Презентація

з мікробіології
на тему: «Сибірка»
студентки групи 3201
Чуватової Вероніки
 ПОШИРЕНІСТЬ СИБІРКИ
 Сибірка присутня в більшості частин світу, але частота спалахів варіюється.

 Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в грунті протягом

тривалих періодів часу і активуватися, коли поверхня грунту порушується,
наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило,
з'являється знову, коли спори згодом потрапляють в шлунок тварини з травою на
пасовищах.

 Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й

окремими спалахами.

 Випадки сибірки, що були зареєсторовані в Україні в попередні роки:

o 2003 рік – Харківська область – 1 випадок;

o 2004 рік – Чернівецька область – 3 випадки;
o 2008 рік – Миколаївська область – 1 випадок;
o 2012 рік – Черкаська область – 1 випадок.
 Сибірка — це гостре інфекційне захворювання людей і тварин, що
характеризується утворенням специфічних карбункулів, іноді
ураженням легень або кишок. Має важкий перебіг, летальність
висока. Збудником сибірки є Bacillus anthracis, що належить до
родини Васillасеае. Це споротворні палички (рід Bacillus).
Морфологія
 Це крупні (до 5—8 мкм) грампозитивні палички. У живих
мікроорганізмів кінці злегка заокруглені, у вбитих — наче обрубані. У
мазках розміщуються парами або ланцюгами (стрептобацили), що
нагадують бамбукову палицю. Джгутиків не мають. Поза
макроорганізмом утворюють спору, розміщену центрально. В
організмі та на живильних середовищах, що містять кров або
сироватку, утворюють капсулу, яка іноді може охоплювати весь
ланцюг
Мал.1. Збудник Мал. 2. Збудник
сибірки: сибірки (у гної)
а — з карбункулу;
б — спороутворення
в культурі
 Культуральні властивості
 Збудник сибірки — аероб або факультативний анаероб, невибагливий до
живильних середовищ. На МПА утворює шорсткі колонії (R-форма) з
нерівними краями, які нагадують кучері або «левову гриву". На агарі з
пеніциліном ростуть у вигляді намиста ("перлинне намисто"). Збудники
утворюють L-форми, розпадаються на окремі кульки, що розміщуються
ланцюжком.

 На дні пробірки з МПБ з'являється осад, який нагадує жмут вати, а сам
бульйон прозорий. Біохімічно дуже активні. Розщеплюють вуглеводи
(глюкозу, сахарозу, мальтозу), утворюючи кислоту без газу. Утворюють
сірководень, спричинюють зсідання молока.

 При посіві в желатин бацили розріджують його, тому ростуть у вигляді

ялинки, перевернутої верхівкою донизу.
 Антигенні властивості.
 Збудник має соматичний та капсульний антигени. Соматичний антиген
термостабільний, тривалий час зберігається в навколишньому середовищі
та трупах тварин. Його виявляють за допомогою реакції термопреципітації
за Асколі. У макроорганізмі збудник утворює протективний антиген з
імуногенними властивостями.

Резистентність.
 Вегетативні форми нестійкі, спори надзвичайно стійкі. Десятки років
зберігаються в ґрунті, шерсті та шкурах тварин, у засоленому м'ясі. Під
час кип'ятіння руйнуються через 45—60 хв, автоклавування за температури
110 °С — через 5—10 хв. Сухий жар (140 °С) витримують до 3 год, 5—10 %
розчин хлораміну та 5 % розчин карболової кислоти вбивають їх лише
через кілька годин.

Фактори вірулентності.
 Капсула пригнічує фагоцитоз. Токсин містить 3 компоненти: фактор
набряку, фактор синтезу протективного антигену та летальний фактор.
 Джерело інфекції — тварини (корови, вівці, олені, свині).
Шляхи передачі інфекції
1. контактний – через пошкоджену (навіть і мікротравмами)
шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими
тваринами; під час обробки туш, зняття шкіри і
поховання трупів загиблих тварин; із зараженими
спорами сибірки ґрунтом при земляних роботах;
2. аліментарний – через приготування і вживання їжі з
м’яса, отриманого від хворих тварин;
3. аерогенний (повітряно-пиловий) – шляхом інгаляції спор;
4. трансмісивний – через укуси комах (ґедзів, мух,
комарів).

 Інкубаційний період триває від кількох годин до 6—8 діб.

 Вхідні ворота інфекції — найчастіше шкіра (розвивається шкірна
форма захворювання, утворюється карбункул), іноді слизові
оболонки травного каналу (кишкова форма, що проявляється
інтоксикацією, нудотою, блюванням, проносом; у випорожненнях
виявляють домішки крові) або дихальних шляхів (легенева форма
— зустрічається дуже рідко, розвивається важка бронхопневмонія,
що характеризується виділенням спочатку слизового мокротиння,
а потім кров'янистого). Смерть настає на 2—3-й день. Іноді
захворювання може мати вкрай важкий перебіг (септична форма).
Сепсис може виникати первинно або як ускладнення іншої форми
захворювання. При цьому виявляють велику кількість збудника в
крові, лікворі та деяких внутрішніх органах.

 Імунітет стійкий.
1. Первинний елемент і карбункул
2. Сибірко-виразковий карбункул і набряк шиї
3. Утворення струпу
 Матеріал для дослідження беруть залежно від форми хвороби:
а) при шкірній — вміст карбункулу або виразки;
б) при кишковій — випорожнення та сеча;
в) при легеневій — мокротиння;
г) при септичній — кров.
Досліджують також ґрунт, воду, харчові продукти, сировину тваринного
походження.

Методи лабораторної діагностики.

 Бактеріологічний метод — основний, але використовують також
бактеріоскопічний, біологічний, серологічний (реакцію термопреципітації
Асколі використовують, коли не вдається виділити чисту культуру),
алергічний (у хворого розвивається сенсибілізація організму, для її
виявлення проводять внутрішньошкірну пробу з антраксином).
Методи фарбування B. anthracis
 Профілактика
 Специфічна профілактика. Застосовують живу спорову безкапсульну вакцину з
вірулентних штамів (вакцина СТІ). Вакцинують тварин, людей із групи ризику. У
разі контакту з інфікованим матеріалом уводять протисибірковий імуноглобулін
і антибіотики.
• купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів
контролюється;
• люди, які переробляють та реалізують м'ясо, м'ясопродукти чи будь-яку
тваринницьку сировину, зобов'язані дотримуватись гігієнічних норм, щоб
убезпечити себе та оточуючих;
• виконання ветеринарно-санітарних правил при догляді за тваринами;
• забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
• впорядковане захоронення трупів тварин;
• ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
• контроль захворюваності тварин;
• знищення заражених трупів тварин;
• щеплення тварин проти сибірки;
 Лікування

 Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки

чутливі до антибіотиків. Уводять протисибірковий імуноглобулін,
антибіотики (пеніцилін, тетрациклін, еритроміцин). Не намагайтеся
застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування
чи профілактики без консультації лікаря.

 При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна

госпіталізація!
Дякую за увагу!