МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.І. ПИРОГОВА

“Затверджено”
на методичній нараді кафедри
шкірних та венеричних
хвороб
з курсом ПО
протокол №_1_
Завідувач кафедри
________професор ЗВО
Сергій БОНДАР
«_29_»__серпня_2022_р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи студентів при підготовці

до практичного заняття

Навчальна дисципліна Дерматологія та венерологія

Тема заняття № 15 Третинний період сифілісу. Природжений сифіліс.

Курс 4

Факультет медичний факультет №1

Вінниця
 Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова

Кафедра шкірних та венеричних хвороб з курсом ПО

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ЗІ СТУДЕНТАМИ

4-ГО КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

МОДУЛЬ 1

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 5

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 15

Тема: Третинний період сифілісу. Вроджений сифіліс

Кількість навчальних годин: 2.

І. Актуальність теми.
На теренах бувшого СРСР захворюваність на сифіліс почала суттєво зростати
ще з кінця 80-х років. За останні 10-15 років як на Україні, так і в країнах СНД
вона реально зросла в 17-18 разів - тобто набула масштабу справжньої епідемії.
Прямим наслідком цього на початку XXI сторіччя стала поява значної кількості
хворих з пізніми та переважно латентними проявами цієї патології. При
третинному сифілісі крім шкіри і слизових оболонок обов'язково уражаються
вже майже всі внутрішні вісцеральні органи і тканини, причому при
злоякісному перебігу ці деструктивні зміни можуть призвести до передчасної
інвалідизації та смерті хворих. Таке інфекційне захворювання, як сифіліс є
особливо небезпечним в плані його появи та подальшого розвитку у вагітних
жінок і тому клінічні прояви цієї патології повинні знати лікарі усіх фахів, щоб
сприяти його ранній діагностиці, своєчасному лікуванню пацієнток та
проведенню відповідних профілактичних заходів що до попередження розвитку
вродженого сифілісу у новонароджених дітей.
ІІ. Навчальні цілі заняття.
Студент повинен ознайомитись з особливостями етіології, патогенезу,
клінічного перебігу, діагностики та лікування третинного періоду сифілісу та
вродженого сифілісу. ( - І)

Студент повинен знати:

- сучасне поняття про етіологію та патогенез сифілісу;

- шляхи та імовірні умови інфікування сифілісом;
- загальний перебіг сифілітичної інфекції;
- загальний перебіг та клініку третинного періоду сифілісу, особливості
горбикових сифілідів;
- клініку типових проявів гумозного сифілісу;
- характерні клінічні особливості вісцеральних уражень;
- діагностику та диференційну діагностику третинного періоду сифілісу;
- особливості клінічних проявів у вагітних жінок;
- характерні клінічні особливості вродженого сифілісу у немовлят;
- прояви раннього та пізнього вродженого сифілісу у дітей;
- про можливість бути професійно інфікованим в ході обстеження шкіри
та слизових у вагітних жінок; ( - ІІ)

Студент повинен оволодіти:

- збір загального та сексологічного анамнезу з наступним проведенням
детального клініко-лабораторного обстеження хворого;
- постановка попереднього клінічного діагнозу;
- забору крові для постановки серологічних реакцій;
- забору клінічного матеріалу для лабораторного підтвердження
третинного та вродженого сифілісу;
- проведення диференційного діагнозу;
- заповнення спеціальної медичної документації на венеричного хворого.
( - ІІІ)

Студент повинен вміти:

- цілеспрямовано зібрати загальний та епідеміологічний анамнез у хворих

з вищевказаною патологією та провести всебічне обстеження хворого;
- деонтологічно виважено вести себе з хворим, його статевими
партнерами, рідними та близькими;
- на основі результатів обстеження сформулювати попередній клінічний
діагноз;
- в разі потреби намітити план необхідного додаткового обстеження;
- роз'яснити хворому раціональну тактику його поведінки в ході
подальшого лікування та диспансерного спостереження. ( - ІІІ)

ІІІ. Цілі розвитку особистості.

Студент повинен:
- розвинути деонтологічні уявлення та вміти здійснювати деонтологічний
підхід до хворих з діагнозом третинний та вроджений сифіліс;
- на матеріалі теми розвинути почуття відповідальності за своєчасність і
правильність професійних дій на етапі діагностики третинного та
вродженого сифілісу;
- розвинути навички щодо психотерапевтичного підходу до хворих з
діагнозом третинний та вроджений сифіліс та їх родичів;
- сформувати систему сучасних правових понять, норм у контексті теми;
- оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з хворими і
його родиною.
 ІV. Міждисциплінарна інтеграція.

№ Дисципліни Знати Вміти

1. Попередні - анатомію, гістологію і
(забезпечуючі) фізіологію нормальної
1) нормальна анатомія шкіри;
2) гістологія - властивості сечі та
3) нормальна фізіологія крові;
4) біохімія - патогенез основних
5) патологічна фізіологія синдромів та
симптомів третинного
та вродженого
сифілісу.
2. Наступні (забезпечувані)
1) Акушерство та - послідовність - зібрати скарги та анамнез захворювання, враховуючи
гінекологія обстеження хворого; особливості, характерні для хворих з діагнозом
2) Педіатрія - основні клінічні третинного та вродженого сифілісу;
3) Терапія прояви третинного та - провести огляд хворого та виявити основні клінічні
4) Хірургія вродженого сифілісу симптоми захворювань;
5) Неврологія - відобразити результати огляду в історії хвороби;
6) Травматологія - провести інтерпретацію отриманих даних
лабораторних досліджень
3. Внутрішньопредметна
інтеграція
- поставити розгорнутий клінічний діагноз в типовому
1) методика Основні клінічні
випадку;
обстеження шкіри симптоми третинного та
- призначити дослідження (клінічне, біохімічне,
(скарги, анамнез, вродженого сифілісу.
імунологічне, мікроскопічне);
об’єктивні та
додаткові методи) - намітити план лікування
 V. Зміст теми заняття. ТРЕТИННИЙ СИФІЛІС (SYPHILIS
TERTIARIA)

