КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ННЦ "ІНСТИТУТ БІОЛОГІЇ ТА МЕДИЦИНИ"

КАФЕДРА ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ І ТВАРИН

Курс лекцій “Фізіологія та анатомія людини і тварин” для бакалаврів другого курсу,
напрям “Біологія”

ВСТУП. БУДОВА СКЕЛЕТУ ЛЮДИНИ.

СПОЛУЧЕННЯ КІСТОК.

к.б.н., доц. Куценко Т.В.

 Організаційні питання

1. Через 40 хв. час наша сесія закінчиться. Для продовження лекції повторно
заходьте сюди само за тим же посиланням.
2. Якщо з технічних причин лекція перервалась (наприклад, пропала електрика
чи інтернет), то презентація в будь-якому випадку буде викладена в
https://classroom.google.com/, готуєтесь по презентації.
3. Я читаю перші 6 лекцій (Модуль1), потім у Вас буде ще два лектори (Модуль2
і Модуль3, разом – ще 9 лекцій). (У другому семестрі я зазвичай читаю ще 9
лекцій).
 Організаційні питання
Приєднуйтесь до:
https://classroom.google.com/
ФАЛТ Потік 2 Семестр1-2020
Код курса: 3nbn3be

Саме в цьому клаcі проводитимуться усі тестування – контрольні і модульні

роботи, а також вивішуватимуться презентації лекцій після кожної прочитаної
лекції (для всіх трьох модулів).

Старости груп! Прохання прислати списки студентів ваших груп із тими

електронними адресами, які будуть зареєстровані у classroom.google.com. Не всіх
можна ідентифікувати за назвами електронних адрес.

Моя адреса: tetianakutsenko@ukr.net (цю пошту я перевіряю найчастіше)

Контрольні роботи проводитимуться за 5 хв. до закінчення пари у

classroom.google.com. 5 нескладних питань за темою поточної лекції (для першої
контрольної, яка буде проводитись в кінці другої пари (04.09.2020) – 5 питань за
темами лекцій 1-2).
 Виписка із робочої навчальної програми:
7.1 Форми оцінювання студентів:
- семестрове оцінювання:
1. Модульна контрольна робота 1 – 20 балів/10балів (блок тем Розділу 1)
2. Модульна контрольна робота 2 – 20 балів/ 10 балів (блок тем Розділу 2)
3. Модульна контрольна робота 3 – 20 балів/ 10 балів (блок тем Розділу 3)
4. Тестовий контрольна лекціях – 10 балів/ 5 балів
5.Знання анатомічних препаратів за малюнками в атласах - 15 балів/ 7,5 балів
6. Оформлення результатів лабораторних робіт – 10 балів/ 5 балів
7. Усні відповіді на семінарах - 5 балів / 2,5 бали

- підсумкове оцінювання: у формі заліку

Підсумкова оцінка з освітнього компонента, підсумковою формою контролю за яким встановлено залік, визначається як
сума оцінок (балів) за всіма успішно оціненими результатами навчання.Оцінки нижче мінімального порогового рівня до
підсумкової оцінки не додаються.

Перескладання семестрового контролю з метою покращення позитивної оцінки не

допускається.
- умови допуску до заліку:
Обов’язковим для отримання позитивної підсумкової оцінки (60 балів і вище та «зараховано») є успішна здача 3–х

модульних робіт(не менше 50% правильних відповідей), відпрацювання всіх

лабораторних робіт і семінарів.
7.2 Організація оцінювання:
Модульні контрольні роботи 1, 2 і 3 проводяться після завершення лекцій з
розділів 1, 2 і 3 відповідно, лекційні контрольні роботи проводяться на початку
лекцій (можуть проводитись інакше за умови дистанційного навчання, наприклад, у
Google class room в окремо зазначений час) впродовж семестру. Оцінка оформлення
лабораторних робіт та семінари проводяться упродовж семестрового навчання.
 Виписка із робочої навчальної програми:

Кількість годин

№ п/п Назва лекції ко

лекції л/р С/Р
нс
Розділ 1 (61)
1 Тема 1. Вступ. Опорно-рухова система (29) 4 4 20
Лекція 1. Будова скелету людини. З’єднання кісток. 2
Лабораторна робота. Будова скелету людини. Кістки тулуба і голови 2
Самостійна робота. Кістки верхнього та нижнього поясів кінцівок
(лопатка, ключиця, таз), кістки вільних верхньої та нижньої
кінцівок (плече, передпліччя, кисть, стегно, гомілка, стопа). 10
Основні суглоби скелету людини.
Лекція 2. Основи міології. 2
Лабораторна робота. Основні групи м’язів 1
Лабораторна робота. Електроміографія. Ергографія 1
Самостійна робота. М’язи верхньої кінцівки: дельтоподібний, великий
круглий, двоголовий, триголовий, передпліччя (круглий пронатор,
променевий згинач кисті, ліктьовий згинач кисті, квадратний
пронатор, довгий променевий розгинач кисті, ліктьовий розгинач
кисті, супінатор передпліччя), кисті (м’яз, що протиставляє
великий палець). М’язи нижньої кінцівки: клубово-поперековий, 10
великий сідничний, великий привідний, чотириголовий,
кравецький, двоголовий, гомілки (довгий малогомілковий,
передній великогомілковий, триголовий), стопи (короткий
розгинач пальців).
Тема 2. Принципи нейро-гуморальної регуляції фізіологічних функцій
2 (16) 4 4 8
Лекція 3. Загальні принципи організації нервової системи. 2
Лекція 4. Будова спинного мозку. Загальні принципи гуморальної
регуляції 2
 Лабораторна робота. Вивчення препаратів і муляжів головного
мозку. 2
Лабораторна робота. Визначення вегетативного балансу 2
Самостійна робота. Оболонки і шлуночки мозку 4
Самостійна робота. Будова еферентної ланки вегетативної нервової
системи 4
3 Тема 3. Фізіологія збудливих структур (16) 4 4 8
Лекція 5. Мембранний потенціал спокою і потенціал дії та його
поширення 2
Лекція 6. Синаптичне передавання збудження. Механізм скорочення
м’язового волокна 2
Лабораторна робота. Розрахунок МПС та ПД та їх комп’ютерне
моделювання 2
Лабораторна робота. Досліди Гальвані і Матеуччі. Дослідження
механізмів м’язового скорочення 1
Самостійна робота. Фізіологічнірозчини. Культура тканин.
Розвитокуявлень про твариннуелектрику 4
Самостійна робота. Сучасні уявлення про механізми втоми 4
Модульна контрольна робота 1 (1) - 1 -
 Для анатомії
1. Свиридов О.І. Анатомія людини. - Київ: Вища школа, 2000. – 399 с.
2. Сапин М.Р., Билич Г.М. Анатомия человека. - М.1989.-544 с.
3. Синельников Р.Д., Синельников Я.Р. Атлас анатомии человека. В 4 т. - 2-е изд., стер. - М.:
1996.. - Т.1 - 344с., Т.2 - 264с., Т.3 - 232с., Т.4 – 320 с.
4. Неттер Ф. Атлас анатомії людини. - Українське видання . – Видавничий дім ―Наутілус‖,
2004. – 592 с.
5. Кравченко В.І., Комаренко В.І. Робочий зошит для практичних занять з анатомії
людини // Київ: ООО «Геопринт», 2011. 160с.

