 100-
200мл/м2 – 2р. з інтервал. 12-15 дн.
 Сідла і гніздові ящики обробляють 7,5% дустом севіну (6г/м2 поверхні).
 Курей обробл. дустом севіну 5-15 г/курку.
 Побілка приміщення з додаванням крейди, дусту севіну. Птицю в
приміщ. поміщ. ч/з 5-10 дн. після дезакаризації. Можна застосовувати
ДІБРОМ – 0,2% ем. 2р. з інтервал. 10-15 діб 100-200 мл/м2.
КАРБОФОС 0,25-0,5% ем. 1раз 100-200 мл/м2. ДУРСБАН – 0,5% ем.
100-200 мл/м2. ВЕТІОЛ 0,25-0,5% ем. 100-200мл /м2.

Гамазоїдні кліщі.

це ектопаразити і переносч. заразн. хвороб (бореліоз, орнітоз, холери, чуми)

птиці.

До гамазоїдних кліщів належить червоний курячий кліщ. (дерманізус

галліне).

Біологія Одна генерація 7 днів. За рік 25 поколінь. Голодують кліщі до року.

Якщо немає птиці– нападають на савців.

Епізоотол. Зустр. кліщ в різн. зонах Укр. Швидко розмнож. в жарк. пер. Т-
нижче 50С вбиває кліща. Напад.на обслуг. персонал і викликає свербіж.

Діагноз. Збивають пилюку з щілин та тріщин в банки з щільною кришкою. В

лабор. струшують пилюку в чашку Петрі на вазелін і легенько підігрівають і
дивляться під мікроскоп або лупу.

Міри боротьби. Після видалення птиці ретельно прибирають послід,

видаляють дерев’янні конструкції, провод. дератизац. приміщ., виганяють
горобців, ластівок, голубів. Дезакаризац. пташника провод:

0,25% ем.діазінону, 0,02% ем.стомозану, 0,25 – 0,5% ем.ціодрину або

дикрезилу 100 – 200мл/м2. Аерозолі з генераторів 7-10 мл/м2. Шашки ШИФ і
ШИФ-А.
10. Протозойні хвороби класифікують з урахуванням екологічних особ-
ливостей, що дає змогу простежити шляхи передавання збудника. За цією
ознакою виділяють 3 групи захворювань: трансмісивні, аліментарні,
контактні. Перша група з трансмісивним механізмом передавання
найчисленіша. До неї належать пі-роплазмідози, трипаносомози,
лейшманіози, безноітіоз. Збірність групи і її великі масштаби визначаються
насамперед значним поширенням членистоногих, які споживають кров
тварин. Паразити цієї групи здатні довго зберігатись у навколишньому
середовищі і пристосовуватись до життя в організмі тварин і переносників.
Для них характерна ензоотичність, тобто прояв захворювання тварин у
певній місцевості, що пов'язано з ареалом переносників і природно-
географічними умовами. Суттєва особливість більшості цих захворювань —
сезонність прояву, пов'язана з активністю переносників у теплий період року,
Ступінь поширення хвороб залежить від виду переносника. Так, хвороби,
збудники яких передаються літаючими комахами (ґедзі, мухи, комарі),
досить поширені, а поширення хвороб, збудники яких передаються кліщами,
більш обмежене (піроплазмідози).

До екологічної групи збудників протозойних хвороб з аліментарним

механізмом передавання відносять: балантидії, еймерії, токсоплазми,
саркоцисти, ізоспори, гістомонади. Значна частина паразитів цієї групи
здатна довгий час існувати в навколишньому середовищі, а на деяких стадіях
розвитку — в органах травної системи. Суттєвим для них є відсутність
зв'язку з сезоном року та випадки суперінвазії.

Третя екологічна група протозоозів — захворювання з контактним

механізмом передавання збудника. Сюди відносять трихомоноз,
трипаносомоз коней, костіазис риби та ін. Паразити цієї групи не здатні
існувати в навколишньому середовищі. Вони живуть і розмножуються в
організмі тварин. Прояв цих хвороб не має вираженої сезонності.

Діагностика. Комплексно: епізоотологічні дані клінічні ознаки пат.зміни

лабораторні дослідження

Епізоотологіяні дані: виясняють: сезонність, благополучність місцевості,

шляхи проникнення збудника.

Клінічні ознаки: збільшення температури, анемія, жовтушність слизових,

гемоглобінурія - при підозрі на піроплазмідози

Пат.зміни: жовтушність, крововиливи на слизових і серозних, збільшення

селезінки і лімфовузлів - при підозрі на піроплазмі дози.

Лабораторні дослідження: кров - піропл., зшкрібки з слизових оболонок -

тріхомоноз, дослідж. фекалій - балантидіоз, серологічна реакція є.
Мікроскопія мазків крові ( кров беруть з кінчика вуха, перед цим обробляють
спиртом і голкою проколюють судину і наносять першу краплю на
предметне скло, роблять мазок, сушать і фарбують по Романовському –
Гімза).

