Методична вказівка

до практичного заняття
з дисципліни «Інфекційні хвороби»
для здобувачів вищої освіти
другого (магістерського) рівня вищої освіти галузі знань
22 Охорона здоров’я, спеціальності 222 Медицина

ТЕМА 7. ВЕДЕННЯ ХВОРОГО З СИНДРОМОМ ТРИВАЛОЇ ГАРЯЧКИ НЕВІДОМОГО

ГЕНЕЗУ. ВЕДЕННЯ ХВОРОГО З УРАЖЕННЯМ РОТОГЛОТКИ.

МЕТА. Ознайомити студентів з поняттям синдрому тривалої гарячкиневідомого генезу, видами

гарячок і температурних кривих. Ознайомити з інфекційними і неінфекційними
(онкологічні, гематологічні, ендокринологічні та ін.) захворюваннями, що супроводжуються
синдромомтривалої гарячки. Навчити обстежувати хворих з тривалою гарячкою
нез’ясованого генезу − анамнез, клінічне обстеження, додаткові методи, у тому числі
інструментальні, а також спеціальні методи діагностики длявстановлення етіологічного діагнозу.
Навчити проводити диференційнийдіагноз черевного тифу й паратифів, єрсиніозів, легіонельозу,
малярії, трихінельозу, опісторхозу, бруцельозу, лейшманіозу, токсоплазмозу, ВІЛ- інфекції.
Ознайомити з алгоритмом обстеження хворих. Навчити принципам надання допомоги, у т. ч.
невідкладної, на догоспітальномуетапі. Навчити студентів запідозрити сепсис, лабораторно
підтвердитизахворювання, призначити адекватне етіопатогенетичне лікування. Ознайомити зі
змінами у ротоглотці, які виникають при інфекційних хворобах, зокрема при дифтерії,
бактерійному фарингіті/хронічному тонзиліті, туляремії, ентеровірусній і герпесвірусній
(HSV-, CMV-, EBV-) інфекціях, ангіні Венсана, кандидозі, сифілісі. Навчити лабораторно
підтверджувати діагноз зазначених хвороб і проводити їх диференційнудіагностику. Навчити
діагностувати справжній круп і надавати невідкладнулікурську допомогу.
Професійна орієнтація здобувачів вищої освіти. Частим проявом багатьохінфекційних хвороб є
гарячка як наслідок порушення нейрогуморальної регуляції теплоутворення і тепловіддачі при
взаємодії макроорганізму з мікроорганізмом. Терміном «гарячка нез’ясованого генезу» позначають
ситуацію в клінічній практиці, при якій гарячка є основною і/або єдиною ознакою різних
захворювань, діагноз яких залишається неясним після проведення звичайного, а в низці випадків –
і додаткового дослідження, і триває 5 діб і довше. Спектр захворювань і причин, які зумовлюють
гарячку нез’ясованого генезу, досить широкий. Він включає різні нозологічні форми: інфекційної
природи (30–50 % усіх випадків; злоякісні новоутворення (20–30 %); системні васкуліти (10–20 %);
інші різноманітні за своїм походженням захворювання (10–20 %). У 10% випадків причину гарячки
встановити не вдається. Як видно з переліку причин гарячки нез’ясованого ґенезу, частка
інфекційної патології становить лише 30–50% усіх випадків. Серед лікарів загальної практики
часто переважає думка, що саме інфекційний процес є головною причиною цього патологічного
стану. Це призводить до помилкового призначення антибактерійних препаратів ще до отримання
результатів (навіть попередніх) дослідження. На друге місце вийшли злоякісні новоутворення. На
це слід звертати увагу тому, що навіть на початку і у середині 80-х років ХХ ст. їх значно
випереджали системні захворювання. Зараз ситуація змінилась, що потребує додаткового та
ретельнішого обстеження пацієнта з виключенням інфекційної патології.
Сепсис – інфекційна хвороба з ациклічним перебігом, яка спричинюється різними
мікроорганізмами, розвивається на фоні імуносупресії внаслідок генералізації збудника, тобто
