СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВА І

ЦЕРЕБРАЛЬНА РЕАНІМАЦІЯ

Тема 1
Дисципліна «Анестезіологія та інтенсивна терапія»
 МЕТА ЗАНЯТТЯ. ПРАКТИЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Загальна мета: сформувати знання загальних принципів і методів надання

невідкладної медичної допомоги у постраждалих, що знаходяться у термінальних станах.
Практичні результати:
1) засвоїти алгоритми та техніку надання допомоги при проведенні серцево-легеневої
та мозкової реанімації;
2) знати показання та протипоказання для проведення реанімаційних заходів;
3) вміти диференціювати види зупинки кровообігу;
4) вміти визначати ускладнення реанімації, аналізувати причини їх виникнення і
приймати рішення про методи їх усунення.
 П Р ОТ И ЕП ІД ЕМІЧ Н І З А ХОД И В У М О В А Х C OV I D - 19 .

• Оскільки рівень зараження SARS CoV-2 продовжує зростати у всьому світі, наше уявлення про
безпеку під час СЛР глибоко змінилося. Систематичний огляд передачі SARS CoV-2 під час
реанімації не виявив жодних доказів того, що СЛР або дефібриляція спричинили аерозольну
або передану інфекцію.
• Отримані рекомендації стосуються непрофесіоналів, які повинні розглянути питання про
компресію грудної клітки та дефібриляцію у місцях громадського доступу під час пандемії
COVID-19. Однак ЄРР чітко рекомендує медичним працівникам використовувати засоби
індивідуального захисту для всіх процедур, що можуть призвести до виділення аерозолів.
• ЄРР опублікувала керівні принципи щодо модифікованих БРЗ у разі підозри або
підтвердженогоу COVID-19. Найважливіші зміни стосуються використання засобів
індивідуального захисту, оцінки дихання, не наближення до носа та рота постраждалого, та
визнання штучного дихання як потенційної процедури утворення аерозолю з більшим ризиком
передачі захворювання. Деталі можна знайти в керівних принципах ЄРР COVID-19.
 П Р ОТ И ЕП ІД ЕМІЧ Н І З А ХОД И В У М О В А Х C OV I D - 19 .

• При проведенні процедур, що супроводжуються утворенням аерозолів (інтубація трахеї,

неінвазивна вентиляція легень, трахеотомія, серцево-легенева реанімація, ручна
вентиляція легень перед інтубацією та бронхоскопія) , а також в умовах, коли такі
процедури часто виконуються, слід застосовувати заходи захисту не від крапельної, а від
повітряної передачі інфекції в поєднанні із заходами профілактики контактної передачі.
• Використовуйте відповідні ЗІЗ, включаючи рукавички, хірургічні халати з довгими
рукавами, засоби захисту очей і протиаерозольні респіратори (N95 та аналогічний, або
більш високого класу захисту), які пройшли перевірку на щільність прилягання. За
можливості, процедури, пов'язані з утворенням аерозолів, необхідно виконувати в добре
провітрюваних ізольованих приміщеннях.
• Уникайте присутності в приміщенні осіб, які не беруть участі в проведенні процедури.
 ЕТ И Ч Н І М І Р К У В А Н Н Я , Я К І В І Д Н О С Я Т Ь С Я ДО В С І Х
П А Ц І Є Н Т І В З C OV I D - 1 9

• Рівна моральна повага: кожна людина однаково цінна. Рішення про лікування і
догляд повинні грунтуватися на медичних потребах, без урахування нерелевантних
або дискримінаційних ознак, таких як етнічна приналежність, релігія, стать, вік,
інвалідність або політична орієнтація. Пацієнти з аналогічними вадами здоров'я або
симптомами повинні отримувати рівноцінне лікування і догляд.
• Обов'язок надавати допомогу: кожен пацієнт має право отримувати найкращу
допомогу і лікування, доступне в даних обставинах.
• Конфіденційність: всі комунікації між пацієнтом і клініцистом повинні залишатися
конфіденційними, за винятком випадків виникнення серйозних загроз для
громадського здоров'я або інших прийнятих обґрунтувань для порушення
конфіденційності.
 Т ЕР М І Н А Л Ь Н І С ТА Н И

• Терміна́льний стан (лат.terminalis — пограничний, кінцевий) —

кінцеві стадії життя— преагонія, агонія і клінічна смерть; стан між
життям та смертю.
• Преагональний стан — етап вмирання, в ході якого поступово, у
порядку спадання порушуються функції кірково-підкіркових і
верхньостовбурових відділів головного мозку; спочатку
розвиваються тахікардія й тахіпное, потім брадикардія та
брадипное; АТ прогресивно знижується нижче критичного рівня
(80–60 мм рт. ст.). Спочатку може відзначатися загальне рухове
збудження, що має рефлекторну природу; воно розвивається до
появи ознак енергетичного дефіциту мозку й відображає дію
захисних механізмів.
 Т Е Р М І Н А Л Ь Н І С ТА Н И

