МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ХІРУРГІЇ №2

«Затверджено»
на методичній нараді кафедри
від … серпня 202... р., протокол №1

Завідувач кафедри
д.мед.н., професор

__________________ О.Ю. Іоффе

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО
ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна Пропедевтика хірургії

Введення в хірургію. Основи санітарно-епідемічного
режиму в хірургічній клініці. Хірургічна операція.
Закриті пошкодження м’яких тканин. Відкриті
Модуль
пошкодження м’яких тканин, рани. Загальні питання
хірургічної інфекції. Обстеження хірургічного
хворого.
Гігієна в хірургічному стаціонарі. Хірургічна
операція. Закриті пошкодження м’яких тканин,
Змістовний модуль №1
черепа, грудної клітки, живота. Рани. Збудники
хірургічної інфекції.
Загальні питання хірургічної інфекції: класифікація;
збудники хірургічної інфекції. Патогенез розвитку
Тема заняття № 5
місцевої і загальної реакції організму при хірургічній
інфекції. Принципи діагностики і лікування.
Курс IV
Факультет Медичний №1 та №4, ФПЗСУ
 Київ 2023
1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ.

Пацієнти з хірургічною інфекцією складають суттєву частку хворих

хірургічних стаціонарних та поліклінічних відділень. Частота
післяопераційних ранових гнійно-септичних ускладнень в різних галузях
хірургії досягає 14 – 20 % і немає тенденції до зниження. Біля 40 %
летальних випадків після операції зумовлені саме гнійними
ускладненнями.
В основі виникнення та розвитку гострих гнійних захворювань м’яких
тканин лежать спільні паталогоанатомічні, патофізіологічні, мікробіологічні
та імунологічні механізми, що зумовлює спільні підходи до їх лікування.
Саме тому названа тема вивчається в рамках дисципліни “загальна хірургія ”.
Одночасне засвоєння теоретичних дисциплін загальної патології та
фармакології, регламентоване навчальними програмами, дозволяє глибше
розуміти клінічні аспекти діагностики та лікування, необхідні для
подальшого навчання студента та практичної лікарської діяльності.

2. КОНКРЕТНІ ЦІЛІ:
 зрозуміти актуальність вивчення гострих гнійних захворювань м’яких
тканин.
 вивчити етіологію та патогенез гострих гнійних захворювань м’яких
тканин.
 знати визначення понять окремих місцевих хірургічних
інфекційних захворювань.
 класифікувати гострі гнійні захворювання м’яких тканин.
 знати загальну та місцеву симптоматику гострих хірургічних
інфекційних захворювань м’яких тканин.
 вміти діагностувати клінічні прояви гнійної інфекції.

3. БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ, НАВИЧКИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ

ВИВЧЕННЯ ТЕМИ:

Назви
попередніх Отримані навики
дисциплін
 Нормальна Описувати будову шкіри, фасцій скелетних м'язів, судин і
анатомія нервів верхніх і нижніх кінцівок, тулуба.
Визначати різні відділи нервової системи.
Визначити анатомічне розміщення місцевого гнійного
процесу
Гістологія Володіти знаннями про гістологічну структуру тканин
організму
Визначати схеми ерітро-та лейкопоезу.
Нормальна Визначати схему каскадів активації:
фізіологія а) системи згортання крові;
б) ферментів травного тракту;
в) системи протеолізу;
г) системи комплементу.
Патанатомія Визначати патанатомічні ознаки запалення. Розпізнати
макро- та мікроскопічні ознаки запалення
Патофізіологія Місцеві та загальні ознаки запалення. Розпізнавати ознаки
місцевої та системної запальної відповіді
Мікробіологія Класифікувати найбільш поширені збудники інфекції.
Порівнювати Гр+ і Гр- мікроорганізми.
Трактувати термін "мікробне число".

4. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПРАЦІ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО

ЗАНЯТТЯ.

4.1 Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен

засвоїти студент при підготовці до заняття.

Термін Визначення
Гнійне запалення запалення, яке характеризується утворенням гніного
ексудату.
Хірургічна захворювання, які спричиняються живими збудниками,
інфекція характеризуються утворенням місцевих вогнищ
запалення, специфічними реакціями організму на
збудник і вимагають хірургічного лікування
Мікробний патогенний чинник (мікроорганізм), що викликає хвороби
збудник людей, тварин і рослин.
Імунодефіцитний це порушення структури та функції якої-небудь ланки
стан цілісної імунної системи, втрата організмом здатності
чинити опір будь-яким інфекціям і відновлювати
порушення своїх органів.
Вхідні ворота це місце, через яке збудник потрапляє в організм людини.
Гіперергічна надмірно бурхлива реакція організму, що перевищує силу
реакція самого подразника.
 Нормергічна помірна реакція організму на патогенний подразник з
реакція втягнення в процес не великої кількості тканин.
Гіпоергічна запальний процес обмежений тільки невеликою зоною,
реакція менше набряк, інфекція приймає затяжний характер.

4.2 Теоретичні питання до заняття:

1. Визначення терміну хірургічна інфекція.