Лікувально-профілактичні заходи проти збудників протозойних хвороб

Лікування протозоозів полягає у використанні специфічних, патогенетичних

і симптоматичних засобів, які пригнічують розмноження і життєдіяльність
збудників, активізують захисні механізми та нормалізують порушені функції
ураженого організму. (Імідопіран, азидин, піростоп та інш згідно інструкції)

Специфічний препарат має вплив на одного або декількох патогенних

найпростіших. Вважають, що специфічні хіміопрепарати, проникаючи в
середину найпростішого, порушують синтез білків та амінокислот, змінюють
біохімічні процеси, руйнують оболонку, що призводить до загибелі або
затримки розмноження паразитів.

Специфічні препарати, які не руйнуючи організму збудника, затримують

його розмноження, характеризуються наявністю статичної дії на паразитів.
Ці препарати використовуються в боротьбі з еймеріозами.

Також для профілактики використовують методи боротьби з комахами-

переносчиками описані вище.
 ПАРАЗИТОЛОІЯ ТА ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ ТВАРИН

Мета виконання завдань: удосконалення умінь і навичок проведення

копрологічних досліджень на виявлення гельмінтозів у тварин і птиці,

І. ЗАВДАННЯ НА ОПРАЦЮВАННЯ:
1. Визначити епізоотологічну ситуацію з інвазійних хвороб в регіоні проживання.
2. Ознайомлення з методами прижиттєвої діагностики інвазійних хвороб
(епізоотологічні дані, клінічні ознаки, діагностичні дегельмінтизації, лабораторні
дослідження).
3. Ознайомлення з методами відбору проб фекалій від різних видів тварин, їх
упаковкою та відправленням у району державну лабораторію ветеринарної
медицини.
4.Ознайомлення з основними методами лабораторних досліджень:
- гельмінтоовоскопічні методи;
- гельмінтоларвоскопічні методи;
- гельмінтоскопічні методи;
- дослідження виділень інщих органів;
-дослідження тканин;
5.Ознайомлення з методами посмертної діагностики гельмінтозних хвороб:
- метод повного гельмінтологічного розтину;
- метод не повного гельмінтологічного розтину;
- метод повного гельмінтологічного розтину окремого органу (сухий, вологий)
6.Ознайомлення з методами діагностики та проведенням лікувально-
профілактичних заходів при гельмінтозних хворобах (трематодозах, цестодозах,
нематодозах).
7.Ознайомлення з методами діагностики та проведення лікувально-
профілактичних заходів при ентомозах, ектопаразитах тварин, птиці, заходами
боротьби з мухами, гнусом.
8.Ознайомлення з методами діагностики та проведення лікувально-
профілактичних заходів при арахнозах тварин, птиці.
9.Ознайомлення з методами діагностики та проведення заходів боротьби з
паразитоформними кліщами.
10.Оволодіти методами діагностики та проведення лікувально-профілактичних
заходів при протозойних хворобах тварин, птиці (бабезіідозах, кокцидіозах,
мастигофорозах, мікроспоридіозах, ціліатозах, прокоріотах).
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ:
1. Визначити епізоотологічну ситуацію з інвазійних захворювань в регіоні
проживання.
Ознайомлення з епізоотологічною ситуацією інвазійних захворювань в зоні
діяльності ветеринарної установи або населеного пункту проводиться на основі
звітної документації, інформації отриманої від фахівців ветеринарної медицини.
Зробити перелік інвазійних захворювань, які проявляються в даному регіоні,
підприємстві.
2. Ознайомлення з методами прижиттєвої діагностики. Прижиттєва діагностика
гельмінтозів тварин та птиці у виробничих умовах здійснюється комплексно - на
підставі результатів лабораторних досліджень-це основний метод, допоміжних
методів - діагностичні дегельмінтизації, імунологічні реакції і обліку
епізоотологічних даних та клінічних ознак. Доцільно також досліджувати
безхребетних - проміжних живителів біогельмінтів. Описати техніку проведення
прижиттєвої діагностики інвазійних захворювань при практичній діяльності на
підприємстві, іншій ветеринарній установі та познайомитися з новими методами
діагностики інвазійних захворювань, використовувати інформацію з Інтернет
ресурсів.
3.Ознайомлення з методами відбору проб фекалій. Для взяття проб фекалій від
великих і середніх тварин застосовують прилад Ложкіна (великий або малий).
Після кожної тварини використаний прилад миють і дезинфікують. Проби
фекалій тварин краще відбирати ранком. У корів, які утримується на прив’язі
беруть індивідуально з прямої кишки. Іноді допускається взяття проб фекалій з
підлоги, якщо вони свіжевиділені і відомо від якої тварини. У тварин та птиці,
які утримуються груповим методом - відбирають групові проби фекалій (з різних
місць підлоги в одну пробу). Планові гельмінтокопрологічні обстеження тварин у
господарствах провадять двічі на рік: у березні - квітні і листопаді - грудні. Свіжі
виділені фекалії беруть на фермі від двох-трьох вікових груп тварин (по15-25
проб від кожної з них). Від однієї тварини беруть 10-20 г фекалій. Для пакування
фекалій використовують кульки й пакети з щільного паперу або поліетилену. Всі
проби фекалій етикетують. На них чітко пишуть номер по порядку проби, а
також номер або кличку тварини (або номер клітки, загону). У кроликів проби
фекалій можна брати при надавлені на черевну стінку у ділянці прямої кишки. До
проб фекалій додають опис у якому вказують назву господарства бригади або