Третинний період сифілісу (пізній сифіліс, syphilis tertiaria seu gummosa) – це тяжке
хронічне системне інфекційне захворювання, при якому в уражених органах розвиваються
деструктивні патологічні зміни з порушенням їх функцій.
Клініка. Через 5-10 років, а інколи і пізніше, після зараження сифілісом починається
третинний період хвороби, , у тому випадку, коли хворий не отримав повноцінного
лікування або взагалі не лікувався. Рахують, що основними причинами появи ознак
третинного сифілісу є важкі супутні захворювання, хронічні інтоксикації, травми, перевтома,
неповноцінне харчування, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, імунодефіцитні стани, ВІЛ-
інфекція. У цьому періоді сифілісу може бути уражена шкіра, слизові оболонки, нервова та
ендокринна системи, кістки, суглоби, очі, внутрішні органи( серце, аорта, легені, печінка).
Розрізняють маніфестну (активну) стадію третинного сифілісу і приховану (латентну).
Маніфестна (активна) стадія третинного сифілісу супроводжується явними
ознаками сифілісу, прихована (латентна стадія – syphilis III latens) – характеризується
наявністю залишкових явищ (рубці, зміни кісток, інших органів) активних проявів хвороби.
У цьому періоді сифілісу прояви ураження практично не вміщують збудника, тому
вони не заразні. Прийнято розрізняти активний горбиковий або гумозний третинний сифіліс
(syphilis III activa, seu manifesta, tuberculosa, seu gummosa), що характеризується активним
процесом утворення горбиків та гум, розвиток яких завершується некротичним розпадом,
утворенням виразок, їх рубцюванням і появою нерівномірної мозаїчної пігментації.
Третинні сифіліди розміщуються групами в одній області, не супроводжуються
лімфаденітом. Поверхнево розміщені в шкірі горбики можуть групуватись у формі дуг,
кілець, гірлянд і, регресуючи, залишають після себе характерні атрофічні рубці (бурі плями з
явищами атрофії) з малюнком, що нагадує мозаїку. Глибоко розміщені горбики (гуми), що
виходять із підшкірної клітковини, досягають великої величини. Вони можуть
розсмоктуватись, проте частіше розпадаються, перетворюючись в глибокі, неправильної
форми виразки.
Класичні серологічні реакції в більшості випадків позитивні і по титру коливаються.
Проте у 35 відсотків хворих можуть бути негативними.
Своєрідний прояв цього періоду хвороби – третинна сифілітична розеола Фурньє у
вигляді червоно-синюшних, червоно-бурих або мідно-червоних крупних плям (10-15 см), що
розміщуються дугоподібно, переважно на боковій поверхні тулуба, спині. Вона не викликає
суб’єктивних відчуттів, не лущиться, не свербить, існує до року і більше. Після регресу
еритеми слідів не залишається, проте в окремих випадках відмічаються ділянки рубцевої
атрофії (симптом Ге).
Третинну розеолу Фурньє відрізняють від: трихофітії; мікроспорії гладкої шкіри
(міхурці в периферичній зоні еритематозних вогнищ, незначне лущення, виявлення спор і
міцелію гриба в лусочках, швидкий ефект при антимікотичному лікуванні); висівкоподібного
лишаю; рожевого лишаю Жибера; токсикоалергодермії.
Горбиковий сифілід (поверхнева гума, третинна папула, syphilis tuberculosa) –
найчастіша форма третинного сифілісу. Морфологічним елементом цього висипу є горбик у
вигляді щільного, різко окресленого інфільтрату величиною до 0,5-0,8 см в діаметрі,
закладеного в товщі шкіри. Горбиковий сифілід має напівсферичну форму, одна третина
його піднімається над її повернею, коричнево-червоного або синювато-темно-червоного
кольору, відмежований від тканин. Висипання появляються хвилеподібно. Тому, при огляді
хворого, є свіжі, зрілі елементи та горбики у стані розпаду, виразки, а, інколи, і рубці.
Відмічається їх виражена схильність до групування - у одних хворих вони розміщуються
згруповано, у других - у вигляді неповних кілець, півдуг, гірлянд, які при злитті утворюють
обширні ділянки ураження. Поверхня горбиків – блискуча, пізніше з’являються дрібні
лусочки, а при виразкуванні кірочки. Еволюція віувається по 2-х шляхах: без виразкування –
до утворення атрофічних рубців; з утворенням виразки, а згодом – «мозаїчного» рубця.
Виділяють такі різновиди горбикового сифіліду: згрупований; серпігінуючий
(«повзучий»); карликовий; дифузний («площадкою»).
При згрупованих горбикових сифілідах горбики розміщуються близько один до одного,
фокусно, не зливаються, зазвичай їх 10-20 в одній ділянці. Можуть знаходитись на різних
етапах розвитку (еволюційний поліморфізм). Горбик може розсмоктатись, залишаючи після
себе рубцеву атрофію, або перетворитися у виразку. Виразка округла, має щільний, пологий,
синюшно-червоний край, піднімається над рівнем шкіри. На дні виразки розміщується
некротична, розплавлена, брудно-жовтого кольору тканина (некротичний стрижень). Через
декілька тижднів некротичний стрижень відторгається, а виразка заповнюється грануляціями
і рубцюється. Рубець щільний, глибокий, зірчатий. На сифілітичному рубці ніколи не
відмічаються рецидиви горбиків.
Дифузний горбиковий сифілід (горбиковий сифілід площинкою) характеризується
зливанням горбиків. Виникає суцільна ущільнена темно-червона бляшка, розміром з монету і
більше (до ладоні), різної форми, з поліциклічними краями, інколи із незначним лущенням.
Розрішується шляхом розсмоктування (залишається рубцева атрофія) або виразкування із
подальшим утворенням рубця.
Серпігінуючий горбиковий сифілід (повзучий) появляється у вигляді невеликого
вогнища горбиків, що злилися. Поступово процес прогресує по периферії, а в центрі регресує.
Виникають обширні вогнища ураження з характерним рубцем в центральній зоні
(«мозаїчний» рубець в старих ділянках депігментований, а у більш свіжих – з різними
відтінками червоного кольору залежно від термінів його появи, з неоднорідним рельєфом
відповідно до глибини залягання окремих горбиків). По периферії вогнища горбикові
елементи на різних етапах розвитку (інфільтрати, виразкування), які утворюють своєрідний
фестончатий валик.
Карликовий горбиковий сифілід проявляється горбиками невеликих розмірів, зазвичай
розміщених згруповано. Вони ніколи не виразкуються, нагадують пустули, проте залишають
після себе рубцеву атрофію.
Диференційну діагностику горбикового сифіліду слід проводити з туберкульозним
вовчаком, туберкулоїдною лепрою, базаліомою.
Гумозний сифілід (сифілітична гума, syphilis gummosa, gumma subcutanea, syphilis
nodosa profunda) в даний час зустрічаються рідко. Проявляються окремими вузлами або
розмитою гумозною інфільтрацією. У клінічному перебігу гуми розрізнюють 4 періоди:
утворення і ріст; розм”ягшення; виразкування; рубцування.
Виникають гуми у підшкірній основі або у більш глибше розміщених тканинах. На
цьому етапі вони чітко відмежовані, щільні, не болючі утворення без запальних явищ, легко
зміщуються під шкірою. Поступово вузол збільшується і досягає величини горіху, а інколи
курячого яйця, спаюється з оточуючими тканинами і шкірою, яка поступово червоніє, а
потім наступає розм’якшення гуми та відмічається флюктуація. З невеликої нориці, яка
формується внаслідок витончення і прориву шкіри, виділяється невелика кількість в’язкої
рідини грязно жовтого кольору. Поступово отвір нориці збільшується і перетворюється в
глибоку виразку з щільними валикоподібними краями, які поступово знижуються в сторону
дна, де розміщується гумозний стрижень (грязно жовта некротична тканина). Після його
відходження, дно виразки виповнюється грануляціями, процес завершується рубцюванням.
Рубець спочатку червоно-бурий, в подальшому набуває коричневого відтінку і поступово
депігментується; рубець - глибокий, втягнутий, зірчастий, щільний.
Еволюція гуми продовжуються від декількох тижнів до місяців. Зазвичай гума не
викликає суб’єктивних відчуттів, окрім випадків, коли вона розміщується безпосередньо над
кісткою, поблизу суглобів, кута роту, язика, зовнішніх статевих органів. Якщо хворий
починає лікування до початку розпаду гуми, то може наступити її розсмоктування із
залишками рубцевої атрофії.
При достатній опірності організму гумозний інфільтрат може заміщуватись
сполучною тканиною, що піддається фіброзу (фіброзні гуми) з наступним відкладанням в
ньому солей кальцію. При таких змінах на передній і задній поверхнях великих суглобів
(колінних, ліктевих і ін.) виникають зазвичай поодинокі, «білясуглубові вузловатості»
Джансельма-Лютца, які ніколи не виразкуються і стійкі до терапії. .
Гумозні виразки можуть ускладнюватись вторинною інфекцією, рожистим
запаленням. Інколи вогнище розростається в глибину, і по периферії. Внаслідок глибокого
розміщення інфільтрату, втягнення у процес лімфатичних судин, порушення лімфовідтоку
з’являється слоновість. Частіше гуми виникають в ділянці гомілок, рідше – на верхніх
кінцівках, голові, грудині, животі, спині, в ділянці попереку.
Ураження слизових оболонок в третинний період хвороби зустрічається порівняно
часто. Сифіліди слизових оболонок більш яскраві, набряклі, з великою кількістю судин в
підслизовому шарі.
При третинному сифілісі у всіх внутрішніх органах можуть виникати обмежені вузли
та гумозні інфільтрати, а також спостерігатися різні дистрофічні процеси та обмінні розлади.
Частіш за все уражається серцево-судинна система (90-94%), рідше печінка (4-6%) та інші
органи – легені, нирки, шлунок, кишківник, яєчки та інш. (1-2%).
Третинний сифіліс кісток та суглобів проявляється у вигляді остеоперіоститу або
остеомієліту. Остеоперіостит може бути обмеженим і дифузним. Обмежений періостит – це
гума, яка у своєму розвитку або осифікується, або розпадається з утворенням типової
гумозної виразки.
Особливості сифілідів третинного сифілісу: мало заразливість; мономорфність та
асиметричність; сповільнений розвиток та регрес; відсутність гострозапальних явищ;
відсутність суб’єктивного відчуття; деструктивність вогнища ураження; рубцева атрофія, як
наслідок; виразкування з формуванням рубця; лімфаденіт не обов’язковий.
Діагностика. Підтвердити наявність сифілітичної інфекції важче, ніж може видатись
на перший погляд. Безпосередньо виявити бліду трепонему вдається рідко. не представляє
важкості. У випадку недостатньої вираженості симптомів діагностика затруднена і стає
можливою в комплексі з даними серологічних реакцій, гістологічних досліджень, пробного
лікування йодистим калієм, даних анамнезу.
Серологічні дослідження. Класичні серологічні реакції у більшості випадків
позитивні, по титру – коливаються. У 40% хворих третинним сифілісом стандартні
серологічні реакції крові можуть бути від”ємними, тому у всіх хворих необхідно
досліджувати кров на РІФ та РІБТ. Специфічні серологічні реакції майже завжди позитивні.
Після лікування КСР рідко стає повністю від’ємним, а специфічні серологічні реакції
практично ніколи не стають від’ємними.
Морфологічні дослідження. Суттєве значення мають гістологічні дослідження.
Виявляється специфічне гранулематозне запалення – сифілітична гранульома (нерідко її
важко диференціювати з туберкульозною та ін.)
Пробне лікування йодом. Корисна проба з йодистим калієм (при оральній терапії з
його допомогою протягом 5 діб наступає специфічний зворотній розвиток шкірних проявів
третинного сифілісу).
Проте, до початку проби необхідно виключити туберкульоз (ТВС) легень,
сифілітичну аневризму аорти, бо під дією йодистого калію можливе загострення TВС
процесу і перфорація аневризми аорти.
Диференційна діагностика. Стандартні серологічні реакції при сифілітичних гумах
позитивні у 60-70% хворих, РІБТ і РІФ – частіше. Для уточнення діагнозу, коли серологічні
реакції від’ємні, а клінічні прояви типові для третинного сифілісу, проводять
патоморфологічне дослідження біоптату та пробне лікування (diagnosis ex juvantibus).
 Диференціювати сифілітичну гуму до її розпаду потрібно з: ліпомами або
фіброліпомами (зазвичай множинні підшкірні більш м’які вузли, розміри яких довший час не
змінюються або збільшуються досить поволі); атеромами (поволі прогресуюча киста сальної
залози плотноеластичної консистенції, з чіткими границями, інколи нагноюється, при
пункції з неї вилучають зловонний сирний вміст); ущільненою еритемою Базена (щільні,
злегка болючі вузли, у молодих жінок та дівчаток, розміщені переважно на гомілках, шкіра
над ними червоно-синюшна, інколи вони виразковуються, існують довший час; загострення
буває в холодну пору року, реакція Манту позитивна, серологічні реакції, РІБТ, РІФ -
від’ємні). Після розпаду гуми її необхідно відрізняти від: коліквативного туберкульозу
шкіри (підшкірні вузли поступово збільшуються в розмірах, спаюються зі шкірою, котра стає
синюшною).

