гіста

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ДВНЗ "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ"
КАФЕДРА ГІСТОЛОГІЇ, ЦИТОЛОГІЇ ТА ЕМБРІОЛОГІЇ
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
З ГІСТОЛОГІЇ, ЦИТОЛОГІЇ ТА ЕМБРІОЛОГІЇ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ТА
ФАКУЛЬТЕТУ ПІДГОТОВКИ ІНОЗЕМНИХ
ГРОМАДЯН
Спеціальність: "Медицина"nn
Рекомендовано до видання
цикловою методичною комісією
з медико-біологічних дисциплін
ДВНЗ "Івано-Франківський національний
медичний університет"
30 серпня 2017 року (протокол №1)
Івано-Франківськ 2017
1
УДК 616.018+611.013
ББК 28.866
М-41
Методичні вказівки до практичних занять з гістології, цитології та ембріології для студентів медичного
факультету та факультету підготовки іноземних громадян (спеціальність "Медицина") // Дєльцова О.І.,
Геращенко С.Б., Кулинич Г.Б., Гевка О.І., Лучків Н.Ю., Довга Н.З., Юрах Г.Ю., Поливкан М.І. – Івано-
Франківськ: ПП Супрун, 2017. – 88 с.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Методичні рекомендації створені на основі робочої програми з гістології, цитології та ембріології для
студентів медичного факультету та факультету підготовки іноземних громадян (спеціальність 222 "Медицина",
галузь знань 22 “Охорона здоров'я”) ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет", складеної на
основі Примірної програми навчальної дисципліни "Гістологія, цитологія та ембріологія" підготовки другого
(магістерського) рівня вищої освіти згідно з навчальним планом підготовки фахівців другого (магістерського) рівня
вищої освіти кваліфікації "Магістр медицини" кваліфікації професійної "Лікар" галузі знань 22 "Охорона здоров'я"
спеціальності 222 "Медицина", затвердженої Міністерством охорони здоров'я України 03 жовтня 2016 року" та
Положення про організацію освітнього процесув Державному вищому навчальному закладі «Івано-Франківський
національний медичний університет», затвердженого наказом ректора № 58-д від 31 січня 2015 р.
Гістологія, цитологія та ембріологія як навчальна дисципліна: а) базується на вивченні студентами медичної
біології, анатомії й інтегрується з цими дисциплінами; б) закладає основи вивчення студентами фізіології, біохімії,
патологічної анатомії та патологічної фізіології, пропедевтики клінічних дисциплін, що передбачає інтеграцію
викладання з цими дисциплінами та формування умінь застосувати знання з гістології, цитології та ембріології в
процесі подальшого навчання й у професійній діяльності; в) закладає основи здорового способу життя та
профілактики порушення функцій в процесі життєдіяльності.
Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог
Болонського процесу. Програма дисципліни структурована на модулі, до складу яких входять блоки змістових
модулів. Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ECTS – залікових кредитах, які
зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними відповідного модулю (залікового кредиту).
Курс гістології, цитології та ембріології поділений на 2 модулі:
Модуль 1 "Основи цитології та загальної ембріології. Загальна гістологія".
Змістовий модуль 1 "Основи цитології та загальної ембріології."
Змістовий модуль 2 "Загальна гістологія".
Модуль 2. "Спеціальна гістологія та ембріологія. Медична ембріологія".
Змістовий модуль 3 "Гістологія та ембріологія регуляторних і сенсорних систем".
Змістовий модуль 4 "Гістологія та ембріологія внутрішніх органів. Медична ембріологія".
Видами навчальних занять згідно з навчальним планом є лекції, практичні заняття, самостійна робота
студента.
Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання відповідних розділів гістології, цитології та
ембріології.
Практичні заняття передбачають:
1. Дослідження студентами будови тканин та органів під час вивчення гістологічних препаратів та електронних
мікрофотографій.
2. Вирішення ситуаційних задач, що мають клінічне спрямування, яке базується на знанні та вмінні інтерпретувати
морфо-функціональні зв’язки, структурні та молекулярні детермінанти забезпечення різних процесів в організмі
людини.
Формування навичок діагностики базується на аналізі вміння студента визначати морфологічні об’єкти та
інтерпретувати особливості їх будови. Самостійна робота з гістологічними препаратами та електронними
мікрофотографіями протягом практичного заняття оформлюється у вигляді протоколу в альбомі. У гістологічному
препараті студенти визначають досліджувані структури, відтворюють їх у вигляді рисунку та описують.
Засвоєння теми контролюється на практичних заняттях, відповідно до конкретних цілей засвоєння змістових
модулів – на практичних підсумкових заняттях. Контроль практичних навичок реалізується на основі оцінки
результатів аналізу схем, гістологічних препаратів та електронних мікрофотографій, а також ілюстрованих тестів, які
відображають будову клітин, тканин та органів людини.
Підсумковий контроль засвоєння модулів або їх блоків здійснюється по їх завершенню. Оцінка успішності
студента з дисципліни є рейтинговою та виставляється за багатобальною шкалою як середня арифметична оцінка
засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ECTS та шкалою, прийнятою в Україні.
2
МОДУЛЬ 1 "ОСНОВИ ЦИТОЛОГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОЇ ЕМБРІОЛОГІЇ.
ЗАГАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ"
Тематичний план лекцій
№ К-сть
Тема лекції
з/п годин
Введення до курсу гістології та ембріології. Зміст, завдання і методи. Історія науки.
1. 2
Структурні та молекулярні основи функціонування клітин.
2. Основи біології розвитку. Загальна ембріологія. Джерела розвитку тканин. 2
3. Введення до вчення про тканини. Епітеліальні тканини. 2
4. Кров і лімфа. Кровотворення. 2
5. Сполучні тканини. 2
6. М’язові тканини. 2
7. Нервова тканина. 2
Усього: 14
Тематичний план практичних занять
№ К-сть
Тема заняття
з/п годин
1 2 3
МОДУЛЬ 1 "ЦИТОЛОГІЯ. ЗАГАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ ТА ЕМБРІОЛОГІЯ"
Змістовий модуль 1 "Цитологія. Загальна ембріологія"
1. Вступ до курсу гістології, цитології та ембріології. Методи мікроскопії. Гістологічна техніка. 2
2. Цитологія. Загальна організація клітини. Плазмолема. Міжклітинні контакти. 2
Цитологія. Цитоплазма. Метаболізм клітини. Синтетичний апарат клітини. Система
3. 2
катаболізму.
4. Цитологія. Цитоплазма. Цитоскелет. Система цитопротекції та самооновлення клітини. 2
Цитологія. Ядро. Репродукція клітин. Клітинний цикл. Мітоз. Детермінація.
5. 2
Диференціювання. Регуляція функціональної активності. Старіння і смерть.
6. Основи біології розвитку. Прогенез. Статеві клітини. Запліднення. Дроблення. Бластоциста. 2
7. Імплантація і плацентація. Гаструляція. Осьові органи. Джерела розвитку тканин. 2
8. Провізорні органи. 2
9. Контроль засвоєння змістового модуля 1. 2
Змістовий модуль 2 "Загальна гістологія"
10. Вчення про тканини. Епітеліальні тканини. Покривні епітелії. 2
11. Залозистий епітелій. Залози. 2
12. Кров. Еритроцити, тромбоцити. 2
13. Кров. Лейкоцити. Гемограма. Лейкоцитарна формула. Вікові особливості крові. Лімфа. 2
14. Кровотворення. 2
15. Сполучні тканини. Пухка волокниста сполучна тканина. 2
16. Щільні волокнисті сполучні тканини. Сполучні тканини зі спеціальними властивостями 2
17. Скелетні сполучні тканини. Хрящові тканини. 2
18. Скелетні сполучні тканини. Кісткові тканини. З'єднання кісток. 2
19. М’язові тканини. 2
20. Нервова тканина. Нейроцити. Нейроглія. 2
Нервова тканина. Нервові волокна. Нервові закінчення. Синапси. Морфологічні основи
21. 2
шкірної, глибокої та вісцеральної чутливості.
23. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ МОДУЛЯ 1. Теоретична частина. 2
24. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ МОДУЛЯ 1. Практична частина. 2
Усього: 48
Тематичний план самостійної позааудиторної роботи.
К-сть
№ з\п Тема
годин
1 2 3
1. Гістологія в Україні. 2
2. Методи дослідження в гістології. Технологія виготовлення гістологічних препаратів 2
3. Структурні основи транспорту через плазмолему. 6
4. Механізми рецепції. 6
3
1 2 3
5. Структурні основи цитопротекції 6
6. Мітоз і мейоз. 5
7. Реакція клітин на зовнішні подразники 4
8. Підготовка до підсумкового контролю засвоєння змістового модуля 1. 7
9. Загальні принципи організації тканин. 2
10. Епітелій як провідний компонент гісто-гематичних бар’єрів. 4
11. Залозистий епітелій. Секреторний цикл. 4
12. Епітеліальні стовбурові клітини. 4
13. Тромбоутворення. Етапи і механізми. 4
14. Лейкоцити. Механізми адгезії, міграції та кілінгу мікроорганізмів. 4
15. Взаємодія клітин крові та сполучної тканини при запаленні. 4
16. Репарація пухкої волокнистої сполучної тканини. Регуляція об’єму і складу матриксу 4
сполучної тканини.
17. Суглобовий хрящ 4
18. Кістка як орган. 4
19. Перебудова кісток. Регенерація кісткової тканини 4
20. М’яз як орган. Регенерація м’язів. 4
21. Нервові закінчення. Нервово-м’язові веретена. 4
22. Гістофізіологія локомоторного апарату 3
24. Підготовка до підсумкового контролю засвоєння модуля 1. 8
Усього: 106
Розподіл балів за темами та видами контролю
Максимальна кількість балів

Модуль 1
Одне заняття Разом
Змістовий модуль 1 48
Практичні заняття (теми 1-8) 5 40
Контроль засвоєння змістового модуля 1 (тема 9) 8 8
Змістовий модуль 2 68
Практичні заняття (теми 10-21) 5 60
Контроль засвоєння змістового модуля 2 (тема 22) 8 8
Разом змістові модулі 116
Підготовка огляду наукової літератури або проведення наукового
4
дослідження (індивідуальна робота)
Підсумковий контроль засвоєння модуля 1 80
Разом сума балів 200
Критерії оцінювання знань та умінь студентів
Модуль1 "Основи цитології та загальної ембріології"

Кількість
Вид заняття Критерії
балів
1 2 3
Практичні теоретичний зміст теми заняття засвоєний бездоганно;
заняття усі необхідні практичні навички роботи із засвоєним матеріалом опановані:
5
(№№ 1-8, 10-21) - усі передбачені програмою завдання в альбомі виконані в повному об'ємі;
- якість їх виконання висока.
теоретичний зміст теми заняття засвоєний без істотних прогалин;
необхідні практичні навички роботи із засвоєним матеріалом сформовані:
4
- усі передбачені програмою завдання в альбомі виконані;
- деякі завдання виконані з неточностями.
теоретичний зміст теми заняття, загалом, засвоєний, прогалини не є суттєві;
необхідні практичні навички роботи із засвоєним матеріалом, в основному,
3 сформовані:
- деякі з них містять помилки.
4
1 2 3
теоретичний зміст теми заняття засвоєний частково, прогалини суттєві;
необхідні практичні навички роботи із засвоєним матеріалом сформовані
2 недостатньо:
- якість виконання низька, більшість з них містять помилки.
теоретичний зміст теми заняття засвоєний зі значними прогалинами;
необхідні практичні навички роботи не сформовані:
1
- передбачені програмою завдання в альбомі виконані не повністю, містять
велику кількість помилок.
теоретичний зміст теми заняття не засвоєний;
0 необхідні практичні навички роботи не сформовані:
- передбачені програмою завдання в альбомі не виконані.
Підсумкові Контроль засвоєння знань та умінь зі змістових модулів 1 і 2 передбачає вирішення
заняття зі тесту зі 40 тестових завдань, діагностику та опис 2 мікропрепаратів, визначення
змістових структур, позначених на 1 електронній мікрофотографії.
модулів 1 і 2 Оцінка за тест розраховується за формулою (максимально – 4 бали):
(№№ 10, 25) к-сть правильно вирішених тестових завдань х 0,1 бала.
Оцінка за діагностику та опис гістологічного препарату визначається за такими критеріями
(максимально – 1,5 бала):
- діагностика проведена без помилок, якість протоколу опису бездоганна (відповідає
еталону) – 1,5 бала;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містять поодинокі неточності – 1,3-1,4
бала;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить численні неточності – 1,1-1,2
бала;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить поодинокі суттєві помилки –
0,9-1,0 бала;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить численні суттєві помилки –
0,7-0,8 бала;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить поодинокі грубі помилки –
0,5-0,6 бала;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить численні грубі помилки,
неповний – 0,3-0,4 бала;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису не відповідає діагностованому об'єкту
– 0,1-0,2 бали;
- препарат не діагностовано – 0 балів.
Оцінка за діагностику структур, позначених на електронній мікрофотографії, визначається
часткою правильних відповідей (максимально – 1 бал).
Студент, який набрав менше, ніж 4 бали, вважається таким, що не склав підсумкового контролю зі
змістового модуля. Підсумковий контроль зі змістового модуля підлягає перескладанню.
Підсумковий 20 тестові завдання виконані на 100% (40 тестових завдань).
модульний тестові завдання виконані на 75-99% (30-39 тестових завдань),
контроль (тест) 15-20 кількість балів розраховується за формулою:
к-сть правильно вирішених тестових завдань х 0,5 бала.
0 тестові завдання виконані менше, ніж на 75% (0-29 тестових завдань).
Студент, який правильно відповів на 29 і менше тестових завдань (отримав менше 15 балів) вважається
таким, що не склав підсумкового модульного контролю. Тестовий контроль підлягає перескладанню.
Підсумковий Контроль засвоєння практичних навичок передбачає діагностику та опис 2 гістологічних
модульний препаратів (кожен максимально по 7 балів) і 2 електронних мікрофотографій (кожна
контроль максимально по 3 бали).
(контроль Оцінка за діагностику та опис гістологічного препарату визначається за такими критеріями
засвоєння (максимально – 7 балів):
практичних - діагностика проведена без помилок, якість протоколу опису бездоганна (відповідає
навичок, еталону) – 7 балів;
діагностика) - діагностика проведена без помилок, протокол опису містять поодинокі неточності – 6
балів;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить численні неточності – 5 балів;
4 бали;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить поодинокі грубі помилки – 3
бали; - діагностика проведена без помилок, протокол опису містить численні грубі помилки,
неповний – 2 бали;
5
1 2 3
- діагностика проведена без помилок, протокол опису не відповідає діагностованому об'єкту

– 1 бал;

