Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Навчально-науковий медичний інститут
Кафедра громадського здоров’я

ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ФАКТОРІВ

ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ ТА
ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА
ВИКОНАЛА
СТУДЕНТКА ГРУПИ МЦ.М-802
МІГОТІНА АНАСТАСІЯ ЄВГЕНІВНА
ПЕРЕВІРИЛА
ДОЦЕНТ КАФЕДРИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я
ПІВЕНЬ СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА
СУМИ 2023
 Гігієнічна класифікація праці

З метою контролю умов праці, атестації робочих місць, розслідування

випадків професійних захворювань та отруєнь, розробки профілактичних
заходів та для здійснення інших завдань використовується “Гігієнічна
класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності
факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового
процесу” (наказ №528 від 27.12.2001р.) (додаток 1)
 Шкідливий виробничий фактор - фактор середовища і трудового
процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність,
тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове
або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і
інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я нащадків.

Небезпечний виробничий фактор - фактор середовища і

трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання,
раптового різкого погіршення здоров'я або смерті. Залежно від кількісної
характеристики рівнів і тривалості дії окремі шкідливі виробничі фактори
можуть стати небезпечними.
3. Біологічні виробничі шкідливості:
•зоонозні бактерійні, вірусні, грибкові інфекції (сибірка, ящур, коров’ячий сказ, туляремія), інвазії,
алергійні захворювання (від тваринного, рослинного пилу) та інші;
•рослинні, тваринні отрути (напр. змієлови) та інші;
•виробничі біологічні об’єкти: антибіотики, білково-вітамінні концентрати, стимулятори росту, біологічно
активні препарати та ін.
4. Психофізіологічні виробничі шкідливості:
•фізичні перенавантаження: статичні (утримання великих вантажів); динамічні (підняття і переміщення
великих вантажів та його інтенсивність); гіподинамія, вимушене положення тіла, перенапруження
окремих органів;
•нервово-психічні перенавантаження: розумове перенапруження, перенапруження уваги, аналізаторів,
дуже інтенсивна зміна виробничих процесів, інформації, монотонність праці, психоемоційні
перенавантаження (напр. взаємовідносини “начальник - підлеглий”).
Вібрація – це механічні аперіодичні коливання, системи
з пружними зв’язками.
 За характером
спектру:
За походженням:
•широкосмугова За ступеням
•транспортна
•вузько смугова стикання з тілом
•технологічна
людини:
•транспортно-
•місцева
технологічна Класифікація •загальна
вібрації: •комбінована

За часовими
За частотними характеристиками:
характеристиками: •постійна
•низькочастотна •непостійна
•середньо частотна (коливальна,
•високочастотна переривчаста,
імпульсна)
 Вібраційна хвороба – професійне захворювання, основним
етіологічним фактором якого є виробнича вібрація і характеризується
поліморфністю клінічної симптоматики. Сприятливим фоном для
розвитку захворювання є супутні професійні фактори ризику: шум,
переохолодження, значне напруження м’язів плеча і плечового поясу,
вимушене положення тіла.

Залежно від дії вібрації на
організм
1. Від діі локальної вібрації;
2. Від діїї “комбінованої”
вібрації;
3. Від дії загальної вібрації.
За ступенем вираженості
патологічного процесу
1. Початкова стадія;
2. Помірно виражена стадія
(дистрофічних розладів);
3. Виражена (незворотніх
органічних змін);
4. Генералізована.
 Ангіодистонічний – він спостерігається при дії високочастотної
вібрації в початковій і помірно вираженій стадії. Основні скарги на
болі вночі, в руках, парестезії. Об’єктивно спостерігаються
незначні вегето-судинні розлади (похолодання і ціаноз кистей,
гіперестезія на окремих фалангах).

Ангіоспастичний синдром – розвивається при І, ІІ, ІІІ ст.

вібраційної хвороби при дії високочастотної і середньочастотної
вібраціїї. Для цього синдрому характерні вираженні парестезії і
помірні болі в руках, приступи ангіоспазму по типу “білих
пальців”. Об’єктивно знаходимо зниження температури шкіри на
кистях, підвищення порогу вібраційної чутливості, порушення
всіх видів чутливості по типу “рукавичок”, капіляроспазму.
Ангіоспастичні реакції залежно від важкості хвороби можуть
поширюватись на нижні кінцівки, судини серця, головного мозку.
 Синдром вегетативно-сенсорного поліневриту виникає при дії
вібрації різних частот, зустрічаються при помірній і вираженій
стадіях вібраційної хвороби. Синдром характеризується
інтенсивними болями і парестезіями в кінцівках, порушенням
поверхневої чутливості за поліневротичним типом, зниженням
температури шкіри, більш вираженими вегетативними розладами
(похолодання, гіпергідроз, ціаноз кистей).

