МОЗ України

Первомайський медичний коледж

Цикл природничо-наукових дисциплін

Навчальний посібник
з фармакології.

Допомога при невідкладних станах

Розробник:
Медведєва С.В.
викладач фармакології

2017 рік
 Гіпертензивна криза

Раптове значне підвищення артеріального тиску від нормального або підвищеного

рівня, яке майже завжди супроводжується появою чи посиленням розладів з боку
органів-мішеней або вегетативної нервової системи.

1. Вимірюємо АТ.
2. Надаємо хворому напівсидячого положення (за рахунок цього можна
буде уникнути виникнення нападів ядухи) .
3. Клофелін в/в 0,5-1,0 мл або в/м 0,5-2,0 мл 00,1% розчину.
4. Під язик: фенигідін (ніфедипін).
5. Відволюкаюча терапія: гірчичники на потилицю, гомілки, банки вздовж
хребта.
6. При погіршенні: гарячі ванночки для рук і ніг.
7. Дибазол (1%) з папаверином (2%) в/в.
8. Магнію сульфат – в/в повільно 10-20 мл 20% розчину.
9. Якщо немає ефекту: бензогексоній п/ш і в/м 0,5-1,0 мл 2,5% розчину –
під контролем АТ, не вставати 1,5-2 год.
10.Сечогінні: фурасемід в/в 1% 2мл.
 Інфаркт міокарда

Інфаркт міокарда – крайня ступінь ішемічної хвороби серця, яка характеризується

розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або
відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.

Симптоми: біль за грудиною (який може іррадіювати у ліве плече, ліву частину нижньої
щелепи, спину), холодний піт, страх смерті. Больовий напад не знімається стандартною
дозою нітратів, яка дається тричі протягом 30 хв. Фізична активність обмежена.

1. Для усунення сильного болю та профілактики кардіогенного шоку – наркотичні

анальгетики (морфіну гідро хлорид, омнопон, промедол). Засоби для наркозу
(закис азоту), нейролептанальгезія (фентаніл з дроперидолом).
2. Для підвищення АТ: дофамін, мезатон (1% 0,5 мл в/в).
3. При аритміях на тлі інфаркту міокарда – новокаїнамід (10% 5 мл в/в, розчинити
у 10-20 мл фізрозчину), верапаміл (0,25% 2мл в/в).
4. Для обмеження розмірів інфарктного вогнища – 0,01% розчин нітрогліцерину
(в/в), анаприлін (в/в повільно 1 мл 0,25% розчину).
5. При гострій серцевій недостатності – корглікон (0,5-1 мл 0,06% в 10-20 мл
фізрозчину), строфантін (1 мл 0,025% розчину в 10-20 мл фізрозчину).
6. Профілактика тромбоутворень – антикоагулянти: гепарин (в/в по 50 000 ОД 2
р/добу протягом 10 діб), стрептокіназа (в/в краплинно 1500000 МО протягом 30-
60 хв)
 Стенокардія
Стенокардія «грудна жаба» - це основний прояв ІХС, для якого характерним є загрудинний
больовий синдром, зумовлений фізичними або емоційними перевантаженнями, іншими
чинниками, які призводять до підвищення метаболічних потреб міокарда (тахікардія,
підвищення АТ).
Патогенетичний механізм нападу стенокардії це – порушення вінцевого кровообігу , яке
призводить до кисневого голодування міокарду . Виникає дисбаланс між постачанням і
потребою міокарда в кисні.
1. Купування больового синдрому:
— нітрогліцерин 0,5-1 мг сублінгвально, кардікет , краще нітрогліцерин (ізокет, нітро,
перлінганіт) в/в на протязі 1-2 днів;
— таламонал: 1-2 мл 0,005% розчину фентанілу + 1-2 мл 0,25% розчину дроперидолу в/в або
в/м;
— промедол, морфін, трамал, седуксен в оптимальних дозах
2. Попередження тромбоутворення
за допомогою антикоагулянтів або антиагрегантів:
— гепарин 60-70 ОД/кг (максимально 5000 ОД/год в/в з подальшою інфузією в дозі 12-15 ОД/кг
(максимально 1000 ОД/год) під контролем АЧТЧ;
— аспірин по 162-325 мг/добу;
3. Попередження больових нападів
за допомогою антиангінальних препаратів:
— мононітрати: ізосорбід мононітрат (олікард, моносан) по 40-80 мг;
— бета-адреноблокатори: , атенолол по 100-200 мг/добу; надолол — 40-180 мг/добу;
карведилол — 25-100 мг/добу; небіволол — 5 мг/добу (при стенокардії)
4. Корекція порушень ліпідного обміну
за допомогою антиатеросклеротичних засобів на протязі тривалого часу:
— ловастатин по 20—40 мг/добу;
— симвастатин (вазоліп) по 20-40 мг/добу;
  

