ЧОМУ РІДНІ НАБОРИ ПИТАНЬ/ЗАДАЧ В ГРУПІ?

1. Барна Іванна Іванівна

1.Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції,
тривалість етіотропної терапії.
Показники ефективності етіотропного лікування: клінічне покращення,
регрес запальних змін у СМР, збільшення відсотку одноядерних клітин у
СМР, а також зростання концентрації глюкози. Контрольний посів СМР
повинен бути негативним. Основний критерій, який дає підставу для
припинення антибіотикотсрапії, — зниження плеоцитозу до 33 клітин в 1 мкл
із переважанням лімфоцитів (75 % і більше) А ІНШІ?
2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на
менінгококцемію.
З’являється наприкінці першої - початку другої доби , не зникає при
натисканні. Елементи цієї висипки з неправильними контурами, «зірчасті» на
блідому тлі шкіри вони нагадують картину зоряного неба.
Розташовується висип переважно на пологих (більш низьких) місцях - на
бічних поверхнях нижньої частини тулуба, на стегнах. У центрі геморагій
з'являються некрози, висип темніє, стає більшим, кількість висипу
збільшується, іноді стає зливний, вражаючи значні ділянки. Поява висипу на
обличчі, повіках, склер, вушних раковинах також є несприятливою ознакою.
Якщо висип виникає в перші години від початку захворювання, це є
прогностично несприятливою ознакою і характерно для дуже важких форм
хвороби.

3. Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової інфекції.

Менінгококовий назофарингіт- бактеріоскопія виділень з носоглотки
Менінгококова пневмонія-бактеріологічне дослідження мокротиння
4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії
мигдаликів та лакунарніс ангіні.Вказати зміни.
Дифтерія мигдаликів: катаральна, острівцева та плівчаста форми.
Катаральна форму незначна гіперемія їх слизової оболонки з ціанотичним
відтінком,
Острівцева форма Спостерігаються щільно зв’язані з поверхнею помірно
збільшених мигдаликів острівці нальотів білуватого або білувато-сірого
кольору з неправильними обрисами розміром від 1 до 3–4 мм. Збільшуються
та ущільнюються регіонарні (біля кута нижньої щелепи) лімфатичні вузли.. У
щеплених дітей наліт можна легко зняти, його відділення не
супроводжується кровоточивістю, але наліт не розтирається, зберігається
відповідність між ступенем набряку мигдаликів і розміром нальоту.
Відзначають паралелізм між симптомами загальної інтоксикації і місцевим
процесом: чим гостріший початок і вища температура тіла в перші 1–2 дні,
тим більший набряк мигдаликів і розмір нальотів.
Плівчаста форма. Піднебінні мигдалики збільшені внаслідок їх набряку,
слизова оболонка гіперемійована (здебільшого з ціанотичним відтінком),
поверхня мигдаликів вкрита білуватим, білувато-сірим або сірим нальотом з
гладкою поверхнею щільно зв’язаним з прилеглою тканиною. Наліт
неможливо зняти тампоном або шпателем, при відділенні плівки поверхня
під нею кровоточить, а знята плівка має фібринозний вигляд (еластична, не
розтирається між шпателями, зберігає форму у воді). Спочатку (в перші
години захворювання) нальот має вигляд тонкої плівки, яку легко зняти, але
вже до кінця 1-ї доби він стає більш щільним, типовим фібринозним. Крім
набряку мигдаликів, відзначають набряк піднебінних дужок, язичка, інколи
паратонзилярних тканин. Регіонарні лімфатичні вузли завжди збільшені і
чутливі під час пальпації.
Лакунарна ангіна:збільшені в розмірах піднебінні мигдалики, розлита
гіперемія й інфільтрація тканин глотки, на слизовій оболонці запаленої
мигдалини видно нечітко оформлені або округлої форми жовтувато-білі
крапки або пухирці, які являють собою просвітчасті крізь слизову оболонку
мигдаликів фолікули, що нагноїлися. При лакунарній ангіні зазвичай
спостерігаються жовтувато-білі нальоти, що покривають мигдалину
повністю або у вигляді острівців.
5. Специфічні ускладнення при дифтерії.
 Ознаки бульбарного синдрому: парез, параліч м’якого піднебіння,
порушення фонації та носовий відтінок голосу
 Частковий або повний параліч акомодації зі збереженням реакції
зіниць на світло
 Гострий токсичний нефроз
 Дифтерійні міокардити

Задача.

Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший день

хвороби. Захворіла гостро. Була застуда, підвищення температури тіла до 39,
5С, сильний головний біль, ломота у м'язах. Через 4 години на шкірі тулуба і
ніг помітила геморагичний висип.
Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії шкіри,
температура тіла 37,8ºС. Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована, з
ціанотичним відтінком, на задній стінці глотки гіперплазія лімфоїдних
фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон, тулуба зірчастий
геморагічний висип. Різко означена ригідність потиличних м'язів, позитивні
симптоми Керніга, Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв,
АТ – 80/50 мм.рт.ст. Тони серця приглушені. Над легенями везикулярне
дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт м'який, безболісний. Печінка, селезінка не
збільшені.
1. Попередній діагноз Менінгокова інфекція, менінгококцемія, тяжкий
стан. Інфекційно-токсичний шок ІІ стадії. І ВСЕ?
2. Діагностика:
1)Загальний аналіз крові

2)Загальний аналіз сечі

3. Біохімічний аналіз крові (глюкоза, АлАТ, АсАТ, КФК, рівень
4. С-реактивного білка, сечовина, креатинін, протеїнограма, фосфор,
КОС, газовий склад крові,прокальцитонін)
5. Коагулограма(АЧТЧ,фібриноген,фібрин,ПТІ)
6. Оксигенація артеріальної крові
7. Мікроскопія випорожнень на яйця гельмінтів та найпростіші
8. ІФА – виявлення HBsAg
9. Реакція Вассермана (РЗК) для виявлення збудника сифілісу
НЕМОЖЛИВЕ! Treponema pallidum
10.ЕКГ
11.Люмбальна пункція
12.Виявлення геному збудника методом ПЛР
13.Бактеріологічне дослідження крові
14.МРТ,КТ головного мозку

Лікування:
1)Госпіталізація у відділення інтенсивної терапії
2)Режим – суворий ліжковий
3) Оксигенотерапія
4) Допамін- постійна внутрішньовенна інфузія з розрахунку 10 мкг/кг/хв, при
відсутності ефекту збільшення дози до 20-30 мкг/кг/хв.
5) Розчин Рінгера в дозі 20-30 мл/кг протягом перших 20 хвилин. Колоїдні
розчини вводяться із швидкістю 20-40 мл/кг/год.
6) Левоміцетин0-сукцинат по 1 г 4 р/добу в/м
2. Висоцька Олена Віталіївна
1.Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції,
тривалість етіотропної терапії.
Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції: клінічне
покращення, регрес запальних змін у СМР, збільшення відсотку одноядерних
клітин у СМР, а також зростання концентрації глюкози. Контрольний посів
СМР повинен бути негативним. Стійке зниження C-реактивного білка (СРБ)
та прокальцитоніну в сироватці свідчать про завершування гострого
запального стану. А ІНШІ?
2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на
менінгококцемію.
Характер: геморагічний висип різного кольору та розміру, з неправильними
обрисами зірчастого характеру, щільної консистенції, трохи підвищуються
над шкірою, діаметр в середньому 3-7 мм.
Локалізація: на сідницях, нижніх кінцівках, під пахвами, на тулубі, верхніх
повіках.
З’являється в першу добу захворювання.
Динаміка: висипка виникає неодночасно, має тенденцію до злиття.
3. Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової інфекції.
Бактеріологічний посів. Якщо при типовій менігококцемії клінічна
діагностика є головною й вирішальною, то при всіх інших формах необхідне
бактеріологічне підтвердження. Піддають дослідженню найчастіше змиви з
носоглотки, мокротиння, кров, ліквор.
При епідемічних спалахах у деяких країнах проводятьПЛР. Методи
серологічної діагностики, засновані на виявленні антитіл до менінгококу
(РНГА) мають допоміжне значення, їх використовують для визначення
серотипу збудника.
4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії
мигдаликів та лакунарній ангіні. Вказати зміни.

1. Під час тонзиліту (лакунарної ангіни) запальний процес не залишає

межі мигдаликів. При дифтерії патологічні зміни спостерігаються в
піднебінні, а набряклість здатна поширитися на шийний відділ і груди.
2. При ангіні наліт на гландах легко усувається. Якщо у пацієнта
дифтерія, плівка на слизовій гортані, язику або щік видаляється з
зусиллями, а під нею простежуються рани, які кровоточать.
3. Наліт під час тонзиліту має виражений жовтий відтінок, а при дифтерії
він сіро-білий.
4. У хворих на ангіну регулярно спостерігаються інтенсивні больові
відчуття в гортані, наростаючі під час їжі або проковтуванні. НЕ ВСЕ
Дифтерійне ураження зіва відрізняється незначним дискомфортом.
5. Для дифтерії властиво збільшення лімфатичних вузлів на шиї, а також
болючість в процесі промацування.
5. Специфічні ускладнення при дифтерії.
 Асфіксія
 Міокардити
 Полінейропатії
 Нефрозонефрити

Задача.
Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший день
хвороби. Захворіла гостро. Була застуда, підвищення температури тіла до 39,
5С, сильний головний біль, ломота у м'язах. Через 4 години на шкірі тулуба і
ніг помітила геморагичний висип.
Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії шкіри,
температура тіла 37,8ºС. Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована, з
ціанотичним відтінком, на задній стінці глотки гіперплазія лімфоїдних
фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон, тулуба зірчастий
геморагічний висип. Різко означена ригідність потиличних м'язів, позитивні
симптоми Керніга, Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв,
АТ – 80/50 мм.рт.ст. Тони серця приглушені. Над легенями везикулярне
дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт м'який, безболісний. Печінка, селезінка не
збільшені.
1. Попередній діагноз: Менінгококова інфекція. Генералізована форма:
менінгококцемія. Тяжкий стан.
Ускладнення: ІТШ ІІ ступеню. Синдром Уотерхауса-Фрідеріксена. (Ще
можлива наявність ДВЗ-синдрому). НЕ ВСЕ

