Міністерство освіти і науки України

Дніпровський державний аграрно-економічний університет

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра фізіології та біохімії сільськогосподарських тварин

МЕ
М ТО
ЕТ ДИ
ОД ЧН
ИЧ РЕ
НІІ Р КО
ЕК МЕ
ОМ НД
ЕН АЦ
ДА ЦІІЇЇ
((Р шиитт))
Рооббооччиийй ззоош
до лабораторних занять з дисципліни
«Експериментальна клінічна та екологічна фізіологія»
ОНП "Ветеринарна медицина" за спеціальністю 211
«Ветеринарна медицина» для здобувачів третього
(освітньо-наукового) рівня вищої освіти «Доктор
філософії (PhD)» (Частина І)
Здобувача вищої освіти курсу групи

(П. І. Б.)

Дніпро – 2021
 Степченко Л. М. Методичні рекомендації (Робочий зошит) до лабораторних
занять з дисципліни «Експериментальна клінічна та екологічна фізіологія» ОНП
"Ветеринарна медицина" за спеціальністю 211 «Ветеринарна медицина» для
здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти «Доктор філософії
(PhD)» (Частина І); Дніпр. держ. аграр.-екон. ун-т, кафедра фізіології та біохімії с.-г.
тварин. Д.: РВВ ДДАЕУ, 2021. - 44 с.

Укладач: к. біол. н., проф. Степченко Л. М.

Рецензент: Масюк.Д.М. – д. вет. н., професор кафедри фізіології та

біохімії с.-г. тварин ДДАЕУ

Робочий зошит створений для забезпечення головних положень дисципліни

«Експериментальної клінічної та екологічної фізіології» для аспірантів ОНС
доктор філософії (PhD) за спеціальністю 211 “Ветеринарна медицина“, які
формують модель майбутнього фахівця.
Частина І складається з розділів: «Вчення про функціональні системи, процеси
саморегу-ляції, нервова, гуморальна та імунна види регуляції, гомеостаз та
гомеокінез. Вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на процеси гомеостазу та
гомеокінезу. Екологічні аспекти у фізіології тварин. Роль біологічних (ціркадних)
ритмів організму тварин. Історія експериментальної фізіології.», «Клінічна
експериментальна фізіологія. Взаємозв’язок загальних фізіологічних показників зі
станом здоров’я тварин. Роль гематологічних та показників серцево-судинної і
дихальної систем для оцінки впливу факторів та визначення функціонального стану
тварин. Процес травлення як зовнішня начальна фаза обміну речовин».

Розглянуто на засіданні кафедри фізіології та біохімії с.-г. тварин,

протокол № 3 від 24 вересня 2021 р.

Розглянуто та схвалено науково-методичною радою факультету ветеринарної

медицини, протокол № 2 від 26 жовтня 2021 р.

© Л .М. Степченко, 2021

© Кафедра фізіології та біохімії сільськогосподарських тварин, 2021
© Дніпровський державний аграрно-економічний університет, 2021
 ЗМІСТ
Лабораторне заняття № 1-2
ГОМЕОСТАЗ ЯК ПОСТІЙНИЙ СТАН ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
ГОМЕОСТАЗ ТА АДАПТАЦІЯ.
ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМУ
РЕГУЛЯЦІЯ ЗА ПРИНЦИПУ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ
АДАПТАЦІЯ ДО АГЕНТІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
ТИПИ АДАПТАЦІЇ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД РІВНЯ СИСТЕМ ЩО РЕГУЛЮЮТЬСЯ
ПРИРОДНІ ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ.
ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА.
ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ.
ЕКОЛОГО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВАРИН.
ФУНКЦІОНАЛЬНІ СИСТЕМИ
Лабораторне заняття № 3-4
ФІЗІОЛОГІЯ ЗБУДЛИВИХ ТКАНИН
ТЕХНІКА ПРОВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ
ОЗНАЙОМЛЕННЯ З АПАРАТУРОЮ, ОБЛАДНАННЯМ ТА ПІДДОСЛІДНИМИ
ТВАРИНАМИ У ФІЗІОЛОГІЧНІЙ ЛАБОРАТОРІЇ.
ФІЗІОЛОГІЯ М’ЯЗІВ ТА НЕРВІВ.
ВИГОТОВЛЕННЯ НЕРВОВО-М’ЯЗОВОГО ПРЕПАРАТУ
БІОЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА В ТКАНИНАХ.
ВИВЧЕННЯ ЗБУДЛИВОСТІ ТА ПРОВІДНОСТІ НЕРВА ТА М’ЯЗА.
РЕАКЦІЯ НЕРВОВО-М’ЯЗОВОГО ПРЕПАРАТУ ТА РІЗНІ ВИДИ ПОДРАЗНИКІВ.
ВИДИ М’ЯЗОВИХ СКОРОЧЕНЬ.
ЕЛАСТИЧНІСТЬ І ПЛАСТИЧНІСТЬ М’ЯЗОВОЇ ТКАНИНИ.
ВПЛИВ НАВАНТАЖЕННЯ НА РОБОТУ М’ЯЗУ.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЯВИЩА ВТОМИ М’ЯЗУ.
Лабораторне заняття № 5-6
ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
СПИННОМОЗКОВІ РЕФЛЕКСИ ТА ЇХНІ РЕЦЕПТИВНІ ПОЛЯ.
АНАЛІЗ РЕФЛЕКТОРНОЇ ДУГИ.
ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСУ, РЕФЛЕКСУ ТА ЙОГО ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СИЛИ
ПОДРАЗНИКА. РОЛЬ ДОРСАЛЬНИХ І ВЕНТРАЛЬНИХ КОРІНЦІВ СПИННОГО
МОЗКУ.
ВЛАСТИВОСТІ НЕРВОВИХ ЦЕНТРІВ: ІРРАДІАЦІЯ ЗБУДЖЕННЯ, СУМАЦІЯ В
ПРОСТОРІ ТА ЧАСІ, РЕФЛЕКТОРНИЙ ТОНУС, ДОМІНАНТА ЗБУДЖЕННЯ.
ГАЛЬМУВАННЯ СПИННОМОЗКОВИХ РЕФЛЕКСІВ ПРИ БОЛЬОВОМУ
ПОДРАЗНЕННІ РЕЦЕПТОРІВ.
СТАТИЧНІ ТА СТАТОКІНЕТИЧНІ РЕФЛЕКСИ.
Лабораторне заняття № 7
ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ.
ТЕСТУВАННЯ ЗА ТИПАМИ ВНД.
ПОВЕДІНКОВІ ОСНОВИ АДАПТАЦІЇ.
ГОМЕОСТАТИЧНА ПОВЕДІНКА.
ЗАГАЛЬНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО ЕТОЛОГІЮ ТВАРИН.
КЛАСИФІКАЦІЯ ФОРМ ПОВЕДІНКИ С.-Г. ТВАРИН.
СОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА ТВАРИН. ВПЛИВ ОКРЕМИХ ЕЛЕМЕНТІВ СЕРЕДОВИЩА
НА ЖИТТЄВІ ПРОЯВИ І БІОЛОГІЮ ТВАРИН. ВИВЧЕННЯ ПОВЕДІНКИ У РІЗНИХ
ВИДІВ ТВАРИН.
Лабораторне заняття № 8-10
МЕТОДИ ВЗЯТТЯ КРОВІ У ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН ТА ЛАБОРАТОРНІ МЕТОДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ КРОВІ.
ВИЗНАЧЕННЯ В’ЯЗКОСТІ КРОВІ, ПЛАЗМИ, СИРОВАТКИ.
ВИЗНАЧЕННЯ ПИТОМОЇ ВАГИ КРОВІ.
ПІДРАХУНОК КІЛЬКОСТІ ЕРИТРОЦИТІВ.
ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ ГЕМОГЛОБІНУ В КРОВІ.
ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕМОЛІЗУ.
ВИЗНАЧЕННЯ ОСМОТИЧНОЇ РЕЗИСТЕНТНОСТІ ЕРИТРОЦИТІВ.
ВИЗНАЧЕННЯ ШВИДКОСТІ ОСІДАННЯ ЕРИТРОЦИТІВ.
ПІДРАХУНОК КІЛЬКОСТІ ЛЕЙКОЦИТІВ.
ВИВЕДЕННЯ ЛЕЙКОЦИТАРНОЇ ФОРМУЛИ.
ВИЗНАЧЕННЯ ШВИДКОСТІ ЗСІДАННЯ КРОВІ.
ВИЗНАЧЕННЯ ГРУП КРОВІ. ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДУ КРОВІ ТВАРИН РІЗНИХ
ВИДІВ, РІЗНОГО ВІКУ, ПОРОДИ, НАПРЯМУ ПРОДУКТИВНОСТІ У РІЗНИХ
КЛІМАТИЧНИХ УМОВАХ.
Лабораторне заняття № 11-12
ФІЗІОЛОГІЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ І ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА РОБОТОЮ СЕРЦЯ (СЕРЦЕВИЙ ЦИКЛ).
АВТОМАТІЯ СЕРЦЯ.
ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЯ.
НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЯ.
ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЯ.
ВПЛИВ ТЕПЛА ТА ХОЛОДУ НА РОБОТУ СЕРЦЯ.
ДОСЛІДЖЕННЯ ТОНІВ СЕРЦЯ.
ВИЗНАЧЕННЯ КРОВ’ЯНОГО ТИСКУ.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА РУХОМ КРОВІ.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПУЛЬСУ.
ПЕРЕГЛЯД НАВЧАЛЬНОГО ВІДЕОФІЛЬМУ.
ФІЗІОЛОГІЯ ДИХАННЯ.
РОЛЬ ДІАФРАГМИ В МЕХАНІЗМІ ДИХАННЯ.
ГРАФІЧНА РЕЄСТРАЦІЯ ДИХАЛЬНИХ РУХІВ.
ВИЗНАЧЕННЯ ДИХАЛЬНОГО, ДОДАТКОВОГО І РЕЗЕРВНОГО ОБ’ЄМІВ ПОВІТРЯ
ТА ЖИТТЄВОЇ ЄМКОСТІ ЛЕГЕНЬ (СПІРОМЕТРІЯ).
ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСТОТИ, РИТМІЧНОСТІ, СИМЕТРИЧНОСТІ ТА ТИПУ ДИХАННЯ.
ВИЗНАЧЕННЯ ЛЕГЕНЕВОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ І ОБ’ЄМУ ЛЕГЕНЬ.
ЯКІСТЬ ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ У ВДИХУВАНОМУ І
ВИДИХУВАНОМУ ПОВІТРІ.
АНАЛІЗ ВДИХУВАНОГО ПОВІТРЯ.
Лабораторне заняття № 13-15
ФІЗІОЛОГІЯ СИСТЕМИ ТРАВЛЕННЯ.
ВИЗНАЧЕННЯ ФЕРМЕНТАТИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ СЛИНИ.
ОТРИМАННЯ ШЛУНКОВОГО СОКУ.
ВИЗНАЧЕННЯ КИСЛОТНОСТІ ШЛУНКОВОГО СОКУ.
ДІЯ ФЕРМЕНТІВ ШЛУНКОВОГО СОКУ НА БІЛКИ.
ВИВЧЕННЯ ФЕРМЕНТАТИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ СОКУ ПІДШЛУНКОВОЇ
ЗАЛОЗИ.
ВИВЧЕННЯ МОТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ТРАВНОГО КАНАЛУ.
ЗНАЧЕННЯ ЖОВЧІ В ПРОЦЕСАХ ТРАВЛЕННЯ.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИСТІНКОВОГО ТРАВЛЕННЯ В КИШЕЧНИКУ.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
 6
Лабораторне заняття №1-2

ГОМЕОСТАЗ ЯК ПОСТІЙНИЙ СТАН ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.