Отруєння наркотичними анальгетиками

Симптоми: пригнічення дихання, а також пригнічення центру дихання; нудота,

блювання, підвищення тонусу гладеньких м’язів,гіперемія і свербіж шкіри;
брадикардія; закреп; толерантність; психічна та фізична залежність.

1. Промивання шлунка незалежно від шляху введення 0,05-0,1 % розчином калію

перманганату.
2. Приймаємо 20-30 г активованого вугілля.
3. Сольові проносні: магнію сульфат (по 10-30 г у ½ стакана води), натрію сульфат (15-
30 г у ¼ стакана води).
4. Вводимо антагоніст – налоксон (0,04% 1 мл), налорфін (1-2 мл 0,5%) в/в.
5. Рефлекторні подразники: гірчичники, розтирання.
6. Засоби, що підвищують збудливість дихального центру: інгаляції карбогену – суміші
5 – 7 % вуглекислоти і 93-95 % кисню, кероване дихання, ввдення аналептиків.
7. Повторно вводять атропіну сульфат 0,1% в/в 1 мл для зниження тонусу
парасимпатичної нервової системи і підвищення збудливості дихального центру.
8. Зігріти пацієнта.

Якщо смерть не настала в перші 6-12 год, то прогноз позитивний, оскільки більша
частина препарату інактивується.
 Діабетична (гіперглікемічна) кома

Гіперглікемічні кома - це найбільш часте ускладнення, в основному, цукрового

діабету, викликане нестачею інсуліну в організмі.
Симптоми: спрага, прискорене сечовипускання, втома, втрата ваги, затуманення
зору, свербіж шкіри, сухість шкіри, сухість в ротовій порожнині, аритмія, дихання
Куссмауля. В гострій формі може додатково проявлятися в наступних станах:
порушення свідомості, кето ацидоз, зневоднення на тлі осмотичного діурезу і
глюкозурії.
1. Введення інсуліну короткої дії в/в крапельно протягом перших 2 годин. Швидкість –
8 ОД/год, з розрахунку 0,1 ОД/кг. Для цього 1 мл інсуліну (40 ОД) розчиняють у 500
мл ізотонічного розчину натрію хлориду 30-35 кр/хв.
2. Корекція ацидозу: розчин натрію гідрокарбонату.
3. Профілактика гіпоглікемії: через 4-5 год вводимо розчин глюкози 5%.
4. Корекція АТ: мезатон.
 Гіпоглікемічна кома

Гіпоглікемічна кома може розвинутися внаслідок передозування інсуліну або

фізичного навантаження.

Симптоми: наростаюча слабкість, спрага, втрата апетиту, часте сечовипускання,

сонливість, почервоніння шкіри, прискорене дихання - на початковому етапі. Потім -
втрата свідомості, втрата шкірної чутливості, можливі посмикування кінцівок,
судоми, зниження тонусу очних яблук (при натисканні очне яблуко «м'яке»), низький
артеріальний тиск, запах ацетону при диханні.

1. На початку стану: цукор, солодкий чай.

2. У важкому стані: ввести в/в струминно 20-50 мл 40% розчину глюкози.
3. За відсутності ефекту: 5% розчин глюкози в/в краплинно.
4. Стимуляція глікогенезу, корекція АТ: 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну гідро хлориду.
 Анафілатичний шок
Анафілактичний шок – алергічна реакція негайного типу, яка виникає у відповідь
на повторне введення в організм алергену та супроводжується розладом функцій
ЦНС, артеріальною гіпертензією, підвищенням проникності ендотелію судин,
спазмом гладких м’язів .

