МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА

СПОРТУ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

До друку і в світ дозволяю на підставі

«Єдиних правил», п.2.6.14
Заступник першого проректора –
начальник організаційно –
методичного управління В.Б. Юскаєв

3443 Методичні вказівки

до практичного заняття
„Дифтерія”
з дисципліни „Дитячі інфекції”
(згідно з умовами Болонського процесу) для студентів
спеціальності 7.110101 «Лікувальна справа»
денної форми навчання

Усі цитати, цифровий і

фактичний матеріал,
бібліографічні відомості
перевірені, запис
одиниць відповідає
стандартам
Укладачі: О.І. Сміян,
Т.П.Бинда
О.Г.Васильєва
Відповідальний за випуск О.І. Сміян
В.о. директора Медичного інституту В.А. Сміянов

Суми
Сумський державний університет
2013

1
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Міністерство охорони здоров’я України
Сумський державний університет

3443 Методичні вказівки

до практичного заняття
„Дифтерія”
з дисципліни „Дитячі інфекції”
(згідно з умовами Болонського процесу) для
студентів спеціальності 7.110101 «Лікувальна
справа»
денної форми навчання

Суми
Сумський державний університет
2013
2
 Методичні вказівки до практичного заняття
„Дифтерія” з дисципліни „Дитячі інфекції”
(згідно з умовами Болонського процесу) /
укладачі: О. І. Сміян, Т. П. Бинда, О. Г. Васильєва.
– Суми : Сумський державний університет, 2013. –
56 с.

Кафедра педіатрії післядипломної освіти з

курсами пропедевтичної педіатрії і дитячих
інфекцій

3
 ДИФТЕРІЯ

Актуальність теми
Дифтерія – гостре інфекційне захворювання,
спричинене токсигенними штамами Сorynebacterium
diphtheriae, передається переважно повітряно-краплинним
шляхом і характеризується розвитком фібринозного
запалення в місці інвазії збудника, синдромом інтоксикації
та ускладненнями з боку серцево-судинної, нервової та
сечової систем.
Джерелом інфекції може бути тільки людина – хворий
або бактеріоносій токсигенного штаму дифтерійної
палички. Найбільш небезпечним джерелом інфекції є
хворий на дифтерію, який виділяє в навколишнє
середовище значну кількість токсигенних дифтерійних
паличок, особливо під час гострого періоду хвороби.
Епідеміологічна небезпека дифтерійного бактеріоносія
пов'язана з широтою та тривалістю його контактів із
оточенням.
Перебіг захворювання у нещеплених тяжкий, нерідко
виникають сильна інтоксикація організму, запалення
мигдаликів, носа і дихальних шляхів. Крім того, дифтерія
часто ускладнюється порушеннями дихання, ураженням
серця і нирок, нервової системи. Нерідко дифтерія може
закінчуватися смертю.
Широке застосування АКДП - вакцини у післявоєнні
роки в багатьох країнах практично зменшило
захворюваність до нуля. Однак у першій половині 90-х
років ХІХ ст. в Україні виникла епідемія дифтерії,
причиною якої було недостатнє охоплення щепленнями
дітей і дорослих.
Сьогодні у зв’язку з імунізацією дитячого населення
захворюваність на дифтерію знизилася, але почастішали
випадки цієї інфекції у дорослих та підлітків. Це призвело

4
до необхідності продовжити ревакцинацію проти дифтерії
населення названих груп.
Сьогодні спостерігається переважно дифтерія
мигдаликів, рідше гортані та носа. Захворюваність має
більш легкий перебіг, проте відзначають летальність від
ускладнень, що виникають внаслідок пізньої діагностики
та запізнілого введення протидифтерійної сироватки. Тому
майбутнім лікарям потрібно знати клінічні особливості
перебігу дифтерії, діагностику, лікування і профілактику.
Особливо необхідне знання цієї патології педіатрам,
терапевтам, інфекціоністам, отоларингологам, невропато-
логам.

Загальна мета – вміти поставити попередній діагноз,

обґрунтувати тактику ведення хворого на дифтерію та
організувати протиепідемічні заходи в осередку.

Уміти:
Конкретні цілі Цілі вихідного рівня
1. Дотримуватись основних 1. Давати бактеріологічну
правил роботи біля ліжка характеристику збудника
хворого на дифтерію. дифтерії (кафедра
мікробіо-логії та
вірусології).
2. Вибирати зі скарг, 2. Збирати та оцінювати
анамнезу хворого і об’єк- скарги, анамнез, у тому
тивного обстеження симп- чис-лі епідеміологічний, і
томи, які характерні для дані об’єктивного
дифтерії. обстеження хворого
(кафедра пропедев-тичної
педіатрії).
3. Проводити індивідуаль- 3. Оцінювати обсяг, послі-
ний діагностичний пошук довність обстеження та
та інтерпретувати дані інтерпретувати дані додат-

5
додат-кових методів кових досліджень: загаль-
дослідження. ноклінічних, біохімічних,
серологічних, імунологіч-
них (кафедра пропедев-
тичної педіатрії), бактеріо-
логічних (кафедра мікро-
біології та вірусології).
Розпізнавати та інтерпрету-
вати морфологічний суб-
страт (кафедра патологіч-
ної анатомії).
Оцінювати механізми
функ-ціонування імунної
системи, а саме: мати
уявлення про
антибактеріальний і анти-
токсичний імунітет (кафед-
ра патологічної фізіології).
4. Встановлювати поперед- 4. Виділяти синдроми і
ній клінічний діагноз – симптоми захворювання
дифтерія. (кафедра пропедевтичної
Виявляти клінічні форми педіатрії).
захворювання. Проводити
диференціальну діагности-
ку.
5. Визначати тактику 5. Застосовувати засоби
лікування хворого на етіологічної,
дифтерію з урахуванням патогенетичної та
етіології, віку дитини, симптоматичної терапії
преморбідного фону, тяж- (кафедра фармакології).
кості захворювання.
6. Планувати і проводити 6. Інтерпретувати значення
первинні профілактичні та реактивності організму та
протиепідемічні заходи, її роль у розвитку

6
спрямовані на запобігання запального процесу при
поширенню дифтерії. дифтерії (ка-федра
патологічної фізіоло-гії),
роль бактерій та їх
факторів патогенності в
розвитку інфекційного
про-цесу (кафедра
мікробіології та
вірусології)
7. Писати клінічну історію 7. Оформляти історію
хвороби. хворо-би (кафедра
пропедевтич-ної педіатрії).
8. Застосовувати деонтоло-
гічні навички спілкування з
хворим.

Щоб з’ясувати, чи відповідає вихідний рівень ваших

знань-умінь необхідному, виконайте такі завдання,
правильність вирішення завдань перевірте, зіставивши з
еталоном відповідей.

Завдання для самопідготовки і самокорекції

вихідного рівня умінь

Завдання 1

У хлопчика 10 років після гостювання у бабусі

з'явилися помірний біль у горлі, відчуття розбитості,
сильний головний біль. Третій день температура тіла 38,2
– 38,9 °С. Шкірні покриви бліді. При огляді – піднебінні
мигдалики збільшені внаслідок їхнього набряку, слизова
оболонка гіперемійована, здебільшого з ціанотичним
відтінком, поверхня мигдаликів вкрита білувато-сірим
нальотом із гладенькою поверхнею, щільно спаяним із

7
прилеглою тканиною. Наліт не знімається шпателем, при
відділенні плівки поверхня під нею кровоточить, а знята
плівка не розтирається між шпателями, зберігає форму у
воді. Підщелепні лімфовузли збільшені, набряк
підшкірної жирової клітковини поширюється до
середини шиї. Незважаючи на лікування, через 2 тижні в
дитини розвинувся кардит.
У клінічному аналізі крові: ер. - 3,5х10 12/л; Hb -120 г/л;
L-16х109/л, е-5%, п-5%, с-67%, л-20%, м-3%, ШОЕ-
20 мм/год. Дільничним лікарем-педіатром установлено
діагноз – дифтерія.

Провідним ланцюгом патогенезу при дифтерії є:

A. Токсемія.
В. Бактеріємія.
C. Порушення гомеостазу.
D. Сенсибілізація.
E. Усі відповіді правильні.

Завдання 2
Дитина 5 міс. госпіталізована в дитяче інфекційне
відділення зі скаргами на «гавкаючий» кашель, охриплість
голосу, субфебрильну температуру тіла. Хворіє 3-й день.
Загальний стан поступово погіршується. При огляді
відмічаються блідість шкіри з періоральним, перина-
зальним ціанозом, задишка (з’явилась у день госпіталізації
до стаціонару; при аускультації легень – жорстке дихання,
тахікардія). Лікарем запідозрена у дитини дифтерія.
Для підтвердження діагнозу дифтерії необхідно
провести:
A. Бактеріологічний посів випорожнень.
B. Бактеріологічний посів крові.
C. Бактеріологічний посів сечі.
D. РПГА з дифтерійним діагностикумом.

