Анаеробна

інфекція ран
Морфологія
грампозитивні товсті палички завдовжки 3-9 мкм;
утворюють спори (центрально/субтермінально);
більшість - рухомі перитрихи ;
in vivo утворюють капсулу (єдині серед патогенних
клостридій).

Розташування спор: Ц - центральне, СТ - субтермінальне

Культуральні властивості та
середовища для культивування
Рідкі: Кіта-Тароцці (помутніння
середовища та активне
газоутворення),
молоко (зтворожування –
губкоподібний згусток –
«штормова реакція»)

Тверді: залізо-сульфітний агар

Вільсона-Блера (C. perfringens
утворюють чорні колонії, а C.
histolyticum - колонії
зеленувато-чорного кольору),
кров’яний агар (зона повного/
часткового гемолізу),
жовточний агар (дія
лецитинази – зона
опалесценції)

Культивування в анаеростататі У глибині агару колонії нагадують

грудочки вати чи зерна сочевиці
Культуральні та біохімічні
властивості
За сахаролитичною і протеолітичною активністю різні види клостридій різняться один від
одного.

Найбільш характерною ознакою для них є здатність викликати масляно-кисле бродіння та

анаеробний розпад вуглеводів з утворенням масляної кислоти та газів.
Фактори
патогенності
Основними факторами патогенності клостридій є екзотоксини
та ферменти агресії.
Різні види клостридій синтезують різний набір екзотоксинів.

Екзотоксини мають гемолітичну, некротизуючу, летальну

дію.
Ферменти агресії (лецитиназа, ДНК аза, гіалуронідаза)
викликають розпад тканин.
Епідеміологія
Джерело – людина/тварина, в кишечнику якої є
клостридії
Резервуар, фактор передачі – заражений грунт
Механізм передачі – контактний
Шлях передачі - раневий

Імунітет
Постінфекційний та поствакцинальний імунітет
визначається антитоксичними антитілами.
Патогенез
Виникненню клостридіальної анаеробної інфекції сприяє забруднення рани
землею, наявність великих вогнищ розмозження та некрозу тканин. Омертвілі
тканини, багаті на глікоген, служать для клостридій сприятливим поживним
середовищем.

Після попадання в рану в умовах гіпоксії суперечки проростають у вегетативні

клітини, клостридії розмножуються в місці вхідних воріт та синтезують
екзотоксин та ферменти агресії. Зокрема, лецитиназа розщеплює лецитин
клітинних мембран, гіалуронідазу та колагеназу збільшують проникність
тканин.

Результатом дії токсинів та екзоферментів є некроз м'язової та сполучної

тканини, розвиток набряку, скупчення газів у тканинах, інтоксикація організму.
Умовами розвитку клостридіальної інфекції є травматичний некроз
тканин та наявність у рані анаеробних умов (кишень).

Токсини мікробів та продукти розпаду тканин чинять загальну токсичну дію на

організм, що призводить до важкої інтоксикації, що порушує функції всіх
життєво важливих органів та систем.
Діагностика
Матеріал для дослідження:
уражені та некротизовані тканини, взяті з рани на кордоні зі
здоровими тканинами, ексудат, гній, ранове відділення, кров.
Від трупів беруть шматочки м'язів, печінки, селезінки; кров із
серця, ранове відокремлюване.
При харчових токсикоінфекціях досліджують блювотні маси,
фекалії, кров, залишки харчових продуктів.

1) Бактеріоскопічний метод
Мікроскопія мазків за Грамом та Бурі-Гінгсом (виявлення капсули);
Рухливість – метод «висячої краплі»

2) Культуральний метод
Кіта-Тароцці – елективне середовище для накопичення культури
Пересів на тверді середовища: глюкозо-кров’яний агар Цейслера, залізо-
сульфітний агар Вільсона-Блера – ідентифікація за морфологічними та
біохімічними властивостями

3) Біологічний метод
реакції нейтралізації токсинів (фільтратів бульйонних культур або
центрифугатів досліджуваного матеріалу) специфічними антитоксичними
сироватками з подальшим зараженням білих мишей або морських свинок
Лікування
1. Основна увага приділяється хірургічній обробці рани: видалення
некротизованих тканин, забезпечення відтоку рани, що відокремлюється
(дренаж) і притоку кисню, застосування пов'язок з розчином перекису водню
2. Для забезпечення тканин киснем використовують гіпербаричну
оксигенацію – створення за допомогою спеціального обладнання
підвищеної концентрації кисню в крові: концентрація кисню 3% вважається
бактеріостатичною, 6% - бактерицидною
3. Нейтралізацію клостридіальних токсинів проводять за допомогою
антитоксичних сироваток проти C. perfringens, C. novyi, C. septicum.
4. Антибактеріальна терапія передбачає запровадження максимальних доз
антибіотиків (пеніциліну, тетрацикліну).

Профілактика
Неспецифічна: профілактика травматизму в побуті і на виробництві,
ретельна хірургічна обробка ран.

Специфічна: з метою створення штучного активного імунітету

використовують “Секстанатоксин”, до складу якого входять правцевий
анатоксин, ботулінічні анатоксини типів А, В та Е, а також анатоксини C.
perfringens та C. novyi