Гестаційний пієлонефрит або пієлонефрит вагітних

• Гострий пієлонефрит вагітних та породіль • Розпізнається пієлонефрит вагітних 

проявляється симптомами загального
інфекційного захворювання з вираженою переважно за допомогою
інтоксикацією організму та наявністю місцевих лабораторних методів дослідження та
симптомів, останні менш виражені у породіль. при ультразвуковому дослідженні
• Клінічний перебіг характеризується больовим
синдромом, температурною реакцією,
сечової системи.
лабораторними змінами у крові та сечі, проте • Широко проводять імунодіагностику у
інколи, при розвитку нагноєння, має атиповий
характер. хворих на всіх етапах лікування. 
• Клінічна картина ГП в останні роки дещо • Ультразвукове дослідження дозволяє
змінилася, у більшості вагітних (95-97%) має
перебіг недеструктивного запального процесу,
виявити порушення відтоку сечі від
при субфебрильній, або нормальній нирок, візуалізувати патологічні зміни
температурі, без ознобу, симптомів у нирці та контролювати динаміку
інтоксикації, без виразного болю у поперековій
ділянці. запального процесу.
• Гнійно-деструктивні форми запалення в нирках
діагностують в 3-5% пацієнток.
 Профілактика гестаційного пієлонефриту
• Профілактикою є лікування наявних у вагітної вогнищ
інфекції: каріозні зуби, синусит, кольпіт та інше.
• Корисне щоденне перебування в колінно-ліктьовому
положенні 3-4 рази на день по 5-8 хв.
• До неспецифічної профілактики пієлонефриту відносять
ведення здорового способу життя: прогулянки на свіжому
повітрі,  у раціоні повинні бути всі необхідні білки, жири,
вуглеводи, вітаміни та мінерали.
• Рекомендується уникати переохолодження, важкої фізичної
праці.
• Для профілактики застою інфікованої сечі в нирках може
застосовуватися фітотерапія: журавлинний морс, кавуни і
цитрусові, настої трав (толокнянка, шипшина, польовий хвощ
та ін.). • Жінки, які перехворіли на гестаційний
• Протягом всієї вагітності необхідно динамічне спостереження пієлонефрит, потребують ретельного
з дослідженням сечі та ультразвуковим контролем, раннє спостереження в післяпологовому
виявлення порушень відтоку сечі, своєчасне призначення періоді урологами та акушерами-
необхідної терапії. 
гінекологами.
Лікування гестаційного пієлонефриту
• Лікування вагітних та породіль має бути
комплексним.
• Медикаментозна терапія починається після • При виборі антибактеріальної
відновлення пасажу сечі. Першочергові заходи терапії перевагу віддають
включають відновлення порушеного відтоку сечі:
позиційна дренуюча терапія (колінно-ліктьове препаратам, що менше
положення), катетеризація та стентування проникають за плацентарний
сечоводу. При неможливості виконання чи бар’єр.
неефективності цих методів дренування нирки
виконують  оперативне втручання.
• Призначення медикаментозної терапії залежить
від терміну вагітності, важкості та тривалості
захворювання, індивідуальної чутливості до
даного препарату, алергологічного анамнезу,
функціонального стану нирок та печінки,
можливості проникнення ліків  через плаценту
або в молоко матері.
Причини та патогенез гострого пієлонефриту у дітей
• Гострий пієлонефрит у дітей раннього • Сприяють інфікуванню нирок недорозвинутий імунітет,
віку часто розвивається на тлі наявність вогнищ інфекції в організмі (тонзиліт, отит,
пуерперальної інфекції (що виникає у пневмонія, коліт, вульвовагініт тощо), дисбактеріоз
післяпологовому періоді і може бути кишечника з бактеpіaльною транслокацією, міхурово-
пов'язана з несанованою уро- генітальною сечовідний рефлюкс, інфравезикальна обструкція. Діти з
інфекцією у породіллі, що передається аномаліями нирок та сечових шляхів хворіють у 8-10
статевим шляхом). разів частіше, ніж здорові малюки.
• Серед новонароджених співвідношення
дівчаток і хлопчиків з пієлонефритом
становить 1:2, серед дітей грудного віку—
5:1, у віці 6-10 років- 13:1.
• Те, що пієлонефрит частіше
спостеpігається у дівчаток, пояснюється
анатомічними особливостями жіночого
сечівника – він коротший та ширший, що
створюе сприятливі умови для
проникнення інфекції в сечові органи.
Гострий пієлонефрит у дітей може проявитися:

• нічним нетриманням сечі; • Чим менша дитина, тим гостріший початок,

• болем і свербінням в області зовнішніх статевих
органів (як правило, такий прояв захворювання
спостерігається у дівчаток);
• різкою зміною маси тіла (в будь-яку сторону: це може
бути як схуднення, так і набір ваги);
яскравіша клінічна картина з перевагою
загальних симптомів захворювання, більш
виражена температурна реакція (до 39-41°C).
• Частіше гострий пієлонефрит у дітей до 3 років
починається з циститу на тлі гострої
респiраторної інфекції.

