Лекція №7

ЧИСЕЛЬНЕ ІНТЕГРУВАННЯ

7.1. Основні поняття

Багато практичних задач зводяться до обчислення визначених

інтегралів функцій , наприклад, задачі обчислення площ фігур,

визначення роботи змінної сили тощо.

Нагадаємо деякі поняття, необхідні для подальшого викладення.
Нехай функція задана на відрізку . За допомогою точок
, , …, розіб’ємо відрізок на елементарних відрізків (і=1, 2,
…, n), причому , (рис. 1). На кожному з цих відрізків виберемо
довільну точку . Через позначимо добутки значення функції в

цій точці на довжину елементарного відрізка :

, (1)
Складемо суму всіх таких добутків Sn:

. (2)

Суму називають інтегральною сумою.

Визначеним інтегралом від функції на відрізку називають
границю інтегральної суми за умови нескінченого збільшення числа точок
розбиття; при цьому довжина максимального з елементарних відрізків
прямує до нуля:

(3)

Геометричну ілюстрацію введених понять для випадку

наведено на рис. 1:

1
 Рис. 1. Геометрична ілюстрація визначеного інтеграла

Абсцисами точок є значення , ординатами – значення .

Вирази (1) за описують площі елементарних прямокутників,
інтегральна сума (2) – площу ступінчастої фігури, утвореної цими
прямокутниками. За умови нескінченого збільшення числа точок розбиття
верхня межа фігури (ламана) переходить у лінію . Площа отриманої
фігури, яку називають криволінійною трапецією, й дорівнює визначеному
інтегралу (3). Тобто обчислення визначеного інтеграла геометрично
зводиться до обчислення площі криволінійної трапеції, обмеженої графіком
підінтегральної функції , відрізком вісі абсцис і прямими х=а та
х=b.
Теорема про існування визначеного інтеграла: Якщо функція
неперервна на відрізку , то границя інтегральної суми існує та не
залежить а ні від способу розбиття відрізка на елементарні відрізки, а ні
від вибору точок .
У багатьох випадках, коли підінтегральна функція задана в
аналітичному вигляді й відома її первісна , визначений інтеграл від цієї

2
функції може бути обчислений за формулою Ньютона-Лейбніца. Згідно цієї
формули визначений інтеграл дорівнює приросту первісної на відрізку
інтегрування:

, де .

Проте на практиці цю формулу не завжди можна використати, зокрема

у випадках, коли: 1) вид функції не допускає безпосереднього
інтегрування, т. б. первісну не можна виразити аналітично в елементарних
функціях; 2) підінтегральна функція задана таблицею значень на кінцевій
множині точок хі й тоді саме поняття первісної втрачає сенс.
У подібних випадках застосовують чисельні методи інтегрування.
Наприклад, для обчислення інтегралів у першому випадку підінтегральну
функцію можна представити у вигляді степеневого ряду (ряду Тейлора). Це
дозволить звести обчислення інтеграла від складної функції до інтегрування
багаточлена, представленого кількома першими членами ряду.
Однак, більш універсальними методами, які працюють в обох
випадках, є методи чисельного інтегрування, засновані на апроксимації
підінтегральної функції за допомогою інтерполяційних багаточленів.

7.2. Постановка задачі чисельного інтегрування

Задача чисельного інтегрування полягає у знаходженні наближеного

(із заданою точністю) значення визначеного інтеграла за заданими

(або обчисленими) значеннями підінтегральної функції у деяких точках

(вузлах) відрізка .
Наближене (чисельне) визначення однократного інтеграла називають
механічною квадратурою, а відповідні формули чисельного інтегрування –
квадратурними формулами.

3
 Методи чисельного інтегрування засновані на апроксимації
підінтегральної функції на відрізку інтегрування деякою функцією
більш простого вигляду (наприклад, інтерполяційним багаточленом
Лагранжа або Ньютона) та припущенні, що

У цьому випадку функція має бути такою, щоб інтеграл

обчислювався безпосередньо. Такий підхід зручний тим, що алгоритми

методів чисельного інтегрування легко реалізуються на комп’ютері і
дозволяють отримати результат із достатньою точністю.
Ми будемо використовувати локальну (рос. кусочную) інтерполяцію. Це
дозволить наближено замінити визначений інтеграл інтегральною сумою (2).
У залежності від способу її обчислення отримують різні методи чисельного
інтегрування.
Розглянемо деякі з них.

7.3. Методи прямокутників

Найпростішим методом чисельного інтегрування є метод

прямокутників. Він безпосередньо використовує заміну визначеного
інтеграла інтегральною сумою (2), тобто інтерполяцію нульового порядку. В
якості точок можуть обиратися ліві чи праві межі
елементарних відрізків (рис. 2).

4
 Метод лівих прямокутників Метод правих прямокутників
Рис. 2. Геометрична інтерпретація методів прямокутників

Позначивши , , отримуємо формули методу

прямокутників.
Формула лівих прямокутників:

Формула правих прямокутників:

Широко вживаним й більш точним є вид формули прямокутників, що

використовує значення функції в середніх точках елементарних відрізків (у
напівцілих вузлах хі+1/2):

Це – формула середніх прямокутників:

Важливим частковим випадком розглянутих формул є їхнє

застосування для чисельного інтегрування з постійним кроком:

=const, . Величину h називають кроком інтегрування.

