Тема 3

Гострі та хронічні ускладнення цукрового діабету. Особливості перебігу

та лікування цукрового діабету у хірургічних хворих, під час вагітності
Навчальні цілі:
 навчити студентів розпізнавати основні прояви невідкладних ситуацій
за цукрового діабету;
 ознайомити студентів з методами діагностики коматозних станів за
цукрового діабету, показаннями до їх застосування, методикою
виконання, діагностичною цінністю кожного з них;
 навчити студентів самостійно тлумачити результати проведених
досліджень, засвоїти етіологію та патогенез діабетичних ангіопатій,
нейропатій, синдрому діабетичної стопи.

Студент повинен знати

 класифікацію невідкладних станів;
 причини та патогенез діабетичної гіперкетонемічної, гіперосмолярної
коми та лактоацидозу;
 клінічні прояви діабетичної гіперкетонемічної та гіперосмолярної
коми;
 причини, патогенез, клінічні ознаки гіпоглікемічного стану та коми;
 тактику і методику лікування невідкладних станів за цукрового
діабету.
 клінічні прояви та класифікації діабетичної ретинопатії, хронічної
діабетичної хвороби нирок , синдрому діабетичної стопи, діабетичних полі-
нейропатій.

Студент повинен вміти:

 проводити діагностику та диференціальну діагностику
гіперкетонемічної, гіперосмолярної та гіпоглікемічної ком;
 визначити тактику лікування та профілактику коматозних станів за
цукрового діабету;
 володіти методикою постановки діагнозу і здійснення
диференціальної діагностики невідкладних станів за цукрового діабету та
інших ендокринних і неендокринних захворювань. аналізувати дані отримані
під час опитування та безпосереднього обстеження хворих із хронічними
ускладненнями діабету;
 призначати необхідні обстеження для виявлення діабетичної
ретинопатії, нефропатії, синдрому діабетичної стопи, діабетичних
полінейропатій.
 Перелік практичних навичок, що студент повинен засвоїти:
– опанування навичками аналізувати дані лабораторних методів
дослідження (тест толерантності до глюкози, глікемічний та глюкозуричний
профіль, С-пептид, НвА1с);
– призначити лікування при кожному виді ангіопатій та нейропатій;
– опанувати навички підготовки хворих на діабет до хірургічних
втручань;
– лікувати цукровий діабет у вагітних.

Основні терміни теми

Термін Визначення
Діабетична кома Крайній ступінь порушення і
декомпенсації обміну речовин
внаслідок цукрового діабету
Гіперосмолярна кома Стан, при якому порушена водно –
електролітна рівновага у клітинах
мозку і спричиняє важку
неврологічну симптоматику і втрату
свідомості.
Лактатацидоз Накопичення лактату в крові