Синдром вегетоміофасциту – характеризується поєднанням

вегетативно-сенсорного поліневриту з дистрофічними змінами в м’язах
плечового поясу (фасцикуліту, міозиту, фіброміозиту) і сухожилкового
апарату. Синдром характеризується наявністю виражених болей і
парестезій в руках, зниженням сили, дистрофічними змінами в м’язах
та інших тканинах опорно-рухового апарату, порушенням чутливості за
поліневротичним і сегментарним типами.
 Синдром пораження соматичних нервів (неврити, плексити, радикуліти).
Неврити і плексити в чистому вигляді при дії вібрації зустрічаються рідко, можна
говорити про поєднання їх з іншими симптомами, характерними для вібраційної
хвороби, вегето-сенсорним поліневритом, вегетоміофасцитом.

Діенцефальний з нейроциркуляторними порушеннями. Церебральні

симптоми розвиваються на фоні довготривалих периферичних вегетативно-
судинних і чутливих порушень, характерних для вібраційної хвороби.
Церебральні симптоми характеризуються церебральними вазомоторними і
вестибулярними порушеннями, які проявляються вегетативно-судинними
кризами.

Вестибулярний синдром розвивається при дії загальної вібрації.

Характеризується головокружінням, ністагмом, атаксією, вестибулярними
кризами.
 Клінічна картина. Залежно від ступеня
вираженості клінічної картини розрізняють
чотири стадії хвороби.

І стадія – початкових проявів. Характеризується явищами короткочасного

периферичного ангіодистонічного синдрому або сенсорною невропатією рук, при
якій хворі скаржаться на непостійні болі і парестезії. Порушення чутливості
найчастіше спостерігається в ділянці дистальних фаланг. Іноді може бути
акроспазм пальців, який швидко проходить. У цю стадію переважають
функціональні розлади, а тому вона є важкою для діагностики. Працездатність
не порушена.
 ІІ стадія – помірно виражених проявів. Їй притаманні більш стійкий
больовий синдром, тривалі парастезії і розлади судинної трофіки. Характерно,
що у цю стадію до існуючих уже змін тонусу капілярів приєднується
ураження і крупних судин, розлади чутливості стають більш чіткими,
наростають трофічні розлади, проявляється синдром вегетативно- сенсорної
поліневропатії в поєднанні із дистрофічними порушеннями опорно-рухового
апарату. Хворому стає важко виконувати роботу, але при активному лікуванні
і застосуванні відповідних профілактичних заходів може спостерігатися
регрес хвороби.

ІІІ стадія – виражених проявів. Виражені сенсомоторні

поліневропатії а також енцефалоневропатії, генералізований акроспазм з
ціанозом кистей, що змінюється парезом капілярів, різке зниження, а іноді і
повне випадіння вібраційної чутливості, трофічні ураження шкіри. Хворі у цю
стадію непрацездатні.
ІV стадія – генералізована. Зустрічається рідко, лише у випадках
довготривалого перебігу хвороби. Характеризується генералізацією
порушень судинно- нервової трофіки внаслідок ураження центральної
нервової системи, а саме тих її відділів які регулюють функцію судин.
Судинні розлади виражені не тільки на руках, а і на ногах.
 Основні симптоми вібраційної хвороби, обумовленої впливом загальної
вібрації:

вестибулопатії (головні болі, запаморочення)

деформуючий остеоартроз хребта
порушення секреторної та моторної функції ШКТ
ангіодистонічні зрушення
поліневропатії нижніх кінцівок
вплив на жіночу статеву сферу (дисменорея)
Пил – дисперсна система (аерозоль), у якій дисперсною фазою є
тверді частинки, а дисперсним середовищем – повітря.
Пил як шкідливий фактор виробничого середовища присутній у
роботі зубного техніка.
 Класифікація пилу:

1. За механізмом утворення:

- аерозолі дезінтеграції - аерозолі конденсації

(при подрібнюванні, (твердіння у повітрі
розмальовуванні, пари розплавлених
шліфуванні, свердлінні металів та інші
тощо); речовини).
 2. За розміром часток:

- аеросуспензії – частки
розміром більше 100
мікрометрів;
- аерозолі:
крупнодисперсні – розміром 100-
10 мкм. (власне пил)
середньодисперсні – розміром
10 –0,1 мкм. (хмара)
мілкодисперсні – розміром
менше 0,1 мкм. (дим)
 3. За хімічним складом (природою):

неорганічний (оксид кремнію, азбест, сіль, мінерали руд, металів,

ґрунту та інші);

органічний (рослинний, тваринний, синтетичних органічних

матеріалів, полімерів, пластмас, смол,);

змішаний (різні частинки неорганічної, органічної, біологічної

природи );

мікробіологічний (мікроорганізми, грибки).

 4. За дисперсністю:

видимий (понад 10 мкм);

мікроскопічний (від 0,25 до 10 мкм);

ультрамікроскопічний (менше 0,25 мкм)

 5. За дією на організм:

- фіброгенна (на легені)

- подразнювальна та запальна (на дихальні шляхи, очі, шкіру);
- алергенна;
- канцерогенна;
- мутагенна;
- токсична;
- радіоактивна
- дерматотропна;
- індиферентна та ін.
 Несприятливі прояви та захворювання,
пов’язані з дією пилу на організм

1. Запиленість атмосферного повітря знижує освітленість, інтенсивність

УФ радіації, сприяє появі похмурих погод (частки пилу – ядра
конденсації вологи), туманів, смогу.
2. Дія пилу на шкіру та слизові
оболонки проявляється в закупорці
вивідних протоків сальних і
потових залоз, розвитку мацерації
шкіри, слизових оболонок,
виникненню піодермій, алергії, а
ліпотропні складові пилу можуть
всмоктуватися, викликаючи
загальнотоксичну дію.
Забруднюючи одежу, пил знижує її
вентилюючу, паропровідну
функцію, негативно впливаючи на
теплообмін та дихання шкіри.
3. Дія пилу на дихальну систему сприяє розвитку ряду патологічних станів:
- загальнотоксична дія: розчинний у воді пил з легень та слизових оболонок
всмоктується, потрапляє у кров’яне русло і, залежно від тропності токсичної
речовини, викликає ту чи іншу патологію (отруєння свинцем, цинком,
стронцієм тощо):
- алергенні захворювання: ядуха, хронічний бронхіт, риніт, бронхіальна астма
(рослинний, шерстяний пил, сажа та інші);
- інфекційні захворювання з інгаляційним механізмом передачі (туберкульоз,
легенева чума та інші);
- пневмоконізи – фіброзні захворювання легень, спричинені тривалою дією
деяких видів неорганічного пилу (силікози, які спричиняються оксидом
кремнію, сидерози – залізним пилом, азбестози, антракози та інш.);
- рак легень – при дії хромового пилу, радіонуклідів, 3,4-бенз-а-пірену, 5,6-
дібензантрацену та інших канцерогенів.
Пневмоконіоз – хронічне професійне пилове
захворювання легень, яке характеризується
розвитком фіброгенних змін у результаті
тривалої інгаляційної дії фіброгенних
промислових аерозолів.
 Виділяють наступні види пневмоконіозів:

силікоз – пневмоконіоз, обумовлений

вдиханням кварцового пилу, який
містить вільний діоксан кремнію:
кварц, крістобаліт, трідиліт.
Найагресивнішим видом пневмоконіозу є силікоз ( лат. silex, silisis –
кремінь). В основі захворювання є розвиток вузликового фіброзу у
легеневій тканині, а також розростання фіброзної тканини вздовж
бронхів, судин, біля альвеол.

Хворі на силікоз скаржаться на задишку, кашель, біль у грудях.

Клінічна картина силікозу характерна тим, що відносно швидко
розвивається емфізема легень, ушкоджуються та деформуються
бронхи, які втрачають еластичність, утворюються бронхоектази.
Згодом задишка стає вираженішою, посилюється кашель з виділенням
значної кількості мокротиння. Спостерігається порушення змін
легеневої тканини. Гіпертрофія правого шлуночка зумовлює зміни
ЕКГ. Згодом на тлі легеневого серця і мускатної печінки розвивається
серцево-легенева недостатність. Таким чином, силікоз уражує весь
організм.
силікатоз –пневмоконіози, які виникають у результаті
вдихання пилу мінералів, які містять діоксид кремнію у
зв’язаному стані з різними елементами: Al, Mg, Ca, Fe
(антракоз, асбестоз, талькоз).
 Карбоконіози — пневмоконіози, спричинені дією пилу, що
містить вуглець (вугілля, графіт, кокс).