8
E. Бактеріологічний посів слизу з носоглотки.

Завдання 3
Дитина 8 років скаржиться на погане самопочуття,
підвищення температури тіла до 38,5 °С, помірний біль у
горлі при ковтанні впродовж трьох останніх діб.
Об'єктивно: збільшення підщелепних лімфатичних
вузлів з обох боків, при огляді ротоглотки – гіперемія з
ціанотичним відтінком, набряклість язичка та слизових
оболонок мигдаликів і піднебінних дужок, на поверхні
мигдаликів – блискуча, білувато-сіра груба фібринозна
плівка, що тяжко знімається. Після зняття грубої
фібринозної плівки поверхня мигдалика злегка кровить.
При бактеріоскопії секрету ротоглотки виявлені попарно
розташовані, грампозитивні мікроорганізми з булаво-
подібними потовщеннями на кінцях.
У дитини встановлено діагноз – локалізована дифтерія
мигдаликів, плівчаста форма середнього ступеня тяжкості.

У результаті перенесеної дифтерії формується:

A. Стійкий антимікробний імунітет.
B. Стійкий антитоксичний імунітет.
C. Груповий антимікробний імунітет.
D. Стійкий типоспецифічний антимікробний імунітет.
E. Усі відповіді правильні.

Відповіді до завдань:
Завдання 1: А.
Завдання 2: D.
Завдання 3: В.

Інформацію, яка необхідна для поповнення

базисних знань-умінь, можна знайти у таких джерелах:

9
 1. Атаман О. В. Патологічна фізіологія в запитаннях і
відповідях : навчальний посібник. – 2-ге вид., перероблене
і доповнене. Вінниця : Нова книга, 2008. - 256 с.
2. Вітенко І. С. Основи психології. /І. С. Вітенко,
Т. І. Вітенко – 2-ге вид., перероблене і доповнене. –
Вінниця : Нова книга, 2008. – 256 с.
3. Медицинская микробиология, вирусология и
иммунология: учебник / под ред. А. А. Воробьева. – М. :
Медицинское информационное агентство, 2004. – 691 с.
4. Пропедевтична педіатрія; підручник для студентів
вищ. мед. навч. закладів / В. Г. Майданник, В. Г., Бурлай,
О. З. Гнатейко [та ін.]; за ред. В. Г.Майданника. –Вінниця :
Нова Книга, 2012. – 880 с.
5. Чекман І. С. Фармакологія. – К., 2001. – 560 с.
6. Шуліпенко І. М. Пропедевтика внутрішньої меди-
цини. Загальна семіотика і діагностика : навчальний
посібник / І. М. Шуліпенко.- К. : Медицина, 2008. – 304 с.

Після засвоєння необхідних базисних знань вивчіть

такий матеріал:
1. Богадельников И. В. Дифференциальный диагноз
инфекционных болезней у детей. – Симферополь, 2007. –
720 с.
2. Гуменюк Н. И. Инфузионная терапия. Теория и
практика. /Н. И. Гуменюк, С. И. Киркилевский. – К.: Книга
плюс, 2003. – 208 с.
3. Иванова В. В. Инфекционные болезни у детей. – М.:
МИА, 2002. – 923с.
4. Интенсивная терапия в педиатрии / под ред.
Г. И. Белебезьева. – К. : Здоров’я, 2004. – 583 с.
5. Инфекционные болезни у детей / под ред. Д. Марри;
пер. с англ. – М. : Практика, 2006. – 928 с.

10
 6. Инфекционные болезни у детей : учебник для
педиатрических факультетов медицинских вузов / под ред.
В. Н. Тимченко. – СПб. : Спецлит, 2008. – 607 с.
7. Інфекційні хвороби у дітей: Клінічні лекції / за ред.
С. О. Крамарєва. – К. : МОРІОН, 2003. – 480 с.
8. Інфекційні хвороби у дітей: підручник / С. О. Кра-
марьов, О. Б. Надрига, Л. В. Пипа та ін.; за ред. проф.
С. О. Крамарьова, О. Б. Надриги. – К. : ВСВ «Медицина»,
2010. – 392 с.
9. Клейн Дж. Д. Секреты лечения детских инфекций /
Дж. Д. Клейн, Т. Е. Затиус Т. Е. / пер. с англ. – М. :
Издательство БИНОМ, 2007. – 416 с.
10. Справочник по инфекционным болезням у детей
/под ред. И. В. Богадельникова, А. В. Кубышкина. –
Симферополь : Н.Оріанда, 2010. – 304 с.
11.Учайкин В. Ф. Неотложные состояния в педиатрии:
практическое руководство. /В. Ф. Учайкин, В. П. Мо-
лочный – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2005. – 256 с.
12. Учайкин В. Ф. Инфекционные болезни у детей:
учебник. /В. Ф. Учайкин, Н. И. Нисевич, О. В. Шамшева –
М. : ГЭОТАР-Медиа, 2006. – 688 с.
Якщо ви пересвідчилися, що ваш вихідний рівень
знань-умінь відповідає вимогам цілей початкового рівня,
переходьте до засвоєння змісту навчання.

Перелік теоретичних питань до теми, що

вивчається:
1. Стан захворюваності на дифтерію серед дітей та
дорослих на сучасному етапі.
2. Характеристика збудника дифтерії.
3. Епідеміологія дифтерії.
4. Охарактеризуйте основні ланки патогенезу дифтерії у
дітей.

11
5. Клінічна класифікація та критерії тяжкості дифтерії.
6. Клінічна картина дифтерії мигдаликів у дітей.
7. Клінічна картина ларингеальної форми у дітей.
8. Особливості перебігу дифтерії у дітей раннього віку.
9. Ускладнення при дифтерії.
10. Діагностичні клінічні та параклінічні критерії дифтерії.
11. Диференціальний діагноз дифтерії.
12. Принципи лікування дітей з дифтерією.
13. Етіотропна терапія дифтерії.
14. Симптоматична та патогенетична терапія дифтерії.
15. Критерії виписування реконвалесцентів дифтерії зі
стаціонару.
16. Які правила допуску реконвалесцентів дифтерії в
дитячі колективи?
17. Які протиепідемічні заходи необхідно провести в
осередку інфекції?
18. Профілактика дифтерії у дітей.

Розв’яжіть декілька задач-моделей,

використовуючи діагностичні та лікувальні алгоритми

Задача 1
Дитина 8 років скаржиться на погане самопочуття,
підвищення температури тіла до 39,5 °С, біль при
ковтанні у горлі впродовж трьох останніх діб. Об'єктивно:
збільшення підщелепних лімфатичних вузлів з обох
боків до 3х5 см, при огляді ротоглотки – мигдалики
збільшені, торкаються один одного, кулястої форми,
слизова оболонка ротоглотки гіперемійована,
здебільшого з ціанотичним відтінком, набрякла, на
поверхні обох мигдаликів, дужок, язичка, піднебіння
виявляється плівчастий, фібринозного характеру,
щільний, блискучий сіруватого кольору наліт, який

12
важко знімається. Після зняття грубої фібринозної плівки
поверхня мигдалика злегка кровить.
Дайте відповіді на запитання:
1. Яке найімовірніше захворювання в дитини?
2. Якою має бути тактика лікаря?
3. Опишіть бактеріоскопію секрету ротоглотки.
Яке специфічне лікування при цьому захворюванні?

Еталони відповідей до задачі 1

1. Поширена дифтерія ротоглотки, плівчаста форма
тяжкого ступеня.
2. Негайна госпіталізація дитини до інфекційного
відділення. Термінове повідомлення в СЕС.
3. При бактеріоскопії секрету ротоглотки – попарно
розташовані, грампозитивні мікроорганізми з
булавоподібними потовщеннями на кінцях.
4. Введення протидифтерійної сироватки.

Задача 2
Дитина 6 місяців госпіталізована в дитяче інфекційне
відділення зі скаргами на «гавкаючий» кашель, сиплий
голос, субфебрильну температуру тіла. Хворіє 3-й день.
Загальний стан поступово погіршувався. При огляді
відмічається блідість шкіри з періоральним,
периназальним ціанозом. Дихання гучне, вдих
подовжений, чутний на відстані. Податливі місця грудної
клітки (яремна, над- і підключична ямки, міжреберні
проміжки) при вдиху втягуються. Задишка (з’явилась у
день госпіталізації до стаціонару) інспіраторного
характеру; при аускультації легень – жорстке дихання,
тахікардія.

Завдання
1. Яке захворювання можна запідозрити в дитини?

13
 2. Які додаткові обстеження слід провести з метою
підтвердження діагнозу?
3. Назвіть можливі ускладнення.

Еталони відповідей до задачі 2

1. Ларингеальна дифтерія, локалізований круп,
стенотична стадія, стеноз гортані ІІ ступеня.
2. Бактеріоскопія секрету з ротогорла і носа на
дифтерійну паличку, бактеріологічна діагностика слизу з
ротогорла і носа; РПГА з дифтерійним діагностикумом у
динаміці; огляд дитини ЛОР-лікарем (пряма та непряма
ларингоскопія).
3. Ранні ускладнення: ІТШ, токсичний міокардит, ранні
полінейропатії, гострий токсичний нефроз.
Пізні ускладнення: пізній міокардит, пізні полінейро-
патії, імунокомплексний нефрит.