2. План обстеження:
 Загальний аналіз крові
 Загальний аналіз сечі
 Біохімічний аналіз крові (глюкоза, загальний білок та його
фракції, альбумін, тимолова проба, заг./прямий/непрямий
білірубін, АлАТ, АсАТ, креатинін, сечовина, ЛДГ 1,2, КФК,
лужна фосфатаза, електроліти(К, Na, Cl), газовий склад крові,
прокальцитонін, СРБ)
 Коагулограма в динаміці (АЧТЧ, протромбіновий час,
протромбіновий індекс, фібриноген)
 Аналіз калу на яйця гельмінтів
 Група крові та резус фактор
 Бак. посів слизу з носоглотки, крові, СМР на сироватковий або
"шоколадний" агар з визначенням збудника і чутливості до
антибіотиків.
 Кров на ПЛР на наявність ДНК менінгококу (N. meningitidis)
 РНГА крові з менінгококовим АГ в динаміці
 Контроль ЧСС, АТ, ЧД, температури тіла, сатурації, діурезу
 Контроль прогресування геморагічної висипки
 ЕКГ
 Ехо-КГ
 УЗД ОЧП
 Консультація невропатолога, офтальмолога

3. План лікування

 Госпіталізація в інфекційне відділення реанімації

 Ліжковий режим
 Дієта №13, тепле рясне пиття до 2500 мл
 Оксигенотерапія зволоженим киснем із FiO2 0,35 - 0,4
 Катетеризація підключичної вени
 Катетеризація сечового міхура, встановлення назогастрального
зонда.
  Контроль ЦВТ, АТ, сатурації, газів крові.
 Левоміцетину сукцинат 1,0 г 4 р/д в/м
 Рінгера лактат 20 мл/кг = 1400 мл, в/в струминно, протягом
перших 20 хвилин з подальшою інфузією колоїдного розчину
(гекотон) в дозі 10 мл/кг = 700 мл, в/в струминно в наступні 20
хвилин.
 Розчин глюкози 5% 200 мл в/в крапельно 1 раз на добу
 Р-н бікарбонату натрію 5% 200 мл, в/в зі шв. 60 кр/хв
 Допамін 50 мг в 250 мл 5% розчину глюкози в/в кр зі швидкістю
18 - 20 кап / хв
 Поліглюкін 500 мл 1 р/д, в/в краплинно
 Фуросемід 2,0 г 1 р/д, в/в
 Преднізолон 30 мг 2 р/д, в/в
 Аскорбінова кислота 10% 2 мл 2 р/д, в/в
 Контрикал 100 тис. ОД 2 р/д, в/в краплинно
 Гепарин 5 тис. ОД 4 р/д в/в краплинно під контролем
коагулограми
 Парацетамол 0,5г 2 р/д, в/в
 Аміназин 2,5% 2мл, в/м (у разі збудження)

3. Волкотруб Діана Олександрівна

1.Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції,
тривалість етіотропної терапії.
Критерії оцінки ефективності: нормалізація температури тіла, поліпшення
стану хворого; тривалість етіотропної терапії до того моменту поки в аналізі
ліквору не буде плеоцитозу менше 33 клітин в 1 мкл з переважанням
лімфоцитів, зникнення менінгеальних сиптомів. НЕ ВСЕ
2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на
менінгококцемію.
Геморагічний висип, який з`являється в першу добу захворювання
(геморагічні елементи різної величини (5-7 мм) та забарвлення – від яскраво-
червоного до фіолетового, з неправильними обрисами зірчастого характеру,
щільні на дотик і трохи підвищуються над шкірою), розташовується на
сідницях, нижніх кінцівках, в пахвових западинах, на тулубі, на верхніх
повіках, має тенденцію до злиття, може поєднуватись з розеольозно-
папульозним висипом. Розеольозно-папульозні елементи зникають швидко і
не утворюють слідів, геморагічний висип зникає поступово з некротизацією,
на його місці залишаються дефекти.
3. Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової інфекції.
Менінгококовий назофарингіт – бактеріологічний метод (виявлення
збудника N. meningitidis в змивах з носа, посіяних на сироваткове
середовище)
Менінгококова пневмонія – бактеріологічний метод виявлення збудника N.
meningitidis в харкотинні, посіяного на сироваткове середовище)
Менінгоенцефаліт – бактеріологічний метод (виявлення збудника N.
meningitidis в лікворі, посіяного на кров`яне середовище)
Серологічний метод: РНГА з менінгококовими еритроцитарними
діагностикумами серогруп А, В і С
4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії
мигдаликів та лакунарній ангіні. Вказати зміни.
Локалізована дифтерія мигдаликів характеризується місцевим запальним
процесом (помірне збільшення мигдаликів, незначна гіперемія слизової
оболонки з ціанотичним відтінком), обмеженим ділянкою піднебінних
мигдаликів. Спостерігаються щільно зв’язані з поверхнею мигдаликів
острівці нальотів білуватого кольору (фібринове нашарування) з
неправильними обрисами розміром від 1 до 3–4 мм. НАБРЯК!

При лакунарній ангіні зазвичай спостерігаються жовтувато-білі нальоти, що

покривають мигдалини повністю або у вигляді острівців, скупчення гною в
лакунах або пухирці з гноєм на поверхні мигдалин, відзначається запалення
мигдалин.
5. Специфічні ускладнення при дифтерії.
Міокардит, дифтерійна кардіоміопатія, паралічі серця, моторні розлади
(ураження нервової системи), дифтерійний поліневрит, гострий токсичний
нефроз, метаболічна енцефалопатія, набряк мозку та легень, інфекційно-
токсичний шок.

Задача.

Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший день

хвороби. Захворіла гостро. Була застуда, підвищення температури тіла до 39,
5С, сильний головний біль, ломота у м'язах. Через 4 години на шкірі тулуба і
ніг помітила геморагичний висип.
Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії шкіри,
температура тіла 37,8ºС. Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована, з
ціанотичним відтінком, на задній стінці глотки гіперплазія лімфоїдних
фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон, тулуба зірчастий
геморагічний висип. Різко означена ригідність потиличних м'язів, позитивні
симптоми Керніга, Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв,
АТ – 80/50 мм.рт.ст. Тони серця приглушені. Над легенями везикулярне
дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт м'який, безболісний. Печінка, селезінка не
збільшені.
Попередній діагноз.
Менінгококова інфекція. Менінгококцемія. Тяжкий стан.
1. План обстеження

 Загальний аналіз крові

 Біохімічний аналіз крові (загальний білок та його фракції,
альбумін, тимолова проба, глюкоза, білірубін, АЛТ, АСТ,
креатинін, сечовина, ЛДГ 1,2, КФК, ЛФ, електроліти (К, Na, Cl,
Са), КОС, прокальцитонін, С-реактивний білок)
 Коагулограма в динаміці (АЧТЧ, протромбіновий час,
протромбіновий індекс, фібриноген, Д-димер)
 Група крові та резус фактор
 Реакція Вассермана (РЗК)
 Виявлення HBsAg методом ІФА
 Загальний аналіз сечі
 Копрограма
 Бактеріоскопія “товстої” краплі крові (грамнегативні
диплококи)
 Бактеріологічний посів змивів з носоглотки на кров`яний агар з
визначенням N. meningitidis і визначення чутливості збудника
до антибіотиків (перед початком антибіотикотерапії)
 Вииявлення ДНК N. meningitidis у крові методом ПЛР
 РНГА з менінгококовими еритроцитарними діагностикумами
серогруп А, В і С
 Дослідження ліквору (цитоз, білок, реакція Панді, глюкоза,
хлориди, тиск)
 ЕКГ
 Рентген ОГК в прямій проекції
 МРТ головного мозку
 2. План лікування

 Госпіталізація в відділення інтенсивної терапії інфекційного

стаціонару
 Ліжковий режим
 Дієта №13
 Катетеризація сечового міхура
 Оксигенотерапія зволоженим киснем 4л
 Левоміцетину сукцинат 1,0 г 4 р/добу в/в, розвести на 20мл
0,9%NaCl
 Розчин Рінгера 1400 мл в/в струминно, з подальшою інфузією
реополіглюкіну 700 мл, в/в струминно
 Допамін 50 мг в 250 мл 5% розчину глюкози в/в крапельно 20
крапель/хв
 Фуросемід 2 мл 1% - 1 р/д після вливання розчинів, в/в
струминно
 Дексаметазон 6 мг (1 мл) 2 р/д, розвести на 8 мл 0,9%NaCl в/в
струминно
 Інфулган 1000 мг (100 мл) – в/в крапельно при підвищенні
температури до 38,5 і більше

