МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.І. ПИРОГОВА

“Затверджено”
на методичній нараді кафедри
шкірних та венеричних
хвороб
з курсом ПО
протокол №_1_
Завідувач кафедри
________професор ЗВО
Сергій БОНДАР
«_29_»__серпня_2022_р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи студентів при підготовці

до практичного заняття

Навчальна дисципліна Дерматологія та венерологія

Тема заняття № 12 Екзема. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка.

Діагностика. Лікування. Профілактика.

Курс 4

Факультет медичний факультет №1

Вінниця
 Вінницький національний медичний університет імені М.І.Пирогова

Кафедра шкірних та венеричних хвороб з курсом ПО

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ЗІ СТУДЕНТАМИ

4-ГО КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

МОДУЛЬ 1

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 4

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 12

Тема: ЕКЗЕМА. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика.

Лікування. Профілактика.

Кількість навчальних годин: 2.

І. Актуальність теми.
За останні роки значно виросла кількість захворювань на
алергодерматози. Серед них особливе місце у вивченні шкірних хвороб посідає
екзема. При екземі крім шкіри і слизових оболонок в патологічний процес
поступово втягуються також внутрішні органи і тканини людського організму,
причому при довгоіснуючих формах ці деструктивні зміни можуть привести до
інвалідизації пацієнтів.
Екзема – це захворювання, яке має хронічний, а частіше гострий перебіг,
з не до кінця вивченою етіологією та розробленим патогенезом, переважно
імуноалергічної природи, яке на шкірі проявляється: поліморфізмом висипань,
мокнуттям, свербежем, важко піддається лікуванню, але в процесі комплексної
терапії не залишає стійких слідів.
За клінічним перебігом екзема класифікується на гостру, підгостру та
хронічну форму. Виділяють наступні клінічні форми екземи:
1. справжня (ідіопатична)
2. мікробна
3. себорейна
4. дитяча
5. професійна.
 Все це обумовлює актуальність та важливість знання клінічних проявів
екземи не тільки і не стільки лікарями-дерматовенерологамитеми, але й
лікарями загальної практики, від яких нерідко залежить як своєчасне
усвідомлення пацієнтом необхідності та обов’язковості лікування цього
дерматозу, так і попередження подальшого розвитку алергічних процесів та
розповсюдження висипань по всій шкірі такого хворого.

ІІ. Навчальні цілі заняття.

Студент повинен ознайомитись:
- з захворюваннями, що відносяться до групи алергодерматозів, з
основними симптомами екземи. ( - І)

Студент повинен знати:

- етіологію та патогенез екземи;

- класифікацію екземи;
- клінічні форми захворювань;
- основні клінічні симптоми екземи;
- спеціальні дерматологічні та лабораторні методи дослідження;
- захворювання, з якими потрібно диференціювати екзему;
- основні принципи лікування;
- прогноз та профілактика захворювання. ( - ІІ)

Студент повинен оволодіти:

- методикою визначення основних симптомів екземи;
- методикою постановки діагнозу екземи;
- методикою додаткового обстеження при даному захворюванні. ( - ІІІ)

Студент повинен вміти:

- зібрати скарги та анамнез захворювання, враховуючи особливості,

характерні для хворих на екзему;
- провести огляд хворого та виявити основні клінічні симптоми
захворювання;
- відобразити результати огляду в історії хвороби;
- поставити розгорнутий клінічний діагноз в типовому випадку;
- призначити дослідження (клінічне, біохімічне, імунологічне,
гістологічне);
- провести інтерпретацію отриманих даних лабораторних досліджень;
- намітити план лікування (вміти виписати рецепти). ( - ІІІ)

ІІІ. Цілі розвитку особистості.