• високою температурою тіла (до гарячкового стану); • У новонароджених місцеві симптоми можуть
бути слабо вираженими.
• жовтяничним кольором шкірних покривів з сірим
відтінком (блідість шкіри, іктеричність склер);
• симптомами дисфункції шлунково-кишкового тракту
(блювання);
• набряком в зоні попереку;
• млявістю, дратівливістю;
• підвищеною збудливістю;
• септичним станом.
Діагностика: • Профілактика: пієлонефриту у дітей
підрозділяється на первинну (профілактика
• Загальний аналіз крові (будуть виявлені гострого пієлонефриту) і вторинну
запальні зміни) (запобігання загострень).
• Загальний аналіз сечі (збільшення кількості • Первинна профілактика включає в себе
лейкоцитів, може незначно підвищуватись дотримання правил гігієни, зміцнення
білок), імунітету, своєчасне усунення вогнищ
• Посів сечі (для виявлення збудника і інфекції в організмі (лікування карієсу,
захвоювань шлунково-кишкового тракту та
правильного вибору антибіотика), ін), уникнення переохолоджень.
• Проби за Нечипоренком (кількісне
визначення бактерій у сечі), Зимницьким
(оцінка функціонального стану ниркової
тканини),
• УЗД нирок, рентгенографія, урографія – для
виявлення патологій чи факторів, що
порушують відтік сечі  у нирках.
Лікування пієлонефриту комплексне, воно включає в себе: Лікування
• організацію загального та рухового режиму, тобто у всіх випадках необхідна госпіталізація, але постільний
режим призначають лише хворим в активній стадії захворювання при наявності лихоманки і болевого
синдрому, по мірі зникнення вище сказаних симптомів ліжковий режим розширяють. Зазвичай його
призначають на 5-7 днів;
• важливе місце посідає дієта, адже необхідно зменшити навантаження на транспортні системи нирки і
нормалізувати обмінні процеси в нирках, тому перевага надається
білково-рослинній їжі,  з виключенням гострих,  жирних страв, воду і сіль
обмежують лише при порушенні функції нирок;
• антибіотикотерапія - спочатку препарат підбирають
емпірично, з широким спектром дії, потім за результатами
посіву сечі, при необхідності антибіотики змінюють;
• призначення уросептиків -  антибактеріальних засобах,
які накопичуються у високих концентраціях у сечі;
• після ліквідації  ознак активності запального процесу
рекомендована фітотерапія різними трав'яними зборами,
яка особливо ефективна при хронічному перебігу пієлонефриту.
 Гострий пієлонефрит у хворих на цукровий діабет

• Інфекції сечових шляхів доволі часто
розвиваються у хворих на цукровий діабет
(ЦД), зумовлюючи погіршання
функціонального стану нирок, особливо за
клінічних проявів діабетичної нефропатії.
• Частота пієлонефриту у хворих на ЦД
становить 35%, що в 7-8 разів вище, ніж у
загальній популяції.
• Причини такої високої частоти інфікування
сечового тракту полягають у зниженні
імунологічної реактивності організму,
глюкозурії (створює сприятливі умови для
розмноження мікрофлори), порушенні
вегетативної регуляції тонусу і моторики
сечових шляхів (уродинаміки) внаслідок
діабетичної нейропатії, погіршанні
кровопостачання нирки (інтерстиціальної
тканини), мисок і чашечок.
• Клінічне значення інфекції сечових шляхів у хворих на ЦД
досить велике і визначається:
• по-перше, досить високою частотою,
• по-друге, провокуванням і підтриманням декомпенсації
вуглеводного метаболізму,
• по-третє, можливим додатковим порушеннням функцій
нирок і,
• по-четверте, частим виникненням небезпечних ускладнень
• Яскравими проявами необструктивних ускладнених форм
пієлонефриту вважають гнійно-септичні запалення нирок
у хворих на ЦД, найвразливіших до інфекцій сечових
шляхів. У таких пацієнтів частіше розвивається й
агресивніше перебігає гострий пієлонефрит
Одна з характерних клінічних особливостей перебігу гострого
пієлонефриту у хворих на ЦД – двобічність процесу.
• Пацієнти скаржаться на тупий біль у попереку, який захоплює проекцію локалізації обох нирок,
напруженість і відчуття важкості в кістково-вертебральних кутах. Біль посилюється під час натискання,
глибокого вдиху, згинання або повороту тулуба.
• Як підвищення температури тіла, так і біль особливо інтенсивні в перші дні захворювання.
• Характерно, що за відсутності перешкод до відтоку сечі захворювання перебігає надзвичайно важко
впродовж 5-7 днів, незалежно від застосовуваних антибактеріальних препаратів, їх доз і способів уведення.
До цього терміну поліпшення стану не настає. Можна вважати, що до того моменту, поки запальний процес
не пройде всі етапи (набряк, альтерація, нагноєння та репарації), повністю усунути його неможливо.
• Діабетичні ускладнення в нирках характеризуються формуванням абсцесів або наявністю папілярного
некрозу, які супроводжуються болем у поперековій ділянці, ознобом,
гарячкою і, що особливо важливо, розвитком ниркової недостатності
(у 15% пацієнтів).
Виділяють 2 форми гострого пієлонефриту при ЦД:
• дифузно-гнійна;
• гнійно-деструктивна.
• Частота останньої зростає пропорційно до важкості ЦД.
Діагностика пієлонефриту • Під час ультразвукового дослідження (УЗД) у хворих на
пієлонефрит можна виявити характерні зміни структури
• Основні клінічні прояви пієлонефриту –
гарячка, озноб, біль у попереку – при ЦД ниркової тканини: розширення ниркової миски, згрубіння
значно виражені, однак часто відзначають контуру чашечок, неоднорідність паренхіми з ділянками її
малосимптомний латентний перебіг
пієлонефриту, що затруднює діагностику його рубцювання (за тривалого перебігу захворювання). 
гострої форми.
• Рентгенологічним методам у діагностиці пієлонефриту
• Труднощі діагностики полягають і в тому, що
загострення можуть маскуватися (ГРЗ, належить другорядне значення через небезпеку
гінекологічна патологія, люмбаго). Це променевого навантаження, необхідність введення
призводить до встановлення діагнозу на етапі
появи незворотних пізніх симптомів (при рентгенконтрастних речовин, що потенційно небезпечно
розвитку АГ, уремії).
для хворих на ЦД. Комп’ютерна томографія нирок не має
З огляду на зазначені особливості, потрібно
активно виявляти інфікування сечових шляхів істотних переваг над УЗД, її використовують для
при ЦД, особливо: диференціації пієлонефриту від пухлинних процесів. 
• в разі несподіваного погіршання показників
глікемічного профілю;
• за наявності кетоацидозу;
• в разі появи або швидкого наростання
мікроальбумінурії або протеїнурії;
• за наявності мінімальних ознак інфекції;
• у жінок віком понад 50 років;
• у вагітних з терміном 22-28 тиж.
Лікування