Задача 3
Дільничний лікар у дівчинки 6 років запідозрив
дифтерію ротогорла, токсичну форму ІІ ступеня.

Завдання
1. Перелічіть імовірні симптоми, на підставі яких
установлено цей діагноз.
2. Тактика дільничного лікаря у цьому випадку.
3. З якими захворюваннями необхідно проводити
диференціальний діагноз?

Еталон відповідей до задачі 3

1. Скарги на головний біль, підвищення температури
тіла до 39 – 40 ºС і вище, блювання, епідеміологічний

14
анамнез (контакт з хворим), об’єктивні дані: гугнявість
голосу, блідість шкіри, набряк підшкірної основи шиї до
ключиці, збільшені підщелепні лімфатичні вузли,
тахікардія, ослаблені серцеві тони, мигдалики майже
змикаються по середній лінії, набряк язичка, щільний,
фібринозний плівчастий наліт сірувато-білого кольору на
мигдаликах і язичку, який не знімається шпателем.
2. Провести бактеріоскопію і бактеріологічне
дослідження секрету з ротогорла і носа на дифтерійну
паличку у хворої та контактних; госпіталізувати хвору
дитину до інфекційного стаціонару; подати термінове
повідомлення у СЕС, провести заключну дезінфекцію в
осередку, лікарське спостереження за контактними
впродовж 7 днів.
3. Локалізовану і поширену форму дифтерії
диференціюють з гострими фолікулярною і лакунарною
ангінами, несправжньодифтерійною і фібринозно-
некротичною ангінами, а також із грибковими і
фузиспірильозною ангіною (Симановського-Венсана),
ангіною при сифілісі. Тяжку форму дифтерії мигдаликів
диференціюють з несправжньоплівчастою ангіною при
інфекційному мононуклеозі, паратонзилярним абсцесом,
епідемічним паротитом, лейкозом.

Задача 4
Хворого з діагнозом дифтерія гортані госпіталізовано.
Об’єктивно: ціаноз, інспіраторна задишка, пульс
аритмічний, ниткоподібний, шкіра вкрита потом. Стан
дитини тяжкий. Дитина збуджена.

Завдання
1. Які дії лікаря є першочерговими?

Еталон відповідей до задачі 4

15
 1. Внутрішньовенне введення 80 – 120 тис. МО ПДС.

Задача 5
В інфекційному відділенні лікується дитина 5 років із
приводу носійства дифтерійної палички токсигенного
штаму. Хлопчик відвідує дитячий садок.

Завдання
1. Назвіть основні напрямки в лікуванні пацієнта.
2. За якої умови дитина буде допущена в дитячий
колектив ?

Еталон відповідей до задачі 5

1. Етіотропне: антибактеріальний препарат із групи

макролідів чи напівсинтетичні пеніциліни або
цефалоспорини; санація рото- і носоглорла (тубускварц,
ультразвук, полоскання ротогорла антисептиками);
адаптогени і біостимулятори (женьшень, ехінацея,
вітамінотерапія).
2. При негативних бактеріологічних дослідженнях
секрету з ротогорла (двічі через 3 дні після завершення
антибіотикотерапії з інтервалом 2 доби).

Короткі методичні вказівки до роботи на

практичному занятті

16
 На початку заняття буде проведено тестовий контроль
вихідного рівня знань. Потім – самостійна робота
студентів з хворими. Під керівництвом викладача буде
проведено клінічний розбір історії хвороби хворого на
дифтерію. Наприкінці заняття – підсумковий тестовий
контроль або розв’язування ситуаційних задач.
Технологічна карта проведення заняття
Час, Навчальні Місце
Етап хви- посібники проведенн
ли- засіб облад я
ни навчання -
нання
1. Визначення 10 Тести Навчальна
початкового кімната
рівня знань

2. Курація хво- 20 Хворі Палата

рих на дифте-
рію під кон-
тролем викла-
дача
3. Клінічний 20 Історії Навчальна
розбір хворих хвороби, кімната
на скарлатину алгоритми
під керівниц-
твом викладача
4. 5 Таблиці, Навчальна
Обґрунтуван- схеми, кімната
ня поперед- алгоритми
нього діагнозу
5. 10 Таблиці, Навчальна
Обґрунтуван- схеми, кімната
ня лікувальної алгоритми
тактики

17
6. Підсумковий 10 Тести, Навчальна
контроль ситуаційні кімната
задачі
7. Підбиття 5 Навчальна
під-сумків кімната
роботи

Приклади тестового контролю

1. До якої групи належить збудник дифтерії?

A Віруси.
B Бактерії.
C Гриби.
D Рикетсії.
E Найпростіші.

2. Який біовар дифтерійної палички викликає найбільш

тяжкі форми дифтерії на сучасному етапі:
A Певної відповідності між типом коринебактерії та
тяжкістю хвороби немає.
B Мітіс.
C Інтермедіус.
D Гравіс.
E Правильної відповіді немає.

3. Основне джерело інфекції при дифтерії:

A Хвора людина.
B Реконвалесцент.
C Бактеріоносій.
D Усі відповіді правильні.

18
4. Передача збудника дифтерії здійснюється:
A Аерозольним шляхом.
B Третіми особами.
C Через предмети.
D Через їжу.
E Усі відповіді правильні.

5. Вхідними воротами при дифтерії можуть бути:

A Будь-яка слизова оболонка і ушкоджена шкіра.
B Ушкоджена шкіра.
C Кон'юнктива ока.
D Слизова оболонка ротоглотки.
E Слизова оболонка гортані.

6. Сприйнятливість до дифтерії найбільш висока:

A З 2 до 11 років.
B У новонароджених.
C У дітей до 1 року.
D У підлітків.
E У дорослих.

7. Провідним ланцюгом патогенезу при дифтерії є:

A Порушення гомеостазу.
B Токсемія.
C Бактеріємія.
D Сенсибілізація.
E Усі відповіді правильні.

8. Не характерним для патогенезу ізольованого

дифтерійного крупу є:
A Набряк слизової оболонки гортані.
B Розвиток значної загальної інтоксикації.
C Спазм м'язів гортані.
D Фібринозні нашарування в гортані.

19
E Накопичення густого секрету в гортані.

9. У «щеплених» дифтерія найчастіше має перебіг у

клінічній формі:
А Дифтерія ларингеальна.
D Дифтерія комбінована.
В Дифтерія мигдаликів локалізована.
Е Дифтерія мигдаликів поширена.
С Дифтерія очей.

10. Яка ознака характерна для дифтерійного крупу?

А Гострий початок.
В Спазматичний кашель.
С Афонія
D Наростання клінічної симптоматики впродовж кількох
годин.
Е Гіпертермія до 39 – 40 ºС.

11. Умовним захисним рівнем дифтерійного антитоксину в

крові є:
A 0,05 МО/мл.
B 0,1 МО/мл.
C 0,01 МО /мл.
D 0,03 МО/мл.
E 0,5 МО/мл.

12. Токсин при дифтерії має тропізм до таких органів і/або

систем:
A Міокарда.
B Нервової системи.
C Надниркових залоз.
D Нирок.
E Лімфоїдного кільця глотки.
F Усі відповіді правильні.

20
13. На місці вхідних воріт при дифтерії частіше за все
буває:
A Катаральне запалення.
B Продуктивне запалення.
C Фібринозне запалення.
D Алергічне запалення.

14. Типові фібринозні нашарування при дифтерії

характеризуються:
A У воді не втрачають своєї форми.
B Знімаються тяжко.
C Усунення нальоту супроводжується кровотечею.
D Не розтираються на предметному скельці.
E Усі відповіді правильні.

15. Яка тривалість інкубаційного періоду при дифтерії?

A До 7 днів.
B До 10 днів.
C До 14 днів.
D До 21 дня.

16. Визначте три основні локалізації дифтерії, які

зустрічаються найбільш часто:
A Статеві органи.
B Пупкова рана.
C Ротогорло.
D Гортань.
Е Ніс.
F Очі.
G Шкіра.

17. Для нальотів у перші години захворювання на

локалізовану форму дифтерії не є типовим:

21
A Швидко збільшується в розмірах, якщо зняти – знову
відновлюється.
B Розташовані над поверхнею слизової оболонки.
C Зняти наліт неможливо.
D Відносно легко знімаються тампоном.
E Мають вигляд павутиння жовто-білого або сіруватого
кольору.

18. При локалізованій формі дифтерії ротоглотки нальоти

виявляються:
A На мигдаликах і язичку.
B На мигдаликах і піднебінних дужках.
C Лише на мигдаликах.
D На мигдаликах і м'якому піднебінні.
E Усі відповіді правильні.

19. Для локалізованої форми дифтерії мигдаликів не

характерно:
A Фібринозні нальоти на мигдаликах.
B Лихоманка.
C Помірне збільшення тонзилярних лімфовузлів.
D Набряк мигдаликів і тканин зіва.
E Набряк мигдаликів.

20. Визначте розташування нальотів при локалізованій

формі дифтерії мигдаликів:
A На язиці.
B На мигдаликах.
C На задній стінці глотки.