постійної циркуляції його в крові. Переважно сепсис виникає в новонароджених і дітей раннього
віку, а також у хворих похилого й старечого віку. Схильність до сепсису зумовлюють
імуносупресивні захворювання (цукровий діабет, злоякісні пухлини, цироз печінки, видалення
селезінки, хвороби крові, опікова хвороба тощо), кількість яких в останні роки суттєво зросла.
Зараз, як і в минулі роки, гострий сепсис є важким захворюванням з високою ймовірністю
летального наслідку. Незважаючи на застосування найновіших антибіотиків, сучасних методів
інтенсивної терапії, хірургічного лікування, кількість випадків сепсису та його ускладнень у світі
не знижується, а навпаки  збільшується. Так, з початку 70-х років до 80-х років у США кількість
зареєстрованих випадків сепсису збільшилась у 4 рази  з 70 тисяч до 300 тисяч, а в 90-ті  ще e 2
рази – до 600 тисяч. В Європі загаломсептичний стан діагностують в одного пацієнта на тисячу
госпіталізованих, що становить близько 0,5 млн випадків на рік. У Німеччині щороку від сепсису
вмирає 75 000 хворих. На жаль, в Україні офіційна реєстрація сепсису не проводиться, тому
реальна ситуація не відома.
Летальність при сепсисі залишається дуже високою, досягаючи 50-80 %. Смертність при
грамвід’ємному сепсисі у два рази вища від смертності при сепсисі, спричиненому грампозитивною
флорою. Найвища летальність, що досягає 80-90 %, реєструється в групах пацієнтів із
поліорганною недостатністю.
Що стосується матеріальних затрат на лікування, то в Європі випадок сепсису потребує
приблизно тритижневої госпіталізації хворого у відділення інтенсивної терапії і пов’язаних із цим
витрат близько 70-90 тисяч доларів США. Вартість наступного реабілітаційного лікування
протягом року може скласти ще 100-250 тисяч доларів США.
Плямиста лихоманка скелястих гір (RMSF)  бактерійна інфекція, спричинена
організмом R. rickettsii. R. rickettsii передається деревним кліщем. Найпоширеніші райони 
середньоатлантичне узбережжя, верхні райони півдня і середній захід США.
(USMLE-Step-2-CK-Lecture-Notes-2018-5-Book-Set-Kaplan-Medical/9781506220901 – Internal
medicine  Р. 271-272).
Хвороба Лайма поширюється при укусі кліща Ixodes scapularis. На основі досліджень
на тваринах ми знаємо, що кліщ потребує принаймні 24 години прикріплення для передачі
організму Borrelia burgdorferi. Кліщ невеликий, а укус може не запам’ятатися.Симптоми
з’являються через 3–30 днів після укусу кліща. Висип увигляді мігруючої еритеми у місці
укусу (80 % пацієнтів). Часто грипоподібне захворювання з лихоманкою, ознобом та міалгією
(50% пацієнтів). (USMLE-Step-2-CK-Lecture-Notes-2018-5-Book-Set-Kaplan-
Medical/9781506220901 – Internal medicine  Р. 270-271).
Низка інфекційних хвороб різного ґенезу, здебільшого бактерійного, вірусного і грибкового
генезу, супроводжуються змінами у ротоглотці, які часто важко віддиференціювати, що може
призвести до призначення неправильного лікування, яке не лише не допоможе у лікування недуги,
а й здатне нанести шкоду здоров’ю пацієнта. Тому лікарям усіх фахів необхідно володіти
достатніми знаннями діагностики і лікування інфекційних хвороб, що супроводжуються
ураженням ротоглотки.
В останні роки в Україні нестабільною залишається епідеміологічна ситуація щодо
розповсюдження дифтерії. Хворіють переважно дорослі. Перебіг захворювання часто тяжкий, із
несприятливими наслідками. Своєчасна діагностика, адекватна терапія дозволяють запобігти
виникненню тяжких ускладнень та інвалідності.

ЗАГАЛЬНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ (ЗК)

ЗК 1. Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.
ЗК 2. Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями.
ЗК 3. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.
ЗК 6. Здатність приймати обґрунтовані рішення.
ЗК 8. Здатність до міжособистісної взаємодії.
ЗК 10. Здатність використовувати інформаційні і комунікаційні технології.
ЗК 11. Здатність до пошуку, опрацювання та аналізу інформації з різних джерел.
ЗК 12. Визначеність і наполегливість щодо поставлених завдань і взятих обов’язків.

ФАХОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ (ФК)

ФК 1. Здатність збирати медичну інформацію про пацієнта і аналізувати клінічні дані.
ФК 2. Здатність до визначення необхідного переліку лабораторних та інструментальних
досліджень та оцінки їх результатів.
ФК 3. Здатність до встановлення попереднього та клінічного діагнозу захворювання.
ФК 4. Здатність до визначення необхідного режиму праці та відпочинку при лікуванні та
профілактиці захворювань.
ФК 5. Здатність до визначення характеру харчування при лікуванні та профілактиці захворювань.
ФК 6. Здатність до визначення принципів та характеру лікування та профілактики захворювань.
ФК 7. Здатність до діагностування невідкладних станів.
ФК 8. Здатність до визначення тактики та надання екстреної медичної допомоги.
ФК 10. Здатність до виконання медичних маніпуляцій.
ФК 14. Здатність до планування і проведення профілактичних та протиепідемічних заходів щодо
інфекційних хвороб.
ФК 25. Дотримуватись професійної та академічної доброчесності, нести відповідальність за
достовірність отриманих наукових результатів.

ПРОГРАМНІ РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАННЯ (ПРН)

ПРН 1. Мати ґрунтовні знання із структури професійної діяльності. Вміти здійснювати професійну
діяльність, що потребує оновлення та інтеграції знань. Нести відповідальність за професійний
розвиток, подальше професійного навчання з високим рівнем автономності.
ПРН 4. Виділяти та ідентифікувати провідні клінічні симптоми та синдроми (за списком 1); за
стандартними методиками, використовуючи попередні дані анамнезу хворого, дані огляду хворого,
знання про людину, її органи та системи, встановлювати попередній клінічний діагноз
захворювання (за списком 2).
ПРН 5. Збирати скарги, анамнез життя та захворювання, оцінювати психомоторний та фізичний
розвиток пацієнта, стан органів та систем організму, на підставі результатів лабораторних та
інструментальних досліджень оцінюватиінформацію щодо діагнозу (за списком 4), враховуючи вік
пацієнта.
ПРН 6. Встановлювати заключний клінічний діагноз шляхом прийняття обґрунтованого рішення
та аналізу отриманих суб’єктивних і об’єктивних даних клінічного, додаткового обстеження,
проведення диференційної діагностики, дотримуючись відповідних етичних і юридичних норм, під
контролем лікаря- керівника в умовах закладу охорони здоров’я (за списком 2).
ПРН 7. Призначати та аналізувати додаткові (обов’язкові та за вибором) методи обстеження
(лабораторні, функціональні та/або інструментальні) (за списком 4), пацієнтів із захворюваннями
органів і систем організму для проведеннядиференційної діагностики захворювань (за списком 2).
ПРН 8. Визначити головний клінічний синдром або чим обумовлена тяжкість стану
потерпілого/постраждалого (за списком 3) шляхом прийняття обґрунтованого рішення та оцінки
стану людини за будь-яких обставин (в умовах закладу охорони здоров’я, за його межами) у т.ч. в
умовах надзвичайної ситуації та бойових дій, в польових умовах, в умовах нестачі інформації та
обмеженого часу.
ПРН 9. Визначати характер та принципи лікування хворих (консервативне, оперативне), із
захворюваннями (за списком 2), та методи реабілітації хворих, враховуючи вік пацієнта, в умовах
закладу охорони здоров’я, за його межами та на етапах медичної евакуації, в т.ч. у польових умовах,
на підставі попереднього клінічного діагнозу,дотримуючись відповідних етичних та юридичних
норм, шляхом прийняття обґрунтованого рішення за існуючими алгоритмами та стандартними
схемами, використовуючи уніфіковані клінічні протоколи та міжнародні настанови щодо надання
медичної допомоги; у разі необхідності розширити стандартні схеми, вміти обґрунтувати
персоніфіковані рекомендації під контролем лікаря-керівника в умовах лікувальної установи.
ПРН 10. Визначати необхідний режим праці, відпочинку та харчування на підставі заключного
клінічного діагнозу, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм, шляхом прийняття
обґрунтованого рішення за існуючими алгоритмами та стандартними схемами.
ПРН 14. Визначати тактику та надавати екстрену медичну допомогу при невідкладних станах (за
списком 3) в умовах обмеженого часу згідно з існуючими клінічними протоколами та стандартами
лікування.
ПРН 17. Виконувати медичні маніпуляції (за списком 5) в умовах лікувального закладу, вдома або
на виробництві на підставі стану пацієнта шляхом прийняття обґрунтованого рішення,
дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм.
ПРН 19. Планувати та втілювати систему профілактичних заходів щодо виникнення та
розповсюдження захворювань різної етіології серед населення.
ПРН 21. Відшуковувати необхідну інформацію у професійній літературі та базах даних інших
джерелах, вміти її аналізувати, оцінювати та застосовувати відповідно до принципів доказової
медицини.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