• Термінальна пауза — стан, який триває 1–4 хв: дихання припиняється, розвивається
брадикардія, іноді асистолія, зникають реакції зіниць на світло, корнеальний та інші
стовбурні рефлекси, зіниці розширюються.
• Агонія — етап вмирання, що характеризується активністю бульбарних відділів мозку.
Однією з клінічних ознак агонії є термінальне (агональне) дихання з характерними
нечастими короткими, глибокими судомними дихальними рухами, іноді за участю
кістякових м’язів. Дихальні рухи можуть бути і слабкими, низької амплітуди. В обох
випадках ефективність зовнішнього дихання знижена.
• Клінічна смерть — оборотний етап умирання. На цьому етапі при зовнішніх ознаках
смерті організму (відсутність серцевих скорочень, самостійного дихання і будь-яких
нервово-рефлекторних реакцій на зовнішні впливи) зберігається потенційна можливість
відновлення його життєвих функцій за допомогою методів реанімації. Після клінічної
смерті настає біологічна, тобто справжня смерть, розвиток якої виключає можливість
оживлення.
 ОЗНАКИ КЛІНІЧНОЇ СМЕРТІ

Основні ознаки клінічної смерті:

• відсутність пульсації над сонною артерією;
• вузькі (10–20 с з моменту зупинки кровообігу) або розширені зіниці з відсутністю
фотореакції;
• відсутність самостійного дихання.
Допоміжні ознаки клінічної смерті:
• зміна кольору шкіри (земляниста чи синюшна),
• відсутність рефлексів та втрата м'язового тонусу (арефлексія, атонія),
• відсутність притомності,
• клоніко-тонічні судоми (можуть виникати відразу після припинення кровообігу і
тривати 20-30 с).
Наявність хоча б двох абсолютних ознак клінічної смерті вимагають негайного початку
серцево-легеневої реанімації (СЛР).
 ПРИЧИНИ ЗУПИНКИ КРОВООБІГУ

• Екстракардіальні причини - стани не пов’язані з захворюваннями чи

пошкодженням серця: • Гіпоксія • Гіперкапнія • Рефлекторна (вагусна)
зупинка • Гіперадреналінемія • Дія електричного струму • Екзо- та
ендогенні інтоксикації • Різке зниження ОЦК • Тромбоемболія основного
ствола і крупних гілок легеневої артерії
• Інтракардіальні причини • Захворювання серцевого м’язу, ендокарду,
перикарду, клапанної системи • Пошкодження серця (поранення) •
Тампонада серця • Електричний вплив на серце • Порушення серцевого
ритму та провідності.
 О З Н А К И Б І ОЛ О ГІ Ч Н ОЇ С М ЕР Т І

До ранніх ознак біологічної смерті відносять:

• помутніння та висихання рогівки (плями Лярше) ;

• симптом "котячого ока" (при надавлюванні на очне яблуко зіниця

деформується і витягується поздовж) .

Пізні ознаки біологічної смерті:

• трупні плями;
• трупне задубіння;
• Охолодження: температура тіла знижується на 1° за 1 годину
 РЕАНІМАЦІЯ

• Реанімація (reanimatio; ре- + латинське animatio – оживлення) – оживлення організму.

Реанімація – це система невідкладних заходів, які виконують із метою виведення з
термінального стану та подальшого підтримання життя.
• Базове підтримання життя (Basic Life Support, BLS). До базового підтримання життя
відносять забезпечення прохідності дихальних шляхів, підтримання кровообігу та
зовнішнього дихання. Проводять без використання спеціального обладнання, окрім
пристроїв особистого захисту. Базове підтримання життя можуть здійснювати як
медики, так і немедичні працівники, які пройшли спеціальну підготовку.
• Розширене підтримання життя (Advanced Life Support, ALS) – спеціалізовані реанімаційні
заходи, які повинен виконувати підготовлений та оснащений відповідним обладнанням і
ліками медичний працівник.
 Б ЕЗ П ЕК А

• Переконайтеся в безпеці для себе , постраждалого та

оточуючих.
• Усуньте можливі ризики.
• Непрофесіонали повинні розпочати СЛР як для
передбачуваної (при підозрі ) зупинки серця, не
побоюючись завдати шкоди постраждалому, у якого
зупинка серця, можливо, відсутня.
• Непрофесіонали можуть безпечно виконувати непрямий
масаж серця та використовувати АЗД, оскільки ризик
зараження під час натискання на грудну клітку та шкода
від випадкового удару струмом під час використання АЗД
дуже низькі.
• Використовуйте ЗІЗ
• Повідомте екстрені медичні служби
Л А Н Ц ЮЖО К В И Ж И В АН О С ТІ
КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ BLS
2021 ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА
НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ
РЕАНІМАЦІЇ
 АЛГОРИТМ БАЗОВИХ
РЕАНІМАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

Як розпізнати зупинку серця

• Почніть СЛР у будь-якої людини, що не подає ознак
життя, з відсутнім або порушенням дихання.
• Повільне, утруднене дихання (агональне дихання) слід
вважати ознакою зупинки серця.
• На початковому етапі після зупинки серця протягом
короткого відрізку часу можуть спостерігатися судомні
рухи. Оцініть стан особи після припинення нападу:
якщо вона не реагує та у неї відсутнє або
ненормальне дихання починайте СЛР.