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Питання для самоконтролю І рівня складності:

1. Третинний сифіліс характеризується всім перерахованим, окрім:
А. Обмеженого ураження на шкіри
В. Фокусного розташування висипки
С. Схильності елементів до розпаду
D. Утворення рубців на місці висипів
Е. Яскравого кольору елементів висипки
2. Що представляє собою сифілітична гума?
А. Пузир
В. Вузол
С. Папулу
D. Горбик
Е. Вегетацію
3. Наявні всі перераховані наслідки гумозних сифілідів, окрім:
А. Безслідне розсмоктування
В. Рубцева атрофія
С. Гнійне виразкування
D. Глибоке склерозування
Е. Атрофічне рубцювання
4. З якими захворюваннями слід диференціювати гумозний сифілід?
А. Туберкульозний вовчак, лепра, лейшманіоз
В. Склеродермія, псоріаз, нейродерміт
С. Короста, педикулез, демодекоз
D. Кропив’янка, лепра, червоний вовчак
Е. Пузирчатка, кропив’янка, екзема
5. Різновидами горбикового сифіліду є все перераховане, окрім:
А. Згрупованих
В. Карликових
С. Серпігінуючих
D. «Площадкою»
Е. Смугастих

Питання для самоконтролю ІІ-ІІІ рівнів складності:

Задача 1. У хворого віком 27 років після травми правої гомілки на ії зовнішній
поверхні виник вузол, який розіткнувся з виділенням невеликої кількості клейкої рідини
жовтуватого кольору. Виникла виразка округлої форми зі щільними рівними краями,
некротичними масами на дні. Суб`єктивні відчуття відсутні.
а). Який первинний діагноз?
А. Флегмона гомілки
В. Фурункульоз гомілки
С. Туберкульоз гомілки
D. Третинний сифіліс
Е. Вузловатий васкуліт
б). Складіть план додаткового обстеження хворого для підтвердження діагнозу.
Задача 2. Хворий віком 35 років більш 5 років тому лікувався з приводу вторинного
рецидивного сифілісу, не закінчив лікування, змінив місце проживання. При огляді – на
шкірі лоба та носу наявний висип горбиків. Реакція Вассермана, РІБТ, РІФ позитивні.
а). Про яке захворювання треба думати?
А. Вторинний сифіліс
В. Червоний вовчак
С. Туберкульозний вовчак
D. Вузловатий васкуліт
Е. Третинний сифіліс
б). Складіть план лікування хворого.
Задача 3. Хворий віком 63 років звернувся до лікаря із скаргами на наявність
протягом 2-х місяців на шкірі правої ступні висипів без суб`єктивних відчуттів.
Захворювання ні з чим не пов’язує. Раніш ніколи не отримував лікування. При огляді: в
області п’ятки і тила правої ступні наявні висипи горбиків синюшного і бурого кольору,
окремі елементи гладенькі, блискучі, а на деяких – виразкування. По периферії вогнища
розташовані нові елементи. На місці попередніх елементів наявна рубцева атрофія та
мозаїчні рубці. Реакція Вассермана негативна, РІБТ позитивна.
а). Ваш діагноз?
А. Глибока піодермія
В. Глибокий мікоз
С. Третинний сифіліс
D. Вузловата еритема
Е. Індуративна еритема
б). Який додатковий метод лабораторного дослідження необхідно провести для
встановлення кінцевого діагнозу?
Задача 4. Жінка віком 65 років відмітила у себе гугнявість голосу, незручність при
розмові. При огляді язик збільшений у розмірі, безболісний, щільний, що погіршує його рух.
Підщелепні лімфовузли не збільшені. РВ негативна, РІБТ позитивна.
а). Ваш діагноз?
А. Кандидозний глосит
В. Туберкульозний глосит
С. Сифілітичний глосит
D. Вовчаночний глосит
Е. Герпетичний глосит
б). Тактика ведення хворої.
Задача 5. У чоловіка віком 70 років в області розгинальної поверхні колінного
суглоба є кулеподібне утворення величиною з куряче яйце, щільної консистенції, безболісне,
рухоме. Шкіра над ним незмінена. РВ негативна, РІБТ та РІФ позитивні.
а). Ваш діагноз?
А. Туберкульоз шкіри
В. Вузловата еритема
С. Ревматоідний артрит
D. Сифілітична гума
Е. Індуративна еритема
б). Які різновиди сифілідів при третинному періоді захворювання Ви знаєте?
 Відповіді до питань І рівня складності:
1 – Е; 2 – В; 3 – А; 4 – А ; 5 – Е
Відповіді до питань ІІ-ІІІ рівня складності:
1а – D; 2а – Е; 3а – С; 4а – С; 5а – D
 ПРИРОДЖЕНИЙ СИФІЛІС (SYPHILIS CONGENITA)
Природжений сифіліс (ПС, syphilis congenita) - це коли інфікування блідою
трепонемою відбулося від хворої матері в період внутрішньоутробного розвитку майбутньої
дитини.
Вплив сифілітичної інфекції на вагітність і питання профілактики. Вагітна жінка
може заразитися сифілісом у любий термін вагітності і здатна передати плоду інфекцію у
будь-якій стадії сифілісу. При відсутності лікування вагітних, з діагнозом вторинний сифіліс,
інфікування плоду відбувається у 100%. На наслідки вертикальної передачі сифілісу плоду
впливає термін вагітності матері. Сифілітична інфекція у першу половину вагітності може
викликати самовільний викидень або сифілітичне ураження плоду, випадки сифілітичного
мертвонародження (25%). Сифілітична інфекція у другій половині вагітності може призвести
до народження асимптомних немовлят, у яких з часом можуть розвинутися клінічні прояви
сифілісу. При захворюванні вагітної сифілісом перед пологами передача сифілісу плоду
варіює, але зменшується з часом.
Профілактика природженного сифілісу складається з
1. Вассерманізації вагітних при постановці їх на облік у першій половині вагітності; другий
раз у 2-ій половині вагітності та по епідемічним показам; 3-ій раз в пологовому будинку до
пологів і 4-ий раз через 14 днів після пологів.
2. Детального збору акушерського і сімейного анамнезу, консультація невропатолога,
офтальмолога, обстеження чоловіка.
3. Сонографічне обстеження вагітних при сифілісі виявляє постнатальні ускладнення.
4. Госпіталізація жінок без обмінної карти у обсерваційне відділення.
Повноцінне лікування вагітних згідно встановленого діагнозу і своєчасне
профілактичне лікування за рекомендованими схемами з високою вірогідністью забезпечує
профілактику природженного сифілісу. Діагноз природженного сифілісу повинен базуватися
з урахуванням даних анамнезу матері, клінічного, серологічного,рентгенологічного
обстеження матері і дитини. У дітей молодшого віку необхідно виключати статеву наругу як
причину раніше набутого, ніж природженного сифілісу.
У звітні форми природженного сифілісу включають випадки природженного сифілісу
дітей і випадки сифілітичного мертвонародження.
Класифікація. За МКХ-10 розрізняють:
І. Ранній природжений сифіліс (syphilis congenita praecox) плоду і в дітей до 2 років
від народження:
1. Ранній природжений сифіліс з симптомами плоду і в дітей до 2 років від
народження:.
2 Скритий природжений сифіліс у дітей до 2 років без симптомів з позитивними
серореакціями у крові і від’ємними у спинномозкової рідині.
3. Ранній природжений сифіліс не уточнений.
ІІ. Пізній природженний сифіліс (syphilis congenita tarda) із симптомами, які виявилися
через 2 роки і більш із моменту народження дитини після 2 років:
1. Пізній природженний сифіліс у дітей після 2 років з симптомами (ураження очей);
2. Пізній природжений нейросифіліс (ювенльний нейросифіліс)
3. Пізній природжений сіфіліс з іншими формами: ураження суглобів, тріада -
Гетчинсона, піздній кардіоваскулярний сифіліс, сифілітична остеохондропатія, сифілітичний
сідловидний ніс.
4. Пізній скритий природжений сифіліс у дітей після 2 років без симптомів, з
позитивними серореакціями і нормальним складом спинномозкової рідини.
5. Пізній природжений неуточнений сифіліс у віці 2 і більш років.
ІІІ. Природжений сифіліс неуточнений. (syphilis congenita latens) ранній і пізній - без
клінічних проявів із позитивними серологічними реакціями крові і негативними реакціями в
спинномозковій рідині у дітей відповідно до 2 років і старше за 2 роки.
 Клініка. Залежно від клінічної симптоматики особливостей перебігу хвороби, строків
її появи ПС поділяють на: сифіліс плаценти, сифіліс плоду, ранній ПС (від моменту
народження до 4 років), ПС пізній (у дітей старше 4 років), скритий ПС, якій спостерігається
у кожному віці.
Сифіліс плаценти і пуповини. Сифілітична плацента збільшена у масі по
відношенню до маси плоду (1:3-1:4), потовщена. У нормі співвідношення 1:6, (вага 500-600г.
в кінці вагітності). Колір плаценти блідо жовтувато-сірий, нагадує речовину головного
мозку. Плацента крихка, котиледони збільшені, легко відокремлюються один від одного.
При мікроскопічному дослідженні є тріада: гіпертрофія ворсинок плаценти;
проліферативні судинні зміни, гострі або хронічні вілюзити.
Рахують, що існує дві стадії ураження плаценти: реактивна і некротична (P. Walter,
1982). Остаточно доводиться діагноз сифілісу плаценти знаходженням блідих трепонем у
пуповині і інших органах плоду. У плаценті їх знаходять рідше.
Пуповина. Зміни у пуповині проявляються набряком, лейкоцитарною інфільтрацією
переважно судин м’язевого шару. У стінках судин (ендо,-мезо,-періваскуліт) може
спостерігатися потовщення інтими із звуженням їх просвіту. У пуповині знаходять часто
бліді трепонеми. Для патоморфологічного дослідження пуповини необхідно проводити її
забір біля плаценти (5-7см.) і занурити у пробірку з розчином формаліну 25%.
Внутрішньоутробний сифіліс чи сифіліс плоду. Патологоанатомічні і
патоморфологічні зміни плоду при класичному перебігу нелікованого сифілісу типові. Плід
гине внутрішньоутробно на 6-7 місяці вагітності з викиднем на 3-4 день після загибелі. Рідше
при сифілісі відбуваються викидні на 4-5 місяці вагітності.
Плід. У 80% плід мацерований, меншого розміру, маси, епідерміс рихлий, легко
сповзає шарами, або містить міхурі з рідиною (серозною, серозно-гнійною, геморагічною).
Бліда трепонема тропна до тканин мезенхімального ґенезу, зокрема: печінка - збільшена у
1,5-2 рази, щільна - «кремнєва печінка»; селезінка - збільшена, на розрізі червоно-бурого
кольору, із сірими відкладаннями на капсулі; легені - щільні. Ураження серця, кишкового
тракту, підшлункової залози спостерігається рідко.
Характерна типова мікроскопічна картина: при ураженні легень - вогнещева
катарально-десквамативна пневмонія «біла пневмонія»(Weber); печінки, легень, нирках,
селезінки, ендокринних залозх – дифузна дрібноклітинна інфільтрація, зміни судин,
розростання сполучної тканини. Усі тканини нафаршировані блідими трепонемами.
Починаючи з VI місяця вагітності уражаються кістки плоду, а саме: довгих
трубчастих і ребер у зоні росту між епіфізарним хрящем і діафізом. У нормі: межа між
хрящем і кісткою рівна, біла, ½ мм товщиною. А при сифілісі –до 2 мм і більше, сіро-
жовтуватого кольору, із зигзагоподібним краєм. Процес носить системний характер і
одночасно уражує верхні, нижні кінцівки, плоскі кістки черепу. Розвиваються
остеохондрити (Wegner) і періостити, які при рентгендіагнстиці плоду і є типовими.
Ранній природжений сифіліс. Ранній (РПС) поділяють на сифіліс грудного віку і
сифіліс раннього дитячого віку.
Сифіліс грудного віку. Ураження слизових оболонок і шкіри спостерігається в 15-60%
інфікованих немовлят. Висипи нагадує вторинний набутий сифіліс і найчастіше
представлений:
1. Плямисто-папульзним висипом на кінцівках, сідницях, спині, стегнах, підошвах, обличчі,
долонях, від рожевого, червоного до мідно-коричневого кольору з ледь помітним лущенням.
2. Дифузною формою папульозного сифіліду - плоский дифузний сифілід, або дифузна
інфільтрація шкіри Гохзінгера, або «дзеркальні» долоні і підошви. Дифузний інфільтрат
малоеластичний і навколо роту внаслідок цього формуються глибокі тріщинки, які
залишають після себе на все життя патогномонічний симптом - радіальні рубці Робінсона-
Фурньє.
3 Везикульозно-бульозними (сифілітичний міхурник новонароджених) висипання на долонях
і підошвах та їх еволюцією протягом 1-3 тижні.
4. Мокнучими висококонтагіозними папулами (широкі кондиломи) з локалізацією навколо
рота, ніздрів, кутиків роту і заднього проходу.
5. Петехіальними висипання, як наслідок жовтяниці, тромбоцитопенії, генералізованої
водянки.
Сифілітичний риніт (Coryza neonatorum) – класичний ранній симптом природженного
сифілісу, виниає від 1 тижня до 3 місяців. Носове дихання утруднене, що унеможливлює
годування. Носові ходи звужені, забиті серозно-гнійними виділеннями з кров’ю,
спірохетами. Дифузна інфільтрація слизової призводять до переходу патологічного процесу
на кістку, руйнації носової перегородки, формуванню «сідлоподібного» носу. Риніт
супроводжується ураженням гортані, сиплим плачем, афонією.
Ураження кісток (остеохондрити, періостити, остеомієліти, остеїти) відбувається у
низхідному порядку. Рідше уражуються череп, нижня щелепа, носова перегородка, китиці.
Найчастіше зустрічаються:
1. Остеохондрит Вегенера – нерідко однобічне ураження трубчастих кісток верхніх кінцівок
з набряком у ділянці епіфізів, болем – при пальпації, вимушеним положенням руки –
нерухома з внутрішньою ротацією та виглядом паралізованої – «сифілітичний ложний
параліч Парро». .Якщо ураження виникають двобічно в медіальних відділах проксимальних
метафізів великогомілкових кісток – це симптом Уімбергера.
2. Періост діафізу синтизує нові шари кістки, що рентгенологічно нагадує періостит.
Остеохондрити і периостити переважно самовільно регресують.
3. Зміни черепа внаслідок періоститів і екзостозів – «ягодицеподібний череп», іноді
комбінується з загальним його збільшенням (гідроцефалією), формується грушеподібна
форма обличчя «обличчя Веспасіана».
4. Ранне закриття великого тім’ячка при ПС.