часткою правильних відповідей (максимально – 3 бали).
Студент, який набрав менше 10 балів за діагностику мікропрепаратів та електронних мікрофотографій,
вважається таким, що не склав підсумкового модульного контролю. Діагностика підлягає перескладанню.
Підсумковий теоретичні відповіді на 3 контрольні запитання бездоганні, оцінені
модульний максимально можливим балом, всі передбачені програмою розділи опановані
40
контроль якнайкраще, при відповіді широко застосовуються тези лекцій та додатковий
(теоретична матеріал.
частина) теоретичні відповіді на контрольні запитання оптимальні, містять дрібні
неточності, оцінені близькими до максимальних балами (12 і вище), всі
36-39
передбачені програмою розділи дисципліни опановані дуже добре, при
відповіді застосовуються тези лекцій та додатковий матеріал.
теоретичні відповіді на контрольні запитання добрі, з окремими неточностями,
оцінені переважно високими балами (10 і вище), всі передбачені програмою
32-35
розділи дисципліни опановані рівномірно добре, при відповіді застосовуються
тези лекцій.
теоретичні відповіді на контрольні запитання з помилками, оцінені переважно
посередніми балами (9 і вище), окремі передбачені програмою розділи
28-31
дисципліни опановані нерівномірно, при відповіді студент намагається
застосовувати тези лекцій.
теоретичні відповіді на контрольні запитання з істотними помилками, оцінені
переважно низькими балами (7 і вище), усі передбачені програмою розділи
25-27
дисципліни опановані нерівномірно, при відповіді не застосовується лекційний
матеріал.
теоретичні відповіді на контрольні запитання з грубими помилками, оцінені
переважно низькими балами (5 і вище), окремі передбачені програмою розділи
16-24
дисципліни не опановані, студент не орієнтується в основних поняттях чи
відмовляється відповідати.
теоретичні відповіді на контрольні запитання помилкові, відсутні чи студент
0-15 відмовляється відповідати, оцінені найнижчими балами (0-5), передбачені
програмою розділи дисципліни не опановані, студент не володіє тезами лекцій.
Студент, який набрав менше 25 балів під час усної відповіді на теоретичні запитання, вважається
таким, що не склав підсумкового модульного контролю. Теоретична частина підлягаю перескладанню.
До складання підсумкового контролю з Модуля 1 допускаються студенти, які відпрацювали всі пропущені
лекції, практичні заняття, оформили протоколи самостійної роботи та набрали не менше, ніж 50 балів за
результатами оцінки поточної успішності на практичних заняттях (необхідно перескласти оцінки 0-2 бали за
практичні заняття); не менше, ніж по 4 бали за результатами підсумкового контролю зі змістових модулів 1 та
2, усього 58 балів.
ЗАНЯТТЯ 1.
ВСТУП ДО КУРСУ ГІСТОЛОГІЇ, ЦИТОЛОГІЇ ТА ЕМБРІОЛОГІЇ. МЕТОДИ МІКРОСКОПІЇ.
ГІСТОЛОГІЧНА ТЕХНІКА.
Актуальність теми: Основними методами вивчення біологічних мікрооб'єктів є світлова і електронна
мікроскопія, які широко використовуються в експериментальній і клінічній практиці. У практичній діяльності
лікаря мікроскоп необхідний для правильної діагностики захворювань, подальшого їх лікування і
профілактики.
Мета заняття:
ЗНАТИ: Предмет, методи, завдання гістології, методи вивчення живих об'єктів, гістохімічні, і інші методи
досліджень. Принципи будови і роботи світлового і електронного мікроскопів.
УМІТИ: Приготувати фіксовані гістологічні мікропрепарати.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ
Для реалізації мети навчання необхідні базисні знання-уміння:
1. Визначати основні частини мікроскопа. 2. Визначати оптичну силу лінз. 3. Правила роботи з мікроскопом. 4.
Принцип роботи електронного мікроскопа.
Вивчіть тему за конспектом лекції і підручником. Проконтролюйте свої знання за такими питаннями:
1. Визначення гістології. 2. Мета і завдання цитології, її значення для медицини. Предмет дослідження
цитології і гістології. 3. Виникнення гістології, цитології та ембріології як самостійних наук. Розвиток
6
гістології, цитології та ембріології в Україні. 4. Сучасний етап розвитку гістології, цитології та ембріології.
Зв'язок гістології з іншими науками медико-біологічного профілю. 5. Основні методи вивчення гістологічних
об'єктів. Основні принципи світлової та електронної мікроскопії. Типи світлових та електронних мікроскопів. 6.
Види мікропрепаратів - зріз, мазок, відбиток, плівка, шліф. Основні етапи виготовлення гістологічного
препарату для світлової і електронної мікроскопії. 7. Забарвлення та контрастування препаратів. Поняття про
гістологічні барвники. 8. Методи дослідження хімічного складу і метаболізму клітин і тканин. Поняття про
гістохімію, радіоавтографію, вітальні методи дослідження. 9. Використання імуноцитохімії для ідентифікації та
візуалізації експресії молекул у клітинах, тканинах та органах. 10. Кількісні методи дослідження в цитології та
гістології.
Правила отримання матеріалу та виготовлення гістологічних препаратів
Гістологічними препаратами (мікропрепаратами) називаються виготовлені з тканин (органів) забарвлені зрізи, плівки,
мазки, відбитки, окремі клітини, які помістили на предметне скло, залили тонким шаром прозорої речовини і покрили
покривним склом. Основними етапами виготовлення гістологічного препарату є: отримання матеріалу, його фіксація,
промивання, зневоднення, ущільнення, заливка, виготовлення і забарвлення зрізів.
Отримання матеріалу. Матеріал - шматочки тканини або органа - гострими ножицями або лезом вирізається так, щоб
уникнути зайвого травмування. Об'єм шматочків - приблизно 0.5 - 2.0 см2. Матеріал повинен бути свіжим, тобто брати його
треба якнайшвидше після смерті людини або експериментальної тварини.
Фіксація матеріалу. Забраний шматочок занурюється у фіксуючу рідину - фіксатор. Об'єм фіксатора має перевищувати
в 50 - 100 разів об'єм шматочка. Фіксатори бувають простими і складними. Найбільш поширеним є простий фіксатор - 10%
розчин формаліну. Використовується також етиловий і метиловий спирти, розчини солей важких металів, оцтова,
пікринова, осмієва кислоти та інші. Складні фіксатори - це суміші, що складаються з окремих компонентів у визначених
співвідношеннях. Наприклад, рідина Ліллі (96°спирт, формалін, льодяна оцтова кислота), рідина Карнуа (абсолютний спирт,
хлороформ, льодяна оцтова кислота) тощо. Фіксацію можна проводити при кімнатній температурі, а в разі використання
гістохімічних методів дослідження - при зниженій температурі. Термін фіксації залежить від властивостей фіксатора,
розмірів об'єкта - від кількох хвилин до кількох діб. Застосування різних фіксаторів обумовлене метою фіксації, тобто
збереження прижиттєвого стану морфологічних структур тканини або органа на момент смерті організму з найменшими
змінами внаслідок фіксації. Фіксація матеріалу полегшує в подальшому сприйняття об'єктами барвників і запобігає
процесам гниття.
Промивання матеріалу. Після фіксації матеріал звичайно промивається проточною водою протягом 24- 48 годин для
видалення фіксатора.
Зневоднення і ущільнення матеріалу. Мета цих етапів - видалення води з шматочків і підготовка їх до виготовлення
тонких зрізів.
Зневоднення шматочків, які фіксувалися у водних розчинах, проводиться поступово в спиртах наростаючої
концентрації: 50°, 60°, 70°, 80°, 100° (абсолютний спирт). Останній отримують з 96° спирту шляхом його зневоднення
мідним купоросом або перегонкою через мармурову крихту. Термін перебування шматочків у спиртах різної концентрації
залежить від об'єкта і його розмірів (від кількох годин до кількох діб).
Ущільнення матеріалу досягається просоченням шматочків рідкими середовищами, які можуть ставати твердими
(парафін, целоїдин). Оскільки вказані речовини розчиняються в ксилолі, бензолі або толуолі, то шматочки спочатку
занурюють у суміш спирту з ксилолом (1:1), потім у дві - три порції чистого ксилолу, далі - у суміш ксилолу з парафіном
при 55°С - 56°С. Для заливки матеріалу і виготовлення блоків використовують металеві, паперові або керамічні формочки.
Виготовлення зрізів. З парафінових або інших блоків на спеціальному приладі - мікротомі, можна зробити тонкі
(завтовшки 5 - 7 мкм) зрізи. Для цього користуються мікротомними ножами. Потім зрізи збирають і прикріплюють до
предметного скла, попередньо змазаного сумішшю білка курячого яйця і гліцерину (1:1) або спеціальними адгезивами.
Зрізи для гістохімічного дослідження можна зробити на заморожуючому мікротомі або на мікротомі-кріостаті.
Мікротом-кріостат - це фреонова холодильна установка, до камери якої вмонтовано мікротом. Робоча температура в камері
(від 0°С до -20°С) підтримується автоматично. У кріостаті є можливість отримати тонкі зрізи з нефіксованої тканини.
Тонкі зрізи є прозорими і для того, щоб розрізнити деталі будови тканини або органа, їх треба забарвити.
Забарвлення зрізів. Існує багато методів забарвлення зрізів, для чого застосовується більше трьох тисяч барвників.
Гістологічні барвники умовно можна розділити на загальні і спеціальні; за походженням - на рослинні, тваринні і
синтетичні; за хімічними властивостями - на основні, кислі і нейтральні.
Загальні барвники використовуються для вивчення загальної морфології клітин, тканин і органів. До ядерних барвників
належать гематоксилін, кармін, азур II, сафранін. Гематоксилін виготовляють з кори кампешевого дерева, яке росте у
Південній Америці. Він забарвлює ядра у синьо-фіолетовий колір. Кармін - це екстракт яйценосних комах кошенілі,
забарвлює ядра в ясно-червоний колір. Сафранін - у темно-червоний, азур II - у фіолетовий колір. Це основні катіонні
барвники, які містять позитивно заряджені атоми азота. Гістологічні структури, що забарвлюються основними барвниками,
називаються базофільними.
Цитоплазматичні барвники - еозин, еритрозин, кислий фуксин - забарвлюють цитоплазму у різні кольори, найчастіше в
різні тони червоного кольору. За хімічними властивостями вони є кислими, або аніонними, за походженням - синтетичними.
Структури, які здатні забарвлюватись кислими барвниками, називаються оксифільними (ацидофільними, еозинофільними).
Нейтральні барвники - це суміші барвників, що містять кислі і основні компоненти.
Спеціальні барвники вибірково забарвлюють певні речовини або структури. Наприклад: судан III забарвлює ліпіди в
оранжевий колір, орсеїн - еластичні волокна в бурий колір тощо.
Виявити гістологічні структури можна також методом імпрегнації. Це метод обробки шматочків або зрізів розчинами
солей важких металів з наступним їх відновленням.
Процедура забарвлення зрізів починається з їх депарафінізації, тобто обробки ксилолом або толуолом, подальшому
проведенні через спирти все меншої концентрації. Далі, згідно прописів для кожного методу, зрізи обробляють у певній
послідовності розчинами барвників. Після забарвлення зрізи зневоднюють у спиртах наростаючої концентрації і поміщають
у прозоре середовище - канадський бальзам або полістирол, які мають показники заломлення, подібні до скла.
Гістологічні препарати, виготовлені з дотриманням вищезазначених вимог, можуть зберігатись дуже довго.
Правила користування мікроскопом
1. Мікроскоп переносять, тримаючи однією рукою за колонку, а другою - підтримуючи основу.
7
2. Мікроскоп розміщують на робочому місці так, щоб колонка була біля спостерігача, а дзеркало було спрямоване до
джерела світла. Зошит для зарисовки слід покласти з правої сторони.
3. Перевірити револьвер мікроскопа, поставити об'єктив малого збільшення (8х) і за допомогою макрогвинта наблизити
його нижній край на відстань 1 см від предметного столика.
4. Встановити освітлення, повертаючи дзеркало до такого положення, коли усе поле мікроскопа буде освітлене рівномірно і
достатньо інтенсивно. Встановлення освітлення контролювати, дивлячись в окуляр лівим оком.
5. На предметний столик помістити мікропрепарат покривним склом догори. Зріз повинен знаходитись над отвором
столика.
6. Обертаючи макрогвинт, знайти чітке зображення структур органа або тканини на зрізі, підібрати ділянку для вивчення,
поставити її в центр поля зору мікроскопа. Після цього мікропрепарат можна закріпити клемами.
7. При необхідності переходу на велике збільшення треба: підняти тубус мікроскопа обертанням макрогвинта на себе,
плавним рухом повернути револьвер і встановити об'єктив великого збільшення (40х), почувши при цьому клацання.
Далі, дивлячись збоку на мікроскоп, обертати макрогвинт від себе, поки фронтальна лінза об'єктиву максимально
наблизиться до покривного скла мікропрепарату. Після цього, дивлячись в окуляр, дуже повільно обертати макрогвинт
на себе, поки не з'явиться більш-менш чітке зображення. Слід за цим перейти до повільного обертання мікрогвинта до
появи чіткого зображення. Необхідно пам'ятати, що необережним рухом можна розчавити мікропрепарат.
8. У разі переходу до вивчення іншої ділянки мікропрепарата, слід повернутися до малого збільшення і повторити пп. 6 і 7.
9. Розглянути і вивчити препарат при великому збільшенні і приступити до його зарисовки.
10. Після закінчення роботи з мікроскопом встановлюють об'єктив малого збільшення.
ОБСЯГ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ НА ЗАНЯТТІ
Вивчіть і опишіть в альбомі електронні мікрофотографії:
1. Эукаріотична клітина (плазмоцит) (зб.14000), (рис. 1)*.
Позначення: 1-клітинна оболонка-плазмолема, 2-цитоплазма, 3-ядро, 4-міжклітинна речовина.
2. Щільно розташовані клітини печінки (гепатоцити) (зб.10000), (рис. 2).
Позначення: 1-ядро, 2-цитоплазма, 3-цитолема сусідніх клітин і вузький міжклітинний простір.
3. Клітина круглої форми (лімфоцит) (зб.10000), (рис. 3).
Позначення: 1-ядро, 2-цитоплазма, 3-цитолема.
4. Келихоподібна клітина (екзокриноцит) (зб.8000), (рис. 4).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма з секреторними гранулами, 3-цитолема, 4-базальний полюс, 5-апікальний
полюс.
5. Клітина з відростками (нейроцит) (зб.8000), (рис. 5).
Позначення: 1-ядро, 2-цитоплазма, 3-цитолема, 4-відросток.
6. Циліндричні клітини (стовпчасті епітеліоцити) (зб.4000), (рис. 6).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-цитолема, 4-ворсинки на апікальному полюсі.
7. Без'ядерні постклітинні структури (еритроцити) (зб.5000), (рис. 7).
Позначення: 1-плазмолема, 2-гемоглобін.
8. Без'ядерні структури (тромбоцити) (зб.5000), (рис. 8).
Позначення: 1-плазмолема, 2-цитоплазма.
9. Міжклітинна речовина (пухка волокниста сполучна тканина) (зб.9000), (рис. 10).
Позначення: 1-клітина (фібробласт), 2-міжклітинна речовина: а) волокнисті структури, б) аморфний компонент.
ЛІТЕРАТУРА
1. Луцик О.Д., Іванова А.Й., Кабак К.С., Чайковський Ю.Б. Гістологія людини. Підручник. Київ „Книга-плюс”,
2010. – С.14-20.
2. Цитологія і загальна ембріологія: навчальний посібник / Під ред. Баринова Е.Ф., Чайковського Ю.Б. - Київ:
ВСВ «Медицина», 2010. - 216 с.
3. Волков К.С., Пасєчко Н.В. Ультраструктура клітин і тканин (навчальний посібник-атлас). - Тернополь:
Укрмедкнига, 2004. - С.6-15.
4. Чайковський Ю.Б., Дєльцова О.І., Геращенко С.Б. Практикум з гістології, цитології та ембріолoгії.
Навчальний посібник. Київ-Івано-Франківськ, 2013. - С.10-25.
5. Чайковський Ю.Б., Сокуренко Л.М. Гістологія, цитологія та ембріологія (Атлас для самостійної роботи
студентів). Навчальний посібник. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006.
6. Збірник тестових завдань з гістології, цитології та ембріології для студентів медичного факультету. Видання
10-е, виправлене і доповнене / Ред. Дєльцова О.І., Геращенко С.Б., Грищук М.І., Кулинич Г.Б., Бойко О.В.,
Довга Н.З., Соболь Л.В. – Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2015. – 72 с.
7. Конспект лекцій з гістології, цитології та ембріології.
* Тут і далі нумерація рисунків приведена відповідно до посібника-атласу "Волков К.С., Пасєчко Н.В.
Ультраструктура клітин і тканин (навчальний посібник-атлас).-Тернополь: Укрмедкнига, 2004.-96 с."
ЗАНЯТТЯ 2.
ЦИТОЛОГІЯ. ЗАГАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ КЛІТИНИ. ПЛАЗМОЛЕМА. МІЖКЛІТИННІ КОНТАКТИ.
Актуальність теми: Основою будови еукаріотичних організмів є найменша одиниця живого - клітина (cellula).
Клітина - це жива система, яка складається з цитоплазми і ядра, і є основою розвитку, будови і функцій
рослинних і тваринних організмів. Знання загальних принципів будови клітини дає можливість лікарю
правильно встановити клінічний діагноз.
ЗНАТИ: Поняття про клітину і неклітинні структури. Загальний план будови клітини. Будову клітинної
оболонки, міжклітинних контактів.
8
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах рослинні і тваринні клітини. Ідентифікувати електронні мікрофотографії.
1. Інтерпретуйте поняття живий організм, клітина. 2. Інтерпретуйте фізико-хімічний склад і властивості
цитолеми і цитоплазми.
1. Цитологія. Визначення. 2. Рівні організації живого. 3. Еукаріотична клітина як основа будови, функції,
відтворення, розвитку, пристосування та відновлення багатоклітинних організмів. 4. Визначення клітини.
Загальний план будови клітини. 5. Клітинна теорія - сучасні положення. 6. Сучасне уявлення про біологічні
мембрани. Кластерно-мозаїчна модель будови біомембрани. 7. Роль білків у функціональній спеціалізації
мембран. Білки-транспортери, іонні канали, помпи, ферменти, рецептори. 8. Плазмолема: загальна
характеристика, функції. Шари плазмолеми (глікокалікс, біомембрана, підмембранний шар), їх структурна,
молекулярна та функціональна характеристика. 9. Ліпідні щілини. Рецептори плазмолеми. Їх роль у регуляції
метаболізму, росту, функціональної активності, поділу та загибелі клітин. Поняття про механізми трансдукції
сигналу. 10. Види транспорту через плазмолему (дифузія, полегшена дифузія, активний транспорт, ендо- та
екзоцитоз). Молекулярні основи різних видів трансмембранного транспорту (білки-транспортери,
каналоформери, іонні помпи, рецептори). 11. Морфологічні прояви транспорту через плазмолему
(мікроворсинки, базальні складки, ендоцитозні пухирці). 12. Взаємодія між клітинами: види та значення.
Міжклітинні контакти, їх різновиди, будова, молекулярна організація та функції. Взаємодія клітин з
міжклітинним матриксом.
Вивчіть, намалюйте в альбомі і опишіть мікропрепарати:
Рис.1. Рослинні клітини шкірки цибулі.
Забарвлення: гематоксилін і еозин.
Збільшення: об.40, ок.10.
Позначення: 1-ядро, 2-цитоплазма, 3-вторинна оболонка, 4-хроматин, 5-ядерце.
Рис.2. Тваринні клітини печінки аксолотля.
Позначення: 1-ядро клітини печінки, 2-цитоплазма, 3-хроматин ядра, 4-межі клітин.
1. Схема молекулярної будови клітинної оболонки - плазмолеми (рис. 11).
Позначення: 1-біліпідний шар: а) гідрофобні кінці, б) гідрофільні головки фосфоліпідів, 2-глікокалікс,
підмембранний шар, 4-інтегральні білки, 5-периферійні білки, 6- холестерин, 7-глікопротеїн, 8-гліколіпід.
2. Электронномікроскопічне зображення плазмолеми (тришарова будова) (рис. 12).
Позначення: А-вільна поверхня клітини: 1-щільний внутрішній шар, 2-світлий середній шар, 3-щільний
зовнішній шар, 4-глікокалікс, 5-цитоплазма (зб. 210000).
Б - плазмолема двох контактуючих клітин: 1-клітинна оболонка, 2-тонкий міжклітинний простір, 3-цитоплазма
(зб. 400000).
3. Фагоцитоз (зб.41000), (рис. 13).
Позначення: 1-цитоплазма клітини, 2-випинання цитоплазми, 3-інвагінація клітинної оболонки, 4-
фагоцитований матеріал.
4. Макропіноцитоз мікроворсинками ендотеліоцитів кровоносних капілярів (зб.12000), (рис. 14).
Позначення: 1-цитоплазма ендотеліоцита, 2-просвіт капіляра, 3-ворсинка, вакуоль, що утворилася.
5. Мікропіноцитоз в ендотеліоцитах кровоносного капіляра (зб.27000), (рис. 15).
Позначення: 1-цитолема ендотеліоцита, 2-кавеола, 3-піноцитозні пухирці, 4-цитоплазма ендотеліоцита, 5-
просвіт капіляра.
6. Виділення секрету келихоподібною клітиною (гландулоцитом) (зб.14000), (рис. 16).
Позначення: 1-секреторні гранули, 2-апікальна частина клітини, 3-вихід секрету назовні.
7. Простий контакт між двома епітеліальними клітинами (зб.15000), (рис. 17).
Позначення: 1-плазмолема, 2-міжклітинний простір.
8. Система міжклітинних контактів (зб.15000), (рис. 18).
Позначення: 1-пальцевидний, 2-за типом замка, 3-щільний замикаючий, 4-десмосомальний (десмосома).
9. Вставний диск. З'єднання кардіоміоцитів (рис. 19), (зб.18000).
Позначення: 1-плазмолема, 2-система десмосом і нексусів (щілинних контактів), 3-міофібрила, 4-мітохондрія.
10. Спеціалізований контакт між нервовими клітинами - синапс (зб.47000), (рис. 20).
Позначення: 1-синаптичний полюс, 2-постсинаптичний полюс, 3-синаптична щілина, 4-синаптичні пухирці.
2010. – С.21-33.
9
студентів). Навчальний посібник. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. - С.6-7.
ЗАНЯТТЯ 3.
ЦИТОЛОГІЯ. ЦИТОПЛАЗМА. МЕТАБОЛІЗМ КЛІТИНИ. СИНТЕТИЧНИЙ АПАРАТ КЛІТИНИ.
СИСТЕМА КАТАБОЛІЗМУ.
Актуальність теми: Клітина - це жива система, яка складається з цитоплазми і ядра, і є основою розвитку,
будови і функцій рослинних і тваринних організмів. Знання загальних принципів будови клітини дає
можливість лікарю правильно встановити клінічний діагноз.
ЗНАТИ: Поняття про клітину і неклітинні структури. Загальний план будови клітини. Будова цитоплазми.
Метаболічний апарат клітини. Будову та функцію органели клітини, які входять до систем синтезу ту
катаболізму.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах мітохондрії, ендоплазматичну сітку, комплекс Гольджі, лізосоми.
Ідентифікувати електронні мікрофотографії.
1. Інтерпретуйте поняття живий організм, клітина. 2. Інтерпретуйте фізико-хімічний склад і властивості
цитолеми і цитоплазми.
1. Основні компоненти цитоплазми: гіалоплазма, органели, включення. 2. Гіалоплазма: визначення, хімічний
склад, фізико-хімічні властивості, значення у метаболізмі клітини. Система оновлення білків гіалоплазми. 3.
Органели: визначення, класифікація. Органели загального та спеціального призначення. Мембранні та
немембранні органели. 4. Функціональні апарати клітини. 5. Синтетичний апарат клітини. Будова та функції
гранулярної ендоплазматичної сітки, роль у синтезі білків для секреції (секретованих білків), білків плазмолеми
та ферментів лізосом. Рибосоми, що пов’язані з гранулярною ендоплазматичною сіткою. 6. Уявлення про стрес
ендоплазматичної сітки та її ролі у порушенні посттрансляційної модифікації і накопиченні конформаційно
змінених білків як основи дисфункції, старіння і загибелі клітин. 7. Вільні рибосоми: будова, молекулярна
організація, функціональне значення. 8. Будова і функції комплексу Гольджі. Роль у формуванні лізосом та
ремоделюванні плазмолеми, секреторній діяльності клітини. Екзоцитоз. 9. Гладка (агранулярна)
ендоплазматична сітка і пероксисоми. Маркерні ферменти, функціональне значення. 10. Гладка
ендоплазматична сітка – роль у метаболізмі ліпідів та вуглеводів. Спеціалізація ендоплазматичної сітки на
депонуванні кальцію, синтезі стероїдних гормонів, виконанні детоксикаційної функції. 11. Роль гладкої
ендоплазматичної сітки у відновленні ядерної оболонки після мітозу та реалізації автофагії при оновленні
мембранних органел. 12. Зв'язок ендоплазматичної сітки з комплексом Гольджі. 13. Мітохондрії. Структурна
організація. Характеристика зовнішньої та внутрішньої мембран, мітохондріального матриксу. Роль
мітохондрій у катаболізмі ліпідів та вуглеводів, продукції АТФ та терморегуляції, синтезі стероїдних гормонів.
14. Поняття про мітохондріальні хвороби. Мітохондріальні регулятори апоптозу та виживання клітин. 15.
Структурна організація системи катаболізму в клітині. Рецептор-опосередкований ендоцитоз. Система ендосом.
16. Лізосоми, їх види та роль у життєдіяльності клітини. Молекулярна характеристика мембрани і матриксу
лізосом. Маркерні ферменти. Поняття про лізосомальні хвороби. 17. Система детоксикації у клітині. Будова та
функції пероксисом. 18. Протеасоми. Молекулярна організація і роль протеасом в контролі якості збирання та
конфірмаційних змін білків гіалоплазми. Роль дисфункції протеасом в захворюваннях людини, асоційованих із
віком.
Заповніть удома таблицю за зразком:
Органели Включення
Види Функції Види Функції
1. 1.
2. 2.
Рис.1. Мітохондрії.
Забарвлення: кислий фуксин за Альтманом.
Позначення: 1-мітохондрії, 2-цитоплазма клітини, 3-ядро, 4-межі клітин.
Рис.2. Пластинчастий комплекс у нервових клітинах.
Забарвлення осмієвою кислотою.
Позначення: 1-нитки пластинчастого комплексу, 2-ядро.
10
1. Гранулярна ендоплазматична сітка (зб.71000), (рис. 21).
Позначення: 1-канальці, 2-рибосоми, 3-фрагмент ядра.
2. Агранулярна ендоплазматична сітка (зб.47000), (рис. 22).
Позначення: 1-фрагмент ядра, 2-канальці ендоплазматичної сітки, 3-мітохондрія, 4-ліпосома.
3. Комплекс Гольджі (зб.24000), (рис. 23).
Позначення: 1-цистерни, 2-пухирці, 3-вакуолі, 4-фрагмент ядра.
4. Мітохондрії (зб.27000 і 120000), (рис. 24).
Позначення: 1-зовнішня мембрана, 2-внутрішня мембрана, 3-кристи, 4-мітохондріальний матрикс, 5-
гіалоплазма.
5. Лізосоми (зб.27000), (рис. 25).
Позначення: 1-первинна лізосома, 2-вторинна лізосома (аутофагосома), 3-залишкове тільце.
6. Пероксисома (зб.47000), (рис. 26).
Позначення: 1-оточуюча мембрана, 2-матрикс, 3-щільна серцевина.
7. Рибосоми (зб.74000), (рис. 27).
Позначення: 1-рибосоми на поверхні мембрани гранулярної ендоплазматичної сітки, 2-вільні рибосоми, 3-
комплекс рибосома-полісома.
2010. – С.33-40.
ЗАНЯТТЯ 4.
ЦИТОЛОГІЯ. ЦИТОПЛАЗМА. ЦИТОСКЕЛЕТ. СИСТЕМА ЦИТОПРОТЕКЦІЇ ТА
САМООНОВЛЕННЯ КЛІТИНИ.
Актуальність теми: Будова клітини, її морфологічні і фізіологічні особливості визначаються характером,
кількістю, якістю і взаємодією у просторі та часі складових її частин.
ЗНАТИ: Будова і функції органел немембранного типу і включень. Структурні основи цитопротекції та
самооновлення клітини.
УМІТИ: Ідентифікувати в мікропрепаратах клітинний центр, включення глікогену, пігментні і жирові
включення. Ідентифікувати електронні мікрофотографії.
1. Інтерпретуйте особливості молекулярної будови рідини, полімерів. 2. Класифікація дисперсних систем.
Гомогенні і гетерогенні системи. Фази. 4. Способи перетворення енергії в клітині.
1. Цитоскелет: проміжні філаменти, мікрофіламенти, мікротрубочки. 2. Мікрофіламенти – молекулярний склад,
механізми реаранжування, роль у зміні форми і міграції клітин. 3. Тканиноспецифічна експресія проміжних
філаментів, їх роль у підтриманні форми та регуляції функціональної активності клітин. 4. Структура, збирання
та динамічна нестабільність мікротрубочок, роль у транспорті речовин, поділі та поляризації клітини. 5. Центр
організації мікротрубочок. Центріолі. Будова та функції. 6. Організація системи мікротрубочок у аксонемі війок
та джгутиків. 7. Джерела, механізми утворення та утилізації органел. 8. Внутрішньоклітинна регенерація.
Молекулярні механізми, структурні прояви. 9. Роль мікроавтофагії та протеасомної деградації білків у
підтриманні структурного гомеостазу клітини. 10. Включення. Класифікація. Хімічний склад, методи
дослідження. Роль у життєдіяльності клітин, зв'язок з органелами. 11. Механізми та структурні основи
внутрішньоклітинного транспорту.
Рис.1. Клітинний центр. Препарат яєчника аскариди.
Забарвлення: гематоксилін.
Позначення: 1-одноядерні клітини, 2-клітинний центр у вигляді темної краплі, 3-клітини в процесі ділення:
центріолі, нитки ахроматинового веретена, 4-двоядерні клітини.
11
Рис.2. Включення пігменту меланіну в пігментоцитах.
Препарат не забарвлений.
Позначення: 1-зерна меланіну, 2-ядро пігментної клітини.
Рис.3. Включення глікогену в клітинах печінки аксолотля
Забарвлення карміном за Бестом.
Позначення: 1-межі клітин, 2-ядро клітини, 3-глікоген.
Рис.4. Жирові включення в клітинах печінки.
Забарвлення: осмієва кислота і сафранін.
Позначення: 1-межі клітини, 2-ядро, 3-краплі жирових включень.
1. Клітинний центр - центросома (зб.180000), (рис. 28).
Позначення: 1-диплосома, 2-центріоля, 3-центросфера.
2. Мікрофіламенти в цитоплазмі епітеліальної клітини (зб.34000), (рис. 29)
Позначення: 1-ядро, 2-цитоплазма, 3-мікрофіламенти.
3. Мікротрубочки в цитоплазмі епітеліальної клітини (зб. А-180000, Б-110000), (рис. 30).
Позначення: А-поздовжній зріз, 1-трубочки. Б-поперечний зріз, 1-трубочки.
4. Міофібрили в цитоплазмі м'язової клітини (кардіоміоцита) (зб.24000), (рис. 31).
Позначення: 1-міофіламенти в складі міофібрил, 2-мітохондрії.
5. Нейротрубочки в цитоплазмі нервової клітини (відросток нейроцита) (зб.29000), (рис. 32).
Позначення: 1-нейротрубочки.
6. Війки (апікальна поверхня війчастих клітин епітеліальної пластинки слизової оболонки носової
порожнини) (зб.23000), (рис. 33).
Позначення: 1-апікальний полюс клітини, 2-війки, 3-базальне тільце.
7. Включення глікогену в гепатоцитах (печінка) (зб.35000), (рис. 35).
Позначення: 1-гранули глікогену, 2-фрагмент ядра, 3-мітохондрія, 4-гранулярна ендоплазматична сітка.
8. Жирові включення в цитоплазмі гепатоцитів (зб.27000), (рис. 36).
Позначення: 1-краплі жиру, 2-фрагмент ядра, 3-мітохондрії.
9. Секреторні включення в панкреатоцитах (підшлункова залоза) (зб.25000), (рис. 37).
Позначення: 1-ядро, 2-цитоплазма, 3-секреторні включення в апікальному полюсі клітини.
10. Пігментні включення в меланоциті (зб.14000), (рис. 38).
Позначення: 1-ядро, 2-цитоплазма, 3-конгломерати пігменту.
2010. – С.40-50.
ЗАНЯТТЯ 5.
ЦИТОЛОГІЯ. ЯДРО. РЕПРОДУКЦІЯ КЛІТИН. КЛІТИННИЙ ЦИКЛ. МІТОЗ ТА МЕЙОЗ.
ДЕТЕРМІНАЦІЯ. ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ. РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ.
СТАРІННЯ І СМЕРТЬ.
Актуальність теми: Вивчення структури і функцій ядра, різних видів поділу клітини, структури хромосом і
шляхів передачі генетичної інформації в декількох поколіннях має велике значення для розуміння причин
спадкових хвороб, які виникають в результаті змін в структурі ДНК (гемофілія ) і зміни в якісному наборі
хромосом. Вивчення різних видів поділу клітини, структури хромосом і шляхів передачі генетичної інформації
в декількох поколіннях має велике значення для розуміння причин спадкових хвороб, які виникають в
результаті змін в структурі ДНК (гемофілія ) і зміни в якісному наборі хромосом.
ЗНАТИ: Будова і функції ядра. Основні етапи клітинного циклу. Різні види поділу клітини. Біологічне значення
видів поділу клітин. Морфологічні прояви реакції клітин напошкодження. Ознаки старіння, види смерті клітин.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах інтерфазне ядро, його структурні елементи, фази мітозу, хромосоми.
12
1. Інтерпретувати хімічний склад ДНК і РНК, білків, вуглеводів, ліпідів. 2. Інтерпретувати структуру
біологічної мембрани і її відношення до будови ядра. 3. Інтерпретувати процес передачі генетичної інформації
в клітині і від клітини до клітини.
1. Загальна характеристика і функції ядра. Форма, розміри, тинкторіальні властивості, ядерно-цитоплазматичне
співвідношення у різних типах клітин. 2. Основні компоненти ядра: ядерна оболонка, хроматин, ядерце,
каріоплазма. Будова і функція ламіни. 3. Хроматин. Функціональне значення. Хімічний склад хроматину: ДНК і
гістонові білки. Рівні та механізми пакування хроматину (нуклеосоми, фібрили, петлі, хромосоми). 4.
Еухроматин та гетерохроматин. Зв'язок з синтезом білка (транскрипція). Структурна характеристика при
світловій та електронній мікроскопії. 5. Статевий хроматин. 6. Будова хромосоми. Хроматиди. Центромер.
Кінетохор. Теломер. 7. Ядерце. Характеристика при світловій та електронній мікроскопії (кількість і
розташування ядерець). Ядерцеві організатори. 8. Структурні компоненти ядерця (аморфна, волокнистаа та
зернистаа) частини, їхній хімічний склад. Біогенез рибосом. 9. Ядерна оболонка (каріолемма). Зовнішня та
внутрішня ядерні мембрани, навколоядерний простір. 10. Ядерні пори. Комплекс ядерної пори. Транспорт між
ядром та цитоплазмою. 11. Нуклеоплазма, фізико-хімічні властивості, хімічний склад, значення. 12. Зміна
будови ядра при різних функціональних станах клітини. Структурні прояви посилення транскрипції при
активації синтезу білка. 13. Життєвий цикл клітини. 14. Стовбурові клітини (тотипотентні, поліпотентні,
уніпотентні), клітини-попередниці, бласти, малодиференційовані клітини, їх характеристика. 15. Проліферація
клітин, біологічне значення. Протоонкогени та антионкогени. 16. Клітинний цикл. Періоди інтерфази (G1, S,
G2). Точки рестрикції та їх регуляція. 17. Мітоз: фази, морфологічні прояви, регулятори. 18. Ендорепродукція,
поліплоїдія. 19. Диференціювання клітин. Епігенетичний контроль. 20. Ядерно-цитоплазматичне відношення.
Ультраструктурна характеристика клітин, що виконують різні функції. Функціональна активність клітин та її
регуляція. 21. Реакції клітин на дію факторів пошкодження. Зворотні та незворотні зміни клітин. Їхні
морфологічні прояви. 22. Внутрішньоклітинна регенерація: загальна характеристика, біологічне значення. 23.
Адаптація клітин, її значення для збереження життєдіяльності клітин за умов змін навколишнього середовища.
24. Старіння клітин. Морфологічні прояви та молекулярні маркери. 25. Загибель клітин. Види загибелі клітин
(некроз, апоптоз, аутофагія). 26. Апоптоз. Біологічний сенс та значення. Морфологічні прояви. 27. Шляхи
індукції апоптозу. Регулятори і молекулярні маркери апоптозу. 28. Мейоз: фази мейозу, механізми та біологічне
значення.
Рис.1. Мітоз у рослинних клітинах корінця цибулі.
Забарвлення: залізний гематоксилін за Гейденгайном.
Позначення: 1-клітина в інтерфазі, 2-клітина в профазі (пухкий або щільний клубочок ), 3-метафаза, 4-анафаза,
5-телофаза.
Рис.2. Амітоз в епітеліальних клітинах сечового міхура (мазок).
Забарвлення: гематоксилін-еозин.
Позначення: 1-одноядерна клітина, 2-клітина з каріотомією, 3-клітина з двома ядрами.
1. Ядро круглої форми (зб.17000), (рис. 39).
Позначення: 1-каріоплазма, 2-цитоплазма, 3-ядерна оболонка, 4-ядерце.
2. Фрагмент ядра (зб.91000), (рис. 40).
Позначення: 1-каріолема, 2-цитоплазма, 3-зовнішня мембрана каріолеми, 4-внутрішня мембрана каріолеми, 5-
ядерна пора.
3. Ядра еліпсоподібної і видовженої форми (зб.11000), (рис. 41).
Позначення: 1-каріолема, 2-гетерохроматин, 3-еухроматин, 4-примембранний гетерохроматин.
4. Структура ядерця (зб.71000) (рис. 42).
Позначення: 1-фібрилярний компонент, 2-гранулярний компонент, 3-біляядерцевий гетерохроматин, 4-
каріоплазма, 5-каріолема.
2010. – С.51-70.
Навчальний посібник. Київ-Івано-Франківськ, 2013- С.33-36.
13
ЗАНЯТТЯ 6.
ОСНОВИ БІОЛОГІЇ РОЗВИТКУ. ПРОГЕНЕЗ. СТАТЕВІ КЛІТИНИ. ЗАПЛІДНЕННЯ. ДРОБЛЕННЯ.
БЛАСТОЦИСТА.
Актуальність теми: Вивчення ранніх стадій ембріонального розвитку людини має велике значення для
розуміння процесів диференціації і інтеграції, які забезпечують розвиток нового організму, а також для
розуміння "критичних періодів" розвитку зародка (П.Г.Светлов) як можливих термінів найбільшої чутливості
зародків до патогенної дії зовнішнього середовища.
ЗНАТИ: Біологічну суть і фази запліднення. Будову зиготи. Дроблення. Будову бластули.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах запліднення, дроблення зиготи.
1. Ембріологія. Визначення. 2. Біогенетичний закон. 3. Види поділу клітин. 4. Інтерпретувати мейоз. 5.
Класифікація статевих клітин. 6. Стадії спермато- і овогенезу. 7. Види запліднення та дроблення запліднених
яйцеклітин у різних представників хордових. 9. Види бластул у зародків різних представників хордових.
1. Періодизація пренатального онтогенезу. Етапи ембріогенезу. 2. Прогенез. Утворення та загальна
характеристика гамет. Особливості гістологічної будови статевих клітин у людини. 3. Запліднення та утворення
зиготи. Фази запліднення. 4. Дроблення. Особливості дроблення в людини - тривалість, локалізація. 5.
Бластоциста - темні та світлі бластомери, трофобласт, ембріобласт, бластоцель. 6. Ембріональні стовбурові
клітини.
Намалюйте в альбомі схему будови сперматозоїда людини (схема 1).
Рис.1. Яйцеклітина в яєчнику кішки.
Позначення: 1-цитоплазма яйцеклітини, 2-ядро, 3-гранули хроматину в ядрі, 4-тека фолікула, 5-промениста
корона.
Рис.2. Запліднення.
Забарвлення: гематоксилін
Позначення: 1- яйцеклітина, 2- спермій, 3- яйцеклітина з пронуклеусами.
Рис.3. Синкаріон.
Позначення: 1- яйцеклітина з пронуклеусом, 2- синкаріон в зиготі.
Вивчіть і опишіть в альбомі електронну мікрофотографію:
1. Джгутик (хвостовий відділ сперматозоїда) (зб.110000), (рис. 34).
Позначення: 1-система дуплетів мікротрубочок, 2-цитоплазма, 3-плазмолема
2010. – С.71-80.
6. Ембріологія. Навчальний посібник. Під ред. О.Є.Кузів. Тернопіль. Укрмедкнига, 1998.
7. Томас В.Сандлер. Медична ембріологія за Лангманом. – Львів: Наутілус, 2001. – С.3-47.
14
акросома
плазмолема
ГОЛОВКА
ядро
ЗВ'ЯЗУВАЛЬНА цитоплазма
ЧАСТИНА поперечний зріз
проміжного відділу
ПРОМІЖНИЙ
ВІДДІЛ аксонемний
центросома
комплекс
ЛЬНА
9 сегментованих
мітохондрії колонок (кератин)
спіральної
ГОЛОВНИЙ піхви
ВІДДІЛ 9 пар периферійних,
ХВОСТА 1 пара центральних
мікротрубочок
поперечний зріз
аксонемного комплексу
КІНЦЕВИЙ
ВІДДІЛ фіброзна піхва
ХВОСТА (поздовжні стовпи,
сполучені ребрами)
Схема 1. Схема електронномікроскопічної будови сперматозоїда людини.
ЗАНЯТТЯ 7.
ІМПЛАНТАЦІЯ І ПЛАЦЕНТАЦІЯ. ГАСТРУЛЯЦІЯ. ОСЬОВІ ОРГАНИ. ДЖЕРЕЛА РОЗВИТКУ
ТКАНИН.
Актуальність теми Вивчення імплантації, розвитку осьових і позазародкових органів, процесів гаструляції має
істотне значення для розуміння зв'язку зародка з організмом матері, утворення зародкових листків,
ембріогенезу тканин (гістогенезу), формування тіла.
ЗНАТИ: Хід імплантації, послідовність плацентації. Особливості ранньої та пізньої гаструляції, утворення
зародкових листків, осьових і провізорних органів в ході ембріонального розвитку Закономірності утворення
ембріональних зачатків, диференціації зародкових листків та утворення тканин.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах соміти, зародкові листки і осьові органи.
1. Анатомія матки. 2. Види плацент 3. Способи гаструляції у хордових. 4.Зародкові листки і їх похідні.
Мезенхіма.
1. Етапи ембріогенезу. 2. Гаструляція. Визначення. 3. Фази гаструляції. Загальна характеристика ранньої та
пізньої гаструляції. 4. Осьовий комплекс зачатків органів. Нотохорда. Пренотохордальна пластинка. 5.
Зародкові листи і їх похідні. 6. Диференціація мезодерми. 7. Ембріональна індукція.
Намалюйте в альбомі схему диференціації зародкових листків (схема 1):
Вивчіть, намалюйте в альбомі і опишіть мікропрепарат:
Рис.1. Поперечний зріз зародка курки на стадії первинної диференціації мезодерми (соміти).
Позначення: 1-ектодерма, 2-нервова трубка, 3-невроцель, 4-хорда, 5-ентодерма, 6-соміти, 7-сегментні ніжки, 8-
парієтальний лист спланхнотома, 9-вісцеральний лист спланхнотома, 10-целом.
2010. – С.80-92.
15
Укрмедкнига, 2004 - С.96.
ЕКТОДЕРМА
ШКІРНА ЕКТОДЕРМА НЕЙРОЕКТОДЕРМА
•Епідерміс Нервова трубка Нервовий гребінь

•Волосся
•Нігті
•Залози шкіри (потові, сальні)
•Молочні залози •Центральна нервова •Вузли та нерви периферійної
•Передня частина гіпофіза •система •нервової системи
•Емаль зубів •Сітківка ока •Мозкова речовина
•Внутрішнє вухо •Шишкоподібне тіло надниркових залоз
•Епітелій рогівки та кришталика •Задня частка гіпофіза •Меланоцити
ока
ЕНТОДЕРМА
•Епітелій •Епітелій •Епітелій

-травної тубки, -трахеї, •-гортані,
-печінки, -бронхів, •-щитоподібної залози,
-підшлункової залози, -легень •-барабанної порожнини,
-сечової протоки •-євстахієвої труби,
•-мигдаликів
•-прищитоподібних залоз
МЕЗОДЕРМА
ГОЛОВНА ПРИОСЬОВА ПРОМІЖНА БІЧНА
•М'язи і скелет голови •М'язи і скелет тулуба •Сечостатева система •Сполучна тканина внутрішніх
•Дерма органів та кінцівок
•Сполучна тканина •Серозні оболонки
•Серцево-судинна система
•Селезінка
•Кора надниркових залоз
Схема.1. Похідні зародкових листків. •Клітини крові та лімфи
16
ЗАНЯТТЯ 8.
ПРОВІЗОРНІ ОРГАНИ.
Актуальність теми: Вивчення розвитку позазародкових органів має істотне значення для розуміння зв'язку
зародка з організмом Без провізорних органів не здійснюється нормальний розвиток організму людини в ході
ембріогенезу.
ЗНАТИ: Утворення та будову позазародкових органів та їх значення в процесах ембріогенезу.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах плаценту, амніон, алантоїс, пуповину.
1.Анатомія матки. 2.Зміни матки при вагітності. 3. Імплантація. 4. Гаструляція. 5. Зародкові листки і їх похідні.
6. Види провізорних органів у різних представників хордових. Виникнення та функція в еволюції. 7. Види
плацент.
1. Імплантация і плацентація. 2. Гаструляція. Етапи. 3. Зародкові листки і їх похідні. 4. Провізорні органи. 5.
Формування, будова зрілої плаценти та пуповини. 6. Формування, будова жовткового мішка, алантоїса,
амніона.
Намалюйте в альбомі схему будови плаценти людини (схема 1):
Злиття пристінкової та
Основна сумкової відпадної оболонки, Плацента
відпадна гладкого хоріона
оболонка та амніона
Пристінкова
відпадна Ворсинчастий
оболонка хоріон
Хоріонічна
порожнина Амніотична
порожнина
Жовтковий
мішок
Сумкова
відпадна Порожнина
оболонка матки
Гладкий Амніотична
хоріон порожнина
КІНЕЦЬ 2-го МІСЯЦЯ КІНЕЦЬ 3-го МІСЯЦЯ

Рис.1. Амніон людини (тотальний препарат).
Позначення: 1-амніотичний епітелій, 2-сполучнотканинна оболонка, 3-мезенхіма.
Рис.2. Пуповина.
Позначення: 1- амніотичний епітелій, 2-Вартонові драглі, 3- артерії, 4-вена.
Рис.3. Алантоїс (тотальний препарат).
Позначення: 1-епітелій алантоїса, 2-мезенхіма, 3-кровоносні судини.
2010. – С.93-108.
17
Укрмедкнига, 2004. - С.96.
ЗАНЯТТЯ 9.
КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ ЗМІСТОВОГО МОДУЛЯ 1 " ЦИТОЛОГІЯ. ЗАГАЛЬНА ЕМБРІОЛОГІЯ"
ЗНАТИ: методи гістологічних досліджень, цитологію, загальну ембріологію.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах і електронних мікрофотографіях клітини, їх органели. Визначати
ембріологічні препарати (статеві клітини, розвиток зародка на стадіях бластули, диференціації мезодерми,
запліднення, плаценту, пуповину, амніон, алантоїс).
Зміст заняття: На занятті проводиться комп'ютерний тестовий контроль рівня знань і уміння діагностувати і
описувати мікропрепарати і електронні мікрофотографії з розділів "Цитологія" та "Загальна ембріологія".
Підсумковий контроль засвоєння змістового модуля 1 проводиться в два етапи:
1-й – комп'ютерне тестування – вирішення тесту із 40 тестових завдань (45 хвилин);
2-й - контроль засвоєння умінь шляхом діагностики 2 мікропрепаратів і електронної мікрофотографії (45
хвилин). Діагностика гістологічних препаратів передбачає визначення клітин відповідних органів і тканин та
опис характерних особливостей їх будови. Еталони описів приведені у практикумах. Діагностика електронних
мікрофотографій передбачає визначення органу (тканини, клітини), їх структурних елементів, позначених на
малюнках цифрами (див. атлас), опис будови і функції. Результати підсумкового контролю оформляються у
вигляді протоколу в спеціальному зошиті.
Перелік тестових завдань для підготовки до заняття приведений у відповідних розділах "Збірника тестових
завдань з гістології, цитології та ембріології для студентів медичного факультету. Видання 10-е, виправлене і
доповнене / Ред. Дєльцова О.І., Геращенко С.Б., Грищук М.І., Кулинич Г.Б., Бойко О.В., Довга Н.З., Соболь Л.В. –
Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2015. – 72 с.
Перелік мікропрепаратів для діагностики:
1. Рослинні клітини шкірки корінця цибулі. 10. Амітоз.
2. Тваринні клітини печінки аксолотля. 11. Яйцеклітина.
3. Апарат Гольджі. 12. Запліднення.
4. Мітохондрії. 13. Синкаріон.
5. Клітинний центр. 14. Поперечний зріз зародка курки на стадії первинної
6. Включення жиру. диференціації мезодерми (соміти).
7. Пігментні включення. 15. Амніон.
8. Включення глікогену. 16. Пуповина.
9. Мітоз. 17. Алантоїс.
Перелік електронних мікрофотографій для діагностики:
1. Эукаріотична клітина (плазмоцит). 14. Простий контакт між двома епітеліальними
2. Щільно розташовані клітини печінки (гепатоцити). клітинами.
3. Клітина круглої форми (лімфоцит). 15. Система міжклітинних контактів.
4. Келихоподібна клітина (екзокриноцит). 16. Спеціалізований контакт між нервовими
5. Клітина з відростками (нейроцит). клітинами – синапс.
6. Циліндричні клітини (стовпчасті епітеліоцити). 17. Гранулярна ендоплазматична сітка.
7. Без'ядерні клітини (еритроцити). 18. Агранулярна ендоплазматична сітка.
8. Без'ядерні структури (тромбоцити). 19. Комплекс Гольдж.і
9. Электронномікроскопічне зображення плазмолеми 20. Мітохондрії.
(тришарова будова). 21. Лізосоми.
10. Фагоцитоз. 22. Пероксисома.
11. Макропіноцитоз мікроворсинками ендотеліоцитів 23. Рибосоми.
кровоносних капілярів. 24. Ядро круглої форми.
12. Мікропіноцитоз в ендотеліоцитах кровоносного 25. Фрагмент ядра.
капіляра. 26. Ядра еліпсоподібної і видовженої форми.
13. Виділення секрету келихоподібною клітиною 27. Структура ядерця.
(гландулоцитом). 28. Джгутик (хвостовий відділ сперматозоїда).
2010. – 582 с.
18
Укрмедкнига, 2004. - 96 с.
Навчальний посібник. Київ-Івано-Франківськ, 2013.
7. Томас В.Сандлер. Медична ембріологія за Лангманом. – Львів: Наутілус, 2001. – 410 с.
Заняття 10.
ВЧЕННЯ ПРО ТКАНИНИ. ЕПІТЕЛІАЛЬНІ ТКАНИНИ. ПОКРИВНІ ЕПІТЕЛІЇ.
Актуальність теми: Вивчення структури і функцій різних видів епітеліальних тканин має істотне значення для
розуміння патологічних процесів у них, їх лікування і профілактики в клініці.
ЗНАТИ: Основи вчення про тканини. Розвиток, будову і функцію різних видів покривного епітелію.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах одно- і багатошаровий епітелій.
Для реалізації мети заняття необхідні базисні знання-уміння:
1.Загальний план будови клітини, клітинної оболонки, ядра, цитоплазми. 2.Интерпретуйте механізм онтогенезу
на клітинному і молекулярному рівнях, чинники інтеграції процесів розвитку.
1. Поняття про тканину. Визначення тканини. 2. Тканина, як система гістологічних елементів. Характеристика
гістологічних елементів: клітини та її похідні. 3. Класифікація тканин. Джерела розвитку тканин. Гістогенез як
результат диференціювання зародкових листків. 4. Властивості тканин: детермінація, диференціювання,
мінливість, адаптація, реактивність, регенерація. 5. Детермінація та диференціювання клітин, їх молекулярно-
генетичні основи. 6. Стовбурові клітини, їх характеристика і властивості. Трансдиференціювання. 7. Види
регенерації (фізіологічна, репаративна). Клітинна і внутрішньоклітинна регенерація. 8. Клітинна терапія як
один з напрямків регенераторної медицини. 9. Епітеліальні тканини. Джерела розвитку. Класифікація епітеліїв.
10. Загальна морфо-функціональна характеристика епітеліальних тканин. 11. Покривні епітелії. Структурний
склад. 12. Цитокератини як маркери різних видів епітеліальних тканин. 13. Роль міжклітинних контактів у
організації епітеліального пласта та визначенні функціональних властивостей епітеліїв. 14. Базальна мембрана:
структура, молекулярний склад, функціональне значення. 15. Трофіка та іннервація епітеліїв. 16. Одношарові
епітелії. Класифікація. Будова плоского, високого і низького призматичного, багаторядного одношарового
високого призматичного епітелію. Джерела розвитку, локалізація, будова, функції. 17. Полярність
епітеліальних клітин. Спеціалізація плазмолеми епітеліальних клітин. 18. Міжклітинні контакти. Види,
молекулярна організація, локалізація, структурні основи бар’єрної функції та забезпечення транспорту через
епітелії. 19. Багатошарові епітелії. Класифікація. Особливості будови багатошарового зроговілого,
незроговілого і перехідного епітеліїв. 20. Джерела розвитку, локалізація, будова, функції. Клітинний склад
багатошарового епітелію. 21. Локалізація, структурна характеристика та молекулярні маркери епітеліальних
стовбурових клітин. 22. Кінетика клітин у багатошарових епітеліях: структурні та молекулярні прояви.
Фізіологічна та репаративна регенерація епітеліїв.
Рис.1. Одношаровий однорядний плоский епітелій (мезотелій).
Позначення: 1-межі мезотеліальних клітин, 2-ядра клітин, 3-цитоплазма клітин
Рис.2. Одношаровий високий призматичний війчастий багаторядний епітелій.
Забарвлення: залізний гематоксилін.
Збільшення: 40х10.
Позначення: 1-пласт епітеліальних клітин, 2-ядра високих призматичних клітин, 3-миготливі війки, 4-ядра
вставних клітин, 5-келихоподібні клітини, 6-базальна мембрана, 7-підлегла сполучна тканина.
Рис.3. Багатошаровий плоский незроговілий епітелій рогівки ока.
Збільшення 40х10.
Позначення: 1-базальна мембрана, 2-базальний шар, 3-шар остистих клітин, 4-шар плоских клітин.
Рис.4. Багатошаровий плоский зроговілий епітелій шкіри пальця.
Забарвлення: гематоксилін – еозин.
19
Позначення: 1-базальна мембрана, 2-базальний шар клітин, 3-остистий шар клітин, 4-зернистий шар клітин, 5-
блискучий шар клітин, 6- шар зроговілих клітин.
1. Одношаровий плоский епітелій (зб.9000), (рис.43).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-базальна мембрана
2. Одношаровий циліндричний епітелій (зб.5000), (рис.44).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-ворсинки, 4-базальна мембрана, 5-келихоподібна клітина
3. Одношаровий багаторядний епітелій (зб.7000), (рис.45).
Позначення:1-війчаста клітина, 2-келихоподібна клітина, 3-базальна клітина
4. Зроговілий багатошаровий епітелій (зб.7000), (рис.46).
Позначення:1-базальні клітини, 2-остисті клітини.
2010. – С.109-119.
Заняття 11.
ЗАЛОЗИСТИЙ ЕПІТЕЛІЙ. ЗАЛОЗИ.
Актуальність теми: Залози виконують в організмі людину секреторну функцію. Більшість з них - це похідні
залозистого епітелію. Секрет залоз має істотне значення для процесів травлення, росту, розвитку, взаємодії з
навколишнім середовищем.
ЗНАТИ: Розвиток, класифікацію, будову і функції залозистого епітелію та залоз.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах сальну і потову залозу шкіри.
1.Загальний план будови клітини. 2. Органели мембранного типа, які виконують синтетичні функції. 3. Будова
плазмолеми клітини. 4. Міжклітинні контакти.
1. Тканина. Визначення. 2. Залозистий епітелій. Будова та класифікація залоз. 3. Екзокринні і ендокринні
залози. 4. Ендоепітеліальні і екзоепітеліальні залози. 5. Класифікація екзоепітеліальних залоз за кількістю
вивідних проток, формою і кількістю кінцевих відділів. 6. Типи секреції залоз. Морфологічні прояви
мерокринової, апокринової та голокринової секреції. 7. Класифікація залоз за хімічним складу секрету. 8.
Будова секреторних клітин. Поняття про клітинний цикл гландулоцита. 9. Полярність гландулоцитів.
Секреторний цикл, його фази і регуляція. 10. Особливості фізіологічної та репаративної регенерації залозистого
епітелію.
Рис.1. Сальна залоза в препараті "Шкіра з волосом".
Позначення: 1-секреторний відділ, 2-камбіальні клітини, 3-дегенеруючі клітини, які перетворюються на шкірне
сало, 4-вивідна протока.
Рис.2. Потова залоза шкіри пальця.
Збільшення:40х10.
Позначення: 1-кінцеві відділи потових залоз, 2-вивідні протоки потових залоз, 3-багатошаровий плоский
зроговілий епітелій шкіри.
1. Екзокриноцит (зб.12000), (рис.47).
Позначення:1-ядро, 2-секреторні гранули в апікальному полюсі клітини, 3-мітохондрії.
2. Ендокриноцит (зб.21000), (рис.48).
Позначення:1-ядро, 2-гранулярна ендоплазматична сітка, 3-гранули гормону, 4-базальна мембрана, 5-
цитоплазма ендотеліоцита, 6-просвіт гемокапіляра.
20
2010. – С.119-124.
Заняття 12.
КРОВ. ЕРИТРОЦИТИ, ТРОМБОЦИТИ.
Актуальність теми: Кров, лімфа, тканинна рідина складають внутрішнє середовище організму, що забезпечує
умови для нормального функціонування систем і органів. Ці речовини підтримують гомеостаз - постійну
кількість нутрітивних речовин, виведення продуктів проміжного і кінцевого обміну, що необхідно для роботи
всіх органів і систем.
ЗНАТИ: Склад і функцію крові. Формені елементи крові: еритроцити, тромбоцити.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах формені елементи крові: еритроцити, тромбоцити. Ідентифікувати
електронні мікрофотографії.
1.Загальний план будови клітини, клітинна мембрана і органели. 2.Біологичне значення концентрації водневих
іонів. 3.Інтерпретуйте значення буферних систем в підтримці постійності хімічного складу крові. 4. Механізми
забезпечення дихальної функції крові. 5. Роль крові у забезпеченні гомеостазу організму.
1.Тканини. Визначення. 2. Класифікація тканин внутрішнього середовища. 3. Морфофункціональна
характеристика. Походження, загальна будова, функції. Мезенхіма. 4. Кров. Загальна характеристика.
Властивості. Функції. Склад крові: плазма і формені елементи. Гематокрит. 5. Характеристика плазми. 6.
Формені елементи крові. Класифікація. Гемограма. 7. Еритроцити. Кількість. Розмір і форма (нормо-, мікро- та
макроцити, фізіологічний пойкіло- та анізоцитоз). Тривалість життєвого циклу. 8. Будова еритроцитів при
світловій та електронній мікроскопії. 9. Структурні та молекулярні основи підтримання форми еритроциту. 10.
Включення гемоглобіну. Види гемоглобіну. Механізми дихальної функції еритроцитів. 11. Тромбоцити.
Кількість, розмір, форма тромбоцитів. Будова при світловій та електронній мікроскопії. 12. Грануломер і
гіаломер. Гранули тромбоцитів та їх вміст. Гіаломер: система канальців, цитоскелет тромбоциту. Рецептори
плазмолеми тромбоцитів. 13. Роль тромбоцитів у гемостазі, запаленні, репарації судинної стінки. Поняття про
етапи і механізми утворення тромба. 14. Поняття про фізіологічну регенерацію крові.

