Міністерство охорони здоров'я України

Харківський національний медичний університет

Кафедра інфекційних хвороб

Введення в курс інфектології. Внутрішньолікарняні

інфекції. Загальна характеристика групи
інфекційних хвороб із фекально-оральним
механізмом передачі
 Введення в курс інфектології. Внутрішньолікарняні
інфекції.
Інфекційні хвороби і сьогодні є надзвичайно актуальними. В останні десятиліття на
епідеміологічну арену вийшли раніше невідомі інфекції – ВІЛ-інфекція, хвороба Лайма,
кампілобактеріози, SARS, COVID-19 та ін. Не вдалося зберегти досягнуте зниження
захворюваності на дифтерію, кір. Відмічається зростання захворюваності на вірусні
гепатити, холеру, сальмонельози, ботулізм, туберкульоз серед населення України та інших
країн. Клінічні прояви інфекційних хвороб бувають настільки незвичайними, що
спричинюють госпіталізацію хворого до лікувального закладу будь-якого профілю.
Вміння розпізнати інфекційну патологію, провести диференційну діагностику,
призначити необхідне лікування, забезпечити проведення відповідних
профілактичних заходів необхідне лікарю будь-якої спеціальності.
В нашій країні найбільшого поширення набула класифікація інфекційних хвороб
академіка Л.В. Громашевського. В основу класифікації покладено принцип переважної
локалізації збудника в організмі, що зумовлено певним механізмом передачі.
Однією з найважливіших складових у лікуванні хворих на інфекційні хвороби є
стаціонарне лікування. Інфекційний стаціонар є спеціальним лікувальним закладом, що
має ряд структурно-функціональних підрозділів задля забезпечення ефективного
лікування, обстеження та ізоляції хворих. Відмінності інфекційного стаціонару, що
пов’язані з можливістю передачі інфекції від людини до людини, зумовлюють не лише
спеціальну структуру інфекційних відділень, але й особливості ведення медичної
документації – екстрені повідомлення до закладів епідеміологічної служби та пов’язані з
ними документи обліку, журнали санітарної обробки речей хворих та ін.
 Внутрішньолікарняна інфекція – це будь-яке клінічно виражене
захворювання мікробної етіології, яке вражає хворого під час госпіталізації
або відвідування лікувальних установ, а також медперсонал в процесі його
професійної діяльності, незалежно від того, виявляються чи не виявляються
симптоми цього захворювання під час знаходження даних осіб в лікувальному
закладі (до 3-х днів після виписки зі стаціонару).

Всі ЛПЗ, включаючи стоматологічні поліклініки, є об'єктами підвищеної

небезпеки передачі внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ). Поширеність ВЛІ є
актуальною проблемою в усьому світі внаслідок наступних причин:
– недотримання персоналом правил особистої гігієни;
– зневага дезінфекцією інструментарію;
– відсутність дезінфекції повітря;
– неправильне застосування дезінфектантів;
– стійкість мікрофлори до дезінфектантів та антибіотиків;
– використання несвіжої дистильованої води;
– несвоєчасна зміна спецодягу та індивідуальних рушників;
– відсутність засобів індивідуального захисту (маски, респіратори,
рукавички, окуляри) або неправильне їх застосування;
– відсутність постійного адміністративного контролю в ЛПЗ за якістю
проведених протиепідемічних заходів (мийка, передстерилізаційне очищення,
дезінфекція інструментарію).
 Інфікування відбувається повітряно-крапельним або
повітряно-пиловим, контактно- побутовим (через предмети
догляду за хворими, білизну, медичні інструменти,
апаратуру, руки медичного персоналу), парентеральним (при
введенні інфікованих препаратів крові) та харчовим шляхом.