2. Передумови для виникнення в організмі вогнища гнійного запалення.
3. Чинники, які впливають на перебіг та прогноз гнійного запалення.
4. Що впливає на загальну реакцію організму при гнійному процесі.
5. Чинники, що сприяють розвитку інфекції в рані.
6. Реакції організму на інфекцію.
7. Класифікація хірургічної інфекції.
8. Гостра хірургічна інфекція.
9. Хронічна хірургічна інфекція.

4.3 Практичні роботи, які виконуються на занятті:

1. Клінічна діагностика гнійного процесу.

2. Діагностика основних симптомів гнійного запалення.
3. Проведення об'єктивного обстеження хворих (збирання анамнезу,
загальний огляд, обстеження основних органів і систем:
а) абсцесом;
б) флегмоною;
4. Визначення в кожному конкретному випадку виду та стадії захворювання.
5. Аналіз конкретних клінічних ознак характерних для гострих
неспецифічних гнійних захворювань.
6. Складання плану лікування хворих на абсцес, флегмону, фурункул
7. Виконання елементів перев'язок хворим:
а) знаття пов'язки;
б) промивання рани та дренажів;
в) накладання асептичної пов'язки;
9. Визначення в кожному конкретному випадку виду та стадії
захворювання.
 5. ЗМІСТ ТЕМИ
Мікробів об'єднують тільки їх малі розміри, тому систематизувати їх
дуже складно. Збудники захворювань є серед неклітинних (віруси та пріони) і
клітинних організмів. Останні поділяють на 2 великі групи: прокаріоти
(доядерні) та евкаріоти (ядерні). Патогенні мікроорганізми зустрічаються
серед бактерій (прокаріоти), грибів і найпростіших.
Загальновизнаною та найбільш поширеною є класифікація бактерій Д.
Берджі. Згідно з визначником, виданим у 1993 р., бактерії поділяють за
будовою клітинної стінки та забарвленням за Грамом на такі відділи:
Gracilicutes – тонкошкірі (грамнегативні); Firmicutes – товстошкірі
(грампозитивні), Tenericutes – не мають клітинної стінки (мікоплазми),
Mendisicutes – архебактерії (вони непатогенні).
Для зручності відділи описують за групами, які включають родини,
роди та види. Там, де вони об'єднані в порядки і класи, вказується їх назва.

Найбільше практичне значення серед грамнегативних бактерій мають:

 1-ша група – спірохети, родина спірохет: рід трепонем – збудники сифілісу,
рід борелій – збудники поворотного тифу; родина лептоспір, рід лептоспір –
збудники лептоспірозу;
 2-га група – аеробні (мікроаерофільні) рухливі вібріоїдні бактерії: рід спірил
– збудники содоку (хвороби укусу щурів), роди кампіло-бактерій і
гелікобактерій – представники нормальної мікрофлори (збудники шлунково-
кишкових захворювань), рід бделовібріонів – паразити бактерій, очищують
воду;
 4-та група – аеробні (мікроаерофільні) палички та коки (8З роди): рід
нейсерій – збудники гонореї та менінгіту, рід бордетел – збудники коклюшу,
рід бруцел – збудники бруцельозу, рід францисел – збудники туляремії, рід
псевдомонад – збудники гнійно-запальних процесів і сапу, рід легіонел –
збудники гострих респіраторних інфекцій;
 5-та група – факультативно-анаеробні палички (45 родів, 3 родини): родина
ентеробактерій, роди ешерихій, сальмонел та шигел – усі вони збудники
кишкових захворювань, рід ієрсиній – збудники чуми, псевдотуберкульозу та
кишкового ієрсиніозу, роди протею і клебсієл – умовно-патогенні, збудники
гнійно-запальних процесів; родина пастерел, рід гемофіліс – збудники
 м'якого шанкру та інфлюенци; родина вібріонів, рід вібріонів – збудники
холери;
 6-та група – анаеробні палички: прямі, зігнуті, спіральні, аспорогенні; родина
бактероїдів, рід бактероїдів; рід фузобактерій – умовно-патогенні
мікроорганізми, збудники гнійно-запальних і некротичних процесів
(апендициту);
 8-ма група – анаеробні коки, родина вейлонел, рід вейлонел – представники
нормальної мікрофлори, умовно-патогенні, збудники запальних процесів у
м'яких тканинах;
 9-та група включає родини рикетсій, хламідій і бартонел; родина рикетсій –
збудники висипного тифу та інших рикетсіозів; родина хламідій – збудники
трахоми, орнітозу та інших хламідіозів.

Серед грампозитивних бактерій найбільше практичне значення мають:

 17-та група – грампозитивні коки: родина мікрококів, рід стафілококів;
родина стрептококів, рід стрептококів. Усі вони є збудниками гнійно-
запальних захворювань; родина бацил: рід бацил – збудники сибірки, рід
клостридій – збудник правця, ботулізму, газової анаеробної інфекції;
 19-та група – аспорогенні палички: рід еризопелотрикс – збудники
еризопелоїду, рід лістерій – збудники лістеріозу (опортуністичні інфекції);
 20-та група включає рід коринебактерій – збудники дифтерії і рід
актиноміцетів – збудники актиномікозів;
 21-ша група – родина мікробактерій, рід мікробактерій – збудники
туберкульозу, лепри;
 22-га – 29-та групи – актиноміцети, непатогенні (за вийнятком 22-ї групи, рід
нокардій);
 25-та група – рід стрептоміцетів – продуценти антибіотиків (стрептоміцину);
 30-та група – мікоплазми – збудники мікоплазмозів.