Якщо ви рятувальник і вам потрібно залишити

постраждалого, щоб попередити ЕМД, спочатку
повідомте ЕМД, а потім приступайте до СЛР.
ОЦІНКА СВІДОМОСТІ

Обережно потрясіть постраждалого

за плече та голосно зверніться до
нього «З Вами все гаразд?»
ОЦІНКА ДИХАННЯ

Якщо постраждалій не реагує:

- поверніть постраждалого на спину
- Закиньте голову постраждалого назад,
поклавши долоню однієї руки на лоб та
піднявши підборіддя кінчиками пальців
іншої руки
ОЦІНКА ДИХАННЯ

Поодинокі, рідкі, повільні та гучні «подихи» у

постраждалого не є нормальними
Протягом не більше 10 секунд визначте
наявність дихання
В умовах епідемії COVID–19 прийом «чути, бачити,
відчувати» не виконується.
В умовах епідемії COVID – 19 оцінка дихання
здійснюється накладанням руки на грудну клітку та
порахунком дихальних рухів.
 ПОВІДОМТЕ ЕКСТРЕНІ МЕДИЧНІ СЛУЖБИ

Якщо дихання відсутнє (не є нормальним),

попросіть присутніх викликати бригаду ЄМД або
зробіть це самостійно.
За можливості не залишайте постраждалого.
Активуйте на телефоні гучномовець задля
одночасного проведення СЛР та спілкування з
диспетчером
КОМПРЕСІЇ ГРУДНОЇ КЛІТКИ
КОМПРЕСІЇ ГРУДНОЇ КЛІТКИ

• Схиліться до постраждалого з однієї сторони

• Покладіть основу однієї долоні у центр грудної клітки
постраждалого, що відповідає нижній половині грудини
• Основу другої долоні покладіть над першою та зчепіть пальці в
замок
• Тримайте руки випрямленими
• Розташуйтесь вертикально над грудною кліткою постраждалого
та натискайте на грудину з глибиною компресій не менше 5 см
(не більше 6 см)
• Після кожної компресії звільняйте грудну клітку від тиску, не
відриваючи Ваші руки від грудини
• Повторюйте в темпі 100-120 рухів за 1 хвилину
 ЯКІСНИЙ НЕПРЯМИЙ МАСАЖ СЕРЦЯ

• Якомога швидше розпочніть виконувати непрямий масаж серця.

• Виконуйте натискання у нижній половині грудини ("в центрі грудної клітини'').
• Натискайте на глибину не менше 5, але не більше 6 см.
• Натискайте на грудну клітку зі швидкістю 100–120 натисків/ хв -1 з якомога
меншою кількістю переривань.
• Дайте грудній клітці повністю випрямитися після кожного стиснення; не
спирайтеся на грудну клітку.
• Коли це можливо, виконуйте натискання на грудну клітку на твердій поверхні.
 ШТУЧНЕ ДИХАННЯ

• Чергуйте 30 натискань та 2 вдихи.

• Якщо ви не можете забезпечити штучну вентиляцію легень, виконуйте
безперервне натискання на грудну клітку.

• Штучне дихання визнано як потенційна процедура утворення аерозолю з

більшим ризиком передачі захворювання на COVID-19. Тому виконується 2
рятівниками дихальним мішком при щільному приляганні лицевої маски.
 СЛР «ТІЛЬКИ КОМПРЕСІЇ»

Якщо у Вас немає відповідної підготовки або Ви не маєте

можливості проводити штучне дихання, виконуйте СЛР
за принципом «тільки компресії» (безперервні компресії
у темпі 100-120 рухів за 1 хвилину).

Компресія без вентиляції можлива тільки у дорослих

пацієнтів.
АЗД

Використання автоматичного
зовнішнього дефібрилятора
О Ц І Н К А Р И Т М У ТА Н А Н ЕС ЕН Н Я Р О З Р Я Д У

• Упевніться що до постраждалого ніхто не торкається

під час оцінки ритму
• Якщо пропонується застосувати розряд – натисніть
кнопку розряду відповідно до вказівок
П Р ОДО В Ж И Т И С Л Р

Після розряду негайно відновіть СЛР та

продовжуйте відповідно до вказівок АЗД.
Якщо застосування розряду не
пропонується - негайно відновіть СЛР та
продовжуйте відповідно до вказівок АЗД.
 П О К Р О КО В А І Н С Т Р У К Ц І Я
Б А З О В ИХ Р ЕА Н І М А Ц І ЙН ИХ
З А ХОД І В
 П О К Р О КО В А І Н С Т Р У К Ц І Я
Б А З О В ИХ Р ЕА Н І М А Ц І ЙН ИХ
З А ХОД І В
 П О К Р О КО В А І Н С Т Р У К Ц І Я
Б А З О В ИХ Р ЕА Н І М А Ц І ЙН ИХ
З А ХОД І В
 П Р ОДО В Ж Е Н Н Я Р Е А Н І М А Ц І Й Н И Х З А ХОД І В

Не переривайте реанімаційні заходи доки:

• медичний працівник не скаже Вам зупинитися
АБО
• постраждалий безсумнівно почне приходити
до свідомості, рухатися, відкривати очі та
нормально дихати АБО
• Ви втомитеся
BLS.ВІДЕО

https://youtu.be/fb29LCjX4-E
 У Н І В ЕР С А Л Ь Н ИЙ П І Д Х ІД A B C D E

- Повна початкова оцінка

- Усунення проблем, що загрожують життю по мірі їх виявлення
- Оцінка відповіді на проведення лікування
- Як можна раніше покликати на допомогу
- Залучення всіх членів бригади
- Ефективна передача інформації
- САОРР (Ситуація, Анамнез, Оцінка, Рекомендація, Рішення)
 ALS