Студент повинен:
- розвинути деонтологічні уявлення та вміти здійснювати деонтологічний
підхід до хворих на алергодерматози;
- розвинути уявлення про вплив екологічних, соціально-економічних
факторів на стан захворюваності на алергодерматози;
- на матеріалі теми розвинути почуття відповідальності за своєчасність і
правильність професійних дій на етапі діагностики алергодерматзів,
надання невідкладної допомоги при екземі;
- розвинути навички щодо психотерапевтичного підходу до хворих з
патологією на алергодерматози, їх родичів;
- сформувати систему сучасних правових понять, норм у контексті теми;
- оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з хворими і
його родиною.
 ІV. Міждисциплінарна інтеграція.
№ Дисципліни
1. Попередні (забезпечуючі)
1) нормальна анатомія
2) гістологія
3) нормальна фізіологія
4) біохімія
5) патологічна фізіологія
6) патологічна анатомія
2.
Наступні (забезпечувані)
1) педіатрія
2) терапія
3) хірургія
4) імунологія та алергологія
3.
Внутрішньопредметна
інтеграція
1) методика обстеження
шкіри (скарги, анамнез,
об’єктивні та додаткові
методи)
Знати Вміти
- анатомію, гістологію і
фізіологію нормальної
шкіри;
- властивості сечі та крові;
- патогенез основних
синдромів та симптомів
алергодерматозів.
- послідовність обстеження - зібрати скарги та анамнез захворювання, враховуючи
хворого; особливості, характерні для хворих на алергодерматози;
- основні клінічні прояви - провести огляд хворого та виявити основні клінічні симптоми
екземи. захворювання;
- відобразити результати огляду в історії хвороби;
- провести інтерпретацію отриманих даних лабораторних
досліджень
Основні клінічні симптоми
- поставити розгорнутий клінічний діагноз в типовому випадку;
екземи.
- призначити дослідження (клінічне, біохімічне, імунологічне,
гістологічне);
- намітити план лікування (вміти виписати рецепти)
 Екзема - поліетіологічне захворювання з гострим або хронічним перебігом, що
характеризується поліморфізмом висипних елементів з перевагою дрібних пухирців,
що швидко розкриваються („закипають”) з утворенням мокнучих ерозій, відчуттям
свербежу та печіння у ділянках ураження. У структурі шкірної захворюваності екзема
складає 30 – 40% від усіх дерматозів.
Факторами ризику у виникненні захворювання являються: спадковість; супутні
алергічні хвороби; стресові ситуації, травми; вогнища хронічної інфекції; шлунково –
кишкові розлади; дисфункції печінки та підшлункової залози; ендокринопатії;
піодермії; різноманітні хімічні та біологічні речовини, медикаменти.
Розрізняють: гостру, підгостру та хронічну екзему (за перебігом); та клінічні
форми екземи: справжня, себорейна, мікробна, дитяча.
Для перебігу гострої екземи характерні наступні стадії: еритематозна,
везикульозна, стадія мокнуття, кіркова, сквамозна; для хронічної у стадії загострення –
наявність ліхенізації, кірок, тріщин, везикуляції, лусочок, неяскравої еритеми.
Справжня екзема (екзема ідіопатична). Уражується шкіра верхніх та нижніх
кінцівок, тулуба, обличчя. Клініка характеризується наявністю поліморфізму
(справжнього та несправжнього) та строкатістю висипів. Спочатку з’являється еритема,
на фоні якої формуються пухирці (мікровезикули) та переважно ексудативні папули і
пустули. Характерно, що при розкритті мікровезикул серозний ексудат поступає на
поверхню шкіри у вигляді невеликих крапель (серозні колодязі). Також можна відмітити
чергування уражених ділянок шкіри з неураженими („архіпелаг островів”).
Висипи розташовуються симетрично. Хворих турбує свербіж різної інтенсивності.
Далі на місці мокнуття утворюються кірки, лусочки; з’являються лущення, тріщини.
Іноді перебіг екземи ускладнюється приєднанням вторинної інфекції. Різновидами
справжньої екземи є пруригінозна та дисгідротична екзема.
Пруригінозна екзема, яка характеризується появою дрібних папуловезикульозних
елементів на ущільненій основі без утворення ерозій; нападоподібним свербежем та
тяжкими невротичними реакціями. З часом шкіра уражених ділянок грубіє, пігментується,
стає сухою, ліхенізується. Процес локалізується на шкірі обличчя, ліктьових згинів, під
колінами, пахової ділянки; має хронічний рецидивуючий перебіг. Загострення
спостерігається, як правило, взимку.
Дисгідротична екзема. Характеризується утворенням сверблячих, дрібних,
щільних при пальпації епідермальних пухирців на бокових поверхнях пальців, іноді на
шкірі долоней та підошов. Пухирці просвічуються через епідерміс у вигляді зерен
вареного рису. Вони можуть розкриватися та зсихатися у жовтуваті кірочки. У
подальшому утворюються обмежені ділянки гіперемії.