Гіпоглікемії Знижений рівень цукру крові

(менше 3,3 ммоль\л)
Мікроангіопатія Ураження судин малого калібру

Нейропатія Незапальні дегенеративні зміни з

боку нервів
Діабетична нейропатія периферична Порушення відбуваються в одному
периферичному нерві
Діабетична нейропатія вегетативна Обумовлена ураженням
центрального і/або периферичного
відділів вегетативної нервової
системи
Діабетична аміотрофія Порушення трофіки м`язів, які
супроводжуються витонченням
м`язових волокон і зниженням їх
скорочувальної здатності, що
розвивається при діабеті через
безпосередній вплив гіперглікемії на
нервові волокна і м`язову тканину
Діабетична радикулопатія Це ураження корінця нерва
Діабетична ретинопатія
Діабетична макулопатія
Хронічна діабетична хвороба нирок
Діабетична альбумінурія
Неалкогольна жирова хвороба
печінки
Похідні тіоктової кислоти
Гестаційний діабет, діагностика
Захворювання сітківки ока, яке
розвивається як ускладнення
цукрового діабету. Являє собою
прогресуюче пошкодження дрібних
судин (мікроангіопатію) викликає
спочатку непомітне пошкодження
сітківки ока, яке при прогресуванні
може призвести до сліпоти.
Пошкодження місця найкращого
бачення сітківки (жовта пляма), це
призводить до прогресуючої втрати
центрального зору, неможливості
читання і керування автомобілем.
Причиною є жирові відкладення чи
набряк сітківки в області жовтої
плями, викликане пошкодженням
маленьких судин
Це захворювання, що
характеризується тривалими (не
менше 3 міс) структурними та/або
функціональними нирковими
змінами за даними клінічних,
лабораторних, інструментальних,
морфологічних досліджень, які
дають підставу для виключення
гострого патологічного процесу в
нирках
Наявність альбуміну у сечі, у
зв`язку із діабетичним ураженням
нирок
Хронічне дифузне захворювання
печінки, що включає простий
стеатоз, неалкогольний
стеатогепатит (НАСГ) з можливістю
прогресування до цирозу або навіть
гепатоцелюлярної карциноми.
Є ендогеною сполукою в організмі
людини та слугує кофактором для
низки ферментів. Адекватний рівень
цієї сполуки необхідний для
нормального вуглеводного,
білкового, ліпідного й
енергетичного обміну.
Це діабет або порушена
толерантність до глюкози, які
 вперше діагностовані під час
вагітності.
Діагностичні критерії гестаційного
ЦД (за ВООЗ 2013) на основі ПГТТ
з використанням 75 г глюкози:
1) глікемія натще 5,1-6,9 ммоль/л
(92-125 мг/дл);
2) глікемія через 1 год ПГТТ ≥10
ммоль/л (180 мг/дл);
3)глікемія через 2 год ПГТТ 8,5-11,0
ммоль/л (153-199 мг/дл)
Діабетична фетопатія Порушення нормального розвитку
плоду через тривалий вплив на
ембріон материнської крові із
підвищеним рівнем глюкози. Діти з
діабетичною фетопатією
народжуються з надлишковою
вагою тіла, проте, зменшеним
мозком
 Завдання для самостійного опрацювання теми
Завдання 1
Заповнити таблицю класифікації гострих та хронічних ускладнень цукрового
діабету
Категорії Класифікаційні ознаки
Кетонурія Виділення з сечею кетових тіл
Діабетична передкома Патологічний стан, що є перехідним між
ацидозом та комою
Діабетична кома Стан, що викликає як ускладнення діабету і
спричиняє втрату свідомості, як наслідок
гіперглікемії або гіпоглікемії
Гіпоглікемічний стан Стан, що виникає при зниженні рівня
глюкози в крові натще 3,2 — 2 ммоль/л
Лактатацидоз Порушення метаболізму глюкози, що
призводить до збільшення кислотності крові,
руйнування судин, порушення нервової
системи, розвиток гіперлактацидемічної
коми
Гіперосмолярна кома Стан що розвивається на фоні дегідратації
будьякого генезу
Регідратаційна терапія Терапія, що направлена на відновлення ОЦК
Методика малих доз Методика лікування діабетичної коми, при
введення інсуліну якій багаторазово вводиться інсулін малими
дозами до 10ОД
Глюкагенгіпокіт Лікарський препарат, що містить
біосинтетичний глюкагон( ідентичний за
структурою до людскького глюкагону)
Діабетична Хронічне ускладнення цукрового діабету, що
мікроангіопатія являє собою патологію дрібних судин
Діабетична нейропатія Хронічне ускладнення цукрового діабету, що
характеризується деструкції периферичної
нервової системи та втрати її функції
Периферична сенсорно- Стан, що супроводжується детальною
моторна полінейропатія діабетичнаю полінейропатією, що в даному
випадку має форму моторну, тобто розладів
руху
Діабетична автономна Стан, що характеризується ураженням
нейропатія серця нервових клітин, що нервують серце
Діабетична Стан, що характеризується ураженням
гастроентеропатія нервових клітин, що іннервують шлунково-
кишковий тракт
Вегетативна нейропатія Стан, що характеризується ураженням
органів виділення та вегетативних нервів, що іннервують органи
статевої системи сечостатевої системи
Діабетична макулопатія Пошкодження макулярної ділянки сітківки
при цукровому діабеті
Діабетична нейропатія Хронічне ускладнення цукрового діабету, що
характеризується деструкцію Периферичної
нервової системи, втратою її функцій
Альбумінурія Поява білків альбумінів у сечі, 30 міліграм
на добу
Хронічна діабетична Хронічна ускладнення цукрового діабету, що
хвороба нирок пов’язана з ураженням макросудин нирок
Неалкогольна жирова Накопичення в гепатоцитах ліпідів, з
дистрофія печінки порушенням їх функції та переродженням
печінкової тканини