При клінічній смерті: негайно заходи серцево-легеневої реанімації

1. Якщо алерген потрапив на шкіру чи слизову оболонку : промивання під
проточною водою.
2. Якщо алерген потрапив у ШКТ: промивання шлунку, дача ентеросорбентів
(активоване вугілля, ентеросгель), оксигенотерапія (О2).
3. Якщо алерген потрапив в організм внаслідок ін’єкції :
 джгут вище місця ін’єкції;
 ділянку ін’єкції або укусу обкладають міхурами з льодом і обколюють 0,01%
розчином адреналіну гідро хлориду 5-10 мл;
 підключити в/в систему з розчином натрію хлориду, реополіглікону.
4. В/в : 0,5-1 мл 0,1% розчину адреналіну, розведеного в 10 мл ізотонічного
розчину
5. В/в введення глюкокортикоїдів: преднізолон - 90 мл, дексаметазон,
гідрокортизон 125 мг.
6. В/в введення антигістамінних препаратів: тавегіл, піпольфен, супрастин
7. Для зняття набряків в/в: лазикс, фурасемід
8. Симптоматичне лікування.
9. Постійне спостереження за хворим
 Набряк легень

Набряк легень – загрозливий для життя стан, що виникає внаслідок пропотівання

рідкої частини крові судинного русла через альвеолярну-капілярну стінку у
повітроносну частину легень при підвищеному тиску крові у легеневих венах та
капілярах або в результаті збільшення проникності альвеолярно-капілярної стінки.

Клініка характеризується неспокоєм, ціанозом, рясним виділенням пінистого

мокротиння (рожевого або жовтуватого кольору), вологими хрипами , шумним
диханням, тахікардією, глухістю тонів серця.

1. Сидяче положення , ноги повинні бути опущенні.

2. Постійна інгаляція кисню.
3. Піногасники: спирт етиловий або антифомсилан, який вводять інгаляційно.
4. Осмотичні діуретики: маніт 15% краплинно в/в, сечовинна для ін’єкцій.
5. Діуретики швидкої дії: фуросемід в/в 1% 2 мл (прискорення переходу плазми з
альвеол у судинне русло).
6. При серцевій недостатності: серцеві глікозиди – корглікон (0,5 – 1 мл 0,06% в
10-20 мл фізрозчину), строфантін (1 мл 0,025% розчину в 10-20 мл фізрозчину).
7. Гангліоблокатори: бензогексоній (п/ш і в/м 0,5-1,0 мл 2,5% розчину), пентамін
(в/в 0,2-0,5 мл 5% розчину).
8. Для зниження тиску в малому колі кровообігу: нітрогліцерин 1% р-н, 10-12 мл
в 100-200 мл фізрозчину в/в крапельно (10-15 кр/хв).
9. При ацидозі – гідрокарбонат натрію 4 % 10-20 мл в/в крапельно.
 Гостре отруєння солями важких металів

Виникає в наслідок випадкового або навмисного вживання препаратів всередину.

Ознаки отруєння: порушення з боку ШКТ (нудота, блювання, біль у животі),
порушення с боку ЦНС (збудження, судомні напади або пригнічення), порушення з
боку ССС (гостра серцева недостатність. колапс).
1. Видалення отрути (промивання шлунка з використанням унітіолу, активованого
вугілля). Промивання шлунка слід проводити обережно при отруєні ртуті
дихлоридом, оскільки він ушкоджує стравохід та шлунок.
2. Обволікальні та білкові засоби (молоко, яєчний білок).
3. Сольові проносні: магнію сульфат (по 10-30 г ½ стакан води), натрію сульфат (15-30 г
у ¼ стакана води).
4. Інактивація отрути, що всмокталася: унітіол (в/м із розрахунку 1 мл 5% р-ну на 10 кг
маси) або натрію тіосульфат (в/в 5-10 мл 30% розчину).
5. Проведення форсованого діурезу – фуросамід в/в 1% 2 мл.
6. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз з уведенням унітіолу та тетацин кальцію
(утворює з ртуттю комплексні сполуки) при тяжкому ступені отруєння.
 Бронхіальна астма
Астма бронхіальна – хронічне рецидивуюче захворювання алергічної або
інфекційно-алергічної природи, клінічно проявляється нападами задухи.