3. Дуб Роксолана Віталіївна

1.Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції,

тривалість етіотропної терапії.
Показниками ефективності лікування менінгіту є нормалізація
температури тіла і поліпшення стану хворого.
На 5—6-у добу лікування необхідний контроль спинномозкової
рідини. Основний критерій, який дає підставу для припинення
антибіотикотсрапії, — зниження плеонитозу до 33 клітин в 1 мкл
із переважанням лімфоцитів (75 % і більше). Уміст білка у спинномозковій
рідині ще може залишатися збільшеним.
2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у
хворого на менінгококцемію.
-геморагічні елементи різної величини і забарвлення (від яскравочервоного
до темно-червоного або фіолетового), із неправильними
обрисами зірчастого характеру, щільні на дотик і трішки
підвищуються над шкірою. Висип виникає неодночасно, тому різні
його елементи мають різну характеристику. Жоден з елементів не
нагадує інші ані за формою, ані за відтінком забарвлення, ані за
розміром.Частіше елементи мають діаметр 3—7 мм. При тяжких
формах захворювання розміри геморагічних елементів можуть
сягати 5—15 см і більше, з некрозом шкіри у центрі. Висип частіше
розташовується на сідницях, нижніх кінцівках, у пахвових
западинах, на тулубі, верхніх повіках і має тенденцію до злиття.
Зазвичай у дорослих екзантеми на обличчі немає (окрім повік); її
поява є ознакою тяжкого перебігу. У дуже тяжких випадках
екзантема може набувати генералізованого характеру,
розташовуючись па будь-якій ділянці тіла, великі елементи ви сипу
в центрі часто зазнають некрозу. У зішкрібках з елементів висипу
або посівах біоптатів висипу можна виявити менінгокок. Нерідко
геморагічний висип виникає разом із розеольозним чи
розеольознопапульозним.
3. Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової
інфекції.
Основним у специфічній діагностиці є бактеріологічний метод.
Якщо при типовій менінгококцемії діагноз установлюють на основі
клінічної картини, то при всіх інших формах необхідне
бактеріологічне підтвердження. Матеріалом для дослідження
найчастіше слугують змиви з носової частини горла, мокротиння,
кров, спинномозкова рідина, які висівають на кров'яний агар. Іноді
діагноз можна підтвердити і бактеріосконічно, грунтуючись на
виявленні в крові і спинномозковій рідині внутрішньоклітинно
розташованих грамнегативних диплококів зі спільною капсулою. Є
необхідність посіву крові у всіх хворих із поєднанням гарячки і
петехіального висипу. При епідемічних спалахах у деяких країнах
проводять ПЛР. Методи серологічної діагностики, шо грунтується
на виявленні антитіл до менінгокока (РНГА), мають допоміжне
значення; їх використовують для визначення серотипу збудника.
4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій
дифтерії мигдаликів та лакунарній ангіні.Вказати зміни.
• є нашарування на мигдаликах або інших лімфоїдних утворах у
ротоглотці, що мають фібриновий, плівчастий характер;
• біль у горлі помірний, часто не відповідає характеру місцевих
змін;
• голос нерідко набуває гугнявого відтінку;
• набряк слизової оболонки ротоглотки і ціаноз переважають над
гіперемією;
• підщелепні й шийні лімфатичні вузли збільшені не завжди, якшо
збільшені —
помірно болючі піл час пальпації;
• можливий набряк підшкірної жирової клітковини підщелепної
ділянки від незначного (набряк локалізується лише у підщелепній
ділянці) до поширеного (досягає ключиць і нижче);
• набряк щільний, безболісний, шкіра над ним не змінена (окрім
геморагічних варіантів), може бути асиметричним і однобічним;
• відсутній виражений антитоксичний ефект від антибактерійної
терапії, але відмічається швидке поліпшення вже через кілька годин
після введення ПДС.
5. Специфічні ускладнення при дифтерії.
-Міокардит — найчастіше ускладнення дифтерії. Він розвивається
як у ранні терміни (з 1-го тижня хвороби до середини 2-го -ранній
міокардит), так і пізні (із середини 2-го до 6-го тижня - пізній
міокардит). Що вищий ступінь токсикозу, то ймовірність
виникнення дифтерійного міокардиту більша. Окрім того, що
раніше розвивається міокардит, то тяжче його перебіг і гірші
наслідки; він є головною причиною летальних наслідків у хворих
на дифтерію.
-Ураження нервової системи також виникає у ранні (1-2-й тиждень)
і пізні (до 4-6-го тижня) терміни, проявляється частіше моторними,
а не сенсорними розладами. У ранні терміни виникають ураження
черепних нервів. З’являється парез м’якого піднебіння, голос стає
гугнявим. Хворі не в змозі ковтати рідку їжу. Блювотний рефлекс
відсутній. Ураження інших пар черепних нервів може зумовити
параліч акомодації, птоз, іноді -парез лицевого нерва та інші
розлади. Процес може бути одно- або двобічним. Пізніше
виникають мляві паралічі за типом моно- або поліневритів. Клінічні
прояви залежать від локалізації ураження. Часті ше спостерігають
ураження м’язів гортанної і ротової частини горла, кінцівок —
пара- і тетрапарези. Рідко уражуються м’язи діафрагми, а також
виникають паралічі за тином паралічу Ландрі. Дифтерійні парези і
паралічі мають зворотний характер, їх тривалість — до 2 -6 міс. і
більше.
-Ураження нирок зумовлене безпосередньою дією дифтерійного
токсину (токсичний нефроз); ступінь його вираженості мінімальний
і не призводить до розвитку ГНН та інших фатальних наслідків.
Проявляється мікрогематурією, лейкоцитурією, циліндрурією,
протеїнурією. ГНН при дифтерії зумовлена вторинними чинниками:
гіповолемією і ДВЗ-синдромом на 5-20-у добу захворювання;
поліорганною недостатністю і ятрогенними причинами (уведення
надмірних доз ПДС, призначення аміноглікозидів).
-ІТШ є найтяжчим ускладненням дифтерії, але трапляється вкрай
рідко. Виникає на 1-у-3-ю добу захворювання і відповідає
клінічним проявам гіпертоксичного перебігу хвороби. При цьому
фази шоку (I-III) можуть так швидко змінювати одна одну, що чітку
межу між ними визначити часто не вдається. ДВЗ-синдром є
складником ІТШ. ДВЗ-синдром може проявлятися носовими
кровотечами, крововиливами на слизових оболонках і шкірі, геморагічним
просочуванням нальотів, набряклою підшкірною
жировою клітковиною шиї. Поява ДВЗ-синдрому є небезпечною
ознакою й значно погіршує прогноз.
-Основними причинами смерті при дифтерії є ураження серця,
асфіксія при дифтерії дихальних шляхів, ДВЗ-синдром із розвитком
ГНН або гострого респіраторного дистрес-синдрому, приєднання
вторинної бактерійної флори. ПОВТОРИТЕ В ПОНЕДІЛОК?
Задача.
Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший
день хвороби. Захворіла гостро. Була застуда, підвищення
температури тіла до 39, 5С, сильний головний біль, ломота у
м'язах. Через 4 години на шкірі тулуба і ніг помітила геморагичний
висип.
Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії
шкіри, температура тіла 37,8ºС. Слизова оболонка ротоглотки
гіперемійована, з ціанотичним відтінком, на задній стінці глотки
гіперплазія лімфоїдних фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць,
стегон, тулуба зірчастий геморагічний висип. Різко означена
ригідність потиличних м'язів, позитивні симптоми Керніга,
Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв, АТ – 80/50
мм.рт.ст. Тони серця приглушені. Над легенями везикулярне
дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт м'який, безболісний. Печінка,
селезінка не збільшені.
Попередній діагноз:
Менінгокова інфекція, менінгококцемія, тяжкий стан.
Інфекційно-токсичний шок ІІ стадії.
План обстеження:
•Загальний аналіз крові
•Загальний аналіз сечі
•Дослідження ліквору б/х, загальний аналіз
• Біохімічний аналіз крові (глюкоза, загальний білок крові та
його фракції, рівень сечовини, білірубін+фракції, лактат,
креатиніну, залишковий азот, КОС: pH, pCO2, pO2, HCO3-,
SBE, Електроліти:K,Ca, Na, Сl; D-димер, СРБ,
прокальцитонін)
•Коагулограма (прототромбіновий час (PT), частковий
(парціальний) тромбопластиновим час (PTT), фібриноген,
АЧТЧ).
• УЗД ОЧП, нирок , наднирників
•Аналіз крові на HbsAg
•Аналіз крові на HIV 1⁄2 ГРУБА ПОМИЛКА!!!
•ЕКГ
• Пульсоксиметрія
•Погодинний контроль АТ, ЧД, ЧСС, сатурації, пульсу,
температури тіла
•Контроль КОС крові
• Контроль діурезу
• Консультація невролога, офтальмолога
-Специфічнадіагностика:
1. Бакпосів крові, ліквору, змивів з носоглотки на наявність
Neisseria meningitides
2. Бактеріоскопічне дослідження крові ліквору, змивів з
носоглотки на наявність Neisseria meningitides
3. Кров на РНГА з парними сироватками в динаміці на
виявлення титру АТ до Neisseria meningitidis
План лікування:
1. Госпіталізація в відділення інтенсивної терапії
2. Суворий ліжковий режим
3. Контроль прохідності дихальних шляхів
4. Оксигенотерапія зволоженим киснем із FiO2 0,35-0,4
5. Забезпечення венозного доступу – встановлення
центрального і периферичного катетеру
6. Встановлення сечового катетеру – для контролю
погодинного діурезу
7. Встановлення назогастрального зонду
8. -р-н NaCl 0,09 % 400,0 в/в крапельно 1 р/добу,
-р-н Рінгера лактат 400, 0 в/в крапельно 1 р/добу,
-плазмовен 500,0 в/в крапельно 1 р/добу,
-стереофундин 500,0 в/в крапельно 1 р/добу,
-ГЕК 200, 0 в/в крапельно 1 р/добу
9.Левоміцетину сукцинату 1,0 г в/в 3 р на добу, перед
використанням - розчинити у 10 мл стерильної води для
ін’єкцій
10. Преднізолон ін’єкції зранку 400 мг в\в, ввечері 200 мг в\в
11. Дексаметазон 8 мг 2 р /д в\м
12. Контрикал 200 000 ОД в/в крапельно 1 раз на добу
13. Фуросемід 1% 4 мл в/в 1 раз на добу.
14. Еноксапарин (Фленокс) 4000 анти-Ха MO п/ш (40 мг) 2 р/
добу
15. Інфулган 1 г у 100 мл в/в при підвищенні температури
більше 38,5
16. Манітол 150 мг в/в повільно крапельно 1 раз на добу.
17. Омепразол (Оменакс) 40 мг в\в 1 раз на добу
18. Аскорбінова кислота 5% 10 мл в\в струменно 1 раз на
добу
5. Косяк Віталія Олександрівна
1.Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції,
тривалість етіотропної терапії.
Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції: клінічне
покращення, регрес запальних змін у СМР, збільшення відсотку одноядерних
клітин у СМР, а також зростання концентрації глюкози. Контрольний посів
СМР повинен бути негативним. Стійке зниження C-реактивного білка (СРБ)
та прокальцитоніну в сироватці свідчать про завершування гострого
запального стану.
Тривалість етіотропної терапії 5-7 діб.
2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на
менінгококцемію.
Характер: геморагічний висип різного кольору та розміру, з неправильними
обрисами зірчастого характеру, щільної консистенції, трохи підвищуються
над шкірою, діаметр в середньому 3-7 мм.
Локалізація: на сідницях, нижніх кінцівках, під пахвами, на тулубі, верхніх
повіках.
З’являється в першу добу захворювання.
Динаміка: висипка виникає неодночасно, має тенденцію до злиття.
Іноді геморагічний висип поєднується з розеольозним чи розеольозно-
папульозним.
3. Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової інфекції:
Виявлення збудника в мокротинні при менінгококовій пневмонії
Виявлення збудника у матеріалі змивів з носової частини глотки при
гострому назофарингіті
Виявлення збудника у спинномозковій рідині при менінгококовому
менінгіті/менінгоенцефаліті
Бактеріологічний метод: матеріал висівають на кров’яний агар з метою
виділення чистої культури та ідентифікації Neisseria meningitidis
Бактеріоскопічний метод: під мікроскопом виявлення внутрішньоклітинно
розташованих грамнегативних диплококів зі спільною капсулою, у вигляді
кавових зерен
4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії
мигдаликів та лакунарній ангіні. Вказати зміни.
 Під час тонзиліту (лакунарної ангіни) запальний процес не залишає
межі мигдаликів. При дифтерії патологічні зміни спостерігаються в
піднебінні, а набряклість здатна поширитися на шийний відділ і груди.
  При ангіні наліт на гландах легко усувається. Якщо у пацієнта
дифтерія, плівка на слизовій гортані, язику або щік видаляється з
зусиллями, а під нею простежуються рани, які кровоточать.
 Наліт під час тонзиліту має виражений жовтий відтінок, а при дифтерії
він сіро-білий.
 У хворих на ангіну регулярно спостерігаються інтенсивні больові
відчуття в гортані, наростаючі під час їжі або проковтуванні.
Дифтерійне ураження зіва відрізняється незначним дискомфортом.
 Для дифтерії властиво збільшення лімфатичних вузлів на шиї, а також
болючість в процесі промацування.
 Коли у пацієнта тонзиліт, температурні показники підвищуються у
перші дні захворювання, але після приходять в норму. Під час дифтерії
температура збільшується незначно, проте кожен день при відсутності
відповідного лікування зростає, досягаючи 40 градусів.

