Складова відділів

Будова Функція
ЗОВНІШНЄ ВУХО  
Вушна раковина
Утворена еластичним хрящем, вкрита шкірою, має закрути Спрямовує звукові хвилі до слухового проходу

Слуховий прохід
Барабанна перетинка
Трубка,  вистелена шкірою, усередину залозами виділяється Захищає від пересихання, потрапляння пилу, мікробів, передає
сірка звукові хвилі
СЕРЕДНЄ ВУХО  
Тонка пружна пластинка Коливання повітря перетворюються на механічні коливання.

Барабанна порожнина
Порожнина з повітрям Розміщені слухові кісточки

Слухові кісточки – молоточок, коваделко,

стремінце Найменші кісточки людини Проведення та підсилення звукової хвилі

Овальне вікно
Щілина барабанної порожнини, закрита мембраною Проведення звуку до внутрішнього вуха

Кругле вікно
Щілина барабанної порожнини, закрита мембраною Глушить звук

Євстахієва труба
Канал, що з'єднує барабанну порожнину і носоглотку Вирівнює середній тиск між зовнішнім та середнім вухом

ВНУТРІШНЄ ВУХО  
Кістковий лабіринт
Утвір в скроневій кістці Містить завитку та півколові канали

Завитка
Містить слуховий рецепторний апарат – кортіїв вузол Проводить та сприймає звук

Кортіїв орган
Слуховий рецепторний апарат Рецептори перетворюють механічну хвилю на електричний імпульс
Вушна раковина утворена еластичним хрящем, вкритим шкірою, і має
форму неправильної лійки з багатьма заглибинами і підвищеннями.
Нижній відділ вушної раковини (мочка) не має хряща і складається з
шкіри з товстим шаром жирової тканини.
У вушній раковині розрізняють закруток, що являє собою вільний край
вушної раковини, і протизакруток, який розміщений паралельно
закруткові і відокремлений від нього заглибиною. Протизакруток у
верхній своїй частині закінчується двома ніжками, які утворюють
трикутну ямку.Біля нижнього кінця протизакруток переходить у
невеликий горбик — протикозелок, який відокремлений вузькою
вирізкою від хрящового виступу — козелка, що міститься з протилежної
сторони на початку слухового проходу.
Козелок щитком прикриває початок зовнішнього слухового проходу і на
своїй внутрішній поверхні, оберненїй до слухового проходу, вкритий
волосками.

Вушна раковина прикріплена до луски вискової кістки зв’язками і

м’язами приблизно під кутом 45° і безпосередньо переходить
у зовнішній слуховий прохід. Слуховий прохід являє собою трубку,
довжина якої разом з козелком становить 3,5 см, а ширина залежить
від віку та індивідуальних особливостей. Він іде медіальне в глиб
вискової кістки і закінчується біля барабанної перетинки.
Слуховий прохід складається з двох відділів — перетинчасто-хрящового і кісткового.
Просвіт слухового проходу спочатку широкий, а на межі з кістковою частиною звужується
і далі знову розширюється до барабанної перетинки. Перетинчасто-хрящовий відділ
зовнішнього слухового проходу займає дві третини довжини всього слухового проходу, а
кістковий — одну третину. У перетинчасто-хрящовому відділі на нижній стінці є дві
поперечні щілини, закриті фіброзною тканиною. Через ці щілини інфекція з зовнішнього
слухового проходу може потрапити в ділянку привушноїслинної залози, і навпаки —
гнійник привушної залози може спорожнитися в слуховий прохід.
Слуховий прохід вистелений шкірою, яка в кістковому відділі дуже тонка і не містить
підшкірної жирової клітковини. В перетинчастій частині слухового проходу є сальні і
сіркові залози. За своєю будовою сіркові залози є видозміненими потовими залозами, що
виділяють особливу речовину бурувато-коричневого кольору — вушну сірку.
У слуховому проході розрізняють чотири стінки: передню, задню, верхню і нижню.
Передня стінка межує з суглобом нижньої щелепи.
Середнє вухо починається барабанною перетинкою - це тонка округла пружна сполучнотканинна пластинка
 діаметром приблизно 1 см і завтовшки 0,1 мм, яка відділяє зовнішнє вухо від середнього. Завдяки пружності при
взаємодії зі звуковими хвилями вона повторює їхні коливання і без змін передає їх на слухові кісточки середнього вуха.
Середнє вухо розміщене у барабанній порожнині – невеликий простір об'ємом близько 1см3, що знаходиться в
скроневій кістці. Порожнина відокремлена від зовнішнього вуха барабанною перетинкою, а від внутрішнього —
перетинкою овального вікна. Порожнина середнього вуха заповнена повітрям і сполучена з носоглоткою слуховою
трубою (євстахієвою трубою).
У барабанній порожнині розмішені три слухові кісточки – молоточок, коваделко, стремінце. Слухові кісточки – це
найменші кісточки тіла людини, які послідовно й напіврухомо сполучаються між собою: до барабанної перетинки
приєднаний молоточок, далі розміщається коваделко, потім стремінце, що впирається в овальне вікно.  Вони формують
систему важелів для підсилення сили коливання звукової хвилі від барабанної перетинки до мембрани овального вікна
майже у 20 разів (за  площею мембрана овального вікна значно менша від барабанної перетинки). Така будова
середнього вуха дає змогу сприймати навіть слабкі звуки. Слухові кісточки передають звукові коливання з зовнішнього