Універсальний ABCDE підхід до оцінки стану

хворого
Airway – Дихальні шляхи
Breathing – Дихання
Circulation – Кровообіг
Disability – Рівень свідомості
Exposure - Експозиція
 УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПІДХІД ABCDE. ДИХАЛЬНІ ШЛЯХИ

Причини обструкції ДШ
• Блокада: кров, блювота, стороннє тіло, закупорка трахеостоми
• Інфекція та набряк: пряма травма обличчя, гортані, набряк
глотки
• Звуження ДШ: ларингоспазм, бронхоспазм
• Депресія ЦНС
 УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПІДХІД ABCDE. ДИХАЛЬНІ ШЛЯХИ

Розпізнавання обструкції ДШ
• Порушення вокалізації
• Утруднення дихання
• Використання допоміжних дихальних м’язів
• Часткова обструкція – хрипи, булькотіння, стридор
• Повна обструкція – відсутність дихальних шумів
 УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПІДХІД ABCDE. ДИХАЛЬНІ ШЛЯХИ

Лікування обструкції
• Відкриття ДШ:
розгинання голови, підняття підборіддя, висування нижньої
щелепи
• Просунуті методи: надгортанні пристрої, ЕТТ
• Кисень 15 л/хв
П О В І Т Р О П Р О В ОД И
ЛАРИНГЕАЛЬНА ТРУБКА
Н А Д ГО Р ТА Н Н І П Р И С Т Р ОЇ
І Н Т У Б А Ц І Я Т РА Х Е Ї
 УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПІДХІД ABCDE. ДИХАННЯ

Розпізнавання проблем з
диханням
• Дивитися: ЧДР, ритм дихання та
глибина, додаткові м’язи грудної
клітки, рівень свідомості
• Слухати: дихальні шуми
• Відчувати: екскурсія грудної
клітки, положення трахеї,
підшкірна емфізема
 УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПІДХІД ABCDE. КРОВООБІГ

Причини проблем з кровообігом

• Первинні Вторинні
- гострі коронарні синдроми - асфіксія
- арітмії - гіпоксемія
- гіпертонична хвороба - крововтрата
- патологія клапанів - септичний шок
- вроджені вади - гіпертермія
- електролітні/КЛР порушення
 УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПІДХІД ABCDE. КРОВООБІГ

Діагностика проблем з кровообігом

• Сплутане дихання
• Синкопа
• Погана периферична перфузія – температура, капілярний
кровоток
• Пульс – частота та якість
• Артеріальний тиск
• Перфузія органів – біль в грудях, олігурія
• Крововтрата, втрата рідини
 УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПІДХІД ABCDE. КРОВООБІГ

Лікування проблем з кровообігом

• Кисень
• В/В або В/К доступ, аналізи крові
• Навантаження рідиною
• Гемодинамічний моніторинг
• Інотропи/вазопресори
• Лікування: аспірин, нітрати, кисень та морфін при гострих
коронарних синдромах
 У Н І В ЕР С А Л Ь Н ИЙ П І Д Х ІД A B C D E . Р І В ЕН Ь С В І ДО МОС Т І

• Причини: внутрішньочерепні крововиливи, гіпоксія,

церебральна гіпоперфузія, гіпоглікемія, гіпотермія, препарати
• Діагностика
- AVPU (Alert.Voice. Pain. Unresponsive), ШКГ та зіниці
- Глюкоза та Т
• Лікування
- Кисень
- Лікування першопричини
- Подумайте про положення на боку
У Н І В ЕР С А Л Ь Н ИЙ П І Д Х ІД A B C D E . ЕКС П О З И ЦІ Я

• Зніміть одяг для огляду:

травми, кровотеча, висип
• Огляньте з голови до п’ят,
спереду та позаду
• З 2010 року згідно з керівними настановами АНА роки
людина не навчена СЛР, яка стала свідком серцевого
нападу у дорослої особи (раптове падіння), повинна
забезпечити циркуляцію крові у жертви шляхом
проведення непрямого масажу серця —
компресії (стиснення) грудної клітини жертви. При
цьому акцент повинен бути на виконанні сильних та
швидких натискань в центрі грудної клітини.
 А Л ГО Р И Т М Р У Ч Н О Ї Д ЕФ І Б Р И ЛЯ Ц ІЇ

1. Впевніться що є зупинка кровообігу

2. Почали СЛР
3. На моніторі ЕКГ – ФШ/ШТ
4. Подовжіть СЛР
5. Правильно розташуйте електроди: під правою ключицею, по лівій
середнєаксілярній лінії
6. Вибрати необхідну енергію заряду
 А Л ГО Р И Т М Р У Ч Н О Ї Д ЕФ І Б Р И ЛЯ Ц ІЇ

7. Вимикнути кисень
8. Нажати кнопку «Заряд»
9. Дати команду «Відійти від хворого», подивитися навкруги та
бути впевненим, що команда виконана
10. Впевнитися, що на мониторі ЕКГ ФШ/ШТ та виконайте розряд
11. СЛР протягом 2 хвилин
12. Знов оцінити ритм на мониторі
 ДЕФІБРИЛЯЦІЙНІ, НЕДЕФІБРИЛЯЦІЙНІ РИТМИ

START PAUSE

Дефібриляційні
(VF / без пульсова VT)
СЛР
Оцінка
ритму

Недефібриляційні
(PEA / Aсистолія)

Мінімізація перерв в натисканні грудної клітки

 ДЕФІБРИЛЯЦІЙНИЙ (VF)