відділка, вік тварини (для дорослої тварини кличку або інвентарний номер) дату
взяття проб. У супровідний лист бажано записати мету лабораторного
дослідження фекалій сільськогосподарських тварин (наприклад для контролю
проведеної дегельмінтизації проти фасціольозу). Проби фекалій необхідно як
найшвидше дослідити, тому, що при кімнатній температурі через 15-20 годин з
яєць можуть виходити личинки, що ускладнює діагностику. Описати техніку
відбору проб фекалій від різних видів тварин, птиці, упакування, етикетування та
відправлення в лабораторію ветеринарної медицини. Оформити супровідний лист
та опис, які даються у додатках.
4.Ознайомлення з основними методами лабораторних досліджень. Залежно від
цільового призначення лабораторні дослідження за життя тварин поділяють на
три групи: гельмінтоовоскопічні методи- застосовують для виявлення яєць
паразитичних червів (переважно в фекаліях); гельмінтоларвоскопічні методи-
призначені для виявлення личинок гельмінтів у фекаліях, шкірі, крові та м’язах;
гельмінтоскопічні методи-використовують для виявлення виділених назовні
гельмінтів та їх фрагментів (у більшості випадків у фекаліях тварин).У
ветеринарних установах частіше використовують гельмінтоовоскопічні методи.
- Дослідження виділень інших органів. Дослідження вмісту кон’юнктивних
порожнин. Цей метод застосовують для діагностики телязіозу великої рогатої
худоби. Спринцівкою зрошують кон’юнктивальні порожнини водним розчином
йоду; рідину, що витікає, збирають у ниркоподібний тазик і оглядають на
наявність телязій та їх личинок.
-Дослідження зскрібка з періанальних складок - основний метод діагностики
оксіурозу коней.
-Дослідження тканин. Дослідження шкіри великої рогатої худоби застосовують
для діагностики онхоцеркозу. Описати техніку лабораторних досліджень різними
методами, які використовувалися в практичній діяльності для уточнення діагнозу
захворювання, для визначення якості проведення дегельмінтизації, визначення
гельмінтологічної ситуації в населеному пункті, на виробництві або працюючи в
лабораторії.
5.Описати техніку методів посмертної діагностики гельмінтозних захворювань
(після забою тварини або її загибелі), які використовуються у виробничих умовах
для виявлення гельмінтозних захворювань (частіше на виявлення великих
гельмінтів використовують метод неповного гельмінтологічного розтину, для
дрібних-метод повного гельмінтологічного розтину окремих органів в яких є
зміни). Коротко описати методику посмертної діагностики, які
використовувалися у практичній діяльності та яких гельмінтів змогли виявити.
6. Знаючи епізоотологічну ситуацію по інвазійним захворюванням необхідно
описати гельмінтозні хвороби, які зустрічалися під час практичної діяльності на
підприємстві чи іншій ветеринарній установі або виникнення яких попереджалося
проведенням профілактичних дегельмінтизацій. Частіше проводяться
дегельмінтизації тварин проти: дикроцеліозу жуйних; собак проти імагінальних
цестодозів; овець проти монієзіозу, гемонхозу, нематодірозу, езофагостомозу;
свиней проти аскаридозу, езофагостомозу, трихоцефальозу, курей-аскаридіозу,
гетеракідозу; коней-параскаридозу, врх-телязіозу, коней- параскаридоз, собак-
токсокарозу, токсаскаридозу. При проведені лікувально-профілактичних заходів
записати: вид тварин, порода, вік, кількість тварин, власник, умови утримання,
годівлі, клінічні ознаки, так як по клініці частіше не можна поставити діагноз
необхідно відібрати матеріал для лабораторного дослідження, або
підтверджується діагноз посмертно після забою або розтину. І після цього всім
тваринам, птиці проводять лікувальну дегельмінтизацію та складають акт.
Описується техніка проведення дегельмінтизації: назва препарату його дані, дозу
та метод застосування, скільки всього витратилося препарату і яка кількість
тварин, птиці оброблялася. При проведені профілактичної дегельмінтизації також
відмічають: вид тварин, порода, вік, кількість тварин, власник, назва препарату
його дані, дозу та метод застосування, скільки всього витратили препарату і на
яку кількість тварин. Після проведення лікувальної чи профілактичної
дегельмінтизації складається акт. На одну дегельмінтизацію тварин необхідно
скласти акт, що є у додатках та додати до кваліфікаційної роботи.
Використовуючи Інтернет ресурси описати застосування та ефективність нових
лікарських препаратів для проведення лікувально-профілактичних заходів при
гельмінтозах тварин.
7.Необхідно описати ентомозні хвороби, які зустрічалися під час практичної
діяльності або попереджалися проведенням профілактичних обробок. Частіше
проводяться обробки тварин, птиці проти ектопаразитів з лікувальною та
профілактичною метою: проти вошей (сифункулятоз), волосоїдів (бовікольоз),
птиці проти пухопероїдів (малофагоз), котів, собак проти блох. В холодний
період року застосовуються інсектоакарицидні пудри методом обсипання або
аерозолі. В теплий період застосовують розчини, емульсії інсектицидних
препаратів. При прояві захворювання у тварин, птиці запишіть: вид тварин,
порода, вік, кількість хворих, власник, умови утримання, годівлі, клінічні ознаки
у тварин, птиці, як поставили діагноз (описати зовнішні ознаки комах які
уражають тварин, птицю), описати техніку застосування препаратів для лікування