Себорейна екзема локалізується на шкірі волосистої частини голови, обличчя,
грудей, між лопатками. Межі ураження не чіткі. Везикуляція і мокнуття не спостерігаються,
але характерна наявність жовтувато – рожевих еритематозних плям, вкритих жирними
жовтуватими лусочками (себореїди). За вухами можлива серозно – гнійна ексудація. Хворі
скаржаться на інтенсивний свербіж, який може передувати клінічним проявам.
Захворювання, як правило, виникає у дітей грудного віку, або вже після настання статевої
зрілості.
Мікробна екзема. У виникненні відіграє роль розвиток сенсибілізації до мікробного
антигену (піококи, гриби); наявність нейроендокринних порушень, зміна процесів обміну,
імунітету. Процес локалізується на шкірі гомілок, тилу кистей, волосистої частини голови.
Спочатку висипи асиметричні, представлені гостро запальною еритемою, ексудативними
папулами, мікровезикулами, пустулами. Вогнища ураження мають вигнуті межі, на їх
поверхні містяться зеленувато – жовті, серозно – гнійні та кров’янисті кірки, ерозії. Часто
мікробна екзема починається з появи пустул, гострозапальної еритеми та ексудативних
папул по периферії трофічної виразки гомілки, у ділянці післяопераційної культі, навколо
свіщового ходу. У цьому випадку говорять про паратравматичну, або навколораньову
екзему. Якщо спочатку захворювання з’являються набряк, почервоніння, ексудативні
папули та крапельне мокнуття; вогнища ураження до 1 – 2 см і більше у діаметрі,
підвищуються над рівнем шкіри, різко обмежені, округлі – говорять про нумулярну
(монетоподібну) екзему. Для цієї форми мікробної екземи характерний рецидивуючий
перебіг та поява під час загострення вторинних алергічних сверблячих висипів. Іноді
можлива трансформація у справжню екзему. Також виділяють варикозну екзему,
розвитку якої сприяє варикозний симптомокомплекс. Вогнища з чіткими межами
локалізуються на нижніх кінцівках у ділянці розширених вен, навколо варикозних виразок,
ділянок склерозування шкіри. Можливий помірний свербіж.
Дитяча екзема. Розвивається до 3 –х років, звичайно на фоні ексудативного
діатезу. Поєднує ознаки справжньої, мікробної та себорейної екземи. Починається з
появи на почервонілій набряклій шкірі обличчя та волосистої частини голови
чисельних, зливних ексудативних папул і дрібних везикул, які поступово вкриваються
бурими кірками та лишають ерозивну поверхню. Поступово процес поширюється на
інші ділянки тіла. Поряд з цим можуть спостерігатися плямисті себорейні висипи.
Звичайно діти пастозні, погано сплять, збуджені, лімфатичні вузли у них збільшені, у
крові відмічається еозинофілійний лейкоцитоз. У подальшому можлива трансформація
дитячої екземи в атопічний дерматит.
Діагноз екземи встановлюють на підставі клінічної картини.
Диференціюють з атопічним дерматитом, контактним дерматитом,
стрептодермією, псоріазом.
Лікування екземи. Проводиться комплексне лікування з урахуванням стадії
шкірного процесу. Необхідно усунути контакт з алергеном, якщо такий виявлено.
Загальне лікування включає призначення гіпоалергенної дієти зі зменшенням
вживання рідини, повареної солі, вуглеводів та виключенням екстрактивних
речовин; застосовується гіпносугестивна терапія та електросон, що забезпечує вплив
на ЦНС та механізми алергічних запальних реакцій. Також призначають седативні
препарати (броміди, валеріана, пустирник, транквілізатори та нейролептики –
еленіум, седуксен, тазепам, терилен); гіпосенсибілізуючу терапію: препарати
кальцію (10% хлорид кальцію 5 – 10 мл в/в), натрію (30% тіосульфат натрію 2 – 10
мл в/в); сечогінні засоби (25% розчин магнію сульфату по 4 – 10 мл в/м, фуросемід,
діуретин); антигістамінні препарати per os або в/м (супрастин, діазолін, димедрол,
піпольфен, фенкарол); ентеросорбенти (активоване вугілля, поліфепан, белосорб);
ферментні препарати (панкреатин, абомін, фестал); імуномодулюючі засоби
(діуцефон, нуклеінат натрію, тактевін, тимоген). У разі мікробної екземи,
призначають протигрибкові препарати та антибіотики. У хронічній стадії показана
вітамінотерапія (вітаміни А, Е, С, В6, В15); пірогенні препарати (пірогенал,
продігіозан). При тяжких формах екземи вводять кортикостероїди (преднізолон,
дексаметазон) та анаболічні гормони (нероболіл, ретаболіл).
Місцево у стадії мокнуття призначають примочки з дезинфікуючими
розчинами (2% борна кислота, 0,25% нітрату срібла, 0,5% резорцину), аерозолі
(оксикорт, дексокорт, пантенол); у підгострій стадії переходять до застосування
водних та жирових бовтанок, кортикостероїдних лосьйонів, кремів та аерозолів,