Рентгендіагностика має високу цінність, порушення виникають дуже рано і
візуалізується у 75% на рентгенограмах, деколи до появи позитивних серореакцій і можуть
бути єдиним симптомом ПС. Рентгендіагностику треба проводити до 2-3 місяців після
народження дитини, у оскільки 85% хворих спостерігається типова симптоматика.
Диференційну діагностику проводять з TORCH-інфекціями, метафізальними
переломами, цингюо, рахітом, остеомієлітом.
Неврологічні зміни при РПС формуються у вигляді:
- менінгіту (ригідність потиличних м’язів, короткотривалі судоми, нерівномірність зрачків,
кривошия, випинання тім’ячка, розходження швів, у лікворі ознаки асептичного менінгіту з
позитивними результати нетрепонемних тестів);
- менінгоєнцефаліту (паралічі, парези, нерівномірне розширення зрачків);
- гідроцефалії. якая формується внаслідок запалення м’якої мозкової оболонки. Перебігає
гостро або хронічно. характеризується збільшенням розмірів черепа, розходженням швів,
випинанням очних яблук.
Природженний сифіліс раннього дитячого віку. Характеризується обмеженими
змінами на шкірі і слизових оболонках у вигляді невиликої кількості розеольозних і
папульозних елементів періоститами і остеоперіоститами. Переважають крупні папули і
широкі кондиломи. Слизові оболонки уражуються папульозними елементами, в кутиках роту
нагадують заїди при дріжджових або стрептококових процесах. На гортані папули
призводять до охриплості, осиплості, афоніі. Сифілітичний риніт виявляється рідко,
проявляється атрофічним катаром, деколи перфорацією носової перегородки. У дітей
можлива дифузна або вогнищева алопеція.
Вісцерити проявляються ущільненням і збільшенням печінки і селезінки. Рідше
уражуються нирки. Вісцеро-ендокринопатії (щитовидна залоза, гіпофіз) перебігають
безсимптомно і проявляються функціональними порушеннями. Часті – гіпохромна анемія і
лейкоцитоз.
Офтальмологічні порушення. При гістопатологічному дослідженні бліда трепонема
була виявлена у рогівці, склері, увеальному просторі, сітківці і оптичному тракті. Показано
персистенцію блідої трепонеми в кришталику. Найчастіше спостерігаються ретиніт і
іридоцикліт. Описано сифілітичний хоріоретиніт, який може закінчуватися рубцюванням та
ретинальною пігментацією, так званий симптом «солі та перцю».
Діагноз підтверджується серологічними реакціями крові (РВ, РІФ, РІБТ). В останні
роки почастішали випадки з незначною клінічною симптоматикою і скритим перебіом.
Піздній природжений сифіліс (ППС). ППС може проявлятися горбиково-
виразковими сифілідами і гумами з переважним розташування на тулобі, кінцівках, обличчі.
Закінчуються розпадом і утворенням фагеденічних виразок, перфорацій кісток носової
перегородки, твердого піднебіння, або в будь якому місці. Поряд із симптомами третинного
сифілісу у хворих можливо виявити прояви сифілісу грудного віку: рубці Робінсона-Фурнье,
«сідловидний» ніс, деформації черепа, залишкові явища остеоперіоститів, «шаблеподібні»
гомілки (викривлення наперед, сплощення з боків) У дошкільному віці (5-7років)
переважають ураження шкіри, при яких спостерігаються рецидивуючі папули, папуло-
горбики або гуми. У пізнішому віці бувають тільки горбикові і гумозні висипи.
Симптоми ППС поділяються на 2 групи:
1. Специфічні (патогномонічні), безумовні – вказують на природжений
характер сифілісу;.
2. Неспецифічі, недостовірні, які вимагають додаткового підтвердження
ППС.
Виділяють дистрофії (стигми), яки спостерігаються не тільки при ППС, але і при
інших захворюваннях.
Специфічна ознака ППС:
Тріада Гетчінсона («печатка» ППС):
- зуби Гетчінсона - дистрофія двох постійних верхніх середніх різців, які мають форму
викрутки з півмісяцевою виїмкою на ріжучому краї, проміжки між зубами розширені.
- інтерстиціальний (паренхіматозний ) дифузний кератит – важка запальна реакція
спочатку одно-, а потім двобічна: світлобоязнь, сльозотеча, розлите помутніння рогівки
молочного кольору, повна втрата зору. Можливо попередити при лікуванні дитини віком до
3-місяців.
- сифілітичний лабіринтит – ( глухота, пов’язана з ураженням VIII пари слухового
нерва) з’являється у дітей віком від 6 до 15 років. Уражуються обидва вуха, різко
погіршується слух, хворі скаржаться на запаморочення, шум і дзвін у вухах, закінчується
глухотою (найменш поширена ознака ППС).
До цих ознак додають :
- зуби Муна або Фурньє - специфічна дистрофія, при яких виявляється
недорозвиток жувальних горбиків перших нижніх молярів
- суглоби Клаттона - специфічний гоніт - хронічний синовііт колінних суглобів
без ураження хрящів та суглобів. Суглоб збільшується у розмірі, дещо набряклий, рухомість
не обмежена.
Неспецифічні чи недостовірні, чи вірогідних ознак пізнього природженого сифілісу
відносять різноманітні дистрофії, що мають меншу діагностичну цінність і вимагають
додаткового підтвердженнявродженого сифілісу. Найбільш часті зних:
- «шаблевидні» гомілки, що виявляються викривленням кісток гомілки наперед
унаслідок перенесеного раніше дифузного остеоперіоститу і реактивного остеосклерозу;
- «сідницеподібний» череп, що виникає в результаті одночасного розвитку обмеженої
гідроцефалії і специфічного остеоперіоститулобової і тім’яної кісток;
- «лорнетоподібний («сідлоподібний» або «козлячий») ніс, що розвивається
унаслідокперенесеного раніше сифілітичного риніту або гуми носової перетинки;
- рубці Робінсона-Фурньє – радіарні, які локалізуються навколо рота
післярозсмоктування інфільтрації Гохзінгера;
- аксифоідія– відсутність мечоподібного відростка;
- симптом Авситідійського-Ігуменакіса – потовщення грудинного кінця ключиці;
 - діастема Гаше – широко розставлені верхні різці;
- високий («олімпійський») лоб;
- симптом Дюбуа-Гіссара – інфантильний (укорочений) мізинець;
- горбикКорабеллі – п'ятий додатковий горбик на жувальній поверхні 1-го верхнього
моляра;
- високе «готичне» піднебіння, «олімпійський» лоб, зуб Муна (недорозвинення
жувальних горбиків перших молярів), мікродентія, гіпертрихоз.
Характерний розвиток сифілітичних гонітів (сіновіїтиКлаттона), переважно у віці 7-
15 років, при яких гостро або підгостро первинно уражаєтьсясиновіальна оболонка колінних
суглобів без ураженняхрящів і епіфізів кісток.
Дистрофії (стигми) ППС: симптом Авсітидійського-Ігуменакіса (потовщення
грудного кінця ключиці), відсутність мечоподібного паростка грудини (аксифоідія), високе
«готичне» піднебіння, симптом Дюбуа (скорочення нігтьової фаланги мізинця –
«інфантильний» мізинець), симптом Гоше (широко розставлені верхні різці), горбик
Карабеллі (наявність п’ятого додаткового горбика на жувальній поверхні першого моляра
верхньої щелепи), «олімпійське» чоло, виступаючі лобні і тім’яні горби без розмежувальної
полоси, гіпертрихоз.
Виявлення декількох дистрофій у поєднанні з однією із патогномонічних ознак або із
кількома недостовірними ознаками при позитивних серологічних реакціях крові та
анамнестичнх даних дитини і батьків є основою для постановки діагнозу ППС.
Вісцеропатії. При ППС ураження внутрішніх органів трапляється порівняно рідко.
Сердцево-судинні розлади мають перебіг за типом природжених кардіопатій, стенозу
мітрального клапана, звуження отвору легеневої артерії. Печінка уражена за типом
інтерстиціального гепатиту без різкого збільшення і затвердіння органу, можливий
атрофічний цироз печінки. Серед уражень нервової системи спостерігаються: затримка
розумового розвитку, гідроцефалія., судомний синдром, юнацька спинна сухотка з ранньою
атрофією зорового нерва.
Діагностика природженого сифілісу. Ймовірний ПС: стан дитини, мати якої мала
нелікований або погано лікований (меньше ніж за 30 днів до пологів) сифіліс, у пологах,
незважаючи на клінічні прояви у немовляти, чи немовля, яке має позитивні трепонемні тести
і будь-що з наведеного:
- вірогідні ознаки прироженого сифілісу при клінічному обстеженні,
- вірогідні ознаки прироженого сифілісу при рентгенографії довгих трубчастих кісток;
- позитивні специфічні тести в спинномозковій рідині (VDRL);
- підвищений рівень клітин чи білку в спинномозковій рідині;
- позитивний 19 IgM у РІФ-абс чи ІФА.
Підтверджений ПС – випадок, що підтверджений лабораторно.
Діагностика ПС є складною, так як 2/3 випадків є асимптомним перебігом від
народження дитини. Трансплацентарний перехід до організму плода материнських
трепонемних і нетрепонемних IgG ускладнює трактовку серологічних аналізів на сифіліс у
дитини. Визначення IgM, які виробляються організмом дитини є вирішальним, але
чутливість тестів остаточно не встановлена. Необхідно проводити багаторазовий контроль
клініко-серологічних показників.
Для діагностики природженого сифілісу необхідно ураховувати низку даних:
1. Знаходження блідої трепонеми у висипах, плаценті, пуповині чи автопсійному
матеріалі методом мікроскопії у темному полі зору, шляхом імунофлюоресценції,
гістологічного дослідження.
2. Епідеміологічних.
3. Клінічних;
4. Серологічних:
- ідентифікація сифілісу у матері;
- повноцінність материнського лікування;
- наявність клініко-лабораторних, рентгенологічних ознак сифілісу у дитини;
- порівняння титрів нетрепонемних реакцій дитини і матері.
При проведенні скринінгу на сифіліс перевага віддається результатам дослідження
сироватки матері у порівнянні з сироваткою новонародженного чи пуповинної крові.
Немовлятам, народженим від серопозитивних матерів, слід проводити кількісні
нетрепонемні тести з венозною, а не з пуповинною кров”ю, яка через вміст материнської
крові може давати псевдопозитивні реакції.
Обстеженню на природжений сифіліс підлягають діти, народжені від
серопозитивних матерів, що відповідають будь-якому критерію:
1. Нелікований сифіліс (жінку, проліковану за схемою, яка не відповідає чинній інструкції,
слід вважати нелікованою).
2. Серологічні дані рецидиву чи реінфекції після лікування: збільшення у 4 рази чи більше
титру нетрепонемних антитіл.
3. Лікування сифілісу під час вагітності еритроміцином. Лікування сифілісу менше, ніж за 30
днів до пологів.
4. Лікування протягом вагітності сифілісу пеніциліном за відповідною схемою, але титри
нетрепонемних антитіл після лікування не знизилися до відповідного рівня (зниження в 4 або
більше разів).
5. Відсутня документально підтверджена історія лікування сифілісу.
6. Лікування перед вагітністю відповідне, але через недостатній серологічний контроль
бракує даних щодо відповідного зниження серологічних реакцій, а також для виключення
реінфекції (зниження у 4 рази титрів для пацієнтів, пролікованих від раннього сифілісу;
стійкі титри, що знижуються в 4 або менше разів для інших форм сифілісу).
Жодне немовля не повинно залишити лікарню без встановленого серологічного
статусу його матері, який був би задокументований хоча б раз протягом вагітності.
Серологічне обстеження також повинно проводитися в пологах в популяції з високим
ризиком природженого сифілісу. Серологічні реакції можуть бути негативними у немовлят,
які інфікувалися в пізніх термінах вагітності.
Обстеження немовлят з підозрою на природжений сифіліс:
Клінічне та лабораторне обстеження немовлят, народжених від матерів, які хворі на
сифіліс, що відповідають вищезазначеним критеріям, включає:
1. Клінічне обстеження з метою встановлення клінічних ознак сифілісу: жовтяниця
(невірусний гепатит), гепатоспленомегалія, риніт, шкірний висип, широки кондиломи і/чи
псевдопараліч кінцівок.
2. Кількісний нетрепонемний тест з сироваткою крові дитини (а не з пуповинною кров’ю).
3. Визначення клітин, білка, RW у спинномозковій рідині.
4. Рентгенографія довгих трубчастих кісток.
5. Інші клінічно показані дослідження (рентгенографія грудної клітки, загальний аналіз
крові, печінкові проби).
6. Визначення IgM - антитіл для дітей, які не мають ознак природженого сифілісу при
вищезазначеному обстеженні, методами, які мають тимчасовий або стандартний статус.
7. Патогістологічне дослідження плаценти чи пуповини з використанням специфічного
флуоресцентного світіння антитіл.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Питання для самоконтролю І рівня складності:

1. Основними ураженнями шкіри та слизових оболонок при ранньому природженому
сифілісі є все перераховане, окрім:
А. Дифузної інфільтрації шкіри
В. Папульозних висипів
С. Сифілітичного риніту
 D. Сифілітичної пузирчатки
Е. Фолікулярного кератозу
2. При ранньому природженому сифілісі спостерігається:
А. Псевдопараліч Парро
В. Остеохондрит 3 стадії
С. Остеохондрит 2 стадії
D. Остеоперіостит
Е. Усе перераховане вірно
3. Співвідношення маси плаценти до маси плоду у нормі складає:
А. 1:5 або 1:6
В. 1:3 або 1:4
С. 1:7 або 1:8
D. 1:2 або 1:3
Е. 1:9 або 1:10
4. При сифілітичному ураженні плаценти зміни спостерігаються:
А. У материнській частині
В. У зародковій частині
С. Значні зміни відсутні
D. Усе перераховане вірно
Е. Нічого з перерахованого
5. До достеменних ознак пізнього природженого сифілісу відноситься все перераховане,
окрім:
А. Паренхіматозного кератиту
В. Лабиринтної глухоти
С. Бочкоподібних зубів (зубів Гетчинсона)
D. Гнійного увеїту
Е. Усе перераховане, окрім увеїту