При карбоконіозах спостерігається помірно виражений, переважно

мілкоосередковий і інтерстиціальний фіброз. Найбільш поширеним
і практично важливим в цій підгрупі пневмоконіозів є антракоз,
розвиток якого можливий у шахтарів, зайнятих добуванням вугілля,
у робітників збагачувальних фабрик і деяких інших виробництв.

АНТРАКОЗ. Виникає і розвивається при тривалому стажі роботи

в шахтах (15—20 років і більше) і вдиханні повітря з високою
концентрацією вугільного пилу. Допустима концентрація для
пилу кам'яного вугілля, що містить менше
2% діоксиду кремнію — 10 мг/м3
  металоконіози – пневмоконіози, які виникають від дії пилу
металів: Fe, Al, Mn та ін. (сидероз, барітоз, алюміноз, бериліоз,
мангоконіоз);

 пневмоконіози, які обумовлені дією органічного пилу:

 рослинний (бісікоз – пил хлопка і льону), богасоз (пил цукрової
тростини), фермерська легеня (сільськогосподарський пил, який
вміщує мікроскопічні грибки);
 синтетичний (пил пластмас).

Деякі метали, такі як берилій, хром, кобальт та нікель, що

використовуються в якості сплавів для каркасу та інших компонентів
стоматологічних протезів, достатньо часто спричинюють розвиток
металоконіозів серед зубних техніків.
 Методика дослідження вмісту пилу в повітрі
При дослідженні запиленості проби повітря забирають на робочому
місці в зоні дихання робітника. За відсутності фіксованих робочих місць
проби повітря забирають у місцях періодичного перебування працюючих з
урахуванням маршрутів їх пересування. Проби слід забирати у момент
найбільшого пилоутворення. З метою вивчення ефективності пилоочисників
проби забирають у момент їх роботи та після вимкнення.
Гігієнічна оцінка включає кількісну оцінку ваговим методом та якісну
оцінку дисперсного та хімічного складу.
Кількісний вміст пилу в повітрі:
1) ваговий метод - визначення ваги пилу в одиниці об’єму повітря (мг/м3)
2) розрахунковий метод - підрахунок кількості пилинок в 1 см3 повітря.
 У випадку використання вагового методу вміст пилу в повітрі
робочої зони визначають шляхом зважування фільтра до і після
протягування через нього повітря.
Перед відбором проб фільтр закріпляють в алонжі
воронкоподібної форми та приєднують до електричного або
пневматичного аспіратора
Концентрація пилу у досліджуваному повітрі, мг/м3:

де q1 – початкова маса фільтра, мг;

q2 – маса фільтра з пилом, мг;

V0 – об’єм протягнутого через фільтр

повітря, приведений до нормальних умов, л;
де Р – атмосферний тиск, мм рт. ст.;

t – температура повітря, ºC;

V – об’єм повітря, протягнутого через фільтр при даних

умовах, л;

V = W × τ (1.3)

де W – швидкість просмоктування повітря, л/хв;

τ – тривалість просмоктування повітря, хв.

 У випадку використання розрахункового методу розрахунок кількості
пилинок проводиться за допомогою:
а) приладу Оуенса (досліджуване повітря осаджується на поверхні
скла за рахунок удару його направленого потоку по вологій скляній поверхні,
або в результаті прилипання пилинок до конденсуючої пари);
б) термопреципітаторів (у нагрітому стані пилинки, що знаходяться в
повітряному середовищі осідають на охолоджену поверхню);
в) седиментаторів (осідання пилу, що міститься в певному об’ємі
досліджуваного повітря за допомогою седиментаторів різних конструкцій,
наприклад, седиментатора Гріна).
Після проведеного дослідження скло з прилиплими до нього
пилинками розміщують під мікроскопом та підраховують число пилинок.
Кількість пилинок, що виявлена, на склі, ділять на об’єм досліджуваного
повітря, приведеного до стандартних умов і визначають загальний вміст пилу
в повітрі робочої зони.
 Профілактичні заходи щодо профілактики виробничо обумовлених та
професійних захворювань:

 гігієнічне нормування – встановлення ГДК у повітрі робочої зони токсичних

хімічних речовин та пилу, наприклад, враховуючи, що серед аерозолів
фіброгенної дії найбільшу агресивність має пил, який містить вільний діоксид
кремнію, ГДК такого пилу (в залежності від % вмісту SiO2) складає від 1 до 2
мг/м3. Для інших видів пилу встановлена ГДК від 3 до10 мг/м3;
 технологічні заходи – направлені на зменшення і навіть повне виключення
шкідливого фактору, за рахунок зміни технології виробництва (це самі
радикальні, найбільш істотні заходи). До числа таких заходів відносяться:
впровадження безвідходних і безперервних технологій, технологій замкнутого
циклу, автоматизація і механізація виробничих процесів, дистанційне
управління, використання нових технологій (заміна сухих процесів свердління
вологими) тощо;
 санітарно-технічні заходи – направлені на зниження рівня впливу шкідливого
фактору за рахунок використання спеціальних технічних пристосувань, на
відміну від технічних заходів більш паліативні. До них можна віднести –
герметизацію робочих зон, використання пилонепроникливих кожухів,
використання місцевої витяжної вентиляції (витяжні шафи, кожухи, зонти,
бокові відсоси);
 архітектурно-планувальні заходи – направлені на зниження ступеня дії
шкідливого фактору за рахунок раціональних планувальних рішень
підприємств. Наприклад: локалізація об’єктів, що генерують пил, озеленення
території промислового підприємства тощо.
 організаційні заходи – організація раціонального режиму праці і відпочинку,
обмеження часу контакту працюючого з шкідливою речовиною, проведення
професійної консультації, професійного відбору, недопущення на шкідливі
підприємства підлітків і жінок;
 використання індивідуальних засобів захисту: спецодяг і спецвзуття, засоби
захисту рук, засоби індивідуального захисту органів дихання (респіратори,
протигази, ізолюючі шлангові і автономні дихальні апарати), засоби захисту
очей і обличчя (захисні окуляри закритого або відкритого типу, маски,
щитки);
 лікувально-профілактичні заходи – проведення попереджувальних і
періодичних медичних оглядів, організація лікувально-профілактичного
харчування, заходи направлені на підвищення реактивності організму (УФ-
опромінення у фотаріях, дихальна гімнастика), санаторно-курортне лікування
тощо.
 Шкідлива хімічна речовина – це речовина хімічної
природи, яка при контакті з організмом може викликати
відхилення у стані здоров’я людини, як одразу після
контакту, так і у віддалені періоди життя людини і навіть у
її нащадків.
 Класифікація шкідливих хімічних речовин:
1.За агрегатним станом в повітряному середовищі: гази, пари, рідкі
аерозолі, тверді аерозолі.
2.За хімічною будовою: органічні, неорганічні, елементоорганічні.
3.За шляхами надходження в організм: через дихальні шляхи, шлунково-
кишковий тракт, шкіру.
4.За характером дії на організм: подразнюючі, загальнотоксичні,
сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, тератогенні.
5.За переважним ушкодженням органів і систем: нейротропні,
кардіотоксичні, пневмотропні, гепатотропні, нефротропні, гематотропні,
дермотропні, політропні.
6.За ступенем токсичності: надзвичайно токсичні (ГДК у повітрі менше 0,1
мг/м3 ), високотоксичні (ГДК 0,1 – 1,0 мг/м3), помірно токсичні (ГДК 1,0 – 10,0
мг/м3), малотоксичні (ГДК понад 10,0 мг/м3).
7.За ступенем небезпеки: надзвичайно небезпечні, високонебезпечні,
помірно небезпечні, малонебезпечні.
 Роздільний
вплив відрізняється Комбінований вплив являє
наявністю дії однієї собою спільну дію декількох
речовини на організм чинників однієї природи
людини (наприклад, декількох
промислових отрут)

Поєднаний
вплив характеризується
Комплексний вплив визначається
наявністю сумісної дії
наявністю різних шляхів
чинників різної природи
надходження шкідливих речовин в
(наприклад, фізичних та
організм людини (наприклад, через
хімічних)
шлунково-кишковий тракт та
шкіру).
 Крім того, одна хімічна речовина може як
підсилювати вплив іншої при комбінованій дії
подвоюючи ефект (сумація або адитивність –
1+1=2), збільшуючи його в декілька разів
(потенціювання або синергізм – 1+1=3), так і
зменшувати очікуваний ефект (антагонізм – 1+1=0,5).
 Методика визначення вмісту хімічних
речовин у повітрі робочої зони
Існує три групи якісних експрес-методів визначення вмісту хімічних
речовин у повітрі виробничих приміщень

