ФІЗІОЛОГІЯ ВЕГЕТАТИВНОЇ

НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
•1801 - Ф. Біша - ВЕГЕТАТИВНІ ПРОЦЕСИ

•1907- І. Рейл - ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА

СИСТЕМА

1903 - Дж. Ленглі (анг. фізіолог) –

АВТОНОМНА НЕРВОВА СИСТЕМА
«Ми не є хазяї, а лише свідки
частоти серцебиття, скорочень
шлунка і кишечника.
Їх робота відбувається поза
нашої волі».
Джон Ленглі, 1903 р.
 Автономна НС – це комплекс
центральних і периферичних
клітинних структур, які регулюють
потрібний для адекватної реакції
всіх систем функціональний рівень
внутрішнього життя організму
 Вегетативна
нервова система
• Симпатична нервова система

• Парасимпатична нервова система

• Метасимпатична (ентеральна)
нервова система
 Відділи ВНС
парасимпатичний симпатичний

Метасимпатичний
(внутрішньоорганні нервові мережі в серці,
травному тракті, сечовому міхурі, бронхах)
Симпатична система
Парасимпатична система
 Метасимпатична н.с.
(приклад саморегуляції)
А – внутрішньоорганна
саморегуляція через
інтрамуральний ганглій;
Б — позаорганна
саморегуляція через ганглій
вегетативної нервової
системи (периферичний);
В — позаорганна
саморегуляція через
центральну нервову
систему:
1, 2, 3—бульбарний,
гіпоталамічний, корковий
рівні регуляції відповідно;
Иг— інтрамуральні ганглії
• В звичайних умовах внутрішні органи в
своїй діяльності автономні
(не підпорядковані волі людини);

• Їх діяльність протікає безперервно,

навіть під час сну;

• В протилежність цьому, діяльність

поперечно-смугастої мускулатури
контролюється свідомістю, тобто є
довільною.
• Характерною структурною відмінністю ВНС від
соматичної є наявність двох перифериних нейронів -
прегангліонарного і постгангліонарного, який являє
собою аналог мотонейрона, винесений на периферію,
за межі спинного мозку

• В симпатичній ВНС цей нейрон розташований в ганглії,

в парасимпатичній - інтрамурально, в стінці органа,
який іннервується

• В останній час, крім вказаних двох відділів, в складі

ВНС почали виділяти ще один – метасимпатичну або
ентеринову ВНС, представлену комплексом
інтрамуральних нервових утворень в кишечнику, які
забезпечують складну координацію гладко-м’язових
елементів кишечника при організації його моторики і
перистальтики.
 Відмінності вегетативної НС від
соматичної
• 1. Наявність прегангліонарного і
постгангліонарного нейрона в складі
рефлекторної дуги ВНС

• 2. Перерізка передніх корінців спинного мозку

вкликає різні зміни в еферентній частині
соматичної і вегетативної дуги
В соматичній → перерізка відокремлює тіло
мотонейрона від його аксона, що призводить
до дегенерації останнього і розвитку в тканинах
іннервованого органа глибоких трофічних
порушень і розладів функції
• На органи, які іннервує ВНС, перерізка передніх
корінців впливає меньше, тому що дегенерації
піддається тільки прегангліонарне волокно.
• Безпосередня іннервація тканин при цьому не
порушується. Органи продовжують працювати,
трофіка їх не страждає.

• Но механізми, які координують діяльність різних

внутрішніх органів, випадають, робота органа
децентралізується, він починає працювати
автономно, незалежно від впливу вище розташованих
центрів.
• Органи продовжують отримувати імпульсацію від
вегетативних гангліїв, підтримуючи свою роботу.
Саме з-за цього Ленглі назвав ВНС автономною
• 3. Відмінності ВНС від СНС в особливостях
виходу волокон з мозку
• Соматичні волокна виходять з кожного
сегмента стовбура і спинного мозку
• Вегетативні → зібрані вибірково в деяких
відділах - краніальному, торако-люмбальному і
сакральному. Краніальний, в свою чергу,
складається з средньомозкового і бульбарного
відділів.
• 4. Соматичні волокна мають чіткий
сегментарний розподіл, вегетативні – не мають.
Більшість органів мають подвійну вегетативну
іннервацію (симпатичну і парасимпатичну або
ентеральну).
• 5. Волокна ВНС мають діаметр 8-5
мікрон і швидкість проведення 1-3 м/с.
Соматичні – відповідно 12-14 мікрон і 70-
120 м/с.