(назва препарату, метод застосування, з якого розрахунку, скільки витрачено
робочого розчину та як він готувався). Лікувальна обробка тварин проводиться
дворазово. На обробку тварин складається акт. При наявності хвороби та з
профілактичною метою, крім обробки тварин, птиці необхідно провести обробку
приміщення (дезинсекція). Оброблених тварин, птицю переводять у чисте
приміщення. Приміщення очищають та проводять дезинсекцію. У теплий період
року можна провести обробку тварин у приміщені підбираючи препарати з
одночасною обробкою тварин та приміщення. На обробку приміщення
складається акт.
При проведені профілактичної обробки тварин, птиці також описуєте вид
тварин, порода, вік, кількість тварин, птиці, власник, назва препарату, метод
застосування, з якого розрахунку застосовували, скільки витрачено робочого
розчину та як він готується. Після звільнення приміщень від тварин, птиці їх
необхідно очистити від навозу, мусору, ремонтні роботи, а після провести
обробку. З появою тепла проводяться заходи боротьби з мухами (обробка
приміщень, території підприємства) та кровосисними комахами (захист тварин
при табірному утриманні та випасанні на пасовищах). На обробку приміщення
складається акт. У роботі прикладається один оформлений акт на обробку тварин
та один-на приміщення проти комах чи кліщів. Форми актів у додатках.
Використовуючи Інтернет ресурси описати застосування та ефективність нових
лікарських препаратів для проведення лікувально-профілактичних заходів при
ентомозах, ектопаразитах тварин, птиці та кровосисних комах-переносників
збудників заразних захворювань.
8. Ознайомлення з методами діагностики та проведенням лікувально-
профілактичних заходів при арахнозах тварин, птиці проводиться після
встановлення наявності на території цих захворювань, проведенням
профілактичних обробок враховуючи період року. Частіше на підприємствах та
особистих господарствах зустрічається саркоптоз свиней, собак, псороптоз телят,
корів, кроликів, отодектоз собак, нотоедроз котів. Описати клінічні ознаки,
техніку взяття та проведення лабораторного дослідження зіскобів з метою
підтвердження діагнозу. Описати техніку обробки тварин. Обробка тварин
проводиться дворазово. Записи вести як і при ентомозах (описано вище). В
холодний період для тварин застосовують інсектоакарицидну пудру або аерозолі.
Описати техніку обробки приміщень проти кліщів з лікувальною або
профілактичною метою (так як проти комах). Використовуючи Інтернет ресурси
описати застосування та ефективність нових лікарських препаратів для
проведення лікувально-профілактичних заходів при арахнозах тварин.
9. Ознайомлення з методами діагностики та проведення заходів боротьби з
паразитоформними кліщами. До групи паразитоформних кліщів входять: іксоїдні
кліщі (нападають на тварин у пасовищний період), аргасові кліщі (персидський
кліщ), гамазоїдні кліщі (представники-куриний кліщ, який нападає на птицю в
любий період року, але більше у холодну пору, кліщі вароозу бджіл- виявляють
на весні при огляді вуликів, в лабораторію для дослідження відправляють розплід
з рамки та мертвих і ослаблених бджіл. Можна самому провести дослідження для
підтвердження діагнозу). Описати техніку профілактичної або лікувальної
обробки птиці. Заходи боротьби і профілактики ураження птиці кліщами обох
представників одинакові. При вигоні тварин на пасовища їх необхідно захищати
від нападу кровосисних комах та кліщів. З цією метою використовують готові
препарати- розчини, аерозолі або необхідно готувати робочі розчини. В такому
випадку необхідно описати техніку приготування робочих розчинів, методи
обробки тварин, розрахунок потреби робочого розчину та препарату для його
приготування. Використовуючи Інтернет ресурси описати застосування та
ефективність нових лікарських препаратів для проведення лікувально-
профілактичних заходів проти паразитоформних кліщів тварин, птиці.
10.Оволодіти методами діагностики та проведення лікувально-профілактичних
заходів при протозойних хворобах. Залежно від благополуччя території по
протозойним захворюванням проводяться діагностичні та лікувально -
профілактичні заходи. З метою профілактики кровопаразитарних захворювань,
під час випасання тварин на природних пасовищах, захищають тварин від нападу
пасовищних кліщів (іксодових кліщів). З метою діагностики захворювань
готуються мазки крові, які беруться з переферії тіла (вухо) і відправляються в
лабораторію для виявлення збудників кровопаразитарних захворювань Частіше
зустрічаються та попереджають (у власних господарствах, птахофабриках)
винекнення еймеріозу курчат, кроленят так, як дорослі тварини і птиця є
паразитоносіями. Власники собак і котів періодично проводять обробку їх від
токсоплазмозу та саркоцистозу так, як ці захворювання небезпечні для людини.
ІІ. ВИКОНАТИ ВИРОБНИЧІ СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ:
 1. ВИЗНАЧИТИ ВИД ЗБУДНИКА:
ЗАВДАННЯ-1. При плановому гельмінтокопрологічному обстежені овець перед
виведення на пасовищний період виявили яйця гельмінтів, які дрібні, овальні,
коричневого кольору зрілі. Для випасання овець використовують природні
пасовища степової зони. Відповідь
_У овець, ймовірно, виявлені яйця дикроцеліумів
Діагноз слід підтвердити лабораторним дослідженням фекалій.