Хаотичні,нерегулярні Нескоординованих
хвилі електрична активність
Не можливо розпізнати Виключити артефакти
комплекс QRS – Рух
Не визначена частота та – Eлектричні перешкоди
амплітуда
 Д ЕФ І Б Р И ЛЯ Ц ІЙН И Й ( V T )

• Moноморфна VT Поліморфна VT
• Ритм з широкими комплексами – Torsade de pointes

• Високої частоти
• QRS однакової морфології
Д ЕФ І Б Р И ЛЯ Ц ІЙН І ( V F / V T )

RESTART
CPR

Оцінка
ритму
ДЕФІБРИЛЯЦІЙНИЙ РИТМ (VT)

Заряд енергії

Оцінка
ритму
 ДЕФІБРИЛЯЦІЙНІ (VF / VT)

Відразу
розпочати СЛР

Оцінка
ритму
 ДЕФІБРИЛЯЦІЙНІ (VF / VT)

Відразу
розпочати СЛР

Оцінка
ритму

Мінімізація перерв в компресіях

MINIMISE INTERRUPTIONS грудної
IN CHEST клітки
COMPRESSIONS
 П О С Л І ДО ВН ІС Т Ь Р О З Р Я Д І В

ЗК без свідків ЗК з мониторомв ВРІТ,

в ВРІТ, операційній, ангіо-

- СЛР гарної якості - 3 послідовних розряда

- Підготовка дефібрилятора - 2 хвилини СЛР
- 1 розряд
- 2 хвилини СЛР
 Я К ЩО Ф Ш / Ш Т З Б ЕР І ГА Є Т Ь С Я

Виконайте 2й розряд

2й та послідуючі розряди 120-360 Дж

СЛР 2 хвилини

Адреналін після 3 розраду

Виконайте 3 розряд

Аміодарон після 3 розряду

СЛР 2 хв . Під час СЛР

Адреналін 1 мг в/в
Аміодарон 300мг в/в
 НЕДЕФІБРИЛЯЦІЙНІ

Shockable
(VF / Pulseless VT)

Оцінка
ритму

Недефібриляційні
(PEA / асистолія)

MІНІМІЗАЦІЯ ПЕРЕРВ В КОМПРЕСІЯХ ГРУДНОЇ КЛІТКИ

 A С И С ТОЛ І Я

• Відсутня шлуночкової (QRS) активності

• Активність передсердь (зубець P) може зберігатись
• Рідко пряма лінія
• Aдреналін 1 mg IV кожні 3-5 min
 PEA

• Клініка зупинки кровообігу

• ECG може бути нормальною
• Aдреналін 1 mg IV кожні 3-5 min
З В О Р ОТ Н І П Р И Ч И Н И
 ВИСНОВКИ

• Важливість високої якості СЛР

• Мінімізація перерв в компресіях
• Дефібриляційні ритми VF/ без пульсова VT
• Недефібриляційні ритми PEA/Aсистолія
• Використай AED якщо не впевнений в ритмах
• Корекція зворотніх причин
• Роль реанімаційної бригади
 К А П Н О Г РАФ І Я

• Підтверджує вірне положення ЕТТ

• Частота дихання
• Якість СЛР
• Монітор ВСКО
• Прогноз СЛР
 В Н У Т Р І Ш Н Ь О ВЕН Н И Й ДО С Т У П

• Периферичні вени

• Внутрішньокостний доступ
В І Д Н О В Л ЕН Н Я С П О Н ТА Н Н О ГО К Р О В О О Б ІГ У
R E T U R N O F S P O N TA N E O U S C I R C U L AT I O N ( RO S C )

• Використовуйте підхід ABCDE

• SpO2 94-98% та нормальне РаСО2
• ЕКГ в 12 відведеннях
• Виявіть та лікуйте причину ГЗК
• Моніторуйте Т
 ПОСТРЕАНІМАЦІЙНА ХВОРОБА

Постреанімаційна хвороба (ПРХ) - це стан організму після перенесеної клінічної смерті (зупинки
кровообігу) з подальшим відновленням функції органів і систем
Стадії ПРХ:
• 1 стадія (6-8 год від початку лікування) — стадія нестабільних функцій, головними ознаками якої є
максимально виражене зниження (в 4-5 разів) перфузії тканин і наявність циркуляторної rіпоксії.
• 2 стадія (10-12 год від початку лікування) - відносна стабілізація основних функцій організму -
характеризується стабілізацією життєво важливих функцій, покращенням стану хворих, часто
тимчасовим. Одночасно зберігаються виражені порушення перфузії тканин (кровонаповнення
знижене в 2-2,5 раза), дефіцит об'єму циркулюючої крові (ОЦК). 3більшується втрата К+ і затримка
в організмі Na+, 3берігається лактатацидоз, що розвинувся раніше. Спостерігається виражена
Гinерферментемія. Вірогідно уповільнюється фібринолітична активність плазми крові.
 ПОСТРЕАНІМАЦІЙНА ХВОРОБА