Для фізіології
1. Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д. Фізіологія людини і тварин. – К.: Вища
школа, 2003. – 463 с.
2. Зошит-практикум з фізіології людини і тварин // За редакцією Макарчука М.Ю.,
Пасічніченка О.М. – К.: «РА «АМТ», 2014. – 152 с.
3. Ґанонґ Вільям Ф. Фізіологія людини: Підручник / Переклад з англ. Наук. ред.перекладу
М. Гжегоцький, В. Шевчук, О. Заячківська. — Львів : БаК, 2002. — 784 с.
4. Макарчук М.Ю., Куценко Т.В. Фізіологія центральної нервової системи. -Київ. -2011.
Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». – 335 с. (нервова система).
5. Физиология человека. В 3-х томах. Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса . Пер. с англ. - 3-е
изд. - М.: Мир, 2005; Т.1 - 323с., Т.2 - 314с.; Т.3 - 228с.
6. Обший курс физиологии человека и животных. Ред. А.Д.Ноздрачев. І –II ч., - М., -1991.
Анатомія людини — це наука, яка вивчає форму і будову людського організму. В
основі вивчення анатомії лежить пізнання структури цілісного організму, який
знаходиться в єдності з оточуючим середовищем.
Anatemno — по-грецьки означає розтинаю, розрізаю.
Анатомія нерозривно пов'язана з фізіологією, яка вивчає функції органів, систем і
організму в цілому.
Взаємозв'язок і взаємна обумовленість будови і функції, форми і змісту є одним з
важливих положень діалектики. Київський професор А.П. Вальтер писав: «Анатомія
в союзі з фізіологією — цариця медицини».
 МЕТОДИ АНАТОМІЇ
Препарування. Основний метод вивчення анатомії — препарування. Під час препарування
дослідник за допомогою скальпеля розтинає тканини, виділяє органи і готує анатомічні
препарати.
Ін'єкція. Для вивчення кровоносних, лімфатичних судин і порожнистих органів анатоми широко
використовують метод ін'єкції кольоровими, застигаючими і рентгеноконтрастними масами з
подальшим препаруванням, рентгенографією, просвітленням або корозією препаратів.
Корозійний метод. Після ін'єкції порожнистих органів тими речовинами, що мають здатність
тверднути, препарат опускають в міцні розчини кислот, під дією яких відбувається руйнування,
корозія тканини. Внаслідок цього дослідник одержує зліпок порожнин органів, які були
ін'єковані (судини, бронхи та ін.).
Метод просвітлення полягає у приготуванні прозорих препаратів шляхом їх попереднього
зневоднення і наступної витримки в спеціальних рідинах, які просочують препарат, внаслідок
чого орган має однаковий показник заломлення світла з рідиною, в якій знаходиться. Таким
методом вивчають пофарбовані ядра скостеніння, ін'єковані кровоносні, лімфатичні судини та
інші органи.
Розпили заморожених трупів. Метод запропонував М.І. Пирогов. Розпили можна робити в
різних площинах, при цьому на замороженому препараті зберігається взаємне розташування
тканин і органів, що дає можливість вивчати їх топографію.
Мікроскопічний метод дослідження – вивчається тонка будова органів на дуже тонких зрізах.
Рентгенівський метод – за допомогою рентгенівських променів можна вивчати будову кісток та
розташування порожнистих органів, заповнених рентгеноконтрастними речовинами, у живих
людей.
Рентгенівська комп'ютерна томографія (КТ) – метод дослідження, при якому, як і при інших
рентгенологічних методах, використовуються рентгенівські промені (Х-промені). Проте, на
відміну від звичайної рентгенографії, КТ дозволяє отримати знімок певного поперечного шару
(зрізу) людського тіла. При цьому організм можна досліджувати шарами кроком в 1 мм. А
головне, за допомогою КТ можна побачити структури, які не видно на звичайних
рентгенограмах.
Однофотонна емісійна комп'ютерна томографія (ОФЕКТ) (англ. Single-photon emission
computed tomography, SPECT) - різновид емісійної томографії; діагностичний метод створення
томографічних зображень розподілу радіонуклідів. У ОФЕКТ застосовуються
радіофармпрепарати, мічені радіоізотопами, ядра яких при кожному акті радіоактивного
розпаду випускають тільки один гамма-квант (фотон) (для порівняння, в ПЕТ
використовуються радіоізотопи, що випускають позитрони). Особливо широко технологія
ОФЕКТ застосовується в онкології, оскільки дозволяє точніше визначати наявність або
відсутність захворювання, а також ступінь його вираженості. Дана технологія дозволяє
формувати 3D-зображення, на відміну від сцинтиграфії, що використовує той же принцип
створення гамма-фотонів, але створює лише двомірну проекцію.
Сцинтиграфия - метод функціональної візуалізації, що полягає у введенні в організм
радіоактивних ізотопів і отриманні двовимірного зображення шляхом визначення
випромінювання, яке ними випускається.
Позитрон-емісійна томографія, ПЕТ (англ. Positron emission tomography, PET; також двофотонна
емісійна томографія) — метод медичної радіоізотопної діагностики, заснований на
застосуванні радіофармпрепаратів (РФП), мічених ізотопами, які і є випромінювачами
позитронів. Після анігіляції позитронів з електронами відбувається емісія (поява) двох фотонів
(гамма-квантів), які реєструються даним методом. Позитрони виникають при позитронному
бета-розпаді радіонукліду, що входить до складу РФП, введеного в організм людини чи
тварини перед дослідженням.
Магні́тно-резона́нсна томогра́фія, МРТ - томографічний метод дослідження внутрішніх
органів і тканин з використанням фізичного явища ядерного магнітного резонансу. Метод
ґрунтується на вимірюванні електромагнітного відклику атомних ядер, найчастіше ядер атомів
водню, а саме на їхньому збудженні за допомогою певної комбінації електромагнітних хвиль у
сталому магнітному полі високої напруженості.
Кістки побудовані з кісткової тканини, яка є різновидом сполучної тканини,
складаються із клітин (остеоцити) та міжклітинної речовини, яка містить
багато колагену, глікопротеїдів тощо, і мінеральних компонентів (в основному
кристали гідрооксиапатиту). Завдяки цьому кістка має і гнучкість, і міцність. Опір
свіжої кістки на розрив такий же, як у міді, і в 9 разів більший, ніж у свинцю. Кістка
витримує стискування 10 кг/мм² (подібно до чавуну). Щоб переламати ребро,
необхідна сила 110 кг/см².
Кістка реагує на зміну навантаження збільшенням (вантажники), або зменшенням
(людина в космосі) міцності.