5. Специфічні ускладнення при дифтерії: асфіксія, міокардити,

полінейропатії та нефрозонефрити.

Задача.

Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший день

хвороби. Захворіла гостро. Була застуда, підвищення температури тіла до 39,
5С, сильний головний біль, ломота у м'язах. Через 4 години на шкірі тулуба і
ніг помітила геморагичний висип.
Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії шкіри,
температура тіла 37,8ºС. Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована, з
ціанотичним відтінком, на задній стінці глотки гіперплазія лімфоїдних
фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон, тулуба зірчастий
геморагічний висип. Різко означена ригідність потиличних м'язів, позитивні
симптоми Керніга, Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв,
АТ – 80/50 мм.рт.ст. Тони серця приглушені. Над легенями везикулярне
дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт м'який, безболісний. Печінка, селезінка не
збільшені.
Попередній діагноз: Менінгококова інфекція, генералізована форма:
менінгококцемія, менінгококовий менінгіт, гострий назофарингіт, тяжкий
перебіг, ІТШ І ст.
План обстеження:
Загальний аналіз крові
Загальний аналіз сечі
Біохімічний аналіз крові (глюкоза, КФК, рівень С-реактивного білка,
феритин, Д-димер, сечовина, креатинін, протеїнограма, електроліти, фосфор,
КОС, газовий склад крові)
Коагулограма
Мікроскопія випорожнень на яйця гельмінтів та найпростіші
ІФА – виявлення HBsAg
Реакція мікропреципітації з плазмою або інактивованою сироваткою пацієнта
й антигеном кардіоліпіновим для виявлення антитіл M та G, специфічних до
збудника сифілісу Treponema pallidum
ЕКГ
Рентгенографія ОГК у прямій та бічній проекціях
Консультація невролога й окуліста (перевірка очного дна на предмет змін та
набряку мозку)
Люмбальна пункція
Дослідження спинномозкової рідини
Бактеріологічний метод: матеріал (кров, змиви з носової частини горла,
спинномозкова рідина) висівають на кров’яний агар з метою виділення
чистої культури та ідентифікації Neisseria meningitidis
Бактеріоскопічний метод: виявлення під мікроскопом внутрішньоклітинно
розташованих грамнегативних диплококів зі спільною капсулою, у вигляді
кавових зерен, у матеріалі від хворого: кров, спинномозкова рідина
План лікування:
Госпіталізація в інфекційне відділення реанімації
Ліжковий режим
Дієта №13, тепле рясне пиття до 2,5 л
Левоміцетину сукцинат с
Оксигенотерапія зволоженим киснем із FiO2
Рінгера лактат 1,4 л в/в струминно протягом перших 20 хвилин з подальшою
інфузією колоїдного розчину гекотону 0,7 л в/в струминно в наступні 20
хвилин
Розчин глюкози 5% 200 мл в/в крапельно 1 раз на добу
Фуросемід 2,0 г 1 р/д в/в А ТАКИЙ БАГАТООБІЦЯЮЧИЙ БУВ
ПОЧАТОК!,,

6. Кучерявенко Егор Андрійович

Дати відповіді на питання 7:

1.Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції,
тривалість етіотропної терапії.
Показники ефективності етіотропного лікування: клінічне покращення,
регрес запальних змін у спинномозковій рідини, збільшення відсотку
одноядерних клітин у спинномозковій рідині, а також зростання концентрації
глюкози. Контрольний посів спинномозкової рідини повинен бути
негативним. Стійке зниження C-реактивного білка(СРБ) та прокальцитоніну
в сироватці свідчать про завершування гострого запального стану. Основний
критерій, який дає підставу для припинення антибіотикотсрапії, — зниження
плеонитозу до 33 клітин в 1 мкл із переважанням лімфоцитів (75 % і більше).
2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на
менінгококцемію.
Найбільш характерним симптомом є геморагічний висип, що з'являється вже
в перший день хвороби, іноді через декілька годин, рідше - через добу.
Елементи висипки мають неправильну, часто зірчасту форму, різні розміри
(від дрібних точкових крововиливів до великих геморрагій при важкому
перебігу хвороби). Великі елементи щільні на дотик і злегка піднімаються
над поверхнею шкіри. Висип локалізується переважно на дистальних
відділах кінцівок, при важких формах хвороби поширюється на обличчя і
тулуб. Нерідко геморагічний висип сполучається з розеольозною чи
розеольозно-папульозною висипкою. Термін виникнення – 1-ша доба.
3. Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової інфекції.
Основним є бактеріологічний посів. Якщо при типовій менігококцемії
клінічна діагностика є головною й вирішальною, то при всіх інших формах
необхідне бактеріологічне підтвердження. Піддають дослідженню
найчастіше змиви з носоглотки, мокротиння, кров, ліквор. Висів проводять
на кров'яний агар. Часто можна підтвердити діагноз й бактеріоскопічно,
ґрунтуючись на виявленні в лікворі й крові характерних внутрішньоклітинно
розташованих грамнегативних бобоподібних диплококів із спільною
капсулою. Взагалі вважають необхідним посів крові на менінгокок у всіх
хворих із поєднанням гарячки та петехіального висипу. При епідемічних
спалахах у деяких країнах проводять ПЛР. Методи серологічної діагностики,
засновані на виявленні антитіл до менінгококу(РНГА) мають допоміжне
значення, їх використовують для визначення серотипу збудника.
4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії
мигдаликів та лакунарній ангіні. Вказати зміни.
Тяжка форма дифтерії мигдаликів: Нальоти на набряклих гиперемійованих з
ціанотичним відтінком мигдаликах у перші години захворювання тонкі,
сіруваті, неоднорідні, легко знімаються, але швидко з’являються знову на
тому самому місці. З часом вони потовщуються, збільшуються і
поширюються внаслідок просочування фібрину. Голос набуває носового
відтінку. Обличчя бліде, губи сухі, потріскані. Хворі скаржаться на біль при
ковтанні, неможливіть приймати навіть рідку їжу, біль у ділянці шиї,
болючість регіонарних лімфатичних вузлів, які рано і значно збільшуються
(до розміру курячого яйця і більше). Одним із критеріїв тяжкості дифтерії є
солодкувато-гнилісний, нудотний запах з рота, відчутний на відстані. Набряк
ротоглотки з часом збільшується, суцільний плівчастий фібринозний наліт
поширюється не тільки на мигдалики, але й на дужки, язичок, піднебіння,
бічну і задню поверхню глотки. Нальоти товсті, хвилясті, з конгломератами
фібрину. У більшості випадків хворобу в гострий період діагностують як
ангіну (фолікулярна, лакунарна та ін.). Лише після висіву токсигенних
коринебактерій дифтерії постає питання про діагноз «дифтерія» ЯКОГО
РОКУ БУВ ПВІДРУЧНИК?. Висів збудника дифтерії з ротоглотки чи носа у
хворих на ангіну з патологічним випотом на мигдаликах є підставою для
встановлення діагнозу локалізованої дифтерії мигдаликів, якщо анамнестичні
та клінічні дані не дозволяють діагностувати більш тяжку форму.
5. Специфічні ускладнення при дифтерії.
Ураження ЦНС: Ураження нервової системи можна розділити на первинні,
що виникають під впливом дії дифтерійного токсину (полінейропатії), та
вторинні, які зумовлені ускладненнями з боку нервової системи за наявності
первинного ураження внутрішніх органів і систем (серце, надниркові залози),
— гострі порушення мозкового кровообігу (тромбоз, емболія), метаболічна
енцефалопатія, набряк головного мозку. До найбільш типових клінічних
проявів раннього періоду неврологічних ускладнень належить симптоматика
ураження периферичних відділів IX (язикоглотковий) та X (блукаючий)
черепних нервів. У хворих дітей виникають типові клінічні ознаки
бульбарного синдрому: парез, параліч м’якого піднебіння, порушення
фонації та носовий відтінок голосу. Під час їжі можливе поперхування,
виливання рідкої їжі через ніс. Відсутні або знижені глотковий рефлекс та
рефлекс з м’якого піднебіння. Перебіг захворювання сприятливий з
відновленням функцій через 2 тиж.
Нефрологічні ураження: Основним серед них є гострий токсичний нефроз.
Безпосереднє ураження токсином епітелію ниркових канальців
супроводжується їх дегенеративними змінами (дифтерійний тубулонефрит).
Прояви цього ускладнення свідчать про ступінь та тривалість дифтерійної
інтоксикації. Виявляють здебільшого субклінічні зміни. Діагноз
встановлюють за результатами загального аналізу сечі: підвищення вмісту
білка (часто — значне), наявність в осаді значної кількості лейкоцитів,
еритроцитів, гіалінових циліндрів. При сприятливому перебігу дифтерії
прояви гострого токсичного нефрозу короткочасні. Прогноз сприятливий.
Серцево-судинна система: Одним із частих ускладнень при дифтерії є
ураження серцево-судинної системи, зокрема міокардит. За даними різних
авторів, частота розвитку міокардитів у хворих на дифтерію складає 6,4–40%.
В усіх спостереженнях відзначається чіткий паралелізм частоти та тяжкості
уражень серця від форми дифтерії. Так, при локалізованих формах дифтерії
мигдаликів міокардит виявляють у 10% дорослих хворих, при тяжких — у
70–100%, а серед дітей — відповідно у 23 і 88,9%. У патогенезі дифтерійних
міокардитів важливе значення мають безпосередня дія дифтерійного токсину
та імунні механізми. Причому, якщо в патогенезі ранніх міокардитів, що
виникають на 5–9-й день дифтерійної інфекції, переважає безпосередня дія
дифтерійного токсину, то в механізмі розвитку пізніх міокардитів, що
виникають на 10–21-й день захворювання, переважне значення мають імунні
механізми. ПОВТОРИТЕ З ТИМИ ВІДСОТКАМИ НА ПАРІ!
Задача 7
Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший день
хвороби. Захворіла гостро. Була застуда, підвищення температури тіла до 39,
5С, сильний головний біль, ломота у м'язах. Через 4 години на шкірі тулуба і
ніг помітила геморагичний висип.
Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії шкіри,
температура тіла 37,8ºС. Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована, з
ціанотичним відтінком, на задній стінці глотки гіперплазія лімфоїдних
фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон, тулуба зірчастий
геморагічний висип. Різко означена ригідність потиличних м'язів, позитивні
симптоми Керніга, Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв,
АТ – 80/50 мм.рт.ст. Тони серця приглушені. Над легенями везикулярне
дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт м'який, безболісний. Печінка, селезінка не
збільшені.
Попередній діагноз: Менінгококова інфекція (генералізована форма:
менінгококцемія) Тяжкий стан. Ускладнення: ІТШ ІІ ступеню. Синдром
Уотерхауса-Фрідеріксена.
План обстеження:
 Загальний аналіз крові;
 Загальний аналіз сечі;
 Люмбальна пункція;
 Бактеріологічний метод діагностики(Матеріалом для дослідження
найчастіше слугують У ВАС Є ВИПАДОК! змиви з носової частини
горла, мокротиння, кров, спинномозкова рідина, які висівають на
кров'яний агар);
 ПЛР-діагностика;
Лікування:
 Госпіталізація пацієнтки в інфекційне відділення;
 Левоміцитин сукцинат 0,1 г 4р/добу розвести на 20мл 0,9%NaCl, в/в;
 Дофамін 175 мкг в 250 мл 0,9% NaСl, в/в, крапельно;
 Реосорбілакт 200 мг. в/в, 30-60 крапель/хвилину;
 Інфулган 100мл. в/в, 2 рази на добу за умови, якшо температура більше
38 градусів;
 Розчин Рінгера 1200 мл, в/в, крапельно;
 Дієта №13;

7. Мединська Марта Богданівна

1.Критерії оцінки ефективності лікування
менінгококової інфекції, тривалість етіотропної терапії.
Антибактеріальна терапія складає 7- 10 днів. Через 24-48
годин проводять люмбальну пункцію для оцінки
етіотропного лікування, якщо динаміка позитивна лікування
продовжують стартовою терапією, якщо негативна
протягом 48-72 годин терапії то необхідно збільшити дозу в
1.5-2 рази.
Критерії ефективності:
1) нормалізація температури
2)Зникнення менінгіальних симптомів
3)Зникнення інтоксикації
4)Підвищення рівня глюкози
2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка
висипу у хворого на менінгококцемію.
1.Розвивається після попереднього назофарингіту , іноді —
на тлі повного здоров’я.
2.Виникає в всіх вікових групах
3. Найбільш характерним симптомом є геморагічний висип,
що з'являється вже в перший день хвороби, іноді через
декілька годин, рідше - через добу. Елементи висипки
мають неправильну, часто зірчасту форму, різні розміри .
4. Висип частіше розташовується на сідницях, нижніх
кінцівках, у пахвових западинах, на тулубі, верхніх повіках
і має тенденцію до злиття. Зазвичай у дорослих екзантеми
на обличчі немає (окрім повік); її поява є ознакою
тяжкого перебігу.
3. Специфічна діагностика локалізованих форм
менінгококової інфекції.
Бактеріологічний метод (змиви з носової частини горла,
мокротиння, кров, спинномозкова рідина)
ПЛР
РНГА
4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при
локалізованій дифтерії мигдаликів та лакунарній
ангіні.Вказати зміни.
Лакунарна ангіна
На мигдаликах появляються нальоти або ексудат, що
локалізується в лакунах.
Спочатку видно дрібний наліт жовто-білого кольору, який у
подальшому зливається у плівки.
Наліт легко знімається шпателем.
Локалізована дифтерія рото глотки
Утворення фібринозного нальоту , шо не виходить за межі
мигдаликів.
Гіперемія із застійно-синюшним відтінком і набряк
мигдаликів, утворення на їх поверхні плівчастого нальоту.
5. Специфічні ускладнення при дифтерії.
інфекційно-токсичний шок;
пошкодження серцевого м’яза (міокардит);
ураження нервової системи;
нефрозонефрит;
легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію)

Задача.

Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на

перший день хвороби. Захворіла гостро. Була застуда,
підвищення температури тіла до 39, 5С, сильний головний
біль, ломота у м'язах. Через 4 години на шкірі тулуба і ніг
помітила геморагичний висип.
Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена,
гіперестезії шкіри, температура тіла 37,8ºС. Слизова
оболонка ротоглотки гіперемійована, з ціанотичним
відтінком, на задній стінці глотки гіперплазія лімфоїдних
фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон, тулуба
зірчастий геморагічний висип. Різко означена ригідність
потиличних м'язів, позитивні симптоми Керніга,
Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв, АТ
– 80/50 мм.рт.ст. Тони серця приглушені. Над легенями
везикулярне дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт м'який,
безболісний. Печінка, селезінка не збільшені.
 Діагноз: Менінгококова інфекція (генералізована форма:
менінгококцемія) Тяжкий стан.
Ускладнення: ІТШ ІІ ступеню. Синдром Уотерхауса-
Фрідеріксена
План обстеження:
Загальний аналіз крові
Загальний аналіз сечі
Біохімічний аналіз крові (глюкоза, загальний білок,
альбумін, тимолова проба, загальний , прямий , не прямий
білірубін, АлАТ, АсАТ, креатинін, сечовина, ЛДГ , КФК,
лужна фосфатаза, електроліти(К, Na, Cl), С-реактивний
білок)
Копрограма(аналіз калу на яйця гульмінтів)
Коагулограма
Бактеріологічний посів слизу з носоглотки, крові, на
сироватковий або "шоколадний" агар з визначенням
збудника і чутливості до антибіотиків.
Пряма мікроскопія мазку крові та ліквору - "товста
крапля"
ПЛР на наявність ДНК N. Meningitides
РНГА крові з менінгококовим антигеном
Люмбальна пункція
Зішкріб з елементів висипки
ЕКГ
Рентген огранів грудної клітки в прямій проекція
КТ головного мозку
Консультація офтальмолога, невропатолога
Лікування:
Госпіталізація в інфекційне відділення
Ліжковий режим
Дієта №13
Левоміцитин сукцинат 0,1 г 4р/добу розвести на 20мл
0,9%NaCl в/в КОГО ЛІКУЄТЕ? НЕЙСЕРІЮ?!
Дофамін 175 мкг в 250 мл 0,9% NaСl в/в крапельно
Розчин Рінгера 1400 мл в/в крапельно
Поліглюкін 500 мл 1 р/д, в/в краплинно
Парацетамол 0,5г 2 р/д, в/в (за умов, якшо температура
більше 38 градусів)

7. Петренко Станіслав Сергійович

1 Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції,
тривалість етіотропної терапії.