• 6. Збудливість соматичних нервів вища,

ніж вегетативних: їх хронаксія 0,1-0,8 мс,
тоді як у вегетативних 1,0-2,0 мс.
• Внаслідок більш низької збудливості і
меньшої швидкості проведення збудження
реакції ВНС мають більш повільний і
інертний характер, ніж реакції СНС.
• 7. Особливу роль в функціях ВНС грають
т.з. аксон-рефлекси і короткі вегетативні
рефлекси.

• Аксон-рефлекси відрізняються від істинних

тим, что при них не відбувається передача
збудження з рецепторного нейрона на
ефекторний. Вони можуть виникати, якщо
аксони пре- і постгангліонарних нейронів
розгалужуються так, що одна гілка іннервує
один орган, а друга – інший або іншу частину
органа.
• Аксон-рефлекторне походження має,
наприклад, розширення судин в області
запалення або при механічному (хімічному)
подразненні шкіри (наприклад, гірчичником).
 Схема аксон-рефлекса

1 – спінальний
ганглій

2 – чутливий нерв

5 – колатераль аксона
4 – судини
шкіри

3 – шкірні
рецептори
• 8. Характерним для ВНС є феномен
широкої мультиплікації.

• Суть цього явлення → одне

прегангліонарне волокно здатно
утворювати синапси на багатьох
гангліонарних нейронах.

• При цьому між числом пре- і

постгангліонарних волокон досягається
відношення 1:32.
 Вегетативний ганглій
Прегангліонарне волокно

Нікотиновий рецептор

Прегангліонарний
синапс (АХ)

Постгангліонарні волокна
Відмінності вегетативної і соматичної нервової
системи
ПРИЗНАКИ Вегетативная Соматическая
Органы-мишени Гладкие мышцы, мио- Скелетные мышцы
кард, железы, жировая
ткань, органы иммуни-
тета
Ганглии Паравертебральные, Локализованы в ЦНС
Превертебральные и
органные
Число эфферен- Два Один
тных нейронов
Эффект Возбуждающий или Возбуждающий
стимуляции Подавляющий
Типы нервных Тонкие миэлинизиро- Миэлинизированные
волокон ванные или немиэли- быстрые
низированные,
медленные
СОМАТИЧНА І ВЕГЕТАТИВНА РЕФЛЕКТОРНІ ДУГИ
 Ієрархія утворень вегетативної нервової
системи
1. Перший поверх представлений
інтрамуральним сплетінням
(метасимпатичною НС).
2. Другий поверх представлений
паравертебральними і превертебральними
гангліями, в яких можуть замикатися
вегетативні рефлекси.
3. Третій поверх – центральні структури
симпатичної і парасимпатичної системи
(скупчення прегангліонарних нейронів в
стовбурі мозку і в спинном мозку).
4. Четвертий поверх представлений вищими
вегетативними центрами: гіпоталамусом,
ретикулярною формацією, мозжочком,
базальними гангліями, корою великих півкуль
 Ієрархія в
управлінні
внутрішніх
органів
 Центри ВНС
• Низшими центрами, які відносяться до центрального
відділу ВНС, є парасимпатичні ядра краніо-
бульбарного і сакрального відділів, представлені
скупченнями клітинних тіл еферентних нейронів
парасимпатичної НС, аксони яких виходять на
периферію в складі 3,7,9, и 10 пар черепно-мозкових і 1
- 4 крижових нервів.

• До низших центрів ВНС відносяться також

симпатичний центр, розташований в спинному
мозку від 1-2 грудного до 2-4 поперекових
сегментів.
• Спінальні і краніальні вегетативні центри пов’язані з
надсегментарними центрами (з гіпоталамусом).
 Роль гіпоталамуса в діяльності ВНС
• Він є центром, який здійснює інтеграцію
вегетативних процесів під регулюючим контролем
коркових центрів, з якими він має широкі з’вязки.