• 3 стадія (кінець 1-2-1 доби лікування) - повторне погіршення стану хворих. У декого при нормальній
температурі тіла спостерігають тахікардію, задишку, підвищення АТ, особливо у молодих i ocіб
середнього віку, неспокій. Формується гіпоксія змішаного генезу внаслідок максимального
зниження транспорту кисню у зв'язку з порушенням властивостей гемоглобіну та утрудненням
дисоціації оксигемоглобіну, збереження зниженої перфузії тканин, шунтування кровотоку в
легеняхі гiподинамічного стану кровообігу. На цій стадії максимально виражені порушення
гемостазу і фібринолізу, що створюе умови для появи мікротромбів в органах і тканинах.
Розвиваються порушення функцій паренхіматозних органів: нирок за типом функціональної олігурії;
зростання гострої дихальної недостатності (ГДН) за типом неспецифічного ураження легень
("шокові легені"), рідше-печінки. Всі ці порушення мають функціональний характер і зворотні при
сприятливому перебігу.
 ПОСТРЕАНІМАЦІЙНА ХВОРОБА

• 4 стадія (3-4-та доби) має комбінований перебіг: сприятливий період стабілізації й

наступного покращення порушених функцій із можливим зниженням інтенсивності
лікування та одужанням без ускладнень; несприятливий - період подальшого погіршення
стану хворих у зв'язку з прогресуванням генералізованот запальної відповіді та
порушенням багатьох функцій організму. При цьому спостерігають посилення катаболізму,
інтерстиціального набряку легень, мозку, підшкірної клітковини, поглиблення гіпоксії
змішаного типу й гіперкоагуляції, появу гнійно-запальних ускладнень. Розвиваються явища
недостатності функції органів і систем: вторинні кровотечі з верхніх відділів ШКТ (ерозі),
психози з галюцинаторним синдромом, вторинна серцева недостатність, посилення ГДН,
панкреатит, розлади функції печінки, безкам'яний холецистит.
 ПОСТРЕАНІМАЦІЙНА ХВОРОБА

• 5 стадія (5-6-та доби) -розвивається тільки при несприятливому перебізі ПРХ.

Прогресують запальні та гнійні процеси: масивні пневмонії, часто нозокоміальні,
абсцедуючі; нагноєння ран, абсцеси м'яких тканин, гнійні плеврити. Незважаючи на
ранне використання антибіотиків i антисептиків, нерідко розвивається сепсис на тлі
виражених порушень клітинного і гуморального імунітету внаслідок тривалої тяжкої
гіпоксії змішаного генезу.
• Інтенсивну терапію постреанімаційної хвороби можна умовно розділити на декілька
етапів: невідкладні заходи; профілактика і лікування екстракраніальних порушень;
нормалізація функції ЦНС (профілактика набряку мозку, покращення метаболічних
процесів в нейронах та ін.).
 ПОСТРЕАНІМАЦІЙНА ХВОРОБА. ЛІКУВАННЯ

Принципи лікування.
Після відновлення спонтанного кровообігу
Екстрацеребральний гомеостаз
- Перші 15 хв. гіпертензія (САТ < 150 мм рт.ст.)/ далі підтримка нормотензії
- Підтримка нормального рівня РаО2 та РаСО2, нормоглікемії, нормотермії
- Гематокрит 30-35%
- Контроль судомної активності

Інтрацеребральний гомеостаз
- Гіпотермія перші 12-24 годин
 І Н Т ЕН С И В Н А Т ЕРА П І Я П О С Т Р ЕА Н І МА Ц ІЙН О ГО С И Н Д Р О М У

На современном этапе термин «постреанимационная болезнь», введенный В.А.

Неговским (1972), был заменен на термин «постреанимационный синдром», который можно
определить как специфическое патологическое состояние, развивающееся в организме
пациента вследствие ишемии, вызванной тотальным нарушением кровообращения и
реперфузии после успешной СЛР, и характеризующееся тяжелыми расстройствами
различных звеньев гомеостаза на фоне нарушенной интегративной функции ЦНС и развития
полиорганной недостаточности.
Прогностическая оценка состояния в постреанимационном периоде.
Коматозное состояние в течение 48 и более часов является предиктором плохого
неврологического исхода. Если через 72 часа после остановки кровообращения
неврологический дефицит составляет 5 баллов по шкале комы Глазго, отсутствует
двигательная реакция в ответ на болевое раздражение или зрачковый рефлекс, то данные
признаки являются предиктором развития персистирующего вегетативного состояния
 ПОСТРЕАНІМАЦІЙНА ХВОРОБА. ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

Принципы интенсивной терапии постреанимационного периода.

Интенсивная терапия постреанимационного периода нацелена на причины, вызвавшие
остановку кровообращения и реперфузионное повреждение органов.
Оксигенация и вентиляция. Артериальная гипероксия должна быть исключена, уровень
FiO2 должен обеспечивать SрO2 94–98 %, поскольку проведение ИВЛ с 100% кислородом
в первый час постреанимационного периода ассоциируется с плохими неврологическими
последствиями за счет создания дополнительного оксидативного стресса для
постишемических нейронов.
Поддержание нормоксемии (РаО2 75–100 мм рт.ст.) и недопущение гипоксемии (РаО2 <
60 мм рт.ст.); поддержание нормокапнии — уровня РаСО2 35–45 мм рт.ст.
Вазодилатация сосудов головного мозга, обусловленная гиповентиляцией, приводит к
повышению внутричерепного давления (ВЧД), так же как и вазоконстрикция, вызванная
гипервентиляцией, увеличивает церебральное ишемическое повреждение.
 П О С Т Р ЕА Н І МА Ц ІЙН А Х В О Р О Б А . П Р И Н Ц И П И Л І К У В А Н Н Я

Ранняя оптимизация гемодинамики.