вуха у внутрішнє, одночасно посилюючи їх.

Закінчується середнє вухо кістковою стінкою з двома маленькими отворами: овальним вікном (веде до

внутрішнього вуха) та круглим вікном (веде  від внутрішнього вуха). Отвори, через які зовнішнє вухо переходить у
внутрішнє, затягнуті мембранними перетинкам
 Слухові кісточки: 1 – молоточок, 2 – ковадло,
3 – стремінце, 4 – барабанна перетинка.

Стремено складається з головки, яка суглобом зв’язана

з ковадлом, двох ніжок і підножної пластинки,
прикріпленої до країв овального вікна кільцевидною
зв’язкою. До головки стремена прикріпляється m.
stapedius, який за своєю функцією є антагоністом m.
tensor tympani. Барабанну порожнину і всі зазначені її
елементи вистилає тонка слизова оболонка сіруватого
кольору, що тісно зрощена з підлеглим окістям і вкрита
плоским епітелієм. В ембріональному періоді розвитку
плода і у новонароджених барабанна порожнина
заповнена міксоїдною тканиною, яка на кінець першого
року життя поступово розсмоктується.
 Середнє вухо розміщене у барабанній порожнині – невеликий
простір об'ємом близько 1см3, що знаходиться в скроневій кістці.
Порожнина відокремлена від зовнішнього вуха барабанною
перетинкою, а від внутрішнього — перетинкою овального вікна.
Порожнина середнього вуха заповнена повітрям і сполучена з
носоглоткою слуховою трубою (євстахієвою трубою).