Найбільший ризик виникнення ВЛІ існує у пацієнтів

відділень інтенсивної терапії, хірургічних, урологічних,
неонатологічних, опікових, травматологічних, тобто там, де
концентруються хворі – люди з ослабленою імунною
системою, яким проводиться значна кількість інвазивних
діагностичних і лікувальних процедур, тобто є умови для
формування і розповсюдження госпітальних штамів
мікроорганізмів, яким притаманна множинна стійкість до
антибіотиків і здатність швидко пристосовуватись до
несприятливих факторів.
 Профілактики ВЛІ у сучасних умовах:

-Архітектурно-планувальні заходи, які попереджують розповсюдження

ВЛІ шляхом ізоляції палатних секцій від операційних блоків і
передбачають ізоляцію хворих у палатах;
- санітарно-технічні заходи: ефективна штучна і природна вентиляція;
-оптимальні параметри мікроклімату та освітлення, дотримання правил
накопичення, знешкодження і видалення відходів закладів охорони
здоров’я.
Дотримання санітарно-протиепідемічних заходів:

- контроль за санітарно-протиепідемічним режимом у закладах охорони

здоров’я;
- лабораторний контроль стану протиепідемічного режиму;
- виявлення бактеріоносіїв серед хворих та медичного персоналу;
- дотримання дезінфекційно-стерилізаційного режиму;
- раціональне застосування антимікробних препаратів.
- дотримання медичним персоналом та пацієнтами санітарної культури!
 Інфекційні хвороби із фекально-
оральним механізмом передачі

Черевний тиф, Паратифи А, В та С

 Визначення
Черевний тиф – гостра кишкова інфекція, що
характеризується ураженням лімфоїдного
апарату тонкої кишки, розвитком
бактеріємії, інтоксикаційного синдрому,
гарячки, розеольозним висипом, збільшенням
печінки та селезінки.
 Актуальність
Найбільш висока захворюваність на черевний
тиф спостерігається в країнах Африки, Південної
Америки, Азії. Найменша - в країнах Західної Європи.
В економічно розвинених країнах летальність від
черевного тифу знаходиться на низькому рівні, вона
коливається від 0,3 - 2,3%.

Щорічно реєструється 20 млн. випадків, 80

тисяч з них – летальні. Це захворювання
зустрічається повсюдно, вражає людей будь-якого
віку, виникає у вигляді епідемічних спалахів
або спорадичних випадків, викликаючи значні
економічні втрати.
 Етіологія
▪ Збудник— Salmonella typhi,
належить до роду Salmonella,
серологічної групи D, родини
Enterobacteriaceae;
▪ грамнегативна паличка із
закругленими кінцями;
▪ спор та капсул не утворює;
▪ рухома;
▪ росте на поживних
середовищах, що містять
жовчний бульйон;
• при руйнуванні відбувається
вивільнення ендотоксину, та
біологічно активних речовин:
гемолізини, гіалуронідаза,
гемотоксини, фібринолізин.
❖ Антигенна структура
Salmonella typhi має складну
антигенну структуру:
- О-антиген - поверхневий
термостабільний ліпополіцукрид,
забезпечує видову специфічність
- Н-антиген - жгутиковий
термолабільний
- - Vi-антиген - поверхневий
термолабільний, входить до
складу О-антигену, визначає
вірулентність;
- К-антиген - поверхневий
білково-поліцукридний комплекс,
відповідає за проникнення в
макрофаги.
 ❖ Резистентність
▪ добре зберігаються за низьких температур;
▪ чутлива до нагрівання:
- при 56 °С гине протягом 45–60 хв,
- при 60 °С – через 30 хв,
- при кип’ятінні – за декілька секунд (при 100° С майже
миттєво).
▪ Зберігаються: на білизні - 14 діб.,
- в калі - 30 діб.,
- у воді - 4 міс.,
- в грунті - 9 міс.,
- в м'ясі, молоці - 90 діб.,
- в овочах і фруктах - 10 діб.
 Епідеміологія
Джерело інфекції – хвора людина і бактеріоносій.
Механізм передачі - фекально-оральний.
Шляхи передачі :
- харчовий (через контаміновані продукти
харчування),
- водний (через контаміновану воду),
- контактно-побутовий (через контаміновані
руки, посуд, білизну, дверні ручки).

Сприйнятливість до захворювання загальна.