Вследствие срыва ауторегуляции мозгового кровотока в постреанимационном
периоде уровень церебрального перфузионного давления (ЦПД) становится
зависимым от уровня среднего артериального давления (САД): ЦПД = САД – ВЧД.
Поэтому очень важным является поддержание нормотензии — систолическое АД
должно быть больше 100 мм рт.ст., САД > 65 мм рт.ст.
Рекомендуется использование инвазивного измерения АД и поддержка целевых
значений гемодинамики за счет коррекции инфузионной терапией возможной
гиповолемии и использования вазопрессорных и инотропных препаратов.
 П О С Т Р ЕА Н І МА Ц ІЙН А Х В О Р О Б А . П Р И Н Ц И П И Л І К У В А Н Н Я

Фармакологическое обеспечение для достижения целевых значений интенсивной терапии:

— мониторинг уровня лактата, являющегося маркером адекватности перфузии органов, и
поддержание его в пределах нормы;
— коррекция гипокалиемии, обусловливающей развитие желудочковой аритмии;
— диурез > 0,5 мл/кг/час;
— использование седативных препаратов и опиоидов короткого действия для возможности оценки
неврологического статуса пациента; — не рекомендуется рутинное применение миорелаксантов (за
исключением обеспечения целевого температурного менеджмента);
— тромбопрофилактика и профилактика развития стрессорных язв желудочно-кишечного тракта;
— поддержание целевого уровня гликемии 7,8– 10,0 ммоль/л. При превышении верхней границы
уровня глюкозы — коррекция инсулином короткого действия, не допуская при этом развития
гипогликемии (< 4,0 ммоль/л);
— начало насколько возможно раннего энтерального питания;
— не рекомендуется рутинное проведение антибиотикопрофилактики;
— не рекомендуется рутинное использование глюкокортикоидов
 А Л ГО Р И Т М В Е Д Е Н Н Я
П О С Т Р Е А Н І М А Ц І Й Н О ГО П Е Р І ОД У У
П А Ц І Є Н Т І В В КО М І

• Сердечно-легочная и церебральная
реанимация: новые рекомендации
Европейского совета по реанимации 2021
года.
 СОЦІАЛЬНА СМЕРТЬ

У випадку прижиттєвої загибелі мозку стан хворого визначають

поняттям "соціальна (мозкова, громадянська) смерть".
Соціальна смерть – це проміжок часу з моменту загибелі клітин
кори головного мозку й триває доки зберігається можливість
відновлення дихання та кровообігу.
 Т ЕР М І Н ОЛ О ГІ Я

• Децеребрація- перерив головного мозку вище довгастого. Характеризується

стійкою децеребраційною ригідністю м'язів (розгинальне положення кінцівок,
закинута голова), косоокість, патологічні рефлекси й рефлекси орального
автоматизму
• Декортикація-незворотнє пошкодження кори великих півкуль головного мозку
характеризується зникненням придбаних рухових, мовних, психічних навичок. Поява
згаслих симптомів орального автоматизму (смоктального, хватального).
• Смерть мозку – повне і незворотнє припинення всіх функцій головного мозку,що
реєструється при працюючому серці,на фоні штучної вентиляціі легенів,інфузійної та
іншої медикаментозної терапії.
 В ЕГ ЕТАТ И В Н ИЙ С ТА Н

Вегетативний стан – це явище, при якому

значно порушується робота кори головного
мозку. У крайніх ситуаціях можлива її повна
загибель. При подібному стані пацієнт втрачає
можливість виконувати вищу нервову
діяльність, тобто, мислити і запам’ятовувати
інформацію. Крім цього, втрачаються
неврологічні функції, за які відповідає кора
мозку.
О З Н А К И В ЕГ ЕТАТ И В Н О ГО С ТА Н У

У людини повністю відсутня свідомість. Він не розуміє, ким він є.

Також він нікого не впізнає зі свого оточення.
Збережені біоритми неспання і сну. Існує біологічне розмежування
між даними станами. Очі мають здатність самостійно відкриватися,
також це може стати реакцією на подразник.
Відсутні добровільні і усвідомлені руху. Залишаються тільки
рефлекторні дії, а також фізико-моторні рухи тіла. Наприклад, може
спостерігатися посмикування рук або ніг, голови, а також
безконтрольний рух губами.
У людей спостерігається кардіореспіраторна функція.
Пацієнт не може контролювати природні процеси. Тобто присутній
нетримання сечі і калу.
У людини немає реакції на стимулятори, як зорові, так і звукові і
тактильні. Тобто, він не може відповісти на прохання, а також на
команду. У пацієнта немає можливості пов’язувати слова і вимовляти
їх розбірливо.
 В ЕГ ЕТАТ И В Н ИЙ С ТА Н

• Відомі випадки досить тривалого (багаторічного) знаходження

пацієнтів в такому стані (наприклад, один пацієнт пробув в
такому стані, так і не прийшовши до тями, 25 років).
• ВС піднімає безліч етичних проблем, пов'язаних із
застосуванням критеріїв смерті і спробою дати оцінку межових
станів. Тут конфліктують такі етичні поняття, як "священність
життя" і "право на гідну смерть", а також "повага до
особистості", що виражається в практичних труднощі
прийняття сурогатних рішень в інтересах пацієнта.
 ДІАГНОСТИКА СМЕРТІ МОЗКУ