Загальні етологічні та патогенетичні механізми розвитку місцевих

гнійних захворювань.
Під хірургічною інфекцією розуміють захворювання, які спричиняються
живими збудниками, характеризуються утворенням місцевих вогнищ
запалення, специфічними реакціями організму на збудник і вимагають
хірургічного лікування Вони характеризуються низкою спільних
особливостей. Передовсім для виникнення в організмі вогнища гнійного
запалення необхідні певні умови:
• Мікробний збудник.
• Пошкодження захисних бар'єрів та місцевих факторів
неспецифічної резистентності
• Імунодефіцитний стан.
Перша передумова - наявність мікробного збудника, який потрапляючи в
організм, викликає гнійне запалення. Збудниками можуть бути різні мікроби,
але всі вони повинні мати певну вірулентність та інвазивність, тобто
здатність розмножуватися і спричиняти інфекційний процес, долаючи
захисні механізми організму.
Друга передумова - пошкодження захисних бар'єрів і факторів місцевої
неспецифічної резистентності організму. Відомо, що тканини людського
організму постійно контактують з різними мікробами, в тому числі і
абсолютно патогенними. При непошкоджених нормальних тканинах мікроби
не здатні проявити свої патогенні властивості. Однак поєднання інфікування
з альтерацією тканин, тобто їх ушкодженням з порушенням життєдіяльності,
дає можливість мікробному збуднику та його токсинам проявляти свої
патогенні властивості та поширюватися лімфогенним, гематогенним або
контактним шляхом.
Третя передумова - порушення в імунній системі організму з розвитком
імунодефіцитних станів. В таких випадках збудниками гнійного процесу
можуть бути не тільки патогенні але і умовно-патогенні мікроорганізми, які
в нормі не мають достатньої інвазійності для ініціації захворювання.
Збудники місцевих гнійних хірургічних захворювань різноманітні і
походять з різних джерел. Захворювання шкіри, підшкірної клітковини
можуть спричинятися мікрофлорою зовнішнього середовища, а
захворювання внутрішніх органів - мікробами шлунково-кишкового тракту,
дихальних, сечостатевих шляхів. Після попадання збудника в патологічне
вогнище починається його репродукція, яка супроводжується запальною
реакцією в тканинах. Спочатку в тканинах організму розвивається інфільтрат
у вигляді скупчення клітинних елементів з домішкою крові та лімфи. При
прогресуванні процесу розвивається нагноєння, тобто утворення гною в
вогнищі запалення.
Перебіг та прогноз захворювання, яке виникає в результаті гнійного
запалення визначається здатністю організму до відмежування запального
процесу та локалізацією патологічного вогнища. Здатність організму до
відмежування гнійного запалення лежить в основі визначення двох видів
патології - абсцесу та флегмони.

Етіологія і патогенез.
 Хірургічну інфекцію викликають стафілококи, стрептококи,
пневмококи, гонококи, кишкова і синегнійна палички і ін., нерідко в симбіозі з
анаеробними мікроорганізмами. Бактерії, що потрапили в рану, починають
проявляти свою життєдіяльність і розмножуватися в ній в середньому через
6-12 годин. Для розвитку гнійного процесу необхідна кількість
мікроорганізмів на 1 грам тканин становить 105. Моментами, що сприяють їх
розвитку, є:
а) наявність в зоні травми живильного для них середовища
(крововилив, тканини, що омертвіли);
б) одночасне співіснування декількох видів мікробів (поліїнфекция);
в) проникнення мікробів підвищеної вірулентності, наприклад,
забруднення місця пошкодження гнійним відокремлюваним іншого хворого;
г) слабкість імунологічних реакцій;
д) порушення місцевого і загального кровообігу у хворого.
Також вхідними воротами інфекції є дрібні пошкодження шкіри (укуси,
садно, потертості). Проникненню інфекції та розвитку запалення сприяють
сторонні тіла. У місті проникнення інфекції навкруги сторонніх тіл виникає
набряк, запальна інфільтрація тканин з послідуючею гнійною інфільтрацією.
На появу бактерій організм відповідає місцевою і загальною реакцією.
Місцева реакція тканин виражається перш за все, зміною кровообігу нервово-
рефлекторної природи. Розвивається артеріальна гіперемія, потім венозний
стаз з утворенням набряку, з'являється біль, місцеве підвищення температури
і ін. У запальному вогнищі накопичується велика кількість нейтрофільних
лейкоцитів.
Загальна реакція організму на впровадження гноєродних мікробів виникає
одночасно з місцевою. Ступінь її залежить від кількості бактерійних токсинів
і продуктів розпаду тканин, а також опірності організму. Особливо
вірулентні мікроби, виділяючи токсини, зазвичай викликають сильну
загальну реакцію організму. Проявами її є: лихоманка, затемнення, а іноді і
непритомність, головний біль, загальне нездужання, тахікардія, різко
виражені зміни показників крові, порушення функції печінки, артеріального
тиску, застій в малому крузі кровообігу. Хворі потребують ретельного
обстеження для виявлення первинного гнійного вогнища і вхідних воріт.

Розрізняють гіперергічну, нормергічну і гіпоергічну реакції.