Сезонність – літньо-осіння.
Постінфекційний імунітет - стійкий, тривалий.
 Патогенез
• 1-а фаза - проникнення збудника.
S. typhi через вхідні ворота потрапляє в шлунок загибель частини
збудника захоплення решти мікроорганізмів макрофагами слизової
оболонки тонкої кишки.
• 2-а фаза – лімфатичних реакцій.
Проникнення макрофагів, що містять S. typhi, в солітарні лімфатичні
фолікули і Пейєрові бляшки тонкої кишки
гранулематозне запалення з осередковою
мононуклеарною інфільтрацією проникнення
S. typhi в мезентеріальні лімфовузли
проліферація лімфоїдної тканини.
• 3-тя фаза - бактеріємія.
Попадання збудника через грудний лімфатичний
проток в кров бактеріємія, виділення
ендотоксину (кінець інкубаційного періоду і
початок періоду клінічних проявів).
 Патогенез
• 4-а фаза – інтоксикації (токсемія).
Вплив ендотоксину на ЦНС (діенцефальні структури)
порушення свідомості, інверсія сну, анорексія, вегетативні та
трофічні розлади; вплив ендотоксину на симпатичні закінчення
черевних нервів і вегетативних гангліїв трофічні та судинні
порушення в слизовій оболонці і лімфоїдній тканині тонкої
кишки (утворення виразок, розлади шлунку, прилив крові до
органів черевної порожнини, зменшення венозного відтоку,
порушення мікроциркуляції, гіповолемія, можливий розвиток
ІТШ); вплив ендотоксину на міокард токсична кардіопатія
або міокардит.
• 5-а фаза - паренхіматозна дифузія.
Захоплення збудника з крові клітинами ретикуло-
ендотеліальної системи формування вторинних
вогнищ інфекції (менінгіт, пневмонія, остеомієліт,
пієліт, абсцес та ін.).
 Патогенез
• 6-а фаза - виділення збудника з організму.
З 2-го тижня відбувається виділення S. typhi через печінку з жовчю в
просвіт кишківника виведення частини збудника з калом (75-80%),
повторне потрапляння іншої частини в лімфоїдну тканину тонкої кишки;
виділення мікроорганізмів відбувається також через нирки з сечею (20-
25%), в невеликій кількості з потом, слиною і грудним молоком.
• 7-а фаза - алергічні реакції.
Тривале збереження S. typhi в лімфоїдній тканині
ШКТ алергізація організму (висип).
• 8-а фаза - формування імунітету і відновлення
порушених функцій організму, одужання.
Утворення специфічних IgM з 4-5 доби хвороби,
а з 2-3-го тижня - IgG незавершений фагоцитоз
утворення L-форм персистенція,
бактеріоносійство рецидиви при низькому рівні
секреторного IgA, найбільша кількість якого
виробляється на 8-му тижні.
•
Патоморфологія
1-а стадія - «мозкоподібне набухання» (1-й тиждень хвороби).
Гіперплазія лімфоїдної тканини тонкої кишки, що має на розрізі сіро-рожевий колір,
подібний з мозком новонародженого.

• 2-а стадія - некротична (2-й тиждень хвороби).

Лімфоїдна тканина некротизується і набуває брудно-сірого або жовто-сірого кольору
через просочування жовчними пігментами.

• 3-я стадія – брудних виразок (3-й тиждень хвороби).

У центрі лімфатичних фолікулів утворюються поздовжні виразки, края фолікулів
залишаються гіперплазованими і служать джерелом їх регенерації;
можливий розвиток ускладнень - кишкова кровотеча
і перфорація кишки з розвитком перитоніту.

• 4-а стадія - «стадія чистих виразок» (4-й тиждень ).

Після відторгнення некротизованих мас дно виразок стає чистим і доходить до м'язового
шару стінки тонкої кишки.

• 5-а стадія - регенерації (5-6-й тиждень хвороби).