теплих ванн з відваром ромашки, дубової кори, висівок. У хронічну стадію
призначають кератопластичні мазі з сіркою, дьогтем, нафталаном, АСД, іхтіолом;
кортикостероїдні мазі. При мікробній екземі також застосовують суміш мазі
Вількінсона та цинкової пасти, антипаразитарні дезинфікуючі засоби, анілінові
барвники. При себорейній екземі призначають масляні компреси для видалення
кірок, потім мазі з сіркою, саліциловою кислотою, білою ртуттю.
 Для профілактики рецидивів важливе дотримання гіпоалергенної дієти,
виключення можливих алергенів, стресових ситуацій. Необхідне лікування ран,
трофічних виразок, фолікулітів та інших супутніх захворювань. Хворі повинні
дотримуватись правил гігієни, їм не рекомендується вдягати синтетичну та вовняну
білизну. Усі хворі на екзему знаходяться на диспансерному обліку.
 - лусочки;
- кірочки.
V. Зміст теми заняття. Основні клінічні прояви.
Структурно-логічна схема 1.
- ліхеніфікація;
ЕКЗЕМА - тріщини;
Етіологія захворювання − не відома. - виразка;
- пігментація;
В патогенезі відігрють роль наступні теорії - свербіж;
- іменно-алергічна; - еозинофілія;
- нервова; - лейкоцитоз;
- ендокринна; - стійкий червоний дермографізм.
- обмінна; Лікування:
- спадкова; - гіпоалергенна дієта;
- інфекційно-алергічна - експургаторний метод;
Класифікація за перебігом - антигістамінні препарати;
- гостра; - гіпосенсебілізуючі препарати;
- підгостра; - дезінтоксикаційна терапія;
- хронічна. - ентеросорбційна терапія;
Класифікація за клінічними формами: - седативні засоби;
- антиоксиданти;
- справжня (ідіопатична); - адаптогени;
- мікробна; - імунотерапія;
- себорейна; - глюкокортикостероїдні препарати;
- дитяча; - вітамінотерапія;
- професійна. - місцево (при мокнутт – примочки; індиферентні
Основні клінічні прояви мазі;взбовтувані суміші, присипки, кортикостероїдні мазі;
- еритема; комбіновані мазі (кортикостероїд+антибіотик+
- папула; протигрибковий засіб);
- везикула; - фізіотерапія;
- мокнуття; - санаторно-курортне лікування.
- ерозія;
VІ. План та організаційна структура заняття.
№ Навчальні Матеріали методичного Розподіл
Основні етапи заняття, цілі в Методи контролю і навчання забезпечення: часу (у
їх функції та зміст рівнях (контролю, наочності, хвилинах)
засвоєння інструктивні)
Підготовчий етап
1. Організаційні заходи. 1-3 хв.
2. Постановка навчальних цілей та
мотивація.
3. Контроль вихідного рівня знань, навичок,
умінь: 10-20 хв.
1. Визначення екземи. І - Фронтальне експрес-опитування Питання І рівня.
2. Етіологія та патогенез екземи. ІІ (теоретично-усне).
3. Клінічні прояви екземи. ІІ - Тестовий контроль ІІ рівня. Тести ІІ рівня.
4. Діагностика екземи. ІІІ - Рішення стандартних задач. Задачі ІІ рівня.
- Практичний тренінг (формування Хворий.
навичок).
- Індивідуальний контроль
практичних дій студента та їх Хворий.
результатів.
Основний етап - професійні алгоритми
4. Формування професійних вмінь та Практичний тренінг. (орієнтовні картки) для 50-60 хв.
навичок: формування практичних
1. Провести курацію хворого з екземою. ІІІ Професійний тренінг у вирішенні навичок;
2. Скласти план обстеження хворого з ІІІ нетипових клінічних ситуацій. - хворі;
екземою. - алгоритми для
формування професійних
вмінь;
- хворі;
- історії хвороби;
- текстові ситуаційні
нетипові задачі.
 Заключний етап
5. Контроль та корекція рівня професійних 10-15 хв.
навичок та вмінь. ІІІ - Індивідуальний контроль - хворі;
навичок та їх результатів. - історії хвороби;
- результати лабораторного
- Рішення ситуаційних дослідження.
ускладнених задач; - задачі ІІІ рівня.
- тестовий контроль ІІІ рівня; - тести ІІІ рівня.
6. Підведення підсумків заняття Асистентський журнал.
(теоретичного, практичного,
організаційного).
Орієнтовна карта для
7. Домашнє завдання. самостійної роботи з
I. Oсновна література: літературою.
1. Лекційний матеріал
2. В Савчак, С.Галникіна.- Хвороби
шкіри. Хвороби, що передаються
статевим шляхом: Підручник:-
Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. С.
170-176.
3. Кравченко В.Г. Шкірні та венеричні
хвороби. – К.: Зров’я, 1995. - С.135-
141.
II. Додаткова література:
1. Кожные и венерические болезни. Рук-
во для врачей в 4-х Т. – Под редакц.
Ю.К. Скрипкина. – М.:
Медицина,1995.
2. Кожные и венерические болезни.
Атлас В.В. Владимиров, Б.И. Зудин.-
М.: Медицина, 1982. – 288 с.
VІІ. Матеріали методичного забезпечення заняття
VІІ.1. Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття:
Задачі (-ІІ)
Тести (- ІІ)
VІІ.2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Професійний алгоритм щодо оволодіння навичками та