1 група: методи 2 група: методи, що

візуальної колориметрії, передбачають використання
що ґрунтуються на спеціального реактивного 3 група: лінійно-
зіставленні кольору паперу, що дозволяють колориметричні
поглинутого розчину, провести якісний та методи, що
отриманого після кількісний аналіз вмісту передбачають
протягування шкідливих речовин на використання
досліджуваного повітря основі визначення індикаторних трубок
та стандартної шкали- інтенсивності його
шаблона забарвлення
 Для кількісного визначення вмісту різних хімічних речовин (оксиду
азоту, бензину, бензолу, толуолу, аміаку, вуглеводнів, ацетону, оксиду
вуглецю та ін.) в повітряному середовищі робочих приміщень
використовують універсальний газоаналізатор УГ–2, основними складовими
частинами якого є прилад для відбору повітря, індикаторні трубки та
вимірювальні шкали.
Принцип дії приладу заснований на протягуванні досліджуваного
повітря через індикаторну трубку, внаслідок чого, в разі наявності у повітрі
певної хімічної речовини, білий індикаторний порошок змінює колір (на
коричневий при наявності в повітрі окислу вуглецю, на синій – аміаку, на
червоний – оксиду азоту, на жовтий – ацетону, на красно-фіолетовий –
ксилолу). Довжина забарвленого стовпчика пропорційна концентрації
досліджуваних хімічних речовин у повітрі та визначається за градуйованою
в мг/л або в мг/м3 шкалою, яка є в приладі.
 Гострим отруєнням називають зрушення у стані здоров’я людини,
які виникають після однократної дії шкідливої хімічної речовини на
організм.

Гострі отруєння можуть мати місце у випадку аварій, значних

порушень технологічного режиму, правил техніки безпеки і промислової
санітарії, тобто в умовах, коли кількість шкідливої речовини значно (в
десятки, сотні разів) перевищує ГДК.

Хронічним отруєнням називають зрушення у стані здоров’я

людини, які розвиваються після систематичної тривалої дії малих
концентрацій або доз шкідливої речовини. Найбільш часто подібні стани
розвиваються на виробництві та мають назву хронічних професійних
отруєнь.
 Ртуть – сріблясто-білий, рідкий,
важкий метал.

Сфери використання:
приладобудування (виготовлення
термометрів, манометрів ламп
денного світла, кварцових ламп
тощо), хімічна промисловість (синтез
деяких органічних речовин,
виготовлення фарб), стоматологічна
справа (як пломбувальний матеріал Шляхи надходження:
використовується амальгама – сплав основний шлях – органи
ртуті з сріблом та кадмієм), дихання, крім того солі ртуті
фармацевтична промисловість можуть проникати і через
шкіру.
 Гостра інтоксикація – можлива тільки на виробництві при
аваріях, у побуті таке явище є вкрай рідким, проявляється
клінікою гострого запалення верхніх дихальних шляхів та
стоматиту. Пізніше розвивається слабкість, виникають
головний біль, біль в епігастральній ділянці, блювання з
кров’ю, ниркова недостатність, від проявів якої людина може
загинути.
Хронічні інтоксикації (меркуріалізм) виникають у працівників
в умовах тривалого контакту з ртуттю і мають три стадії:

– легка стадія (функціональна), що характеризується проявами астено-

вегетативного синдрому (порушення сну, дратівливість, емоційна нестабільність,
головний біль та головокружіння), вегетативними порушеннями (підвищення
артеріального тиску, тахікардія), та виникненням відчуття металевого присмаку в
роті.
– стадія середнього ступеня важкості (органічна), під час якої до
попередніх додаються симптоми порушення діяльності міокарду
(міокардіодістрофія), зрушення діяльності шлунково-кишкового тракту
(ртутний стоматит, синювата ртутна кайма на яснах, біль в епігастральній
області, нудота, блювання, діарея тощо), посилюється астенізація, змінюється
почерк.

– важка стадія (токсична енцефалопатія), що клінічно характеризується

вираженою астенізацією, явищами гломерулонефриту, порушеннями психічної
діяльності (немотивована агресія).
 Свинець (Pb) – важкий метал сірого кольору, дуже
пластичний під час обробки.