Робота 1. Ознайомитися з алгоритмом спілкування з пацієнтами (комунікативні навички):
1. Підготуватись до спілкування з хворим і проведення обстеження (маска, чисті теплі руки,
обрізані нігті, при необхідності – рукавички, шпатель, необхідні інструменти).
2. Привітатись та назвати себе (ім’я, рівень компетенції), отримати згодупацієнта.
3. При отриманні згоди пацієнта встановити довірчі взаємовідносини (привітний вираз обличчя,
повага і турбота, лагідна розмова у спілкуванні).
4. Зібрати скарги, анамнез хвороби та епіданамнез, пояснити пацієнту причини з’ясування
окремих питань (контакт з інфекційним хворим, домашніми і дикими тваринами, вживання
недоброякісної їжі тощо).
5. Пояснити результати опитування.
6. Пояснити пацієнту, яке обстеження буде зроблено та його доцільність,отримати згоду.
7. Попередити про можливість виникнення неприємних відчуттів приобстеженні.
8. Провести обстеження пацієнта (оцінити загальний стан, стан свідомості, положення хворого в
ліжку, стан шкірних покривів і слизових оболонок, фізикальні обстеження), демонструючи
практичні навички.
9. Пояснити результати обстеження доступно для сприйняття хворого.
10. Завершити розмову, подякувати за спілкування, побажати сприятливогоперебігу хвороби і
швидкого одужання.
Робота 2. Курація хворих у відділенні під контролем викладача з наступним розбором пацієнтів
або розбір ситуаційних задач із теми заняття / віртуального пацієнта.
Робота 3. Оформлення протоколу практичного заняття.

САМОСТІЙНА РОБОТА
тематичний тренінг з бази тестів підготовки Етапу 2 ЄДКІ, робота з інформаційними ресурсами,
опрацьовування навчальної літератури за темою заняття, тренінг практичних навичок.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ, ЯКІ РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ НА ЗАНЯТТІ