Гіперергічна – процес з бурхливою течією і не дивлячись на своєчасне,
раціональне лікування часто закінчується летальним результатом.
Нормергічна – процес розвивається менш бурхливо, до запального процесу
залучається менше тканин, зміни з боку крові не носять вираженого
характеру. І цей процес легше піддається лікуванню.
Гіпоергічна – запальний процес обмежений тільки невеликою зоною, менше
набряк. Ці процеси легко піддаються лікуванню, а у деяких і без лікування,
але якщо хороші захисні сили організму, а інакше інфекція приймає
затяжний характер.

Классифікація. Діагностика. Лікування.

При обліку особливостей клінічної течії і характеру змін у вогнищі запалення
зі всіх видів хірургічної інфекції виділяють гостру і хронічну форми.

1. Гостра хірургічна інфекція:

а) гнійна;
б) гнильна;
в) анаеробна;
г) специфічна (правець, сибірська виразка та ін.).

2. Хронічна хірургічна інфекція:

а) не специфічна (гноєрідна);
б) специфічна (туберкульоз, сифіліс, актиномікоз і ін.).

При кожній з перерахованих форм можуть бути форми з переважанням

місцевих проявів (місцева хірургічна інфекція) або з переважанням
загальних явищ з септичною течією (загальна хірургічна інфекція).

Гнійну хірургічну інфекцію розрізняють за етіологічною ознакою локалізації,

клінічному прояву запалення:
1. Фурункул
2. Фурункульоз
3. Карбункул
4. Абсцес
5. Панарицій
6. Флегмона
7. Мастит
8. Бешихове запалення
9. Парапроктит
10.Гідраденіт
 Фурункул - це гостре гнійне запалення волосяного фолікула, яке
поширюється на пов’язану з ним сальну залозу й тканини підшкірно-жирової
клітковини, що їх оточують. Запальний процес найчастіше викликається
золотистим стафілококом.
Фурункульоз - шкірна інфекція, яка вражає волосяні фолікули і
виражається появою множинних фурункулів.
Карбу́нкул – це розлите гнійно-некротичне запалення глибоких
шарів дерми і гіподерми із залученням до процесу групи сусідніх сальних
залоз, волосяних фолікулів та підшкірної клітковини. При карбункулі гнійно-
некротичний інфільтрат займає велику площу і поширюється в більш
глибоких шарах дерми і гіподерми, ніж при фурункулі.
Абсцес – це обмежений гнійний запальний процес м’яких тканин з
подальшим утворенням гнійної капсули.
Панарицій - це гостре гнійне запалення м’яких тканин пальців рук, а
також кісткових фаланг та суглобів.
Флегмона – це гнійний запальний процес, що характеризується
некрозом тканин та відсутністю капсули чи чітких меж ураження. Процес
поширюється по жировій тканині, що оточує м’язи та інші органи. При
прогресуванні запалення залучає і сусідні органи. 
Мастит – це гостре гнійне запалення м’яких тканин молочної залози.
Окрім жінок в рідких випадках зустрічається й в чоловіків.
Бешихове запалення, або бешиха – це інфекційне захворювання, що
характеризується чітким, обмеженим запаленням певної ділянки шкірних
покривів, а також вираженою інтоксикацією та гарячкою. Сьогодні бешихове
запалення вважається одним із найпоширеніших захворювань бактеріальної
природи. На бешиху хворіють переважно люди після 50 років, при цьому у
жінок вона виявляється частіше, ніж у чоловіків. У дітей бешихове запалення
визначається відносно рідко.
Парапроктит - це гостре гнійне запалення навколопрямокишкової
клітковини, яке виникає в результаті проникнення інфекції через запалені
анальні крипти в анальні залози, що викликає набряк і закупорка протоку й
утворення ретенційної кісти, яка розкривається в параректальну клітковину і
викликає її гнійне запалення.
Гідраденіт - це запалення апокринних потових залоз, переважно в
пахвових ямках (подеколи також в області статевих органів, заднього
проходу тощо), яке спричинює золотистий стафілокок.
Виникненню гідраденіта сприяють ушкодження і підвищена пітливість
шкіри, запрілості, цукровий діабет тощо, проблеми гігієни. За місцевими
проявами нагадує фурункульоз. У ділянці запалення з'являється обмежене
випинання, болюче, щільне, однак від фурункула відрізняється тим, що не
має гнійного стрижня з волосинкою у центрі. Ознаки гідраденіта: поява в
товщі шкіри болісного щільного вузла, почервоніння шкіри, згодом -
розм'якшення вузла з утворенням абсцесу. 
Основними симптомами гнійного запалення м’яких тканин, окрім
класичних симптомів є розм’ягшення та флуктуація в місці локалізації
патологічного процесу.