21. Для поширеної форми дифтерії мигдаликів не типово:

A Наліт лише на мигдаликах з двох боків.
B Поширення нальоту за межі мигдаликів на піднебінні
дужки, язичок.

22
C Поширення нальоту за межі мигдаликів на піднебінні
дужки.
D Одностороннє поширення нальоту за межі мигдаликів,
піднебінні дужки або переважання процесу з одного боку.

22. При дифтерії ротоглотки тяжкість стану визначається:

A Поширеністю нальотів.
B Симптомами загальної інтоксикації.
C Ступенем прояву температурної реакції.
D Реакцією регіонарних лімфовузлів.
E Усі відповіді правильні.

23. Для токсичної дифтерії характерно:

A Фібринозні нальоти, що поширюються за межі
мигдаликів.
B Гіпертермія.
C Розлад свідомості.
D Блювання.
E Набряк мигдаликів, тканин зіва і шийної підшкірної
клітковини.
F Усе перелічене.

24. Відмітьте основну ознаку токсичної форми дифтерії

ротогорла:
А Застійна гіперемія зіва.
B Наліт на мигдаликах.
C Набряк слизових оболонок ротогорла.
D Неможливість відкрити рота.
E Осиплість голосу.

25. При токсичній дифтерії ротоглотки ІІІ ст. набряк

поширюється:
A До середини шиї.
B Нижче ключиці.

23
C До ключиці.
D Набряк над реґіонарними лімфатичними вузлами.

26. Для дифтерійного крупу характерно:

A Стеноз гортані, що розвинувся поступово.
B Періодичний "гавкаючий" кашель.
C Постійний сиплий голос.
D Стеноз гортані ІІ, ІІІ ступеня, що раптово розвинувся.
E Стадійність перебігу захворювання, поступове
наростання ступеня стенозу гортані та змін голосу (до
афонії).
F Прорізування голосу під час крику.

27. Яка з наведених ознак не типова для дифтерійного

крупу:
A Циклічність розвитку.
B Гострий початок.
C Охриплість голосу.
D «Гавкаючий кашель».
E Стенотичне дихання.

28. Для локалізованого крупу типовим є розташування

плівок у:
A Ротоглотці.
B Трахеї.
C Гортані.
D Бронхах.
E Усі відповіді правильні.

29. При поширеному крупі не характерна наявність плівок

у:
A Ротоглотці.
B Гортані.
C Трахеї.

24
D Бронхах.
E Усі відповіді не правильні.

30. Поширений низхідний дифтерійний круп клінічно

характеризується:
A Слабковираженим стенозом гортані.
B Повільним розвитком.
C Можливим синдромом обтурації бронхів.
D Переважанням задишки ("пневмонічним стенозом").
E Усі відповіді правильні.
31. Для стенотичної стадії крупу не є типовим:
A Холодний, липкий піт на шкірі.
B Беззвучний кашель.
C Утруднений вдих.
D Афонія.
E Втяжіння яремної ямки під час вдиху.

32. Тяжкість дифтерійного крупу визначається:

A Ступенем прояву гарячки.
B Розміром плівок у гортані.
C Ступенем стенозу гортані.
D Частотою кашлю.

33. Для стадії асфіксії при дифтерійному крупі не є

характерним:
A Акроціаноз.
B Збільшення втягнення піддатливих місць грудної
клітини.
C Різка блідість шкіри.
D Холодний, липкий піт.
E Прострація, адинамія.

34. Дифтерія носа проходить у таких формах:

A Катарально-ерозивна.

25
B Катаральна.
C Локалізована плівчаста.
D Поширена.
E Усі відповіді правильні.

35. Для дифтерії носа не характерно:

A Сукровичні виділення з носа.
B Початок захворювання переважно поступовий.
C Зустрічається лише у дітей.
D Ерозія шкіри присінка носа та верхньої губи.
E Процес частіше однобічний.

36. При дифтерії носа не зустрічається:

A Інфільтративна форма.
B Ерозивна форма.
C Катарально-ерозивна форма.
D Плівчаста.
E Катаральна форма.

37. При дифтерії ока не виявляються такі клінічні форми:

A Локалізована.
B Геморагічна.
C Токсична.
D Поширена.
E Правильної відповіді немає.

38. Найбільш небезпечне ускладнення дифтерії:

A Парез м’якого піднебіння.
B Міокардит.
C Полірадикулоневрит.
D Гломерулонефрит.
E Порушення мозкового кровообігу.

39. При якій формі дифтерії найчастіше розвивається

26
міокардит?
A Дифтерія носа.
B Локалізована форма дифтерії мигдаликів.
C Поширена форма дифтерії мигдаликів.
D Токсична форма дифтерії мигдаликів.
E Дифтерійний круп.

40. При дифтерійних міокардитах тяжкість стану

визначається:
A Правильної відповіді немає.
B Ураженням провідної системи серця.
C Розвитком серцевої недостатності.
D Ураженням кардіоміоцитів.
E Усі відповіді правильні.

41. Найбільш часто дифтерійний міокардит розвивається:

A На 5 – 6-й день.
B У перші 3 доби захворювання.
C На 7 – 15-й день.
D У кінці 3-го тижня.

42. Ранні міокардити при дифтерії у дітей найчастіше

виникають на:
A 9–14-й день дифтерійної інфекції.
B 4–9-й день дифтерійної інфекції.
C 2–3-й день дифтерійної інфекції.
D 21–30-й день дифтерійної інфекції.

43. Пізні міокардити при дифтерії у дітей найчастіше

розвиваються:
A Після 30 дня дифтерійної інфекції.
B На 21–30-й день дифтерійної інфекції.
C На 12–21-й день дифтерійної інфекції.
D На 7–10-й день дифтерійної інфекції.

27
44. Ранні полінейропатії при дифтерійній інфекції у дітей
розвиваються найчастіше на:
A 1–2-му тижні хвороби.
B 1-му тижні хвороби.
C 2 – 3-му тижні хвороби.
D 4 – 5-му тижні хвороби.

45. Пізні полінейропатії при дифтерійній інфекції у дітей

розвиваються найчастіше на:
A 2–3-му тижні хвороби.
B 3–8-му тижні хвороби.
C 8-му тижні хвороби і пізніше.

46. Для клінічної картини дифтерійного паралічу м'якого

піднебіння і м'язів глотки не характерно:
A Виливання рідкої їжі через ніс.
B Гугнявість і охриплість голосу.
C Утруднення при ковтанні.
D Поперхування під час їжі.
E Біль під час ковтання.
F Звисання м'якого піднебіння та його нерухомість при
фонації.

47. Дифтерія у щеплених осіб частіше проходить у вигляді:

A Усі відповіді правильні.
B Дифтерії гортані.
C Локалізованої дифтерії ротоглотки.
D Токсичної дифтерії ротоглотки І ст.

48. Які з названих методів застосовуються для діагностики

дифтерії:
A Серологічний.
B Клінічний.

28
C Епідеміологічний.
D Бактеріологічний.
E Усі відповіді правильні.

49. Для підтвердження діагнозу дифтерії використовують:

A Бактеріоскопічний метод (пряма бактеріоскопія).
B Бактеріологічний метод.
C Реакцію нейтралізації антитіл (РНА) із комерційним
антигеном.
D РПГА з еритроцитарним діагностикумом для визначення
титру антитоксину.
E Усі відповіді правильні.

50. Для серологічної діагностики дифтерії необхідно

провести:
A Бактеріологічне дослідження випорожнень.
B Бактеріологічне дослідження крові.
C Бактеріологічне дослідження сечі.
D РПГА.
E Бактеріологічне дослідження секрету з носоглотки.

51. Диференціальний діагноз локалізованої форми дифтерії

ротоглотки не проводять з :
A Ангіною Венсана.
B Афтою Беднара.
C Лакунарною ангіною.
D Фолікулярною ангіною.
E Мікотичним ураженням рото глотки.

52. Диференціальну діагностику токсичної форми дифтерії

ротоглотки слід проводити з:
A Правильної відповіді немає.
B Паратонзилярним абсцесом.
C Флегмоною шиї.

29
D Інфекційним мононуклеозом.
E Епідемічним паротитом.
F Усі відповіді правильні.

53. За клінічними ознаками дифтерійний круп мало

подібний до:
A Герпетичної ангіни.
B Крупу при гострих вірусних інфекціях.
C Алергічного набряку гортані.
D Опіку слизової оболонки гортані.

54. Ваша тактика ведення хворого при складності

диференціального діагнозу між дифтерією зіва та
паратонзилярним абсцесом:
A Взяти посів на дифтерійні бактерії і продовжувати
нагляд на дому.
B Терміново госпіталізувати до інфекційного
відділення.
C Терміново госпіталізувати до отоларингологічного
відділення.

55. Дифтерія у щеплених дітей характеризується:

А Переважанням легких форм.
В Схильністю до самовидужання.
С Відсутністю ускладнень.
D Середньою тривалістю хвороби 3-4 доби.
Е Усі відповіді правильні.