Сфери використання: Шляхи надходження в організм: через

виготовлення акумуляторів, органи дихання, дещо менше значення
кришталю, хімічної апаратури, (тільки у разі порушення санітарно-
свинцевих пігментів та гігієнічних вимог) як шляхи
тетраетилсвинцю, покриття надходження слід відзначити шлунково-
електричних кабелів, у кишковий тракт та шкіра.
поліграфічній галузі, в ході відноситься до політропних отрут,
Свинець
різання металевих конструкцій
які впливають на всі органи та системи,
покритих сурикомособливо
тощо. суттєві зміни виникають у крові,
нервовій, серцево-судинній системах та
органах шлунково-кишкового тракту.
Гострі отруєння, які
раніше зустрічалися
тільки на виробництві в
теперішній час,
практично не
спостерігаються.
Симптоми гострої
інтоксикації: землистий
колір обличчя, свинцевий
коліт, свинцева кайма
(смужка сірувато-лілового
кольору на яснах).
 Хронічні отруєння (сатурнізм) характеризуються полісиндромністю
перебігу захворювання. Розрізняють такі форми отруєння:

початкова форма, перебіг якої є малосимптомним і характеризується

змінами у стані периферійної крові (ретикулоцитоз і базофільна
зернистість еритроцитів) та порфіринового обміну;

легка форма, під час якої до попередніх синдромів додаються клінічні

симптоми ураження центральної нервової системи (астено-вегетативний
синдром, початкова полінейропатія, яка проявляється у вигляді порушень
чутливості, болей, парестезій, оніміння та легкого ціанозу шкіри кінцівок,
м’язової гіпотонії, парези та паралічі розгиначів кінцівок – кисть акушера) та
симптоми порушення секреції і моторики шлунково-кишкового тракту.
виражена форма, для якої властиві посилення змін з боку периферійної
крові (анемія), симптомів ураження нервової системи (виражена
полінейропатія, енцефалопатія) та шлунково-кишкового тракту (свинцева
коліка (переймоподібні інтенсивні болі у черевній порожнині, закрепи, які не
піддаються впливу послаблюючих засобів, сірувато-лілова смужка на яснах,
токсичний гепатит тощо)
 Оксид вуглецю (СО) – газ без кольору і
запаху.
Шляхи надходження: інгаляційний
Сфери використання: входить шлях, при цьому в крові утворюється
до складу гримучого (до 60%) і карбоксигемоглобін (СОHb), який
ряду промислових: світильного викликає стан гіпоксемії і гіпоксії.
(4-11%), доменного і Отруєння можливі як на виробництві, так
генераторного (до 30%) газів. і в побуті.

Гострі інтоксикації за ступенем важкості можуть мати різні форми.

Легка форма отруєння (рівень СОНb – до 20%) характеризується головними
болями, слабістю, нудотою, явищами гіпотонії.
Отруєння середньої важкості (рівень СОНb – від 20% до 30%) супроводжуються
втратою свідомості.
Важка форма інтоксикації (рівень СОНb –понад 30%) характеризується тривалим
коматозним станом.
 Хронічна інтоксикація має 2 стадії:

I (негативна) стадія характеризується появою астено-вегетативних порушень

з явищами ангіодистонічного синдрому.

ІІ стадія зустрічається рідко і відзначається наявністю проявів токсичної

енцефалопатії.
 Полімерні матеріали – велика група синтетичних хімічних речовин,
що знайшли застосування майже у всіх сферах нашого життя. У стоматології
полімерні матеріали використовують у якості пломбувальних матеріалів,
захисних покриттів, для виготовлення зубних протезів, штучних зубів тощо.

Використання полімерних матеріалів і розчинників супроводжується

надходженням у зону дихання токсичних речовин різного походження, таких
як метілметакрилат, поліакрилова кислота, кварц, глинозем, кріоліт,
плавиковий шпат, фосфат амонію, оксид алюмінію, алюмосилікат літію, хром,
політетрафторетилен, діхлоретан тощо.
 Метілметакрилат – у стоматології використовується для
виготовлення протезів та пластин, пломбувального матеріалу;
використовують також для виробництва органічного скла, у
будівництві, виготовлені меблів, перукарській справі.