ЗАВДАННЯ-2. При проведенні планового гельмінтокопрологічного дослідження

коней виявили значну кількість яєць, які великі круглі, вкриті товстою, гладенькою
оболонкою, коричневого кольору, незрілі. Відповідь
Ймовірно, у коней виявлено яйця параскаридів (Ascaris suum).

ЗАВДАННЯ-3. В господарстві для випасання овець використовують низинні

пасовища, водопій із стоячих ставків. Після забою овець виявили ураження
печінки, яка збільшена, кровонаповнена, жовчні ходи розширені. При неповному
гельмінтологічному розтині печінки відчувався хрустіння, печінка ущільнена, в
жовчних ходах плоскі гельмінти розміром 2-3см, листоподібної форми.
Відповідь
у овець виявлено фасциольоз (Fasciola hepatica).

ЗАВДАННЯ-4. В господарстві степової зони вівці випасаються на природних

пасовищах. У тварин спостерігалося розлади травлення, у деяких жовтяничність
слизових оболонок. Після забою овець виявили ураження печінки, яка збільшена
кровонаповнена, жовчні ходи розширені, при розрізі, яких виявили плоских
гельмінтів розміром до 15мм. Тіло ланцетовидної форми.
Відповідь у овець виявлено дикроцеліоз (Dicrocoelium dendriticum).

ЗАВДАННЯ -5 . У господарстві тварин випасають на заболоченій місцевості,

водопій із стоячих калюж. Після забою великої рогатої худоби відмічається
ураження передшлунків, особливо рубця. В яких виявили дрібних гельмінтів, які
конічної форми, рожевого кольору, добре розвинений черевний присосок.
Відповідь у великої рогатої худоби виявлено гемонхоз (Haemonchus contortus).

ЗАВДАННЯ-6. На початку випасного періоду у ягнят проявилися симптоми

хвороби: пригнічення, відставання від стада, розлади травлення. При дослідженні
проб фекалій виявили значну кількість яєць неправильної форми, сірого кольору,
зрілі. Відповідь у ягнят виявлено циститеркоз. (Cysticercus ovis)

ЗАВДАННЯ-7. При проведенні клінічного обстеження поросят віком 4-6 місяців

виявили наявність розладів шлунково-кишкового тракту, у деяких-кашель,
підвищення температури, скреготіння зубами, відставання в рості і розвитку. При
дослідженні проб фекалій виявили наявність яєць гельмінтів, які середнього
розміру, овальної форми, коричневого кольору з товстою горбистою оболонкою,
незрілі. Відповідь у поросят виявлено АСКАРОЗ (ascarosis).

ЗАВДАННЯ-8. При клінічному огляді коней відмічають симптом хвороби -

свербіж у кореня хвоста. Коні часто труться об сторонні предмети, тому
волосся на корені хвоста коротке ("зачоси хвоста"), а також дерматити та
екземи в промежині і на стегнах. При дослідженні зіскобів з ділянки
прианальних складок виявили наявність яєць гельмінтів, які середнього
розміру, злегка асиметричні. Зовнішня оболонка на одному полюсі потоншена і
утворює несправжню кришечку, жовтого кольору, незрілі. Відповідь у коней
виявлено оксіуроз (Oxyuris equi).

ЗАВДАННЯ-9. При проведенні післязабійного огляду туш і органів свиней

виявили наявність гельмінтів у печінці та тонкому відділі кишок, які великі
розміром 15-25см, циліндричної форми, жовто-білого кольору в значній
кількості. Відповідь у свиней виявлено аскаридоз (Ascaris suum).