ГОМЕОСТАЗ ТА АДАПТАЦІЯ.

ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМУ.

РЕГУЛЯЦІЯ ЗА ПРИНЦИПУ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ.

АДАПТАЦІЯ ДО АГЕНТІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.

ТИПИ АДАПТАЦІЇ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД РІВНЯ СИСТЕМ ЩО РЕГУЛЮЮТЬСЯ.

 7
ПРИРОДНІ ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ.

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА.

ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ.

ЕКОЛОГО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВАРИН.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ СИСТЕМИ.
 8
Лабораторне заняття № 3-4
ФІЗІОЛОГІЯ ЗБУДЛИВИХ ТКАНИН. ТЕХНИКА ПРОВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОГО
ЕКСПЕРИМЕНТУ. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З АПАРАТУРОЮ, ОБЛАДНАННЯМ ТА
ПІДДОСЛІДНИМИ ТВАРИНАМИ У ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ

Фізіологія – наука експериментальна, тому при її вивченні широко застосовуються

різні методи досліджень тканин та органів, реєстрації та визначення тиску,
температури тіла, кількості газів. Велике значення при вивченні нервових процесів
мають прилади.
При дослідженні фізіологічних функцій у тварин, вчені розробили велику
кількість експериментальних методів із застосуванням різного лабораторного
обладнання. При проведенні експерименту використовують прилади для
подразнення, посилення та реєстрації біострумів у клітинах, тканинах та органах

1. Основна апаратура та обладнання фізіологічної лабораторії

Штативи, набір хірургічних інструментів (великий та малий), станки для фіксації

(великий та малий), підставки, таблиці та ін.
Джерела електричного струму (гальванічні елементи, випрямлячі, акумулятори);
прилади, які змінюють силу струму (автотрансформатори, реостати); індукційні апарати;
електроключі та комутатори; електричні стимулятори (ІСЕ-ОЛ, ЕСЛ-2, електрометроном);
електроди; реєструючі прилади (пневмограф, спірограф, кардіограф, капсула Марея, міографи,
кімографи); вимірювальні прилади (гальванометри, манометри, амперметри, вольтметри,
термометри); прилади-перетворювачі неелектричних процесів в електричні і навпаки.

2. Піддослідні тварини

Піддослідними можуть бути як лабораторні, так і сільськогосподарські тварини.

Дослідження функції нервової системи, системи травлення, залоз внутрішньой секреції,
аналізаторів, обміну речовин проводяться в основному на лабораторних тваринах: жабах,
собаках, кроликах, морських свинках та ін. При вивченні розмноження та лактації, системи крові
використовується велика рогата худоба, коні, свині,птиця.
У дослідах використовуються як інтактні тварини (що не використовувалися раніше), так
і прооперовані. При цьому застосовується широкофістульний та інші оперативні методи з метою
постановки довготривалих експериментів. Метод короткочасних гострих дослідів (вівісекція)
застосовується на жабах, морських свинках та інших лабораторних тваринах. Досліди проводять
на здорових тваринах, які утримуються у віварії фізіологічної лабораторії.

3. Правила роботи з експериментальними тваринами

Згідно з “Правилами проведення робіт з використанням експериментальних тварин”

лабораторно-практичні заняття з фізіології тварин повинні проводитися з додержанням
принципів гуманного ставлення до тварин. Операції та експерименти дозволяється проводити
тільки у спеціально обладнаній лабораторії. Недопустиме фізичне та психічне травмування
тварин. Болючі процедури на тваринах заборонені. Хірургічні операції у всіх випадках повинні
здійснюватись із застосуванням загального чи місцевого наркозу та обезболювання, а також з
дотриманням правил асептики та антисептики.
 9
ФІЗІОЛОГІЯ М’ЯЗІВ І НЕРВІВ

Робота 1. Виготовлення нервово-м’язового препарату

Мета досліду: ознайомитися з технікою виготовлення препарату.

Матеріали та обладнання: жаба, 0,6%-ний розчин хлористого натрію, тазик
емальований, коркова пластинка, ножиці анатомічні та очні, хірургічний та анатомічний пінцети,
скляний гачок, металевий зонд, марлева серветка, піпетка очна.
Хід роботи: Лівою рукою фіксують жабу, а правою вставляють їй у ротову порожнину
браншу анатомічних ножиць і здійснюють декапітацію (відрізають верхню щелепу).
Тримаючи жабу головою вниз перерізають її навпіл на 1 см уперед від тазових кісток.
Вводять у хребтовий канал зонд і коловими рухами руйнують спинний мозок.
Однією рукою фіксують край хребта, а другою – край шкіри з боку спини і швидким
рухом здирають шкіру з задніх кінцівок, вилучають куприкову кістку. Препарат кладуть на
коркову пластинку, змочену 0,6%-ним розчином хлористого натрію. На дорсальній поверхні
стегна у борозні між двоголовим та напівперетинчастим м’язами знаходять сідничний нерв і
відділяють його від навколишніх тканин, а стегно перерізають посередині. Піднявши кінцівку,
сідничний нерв обережно відпрепаровують очними ножицями до хребта. Кінець хребта
перерізають вздовж і впоперек, відділяючи його від тазових кісток. Нерв із залишком
невеличкого шматочка хребта перекидають на гомілку, після чого навколо стегна обрізають
м’які тканини.
Так готується нервово-м’язовий препарат у вигляді реоскопічної лапки, коли за
скороченням м’язів спостерігають без приладів. Якщо скорочення м’язів необхідно записати на
кімографі, готують класичний нервово-м’язовий препарат, який складається з сідничного нерва,
литкового м’яза, частини стегнової кістки та залишка хребта. Для цього ахіллів сухожилок
литкового м’яза реоскопічної лапки захоплюють пінцетом і ножицями підрізають на п’ятковому
бугрі. Литковий м’яз відділяють від тканин, а гомілку й стопу вилучають, перерізуючи гомілкову
кістку нижче колінного суглоба.
Готувати препарат потрібно швидко, не торкаючись нерва пальцями та металевими
предметами (ножицями, пінцетом). Щоб препарат не висихав, його потрібно періодично
зволожувати 0,6%-ним розчином хлористого натрію.

Результати роботи:

Висновки:
 10
Робота 2. Біоелектричні явища в тканинах. (Перший дослід Гальвані. Другий дослід
Гальвані. Вторинний тетанус (дослід Матеучі). Подразнення нерва струмом дії
серця)

2а. Перший дослід Гальвані

Мета досліду: відтворити дослід Гальвані з металом.
Матеріали та обладнання: жаба, набір для препарування, штатив, мідний гачок, пінцет
Гальвані.
Хід роботи: Після декапітації у жаби видаляють нутрощі і перерізають її навпіл. Знявши
з задньої частини тіла шкіру, під 7 – 10-й спинномозкові нерви підводять мідний гачок, яким
препарат підвішують до мідної пластинки, закріпленої разом з цинковою на штативі.
Дотикаючись до цинкової пластинки, лапки скорочуються.
2б. Другий дослід Гальвані
Мета досліду: відтворити дослід Гальвані без металу.
Матеріали та обладнання: жаба і набір для препарування.
Хід роботи: з однієї кінцівки готують реоскопічну лапку, а другу перерізають навпіл в
області стегна. Сідничний нерв препарату накидають одночасно на пошкоджену (перерізану) і
непошкоджену частини лапки. У момент накидання нерва спостерігають скорочення лапки.
2в. Вторинний тетанус (дослід Матеучі)
Мета досліду: підтвердити виникнення біострумів при збудженні тканини.
Матеріали та обладнання: жаба, препарувальний набір, аккумулятор або випрямляч,
індукційний аппарат, електроди, ключ Дюбуа, коркова пластинка.
Хід роботи: Готують дві реоскопічні лапки і кладуть на коркову пластинку. Нерв другого
препарата накидають на литковий м’яз першого. Під нерв першого препарату підводять
електроди і подразнюють індукційним струмом. Виникає тетанічне скорочення м’язів обох
лапок. Скорочення м’язів другої лапки зумовлене появою струму дії у м’язах першої лапки.

2г. Подразнення нерва струмом дії серця

Мета досліду: виявити наявність біострумів дії в працюючому серці жаби.
Матеріали та обладнання: жаба, препарувальний набір, годинникове скельце, розчин
Рінгера, мілівольтметр, електроди.
Хід роботи: У жаби вирізають серце і кладуть його на годинникове скельце з розчином
Рінгера. До передсердь під’єднати один електрод, а до шлуночка-інший, слідкувати за
положенням стрілки мілівольтметра.

Результати роботи:

Висновки:
 11
Робота 3. Вивчення збудливості та провідності нерва та м’яза
Реакція нервово-м’язового препарату на різні види подразників

Мета досліду: ознайомитись з дією подразників на нервово-м’язовий препарат.

Матеріали та обладнання: жаба, 0,6%-ний розчин NaCl, дрібні кришталики NaCl,набір
для препарування, штатив, спиртівка, індукційний аппарат, випрямляч, ключ Дюбуа, піпетка
очна.
Хід роботи: Готують реоскопічну лапку і фіксують на штативі. Нерв подразнюють
механічно, стискуючи анатомічним пінцетом, підігрітим на спиртівці металевим зондом,
кришталиками NaCl, електричним струмом.
Звертають увагу на швидкість виникнення збудження та реакцію на хімічний подразник
(NaCl) та електричний струм.
Результати роботи:

Висновки:

Робота 4. Види м’язових скорочень (Поодиноке м’язове скорочення. Тетанічне

скорочення)

4а. Поодиноке м’язове скорочення

Мета досліду: вивчити особливості скорочення нестомленного та стомленного м’яза.

Матеріали та обладнання: жаба, 0,6%-ний розчин NaCl, набір для препарування,
акумулятор або випрямляч, індукційний апарат, електроди, ключ Дюбуа, кімограф,
міограф,відмітчик часу, електрокамертон, марлева серветка, очна піпетка, шпильки.
Хід роботи: з метою економії часу готують нервово-м’язовий препарат не перерізаючи
хребет і не видаляючи нутрощі жаби. Після декапітації та руйнування спинного мозку роблять
лінійний розріз шкіри на дорсальній поверхні гомілки і стегна правої ніжки. Відпрепаровують
сідничний нерв, беруть його на лігатуру і занурюють між м’язами. Потім на цій же кінцівці
підрізають ахіллів сухожилок і відділяють литковий м’яз від навколишніх тканин. Шпильками
препарат фіксують на міографі. Сухожилок литкового м’яза з’єднують з важелем міографа, до
якого підвішують вантаж у 5-10 г. Під нерв підводять електроди індукційного апарату, який
під’єднують до джерела струму без переривача, щоб отримати поодинокі індукційні удари.
Потім до цого ж кола приєднують відмітчик часу. Електромагнітний камертон включають в
окреме електричне коло. Пера міографа, відмітчика часу і камертона приводять у контакт із
закопченою стрічкою кімографа по одній вертикалі. Індукційні котушки встановлюють на такій
відстані одна від одної, щоб при замиканні або розмиканні струму отримати максимальне
скорочення м’яза. Для швидкого обертання циліндра кімографа останній відділяють від
 12
фрикційної передачі підняттям до гори нижнього гвинта. Рукою запускають кімограф на велику
швидкість. Потім включають камертон і замикають коло індукційного апарату. Камертон
записує на барабані хвилеподібну криву.
Подразнюють литковий м’яз індукційним струмом до його утоми, після чого записують
поодиноке скорочення. Порівнюють криву поодинокого скорочення нестомленного та
стомленного м’яза.