Основні принципи лікування гнійних процесів:

1. Хірургічне – широке розкриття гнійного вогнища, евакуація
гнійного ексудату, видалення некротично змінених тканин,
забір матеріалу на бактеріологічне дослідження та чутливість
мікроорганізмів до антибіотиків, санація порожнини гнійника з
подальшим її дренуванням та накладанням асептичної пов’язки.
2. Антибактеріальна терапія. Після операціного лікування
призначається імперично – антибіотик широкого спектру дії,
після отримання результату бактеріологічно дослідженя згідно
чутливості мікроорганізмів до антибіотиків.
3. При вираженій інтоксикації проводиться дезінтоксикаційна
терапія.
4. З метою знеболення призначаються ненаркотичні анальгетики,
при вираженому больову синдромі й їх неефективності –
наркотичні анальгетики.
5. При наявності важкої супутньої патології проводиться її
лікування.
6. У важких випадках при обширних гнійних процесах хворі для
подальшого лікування в ранньому післяопераційному періоді
переводяться в ренімаційне відділення до стабілізації
загального стану.

6. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

6.1 Тестові завдання

1. Бактерії, що потрапили в рану, починають проявляти свою

життєдіяльність і розмножуватися в ній в середньому через:
A. 3-6 год.
B. 6-12 год.
C. 8-12 год.
D. 12-14 год.
E. 12-16 год.

2. Частота післяопераційних ранових гнійно-септичних ускладнень в

різних галузях хірургії досягає:
A. 8 -14%
B. 10- 16%
C. 14 – 20 %
D. 14-16%
E. 16-20%

3. Загальновизнаною та найбільш поширеною класифікацією бактерій є:

A. L.Brongel.
B. B. Paster.
C. F.Wagner.
D. M.George .
E. D. Bergey.

4. Перша передумова для виникнення в організмі вогнища гнійного

запалення:
A. Порушення в імунній системі організму з розвитком імунодефіцитних
станів.
B. Пошкодження захисних бар'єрів і факторів місцевої неспецифічної
резистентності організму.
C. Наявність мікробного збудника, який потрапляючи в організм, викликає
гнійне запалення.
D. Достатня вірулентність збудника.
E. Поєднання грампозитивних та грамнегативних мікробів.

5. Друга передумова для виникнення в організмі вогнища гнійного

запалення:
A. Порушення в імунній системі організму з розвитком імунодефіцитних
станів.
B. Пошкодження захисних бар'єрів і факторів місцевої неспецифічної
резистентності організму.
C. Наявність мікробного збудника, який потрапляючи в організм, викликає
гнійне запалення.
D. Достатня вірулентність збудника.
E. Поєднання грампозитивних та грамнегативних мікробів.

6. Третя передумова для виникнення в організмі вогнища гнійного

запалення:
A. Порушення в імунній системі організму з розвитком імунодефіцитних
станів.
B. Пошкодження захисних бар'єрів і факторів місцевої неспецифічної
резистентності організму.
C. Наявність мікробного збудника, який потрапляючи в організм, викликає
гнійне запалення.
D. Достатня вірулентність збудника.
E. Поєднання грампозитивних та грамнегативних мікробів.

7. Яке з нижче перелічуваних захворювань найбільш сприяє виникненню

фурункулів і карбункулів?
A. Цукровий діабет.
B. Тиреотоксикоз.
C. Хронічні гнійні захворювання легенів.
D. Злоякісні пухлини.
E. Мікседема.

8. Які змін в загальному аналізі крові характерні для гнійної хірургічної

патології?
A. Лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищення ШОЕ.
B. Лімфоцитоз.
C. Пойкілоцитоз.
D. Анізоцитоз.
E. Анемія, зсув лейкоцитарної формули вправо.

9. Що лежить в основі виникнення абсцесу, чи флегмони:

A. Утворення гною в вогнищі запалення.
B. Здатність організму до відмежування гнійного запалення.
C. Одночасне співіснування декількох видів мікробів.
D. Порушення місцевого і загального кровообігу у хворого.
E. Слабкість імунологічних реакцій.

10. Що сприяє прникненню інфекції та розвитку запалення:

A. Стороннє тіло.
B. Вірулентність збудника.
C. Кількість мікробних клітин.
D. Порушення місцевого і загального кровообігу у хворого.
E. Слабкість імунологічних реакцій.

11. Місцева реакція тканин виражається перш за все:

A. Опірністю організму.
B. Зміною кровообігу нервово-рефлекторної природи.
C. Утворенням гною в вогнищі запалення.
D. Пошкодженням захисних бар'єрів і факторів місцевої неспецифічної
резистентності організму.
E. Порушенням місцевого і загального кровообігу у хворого.

12. Дайте визначення терміну «абсцес»

A. Це обмежений гнійний запальний процес м’яких тканин з подальшим
утворенням гнійної капсули.
B. Це розлите гнійно-некротичне запалення глибоких шарів дерми і
гіподерми із залученням до процесу групи сусідніх сальних залоз, волосяних
фолікулів та підшкірної клітковини.
C. Шкірна інфекція, яка вражає волосяні фолікули і виражається появою
множинних фурункулів.
D. Це гостре гнійне запалення волосяного фолікула, яке поширюється на
пов’язану з ним сальну залозу й тканини підшкірно-жирової клітковини, що
їх оточують.
E. Це гостре гнійне запалення м’яких тканин пальців рук, а також кісткових
фаланг та суглобів.