ЗАВДАННЯ-10.На свинофермі спостерігається захворювання поросят з

симптомами розладу діяльності травного тракту і нервової системи. Поросята
відстають у рості й розвитку, худнуть. При розтині трупів встановлено, що у
товстому відділі кишок знаходяться гельмінти невеликих розмірів (до 5см), мають
дуже тонкий ниткоподібний головний і товстий хвостовий кінці тіла. Слизова
оболонка кишок в місті прикріплення їх запалена, подекуди вкрита
крововиливами, виразками. Відповідь у поросят виявлено ТРИХУРОЗ
(Trichurosis)

ЗАВДАННЯ-11. В господарстві спостерігається захворювання свиней. Після

вимушеного забою тварин, при дослідженні товстого відділу кишок виявили
вузлики, слизова оболонка запалена, з виразками. В просвіті кишок знаходяться
круглі гельмінти білого кольору, розміром до 2см при дослідженні стінки кишок
компресійним методом виявили личинок гельмінтів, що утворюють вузлики.у
свиней виявлено Езофагостомоз (Oesophagostomosis)

ЗАВДАННЯ-12. При клінічному огляді великої рогатої худоби різних вікових груп в
пасовищний період спостерігаються симптоми хвороби: світлобоязнь, сльозотеча,
кон'юнктивіт, витікання з очей серозно-слизового або гнійного ексудату, набряк
повік. Відповідь у великої рогатої худоби виявлено ТЕЛЯЗІОЗ (thelaziosis)

ЗАВДАННЯ-13. У населеному пункті розпочалося захворювання серед молодняка

кролів. При розтині трупів відмічаються основні зміни у кишечнику: почервоніння,
потовщення слизової оболонки, крововиливи і виразки. Іноді зустрічається
ураження печінки, яка збільшена в 3-5 разів, жовчні ходи розширені. На поверхні
печінки помітні білувато-жовтого кольору вогнища. Відповідь у молодняка кролів
виявлено Еймеріоз (Eimeria spp.).

ЗАВДАННЯ-14. Після парування корови бугаєм господар помітив, що корова

занепокоєна: оглядається назад, крутить хвостом, переступає з ноги на ногу,
знизився удій. При гінекологічному дослідженні відмічається: з піхви виділяється
мутний слиз, а слизова оболонка-набрякла, почервоніла. На нижній і бічній стінках
слизової піхви-вузлики розміром з просяне зерно. Відповідь у корови виявлено
трихомоноз Trichomonas foetus

ЗАВДАННЯ-15. На птахофермі використовується напільне утримання курей. При

вирощуванні курчат у 2-х місячному віці проявилося захворювання з клінічними
ознаками: пригнічення, відмова від корму, хворі сидять з опущеними крилами, пір’я
навколо клоаки забруднене рідкими фекаліями з домішками крові. При розтині
трупів найбільші зміни в тонких кишках. Слизова оболонка його почервоніла,
потовщена, на її поверхні помітні сірувато білі вузлики. Відповідь , у курчат
виявлено кокцидіоз

ЗАВДАННЯ -16. При мікроскопії мазків крові великої рогатої худоби, які
випасались на природних пасовищах, відмічається ураження еритроцитів
одноклітинними організмами різноманітної форми: округла, грушоподібна,
ланцетоподібна, а також спостерігаються збудники парно грушоподібної форми, які
з’єднані тонкими кінцями під тупим кутом і розміщені на периферії еритроцита.
Розмір груш-менший за радіус еритроцита. Відповідь у великої рогатої худоби
виявлено тейлеріоз (Theileria spp.)

ЗАВДАННЯ-17. У господарстві степової зони, на вівцефермі спостерігається

захворювання тварин з клінічними ознаками: тривалий понос, нервові явища,
тварини більше лежать. Після вимушеного забою хворих тварин, встановлено, що у
тонкому відділі кишок знаходяться великі стьожкові гельмінти (розміром 1-5м) в
різній кількості. Відповідь у овець виявлено монієзіоз (Moniezia spp.).

ЗАВДАННЯ-18.На свинофермі спостерігається захворювання серед молодняка з

такими клінічними ознаками: поросята неспокійні, чухаються об сторонні
предмети, дерматит, випадання щетини, шелушіння епідермісу.
Відповідь у молодняка свиней виявлено саркоптоїдоз (Sarcoptes scabiei suis).
ЗАВДАННЯ-19.Після забійного огляду паренхіматозних органів свиней (легень,
печінки, нирок, селезінки) знайдені міхурці різного розміру, які заповнені рідиною і
мають дочірні, внучаті, правнучаті міхурці і безліч сколексів.
Відповідь у свиней виявлено ехінококоз (Echinococcus granulosus).
ЗАВДАННЯ-20. При огляді великої рогатої худоби виявили захворювання серед
тварин з такими клінічними ознаками: на шкірі, переважно на шиї, підгрудді і
грудях помітні щільні невеликі горбики. При лабораторному дослідженні вмісту
вузликів виявили кліщів червоподібної форми. тіло їх поперечно покреслене.
Хоботок ліроподібної форми. кінцівки дуже короткі, розміщені в передній частині
тіла. У личинок на місці ніг є три пари горбиків. Відповідь у великої рогатої худоби
виявлено демодекоз (Demodex bovis).

2. Розрахувати потребу препаратів для проведення лікувально-

профілактичних заходів проти інвазійних захворювань (виконати 10 завдань
на свій вибір):
1. Розрахувати потребу політрему з метою профілактики дикроцеліозу овець з
розрахунку 0,3 г/кг маси тіла в суміші з комбікормом. Поголів’я: 300 голів,
середня жива маса 50кг.
Для профілактики дикроцеліозу овець з розрахунку 0,3 г політрему на кілограм
маси тіла необхідно 4500 г політрему для 300 овець середньою масою 50 кг.