Показниками ефективності лікування менінгококового менінгіту є

нормалізація температури тіла і покращення стану хворого. На 5-6 добу
лікування необхідний контроль спинномозкової рідини. Основний критерій,
який надає підставу для припинення антибіотикотерапії — зниження
плеоцитозу до 33 клітин в 1 мкл ліквору із переважанням лімфоцитів (75 % і
більше). Вміст білка в лікворі може залишатися ще збільшеним.

Курс 7-10 днів етіотронпної терапії

2  Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у хворого

на менінгококцемію.

Через 4-6 год з'являється висипка, яка має такі особливості: вона геморагічна;
неправильної форми і різних розмірів, частіше у вигляді зірочок; висипань
багато, переважно на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі; забарвлення
елементів висипки різноманітне, що зв'язано з підсипаннями; у центрі
висипного елемента з'являється некроз шкіри і в подальшому відторгаються
некротичні маси.

3  Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової інфекції.

Люмбальна пункція ????

4  Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії

мигдаликів та лакунарній ангіні.Вказати зміни.
 При лакунарній ангіні зазвичай спостерігаються жовтувато-білі нальоти, що
покривають мигдалину повністю або у вигляді острівців

Локалізована дифтерія діагностується тоді, коли нашарування розташовані

лише на мигдаликах.

5  Специфічні ускладнення при дифтерії.

Обструкція дихальних шляхів, серцеві ускладнення (серцева недостатність,

раптова смерть, тривалі порушення провідності, пошкодження клапанів),
бактеріальна пневмонія, сироваткова хвороба, пов'язана з лікуванням
антитоксином.

Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший день

хвороби. Захворіла гостро. Була застуда,  підвищення температури тіла до 39,
5С,  сильний головний боль, ломота у м'язах. Через 4 години на шкірі тулуба
і ніг помітила геморагичний висип.

Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії шкіри,

температура тіла 37,8ºС. Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована, з
цінотичним відтінком, на задній стінці глотки гіперплазія лимфоїдних
фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон, тулуба зірчастий
геморагічний висип. Різко означена ригідність потиличних м'язів, позитивні
симптоми Керніга, Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв,
АТ – 80/50 мм.рт.ст. Тони серця приглушені. Над легенями  везикулярне
дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт м'який, безболісний. Печінка, селезінка не
збільшені.

Попередній діагноз Менінгокова інфекція, менінгококцемія, тяжкий стан.

Інфекційно-токсичний шок ІІ стадії.      

План обстеження

1)Загальний аналіз крові

2) Загальний аналіз сечі

3) ЕКГ

4) Біохімічний аналіз крові

5) Загальний аналіз ліквору

6) Посів крові на бактерії та грибки

7) Мазок крові та ануса на ентеровіруси

8) Тест латексної аглютинації на виявлення антигенів Hib i S. pneumoniae, N.

meningitidis, C. neoformans

9) ПЛР на бакртерії, віруси, гриби

10) КТ або МРТ голомного мозку

Лікування:

1. Антибактеріальна терапія: бензилпеніцілін 300000 – 500000 ОД/кг/добу,

введення кожні 4 години. Антибіотики резерву: цефтриаксон 100мг/кг/добу,
цефотаксим – 200мг/кг/добу.

2. Дезінтоксикаційна терапія при середньотяжких формах із застосуванням

глюкозо-сольових розчинів.

3. Ацетазоламід (діакарб) + аспаркам

4. аміноглікозиди 3-го покоління – амікацин до 20мг/кг/добу, нетілміцин 1,5-

2мг/кг кожні 8 годин.

5.При підвіщенні температури вище 38.2 парацетамол 1 г ЦЕ ВИ КОМУ

ДАЄТЕ РЕКОМЕНДАЦІЇ?

9. Слюсар Анна Сергіївна

1.Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції, тривалість етіотропної терапії:

-Нормалізація температури тіла

-В спинномозковій рідині: зниження плеоцитозу до 33 клітин в 1 мкл із переважанням лімфоцитів

(75% і більше), зменшення рівня білка

-Повне зникнення менінгеальних симптомів

-Підвищення рівня глюкози до норми або вище норми

-Санація ліквору (не виявляються диплококи в лейкоцитах)

-Зникнення інтоксикації
Тривалість антибактеріальної терапії повинна складати в середньому 7-10 днів. Через 24-48 годин
проводять контрольну люмбальна пункцію для оцінки етіотропного лікування, якщо динаміка
позитивна лікування продовжують стартовою терапією, якщо негативна протягом 48-72 годин
терапії то необхідно збільшити дозу в 1.5-2 рази, при подальшій неефективності необхідно
використати препарати резерву

2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на менінгококцемію:

На початку захворювання і при легкому перебігу з'являється незначна петехіальна висипка з

окремими елементами неправильної форми (зірчастої) що виступають над рівнем шкіри, щільні на
дотик, характерна локалізація на шкірі нижніх кінцівок, тулуба.

При середньо-тяжкому перебігу висипка геморагічна, масивна, петехії і зірчасті елементи

з'являються на шкірі гомілок, стегон, у пахвинних і пахвових ділянках, на животі і грудях,
визначається збільшення діаметру елементів висипу до 3-7 мм.

При тяжкому перебігу розміри елементів геморагічної висипки можуть збільшитись до 5-15 см і
більше, можуть розвиватися некритичні вогнища шкіри

3. Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової інфекції:

Так як до локалізованих форм менінгококової інфекції належать бактеріоносійство і

менінгококовий гострий назофарингіт то специфічні методи діагностики включають:

Огляд ЛОР-лікаря

Фарингоскопію

Бактеріологічне дослідження змивів носової частини горла, мокротиння

4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії мигдаликів та лакунарній

ангіні.Вказати зміни:

Локалізована дифтерія ротоглотки супроводжується утворенням

фібринозного нальоту, шо не виходить за межі мигдаликів. Залежно

від поширеності нальоту розрізняють острівцеву (наліт у вигляді острівців розміром до 5 мм у

діаметрі) і плівчасту форму (наліт більше ніж 5 мм, може вкривати весь мигдалик). Відзначається
гіперемія із застійно-синюшним відтінком і набряк мигдаликів, утворення на їх поверхні
плівчастого нальоту (переважно двобічне).

Лакунарна ангіна супроводжується появою на гіперемованих і гіпергрофованих мигдаликах

нальотів або ексудату, шо локалізується в лакунах. Спочатку видно дрібний наліт жовто-білого
кольору, який

у подальшому зливається у плівки, що іноді вкривають увесь мигдалик, але не виходять за його
межі. Цей наліт порівняно легко знімається шпателем.

5. Специфічні ускладнення при дифтерії:

Здебільшого реєструють інфекційно-токсичний міокардит, поліневрит, нефрозонефрит (токсичний

нефроз) та гостру дихальну недостатність.
Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший день хвороби. Захворіла гостро.
Була застуда, підвищення температури тіла до 39, 5С, сильний головний боль, ломота у м'язах.
Через 4 години на шкірі тулуба і ніг помітила геморагичний висип.

Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії шкіри, температура тіла 37,8ºС.
Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована, з цінотичним відтінком, на задній стінці глотки
гіперплазія лимфоїдних фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон, тулуба зірчастий
геморагічний висип. Різко означена ригідність потиличних м'язів, позитивні симптоми Керніга,
Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв, АТ – 80/50 мм.рт.ст. Тони серця
приглушені. Над легенями везикулярне дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт м'який, безболісний. Печінка,
селезінка не збільшені.

Попередній діагноз: Менингококова інфекція, комбінована форма (менінгококовий

менінгоэнцефаліт та менінгококцемія), тяжкий перебіг

План діагностики:

Загальний аналіз крові

Загальний аналіз сечі

Біохімічний аналіз крові (сечовина, креатинін, глюкоза, загальний білок і його фракції,
електроліти К, Na, Cl, газовий склад крові, КОС)

Коагулограма

Група крові і резус фактор

ЕКГ

Консультація офтальмолога

Консультація невропатолога

Пульсоксиметрія

Бактеріоскопія крові на менінгокок (мазок і товста крапля)

Бактеріальний посів крові на менінгокок

Бактеріальний посів мазка з носоглотки на менінгокок

Аналіз крові на реакцію непрямої гемаглютинації з менінгококовим Ag в динаміці НЕ ВСЕ

Лікування:

Постільний режим

Дієта 15

Катетеризація підключичної вени, сечового міхура, назогастральний зонд, ШВЛ

Аміназин 2,5% 2,0 в/м

Левоміцетин 1,0 4 рази на добу в/в ст

Глюкоза 5% 500мл 2рази на добу в/в

Трисіль 1000мл 2 рази на добу в/в кр

Преднізолон 60мг 2 рази на добу в/в струминно

Поліглюкін 500 мл 1 раз на добу в/в краплинно

Аскорбінова кислота 5% 10мл в/в струминно

Контрикал 100 000 ОД 2 разу на добу в/в крапинко

Фуросемід 2,0 1 раз на добу в/в стр

Гепарин 5 000 ОД 4 рази на добу в/в ст

Адреналін 0,1% 1,0 в/в струминно

10. Смішко Людмила Василівна

1.Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції,
тривалість етіотропної терапії.

