МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’ Я УКРАЇНИ

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

«Затверджено»
на методичній нараді
кафедри внутрішньої медицини №4
Завідувач кафедри
професор Лизогуб В.Г._______

«24» серпня 2022

РОБОЧИЙ ЗОШИТ
для самостійної роботи студентів 6 курсу
Навчальної дисципліни
«Екстрена та невідкладна допомога в клініці внутрішньої медицини»
Напрям підготовки другий (магістерський) рівень вищої освіти
галузі знань 22 «Охорона здоров’я»
спеціальність 222 «Медицина»
Кафедра внутрішньої медицини №4
Тема: Алгоритм надання невідкладної допомоги при анафілактичному шоці

Автори: доцент Пліскевич Д.А.

Зaтверджено на зaсiдaннi кафедри внутрiшньої медицини №4
протокол № _1__ вiд «_24__»___08___2022 р.
Зaвiдувaч кафедри професор, д.мед.н.___________ Лизогуб В.Г.

Розглянуто та зaтверджено: на засіданні ЦМК з терапевтичних дисциплiн

протокол № __1_ вiд «_29__»____08______2022 р.
Головa ЦМК з терапевтичних дисциплiн
професор, д.мед.н._________Яременко О.Б.
 Варіант 3
Завдання 1. Тяжкість анафілактичного шоку
(визначається проміжком часу від моменту надходження алергену до
розвитку шокової реакції)
I. Блискавична форма розвивається через 1-2 хв після надходження
алергену. Іноді хворий не встигає навіть поскаржитися. Блискавичний
шок може виникати без або з передвісниками (відчуття жару, пульсація
в голові, втрата свідомості). При огляді відзначається блідість або
різкий ціаноз шкіри, судомні посмикування, розширення зіниць,
відсутність реакції на світло. Пульс на периферійних судинах не
визначається. Тони серця різко ослаблені або не вислуховуються.
Дихання утруднене. При набряку слизових оболонок верхніх
дихальних шляхів - дихання відсутнє. Відмічаються тонічні і клонічні
судоми, дефекація і сечовипускання. Розвиваються судинний колапс,
коматозний стан.
II. Тяжка форма АШ розвивається через 5-7 хв після введення
алергену. Хворий скаржиться на відчуття жару, нестачу повітря,
головний біль, біль в ділянці серця. Потім з’являються ціаноз або
блідість шкіри і слизових оболонок, утруднене дихання, артеріальний
тиск не визначається, пульс - тільки на магістральних судинах. Тони
серця ослаблені або не вислуховуються. Зіниці розширені, реакція їх на
світло різко знижена або відсутня.
III. АШ середньої тяжкості спостерігається через 30 хв. після
надходження алергену. З’являються такі передвісники, як загальна
слабість, відчуття страху, гіперемія обличчя, відчуття жару в усьому
тілі, нестача повітря, погіршення зору, шум у голові і вухах, оніміння
пальців, язика, губ. З’являється біль різної локалізації у серці, животі,
м’язах, суглобах, попереку; відчуття стискання і розпирання в грудній
клітці, кашель, задуха; можуть бути нудота, блювання, пронос (у тому
числі кривавий), іноді кров’янисті виділення з піхви внаслідок
скорочення м’язів матки, мимовільні сечовипускання і дефекація за
рахунок спастичного скорочення гладеньких м’язів сечового міхура і
кишечнику, іноді картина кишкової непрохідності. Серцевий викид
зменшується, про що свідчить пульс малого наповнення; тахікардія до
120–150 уд./хв, зрідка буває брадикардія; тони серця приглушені або
глухі, може бути аритмія. У легенях вислуховуються сухі свистячі
хрипи. Відмічається олігурія як наслідок зниження ниркового
кровотоку. З розвитком шоку сечовиділення припиняється. У хворого
з’являються нудота, блювання, пітливість, здуття живота і діарея.
Завдання 2. Профілактика

Профілактика розвитку АШ та його рецидивів у майбутньому є вкрай

важливим завданням для пацієнта та лікаря. Основними заходами
профілактики АШ є:

1. обов’язковий і прискріпливий збір алергологічного анамнезу,

відомостей про непереносимість лікарських засобів, харчових
продуктів, ужалень комахами та інших можливих чинників анафілаксії
із занесенням отриманих даних у медичну документацію;
2. оцінка фармакотерапії, яку одержує пацієнт на даний момент з приводу
супутніх захворювань;
3. виключення поліпрагмазії та самолікування хворих;
4. роз’яснення пацієнту, що саме він/вона несе відповідальність за
подальше виключення з режиму терапії препаратів-алергенів;
5. надання переваги топічним і пероральним формам лікарських засобів
над їх парентеральним застосуванням;
6. обов’язкове спостереження за пацієнтом протягом 30 хв після введення
будь-якого, насамперед потенційно алергенного, ін’єкційного
препарату, в тому числі й алергену при специфічній імунотерапії;
7. виключення імунотерапії при неконтрольованій бронхіальній астмі;
8. наявність при хворих інформації (браслет алергіка), яка дасть змогу
навіть при неможливості контакту з ними отримати відомості про їх
алергічне захворювання та причинно-значущі алергени;
9. у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом на сигнальній
сторінці історії хвороби, амбулаторної карти ставлять штамп «алергія»
і перераховують медикаментозні препарати та інші чинники, які
спричинюють алергію. Аналогічна інформація має бути і в
електронних варіантах медичної документації;
10.проведення превентивної терапії при життєвих показаннях до введення
рентгеноконтрастних речовин у пацієнтів з анафілактичними реакціями
в анамнезі;
11.спеціальна підготовка медперсоналу процедурних, хірургічних
кабінетів, медпунктів для надання невідкладної медичної допомоги при
медикаментозному АШ і лікуванні подібних до нього тяжких станів;

обов’язкова наявність набору невідкладної допомоги (адреналін,

преднізолон для парентерального введення, шприци, голки) у хворих з
високим ступенем ризику анафілаксії.
 Завдання 3. Лікування . Невідкладна допомога при АШ

При АШ потрібна термінова допомога, оскільки хвилини і навіть секунди

зволікання і розгубленості лікаря можуть призвести до смерті хворого.

1. Як тільки виникає підозра на АШ, основоположним в його лікуванні має

стати негайне і послідовне введення хворому тільки адреналіну (епінефрину)
в передньобокову поверхню стегна внутрішньом’язово кожні 5–20 хв за
показаннями. Для цього використовують автоін’єктор або розчин адреналіну
в концентрації 1: 1 000
2. Введення глюкокортикостероїдів (ГКС) внутрішньовенно: преднізолон
(1–2 мг/кг), дексаметазон (0,2–0,4 мг/кг) кожні 6 год.
3. Окрім цього доцільно «наповнювати» хворого полійонними розчинами.
Використовують 0,9% розчин натрію хлориду (500–1 000 мл), 5% розчин
глюкози (1 000–4 000 мл), 5% розчин альбуміну (500–1 000 мл).
4. Киснетерапія проводиться зі швидкістю 6–8 л/хв.

Завдання 2. Діагностика

Схема алергологічного обстеження хворого складається з декількох

етапів:

1. Ретельне збирання анамнезу у пацієнта (особливо алергологічного).

Детально зібраний анамнез має визначальне діагностичне значення і
є вирішальним для встановлення не лише клінічного, а й
етіологічного діагнозу АШ.
2. Оцінка клінічних симптомів.
3. Діагностичні тести in vivo через 4 тиж після епізоду АШ (ведення
щоденника, прик-тести з алергенами, провокаційні тести з
харчовими продуктами). Виконуються вибірково, за суворими
показаннями і тільки лікарем-алергологом!
4. Лабораторні тести in vitro (визначення рівня триптази сироватки
крові, рівня гістаміну плазми крові, його метаболітів у сечі,
специфічних IgE-антитіл та ін.).
5. Використання необхідних функціональних, інструментальних,
рентгенологічних, генетичних та інших методів дослідження.

Завдання 3. Критерії ефективності надання невідкладної допомоги:

1. - систолічний АТ не менше 100 мм рт. ст.;
2. - відсутній ціаноз;
3. - відсутня клініка бронхоспазму і порушення прохідності дихальних
шляхів внаслідок набряку.