Питання для самоконтролю ІІ-ІІІ рівнів складності:

Задача 1. Дитина вагою 2,4 кг народилася від жінки, яка перехворіла на активний сифіліс.
Підшкірно-жирова клітковина недорозвинена, макроцефалія, великий живіт, при пальпації –
збільшення печінки та селезінки.
а). Ваш діагноз?
А. Недоношена дитина
В. Вроджена патологія
С. Вроджений сифіліс
D. Вроджений токсоплазмоз
Е. Ектодермальна дисплазія
б). Які зміни можливі при обстеженні плаценти?
Задача 2. Дитина вагою 3,5 кг народилася від жінки, яка перехворіла сифілісом. При огляді
мікропедіатром змін не виявлено. Через три тижні у дитини з’явилось важке дихання, яке
супроводжувалося сопінням. Потім з`явився серозний, а в подальшому – гнійний
відокремок, кірки; важке смоктання. Протягом місяця дитина прибавила у вазі лише 100 г.
При обстеженні: реакція Вассермана позитивна.
а). Ваш діагноз?
А. Риніт аденовірусний
В. Риніт сифілітичний
С. Вроджені аденоїди
D. Вроджений токсоплазмоз
Е. Герпетична інфекція
б). Назвіть стадії сифілітичного риніту.
Задача 3. У 9-ти місячної дитини на початку ходьби незабаром виник перелом правої ноги.
При рентгенологічному обстеженні знайдено симетричне ураження кісток обох гомілок,
смуга розряження між епіфізом та діафізом склала 5 мм (внутрішньоепіфізарний перелом).
Реакція Вассермана у дитини та матері позитивні. Під час вагітності реакція Вассермана була
негативна.
а). Ваш діагноз?
А. Сифілітичний остеохондрит
В. Псевдопараліч Парро
С. Сифілітичний періостит
D. Сифілітичний остит
Е. Сифілітичний остеоперіостит
б). Тактика ведення хворої дитини.
Задача 4. У дитини віком 10 тижнів, народженої від жінки, яка перехворіла сифілісом, на
шкірі долоней і підошв з`явилась еритема, потім інфільтрація шкіри. Поверхня потовщеної
шкіри гладенька, еластичність знижена, шкіра напружена, є поодинокі тріщини. При
обстеженні: реакції Вассермана, РІТ, РІФ – позитивні.
а). Ваш діагноз?
А. Вульгарний псоріаз
В. Сифілітична пузирчатка
С. Атопічний дерматит
D. Дифузна сифілітична інфільтрація
Е. Вроджена пузирчатка
б). Які ще ознаки раннього вродженого сифілісу розрізняють?
Задача 5. У новонародженої дитини на 5-й день життя на шкірі долоней, підошв, тулуба,
сідниць з’явилися пузирі розміром від горошини до вишні з серозним вмістом та
напруженою покришкою. Пузирі оточені червоною облямівкою. На місці пузирів знайдені
ерозії з обривками покришок пузирів. Стан дитини задовільний.
а). Про яке захворювання треба думати в першу чергу?
А. Епідемічна пузирчатка новонароджених
В. Сифілітична пузирчатка
С. Природжена пузирчатка
D. Неутримання пігменту
Е. Бульозне імпетиго
б). Які додаткові методи обстеження необхідні для підтвердження діагнозу?
 Структурно-логічна схема 1.

Третинний період сифілісу

Етіологія: Бліда трепонема (Treponema pallidum)

Шляхи зараження: Статевий
Гематогенний
Побутовий
Трансплацентарний

Класифікація: Сифіліс третинний активний

Сифіліс третинний прихований

Клінічні прояви: Шкірні прояви, прояви на слизових

Ураження внутрішніх органів
Ураження кісток
Ураження систем
Шкірні прояви:
Гумозний сифілід
Горбиковий сифілід
Ураження внутрішніх органів

• мозку - менінгіт, гідроцефалія, сухоти, табес;

• печінка - сифілітичний гепатит;
• шлунок - хронічний гастрит, ізольована гума;
• легені - хронічна інтерстиціальна пневмонія
• нирки-ліпоїдний нефроз, гломерулонефрит;
• серце - мезоаортіт, міокардит, аневризма аорти;

Особливості третинного періоду сифілісу

- має недоброякісний перебіг - є явища деструкції шкіри та слизових;

- порушення загального стану переважно відсутні;
- суб'єктивні відчуття або відсутні, або дуже слабо виражені;
- клінічні прояви на шкірі є майже незаразними;
- відсутність гострозапальних явищ;
- сифіліди буро-червоного кольору з фіолетовим відтінком;
- фокусне (ізольоване) розташування елементів висипки;
- добре піддається специфічному лікуванню йодидом калію;
- без лікування клінічні прояви (гуми, горбики) існують дуже довго;
- під впливом терапії висипка досить швидко зникає;
- ураження внутрішніх органів і нервової системи здебільшого органічні;
- РВ слабо позитивні (2 + або 3+), а у третини хворих і зовсім негативні;
- РІФ - РІБТ майже завжди позитивні.

Діагноз:
Клінічні прояви хвороби, анамнезу, результати клінічного, бактеріоскопічного, серологічного, імунологічних
досліджень (РВ, РІФ, РІБТ, ІФА), інструментальних (МРТ)

Лікування: Антибіотики пеніцилінового ряду, відповідно схеми, затвердженої МОЗ України

 Структурно-логічна схема 2.

Вроджений сифіліс

Етіологія: Бліда трепонема (Treponema pallidum)

Шляхи зараження: Трансплацентарний

Класифікація:
Сифіліс вроджений ранній:
Cифіліс плода
Сифіліс дітей грудного віку
Сифіліс дітей раннього дитячого віку
Сифіліс вроджений пізній:
Достовірна ознака - тріада Гетчінсона: паренхіматозний кератит, специфічний лабіринтит, зуби Гетчінсона
Вірогідні ознаки – рубці Робінсона-Фурньє, деякі форми нейросифілісу, сифілітичний хоріоретиніт, сіднице подібний
череп, сідловидний ніс, специфічна дистрофія зубів, шаблеподібні гомілки, синовії ти колінних суглобів, ознака
Авситидійського-Гігуменакіса

Особливості вродженого сифілісу:

- з самого початку хвороба носить генералізований характер з ураженням всіх систем і органів дитини,
що визначає важкість її перебігу та негативний прогноз;
 - відсутній твердий шанкер та супутній бубон;
- можливе одночасне існування клінічних проявів на шкірі вторинного та третинного періодів сифілісу;
-характерно поєднання специфічних проявів та дистрофічних пороків розвитку;
- клініка раннього та пізнього вродженого сифілісу змінює загальний вигляд дитини, обумовлює
специфічне ураження шкіри, слизових оболонок, а також ураження внутрішніх органів, зокрема
серцево-судинної системи, нервової системи, кісток, органів чуття;

Залежність наслідку вагітності від давності сифілітичної інфекції у матері:

Строк зараження матері: Наслідок вагітності:

А) Перед зачаттям, в момент Самовільний аборт (сифіліс плоду першої

або зразу ж після зачаття половини вагітності).
Б) В середині вагітності Передчасні пологи (сифіліс плоду другої
половини вагітності).
В) В кінці вагітності Ранній вроджений сифіліс у дитини.

Г) За багато років до вагітності Пізній вроджений сифіліс у дитини.

Діагностика:
Дані анамнезу, результати клінічного, бактеріоскопічного, серологічного досліджень (РВ, РІФ, РІБТ, МРТ, ІФА),
також можна використовувати метод конфронтації - тобто обстеження особи, від якої могло відбутися зараження.
VІ. План та організаційна структура заняття.
№ Навчальні Матеріали методичного Розподіл
Основні етапи заняття, цілі в Методи контролю і навчання забезпечення: часу (у
їх функції та зміст рівнях (контролю, наочності, хвилинах
засвоєння інструктивні)
Підготовчий етап
1. Організаційні заходи. 1-3 хв.
2. Постановка навчальних цілей та мотивація.
Контроль вихідного рівня знань, навичок,
3. умінь: 10-20 хв.
1. Визначення третинного та вродженого
сифілісу І
2. Етіологія та патогенез третинного та
вродженого сифілісу ІІ - Фронтальне експрес-опитування
3. Клінічні прояви цієї патології. (теоретично-усне). Питання І рівня.
4. Діагностика третинного та ІІ - Тестовий контроль ІІ рівня. Тести ІІ рівня.
вродженого сифілісу. ІІІ - Рішення стандартних задач. Задачі ІІ рівня.
- Практичний тренінг (формування Хворий.
навичок).
- Індивідуальний контроль Хворий.
практичних дій студента та їх
результатів.
Основний етап - професійні алгоритми
4. Формування професійних вмінь та навичок: Практичний тренінг. (орієнтовні картки) для 50-60 хв.
1. Провести ( по можливості) курацію формування практичних
хворого з діагнозом третинний або ІІІ навичок;
вроджений сифіліс. Професійний тренінг у вирішенні - хворі;
2. Скласти план обстеження хворого з ІІІ нетипових клінічних ситуацій. - алгоритми для
діагнозом третинний сифіліс. формування професійних
3. Скласти план обстеження хворого з вмінь;
діагнозом вроджений сифіліс. - хворі;
- історії хвороби;
- текстові ситуаційні
нетипові задачі.
 Заключний етап
5. Контроль та корекція рівня професійних 10-15 хв.
навичок та вмінь. ІІІ - Індивідуальний контроль - хворі;
навичок та їх результатів. - історії хвороби;
- результати лабораторного
- Рішення ситуаційних дослідження.
ускладнених задач; - задачі ІІІ рівня.
- тестовий контроль ІІІ рівня; - тести ІІІ рівня.
6. Підведення підсумків заняття Асистентський журнал.
(теоретичного, практичного,
організаційного).
7. Домашнє завдання. Орієнтовна карта для
1) основна література: самостійної роботи з
- лекційний матеріал літературою.
- Половые болезни И.И. Мавров
„Факт” Харьков 2005. С.201-224.
- Шапошников О.К. Венерические
болезни. Москва «Медицина» 1991.
С. 102-122, 216-246.
2) додаткова література:
- Инфекции, передаваемые половым
путем В.П. Адаскевич. Москва
«Медицинская книга» 2004. С. 35-41,
50-53.
VІІ. Матеріали методичного забезпечення заняття
VІІ.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття:
Задачі (-ІІ)
Тести (- ІІ)
VІІ.2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Професійний алгоритм щодо оволодіння навичками та вміннями