56. Показанням до госпіталізації хворих на дифтерію є:

А Наявність ускладнень.
В Ранній вік дитини.
С Будь-яка клінічна форма хвороби.
D Тяжкість процесу.
Е Комбінована форма дифтерії.

30
57. Введення протидифтерійної сироватки не показано
хворим:
А З плівчастою ангіною і набряком слизової ротоглотки.
В З фібринозними нашаруваннями на мигдаликах і
набряком шиї.
С З фібринозними нашаруваннями на мигдаликах і стенозом
гортані.
D За наявності клінічної картини дифтерії будь-якої
локалізації і при виділенні з носа коринебактерії дифтерії.
Е При встановленні діагнозу дифтерії після 7-го дня
захворювання та за відсутності симптомів інтоксикації і
нашарувань на мигдаликах.

58. При дифтерійному бактеріоносійстві не показані такі

дії:
A Призначення антибіотиків.
B Ізоляція хворого.
C Введення протидифтерійної сироватки.
D Усі відповіді правильні.

59. Показанням для призначення антибіотиків при

дифтерійному крупі є:
A Стадія асфіксії.
B Призначаються при дифтерійному крупі в будь-який
період.
C Наявність бактеріальних ускладнень.
D Тривалість захворювання.
E Катаральний період.
F Стенотичний період.

60. При лікуванні токсичної дифтерії ротоглотки не

показано:
A Призначення антибіотиків.

31
B Введення кортикостероїдів.
C Введення дифтерійного анатоксину.
D Введення протидифтерійної сироватки.
E Дезінтоксикаційна терапія.

61. При лікуванні дифтерійного крупу не призначають:

A Введення протидифтерійної сироватки.
B Інтубацію.
C Кисневу терапію.
D Еуфілін.
E Введення кордіаміну.
F Кортикостероїди.

62. У гострий період при дифтерійних міокардитах не

показано:
A Введення рибоксину.
B Призначення серцевих глікозидів.
C Моніторинг ЕКГ.
D Призначення нестероїдних протизапальних препаратів.
E Призначення кортикостероїдів.

63. При лікуванні дифтерійного полірадикулоневриту не

показано:
A Введення дифтерійного анатоксину.
B Призначення препаратів типу прозеріну в період
згасання гострих проявів.
C Призначення антибіотиків упродовж перших 3 – 5 діб.
D Призначення кортикостероїдів.
E Проведення плазмофорезу.

64. Засобом специфічної терапії дифтерії є:

A Антибіотик.
B Дифтерійний анатоксин.
C ПДС.

32
D Бактеріофаг.
E Усі відповіді правильні.

65. Якщо ускладнень немає, хворі на поширену форму

дифтерії перебувають на ліжковому режимі впродовж:
A 30 днів.
B 7–10 днів.
C 25 днів.
D 14 днів.
E 40 днів.
66. Якщо ускладнень немає, хворі на поширену форму
дифтерії можуть бути виписані зі стаціонару після:
A 14-го дня перебування в стаціонарі.
B 10-го дня перебування в стаціонарі.
C 21-го дня перебування в стаціонарі.
D 30 днів перебування в стаціонарі.

67. Діти, які перехворіли на дифтерію, допускаються в

дитячий колектив:
А Після клінічного видужання.
В Після завершення курсу антибактеріальної терапії.
С Після проведення контрольного обстеження на BL.
D Після одержання одного негативного результату мазка із
носа та ротоглотки на BL.
Е Після одержання двох негативних результатів мазків із
носа та ротоглотки на BL.

68. Який імунітет формується в результаті вакцинації проти

дифтерії?
А Антимікробний.
В Антитоксичний.
С Противірусний.
D Комбінований.
Е Усі відповіді правильні.

33
69. Причиною летальності при дифтерії найрідше буває:
A Гостра дихальна недостатність як наслідок розвитку
дифтерійного крупу.
B Токсико-інфекційний шок.
C Тяжка форма міокардиту.
D Мононеврит ІХ пари черепно-мозкових нервів.
E Розвиток тяжкого поліневриту.

70. Для щеплення проти дифтерії використовують:

A Складові частини мікроорганізмів.
B Вбиті цілі мікроорганізми.
C Анатоксини.
D Живі вірулентні штами.
E Живі ослаблені штами.

71. Засобом специфічної профілактики дифтерії є:

A Антибіотик.
B Дифтерійний анатоксин.
C ПДС.
D Бактеріофаг.
E Усі відповіді правильні.

72. Мінімальні захисні титри антитоксичних проти-

дифтерійних антитіл у РПГА:
A 1:40.
B 1:10.
C 1:80.
D1:20.

34
 Додаток А
(обов’язковий)
Графік логічної структури теми „Дифтерія”

Дифтерія

Етіологія

Corynebacterium diphtheria.
Рід Corynebacterium.
Існують три варіанти збудників
дифтерії (gravis, mitis, intermedius)

Епідеміологія

- джерело − тільки людина (хвора або бактеріоносій);

- механізм передачі − повітряно-краплинний або прямий контакт із
дихальними секретами хворих чи з ексудатами з уражених ділянок
на шкірі;
- індекс контагіозності − 10 – 15 %;
- сприйнятливість − найбільша серед дітей у віці від 3 до 7 років,
останніми роками спостерігається тенденція до зсуву акценту
захворюваності від дітей до підлітків, що обумовлено недостатнім
рівнем імунізації серед дорослого населення;
- сезонність − осінньо-зимова;
- імунітет − нестійкий

Патогенез

1 . Вхідні ворота – слизові оболонки ротогорла, носа, гортані, рідше

очей, статевих органів, рани, опікова поверхня.
2. Розмноження коринебактерії, виділення екзотоксину, дія
антитоксину (одужують чи формується носійство).
3. Проникнення токсину всередину клітини.
Продовження додатка А

1
Продовження додатка А

4 . Фібринозне запалення (некроз, стаз, просочення ексудатом):

а) дифтеритичне (ротогорло, поверхня рани);
б)крупозне (гортань, трахея).
5. Токсинемія (розвиток токсикозу) → ураження надниркових залоз,
нирок, серцево-судинної системи, периферичних нервів

Класифікація

Дифтерія ротогорла:
1. Локалізована (легка):
а) а) катаральна;
б) б)острівцева;
острівцева;
в) в)плівчаста.
плівчаста.
2. Поширена (середньотяжка).
3. Токсична (тяжка):
а) а) субтоксична;
б) б)І,
І, II, III ступенів.
4. Гіпертоксична.
5. Геморагічна
Геморагічна.

Діагностичні критерії

11. Дифтерія мигдаликів легкого ступеня тяжкості:

 початок гострий;
 температура тіла нормальна або субфебрильна, зберігається 1 –
2 дні;
 збільшення мигдаликів рівномірно кулясте;
 гіперемія слизової оболонки мигдаликів із ціанотичним
відтінком;
 наліт фібринозного або частково фібринозного характеру:
еластична плівка, щільно спаяна з поверхнею мигдаликів, не
розтирається між шпателями, зберігає свою форму у воді, знімається
важко або без утруднень, поверхня слизової оболонки мигдаликів
після зняття нальоту частіше кровоточить, наліт розміщений на
Продовження
одному, рідшедодатка А мигдаликах у вигляді острівців білувато-сірого
на двох
або білого кольору;
біль у горлі незначний;
2
Продовження додатка А

 біль у горлі незначний;

 помірний регіонарний піднижньощелепний лімфаденіт;
 помірні головний біль, загальна слабість, в'ялість;
 епідеміологічні дані: контакт із хворим на дифтерію, порушення
календаря щеплень проти дифтерії.
22. Дифтерія мигдаликів середнього ступеня тяжкості:
 гострий початок;
 температура тіла фебрильна або субфебрильна, триває 2 – 3 дні;
 біль у горлі помірний, нерідко не відповідає характеру і
поширеності місцевого процесу;
 збільшення піднебінних мигдаликів рівномірно кулясте;
 гіперемія слизової оболонки ротоглотки здебільшого з
ціанотичним відтінком;
 наліт плівчастий, фібринозного характеру, щільний, блискучий,
сіруватого кольору, розміщений на одному або обох мигдаликах у
вигляді острівців або суцільної плівки, важко знімається, оголює
поверхню, що кровоточить, нерідко виходить за межі мигдаликів;
 набряк мигдаликів, слизової оболонки ротоглотки;
 регіонарний піднижньощелепний лімфаденіт;
 головний біль, загальна слабість, погіршення апетиту, блювання;
 блідість шкіри;
 тахікардія;
 епідеміологічні дані: контакт із хворим на дифтерію, порушення
календаря щеплень проти дифтерії.
33. Дифтерія мигдаликів тяжкого ступеня:
 гострий початок;
 температура тіла гектична або фебрильна в перші години
захворювання, надалі – субфебрильна або нормальна на тлі
погіршення загального стану;
 головний біль, загальна слабість, ломота у м'язах і суглобах,
порушення сну, знижений або відсутній апетит, повторне блювання;
 біль у животі;
 біль у горлі помірний, утруднене ковтання;
 блідість шкіри, періоральний ціаноз;
 різко виражений набряк мигдаликів і м'яких тканин ротоглотки
дифузного характеру;
 наліт фібринозного характеру, плівчастий, щільний, сірувато-
білого або брудно-сірого кольору, не знімається шпателем, поверхня
слизової оболонки під ним кровоточить;