Барабанна порожнина являє собою куб неправильної форми з

округлими краями. Вона вистелена слизовою оболонкою і
наповнена повітрям. У ній розрізняють три відділи: верхній,
середній і нижній. Такий поділ барабанної порожнини
виправданий у клініці вушних захворювань.
У барабанній порожнині розрізняють шість стінок: передню,
задню, верхню, нижню, зовнішню і внутрішню. Передня стінка в
нижній своїй частині межує з кістковим каналом внутрішньої
сонної артерії і являє собою тонку кісткову пластинку. У верхній
частині передньої стінки відкривається барабанний отвір слухової
труби. Задня стінка має вгорі овальний отвір, що веде в печеру
сосковидного відростка. Нижче є підвищення, поблизу якого через
невеликий отвір проходить у барабанну порожнину смаковий нерв
— барабанна струна.
Внутрішня стінка за своєю структурою найскладніша. На ній є підвищення, що виступає в
барабанну порожнину і відповідає основній частині завитки. Вгорі і ззаду від підвищення є
овальної форми отвір — овальне вікно, що сполучає барабанну порожнину з переддвер’ям
вушного лабіринту. Величина цього отвору дорівнює 2,5х1 мм; закриває його основна
пластинка стремена. Над овальним вікном проходить валик, що відповідає зовнішній стінці
каналу лицевого нерва. Внизу і ззаду від овального вікна лежить кругле вікно, яке сполучає
барабанну порожнину із завиткою. Цей отвір закритий так званою вторинною барабанною
перетинкою. Розміри отвору—1,5х2 мм. У барабанній порожнині містяться три слухові
кісточки: молоточок, ковадло і стремено. Молоточок складається з головки, яка міститься в
надбарабанному просторі і суглобом сполучається з ковадлом, шийки, рукоятки, короткого
бічного відростка, що виразно виступає як білувата плямка під час отоскопії, і довгого
переднього відростка. Молоточок фіксують три зв’язки і один м’яз (m. tensor tympani), який
починається і проходить у кістковому каналі над слуховою трубою. Ковадло складається з
тіла, яке лежить у надбарабанному просторі і суглобом сполучається з молоточком, довгого
відростка, що сполучається суглобовою поверхнею з головкою стремена, та короткого
відростка. Фіксують ковадло, крім двох суглобів, дві зв’язки.
Через спеціальний канал — євстахієву трубу – барабанна порожнина з'єднується з носоглоткою, а
через неї – з ротовою порожниною. Функція євстахівої труби - вирівнювати різницю тиску по обидва
боки барабанної перетинки (різниця між тиском у барабанній порожнині й тиском атмосферного
повітря погіршує гостроту слуху та зумовлює біль).

Слухова труба (євстахіва труба) - сполучає барабанну порожнину з

носоглоткою. Через трубу здійснюється вентиляція вуха і вирівнюється
повітряний тиск з обох боків барабанної перетинки. Довжина труби —
3,0—3,5 см. Слухова труба складається з двох конусовидних трубок —
кісткової (одна третина) і перетинчасто-хрящової (дві третини). Кісткова
частина труби прилягає до барабанної порожнини, а хрящова — до
глоткового устя. Слухова труба вкрита слизовою оболонкою, вистеленою
миготливим циліндричним епітелієм, війки якого рухаються в бік
носоглотки, виштовхуючи туди бактерії та інші сторонні речовини.
Позаду носоглоткового отвору слухової труби є заглибина —
розенмюллерова ямка. У нормальному стані стінки хрящового відділу
труби завжди прилягають одна до одної і просвіт труби відкривається
тільки підчас ковтання з участю певної групи м’язів
ВНУТРІШНЄ ВУХО, АБО ЛАБІРИНТ. 

Внутрішнє вухо розміщується в глибині

скроневої кістки черепа. Воно  представлене
лабіринтом - системою порожнин і каналів,
заповнених рідиною — ендолімфою та
перилімфою. У лабіринті містяться одразу два
органи: орган слуху — завитка й орган рівноваги
— вестибулярний апарат.
Завитка  — основна слухова частина органу
слуху, бо містить рецепторний слуховий апарат. 
БУДОВА ЗАВИТКИ. 