Рис.1. Мазок крові жаби.
Позначення: 1-цитоплазма еритроцита, 2-ядро еритроцита, 3-лейкоцити, 4-тромбоцити.
1. Еритроцити (червоні кров'яні тільця) (зб.9000), (рис.49).
Позначення:1-нормоцит-дискоцит, а)-плазмолема, б)-гемоглобін.
2. Еритроцити-ехіноцити (зб.5000), (рис.50).
Позначення:1-ехіноцити, а) шипи.
3. Тромбоцити (зб.14000), (рис.51).
Позначення:1-гранули, 2-гіалоплазма, 3-плазмолема.
4. Мегакаріоцит (зб.10000), (рис.52).
Позначення:1-фрагмент ядра, 2-цитоплазма, 3-гранули.
2010. – С.125-131.
21
Заняття 13.
КРОВ. ЛЕЙКОЦИТИ. ГЕМОГРАМА. ЛЕЙКОЦИТАРНА ФОРМУЛА. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ КРОВІ.
ЛІМФА.
Актуальність теми: Кров, лімфа, тканинна рідина складають внутрішнє середовище організму, що забезпечує
умови для нормального функціонування систем і органів. Ці речовини підтримують гомеостаз - постійну
кількість речовин, виведення продуктів проміжного і кінцевого обміну, що необхідне для роботи всіх органів і
систем.
ЗНАТИ: Склад і функцію крові, лейкоцити. Гемограму і лейкоцитарну формулу в дітей і дорослих. Склад і
функцію лімфи.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах формені елементи крові: гранулоцити, агранулоцити. Ідентифікувати
електронні мікрофоторгафії. Підраховувати в мазку крові лейкоцитарну формулу.
1.Загальний план будови клітини, клітинна мембрана і органели. 2.Захисна функція крові. 3. Природжений і
набутий імунітет. 4. Роль лейкоцитів у забезпеченні механізмів імунного захисту.
1. Лейкоцити. Класифікація лейкоцитів, їх роль у захисних реакціях організму. 2. Гемограма, її показники. 3.
Гранулоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли): кількість, розмір, будова, хімічний склад гранул, функції. 4.
Нейтрофіли: функціональна морфологія, механізми елімінації мікроорганізмів. 5. Агранулоцити (моноцити і
лімфоцити): кількість, розмір, будова і функції, роль у забезпеченні специфічного імунітету. 6. Моноцити.
Диференціювання на макрофаги і дендритні клітини. 7. Т- і В- лімфоцити, натуральні кілери: будова,
молекулярні маркери, функції. 8. Лейкоцитарна формула. Діагностичне значення змін у лейкоцитарній
формулі. 9. Захисна функція системи крові. Клітини (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли, макрофаги), хімічні
медіатори (хемокіни, цитокіни, бактерицидні білки та система комплементу) та процеси (запалення) у системі
неспецифічного захисту. 10. Поняття про механізми активації, адгезії, ролінгу, міграції лейкоцитів (селектини,
хемокіни, інтегрини) та фагоцитозу. 11. Респіраторний вибух. 12. Система розпізнавання генетично
чужорідного матеріалу. Молекули МНС І і ІІ класів. Клітини і молекули, що забезпечують специфічний
імунітет. 13. Склад і значення лімфи. 14. Вікові особливості гемограми. 15. Поняття про фізіологічну
регенерацію крові.
Удома підготувати сітку на 50 клітин (5х10) і заповнити її на занятті.
Рис.1. Лейкоцитарна формула.

Рис.2. Мазок крові людини.
Забарвлення: гематоксилін-еозин або азур-еозин за Романовським-Гімза
Збільшення: 40х10
Позначення: 1-еритроцити, 2-нейтрофіли сегментоядерні, 3-лімфоцити середні, 4-лімфоцити великі, 5-
лімфоцити малі, 6-еозинофіли, 7-базофіли, 8-моноцити, 9-тромбоцити.
1. Нейтрофільний гранулоцит (сегментоядерний) (зб.10000), (рис.53).
Позначення:1-сегмент ядра, 2-первинні гранули (лізосоми), 3-вторинні гранули (специфічна зернистість), 4-
мікроворсинка.
2. Нейтрофільний гранулоцит (юний) (зб.11000), (рис.54).
Позначення:1-ядро, 2-гранули, 3-комплекс Гольджі.
3. Еозинофільний гранулоцит (зб.10000), (рис.55).
22
Позначення:1-сегмент ядра, 2-специфічна зернистість (гранули).
4. Базофільний гранулоцит (зб.12000), (рис.56).
Позначення:1-сегмент ядра, 2-гранули.
5. Лімфоцит (малий світлий) (зб.7000), (рис.57).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-мікроворсинка, 4-інвагінація каріолеми.
6. Лімфоцит (малий темний) (зб.7000), (рис.58).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма.
7. Середній лімфоцит (зб.10000), (рис.59).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-мітохондрія, 4-гранулярна ендоплазматична сітка.
8. Плазмоцит (зб.12000), (рис.60).
Позначення:1-ядро, 2-гранулярна ендоплазматична сітка, 3-мітохондрія, 4-комплекс Гольджі, 5-плазмолема.
9. Моноцит (зб.10000), (рис.61).
Позначення:1-підковоподібне ядро, 2-лізосоми, 3-плазмолема, 4-мікроворсинки.
2010. – С.131-141.
Заняття 14.
КРОВОТВОРЕННЯ.
Актуальність теми: Вивчення мікро- і ультрамікроскопічної будови органів лімфоїдного і мієлоїдного
кровотворення, процесів кровотворення має істотне значення для розуміння складних процесів мієло- і
лімфопоезу, а також причин виникнення захворювань органів системи кровотворення в клініці.
ЗНАТИ: Утворення і будова гемоцитів еритроцитарного, гранулоцитарного і лімфоцитарного рядів.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах клітини мієлоїдного і лімфоїдних рядів. Ідентифікувати електронні
мікрофотографії.
1.Загальний план будови клітини, клітинна мембрана і органели. 2. Теорії кровотворення 3. Похідні зародкових
листків. 4. Анатомічне розташування органів кровотворення.
1. Ембріональний та постембріональний гематопоез (гемоцитопоез). Ембріональний гемоцитопоез – гістогенез
крові як тканини. Терміни, послідовність, локалізація. 2. Ембріональний гемоцитопоез. Жовтковий мішок.
Закладка примітивних (первинних) ембріональних гематопоетичних стовбурових клітин. Інтраваскулярний
гематопоез. Васкулогенез. Міграція примітивних стовбурових клітин у плаценту і печінку. 3. Закладка
дефінітивних гематопоетичних стовбурових клітин у парааортальному регіоні мезодерми (аорто-гонадо-
мезонефральна зона). Гемангіогенез. Циркуляція та рекрутування стовбурових клітин крові. 4. Вторинна
колонізація печінки дефінітивними стовбуровими клітинами. Печінковий гемоцитопоез. 5. Червоний кістковий
мозок. Участь у ембріональному та постембріональному гемоцитопоезі. 6. Пуповинна кров як джерело
стовбурових клітин. 7. Постнатальний гемопоез. Мієлоїдна та лімфоїдна тканини. Червоний кістковий мозок як
джерело стовбурових клітин крові, ендотеліальних клітин-попередниць та стромальних стовбурових клітин. 8.
Мобілізація стовбурових клітин: механізми, біологічне значення. Використання мезенхімних стовбурових
клітин для аутологічної трансплантації. 9. Гемопоетична стовбурова клітина. Властивості. Поняття про
молекулярні маркери та колонієстимулювальні фактори. Сучасна теорія кровотворення. Роль мікрооточення.
10. Гемопоетичні клітини. Поняття про колонієтвірні одиниці. Полі-, оліго- та уніпотентні клітини-
попередниці. Бласти. 11. Дозрівання клітин. Структурні прояви диференціювання клітин різних гемопоетичних
рядів. 12. Гістогенетичні ряди: еритропоезу, гранулоцитопоезу, моноцитопоезу, тромбоцитопоезу, лімфопоезу.
Молекулярні механізми та ключові регулятори різних ліній гематопоезу.
Рис.1. Червоний кістковий мозок. Мазок.
23
Позначення: 1-еритроцити, 2-лейкоцити, 3-мегакаріоцити, 4-клітини мієлоїдного ряду на різних етапах
дозрівання.
Рис.2. Лімфатичний вузол
Забарвлення:гематоксилін-еозин.
Позначення: 1-капсула, 2-трабекула, 3-лімфоїдні фолікули, 4-реактивний центр, 5-мозкові тяжі, 6-
паракортикальна зона.
Рис. 3. Схема постембріонального гемопоезу.
2010. – С.142-157.
Укрмедкнига, 2004. - С.96.
Навчальний посібник. Київ-Івано-Франківськ, 2013. - С.98-99, С.101-102.
Заняття 15.
СПОЛУЧНІ ТКАНИНИ. ПУХКА ВОЛОКНИСТА СПОЛУЧНА ТКАНИНА.
Актуальність теми: У нормальній життєдіяльності всіх систем організму виключно важлива роль належить
сполучній тканині, яка разом із кров'ю і лімфою утворює внутрішнє середовище організму і забезпечує захисні,
гомеостатичні і пластичні функції. Вивчення структури і функцій всіх елементів сполучної тканини має
значення для розуміння причин і механізмів розвитку патології сполучної тканини.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функцію мезенхіми, пухкої і щільної волокнистої неоформленої сполучної тканини.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах мезенхіму зародка, пухку і щільну волокнисту неоформлену сполучну
тканину.
1. Інтерпретувати біологічне значення розчинів високомолекулярних з'єднань. 2. Інтерпретувати будову білків,
ліпідів, вуглеводів. 3. Денатурація білків і її зворотність в живих тканинах. 4. Біологічне значення гелів.
1. Загальна характеристика сполучних тканин. Класифікація. 2. Волокнисті сполучні тканини. Їх різновиди -
пухка і щільні волокнисті сполучні тканини. 3. Характеристика пухкої волокнистої сполучної тканини.
Локалізація. Структурний склад. Функціональне значення. 4. Клітини пухкої волокнистої сполучної тканини.
Класифікація, джерела утворення. Резидентні клітини та клітини-імігранти. 5. Стромальні стовбурові клітини.
Локалізація, маркери, значення у регенерації органів. Поліпотентні попередники. 6. Фібробласти, їхні
різновиди. Фіброцит. Міофібробласти – структура, маркери, роль у репаративній регенерації. Культивування
фібробластів з метою клітинної терапії. 7. Секреторно активний фібробласт. Рецептори та цитоскелет
фібробласта. Будова, секреторні продукти. Роль в утворенні міжклітинної речовини. 8. Міжклітинна речовина.
Основна аморфна речовина. Структура, хімічний склад та функціональне значення її елементів. 9. Волокна:
види волокон та їх роль у визначенні властивостей сполучної тканини. 10. Колагенові волокна: хімічний склад,
будова та функціональне значення. Етапи утворення колагенових волокон та їх регуляція. 11. Ретикулярні
волокна: хімічний склад, будова, методи візуалізації, функціональне значення. 12. Етапи утворення
колагенових і ретикулярних волокон. Внутрішньоклітинний етап синтезу колагенів. Позаклітинний етап
фібрилогенезу. 13. Еластичні волокна: хімічний склад, молекулярна організація, будова, тинкторіальні
властивості, функціональне значення. Етапи утворення і дозрівання еластичних волокон. 14. Мастоцити
(тканинні базофіли). Джерела утворення, локалізація, ознаки при світловій та електронній мікроскопії, хімічний
склад гранул. Функціональне значення. Уявлення про механізми регуляції секреторної активності. Секреторні
продукти мастоцитів, їх мішені та біологічні ефекти. 15. Макрофаги. Джерела утворення. Морфологічна
характеристика. Рецептори та маркери макрофагів. Молекулярні основи розпізнавання антигенів. Молекули
головного комплексу гістосумісності МНС І і ІІ типів. Роль макрофагів у ремоделюванні міжклітинної
речовини. 16. Плазмоцити. Джерела утворення. Будова при світловій та електронній мікроскопії,
функціональне значення. 17. Взаємодія клітин крові та сполучної тканини при запаленні.
Рис.1. Мезенхіма зародка.
24
Позначення: 1-мезенхімні клітини, 2-ядра мезенхімоцитів, 3-відростки мезенхімоцитів, 4-міжклітинна речовина.
Рис.2. Пухка волокниста сполучна тканина.
Позначення: 1-колагенові волокна, 2-фібробласти, 3-макрофаги, 4-лімфоцити, 5-еластичні волокна, 6-основна
(аморфна) речовина.
1. Пухка сполучна тканина (зб.4000), (рис.62).
Позначення:1-фібробласт, 2-лімфоцит, 3-плазмоцит, 4-міжклітинна речовина: а) аморфний компонент, б)
волокна.
2. Плазмоцит у пухкій волокнистій сполучній тканині (зб.14000), (рис.65)
Позначення:1-плазмоцит, 2-гранулярна ендоплазматична сітка, 3-міжклітинна речовина.
ЛІТЕРАТУРА:
2010. – С.158-177.
Навчальний посібник. Київ-Івано-Франківськ, 2013. - С.55-56, С.58-59.
Заняття 16.
ЩІЛЬНІ ВОЛОКНИСТІ СПОЛУЧНІ ТКАНИНИ. СПОЛУЧНІ ТКАНИНИ ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМИ
ВЛАСТИВОСТЯМИ.
Актуальність теми: Щільна волокниста сполучна тканина включає сухожилля, зв'язки, апоневрози, капсули
внутрішніх органів, фіброзні капсули суглобів, основу клапанів серця, власне шкіру. Сполучні тканини зі
спеціальними властивостями утворюють строму органів кровотворення та імунного захисту (ретикулярна),
виповнюють порожнини тіла (жирова), входять до складу пуповини (слизова), входять до складу загального
покриву організму, стінок очного яблука (пігментна). Вивчення закономірностей будови і функцій всіх
елементів щільної волокнистої оформленої сполучної тканини та сполучних тканин зі спеціальними
властивостями необхідне для розуміння її патології в підготовці лікаря.
ЗНАТИ: Загальний план будови щільної волокнистої оформленої та неоформленої сполучної тканини,
сполучних тканин зі спеціальними властивостями: жирової, пігментної, ретикулярної і слизової. Джерела
утворення, функції.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах сухожилля, еластичну зв'язку, щільну неоформлену сполучну тканину,
жирову і ретикулярну тканину.
1.Зародкові листки, похідні мезодерми і мезенхіми. 2.Хімічний склад і біологічні властивості колагену і
еластину. 3.Клітинний склад пухкої сполучної тканини. 4.Міжклітинна речовина: будова колагенового,
еластичного, ретикулярного волокна і аморфної речовини.
1.Тканинні джерела розвитку щільної волокнистої сполучної тканини. 2. Будова і функція сухожиль, зв'язок,
мембран, апоневрозів, капсул, ретикулярного (сітчастого) шару дерми. 3. Секреторно активний фібробласт.
Рецептори та цитоскелет фібробласта. Будова, секреторні продукти. Роль в утворенні міжклітинної речовини. 4.
Колагенові волокна: хімічний склад, будова та функціональне значення. 5. Етапи утворення колагенових
волокон та їх регуляція. Внутрішньоклітинний етап синтезу колагенів. Позаклітинний етап фібрилогенезу. 6.
Еластичні волокна: хімічний склад, молекулярна організація, будова, тинкторіальні властивості, функціональне
значення. Етапи утворення і дозрівання еластичних волокон. 7. Регенерація щільної волокнистої сполучної
тканини. 8. Класифікація тканин зі спеціальними властивостями (жирова, ретикулярна, пігментна, слизова), їх
локалізація, будова та функції. 9. Жирова тканина. Класифікація. 10. Біла жирова тканина. Локалізація, будова,
функціональне значення. 11. Адипоцит (жирова клітина, ліпоцит) – будова і функції, регуляція балансу
ліпогенезу і ліполізу, його морфологічне відображення. Уявлення про регуляторні зв’язки адипоцитів з
гіпоталамо-гіпофізарною системою (лептин, адипонектин, нейропептид Y та ін.). 12. Бура жирова тканина.
Локалізація, будова, функціональне значення в онтогенезі. 6. Бурий адипоцит: будова, особливості метаболізму,
принципи регуляції. Механізми термогенезу. 13. Сітчаста (ретикулярна) тканина. Локалізація, загальна
25
характеристика, функціональне значення. Сітчасті (ретикулярні) клітини. Архітектоніка волокон у сітчастій
тканині. 14. Слизова сполучна тканина. Локалізація, будова, функції. Гіалоцити, хімічний склад міжклітинної
речовини. 15. Пігментна тканина. Локалізація, будова, функції. 16. Меланоцити: особливості розвитку,
структура та функціональне значення. Меланосоми як спеціалізовані органели. Утворення та роль меланіну.
Рис.1. Сухожилля в поздовжньому зрізі.
Позначення: 1-пучки колагенових волокон в поздовжньому зрізі, 2-ядра фіброцитів між пучками першого
порядку, 3-пучки другого порядку, 4-прошарки пухкої сполучної тканини між пучками другого порядку
(ендотеноній). 5-перитеноній.
Рис.2. Еластична зв'язка на поздовжньому зрізі.
Забарвлення: гематоксилін-пікрофуксин.
Позначення: 1-еластичні волокна, 2-ядра фібробластів, 3-прошарки пухкої неоформленої волокнистої сполучної
тканини.
Рис.3. Щільна волокниста неоформлена сполучна тканина.
Позначення: 1-колагенові волокна в подовжньому розрізі, 2-колагенові волокна в поперечному розрізі, 3-
колагенові волокна в косому розрізі, 4-ядра фіброцитів.
Рис.4. Жирова тканина.
Забарвлення: судан ІІІ-гематоксилін.
Позначення: 1-жирові клітини (адипоцити), 2-ядра адипоцитів, 3-прошарки пухкої сполучної тканини.
Рис.5. Ретикулярна тканина лімфатичного вузла.
Позначення: 1-ретикулярна клітина, 2-ядро ретикулоцита, 3-відростки ретикулоцита.
1. Зрілий фібробласт (зб.12000), (рис.63).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-гранулярна ендоплазматична сітка, 4-комплекс Гольджі, 5-мітохондрія, 6-
міжклітинна речовина.
2. Макрофаг-гістіоцит (зб.9000), (рис.64).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-лізосома, 4-цитоплазматичні вирости.
2010. – С.170-182.
Заняття 17.
СКЕЛЕТНІ СПОЛУЧНІ ТКАНИНИ. ХРЯЩОВІ ТКАНИНИ.
Актуальність теми: Хрящові тканини належать до скелетних (опорних) сполучних тканин. Входять до складу
скелета, забезпечують рухову моторику разом з кістковою і м'язовою тканинами, а також виконують важливу
роль у забезпеченні механічних функцій скелета.
ЗНАТИ: Розвиток, будова і функції гіалінової, еластичної і волокнистої хрящової тканини.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах гіаліновий, еластичний і волокнистий хрящ.
1. Анатомічна будова і топографія хрящів. 2. Характеристика складних ефірів органічних і неорганічних
кислот. 3. Інтерпретувати глікопротеїди.
26
1. Загальна характеристика скелетних тканин (джерела розвитку, будова, функції). Класифікація. 2. Хрящові
тканини. Класифікація хрящових тканин (гіалінова, еластична, волокниста). 3. Структурний склад. Гістогенез
хрящової тканини. 4. Клітини хрящової тканини. Хондробласти. Молоді та зрілі хондроцити. Ізогенні групи
клітин. Метаболізм і секреторна активність хондроцитів. 5. Міжклітинна речовина. Хондринові волокна.
Колагени ІІ і ІХ типів. Архітектоніка волокон у хрящі. 6. Основна аморфна речовина (хондромукоїд), хімічний
склад. Протеоглікани хряща. 7. Гіалінова хрящова тканина. Локалізація, особливості будови і хімічного складу
матриксу, властивості, функціональне значення. 8. Хрящ як орган. Охрястя, його значення в живленні, рості та
регенерації хряща. Зона молодого хряща. Зона зрілого хряща. 9. Апозиційний та інтерстиційний ріст хряща. 10.
Еластична хрящова тканина. Локалізація, будова, властивості і функціональне значення. 11. Волокнистий хрящ.
Локалізація, будова, властивості, функції. Будова міжхребцевого диска. 12. Хрящ як об’єкт трансплантації та
тканинної інженерії.
Рис.1. Гіалінова хрящова тканина.
Позначення: 1-охрястя, 2-колагенові волокна охрястя, 3-ядра клітин охрястя, 4-міжклітинна речовина хряща, 5-
хондроцити зовнішньої зони хряща, 6-хондроцити ізогенних груп.
Рис.2. Еластична хрящова тканина.
Забарвлення: орсеїн.
Позначення: 1-охрястя, 2-міжклітинна речовина хряща, 3-сітка еластичних волокон, 4-хондроцити зовнішньої
зони хряща, 5-хондроцити ізогенних груп.
Рис.3. Волокниста хрящова тканина.
Забарвлення: гематоксилін- еозин.
Позначення: 1-новоутворена кісткова тканина, 2-гіаліновий хрящ, 3-пучки колагенових волокон матриксу
гіалінового хряща, 4-хондроцити, 5-фіброцити.
1. Гіалінова хрящова тканина (зб.8000), (рис.66).
Позначення:1-хондроцит: а) ядро, б) цитоплазма, 2-хондромукоїд (аморфний компонент міжклітинної
речовини), 3-хондринові волокна (колагенові фібрили).
2. Ізогенна група хрящових клітин (гіаліновий хрящ) (зб.5000), (рис.67).
Позначення:1-хондроцити у складі ізогенної групи, 2-капсула, 3-основна міжклітинна речовина, 4-хондринові
волокна.
2010. – С.183-189.
Заняття 18.
СКЕЛЕТНІ СПОЛУЧНІ ТКАНИНИ. КІСТКОВІ ТКАНИНИ. З'ЄДНАННЯ КІСТОК.
Актуальність теми: Кісткова тканина виконує опорну функцію в організмі, визначає положення тіла в
просторі. Вивчення будови і функцій кісткової тканини має істотне значення для розуміння етіології і
механізмів розвитку патологічних процесів, які розвиваються в кістковій системі при її захворюваннях.
ЗНАТИ: Розвиток, будова і функції ретикулофіброзної і пластинчастої кісткових тканин.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах пластинчасту кісткову тканину, розвиток кістки з
мезенхіми та на місці хряща.
1. Анатомічна будова довгих, коротких і плоских кісток. 2. Інтерпретувати кісткову тканину як депо фосфору і
кальцію. 3. Біологічна роль марганцю і фтору. 4. Характеристика кристалічної і аморфної речовини, її станів.
27
1. Кісткові тканини. Загальний план будови та функції. Класифікація. Джерела розвитку кісткової тканини. 2.
Клітини кісткової тканини: остеобласти, остеоцити, остеокласти. 3. Остеобласти: локалізація, метаболізм,
основні регулятори, цитофізіологія остеобластів. 4. Остеоцити. Розташування, будова, трофіка, функціональне
значення. 5. Остеокласти. Джерела утворення, будова, цитофізіологія, роль у регуляції кальцієвого гомеостазу.
6. Міжклітинна речовина: компоненти (осеїнові волокна і осеомукоїд), хімічний склад, функціональне
значення. Етапи і механізми утворення міжклітинної речовини. 7. Будова і функції ретикулофіброзної кісткової
тканини. 8. Характеристика пластинчастої кісткової тканини. Остеон: визначення, будова. 9. Види кісток
(плоскі та трубчасті). Частини трубчастої кістки. Гістоархітектоніка у різних зонах трубчастої кістки. 10.
Окістя, його роль у живленні, рості та регенерації кістки. 11. Будова компактної речовини. Види пластинок
пластинчастої кістки. Остеон. Трофіка кістки, лакунарно-канальцева система. 12. Будова губчастої речовини.
Ендост. 13. Прямий та непрямий остеогенез. Стадії, регуляція. 14. Ріст трубчастих кісток в довжину. Епіфізарна
пластинка. Регулятори і механізми росту. 15. Ремоделювання кісток за умов зміни фізичного навантаження.
Зони, етапи та клітини-учасниці ремоделювання кістки. 16. З'єднання кісток. Класифікація. 17. Суглоби.
Суглобовий хрящ, зони, гісто- і цитоархітектоніка, трофіка, адаптація до фізичного навантаження, регенерація.
Трансплантація хрящу як один з напрямків регенераторної медицини. 18. Субхондральна кістка. Особливості
будов. Роль у гістофізіології суглобів. 19. Суглобова капсула: шари, тканинний склад. Синовіальна оболонка.
Шари. Синовіальні клітини. 20. Синовіальні фібробласти. Роль у продукції гіалуронової кислоти. Синовіальні
макрофаги. Роль у розвитку запалення та деструкції суглобового хрящу. Синовіальна рідина: склад і роль у
гістофізіології суглобового хряща. 21.
Рис.1. Розвиток кістки з мезенхіми.
Позначення: 1-мезенхіма, 2-новоутворена кісткова тканина, 3-фібробласти, 4-остеоцити, 5-остеобласти, 6-
остеокласти.
Рис.2. Розвиток кістки з хрящової моделі.
Позначення: 1-охрястя, 2-зона незміненого хряща, 3-метафіз, 4-зона руйнування хряща, 5-перихондральна
кістка, 6-залишки звапнованого хряща, 7-ендохондральна кістка, 8-кровоносні судини, 9-остеобласти, 10-
остеокласти.
Рис.3. Поперечний зріз пластинчастої кістки.
Забарвлення: тіонін-пікринова кислота за Шморлем.
Позначення: 1-зовнішні генеральні пластинки, 2-внутрішні генеральні пластинки, 3-Гаверсові системи, 4-
Гаверсів канал, 5-вставні пластинки, 6-кісткові порожнини, 7-кісткові канальці.
1. Остеоцит (зб.7000), (рис.68).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-відросток, 4-лакуна, 5-міжклітинна речовина: а) осеомукоїд, б) осеїнові
волокна.
2010. – С.189-199.
Заняття 19.
М'ЯЗОВІ ТКАНИНИ.
Актуальність теми: М'язові тканини забезпечують рухову функцію. Вивчення будови і функції різних видів
м'язових тканин має істотне значення для розуміння фізіології і анатомії функціонування м'язів. Одержані дані
необхідні для розуміння патології м'язового апарату в клініці при різних захворюваннях.
ЗНАТИ: Розвиток, будова і функції різних видів м'язової тканини: посмугованої скелетної, посмугованої
нутрощевої (серцевої та несерцевої), гладкої.
28
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах гладку, посмуговану (скелетну і серцеву) м'язові тканини.
1. Анатомічна будова різних груп м'язів. 2. Зародкові листки і їх похідні. 3. Інтерпретувати універсальний
характер рухових реакцій, фізико-хімічні реакції. 4. Інтерпретувати механічні властивості м'язів.
1. Загальна характеристика м'язових тканин, властивості, морфологічна та гістогенетична класифікація. 2.
Скелетна посмугована м’язова тканина: джерела та хід розвитку, будова, характеристики скорочення. 3.
М'язове волокно як структурно-функціональна одиниця посмугованої скелетної м'язової тканини. Класифікація
м'язових волокон. 4. Будова скелетного м'язового волокна: міосимпласт, міосателітоцити, базальна мембрана. 5.
Скорочувальний апарат скелетного м’язового волокна: міофібрили, міофіламенти, іх архітектоніка, саркомер. 6.
Саркоплазматична сітка, будова, розташування, механізми регуляції внутрішньоклітинного рівню Са2+. 7.
Механізми скорочення та релаксації м'язового волокна. 8. Опорний апарат скелетного м’язового волокна:
молекулярний склад, структурні елементи, молекулярні детермінанти міодистрофій. 9. Трофічний апарат
скелетного м’язового волокна. Структурні основи росту і гіпертрофії м’язових волокон. 10. Регуляція
скорочувальної функції посмугованих м'язових волокон: особливості іннервації. Інтрафузальні м’язові волокна
11. Загальна будова скелетного м’язу. Міжтканинні відносини: кооперація м’язової, сполучної та нервововї
тканин. Міон. Ендомізій, перимізій, епімізій. 12. Регенерація скелетної м’язової тканини. 13. Серцева
посмугована м’язова тканина. Джерело розвитку, будова, характеристики скорочення. Типи кардіоміоцитів,
особливості будови. Серцеві м’язові волокна. 14. Нутрощева посмугована несерцева м'язова тканина. 15. Гладка
(непосмугована) м'язова тканина. Гістогенез, будова, характеристика скорочення. 16. Гладкий міоцит.
Організація скорочувального апарату. Механізм скорочення. 17. Опорний апарат гладких міоцитів: щільні
тільця. Система кавеол. 18. Регуляція скорочувальної функції гладких міоцитів: особливості іннервації,
гуморальна регуляція. гуморальна регуляція. 19. Регенерація гладкої м'язової тканини. 20. Секреторний тип
гладких міоцитів - роль в нормі та у розвитку патологічних станів. 21. Міоїдні та міоепітеліальні клітини.
Джерела розвитку, особливості будови, функціональне значення.
Рис.1. Гладка м'язова тканина сечового міхура.
Позначення: 1-пучки міоцитів в поздовжньому зрізі, 2-пучки міоцитів у поперечному зрізі, 3-ядра міоцитів, 4-
прошарки пухкої сполучної тканини.
Рис.2. Посмугована (скелетна) м'язова тканина. Зріз язика.
Позначення: 1-м'язове волокно в поздовжньому зрізі; 2-міосимпласт у поперечному зрізі; 3-сарколема; 4-ядра
міосимпласта; 5-міофібрили; 6-ендомізій.
Рис.3. Серцева м'язова тканина.
Забарвлення: залізний гематоксилін або гематоксилін-еозин.
Позначення: 1-поздовжній зріз кардіоміоцитів, 2-поперечний зріз кардіоміоцитів, 3-ядра кардіоміоцитів, 4-
вставні диски, 5-сполучна тканина.
1. Міоцити. М'язова оболонка тонкої кишки (зб.10000), (рис.69).
Позначення:1-ядро міоцита, 2-цитоплазма, 3-цитолема, 4-міофіламенти.
2. Посмуговане скелетне м'язове волокно (зб.4000), (рис.70).
Позначення:1-міофібрила, 2-ядро міосимпласта, 3-міофіламенти, 4-лінія Z, 5-лінія M, 6-диск I, 7-диск А, 8-зона
Н, 9-саркомер, 10-саркоплазматичний ретикулум.
3. Кардіоміоцити (міокард-м'язова оболонка серця) (зб.3000), (рис.71).
Позначення:1-сарколема, 2-ядро, 3-міофібрили, 4-вставний диск (система десмосомальних і щілинних
контактів), 5-гемокапіляр.
4. Фрагмент саркоплазми кардіоміоцита (зб.27000), (рис.72).
Позначення:1-міофіламенти у складі міофібрили, 2-саркомер, 3- лінії Z, 4-лінія M, 5-диск I, 6-диск А, 7-
мітохондрія, 8-саркоплазматичний ретикулум.
2010. – С.200-213.
29
Заняття 20.
НЕРВОВА ТКАНИНА. НЕЙРОНИ. НЕЙРОГЛІЯ.
Актуальність теми: Еволюція тваринного світу, структурні і функціональні зміни, ускладнення і розвиток
тваринного організму тісно пов'язані з виникненням і вдосконаленням нервової системи. Основу нервової
системи складає нервова тканина. Вивчення будови і функції нервової тканини необхідне для глибокого
розуміння анатомії і фізіології нервової системи, а також для подальшого вивчення патології нервової системи
в клініці нервових хвороб і психіатрії.
ЗНАТИ: Розвиток, будова і функції нервової тканини.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах нейрони і нейроглію.
Для реалізації мети навчання необхідні наступні знання-уміння:
1. Формування нервової тканини в еволюції (за даними біології). 2 Характеристика біопотенціалів, зокрема
біоелектрична активність нейронів.
1. Нервова тканина: джерела розвитку, будова, функціональні властивості та значення. 2. Нейроцити (нейрони).
Морфологічна та функціональна класифікація. 3. Характеристика частин нейрона: перикаріон (тіло нейрона),
відростки, закінчення. 4. Будова перикаріона: особливості нейролеми та нейроплазми. Органели спеціального
призначення - хроматофільна речовина (субстанція Ніссля), нейрофібрили. 5. Цитоскелет нейронів.
Молекулярна і структурна організація. 6. Види відростків нейрона, особливості будови аксонів і дендритів.
Система і види транспорту речовин в нейроні. 7. Нейросекреторні клітини. 8. Нейроглія. Класифікація, джерела
розвитку, будова, функціональне значення. 9. Центральна глія. Астроцити: типи, будова, молекулярні маркери.
Роль у формуванні гемато-енцефалічного бар’єру. Нейро-гліо-судинний комплекс. 10. Олігодендроцити:
морфологія, функціональне значення. 11. Епендимоцити: локалізація, будова, функції. 12. Мікроглія. Джерела
розвитку, будова, функції. 13. Периферичні гліоцити: нейролеммоцити, клітини-сателіти, ентеральні
нейрогліальні клітини, термінальна нейроглія (телоглія аксо-м’язових синапсів), Мюллерівські клітини
сітківки. 14. Шванівські клітини (нейролеммоцити): джерела розвитку, будова, функціональне значення.
Рис.1. Нейрофібрили в мультиполярных нейронах спинного мозку.
Забарвлення: Імпрегнація сріблом за Рамоном-і-Кахалем.
Позначення: 1-тіло мультиполярного нейрона, 2-ядро нейрона, 3-відростки нейрона, 4-нейрофібрили.
Рис.2. Хроматофільна субстанція (субстанція Ніссля) у нейронах спинного мозку.
Забарвлення: тіонін за Нісслем.
Позначення: 1-тіло нейрона, 2-ядро нейрона, 3-грудочки хроматофільної субстанції, 4-дендрити, 5-нейрит.
1. Нейроцит (кора великих півкуль головного мозку) (зб.4000), (рис.73).
Позначення:1-ядро, 2-нейроплазма, 3-відросток (дендрит), 4-нейропіль.
2. Фрагмент нейроцита (зб.21000), (рис.74).
Позначення:1-гранулярна ендоплазматична сітка, 2-полісоми, 3-мітохондрія, 4-нейротрубочки.
3. Нейросекреторна клітина (супраоптичне ядро гіпоталамуса) (зб.6000), (рис.75).
Позначення:1-ядро, 2-нейроплазма, 3-нейросекреторні гранули.
4. Олігодендроцит (спинномозковий вузол) (зб.10000), (рис.76).
Позначення:1-нейроцит, 2-олігодендроцит.
5. Астроцит (кора великих півкуль головного мозку) (зб.17000), (рис.77).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-відросток, 4-нейропіль.
6. Епендимоцити (стінка спинномозкового каналу) (зб.4000), (рис.78).
Позначення:1-епендимоцит, 2-війки на апікальній поверхні, 3-просвіт каналу.
2010. – С.214-225.
30
Заняття 21.
НЕРВОВА ТКАНИНА. НЕРВОВІ ВОЛОКНА. НЕРВОВІ ЗАКІНЧЕННЯ. СИНАПСИ. МОРФОЛОГІЧНІ
ОСНОВИ ШКІРНОЇ, ГЛИБОКОЇ ТА ВІСЦЕРАЛЬНОЇ ЧУТЛИВОСТІ.
Актуальність теми: Нервові волокна включають в себе відростки нейроцитів та олігодендроцити
(нейролеммоцити). Вони забезпечують взаємодію нейронів, їх рецепторну та еферентну функції. Нервові
закінчення - це кінцеві відділи відростків нейронів (нейроцитів) і клітини та неклітинні структури, які їх
оточують. Вони забезпечують взаємодію нейронів, їх рецепторну та еферентну функції. Вивчення будови і
функції нервових волокон та нервових закінчень дозволяє зрозуміти принципи будови і діяльності нервової
системи, яка має велике значення в підготовці лікаря широкого профілю.
ЗНАТИ: Класифікацію, будову і гістофізіологію мієлінових і безмієлінових нервових волокон, еферентних
(рухових, секреторних) і аферентних (чутливих, рецепторних) нервових закінчень та міжнейронних синапсів.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах мієлінові і безмієлінові нервові волокна, чутливі і рухові
нервові закінчення, міжнейронні синапси.
Для реалізації мети навчання необхідні базисні знання уміння.
1. Інтерпретуйте біологічну мембрану, її структуру, проникність, пасивний і активний транспорт. 2. Потенціал
дії і його характеристика. 3. Розповсюдження потенціалу дії по нервовому волокну.
1. Нервові волокна. Загальна характеристика, класифікація. 2. Будова і функції мієлінових нервових волокон:
осьовий циліндр, нейролемоцит, мієлінова оболонка, вузли (перетяжки Ранв'є), перинодальна цитоплазма
клітини Шванна, міжвузлові сегменти, насічки мієліну, нейролема. 3. Будова мієлінових волокон центральної і
периферійної нервової системи. 4. Характеристика і функції безмієлінових нервових волокон. 5. Структурні та
молекулярні основи проведення імпульсу по мієлінових та безмієлінових нервових волокнах. 6. Регенерація
нервових волокон центральної та периферійної нервової системи. 7. Нервові закінчення. Загальна морфо-
функціональна характеристика. Класифікація. 8. Локалізація, класифікація, будова і функції чутливих
(аферентних, рецепторних) нервових закінчень. Взаємини з іншими тканинами. 9. Вісцеральна чутливість.
Інтерорецептори: види, локалізація, роль у регуляції гомеостазу. Пропріорецептори (рецептори м’язів, суглобів
та сухожилків). 10. Шкірно-кінестетична чутливість. Тактильна чутливість. Ноцицептори. Рецептори тиску і
вібрації. 11. Еферентні (рухові, секреторні) нервові закінчення. Клітини-мішені. Нейром’язові синапси: будова,
функціональне значення, механізми регуляції. 12. Міжнейронні синапси (класифікація, будова, медіатори). 13.
Механізм передачі збудження в синапсах. Роль астроцитів і мікроглії у транссинаптичній передачі.
Рис.1. Мієлінові нервові волокна.
Забарвлення: осмієва кислота.
Позначення: 1-осьовий циліндр, 2-мієлінова оболонка, 3-вузол нервового волокна, 4-насічки мієліну, 5-
міжвузловий сегмент, 6-ядра лемоцитів, 7-нейролема.
Рис.2. Безмієлінові нервові волокна.
Позначення: 1-осьові циліндри, 2-нейролема, 3-ядра нейролемоцитів.
Рис.3. Аксом'язовий синапс.
Забарвлення: імпрегнація сріблом.
Позначення: 1-мієлінове нервове волокно, 2-посмуговані м'язові волокна, 3-моторна бляшка.
Рис.4. Пластинчасте тільце Фатера-Пачіні.
Позначення: 1-внутрішня колба, 2-зовнішня колба, 3-кінцевий відділ нервового волокна, 4-сполучнотканинні
пластинки зовнішньої колби.
1. Безмієлінове нервове волокно (зб.5000), (рис.79).
Позначення: 1-осьовий циліндр, 2-цитоплазма нейролемоцита, 3-ядро, 4-плазмолема, 5-мезаксон, 6-базальна
мембрана.
31
2. Мієлінове нервове волокно (зб.6000), (рис.80).
Позначення: 1-осьовий циліндр (відросток нейрона), а-аксолема, 2-мієлінова оболонка, 3-цитоплазма
нейролемоцита (клітини Шванна), 4-ядро нейролемоцита, 5-нейролема, б-базальна мембрана.
3. Синапс (межнейрональний контакт) (зб.27000), (рис.81).
Позначення:1-синаптичний полюс: а) пресинаптична мембрана, б) синаптичні пухирці. в) мітохондрія, 2-
синаптична щілина, 3-постсинаптичний полюс, а) постсинаптична мембрана.
4. Рухове нервове закінчення (аксо-м'язовий синапс) (зб.21000), (рис.82)
Позначення:1-аксон: а) синаптичні пухирці, б) мітохондрія, в) аксолема, 2-м'язове волокно: а) саркоплазма, б)
сарколема, в) складки сарколеми, 3-синаптична щілина.
2010. – С.219-231, 469-473.
Заняття 22.
КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ ЗМІСТОВОГО МОДУЛЯ 2 "ЗАГАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ".
ЗНАТИ: основін принципи організаці тканин, характрені особливості гістофізіології та ембріогенезу тканин.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах і електронних мікрофотографіях тканини та їх складові.
описувати мікропрепарати і електронні мікрофотографії з розділу "Загальна гістологія".
Підсумковий контроль засвоєння змістовогомодуля 2 проводиться в два етапи:
хвилин). Діагностика гістологічних препаратів передбачає визначення тканини (органу) і опис характерних
особливостей їх будови. Еталони описів приведені у практикумах. Діагностика електронних мікрофотографій
передбачає визначення органу (тканини, клітини), їх структурних елементів, позначених на малюнках цифрами
(див. атлас), опис будови і функції. Результати підсумкового контролю оформляються у вигляді протоколу в
спеціальному зошиті.
Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2015. – 72 с."
1. Одношаровий однорядний плоский епітелій 15. Ретикулярна тканина лімфатичного вузла.
(мезотелій). 16. Гіалінова хрящова тканина.
2. Одношаровий багаторядний високий призматичний 17. Еластична хрящова тканина.
війчастий епітелій кишки беззубки. 18. Колагеново-волокниста хрящова тканина.
3. Багатошаровий плоский незроговілий епітелій 19. Розвиток кістки з мезенхіми.
рогівки ока. 20. Розвиток кістки на місці хряща.
4. Багатошаровий плоский зроговілий епітелій шкіри 21. Поперечний переріз пластинчастої кістки.
пальця. 22. Непосмугована м’язова тканина. Сечовий міхур.
5. Сальна залоза у препараті „Шкіра з волоссям”. 23. Посмугована (скелетна) м’язова тканина. Розріз
6. Потова залоза шкіри пальця. язика.
7. Мазок крові жаби. 24. Серцева м’язова тканина – міокард.
8. Мазок крові людини. 25. Нервові клітини сітківки ока.
9. Мезенхіма зародка. 26. Нейрофібрили в мультиполярних нейроцитах
10. Пухка волокниста сполучна тканина (плівка). спинного мозку.
11. Щільна неоформлена волокниста сполучна 27. Хроматофільна субстанція (субстанція Ніcсля).
тканина. 28. Мієлінові нервові волокна сідничного нерва.
12. Сухожилля у поздовжньому перерізі. 29. Безмієлінові нервові волокна.
13. Еластична зв’язка бика на поздовжньому перерізі. 30. Аксом’язовий синапс.
14. Жирова тканина. 31. Пластинчасте тільце Фатер-Пачіні.
32
1. Одношаровий плоский епітелій (внутрішній 21. Зрілий фібробласт.
епітелій рогівки ока). 22. Макрофаг – гістіоцит.
2. Одношаровий циліндричний епітелій. 23. Плазмоцит в пухкій волокнистій сполучній
3. Одношаровий багаторядний епітелій. тканині.
4. Багатошаровий плоский зроговілий епітелій 24. Гіалінова хрящова тканина.
(епідерміс шкіри). 25. Ізогенна група хрящових клітин (гіаліновий хрящ).
5. Екзокриноцит. 26. Остеоцит.
6. Ендокриноцит (аденогіпофіз). 27. Міоцити. М’язова оболонка тонкої кишки.
7. Еритроцити (червонокрівці). 28. Посмуговане скелетне м’язове волокно.
8. Еритроцити – ехіноцити. 29. Кардіоміоцити (міокард – м’язова оболонка серця).
9. Тромбоцити. 30. Фрагмент саркоплазми кардіоміоцита.
10. Мегакаріоцит. 31. Нейроцит (кора великих півкуль головного мозку).
11. Нейтрофільний гранулоцит (сегментоядерний). 32. Фрагмент нейроцита.
12. Нейтрофільний гранулоцит (юний). 33. Нейросекреторна клітина (супраоптичне ядро
13. Еозинофільний гранулоцит – еозинофіл. гіпоталамуса).
14. Базофільний гранулоцит – базофіл. 34. Олігодендроцит (спинномозковий вузол).
15. Лімфоцит (малий світлий). 35. Астроцит (кора великих півкуль головного мозку).
16. Лімфоцит (малий темний). 36. Епендимоцити (стінка спинномозкового каналу).
17. Середній лімфоцит. 37. Безмієлінове нервове волокно.
18. Плазмоцит. 38. Мієлінове нервове волокно.
19. Моноцит. 39. Синапс (міжнейрональний контакт).
20. Пухка сполучна тканина. 40. Рухове нервове закінчення (аксо-м’язовий синапс).
2010. – 582 с.
ЗАНЯТТЯ 23, 24.

ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ МОДУЛЯ 1
"ОСНОВИ ЦИТОЛОГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОЇ ЕМБРІОЛОГІЇ. ЗАГАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ"
ЗНАТИ: історію та сучасний стан цитології, гістології та ембріології, методи гістологічних досліджень,
цитологію, загальну ембріологію та гістологію.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах і електронних мікрофотографіях клітини, їх органели, статеві клітини,
етапи розвитку зародка на різних стадіях, тканини людського організму.
ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ.
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
1. Гістологія. Визначення, зміст та завдання сучасної гістології. Її розділи, значення для біології та медицини.
2. Історія гістологія як науки.
3. Методи гістологічного дослідження.
4. Основні принципи та етапи приготування гістологічних препаратів.
ЦИТОЛОГІЯ
1. Цитологія. Визначення, завдання, значення для біології та медицини.
2. Клітинна теорія. Історія проблеми. Основні положення.
3. Клітина як елементарна жива система багатоклітинного організму. Загальний план будови клітини.
4. Сучасне уявлення про біологічні мембрани. Кластерно-мозаїчна модель будови біомембрани.
5. Поверхневий комплекс клітини. Мембрана, надмембранний і підмембранний компоненти. Їх будова та
функції.
6. Міжклітинні контакти, їх типи, будова та функції.
7. Гіалоплазма - визначення, хімічний склад, фізико-хімічні властивості, значення у метаболізмі клітини.
8. Органели: визначення, класифікація. Функціональні апарати клітин
9. Рибосоми. Молекулярна організація, будова, функції
10. Система цитопротекції оновлення білків гіалоплазми. Протеасоми.
33
11. Гранулярна ендоплазматична сітка. Види, будова, механізми функціонування, функціональне значення.
12. Агранулярна ендоплазматична сітка. Види, будова, механізми функціонування, функціональне значення.
13. Комплекс Гольджі. Структурна характеристика, функції, зв’язок з іншими органелами.
14. Лізосоми, пероксисоми. Будова, функціональне значення.
15. Мітохондрії, будова, функціональне значення.
16. Цитоскелет: компоненти, структура і функції.
17. Центросома (клітинний центр). Будова, функціональне значення.
18. Включення. Класифікація та значення.
19. Ядерний апарат клітини, його значення. Основні компоненти ядра, їх структурно-функціональна
характеристика. Ядерно-цитоплазматичні відношення.
20. Клітинний цикл: його етапи, морфофункціональна характеристика, особливості у різних видів клітин.
21. Способи репродукції клітин. Їх морфологічна характеристика. Значення для біології та медицини.
22. Мітоз. Його значення, фази та регуляція. Мітотичні та інтерфазні хромосоми.
23. Мітоз. Загальна характеристика різних фаз. Поняття про ендорепродукцію та поліплоїдію.
24. Мейоз. Його значення. Відмінність від мітозу.
25. Ріст, діференціація, старіння та смерть клітини. Реакція клітин на зовнішні впливи.
ЗАГАЛЬНА ЕМБРІОЛОГІЯ
1. Ембріологія. Зміст. Наукові напрямки. Значення для біології та медицини.
2. Прогенез. Утворення та загальна характеристика гамет.
3. Статеві клітини. Морфологічна та фунціональна характеристика сперматозоїдів та яйцеклітин. Запліднення.
4. Ранні стадії розвитку людини. Особливості дроблення. Морула, бластоциста та її імплантація.
5. Гаструляція. Визначення поняття. Біологічне значення першого та другого етапів гаструляції.
6. Ранній ембріогенез людини. Утворення зародкових листків. Поняття про зародкові зачатки.
7. Зародкові листки. Визначення поняття. Мезодерма та мезенхіма, їх похідні.
8. Зародкові листки. Визначення поняття. Ектодерма та ентодерма, їх похідні.
9. Осьовий комплекс органів зародка, його розвиток.
10. Ранній ембріогенез людини. Утворення провізорних органів (хоріон, жовтковий та амніотичні пухирці,
алантоїс).
11. Жовтковий мішок, амніон та алантоїс. Їх утворення та функції в ембріональному розвитку людини.
12. Зародок людини на 4 тижні розвитку. Формування нервової трубки, сомітів та кишкової трубки.
13. Зв'язок зародка людини з материнським організмом. Плацента та пуповина.
14. Плацента та її формування, будова та функції. Особливості плацентарного крововобігу.
15. Ембріональна індукція як один з регулюючих механізмів ембріогенезу. Поняття про критичні періоди
розвитку зародка людини.
ЗАГАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ. ТКАНИНИ
1. Тканини. Визначення поняття. Класифікація.
2. Уявлення про детермінацію та диференціювання тканин. Закономірності розвитку.
3. Гістологічні елементи (клітини, постклітинні структури, синцитії та симпласти, міжклітинна речовина).
4. Поняття про диферони та стовбурові клітини.
5. Тканини. Фізіологічна та репаративна регенерація різних типів тканин.
ЕПІТЕЛІАЛЬНІ ТКАНИНИ
1. Епітеліальні тканини. Загальна характеристика. Морфофункціональна та генетична класифікація їх типів.
2. Епітеліальні тканини. Морфофункціональна характеристика різних типів покривного епітелію. Регенерація.
3. Залозистий епітелій. Класифікація та будова залоз. Морфологія секреторного циклу. Типи секреції.
Регенерація.
ТКАНИНИ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
1. Тканини внутрішнього середовища. Класифікація, джерела розвитку, загальна морфофункціональна
характеристика.
КРОВ ТА КРОВОТВОРЕННЯ
2. Характеристика крові як тканини. Плазма крові. Гемограма. Лейкоцитарна формула.
3. Формені елементи крові. Еритроцити, будова та функціональне значення.
4. Формені елементи крові. Тромбоцити, їх кількість, функція, тривалість існування.
5. Лейкоцити. Класифікація, морфофункціональна характеристика. Лейкоцитарна формула та її особливості на
різних етапах онтогенезу.
6. Гранулоцити. Базофільні та еозинофільні гранулоцити. Будова та функції.
7. Гранулоцити. Нейтрофіли, будова, функції, механізми рекрутування та елімінації мікробів.
8. Агранулоцити. Моноцити. Морфофункціональна характеристика. Роль у формуванні макрофагів та
дендритних клітин. Система моноцитарних макрофагів (мононуклеарних фагоцитів).
9. Агранулоцити. Лімфоцити. Будова, класифікація, молекулярні маркери, функціональне значення.
10. Характеристика імунокомпетентних клітин. Т- та В-лімфоцити. Їх розвиток, проліферація та диференціація.
11. Ембріональний гемоцитопоез. Розвиток крові як тканини. Локалізація, терміни, особливості гематопоезу.
12. Постембріональний гемоцитопоез. Гематопоетичні стовбурові клітини, будова, маркери. властивості.
13. Гемоцитопоез. Сучасна схема кровотворення.
СПОЛУЧНІ ТКАНИНИ
1. Загальна характеристика сполучних тканин. Класифікація.
34
2. Волокнисті сполучні тканини. Пухка волокниста сполучна тканина: джерела розвитку, локалізація, будова,
функції.
3. Клітини пухкої волокнистої сполучної тканини. Класифікація. функціональне значення. Стромальні
стовбурові клітини: локалізація, маркери, значення у регенерації органів.
4. Фібробласти, їх різновиди: будова і функції. Фіброцит. Міофібробласти – структура, маркери, роль у
репаративній регенерації.
5. Міжклітинна речовина. Основна аморфна речовина: хімічний склад, будова і функції.
6. Колагенові волокна: хімічний склад, будова та функціональне значення.
7. Етапи утворення колагенових і ретикулярних волокон. Внутрішньоклітинний етап синтезу колагенів.
Позаклітинний етап фібрилогенезу.
8. Еластичні волокна: хімічний склад, молекулярна організація, будова, тинкторіальні властивості,
функціональне значення. Етапи синтезу та дозрівання еластичних волокон.
9. Ретикулярні волокна: хімічний склад, будова, методи візуалізації, функціональне значення.
10. Макрофаги: джерела утворення, маркери, будова і функції. Молекулярні основи розпізнавання чужорідного
матеріалу, міграції, фагоцитарної активності. Роль макрофагів у ремоделюванні міжклітинної речовини.
11. Мастоцити: джерела утворення, локалізація, будова, функції.
12. Плазмоцити. Джерела утворення. Будова при світловій та електронній мікроскопії, функціональне значення.
13. Взаємодія клітин крові та сполучної тканини при запаленні. Механізми репарації сполучної тканини після
ушкодження.
14. Щільні волокнисті сполучні тканини, їх різновиди - оформлена та неоформлена, локалізація, будова та
функції.
15. Сполучні тканини зі спеціальними властивостями: Класифікація, локалізація, будова та функції.
16. Жирова тканина. Біла жирова тканина. Локалізація, будова, функціональне значення.
17. Бура жирова тканина. Локалізація, будова, функціональне значення в онтогенезі. Механізми термогенезу.
18. Ретикулярна тканина. Локалізація, загальна характеристика, функціональне значення.
19. Слизова тканина. Локалізація, будова, функції.
20. Пігментна тканина. Локалізація, будова, функції.
ОПОРНІ ТКАНИНИ
1. Загальна характеристика скелетних тканин (джерела розвитку, будова, функції). Класифікація.
2. Хрящові тканини. Структурний склад. Гістогенез хрящової тканини.
3. Клітини хрящової тканини. Ізогенні групи клітин, регуляція метаболізму та секреторної активності
хондроцитів.
4. Міжклітинна речовина. Волокна. Колагени ІІ і ІХ типів. Архітектоніка волокон у хрящі. Основна аморфна
речовина, хімічний склад. Протеоглікани хряща.
5. Гіалінова хрящова тканина. Локалізація, особливості будови і хімічного складу матриксу, властивості,
функціональне значення.
6. Хрящ як орган. Охрястя, його значення в живленні, рості та регенерації хряща. Зона молодого хряща. Зона
зрілого хряща.
7. Апозиційний та інтерстиційний ріст хряща. Особливості метаболізму хондроцитів.
8. Еластична хрящова тканина. Локалізація, будова, властивості і функціональне значення.
9. Волокнистий хрящ. Локалізація, будова, властивості, функції. Будова міжхребцевого диска.
10. Кісткові тканини. Загальний план будови та функції. Класифікація.
11. Клітини кісткової тканини: остеобласти, остеоцити, остеокласти.
12. Остеобласти: локалізація, метаболізм, основні регулятори, цитофізіологія остеобластів.
13. Остеоцити. Розташування, будова, трофіка, функціональне значення
14. Остеокласти. Джерела утворення, будова, цитофізіологія, роль у регуляції кальцієвого гомеостазу.
15. Міжклітинна речовина: компоненти, хімічний склад, функціональне значення. Етапи і механізми утворення
міжклітинної речовини.
16. Види кісток (плоскі та трубчасті). Частини трубчастої кістки. Гістоархітектоніка у різних зонах трубчастої
кістки.
17. Окістя, його роль у живленні, рості та регенерації кістки. Ендост. Будова губчастої речовини.
18. Будова компактної речовини. Остеон. Трофіка кістки, лакунарно-канальцева система.
19. Прямий та непрямий остеогенез. Стадії, регуляція.
20. Ріст трубчастих кісток в довжину. Епіфізарна пластинка. Регулятори і механізми росту.
21. Ремоделювання кісток за умов зміни фізичного навантаження. Зони, етапи та клітини учасниці
ремоделювання кістки.
22. З'єднання кісток. Класифікація.
23. Суглоби. Суглобовий хрящ, зони, гісто- і цитоархітектоніка, трофіка, адаптація до фізичного навантаження,
регенерація
24. Суглобова капсула: шари, тканинний склад. Синовіальна оболонка. Шари. Синовіальні клітини.
М'ЯЗОВІ ТКАНИНИ
1. Загальна характеристика м'язових тканин, властивості, класифікація.
2. Загальна будова скелетного м’язу. Міжтканинні відносини: кооперація м’язової та сполучної тканин.
Ендомізій, перимізій, епімізій.
35
3. Скелетна поперечно-посмугована м’язова тканина: джерела та хід розвитку, будова, характеристики
скорочення.
4. Будова скелетного м'язового волокна: міосимпласт, міосателлітоцити, базальна мембрана.
5. Скорочувальний апарат скелетного м’язового волокна: міофіламенти, міофібрили, саркомер.
6. Саркоплазматична сітка, будова, розташування, механізми регуляції внутрішньоклітинного рівню Са2+,
механізми скорочення та релаксації.
7. Опорний апарат скелетного м’язового волокна: молекулярний склад, структурні елементи, молекулярні
детермінанти міодистрофій.
8. Трофічний апарат скелетного м’язового волокна. Структурні основи росту і гіпертрофії м’язових волокон.
Регенерація скелетної м’язової тканини.
9. Серцева м’язова тканина. Джерело розвитку, будова, характеристики скорочення. Серцеві м’язові волокна.
Типи кардіоміоцитів.
10. Гладка м'язова тканина. Гістогенез, будова, характеристика скорочення.
11. Гладкий міоцит. Організація скорочувального апарату. Механізм скорочення. Опорний апарат гладких
міоцитів: щільні тільця. Система кавеол.
12. Регуляція скорочувальної функції гладких міоцитів: особливості іннервації, гуморальна регуляція.
Регенерація гладкої м'язової тканини.
13. Міоїдні та міоепітеліальні клітини. Джерела розвитку, особливості будови, функціональне значення.
НЕРВОВА ТКАНИНА
1. Нервова тканина: джерела розвитку, будова, функціональні властивості та значення.
2. Нейроцити (нейрони). Морфологічна та функціональна класифікація.
3. Частини нейрона: перикаріон, відростки, закінчення.
4. Будова перикаріону. Хроматофільна речовина (субстанція Нісля). Нейрофібрили.
5. Цитоскелет нейронів. Молекулярна і структурна організація. Система і види транспорту речовин в нейроні.
6. Нейросекреторні клітини.
7. Нейроглія. Класифікація, джерела розвитку, будова, функціональне значення.
8. Олігодендроцити: морфологія, функціональне значення.
9. Астроцити: типи, будова, молекулярні маркери. Роль у формуванні гемато-енцефалічного бар’єру.
10. Епендимоцити: локалізація, будова функції.
11. Мікроглія. Джерела розвитку, будова, функції.
12. Периферичні гліоцити. Шванівські клітини (нейролеммоцити): джерела розвитку, будова, функціональне
значення.
13. Нервові волокна. Загальна характеристика, класифікація, характеристики проведення імпульсу.
14. Мієлінові та безмієлінові нервові волокна. Структурні та молекулярні основи проведення імпульсу.
15. Мієлінізація в центральній та периферійній нервовій системі. Регенерація нервових волокон.
16. Нервові закінчення. Рецепторні (аферентні) нервові закінчення. Класифікація. будова, локалізація, взаємини
з іншими тканинами, функціональне значення.
17. Еферентні нервові закінчення. Клітини-мішені. Нейром’язові синапси: будова, функціональне значення,
механізми регуляції.
18. Міжнейронні синапси (класифікація, будова, медіатори). Механізм передачі збудження в синапсах.
19. Морфологічний субстрат рефлекторної діяльності нервової системи (поняття про просту та складну
рефлекторні дуги).
ПЕРЕЛІК ГІСТОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ.
1. Рослинні клітини шкірки цибулі. 19. Одношаровий багаторядний високий
2. Тваринні клітини печінки аксолотля. призматичний війчастий епітелій кишки беззубки.
3. Мітохондрії (хондріосоми). 20. Багатошаровий плоский незроговілий епітелій
4. Пластинчастий комплекс в нервових клітинах. рогівки ока
5. Клітинний центр. Препарат яєчника аскариди. 21. Багатошаровий плоский зроговілий епітелій шкіри
6. Включення пігменту меланіну в пігментоцитах. пальця.
7. Жирові включення в клітинах печінки. 22. Сальна залоза у препараті „Шкіра з волоссям”.
8. Включення глікогену в клітинах печінки аксолотля. 23. Потова залоза шкіри пальця.
9. Мітоз в рослинних клітинах корінця цибулі. 24. Мазок крові жаби.
10. Амітоз в епітеліальних клітинах сечового міхура 25. Мазок крові людини.
(мазок). 26. Мезенхіма зародка.
11. Яйцеклітина в яєчнику кішки. 27. Пухка волокниста сполучна тканина (плівка).
12. Поперечний переріз зародка курки на стадії 28. Щільна волокниста сполучна тканина.
первинного диференціювання мезодерми (соміти) 29. Сухожилля у повздовжньому перерізі.
13. Запліднення. 30. Еластична зв’язка бика на поздовжньому перерізі.
14. Синкаріон. 31. Жирова тканина.
15. Амніон людини ( тотальний препарат). 32. Ретикулярна тканина лімфатичного вузла.
16. Пуповина. 33. Гіалінова хрящова тканина.
17. Алантоїс (тотальний препарат). 34. Еластична хрящова тканина.
18. Одношаровий однорядний плоский епітелій 35. Колагеново-волокниста хрящова тканина.
(мезотелій) 36. Розвиток кістки з мезенхіми.
37. Розвиток кістки на місці хряща.
36
38. Поперечний переріз пластинчастої кістки. 43. Нейрофібрили в мультиполярних нейроцитах
39. Непосмугована м’язова тканина. Сечовий міхур. спинного мозку.
40. Посмугована (скелетна) м’язова тканина. Розріз 44. Хроматофільна субстанція (субстанція Ніcсля).
язика. 45. Мієлінові нервові волокна сідничного нерва.
41. Серцева м’язова тканина – міокард. 46. Безмієлінові нервові волокна.
42. Нервові клітини сітківки ока. 47. Аксом’язовий синапс.
48. Пластинчасте тільце Фатер-Пачіні.
ПЕРЕЛІК ЕЛЕКТРОННИХ МІКРОФОТОГРАФІЙ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ
1. Еукаріотична клітина (плазмоцит). 38. Пігментні включення в меланоцитах.
2. Щільно розташовані клітини печінки (гепатоцити). 39. Ядро круглої форми
3. Куляста клітина (лімфоцит). 40. Фрагмент ядра
4. Келихоподібна клітина (екзокриноцит). 41. Ядра еліпсоподібної і подовгастої форми.
5. Клітина з відростками (нейроцит). 42. Структура ядерця.
6. Циліндричні клітини (стовпчасті епітеліоцити). 43. Одношаровий плоский епітелій (внутрішній
7. Без’ядерні „ клітини” (еритроцити). епітелій рогівки ока).
8. Без’ядерні структури (тромбоцити). 44. Одношаровий циліндричний епітелій.
9. Багатоядерна структура – симпласт (ворсинка 45. Одношаровий багаторядний епітелій.
хоріона). 46. Багатошаровий плоский зроговілий епітелій
10. Міжклітинна речовина (пухка волокниста (епідерміс шкіри).
сполучна тканина). 47. Екзокриноцит.
11. Схема молекулярної будови клітинної оболонки 48. Ендокриноцит (аденогіпофіз).
плазмолеми. 49. Еритроцити (червонокрівці).
12. Електронномікроскопічне зображення плазмолеми 50. Еритроцити – ехіноцити.
(тришарова будова). 51. Тромбоцити.
13. Фагоцитоз. 52. Мегакаріоцит.
14. Макропіноцитоз мікроворсинками ендотеліоцитів. 53. Нейтрофільний гранулоцит (сегментоядерний).
15. Мікропіноцитоз в ендотеліоцитах кровоносного 54. Нейтрофільний гранулоцит (юний).
капіляра. 55. Еозинофільний гранулоцит – еозинофіл.
16. Виділення секрету з келихоподібної клітини 56. Базофільний гранулоцит – базофіл.
(гландулоцита). 57. Лімфоцит (малий світлий).
17. Простий контакт між двома епітеліальними 58. Лімфоцит (малий темний).
клітинами. 59. Середній лімфоцит.
18. Система міжклітинних контактів. 60. Плазмоцит.
19. Вставний диск. З’єднання кардіоміоцитів. 61. Моноцит.
20. Спеціалізований контакт між нервовими 62. Пухка сполучна тканина.
клітинами – синапс. 63. Зрілий фібробласт.
21. Гранулярна ендоплазматична сітка. 64. Макрофаг – гістіоцит.
22. Агранулярна ендоплазматична сітка. 65. Плазмоцит в пухкій волокнистій сполучній
23. Апарат Гольджі. тканині.
24. Мітохондрія. 66. Гіалінова хрящова тканина.
25. Лізосоми. 67. Ізогенна група хрящових клітин (гіаліновий хрящ).
26. Пероксисома. 68. Остеоцит.
27. Рибосоми. 69. Міоцити. М’язова оболонка тонкої кишки.
28. Клітинний центр – центросома. 70. Поперечно-посмуговане скелетне м’язове волокно.
29. Мікрофіламенти в цитоплазмі епітеліальної 71. Кардіоміоцити (міокард – м’язова оболонка серця).
клітини. 72. Фрагмент саркоплазми кардіоміоцита.
30. Мікротрубочки в цитоплазмі епітеліальної 73. Нейроцит (кора великих півкуль головного мозку).
клітини. 74. Фрагмент нейроцита.
31. Міофібрили в цитоплазмі м’язової клітини 75. Нейросекреторна клітина (супраоптичне ядро
(кардіоміоцит). гіпоталамуса).
32. Нейротрубочки в цитоплазмі нервової клітини. 76. Олігодендроцит (спинномозковий вузол).
33. Війки (апікальна поверхня війчастих клітин 77. Астроцит (кора великих півкуль головного мозку).
епітеліальної пластинки слизової оболонки носової 78. Епендимоцити (стінка спинномозкового каналу).
порожнини). 79. Безмієлінове нервове волокно.
34. Джгутик (хвостовий відділ сперматозоїда). 80. Мієлінове нервове волокно.
35. Включення глікогену в гепатоцитах (печінка). 81. Синапс (міжнейрональний контакт).
36. Жирові включення в цитоплазмі гепатоцитів. 82. Рухове нервове закінчення (аксо-м’язовий синапс).
37. Секреторні включення в панкреатоцитах
(підшлункова залоза).
СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ
Підсумковий контроль засвоєння модуля 1 проводиться в два етапи:
1-й - контроль засвоєння теоретичних знань, передбачає усну відповідь на 3 теоретичних питання (2 години);
37
2-й - контроль засвоєння умінь шляхом рішення тесту і діагностики мікропрепаратів і електронних
мікрофотографій (2 години). Тест включає тестові завдання з однією якнайкращою відповіддю. Діагностика
гістологічних препаратів передбачає визначення клітини, тканини, органа і опис характерних особливостей
його будови. Еталони описів приведені у відповідному практикумі. Діагностика електронних мікрофотографій
передбачає визначення клітини, тканини, органа, їх структурних елементів, позначених на малюнках цифрами
Структура підсумкового контролю засвоєння модуля 1
Максимальна
Вид завдання Термін виконання Стандарт відповіді
кількість балів
Усна відповідь на 3 Підручник «Гістологія, цитологія та
90 хв. 40 балів
теоретичні запитання ембріологія», лекції.
Вирішення тесту із 40 «Збірник тестових завдань з
тестових завдань. гістології, цитології та ембріології»
Діагностика 2 гістологічних «Практикум з гістології, цитології та
препаратів. ембріології»
Діагностика 2 електронних «Ультраструктура клітин і тканин.
мікрофотографій. Навчальний посібник-атлас»
2010. – 582 с.
ВСВ «Медицина», 2010.- 216 с.
38
МОДУЛЬ 2
"СПЕЦІАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ ТА ЕМБРІОЛОГІЯ. МЕДИЧНА ЕМБРІОЛОГІЯ"
Тематичний план лекцій
№ К-сть
Тема лекції
з/п годин
1. Нервова система. 2
2. Органи чуття. Шкіра та її похідні. 2
3. Серцево-судинна система. 2
4. Органи кровотворення та імунного захисту. 2
5. Ендокринна система. 2
6. Органи ротової порожнини. Великі слинні залози. 2
7. Травна трубка. 2
8. Травні залози (печінка, підшлункова залоза). 2
9. Дихальна система. 2
10. Сечовидільна система. 2
11. Чоловіча статева система 2
13. Жіноча статева система. 2
14. Медична ембріологія 2
Усього: 26
Тематичний план практичних занять
№ К-сть
Тема заняття
з/п годин
1 2 3
МОДУЛЬ 2 "СПЕЦІАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ ТА ЕМБРІОЛОГІЯ. МЕДИЧНА ЕМБРІОЛОГІЯ"
Змістовий модуль 3 "Гістологія та ембріологія регуляторних і сенсорних систем"
Периферійна нервова система. Спинномозковий вузол. Нерви. Центральна нервова
1. 2
система. Спинний мозок.
2. Центральна нервова система. Головний мозок. Мозочок. 2
3. Автономна нервова система. 2
4. Органи чуття. Орган зору. Ембріогенез. Будова і функції оболонок ока. 2
5. Орган зору. Будова сітківки ока. Допоміжний апарат. 2
6. Орган слуху і рівноваги. 2
7. Загальний покрив. Шкіра та її похідні. 2
8. Серцево-судинна система. Артерії. Судини мікроциркуляторного кровоносного русла. 2
9. Серцево-судинна система. Вени. Лімфатичні судини. Серце. 2
10. Центральні органи кровотворення. Червоний кістковий мозок. Тимус. 2
Периферійні органи кровотворення. Селезінка. Лімфатичні вузли. Мигдалики. Імунна
11. 2
система та клітинні взаємодії в імунних реакціях.
12. Ендокринна система. Щитоподібна і прищитоподібні залози. 2
13. Епіфіз. Надниркові залози. 2
14. Гіпоталамо-гіпофізарна система. Гіпоталамус. 2
15. Гіпоталамо-гіпофізарна система. Гіпофіз. 2
Змістовий модуль 4 "Гістологія та ембріологія внутрішніх органів. Медична ембріологія"
17. Органи ротової порожнини. Губа, щока, язик, піднебіння, ясна. Орган смаку. 2
18. Будова і розвиток зубів. 2
19. Будова глотки, стравоходу і різних відділів шлунку. 2
20. Будова і функція різних відділів тонкої і товстої кишки. 2
21. Будова слинних залоз. 2
22. Будова і функція печінки і жовчевивідних шляхів. 2
23. Будова і функція підшлункової залози. Дифузна ендокринна система. 2
24. Дихальна система. Носова порожнина. Орган нюху. Повітроносні шляхи. 2
25. Дихальна система. Легені. 2
26. Сечова система. Розвиток і будова нирок. Сечовивідні шляхи. 2
27 Чоловіча статева система. Яєчко. 2
28 Чоловіча статева система. Сім'явиносні шляхи. Додаткові залози. Зовнішні статеві органи. 2
29 Жіноча статева система. Яєчник. Маткова труба. 2
30. Жіноча статева система. Матка. Піхва. Циклічні зміни матки та яєчника. 2
31. Грудна залоза. Оваріально-менструальний цикл. 2
39
Медична ембріологія. Плодовий період ембріогенезу людини. Ембріогенез серцево-
32. 2
судинної, дихальної, травної, скелетної та м'язової систем. Формування порожнин тіла.
Медична ембріологія. Ембріогенез голови та шиї, вуха, ока, шкіри та її похідних, нервової
33. 2
та сечостатевої систем. Плодові оболонки та плацента на етапах ембріогенезу.
35. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ МОДУЛЯ 2. Теоретична частина. 2
36. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ МОДУЛЯ 2 . Практична частина. 2
Усього: 72
Тематичний план самостійної позааудиторної роботи.
№ Тема К-сть
з\п годин
1. Розвиток серцево-судинної системи. 2
2. Морфологічні основи нейрогуморальної регуляції діяльності кровоносних судин. 2
3. Розвиток ендокринних залоз. 2
4. Дифузна ендокринна система. 2
5. Транс- і парагіпофізарна регуляція. 2
6. Ембріогенез органів кровотворення. 2
7. Клітинні основи неспецифічного імунітету, реакцій клітинного та гуморального імунітету 2
9. Розвиток нервової системи. 2
10. Регенерація нервів. 2
11. Розвиток ока. 2
12. Розвиток вуха. 2
13. Нервові закінчення шкіри, їх роль у роботі статокінетичної системи. 2
14. Розвиток ротової порожнини і органів травної системи. 2
15. Структурні основи травлення. Нейрогуморальна регуляція травлення. 3
16. Кишково-асоційована лімфоїдна тканина. 2
17. Розвиток травних залоз. 2
18. Регуляція секреторної активності та регенерація травних залоз. 2
19. Розвиток дихальної системи. 2
20. Нейрогуморальна регуляція мукоциліарного апарату і тонусу бронхів. 2
21. Розвиток сечової системи. 2
22. Структурні основи концентрування сечі. 2
23. Розвиток органів чоловічої статевої системи 2
24. Структурні та молекулярні критерії діагностики чоловічого безпліддя. 2
25. Розвиток органів жіночої статевої системи. 2
26. Регуляція оваріально-менструального циклу. 2
27. Шийка матки. 2
28. Рецептивність ендометрію та механізми імплантації. 2
29. Закономірності органогенезу. 2
31. Підготовка до підсумкового контролю засвоєння модуля 2. 8
Усього: 79
Розподіл балів за темами та видами контролю.
Максимальна кількість балів