Виразки загоюються з утворенням пігментованих рубчиків.
 Класифікація
▪ За характером перебігу:
✓ типовий;
✓ атиповий (стертий, абортивний)
✓ За тривалістю:
✓ гострий;
✓ із загостреннями і рецидивами;
▪ За тяжкістю перебігу:
✓ легкий;
✓ середньої тяжкості;
✓ тяжкий.
▪ За наявністю ускладнень:
✓ неускладнений;
✓ ускладнений:
 Види температурних кривих
Постійна гарячка Послаблююча (ремітуюча)
(Вундерліха) гарячка
Температура тримається на високому Добові коливання температури
рівні весь час. Добові коливання не перевищують 1°С .
перевищують 1°С. (черевний тиф, (вірусні інфекції, сепсис, друга
висипний тиф). половина перебігу черевного тифу)
 Види температурних кривих
Переміжна гарячка Зворотна гарячка
(інтермітуюча) (рекурентна)
Короткочасне, частіше раптове, в Раптове кількаденне
2-ій половині дня чи нічне підвищення температури до 39-
підвищення температури до 39- 40º С і вище, потім раптове її
40°С і швидке (через декілька падіння до норми і через
годин) її повернення до норми. декілька днів повторне
Періоди гарячки повторюються підвищення температури. .
через 1-3 дні. (Малярія) Добові коливання 2-3° С.
(зворотний тиф, сепсис)
 Види температурних кривих
Хвилеподібна гарячка Виснажуюча гарячка
(Боткіна) (гектична)
Поступове підвищення температури Великі добові коливання
тіла протягом певного періоду з температури (3-4°С) з різким
наступним її зниженням та ранковим зниженням до норми.
більш-менш тривалим гпрячковим При цьому виникає значне
періодом. потовиділення і виснажлива
І-а хвиля – постійна Тº слабкість
ІІ- а хвиля- ремітуюча Тº
«Чортів хрест»
 Клінічні прояви
Інкубаційний період 7-30 днів.
І. Stadium incrementi- початкова стадія
• Поступовий або гострий розвиток інтоксикаційного синдрому;
• Температура тіла ступінчато підвищується і до 4 – 7-ї доби
захворювання досягає 39–40 °С;
• Сильний головний біль, безсоння.
• ЦНС: переважають процеси
гальмування, загальмованість,
адинамія, байдужість до оточення,
хворі на питання відповідають однозначно, повільно.
• порушення сну,
• обличчя бліде.
•Серцево-судинна система: відносна брадикардія, артеріальна
гіпотензія, дикротія пульсу.
• Травна система:
• язик - сухий, потовщений, з відбитками зубів на
бічних поверхнях, спинка покрита щ і л ь н и м
сірувато-білим нальотом, края та кінчик вільні
від нальоту, мають насичено-рожевий або червоний
колір;
• живіт помірно роздутий;
•пальпаторно в правій здухвинній

ділянці визначають грубе бурчання

у сліпій кишці та болючість
за ходом термінального відділу здухвинної кишки;
• симптом Падалки - укорочення перкуторного
звуку в ілеоцекальній області;
• схильність до закрепу;
• гепатоспленомегалія наприкінці першого тижня;
 ІІ. Stadium fastigii- стадія розпалу
• всі симптоми захворювання досягають
максимального розвитку;
• наростає інтоксикація;
• температура тіла 39–40 °С має постійний характер.
• ЦНС: стан ступору, тифозний статус –
дезорієнтованість, інверсія сну, марення,
бурмотіння, галюцинації, обличчя амімічне;
• Серцево-судинна система: дикротія пульсу,
відносна брадикардія, ще більше знижується
артеріальний і венозний тиск,
• Аускультативно - глухість тонів серця, на верхівці
й основі серця вислуховують негрубий
систолічний шум;
• Шкірні покриви:
• на 8–10-й день на шкірі бічної поверхні живота,
нижній частині грудей, кінцівках – рожевий, з чіткими
контурами мономорфний, поодинокий, розеольозно-
папульозний висип, який зникає при натисканні
(розеоли);( якщо присутній геморагічний компонент
висипу, це свідчить про тяжкий перебіг хвороби).
• Травна система:
• язик - потовщений, густо
обкладений сіро-коричневим
нальотом, края та кінчик його
яскраво-червоного кольору з
відбитками зубів;
• живіт роздутий;
• затримка випорожнень, гурчання
при пальпації ілеоцекального
відділу кішківника;
• позитивний симптом Падалки;
• печінка і селезінка збільшені.
 ІІІ. Stadium decrementi- стадія зворотнього
розвитку:
• зниження і нормалізація температури;
• зникає головний біль;
• нормалізується сон;
• поліпшується апетит;
• очищується і зволожується язик;
• тривало зберігається астено-вегетативний синдром.