3
Продовження додатка А

 наліт розміщений на мигдаликах та за межами їх – на

піднебінних дужках, язичку, м'якому і твердому піднебінні, бічній і
задній поверхнях горла;
 гіперемія слизової оболонки ротоглотки з ціанотичним
відтінком;
 регіонарний піднижньощелепний та шийний лімфаденіт;
 запах із рота солодко-гнильний;
 набряк підшкірної жирової клітковини шиї різного поширення
(від піднижньощелепної ділянки до грудей, однобічний або
симетричний);
 геморагії на слизовій оболонці твердого та м'якого піднебіння;
 ранні ускладнення.
44. Гіпертоксична форма дифтерії мигдаликів:
 дуже гострий початок;
 біль у горлі при ковтанні;
 біль у ділянці шиї;
 біль при відкриванні рота;
 біль при пальпації лімфатичних вузлів;
 температура тіла гектична;
 прогресуючі загальна слабість, в'ялість, запаморочення, нудота,
багаторазове блювання, анорексія;
 значний набряк мигдаликів та слизових оболонок ротоглотки, які
розташовані поряд;
 гіперемія слизової оболонки ротоглотки із ціанотичним
відтінком;
 регіонарний піднижньощелепний, шийний лімфаденіт;
 наліт на піднебінних мигдаликах плівчастий, фібринозний.
55. Ларингеальна дифтерія:
 початок поступовий;
 температура тіла субфебрильна;
 осиплість голосу в перші години (добу) хвороби, потім – афонія;
 кашель спочатку гучний, грубий, «гавкаючий», потім
беззвучний;
 швидке наростання симптомів дихальної недостатності;
 у період розпалу хвороби характерне утруднене шумне дихання з
подовженим вдихом за участі допоміжних м'язів;
 характерна стадійність: катаральна, стенотична і асфіктична;
 в асфіктичній стадії: серцеві тони глухі, пульс частий, аритмія;
свідомість сплутана, судоми;
 при ларингоскопії – набряк, гіперемія слизової оболонки,
сіруваті плівки в гортані та на голосових
4 зв'язках; при поширеному
Продовження додатка А

 часте поєднання з дифтерією мигдаликів і назофарингеальною

дифтерією.
66. Назофарингеальна дифтерія:
 утруднення носового дихання;
 гугнявість голосу;
 біль у горлі з іррадіацією у вуха;
 виділення з носа сукровично-гнійні;
 при задній риноскопії – набряк і помірна гіперемія слизової
оболонки глоткового мигдалика, наявність на його поверхні
фібринозної плівки;
 наліт сповзає по задній стінці глотки;
 регіонарний (задньошийний) лімфаденіт;
 прояви загальної інтоксикації помірні або значні (в'ялість,
блідість, анорексія, підвищення температури тіла).
77. Дифтерія переднього відділу носа:
 утруднення носового дихання в дітей першого року життя з
незначними серозно-слизистими або кров'янисто-гнійними
виділеннями;
 подразнення шкіри біля отворів носа з екскоріаціями і
тріщинами;
 температура тіла субфебрильна, рідко фебрильна;
 тривалий затяжний перебіг;
 при риноскопії – типовий фібринозний дифтеритичний наліт на
перегородці носа, а іноді – на раковинах, дні носа, у приносових
пазухах;
 починається з ураження однієї половини носа, потім процес
переходить на другу половину носа;
 набряк підшкірної жирової клітковини в ділянці перенісся, щік,
під очима – при тяжкій формі.
88. Дифтерія іншої локалізації (очей, вух, ушкодженої шкіри, зовнішніх
статевих органів, травного каналу):
 частіше комбінується з дифтерією мигдаликів, гортані, носа;
 характерні типові місцеві зміни – фібринозний наліт, під яким у
разі його зняття виявляється поверхня, що кровить;
 регіонарний лімфаденіт;
 набряк підшкірної жирової клітковини;
 токсикоз незначно виражений.
9. Комбіновані форми. Найчастіше поєднуються:
 дифтерія мигдаликів і дифтерійний фарингіт;
 дифтерія мигдаликів і переднього відділу носа;
 дифтерія мигдаликів і ларингеальна дифтерія
5
Продовження додатка А

Лабораторна діагностика

Загальний аналіз крові: лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули

вліво, зростання ШОЕ.Класифікація випадків дифтерії
Бактеріоскопія секрету ротоглотки і носових ходів: наявність
бактерій, морфологічно подібних до коринебактерій дифтерії.
Бактеріологічна діагностика слизу з ротоглотки, носа та інших
 підозрілий
уражених ділянок:випадок: наявність
виділення плівчастої
культури ангіни у дифтерії
коринебактерії нещепленої та
або неправильно щепленої дитини,
визначення її токсигенних властивостей. у дітей, що часто хворіють, з
ЗаРПГА
характером:
імовірною наявністю імунодефіцитного
крові з дифтерійним стану, з осередків
діагностикумом: дифтерії,
зростання титруз
- інфекційні
поєднанням
антитоксичних або септичні
синдрому
антитіл ангіни і(некротична
стенозу
у сироватці ангіна,
кровігортані, вторинна
з набряком
в динаміці ангіна,
хвороби.підшкірної
отит,
жирової клітковини шиї;
РНГА з дифтерійним антигеном: виявлення дифтерійного токсину
 імовірний
в сироватці випадок: установлюється
крові. Продукцію в дітейдосліджують
дифтерійного токсину за наявності in
плівчастої ангіни з набряком ротоглотки, щільного фібринозного
vitro методом реакцій преципітації (з антитоксином) в агарі «Елек
нальоту,
тест». який виходить за межі мигдаликів, особливо при поєднанні з
набряком
Методпідшкірної жирової
ІФА: виявлення клітковини шиї,
дифтерійного за наявності поступово
токсину.
РПГА крові з еритроцитарним діагностикумом до введення
протидифтерійної сироватки: визначення рівня дифтерійного токсину
в сироватці крові.
ПЛР секрету з ротоглотки або носа, крові: виявлення
коринебактерії дифтерії або її токсину.
Огляд оториноларингологом, кардіологом та неврологом у динаміці.
Ларингоскопія пряма та непряма при ларингеальній дифтерії.
Риноскопія при назофарингеальній дифтерії. Задня риноскопія при
дифтерії глоткового мигдалика

Продовження додатка А

розвинутого стенозу гортані, що поєднується з фібринозним

нальотом на мигдаликах;
 підтверджений випадок: установлюється в усіх хворих із
ангінами, стенозом гортані тощо, в яких виділено токсигенний штам
дифтерійної палички

6
 Ускладнення

 ранні (у кінці першого, на початку другого тижня); Диференційний діагноз

 пізні (на 3-му – 7-му тижнях).
Ранні:
 нефротичний синдром;
 міокардит;
 периферичні паралічі черепно-мозкових нервів.
Пізні: Проводиться з урахуванням локалізації патологічного процесу і
 міокардит;тяжкості хвороби.
 периферичніЛокалізовану дифтерію зіванервів
паралічі спинномозкових частіше диференціюють з тонзилітами
(полірадикулоневрит)
іншої етіології (стрептококової, стафілококової, грибкової), ангіною
Симановського-Раухфуса (виразково-плівчастою), некротичною
ангіною.
Токсичну форму дифтерії зіва необхідно диференціювати з
флегмонозною ангіною (паратонзилітом), паратонзилярним
абсцесом, заглотковим абсцесом, інфекційним мононуклеозом,
епідемічним паротитом, медіастенітом, тощо.
Дифтерію гортані необхідно диференціювати з ураженням гортані
іншої етіології (вірусної, вірусно-бактеріальної), сторонніми тілами в

Продовження додатка А

дихальних шляхах, епіглотитом тощо.