4б. Тетанічне скорочення

Мета досліду: вивчити вплив частоти подразнень на характер скорочення м’язів.

Матеріали та обладнання: жаба, 0,6%-ний розчин NaCl, набір для препарування,
акумулятор або випрямляч, індукційний апарат, електроди, ключ Дюбуа, кімограф,
міограф,відмітчик часу, марлева серветка, очна піпетка, шпильки.
Хід роботи: Готують нервово- м’язовий препарат і фіксують його на міографі. Під
сідничний нерв необхідно підвести електроди індукційної катушки.Після складання ланцюга для
отримання поодиноких індукційних ударів включити відмітчик часу. Наближаючи котушки
індукційного апарату, вибираємо максимальну силу струму. Годинниковий механізм барабана
кімографа приводимо в рух. Одночасово ритмічно, з інтервалом 0,5-1 с замикаємо і розмикаємо
ланцюг.
Звертають увагу, що криві тетанічного скорочення вищі за криві поодиноких скорочень.

Результати роботи:

Висновки:

Робота 5. Еластичність і пластичність м’язової тканини (Вивчення еластичності і

пластичності скелетних м’язів. Вивчення еластичності і пластичності гладких
м’язів)

5а. Вивчення еластичності і пластичності скелетних м’язів

Мета досліду: показати наявність властивостей еластичності і пластичності скелетних

м’язів під впливом дії різного за масою вантажу.
Матеріали та обладнання: жаба, набір інструментів, міограф, кімограф, набір вантажів,
індукційний апарат.
Хід роботи: Литковий м’яз жаби фіксуємо на міографі. Записуючий важіль міографа
прикладаємо до кімографа. Рукою злегка повертаємо барабан кімографа і записуємо початкову
довжину м’яза. Потім до записуючого важіля підвішуємо вантаж, починаючи з найлегшого.
 13
Після запису кривої розтягування, вантаж обережно забираємо і спостерігаємо за швидкістю
повернення м’яза до початкової довжини. Повторюємо ці спостереження із великим вантажем.
До другого м’яза, після запису початкової довжини, підвішуємо вантаж 100 г і
повертаємо барабан на 1 см. Збільшуємо вантаж до 80 г, а на стрічці кімографа отримуємо
ступінчасту криву.

5б. Вивчення еластичності і пластичності гладких м’язів

Мета досліду: показати наявність властивостей еластичності і пластичності гладких

м’язів під впливом дії різного за масою вантажу.
Матеріали та обладнання: жаба, набір інструментів, міограф, кімограф, набір вантажів,
індукційний апарат.
Хід роботи: Зі стінки шлунка жаби вирізаємо м’язове кільце завширшки 0,5-1,0 см.
Слизову оболонку видаляємо, а м’язове кільце надіваємо на міограф. Підвішуємо вантаж і
записуємо криву розтягування та відновлення довжини м’яза. Визначаємо, яка властивість-
еластичність чи пластичність –більше виражена у гладких м’язах.

Результати роботи:

Висновки:

Робота 6. Спостереження явища втоми м’яза

Мета досліду: показати залежність м’яза від ритму подразнення та навантаження.

Матеріали та обладнання: литковий м’яз, акумулятор, індукційний апарат, електроди,
ключ, електрометроном, ергограф Массо, кімограф.
Хід роботи: До важіля міографа з литковим м’язом підвішуємо вантаж (10 г), м’яз
подразнюємо індукційним струмом під сигнали метронома з таким ритмом, щоб м’яз встигав
розслабитись. На барабан кімографа, який обертається з невеликою швидкістю, записуємо
скорочення м’яза до їх повного припинення. Замальовуємо схему та міограму м’язового
втомлення.

Результати роботи:

Висновки:
 14

Лабораторне заняття № 5-6

ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Робота 1. Спинномозкові рефлекси та їхні рецептивні поля

Мета досліду: ознайомитись із спинномозковими рефлексами та їхніми рецептивними

полями у жаби.
Матеріали та обладнання: дві жаби (одна з них самець), 0,5%-ний розчин сірчаної
кислоти, препарувальний набір, штатив із затискачем, металевий гачок, пробка, фільтрувальний
папір, посудина з водою.
Хід роботи:
1. готують спинальну жабу і за нижню щелепу підвищують її на гачку штатива;
2. пінцетом здавлюють кінчики пальців задньої лапки. В результаті механічного
подразнення виникає рефлекс згинання кінцівки;
3. при подразненні тильної частини підошви задньої лапки спостерігають рефлекс
розгинання. Такий же рефлекс отримують і при подразненні шкіри над ахіловим сухожилком;
4. рефлекс потирання виникає при подразненні різних ділянок тіла. Наприклад, на
черевце покласти клаптик фільтрувального паперу, змоченого 0,5%-ним розчином сірчаної
кислоти;
5. рефлекс обнімання спостерігають у весняний час на декапітованому самці.

Результати роботи:

Висновки:

Робота 2. Аналіз рефлекторної дуги

Мета досліду: Вивчити складові частини рефлекторної дуги безумовного рефлексу.

Матеріали та обладнання: жаба, 0,5% - ний розчин сірчаної кислоти, препарувальний
набір, штатив з затискачем, металевий гачок, зонд, пробка, нитки, акумулятор, індукційний
апарат, ключ Дюбуа, металеві електроди, хімічний стаканчик, склянка з водою, марлева
серветка.
Хід роботи: Спинальну жабу фіксують на штативі. Через 4-5 хв, коли пройдуть явища
шоку, який пригнічує рефлекторні процеси, кінчики пальців задньої кінцівки занурюють у 0,5%-
ний розчин сірчаної кислоти. У відповідь на подразнення рецепторів шкіри сірчаною кислотою
виникає охоронний рефлекс, і кінцівка згинається.
В області середньої третини гомілки роблять циркулярний розріз шкіри і знімають її з
кінцівки. Залишки шкіри на кінчиках пальців обрізають і знов лапку занурюють в кислоту.
Рефлекс згинання при цьому не проявляється, бо шкіра позбавлена рецепторів.
 15
На цілій кінцівці в області стегна оголюють сідничний нерв, перев’язують його ниткою і
перерізають вище місця перев’язки. Занурюють кінчики пальців цієї кінцівки в 0,5%-ний розчин
сірчаної кислоти, однак рефлекторного згинання кінцівки не відбувається (пошкоджено
доцентровий шлях рефлекторної дуги). Взявши за нитку, витягують сідничний нерв із рани,
кладуть на електроди індукційного апарата і подразнюють. Лапки знову скорочуються.
У хребетний канал уводять зонд і руйнують спинний мозок. Відповідь на подразнення
центрального кінця сідничного нерва не проявляється через руйнування нервових центрів.
Для доказу участі відцентрових нервів у здійсненні рефлексу після руйнування спинного
мозку жабу перерізають навпіл, підводять під корінці сідничного нерва електроди індукційного
апарату і замикають коло. У момент подразнення спостерігають рухи кінцівок.

Результати роботи:

Висновки:

Робота 3. Визначення часу рефлексу та його залежності від сили подразника

Мета досліду: визначити час рефлексу та установити залежність часу рефлексу від сили
подразника.
Матеріали та обладнання: 0,1% - 0,3%, 0,5% - ні розчини сірчаної кислоти,
препарувальний набір, секундомір, штатив, марлева серветка, хімічний стаканчик.
Хід роботи: Готують спинальну жабу і підвішують на штативі. Стопу задньої лапки жаби
занурюють у чашку з 0,1%- ним розчином сірчаної кислоти. Секундоміром визначають час
рефлексу від моменту нанесення подразнення (занурення лапки в розчин кислоти) до появи
реакції (висмикування лапки з кислоти). Після обмивання лапки водою визначають час рефлексу
на більш міцні розчини сірчаної кислоти.
Чергові вимірювання проводять на одній і тій же лапці через кожні 2-3 хв з наступним
обмиванням. Рівень занурення лапки в розчин кислоти повинен бути однаковим.
Результати досліджень заносять у таблицю. Встановлюють залежність між силою
подразника і часом рефлексу.

Результати роботи:
 16
Висновки:

Робота 4. Іррадіація збудження

Мета досліду: ознайомитись з іррадіацією збудження у спинному мозку жаби.

Матеріали та обладнання: жаба, ножиці, пінцет, штатив, металевий гачок, марлева
серветка.
Хід роботи: готують спинальну жабу і фіксують її на штативі. Пінцетом пощипують
задню лапку: легенько, сильно, дуже сильно. Спостерігають за реакцією жаби.

Результати роботи:

Висновки

Робота 5. Сумація в просторі

Мета досліду: вивчити сумацію збудження у спинному мозку жаби.

Матеріали та обладнання: жаба, ножиці, штатив, металевий гачок, індукційний апарат,
ключ Дюбуа, серветка.
Хід роботи: спинальну жабу підвішують на штативі за нижню щелепу. На шкіру
гомілки накладають клаптик фільтрувального паперу, змоченого 0,1 %-ним р-ном сірчаної
кислоти, спостерігають за реакцією жаби. Потім на шкіру спини і гомілки другої кінцівки
накладають 4-5 клаптиків фільтрувального паперу, змоченого 0,1 %-ним розчином сірчаної к-
ти, і спостерігають за реакцією жаби.

Результати роботи:

Висновки:
 17
Робота 6. Рефлекторний тонус

Мета досліду: вивчити природу тонусу скелетних м’язів жаби.

Матеріали та обладнання: жаба, препарувальний набір, штатив, металевий гачок.
Хід роботи: спинальну жабу фіксують на штативі. Спостерігають за положенням задніх
кінцівок, які перебувають у напівзігнутому стані.
1. На одній кінцівці перерізають сідничний нерв і через 5-6 хв порівнюють стан обох
кінцівок. 2. Руйнують спинний мозок.

Результати роботи:

Висновки:

Робота 7. Домінанта збудження

Мета досліду: ознайомитись із статевою домінантою у жаби та домінантою харчового

збудження у собаки.
Матеріали та обладнання: піддослідна тварина, (собака, самець жаби), м’ясо або
молоко, гумовий балончик, чашка.
Хід роботи: дослід на жабі проводять у період парування. Самцю з вираженим
рефлексом обнімання між передніми кінцівками вкладають гумовий балончик, змочений
водою. Тварина обхоплює його і міцно притискує. Якщо в цей час завдати больового
подразнення - ущіпнути пінцетом задню кінцівку, самець її не відсмикує, а ще сильніше
стискує балончик. Обумовлено це тим, що в центральній нервовій системі жаби під впливом
статевих гормонів виникає домінантний осередок, тобто центр із підвищенною збудливістю,
який не лише гальмує діяльність інших центрів, але одночасно й сам збуджує сильніше за
рахунок багатьох імпульсів, що надходять у головний та спинний мозок. Він ніби “переймає”
, притягує до себе ці імпульси.
В результаті – будь-яке подразнення викликає не звичайну реакцію, властиву даному
подразненню, а реакцію, характерну для домінантного осередка.
Дослід на собаці проводять так. Голодній тварині дають м’ясо або молоко. Якщо в цей
час собаку відтягти від чашки з кормом, замість оборонної або агресивної реакції вона ще з
більшою жадібністю накидається на корм.