1. Що таке тривала гарячка невідомого ґенезу?
2. Види гарячки.
3. Види температурних кривих.
4. Основні причини гарячки невідомого ґенезу.
5. Основні неінфекційні хвороби, що перебігають з тривалою гарячкою.
6. Основні інфекційні хвороби, які перебігають з тривалою гарячкою
7. Алгоритм обстеження хворого з тривалою гарячкою невідомого ґенезу.
8. Загальноклінічні методи обстеження при гарячці невідомого ґенезу, інтерпретація
результатів.
9. Додаткові методи обстеження при гарячці невідомого ґенезу, інтерпретація результатів.
10. Інструментальні методи обстеження при гарячці невідомого ґенезу, інтерпретація
результатів.
11. Специфічні методи обстеження при гарячці невідомого ґенезу длявстановлення її етіології.
12. Правила обстеження хворих з тривалою гарячкою (забір крові на гемокультуру,
стерильність, на реакцію аглютинації Відаля, реакцію аглютинації з рикетсіями Провачека і
реакцію зв’язування комплементу, обстеження на малярію, лептоспіроз, ГРВІ).
13. Диференційний діагноз черевного тифу й паратифів.
14. Диференційний діагноз висипного тифу.
15. Диференційний діагноз малярії.
16. Диференційний діагноз трихінельозу.
17. Диференційний діагноз опісторхозу.
18. Диференційний діагноз бруцельозу.
19. Диференційний діагноз токсоплазмозу.
20. Диференційний діагноз лейшманіозу.
21. Диференційний діагноз ВІЛ-інфекції.
22. Обстеження хворих, у тому числі й лабораторне, із перерахованими вище недугами.
23. Принципам надання допомоги, у т. ч. невідкладної, на догоспітальному етапі хворим із
зазначеними недугами.
24. Етіологія та епідеміологія сепсису.
25. Клініка сепсису.
26. Клінічні форми і варіанти сепсису.
27. Ускладненя сепсису.
28. Діагностика сепсису.
29. Диференційна діагностика сепсису.
30. Лікування хворих на сепсис.
31. Профілактика і заходи в осередку.
32. Діагноз і диференційний діагноз плямистої лихоманки скелястих гір.
33. Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторна діагностика і диференційний діагноз при
дифтерії.
34. Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторна діагностика і диференційний діагноз при
бактерійному фарингіті.
35. Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторна діагностика і диференційний діагноз при
хронічному тонзиліті.
36. Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторна діагностика і диференційний діагноз при
туляремії.
37. Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторна діагностика і диференційний діагноз при
ентеровірусній інфекції.
38. Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторна діагностика і диференційний діагноз при
HSV-інфекції.
39. Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторна діагностика і диференційний діагноз при
CMV-інфекції.
40. Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторна діагностика і диференційний діагноз при
EBV-інфекції.
41. Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторна діагностика і диференційний діагноз при
ангіні Венсана.
42. Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторна діагностика і диференційний діагноз при
кандидозі ротоглотки.
43. Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторна діагностика і диференційний діагноз
ураження піднебінних мигдаликів при сифілісі.