13. Дайте визначення терміну «фурункул»

A. Це обмежений гнійний запальний процес м’яких тканин з подальшим
утворенням гнійної капсули.
B. Це розлите гнійно-некротичне запалення глибоких шарів дерми і
гіподерми із залученням до процесу групи сусідніх сальних залоз, волосяних
фолікулів та підшкірної клітковини.
C. Шкірна інфекція, яка вражає волосяні фолікули і виражається появою
множинних фурункулів.
D. Це гостре гнійне запалення волосяного фолікула, яке поширюється на
пов’язану з ним сальну залозу й тканини підшкірно-жирової клітковини, що
їх оточують.
E. Це гостре гнійне запалення м’яких тканин пальців рук, а також кісткових
фаланг та суглобів.

14. Дайте визначення терміну «фурункульоз»

A. Це обмежений гнійний запальний процес м’яких тканин з подальшим
утворенням гнійної капсули.
B. Це розлите гнійно-некротичне запалення глибоких шарів дерми і
гіподерми із залученням до процесу групи сусідніх сальних залоз, волосяних
фолікулів та підшкірної клітковини.
C. Шкірна інфекція, яка вражає волосяні фолікули і виражається появою
множинних фурункулів.
D. Це гостре гнійне запалення волосяного фолікула, яке поширюється на
пов’язану з ним сальну залозу й тканини підшкірно-жирової клітковини, що
їх оточують.
E. Це гостре гнійне запалення м’яких тканин пальців рук, а також кісткових
фаланг та суглобів.

15. Дайте визначення терміну «гідраденіт»

A. Це обмежений гнійний запальний процес м’яких тканин з подальшим
утворенням гнійної капсули.
B. Це розлите гнійно-некротичне запалення глибоких шарів дерми і
гіподерми із залученням до процесу групи сусідніх сальних залоз, волосяних
фолікулів та підшкірної клітковини.
C. Шкірна інфекція, яка вражає волосяні фолікули і виражається появою
множинних фурункулів.
D. Це гостре гнійне запалення волосяного фолікула, яке поширюється на
пов’язану з ним сальну залозу й тканини підшкірно-жирової клітковини, що
їх оточують.
E. Це запалення апокринних потових залоз, переважно в пахвових ямках

16. Дайте визначення терміну «панарицій»

A. Це обмежений гнійний запальний процес м’яких тканин з подальшим
утворенням гнійної капсули.
B. Це розлите гнійно-некротичне запалення глибоких шарів дерми і
гіподерми із залученням до процесу групи сусідніх сальних залоз, волосяних
фолікулів та підшкірної клітковини.
C. Шкірна інфекція, яка вражає волосяні фолікули і виражається появою
множинних фурункулів.
D. Це гостре гнійне запалення волосяного фолікула, яке поширюється на
пов’язану з ним сальну залозу й тканини підшкірно-жирової клітковини, що
їх оточують.
E. Це гостре гнійне запалення м’яких тканин пальців рук, а також кісткових
фаланг та суглобів.

17. Дайте визначення терміну «мастит»

A. Це обмежений гнійний запальний процес м’яких тканин з подальшим
утворенням гнійної капсули.
B. Це розлите гнійно-некротичне запалення глибоких шарів дерми і
гіподерми із залученням до процесу групи сусідніх сальних залоз, волосяних
фолікулів та підшкірної клітковини.
C. Шкірна інфекція, яка вражає волосяні фолікули і виражається появою
множинних фурункулів.
D. Це гостре гнійне запалення волосяного фолікула, яке поширюється на
пов’язану з ним сальну залозу й тканини підшкірно-жирової клітковини, що
їх оточують.
E. Це гостре гнійне запалення м’яких тканин молочної залози.

18. Дайте визначення терміну «парапроктит»

A. Це обмежений гнійний запальний процес м’яких тканин з подальшим
утворенням гнійної капсули.
B. Це розлите гнійно-некротичне запалення глибоких шарів дерми і
гіподерми із залученням до процесу групи сусідніх сальних залоз, волосяних
фолікулів та підшкірної клітковини.
C. Шкірна інфекція, яка вражає волосяні фолікули і виражається появою
множинних фурункулів.
D. Це гостре гнійне запалення волосяного фолікула, яке поширюється на
пов’язану з ним сальну залозу й тканини підшкірно-жирової клітковини, що
їх оточують.
E. Це гостре гнійне запалення навколопрямокишкової клітковини, яке
виникає в результаті проникнення інфекції через запалені анальні крипти в
анальні залози, що викликає набряк і закупорка протоку й утворення
ретенційної кісти, яка розкривається в параректальну клітковину і викликає її
гнійне запалення.

19. Дайте визначення терміну «бешиха»

A. Це інфекційне захворювання, що характеризується чітким, обмеженим
запаленням певної ділянки шкірних покривів, а також вираженою
інтоксикацією та гарячкою.
B. Це розлите гнійно-некротичне запалення глибоких шарів дерми і
гіподерми із залученням до процесу групи сусідніх сальних залоз, волосяних
фолікулів та підшкірної клітковини.
C. Шкірна інфекція, яка вражає волосяні фолікули і виражається появою
множинних фурункулів.
D. Це гостре гнійне запалення волосяного фолікула, яке поширюється на
пов’язану з ним сальну залозу й тканини підшкірно-жирової клітковини, що
їх оточують.
E. Це гостре гнійне запалення навколопрямокишкової клітковини, яке
виникає в результаті проникнення інфекції через запалені анальні крипти в
анальні залози, що викликає набряк і закупорка протоку й утворення
ретенційної кісти, яка розкривається в параректальну клітковину і викликає її
гнійне запалення.