вміннями
№ Завдання Вказівки Примітки
1. Оволодіти Виконувати у наступній послідовності:
методикою 1. Збір скарг. Звернути увагу на
обстеження хворого 2. Збір анамнезу захворювання. алергологічний
на екзему. 3. Збір анамнезу життя. анамнез, фактори,
4. Огляд. що сприяли
5. Пальпація шкіри. виникненню
6. Визначення дермографізму. даного
7. Визначення клінічних симптомів захворювання.
екземи.
8. Провести лабораторне обстеження
9. Інтерпретувати дані додаткових
методів дослідження, дати їм оцінку.

2. Провести курацію В ході обстеження виявити: Звернути особливу

хворого на екзему. 1. Ступінь вираження клінічних проявів. увагу на зміни в
2. Відповідність скарг та даних аналізах крові і
об’єктивного обстеження даним сечі.
додаткових методів.

VІІ.3. Матеріали контролю для заключного етапу заняття:

Задачі (-ІІІ)
Тести (-ІІІ)
 VІІ.4. Матеріали методичного забезпечення самопідготовки студентів
Орієнтовна картка для організації самостійної роботи студентів з
навчальною літературою.

Навчальні завдання Вказівки до завдання Відпо

відь
Вивчити:
1. Етіологію та патогенез Назвати основні провокуючі
екземи. фактори.
2. Класифікацію екземи. Перелічити.
3. Основні клінічні прояви Перелічити.
екземи.
4. Додаткові методи Перелічити основні лабораторні
діагностики при екземі. методи діагностики.
5. Провести диференціальну Перелічити захворювання,
діагностику екземи. вказати відмінності.
6. Скласти план лікування Перелічити основні лабораторні
хворого екзему. методи діагностики.
VІІІ. Література

Навчальна
Основна література:

- Лекційний матеріал
- Дерматологія і венерологія: підручник / В.І. Степаненко, А.І. Чоботарь,
С.О. Бондарь та ін. — 2-е видання, «Медицина» 2020. - 336 с.
- Сімейна медицина: у 3 кн. : підручник. Книга 3. Спеціальна частина.
Поліпрофільність загальної лікарської практики: підручник (ВНЗ IV р. а.)
/ Л.С. Бабінець, О.М. Барна, С.А. Бондар та ін. ; за ред. О.М. Гиріної,
Л.М. Пасієшвілі. — К. : ВСВ «Медицина», 2017. — 680 с.
- В Савчак, С.Галникіна. – Хвороби шкіри. Хвороби, що передаються
статевим шляхом: Підручник: – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.
С. 170-176.
- Кравченко В.Г. Шкірні та венеричні хвороби. – К.: Зров’я, 1995. – С.135-
141.

Додаткова література:

- Family Medicine: textbook: in 3 books. – Book 3: . Multidisciplinary General

Medical Practice Special part / L.S. Babinets, P.A. Bezditko, S.A. Bondar and
et al. – Кyiv: AUS Medicine Publishing, 2020. – 616 p. (in English)
- Dermatology, Venereology. Textbook / [Stepanenko V.I, Shupenko M.M.,
Mikheiev O.G. et al.];under edit. of V.I.Stepаnenko. – Kyiv: KIM, 2013.–560
p.
- Кожные и венерические болезни. Рук-во для врачей в 4-х Т. – Под редакц.
Ю.К. Скрипкина. – М.: Медицина,1995.
- Кожные и венерические болезни. Атлас В.В. Владимиров, Б.И. Зудин.-
М.: Медицина, 1982. – 288 с.