Результати роботи:
 18
Висновки:

Робота 8. Гальмування спинномозкових рефлексів при больовому подразненні

рецепторів

Мета досліду: вивчити вплив сильних подразників на рефлекторну діяльність спинного

мозку жаби.
Матеріали та обладнання: дві жаби, 0,3 %-ний розчин сірчаної к-ти, штатив, металевий
гачок, ножиці, пінцет анатомічний, хімічний стаканчик, склянка 0,5 л з водою, секундомір.
Хід роботи: готують спинальну жабу і фіксують за нижню щелепу на штативі.
Визначають час рефлексу на занурення задньої лапки в 0,3 %-ний розчин сірчаної кислоти.
Потім другу кінцівку сильно стискують пінцетом і знову визначають час рефлексу першої
кінцівки. В результаті сильного механічного подразнення рецепторів час рефлексу
збільшується, тобто настає гальмування. Після припинення стискування час рухового
рефлексу на подразнення кислотою повертається до норми.
Взявши самця жаби за боки, легенько гладять пальцями шкіру спини, викликаючи
рефлекс кумкання. Якщо в цей час одну з кінцівок стиснути пінцетом, рефлекс кумкання
загальмовується. З припиненням больового подразнення рефлекс кумкання відновлюється.

Результати роботи:

Висновки:

Робота 9. Статичні та статокінетичні рефлекси. Ліфтний рефлекс.

Результати роботи:
 19

Висновки:

Лабораторне заняття № 7

ТЕМА: ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

ТЕСТУВАННЯ ЗА ТИПАМИ ВНД.

ПОВЕДІНКОВІ ОСНОВИ АДАПТАЦІЇ.

ГОМЕОСТАТИЧНА ПОВЕДІНКА.

ЗАГАЛЬНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО ЕТОЛОГІЮ ТВАРИН.

 20
КЛАСИФІКАЦІЯ ФОРМ ПОВЕДІНКИ С.-Г. ТВАРИН.

СОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА ТВАРИН. ВПЛИВ ОКРЕМИХ ЕЛЕМЕНТІВ СЕРЕДОВИЩА НА

ЖИТТЄВІ ПРОЯВИ І БІОЛОГІЮ ТВАРИН. ВИВЧЕННЯ ПОВЕДІНКИ У РІЗНИХ ВИДІВ
ТВАРИН.

Лабораторне заняття № 8-10

ТЕМА: ФІЗІОЛОГІЯ КРОВІ

Робота 1. Взяття крові у лабораторних тварин

Мета досліду: ознайомити студентів з технікою взяття крові у великих і малих тварин.
Матеріали та обладнання: тварини, ефір, спиртовий розчин йоду, розчин
лимоннокислого натрію, спирт, штатив з пробірками, ножиці Купера, черевоподібний скальпель,
голки для взяття крові, вата.
Хід роботи: Тварин надійно фіксують, вистригають шерсть і протирають шкіру
спиртовим розчином ефіру. Стерильною голкою проколюють шкіру, стінку судини і набирають
відповідну кількість крові в стерильну колбочку чи пробірку.
У коней, великої рогатої худоби кров одержують з яремної вени. У свиней, надрізаючи
стерильним скальпелем велику вушну вену, або відсікають гострими ножицями кінчик хвоста.
Рану дезинфікують 5%-ним спиртовим розчином йоду, а кінчик хвоста здавлюють резиновим
кільцем або хірургічною петлею з шовку на добу. У собак кров одержують надрізаючи край вуха
або проколюючи м’яку частину ступні. Велику кількість крові одержують пункцією медіальної
або латеральної V.sapheny. У кроликів з вушної вени зовнішнього краю вуха. У морських
свинок, щурів і мишей для одержання крові надсікають вухо, або надрізають кінчик хвоста. У
курей кров одержують, надрізаючи гребінь або сережки, більш велику кількість крові отримують
із підшкірної підкрильцевої вени.
Результати роботи:
 21
Висновки:

Робота 2. Визначення в’язкості крові, плазми, сироватки

Мета досліду: ознайомитись з методом визначення в’язкості крові, плазми й сироватки.

Матеріали та обладнання: піддослідні тварини, кров, плазма і сироватка крові, 10-%-
ний розчин лимонокислого натрію, підсинена дистильована вода, фізіологічний розчин, набір
інструментів для взяття крові, хімічні стакани на 100 мл (2 шт.), мікропіпетка, віскозиметр.
Хід роботи: В’язкість визначають порівнюванням швидкості руху крові, плазми,
сироватки й води в капілярних трубочках за умови однакової температури й тиску, які залежать
від внутрішнього тертя в судині. Швидкість руху крові в капілярах віскозиметра порівнюють із
швидкістью руху води. Результати досліду заносять у таблицю.

Результати роботи:
РЕЧОВИНА Час витікання рідини, с Відносна в’язкість
Дистильована вода
Цитратна кров
Плазма крові
Сироватка крові
В’язкість крові, плазми й сироватки визначають діленням їх витікання на час витікання води
такого ж об’єму.

Висновки:

Робота 3. Визначення питомої ваги крові

Мета досліду: освоїти методику визначення питомої ваги крові.

Матеріали та обладнання: кров, аналітичні ваги, піпетка, розчин мідного купоросу
(відомої питомої ваги).
Хід роботи: Питому вагу крові можна визначити за методом Гаммершлага в бензол-
хлороформеній суміші, або зважуванням на аналітичних вагах, або зануренням краплі крові в
розчин мідного купоросу відомої питомої ваги.

Результати роботи:

Висновки:
 22
Робота 4. Підрахунок кількості еритроцитів

Мета досліду: вивчити методику підрахунку еритроцитів.

Матеріали та обладнання: піддослідні тварини, кров, 3%-ний розчин хлористого натрію
(NaCl), спирт, ефір, спиртовий розчин йоду, набір для взяття крові, покривні скельця, змішувачі
(меланжери) для еритроцитів, лічильні камери, мікроскоп, вата.
Хід роботи: Одержану кров розводять у змішувачах 3%-ним розчином хлористого
натрію у 200 разів. Кров насмоктують меланжером через гумову трубку до мітки 0,5; кінчик
меланжера витирають ватним тампоном.
Потім опускають кінчик меланжера в посудину з 3%-ним розчином хлористого натрію і
насмоктують його у змішувач до мітки 101. Меланжер закривають великим і середнім пальцями,
а його вміст ретельно перемішують протягом двох хвилин. На поверхню лічильної камери
притирають покривне скло. Заповнюють камеру так, щоб до неї не потрапили бульбашки
повітря. Заповнену розчиненою кров’ю камеру вміщують під мікроскоп і розглядають сітку в
полі зору спочатку при малому збільшенні, а потім при великому. В камері підраховують
еритроцити у п’яти великих квадратах, кожний з яких розділений на 16 маленьких, по діагоналі
зверху вниз, зліва направо.
Кількість еритроцитів у 1мм3 крові підраховують за формулою:

А× 4000× 200
Χ= =А× 10000
80
Х- кількість еритроцитів у 1мм3;
А- кількість еритроцитів у 80 малих квадратах;
1
/400 мм3 – об’єм малого квадрата;
200- ступінь розбавлення крові.

Результати роботи:

Висновки:

Робота 5. Визначення кількості гемоглобіну в крові

Мета досліду: засвоїти методику визначення гемоглобіну за методом Салі.

Матеріали та обладнання: кров тварин, пробірки з штативом, 0,1 н. розчин соляної
кислоти, спирт, ефір, спиртовий розчин йоду, дистильована вода, набір для взяття крові, піпетки
для крові, піпетки для води, вата, гемометр Салі.
Хід роботи: У градуйовану пробірку гемометра до нижньої мітки 10 наливають 0,1 н.
розчин соляної кислоти. У капілярну піпетку через гумову трубочку насмоктують 20 мм 3 крові і
видувають її у пробірку приладу. Не виймаючи піпетки з розчину, декілька разів промивають її.
Скляною паличкою ретельно перемішують її вміст і ставлять пробірку в штатив приладу на 5 хв.
Через 5 хв у пробірку по краплях додають дистильовану воду до збігу кольору розчину зі
стандартом. Поділки на шкалі пробірки, до якої піднялася рідина, показують кількість
гемоглобіну в грампроцентах і в одиницях за Салі.
Вміст гемоглобіну в крові сільськогосподарських тварин становить 10-15 г-%.
 23
Результати роботи:

Висновки:

Робота 6. Дослідження гемолізу

Мета досліду: простежити за явищем гемолізу еритроцитів під впливом руйнівних
факторів з різним механізмом дії.
Матеріали та обладнання: кров, пробірки, дистильована вода, фізіологічний розчин 1%-
ний NaCl, нашатирний спирт, штатив.
Хід роботи: Беруть три пронумеровані пробірки.
1 пробірка –5 мл дистильованої води та 5 крапель крові ,
2 пробірка –5 мл 1%-ного NaCl,1 мл нашатирного спирту та 5 крапель крові ,
3 пробірка –5 мл 1%-ного HCl та 5 крапель крові ,
Всі пробірки зтрушують, ставлять на 5 хв в штатив. Записують результати.

Результати роботи:

Висновки:

Робота 7. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів

Мета досліду: визначити осмотичну стійкість еритроцитів різних тварин.

Матеріали та обладнання: розчин NaCl різних концентрацій, пробірки, піпетки,
декальцинована кров, предметні та покривні скельця, мікроскоп.
Хід роботи: Готують розчини NaCl різної концентрації з 1%-ного розчину NaCl за такою
схемою:
 24

№ пробірок 1% NaCl,мл Дистильована Концентрація

вода NaCl,%

1. 0,9 0,1 0,9

2. 0,8 0,2 0,8
3. 0,7 0,3 0,7
4. 0,6 0,4 0,6
5. 0,5 0,5 0,5
6. 0,4 0,6 0,4
7. 0,3 0,7 0,3
8. 0,2 0,8 0,2

В кожну пробірку піпеткою вносять по дві краплі декальцинованої крові, добре

змішують і дають відстоятися 3-5 хв. За результатами досліду визначають мінімальну,
максимальну резистентність та ширину резистентності еритроцитів.

Результати роботи:
Забарвлення р-ну
№ Наявність осаду
після Межа резистентності
проб еритроцитів
центрифугування
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.

Висновки:

Робота 8. Визначення швидкості осідання еритроцитів

Мета досліду: ознайомитися з технікою визначення швидкості осідання еритроцитів.

Матеріали та обладнання: еритросидеометр Неводова, годинникове скло, 5%-ний
розчин лимоно-кислого натрію, штатив, годинник.
Хід роботи: В еритросидеометр Неводова набирають 2 мл 5%-ного розчину лимоно-
кислого натрію, потім набирають кров до верхньої поділки “0”, обережно перемішують
перевертанням 5-10 раз і ставлять пробірку в штатив. Відмічають рівень осідання еритроцитів
через 15, 30, 45, 60хв. і 24 год.
 25
Результати роботи:

Висновки:

Робота 9. Підрахунок кількості лейкоцитів

Мета досліду: засвоїти методику підрахунку лейкоцитів.