Скелет виконує такі функції:

опорну
захищає м'які та вразливі органи (черепна коробка та грудна клітка)
кровотворну ( червоний кістковий мозок бере участь у формуванні еритроцитів,
лейкоцитів і тромбоцитів)
депозитарну (накопичує мінеральні солі; підтримує, зокрема, гомеостаз кальцію)
енергетичну ( жовтий кістковий мозок)
http://www.slideshare.net/adityachakri/developmentstructure-and-organization-of-
bone
Розрізняють два основних типи кісткової тканини —
грубоволокнисту і пластинчасту.

Грубоволокниста
Розвивається із мезенхіми, що властиво для покривних кісток черепа. Одночасно з
диференціюванням клітин в остеоцити утворюється міжклітинна речовина і
колагенові волокна. Розташована між клітинами і волокнами основна речовина
ущільнюється, формуються кісткові балки (перекладини). Клітини поверхні
утворюваної кістки перетворюються в остеобласти.

Пластинчаста
Більшість кісток скелету людини (за винятком покривних кісток черепа) побудовані
пластинчастою кістковою тканиною, тобто мають кісткові пластинки товщиною від 4
до 15 мкм, які складаються із остеоцитів і тонковолокнистої міжклітинної речовини.
Сполучнотканинні волокна в товщі кожної пластинки лежать паралельно та
орієнтовані у певному напрямку.
В залежності від розташування кісткових пластинок розрізняють компактну і губчасту
кістки.
Компактна кістка
У компактній кістці пластинки розташовуються у певному порядку, утворюючи
складні системи — остеони.
Остеон — структурна одиниця кістки. Він складається із 5-20 циліндричних пластинок,
що вставлені одна в одну. В центрі кожного остеону проходить центральний
(Гаверсів) канал. Діаметр остеона 0,3-0,4 мм. Між остеонами розташовуються вставні
пластинки. Зовнішній і внутрішній краї кістки вкриті генеральними пластинками.