Методична
- методичні розробки для практичних занять з шкірних та венеричних
хвороб для студентів 4-го курсу медичного факультету.
 ТЕМА № 12
Екзема. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування.
Профілактика.

1. Висипка при екземі представлена наступними елементами:

1) Кірки, лусочки;*
2) Еритема, папули*;
3) Везикули;*
4) Пустули;
5) Ерозії, виразки;
6) Мікровезикули, мокнучі ерозії.*
2. Які з перерахованих стадій екзематозного процесу є найбільш цінними для
підтвердження діагнозу екземи?
1) Крустозна;
2) Сквамозна;
3) Везикульозна;*
4) Мокнуття;*
5) Еритематозна.
3. В патогенезі екземи важливу роль відіграють:
1) Сенсибілізація;*
2) Функціональні порушення нервової системи;*
3) Вісцеропатії;*
4) Генетична схильність;*
5) Все вище перераховане.*
4. Загальну кортикостероїдну терапію при екземі назначають у випадку:
1) Великий розповсюджений процес;*
2) Резистентність до звичайної терапії;*
3) Пустулізація у вогнищах ураження;
4) Стійкий перебіг.*
5. Які препарати призначають при неускладненій мокнучій екземі?
1) Антигістамінні;*
2) Діуретики;*
3) Кортикостероїди;*
4) Антибіотики.
6. Які харчові продукти не можна вживати хворому із загостренням екземи?
1) Творог;
2) Копчена ковбаса;*
3) Яблука;
4) Шоколад.*
 Тестові завдання з банку даних «Крок-2»
ТЕМА № 12
Екзема. Етіологія. Патогенез. Класифікація. Клініка. Діагностика.
Лікування. Профілактика.
1. До дерматолога звернувся хворий, 46 років, зі скаргами на появу висипань в
ділянці кистей рук, що супроводжуються сильним свербіжем і турбують
протягом тижня. Подібні висипання відмічав і раніше, переважно в осінньо-
зимовий період. Об’єктивно: на фоні набряку та вираженої гіперемії
множинні дрібні мокнучі ерозії та поодинокі пухирці з серозним вмістом,
папули рожевого кольру, ліхеніфікація. Дермографізм червоний. Ваш
діагноз:
1) Екзема;*
2) Герпес;
3) Короста;
4) Нейродерміт
5) Епідермофітія.
2. У хворої, 45 років (стаж роботи маляром 14 років) після контакта з
синтетичною фарбою на шкірі обличчя з'являються почервоніння, набряк,
інтенсивне свербіння мокнуття. Симптоми зникають після припинення
контакту з хімічною речовиною, але кожного разу виникає знову навіть від
запаху фарби. Інтенсивність симптомів наростає при рецидивах. Поставте
попередній діагноз.
1) Професійна екзема;*
2) Простий контактний дерматит;
3) Алергічний контактний дерматит;
4) Кропив'янка;
5) Токсикодермія.
3. Лікар-стоматолог кожного разу, коли працює з певною маркою
пломбованого матеріалу, відчуває появу на шкірі пальців кистей свербіння
почервоніння, набряк. Останніми роками такі прояви захворювання
супроводжуються мокнуттям шкіри пальців рук, емоційною лабільністю
порушенням сну. Розвиток якого захворювання можна припустити?
1) Професійна екзема;*
2) Короста;
3) Алергічний контактний дерматит;
4) Токсикодермія;
5) Простий контактний дерматит.
4. У хворого, що на виробництві протягом 6 місяців контактував з хімічно
активними речовинами, з'явилися скарги на виникнення сверблячих
висипань. Об'єктивно: на шкірі обличчя, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок на
еритематозному тлі має місце папульозно-везикульозний висип,
відзначається мокнуття, деякі елементи вкриті лусочками, є велика кількість
ерозій. Симптом Нікольського і йодна проба (Ядассона) негативні. В аналізі
крові еозинофілія на тлі помірного лейкоцитозу. Подібний
симптомокомплекс дає підставу поставити діагноз:
1) Професійна екзема, гостра форма;*
2) Алергічний дерматит;
3) Герпетиформний дерматоз Дюринга;
4) Вульгарна пухирчатка;
5) Контактний дерматит.