Матеріали та обладнання: піддослідні тварини, кров, 2%-ний розчин оцтової кислоти,
підфарбованої метиленовим синім, спирт, ефір, спиртовий розчин йоду, набір інструментів для
взяття крові, покривні скельця, змішувачі для лейкоцитів, лічильні камери, мікроскопи, вата.
Хід роботи: Кров розбавляють у змішувачі для лейкоцитів в 10-20 разів. У змішувач до
позначки 0,5" насмоктують кров і розбавляють її, доводячи рівень до позначки 11", 2%-ним
розчином оцтової кислоти, підфарбованої метиленовим синім (розведення у 20 раз). Розчин
оцтової кислоти гемолізує еритроцити, а ядра лейкоцитів при цьому зафарбовуються у
блакитний колір і чітко виділяються в полі зору під мікроскопом. Одну краплю розбавленої
крові видувають з меланжера на ватку, а наступну наносять на лічильну камеру під покривне
скло, як і для підрахунку еритроцитів. Підрахунок лейкоцитів проводять при малому чи
середньому збільшенні у ста великих квадратах камери Горяєва. Враховуючи, щоб об’єм одного
великого квадрата дорівнює 1/250мм3, обчислення кількості лейкоцитів здійснюється за
формулою:
X = М × 250 ×20 ‫׃‬100 = 50 М,
3
де Х – кількість лейкоцитів в 1мм крові;
М – кількість лейкоцитів у ста великих квадратах;
20 – ступінь розбавлення крові.

Результати роботи:

Висновки:

Робота 10. Виведення лейкоцитарної формули

Мета досліду: а). ознайомитися з формами гранулоцитів та агранулоцитів у крові тварин;

б). вивести лейкоцитарну формулу у здорової тварини.
Матеріали та обладнання: імерсійна олія, мікроскоп, таблиця Єгорова або лічильник для
лейкоцитарної формули, атлас клітин крові, дослідна тварина, мазок крові.
Хід роботи: Існує декілька методів підрахунку лейкоцитів. Найпростішим є метод
підрахунку на середині мазка. На середині мазка, біля його верхнього краю, наносять краплю
 26
імерсійної олії, в неї занурюють об’єктив (90×) і знаходять край мазка. Підрахунок лейкоцитів
проводять при пересуванні мазка по лінії Меандра впоперек до тих пір, доки не нарахують 100
або 200 лейкоцитів. Кожний лейкоцит заносять в таблицю Єгорова або відмічають на
лічильнику. Потім визначають процентне співвідношення різних груп лейкоцитів. Отримані дані
порівнюють з показниками норм.

Орієнтовані дані гематограми

нейтрофіли
Еозинофіл Лімфоцит
Вид тварин паличко – сегменто – Базофіли Моноцити
и и
ядерні ядерні
в.р.х. 5 30 7 0,5 52,5 5
свиня 4 45 3 1 44 3
кріль 5 30 5 2 56 2
кінь (норма) 4 50 4 0,5 38,5 3
Результати роботи:

Висновки:

Робота 11. Визначення швидкості зсідання крові

Мета досліду: ознайомлення з процесом зсідання крові і факторами, що впливають на

швидкість зсідання.
Матеріали та обладнання: свіжа кров, спирт, єфір, спиртовий розчин йоду,
скарифікатори, спиртівка, вата, предметні стекла, скляні палички.
Хід роботи: Дві краплі крові наносять на знежирене предметне скло. Кожну хвилину
предметне скло нахиляють і спостерігають за формою крапель, поки кров не зсядеться і не буде
скочуватися по склу. Час від нанесення крові на скло до її зсідання і буде відповідати швидкості
зсідання крові. Швидкість зсідання крові у коней в середньому дорівнює 9-12 хв; великої рогатої
худоби –6,5; свиней –3,5; собак –2-4; у птиці –0,5-2 хв.
Результати роботи:

Висновки:
 27
Робота 12. Визначення груп крові

Мета досліду: ознайомитисть з методикою вивчення груп крові у людини.

Матеріали та обладнання: стандартні сироватки II i III груп, кров, ефір, спирт,
скарифікатори, спиртівка, вата, предметне скло, олівець по склу, дві скляні палички.
Хід роботи: На чистому, знежиреному предметному склі зробити помітки олівцем:
ліворуч – II група сироватки, праворуч - III група. Різними піпетками нанести на предметне скло
по краплі сироватки II i III груп. Скляною паличкою взяти краплю крові і змішати з краплею
сироватки II групи, а потім другу краплю крові (іншою паличкою) змішати з краплею сироватки
III групи. Протягом 2-3 хв предметне скло великим і вказівним пальцями правої руки похитуємо
до повного змішування сироватки з краплями крові. Аглютинація відбувається або відсутня.
Відсутність аглютинації в обох пробах означає, що досліджувана кров належить до I групи; у
разі аглютинації з сироваткою III групи – до II групи; з сироваткою II групи – до III групи; при
аглютинації в обох пробах кров належить до IV групи.

Результати роботи:

Висновки:

Лабораторне заняття № 11-12

ТЕМА:ФІЗІОЛОГІЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ І ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Робота 1. Спостереження за роботою серця (серцевий цикл)

Мета досліду: Оволодіти методикою графічної реєстрації роботи серця жаби.

Матеріали та обладнання: жаба, штатив, кімограф,серфін з ниткою та гачком, ножиці,
дощечка для фіксації жаби, шпильки, чашки Петрі, фізіологічний розчин, розчин Рінгера, нитки,
мікроскоп.
Хід роботи: В децеребральної жаби відкрити грудну порожнину і уважно розглянути
роботу серця (звернути увагу на послідовність скорочення різних відділів серця). Підрахувати
кількість серцевих скорочень за хвилину. З’єднати верхівку серця з вільним плечем пишучого
пера і записати кардіограму.
 28
Результати роботи:

Висновки:

Робота 2. Автоматія серця.

Мета досліду: Вивчити значення вузлів провідної системи методом лігатур Станіуса.
Матеріали та обладнання: жаба, ножиці, пінцет, дощечка, шпильки, нитки, набір
інструментів для препарування, 0,6%-ний розчин кухонної солі, гачок з ниткою.
Хід роботи: На межі між венозним синусом і передсердям накладають першу лігатуру
Станіуса. Після цього відмічають зміни в серцевій діяльності жаби. Через декілька хвилин
накладають другу лігатуру на межі між передсердям і шлуночком і знову відмічають зміни в
серцевій діяльності.
Результати роботи:

Висновки:

Робота 3. Електрокардіографія

Мета досліду: Ознайомитись з будовою і роботою електрокардіографа, записати

електрокардіограму піддослідного, проаналізувати її.
Матеріали та обладнання: жаба, ножиці, пінцет, дощечка, шпильки, набір інструментів
для препарування, паперова стрічка для запису електрокардіограми, чорнило, 0,6%-ний розчин
кухонної солі.
Хід роботи: підготувати електрокардіограф до роботи і записати електрокардіограму
піддослідного. Розшифрувати електрокардіограму і замалювати її.
Жабу декапітують, руйнують спинний мозок, фіксують на дощечці черевцем догори,
оголюють серце. Одночасно виготовляють нервово-м’язовий препарат з невеликої, але жвавої
жаби. Серце та препарат зрощують фізіологічним розчином. Далі тримають нервово-м’язовий
препарат за стегнову кісточку, накладають нерв на серце паралельно поздовжній осі.
Спостерігають, як при кожному скороченні серця м’яз нервово-м’язового препарату також
скорочується.
 29
Результати роботи:

Висновки:

Робота 4. Нервова регуляція діяльності серця (Дослід Даніні-Ашнера. Дослід Роже-

Шарабріна. Дослід Гольця. Вплив блукаючого нерва на серцеву діяльність)

Мета досліду: вивчити вплив подразнень вегетативних нервів на діяльність серця жаби
і ссавців.
Матеріали та обладнання: дослідна тварина (корова, кінь, жаба), пов’язка на очі,
динамометр, фонендоскоп, секундомір, дощечка, шпильки, набір хірургічних інструментів,
нитки, індукційний апарат.

Хід роботи:
а) Око-серцевий рефлекс (дослід Даніні-Ашнера).
Дослід проводиться на людині. У досліджуваного підраховуємо кількість скорочень
серця за 1 хв. Потім пальцями помірно натискуємо на очні яблука протягом 10 с. і знову
підраховуємо кількість скорочень серця, порівнюючи їх із початковою кількістью.

б) Губо-вушний серцевий рефлекс (дослід Роже-Шарабріна).

Дослідження проводять при повній тиші та спокої тварини. За допомогою
фонендоскопа підраховують кількість скорочень серця за 30 с. На основу вуха або верхню губу
тварини накладають динамометр. Сила тиску на вухо повинна бути 20–25 кг, на верхню губу –
30 –35 кг. Після накладання приладу підраховують кількість серцевих скорочень за 30 с.

в) Дослід Гольця.
Декапітовану жабу прикріплюють до дощечки, оголюють серце і підраховують
кількість його скорочень за 1 хв. Рукояткою скальпеля або пінцета постукують по черевній
стінці і спостерігають за діяльністью серця. Цей же дослід повторюють після руйнування
довгастого мозку.

г) Вплив блукаючого нерва на серцеву діяльність.

Жабу із зруйнованим головним мозком, прикріплюють до дощечки і оголюють серце.
Перерізають одну із ключиць, видаляють нижню щелепу і оголюють підм’язову ділянку.
 30
Пінцетом і скляним гачком знаходять судинно – нервовий пучок, берут блукаючий нерв (разом
із судинами, або окремо від них) і перерізають. Потім подразнюють його периферійну частину
індукційним струмом і спостерігають за роботою серця.
Результати роботи:

Висновки:

Робота 5. Гуморальна регуляція діяльності серця (Вплив адреналіну та ацетилхоліну на

серце. Вплив іонів К+ та Са2+ на роботу серця)
Мета досліду: Випробувати вплив на серцеву діяльність медіаторів нервового
збудження (адреналін і ацетилхолін), а також іонів Ca++ і K+, певний вміст та співвідношення
яких у навколишньому середовищі необхідні для нормальної регуляції функції серця.
Матеріали та обладнання: жаба, канюля Штрауба, дощечка для фіксування, шпильки,
пишучий важилець, піпетки для очей, р-н Рінгера, 1%-й р-н CaCl2 і KCl, фізіологічний р-н,
адреналін 1:1000, кімограф.
Хід роботи:

5а. Вплив адреналіну та ацетилхоліну на серце.

У жаби руйнують центральну нервову систему, фіксують на дощецчі і оголюють серце.
Під гілки аорти підводять лігатури і перев’язують їх. Одну гілку аорти надрізають і вставляють
канюлю Штрауба таким чином, щоб кінець її пройшов у шлуночок. Перев’язують вени у місці їх
впадання у венозний синус і відрізають серце. Канюлю з серцем закріплюють в штативі.
Верхівку серця з’єднують з пишучим важелем, канюлю заповнюють розчином Рінгера і
записують міограму на кімограф. Потім до розчину Рінгера в канюлю додають 2-3 краплі
адреналіну 1:1000 і записують міограму. Звертають увагу на зміни ритму і амплітуди скорочень
серця. Після цього піпеткою швидко забирають розчин із канюлі і ретельно промивають серце
новими порціями розчину Рінгера до відновлення його роботи.