Завдання 2
Заповніть таблицю основних симптомів чи клінічних ознак уражень органів
та систем при гострих та хронічних ускладненнях цукрового діабету
Орган/система Ознаки ураження органів/систем
Серцево-судинна система Інфаркт міокарда, ортостатичний
гіпотензія, тахікардія, атеросклероз
вісцеральних судин, церебральних судин,
ангіопатія нижніх кінцівок
Периферична нервова Дистальна симетрична сенсорно-рухова
система полінейропатія, проксимальна амітрофія
Центральна нервова система Енцефалопатія, мієлопатія
Вегетативна нервова Кардіоваскулярна, шлунково-кишкова,
система сечостатева автономна діабетична
нейропатія
Нирки Діабетична нефропатія, недостатність
нирок
Печінка Неалкогольна жирова дистрофія печінки
Очі Діабетична ретинопатія, макулопатія,
катаракта, глаукома
Нижні кінцівки Діабетична стопа, ангіопатія нижніх
кінцівок
Органи репродукції Діабетичні фетопатії, безплідність
Шкіра Ангідроз, порушення теплообміну,
гіпергідроз
Опорно-рухова система Діабетична остеоартропатія, радикулопатія

Завдання 3
 Заповніть таблицю обов’язкових лабораторних обстежень хворого на
цукровий діабет з гострими та хронічними ускладненнями
№ Метод обстеження Мета обстеження
1 Добовий моніторинг глікемії Профілактика та своєчасне
усунення гіперглікемії
2 Моніторинг глікованого Вчасно усунення можливого
гемоглобіну стану гіперглікемії
3 Визначення кетонурії Диференціальна діагностика
кетоацидозу, коми
4 Печінкові проби Діагностика ускладнення з боку
печінки
5 Ниркові проби Діагностика ускладнень з боку
нирок
6 Обчислення швидкості Визначення важкості нефропатії
клубочкової фільтрації
7 Обчислення ІМТ Визначення ступеня розвитку
підшкірно жировувої тканини
8 Визначення альбумінурії Визначення важкості нефропатії
9 Сонографія нирок Визначення важкості нефропатії
10 Сонографія та еластографія Визначення ураження з боку
печінки печінки
11 Офтальмоскопія Виявлення ураження зорового
нерва
12 Визначення всіх видів чутливості Виявлення ураження
сенсомоторної чутливості
13 Електрокардіографія та Діагностика серцевої нейропатіїї
кардіоритмографія
14 Холтерівський моніторинг ЕКГ Визначення наявності та ступеня
та АТ тяжкості гіпертензії
15 Доплерометрія судин нижніх Виявлення макроангіопартії
кінцівок з обчисленням судин нижніх кінцівок
кісточково-плечового індексу
16 Рентгенографія кісток та Виявлення вражень кісткової
уражених суглобів тканини
17 МРТ хребта, суглобів Виявлення вражень кісткової
тканини
18 Денситометрія кісток Виявлення вражень кісткової
тканини
Завдання 4
Перерахуйте основні напрямки немедикаментозної терапії хронічних
ускладнень цукрового діабету
 Дієтотерапія
  Хірургічне втручання
 Самоконтроль і психологічна підтримка , регідратаційна терапія
 Відмова від шкідливих звичок
Завдання 5
Заповніть таблицю. Оптимальні комбінації препаратів у лікуванні гострих та
хронічних ускладнень цукрового діабету
Група препарату Поєднання з іншим групами
препаратів
Інсулін Фізіологічний розчин
Фізіологічні розчини Препарати калію магнію
Розчин NaHCO3 Розчин метиленового синього
40% розчин глюкози Глюкагон або адреналін
Амарил Інгібітор АПФ
Препарати Альфа Ліпоєвої кислоти Унітол
Судинорозширювальні препарати Антибіотики
Цукрознижувальні препарати Препарати Альфа Ліпоєвої кислоти