20. Дайте визначення терміну «флегмона»

A. Це гнійний запальний процес, що характеризується некрозом тканин та
відсутністю капсули чи чітких меж ураження.
B. Це розлите гнійно-некротичне запалення глибоких шарів дерми і
гіподерми із залученням до процесу групи сусідніх сальних залоз, волосяних
фолікулів та підшкірної клітковини.
C. Шкірна інфекція, яка вражає волосяні фолікули і виражається появою
множинних фурункулів.
D. Це гостре гнійне запалення волосяного фолікула, яке поширюється на
пов’язану з ним сальну залозу й тканини підшкірно-жирової клітковини, що
їх оточують.
E. Це гостре гнійне запалення навколопрямокишкової клітковини, яке
виникає в результаті проникнення інфекції через запалені анальні крипти в
анальні залози, що викликає набряк і закупорка протоку й утворення
ретенційної кісти, яка розкривається в параректальну клітковину і викликає її
гнійне запалення.

21. Порожнину абсцесу від здорових тканин відмежовує:

A.Підшкірна клітковина
B. Фасція.
C. Очеревина.
D.Плевра.
E. Піогенна капсула.

22. До місцевих симптомів накопичення гною відносяться:

A.Розм`якшення та флуктуації.
B. Розм`якшення та балотація.
C. Флуктуації та балотації.
D.Аускультації та розм`якшення.
E. Аускультації та балотації.

23. Основним методом лікування абсцесів є:

A.Фізіотерапія
B. Антибактеріальна терапія.
C. Імунотерапія.
D.Оперативне лікування.
E. Дезінтоксикаційна терапія.

24. Запальний ексудат при флегмоні розповсюджується по:

A.Клітковинним просторам.
B. Артеріях.
C. Венах.
D.Лімфатичних судинах.
E. Розповсюдження ексудату не відбувається.

25. Яка мінімальна кількість мікроорганізмів на 1 грам тканин необхідна

для розвитку інфекційного процесу?
A. 104
B. 10³
C. 105
D. 106
E. 10²

26.Фурункул не може розташовуватися на:

A. Долонній та підошовній поверхнях китиць та стоп.
B. Тильних поверхнях китиць та стоп.
C. Голові.
D. Шиї.
Е. Спині.

27. Які переважно збудники спричиняють розвиток карбункулу?

A. Синьогнійна паличка.
B. Стрептококи.
C. Кишкова паличка.
D. Стафілококи
E. Усі перелічені збудники.

28. Яке з нижче перелічуваних захворювань найбільш сприяє виникненню

фурункулів і карбункулів?
A. Тиреотоксикоз.
B. Цукровий діабет
C. Хронічні гнійні захворювання легенів.
D. Злоякісні пухлини.
E. Мікседема.

29.При обліку особливостей клінічної течії і характеру змін у вогнищі

запалення зі всіх видів хірургічної інфекції виділяють:
A. Гнійну та гнилісну.
B. Аеробну та анаеробну.
C. Гостру та хронічну
D. Грампозитивну таграмнегативну.
E. Специфічну та неспицифічну.

30. Радикальним оперативним втручанням при гострому парапроктиті

є:
A. Розкриття гнійника
B. Пункція гнійника
C. Висічення крипти
D. Розкриття гнійника та висічення крипти
E. Оперативне втручання не проводиться

6.2 Ситуаційні задачі

1. До хірургічного відділення швидкою допомогою доставлена хвора С.,

57 років, зі скаргами на біль і ущільнення в ділянці правої сідниці,
підвищення температури тіла до 38,8°Біля тижня тому ін’єкція
25% розчину магнезії. При огляді: в ділянці верхньо - зовнішнього
квадранта лівої сідниці припухлість, почервоніння шкіри. При
пальпації відмічається болючий інфільтрат 6х7см, в центрі
ділянка розм’якшення, позитивний симптом флуктуації. Який
діагноз необхідно встановити?
A. Абсцес лівої сідниці
B. Флегмона лівої сідниці
C. Фурункул лівої сідниці
D. Запальний інфільтрат лівої сідниці
E. Бешиха лівої сідниці

2. Хвора К., 24 року, після введення наркотичної речовини в пахвинну

ділянку зліва через дві доби відмітила збільшення в розмірах стегна,
підвищення температури тіла до 40,2°С, загальну слабкість,
гіперемію шкіри в ділянці ін’єкції, інфільтрацію м’яких тканин.
Пульсація стегнової артерія збереженСформулюйте попередній
діагноз:
A. Флегмона стегна
B. Пахвинний лімфаденіт
C. Абсцес стегна
D. Аневризма стегнової артерії
E. Гострий тромбоз глибоких вен

3. При госпіталізації до хірургічне відді¬лення у хворого Л., 42 років,

діагностовано флегмону поперекової ділянки справа. Який об’єм
місцевого лікування слід виконати в даному випадку?
A. Розкриття, санація і дренування гнійника
B. Обколювання навколо антибіотико-новокаїновим розчином
C. Напівспиртовий компрес
D. Компрес з дімексидом
E. Пункцію пункція
 4. У хворої 50 років, що страждає на цукровий діабет 2 типу, на
задній поверхні шиї з’явився різко болючий інфільтрат розміром
5х6 см. Шкіра над ним синьо – багряного кольору з численними
некротичними осередками, з яких виділяється гній.
A. Карбункул
B. Фурункул
C. Гідраденіт
D. Абсцес
E. Флегмона