Губчаста кістка
Губчаста кістка може мати тонкі кісткові пластинки і перекладини (трабекули), які
перехрещуються між собою і утворюють багато чарунок. Напрямок перекладин
збігається з кривими стискування і розтягу, утворюючи склепінчасту конструкцію. Таке
розташування кісткових трабекул під кутом одна до одної забезпечує рівномірне
передавання тиску або тяги на кістку. Все це забезпечує найбільшу міцність кістки при
невеликій затраті кісткової тканини.
 Види кісток
Розрізняють кістки непарні (розміщені по середній лінії тіла) та парні (розміщені з обох сторін
відносно середньої лінії тіла).
За формою кістки поділяють на: довгі, короткі, плоскі, змішані.
Довгі або трубчасті кістки — такі, у яких довжина значно переважає ширину і товщину
(видовжені); вони мають більш-менш циліндричну середню частину, тіло (діафіз) (Corpus s.
Diaphysis) з порожниною усередині і 2 кінці або епіфізи (Extremitates s. Epiphyses), що завжди
ширші за тіло і покриті на суглобних поверхнях шаром гіалінового хряща, знаходяться в
кінцівках і більш-менш вигнуті. До довгих трубчастих кісток належать кістки плеча, передпліччя,
стегна і гомілки.
Короткі — кістки п'ястка, плесно, фаланги пальців. Діафізи побудовані у вигляді трубки, стінка
якої має компактну кісткову тканину. Епіфізи мають губчасту будову. В цих кістках жодний вимір
не переважає значно над іншими.
Плоскі кістки побудовані із губчастої речовини, яка зовні вкрита тонкими пластинками
компактної. До них відносяться лопатки, кістки черепа, груднина. У широких кісток два виміри
переважають над третім; такі кісти служать переважно для утворення стінок порожнин, що
містять різні органи (череп, груднину, тазову порожнину) і можуть бути плоскими, вигнутими,
увігнутими і т. д.
Змішані (неправильні) кістки мають складну будову. Вони складаються із декількох частин, що
мають різну будову, форму і походження. Наприклад, хребці, кістки основи черепа тощо.
В окрему групу іноді виносять повітроносні кістки
(пневматизація): лобна, клиноподібна, решітчаста, верхньощелепна. Вони так називаються, бо в
них є повітряні порожнини, які вистелені слизовою оболонкою.
Сесамоподібні - приховані у сухожиллях, невеликі за розмірами та заокруглені
(наприклад, надколінник).
Вормієві, чи шовні - приховані, невеликого розміру та неправильної форми, містяться у черепних
швах.
Первинні кістки — це кістки, що утворюються безпосередньо із сполучної тканини
(ендесмальне окостеніння). До первинних відносять кістки лицьового відділу черепа
та даху черепа.
Вторинні кістки — це кістки, що проходять сполучнотканинну, хрящову та кісткову
стадії (енхондральне окостеніння). До них належать кістки основи черепа, корпусу та
кінцівок (крім частини ключиці).
 Розрізняють три типи хрящів в сполучній тканині.

Найпоширеніший тип хряща – гіаліновий (склоподібний). Він містить

напівщільний матрикс (основна, або аморфна речовина), колагенові волокна та
хондроцити (клітини хряща). Кінчик носа еластичний саме завдяки гіаліновому
хрящу. Гіаліновий хрящ характеризується відносно великою кількістю основної
речовини; з нього переважно побудований скелет у зародків, а у
дорослих ссавців він зберігається на суглобових поверхнях кісток, в ребрах, по
ходу дихальних шляхів.
Волокнистий хрящ схожий на гіаліновий, містить такі ж компоненти, але більшу
кількість колагенових волокон. Він міститься в ділянках, які зазнають підвищене
навантаження, наприклад, суглоби між кістками нижньої кінцівки. У волокнистому
(сполучнотканинному) хрящі колагенові волокна зібрані в пучки і відрізняються
впорядкованим розташуванням; він є в міжхребцевих дисках, лонному
зчленуванні і в місцях переходу волокнистої тканини (наприклад, сухожиль) в
гіаліновий хрящ.
Еластичний (сітчастий) хрящ має матрикс, хондроцити та еластичні волокна. Ці
волокна більш гнучкі, ніж гіалінові. Еластичний хрящ не здатний до звапніння. З
нього складається хрящова частина вушної раковини, надгортанник, ділянки
стінки зовнішнього слухового проходу, деякі хрящі гортані.
 Опорно-рухова система, сполучна тканина: кісткова і хрящова

Хрящі
Хрящовий ріст надхрящниця, кістковий мозоль, епіфізарна пластинка
Клітини хондробласт, хондроцит
Типи хрящової
гіаліновий , еластичний, волокнистий
тканини