Завдання 6
Заповніть таблицю диференційованого лікування пацієнтів з ускладненням
цукрового діабету
Препарат Спосіб введення, доза Показання
Діабетична
Еналаприл 25-10 мг. 2 р н д
нейропатія
Діабетична
Лозартан 25-100 мг. 1 р н д нейропатія, захист
функції нирок
Діабетична
нефропатія,
профілактика ІМ,
Судексид 600 мо в/м 1 р н д
інсульту, ангіопатія з
підвищеним ризиком
тромбоцитів
Діабетична
Ліпоєва кислота кислота 600 мг. В/в кр.
нейропатія
Діабетична
Диклофенак 90 мг. 2 р н д
нейропатія
Діабетична
Амітриптилін 25-100 мг./добу нейропатія, тяжка
депресія
Гепарин 5000 од в/в/р н д Гіперосмолярна
 кома, профілактика
та лікування
тромбоемболічних
ускладнень
Дексаметазон 8 мг/добу Гіперосмолярна кома
Хлорид калію 10-20 моль/год Кетоацидотична кома
Інсулін рапід 6-10 мо Кетоацидотична кома

Тестові запитання
1. Хвора К., на цукровий діабет хворіє 12 років, перебуває у комі. Об-но:
шкіра суха, дихання шумне, запах ацетону з видихом. АТ 105/60 мм рт.ст.
Пульс 100 за/хв., рН крові – 7,0. Яка кома можлива у пацієнтки?
A Гіпоглікемічна
B Кетоацидотична
C Гіперосмолярна
D Молочнокисла
E Мозкова (інсульт)

2. Хворий А., 58 років, хворіє на цукровий діабет 7 років. Після

перенесеного харчового отруєння стан погіршився. Об-но: шкіра суха, язик
сухий, обкладений білим нашаруванням, дихання поверхневе, запаху ацетону
у повітрі не відчувається. У хворого нудота, проноси. Глюкоза крові – 41
мМоль/л. Вірогідний діагноз?
A Церебральна кома
B Кетоацидотична кома
C Лактоцидотична кома
D Гіпоглікемічна кома
E Гіперосмолярна кома

3. Хвора С., 32 р., доставлена непритомною у реанімаційне відділення. У

хворої виявлена картка хворого на цукровий діабет. Інсуліну не знайдено.
Дихання шумне, типу Кусмауля, запах ацетону з роту, шкіра суха, тургор
знижений, риси лиця загострені, периостальні рефлекси відсутні, тонус
очних яблук знижений. В крові вміст молочної кислоти 1,2 мМоль/л (норма
0,62-1,3 мМоль/л), глікемія 29 мМоль/л. Яку кому можна запідозрити?
A Гіперосмолярна
B Мозкова
C Кетоацидотична
D Гіпохлоремічна
E Лактацидемічна