Клініка: задуха часто виникає раптово вночі (іноді йому передують напад кашлю,
чхання, нежить), грудна клітина знаходиться в інспіраторному положенні; звертають
на себе увагу утруднення видиху, шумне, свистяче дихання, нерідко – ціаноз губ, щік,
кінчика носа.

1. Посадити хворого з опорою на руки, заспокоїти.

2. Дати подихати кишеньковим інгалятором: астмопен, сальбутамол.
3. Спазмолітики: атропіну сульфат 0,5-1 мл 0,1% платифіліну гідротартрат
папаверин в/в повільно 1 мл 2% розчину розведений у 10-20 мл фізрозчину .
4. Бронхолітики: еуфілін 10-20 мл 2,4% розчину розведений у 10-20 мл
фізрозчину.
5. Антигістамінні: супрастин (в/в по 1-2 мл 2% розчину), димедрол (в/м 1-5 мл 1%
р-ну).
6. Терапія відчаю (кортикостероїдні гормони): преднізолон, дексаметазон.
 Отруєння етиловим спиртом
Гостра алкогольна інтоксикація — патологічний стан, що розвивається як
отруєння при вживанні самого етилового спирту або спиртних напоїв, які його
містять (алкоголь). Розвивається швидко, завдяки властивості етилового спирту легко
всмоктуватись у шлунку.

Клінічні ознаки: ейфорія, розвивається коматозний стан, який характеризується

втратою чутливості та рухів; зіниці звужені; шкіра холодна, має ціанотичний
відтінок; запах алкоголю з рота; блювання; дихання поверхове, утруднене;
западання язика; початкова артеріальна гіпертензія змінюється колапсом. Смерть
настає від паралічу дихального центру і зниження серцевої діяльності .

1. Запобігти припиненню дихання й аспірацію блювотними масами.

2. Для підтримання функції серцево-судинної системи призначити серцеві глікозиди.
3. Якщо збережена функція нирок , проводити форсований діурез за допомогою
фуросеміду.
4. Вводити препарати: натрію гідрокарбонат ( для усунення ацидозу ) глюкозу з
інсуліном ( для окиснення спирту ) тощо.
 Література
Основна
Михалевич Р.Ф. Анатомія та фізіологія з основами патології взапитаннях і відповідях. — К.: Здоров’я, 2002. — 187 с.
Посібник з анатомії та фізіології з основамипатології / Сакевич В.І. та ін. — К.: Здоров’я, 2003. — 36 с.
Анатомія та фізіологія людини з патологією / Федонюк Я.І. та ін. —Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — 680 с.
Атаман О.В. Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях. — Вінниця: Нова книга, 2007.
Бондар Я.Я., Файфура В.В. Патологічна анатомія і патологічнафізіологія людини: підручник. — Тернопіль:
Укрмедкнига, 2000. — 494с.
Нековаль І.В., Казанюк Т.В. Фармакологія. — К.: Медицина, 2007. — 504 с.
Скакун М.П., Посохова К.А.Фармакологія. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. — 740 с.
Казанюк Т.В. Практикум з фармакології. — К.: Здоров’я, 2003. — 260 с.
Педченко Є.П., Журавльова С.В. Практикум з фармакології з медичною рецептурою в модулях. — К.: Медицина, 2007.
360 с.
Майський В.В, Муратова В.К., Фармакология с рецептурой – М.:
Медицина 1986
С.М. Дроговоз, І.М. РиженкоХарків 2013

Додаткова
Патофизиология в рисунках, таблицах и схемах / Под ред. В.А. Фролова и др. — М.: Медицинскоеинформационное
агентство, 2003.
Казанюк Т.В., Нековаль І.В. Основи фармакології та загальної рецептури. — К.: Здоров’я, 2004. — 236 с.
Чекман І.С. Фармакологія. — К.: Вища шк., 2001. — 600 с.
Машковский М.Д.Лекарственныесредства. — М.: Новаяволна, 2000. — 590 с.