Показниками ефективності лікування менінгококового менінгіту є

нормалізація температури тіла та поліпшення стану хворого. На 5-6-ту добу
лікування необхідний контроль спинномозкової рідини. Основний критерій,
який дає підставу для припинення антибіотикотерапії, – зниження
плеоцитозу до 33 клітин в 1 мкл ліквору з переважанням лімфоцитів (75 % і
більше). Вміст білка в лікворі може залишатися ще збільшеним.

2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у хворого

на менінгококцемію.

Геморагічний висип, з'являється вже в перший день хвороби, іноді через

декілька годин, рідше - через добу.
Елементи висипки мають неправильну, часто зірчасту форму, різні
розміри (від дрібних точкових крововиливів до великих геморрагій при
важкому перебігу хвороби).
Великі елементи щільні на дотик і злегка піднімаються над поверхнею
шкіри.
Висип локалізується переважно на дистальних відділах кінцівок, при
важких формах хвороби поширюється на обличчя і тулуб. Нерідко
геморагічний висип сполучається з розеольозною чи розеольозно-
папульозною висипкою.
 3. Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової інфекції.

Локалізовані форми:

— бактеріоносійство (Діагноз базується лише на бактеріологічному

підтвердженні — виділенні менінгокока з носоглоткового слизу. Висів
проводять на кров'яний агар.)

— назофарингіт.( Бактеріоскопія ліквору на менінгокок, Бак-посів

ліквору на менінгокок, Бак-посів мазка з носоглотки на менінгокок,Аналіз
крові на РНГА з менінгококовим Ag в динаміці)

4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії

мигдаликів та лакунарній ангіні.Вказати зміни.

Локалізована дифтерія мигдаликів - помірне збільшення мигдаликів і

незначна гіперемія їх слизової оболонки з ціанотичним відтінком, характерне
фібринозне нашарування на мигдаликах, яке може поширюватися на м'яке
піднебіння, язичок

Лакунарна ангіна - Сильний біль у горлі, яскраво гіперемія піднебінних

мигдаликів, дужок, язичка, жовто-білий гнійний наліт, який легко знімається.

5. Специфічні ускладнення при дифтерії.

Міокардит
Інфекційно-токсичний шок
Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання 
Парези та в'ялі МЛЯВІ паралічі за типом моно- або поліневритів.
токсичний нефроз
Задача.
 Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший день
хвороби. Захворіла гостро. Була застуда, підвищення температури тіла до 39,
5С, сильний головний біль, ломота у м'язах. Через 4 години на шкірі тулуба і
ніг помітила геморагичний висип.
Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії шкіри,
температура тіла 37,8ºС. Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована, з
ціанотичним відтінком, на задній стінці глотки гіперплазія лімфоїдних
фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон, тулуба зірчастий
геморагічний висип. Різко означена ригідність потиличних м'язів, позитивні
симптоми Керніга, Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв,
АТ – 80/50 мм.рт.ст. Тони серця приглушені. Над легенями везикулярне
дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт м'який, безболісний. Печінка, селезінка не
збільшені.

Попередній діагноз

Менінгококова інфекція, комбінована форма (назофарингіт + менінгіт),

тяжкий перебіг, ІТШ 2 ступеня, набряк (запалення) оболонок мозку, ДВЗ
синдром

Діагностика:

Загальний аналіз крові

Загальний аналіз сечі
Аналіз крові на RW рзк
Аналіз крові на HbsAg іфа
Аналіз калу на яйця гельмінтів
Біохімія крові (сечовина, креатинін, глюкоза, загальний білок і його фракції,
електроліти К, Na, Cl, газовий склад крові, КОС)
ЕКГ, рентгенографія ОГК
Консультація офтальмолога
Консультація невропатолога
Консультація ЛОР
Пульсоксиметрія
Люмбальна пунція, загальний і біохімічний аналіз ліквору
Бактеріоскопія ліквору на менінгокок
Бак-посів ліквору на менінгокок
Бак-посів мазка з носоглотки на менінгокок
Аналіз крові на РНГА з менінгококовим Ag в динаміці НЕ ВСЕ

3. Лікування:
Постільний режим
Дієта №15
Катетеризація підключичної вени
глюкоза 5% – 500 мл.,
інсулін – 8 од,
преднізолон – 90 мг,
панангін – 10 мл,
лазикс – 40 мг.
Левоміцетин сукцинату по 1,0 на добу × 4 рази на добу
-“Ацесіль” – 500 мл, р-н Рінгера 500 мл , в/в крапельно;
-преднізолон 5 мг/кг з гідрокортизоном 20 мг/кг в/в;
-манітол 15% – 1г/кг в/в крапельно під контролем діурезу;
ПИТАННЯ – ПОКИ НАЙКРАЩЕ, А ЗАДАЧА - .......

11. Стулінь В'ячеслав Євгенійович

12. Цьока Даніела Валеріївна
ефективності лікування менінгококової інфекції, тривалість етіотропної
терапії.
Показниками ефективності лікування менінгококового менінгіту є
нормалізація температури тіла та поліпшення стану хворого. На 5-6-ту добу
лікування необхідний контроль спинномозкової рідини. Основний критерій,
який дає підставу для припинення антибіотикотерапії, – зниження
плеоцитозу до 33 клітин в 1 мкл ліквору з переважанням лімфоцитів (75 % і
більше). Вміст білка в лікворі може залишатися ще збільшеним.
Зникнення інтоксикації
Повне зникнення менінгіальних симптомів
Тривалість антибактеріальної терапії повинна складати в середньому 7-10
днів. Через 24-48 годин проводять контрольну люмбальна пункцію для
оцінки етіотропного лікування, якщо динаміка позитивна лікування
продовжують стартовою терапією, якщо негативна протягом 48-72 годин
терапії то необхідно збільшити дозу в 1.5-2 рази, при подальшій
неефективності необхідно використати препарати резерву
2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на
менінгококцемію.
Найбільш характерним симптомом є геморагічний висип, що з'являється вже
в перший день хвороби, іноді через декілька годин, рідше - через добу.
Елементи висипки мають неправильну, часто зірчасту форму, різні розміри
(від дрібних точкових крововиливів до великих геморрагій при важкому
перебігу хвороби). Великі елементи щільні на дотик і злегка піднімаються
над поверхнею шкіри. Висип локалізується переважно на дистальних
відділах кінцівок, при важких формах хвороби поширюється на обличчя і
тулуб. Нерідко геморагічний висип сполучається з розеольозною чи
розеольозно-папульозною висипкою. І
3. Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової інфекції.
Основним у специфічній діагностиці є бактеріологічний метод.
діагноз можна підтвердити і бактеріосконічно, грунтуючись на виявленні в
крові і спинномозковій рідині внутрішньоклітиішо розташованих
грамнегативних диплококів зі спільною капсулою.
Методи серологічної діагностики, шо грунтується на виявленні антитіл до
менінгокока (РИГА), мають допоміжне значення; їх використовують для
визначення серотипу збудника.
4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії
мигдаликів та лакунарній ангіні.Вказати зміни.
Локалізована дифтерія ротоглотки супроводжується утворенням
фібринозного нальоту, шо не виходить за межі мигдаликів. Залежно
від поширеності нальоту розрізняють острівцеву (наліт у вигляді острівців
розміром до 5 мм у діаметрі) і плівчасту форму (наліт більше ніж 5 мм, може
вкривати весь мигдалик). Відзначається гіперемія із застійно-синюшним
відтінком і набряк мигдаликів, утворення на їх поверхні плівчастого нальоту
(переважно двобічне). Важко знімається
Лакунарна ангіна супроводжується появою на гіперемованих і
гіпергрофованих мигдаликах нальотів або ексудату, шо локалізується в
лакунах. Спочатку видно дрібний наліт жовто-білого кольору, який
у подальшому зливається у плівки, що іноді вкривають увесь мигдалик, легко
знімається5. Специфічні ускладнення при дифтерії.
Двз синдром
Міокардит
Ураження нервової системи зазвичай виявляється у вигляді паралічів.
Активація вторинної флори може призводити до появи пара- тонзилярного
абсцесу, отиту, пневмонії
Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший день
хвороби. Захворіла гостро. Була застуда,  підвищення температури тіла до 39,
5С,  сильний головний боль, ломота у м'язах. Через 4 години на шкірі тулуба
і ніг помітила геморагичний висип.
 
Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії шкіри,
температура тіла 37,8ºС. Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована, з
цінотичним відтінком, на задній стінці глотки гіперплазія лимфоїдних
фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон, тулуба зірчастий
геморагічний висип. Різко означена ригідність потиличних м'язів, позитивні
симптоми Керніга, Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв,
АТ – 80/50 мм.рт.ст. Тони серця приглушені. Над легенями  везикулярне
дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт м'який, безболісний. Печінка, селезінка не
збільшені.
Попередній діагноз: Менингококова  інфекція   менінгококцемія тяжкий
перебіг
Ускладнення ІТШ ІІ ступеню
План діагностики:
Загальний аналіз крові
Загальний аналіз сечі
Біохімічний аналіз крові (сечовина, креатинін, глюкоза, загальний білок
альбумін, білірубін АлАТ АсАТ ЛДГ,КФК електроліти К, Na, Cl, газовий
склад крові, КОС С реактивний білок
Коагулограма
Група крові і резус фактор
Бактеріологічний посів слизу на сироватковий агар з метою визначення
збудника і чутливості до антибіотиків
Бактеріоскопія крові на менінгокок (мазок і товста крапля)  
Бактеріальний посів крові на менінгокок
РНГА крові з менінгококовим антигеном
Спинномозкова пункція
Зішкріб з елементів висипки
ЕКГ
КТ головного мозку
Консультація офтальмолога
Консультація невролога
Лікування:  
 Постільний режим
 Дієта 15  

 Катетеризація підключичної вени, сечового міхура

Добутамін 175 мкг в 200 мл фіз розчину в/в крапельно
 Левоміцетин 1,0 4 рази на добу в/в ст
 Гідрокортизол 25мг 2 рази на добу в/в струминно
 Поліглюкін 500 мл 1 раз на добу в/в краплинно
  Розчин Рінгера 1400млв/в крапельно
Лазікс 20 мг 2 р на добу болюсом
13. Шпак Софія Дмитрівна
1.Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції, тривалість етіотропної
терапії.
Показники ефективності етіотропного лікування: 
* клінічне покращення;
* регрес запальних змін у СМР;
* збільшення відсотку одноядерних клітин у СМР;
* зростання концентрації глюкози;
* негативний контрольний посів СМР;
* стійке зниження C-реактивного білка (СРБ) та прокальцитоніну в сироватці крові.