4. Хворий 49 р. доставлений до лікарні у непритомному стані. Шкіра,

склери жовтушні. Асцит. Край печінки ущільнений, +4 см., селезінка +2 см.
Глибоке шумне дихання, ЧД – 20/хв. з фруктовим запахом з роту. Язик
сухий. Очні яблука пальпаторно м’які. Зі слів родичів хворий зловживає
алкоголем. Останнім часом хворий відчував спрагу, були часті
сечовипускання, схуд на 5 кг. 3 дні назад кількість сечі зменшилась,
з’явилась нудота, блювання. В аналізах сечі щільність – 1,032, реакція кисла,
позитивна реакція на ацетон. Ваш попередній діагноз?
A Печінкова кома
B Кетоацидотична кома
C Уремічна кома
D Церебральна кома
E Алкогольна кома

5. Хвора М., 28 років, хворіє на цукровий діабет 3 роки. Отримує 54 МО

інсуліну протягом доби. Після перенесеної десять днів тому ангіни стан
погіршився. Зросла загальна слабість, посилилася спрага, з’явилися, нудота,
блювання, сонливість, знепритомніла. Госпіталізована. При огляді: У
непритомному стані, дихання рідке і шумне, запах ацетону з рота. Шкіра,
язик сухі, тургор шкіри знижений. Пульс 114 на хв., малий, АТ 85/50 мм
рт.ст. Нижній край печінки на 3 см нижче від реберної дуги. Глюкоза крові –
32 мМоль/л. Реакція на ацетон різко позитивна. З якого із перелічених
заходів слід почати лікування?
A Регідратаційна терапія
B Корекція електролітного балансу
C Попередження ятрогенної гіпоглікемії
D Відновлення кислотно-лужної рівноваги
E Профілактика інфекційних ускладнень

6. Жінка 59 років хворіє на цукровий діабет 20 років. Лікувалась

пероральними цукрознижувальними препаратами, останній рік
інсулінотерапія. Діабет в стані компенсації. Турбують біль у животі, здуття,
неоформлені випорожнення, імперативні випорожнення уві сні. Можливий
діагноз?
A Хронічний гепатит
B Хронічний холецистит
C Діабетичний гепатоз
D Хронічний гастрит
E Діабетична ентеропатія

7. У хворої 21 року, що страждає на цукровий діабет протягом 8 років

глікемія натще 10,2 мМоль/л, прандіальна 14,3 мМоль/л, добова глюкозурія
41,1 г/л, альбумінурія 230 мг на добу, АТ 110/70 мм рт.ст. Визначте діагноз?
A Цукровий діабет 1 типу у стані декомпенсації, хронічна діабетична
хвороба нирок
B Цукровий діабет 1 типу у стані декомпенсації, хронічна
діабетична
хвороба нирок, мікроальбумінурія середньої важкості
 C Цукровий діабет 1 типу у стані декомпенсації, мікроальбумінурія
важкого перебігу
D Цукровий діабет 1 типу у стані декомпенсації,
E Цукровий діабет1 типу у стані декомпенсації, хронічна ниркова
недостатність

8. Жінка 21 року хворіє на цукровий діабет з 2-річного віку, ускладнений

прогресуючою діабетичною ретинопатією та нефропатією, консультується
стосовно можливості вагітності. Яка доцільна рекомендація хворій?
A Вагітність небажана
B Вагітність можлива при стійкій компенсації цукрового діабету
C Вагітність можлива після проведення фотокоагуляції сітківки
D Вагітність можлива при зменшенні протеїнурії
E Вагітність протипоказана

9. Які антигіпертензивні засоби найбільш доцільні у лікуванні хворих на

цукровий діабет з нефропатією?
A Блокатори АПФ
B Петльові діуретики
C β-адреноблокатори
D Блокатори кальцієвих каналів
E Тіазидові діуретики

10. Хворому на цукровий діабет 1 типу встановлено діагноз «синдром

діабетичної стопи нейропатичної форми». Який зі вказаних препаратів
найдоцільніше призначити пацієнту?
A Похідні пентоксифіліну
B Статини
C Похідні тіоктової кислоти
D Антиагреганти
E Антитромбоцитарні препарати