№ Завдання Вказівки Примітки

1. Оволодіти Виконувати у наступній Звернути увагу
методикою послідовності: на фактори, що
обстеження 1. Збір скарг. сприяли
хворого з 2. Збір анамнезу захворювання. виникненню
діагнозом 3. Збір анамнезу життя. даного
третинний 4. Огляд. захворювання.
сифіліс. 5. Пальпація шкіри.
6. Визначення патогномонічних
Оволодіти симптомів захворювання.
методикою 7. Провести лабораторне
обстеження обстеження.
хворого з 8. Інтерпретувати дані додаткових
діагнозом методів дослідження, дати їм
вроджений оцінку.
сифіліс
2.

В ході обстеження виявити:

1. Ступінь вираження клінічних
Провести курацію проявів.
хворого з 2. Відповідність скарг та даних
діагнозом об’єктивного обстеження даним
третинний додаткових методів.
сифіліс

Провести курацію
хворого з
діагнозом
вроджений
сифіліс

VІІ.3. Матеріали контролю для заключного етапу заняття:

Задачі (-ІІІ)
Тести (-ІІІ)
VІІ.4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів
Орієнтовна картка для організації самостійної роботи студентів з навчальною
літературою.

Навчальні завдання Вказівки до завдання Відпові

дь
Вивчити:
1. Що таке сифіліс? Дати визначення
2. Сучасне поняття про Визначити особливості
етіологію та патогенез
сифілісу. Визначити особливості
3. Загальний перебіг
сифілітичної інфекції. Перелічити
4. Групи ризику на сифіліс? Перелічити
5. На які періоди поділяється
третинний сифіліс? Перелічити
6. Назвіть основні клінічні
Перелічити
ознаки третинного сифілісу.
7. Назвіть ознаки сифілітичних Перелічити
горбиків.
8. Як лабораторно підтвердити Перелічити
третинний латентний
сифіліс? Дати визначення
9. Назвіть серологічні реакції
для діагностики сифілісу. Перелічити
10. Дайте характеристику
сифілітичної гуми. Перелічити
11. Які різновиди горбиків
Дати визначення
бувають при третинному
сифілісі? Перелічити
12. Які можливі варіанти Визначити особливості
закінчення вагітності при
сифілісі?
13. Що таке сифіліс плоду?
14. Що таке тріада Гетчінсона?
15. Який прогноз при
вродженому сифілісі?
VІІІ. Література

Навчальна
Основна література:

- лекційний матеріал
- Дерматологія і венерологія: підручник / В.І. Степаненко, А.І. Чоботарь,
С.О. Бондарь та ін. — 2-е видання, «Медицина» 2020. - 336 с.
- Сімейна медицина: у 3 кн. : підручник. Книга 3. Спеціальна частина.
Поліпрофільність загальної лікарської практики: підручник (ВНЗ IV р. а.)
/ Л.С. Бабінець, О.М. Барна, С.А. Бондар та ін. ; за ред. О.М. Гиріної,
Л.М. Пасієшвілі. — К. : ВСВ «Медицина», 2017. — 680 с.
- Половые болезни И.И. Мавров „Факт” Харьков 2005. С.201-224.
- Шапошников О.К. Венерические болезни. Москва «Медицина» 1991. С.
102-122, 216-246.
Додаткова література:

- Family Medicine: textbook: in 3 books. – Book 3: . Multidisciplinary General

Medical Practice Special part / L.S. Babinets, P.A. Bezditko, S.A. Bondar and
et al. – Кyiv: AUS Medicine Publishing, 2020. – 616 p. (in English)
- Dermatology, Venereology. Textbook / [Stepanenko V.I, Shupenko M.M.,
Mikheiev O.G. et al.];under edit. of V.I.Stepаnenko. – Kyiv: KIM, 2013.–560
p.
- Инфекции, передаваемые половым путем В.П. Адаскевич. Москва
«Медицинская книга» 2004. С. 35-41, 50-53.

Методична

- методичні розробки для практичних занять з шкірних та венеричних

хвороб для студентів 4-го курсу медичного факультету.
 ТЕМА № 15
Третинний період сифілісу. Природжений сифіліс.

1. Третинний сифіліс триває:

1) 9-12 тижнів;
2) 5-9 місяців;
3) 1-2 роки;
4) 7 років;
5) 25 років.*
2. Третинний горбиковий сифілід варто диференціювати з наступними
дерматозами:
1) Звичайний вовчак;*
2) Червоний вовчак;
3) Лепра;*
4) Екзема;
5) Псоріаз.
3. До різновидів форм горбикового сифіліду відносяться:
1) Згрупований;*
2) Карликовий;*
3) Серпігінуючий;*
4) Смугоподібний;
5) Площадкою.*
4. Гумозні ураження на шкірі слід диференціювати з:
1) Скрофулодермою;*
2) Трофічними виразками;*
3) Хронічною виразковою піодермією;*
4) Псоріазом;
5) Раковою виразкою.*
5. Зворотній розвиток гумозних сифілідів може відбуватися у вигляді:
1) Безслідного розсмоктування;
2) Рубцевої атрофії;*
3) Фіброзу;*
4) Виразкування;*
5) Ерозування.
6. Рубці при третинному сифілісі мають вигляд:
1) Втягнутих;
2) Плоских;
3) Атрофічних;
4) Зірчастих;*
5) Поверхневих.
7. Третинний сифіліс характеризується:
1) Обмеженими вогнищами ураження;*
2) Схильністю до розпаду;*
3) Утворенням рубців на місці розрішення третинних сифілідів;*
4) Яскравим забарвленням сифілідів;
5) Частим знаходженням блідих трепонем в сифілідах.
 Тестові завдання з банку даних «Крок-2»
ТЕМА № 15
Третинний період сифілісу. Природжений сифіліс. Лабораторна
діагностика венеричних хвороб. Лікування сифілісу.
1. Хворий 40 років скаржиться на висипку на шкірі, зниження слуху та
гостроти зору. Об’єктивно: у підлопатковій ділянці справа – напівкулясті
синюшно-червоні неболючі щільної консистенції згруповані горбики,
розміром з горошину, деякі з ознаками виразкування, на шкірі кінцівок -
“мозаїкоподібні” рубці. При рентгендослідженні – розширення висхідної
частини аорти. РІФ, РІБТ – позитивні. Реакція Васермана негативна. Ваш
діагноз?
1) Третинний період сифілісу;*
2) Туберкульозний вовчак;
3) Базально-клітинна карцинома;
4) Лепра, лепроматозний тип;
5) Трихофітія інфільтративно-нагнійна.
2. На прийом до лікаря принесли двохмісячну дитину в зв`язку з висипкою на
тілі. Мати скаржиться на те, що дитина неспокійна, часто кричить, погано
смокче груди через нежить. Объєктивно: на шкірі гомілок, долоней, підошв
спостерігаються напруженні серозно-гнійні пухирі діаметром до 0,6см.,
навколо них є твердий вінчік мідно-червоного кольору. На тулубі і кінцівках
відмічається багаточисленні лентикулярні папули синюшно-червоного
кольору. Вони мають напівшаровидну форму.
1) Ранній вродженний сифіліс;*
2) Епідемічна пухирчатка;
3) Бульозна токсикодермія;
4) Вульгарна пухирчатка;
5) Бульозне імпетіго.
3. У вагітної в другому триместрі діагностовано первинний сифіліс, з приводу
якого отримала адекватне антибактеріальне лікування. Вагітність доносила.
Період новонародженості перебігав без ускладнень, але у новонародженої
дитини виявлено високий титр протитрепонемних антитіл. Дитину слід
годувати:
1) Материнським грудним молоком;*
2) Донорським грудним молоком;
3) Адаптованою сумішшю;
4) Адаптованою соєвою сумішшю;
5) Простою молочною сумішшю.