КРИТЕРІЇ ТЯЖКОСТІ
Легкий перебіг - гарячка до 38,5ºС протягом 7-10-ти днів, інтоксикація
помірна, гепатоспленомегалія незначна, тифозний статус не розвивається.
Середньотяжкий перебіг - гарячка до 39,5ºС протягом 2-4-х тижнів, чітко
виражені всі симптоми, наявність тифозного статусу, можливі ускладнення і
рецидиви.
Тяжкий перебіг - гарячка до 40ºС і вище протягом 3-4-х тижнів, різко
виражений тифозний статус, висипання носять геморагічний характер,
розвиваються міокардит, пневмонія, ІТШ, часто відзначаються ускладнення і
рецидиви захворювання.
 Ускладнення
Специфічні: Неспецифічні:
• Кишкова кровотеча; • Пневмонія,
• перфорація • епідемічний паротит,
кишківника; • холецистит,
• інфекційно-токсичний • тромбофлебіт,
шок. • отити .
 Паратифи А, В та С
- Захворювання антропонозної природи, що
характеризуються тифоподібними проявами, але мають деякі
відмінності в клінічній симптоматиці від класичного черевного тифу.

• Черевний тиф і паратифи часто об'єднують у поняття тифо-

паратифозні захворювання.

• Це схожі між собою бактерійні захворювання антропонозної

природи, спричинені бактеріями роду Salmonella, з фекально-
оральним механізмом передачі, що характеризуються первинним
ураженням лімфатичного апарата тонкого кишечника й системи
макрофагальних фагоцитів, бактеріємією з розвитком основних
клінічних проявів — гарячки, інтоксикації з переважанням процесів
гальмування роботи нервової системи, порушення вегетативної
іннервації, функції кишечника, гепатоспленомегалії,
характерного висипу.
• Вони мають О-, Н- антигени, крім Vi- антигена,
• Джерело інфекції при паратифі А- хвора людина або бактеріоносії,
при паратифі В – можуть бути тварини (велика рогата худоба, свині,
домашня птиця).
 Особливості перебігу паратифу А:
Збудник паратифа А - Salmonella paratyphi A
• частіше, ніж при черевному тифі (більш, ніж у половини хворих),
захворювання починається гостро;
• гарячка часто ремітуюча;
• часто вже в перші дні у хворих виявляються ознаки ураження дихальних
шляхів (дертя, біль у горлі, незначний кашель);
• шкіра та кон'юнктиви часто гіперемовані (мають червоний відтінок),
нерідко виявляють ознаки фарингіту;
• висип з'являється раніше (у більшості хворих вже на 5-7-й день хвороби),
він частіше розеольозно-папульозний, іноді виключно папульозний
(кореподібний), нерідко рясний, розташовується не тільки на тулубі, а й
на згинальних поверхнях рук;
• закрепи й розлади випорожнень в початковому періоді
хвороби спостерігають з однаковою частотою;
• нерідко бувають озноби, пітливість;
• тифозний статус виникає рідко
Паратиф А частіше за черевний тиф призводить до рецидивів, але рідше —
ускладнення у вигляді перфорації кишечника й кишкових кровотеч.
Перебігає в цілому легше, ніж черевний тиф, за тяжкістю перебігу
займаючи як би проміжне положення між черевним тифом і
паратифом В. Тривалість перебігу захворювання може бути така ж, як і
при черевному тифі.
 Особливості перебігу паратифу В :
Збудник паратифу В – Salmonella paratyphi B

• коротший, ніж при черевному тифі та паратифі А, інкубаційний

період;
• початок в більшості випадків гострий, раптовий, з помірної нудоти,
блювання, розладів випорожнень;
• нерідкі в початковому періоді озноби, пітливість;
• гарячка зазвичай короткочасна (1-5 днів), найрізноманітніша —
субфебрильна, ремітуюча, іноді – хвилеподібна;
• у зв'язку з короткочасністю перебігу висип може бути відсутнім, але
іноді він з'являється на 4-5-й день, тоді може бути
рясним, поліморфним;
• Іноді паратиф В може перебігати як звичайна гостра діарейна
інфекція без розвитку тифозних змін й інтоксикації (так
звана «мюнхенська гастритична гарячка»). Він рідко дає
ускладнення у вигляді кишкової кровотечі (лише у 7-10 % хворих)
та перфорації.
 Перебіг паратифу С

Паратиф С є рідкісною хворобою,

часто перебігає як сепсис з утворенням
гнояків у внутрішніх органах.
 Диференційний діагноз
Симптоми Черевний тиф Висипний тиф Грип Сальмонельоз

Початок поступовий гострий гострий гострий

захворювання
Гарячка постійна постійна постійна В залежності від
тяжкості перебігу
Інтоксикація виражена виражена виражена виражена

Екзантема Блідість шкірних Гіперемія шкірних нечасто, якщо з

(характер, покривів, на 8-му покривів, одномоментна тільки при тифоїдним
термін появи) добу захворювання поява висипу на тлі наявності перебігом: на 4-
розеольозно- зниження температури геморагічного 6-ту добу, більш
папульозна, на 4-5 добу, розеоли, синдрому. рясна і яскрава.
поодинока, вторинні петехії
мономорфна.