5б. Вплив іонів К+ та Са2+ на роботу серця.

Також вивчають зміни в роботі серця після зміни розчину Рінгера фізіологічним
розчином та почергового додавання до розчину Рінгера в канюлю 3-4 краплі 1%-них розчинів
CaCl2 і KСl.

Результати роботи:
 31
Висновки:

Робота 6. Вплив тепла та холоду на роботу серця

Мета досліду: Вивчити вплив різних температур на роботу серця.
Матеріали та обладнання: жаба, ножиці, дощечка для фіксації жаби, пробірки, льод,
тепла вода, секундомір.
Хід роботи:
а) Вплив підвищеної температури на роботу серця. Підраховують кількість скорочень
серця за 1 хв. Потім тоненьку пробірку з теплою водою прикладають до венозного синуса і
підраховують кількість скорочень серця за 1 хв. Через 3-5 хв. підраховують початкову кількість
скорочень, потім пробірку з теплою водою прикладають до шлуночка і підраховують кількість
скорочень серця за 1 хвилину. Аналізують результати.
б) Вплив пониженої температури на роботу серця. Дослід проводять на тій самій
жабі. Підраховують кількість серцевих скорочень до початку дії холоду. Потім до венозного
синуса прикладають пробірку з льодом або холодною водою і підраховують кількість серцевих
скорочень серця за 1 хв. Через 2-3 хв. підраховують кількість серцевих скорочень і прикладають
до шлуночка пробірку з льодом, підраховують кількість серцевих скорочень. Аналізують
результати.
Результати роботи:

Висновки:

Робота 7. Дослідження тонів серця

Мета досліду: Оволодіти методами аускультації тонів серця.

Матеріали та обладнання: тварина (корова, кінь, вівця, собака, кролик), фонендоскоп,
стетоскоп.
Хід роботи: Тварину фіксують у станку. Передню ліву кінцівку тварини виставляють
вперед. Фонендоскоп або стетоскоп прикладають до грудної клітини в ділянці 4-5 міжреберних
проміжків зліва на рівні ліктьового суглоба і прослуховують тони серця. Повторюють
дослідження тонів серця після невеликого фізичного навантаження (прогонка тварини).
Результати роботи:

Висновки:
 32
Робота 8. Визначення кров’яного тиску

Мета досліду: вивчити методи прямого і непрямого визначення кров’яного тиску у

тварин.
Матеріали та обладнання: тварини (кінь, корова), прилади для вимірювання тиску
крові (сфігмоманометри, тонометри), фонендоскопи або стетоскопи.
Хід роботи: безкровне визначення тиску крові проводять за методом Короткова.
Манжету тонометра або сфігмоманометра щільно намотують на корінь хвоста тварини.
Нижче манжети на хвостовій артерії встановлюють фонендоскоп і пучками пальців знаходять
пульс. За допомогою гумової груші у манжету нагнітають повітря до припинення пульсу.
Далі, злегка відкривши повітряний краник, поволі випускають повітря з манжети,
прислуховуючись до появи шумів у артерії. Вони виникають водночас з появою пульсу. У цей
момент стрілка тонометра, або ртутний стовп сфігмоманометра показує максимальний
(систолічний) тиск крові. Шуми в артерії з’являються тому, що в момент систоли порція крові
проходить через стиснену ділянку і потрапляє у порожню артерію.
Щоб визначити мінімальний (діастолічний) тиск крові, слід продовжувати випускати повітря з
манжети до зникнення шумів. Вони зникають тому, що тепер кров тече безперервно під час
систоли та діастоли. Момент зникнення шумів свідчить про мінімальний тиск крові.
Вимірювання тиску крові у дрібних сільськогосподарських тварин проводять так само на
серединних артеріях передніх кінцівок.
Результати роботи:

Висновки:

Робота 9. Дослідження пульсу

Мета досліду: дослідити пульс у різних сільськогосподарських тварин, вивчити його
характеристику.
Матеріали та обладнання: коні, корови та інші тварини, секундомір.
Хід роботи: Пульс можна досліджувати на будь-якій артерії, що доступна
прощупуванню (пальпації), але зручно це робити у коней на підщелеповій артерії в ділянці
судинної вирізки, у корів – по краю жувального мускула на лицевій артерії, у дрібних тварин
– на ділянці паху, на стегновій артерії, у свиней – на хвостовій артерії.
Прощупуючи пучками пальців, знаходять указані артерії і підраховують кількість пульсових
хвиль на хвилину, користуючись секундоміром. Отримані дані порівнюють з кількістю
серцевих циклів в нормі.
Досліджуючи пульс, звертають увагу на його характеристику, а саме: на ритмічність; на
частоту; на висоту; на напруженість. Після дослідження пульсу в спокійному стані тварину
примушують пробігти і знову досліджують пульс. Звертають увагу на зміну його частоти та
інших характеристик. За пульсом судять про роботу серця та стан кровоносних судин.
 33
Результати роботи:

ПОКАЗНИКИ ДОСЛІДЖЕНЬ РЕЗУЛЬТАТИ

1. Частота, (к-сть ударів/хв)

2. Ритмічність

3. Наповнення
Висновки:

Робота 10. Перегляд навчального відеофільму

ТЕМА: ФІЗІОЛОГІЯ ДИХАННЯ

Робота 1. Роль діафрагми в механізмі дихання

Мета досліду: вивчити вплив діафрагми на легені за допомогою апарату Дондерса.
Матеріали та обладнання: жаба, набір інструментів для препарування, коркова
пластинка, скляна з гумовою трубочкою довжиною 5-7 см, затискач, маленька гумова груша
для піддування легень повітрям, голкотримач з хірургічною голкою та ниткою, скляна банка з
гумовою плівкою замість дна.
Хід роботи: жабу декапітують, руйнують спинний мозок, навколо голосової щілини
роблять кісетний шов. У голосову щілину вводять канюлю й фіксують її там, затягнувши
кисетний шов. Грушею піддувають легені через канюлю, гумову трубочку перекривають
затискачем. Тепер легені знаходяться у розширеному стані, тому їх легко відпрепарувати.
Обережно розрізають черевну ,а далі й грудну порожнини. Роздуті альвеоли легко вирізають
разом з канюлею, яку вставляють у попередньо зроблений отвір у пробці банки. Легені
вставляють у банку і закривають її корком. Таким чином виготовляють апарат Дондерса,
банка якого імітує герметично закриту грудну порожнину, гумова плівка замінює в ній
діафрагму, а канюля служить трахеєю. Коли банка ще відкрита, великим пальцем злегка
натискують на “діафрагму” і тоді банку закривають корком. Коли палець відпущено, гумова
плівка займає попереднє положення, а легені дещо розширюються і залишаються у такому
стані, як це відбувається в організмі. При відтягуванні “діафрагми” назовні тиск у “грудній
порожнині” знижується й атмосферне повітря проходить через “трахею” в легені, роздуваючи
їх. Це вдих. При натискуванні на “діафрагму” тиск у банці стає більшим за атмосферний, тому
повітря з легень виходить назовні й вони спадаються. Це видих. За рахунок діафрагми
порожнина грудної клітки збільшується у поздовжньому напрямку.

Результати роботи:

Висновки:
 34
Робота 2. Графічна реєстрація дихальних рухів

Мета досліду: зареєструвати дихальні рухи грудної клітки на барабані кімографа.

Звернути увагу на частоту і глибину дихання у нормі та після фізичних навантажень на тварину.
Матеріали та обладнання: тварина, пневмограф, кімограф.
Хід роботи: Гофровану трубку фіксують (не дуже щільно) навколо грудної клітки тварини
в середній її третині. Знявши затискач, створену замкнуту систему злегка піддувають повітрям і
знову накладають затискач. Тепер дихальні рухи через повітряну передачу на капсулу Марея,
реєструються пневмограмою. Аналізуючи пневмограму, можна судити про частоту та глибину
дихальних рухів. Підрахуйте кількість дихальних рухів на хвилину в усіх сільськогосподарських
тварин.
Після запису пневмограми в нормі тварину примушують пробігти і знову проводять
пневмографію. Звертають увагу на зміну частоти та глибини дихання, а також на його
ритмічність. Таким чином можна виявити патологічні типи дихання.

Результати роботи:

Висновки:

Робота 3. Визначення дихального, додаткового і резервного об’ємів повітря та життєвої

ємності легень (спірометрія)

Мета досліду: визначення у себе вказаних вище об’ємів повітря та життєвої ємності
легень за допомогою спірометрів.
Матеріали та обладнання: стаціонарний водний волюмоспірометр, портативний сухий
спірометр, спирт, вата, видих повітря з легенів здійснюється через мундштук.
Хід роботи: Перед дослідом мундштуки спірометрів протирають ваткою із спиртом.
Стрілку волюмоспірометра встановлюють на нульове положення. Отвори носу закривають
спеціальним затискачем.
Для визначення дихального повітря слід зробити нормальний вдих через рот і
нормальний видих через спірометр. Стрілка його покаже об’єм дихального повітря. Стрілку
спирометра повертають у попереднє положення, роблять нормальний видих і потім
максимально видихають у спірометр. Останній покаже резервне повітря.
Для визначення додаткового повітря спірометр залишають наповненим повітрям.
Роблять нормальний вдих, а потім максимально вдихають повітря зі спірометра. Стрілка його
повертається на нульове положення, тому що об’єм додаткового повітря дорівнює об’єму
резервного.
Для визначення життєвої ємкості легень слід зробити максимальний вдих,
вип’ячуючи черевну стінку назовні, й максимальний видих у спірометр.
Навіть після максимального (форсованого) видиху в легенях лишається так зване
залишкове повітря. Це повітря та життєва ємність легень у сумі складають загальну або
максимальну ємність легень.
 35
Результати роботи:

ОБ’ЄМ
Дихальні об’єми
Чол. Жін.
1. Дихальний об’єм, л
2. Резервний об’єм, л
3. Додатковий об’єм, л
4. Життєва ємність легенів, л
Висновки:

Робота 4. Визначення частоти, ритмічності, симетричності та типу дихання

Мета досліду: визначити частоту, ритмічність, симетричність та тип дихання.

Матеріали та обладнання:
Хід роботи: Частоту дихання визначаємо по екскурсії грудної клітки чи по крилах
носа (у коня) або по видихуваному повітрю. Тип дихання визначити по екскурсії грудної та
черевної стінки. Симетричність дихання визначити по руху правої і лівої частини грудної
клітки по відношенню до середньої лінії спини.

Результати роботи:

Вид Часто Ритмічніс Симетричні Тип

тварини та ть сть дихання

Висновки:
 36
Лабораторне заняття № 13-15

ФІЗІОЛОГІЯ ТРАВЛЕННЯ

Робота 1. Визначення ферментативних властивостей слини

Мета досліду: встановити наявність амілолітичних ферментів в слині людини

Матеріали та обладнання: розбавлена слина свині, теляти, собаки, людини; 1% розчин
крохмалю, 10% розчин NаOH, 0,5% розчин соляної кислоти, розчин Люголя, водяна баня,
термометр, олівець по склу, штативи, нумеровані пробірки, лійочка з ватою для збирання слини
людини, скляні палички, мірні піпетки.
Хід роботи: Спочатку в пробірку наливають слину, а потім додають розчин
крохмального клейстеру. Пробірки струшують, фіксують час і поміщають в водяну баню при
температурі 38-40ºС на 10 хвилин. Через 10 хвилин пробірки виймають з водяної бані, ставлять в
штатив і в кожну вносять по декілька крапель розчину Люголя. Читають реакцію на крохмаль і
записують результати та висновки.