Модуль 2
одне заняття разом
Змістовий модуль 3. 55
Практичні заняття №№ 1-15 3 45
Підсумкове заняття № 16 10 10
Змістовий модуль 4. 61
Практичні заняття №№ 17-33 3 51
Підсумкове заняття № 34 10 10
Разом змістові модулі 116
Підготовка огляду наукової літератури або проведення
4
наукового дослідження (індивідуальна робота)
Підсумковий контроль засвоєння модуля 2 80
Разом сума балів 200
40
Критерії оцінювання знань та умінь студентів
Модуль 2 "Спеціальна гістологія та ембріологія. Медична ембріологія"

Вид заняття Кількість Критерії
балів
1 2 3
Практичні заняття теоретичний зміст теми заняття засвоєний бездоганно;
(№№ 1-15, 17-33) усі необхідні практичні навички роботи із засвоєним матеріалом опановані:
3
- усі передбачені програмою завдання в альбомі виконані в повному об'ємі;
- якість їх виконання висока.
теоретичний зміст теми заняття, загалом, засвоєний, прогалини не є суттєві;
необхідні практичні навички роботи із засвоєним матеріалом, в основному,
2 сформовані:
- деякі з них містять помилки.
теоретичний зміст теми заняття засвоєний частково, прогалини суттєві;
необхідні практичні навички роботи із засвоєним матеріалом сформовані
1 недостатньо:
- якість виконання низька, більшість з них містять помилки.
теоретичний зміст теми заняття не засвоєний;
0 необхідні практичні навички роботи не сформовані:
- передбачені програмою завдання в альбомі не виконані.
Підсумкові заняття Контроль засвоєння знань та умінь зі змістових модулів 3 і 4 передбачає вирішення тесту
зі змістових зі 40 тестових завдань, діагностику та опис 2 мікропрепаратів, визначення структур,
модулів 3 і 4 позначених на 1 електронній мікрофотографії.
(№№ 16, 34) Оцінка за тест розраховується за формулою (максимально – 4 бали):
Оцінка за діагностику та опис гістологічного препарату визначається за такими критеріями
(максимально – 2,5 бала):
- діагностика проведена без помилок, якість протоколу опису бездоганна (відповідає еталону)
– 2,5 бала;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містять поодинокі неточності – 2,1-2,4
бала;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить численні неточності – 1,7-2,0
бала;
1,3-1,6 бала;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить численні суттєві помилки – 0,9-
1,2 бала;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить поодинокі грубі помилки,
неповний – 0,5-0,8 бала;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису не відповідає діагностованому об'єкту –
0,1-0,4 бала;
часткою правильних відповідей (максимально – 1 бал).
Студент, який набрав менше, ніж 5 балів, вважається таким, що не склав підсумкового контролю зі
змістового модуля. Підсумковий контроль зі змістового модуля підлягає перескладанню.
Підсумковий 20 тестові завдання виконані на 100% (40 тестових завдань).
модульний тестові завдання виконані на 75-99% (30-39 тестових завдань),
контроль (тест) 15-20 кількість балів розраховується за формулою:
0 тестові завдання виконані менше, ніж на 75% (0-29 тестових завдань).
Студент, який правильно відповів на 29 і менше тестових завдань (отримав менше 15 балів) вважається
таким, що не склав підсумкового модульного контролю. Тестовий контроль підлягає перескладанню.
41
1 2 3
Підсумковий Контроль засвоєння практичних навичок передбачає діагностику та опис 2 гістологічних
модульний препаратів (кожен максимально по 7 балів) і 2 електронних мікрофотографій (кожна
контроль максимально по 3 бали).
(контроль Оцінка за діагностику та опис гістологічного препарату визначається за такими критеріями
засвоєння (максимально – 7 балів):
практичних - діагностика проведена без помилок, якість протоколу опису бездоганна (відповідає еталону) –
навичок, 7 балів;
діагностика) - діагностика проведена без помилок, протокол опису містять поодинокі неточності – 6 балів;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить численні неточності – 5 балів;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить поодинокі суттєві помилки – 4
бали;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить поодинокі грубі помилки – 3
бали;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису містить численні грубі помилки,
неповний – 2 бали;
- діагностика проведена без помилок, протокол опису не відповідає діагностованому об'єкту – 1
бал;
часткою правильних відповідей (максимально – 3 бали).
Студент, який набрав менше 10 балів за діагностику мікропрепаратів та електронних мікрофотографій,
вважається таким, що не склав підсумкового модульного контролю. Діагностика підлягає перескладанню.
Підсумковий теоретичні відповіді на 3 контрольні запитання бездоганні, оцінені максимально
модульний 40 можливим балом, всі передбачені програмою розділи опановані якнайкраще, при
контроль відповіді широко застосовуються тези лекцій та додатковий матеріал.
(теоретична теоретичні відповіді на контрольні запитання оптимальні, містять дрібні
частина) неточності, оцінені близькими до максимальних балами (12 і вище), всі
36-39
передбачені програмою розділи дисципліни опановані дуже добре, при відповіді
застосовуються тези лекцій та додатковий матеріал.
теоретичні відповіді на контрольні запитання добрі, з окремими неточностями,
оцінені переважно високими балами (10 і вище), всі передбачені програмою
32-35
розділи дисципліни опановані рівномірно добре, при відповіді застосовуються тези
лекцій.
теоретичні відповіді на контрольні запитання з помилками, оцінені переважно
посередніми балами (9 і вище), окремі передбачені програмою розділи дисципліни
28-31
опановані нерівномірно, при відповіді студент намагається застосовувати тези
лекцій.
теоретичні відповіді на контрольні запитання з істотними помилками, оцінені
переважно низькими балами (7 і вище), усі передбачені програмою розділи
25-27
дисципліни опановані нерівномірно, при відповіді не застосовується лекційний
матеріал.
теоретичні відповіді на контрольні запитання з грубими помилками, оцінені
переважно низькими балами (5 і вище), окремі передбачені програмою розділи
16-24
дисципліни не опановані, студент не орієнтується в основних поняттях чи
відмовляється відповідати.
теоретичні відповіді на контрольні запитання помилкові, відсутні чи студент
0-15 відмовляється відповідати, оцінені найнижчими балами (0-5), передбачені
програмою розділи дисципліни не опановані, студент не володіє тезами лекцій.
Студент, який набрав менше 25 балів під час усної відповіді на теоретичні запитання, вважається таким, що
не склав підсумкового модульного контролю. Теоретична частина підлягаю перескладанню.
До складання підсумкового контролю з Модуля 2 допускаються студенти, які відробили всі пропущені лекції,
практичні заняття, оформили протоколи самостійної роботи та набрали не менше, ніж 48 балів за результатами
оцінки поточної успішності на практичних заняттях (необхідно перескласти оцінки 0-1 бал за практичні
заняття), не менше, ніж по 5 балів за результатами підсумкового контролю зі змістових модулів 3 та 4, усього
58 балів.
42
Заняття 1 (25).
ПЕРИФЕРІЙНА НЕРВОВА СИСТЕМА. СПИННОМОЗКОВИЙ ВУЗОЛ, НЕРВИ.
ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА. СПИННИЙ МОЗОК.
Актуальність теми: Нервова система забезпечує регуляцію всіх життєвих процесів в організмі і його
взаємодію із зовнішнім середовищем. Анатомічно нервова система діляться на центральну і периферійну.
Вивчення будови і функції спинного мозку, спинномозкового вузла має велике значення для розуміння
анатомії, фізіології і клініки захворювань цих важливих органів нервової системи.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функцію спинного мозку, спинномозкового вузла і нервів.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах білу і сіру речовину спинного мозку, складові спінального ганглія.
Для реалізації мети навчання необхідні наступні базисні знання-уміння:
1. Анатомічна будова спинного мозку, спинномозкового вузла і нервів. 2. Характеристика нервової тканини. 3.
Характеристика глії: види глії.
1. Загальна морфо-функціональна характеристика нервової системи. Закономірності розвитку. Класифікація
(анатомічна та функціональна). 2. Соматична нервова система. Соматична рефлекторна дуга: складові
елементи, локалізація, міжнейронні зв’язки, функціональне значення. Проста і складна рефлекторна дуга. 3.
Чутливі нервові вузли (спинномозкові та черепні). Будова: нейроцити, нейроглія, строма, капсула. Міжнейронні
зв’язки, функціональне значення. 4. Будова периферійного нерва: оболонки (ендоневрій, периневрій, епіневрій),
судини, нервові волокна. Гемато-ендоневральний, периневральний бар'єри. 5. Розвиток спинного мозку і
спинномозкового вузла: тканинні джерела. 6. Будова спинного мозку: біла, сіра речовина. 7. Нейроцити і
нейроглія спинного мозку. 8. Топографія білої і сірої речовини на поперечному зрізі спинного мозку (уміти
намалювати схему). 9. Оболони спинного мозку.
Рис.1. Спинний мозок (поперечний зріз).
Забарвлення: імпрегнація сріблом за Рамоном-і Кахалем.
Позначення: 1-м'яка мозкова оболона; 2-спинномозковий канал; 3-сіра речовина; 4-біла речовина; 5-дорсальна
серединна перегородка; 6-передня серединна щілина; 7-задні роги; 8-вентральні роги; 9-корінцеві нейроцити,
10-нервові волокна.
Рис.2. Спинномозковий вузол.
Позначення: 1-капсула вузла; 2-строма вузла: 3-гнізда нервових волокон; 4-пучки нервових волокон; 5-
вентральний корінець; 6-дорсальний корінець; 7-псевдоуніполярний нейроцит; 8-гліоцити.
Рис.3. Поперечний зріз нерва.
Позначення: 1-нервове волокно; 2-ендоневрій; 3-периневрій; 4-епіневрій; 5-пучки нервових волокон.
1. Структурні компоненти спинномозкового вузла (зб.7000), (рис. 1).**
Позначення:1-псевдоуніполярний нейроцит: а) ядро, б) ядерце, в) нейроплазма, 2-цитоплазма мантійного
гліоцита, 3-нервові волокна.
2. Мантійні гліоцити біля тіла псевдоуніполярного нейроцита (зб.7000), (рис. 2).
Позначення:1-нейроцит, 2-гліоцит: а )ядро, б) цитоплазма, в) відросток.
3. Сіра речовина спинного мозку (зб.7000), (рис. 3).
Позначення:1-корінцевий нейроцит: а) ядро, б) нейроплазма, в)відросток, 2-нейропіль.
4. Епендимне вистелення спинномозкового каналу (зб.5000), (рис. 4).
Позначення:1-Епендимоцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) війки, 2-просвіт канала.
2010. – С.450-477.
2. Спеціальна гістологія і ембріологія внутрішніх органів: навчальний посібник / Під ред. Баринова Е.Ф.,
Чайковського Ю.Б. - Київ, ВСВ «Медицина», 2013. - 471. с.
3. Волков К.С. Ультраструктура основних компонентів органів систем організму (атлас). Тернопіль, 1999. -
С.6-9.
43
** Тут і далі нумерація рисунків приведена відповідно до посібника-атласу Волков К.С. Ультраструктура основних
компонентів органів систем організму (атлас). Тернопіль, 1999.
ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА. ГОЛОВНИЙ МОЗОК. МОЗОЧОК.
Актуальність теми: Центральна нервова система забезпечує аналіз і синтез зовнішнього і внутрішнього світу.
Здібність до відтворення, яка характерна для нервової тканини, придбала в мозку особливу спеціалізацію.
Вищесказане визначає важливість вивчення головного мозку для розуміння анатомії, фізіології і клініки
захворювань центральної нервової системи.
ЗНАТИ: Розвиток і будова головного мозку і мозочка.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах кору головного мозку і мозочка, ганглії автономної нервової системи.
1. Анатомічна будова головного мозку і мозочка (сіра і біла речовина, звивини). 2. Зародкові листки, похідні
ектодерми, мезенхіми. 3. Формування нервової трубки і мозкових пухирів.
1.Розвиток головного мозку і мозочка: тканинні джерела, мозкові пухирі, їх трансформація в ході розвитку. 2.
Цито- і мієлоархітектоніка кори мозочка - біла і сіра речовина. 3. Шари кори мозочка, клітинний склад.
Характеристика клітин всіх шарів кори мозочка. 4. Аферентні та еферентні волокна кори мозочка. Міжнейронні
зв’язки у корі мозочка. Зв'язок мозочка з іншими відділами ЦНС. 5. Цито- і мієлоархітектоніка кори півкуль
головного мозку - біла і сіра речовина. Характеристика клітин всіх шарів кори головного мозку. 6.
Характеристика клітин Беца кори головного мозку. 7. Морфологічні типи кори: гранулярний та агранулярний
типи, зв’язок з функціями кори. 8. Модулі, колонки в будові кори головного мозку. 9. Особливості будови
центрів головного мозку. Нейроглія кори. 10. Оболони головного мозку. Поняття про гемато-енцефалічний
бар'єр. 11. Стовбур мозку: відділи, особливості структурної організації, функціональне значення. Сітчасті ядра.
12. Гістогематичні бар’єри мозку. Оболони мозку: тканинний склад, особливості будови, функції. 13. Судинне
сплетення. Хороїдальні епендимоцити. Спинномозкова рідина. Ліквородинаміка. Фільтрація, циркуляція,
реабсорбція спинномозкової рідини. 14. Гематолікворний бар’єр. Павутинні зернистості.
Рис.1. Кора мозочка.
Забарвлення: імпрегнація сріблом за Рамоном-і-Кахалем.
Позначення: 1-м'яка мозкова оболона, 2-молекулярний шар, 3-гангліонарний шар, 4-зернистий шар, 5-
грушоподібний нейроцит (клітина Пуркіньє), 6-дендрити грушоподібних нейроцитів, 7-тіла нейроцитів-зерен,
8-біла речовина.
Рис.2. Кора півкуль головного мозку.
Забарвлення: імпрегнація сріблом за Рамоном-і Кахалем.
Позначення: 1-сіра речовина, 2-біла речовина, 3-молекулярний шар, 4-зовнішній зернистий шар, 5-пірамідний
шар, 6-внутрішній зернистий шар, 7-гангліонарний шар, 8-шар поліморфних клітин, 9-м'яка мозкова оболонка.
1. Зірчастий нейроцит внутрішнього зернистого шару кори великих півкуль (зб.12000), (рис. 5).
Позначення:1-нейроцит: а)ядро, б)тіло, в)відросток, 2-нейропіль: а)мієлінові нервові волокна, б)синапс.
2. Фрагмент пірамідного нейрона гангліонарного шару кори великих півкуль (зб.19000), (рис. 6).
Позначення:1-ядро, 2-нейроплазма: а) гранулярна ендоплазматична сітка, б) мітохондрія, в) комплекс Гольджі,
г) лізосома.
3. Протоплазматичний астроцит. Кора великих півкуль головного мозку (зб.17000), (рис. 7).
Позначення:1-астроцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) мітохондрія, г) відросток, 2-нейроцит, 3-нейропіль.
4.Олігодендроцит – сателіт нейроцита. Кора великих півкуль головного мозку (зб.19000), (рис. 8).
Позначення:1-нейроцит: а)ядро, б)нейроплазма, в)відросток, 2-олігодендроцит: а)ядро, б)цитоплазма.
5. Грушоподібний нейрон. Гангліонарний шар кори мозочка (зб.7000), (рис. 9).
Позначення:1-нейроцит: а) ядро, б) нейроплазма, в) відросток, 2-нейропіль.
6. Зірчаста клітина. Молекулярний шар кори мозочка (зб.8000), (рис. 10).
Позначення:1-зірчастий нейрон: а) ядро,б) нейроплазма, в) відросток, 2-нейропіль.
7. Зернистий шар кори мозочка (зб.12000), (рис. 11).
Позначення:1-клітина-зерно, 2-клубочок мозочка: а) мохоподібне волокно, б) синапс.
2010. – С.451-465.
Чайковського Ю.Б. - Київ, ВСВ «Медицина», 2013. - 471 с.
С.10-17.
44
АВТОНОМНА (ВЕГЕТАТИВНА) НЕРВОВА СИСТЕМА.
Актуальність теми: Автономна нервова система виконує важливі функції по підтримці на певному рівні
процесів обміну речовин в організмі людини, знаходиться в складних взаємостосунках з центральною і
периферичною соматичною нервовою системою, якими визначається необхідність її глибокого вивчення.
ЗНАТИ: Розвиток і будова автономної нервової системи.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах ганглії автономної нервової системи.
1. Анатомічна будова головного мозку і мозочка (сіра і біла речовина, звивини). 2. Зародкові листки, похідні
ектодерми, мезенхіми. 3. Формування нервової трубки і мозкових пухирів. 4. Будова і функції гангліїв
соматичної та вегетативної нервової системи. 5.
1. Гістофізіологія вегетативної (автономної) нервової системи. 2. Загальна морфо-функціональна
характеристика вегетативної нервововї системи. Симпатичний та парасимпатичний відділи. Метасимпатична
(ентеральна) нервова система. 3. Розвиток автономної нервової системи: тканинні джерела. 4. Структурні
компоненти автономної нервової системи. 5. Центральні відділи симпатичної нервової системи. 6. Центральні
відділи парасимпатичної нервової системи. 7. Інтра- і екстраорганні ганглії автономної нервової системи:
локалізація, морфологічна та функціональна характеристика, нейромедіатори. 8. Рефлекторні дуги вегетативної
нервової системи.
Намалюйте в альбомі схему будови еферентної ланки соматичної (а), та вегетативної (б,в) нервової
системи (схема 1).
Рис.1. Екстрамуральний ганглій автономної нервової системи.
Забарвлення: гематоксилін-еозин або галоціанін-хромовий галун.
Позначення: 1- сполучнотканинна капсула, 2- мультиполярні нейрони, 3- гліоцити, 4- нервові волокна, 5-
кровоносні судини, 6- ядра нейроцитів.
Рис.2. Інтрамуральне нервове сплетення тонкої кишки кішки.
Забарвлення: імпрегнація азотнокислим сріблом.
Позначення: 1- інтрамуральний вузол, 2- міжгангліонарний тяж нервових волокон, 3- нейроцити І типу Догеля,
4- нейроцити ІІ типу Догеля, 5- ядра гліоцитів.
Нервова клітина Догеля І типу. Інтрамуральне нервове сплетення стінки кишки (зб.10000), (рис. 12).
Позначення:1-ядро: а) ядерце, 2-нейроплазма: а) гранулярна ендоплазматична сітка, б) комплекс Гольджі.
2010. – С.473-477.
С.18-19.
45
а) руховий (еферентний) нейрон (мотонейрон) соматичної нервової системи
Скелетний м'яз
б) руховий (еферентний) нейрон вегетативної нервової системи