ЗДОБУВАЧ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПОВИНЕН ЗНАТИ

− Що таке тривала гарячка невідомого ґенезу.
− Види гарячок.
− Види температурних кривих.
− Основні причини гарячки невідомого ґенезу.
− Основні неінфекційні хвороби, що перебігають з тривалою гарячкою.
− Основні інфекційні хвороби, які перебігають з тривалою гарячкою
− Алгоритм обстеження хворого з тривалою гарячкою невідомого ґенезу.
– Загальноклінічні методи обстеження при гарячці невідомого ґенезу, інтерпретацію результатів.
− Додаткові методи обстеження при гарячці невідомого ґенезу, інтерпретацію результатів.
− Інструвентальні методи обстеження при гарячці невідомого ґенезу, інтерпретація результатів.
− Специфічні методи обстеження при гарячці невідомого ґенезу для встановлення її етіології.
− Забір крові на гемокультуру, стерильність, на реакцію аглютинації Відаля, реакцію аглютинації
з рикетсіями Провачека і реакцію зв’язування комплементу, обстеження на малярію, лептоспіроз,
ГРВІ.
− Диференційний діагноз черевного тифу й паратифів.
− Диференційний діагноз малярії.
− Диференційний діагноз трихінельозу.
− Диференційний діагноз опісторхозу.
− Диференційний діагноз бруцельозу.
− Диференційний діагноз токсоплазмозу.
− Диференційний діагноз лейшманіозу.
− Диференційний діагноз ВІЛ-інфекції.
− Лабораторну діагностику перерахованих вище недуг.
− Принципи надання допомоги, у т. ч. невідкладної, на догоспітальному етапі хворим із
зазначеними недугами.
− Етіологію, епідеміологію, клініку сепсису.
− Клінічні форми і варіанти сепсису.
− Ускладнення сепсису.
− Діагностика сепсису.
− Диференційну діагностику сепсису.
− Лікування хворих на сепсис.
− Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторну діагностику і диференційний діагноз при
дифтерії.
− Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторну діагностику і диференційний діагноз при
бактерійному фарингіті.
− Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторну діагностику і диференційний діагноз при
хронічному тонзиліті.
− Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторну діагностику і диференційний діагноз при
туляремії.
− Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторну діагностику і диференційний діагноз при
ентеровірусній інфекції.
− Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторну діагностику і диференційний діагноз при HSV-
інфекції.
− Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторну діагностику і диференційний діагноз при
CMV- інфекції.
− Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторну діагностику і диференційний діагноз при EBV-
інфекції.
− Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторну діагностику і диференційний діагноз при ангіні
Венсана.
− Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторну діагностику і диференційний діагноз при
кандидозі ротоглотки.
− Клініко-епідеміологічні особливості, лабораторну діагностику і диференційний діагноз ураження
піднебінних мигдаликів при сифілісі.

ЗДОБУВАЧ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПОВИНЕН ВМІТИ

− дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого;
− зібрати анамнез захворювання з оцінкою епідеміологічних даних;
− обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми хвороби, обґрунтувати клінічний
діагноз для своєчасного направлення хворого у стаціонар;
− на основі клінічного обстеження своєчасно розпізнати можливіускладнення, невідкладні стани;
− оформити медичну документацію за фактом встановлення попереднього діагнозу (екстрене
повідомлення у районне епідеміологічневідділення);
− скласти план лабораторного і додаткового обстеження хворого;
− інтерпретувати результати лабораторного обстеження;
− правильно оцінити результати специфічних методів діагностикизалежно від матеріалу і терміну
обстеження;
− скласти індивідуальний план лікування з урахуванням епідеміологічних даних, стадії хвороби,
наявності ускладнень, тяжкості стану, алергологічного анамнезу, супутньої патології; надати
невідкладну допомогу;
− скласти план профілактичних заходів в осередку інфекції;
− дати рекомендації стосовно режиму, дієти, обстеження, нагляду вперіоді реконвалесценції.

ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИХ І НАУКОВИХ ВИДАНЬ

ОСНОВНІ
1. Інфекційні хвороби: підручник / О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін. / за
ред О. А. Голубовської. ‒ 4-е вид., переробл. і допов. – Київ : ВСВ «Медицина», 2022. – 464 с.
(кольорові).
2. Інфекційні хвороби: підручник / О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін. / за
ред О. А. Голубовської. ‒ 3-є вид., випр. і допов. – Київ: ВСВ «Медицина», 2020. – 688 с.
(двокольорові) + 12 кольорової вклейки.
3. Інфекційні хвороби: підручник для післядипломної освіти: у 2 т. / М. А. Андрейчин, І. М.
Асоян, А. В. Бондаренко та ін.; за ред. В. П. Малого, М. А. Андрейчина. – Львів: Магнолія, 2018. –
Т. 1. – 652 с.; Т. 2. – 726 с.
4. Атлас інфекційних хвороб [М. А. Андрейчин, В. С. Копча, С. О. Крамарьов та ін.]; за ред.
М. А. Андрейчина. — 3-тє вид., випр. і допов. – Львів: Магнолія, 2019. – 296 с.
5. Атлас дитячих інфекційних хвороб. Червона Книга = Red Book Atlas of Pediatric Infectious
Diseases / Керол Дж. Бейкер; переклад 3-го англ. видання. – Дві мови. – Всеукраїнське
спеціалізоване видавництво «Медицина», 2019. – 744 с. (повнокольорові).