2. Розрахувати потребу фасковерму для індивідуальної профілактичної

дегельмінтизації овець проти фасціольозу з розрахунку 1мл/20кг, підшкірно.
М'ясо не використовують в їжу протягом 14 днів. Поголів'я- 120 голів, середня
жива маса - 60кг .
Для індивідуальної профілактичної дегельмінтизації 120 овець проти фасціольозу
з розрахунку 1 мл на 20 кг маси тіла необхідно 360 мл фасковерму. Після
застосування м'ясо не можна використовувати в їжу протягом 14 днів.

3. Розрахувати потребу вальбазену для профілактичної дегельмінтизації овець у

виді 2,5% суспензії, перорально, з розрахунку 3мл на 10кг маси тіла з метою
профілактики монієзіозу у овець. Поголів’я: 70 голів, середня жива маса 60кг.
Для профілактичної дегельмінтизації 70 овець з розрахунку 3 мл вальбазену
на 10 кг маси тіла у формі 2,5% суспензії потрібно 1050 мл вальбазену.

4.Розрахувати потребу дронциту для профілактичної дегельмінтизації собак проти

цестодозів в дозі 5мг/кг з м'ясним фаршем без попередньої голодної дієти,
одноразово. Поголів'я-10 голів середня жива маса - 10 кг, 15 голів - середня жива
маса - 25 кг, 30 голів середня жива маса - 30 кг.
Для профілактичної дегельмінтизації 10 собак середньою масою 10 кг, 15 собак
середньою масою 25 кг та 30 собак середньою масою 30 кг потрібно загалом 625
мг дронциту.
5. Розрахувати потребу панакуру для профілактичної дегельмінтизації курей
проти аскаридіозу у одноразовій дозі 5мг на голову, два дні підряд з кормом.
Поголів'я -320 голів.
Для профілактичної дегельмінтизації 320 курей проти аскаридіозу потрібно 1600
мг панакуру, що подається два дні підряд з кормом.

6. Розрахувати потребу нілверму для профілактичної дегельмінтизації поросят

проти езофагостомозу з розрахунку 0,015г/кг, одноразово з кормом. Поголів'я -
80 голів, середня жива маса - 40 кг.
Для профілактичної дегельмінтизації 80 поросят проти езофагостомозу потрібно
48 г нілверму, одноразово з кормом.

7. Розрахувати потребу 2% водного розчину борної кислоти для профілактичної

дегельмінтизації ВРХ проти телязіозу. Розчин вводиться під третю повіку ока у
кількості 50 мл підігрітим до 38 -39 0 С. Поголів'я- 120 голів.
Для профілактичної дегельмінтизації 120 голів ВРХ проти телязіозу потрібно 6 л
2% водного розчину борної кислоти, який вводиться під третю повіку ока у
кількості 50 мл підігрітим до 38-39°C.

8. Розрахувати потребу нілверму для профілактичної дегельмінтизації овець

проти нематодірозу з розрахунку 0,015г/кг маси тіла одноразово, підшкірно у виді
5% водного розчину. Поголів'я-150 голів, середня жива маса - 50 кг.
Для профілактичної дегельмінтизації 150 овець проти нематодірозу потрібно
112,5 г нілверму, розчиненого у воді до концентрації 5%, який вводиться
підшкірно одноразово.

9. Розрахувати потребу 3% водної емульсії оксамату для захисту корів від гнусу в
період випасання з розрахунку 1,5 л на голову. Поголів’я: 300 гол.
Для захисту 300 корів від гнусу в період випасання потрібно 450 л 3% водної
емульсії оксамату.

10. Розрахувати потребу 0,15% неоцидолу для профілактичної обробки свиней

проти саркоптозу з розрахунку 0,5л на голову. Поголів’я: 250гол.
Для профілактичної обробки 250 свиней проти саркоптозу потрібно 125 л 0,15%
розчину неоцидолу.

11. Розрахувати потребу 0,25%-ного емульсії ціодрину для профілактичної

обробки корівників проти кліщів псороптозу з розрахунку 1 л на 1 м 2 .
Кількість приміщень – три, площею -2800
Для профілактичної обробки трьох корівників проти кліщів псороптозу потрібно
8400 л 0,25%-ного розчину емульсії ціодрину.
12.Розрахувати потребу 0,1%-ного неоцидолу для профілактичної обробки
приміщень свиней проти кліщів саркоптозу з розрахунку 1л на 1 м 2. Кількість
приміщень – два, площею -1800 м2
Для профілактичної обробки двох приміщень свиней проти кліщів саркоптозу
потрібно 180 л 0,1%-ного розчину неоцидолу.

13. Розрахувати потребу 0,25% розчину бутоксу для профілактичної обробки

ВРХ проти гіподерматозу, методом обприскування з розрахунку 200 мл на
голову. Поголів’я – 220 гол.
Для профілактичної обробки 220 голів ВРХ проти гіподерматозу потрібно
440 л 0,25% розчину бутоксу, що використовується методом обприскування
у кількості 200 мл на голову.