ЦНС адинамія, Нестерпний головний слабкість, слабкість,

загальмованість, біль, безсоння, головний біль в головний біль
безсоння. агресивна поведінка, лобній ділянці
дезорієнтованість. посилюється
Мова швидка, при русі очних
нерозбірлива, вигляд яблук
«п'яної людини»
 Диференційний діагноз
Симптоми Черевний тиф Висипний тиф Грип Сальмонельоз

Серцево- судинна відносна тахікардія, аритмія тахікардія тахікардія

система брадикардія,
дикротія пульсу
Печінка, селезінка гепатоспленомега- гепатоспленомегалія не збільшені не збільшені
лія

Зміни язика початкова стадія сухий, білий наліт, Відсутні або сухий, білий наліт
- сухий, на тремор язика, сіро-білий наліт
спинці язика симптом Говорова-
сірувато-білий Годельє
наліт,
стадія розпалу -
«фулігінозний
язик»

Зміни метеоризм, метеоризм відсутні зеленуватого

випорожнень запори; 2 тиждень кольору, пінисті,
- симптом смердючі.
«горохового супу»
 Лабораторна діагностика
1. Клінічний аналіз крові:
• перші 2–3 дні характеризується помірним
лейкоцитозом;
• з 4–5-го дня захворювання визначають лейкопенію зі
зсувом вліво,
• анеозинофілія,
• відносний лімфоцитоз і тромбоцитопенія,
• прискорена ШОЕ в межах 22 мм/год.
2. Аналіз випорожнень на приховану кров.
3. Бактеріологічне дослідження:

• Гемокультура збудника
- кров для дослідження забирають протягом
усього гарячкового періоду, але не менше 2-3 разів.;
- посів крові слід проводити протягом
2-3 днів щодня, до призначення
антимікробних препаратів;
- кров беруть в кількості 10-20 мл,
засівають на середовища Раппопорта
або жовчний бульйон;

• Копро-, урино-, білікультура

- копро, уринокультуру з 2 тижня захворювання;
- білікультуру – на 10-й день нормальної температури
(після проведення антибіотикотерапії)
4. Серологічне дослідження:
• РА (реакція Відаля) діагностичний
титр антитіл 1 :200, 1:400, 1:800
на 8-й день захворювання;

• РНГА з H-, O- и Vi-антигеном:

- з О – антигеном 1:200 – гостре захворювання;
- з Н – антигеном – перенесене захворювання раніше або
вакцинація;
- з Vi-антигеном – хронічне черевнотифозне носійство.
• ПЛР
 Критерії діагнозу:
✓ Поступовий початок захворювання,
✓ тривала гарячка, переважно постійного типу,
✓ тріада провідних клінічних симптомів:
• гарячка,
• безсоння,
• головний біль,
✓ адинамія, загальмованість,
✓ відносна брадикардія, дикротія пульсу,
✓ поява мономорфного розеольозно-папульозного висипу не
раніше 2-го тижня від початку захворювання (живіт, груди,
кінцівки),
✓ зміна язика - на 1-у тижні поява густого білого нальоту, але
края і кінчик вільні від нальоту, видно відбитки зубів, на 2-
му тижні – типовий «фулігінозний язик»
✓ гепатоспленомегалія,
✓ метеоризм, закрепи
✓ позитивний симптом Падалки.
 Лікування
1. Режим – ліжковий на весь період гарячки та 10 діб
після нормалізації температури тіла; при розвитку
ускладнень суворий ліжковий режим.
2. Дієта – термічно, механічно щадна, збагачена білками, з
обмеженням жирів.
3. Етіотропне лікування: (за ВООЗ на території України)