Дифтерію носа диференціюють з ураженнями іншої етіології,
частіше бактеріальної (стрептококової, стафілококової).
Дифтерію очей необхідно диференціювати від інших
кон’юнктивітів, у першу чергу аденовірусних

7
 Госпіталізація

Обов’язкова щодо хворих і підозрілих на захворювання, а також до

носіїв токсигенних штамів коринебактерій до боксованого або
реанімаційного відділення інфекційного стаціонару. Носії
нетоксигенних штамів не госпіталізують і з колективу не видаляють

Лікування

Госпіталізації підлягають усі хворі залежно від ступеня

тяжкості процесу до боксованого або реанімаційного
відділення інфекційного стаціонару. Дієта: вітамінізована,
калорійна, щадно оброблена їжа.
Специфічна терапія: уведення протидифтерійної
сироватки (ПДС); доза і частота увведення залежать від
ступеня тяжкості та клінічної форми дифтерії. Після
встановлення діагнозу дифтерії чи за вірогідної підозри
на неї ПДС уводять у перші 2 год. після госпіталізації.
Доведено, що введення сироватки на четверту добу
хвороби збільшує смертність у 20 разів порівняно з
хворими, яким увели сироватку впродовж першої доби.
ПДС не вводять дітям, у яких діагноз дифтерії
встановлено після 7-го дня захворювання і відсутні
симптоми інтоксикації та наліт на мигдаликах. ПДС
уводять тільки після проведення внутрішньошкірної
проби. додатка
Продовження При легкій
А формі дифтерії всю дозу ПДС уводять
одноразово внутрішньом'язово: 20 000– 40 000 МО.
Повторне введення сироватки цією самою дозою можливе
за умови збереження через добу симптомів інтоксикації та
збереження чи поширення нальоту на мигдаликах. При
легкій формі

8
 в умовах стаціонару, коли встановлення діагнозу дифтерії викликає
труднощі, можливе спостереження за хворим упродовж 8–24 год. до
остаточного встановлення діагнозу без уведення ПДС. При
середньотяжкій формі дифтерії перша доза ПДС становить 50 000 –
80 000 МО, через 24 год за необхідності вводять повторну дозу. При
легких формах дифтерії та середнього ступеня тяжкості ПДС уводять
внутрішньом'язово. При тяжкій формі дифтерії курсова доза ПДС
становить 80 000–120 000 МО. Перша доза має становити 2/3
курсової. У добу госпіталізації вводять 3/4 курсової дози. Інтервал
уведення ПДС – 12 год., якщо вся доза сироватки вводилася
внутрішньом'язово, та 8 год., якщо ПДС уводили внутрішньовенно.
При тяжких формах захворювання половину розрахованої дози
вводять внутрішньовенно, другу половину – внутрішньом'язово.
Антибактеріальну терапію призначають у вікових дозах: при легких
формах – препарати групи макролідів, рифампіцин усередину, при
середньотяжких і тяжких – парентерально напівсинтетичні
антибіотики пеніцилінового та цефалоспоринового ряду. Тривалість
курсу антибактеріальної терапії – 10–14 днів.
Місцева санація ротоглотки: полоскання та зрошування ротоглотки
дезінфекційними розчинами.
Дезінтоксикаційну терапію проводять глюкозо-сольовими та
колоїдними розчинами при середньотяжкій та тяжкій формах із
урахуванням добової потреби в рідині й патологічних втрат

Умови виписування

Ізоляція хворих і носіїв токсигенних мікробів завершується після

клінічного видужання і негативного результату дворазового
бактеріологічного дослідження слизу з зіва і носа, яке проводиться
через 3 дні після закінчення лікування антибіотиками з інтервалом 1
день

Допуск у колектив

Реконвалесценти локалізованої дифтерії допускаються через 2 – 3

тижні після виписування; поширеної форми – через 3 – 4 тижні та
токсичної
Продовження додатка А
9
 токсичної форми – через 1,5 – 2 місяці і після проведення
контрольного бактеріологічного обстеження.
Реконвалесценти – носії токсигенних коринебактерій при
повторному і тривалому висіві продовжують лікування у стаціонарі.
Вони можуть бути допущені в дитячий колектив тільки з дозволу
епідеміолога за умови, що імунний прошарок у ньому становить не
менше 95 %

Диспансеризація

За відсутності ускладнень рекомендується диспансерне спостереження

тільки дільничного педіатра. Огляд лікаря проводиться через 10, 20, 30 днів
після виписування зі стаціонару, контроль ЕКГ. Реконвалесценти дифтерії за
умови розвитку ускладнень перебувають під наглядом невролога і кардіолога.
Носії токсигенних штамів коринебактерій після курсу лікування перебувають
під наглядом в КІЗі (огляд лікаря, взяття мазків із носоглотки на BL)

Специфічна профілактика

Вакцинація проводиться у віці 3 – 4 – 5 місяців (вакцина АКДП,

АаКДП). Ревакцинація – у 18 міс. (вакцина АКДП, АаКДП), у 6
(АДП), у 14 (АДП-М), у 18 (АДП-М) років

Неспецифічна профілактика

Рання ізоляція (госпіталізація) хворих на дифтерію, дітей із

підозрою на дифтерію та бактеріоносіїв токсигенних штамів
Corynebacterium diphtheriae.
Заключна дезінфекція в приміщенні після госпіталізації хворого.
Карантин 7 днів із обов’язковим одноразовим бактеріологічним
дослідженням секрету носоглотки. Усім контактним дітям на термін
інкубаційного періоду з метою профілактики призначають макроліди
або пеніцилін у вікових дозах

10
 Додаток Б
(обов’язковий)
Диференціально-діагностичні критерії захворювань,
що мають перебіг з ознаками гострого тонзиліту
Стрептококова
Дифтерія Інфекційний
Ознаки Скарлатина (стафілококова)
ротогорла мононуклеоз
ангіна
Початок Гострий Гострий Гострий Гострий
Провідні Фібринозне за- Ангіна, з 1 – 2-го дня Гіперплазія лім- Ангіна
симптоми палення в рото- фоїдної тканини, (фолікулярна,
екзантема
горлі, ангіна не завжди лакунарна)
інтоксикаційний (вторинна)
синдром
Колір Гіперемія з Яскрава "палаюча" Яскрава Яскрава
слизових ціанотичним гіперемія, відмежо- гіперемія гіперемія
ротогорла відтінком вана від твердого
піднебіння

Зміна з Обкладений Обкладений, з 4 – Обкладений Обкладений

боку язика
5-го дня "малиновий"
Характе- Сіро-білі, жовті Гнійні біло-жовті, Гнійні, осумковані Гнійні, осум-
ристика плівки, можуть осумковані чи в чи в ковані чи в
нашару- поширюватися за лакунах, не вихо- лакунах, біло- лакунах, біло-
вань межі мигдаликів, дять за межі жовті, легко жовті, легко
щільні, тяжко мигдаликів, легко знімаються, знімаються,
знімаються, знімаються, слизова не слизова не
слизова під ними розтираються, кровоточить, кровоточить,
кровоточить, слизова не розтираються, розтираються, не
виникають знову, кровоточить не виходять за межі виходять за межі
не розтираються мигдаликів мигдаликів
Лімфаде- Регіонарний Регіонарний Генералізоване Регіонарний
ніт збільшення
лімфовузлів
Гепато- Відсутня Відсутня Характерна Відсутня
спленоме-
галія
Висипан- Відсутнє Дрібнокрапчасте Може бути пля- Відсутнє
ня мисто-папульозне,
еритематозне (при
застосуванні
ампіциліну)

Інтоксика- Значний Помірний або Може бути Помірний

ційний значний значний
синдром

Набряк під- При токсичних Відсутній В ділянці регіо- Відсутній

шкірної формах нарних лімфо-
клітковини вузлів при тяж-
шиї ких випадках

Додаток В
1
 (обов’язковий)

Диференційно-діагностичні критерії захворювань,

які перебігають із синдромом крупу

Дифтерія трахеї і
Ознаки Парагрип Вітряна віспа Кір
бронхів
Початок Гострий, рідше Поступовий, Гострий Гострий
раптовий послідовна зміна
періодів
Провідні Катар верхніх "Гавкаючий" Екзантема Катар ВДШ,
ознаки дихальних кашель, задишка, кон'юнктивіт,
шляхів, ларингіт ДН висипка
Зовнішній Звичайний Звичайний, блідість Поліморфна Одутлість,
вигляд шкіри, при стенозі висипка на гіперемія
III ст. – ціаноз шкірі обличчя,
кон'юнктивіт, з
3–5-го дня –
екзантема
Катаральні Значні ( нежить, Відсутні Відсутні Значні
прояви кашель)
В'ялість, Помірні Виражена Відсутні Відсутні
адинамія
Нежить Помірний чи Відсутній Відсутній Виражений
виражений
Кашель Сухий, грубий "Гавкаючий", потім Рідко Сухий,
беззвучний вологий
Голос Охриплий Охриплий, даліНе змінений Може бути
афонія охриплим
Ураження Помірна Немає (при Немає Помірна
ротогорла гіперемія ізольованому гіперемія,
ураженні) енантема
Лімфаденіт Немає Регіонарний Немає Часто
множинний
Патоморфо- Набряк слизової Обструкція гортані Набряк Набряк
логічна підзв'язкового плівками слизової слизової
ознака простору гортані підзв'язкового підзв'язкового
синдрому простору простору
крупу гортані гортані

Додаток Г
2
 (обов’язковий)

Критерії діагностики міокардиту в дітей,

хворих на дифтерію

Абсолютні ознаки Відносні ознаки

Збільшення розмірів Біль у ділянці серця.
серця або дилятація Ослаблення звучності І тону на
його камер верхівці і 5-й точці

Зниження Taxi- або брадикардія.

скорочувальної функції Ритм галопу.
міокарда (за даними Апікальний систолічний шум
ЕхоКГ)

Зв'язок клініки Синоаурикулярна блокада.