5. Хворий Р., 38 років, звернувся до хірурга у зв’язку з розвитком

болючого інфільтрату в ділянці задньої поверхні шиї, з виділенням
гною та некрозом шкіри. Крім того скарги на підвищення
темпе¬ратури тіла, загальну слабкість, швидку втому.
Встановлено діагноз карбункулу задньої поверхні шиї. Яке об’єм
допомоги необхідно виконати хворому?
A. Оперативне лікування - висіченням нежиттєздатних тканин,
антибіотико-терапія, протизапальні, десенсибілізуючі і
дезінтоксикаційні засоби
B. Антибіотико -новокаїнові блокади
C. Пов’язки з гіпертонічним розчином хлориду натрію
D. Пункцію інфільтрату в поєднанні з антибіотикотерапією
E. Х-подібний розріз шкіри та промивання розчинами антисептиків

7. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна
1. Амбулаторні хірургічні маніпуляції / за ред. Проф.. Польового В .П.,
Шкваровського І. В., Желіби М .Д. – Чернівці: Медуніверситет, 2013. –
252 с.
2. Brunner & Suddarth's Textbook of Medical-Surgical Nursing (Brunner and
Suddarth's Textbook of Medical-Surgical) Fifteenth, North American Edition
2021 рік
3. Загальна хірургія. — 2-ге вид. Березницький Я. С. 2020 рік (за ред.) та
ін.
4. Клінічна онкологія: Посібник для студентів вищих медичних
навчальних закладів IV рівня акредитації та лікарів-інтернів/ Б. А.
Болюх, В. В. Петрушенко, А. А. Ткач та ін.; за ред. д.мед.н., проф. Б. А.
Болюха. – Вінниця: ДП «ДКФ», 2012. – 704 с.
5. Загальна хірургія: підручник /С. Д. Хіміч,М.Д.Желіба, , І.Г.Герич та ін.:
за ред. професорів С. Д. Хіміча, М.Д.Желіби,. – К.:ВСВ «Медицина»,
2018. – 608с.
6. Загальна хірургія: підручник / М. Д. Желіба, С. Д. Хіміч, І. Г. Герич та
ін.: за ред. професорів М.Д .Желіби, С. Д. Хіміча. – К.: ВСВ
«Медицина», 2016. – 448 с.
7. Невідкладна військова хірургія (посібник) Інститут Бордена, Центр і
школа Медичного управління сухопутних військ США 2022 рік
8. Військово-польова хірургія. Підручник Володимир Корік, Сергій
Жидков, Богдан Василій 2020 рік.
9. Польовий В. П. Амбулаторні хірургічні маніпуляції / В. П. Польовий, І.
В. Шкварковський, М. Д. Желіба. – Чернівці : Медуніверситет, 2013. –
252 с.
10.Sabiston Textbook of Surgery: The Biological Basis of Modern Surgical
Practice
20th Edition 2022 рік

Допоміжна:

1. Хірургія. Т.1: Підручник з загальної хірургії / за редакцією Я. С.

Березницького, М. П. Захараша, В. Г. Мішалова, В. О. Шідловського. –
Дніпропетровск.: РВА «Дніпро VAL», 2006. – 443 с.
2. Пантьо В. І. Загальна хірургія: навчальний посібник / В. І. Пантьо, В.
М. Шимон, О. О. Болдіжар – Ужгород: ІВА, 2010. – 464 с.
3. Clinical Anatomy and Operative Surgery Олександр Слободян, Григорій
Костюк, Віктор Єршов, Володимир Півторак 2018 рік.
4. Фісталь Е.Я., Козинець Г.П., Самойленко Г.Є. та ін. Комбустіологія. –
К., 2004. – 184 с.
5. Current Surgical Therapy, Джон Л. Камерон и Эндрю М. Камерон 2020
рік
6. SCHWARTZ'S PRINCIPLES OF SURGERY 2-volume set 11th edition
2019 рік
7. Career Paths Nursing Students Book 2020 рік
8. Lewis's Medical-Surgical Nursing: Assessment and Management of Clinical
Problems, Single Volume 11th Edition 2019 рік
9. Сестринська справа: підручник (ВНЗ І—ІІІ р. а.) / Н.М. Касевич, І.О.
Петряшев, В.В. Сліпченко та ін. 2020 рік
10. Книга "Теоретичні і практичні основи процесу сестринського догляду
за пацієнтами" Сабадишин Р. О., Маркович О. 240 стр, 2020 рік.
11. Хіміч С. Д. Довідник хірурга / С. Д. Хіміч. – Київ : Здоров’я, 2011. –
240 с.
12. Kushnir R. Lectures of General surgery. – 2005.
13. Lyapis M.A. Methods of examination of a surgical patients. – 2004.
14. Methodological recommendations on surgical patients care. –
Vinnitsamedicalnationaluniversity, 2006.
15. Medical-Surgical Nursing: Concepts for Interprofessional Collaborative
Care 10th Edition