Мукор Захворювання, що викликаються патогенними грибами, умовно

можна розділити на дві групи: системні, або глибокі, мікози та поверхневі

мікози. Мікози, що викликаються умовно-патогенними грибами, можуть

мати змішаний клінічний перебіг.

Патогенні гриби зазвичай не продукують екзотоксинів. В організмі

господаря вони, як правило, викликають розвиток гіперсенсибілізації до

їх різних антигенів. При системних мікозах типовою тканинною реакцією

є розвиток хронічної гранульоми з різним ступенем некрозу і утворенням

абсцесу. Крім того, існує група захворювань, які називаються мікотоксикозами,

вони обумовлені потраплянням в організм мікотоксинів, що утворюються в
процесі життєдіяльності ряду мікроскопічних цвілевих грибів.

Виділено понад 300 видів мікотоксинів, що продукуються представниками

350 видів грибів, однак практичне значення як забруднювачів харчових

продуктів мають лише близько 20. Серед них найбільш поширені й небез1 2

34

16

печні для здоров'я людини афлатоксини Bl, В2, Gl, G2, Ml (продуценти –

гриби роду Aspergillus), трихотеценові мікотоксини (у тому числі

дезоксиніваленол і зеараленон, продуценти – гриби роду Fusarium),
охратоксини, цитринін, цитреовіридин (продуценти – гриби родів Aspergillus

і Pénicillium), алкалоїди ріжків (Claviceps purpurea), у тому числі лізергінова

кислота і агроклавін.

Мікотоксикози є різновидом харчових отруєнь – харчових інтоксикацій, і

причиною їх є, як правило, зерно і зернові продукти. Зерно уражається грибами
в період дозрівання і збирання врожаю при несприятливих

метеорологічних умовах і неправильному зберіганні.

МІКРОСКОПІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для діагностики мікозів застосовуються мікроскопічні (у тому числі

гістологічні), мікологічні (культуральні), алергічні, серологічні,
експериментальні, молекулярно-біологічні та інші методи дослідження.

З огляду на морфологічне різноманіття грибів, а також їх повільне

зростання провідне значення в діагностиці мікозів мають морфологічні

методи виявлення та ідентифікації збудника. Залежно від клінічних проявів

хвороби досліджуваним матеріалом служать: уражене волосся, лусочки

шкіри, шматочки нігтів, шкірні та нігтьові скарифікати, гній, мокротиння,

пунктати лімфатичних вузлів, кісткового мозку, внутрішніх органів, кров,

спинномозкова рідина, шлунковий сік, жовч, випорожнення, шматочки

тканин, отримані при біопсії або аутопсії, та ін. Матеріал беруть по можливості
з вогнища інфекції при дотриманні правил асептики епіляційним

пінцетом, скальпелем, препарувальною голкою, лезом бритви, ножицями,

ложечкою Фолькмана, пастерівською піпеткою та ін. Тампонами матеріал

намагаються не брати. Щоб краще розглянути уражену ділянку, можна

користуватися лупою, у хворих на мікроспорію – люмінесцентною лампою, у

променях якої уражене волосся має смарагдово-зелене свічення.

При підозрі на ураження дерматофітами нігті обробляють 70 % етанолом

для інактивації і видалення зовнішньої (супутньої) мікрофлори, зістригають і в

сухому контейнері доставляють до лабораторії. Патологічний матеріал слід
брати в кількості, достатній для мікроскопічного вивчення

в незабарвленому і пофарбованому вигляді, для посіву на поживні середовища

або зараження експериментальних тварин, а також проведення інших

досліджень. Як правило, паралельно з мікологічним проводиться

бактеріологічне дослідження патологічного матеріалу

Кишкова паличка

З представників групи кишкової палички найбільш патогенної вважають

підгрупу A. aerogenes (І. С. Загаєвський). Ці бактерії часто викликають
колібактеріоз у телят і дітей, важкі мастити в корів, гостре запалення легких і
сечостатевих шляхів у людини і тварин. Крім захворювання, деякі види
бактерій кишкової палички викликають псування молока і молочних продуктів.
Бактерії групи протея у тварин іноді є причиною важких гастритів і
гастроентеритів. Вони також можуть обтяжуватися основне захворювання (у
людини - ранову інфекцію, у молодняка тварина-паратиф), викликаючи
секундарну інфекцію.

Тривалий час вважали, що ці умовно-патогенні бактерії в людей не викликають

харчових захворювань. Таке твердження обґрунтовували тим, що кишкова
паличка постійно живе в шлунково-кишковому тракті людини, а В. proteus
vulgaris у 6-8% випадків виявляють у кишечнику здорових людей.