• Хворим на ЦД не варто призначати нефротоксичні • Необхідність тривалої терапії пов’язана з

антибіотики, особливо сульфаніламіди. Із сучасних ймовірністю розвитку тяжких ускладнень із
препаратів найчастіше застосовують β-лактами та
фторхінолони. залученням верхніх відділів сечовидільної
системи (папілярний некроз, перинефральний
• Під час лікування інфекцій сечових шляхів у хворих на абсцес, емфізематозний пієлонефрит),
ЦД потрібно дотримуватися принципу вибору труднощами в досягненні повного ефекту
препаратів з можливо високою концентрацією в тканині
нирок, які можна застосовувати не менше 2 тиж. виліковування, частотою реінфекції.
• Хворим на ЦД з важким перебігом інфекцій сечових
шляхів антибіотики потрібно призначати парентерально,
використовуючи препарати бактерицидної дії;
• курс лікування має бути тривалішим, ніж у хворих без
ЦД: при гострому пієлонефриті – протягом 4 тиж, в разі
загострення хронічного пієлонефриту – до 3 міс.
• При цьому антибактеріальні препарати потрібно міняти
через 10-14 днів.
Гострий пієлонефрит у людей похилого та
старечого віку
• Часто розвивається на тлі інволютивного зниження
pеактивності організму та імуносупресивної дії
лікарських засобів, які вживають пацієнти для
лікування цілого ряду хронічних захворювань.
• Внаслідок порушення функції та мікробіоценозу
кишечника важливу роль у патогенезі пієлонефриту
відводять ентеральній транслокації флори. Зміни
мікробного пейзажу сечових шляхів та адгезія
бактерій кишкової групи до уротелію на тлі
зниження місцевого імунітету сприяє розвитку
інфекційно-запального процесу в нирках.
• Гормональний дисбаланс, малорухомий спосіб
життя та інфравезикальна обструкція поглиблюють
уростаз і сприяють висхідному інфікуванню нирок.
• Характерною особливістю інфекційно-запального • Внаслідок можливої ототоксичної дії у хворих
процесу в осіб похилого і старечого віку на тлі цієї категорії обмежують призначення
вторинного імунодефіциту є атипова клінічна аміноглікозидів, а у зв'язку з підвищеним
картина захворювання, збільшення частоти гнійних
ризиком виникнення антибіотик-асоційованої
форм гострого пієлонефритуi тяжких септичних
ускладнень. діареї та псевдомембранозного коліту – ß-
• Враховуючи, що маса нирок у людини після 70 лактамних антибіотиків.
років зменшується на 30 %, а кількіiсть нефронів -. • При гнійно-деструктивних формах гострого
— на 50 %, навіть умовно-патогенна мікрофлора пієлонефриту лікувальна тактика повинна бути
здатна зумовити розвиток запального процесу та
ниркової недостатності. активнішою.
• В oсіб похилого і старечого віку летальність при • При розвитку тяжких септичних ускладнень
ускладненнях гострого гнійного пієлонефриту сягає перевага віддається нефректомї
30 %, посідаючи перші місця у структурі
смертності урологічних стаціонарів.
• Враховуючи повільніше виведення препаратів у
хворих похилого і старечого віку, корекція дози
антибіотиків та уроантисептиків проводиться з
урахуванням функції нирок та швидкості
клубочкової фільтрації.