прегангліонарне постгангліонарне нервові волокна
Пара-
вертебральний Кровоносна судина
нервовий вузол
Потова залоза
в) руховий (еферентний) нейрон вегетативної нервової системи
Прегангліонарний нейрон
Пара-
вертебральний
Превертебральний нервовий вузол
вузол
Аксон
прегангліонарного
нейрона
Постгангліонарні нейрони
Схема 1. Будова еферентної ланки соматичної (а), та вегетативної (б,в) нервової системи
ОРГАНИ ЧУТТЯ. ОРГАН ЗОРУ. ЕМБРІОГЕНЕЗ. БУДОВА І ФУНКЦІЯ ОБОЛОНОК ОКА.
Актуальність теми: Вивчення мікро- і ультрамікроскопічної будови ока дозволяє встановити, які
морфологічні структури лежать в основі зорового сприйняття. Знання, одержані на занятті, мають безпосереднє
відношення до розуміння анатомії, фізіології і клініки захворювань органу зору.
ЗНАТИ: Розвиток і будова оболонок ока, будова і функції світлозаломлюючого апарату ока.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах рогівку ока і кут ока при меридіальному розрізі очного яблука.
1. Інтерпретувати становлення нервової системи у філогенезі. 2. Зародкові листи, похідні ектодерми і
мезенхіми. 3. Формування нервової трубки і мозкових пухирів. 4. Анатомічна будова і функції фіброзної,
судинної оболонок і ядра ока.
Вивчіть тему за конспектом лекції і підручником. Проконтролюйте свої знання за такими питаннями: 1.
1. Око: загальний план будови. Діоптричний (світлозаломлювальний), акомодаційний, рецепторний
функціональний апарати ока. 2. Очне яблуко. Оболонки: фіброзна, судинна, сітківка. 3. Тканинні джерела
розвитку склери, рогівки, кришталика. 4. Склера, кон'юнктива. 5. Шари рогівки, їх клітинний склад. 6. Розвиток
46
і будова судинної оболонки. 7. Будова райдужної оболонки: шари, особливості клітинного складу, м'язи
райдужки, їх регуляція, роль у пристосуванні до інтенсивності освітлення. 8. Війкове (циліарне) тіло: частини,
м’язи, регуляція, циліарна корона, роль у зміні форми та заломлюючої сили кришталика. 9. Кришталик:
поверхні, зони, трофіка. Капсула кришталика. Епітелій кришталика: будова, механізми транспорту,
функціональне значення, регуляція. Кіркова речовина і ядро кришталика. Морфогенез кришталикових волокон,
його регуляція. Ріст і регенерація кришталика. Війкове кільце. Структурні основи заломлення світла. 10.
Склисте тіло: будова, особливості хімічного складу матриксу, функції, трофіка.
Вивчіть, намалюйте в альбомі і опишіть мікропрепарат і схему:
Рис.1. Рогівка ока.
Позначення: 1-передній епітелій рогівки, 2-передня погранична мембрана, 3-власна речовина рогівки, 4-задня
погранична пластинка, 5-задній епітелій рогівки.
Рис.2. Схема кута ока при меридіанному розрізі очного яблука.
Позначення: 1.-рогівка, 2.-передня камера ока, 3.-райдужна оболонка. 4.-задня камера ока, 5.-кришталик, 6.-
війковий поясок, 7.-склисте тіло, 8.-гребінчаста зв'язка, 9.-венозний синус склери, 10.-циліарноє тіло, 11.-
склера, 12.-судинна оболонка, 13.-сітківка.
2010. – С.478-483.
ОРГАН ЗОРУ. БУДОВА СІТКІВКИ ОКА. ДОПОМІЖНИЙ АПАРАТ ОКА.
Актуальність теми: У основі реакції людини на світловий подразник лежить особлива властивість і будова
чутливих до світла елементів сітківки. Знання з цієї теми мають безпосереднє відношення до розуміння
анатомії, фізіології і клініки захворювань органу зору.
ЗНАТИ: Розвиток і будова сітківки ока, будова і функції допоміжного апарату ока.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах задню стінку ока - сітківку.
1.Інтерпретуйте формування нервової системи у філогенезі. 2. Зародкові листки, похідні ектодерми і мезенхіми.
3. Формування нервової трубки і мозкових пухирів. 4. Анатомічна будова і функції фіброзної, судинної
оболонок і ядра ока.
1. Тканинні джерела розвитку сітківки і допоміжного апарату ока. 2. Шари сітківки. Їх клітинний склад. 3.
Нейронний ланцюг сітківки. 4. Глія сітківки. 5. Функціональні особливості нейроцитів сітківки. 6. Пігментний
епітелій сітківки: будова і функції. 7. Фоторецепторні клітини: частини фоторецепторного нейрону, особливості
будови дендриту, зоровий пігмент, механізми рецепції світла. 8. Паличкові та колбочкові нейрони: кількість,
локалізація, будова, функціональне значення. механізми фото рецепції. 9. Жовта пляма. Зоровий нерв. Диск
зорового нерву (сліпа пляма). 10. Трофіка сітківки. Власне судинна оболонка: шари, будова. Основний
комплекс. Гематоретинальний бар’єр. 11. Теорії кольорового бачення. 12. Розвиток і будова повік, кон'юнктиви,
сльозового апарату (сльозових залоз, сльозового мішка, носо-спьозової протоки), м'язів ока.
Рис.1. Задня стінка ока.
Позначення: А - Склера, Б - Судинна оболонка, В - Сітківка.
Шари сітківки: 1-пігментний шар, 2-шар колбочок і паличок, 3-зовнішній зернистий шар, 4-зовнішній сітчастий
шар, 5-внутрішній зернистий шар, 6-внутрішній сітчастий шар, 7-гангліонарний шар, 8-шар нервових волокон.
Рис.2. Схема нейронного ланцюга сітківки.
Будова паличкової і колбочкової нейросенсорних клітин (схема) (рис. 14).
47
Позначення: А - Паличка: 1-зовнішній сегмент: а) плазмолема, б) диски, 2-зв'язуючий відділ: а) війка, 3-
внутрішній сегмент: а) скупчення мітохондрій, б) ендоплазматична сітка, в) комплекс Гольджі, 4-ядровмісна
частина клітини: а) ядро, б) перикаріон, 5-аксон: а) пресинаптичний полюс.
Б - Колбочка: 1-зовнішній сегмент: а) плазмолема, б) напівдиски, 2-зв'язуючий відділ: а) війка, 3-внутрішній
сегмент: а) скупчення мітохондрій, б) ендоплазматична сітка, в) комплекс Гольджі, 4-ядровмісна частина
клітини: а) ядро, б) перикаріон, 5-аксон: а) пресинаптичний полюс.
2010. – С.483-491.
С.20-21.
ОРГАН СЛУХУ І РІВНОВАГИ.
Актуальність теми: Вивчення мікро- і макроскопічної будови органу слуху і рівноваги (статоакустичної
сенсорної системи) дозволяє встановити, які морфологічні утворення лежать в основі слухового сприйняття і
сприйняття положення тіла в просторі. Знання, які студенти одержують на занятті, мають безпосереднє
відношення до розуміння фізіології і клініки захворювань органу слуху і рівноваги.
ЗНАТИ: Розвиток і будова органу слуху і рівноваги.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах спіральний орган і гребінці вестибулярного апарату.
1.Інтерпретуйте становлення нервової системи у філогенезі. 2. Зародкові листки, похідні ектодерми і мезенхіми.
3. Формування нервової трубки і мозкових пухирів. 4. Анатомічна будова і функція зовнішнього, середнього і
внутрішнього вуха. 5. Класифікація органів чуття за клітинним складом.
1. Слуховий аналізатор: частини, їх структурні компоненти, функціональне значення. 2. Тканинні джерела та
хід розвитку зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха. 3. Зовнішнє вухо: структурні компоненти,
функціональне значення. 4. Середнє вухо: слухові кісточки, барабанна порожнина, слухова труба. 5. Внутрішнє
вухо: кістковий і перетинчастий лабіринти. Кістковий лабіринт: зони, перилімфа. 6. Завиткова (слухова)
частина перетинчастого лабіринту: вестибулярна мембрана, базилярна мембрана, судинна смужка. Ендолімфа:
склад, механізми фільтрації. 7. Спіральний орган (Корті): клітинний склад, покривна мембрана, цитофізіологія
слухового апарату. 8. Вестибулярна частина перетинчастого лабіринту: маточка, мішечок та півколові протоки.
9. Рецепторні зони присінку: пляма, ампульні гребінці. Клітинний склад рецепторних зон: вестибулоцити І і ІІ
типу (волоскові чутливі клітини), опорні вестибулоцити. Цитофізіологія волоскових чутливих клітин.
Вивчіть, намалюйте в альбомі і опишіть мікропрепарат і схему:
Рис.1. Вертикальний зріз завитки морської свинки.
Позначення: 1-протока завитки, 2-вестибулярні сходи, 3-барабанні сходи, 4-судинна смужка, 5-вестибулярна
мембрана, 6-спіральна зв'язка, 7-спіральна кісткова пластинка, 8-базилярна мембрана, 9-спіральний орган, 10-
лімб спіральної кісткової пластинки, 11-вестибулярна губа, 12-барабанна губа, 13-покривна пластинка, 14-
клітини-стовпи, 15-тунель, 16-внутрішні волоскові клітини, 17-внутрішні опорні клітини, 18-зовнішні волоскові
клітини, 19-зовнішні опорні клітини, 20-спіральний ганглій.
Рис.2. Схема будови гребінця ампул півкруглих каналів внутрішнього вуха.
Позначення: 1-гребінець, 2-пограничний купол, 3-опорні клітини, 4-волоскові клітини, 5-нервові закінчення, 6-
епітелій перетинчастого лабіринту.
Нюхова ділянка слизової оболонки носової порожнини (схема) (рис. 15).
Позначення: 1-рецепторна клітина: а) ядро, б) цитоплазма, в) дендрит, г) нюхова булава, д) волоски, е) аксон, 2-
підтримуюча клітина: а) ядро, б) цитоплазма, в) мікроворсинки, 3-базальна клітина.
48
2010. – С.492-505.
3. Волков К.С. Ультраструктура основних компонентів органів систем організму (атлас). Тернопіль, 1999.
ЗАГАЛЬНИЙ ПОКРИВ. ШКІРА І ЇЇ ПОХІДНІ.
Актуальність теми: Безпосередній контакт із зовнішнім середовищем, надходження інформації до організму
відбувається за допомогою рецепторів шкіри. Вивчення розвитку, будови і функцій шкіри має важливе
значення при підготовці лікаря.
ЗНАТИ: Розвиток, будова і функції шкіри і її похідних.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах шкіру пальця, шкіру з волосом.
Для реалізації мети заняття необхідні базисні знання-уміння.
1.Анатомічна будова шкіри. 2. Характеристика епітеліальної тканини. 3. Пухка волокниста сполучна тканина. 4.
Гладка м'язова тканина. 5. Залози.
1. Шкіра та її похідні. Загальна морфо-функціональна характеристика. Джерела розвитку, шари, тканинний
склад, функції. Регенерація. 2. Структурно-функціональні типи і зони шкіри. 3. Епідерміс: шари, особливості
будови "товстої" та "тонкої" шкіри. Клітинний склад епідермісу. 4. Кератиноцити: джерела утворення,
механізми та прояви процесу кератинізації. 5. Клітини Лангерганса: походження, будова, функції, маркери.
Роль у регуляції процесів проліферації та диференціювання кератиноцитів. Епідермальна проліферуюча
одиниця. 6. Меланоцити епідермісу: джерело розвитку, структура, функції, маркери та механізми меланогенезу.
7. Дотикові епітеліоцити (клітини Меркеля): походження. будова, функції. 8. Дерма. Сосочковий та сітчастий
шари. Дермо-епідермальне з'єднання. Особливості кровопостачання та іннервації. Особливості будови дерми в
різних ділянках шкіри. 9. Залози шкіри. Сальні та потові залози: локалізація, будова кінцевих відділів,
клітинний склад, механізми секреції, регуляція секреторного циклу. 10. Волос (волосина). Розвиток, будова,
ріст, зміна волосся, цикл волосяного фолікулу: анаген, катаген, телоген – характеристика, регуляція. 11.
Стовбурові клітини епідермісу: локалізація стовбурових ніш, морфо-функціональна характеристика,
молекулярні маркери. Піло-себацеозна одиниця. 12. Нігті. Розвиток, будова, ріст.
Рис.1. Шкіра з волосом.
Позначення: А-епідерміс: 1-роговий шар, 2-базальний шар, 3-дерма: 4-сосочковий шар, 5-сітчастий шар, 6-
волос, 7-волосяна цибулина, 8-волосяний сосочок, 9-кіркова речовина волоса, 10-мозкова речовина волоса, 11-
кутикула волоса, 12-волосяна сумка, 13-волосяна лійка, 14-м'яз, що піднімає волос, 15-сальна залоза, 16-вивідна
протока сальної залози, 17-гермінативний шар ацинуса сальної залози, 18-зруйновані клітини сальної залози,
19-потова залоза, 20-кінцевий відділ, 21-вивідна протока потової залози.
Рис.2. Шкіра пальця.
Позначення: А-епідерміс: 1-базальний шар, 2-остистий шар, 3-зернистий шар, 4-блискучий шар, 5–роговий шар,
Б-дерма: 6-сосочковий шар, 7-сітчастий шар, 9-кровоносні судини. В-гіподерма: 10-адипоцити.
1. Епідермоцити базального і остистого шарів. Епідерміс шкіри (зб.5000), (рис. 70).
Позначення:1-базальний епідермоцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) кератинові філаменти, г) десмосомы, 2-
епідермоцит остистого шару: а) ядро, б) цитоплазма.
2. Епідермоцити остистого шару. Епідерміс шкіри (зб.7000), (рис. 71).
Позначення:1-епідермоцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) шипи, г) десмосоми, д) осміофільні гранули, е)
тонофібрили.
3. Сосочковий шар дерми шкіри (зб.12000), (рис. 72).
Позначення:1-фібробласт: а) ядро, б) цитоплазма, 2-міжклітинна речовина: а) волокна, б) аморфна речовина.
49
Сітчастий шар дерми шкіри (зб.4000), (рис. 73).
Позначення:1-пучки колагенових фібрил, 2-гемокапіляр. 3-фіброцит, 4-тучна клітина.
2010. – С.506-519.
С.84-87.
СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА. АРТЕРІЇ. СУДИНИ МІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО
КРОВОНОСНОГО РУСЛА
Актуальність теми: Діагностування і лікування захворювань серцево-судинної системи неможливе без знання
мікро- і ультрамікроскопічної будови артерій, судин мікрогеморусла. Нормальне функціонування організму,
всіх його систем, тісно пов'язане з будовою і функцією серцево-судинної системи.
ЗНАТИ: Розвиток, будова і функції капілярів, артеріол, артерій.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах капіляри, артеріоли, артерії.
1. Інтерпретуйте еволюцію кровоносних судин. 2. Інтерпретуйте рух рідини і крові в еластичних трубках. 3.
Будова кровоносної та лімфатичної систем людини.
1. Загальна характеристика. Джерела розвитку. Функціональне значення. 2. Кровоносні судини. Класифікація.
Загальний план будови: оболонки, тканинний склад. Залежність будови стінки судин від умов гемодинаміки. 3.
Ендотелій. Загальна характеристика. Структурні прояви та біомаркери функціональної активності ендотелію.
Вікові зміни ендотелію. Поняття про роль у регуляції трофіки, гемостазу, тонусу та регенерації судинної стінки.
4. Артерії. Загальний план будови. Класифікація. Структурні основи класифікації артерій (еластичні, м'язово-
еластичні, м'язові). 5. Артерії еластичного типу. Особливості будови оболонок, секреторний тип гладких
міоцитів, сучасні уявлення про роль у розвитку атеросклерозу. Трофіка стінки. Особливості регуляції та
функціонування. 6. Артерії мішаного типу. Локалізація. Гістофізіологія. 7. Артерії м’язового (резистивного)
типу. Будова, трофіка, іннервація. Механізми регуляції судинного тонусу та периферійного судинного опору.
Органні особливості артерій. 8. Гемомікроциркуляторне русло. Артеріоли, прекапілярні артеріоли, капіляри,
посткапілярні венули, венули. Артеріоло-венулярні анастомози. 9. Артеріоли: будова, функціональне значення.
Міоендотеліальні взаємодії. 10. Прекапіляри: будова, функціональне значення. Прекапілярні сфінктери. 11.
Капіляри. Класифікація, будова, функціональне значення. Особливості будови ендотелію. Гістофізіологія
транскапілярного обміну. Гістогематичні бар’єри. 12. Ангіогенез під час розвитку та постнатального
ремоделювання органів. Ендотеліальні попередники: джерела, молекулярна характеристика, роль у регенерації
та рості судин. Ключові регулятори ангіогенезу. Використання ендотеліальних клітин-попередниць у клітинній
терапії. 13. Посткапіляри: будова, функціональне значення. 14. Венули: (класифікація) види, будова,
функціональне значення. Механізми реабсорбції інтерстиційної рідини. Участь у запальному процесі.
Механізми взаємодії між ендотелієм і лейкоцитами. 15. Базальна мембрана. Перицити: будова, зв’язок з
ендотеліоцитами, роль у регенерації стінки судин і периваскулярної сполучної тканини. 16. Нейрогуморальні,
ендотелій-залежні та локальні механізми регуляції мікроциркуляції.
Рис.1. Артеріоли, гемокапіляри, венули.
Позначення: А - Артеріоли : 1-ядра поперечно розміщених гладких міоцитів, 2-ядра ендотеліоцитів. В - Венули:
3-ядра ендотеліоцитів, 4-зовнішня оболонка, 5-клітини крові. С - Гемокапілляри: 6-ядра ендотеліоцитів, 7-
еритроцити, 8-ядра клітин сполучної тканини.
Рис.2. Артерії м'язового типу.
50
Позначення: А-внутрішня оболонка: 1-ядра ендотеліоцитів, 2-ендотеліальний шар, 3-внутрішня еластична
мембрана, Б - середня оболонка : 4-гладкі міоцити, 5-еластичні волокна, 6-зовнішня еластична мембрана, В -
зовнішня оболонка : 7-волокниста сполучна тканина.
Рис.3. Стінка аорти.
Забарвлення: орсеїн.
Позначення: 1-внутрішня оболонка, 2-зовнішня оболонка, 3-середня оболонка, 4-вікончасті мембрани, 5-судини
судин.
1. Артеріола (зб.6000), (рис. 33).
Позначення:1-ендотеліоцит, 2-базальна мембрана, 3-гладка м'язова клітина, 4-адвентиція, 5-просвіт судини.
2. Гемокапілляр соматичного типу. Кора великих півкуль (зб.5000), (рис. 34).
Позначення:1-ендотелій, 2-базальна мембрана, 3-перицит, 4-протоплазматичний астроцит, 5-просвіт капіляра.
3. Гемокапіляр вісцерального типу. Щитоподібна залоза (зб.25000), (рис. 35).
Позначення:1-ендотеліоцит: а)ядерна зона, б)зона органел, в)фенестри в периферійній зоні, 2-базальна
мембрана, 3-просвіт капіляра, 4-тироцит.
4. Лімфатичний капіляр. Власна пластинка слизистої оболонки тонкої кишки (зб.3000), (рис. 36).
Позначення:1-ендотеліоцит, 2-просвіт капіляра, 3-Пухка волокниста сполучна тканина.
2010. – С.506-519.
С.84-87.
СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА. ВЕНИ. ЛІМФАТИЧНІ СУДИНИ. СЕРЦЕ.
Актуальність теми: Знання будови і функцій серця, кровоносних і лімфатичних судин є необхідною умовою
успішного засвоєння анатомії, фізіології серцево-судинної системи.
ЗНАТИ: Розвиток і будова вен і серця. Закономірності будови лімфатичної системи.
УМІТИ: Визначити в мікропрепаратах вену, стінку і провідну систему серця.
1.Інтерпретувати будову гладкої м'язової тканини. 2. Зародкові листи, похідні ектодерми і мезенхіми. 3.
Еволюція серця у різних представників хордових тварин. 4. Інтерпретувати будову поперечно-посмугованої
скелетної мускулатури. 5. Анатомічна будова серця, вен. лімфатичного русла.
1. Вени, особливості будови відповідно до гемодинамічних умов. Класифікація вен. Будова венозних клапанів.
Органні та вікові особливості гістофізіології вен. 2. Серце. Ембріогенез. Серце новонародженого. Перебудова,
розвиток і вікові зміни серця після народження. 3. Загальна будова стінки серця. Ендокард, міокард, епікард. 4.
Скоротливий апарат серця. Міокард: особливості будови та функції. Фіброзний скелет серця. 5. Серцева
м’язова тканина: серцеві волокна, кардіоміоцити, характеристики скорочення. Роль і молекулярна організація
нексусів. Можливості регенерації посмугованої серцевої м'язової тканини. 6. Провідна система серця:
особливості будови та функціонування збуджувальних та провідних кардіоміоцитів. 7. Ендокард. Клапани
серця. 8. Секреторні кардіоміоцити: локалізація, будова і функції. Передсердний натрійуретичний пептид –
роль у регуляції об’єму циркулюючої крові та судинного тонусу. 9. Іннерваційний апарат серця. Інтрамуральні
ганглії. Симпатична та парасимпатична іннервація структур серця. 10. Епікард та перикард: будова і функції.
11. Лімфатичні судини. Класифікація лімфатичних судин різних типів. 12. Лімфатичні капіляри: особливості
будови, механізми утворення і склад лімфи. 13. Внутрішньоорганні та позаорганні лімфатичні судини:
особливості будови. Лімфангіон: структурна організація, регуляція току лімфи.
Рис.1. Вени середнього калібру.
51
Позначення: А-внутрішня оболонка, 1-ендотелій, 2-підендотеліальний шар, 3-еластична сітка, Б-середня
оболонка, 4-м'язові клітини, 5-прошарки сполучної тканини, В-зовнішня оболонка, 6-сполучнотканинні
елементи, 7-судини судин.
Рис.2. Стінка серця.
Позначення: А-ендокард, 1-ендотелій, 2-підендотеліальний шар, 3-еластична сітка, 4-зовнішній
сполучнотканинний шар, Б-міокард, 5-анастомози між кардіоміоцитами, 6-ядра кардіоміоцитів, 7-міофібрили,
8-поперечна посмугованість, 9-вставні диски,10-прошарки сполучної тканини, В-епікард, 11-сполучна тканина,
12-мезотелій.
Рис.3. Схема провідної системи серця.
1. Фрагмент кардіоміоцита (поздовжній зріз) (зб.21000), (рис. 29).
1-ядро, 2-міофібрила: а) саркомер, 3-мітохондрія, 4-канальці ендоплазматичної сітки.
2. Фрагмент кардіоміоцита (поперечний зріз) (зб.35000) (рис. 30).
Позначення:А - Електронна мікрофотографія: 1-ядро, 2-міофіламенти, 3-мітохондрія. Б - Схематичне
зображення: 1-міозиновий міофіламент, 2-актиновий міофіламент.
3. З'єднання кардіоміоцитів (зб.35000), (рис. 31).
Позначення:1-вставний диск (система десмосом і нексусів), 2-саркоплазма: а) міофібрила, б) мітохондрія.
4. Передсердний міоцит (зб.27000), (рис. 32).
Позначення:1-ядро, 2-саркоплазма, 3-міофібрила, 4-секреторні гранули.
2010. – С.243-251.
С.40-43.
ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ КРОВОТВОРЕННЯ. ЧЕРВОНИЙ КІСТКОВИЙ МОЗОК. ТИМУС.
Актуальність теми: Вивчення мікро- і ультрамікроскопічної будови червоного кісткового мозку і тимуса
дозволяє встановити, які морфологічні механізми лежать в основі реституції крові, оскільки в дорослому
організмі щодня гине велика кількість формених елементів, одночасно кількість клітин крові в периферичному
руслі зберігається досить стабільністю. Це пов'язано з тим, що клітини, які загинули, замінюються новими, які
утворюються в органах кровотворення.
ЗНАТИ: Розвиток і будову червоного кісткового мозку і тимуса. Мієлоїдне та лімфоїдне кровотворення.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах червоний кістковий мозок і тимус.
1.Інтерпретувати будову і функцію крові (формені елементи і плазма) .2. Зародкові листки, похідні мезенхіми.
3. Будова різних видів сполучних тканин. 4. Будова ретикулярної тканини. 5. Сучасна схема кровотворення.
1. Загальна морфофункціональна характеристика і класифікація органів кровотворення та імуногенезу. 2. Етапи
становлення кровотворення в онтогенезі. 3. Червоний кістковий мозок. Локалізація, будова та функції, строма
та паренхіма, тканинний склад, цитоархітектоніка, васкуляризація. 4. Цитологічна характеристика клітин
червоного кісткового мозку на різних стадіях дозрівання. Характеристика, роль і значення стовбурових
кровотворних клітин. 5. Лімфопоез. Антиген-незалежна та антиген-залежнапроліферація та диференціювання
Т- та В-лімфоцитів. 6. Жовтий кістковий мозок. Вікові зміни. 7. Тимус (загруднинна залоза) як центральний
орган Т-лімфцитопоезу. Локалізація, будова, тканинний склад, функції. 8. Часточка тимусу: будова,
функціональні зони. Епітеліоретикулоцити: типи, будова, маркери функціональне значення. 9. Лімфоцитопоез у
тимусі. Позитивна і негативна селекція лімфоцитів. Тільця тимуса (Гассаля). 10. Вікова та акцидентальна
інволюція.
52
Рис.1. Червоний кістковий мозок. Мазок.
Позначення: 1-еритроцити, 2-лейкоцити, 3-мегакаріоцити, 4-клітини мієлоїдного ряду на різних стадіях
дозрівання, 5-жирові клітини.
Мал. 2. Тимус.
Позначення: 1-часточка тимуса: 2-кіркова речовина: а) лімфоцити, б) капіляри, 3-мозкова речовина: в) зірчасті
клітини, г) тільця тимуса (тільця Гассаля).
1. Еритропоетичний острівець (зб.4000) (рис. 37).
Позначення:1-ретикулярна клітина, 2-базофільний еритробласт, 3-оксифільний нормобласт, 4-ретикулоцит, 5-
еритроцит.
2. Гранулоцитопоетичний острівець (зб.6000), (рис. 38).
Позначення:1-ретикулярна клітина, 2-мієлобласт оксифільний, 3-метамієлоцит нейтрофільний, 4-метамієлоцит
оксифільний, 5-сегментоядерний нейтрофіл.
3. Промегакаріоцит серед гемопоетичних клітин червоного кісткового мозку (зб.4000), (рис. 39).
Позначення:1-промегакаріоцит: а) ядро, б) цитоплазма.
4. Кровоносний капіляр. Червоний кістковий мозок (зб.4000), (рис. 40).
Позначення:1-просвіт капіляра: а) зрілі клітини крові, 2-ендотелій: а) пора, 3-екстраваскуляро розташовані
клітини крові: а) ретикулоцит, б) сегментоядерний нейтрофіл, в) мієлобласт.
5. Кіркова речовина часточки тимуса (зб.7000), (рис. 41).
Позначення:1-епітеліоретикулярна клітина: а) ядро, б) цитоплазма, в) відросток, 2-лімфоцит.
2010. – С.252-259.
С.48-53.
ПЕРИФЕРІЙНІ ОРГАНИ КРОВОТВОРЕННЯ. СЕЛЕЗІНКА. ЛІМФАТИЧНІ ВУЗЛИ. МИГДАЛИКИ.
ІМУННА СИСТЕМА ТА КЛІТИННІ ВЗАЄМОДІЇ В ІМУННИХ РЕАКЦІЯХ
Актуальність теми: Селезінка є важливим органом периферійного лімфоцитотворення. Поряд з цим, вона
відіграє важливу роль як орган, де відбувається контакт імунокомпетентних клітин з антигенами. Одночасно з
вказаними функціями селезінка є “кладовищем “еритроцитів. Вивчення мікро- та ультрамікроскопічної будови
органів лімфоїдного кровотворення (лімфатичні вузли, мигдалики) має важливе значення для розуміння
складних процесів лімфопоезу і захворювань органів лімфатичної системи в клініці. Вивчення імунної системи
та клітинних взаємодій в процесі імунних реакцій має важливе значення в професійній підготовці лікаря.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функцію селезінки. Розвиток, будову і функції лімфатичних вузлів та мигдаликів.
Етапи лімфоїдного кровотворення. Розвиток, будову і функції імунокомпетентних клітин та їх участь в імунних
реакціях. Механізми інтеграції елементів в імунній системі.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах селезінку. Визначати в мікропрепаратах лімфатичний вузол та мигдалик.
Ідентифікувати в гістологічному мікропрепараті накопичення фарби в макрофагах, лімфоцити в мазках крові і
на зрізах пухкої сполучної тканини. діагностувати електронні мікрофотографії.
Для реалізації мети навчання необхідні базисні знання-вміння:
1. Інтерпретувати будову і функцію крові (гемоцити і плазма) 2. Зародкові листки, похідні мезенхіми. 3. Будова
пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини). 4. Будова ретикулярної тканини. 5. Анатомічна будова
селезінки та її кровопостачання. 6. Види та механізми імунної відповіді. Гуморальний імунітет і клітинний
імунітет. Основні положення.
1. Селезінка: локалізація, будова та функції. Строма селезінки: тканинний склад, роль у функціонуванні. 2.
Судинна система і особливості кровопостачання селезінки. Особливості будови синусоїдних капілярів
53
селезінки. 3. Паренхіма селезінки: тканинний та структурний склад, біла та червона пульпа. 4. Біла пульпа:
зони, клітинний склад, функціональне значення. 5. Червона пульпа: компоненти, структурний склад,
функціональне значення. 6. Лімфатичні вузли: локалізація, будова і функції. Функціональні зони лімфатичних
вузлів. 7. Кіркова речовина: зони, клітинний склад, функціональне значення. 8. Тимус-залежна
(паракортикальна) зона. 9. Мозкова речовина: структурні компоненти, клітинний склад мозкових тяжів. 10.
Система лімфатичних синусів. Гістофізіологія лімфатичних вузлів. 11. Лімфоїдна тканина слизових оболонок
та шкіри. 12. Система імунного захисту. Неспецифічний та специфічний імунітет. 13. Антиген-презентуючі
клітини: структура, маркери, функціональне значення. 14. Види лімфоцитів. Кластери диференціювання (CD).
Класифікація Т-лімфоцитів: Т-цитотоксичні, Т-гелпери, Т-регуляторні клітини, етапи утворення, маркери,
функціональне значення. 15. В-лімфоцити: класифікація, маркери, функціональне значення. Плазматичні
клітини. Їх роль у продукуванні імуноглобулінів. 16. Натуральні кілери (Nk-клітини). 17. Клітинні основи
імунних реакцій. Етапи імунної реакції. 18. Міжклітинні кооперації та регулятори імунних реакції.
Морфологічні прояви реалізації імунних реакцій в периферійних органах імуногенезу та крові.
Бласттрансформація.
ОБСЯГ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ НА ЗАНЯТТІ:
Вивчіть, намалюйте в альбомі і опишіть мікропрепарати і схему:
Рис. 1. Селезінка.
Позначення:1-мезотелій, 2-сполучнотканинна капсула, 3-трабекули, 4-трабекулярна артерія, 5-трабекулярна
вена, 6-червона пульпа, 7-лімфатичні вузлики (біла пульпа), 8-лімфатична піхва, 9-артерія лімфатичного
вузлика (центральна артерія), 10-центр розмноження лімфатичного вузлика (світлий центр).
Рис. 2. Схема кровообігу в селезінці.
Рис. 3. Лімфатичний вузол.
Позначення: 1-капсула, 2-жирові клітини, 3-дрібні кровоносні судини, 4-приносні лімфатичні судини (не
завжди визначаються), 5-трабекула, 6-лімфоїдні фолікули (вузлики), 7-реактивний центр, 8-мозкові тяжі, 9-
паракортикальна зона, 10-крайовий синус, 11-кірковий синус, 12-мозковий синус, 13-ворітний синус.
Рис.4. Піднебінний мигдалик.
Позначення: 1-крипта, 2-багатошаровий плоский незроговілий епітелій, 3-інфільтрований лімфоцитами
епітелій, 4-лімфатичні фолікули (вузлики), 5-світлі центри, 6- пухка волокниста сполучна тканина власної
пластинки слизової оболонки.
Рис. 5. Накопичення фарби в макрофагах підшкірної клітковини.
Забарвлення: трипановий синій-галуновий кармін.
Позначення: 1- макрофаги, 2- фібробласти, 3- сегментоядерні гранулоцити, 4- лімфоцити, 5- кровоносні судини.
Лімфатичний фолікул. Кіркова речовина лімфатичного вузла (зб.5000), (рис. 42).
Позначення:1-дендритна клітина (макрофаг), 2-В-лімфоцит.
2010. – С.259-272.
С.52-53.
ЕНДОКРИННА СИСТЕМА. ЩИТОПОДІБНА І ПРИЩИТОПОДІБНІ ЗАЛОЗИ.
Актуальність теми: Регуляція функцій в організмі здійснюється не лише діяльністю нервової системи, але і
впливами гуморальних збуджень або пригнічуючих факторів. Вивчення мікро- та ультрамікроскопічної будови
щитовидної та прищитовидних залоз має важливе значення для розуміння їх анатомії, фізіології та функції,
особливо при виясненні значення і регуляції обміну кальцію в організмі.
54
ЗНАТИ: Розвиток і будову щитоподібної і прищитоподібних залоз.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах щитоподібну та прищитоподібну залозу.
1. Анатомія щитоподібної та прищитоподібних залоз. 2. Зябровий апарат та його похідні. 3. Будова
епітеліальної залозистої тканини. 4. Класифікація залоз зовнішньої секреції. 5. Секреторний цикл гландулоцита.
6.Типи секреції.
1. Загальна характеристика. Поняття про хімічну природу гормонів та їх значення для організму. Клітини-
мішені. Рецептори гормонів: види (мембранні, ядерні), механізм дії, біологічні ефекти гормонів. 2.
Класифікація структур ендокринної системи. Ієрархічна організація та принцип зворотного зв'язку. 3.
Щитоподібна залоза. Розвиток. загальний план будови, тканинний склад. 4. Фолікули: будова, клітинний склад.
5. Тироцити Т: будова, секреторний цикл, його регуляція, гормони, їх мішені та біологічні ефекти. Перебудова
фолікулів у зв'язку з різною функціональною активністю. 6. Тироцити С: джерела розвитку, локалізація, будова,
регуляція, гормони, їх мішені та біологічні ефекти. Клітини Гюртля-Ашкеназі (онкоцити). 7. Прищитоподібні
залози. Розвиток, будова та клітинний склад. 8. Принципи регуляції обміну кальцію: гормони щитовидної та
прищитовидної залоз. Клітини-мішені гормонів у кістковій тканині, нирках, шлунково-кишковому тракті.
Структурно-функціональні зміни кісток за умов зміни балансу гормонів.
Рис. 1. Щитоподібна залоза.
Позначення: А-сполучнотканинна капсула, Б-строма залози (прошарки пухкої сполучної тканини), В-паренхіма
залози,1-фолікул з низькими епітеліоцитами, 2-вакуолізований колоїд, 3-фолікул з високими епітеліоцитами, 4-
гемокапілярна сітка навколо фолікула, 5-міжфолікулярні острівці.
Рис.2. Прищитоподібні залози.
Позначення: 1-сполучнотканинна капсула, 2-епітеліальні трабекули (головні та ацидофільні паратироцити), 3-
кровоносні судини.
1. Фрагмент фолікула щитоподібної залози (помірна активність) (зб.15000), (рис. 23).
Позначення:1-тироцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) мікроворсинки, 2-колоїд, 3-базальна мембрана, 4-просвіт
гемокапіляра.
2. Фрагмент фолікула щитоподібної залози (гіпофункція) (зб.13000), (рис. 24).
Позначення:1-тироцит, 2-колоїд, 3-базальна мембрана, 4-ендотеліоцит, 5-еритроцити в просвіті гемокапіляра.
3. Фрагмент фолікула щитоподібної залози (гіперфункція) (зб.19000), (рис. 25).
Позначення:1-тироцит: а)ядро, б)цитоплазма, в)мікроворсинки, 2-колоїд.
4. Парафолікулярний ендокриноцит (кальцитоніноцит) (зб.23000), (рис. 26).
Позначення:1-кальцитонітоцити: а) ядро, б) цитоплазма, в) секреторні гранули, г) мітохондрія, 2-просвіт
гемокапіляра: а) базальна мембрана, б) цитоплазма ендотеліоцита.
2010. – С.283-289.
С.32-35.
ЕПІФІЗ. НАДНИРКОВІ ЗАЛОЗИ.
Актуальність теми: Гормони або біологічно активні речовини є посередниками при регуляції функцій органів
і систем організму. При дії надсильних факторів зовнішнього середовища, які можуть складати загрозу для
життя, велике значення відіграють гормони надниркових залоз, які мобілізують захисні сили організму.
Вивчення мікро- та ультрамікроскопічної будови епіфіза та наднирників має важливе значення для розуміння
процесів регуляції росту, статевого дозрівання і стресових станів організму.
55
ЗНАТИ: Розвиток і будову епіфіза та надниркові залози.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах епіфіз та надниркові залози. Ідентифікувати електронні мікрофотографії.
1. Анатомія епіфіза та наднирників. 2. Дані про еволюцію наднирників. 3. Топографія наднирників та епіфізу в
організмі.
1. Епіфіз: розвиток, будова, клітинний склад, зв'язок з іншими відділами нервової системи. 2. Пінеалоцити:
будова, гормони, їх мішені та біологічні ефекти. Вікові зміни. 3. Надниркові залози: локалізація, загальний план
будови, функції. 4. Кіркова речовина надниркової залози. Розвиток: ембріогенез, фетальна та дефінітивна кора.
Морфо-функціональна характеристика: зони, будова, види ендокриноцитів, регуляція їх секреторної активності.
5. Гормони кіркової речовини надниркової залози: регуляція секреторної активності ендокриноцитів різних зон,
їх мішені і біологічні ефекти. 6. Мозкова речовина надниркової залози: будова, клітинний склад, гормони, їх
дія. 7. Особливості кровопостачання та іннервації надниркових залоз. Структурні та функціональні зв’язки між
кірковою і мозковою речовиною. 8. Симпато-адреналова система: склад, принципи функціонування, біологічне
значення.
Рис. 1. Надниркова залоза.
Забарвлення: гематоксилін-еозин або залізний гематоксилін за Гейденгайном.
Позначення: А-сполучнотканинна капсула, Б-кіркова речовина, В-мозкова речовина, 1-кровоносні судини, 2-
нервові стовбурці, 3-нервові ганглії, 4-клубочкова зона, 5-пучкова зона, 6-сітчаста зона, 7-тяжі і острівці
хромафінних клітин, 8-синусоїдні гемокапіляри.
Рис.2. Епіфіз.
Позначення: 1- сполучнотканинна капсула, 2- міжчасточкові перегородки, 3- тяжі клітин - пінеалоцити, 4-
мозковий пісок (конкреції).
1. Адренокортикоцит пучкової зони кори надниркової залози (зб.35000), (рис. 27).
Позначення:1-ядро, 2-ліпосома, 3-мітохондрія, 4-агранулярная ендоплазматична сітка.
2. Хромаффінні клітини мозкової речовини надниркової залози (зб.4000), (рис. 28).
Позначення:1-епінефроцит: а) секреторные гранули, 2-просвіт гемокапіляра.
2010. – С.282-283, С.289-296.
С.36-39.
ГІПОТАЛАМО-ГИПОФІЗАРНА СИСТЕМА. ГІПОТАЛАМУС.
Актуальність теми: Центральні органи ендокринної системи - гіпоталамус, гіпофіз і епіфіз тісно пов’язані з
органами центральної нервової системи і координують діяльність усіх інших ланок ендокринної системи.
Вивчення розвитку, мікро- та ультрамікроскопічної будови і функції гіпоталамуса має важливе значення для
розуміння ролі гіпоталамо-гіпофізарної нейросекреторної системи для контролю діяльності залоз внутрішньої
секреції, для розуміння етіології та патогенезу захворювань, які пов’язані з патологією органів ендокринної
системи, які часто зустрічаються в клініці ендокринології.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функцію гіпоталамуса.
УМІТИ: Визначати на таблицях нейросекреторні ядра гіпоталамуса. Ідентифікувати електронні
56
1. Анатомія гіпоталамуса. 2. Мозкові пухирі і закладка гіпоталамуса і нейрогіпофіза. 3. Формування даху
глотки. 4. Види секреторної діяльності клітин.
1. Центральна ланка ендокринної системи. Джерела розвитку. загальна характеристика. 2. Нейроендокринна
система регуляції функцій організму. 3. Гіпоталамус: відділи, ядра, структурно-функціональні зв’язки з іншими
відділами нервової системи. Нейросекреторні клітини: будова, гормони, їх мішені, маркери, цитофізіологія.
Аксовазальні синапси. 4. Трансгіпофізарна та парагіпофізарна регуляція.
Вивчіть, намалюйте в альбомі і опишіть схему:
Рис.1. Гіпоталамус. Схема розташування нейросекреторних ядер гіпоталамуса і зв’язок з гіпофізом.
Позначення:
І-перехрест зорових нервів, ІІ-супраоптичне ядро гіпоталамуса, ІІІ-паравентрикулярне ядро гіпоталамуса, ІV-
аркуатне ядро гіпоталамуса, V-вентромедіальне ядро гіпоталамуса, VI-дорзомедіальне ядро гіпоталамуса, VII-
мамілярні ядра гіпоталамуса.
Частини гіпофіза: VIII-ніжка гіпофіза, ІХ-передня частка гіпофіза, Х-проміжна частка гіпофіза, ХІ-задня частка
гіпофіза.
Кровопостачання гіпофіза: 1-верхня гіпофізарна артерія, 2-первинна гемокапілярна сітка, 3-аксовазальні
контакти, 4-портальні вени, 5-вторинна гемокапілярна сітка, 6-виносні вени гіпофіза, 7-гемокапілярна сітка
гіпофіза, 8-нижня гіпофізарна артерія, 9-гемокапілярна сітка нейрогіпофіза, 10-нейросекреторні клітини.
1. Велика нейросекреторна клітина. Гіпоталамус (зб.7000), (рис. 16).
1-нейросенсорная клітина: а) ядро, б) нейроплазма, в) нейросекреторні гранули, г) відросток, 2-гемокапіляр, 4-
нейропіль.
2. Мала нейросекреторна клітина. Аркуатне ядро гіпоталамуса (зб.7000), (рис. 17).
1-нейросекреторна клітина: а) ядро, б) нейроплазма, в) нейросекреторні гранули, 2-нейропіль.
2010. – С.273-277.
С.24-25.
ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНА СИСТЕМА. ГІПОФІЗ.
Актуальність теми: Регуляція функцій в організмі здійснюється не лише діяльністю нервової системи, але і
ендокринною системою, впливами гуморальних факторів. Вивчення розвитку, мікро- та ультрамікроскопічної
будови і функції гіпофіза має важливе значення для розуміння ролі гіпофіза в контролі діяльності залоз
внутрішньої секреції, для розуміння етіології та патогенезу захворювань, які пов’язані з патологією органів
ендокринної системи.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функцію гіпофіза.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах передню, проміжну і задню частки гіпофіза. Ідентифікувати електронні
1. Анатомія гіпофіза. 2. Мозкові пухирі і закладка гіпоталамуса і нейрогіпофіза. 3. Зябровий апарат і
формування даху глотки. 4. Класифікація нейроцитів. 5. Види секреторної діяльності клітин.
1. Гіпофіз – загальний план будови, функція. Ембріональний розвиток адено- та нейрогіпофіза. 2. Аденогіпофіз:
частки, тканинний і клітинний склад, принципи регуляції, зв'язок з гіпоталамусом. Ендокриноцити дистальної
частки аденогіпофіза: види, будова, гормони, їх мішені, біологічні ефекти. 3. Проміжна частка аденогіпофізу:
особливості будови, функціональне значення. 4. Туберальна частка гіпофізу: особливості будови,
функціональне значення. 5. Нейрогіпофіз: будова, зв'язок з гіпоталамусом, функціональне значення. Аксо-
вазальні синапси, тільця Херінга. 6. Гіпоталамо-аденогіпофізарна судинна система, її роль в транспорті
гормонів.
57
Рис. 1. Гіпофіз.
Позначення: А-передня частка гіпофіза: 1-хромофобні ендокриноцити, 2-ацидофільні ендокриноцити, 3-
базофільні ендокриноцити, 4-гемокапіляри, Б-проміжна частка гіпофіза: 5-епітеліальні тяжі, 6-псевдофолікули
з колоїдом, В-задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз): 7-гліальні клітини (пітуїцити), 8-порожнина лійки.
1. Фрагмент передньої частки аденогіпофіза (зб.5000), (рис. 18).
Позначення:1-соматотропоцит, 2-тиротропоцит, 3-хромофобний аденоцит, 4-зірчаста клітина, 5-гемокапіляр: а)
ендотеліоцит, б) базальна мембрана, в) еритроцити в просвіті капіляра.
2. Соматотропоцити. Передня частка аденогіпофіза (зб.10000), (рис. 19).
Позначення:1-соматотропоцит: а) ядро, б) гранулярна ендоплазматична сітка, в) гранули гормону, 2-зірчасті
клітини: а) ядро, б) цитоплазма, в) відросток.
3. Тиротропоцит. Передня частка аденогіпофіза (зб.12000), (рис. 20).
Позначення:1-тиротропоцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) гранулы гормону, 2-соматотропоцит, 3-хромофобний
аденоцит, 4-гемокапіляр: а) ендотеліоцит, б) базальна мембрана.
4. Кортикотропоцит. Передня частка аденогіпофіза (зб.12000), (рис. 21).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-секреторні гранули.
6. Нейрогіпофіз. Задня частка гіпофіза (зб.7000), (рис. 22).
Позначення:1-термінальне закінчення аксона нейросекреторної клітини (аксовазальний синапс), 2-гранули
нейрогормона в аксоплазмі, 3-гемокапіляр: а) ендотеліоцит, б) базальна мембрана.
2010. – С.277-283.
С.26-29.
КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ ЗМІСТОВОГО МОДУЛЯ 3
"ГІСТОЛОГІЯ ТА ЕМБРІОЛОГІЯ РЕГУЛЯТОРНИХ І СЕНСОРНИХ СИСТЕМ".
ЗНАТИ: Розвиток, особливості будови і гістофізіологию органів чуття, нервової, серцево-судинної,
ендокринної систем, органів кровотворення, шкіри і її похідних.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах та електронних мікрофотографіях окремі органи чуття, кровотворення та
імунного захисту, нервової, серцево-судинної, ендокринної систем, шкіри і її похідних.
описувати мікропрепарати і електронні мікрофотографії з розділу "Гістологія та ембріологія регуляторних і
сенсорних систем ".
хвилин). Діагностика гістологічних препаратів передбачає визначення органів і опис характерних особливостей
їх будови. Еталони описів приведені у практикумах. Діагностика електронних мікрофотографій передбачає
визначення органу (тканини, клітини), їх структурних елементів, позначених на малюнках цифрами (див.
атлас), опис будови і функції. Результати підсумкового контролю оформляються у вигляді протоколу в
Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2015. – 72 с".
1. Спинний мозок. 4. Кора великих півкуль.
2. Спинномозковий вузол. 5. Кора мозочка.
3. Поперечний зріз нерва.
58
6. Екстрамуральний вузол автономної нервової 16. Вена середнього калібру.
системи. 17. Стінка серця.
7. Інтрамуральне нервове сплетення (Ауербаха) тонкої 18. Червоний кістковий мозок.
кишки кішки. 19. Тимус.
8. Рогівка. 20. Селезінка.
9. Сітківка. 21. Лімфатичний вузол.
10. Спіральний орган. 22. Піднебінний мигдалик.
11. Шкіра пальця. 23. Щитоподібна залоза.
12. Шкіра з волоссям. 24. Прищитоподібна залоза.
13. Аорта. 25. Надниркова залоза.
14. Артерія м'язового типу. 26. Епіфіз.
15. Артеріоли, гемокапіляри, венули. 27. Гіпофіз.
1. Структурні компоненти спинномозкового вузла. 24. Фрагмент фолікула щитовидної залози
2. Мантійні гліоцити навколо тіла псевдо (гіперфункція).
уніполярного нейроцита. 25. Парафолікулярний ендокриноцит
3. Сіра речовина спинного мозку. (кальцитонітоцит).
4. Епендимна вистелка спинномозкового каналу. 26. Адренокортикотропоцит пучкової зони кори
5. Зірчастий нейроцит внутрішнього зернистого шару наднирника.
кори великих півкуль. 27. Хромафінні клітини мозкової речовини
6. Фрагмент пірамідного нейрона гангліонарного наднирника.
шару кори великих півкуль. 28. Фрагмент кардіоміоцита (повздовжній переріз).
7. Протоплазматичний астроцит. Кора великих 29. Фрагмент кардіоміоцита (поперечний переріз).
півкуль головного мозку. 30. З`єднання кардіоміоцитів.
8. Олігодендроцит – сателіт нейроцита. Кора великих 31. Передсердний міоцит.
півкуль головного мозку. 32. Артеріола.
9. Грушеподібний нейроцит. Гангліонарний шар кори 33. Гемокапіляр соматичного типу. Кора великого
мозочка. мозку.
10. Зірчаста клітина. Молекулярний шар кори 34. Гемокапіляр вісцерального типу. Щитовидна
мозочка. залоза.
11. Зернистий шар кори мозочка. 35. Лімфатичний капіляр. Власна пластинка слизової
12. Нервова клітина Догеля І типу. оболонки тонкої кишки.
13. Мієлінові нервові волокна. Нервовий стовбур. 36. Еритроцитопоетичний острівець.
14. Будова паличкової та колбочкової нейросенсорних 37. Грануллоцитопоетичний острівець.
клітин (схема). 38. Промегакаріоцит серед гемопоетичних клітин
15. Велика нейросекреторна клітина гіпоталамуса. червоного кісткового мозку.
16. Мала нейросекреторна клітина. Аркуатне ядро 39. Кровоносний капіляр. Червоний кістковий мозок.
гіпоталамуса. 40. Кіркова речовина часточки тимуса.
17. Фрагмент передньої частки аденогіпофіза. 41. Лімфатичний фолікул. Кіркова речовина
18. Соматотропоцити. Передня частка аденогіпофіза. лімфатичного вузла.
19. Тиротропоцит. Передня частка аденогіпофіза. 42. Епідерміс базального та остистого шарів.
20. Кортикотропоцит. Передня частка аденогіпофіза. Епідерміс шкіри.
21. Нейрогіпофіз. Задня частка гіпофіза. 43. Епідермоцити остистого шару. Епідерміс шкіри.
22. Фрагмент фолікула щитовидної залози (помірна 44. Сосочковий шар дерми шкіри.
активність). 45. Сітчастий шар дерми шкіри.
23. Фрагмент фолікула щитовидної залози
(гіпофункція).
2010. – 582 с.
Чайковського Ю.Б. - Київ, ВСВ «Медицина», 2013.- 471 с.
59
ОРГАНИ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ. ГУБА, ЩОКА, ЯЗИК, ПІДНЕБІННЯ, ЯСНА. ОРГАН СМАКУ.
Актуальність теми: Порожнина рота поділяється на присінок і власне порожнину рота. Присінок порожнини
рота розташовується між губами, щоками ззовні, зубами і яснами зсередини. Власне порожнина рота займає
простір від зубів до входу в глотку. Дах порожнини рота утворює тверде і м’яке піднебіння. Дно порожнини
рота зайняте язиком. Знання особливостей гістологічної будови порожнини рота має важливе значення для
розуміння причин захворювань, вроджених дефектів розвитку цієї ділянки.
ЗНАТИ: Розвиток і будову губи, щоки, ясен, язика, твердого і м’якого піднебіння.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах сосочки, м’язи і залози язика.
1. Зародкові листки та їх похідні. 2. Класифікація епітеліальної тканини. 3. Особливості будови багатошарових
зроговілих та незроговілих епітеліальних тканин. 4. Будова і функція непосмугованих та посмугованих
м’язових тканин. Міофібрили.
1. Загальна морфофункціональна характеристика травної системи. Джерела розвитку. Розподіл на відділи за
розвитком, будовою та функціями. 2. Загальний план будови стінки травного каналу. Оболонки: тканинний
склад, функціональне значення. Слизова оболонка – пластинки (шари), тканини, рельєф. Залози травного
каналу, їх локалізація, будова та функції. Лімфоїдний апарат. 3. М'язова оболонка: загальний план будови,
функція. 4. Зовнішня (адвентиційна, серозна) оболонка: загальний план будови, функція. 5. Іннервація та
васкуляризація травної трубки. Поняття про шлунково-кишково-підшлункову ендокринну систему, її значення
для організму. 6. Ротова порожнина. Джерела та хід розвитку ротової порожнини і лиця. 7. Слизова оболонка.
Особливості будови слизової оболонки ротової порожнини. Функціональні типи слизової оболонки ротової
порожнини. Вистеляючий, жувальний, спеціалізований типи слизової оболонки: локалізація, особливості
будови і функції. 8. Губи, щоки, ясна, тверде і м'яке піднебіння: частини, особливості будови слизової оболонки
та підслизової основи. 9. Язик. Джерела розвитку. Загальний план будови. Дорзальна і вентральна поверхні.
Сосочки язика: локалізація, будова, функціональне значення. Особливості іннервації язика. 10. Орган смаку.
Топографія, будова, функція.
Рис. 1. Ниткоподібні та грибоподібні сосочки язика.
Позначення: 1-багатошаровий плоский незроговілий епітелій, 2-власна пластинка слизової оболонки, 3-м’язи
язика, 4-ниткоподібні сосочки: 5-багатошаровий плоский зроговілий епітелій, 6-власна пластинка слизової
оболонки, 7-грибоподібні сосочки: 8-власна пластинка слизової оболонки, 9-вторинні сосочки, 10-слинні
залози, 11-кровоносні судини.
Рис.2. Листоподібні сосочки язика.
Позначення: 1- листоподібний сосочок, 2- епітелій слизової оболонки, 3- смакові цибулини на бічній поверхні
сосочка, 4- lamina propria слизової оболонки.
Рис.3. Жолобуватий сосочок язика.
Забарвлення: гематоксилін і еозин або пікрофуксин.
Позначення: 1-жолобуватий сосочок, 2-епітелій на сосочку, 3-вторинні сосочки, 4-жолобок, 5-валик, 6-слинні
залози, 7- кровоносні судини.
2010. – С.299-308.
60
БУДОВА І РОЗВИТОК ЗУБІВ.
Актуальність теми: У всіх хребетних зуби виконують функцію утримання, подрібнення їжі, беруть участь у
формуванні травної грудки і наступного просування її в травному каналі. Вади розвитку зубів, їх захворювання
призводять до порушення процесів травлення в наступних відділах травного каналу. Вивчення розвитку і
будови зубів має важливе значення для розуміння їх значення і ролі при патології в клініці.
ЗНАТИ: Тканинні джерела розвитку зубів, будову зубів.
УМІТИ:: Визначати в гістологічних мікропрепаратах ранню та пізню стадії розвитку зуба.
Для реалізації мети навчання необхідні базисні знання-уміння.
1.Зародкові листки та їх похідні. 2. Характеристика первинної ротової ямки. 3. Похідні ротової бухти. 4.
Інтерпретувати розвиток верхньої та нижньої щелепи. 5. Мезенхіма.
1. Розвиток зуба: тканинні джерела, етапи і хід розвитку зубів. 2. Загальний план будови зуба. Тканини зуба, їх
розподіл за анатомічними частинами. 3. Мікро- і субмікроскопічна будова емалі, дентину і цементу, хімічний
склад, функція. 4. Пульпа зуба. Будова і функція. 5. Підтримуючий апарат зуба. Будова, функції. 6. Пародонт. 7.
Молочні та постійні зуби. Терміни прорізування зубів. Вікові зміни зубів.
Замалюйте в альбомі схему будови зуба та довколазубних тканин.
Рис. 1. Рання стадія розвитку зуба (стадія закладки епітеліального зубного органу).
Позначення: 1-ембріональний епітелій, 2-ембріональна сполучна тканина (мезенхіма), 3-перекладини кістки, що
розвивається, 4-первинна зубна пластинка, 5-епітелій зубного органу, 6-зовнішній зубний епітелій, 7-
внутрішній зубний епітелій (амелобласти), 8-пульпа зубного органу, 9-зубний сосочок.
Рис. 2. Пізня стадія розвитку зуба (закладка дентину і емалі).
Позначення: 1-зовнішні клітини емалевого органу, 2-внутрішній зубний епітелій (амелобласти), 3-пульпа зуба,
4-край зубного органу, 5-ембріональна сполучна тканина, 6-кровоносні судини, 7-одонтобласти
(дентинобласти), 8-дентин, 9-шар незвапненого дентину (предентин), 10-шар звапненого дентину, 11-емаль.
2010. – С.309-319.
БУДОВА ГЛОТКИ, СТРАВОХОДУ І РІЗНИХ ВІДДІЛІВ ШЛУНКА.
Актуальність теми: Вивчення будови і функції глотки, стравоходу і різних відділів шлунку має важливе
значення для розуміння етіології та механізмів розвитку патологічних процесів, які розгортаються в шлунково-
кишковому тракті, і які нерідко зустрічаються в клініці внутрішніх та хірургічних хвороб.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функції глотки, стравоходу і шлунку.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах стравохід (на поперечному перерізі), відділи шлунку.
Ідентифікувати електронні мікрофотографії.
1. Анатомічна будова глотки, стравоходу і шлунка. 2. Характеристика епітеліальної тканини. 4. Пухка
волокниста сполучна тканина. 5. Гладка і посмугована нутрощева м’язова тканина.
1. Глотка (горло): частини, особливості будови стінки глотки - слизової оболонки, підслизової основи, м'язової
оболонки (несерцева посмугована нутрощева м'язова тканина). 2. Лімфо-епітеліальне глоткове кільце.
Мигдалики: загальна будова, функціональне значення. Особливості будови різних мигдаликів. Лімфо-
61
епітеліальні кооперації у реалізації імунітету. 3. Стравохід. Джерела розвитку, оболонки, тканинний склад.
Залози стравоходу, локалізація, гістофізіологія. Особливості будови стінки стравоходу у різних частинах.
Вікові зміни. Перехід стравоходу в шлунок. 4. Шлунок. Джерела та хід розвитку. Відділи. Будова стінки,
оболонки, їх тканинний склад, рельєф, функції. 5. Слизова оболонка шлунка: шари (пластинки), рельєф,
особливості будови у різних відділах. Покривний ямковий епітелій: будова, функції, особливості регенерації.
Слизово-бікарбонатний бар’єр: механізми утворення, регулятори. 6. Власна пластинка. Залози шлунка: види,
будова, клітинний склад залоз, порівняльна характеристика. 7. Власні залози шлунка: частини, розподіл клітин,
роль у продукції шлункового соку. 8. Головні екзокриноцити: будова, функціональне значення, регулятори
секреторної активності. 9. Пристінкові (кислотні) екзокриноцити: локалізація, будова, функції, механізми
секреторної активності, регуляція, роль у метаболізмі вітаміну В12. 10. Мукоцити. Шлункові стовбурові