ДОДАТКОВІ

1. Емерджентні інфекції : навчальний посібник / М. А. Андрейчин, В. Д. Москалюк, М. М. Корда

та ін.; за ред. М. А. Андрейчина та В. Д. Москалюка. – Тернопіль, ТНМУ, 2022. – 296 с.
2. Інфекційні хвороби : енциклопедичний довідник / А. В. Шкурба [та ін.] ; за ред.:
С. О. Крамарьова, О. А. Голубовської. – Київ : ТОВ «РА-Гармонія», 2019. – 712 с.
3. Імунопрофілактика інфекційних хвороб: навчально-методичний посібник / Л. І. Чернишова, Ф.
І. Лапій, А. П. Волоха та ін. — 2022, 3-є видання (перероблене і доповнене). – 366 с.
4. Інфекційні хвороби : підручник / В. М. Козько, Г. О. Соломенник, К. Ю. Юрко та ін.; за ред В.
М. Козька. – К. : ВСВ «Медицина», 2019 – 312 с.
5. Медицина за Девідсоном: принципи і практика: 23-є видання: у 3 томах. Том 1 / за ред. Стюарта
Г. Ралстона, Яна Д. Пенмана, Марка В.Дж. Стрекена, Річарда П. Гобсона. – К. : ВСВ «Медицина»,
2020. – 280 с.
6. Медицина за Девідсоном: принципи і практика: 23-є видання: у 3 томах. Том 2 / за ред. Стюарта
Г. Ралстона, Яна Д. Пенмана, Марка В. Дж. Стрекена, Річарда П. Гобсона. – К. : ВСВ «Медицина»,
2021. – 800 с.
7. Медицина за Девідсоном: принципи і практика: 23-є видання: у 3 томах. Том 3 / за ред. Стюарта
Г. Ралстона, Яна Д. Пенмана, Марка В.Дж. Стрекена, Річарда П. Гобсона. – К. : ВСВ «Медицина»,
2021. – 664 с.
8. Мікотичні та протозойні інфекції, асоційовані з імуносупресією: навч. посібник / Шостакович-
Корецька Л. Р., Литвин К. Ю., Суременко М. С., Маврутенков В. В., Шевченко-Макаренко О. П.,
Волікова О. О., Чергінець А. В., Шевельова О. В., Кушнєрова О. А. – К.: Видавничий дім Медкнига,
2018. – 132 с.
9. Тропічні хвороби: навчальний посібник / В. М. Козько, Г. О. Соломенник, К. В. Юрко. –
Медицина, 2019 – 364 с.
10. Забір крові для мазка та товстої краплі
https://phc.org.ua/sites/default/files/uploads/files/%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B0_%D0%9F
%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D
1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%
B2_%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96.pdf
11. Михайло Андрейчин. Інфекції і люди. Розмисли клініциста. – Навчальна книга – Богдан, 2020.
– 256 с.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ
1 https://moodle.tdmu.edu.ua/course/view.php?id=44
2 https://www.phc.org.ua/
3 Up To Date http://www.uptodate.com
4 BMJ Clinical Evidence http://clinicalevidence.bmj.com
5 Medscape from WebMD http://www.medscape.com
6 National Guideline Clearinghouse https://www.guideline.gov/
7 Centers for Disease Control and Prevention (CDC) https://www.cdc.gov/
8 The Cochrane Collaboration The Cochrane Library http://www.cochrane.org/
9 Clinical Knowledge Summaries (CKS) http://prodigy.clarity.co.uk/
10 American College of Emergency Physicians https://www.acep.org/
11 The European Society for Emergency Medicine http://eusem.org

Методичну вказівку склав Олег ІВАХІВ

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

від 16 червня 2022 р. протокол № 6