• Ядра гіпоталамічної області поділяються на 3 групи:

передні, средні і задні.
• Передня група має відношення до регуляції
парасимпатичної НС, а задня - симпатичної.

• Так, подразнення електричним струмом гіпоталамічних

ядер задньої групи приводить до появи ознак,
характерних для збудження симпатичного відділу ВНС
– розширення зіниць, підвищення активності
піломоторів, почащення сердцебття, підвищення АД,
гальмування рухової активності ШКТ та інш.
• В умовах нормальної життєдіяльності
гіпоталамус здійснює регуляцію ВНС за
допомогою нисхідних еферентних шляхів, які
починаються з цих груп ядер.

• Крім прямих нервових впливів на діяльність

внутрішніх органів, гіпоталамус може
впливати на них і гуморальним шляхом →
завдяки нейросекреторним впливам
гіпоталамуса на гіпофіз.
 Функції
вегетативної
нервової
системи
• Основна функція ВНС–регуляція діяльності внутрішніх
органів.
• 1. Симпатична НС викликає:
• мобілізацію діяльності життєво важливих органів;
• підвищує енергоутворювання в організмі – за рахунок
активації процесів глікогеноліза, глюконеогенеза,
ліполіза;
• робить ерготропний вплив.

• 2. Парасимпатична НС має трофотропну дію, сприяє

відновленню порушеного під час активності організму
гомеостаза.

• 3. Метасимпатична НС впливає на м’язові структури в

ШКТ, регулюючи його моторику, і в серці, регулюючи
його скоротливну активність.
• Відомий потрійний характер впливу ВНС на
тканини і органи:
• пусковий або коригуючий - приводить в
діяльний стан той чи інший орган або змінює
його функцію;
• судинно-руховий – полягає в тому, що
шляхом зміни просвіту судин збільшується
або зменшується кровопостачання данного
органа;
• трофічний - за рахунок якого змінюється
інтенсивність обміну речовин в тканинах. В
такому випадку складаються сприятливі
умови для роботи органа.
• ВНС притаманні всі три види впливу, з
акцентом на другий і третій, тоді як
соматична НС володіе здебільшого
пусковою функцією. У ВНС перша
функція більш коригуюча, ніж пускова.

• Однією з відмінних властивостей ВНС є

більш активне виділення нею
медіаторів і більша питома вага їх в
передачі збудження на тканини.
 Медиаторні особливості ВНС
• Волокна ВНС розділяються на адренергічні і
холінергічні, які виділяють на своїх закінченнях
відповідно норадреналін або ацетилхолін.

• Парасимпатичні волокна всі являються

холінергічними.
• Симпатичні прегангліонарні - холінергічні,
постгангліонарні - адренергічні.
• Існують виключення→ періферичні симпатичні
волокна, які іннервують потові залози, мозкову
речовину наднирників і судини серця - холінергічні.

• Симпатичні ефекти більш тривалі за часом і

захоплюють широкі області.
• Парасимпатичні – більш короткочасні та більш
локальні, т.щ. холінестераза більш активна, ніж
моноаміноксидаза, що руйнує норадреналін.
МЕДИАТОРИ ПЕРИФЕРИЧНОЇ ВНС
 МЕДИАТОРНІ МЕХАНІЗМИ
ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
МЕДИАТОР РЕЦЕПТОР МЕХАНИЗМ ЭФФЕКТА

АЦЕТИЛХОЛИН НИКОТИНОВЫЙ АКТИВАЦИЯ

N – ХОЛИНОРЕЦЕПТОР Na+ – K+-каналов

МУСКАРИНОВЫЕ ЭФФЕКТ НА ЦаМФ, цГМФ, ИФ3,

АЦЕТИЛХОЛИН М1,М 2,М 3,М 4 - G-ПРОТЕИН ОПОСРЕДОВАННЫЙ
ХОЛИНОРЕЦЕПТОРЫ ЭФФЕКТ НА К+ -КАНАЛЫ

1, 2,  1,  2 – ЭФФЕКТ НА цАМФ, ИФ3,

НОРАДРЕНАЛИН АДРЕНОРЕЦЕПТОРЫ ФОСФОЛИПАЗУ С, G-ПРОТЕИН
ОПОСРЕДОВАННЫЙ ЭФФЕКТ НА
К+и Са++КАНАЛЫ
-
• Парасимпатична нервова система –
частина вегетативної нервової системи,
періферичні ганглії якої знаходяться в
стінці іннервованих органів
(інтрамурально).