2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на

менінгококцемію.
1)Геморагічний висип.
2)З‘являється через 4-6 годин від початку захворювання
3)Від дрібнокрапчастого до крупного зіркоподібного з чіткими контурами.
4)Розташовується хаотично на шкірі хворого.
5)Елементи висипу від поодиноких до множинних, що покривають усе тіло, можуть мати
некротичні дефекти у центрі і не зникають при натисканні.

3. Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової інфекції.

Назофарингіт – бактеріологічне дослідження слизу з носоглотки на виявлення
Менінгоенцефаліт – бактеріоскопічне дослідження на виявлення ,бактеріологічне дослідження
ліквору на виявлення

4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії мигдаликів та

лакунарній ангіні.Вказати зміни.
Локалізована дифтерія мигдаликів:
* набряк тканин ротової частини глотки переважає над гіперемією, скловидний характер набряку;

* характерна певна динаміка змін на мигдаликах і задній стінці глотки:

1-2-а доба – помірна гіперемія, набряк, ціаноз, ніжні слизові павукоподібні нашарування, що легко
знімаються;
на 3-4-у добу нальоти набувають типового вигляду (сіро-бурого кольору, блискучі, виступають
над поверхнею мигдалика, щільно спаяні, після їх видалення – кровоточива поверхня, розповсю-
джуються за межі мигдалика);
5-14-а доба (в залежності від розповсюдженості нальотів і проведеного лікування) – нальоти або
розсмоктуються, або відходять у вигляді зліпків.

Лакунарна ангіна:

1) Під час фарингоскопії виявляються збільшені в розмірах піднебінні мигдалики.

2) Розлита гіперемія й інфільтрація тканин глотки.
3) На слизовій оболонці запаленої мигдалини видно нечітко оформлені або округлої форми
жовтувато-білі крапки або пухирці, які являють собою просвітчасті крізь слизову оболонку
мигдаликів фолікули, що нагноїлися.
4) Зазвичай спостерігаються жовтувато-білі нальоти, що покривають мигдалину повністю або у
вигляді острівців.

5. Специфічні ускладнення при дифтерії.

1. Пов’язані з ураженням серцево- судинної системи:
- розлади кровообігу;
- дифтерійний міокардит;
ранній параліч серця;
- пізній параліч серця.
2. Пов’язані з ураженням нервової си-
стеми:
- ранній параліч;
- пізні паралічі (параліч м’якого під- небіння, м’язів глотки, гортані);
- мононеврит;
- дифтерійні поліневрити:
- з переважним ураженням кінцівок;
- з розладами дихання.
3. Нефрологічні ускладнення;
- гострий токсичний нефроз.
4. Тромбоемболічні ураження.
5. Набряк мозку та легень.
Особливо небезпечним ускладненням дифтерії є інфекційно-токсичний шок та розвиток ДВС
синдрому.

Задача.
Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший день хвороби. Захворіла гостро.
Була застуда, підвищення температури тіла до 39, 5С, сильний головний біль, ломота у м'язах.
Через 4 години на шкірі тулуба і ніг помітила геморагичний висип.
Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії шкіри, температура тіла 37,8ºС.
Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована, з ціанотичним відтінком, на задній стінці глотки
гіперплазія лімфоїдних фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон, тулуба зірчастий
геморагічний висип. Різко означена ригідність потиличних м'язів, позитивні симптоми Керніга,
Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв, АТ – 80/50 мм.рт.ст. Тони серця
приглушені. Над легенями везикулярне дихання, ЧД - 20 за хв. Живіт м'який, безболісний.
Печінка, селезінка не збільшені.
1. Попередній діагноз
Менінгококова інфекція. Менінгококцемія (генералізований форма), тяжкий стан.
Ускладнення: ІТШ ІІ ступеню. Синдром Вотерхауса-Фрідеріксена.

2. План обстеження.

1. Загальний аналіз крові.

2. Загальний аналіз сечі.
3. Біохімічний аналіз крові (загальний білок та його фракції, альбумін, тимолова проба,
заг./прямий/непрямий білірубін, АлАТ, АсАТ, креатинін, сечовина, ЛДГ 1,2, КФК, лужна
фосфатаза, електроліти(К, Na, Cl), глюкоза, прокальцитонін, СРБ).
4. Коагулограма.
5. Копрограма (аналіз калу на яйця гельмінтів).
6. Бактеріологічне дослідження слизу з носоглотки, крові,  на сироватковому або "шоколадному"
агарі з визначенням збудника і чутливості до антибіотиків.
7. Бактеріоскопія товстої краплі крові, ліквору (зафарбують метиленовим синім або за
Грамом у модифікації Калини) для ідентифікації збудника.
8. ПЛР на визначення ДНК N. Meningitidis.
9. РНГА крові з менінгококовим антигеном.
10. Люмбальна пункція.
11.Рентгенографія органів грудної клітки в прямій проекції.
12. ЕКГ.
13. Зішкріб з елементів висипки.
14. КТ головного мозку.
15. Консультація невролога.
16. Консультація офтальмолога.

План лікування.

1. Госпіталізація в інфекційне відділення.

2. Ліжковий режим.
3. Дієта №13 та вживання великої кількості рідини.
4. Левоміцетину сукцинат – 1,0 г розведений з 20 мл 0,9% NaCl в/в 4 рази на добу.
5. Дофамін – 175 мкг в 250 мл 0,9% розчині NaCl в/в.
6. Розчин Рінгера - 1400 мл в/в крапельно.
7. Поліглюкін - 500 мл в/в краплинно 1 раз на добу.
8. Парацетамол – 0,5 г в/в 2 рази на добу при підвищенні температури тіла більше ніж 38,5С.
14. Щотка Дмитро Станіславович
1.Критерії оцінки ефективності лікування менінгококової інфекції, тривалість етіотропної
терапії.

Показниками ефективності лікування менінгококового менінгіту є нормалізація

температури тіла та поліпшення стану хворого. На 5-6-ту добу лікування необхідний
контроль спинномозкової рідини. Основний критерій, який дає підставу для припинення
антибіотикотерапії, – зниження плеоцитозу до 33 клітин в 1 мкл ліквору з переважанням
лімфоцитів (75 % і більше). Вміст білка в лікворі може залишатися ще збільшеним
2. Характер, локалізація, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на
менінгококцемію.

Геморагічний висип зірчастого характеру, різного забарвлення і яскравості, щільний на

дотик (локалізація, характер – від петехій до значних крововиливів, деколи з
некротизацією), герпес на губах ТА НЕВЖЕ? крилах носа
3. Специфічна діагностика локалізованих форм менінгококової інфекції.

ПЛР дослідження виділень з носоглотки

4. Характерні зміни в ротоглотці у хворих при локалізованій дифтерії мигдаликів та
лакунарній ангіні.Вказати зміни.

При лакунарній ангіні зазвичай спостерігаються жовтувато-білі нальоти, що покривають

мигдалину повністю або у вигляді острівців.

При дифтерії мигдалики значно збільшені за розмірами, покриті суцільним нальотом

фібринозного характеру, що у більшості випадків поширюється за межі дужок.
5. Специфічні ускладнення при дифтерії.

Обструкція дихальних шляхів, серцеві ускладнення (серцева недостатність, раптова

смерть, тривалі порушення провідності, пошкодження клапанів), бактеріальна пневмонія,
сироваткова хвороба, пов'язана з лікуванням антитоксином.

Задача.

Хвора Н., 18 років, поступила у інфекційне відділення на перший день хвороби. Захворіла
гостро. Була застуда, підвищення температури тіла до 39, 5С, сильний головний біль,
ломота у м'язах. Через 4 години на шкірі тулуба і ніг помітила геморагичний висип.
Об-но: Хвора адинамічна, свідомість затьмарена, гіперестезії шкіри, температура тіла
37,8ºС. Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована, з ціанотичним відтінком, на задній
стінці глотки гіперплазія лімфоїдних фолікулів. На шкірі стоп, кистей, сідниць, стегон,
тулуба зірчастий геморагічний висип. Різко означена ригідність потиличних м'язів,
позитивні симптоми Керніга, Брудзинського. Тони серця приглушені, пульс 120 уд/хв, АТ
– 80/50 мм.рт.ст. Тони серця приглушені. Над легенями везикулярне дихання, ЧД - 20 за
хв. Живіт м'який, безболісний. Печінка, селезінка не збільшені.
Попередній діагноз: Менінгококова інфекція, менінгококцемія, гострий назофарингіт,
тяжкий стан. Інфекційно-токсичний шок ІІ ст.

Діагностика: Загальні аналізи крові та сечі, біохімічні аналізи крові та сечі, дослідження
ліквору, посів крові, ПЛР-тест, КТ та МРТ голови

Лікування: цефотаксим в/в 2–3 г кожних 6 год (або цефтріаксон в/в 2 г кожні 12 год
+ ванкоміцин 1 г кожні 8–12 год протягом 10–14 днів