14. Розрахувати потребу 0,15% емульсії ціодріну для профілактичної обробки

телят проти сіфункулятозу з розрахунку 1 л на голову, методом обприскування.
Поголів’я: 250 голів.
Для профілактичної обробки 250 телят проти сіфункулятозу потрібно 250 л 0,15%
емульсії ціодріну, яка використовується методом обприскування у кількості 1 л на
голову.

15.Розрахувати потребу 0,2% водною емульсією неоцидолу для обробки

свинарника проти мух методом обприскування, з розрахунку 50мл на 1м 2
Площа приміщення 1200 м2
Для обробки свинарника площею 1200 м² проти мух методом обприскування
потрібно 60 л 0,2% водної емульсії неоцидолу, розподіленої у кількості 50 мл на
кожний квадратний метр.

16.Розрахунок потребу 0,1% емульсії бутоксу для дезакаризації пташника проти

куринних кліщів за допомогою оприскувача. Норма витрати розчину 0,2л/м2.
Площа приміщення - 6780 м2.
Для дезакаризації пташника площею 6780 м² проти куринних кліщів за
допомогою оприскувача потрібно 1356 л 0,1% емульсії бутоксу, при витраті 0,2 л
на кожний квадратний метр.

17.Розрахувати потребу емульсії бутоксу для обробки 1000 голів курей проти
пухопероїдів. Концентрації емульсії 1:4000. Норма витрати 25мл на голову.
Для обробки 1000 голів курей проти пухопероїдів потрібно 250 л емульсії бутоксу
з концентрацією 1:4000, при витраті 25 мл на голову.

18.Розрахувати потребу піперазину адипінату для проведення

профілактичної дегельмінтизації поросят проти аскаридозу. Поголів’я – 120 гол.,
середня жива маса тварин - 20 кг.
Для профілактичної дегельмінтизації 120 поросят проти аскаридозу потрібно
піперазину адипінату в кількості 3 кг.
19.Розрахувати потребу фасковерму для профілактичної обробки овець проти
естрозу з розрахунку 1 мл/10 кг маси тіла, підшкірно. Кількість тварин 350 гол.
середня жива маса тіла - 50 кг.
Для профілактичної обробки 350 овець проти естрозу потрібно фасковерму у
кількості 1750 мл, враховуючи середню масу тіла 50 кг і дозу 1 мл на 10 кг маси
тіла.

20.Розрахувати потребу хімкокцида для профілактичної обробки курей проти

еймеріозу з розрахунку 6мг/кг маси тіла. Поголів’я – 50гол., середня жива маса-
3кг.
Для профілактичної обробки 50 курей проти еймеріозу потрібно 0,3 г хімкокцида,
враховуючи середню масу тіла 3 кг і дозу 6 мг на кілограм маси тіла.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
Основна:
1.Закон України «Про ветеринарну медицину» № 2498/12
2.Артеменко Ю.Г. Ветеринарна паразитологія.- К.: Навчально-методичний
центр Мінагропрому України, 1998.
3.Галат В.Ф., Березовський А.В., Прус М.П., Сорока Н.М. Паразитологія та
інвазійні хвороби тварин. - К.: Вища школа, 2003.
4. Єрохіна О.М., Паразитологія та інвазійні хвороби тварин. - К.: "Вища
освіта", 2014.
5.Галат В.Ф., Березовський А.В., Прус М.П., Сорока Н.М. Паразитологія та
інвазійні хвороби тварин. Практикум. - К.: "Вища освіта", 2004.
6.Галат В.Ф., Березовський А.В., Ткаченко В.Ю. Паразитологія та інвазійні
хвороби тварин. Практикум. - Вінниця: "Нова книга", 2007.
Допоміжна:
1.Галат В.Ф., Артеменко Ю.Г., Прус М.П. та ін. Практикум з паразитології.
- К.: Урожай, 1999.
2.Дахно І.С., Березовський А.В., Галат В.Ф. Атлас гельмінтів тварин.
- К.: Вамілформ, 2001-118с.
3.Галат В.Ф., Березовський А.В., Прус М.П., Сорока Н.М. Паразитологія та
інвазійні хвороби тварин. – Київ, "Вища освіта", 2008.
4.Стибель В.В. Гельмінтози свиней. Навчальний посібник. -Львів., 2004.
5.Газета «Ветеринарна медицина»
6.Журнали: «Здоров'я тварин і ліки», «Ветеринарна медицина України»,
«Ветеринарна практика», «Сучасна ветеринарна медицина».

Інформаційні ресурси:
1.Харьківська зооветеринарна академія: Science@zoovet.kharkov.ua
2.Гельмінтози тварин: Zhivotnovodstvo.net.ru…150…gelmintozy-zyivotnyh
3. Офіційний сайт ветеринарної медицини України: www.vet.in.ua
4. Словник:.www.wikipedia.org
5. Хвороби тварин: http//www.medicbooks.info
6. Паразитарні хвороби: www.parazit.com.ua
7. Оздоровча медицина: ozd.rumedicina/ gelmintozy.html