Результати роботи:
№
Вміст пробірки Результати
пробірки
1. 1 мл слини людини + 2 мл 1% крохмального клейстеру
1 мл прокип’яченої слини людини + 2 мл 1%
2.
крохмального клейстеру
1 мл слини людини + 5 кап.0,5 % розчину НСL+ 2 мл 1%
3.
крохмального клейстеру
1 мл слини людини + 5 кап.10 % NaOH + 2мл 1%
4.
крохмального клейстеру

Висновки:

Робота 2. Отримання шлункового соку

Мета досліду:оволодіти методикою отримання шлункового соку.

Матеріали та обладнання:тварина з ізольованим шлуночком, зонд, фістула.
Хід роботи:Чистий шлунковий сік отримують від тварин з ізольованим шлуночком по
І.П.Павлову, а змішаний – методом зондування або від тварин з шлунковою фістулою по
В.О.Басову.
Результати роботи:

Висновки:
 37
Робота 3. Визначення кислотності шлункового соку

Мета роботи: Оволодіти методикою визначення кислотності шлункового соку. Довести

чим вона обумовлена.
Матеріали та обладнання: шлунковий сік, 0,5 % спиртовий розчин диме-
тиламідоадобензолу, 0,1н. розчин дкого натрію, 1% спиртовий розчин фенолфталеїну,
бюретки, хімічні стаканчики.
Хід роботи: Наливають у стаканчик 5 мл профільтрованого шлункового соку і додають
2 краплини 0,5%-го спиртового розчину диметиламідоадобензолу. Після цього шлунковий сік
титрують 0,1н розчином NaOH. Якщо в досліджуваному соку міститься вільна соляна кислота,
то диметиламідоабензол дає червоне забарвлення, яке при титруванні змінюється на жовто-
рожеве. Після цього додати 3 краплі фенолфталеїну і продовжити титрування розчином NaOH до
появи рожевого забарвлення. Кількість мл 0,1н NaOH, що пішов на 1 зміну кольору відповідає
одиницям кислотності вільної НСL, а на 2 зміну – зв’язаної. Разом вільна і зв’язана складають
загальну кислотність.
Результати роботи:

Висновки:

Робота 4. Дія ферментів шлункового соку на білки

Мета роботи: а) визначити травну силу пепсину та риніну на білки та казеїноген молока;
б) встановити роль соляної кислоти в активації ферментів та травленні білків;
в) визначити протеолітичну активність шлункового соку.
Матеріали та обладнання: натуральний шлунковий сік, нейтралізований шлунковий сік,
кип’ячений шлунковий сік, 0,5% розчин соляної кислоти, 0,1н розчин NaOH, CuSO4, фібрин,
пробірки, штативи, піпетки на 2 мл, спиртовка, водяна баня, олівець по склу, термостат,
термометр.
Хід роботи:
а) дія шлункового соку на фібрин.
Дослід проводять в чотирьох пронумерованих пробірках за такою схемою:

№
Реактиви Результати
пробірки
2 мл 0,5% соляної кислоти + 2 нитки
1.
фібрину
2 мл натурального шлункового соку + 2
2.
нитки фібрину
2 мл нейтралізованого шлункового соку
3.
+ 2 нитки фібрину
2 мл прокип’яченого шлункового соку
4.
+ 2 нитки фібрину
Всі пробірки ставимо в водяну баню при t 38-40ºС на 20-30 хв., після чого записуємо
результати дослідів.
 38
б) дія шлункового соку на білки молока.
Дослід проводять в чотирьох пронумерованих пробірках за такою схемою:
№
Реактиви Результати
пробірки
1. 2 мл молока + 3 краплі 0,5% соляної кислоти
2 мл молока + 3 краплі натурального
2.
шлункового соку
2 мл молока + 3 краплі нейтралізованого
3.
шлункового соку
2 мл молока + 3 краплі прокип’яченого
4.
шлункового соку
Пробірки струшують, ставлять в водяну баню при t 38-40ºС на 20-30 хв., після чого
записують результати роботи та роблять висновки.

Висновки:

Робота 5. Визначення ферментативних властивостей соку підшлункової залози

Мета роботи: Дослідити дію хімозину на молоко і виявити залежність дії ферменту
від реакції середовища.
Матеріали та обладнання: підшлунковий сік, 0,5% розчин соди, 2% розчин
щавлевокислого натрію, водяна баня, штатив з пробірками, термометр, спиртівка.
Хід та результати роботи:

№ Вміст Результати роботи

1 1 мл підшлункового соку + +2 мл дистильованої

35-40 хвилин у водяній бані(38Со)

фібрин води
2 1 мл підшлункового соку + ставлять біуретову
фібрин + НСL реакцію
3 1 мл підшлункового соку ставлять біуретову
(прокип’'яченого) + фібрин реакцію
4 2 мл підшлункового соку + ставлять пробу на
1 мл крохмального крохмаль з йодом
клейстеру ставлять пробу
Тромера на цукор
5 2 мл підшлункового соку + ставлять пробу на
0,5 г сирого крохмалю крохмаль з йодом
ставлять пробу
Тромера на цукор
Висновки:
 39
Робота 6. Вивчення моторної функції травного апарату
Мета роботи: а) визначити види скорочень шлунка та різних відділів кишечника.
б) встановити особливості впливу симпатичних та парасимпатичних нервів на моторну
діяльність і автоматизм травного тракту.
в) встановити роль механо-, термо-, хеморецепторів в здійсненні моторної діяльності
шлунково-кишкового тракту.
Матеріали та обладнання: морська свинка, жаба, фіксаційний столик, набір інструментів,
вода, розчин Рінгера для холоднокровних та теплокровних, гіпертонічний розчин NaCL, ефір,
лійка, салфетки, індукційний апарат, електрична плитка.
Хід роботи:
а) Дослідження моторної діяльності травного апарату жаби
Децеребровану жабу фіксують на столику черевцем вверх. Розрізають черевну стінку, оголюючи
кишкові петелі.
1. Подразнюємо довгастий мозок індукційним струмом, спостерігаємо за скороченням
шлунково-кишкового тракту.
2. В окремих відділах кишечника наносимо механічні та хімічні подразнення.
б) Спостереження за моторикою травного апарату морської свинки.
Морську свинку фіксують на операційному столику черевцем вверх і нарко-тизують
ефіром. На шиї препарують блукаючий нерв. Роблять розріз черевної стінки, оголяючи шлунок
та кишечник.
1. Спостерегають за моторикою шлунково-кишкового тракту в звичайних умовах.
2. Перерізають блукаючий нерв і його периферійний кінець подразнюють індукційним
струмом.
3. Вирізають шлунково-кишковий тракт і послідовно занурюєм в розчин Рінгера, при
температурі 37ºС, 43ºС, і в гіпертонічний розчин NaCL (+ 37ºС).
У всіх випадках спостерігаємо за зміною моторики шлунково-кишкового тракту, звертають
увагу на види скорочень шлунка та кишечника.

Результати роботи:

Висновки:

Робота 7. Значення жовчі в процесах травлення.

Мета роботи:
а) встановити наявність емульгуючої дії жовчі.
б) визначити вплив жовчі на швидкість розщеплення жиру підшлунковою ліпазою.
Матеріали та обладнання: натуральний підшлунковий сік або витяжка з підшлункової
залози, вода, жовч, олія, спиртовий розчин фенолфталеїну, децинормальний розчин NaOH,
скляні лійки, штативи, мірні пробірки, бумажні фільтри, водяна баня.
Хід роботи:
а) вплив жовчі на фільтрацію жиру.
В лійку однієї з пронумерованих пробірок ставлять фільтр змочений жовчю, а в другу – фільтр
змочений водою. В лійки наливать по 2 мл олії, визначають час фільтрації.
 40
б) емульгування жиру.
В дві пронумеровані пробірки наливають по 0,5 мл олії. В пробірку №1 додають 5 мл жовчі, а
в пробірку №2 - 5 мл води. Добре перемішують вміст пробірок і спостерігають за стійкістю
отриманої емульсії.
в) вплив жовчі та підшлункового соку на швидкість перетравлення жиру.
В три пронумеровані пробірки наливають олію, підшлунковий сік та жовч в кількості, яка
зазначена в протоколі досліду.
Кількість
№ п/п Найменування та кількість реактивів крапель Результати
фенолфталеїну.
0,5 мл олії + 2 мл натурального
1. 2
підшлункового соку
0,5 мл олії + 2 мл прокип’яченого
2. 2
підшлункового соку
0,5 мл олії + 2 мл підшлункового соку +
3. 2
0,5мл жовчі
Із бюретки в кожну пробірку по краплі вносимо децинормальний розчин NaOH до появи
рожевого забарвлення. Потім пробірки ставимо в водяну баню при t 38-40ºС і спостерігаємо
через скільки хвилин відбудеться знебарвлення рідини в кожній пробірці. Результати
спостережень заносять в протокол досліду та пишуть висновки.
Висновки:
 41
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна література
1. Фізіологія сільськогосподарських тварин / Мазуркевич А.Й., Трокoз В.О., Степченко Л.М. та ін. Київ :
Центр учбової літератури, 2015. 238 с.
2. Фізіологія тварин / Мазуркевич А.Й., Карповський В.І., Степченко Л.М. та ін. Вінниця : Нова Книга,
2012. 424 с.
3. Фізіолого-біохімічні показники організму тварин: Навчальний посібник / Мазуркевич А.Й., Степченко
Л.М., Камбур М.Д. Суми: Видавництво: ПП Вінниченко М.Д., ФОП Дьоменко В.В., 2011.132 с.
4. Фізіологічні та біотехнологічні основи відтворення тварин / Замазій А.А., Троказ В.О., Степченко
Л.М. та ін. Суми : ВВП «Мрія», 2015. 214 с.
5. Начала физиологии: Учебник для вузов. / Под редакцией академика А.Д. Ноздрачева. СПб. : Лань,
2002. 1088 с.
6. Скопичев В.Г. Частная физиология. Часть 1 и 2. Часть 1. Физиология продуктивных животных.
Москва : Колос, 2006. 480 с.
7. Фізіологія людини і тварин: Підручник / Г. М. Чайченко, В.О. Цибенко, В.Д. Сокур; За ред. В.О.
Цибенка. Київ : Вища школа, 2003. 463 с.
8. Фізіологія сільськогосподарських тварин : практикум / Мазуркевич А. Й., Трокoз В. О., Степченко Л.
М. та ін. Київ : Центр учбової літератури, 2015. 240 с.