На підставі численних досліджень і спостережень в останні десятиліття

епідеміологічна роль умовно-патогенних бактерій, особливо кишкової палички
і протея, у виникненні харчових токсикоінфекцій у людей цілком доведена.
Доведено і те, що далеко не всі штами кишкової палички здатні викликати в
людини харчове захворювання, а токсикоінфекцію викликають тільки ті, котрі
набули і мають відомий ступінь патогенності. Одна з умов виникнення
токсикоінфекцій даної етіології - масивне обнасінення цими бактеріями
харчових продуктів.

Інкубаційний період при токсикоінфекції колібактіріоідної етіології в людей

складає від 8 годин до однієї доби. Клінічно виявляється гострими болями в
області живота, нудотою і рідким багаторазовим стільцем. Температура тіла
частіше нормальна і рідко підвищується до 38-39оС, видужання настає через 1-
3 дні. Харчові токсикоінфекцій, викликувані паличкою протея, розвиваються
звичайно через 8-20 год. після прийому їжі.

Захворювання може мати бурхливий початок, супроводжуватися болями, що

ріжуть, у кишечнику, нудотою, блювотою, поносом. Хвороба триває 2-3, іноді 5
днів. У важких випадках спостерігають ціаноз, судороги, ослаблення серцевої
діяльності, що приводять до летального результату (смертність до 1,5-1,6%).
Процес виникнення і розвитку захворювання аналогічний з таким при харчових
сальмонеллезах, тому що неодмінною умовою є також влучення в організм
людини з харчовими продуктами живих бактерій.

Золотистий стафілокок

Золотистий стафілокок здатний спровокувати близько 120 захворювань - від

легких дерматологічних проблем до інфекційно-токсичного шоку. Також цей
мікроорганізм є основною причиною спалахів внутрішньолікарняної інфекції і
розвитку післяопераційних ускладнень.
Бактерія стійка в навколишньому середовищі. Вона може до 12 годин
знаходиться в умовах повного сонячного освітлення, здатна протягом 10
хвилин витримувати температуру в 1500С, не гине в етиловому спирті і
перекису водню.
Золотистий стафілокок входить до складу умовно-патогенної мікрофлори
шкірних покривів і слизових людського організму. Однак він не провокує
захворювань, поки не проникне в системний кровотік. Але навіть цього не
завжди достатньо. Головним поштовхом до розвитку інфекційного процесу
служить зниження імунітету.
Передача мікроорганізму відбувається або через безпосередній контакт, або
повітряно-крапельним шляхом. І лише зрідка через продукти харчування (м'ясо,
риба, яйця, молочні продукти) і медичний інструментарій.

ВИДИ СТАФІЛОКОКОВОЇ ІНФЕКЦІЇ

Крім бактерії, хворобу можуть спровокувати її токсини, зокрема це: 

 інфекційно-токсичний шок;
 гастроентерит (харчова токсикоінфекція);
 синдром ошпареної шкіри.
Сама ж бактерія здатна вражати різні органи і системи, тому клінічна картина
залежить від того, яке захворювання вона викликала.
Шкіра. Піодермії - фолікуліт, фурункули, карбункули, гідраденіт, вульгарний
сикоз, гнійні рани.
Дихальна система. Гострі та хронічні синусити, риніт, ларингіт, бронхіт,
пневмонія, тонзиліт і фарингіт.
Опорно-рухова система. Гострий і хронічний остеомієліт, септичний артрит.
Сечостатева система. Цистит, нефрит, вульвовагініт, епідидиміт.
Нервова система. Менінгіт.
Кров. Сепсис.
Серцево-судинна система. Гострий інфекційний ендокардит.
Органи зору. Кон'юнктивіт.
Тобто кожна третя людина, яка має в анамнезі такий запальний недуг, як
сепсис, менінгіт, пневмонію, зумовлений цією бактерією, — помирає. І це
дійсно страшно. На жаль, безконтрольний прийом антибіотиків і нераціональна
антибіотикотерапія породжують стійкість золотистого стафілокока до
антибіотиків. Це призводить до того, що інколи не вдається підібрати дієвий
препарат і врятувати людині життя.

Приблизно 40% населення – його постійні носії. Більше того, є інші дані, згідно
з якими здорове носійство золотистого стафілокока в нижніх носових ходах
спостерігається у 70-90% обстежених. У деяких випадках воно може тривати
довгий час і бути абсолютно безсимптомним.