Контроль практичних вмінь

1. Створити алгоритм діагностики синдрому діабетичної стопи
1) Анамнез:
 Тривалий перебіг ЦД
 Попередні виразки
 Гіподинамія
 Зниження гостроти зору
 Взуття поганої якості
 Травми
 Гіпертонія
  Шкідливі звички
2) Скарги пацієнта:
 Наявність виразок на стопах
 Холодні кінцівки
 Зміна кольору шкіри
 Переміжна кульгавість, оніміння стоп
 Болі в стопі, що посилюються в горизонтальному положенні
3) Огряд:
 Деформація пальців, суглобів
 Блідість і ціанотичність шкіри
 Сухість шкіри, ділянки гіперкератозу
 Больові виразки і некрози в ділянці тиску від навантаження
 Зниження пульсації на артеріях стопи, підколінні, стегнові артерії
 Тріщини шкіри
 Набряк
4) Лабораторні дослідження: загальний та біохімічний аналіз крові,
коагулограма, бактеріологічний посів із рани.
5) Інструментальні дослідження : доплерометрія та рентгенографія. За
допомогою доплерометрії встановлюється наявність та ступінь
гемодинамічних порушень (показник плечо-кісточкового індексу менше 1
свідчить про оклюзію або стеноз артерії), рентгенографії — деструкція кісток
стопи.
6) Додаткові методи дослідження включають: ангіографію, доплерографію
(оцінка ступеня та локалізації чи оклюзії артерій нижніх кінцівок),
черезшкірну оксиметрію (оuінка життєдіяльності тканин)
2. Створити схему лікування діабетичної кетоацидотичної коми
Стабілізація життєвоважливих функцій:
У тяжких випадках коми з пригніченням дихального центру може
знадобитися штучна вентиляція легень (ШВЛ). Одночасно починають
регідратацію через периферійну або центральну вену;

Регідратація:
Найбільш важливий, першочерговий захід. За 1-у годину переливають 1 л
ізотонічного розчину хлориду натрію, за 2-у та 3-ю – по 500 мл, після чого
швидкість переливання зменшується до 300 мл/год. При зниженні рівня
глікемії нижче 14 ммоль/л переходять до переливання 5 % розчину глюкози;

Катетеризація сечового міхура:

Інформація про кількість сечі, що виділяється, необхідна для контролю за
регідратаційною терапією і функціональним станом нирок;

Аналіз крові:
Насамперед визначають рівень електролітів, глікемії, креатиніну, показники
КОС, печінкових ферментів, ШОЕ, амілази та ліпази, КФК та МВ-КФК,
компонентів згортаючої системи крові та всі показники загального аналізу
крові. Рівні глікемії, калію і натрію визначаються кожні 30-60 хв, показники
КОС – кожні 2-3 год;

Поповнення дефіциту калію:

Залежить від функціонального стану нирок і вихідного рівня каліємії.
Спочатку встановлють сечовий катетер і проводять аналіз крові. При рівні
калію менше 3 ммоль/л переливають 3 г/год 4 % розчину KCl, при каліємії 3-
4 ммоль/л – 2 г/год, при каліємії 4- 5 ммоль/л – 1,5 г/год;

Інсулінотерапія:
Початкова доза 10 Од інсуліну короткої дії внутрішньовенно або 16 Од
інсуліну короткої дії глибоко внутрішньом’язово. В подальшому вводять по
0,1 Од/маси/год інсуліну короткої дії протягом години внутрішньовенно
через перфузор або глибоко внутрішньом’язово;

Шлунковий зонд:
При гастропарезі існує небезпека аспірації. Зонд встановлюють до того, як
надати голові низьке положення для катетеризації підключичної вени;

Центральний венозний та артеріальний тсик:

В стані зневоднення і гіповолемії найпростіше катетеризувати підключичну
вену, оскільки при цьому вона знаходиться в стані натяжки. Визначення
центрального венозного та артеріального тиску дозволяє оцінити серцеву
функцію та ефективність провідної регідратації;
Бікарбонат натрію:
Протипоказаний при pH > 7,1, його введення починають не раніше, ніж через
2-3 год після початку інсулінотерапії і регідратації;