Наказ Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2020 року N 2559

ПОРЯДОК констатації та діагностичні критерії смерті мозку людини
• Показаннями до ініціації процедури є наявність коми III ступеня встановленої етіології за умови відсутності
факторів, що можуть вплинути на результати клінічного обстеження центральної нервової системи пацієнта
та незворотності змін, що спричинили кому.
• Констатація смерті мозку у дорослих здійснюється з проведенням двох послідовних клінічних неврологічних
обстежень та одного тесту апное. Для констатації смерті мозку у дітей необхідно проводити два послідовні
клінічні неврологічні обстеження та два тести апное.
• Період спостереження між двома клінічними обстеженнями повинен складати у випадку первинного
ураження - 6 годин для дорослих.
• Допоміжні методи обстеження для підтвердження смерті мозку застосовуються у випадках, коли хоча б один
з етапів клінічного обстеження не може бути виконаний (ушкодження обличчя, травми шийного відділу
хребта тощо). Допоміжні методи обстеження не є обов'язковими для процедури і не можуть замінити клінічне
обстеження.
 ЕВТАНАЗІЯ
• Термін евтаназія походить від двох грецьких слів «хороший» та «смерть». Він
означає легке безболісне припинення життя людини, яка невиліковно хвора і
зазнає болісних страждань.
• Термін евтаназія вперше вжив англійський філософ Френсіс Бекон у 16 столітті,
але саме явище існувало і раніше.
• Ще в первісних племенах хворі та старі люди йшли з поселень, щоб померти
та не ставати тягарем одноплемінникам.
• У Стародавній Греції вважалося, що можна позбавити життя невиліковно хворих
або людей з тяжкими пораненнями та травмами. Аналогічних поглядів
дотримувалися й у Стародавньому Римі.
• У Спарті вбивали немовлят, які народилися з потворністю, щоб позбавити їх
страждань і неповноцінного життя, а суспільство — від необхідності доглядати
таких дітей.
• З приходом християнства ставлення до евтаназії змінилося. Християнство
проповідувало святість життя та неприпустимість, гріховність убивства чи
самогубства. Вважалося, що життя, страждання та хвороби дані людині Богом,
тому добровільний відхід із життя — злочин проти Бога.
• У 19 столітті релігійні переконання не змінилися, але набула популярності
світська думка про те, що людина має право не страждати та легко піти з життя.
Припинення життя тяжкохворого стали вважати актом гуманності, так званим
вбивством із жалості.
 ЕВ ТА Н А З І Я

Виділяють декілька видів евтанизії, а саме активну та пасивну

евтаназію.
• У першому випадку смерть настає внаслідок введення хворому
смертельних препаратів.
• Пасивна евтаназія передбачає відмову від лікування, без якого хворий
неминуче помре, зокрема внаслідок відключення апаратів
життєзабезпечення.
Також евтаназія може бути добровільною та недобровільною.
• Добровільна означає, що хворий сам просить лікаря припинити його
страждання та допомогти піти з життя.
• Недобровільна (ортаназія) — коли хворий неспроможний самостійно
виявити бажання піти, наприклад через перебування у комі. У цьому
випадку рішення про застосування евтаназії приймають лікарі та
родичі.
 ЕВ ТА Н А З І Я

У деяких країнах евтаназія легалізована, наприклад:

• У Бельгії. У цій країні евтаназія дозволена не лише для дорослих, а й
для неповнолітніх. Дитячу евтаназію узаконено з 2014 року;
• Нідерландах. Зараз у цій країні розглядають питання про вирішення
евтаназії для здорових людей похилого віку, які втратили інтерес до
життя;
• Швейцарії. Тут евтаназію проводять у спеціалізованих клініках,
скористатися їх послугами можуть громадяни країни, і іноземці;
• Люксембурзі
• Данії
• Іспанії
• Новій Зеландії
• Франції
• 20 штатах США
• Канаді.
 А Л ЬТ ЕР Н АТ И В А ЕВ ТА Н А З І Ї

Для полегшення страждань на тяжкохворих пацієнтів надають паліативну допомогу.

• Її головний принцип — покращити якість життя хворого та його близьких.
• Мета паліативної допомоги — забезпечити хворому максимально можливий фізичний та
психологічний комфорт з урахуванням його стану, духовних, релігійних та соціальних
потреб.
• Паліативна допомога спрямована не тільки на порятунок пацієнта від болю та
полегшення його фізичних страждань. Вона включає також турботу, догляд,
психологічну підтримку хворої людини та родичів, які її доглядають.
• За підрахунками Міністерства охорони здоров’я України, щороку паліативно
допомоги потребують 1,5 мільйона пацієнтів.
 П РА В О В І ТА ЕТ И Ч Н І АС П ЕК Т И С Л Р

Часто професійний обов'язок лікаря, покликаного зберегти життя пацієнту,

вступає в конфлікт з його обов'язком полегшити його страждання і запобігти
інвалідності.
Важливим є розуміння працівниками служби надання медичних послуг
основних принципів прийняття рішення про початок реанімаційних заходів:
• принцип дії заради користі пацієнта
• принцип незавдання шкоди
• принцип справедливості
• принцип автономії пацієнта
Окремим пунктом у вирішенні даного питання є засвідчення волі пацієнта.
Декларація про незастосування спроби реанімації (Do Not Attempt
Resuscitation - DNAR) означає, що у випадку зупинки кровообігу або
дихання серцево-легеневу та мозкову реанімацію не розпочинають.
Дякую за увагу