Шляхи надходження до організму: через органи дихання, шкіру та шлунково-

кишковий тракт.
Володіє загальнотоксичним та сенсибілізуючим ефектом, внаслідок якого можуть
виникати бронхіальна астма, дерматити, дерматози, алергічні риніти та синусити. У
жінок спостерігаються порушення менструального циклу і дітородної функції, а
також викликає вади розвитку плода (важкі ураження мозку та внутрішніх органів).

Гострі інтоксикації зустрічаються рідко, характеризуються слабкістю, нудотою,

повторною блювотою, головним болем, запамороченням, відчуттям стиснення в
грудях, втратою свідомості з короткочасними судомами епілептіформного характеру,
нейтрофільним лейкоцитозом.
 Провідне місце в клінічній картині хронічного отруєння займає
симптомокомплекс ураження нервової системи.

Для І стадії характерний астено-невротичний синдром з явищами вегетативної

дистонії, що проявляється у функціональних порушеннях діяльності серцево-
судинної системи. Спостерігається також зниження збудливості вестибулярного
апарату, зниження активності кори надниркових залоз, порушення електролітного
обміну, зміна складу периферичної крові.

На ІІ стадії приєднується поліневрит з порушенням больової чутливості в

дистальних відділах кінцівок, виникають атрофічні риніти, назофарингіти,
ларингіти, кон'юнктивіти, а також зниження кров'яного тиску.

ІІІ стадія характеризується розвитком токсичної енцефалопатії та токсичного

гепатиту.
 Методика розслідування випадків професійних
захворювань та отруєнь
Професійне захворювання – це гостре або хронічне захворювання,
зумовлені дією шкідливих умов праці.
Нещасний випадок на виробництві – це раптове погіршання стану
здоров’я або настання смерті працівника під час виконання ним трудових
обов’язків внаслідок короткочасного впливу небезпечного або шкідливого чинника
тривалістю не довше однієї робочої зміни.
Про кожний нещасний випадок, гостре професійне захворювання чи
отруєння його очевидець чи сам потерпілий негайно повідомляє безпосереднього
керівника робіт (бригадира, майстра, диспетчера, змінного інженера), який
зобов'язаний терміново організувати першу допомогу потерпілому та його
доставку в лікувально-профілактичний заклад (медпункт, медсанчастину,
поліклініку, лікарню), сповістити про випадок власника підприємства, зберегти до
розслідування ситуацію на робочому місці й стан обладнання такими, якими вони
були на момент випадку (якщо це не загрожує життю та здоров'ю інших
працівників і не призводить до більш важких наслідків).
 Лікувально-профілактичний заклад повинен упродовж доби
проінформувати власника підприємства про кожне звертання потерпі­лого від
нещасного випадку.
При гострому професійному отруєнні лікувально-профілактичний
заклад інформує територіальну санепідемстанцію спочатку телефоном, а
потім надсилаючи екстрене по­відомлення за наведеною нижче формою для
прийняття термінових запобіжних заходів.
 До складу комісії з розслідувань залучаються:
• голова комісії: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на
яку покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці;
• керівник структурного підрозділу, головний спеціаліст або представник власника;
• представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або
уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є
членом профспілки;
• спеціалісти різного профілю у залежності від ситуації, особливостей виробництва;
• у разі нещасного випадку з можливою інвалідністю, гострого професійного
отруєння – представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань;
• у разі гострого професійного отруєння – представник Державної санітарно-
епідеміологічної служби;
• за бажанням – потерпілий або його довірена особа.
Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався
нещасний випадок, до складу комісії з розслідувань не включається.
 Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб:

• обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього та
одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
• визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативних актів про охорону
праці;
• з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити, пов’язаний
чи не пов’язаний цей випадок з виробництвом;
• визначити осіб, які допустили порушення нормативно–правових актів про охорону праці, а
також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам в подальшому;
• скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н–5 (додаток 2) у 2 примірниках,
а також акт за формою Н–1 (додаток 3) про потерпілого у 5 примірниках і передати його на
затвердження роботодавцю;
• у випадках виникнення гострих професійних отруєнь, крім акта за формою Н–1 складається
також карта обліку професійного отруєння (додаток 4).
Власник підприємства на основі актів організовує складання звіту про потерпілих, відмічає
випадок у журналі реєстрації нещасних випадків (виробничих травм, гострих отруєнь та
захворювань) (додаток 5), аналізує причини нещасних випадків і здійснює заходи, спрямовані
на попередження виробничого травматизму і професійних захворювань.