У такому випадку формули прямокутників спрощуються:

5
 Формула лівих прямокутників: . (4)

Формула правих прямокутників: . (5)

Формула середніх прямокутників: . (6)

7.4. Метод трапецій

Метод трапецій використовує лінійну інтерполяцію, тобто

інтерполяцію першого порядку. Геометрично графік функції
представляє собою ламану, що з’єднує точки , (рис. 3).

Рис. 3. Геометрична інтерпретація методу трапецій

У цьому випадку площа всієї фігури (криволінійної трапеції)
складається з площ елементарних прямолінійних трапецій (рис. 3). Площа
кожної такої трапеції – si – дорівнює добутку півсуми основ на висоту:

, .
6
 Додавши отримані вирази, отримуємо формулу трапецій для
чисельного інтегрування:

. (7)

Важливим частковим випадком розглянутих формул є їхнє

застосування під час чисельного інтегрування з постійним кроком

=const, .

Формула трапецій в цьому випадку приймає вигляд:

. (8)

7.5. Уточнена формула чисельного інтегрування

На основі формул прямокутників і трапецій можна отримати уточнені

значення інтегралів, якщо врахувати характер похибок цих формул.
Похибка формули прямокутників на кожному елементарному відрізку
приблизно вдвічі більша і має інший знак, ніж похибка формули
трапецій. На підставі цього можна записати уточнену формулу для
обчислення визначеного інтеграла з використанням значень та ,
обчислених за методами прямокутників (І1) і трапецій (І2):

Оскільки похибка чисельного інтегрування визначається кроком

розбиття, то, зменшуючи його, можна досягти більшої точності. Щоправда,
збільшити число точок можна не завжди: якщо функція задана таблицею свої
значень, то доводиться обмежуватися заданою множиною точок. Підвищення
точності у цьому випадку може буди досягнуто за рахунок підвищення
степеня інтерполяційного багаточлена.

7
 7.6. Формули чисельного інтегрування вищих порядків.
Метод Сімпсона

Метод Сімпсона використовує квадратичну інтерполяцію.

Відрізок інтегрування розіб’ємо на парне число n рівних частин із
кроком h. На кожному елементарному відрізку , , …, ,
…, замінимо підінтегральну функцію інтерполяційним
багаточленом другого степеня (наприклад, багаточленом Лагранжа або
Ньоютона):
, .
Коефіцієнти цих квадратних трьохчленів можуть бути знайдені з умови
рівності багаточлена та функції у вузлах інтерполяції.
Геометрично на кожному відрізку замінемо дану криву
параболою другого степеня, що проходить через точки
та , (рис. 4):

Рис. 4. Геометрична інтерпретація методу Сімпсона

Площа криволінійної трапеції наближено дорівнює сумі елементарних

8
площ так званих параболічних трапецій. Тому формулу Сімпсона називають
також формулою парабол.
Неважко показати, що елементарна площа параболічної трапеції на
відрізку може бути обчислена за допомогою визначеного інтеграла

на відрізку :

і так далі...
Враховуючи, що n – парне, провівши такі ж самі обчислення для
кожного елементарного відрізка , та додавши
отримані вирази одержимо:

(9)

Цю формулу називають формулою Сімпсона.

Метод Сімпсона має більшу точність, аніж методи прямокутників і
трапецій окремо, але однаковий порядок точності у порівнянні з
комбінуванням методів прямокутників і трапецій. Проте, слід враховувати,
що формула комбінованого методу потребує двократного обчислення
інтеграла різними методами, що ускладнює розрахунок. Крім того, для
методу Сімпсона потрібно майже вдвічі менше табличних значень функції,
оскільки для методу прямокутників потрібні додаткові значення у напівцілих
вузлах.
Розглянуті квадратурні формули прямокутників, трапецій та Сімпсона
називають канонічними.

9
10
Рекомендована література:
1. Брановицька, С. В. Обчислювальна математика та програмування.
Обчислювальна математика в хімії і хімічній технології : підручник / С. В.
Брановицька, Р. Б. Медведєв, Ю. Я Фіалков ; НТУУ "КПІ". - Київ :
Політехніка, 2004. – С. 99-107.
2. Волков, Е. А. Численные методы : учебное пособие / Е.А. Волков. – 5-
е изд., стер. – СПб.: Издательство «Лань», 2008. – С. 105-115.
3. Фельдман, Л.П. Чисельні методи в інформатиці / Л.П. Фельдман, А.І.
Петренко, О.А. Дмитрієва. – К. : Видавнича група BHV, 2006. – С. 221-235.
4. Турчак Л. И. Основы численных методов: Учеб. пособие / Л.И.
Турчак. – М.: Наука. Гл. ред. физ.-мат. лит., 1987. – С.92-113.

11