ураження міокарда з Зміни інтервалу P−Q.
дифтерійною інфекцією Екстрасистолія.
(на тлі останньої) Зниження вольтажа комплексів
QRS.
Зміщення інтервалу S−Т.
Зниження і деформація зубця Т.
Зменшення амплітуди І тону на
верхівці, його розширення і
деформація.
Підвищення в крові
кардіоспецифічних фракцій
ізоферментів ЛДГ, МДГ, КФК

Додаток Д
3
 (обов’язковий)

Критерії визначення ступеня тяжкості

ураження серця

Синдром Міокардит
Ознаки дифтерійної середньо-
кардіопатії тяжкий
тяжкий
Збільшення розмірів Відсутнє Помірне Значне
серця
Зниження Відсутнє Незначне Значне
скорочувальної
функції серця
Задишка Відсутня Відсутня Виявляється
Ціаноз Відсутній Відсутній Виявляється
Збільшення печінки Відсутнє Відсутнє Виявляється
Активність Нормальна Нормальна або Значно
кардіоспецифічних незначно підвищена
ферментів (ЛДГ, підвищена
МДГ, КФК)

Додаток Е
(обов’язковий)

4
 ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ГСЛТБ ПРИ
ГРВІ ТА ДИФТЕРІЙНОГО КРУПУ

Ознаки Вірусний ларинготрахеїт Дифтерійний круп

Вік Частіше – 1 – 3 роки До 6 міс. хворіють рідко
Преморбідний Ексудативний діатез, Відсутність щеплень проти
фон паратрофія, повторна ГРВІ, дифтерії або низький рівень
наявність алергічних антитоксичного імунітету
реакцій (вміст антитоксину в крові
менше 0,03 АО в 1 мл крові)
Схильність Зв'язана з повторенням -
до рецидивів ГРВІ
Початок Гострий Поступовий (1 – 3 доби)
захворювання
Інтоксикація Пов'язана з ГРВІ При ізольованому крупі не
буває
Кашель "Гавкаючий " кашель Грубий "гавкаючий" кашель
на початку захворювання,
потім беззвучний
Катаральний Нежить, гіперемія зіва При ізольованому крупі
синдром немає
Порушення Дзвінкий або хриплий, при Прогресуюча охриплість, що
голосу грипі може виникати переходить у повну афонію,
нестійка афонія, звучність звучність голосу
голосу покращується після відновлюється
відходження мокротиння тільки у кінці хвороби
Стеноз Гостро виникає та через Повільно прогресує
декілька годин минає, але
може стрімко наростати,
іноді, хвилеподібно,
нападами
Розвиток Майже одночасне Характерна послідовність
крупу виникнення або швидке приєднання симптомів
приєднання всіх симптомів, (охриплість, кашель, стеноз)
може бути тяжкий стеноз та паралелізм між
при дзвінкому голосі вираженістю симптомів

5
 Продовження додатка Е

Болісність Може бути, особливо Не відмічається

гортані при грипі
Інтоксикація При грипозному При ізольованому крупі мало
крупі – виражена, на початку
нейротоксикоз, на захворювання невисока
початку
захворювання висока
Ефект від Позитивний Немає
використання
протинабрякової
терапії
Інші допоміжні Наявність Полегшується діагностика
ознаки характерних при виявленні характерних
симптомів ГРВІ нальотів у гортані при
ларингоскопії, або на
мигдаликах при комбінованій
формі дифтерії

1
 Додаток Є
(обов’язковий)

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ГСЛТБ та

ЕПІГЛОТИТУ

Ознаки Гострий епіглотит ГСЛТБ

Кашель Низькочастотний Високочастотний
Задуха Напади задухи (без Поступове
провісників) зростання ступеня
задухи
Інтоксикація Значна Не завжди
Гіпертермія Вище 39 °С Не завжди
Біль у горлі Нестерпна Немає
Салівація Гіперсалівація Відсутня або
несправжня незначна
Поведінка Поза Неспокій
„принижування"
статична
Реакція на їжу та Відмова від їжі та Спрага, дитина п'є
воду води охоче
Інгаляція кисню Не зменшує ціаноз Ціаноз зменшується

2
 Додаток Ж
(обов’язковий)

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА
ЛАРИНГЕАЛЬНОЇ ФОРМИ ДИФТЕРІЇ з УРОДЖЕНИМ
СТРИДОРОМ ГОРТАНІ

Ознаки Дифтерія гортані Уроджений

стридор
1. Виникнення Може розвинутись Починається з
захворювання у будь-якому віці перших тижнів
життя
2. Циклічність Характерна Не характерна
перебігу
3. Динаміка стенозу Наростає протягом Зменшується через
декількох днів декілька років
4. Інспіраторна Майже не Зменшується
задишка залежить від (зникає) у
положення дитини вертикальному
положенні дитини

3
 Додаток З
(обов’язковий)

ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА
ЛАРИНГЕАЛЬНОЇ ФОРМИ ДИФТЕРІЇ з АСПІРАЦІЄЮ
СТОРОННЬОГО ТІЛА

Ознаки Дифтерія гортані Аспірація

стороннього тіла
1. Поява З’являється З’являється раптово
утрудненого поступово після серед повного
дихання дисфонічної стадії здоров’я
2. Голос Захриплий Не змінюється
змінюється на
афонію
3. Кашель «Гавкаючий» Нападоподібний,
змінюється на з’являється
беззвучний одночасно зі
стенотичним
диханням
4. Динаміка Наростає протягом Не змінюється
стенотичного декількох днів протягом декількох
дихання днів
5. Біль при ковтанні Відсутній Характерний
6. Пальпація шиї в Безболісна Викликає біль
проекції гортані
7. «Хлопаючий» Відсутній Характерний
звук при
аускультації

4
 Додаток И
(обов’язковий)
АЛГОРИТМ ДІЙ ПРИ БОЛЮ В ГОРЛІ

5
Біль у горлі виник після надмірного тривалого навантаження на голосові зв’язки або
тривалого перебування у прокуреному приміщенні, вдиханні хімічних речовин?

НІ ТАК

Біль у горлі виник: Для полегшення стану можна

• після переохолодження (та/або контакту з порекомендувати препарат, який
хворими на ГРВІ) і супроводжується містить місцевий анестетик
іншими симптомами застуди (головний
біль , риніт, лихоманка тощо);
• під час вдихання холодного повітря
Чи є у пацієнта хронічний тонзиліт?

НІ ТАК

Хворому необхідно Чи є у пацієнта скарги на:

звернутися до лікаря
• відчуття болю, охриплість;
• значне почервоніння горла;
• видиме збільшення піднебінних мигдаликів та поява
нальоту на мигдаликах;
• припухлість, болісність лімфатичних вузлів;
• супутні висипання на шкірі;
• появу головного болю, болю у вухах, животі, грудній клітці;
• лихоманку (вище 39 °С), різку загальну слабість,
нездужання, блювання?

ТАК НІ

Чи хворіє пацієнт на цукровий діабет?

ТАК НІ

Пацієнту можна порекомендувати Пацієнту можна порекомендувати будь-які

спеціальні лікарські форми для препарати для симптоматичного лікування
розсмоктування для хворих з цукровим болю в горлі (таблетки, льодяники для
діабетом; аерозолі, полоскання розсмоктування, аерозолі тощо)

Якщо через 2 доби покращання не відбудеться – необхідно звернутися до лікаря!

6
 Додаток К
(обов’язковий)
ПАТОГЕНЕЗ ДИФТЕРІЇ
Проникнення С.diphtheriae

Розмноження та накопичення збудника в місці Формування антибактеріального імунітету

Утворення екзотоксину й інших біологічно активних речовин Формування антитоксичного

імунітету

Активація Місцеві дистрофічні та Лімфогенне Гематогенне

вторинної інфекції некротичні зміни поширення поширення

Дифтеритичне запалення Крупозне запалення Регіональний Ураження

(багатошаровий епітелій) (одношаровий епітелій) лімфаденіт, набряк шиї чутливих клітин

Надниркові залози Серце Нервова система Нирки

Дефіцит гормонів Кардіоміоцити, провідна Рухові, чутливі нерви, Ураження нефронів

система сердця вегетативна НС

Зниження тонусу МІОКАРДИТ ПОЛІНЕВРИТ, ПАРАЛІЧ Токсичний

судин (ІТШ, колапс) нефрозонефрит

1
 Додаток Л
(обов’язковий)

Дози ПДС залежно від тяжкості дифтерії

Ступінь тяжкості
Доза ПДС, МО
захворювання
Легкий 20 000–40 000

Середньої тяжкості 50 000–80 000

Тяжкий 80 000–100 000

Дуже тяжкий 100 000–120 000

1
 Навчальне видання

Методичні вказівки
до практичного заняття „Дифтерія”
з дисципліни „Дитячі інфекції”
(згідно з умовами Болонського процесу) для студентів
спеціальності 7.110101 «Лікувальна справа»
денної форми навчання

Відповідальний за випуск О. І. Сміян

Редактор Т. Г. Чернишова
Комп’ютерне верстання О. А. Коваль

Підписано до друку 11.12.2013, поз.

Формат 60×84/16. Ум. друк. арк. 3,25 Обл.-вид. арк. 2,82 Тираж пр. Зам. №
Собівартість видання грн к.

Видавець і виготовлювач
Сумський державний університет,
вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.