Перша лінія- левоміцетин 0,75-1,0 г 4 рази на добу протягом

всього гарячкового періоду та до 10-го дня нормальної
температури тіла;

Друга лінія – фторхінолони: офлоксацин 0,4 г або

ципрофлоксацин 0,4 г 2 рази на добу 10-14 днів.
•На території країн Східної Європи (ВООЗ):
Перша лінія - фторхінолони,
Друга лінія – азитроміцин 1 день 0,5 г 1 раз, 2-5 день 0,25
г 1 раз 14 днів або амоксицилін 0,75-1,0 г 3 рази, 7-10 днів.
За ускладень - цефтріаксон 1,0 - 2,0 г 2 рази на добу
внутрішньом’язово.

• На території країн Південної та Східної Азії (ВООЗ):

Перша лінія - цефіксим 0,2 г 2 рази 14 днів у комбінації з

ципрофлоксацином 0,5 г 2 рази або офлоксацином 0,4 г 2
рази, 10-14 днів,
Друга лінія - азитроміцин 0,5 г 1 раз на день - 10 днів.
4. Патогенетична терапія:
• інфузійно-дезінтоксикаційна терапія,
• пробіотики,
• протигрибкові прапарати.

5. При виникненні кровотечі:

• холод на живіт,
• дієта,
• антигеморагічні препарати,
• за необхідності – переливання еритроцитної,
тромбоцитної маси.
6. При підозрі на виникнення перфорації
НЕГАЙНА консультація хірурга!!!
 Критерії виписки зі стаціонару:
• На 21-й день нормалізації температури тіла,
• Обов'язково через 2 дня після відміни
антибіотиків 3 рази поспіль (3 дні)
бактеріологічне дослідження калу та сечі, та
одноразово білікультури.
При негативних результатах хворого виписують.
Всі реконвалесценти підлягають диспансерному
спостереженню 2 роки.
Пацієнти з декретованих груп диспансерізація-
довічна у разі бактеріоносійства.
Клінічний приклад випадку черевного тифу
Студент – медик привіз з Індії до Харкова черевний тиф.

Індус вчиться на медфакультеті університету ім. Каразіна, однак на

заняття він так й не прийшов. 26 жовтня лікарі діагностували у хлопця черевний
тиф.

2 жовтня молодий чоловік прилетів з Індії до Києва й на таксі дістався

Харкова. Нездужання відчув 6 жовтня, але до медиків звернувся лише через
тиждень.
Офіційно хлопець прописаний в гуртожитку №4, але фактично проживає в
приватному будинку разом з іншим студентом університету.
13 жовтня, коли індус відчув себе зле, була викликана машина швидкої допомоги
в гуртожиток. Лікарі терміново госпіталізували хлопця до обласної інфекційної
лікарні з попереднім діагнозом «гострий гастроентероколіт».
В лікарні під час обстеження крові виявилось, що діагноз більш серйозний –
«черевний тиф».
В лікарні іноземний студент розповів медикам, що в Харкові кафе та ресторани
не відвідував. Тому вірогідніше, що захворів на тиф на батьківщині.
 Питання для самоконтролю :
1. Дайте визначення поняття «тифо-паратифозних захворювання».
2. Опишіть етіологію тифо-паратифозної інфекції.
3. Дайте характеристику джерела інфекції.
4. Назвіть механізми і фактори передачі інфекції.
5. Опишіть сприйнятливість, формування імунітету при тифо-паратифозних
захворюваннях.
6. Вкажіть патогенетичні особливості фаз патогенезу тифо-паратифозних
захворювань.
7. Назвіть класифікацію тифо-паратифозних захворювань.
8. Клінічні особливості типової форми перебігу тифо-паратифозної інфекції.
9. Назвіть критерії діагнозу тифо-паратифозної інфекції.
10. Який основний клінічний алгоритм діагностики тифо- паратифозної інфекції?
11. Перерахуйте ускладнення тифо-паратифозних захворювань.
12. Які зміни в гемограмі будуть спостерігатися при цих захворюваннях?
13. Назвіть методи специфічної діагностики тифо- паратифозних захворювань.
14. Які особливості лікування цих захворювань?
15. Вкажіть методи лікування специфічних ускладнень тифо-паратифозних
захворювань.
16. Перерахуйте основні профілактичні заходи черевного тифу і паратифів.