Встанолення причини декомпенсації ЦД:

Інфекційна або гостра хірургічна патологія, інфаркт міокарда, припинення
введення інсуліну

Діагноз встановлено (0-1 година)

1. Інсулін 10-20 Од внутрішньом’язово або 10-20 ОД внутрішньовенно
струминно та 0,1 ОД/кг/год внутрішньовенно краплинно.
2. Ізотонічний розчин натрію хлориду – 500-1000 мл, унітіол – 10-15 мл 5 %
розчину, кокарбоксилаза – 100-150 мг внутрішньовенно краплинно. При рН
крові менше 7,0-2,5 % розчин натрію бікарбонату – 100 ммоль/г.
3. Інгаляція кисню. За показаннями – строфантин, кордіамін.
Через 1 годину після початку лікування
1. Якщо артеріальний тиск залишається низьким, гідрокортизон – 100 мг або
преднізолон – 30-60 мг внутрішньовенно струминно.
2. При зниженні рівня глікемії до 5 ммоль/л/год продовжуємо
внутрішньовенно краплинно введення інсуліну в попередній дозі (0,1
ОД/кг/год). При зниженні інсуліну більше 5 ммоль/л/год – дозу інсуліну
зменшуємо на половину.
3. Ізотонічний розчин натрію хлориду – 0,5 л/г і розчин калію хлориду
внутрішньовенно краплинно – 20 ммоль/ г (контроль калію плазми крові).
Після виведення з коми
Після виведення з коматозного стану і зниження рівня глюкози в крові до 11-
13 ммоль/л:
1. 500 мл 5 % розчину глюкози з калію хлоридом (13 ммоль калію на 500 мл
глюкози;
2. Внутрішньовенно краплинно кожні 4 години; інсулін по 6 ОД через 2 го-
дини або по 12 ОД одночасно з 500 мл 5 % р-ну глюкози
внутрішньовенно краплинно кожні 4 години.
Після усунення кетоацидозу
Лікування інсуліном короткої дії (3-4 рази на добу) до повної компенсації
порушень метаболізму.
3. Створити схему лікування діабетичної нефропатії
Глікемічний контроль та нормалізація артеріального тиску є наріжним каме-
нем у профілактиці та лікуванні діабетичної нефропатії. Інтенсивний
глікемічний контроль цукрового діабету тилу 1 і діабету типу 2 призводить
до значного знижения прогресування діабетичної нефропатії . Крім
комленсації вуглеводного обміну, досягнення цільового рівня Нв А,
сеналаприл 2,5-10 мг 2 р/добу та інші. Важливе місце посідають антагоністи
рецсптора ангіотензину II. Їх нефропротекторна дія доведена у міжнародних
багатоцентрових дослідженнях. До цієї групи препаратів відносять лозартан
по 25-100 мг 1 р на добу, кандесартану цілексетил по 4-16 мг 1 p/добу
постійно. За нормального артеріального тиску ці препарати призначають у
дозах, що не призводять до розвитку гіпотонії. Ці препарати сприяють
попередженню переходу мікроальбумінурії в протеїнурію. Вищезазначені
препарати важливо комбінувати з нефропротектором сулодексидом по 600
ЛО від 1р /добу 5 днів на тиждень з 2-денною перервою, курс лікування 3
тижні, потім перорально по 250 ЛО 2р/добу протягом 2 міс. Сулодексид
відновлює базальну мембрану клубочків нирок та зменшнує втрату білка з
сечею. Що стосується дієтичних рекомендацій за діабетичної нефропатії, то
вже на стадії мікроальбумінурії необхідно зменшити вживання тваринних
білків до 1,0 г/кг ваги, на стадії протеїнурії - 0,8 г/кг ваги та солі менше 3 г на
день, уремії - 0,6 г/кг ваги, а також обмежити продукти, що містять калій.