Кістки
Осифікація ендесмальна, енхондральна
Клітини остеобласт, остеоцит, остеокласт
Типи кісткової
губчатаста, компактна
тканини
Відділи субхондральна кістка, епіфіз, метафіз, діафіз
остеон, гаверсові канали, фолькманівскі
Структура
канали, ендост, окістя, кістковий мозок, пневматизація
Форма довгі, короткі, плоскі, сесамоподібні, змішані
Скелет людини — це тверда структура, утворена сукупність кісток, яка служить
опорою людського тіла. При народженні скелет людини містить близько 270 кісток;
до досягнення дорослого віку кількість кісток зменшується приблизно до 206, за
рахунок зрощення ряду дрібних кісток. Однак в цілому кількість кісток залежить від
анатомічних особливостей; наприклад, в окремих людей наявна більша, ніж
звичайно, кількість ребер чи хребців.
Маса скелета, в середньому, становить близько 20% від загальної маси тіла.

Скелет людини складається з 3-х частин: скелету голови (черепа), тулуба та

кінцівок. До складу скелету тулуба відносяться хребет та грудна клітка. До складу
скелету кінцівок входять верхні та нижні кінцівки, а також їхні пояси.
 Скелет голови (череп)

Череп складається з 23 кісток: 8 парних і 7 непарних.

Череп людини складається з 2 відділів:
мозковий — утворений 8 кістками (парні скроневі та тім'яні кістки,
непарні лобова, потилична, клиноподібна (основна) та решітчаста;
лицьовий — утворений 15 кістками
(парні верхньощелепні, носові, слізні, виличні, піднебінні, нижньоносові
раковини, а також непарні нижньощелепна, леміш, під'язикова).

Потилична кістка має великий потиличний отвір, через який

порожнина черепа з'єднана із спинномозковим каналом. У скроневій
кістці є отвір зовнішнього слухового проходу. У кістках основи черепа є
також дрібні отвори, через які проходять черепно-мозкові нерви та
кровоносні судини.
 Скелет тулуба

Скелет тулуба людини складається з 2 частин — хребет та грудна клітка.

Хребет людини утворений 33-34 хребцями, поділеними на 5 відділів:
шийний відділ (7 хребців) — перший хребець (атлант) з'єднує хребет з черепом;
грудний відділ (12 хребців) — кожен хребець з'єднаний із парою ребер;
поперековий відділ (5 хребців)
крижовий відділ (4-5 хребців) — хребці зрослись в одну кістку
куприковий відділ (4-5 хребців)
Кожен хребець складається з тіла та дуги, від якої відходять декілька відростків.
Тіло хребця і дуга складають хребцевий отвір, сукупність яких утворює хребетний
канал, де міститься спинний мозок. Хребці з'єднуються між собою за
допомогою волокнистого хряща, що надає хребту гнучкості та еластичності.
Грудна клітка утворена ребрами та грудниною. Людина має 12 пар ребер, з яких
перші 7 пар з'єднані безпосередньо з грудниною, наступні 3 прикріплюються до
хрящів вищих ребер, а останні 2 пари розташовані вільно. Груднина розташована
попереду грудної клітки і виконує важливу функцію — скріплює ребра між собою.
 Скелет кінцівок

Людина має 2 пари кінцівок — пару верхніх та пару нижніх. Верхні кінцівки
називаються руками, а нижні — ногами.
Скелет верхніх кінцівок складаються з 2-х частин:
пояс верхній кінцівок (незамкнений) — утворений парними кістками лопаток та
з'єднаних з ними ключиць;
вільні верхні кінцівки — утворені з 3-х відділів:
плече— утворене плечовою кісткою, з'єднаною з лопаткою;
передпліччя — утворене ліктьовою та променевою кістками;
кисть — утворена кістками зап'ястка, п'ястка та фаланг пальців руки.
Скелет нижніх кінцівок (замкнений) складається з 2 частин:
пояс нижніх кінцівок — утворений
парними тазовими (зрослі лобкові, сідничні та клубові кістки) та крижовою кістками;
вільні нижні кінцівки — утворені з 3-х відділів:
стегно— утворене стегновою кісткою;
гомілка — утворена великою та малою гомілковими кістками;
стопа — утворена кістками заплесна (разом з п’ятковою кісткою), плесна та фаланг
пальців ноги.
 Типи з’єднань кісток