Завитка – кісткова трубка діаметром лише 9 мм, яку вкриває основна мембрана.
Завитка спірально закручена у 2,5 оберти та заповнена рідиною, що проводить звукові
коливання.  Основа завитки звернена до внутрішнього слухового проходу.
Усередині розміщуються дві подовжні мембрани: нижня (базальна) мембрана утворена
щільною сполучною тканиною, а верхня вестибулярна — тоненькою одношаровою
сполучною тканиною.
Подовжні мембрани розділяють канал завитки на три частини — верхній, середній і
нижній канали. Верхній і нижній канали сполучаються у верхівці завитки, є заповненими
перилімфою, а середній канал заповнений ендолімфою. Звук від мембрани овального
вікна середнього вуха йде по верхньому каналі  завитки до верхівки, потім нижнім
каналом доходить до мембрани круглого вікна, де глушиться. Рідини, що містяться в
каналах завитки, є передавальною ланкою, яка доносить енергію звукових коливань до
покривної мембрани кортієва органа.
Середній канал відмежовується від нижнього каналу базальною мембраною, на якій
розташовані чутливі волоскові клітини, а від верхнього -  відділяється вестибулярною
мембраною, до якої прикріплюється покривна мембрана волоскових клітин. 
Вся ця структура середнього каналу, утворена мембраною з волосковими клітинами, що
торкаються покривної мембрани, отримала назву кортіївого органа - рецепторний
апарат слухової сенсорної системи
Завитка
Як розрізняються звуки різної частоти.
Кортіїв орган розділений на ділянки, кожна з яких відповідає за сприйняття хвиль певної частоти.
Наприклад, хвилі високої частоти від звуку дзвоника сприймаються в середній частині завитки.
Хвилі низької частоти звуку оркестрової туби сприймаються верхівкою завитки.
Висота звука, який ми сприймаємо, визначається  з якої ділянки кортієвого органа надійшов
сигнал
 Теории слуха.
+Резонансная теория Гельмгольца. Согласно этой теории, в улитке возникают явления
механического резонанса в отношении звуковых колебаний различных частот. По аналогии со
струнными инструментами звуки высокой частоты приводят в колебательное движение участок
основной мембраны с короткими волокнами у основания улитки, а звуки низкой частоты — в
колебательное движение участок мембраны с длинными волокнами у верхушки улитки. При
подаче и восприятии сложных звуков одновременно начинает колебаться несколько участков
мембраны. Чувствительные клетки спирального органа воспринимают эти колебания и
передают по нерву слуховым центрам. На основании изучения теории Гельмгольца можно
сделать три вывода:
1) улитка является тем звеном слухового анализатора, где возникает первичный анализ
звуков;
2) каждому простому звуку присущ определенный участок на основной мембране;
3) низкие звуки приводят в колебательное движение участки основной мембраны,
расположенные у верхушки улитки, а высокие — у ее основания.
Гидродинамическая теория. Исследования последнего времени показывают, что под
влиянием звуков в лимфе улитки происходят сложные гидродинамические процессы. Это
послужило основанием для создания Бекеши и Флетчером гидродинамической гипотезы
слуха, которая значительно расширяет резонансную теорию Гельмгольца.
Прямое изучение механических свойств основной мембраны показало, что ей не свойственна
высокая механическая избирательность. Звуковые волны различных частот вызывают
движения основной мембраны на довольно больших ее участках. Прямые наблюдения с
регистрацией колебаний основной мембраны показали, что звуки определенной высоты
вызывают на основной мембране «бегущую волну». Гребню этой волны соответствует
большее смещение основной мембраны на одном из ее участков, локализация которого
зависит от частоты звуковых колебаний. По мере повышения звука прогиб основной
мембраны смещается. Наиболее низкие звуки приводят к прогибанию мембраны у верхушки
улитки. Основная мембрана смещается на гребне «бегущей волны» и, колеблясь, вызывает
деформацию сдвига в волосковых клетках спирального органа над этим участком мембраны.
Кортіїів орган.
Кортіїв орган - рецепторний апарат слухового
аналізатора, що містить рецептори й опорні
клітини. 
Функція кортієвого органа - перетворення
механічної енергії коливань на електричну
енергію нервових імпульсів тої самої частоти.
Рецептори (механорецептори, або слухові
рецептори) кортієвого органа - це волоскові
клітини  – спеціалізовані видозмінені епітеліальні
клітини з тоненькими виростами — волосками,
зануреними в желеподібну покривну мембрану,
що накриває клітини. У органі міститься 24-30 тис.
волоскових клітин, а кожна рецепторна клітина
міститься до 70 волосків. До волоскових клітин
також підходять дентрити чутливих клітин, по
аксонах яких, що формують слуховий нерв,
передається імпульс до центральної нервової
системи. 
 Кортіїв орган був описаний італійським  вченим
Альфонсом Корті (1822—1876), на честь якого
названий.