Додаткова література:
10.Ганонг В. Ф. Фізіологія людини: Підручник / Переклад з англ. Наук. ред. перекладу М. Гжегоцький,
В. Шевчук, О. Заячківська. – Львів. БаК. – 2002. – 784 с.
11.Нормальна фізіологія / Під ред. В.І. Філімонова: – К.: Здоров’я. – 1994. – 608.
12.О.В.Атаман. Патофізіологія. Тт. 1–2 . Вінниця: Нова книга, 2012.
12.О.В.Атаман. Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях. Навчальний посібник для студ. вищ.
мед. навч. заклад. / Видання 4-те – Вінниця, Нова книга, 2010.
13.Возіанов С.О., Шуляк О.В., Петришин Ю.С., Мисаковець О.Г. Клінічна фізіологія нирок. – Львів:
Кварт. – 2004. – 316 с.
14.Гжегоцький М.Р., Заячківська О.С. Система крові. Фізіологічні та клінічні основи. Навчальний
посібник. – Львів: Світ. – 2001. – 176 с.
15. Филимонов В. И. Клінічна фізіологія: підручник (ВНЗ ІІІ—IV р. а.). Київ,«Медицина»: 2012, 736 с.
16. Физиология животных и этология / В.Г.Скопичев и др. Москва : Колос, 2003.
17. Физиология сельскохозяйственных животных / А.Н.Голиков, Н.У. Базанова, З.К. Кожебеков и др.;
Под ред. А.Н. Голиков. Москва : Агропромиздат, 1991.
18. Георгиевский В.И. Физиология сельскохозяйственных животных. Москва : Агропромиздат, 1990.
19. Скопичев В. Г., Шумилов Б. В. Морфология и физиология животных: учебное пособие. СПб. :
Издательство «Лань», 2004. 490 с.
20. Скопичев В.Г., Максимюк Н.Н., Шумилов Б.В. Зоотехническая физиология. Москва : Колос, 2008.
560 с.
21. Максимюк Н. Н., Скопичев В. Г. Физиология кормления животных: Теории питания, прием корма,
особенности пищеварения. СПб. : Издательство «Лань», 2004.
22.. Шилов Н.А. Физиологическая экология животных. Москва : Высшая школа, 1985, 2000.
23. Никитченко Н.Н., Плященко С.Н., Зеньков А.С. Адаптация, стрессы и продуктивность с.-х.
животных. Минск: Урожай, 1988.
24. Хайдарлиу С. Функциональная биохимия адаптации. Кишинев : Штиинца, 1984. 270 с.
25. Хочачка П., Сомеро Дж. Биохимическая адаптация: Пер. с англ. Москва : Мир, 1988. 568 с.
26. Хочачка П., Сомеро Дж. Стратегия биохимической адаптации. Москва : Мир, 1987. 398 с.
27. Экологическая физиология животных. Ч.I. Общая экологическая физиология и физиология
адаптаций. В серии: Руководство по физиологии. Л.: Наука, 1979. 440 с.
28. Экологическая физиология человека / под ред. О.Г. Газенко. Л.: Наука, 1980. 549 с.
29. Интегративная физиология. Москва : Издательский центр «Академия», 2006. С. 154-169.
30. Агаджанян Н. А., Баевский Р. М., Берсенева А. П. Проблемы адаптации и учение о здоровье. Москва
: Изд-во РУДН, 2006. 284 с.
31. Бабский Е. Б. Физиология человека. Москва : Медицина, 1972.
32. Фізіологія людини і тварин / Чайченко Г. М., Цибенко В.О., Сокур В. Д., за ред. Цибенка В.О. Київ :
 42
Вища школа, 2003. 463 с.
33. Кассиль Г. Н. Внутренняя среда организма. Москва: Наука, 1978.
34. Ковальчикова М., Ковальчик К. Этология крупного рогатого скота. Москва : Агропромиздат, 1986.
208 с.
35. Ноздрачев А. Д. Физиология вегетативной нервной системы. Л.: Медицина, 1983. 296 с.
36. Павлов И. П. Избранные произведения. 1974.
37. Судаков К. В. Основы физиологии функциональных систем. Москва : Медицина, 1983. 272 с.
38. Сысоев А. А. Физиология сельскохозяйственных животных (в рисунках). Москва : Колос, 1980.
39. Шмидт К.-Нильсен. Физиология животных, приспособление и среда. Москва : Мир, 1982.
40. Эккрет Р., Рэндел. Физиология животных. Механизмы и адаптация. Москва : Мир, 1992.

Перелік методичних рекомендацìй, наочних матерìалìв:

41. Степченко Л. М. Методичні рекомендації (Робочий зошит) до лабораторних занять з дисципліни
«Експериментальна клінічна та екологічна фізіологія» для здобувачів ОНС «Доктор філософії (PhD)» за
спеціаль- ністю 211 «Ветеринарна медицина» (Частина І); Дніпр. держ. аграр.-екон. ун-т, кафедра
фізіології та біохімії с.-г. тварин. Д.: РВВ ДДАЕУ, 2021. 49 с.
42. Степченко Л. М. Методичні рекомендації (Робочий зошит) до лабораторних занять з дисципліни
«Експериментальна клінічна та екологічна фізіологія» для здобувачів ОНС «Доктор філософії (PhD)» за
спеціальністю 211 «Ветеринарна медицина» (Частина IІ); Дніпр. держ. аграр.-екон. ун-т, кафедра
фізіології та біохімії с.-г. тварин. Д.: РВВ ДДАЕУ, 2021. 49 с.
43 Степченко Л.М. Короткий курс лекцій з дисципліни «Експериментальна клінічна та екологічна
фізіологія»: навчальний посібник для здобувачів ОНС «Доктор філософії (PhD)» за спеціальністю 211
«Ветеринарна медицина»; Дніпр. держ. аграр.-екон. ун-т, кафедра фізіології та біохімії с.-г. тварин. Д.:
РВВ ДДАЕУ, 2021. 74 с.
44 Степченко Л. М. Методичні рекомендації для проведення практичних занять і виконання самостійної
роботи з дисципліни «Методологія і організація наукових досліджень в галузі знань (ветеринарна
медицина) з основами інтелектуальної власності» для студентів факультету ветеринарної медицини
денної форми навчання. – ОКР «Магістр», Дніпро 2020. - 45 с.
45 Степченко Л.М., Шевцова А.І., Галузіна Л.І., Платонова Т.С., Дяченко Л.М. Методичні рекомендації
до виконання лабораторних робіт з «Біохімії з основами фізичної та колоїдної хімії» для студентів
факультетів ветеринарної медицини та біотехнологічного факультету (денної та заочної форм навчання)
/ Дніпровський державний аграрно-економічний університет. – Дніпро. – 2021. – 92 с.
46 Методичні рекомендації для проведення практичних занять і виконання самостійної роботи с
дисципліни «Методологія наукових досліджень» для студентів факультету ветеринарної медицини ОКР
«Магістр» / Степченко Л. М.,Масюк Д.М., Крива О.А. Дніпро, ДДАЄУ, 2021. 42 с.
47 Степченко Л. М. Особенности обмена воды и минеральных элементов у с.-х. птицы. Текст лекций.
Днепропетровск, ДГАУ, 1996. 32 с.
48 Грибан В. Г. Особенности энергетического обмена у жвачных животных в условиях степной зоны
Украины. Текст лекций. Днепропетровск, ДГАУ, 1991. 36 с. 10
49 Грибан В. Г. Регуляция физиологических функций у животных Текст лекций. Днепропетровск,
ДГАУ, 1991. 36 с.

Перелік методичних рекомендацìй, наочних матерìалìв

Носìї
№ Кількість
Найменування матеріалів Електро-
з/п екземплярів паперовì
ннì
1 2 3 4 5
Фізіологія сільськогосподарських тварин /
Мазуркевич А. Й., Трокoз В. О., Степченко Л. М.
1 10 10 +
та ін. Київ : Центр учбової літератури, 2015. 238 с.

Фізіологія тварин / Мазуркевич А. Й., Карповський

2 В. І., Степченко Л. М. та ін. Вінниця : Нова Книга, 50 50 +
2012. 424 с.
 43
Фізіолого-біохімічні показники організму тварин:
навчальний посібник / Мазуркевич А.Й.,
Степченко Л. М., Камбур М. Д. Суми :
3 10 10 -
Видавництво: ПП Вінниченко М. Д., ФОП
Дьоменко В. В., 2011. 132 с.

Фізіологічні та біотехнологічні основи відтворення

тварин / Замазій А. А., Троказ В. О., Степченко Л.
4 10 10 -
М. та ін. Суми : ВВП «Мрія», 2015. 214 с.

Фізіологія сільськогосподарських тварин:

практикум / Мазуркевич А. Й., Трокoз В. О.,
5 Степченко Л. М. та ін. Київ : Центр учбової 10 10 +
літератури, 2015. 240 с.

Степченко Л.М. Короткий курс лекцій з

дисципліни «Експериментальна клінічна та
екологічна фізіологія»: навчальний посібник для
здобувачів ОНС «Доктор філософії (PhD)» за
6 20 20 +
спеціальністю 211 «Ветеринарна медицина»;
Дніпр. держ. аграр.-екон. ун-т, кафедра фізіології
та біохімії с.-г. тварин. Д.: РВВ ДДАЕУ, 2021. 74
с.
2. Степченко Л. М. Методичні рекомендації для
проведення практичних занять і виконання
самостійної роботи з дисципліни «Методологія і
організація наукових досліджень в галузі знань
7 10 10 +
(ветеринарна медицина) з основами
інтелектуальної власності» для студентів
факультету ветеринарної медицини денної форми
навчання. – ОКР «Магістр», Дніпро 2020. - 45 с.
Степченко Л.М., Шевцова А.І., Галузіна Л.І.,
Платонова Т.С., Дяченко Л.М. Методичні
рекомендації до виконання лабораторних робіт з
«Біохімії з основами фізичної та колоїдної хімії»
8 для студентів факультетів ветеринарної медицини 10 10 +
та біотехнологічного факультету (денної та заочної
форм навчання) / Дніпровський державний
аграрно-економічний університет. – Дніпро. –
2021. – 92 с..
Методичні рекомендації для проведення
практичних занять і виконання самостійної роботи
с дисципліни «Методологія наукових досліджень»
9 10 10 +
для студентів факультету ветеринарної медицини
ОКР «Магістр» / Степченко Л. М.,Масюк Д.М.,
Крива О.А. Дніпро, ДДАЄУ, 2021. 42 с.
Степченко Л. М. Особенности обмена воды и
10 минеральных элементов у с.-х. птицы. Текст 10 10 +
лекций. Днепропетровск, ДГАУ, 1996. 32 с.
Грибан В. Г. Особенности энергетического обмена
у жвачных животных в условиях степной зоны
11 Украины. Текст лекций. Днепропетровск, ДГАУ, 10 10 -
1991. 36 с.
 44
Грибан В. Г. Регуляция физиологических функций
у животных Текст лекций. Днепропетровск, ДГАУ,
12 1991. 36 с. 10 10 -
 Навчальне видання

СТЕПЧЕНКО Лілія Михайлівна

Методичні рекомендації (Р О Б О Ч И Й З О Ш И Т)
ДО ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ
«ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА КЛІНІЧНА ТА ЕКОЛОГІЧНА
ФІЗІОЛОГІЯ» ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ ОНС «ДОКТОР ФІЛОСОФІЇ
(PHD)» ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ 211 «ВЕТЕРИНАРНА
МЕДИЦИНА» (ЧАСТИНА І)

Підписано до друку р. Формат 60×84/16. Папір A4. Гарнітура Times New Roman.
Друк лазерний. Умовн.-друк арк. 3,0. Тираж 50 прим. Ціна договірна.

Видавництво ________________________________________