• Іннервує всі внутрішні органи і частину

кровоносних судин, приймає участь в
регуляції сталості внутрішнього
середовища організму.
• Центри знаходяться в області
среднього і довгастого мозку, а також в
сакральному відділі спинного мозку.
Універсальний характер симпатичної іннервації
• Симпатична система іннервує всі внутрішні
органи та різні відділи ЦНС: волокна її
відділяються від превертебральних гангліїв і
через задні корінці прямують в спинний мозок,
проходячи в ньому вверх і вниз. Потрапляють
вони і в головний мозок, іннервуючи його відділи.
Отримують симпатичну іннервацію і поперечно-
смугасті м’язи.

• Кровоносні судини повсюди мають симпатичну

іннервацію, і, отож, вегетативні нерви проникають
в усі органи разом із судинами.
• Ссенс настільки багатої симпатичної іннервації →
адаптаційно – трофічна функція.
 Адаптаційно-трофічний вплив НС
• Про участь нервової системи в трофіці, тобто
в живленні тканин, відосо з часів І.П. Павлова

• Було показано, якщо подразненням рухового

нерва довести м’яз до втоми, а потім
подразнювати симпатичні нерви, що
підходять до нього, то додавання подібного
подразнення приводить до активації
скорочень втомленого м’яза (феномен
Орбелі-Гінецинського) →таке підвищення
працездатності м’яза не пов’язане з
покращенням кровообігу, а є результатом
стимуляції обмінних процесів.
• Нейрон та структура, яка ним іннервується,
утворюють регіонарний трофічний контур, в
якому відбувається постійний взаємний обмін
трофічними факторами, що іменуються
трофогенами або трофінами.

• Дістрофічні порушення (виразки) – наслідок

дефіцита в денервованих тканинах трофічних
факторів, контролюючих генетичний апарат.
• Відбувається порушення діяльності генома
денервованих структур ⇒ порушується синтез
білків та не відновлюються внутрішньоклітинні
структури, що руйнуються, розгальмовуються
супресовані в нормі гени, з’являються нові білки.
 Взаємовідносини між симпатичною і
парасимпатичною НС
• В ряді випадків впливи симпатичної
і парасимпатичної НС носять
протилежний характер.

• Відомо, що симпатичні нерви

стимулюють діяльність серця, а
блукаючий нерв її гальмує,
симпатична система гальмує
діяльність гладких м’язів кишечника,
а парасимпатична – стимулює її.
• Слід пам’ятати, що такі "антагоністичні"
відношення проявляються не завжди і не
всюди. В ряді органів функціональний
антагонізм відсутній.

• Невірно говорити про антагоністичні

відношення симпатичних нервів, які
розширюють зіниці, і парасимпатичних, які
зіниці звужують. В цьому випадку обидва типи
волокон роблять стимулюючий вплив, але на
різні м’язи. Навіть тоді, коли орган має і
симпатичну і парасимпатичну іннервацію,
антагонізм часто відсутній.
• Так, для слюних залоз секреторними для рідкої
фази є парасимпатичні волокна, а для
ферментів – симпатичні нервові волокна.
Симпатичні і парасимпатичні ефекти

ОРГАНЫ Симпатическая Парасимпатическая

Сердце положительных вида
4 отрицательных вида
4
действия () действия
Мышцы бронхов Расслабление () Сокращение

Железы бронхов Увеличение секреции () Снижение секреции

Снижение секреции ()
Слезные железы Увеличение секреции () Увеличение секреции

Слюнные железы Рост секреции слизи () Рост секреции воды

Рост секреции амилазы ()
Секреция инсулина Увеличение () Увеличение

Мочеточник Сокращение и тонус () Сокращение и тонус

Желудок и кишечник Падение сокращений и Рост сокращений и тонуса

тонуса (, ) Расслабление сфинктера
Сокращение сфинктера () Увеличение секреции
Падение секреции ()