Неперервні з'єднання характеризуються наявністю між кістками суцільної

з'єднувальної тканини — сполучної, хрящової чи кісткової. Такі з'єднання
малорухомі, або зовсім нерухомі.
Перервні (синовіальні) з'єднання в місцях зчленування кісток мають порожнину,
вистелену синовіальною оболонкою. Їм властива значна рухомість і їх називають
суглобами.
Перехідними формами з'єднань між неперервними і перервними є симфізи (або
навіпсуглоби), представлені хрящовими з'єднаннями, в яких буває щілиноподібна
порожнина, але без капсули і синовіальної оболонки.
В залежності від характеру тканини, яка сполучає кістки, неперервні з'єднання
поділяються на фіброзні, хрящові і кісткові.

Фіброзні з'єднання (juncturae fibrosae). Такі з'єднання здійснюються за допомогою

щільної (фіброзної) сполучної тканини і мають такі різновиди:
• syndesmosis, синдесмоз, є найбільш поширеною групою фіброзних з'єднань, до
якої належать: зв'язки (ligamenta) і міжкісткові перетинки (membranae
interosseae);
• sutura, шов — фіброзне з'єднання між кістками черепа, де міститься тонкий
прошарок сполучної тканини;
• gomphosis, вклинення — фіброзне з'єднання між періодонтом зубних альвеол і
коренем зуба.

До хрящових з'єднань належать синхондрози та симфізи.

Шви черепа поділяються на
зубчасті, лускаті і плоскі.
Зубчастих є три: вінцевий
(між лобовою і тім'яними
кістками), сагітальний між
тім'яними кістками і
лямбдоподібний
(між тім'яними і потилично
ю кістками); лускатим швом
сполучається луска скроневої
кістки з тім'яною. Всі інші
шви — плоскі (лицевий
відділ).
Синовіальні з'єднання, juncturae synoviales, articulatio, diarthrosis, або суглоби,
являють собою перервні з'єднання, характерною особливістю яких є наявність
синовіальної оболонки. Їм властива різноманітна амплітуда рухів, у зв'язку з чим
суглоби найбільш поширені у вищих тварин і людини.
Суглобова капсула герметично оточує суглобові поверхні кісток. Має два шари:
зовнішній — фіброзний і внутрішній — синовіальний. Синовіальна оболонка має
велику кількість ворсинок і складок, що збільшує її поверхню. Клітини ворсинок
синовіального шару (секреторні синовіцити) виділяють синовіальну рідину та її
головний компонент — гіалуронову кислоту. Синовія змащує суглоб, чим зменшує
тертя і сприяє ковзанню. Порожнина суглоба — невелика герметично закрита
щілина між кістками, заповнена синовіальною рідиною. Конгруентність
суглобових хрящів і негативний тиск усередині зміцнюють суглоб. Цьому сприяє
також і зв'язковий апарат.
До допоміжних утворень суглоба належать: суглобові зв'язки і
губи, внутрішньосуглобові диски і меніски та сесамоподібнікістки. Розрізняють
суглоби прості, утворені двома кістками (плечовий), складні, коли з'єднуються три
або більше кісток (ліктьовий суглоб). Комбіновані суглоби анатомічно цілком
відокремлені, розташовані окремо, але рухи в них виконуються одночасно.
Прикладом можуть бути скронево-нижньощелепні суглоби — правий і лівий, які
завжди рухаються одночасно. Комплексні — це суглоби, в яких між суглобовими
поверхнями кісток, що сполучаються, є диски або меніски, що ділять суглобову
порожнину на два поверхи (наприклад, скронево-нижньощелепний суглоб).
У кожному суглобі є чотири
основні (кардинальні) елементи:
• cartilago articularis, суглобовий
хрящ, утворює суглобові поверхні;
• capsula articularis, суглобова
капсула, у виг ляді муфти оточує
суглобові кінці кісток;
• cavitas articularis, суглобова
порожнина — герметично
закритий щілиноподібний простір
між кістками, які з'єднуються;
• synovia, синовіальна рідина —
заповнює порожнину суглоба.
Схема з'єднань кісток
Стандартне анатомічне положення (основна анатомічна
стійка)

Стандартне анатомічне положення

жорстко визначене для анатомії
людини. У стандартному анатомічному
положенні тіло людини стоїть прямо.
Ноги разом (або злегка розставлені), а
руки повернуті назовні так, щоб долоні
були повернуті вперед, і великі пальці
були спрямовані в сторону від тіла. Крім
того, руки зазвичай трохи відведені від
тіла, щоб вони не торкалися боків. Таке
положення тіла і кінцівок є початковою
анатомічною «системою координат».
Анатомічні осі і площини - це так звані
координати тіла людини. Є три основні
анатомічні площини: фронтальна,
сагітальна і горизонтальна. Як відомо
з геометрії, на перетині двох площин
утворюється пряма лінія, яку в анатомії
називають віссю. Отже, на перетині
фронтальної і сагітальної площин
утворюється вертикальна вісь, на
перетині фронтальної і горизонтальної –
поперечна, а на перетині горизонтальної
і сагітальної площин - сагітальна вісь (
«сагітта» означає «стріла». ―Стріла
попала в груди‖).

Фронтальна площина ділить тіло на

передню і задню частини, сагітальна
– на праву і ліву, горизонтальна - на
верхню і нижню.
Навколо кожної осі здійснюється обертальний рух, який в анатомії теж має свою
назву. Навколо поперечної осі - згинання і розгинання (флексія і екстензія
відповідно).
Навколо сагітальної осі здійснюється приведення (аддукція ( to add - додавати))
і відведення (абдукція).
Навколо вертикальної осі - пронація (долоня руки, якщо виходити із основної
анатомічної стійки, повертається всередину), і супінація (долоня руки, якщо виходити
із основної анатомічної стійки, повертається назовні). Все це важливо вивчити для того,
щоб правильно описувати будову і функції суглобів та м’язів.
Типи суглобів за формою і осями руху (схема):
Багатовісні : 1 — кулястий; 4 — плоский;
Двовісні: 2 — еліпсоподібний; 3 — сідлоподібний;
Одновісні: 5 — блокоподібний; 6 — циліндричний (обертовий).
• Кістка швидко деградує
• До 1/3 кісткової маси можна втратити за кілька тижнів
бездіяльності
• Те, що Ви не використовуєте, втрачаєте
• Стреси, що застосовуються до кісток під час фізичних
навантажень, мають важливе значення для підтримки
міцності та маси кісток.
• Вітамін С необхідний для синтезу колагену і
стимулює диференціацію остеобластів

• Вітамін А стимулює активність остеобластів

• Вітаміни К і В12 допомагають синтезувати кісткові

білки
• Гормон кальцитріол:
-виробляється в нирках
- допомагає засвоювати кальцій і фосфор з травного тракту
- для синтезу потрібен вітамін D3 (холекальциферол)

Кальцитріол - активна форма вітаміну D тварин, стероїдної природи.

Працює як сигнальна молекула. Регулює обмін фосфату і кальцію в
організмі. У нирках кальцитріол стимулює реабсорбцію іонів кальцію і
фосфатів. При низькій концентрації іонів кальцію кальцитріол сприяє
мобілізації кальцію з кісткової тканини.
• Гормон росту та тироксин стимулюють ріст кісток
• Естрогени та андрогени стимулюють остеобласти

• Кальцитонін та паратиреоїдний гормони регулюють рівень кальцію та

фосфатів у:
кістках: - де кальцій зберігається
травному тракті: - де кальцій засвоюється
нирках: - там, де кальцій виділяється
http://cnx.org/contents/5Ofth9yh@2/Skeletal-
System-Module-4--Bone

http://www.easynotecards.com/notecard_set/
18419

http://www.slideshare.net/giridharboyapati/bone-structure-and-clinical-
importance?next_slideshow=1

http://slideplayer.com/slide/9345422/