клітини: локалізація, маркери, роль у регенерації покривного епітелію та залоз, мікрооточення. 11.
Ендокриноцити шлунка: локалізація, види, гормони, їх біологічні ефекти. 12. Інтрамуральні ганглії: локалізація,
будова, роль у регуляції моторної і секреторної функції шлунка. 13. Вікові зміни шлунка.
Рис. 1. Стравохід (поперечний переріз).
Позначення: А-слизова оболонка, Б-підслизова основа, В-м’язова оболонка, Г-адвентиційна оболонка.
1-багатошаровий плоский незроговілий епітелій, 2-пухка волокниста сполучна тканина, 3-власна пластинка
слизової оболонки, 4-м’язова пластинка слизової оболонки, 5-пухка волокниста сполучна тканина підслизової
основи, 6-кінцеві відділи власних (слизових) залоз стравоходу, 7-вивідні протоки залоз, 8-внутрішній
(циркулярний) шар м’язової оболонки, 9-зовнішній (поздовжній) шар м’язової оболонки, 10-пухка волокниста
сполучна тканина адвентиції, 11-судини.
Рис. 2. Фундальний відділ шлунка.
Забарвлення: гематоксилін-конго червоний.
Позначення: 1-одношаровий циліндричний епітелій, 2-шлункові ямки, 3-власна пластинка слизової оболонки, 4-
дно фундальних залоз, 5-головні екзокриноцити, 6-парієтальні клітини, 7-м’язова пластинка слизової оболонки.
Рис. 3. Пілоричний відділ шлунка.
Позначення: 1-одношаровий циліндричний епітелій, 2-шлункові ямки, 3-власна пластинка слизової оболонки,
4-кінцеві відділи пілоричних залоз, 5-протоки пілоричних залоз, 6-м’язова пластинка слизової оболонки, 7-
зовнішній (поздовжній) шар м’язової оболонки, 8-середній (циркулярний) шар м’язової оболонки, 9-внутрішній
( з косим розташуванням м’язових клітин) шар м’язової оболонки, 10-серозна оболонка.
1. Одношаровий призматичний залозистий епітелій. Епітеліальна пластинка слизової оболонки шлунка
(зб.4000), (рис. 43).
Позначення:1-епітеліоцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) секреторні гранули.
2. Головні екзокриноцити. Власна залоза слизистої оболонки шлунку (зб.15000), (рис. 44).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-секреторні гранули, 4-просвіт залози.
3. Парієтальний (пристінковий, кислотний) екзокриноцит. Власна залоза слизистої оболонки шлунка
(зб.29000), (рис. 45).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-внутрішньоклітинний каналець: а) мікроворсинки, б) мітохондрія.
4. Мукоцити. Власна залоза слизової оболонки шлунка (зб.12000), (рис. 46).
5. Шийкові мукоцити. Власна залоза слизової оболонки шлунка (зб.12000) (рис. 47)
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-секреторні гранули, 4-просвіт залози.
6. Ендокриноцит. Власна залоза слизової оболонки шлунку (зб.10000), (рис. 48).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-гормональні гранули.
2010. – С.320-332.
С.54-59.
62
БУДОВА І ФУНКЦІЇ РІЗНИХ ВІДДІЛІВ ТОНКОЇ І ТОВСТОЇ КИШКИ.
Актуальність теми: У складі тонкої кишки розрізняють дванадцятипалу, порожню і клубову кишку, в яких
проходить травлення і всмоктування частинок їжі. Відділи товстої кишки пристосовані для завершення обробки
їжі і формування калових мас. Вивчення будови і функції тонкої і товстої кишки є важливим для розуміння їх
ролі в процесах травлення, а також для розуміння механізмів розвитку патологічних процесів в різних відділах
кишки.
ЗНАТИ: Будову і функції тонкої і товстої кишки.
УМІТИ: Визначати в мікропрепараті дванадцятипалу, порожню і товсту кишки. Ідентифікувати електронні
1. Будова і функції одношарового призматичного епітелію. 2. Загальний план будови і класифікація
екзокринних залоз. 3. Келихоподібні клітини як одноклітинні залози. 4. Анатомічна будова тонкої і товстої
кишки.
1. Тонка кишка. Загальна характеристика різних анатомічних відділів, будова стінки. Особливості рельєфу
слизової оболонки. Система "крипта-ворсинка". 2. Слизова оболонка. Особливості крово- та лімфопостачання.
3. Покривний епітелій: клітинний склад, різновиди ентероцитів ворсинок і крипт, їхня будова та функції. 4.
Кишкові стовбурові клітини: локалізація, маркери, мікрооточення – перикриптальні міофібробласти.
Регенерація епітелію тонкої кишки. 5. Ендокринні клітини тонкої кишки: типи, локалізація, структура, функції,
мішені гормонів та їх ефекти. 6. Інтрамуральні ганглії, роль у регуляції моторики. 7. Гістофізіологія кишкового
травлення: фази, хімічне та структурне забезпечення. 8. Особливості будови дванадцятипалої, порожньої та
клубової кишки. 9. Кишково-асоційована лімфоїдна тканина: локалізація, структурна організація,
функціональне значення. 10. Вікові зміни тонкої кишки. 11. Товста кишка. Джерела та хід розвитку, роль клітин
нервового гребеню. 12. Будова стінки: оболонки, тканинний склад, рельєф. 13. Слизова оболонка. Особливості
рельєфу слизової оболонки. Крипти. 14. Покривний епітелій: клітинний склад, структурно-функціональна
характеристика різних клітин. 15. Ендокринні клітини товстої кишки: типи, локалізація, будова, гормони, їх
мішені та біологічні ефекти. 16. Інтрамуральні ганглії. Гістофізіологія товстої кишки. 17. Червоподібний
відросток, його будова, функція. 18. Пряма кишка, відділи, їх морфо-функціональні особливості. 19. Вікові
зміни.
Рис.1. Дванадцятипала кишка собаки.
Позначення: 1-ворсинки кишки, 2-крипти кишки, 3-одношаровий циліндричний епітелій слизової оболонки, 4-
м’язова пластинка слизової оболонки, 5-дуоденальні залози, 6-келихоподібні клітини, 7-солітарний
лімфатичний фолікул, 8-м’язова оболонка, 9-мезотелій, 10-кровоносні судіни.
Рис.2. Слизова оболонка порожньої кишки.
Позначення: 1-поздовжній зріз ворсинки, 2-поперечний зріз ворсинки, 3-одношаровий епітелій з облямівкою, 4-
келихоподібні клітини, 5-власна пластинка слизової оболонки, 6-пучки непосмугованих м’язів у ворсинці, 7-
лімфатичний капіляр ворсинки, 8-крипти кишки, 9-внутрішній циркулярний шар м’язової пластинки слизової
оболонки, 10-зовнішній поздовжній шар м’язової пластинки слизової оболонки.
Рис.3. Слизова оболонка товстої кишки.
Позначення: 1-крипти, 2-одношаровий циліндричний (призматичний) епітелій, 3-келихоподібні клітини, 4-
власна пластинка слизової оболонки, 5-лімфатичний фолікул, 6-м’язова пластинка слизової оболонки.
1. Епітеліальна пластинка. Ворсинка слизової оболонки тонкої кишки (зб.6000), (рис. 49).
Позначення:1-стовпчастий епітеліоцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) мікроворсинки, 2-келихоподібна клітина: а)
ядро, б) цитоплазма, в) секреторні гранули.
2. Мікроворсинка. Апікальний полюс стовпчастих епітеліоцитов (зб.32000), (рис. 50).
Позначення:А: 1-цитоплазма епітеліоцита, 2-ворсинки, 3-плазмолеми і міжклітинні контакти; Б: 1-цитоплазма
ендотеліоцита, 2-ворсинки, 3-глікокалікс, 4-термінальний шар, 5-плазмолема і міжклітинні контакти.
3. Епітеліальна пластинка. Крипта тонкої кишки (поперечний зріз) (зб.3000), (рис. 51).
Позначення:1-стовпчастий епітеліоцит без облямівки, 2-молоді стовпчасті епітеліоцити на стадії диференціації
(з облямівкою), 3-келихоподібні клітини, 4-базальна мембрана, 5-гемокапіляр, 6-просвіт крипти.
63
4. Клітина Панета. Дно крипти тонкої кишки (зб.7000), (рис. 52).
5. Ендокриноцит. Епітеліальна пластинка ворсинки тонкої кишки (зб.12000), (рис. 53).
Позначення:1-Ендокриноцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) гранули гормона, 2-стовпчастий епітеліоцит (базальна
частина): а) ядро, б) цитоплазма.
6. Власна пластинка слизової оболонки тонкої кишки (зб.4000), (рис. 54).
Позначення:1-плазмоцит, 2-лімфоцит, 3-лімфатичний капіляр, 4-міжклітинна речовина.
7. М'язова пластинка слизової оболонки тонкої кишки (зб.7000), (рис. 55).
Позначення:1-гладкий міоцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) плазмолема.
8. Епітеліальна пластинка крипти слизистої оболонки товстої кишки (зб.7000), (рис. 56).
Позначення:1-келихоподібна клітина: а) секреторні гранули, 2-стовпчастий епітеліоцит: а) цитоплазма, б)
мікроворсинки.
2010. – С.333-348.
С.60-69.
Г.Б., Бойко О.В., Довга Н.З., Соболь Л.В. – Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2013. – 72 с.
БУДОВА СЛИННИХ ЗАЛОЗ
Актуальність теми: На поверхні слизової оболонки ротової порожнини відкриваються вивідні протоки
великих і дрібних слинних залоз. Привушна, під’язикова та підщелепна слинні залози належать до великих
слинних залоз порожнини рота. Знання будови і функції великих слинних залоз порожнини рота має важливе
значення для розробки і цілеспрямованих заходів по лікуванню і профілактиці уражень органів ротової
порожнини.
ЗНАТИ: Розвиток і будову привушної, підщелепної та під’язикової слинних залоз.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах привушну, під’язикову і підщелепну слинні залози.
1. Інтерпретувати зародкові листки, їх похідні. 2. Будова залозистого епітелію. 3. Фази утворення і виведення
секрету залозистою клітиною - секреторний цикл залозистої клітини. 4. Типи залозистої секреції.
1. Розвиток привушної, підщелепної та під’язикової слинних залоз: тканинні джерела. 2. Класифікація слинних
залоз. 3. Структурні компоненти привушної слинної залози. 4. Клітинний склад секреторних відділів залози. 5.
Характеристика вивідних проток привушної слинної залози. 6. Характер секрету привушної слинної залози. 7.
Структурні компоненти підщелепної та під’язикової слинних залоз. 8. Характеристика білкових кінцевих
відділів. 9. Морфологічні особливості слизових кінцевих відділів. 10. Будова мішаних кінцевих відділів. Білкові
півмісяці. 11. Вивідні протоки. Особливості будови. 12. Регенерація.
Рис. 1. Привушна слинна залоза.
Позначення: 1-прошарки міжчасточкової сполучної тканини, 2-кровоносні судини, 3-міжчасточкові вивідні
протоки, 4-кінцевий (секреторний) відділ, 5-білкові залозисті клітини (сероцити), 6-ядра міоепітеліальних
клітин, 7-вставні протоки, 8-посмугована протока, 9-внутрішньочасточкові прошарки сполучної тканини, 10-
жирові клітини.
Рис. 2. Під’язикова слинна залоза.
Позначення: 1-міжчасточкові прошарки сполучної тканини, 2-міжчасточкова вивідна протока, 3-посмугована
протока, 4-слизовий кінцевий відділ, 5-слизові клітини (мукоцити), 6-кровоносні судини, 7-мішаний кінцевий
відділ.
64
Рис.3. Схема будови слинних залоз (за даними світлової мікроскопії).
Позначення:А-часточка підщелепної залози, Б-часточка під’язикової залози, В-часточка привушної залози, Г-
поперечний переріз різних відділів привушної залози.
2010. – С.349-357.
БУДОВА І ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ І ЖОВЧЕВИВІДНИХ ШЛЯХІВ.
Актуальність теми: Печінка належить до великих залоз травної системи, яка виконує функції детоксикації і
жовчеутворення, бере участь в усіх видах обміну речовин. Вивчення розвитку, будови і функції печінки має
важливе значення для розуміння її ролі як центральної хімічної лабораторії організму, для розуміння розвитку
патологічних процесів, які пов’язані з порушенням нормальних функцій печінки.
ЗНАТИ: Будову і функції печінки та жовчевивідних шляхів.
УМІТИ: Визначати в мікропрепараті печінку людини і печінку свині. Ідентифікувати електронні
1. Будова і функції епітеліальних тканин: покривного і залозистого епітелію. 2. Інтерпретувати анатомічну
будову печінки. 3. Інтерпретувати будову кровоносних судин. 4. Класифікація кровоносних капілярів. Будова і
функції. 5. Пухка волокниста сполучна тканина.
1. Печінка. Джерела та хід розвитку. Ангіоархітектоніка. 2. Загальна характеристика: частини, тканинний склад,
функції. 3. Печінкова часточка, печінковий ацинус, портальна часточка: зв’язок з особливостями
кровопостачання та локалізації стовбурових клітин. 4. Тріада печінки (ворітна тріада). 5. Будова класичної
часточки печінки: зони, їх функціональна характеристика. Печінкові балки (пластини). 6. Гепатоцити:
структурно-функціональні типи, їх будова, функціональні зони і поверхні гепатоциту. 7. Жовчні канальці
(капіляри). Жовчні канали (холангіоли). 8. Синусоїди: ендотеліоцити, зірчасті макрофагоцити (клітини
Купфера), печінкова клітина-вбивця (Pit-клітина), локалізація, будова, функціональне значення. 9.
Навколосинусоїдний простір (Діссе): клітинний склад, особливості хімічного складу матриксу.
Жиронакопичувальні клітини (клітини Іто): локалізація, будова та функції. 10. Регенерація і вікові зміни
печінки. 11. Жовчевивідні шляхи: склад, загальний план будови. Жовчний міхур: особливості будови слизової
оболонки. Клітинний склад покривного епітелію. Регуляція транспорту жовчі.
Замалюйте в альбомі схему "Кровопостачання і жовчевивідні протоки печінки".
Рис.1. Печінка свині.
Забарвлення: гематоксилін-пікрофуксин.
Позначення: 1-часточки печінки, 2-печінкові пластинки, 3-гепатоцити та їх ядра, 4-міжчасточкові перекладки,
5-тріади: а-міжчасточкова артерія, б-міжчасточкова вена, в-міжчасточкова жовчна вивідна протока, 6-
центральна вена, 7-сітка синусоїдних кровоносних капілярів.
Рис. 2. Печінка людини.
Позначення: 1-міжчасточкова сполучна тканина, 2-тріади: а- міжчасточкова артерія, б-міжчасточкова вена, в-
міжчасточкова жовчна вивідна протока, 3-центральна вена, 4-збірні вени, 5-печінкові пластинки (балки), 6-
синусоїдні внутрішньочасточкові гемокапіляри, 7-ядра ендотелію синусоїдних гемокапілярів і зірчастих
макрофагів.
1. Гепатоцити у складі часточки печінки (зб.12000), (рис. 57).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-плазмолеми сусідніх гепатоцитов, 4-десмосоми, 5-жовчний капіляр.
65
2. Біліарні полюси гепатоцитів (зб.30000), (рис. 58).
Позначення:1-гепатоцит, жовчний капіляр: а) просвіт, б) мікроворсинки, 3-десмосоми.
3. Двоядерний гепатоцит (зб.12000), (рис. 59).
Позначення: 1-ядро: а) ядерце, б) каріоплазма, в) каріолема, 2-цитоплазма: а)мітохондрія, б)гранулярна
ендоплазматична сітка, в)гранули глікогену.
4. Фрагмент гемокапіляра і васкулярного полюса гепатоцита (зб.27000) (рис. 60)
Позначення:1-просвіт капіляра, 2-ендотеліоцит, 3-гепатоцит, 4-просвіт Діссе, 5-ворсинки.
5. Міжчасточкова жовчна протока (зб.4000) (рис. 61)
Позначення:1-епітеліоцит, 2-базальна мембрана, 3-просвіт протоки.
2010. – C.363-374.
С.70-75.
Навчальний посібник. Київ-Івано-Франківськ, 2013. - C.125-126.
БУДОВА І ФУНКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ. ДИФУЗНА ЕНДОКРИННА СИСТЕМА.
Актуальність теми: Підшлункова залоза продукує панкреатичний сік та регулює обмін вуглеводів в організмі.
Вивчення розвитку, будови і функції підшлункової залози є важливим для розуміння механізмів розвитку таких
важких захворювань як цукровий діабет, гострий і хронічний панкреатит. Дифузна ендокринна система доволі
часто є джерелом виникнення пухлин.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функції підшлункової залози. Розвиток, будову і функції дифузної ендокринної
системи.
УМІТИ: Визначати в мікропрепараті підшлункову залозу. Ідентифікувати електронні мікрофотографії.
1. Будова і функції епітелію: покривного і залозистого. Секреторний цикл гландулоцита. 2. Інтерпретувати
анатомічну будову підшлункової залози. 3. Інтерпретувати будову кровоносних судин. 4. Класифікація
кровоносних капілярів. Будова і функції.
1. Джерела та хід розвитку підшлункової залози, анатомічний та функціональний зв’язок з травною трубкою.
Загальна морфофункціональна характеристика. 2. Будова екзокринної та ендокринної частин. Ацинус як
структурно-функціональна одиниця екзокринної чистини підшлункової залози.3. Особливості будови і функції
екзокриноцитів підшлункової залози, регуляція секреторної активності. Центроацинозні клітини. 4. Будова
вивідних протоків. 5. Панкреатичні острівці: локалізація. будова, типи клітин панкреатичних острівців, їх
структурна характеристика, гормони, їх мішені та біологічні ефекти. Ацинозно-острівцеві клітини. 6. Зв'язок
між функціонуванням екзокринної та ендокринної частин підшлункової залози. Вікові зміни. 7. Одиничні
ендокриноцити неендокринних органів. Шлунково-кишково-підшлункові ендокриноцити. Дифузна ендокринна
система: локалізація, клітини, їх гормони та біологічна роль. Нейроендокринні клітини АРUD-системи,
локалізація, гормони та їх дія.
Рис.1. Підшлункова залоза.
Позначення: А-екзокринна частина залози: 1-часточки, 2-міжчасточкові перегородки, 3-секреторні (кінцеві)
відділи, 4-міжчасточкова вивідна протока, 5-призматичний епітелій протоки, 6-панкреатичні клітини кінцевих
відділів: а-базофільна гомогенна базальна зона, б-оксифільна зимогенна апікальна зона, 7-центроацинозні
епітеліальні клітини. Б-ендокринна частина: 8-панкреатичний острівець, 9-ядра клітин острівця, 10-ядра
ендотелію капілярів в панкреатичному острівці.
Рис.2. Розташування кінцевих відділів підшлункової залози (схема).
Позначення: 1-секреторний відділ, який розташовується на кінці вставного відділу, 2-секреторний відділ, який
приєднується до вставного збоку, 3-декілька секреторних відділів, які розміщуються на вставному відділі збоку,
4-декілька маленьких секреторних відділів, які оточують з усіх боків вставний відділ.
66
1. Панкреатоцити (апікальная частина) (зб.21000), (рис. 62).
Позначення:1-ядро, 2-мітохондрія, 3-гранули зимогену, 4-ворсинки в просвіті вівідної протоки, 5-
центроацинозная клітина.
2. Панкреатоцити (базальна частина) (зб.25000), (рис. 63).
Позначення:1-ядро, 2-гранулярна ендоплазматична сітка, 3-мітохондрія.
3. Інсулоцити. Панкреатичний острівець (зб.6000), (рис. 64).
Позначення:1-В-інсулоцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) гранули гормона, 2-А-інсулоцит: а) ядро, б) цитоплазма,
в) гранули гормона, 3-гемокапіляр: а) ендотелій, б) базальна мембрана.
2010. – С.357-363, 346-347.
С.74-77.
студентів). Навчальний посібник. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. - С. 112-113.
ДИХАЛЬНА СИСТЕМА. НОСОВА ПОРОЖНИНА. ОРГАН НЮХУ. ПОВІТРОНОСНІ ШЛЯХИ.
Актуальність теми: Безпосередній контакт із зовнішнім середовищем, вплив його несприятливих факторів
може привести до розвитку різних патологічних процесів в дихальному апараті. Вивчення розвитку і будови
повітроносних шляхів дозволяє зрозуміти причини виникнення і динаміку патологічних змін, визначити шляхи
їх лікування і профілактики.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функції порожнини носа, гортані, трахеї, бронхіального дерева та термінальних
бронхіол.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах трахею (на поперечному перерізі). Ідентифікувати
1. Анатомічна будова порожнини носа, гортані, трахеї. 2. Характеристика епітеліальної тканини. Будова залоз.
3. Пухка волокниста сполучна тканина. 4. Гладка м’язова тканина. 5. Гіаліновий хрящ.
1. Загальна морфо-функціональна характеристика. Повітроносні шляхи та респіраторний відділ. Вентиляційний
апарат: основи регуляції зовнішнього дихання. 2. Повітроносні шляхи: відділи, джерела та хід розвитку.
загальний план будови, функції. 3. Оболонки стінки повітроносних шляхів: тканинний склад, функціональне
значення. 4. Слизова оболонка. Покривний (респіраторний) епітелій: вид, клітинний склад, будова і функції
клітин. Муко-циліарний апарат: склад, регуляція, роль у кондиціюванні повітря. 5. Ендокриноцити
повітроносних шляхів: локалізація, види, роль у регуляції секреції слизу та регуляції тонусу м’язової пластинки
слизової оболонки. 6. Клітини Клара: локалізація, будова. функції. 7. Дендритні клітини: локалізація, будова,
функції. 8. Бронх-асоційована лімфоїдна тканина: структурна характеристика, функціональне значення. 9.
Регіональні особливості будови стінки повітроносних шляхів. Носова порожнина, гортань, трахея, бронхи
(головні, великого, середнього та малого діаметра), термінальні бронхіоли, їх будова та функція. 10. Принципи
нейрогуморальної регуляції скорочення м’язової пластинки слизової оболонки бронхів. 11. Орган нюху.
Загальна характеристика: ембріогенез, локалізація, функціональне значення. Нюховий епітелій: локалізація,
клітинний склад. Нюхові нейросенсорні клітини. Опорні та базальні клітини. Механізми сприйняття запаху.
Лемешево-носовий орган. Вікові зміни.
Рис.1. Схема будови епітелію нюхової зони носової порожнини людини.
Позначення: 1-нюхові рецепторні клітини, 2-периферійні відростки рецепторних клітин, 3-нюхова булава, 4-
нюхові війки, 5-підтримуючі клітини, 6-базальні клітини.
Рис.2. Трахея (поперечний переріз).
67
Позначення: А-слизова оболонка: 1-одношаровий війчастий епітелій, 2-власна пластинка слизової оболонки, Б-
підслизова основа: 3-кінцеві відділи білково-слизових залоз, В-волокнисто-м'язво-хрящова оболонка: 4-
гіаліновий хрящ кілець, 5-охрястя, Г-адвентиція.
Апікальна частина війчастих епітеліоцитів. Епітеліальна пластинка слизової оболонки дихальної
ділянки носової порожнини (зб.15000), (рис. 65).
Позначення:1-ядро, 2-цитоплазма, 3-війки.
2010. – С.375-385.
С.78-79.
Заняття 25 (49)
ДИХАЛЬНА СИСТЕМА. ЛЕГЕНІ.
Актуальність теми: Вивчення розгалужень і будови стінки бронхіального дерева, ацинусів, альвеол, структур
аеро-гематичного бар’єру є основою розуміння причин та механізмів розвитку захворювань органів дихання в
клініці.
ЗНАТИ: Будову стінки бронхів різного калібру і часточок легень. Будову та розвиток дихальної паренхіми та
строми легень, ацинуса, комірок, аерогематичного бар'єра. Будову плеври.
УМІТИ: Визначати в мікропрепараті головні, великі, середні, малі бронхи, термінальні і альвеолярні бронхіоли,
альвеоли.
1.Анатомічна будова і розгалуження бронхіального дерева. 2.Будова одношарового багаторядного миготливого
епітелію. 3. Пухка волокниста сполучна тканина. 4. Гіаліновий та еластичний хрящ. 5. Будова гладких міоцитів.
6. Будова залоз.
1. Легені. Джерела та хід розвитку. Загальний план будови легені. 2. Поняття про часточку легені. Ацинус як
структурно-функціональна одиниця респіраторного відділу легені. 3. Альвеола: будова, клітинний склад,
міжкоміркові перегородки. 4. Альвеолярні та інтерстиційні макрофаги. 5. Сурфактантний комплекс. 6.
Аерогематичний бар'єр. 7. Плевра: листки, шари, тканинний склад, функціональне значення. 8. Вікові зміни.
Рис. 1. Легеня.
Позначення: А-бронх середнього калібру: 1-одношаровий багаторядний війчастий епітелій, 2-м’язова пластинка
слизової оболонки, 3-слизово-білкові залози, 4-пластинки гіалінового хряща у волокнисто-м'язово-хрящовій
оболонці, 5-адвентиційна оболонка, Б-малий бронх: 6-епітелій слизової, 7-м’язова пластинка слизової
оболонки, 8-адвентиційна оболонка, В-респіраторна бронхіола, Г-альвеолярний хід, Д-просвіти альвеол, Е-
артерія (вена).
Рис.2. Схема будова аерогематичного бар’єру.
Позначення: І-стінка альвеоли: 1-сурфактант, 2-респіраторний епітеліоцит, 3-секреторний епітеліоцит, 4-
альвеолярний макрофаг, 5-базальна мембрана, ІІ-стінка капіляра: 6-базальна мембрана, 7-ендотеліоцит, 8-
1. Альвеоли у складі альвеолярного мішечка. Респіраторний відділ легень (зб.3000), (рис. 66).
Позначення: 1-просвіт альвеоли, 2-стінка альвеоли, 3-респіраторний епітеліоцит, 4-секреторний епітеліоцит, 5-
гемокапіляр.
2. Респіраторний епітеліоцит - альвеолоцит І типу (зб.6000), (рис. 67).
Позначення: 1-альвеолоцит: а) ядро, б) цитоплазматичний відросток, 2-базальна мембрана, 3-цитоплазма
ендотеліоцита, 4-просвіт гемокапіляра.
3. Великий секреторний епітеліоцит - альвеолоцит ІІ типу (зб.21000), (рис. 68).
68
Позначення: 1-секреторний епітеліоцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) секреторні гранули, 2-базальна мембрана, 3-
4. Аерогематичний бар'єр - стінка альвеоли (зб.27000), (рис. 69).
Позначення: 1-просвіт альвеоли, 2-просвіт гемокапіляра, 3-цитоплазма респіраторного альвеолоцита, 4-базальна
мембрана, 5-цитоплазма ендотеліоцита.
2010. – С.386-392.
С.80-83.
СЕЧОВА СИСТЕМА. РОЗВИТОК І БУДОВА НИРОК. СЕЧОВИВІДНІ ШЛЯХИ.
Актуальність теми: Вивчення будови і функції нирок має важливе значення для розуміння фізіології та
механізмів розвитку патологічних процесів в цих органах в клініці внутрішніх та хірургічних захворювань.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функції нирки. Розвиток, будову і функції сечоводів та сечового міхура.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах кіркову та мозкову речовину нирок. Ідентифікувати
електронні мікрофотографії. Визначати в гістологічних мікропрепаратах сечовід та сечовий міхур.
1. Нирки та сечовивідні органи. Загальна морфо-функціональна характеристика. 2. Нирки. Джерела та хід
розвитку. Загальна будова: кіркова та мозкова речовина. Частки та часточки нирки. Особливості кровообігу
нирки – кортикальна та медулярна системи кровопостачання. 3. Нефрон як структурно-функціональна одиниця
нирки. Типи нефронів. 4. Відділи нефрона та їх топографія. Ниркове тільце. Судинний клубочок: приносна та
виносна артеріоли, клубочкова капілярна сітка, мезангій (мезангіальний матрикс і мезангіоцити). Клубочкова
капсула (Шумлянського-Боумена). Подоцити: будова і функціональне значення. Фільтраційний бар'єр.
Хімічний склад ультрафільтрату. 5. Канальцевий апарат нефрону: сегменти, їх розташування, будова і
функціональне значення. Структурні та молекулярні основи канальцевої реабсорбції та секреції, регуляція. 6.
Система концентрування та розведення сечі. Протитечійно-множильний апарат: петля нефрона (Генле), прямі
судини мозкової речовини, збірні протоки. 7. Збірні протоки: клітинний склад. структурно-функціональна
характеристика, регуляція. Етапи і механізми утворення сечі, їх структурне забезпечення і регуляція. 8.
Ендокринний апарат нирки. Приклубочковий (юкстагломерулярний) комплекс, його будова та функції. 9.
Простагландиновий апарат нирки. Інтерстиційній клітини: структура, простагландини, їх мішені і
функціональне значення. Регенераторні потенції нирки. 10. Сечовивідні шляхи: відділи, будова і функції.
Особливості гістофізіології ниркових чашок, миски, сечоводів, сечового міхура, сечівника. 11. Вікові зміни.
Рис. 1. Нирка.
Позначення: 1-капсула, 2-кіркова речовина, 3-мозкова речовина, 4-ниркове (мальпігієве) тільце, 5-звивисті
канальці нефрона, 6-мозкові промені, 7-дугова артерія, 8-дугова вена, 9-збірні канальці, 10-піраміди, 11-
колонки.
Рис. 2. Замалювати схему нефрона в альбом.
Рис.3. Сечовід (поперечний переріз).
Позначення: А-слизова оболонка: 1-перехідний епітелій, 2-власна пластинка слизової оболонки, Б-м’язова
оболонка, В-адвентиційна оболонка.
Рис.4. Сечовий міхур.
69
Позначення: слизова оболонка: 1-глибокі складки слизової оболонки, 2-перехідний епітелій слизової оболонки,
3-власна пластинка слизової оболонки, Б-м’язова оболонка зі сполучнотканинними прошарками, 4-кровоносні
судини, В-адвентиція або сероза.
1. Фрагмент ниркового тільця. Кіркова речовина нирки (зб.9000), (рис. 74).
Позначення:1-зовнішній епітелій капсули, 2-базальна мембрана, 3-внутрішній епітелій капсули (подоцит):
а)ядро, б)цитоплазма, 4-порожнина капсули, 5-гемокапіляр.
2. Контакт подоцитів з гемокапілярами. Ниркове тільце (зб.9000), (рис. 75).
Позначення: 1-подоцит: а) ядро, б) тіло, в) цитотрабекула, г) цитоподія, 2-гемокапіляр: а) ендотеліоцит, б)
базальна мембрана, в) фенестри, г) еритроцит у просвіті.
3. Фільтраційний бар'єр у складі ниркового тільця (зб.45000), (рис. 76).
Позначення: 1-тришарова базальна мембрана: а) світлі шари, б) темный шар, 2-ендотелій: а) фенестри, 3-просвіт
гемокапілляра, 4-цитотрабекула, 5-цитоподія.
4. Епітеліоцит проксимального відділу нефрону. Кіркова речовина нирки (зб.15000), (рис. 77).
Позначення: 1-епітеліоцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) мікроворсинки, г) інвагінації плазмолеми, 2-просвіт
гемокапіляра, 3-базальна мембрана.
5. Фрагмент базальної частини епітеліоцита дистального відділу нефрона (зб.37000), (рис. 78).
Позначення: 1-базальна мембрана, 2-складки плазмолеми, 3-мітохондрії.
2010. – С.393-410.
С.88-91.
ЧОЛОВІЧА СТАТЕВА СИСТЕМА. ЯЄЧКО.
Актуальність теми: Вивчення будови і функції чоловічої статевої системи має важливе значення для
розуміння матеріальних основ спадковості, механізмів гістофізіології та патології яєчка та сім’явивідних
шляхів.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функції яєчка.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах яєчко. Ідентифікувати електронні мікрофотографії.
1. Анатомічна будова яєчка та його оболонок. 2. Характеристика епітеліальної тканини. 4. Пухка волокниста
сполучна тканина. 5. Гладка м’язова тканина. 4. Сперматогенез.
1. Загальна характеристика чоловічої статевої системи. Джерела та хід розвитку. Функції. Принципи регуляції.
Зв'язок з гіпоталамо-гіпофізарною системою. 2. Яєчко (сім’яник): локалізація, будова і функції. Строма яєчка:
будова, функціональне значення. Інтерстиційні ендокриноцити яєчка, їх будова і функція. Мішені та біологічні
ефекти тестостерону. 3. Звивисті сім'яні трубочки, будова стінки. Сперматогенний епітелій. Сустентоцити
(підтримувальні клітини Сертолі): будова, базальний і адлюмінальний компартменти, функціональне значення.
Гематотестикулярний бар'єр. 4. Сперматогенез: цикл і хвиля сперматогенезу. Стадії сперматогенезу, процеси,
які відбуваються та їх біологічний сенс. 5. Сперматогенні клітини: стовбурові клітини – сперматогонії,
первинні і вторинні сперматоцити, сперматиди, їх будова і набір хромосом. 6. Сперміогенез: фази,
морфологічні появи, молекулярні детермінанти. 7. Цитофізіологія сперматозоїда. Умови і регуляція
сперматогенезу. 8. Гістофізіологія сім’яника у різні вікові періоди: дитинство, статеве дозрівання, зрілий вік,
старіння.
Рис. 1. Яєчко.
Позначення: 1-мезотелій серозної оболонки, 2-білкова оболонка, 3-звивисті сім’яні канальці, 4-сперматогенний
епітелій, 5-пухка волокниста сполучна тканина, 6-гландулоцити, 7-кровоносні судини.
70
1. Фрагмент стінки звивистого сім'яного канальця (зб.3000), (рис. 79).
Позначення: 1-стінка канальця: а) базальна мембрана, 2-сперматогонія, 3-сперматоцит першого порядку, 4-
сперматоцит другого порядку, 5-сперматида, 6-сперматозоїд, 7-сустентоцит.
2. Сперматозоїд (А, зб.25000), (рис. 80).
Позначення: 1-ядро, 2-акросома, 3-проксимальна центріоль, 4-осьова нитка, 5-мітохондрії, 6-плазмолема.
Б - Схематичне зображення
1-головка: а) ядро, б) акросома, 2-шийка: а) проксимальна центріоль, 3-проміжна частина: а) система
мікротрубочок (осьова нитка), б) мітохондрії, 4-головна частина: а) система мікротрубочок, б) мікрофібрили, 5-
термінальна частина.
2010. – С.411-420.
С.94-97.
ЧОЛОВІЧА СТАТЕВА СИСТЕМА. СІМ'ЯВИНОСНІ ШЛЯХИ. ДОДАТКОВІ ЗАЛОЗИ. ЗОВНІШНІ
СТАТЕВІ ОРГАНИ.
Актуальність теми: Вивчення будови і функції чоловічої статевої системи має важливе значення для
розуміння матеріальних основ спадковості, механізмів гістофізіології та патології яєчка та сім’явивідних
шляхів.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функції сім'явиносних шляхів, зовнішніх статевих органів.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах над'яєчко та передміхурову залозу.
1. Анатомічна будова сім'явиносних шляхів. 2. Характеристика епітеліальної тканини. 4. Пухка волокниста
сполучна тканина. 5. Гладка м’язова тканина.
1. Сім'явиносні шляхи: інтратестикулярні та позатестикулярні трубочки і протоки, загальна будова. 2. Над'яєчко
(придаток яєчка): виносна проточка яєчка, протока над'яєчка, їх будова і функціональне значення. 3.
Сім'явиносна протока. Сім'явипорскувальна протока. Чоловічий сечівник: частини, загальна будова, слизова
оболонка, види епітелію. 4. Додаткові залози. Загальна будова, функціональне значення. Пухирчаста залоза
(сім’яні пухирці). Будова, характеристика секрету, роль в утворенні сперми. 5. Передміхурова залоза: зони,
групи залоз, характеристика строми і паренхіми. 6. Залози простати: особливості будови, характеристика
секрету, клітинний склад, простатоцити, основні епітеліоцити, ендокриноцити передміхурової залози, регуляція
секреторного циклу екзокриноцитів, транспорту секрету, проліферації клітин. Вікові зміни. 7. Залоза цибулини
сечівника (цибулинно-сечівникова залоза): будова, функціональне значення. 8. Сперма (еякулят): склад сперми.
Спермограма. Структурний та хімічний склад, діагностичне значення. 9. Зовнішні статеві органи. Статевий
член (прутень), його будова, васкуляризація та іннервація. Печеристі і губчасте тіла: перекладки й печери.
Судинна система, її регуляція.
Рис. 1. Над'яєчко.
Позначення: 1-капсула придатка,2-часточка придатка, 3-виносні канальці головки придатка, 4-стінка протоки
придатка, 5-слизова оболонка: а-облямовані клітини, б-базальні клітини, 5-м’язова оболонка, 6-адвентиційна
оболонка, 7-спермії.
Рис.2. Передміхурова залоза.
71
Позначення: 1-капсула передміхурової залози, 2-м’язово-еластична строма, 3-кінцеві відділи альвеолярно-
трубчастих залоз, 4-одношаровий призматичний епітелій: а-секреторні клітини, б-вставні (базальні) клітини, 5-
конкреції передміхурової залози.
2010. – С.420-430.
ЖІНОЧА СТАТЕВА СИСТЕМА. ЯЄЧНИК. МАТКОВІ ТРУБИ.
Актуальність теми: Жіноча статева система виконує функції утворення яйцеклітин і внутрішньоутробного
розвитку плода, секреції молока. Вивчення будови яєчника і маткової труби має важливе значення для
розуміння анатомії, фізіології і клініки захворювань внутрішніх жіночих органів.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функцію яєчника і маткової труби.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах яєчник, жовте тіло і маткову трубу. Ідентифікувати
електронні мікрофотографії..
1. Анатомічна будова яєчника і маткової труби, їх зв’язки з оточуючими органами. 2. Інтерпретувати статеві
клітини у різних тварин. 3. Запліднення, дроблення, імплантація.
1. Загальна характеристика жіночої статевої системи. Джерела розвитку. Функції. Принципи регуляції. Зв'язок з
гіпоталамо-гіпофізарною системою. Оваріальний цикл: фази, регуляція. Гормони яєчника: мішені та біологічні
ефекти. Циклічні зміни в організмі жінки. 2. Яєчник: джерела та хід розвитку, загальний план будови, функції.
Білкова оболонка яєчника: будова, поверхневий епітелій, перебудова протягом онтогенезу. 3. Кіркова речовина:
фолікули, особливості строми. Мозкова речовина: ворітні клітини, їх будова і функціональне значення. 4.
Фолікули яєчника: складові компоненти: первинний ооцит, фолікулярний епітелій, прозора оболонка, тека.
Гематооваріальний бар’єр. 5. Види фолікулів. Фолікулогенез. Овуляція: механізми, регуляція, біологічне
значення. Атрезія фолікулів. 6. Жовте тіло: фази розвитку (лютеогенез). 7. Гормони яєчника: мішені та
біологічні ефекти. 8. Овогенез: фази, їх сутність, просторово-хронологічна характеристика, морфологічні
прояви, зв'язок з фолікулогенезом. 9. Гістофізіологія яєчника у різні вікові періоди: до і під час статевого
дозрівання, фертильний період, під час вагітності і лактації, менопауза. 10. Маткові труби: частини, будова та
функції, особливості клітинного складу покривного епітелію, його зміни у різні фази оваріального циклу.
Структурні основи транспорту гамет та зиготи.
Рис.1. Яєчник.
Забарвлення: гематоксилін- еозин.
Позначення: 1-поверхневий епітелій, 2-білкова оболонка, 3-кіркова речовина, 4-примордіальні фолікули, 5-
первинний фолікул, 6-ростучий (вторинний) фолікул, 7-пухирчастий фолікул (граафів пухирець), 8-овоцит І
порядку, 9-блискуча зона, 10-яйценосний горбок, 11-променистий вінець, 12-зернистий шар фолікула, 13-тека
фолікула, 14-жовте тіло, 15-атретичне тіло.
Рис.2. Жовте тіло в стадії розквіту.
Позначення: 1-сполучнотканинна оболонка, 2-лютеоцити, 3-сітка гемокапілярів, 4-ядра ендотеліоцитів.
Рис. 3. Маткова труба (поперечний переріз).
Позначення: 1-слизова оболонка, 2-одношаровий призматичний епітелій, 3-власна пластинка слизової
оболонки, 4-м’язова оболонка, 5-серозна оболонка.
72
1. Яйцеклітина. Фрагмент фолікула яєчника (зб.3000), (рис. 81).
Позначення:1-овоцит: а) ядро, б) ядерце, в) цитоплазма, г) включення жовтка, д) оолема, 2-прозора зона, 3-
фолікулярні клітини, 4-промениста корона, 5-базальна мембрана.
2010. – С.431-440.
С.98-99.
ЖІНОЧА СТАТЕВА СИСТЕМА. МАТКА. ПІХВА. ЦИКЛІЧНІ ЗМІНИ МАТКИ І ЯЄЧНИКА.
Актуальність теми: Вивчення будови і функції матки, знання циклічних змін в матці, яєчнику і піхві має
важливе значення для розуміння етіології та механізмів розвитку патологічних процесів, які розгортаються в
жіночій статевій системі при захворюваннях.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функції матки і піхви.
УМІТИ: Визначати в гістологічних мікропрепаратах матку і клітинний склад мазка піхви. Ідентифікувати
1. Анатомічна будова матки і піхви. 2. Характеристика епітеліальної тканини. 3. Гладка м’язова тканина. 4.
Пухка волокниста сполучна тканина.
1. Матка. Будова стінки (ендометрій, міометрій, периметрій). Ендометрій: шари, тканинний склад, особливості
кровопостачання базального та функціонального шарів. 2. Покривний епітелій: клітинний склад, будова і
регуляція. 3. Маткові залози: частини, їх функціональне значення. Маткові епітеліальні стовбурові клітини,
фізіологічна та репаративна регенерація едометрію. 4. Міометрій: шари, тканинний склад, функції. 5. Зміни
будови матки (ендометрію та міометрію) під час вагітності. 6. Шийка матки: відділи, будова слизової оболонки,
залоза шийки матки, регуляція, характеристика секрету, цитологічне дослідження мазків-відбитків епітелію
шийки матки: критерії, діагностичне значення. 7. Гістофізіологія матки у різні вікові періоди: до і під час
статевого дозрівання, фертильний період, під час вагітності і лактації, менопауза. 8. Піхва: джерела розвитку,
будова стінки, зміна епітелію слизової оболонки у різні фази менструального циклу.
Рис.1. Матка.
Позначення: 1-слизова оболонка (ендометрій), 2-одношаровий призматичний епітелій, 3-власна пластинка
слизової оболонки, 4-маткові залози (крипти), 5-м’язова оболонка (міометрій), 6-пучки гладких м’язів, 7-
підслизовий шар міометрію, 8-судинний шар міометрію, 9-надсудинний шар, 10-кровоносні судини, 11-серозна
оболонка (периметрій).
1. Епітеліальна пластинка слизової оболонки матки (зб.5000), (рис. 82).
Позначення:1-епітеліоцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) мікроворсинки.
2010. – С.440-444.
С.100-101.
73
МОЛОЧНА ЗАЛОЗА. ОВАРІАЛЬНО-МЕНСТРУАЛЬНИЙ ЦИКЛ.
Актуальність теми: Вивчення будови і функції молочної залози має важливе значення для розуміння етіології
та механізмів розвитку патологічних процесів, які розгортаються в ній. Знання оваріально-менструального
циклу необхідне лікарю для розуміння циклічних змін в організмі жінки.
ЗНАТИ: Розвиток, будову і функції молочної залози. Характеристику перебігу та регуляції, циклічні зміни в
органах статевої системи жінки.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах молочну залозу. Ідентифікувати електронну мікрофотографію.
1. Анатомічна будова молочної залози. 2. Характеристика епітеліальної тканини. 3. Будова залозистого
епітелію. 4. Загальна характеристика екзокринних залоз.
1. Молочна залоза: джерела розвитку, загальна будова, функціональне значення, нейро-ендокринна регуляція.
2. Морфогенез молочної залози у різні вікові періоди: до і під час статевого дозрівання, у фертильний період,
під час вагітності і лактації, постлактаційна та вікова інволюція.3. Фази оваріально-менструального циклу, його
регуляція. 4. Гормони яєчника: мішені та біологічні ефекти. Принципи організації гіпоталамо-гіпофізарно-
оваріальної системи регуляції. 5. Циклічні зміни в матковій трубі, матці, піхві в різні фази оваріально-
менструального циклу, регуляція, біологічне значення.
Вивчіть, намалюйте в альбомі і опишіть мікропрепарат, замалюйте схему:
Рис.1. Молочна залоза.
Забарвлення: гематоксилін - еозин.
Позначення: 1-часточка залози, 2-кінцеві відділи, 3-міоепітеліальні клітини, 4-міжчасточкові молочні протоки,
5-внутрішньочасточкова протока.
Рис.2. Схема оваріально-менструального циклу.
1. Фрагмент альвеоли молочної залози (зб.4000), (рис. 83).
Позначення: 1-лактоцит: а) ядро, б) цитоплазма, в) секреторні включення, г) мікроворсинки, 2-просвіт ацинуса:
а) секрет, 3-базальна мембрана, 4-відросток міоепітеліальної клітини.
2010. – С.444-449.
С.100-101.
ЗАНЯТТЯ 32 (56)
МЕДИЧНА ЕМБРІОЛОГІЯ. ПЛОДОВИЙ ПЕРІОД ЕМБРІОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ. ЕМБРІОГЕНЕЗ
СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ, ДИХАЛЬНОЇ, ТРАВНОЇ, СКЕЛЕТНОЇ ТА М'ЯЗОВОЇ СИСТЕМ.
ФОРМУВАННЯ ПОРОЖНИН ТІЛА.
Актуальність теми: Вивчення плодового періоду ембріонального розвитку людини має велике значення для
розуміння процесів органо- та системогенезу, а також для вивчення тератології.
ЗНАТИ: Визначальні особливості морфогенезу плода у плодовому періоді (від третього міясця до народження).
Поняття про вроджені вади: типи аномалій, принципи тератології, класифікацію тератогенів та природжених
74
вад, які вони викликають. Плід як пацієнт. Основні закономірності формування серцево-судинної, дихальної,
травної, скелетної та м'язової систем.
УМІТИ: Визначати послідовність та механізми морфогенетичних подій при формуванні серцево-судинної,
дихальної, травної, скелетної та м'язової систем. Визначати в препаратах гістогенез
1. Етапи ембріогенезу. 2. Загальна характристика гаструляції.
1. Плодовий період пренатального періоду онтогенезу людини – загальна характристика, тривалість. 2. Поняття
про вроджені вади: типи аномалій, принципи тератології, класифікація тератогенів та природжених вад, які
вони викликають. 3. Пренатальна діагностика: принципи та методи. Плід як пацієнт. 4. Основні джерела
формування скелетної системи. Послідовність морфогенетичних подій, регуляція, способи скостеніння. 5.
Формування мозкового та лицевого черепа. Ріст і розвиток кінцівок, хребетного стовпа, ребер та грудини. 6.
Основні джерела формування м'язової системи. Послідовність морфогенетичних подій, регуляція. 7. Ріст і
розвиток мускулатури голови, кінцівок, тулуба. 8. Формування порожнин тіла – внутрішньозародкової
порожнини, серозних оболонок, діафрагми, грудної та черевної порожнин. 9. Характристика ембріогенезу
серцево-судинної системи та його регуляція: закладка кардіогенної ділянки, утворення і локалізація серцевої
трубки. Утворення серцевої петлі, формування серцевих перегородок та клапанів. 10. Розвиток судин та його
регуляція. 11. Формування артеріальної та венозної систем. Кровообіг до і після народження. Циркуляторні
зміни після народження. Лімфатична система. 12 Формування дихальної системи: джерела, послідовність
морфогенетичних подій, регуляція. 13. Ембріогенез гортані, трахеї, бронхів та легень. Дозрівання легень. 14.
Ембріогенез травної системи: джерела утворення органів травлення, послідовність морфогенетичних подій,
регуляція. 15. Формування переднього, середнього та заднього відділів травної трубки. 16. Утворення та
формування печінки, жовчевивідних шляхів та підшлункової залози. 17. Клінічні паралелі. Природжені вади
розвитку серцево-судинної, дихальної, травної, скелетної та м'язової систем.
Рис.1. Гістогенез м'язової тканини серця зародка.
Позначення: 1-стінка лівого шлуночка, 2-стінка правого шлуночка, 3-міжшлуночкова перегородка 4- ендокард,
5-епікард, 6-компактні пучки кардіоміоцитів, 7-ядро кардіоміоцита, 8-саркоплазма, 9-інтерстицій міокарду, 10-
капіляри строми міокарда, 11-артерії епікарда.
Рис.2. Легеня плода на 9-у місяці гестації.
Позначення: 1-альвеола зі щілиноподібним просвітом, 2-кубічний респіраторний епітелій, 3-потовщені стінки
альвеол, 4-капіляри міжальвеолярних перегородок, які не містять формених елементів крові, 5-бронхіола з
вузьким просвітом, 8-строма легені, 9-судини інтерстицію.
2010. – 582 с.
6. Томас В.Сандлер. Медична ембріологія за Лангманом. – Львів: Наутілус, 2001. – С.169-278
ЗАНЯТТЯ 33 (57)
ЕМБРІОГЕНЕЗ ГОЛОВИ ТА ШИЇ, ВУХА, ОКА, ШКІРИ ТА ЇЇ ПОХІДНИХ, НЕРВОВОЇ ТА
СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМ. ПЛОДОВІ ОБОЛОНКИ ТА ПЛАЦЕНТА НА ЕТАПАХ ЕМБРІОГЕНЕЗУ.
Актуальність теми: Вивчення плодового періоду ембріонального розвитку людини має велике значення для
розуміння процесів органо- та системогенезу, а також для вивчення тератології. Вивчення розвитку
позазародкових органів має істотне значення для розуміння зв'язку зародка з організмом матері. патологія
плаценти та амноітичної оболонки може стати причиною порушень розвитку плода, передчасних пологів чи
антенатальної смерті.
75
ЗНАТИ: Визначальні особливості морфогенезу плода у плодовому періоді (від третього міясця до народження).
Основні закономірності формування голови та шиї, вуха, ока, шкіри та її похідних, нервової та сечостатевої
систем. Утворення та будову позазародкових органів та їх значення в процесах ембріогенезу.
УМІТИ: Визначати послідовність та механізми морфогенетичних подій при формуванні голови та шиї, вуха,
ока, шкіри та її похідних, нервової та сечостатевої систем. Визначати в препаратах частини плаценти.
1. Етапи ембріогенезу. 2. Позазародкові органи. 3. Плацентація. Етапи формування ворсинчастого хоріона.
1. Основні джерела формування сечової системи. Переднирка (пронефрос), первинна нирка (мезонефрос),
остаточна нирка (метанефрос). Регуляція розвитку нирки. 2. Формування сечоводів, сечового міхура, сечівника.
3. Основні джерела формування чоловічих та жіночих статевих органів. Послідовність морфогенетичних подій,
регуляція. 4. Джерела, ріст і розвиток голови та шиї. Горлові (зяброві) дуги, кишені та щілини. Їх утворення та
похідні. Молекулярна регуляція розвитку. 5. Формування щитоподібної залози, обличчя, носової та ротової
порожнин. 6. Джерела та послідовність формування зовнішнього, середнього, внутрішнього вуха та ока.
Молекулярна регуляція. 7. Характристика шкіри та її похідних.8. Розвиток головного та спинного мозку.
Ембріогенез, ріст та розвииток органів периферійної нервової системи. Молекулярна регуляція. 9. Формування
автономної нервової системи та надниркових залоз. 10. Клінічні паралелі. Природжені вади розвитку голови та
шиї, вуха, ока, шкіри та її похідних, нервової та сечостатевої систем. 11. Плацентація: терміни, морфогенез,
регуляція, функціональне значення. 12. Плацента: частини, будова, функціональне значення. 13.
Кровопостачання плаценти. Котиледон як струткруно-функціональна одиниця плаценти. 14. Зміни плаценти
протягом вагітності. 15. Амніотична оболонка: джерела утворення, будова, функція. 16. Пупковий канатик:
джерела утворення, будова, функція.
Рис.1. Зародкова (дитяча) частина плаценти.
Позначення: 1-епітелій амніона, 2-сполучна тканина амніона, 3-сполучна тканина хоріона, 4-ворсинки
плаценти, 5-трофобластичний епітелій, 6-пухка волокниста тканина ворсинки з кровоносними судинами.
Рис.2. Материнська частина плаценти.
Позначення: 1-волокниста сполучна тканина базальної пластинки, 2-децидуальні клітини, 3-сполучнотканинні
септи, 4-ворсинки плаценти.
2010. – 582 с.
КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ ЗМІСТОВОГО МОДУЛЯ 4 "ГІСТОЛОГІЯ ТА ЕМБРІОЛОГІЯ
ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ. МЕДИЧНА ЕМБРІОЛОГІЯ"
ЗНАТИ: Розвиток, особливості будови і гістофізіологію відділів травної трубки, печінки і підшлункової залози,
слинних залоз, органів дихальної, сечової та статевої систем; ембріогенез органів та систем організму, основи
тератології.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаратах: органи порожнини рота, стравохід, шлунок, тонку і товсту кишку,
печінку, підшлункову залозу, слинні залози, трахею, легені, яєчко, над'яєчкj, яєчник, матку, яйцевід,
передміхурову залозу, нирку, сечовід, сечовий міхур, серце та легені плода, плаценту.
Зміст заняття: На занятті проводиться комп'ютерний тестовий контроль рівня знань і уміння діагностувати та
описувати мікропрепарати і електронні мікрофотографії з розділу "Гістологія та ембріологія внутрішніх
органів. Медична ембріологія".
76
2-й - контроль засвоєння умінь шляхом діагностики 2 мікропрепаратів і 1електронної мікрофотографії (45
хвилин). Діагностика гістологічних препаратів передбачає визначення органів і опис характерних особливостей
їх будови. Еталони описів приведені у практикумах. Діагностика електронних мікрофотографій передбачає
визначення органу (тканини, клітини), їх структурних елементів, позначених на малюнках цифрами (див.
атлас), опис будови і функції. Результати підсумкового контролю оформляються у вигляді протоколу в
Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2015. – 72 с."
1. Ниткоподібні та грибоподібні сосочки язика. 18. Легеня.
2. Листоподібні сосочки язика. 19. Молочна (лактуюча) залоза.
3. Жолобуватий сосочок язика. 20. Нирка.
4. Рання стадія розвитку зуба (стадія закладки 21. Сечовід (поперечний переріз).
епітеліального зубного органа). 22. Сечовий міхур.
5. Пізня стадія розвитку зуба (закладка дентину і 23. Яєчко.
емалі). 24. Над'яєчко.
6. Привушна слинна залоза. 25. Передміхурова залоза.
7. Підязикова слинна залоза. 26. Яєчник
8. Стравохід (поперечний переріз). 27. Жовте тіло в стадії розквіту
9. Фундальний відділ шлунку. 28. Маткова труба (поперечний переріз)
10. Пілоричний відділ шлунку. 29. Матка
11. Дванадцятипала кишка собаки. 30. Гістогенез м'язової тканини серця зародка.
12. Слизова оболонка голодної кишки. 31. Легеня плода на 9 місяці гестації.
13. Слизова оболонка товстої кишки. 32. Зародкова (дитяча) частина плаценти.
14. Печінка свині. 33. Материнська частина плаценти.
15. Печінка людини. 34. Поперечний зріз зародка курки на стадії утворення
16. Підшлункова залоз.а тулубової і амніотичної складок.
17. Трахея (поперечний переріз).
1. Одношаровий призматичний залозистий епітелій. 18. Фрагмент гемокапіляра і васкулярного полюса
Епітеліальна пластинка слизової оболонки шлунка. гепатоцита.
2. Головні екзокриноцити. Власна залоза слизової 19. Міжчасточкова жовчна протока.
оболонки шлунка. 20. Панкреатоцити(апікальна частина).
3. Парієтальний екзокриноцит. Власна залоза слизової 21. Панкреатоцити(базальна частина).
оболонки шлунка. 22. Інсулоцити. Панкреатичний острівець.
4. Додаткові мукоцити. Власна залоза слизової 23. Апікальні частини війчастих епітеліоцитів.
оболонки шлунка. Епітеліальна пластинка слизової оболонки дихальної
5. Шийкові мукоцити. Власна залоза слизової ділянки носової порожнини.
оболонки шлунка. 24. Альвеоли в складі альвеолярного мішечка.
6. Ендокриноцит. Власна залоза слизової оболонки Респіраторний відділ легень.
шлунка. 25. Респіраторний епітеліоцит – альвеолоцит 1 типу.
7. Епітеліальна пластинка. Ворсинки слизової 26. Великий секреторний епітеліоцит – альвеолоцит 2
оболонки тонкої кишки. типу.
8. Мікроворсинка. Апікальна ділянка стовпчастих 27. Аерогематичний бар’єр – стінка альвеоли.
епітеліоцитів. 28. Фрагмент ниркового тільця. Кіркова речовина
9. Епітеліальна пластинка. Крипта тонкої нирки.
кишки(поперечний переріз). 29. Контакт подоцитів із гемокапілярами. Ниркове
10. Клітина Панета. Дно крипти тонкої кишки. тільце.
11. Ендокриноцит.Епітеліальна пластинка ворсинки 30. Фільтраційний бар’єр у складі ниркового тільця.
тонкої кишки. 31. Епітеліоцит проксимального відділу нефрона.
12. Власна пластинка слизової оболонки тонкої Кіркова речовина нирки.
кишки. 32. Фрагмент базальної частини епітеліоцита
13. М`язова пластинка слизової оболонки тонкої дистального відділу нефрона.
кишки. 33. Фрагмент стінки звивистоо сім`яного канальця.
14. Епітеліальна пластинка крипти слизової оболонки 34. Сперматозоїд.
товстої кишки. 35. Яйцеклітина. Фрагмент фолікула яєчника.
15. Гепатоцит в складі часточки печінки. 36. Епітеліальна пластинка слизової оболонки матки.
16. Біліарні полюси гепатоцитів. 37. Фрагмент альвеоли молочної залози.
17. Двоядерний гепатоцит.
77
2010. – 582 с.
Заняття 35, 36 (59, 60)

ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗАСВОЄННЯ МОДУЛЯ 2
"СПЕЦІАЛЬНА ГІСТОЛОГІЯ І ЕМБРІОЛОГІЯ. МЕДИЧНА ЕМБРІОЛОГІЯ"
ЗНАТИ: Розвиток, особливості будови і гістофізіологію органів чуття, нервової системи, серцево-судинної
системи, ендокринної системи, органів кровотворення, шкіри і її похідних. Розвиток, особливості будови і
гістофізіологію органів травної трубки, печінки і підшлункової залози, дихального апарату, сечостатевої
системи. Ембріогенез органів та систем організму, основи тератології.
УМІТИ: Визначати в мікропрепаретах та електронних мікрофотографіях: органи нервової, серцево-судинної,
ендокринної, травної, дихальної, сечової та статевої систем, чуття, кровотворення та імунного захисту, шкіру та
її похідні.
ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ.
НЕРВОВА СИСТЕМА
1. Загальна морфо-функціональна характеристика. Закономірності розвитку. Класифікація.
2. Центральна нервова система. Сіра та біла речовина. Нервові центри: типи, цитоархітектоніка.
3. Оболонки мозку: тканинний склад, особливості будови, функції.
4. Гістогематичні бар’єри мозку.
5. Судинне сплетення. Хороїдальні епендимоцити.
6. Цереброспінальна рідина. Ліквородинаміка. Фільтрація, циркуляція, реабсорбція спинномозкової рідини.
Гематолікворний бар’єр. Павутинні грануляції.
7. Головний мозок. Загальна характеристика: розвиток, будова, функції. Відділи.
8. Великий мозок. Кора великого мозку: звивини, борозни, функціональні поля, морфологічні типи нейронів.
9. Пірамідні й непірамідні нейрони: будова і функціональне значення. Нейроглія кори.
10. Гістофізіологія кори великого мозку: шари, цитоархітектоніка, мієлоархітектоніка.
11. Морфологічні типи кори: гранулярний та агранулярний типи, зв’язок с функціями кори.
12. Мозочок: локалізація, будова, функції. Кора мозочку: шари, цитоархітектоніка. аферентні та еферентні
волокна. Міжнейронні зв’язки у корі мозочка.
13. Стовбур мозку: відділи, особливості структурної організації, функціональне значення. Ретикулярна
формація.
14. Спинний мозок. Загальна морфо-функціональна характеристика. Сіра речовина: роги, ядра, нейрони.
15. Біла речовина. Передні, бічні та задні канатики: структурний склад, функціональне значення. Провідні
шляхи.
16. Периферійна нервова система: ганглії, периферійні нерви, закінчення.
17. Периферійний нерв: загальний план будови, структурний склад. Ендоневрій, периневрій, епіневрій. Гемато-
нейральний бар’єр.
18. Нервові ганглії: види, загальний план будови.
19. Чутливі нервові вузли (спинномозкові та черепні). Джерела розвитку. Будова: тканинний склад, нейрони,
гліоцити, функціональне значення.
20. Соматична нервова система. Соматична рефлекторна дуга: складові елементи, локалізація, міжнейронні
зв’язки, функціональне значення. Проста і складна рефлекторна дуга.
21. Гістофізіологія вегетативної (автономної) нервової системи. Загальна характеристика. Відділи.
22. Вегетативні ганглії. Види, джерела розвитку. Будова: тканинний склад.
23. Нейрони симпатичного та парасимпатичного гангліїв: морфологічна і функціональна характеристика,
гліоцити, волокна.
24. Інтрамуральні ганглії: локалізація, морфологічна і функціональна характеристика, нейромедіатори.
25. Вегетативна рефлекторна дуга: складові, локалізація, нейромедіатори.
СЕНСОРНІ СИСТЕМИ. ОРГАНИЧУТТЯ.
1. Сенсорні системи: види, ланки, функціональне значення.
2. Загальна характеристика органів чуттів. Класифікація органів чуття. Клітинні і молекулярні основи рецепції.
78
3. Зоровий аналізатор: ланки, їх структурні компоненти, принципи функціонування.
4. Орган зору. Джерела та хід розвитку.
5. Очне яблуко: загальний план будови, оболонки, їх частини, тканинний склад та функції.
6. Водяниста волога: роль у функціонуванні і трофіці структур ока. Фільтрація водянистої вологи. Гемато-
аквеозний бар’єр.
7. Циркуляція і реабсорбція водянистої вологи. Райдужково-рогівковий кут (кут передньої камери ока).
Трабекулярна сітка. Склеральний венозний синус (шлемів канал).
8. Функціональні апарати ока. Діоптричний апарат: структурні компоненти, загальні ознаки світло
заломлюючих структур, джерела їх трофіки.
9. Рогівка, шари, трофіка, структурні і молекулярні детермінанти рефракції. Передній епітелій.
10. Стовбурові клітини лімбу – роль у регенерації, застосування у регенераторній медицині.
11. Строма рогівки: кератоцити, хімічний склад міжклітинної речовини.
12. Ендотелій рогівки: будова, механізми транспорту, роль у підтриманні гідрофільності і трофіки рогівки.
13. Кришталик: поверхні, зони, трофіка. Капсула кришталика. Епітелій кришталика. Морфогенез
кришталикових волокон, його регуляція.
14. Ріст і регенерація кришталика.
15. Скловидне тіло: будова, особливості хімічного складу матриксу, функції, трофіка.
16. Акомодаційний апарат: райдужка, війкове тіло.
17. Райдужка: шари, особливості клітинного складу, м’язи райдужки, їх регуляція, роль у пристосуванні до
інтенсивності освітлення.
18. Війкове (циліарне) тіло: частини, м’язи, регуляція, циліарна корона, роль у зміні форми та заломлюючої
сили кришталика.
19. Фоторецепторний апарат. Сітківка. Тканинний склад, трофіка. Нейрони та гліоцити сітківки.
20. Шари сітківки. Цитоархітектоніка. Пігментний епітелій сітківки: будова і функції.
21. Фоторецепторні клітини. Паличкові та колбочкові нейрони: кількість, локалізація, будова, функціональне
значення.
22. Жовта пляма. Зоровий нерв. Диск зорового нерву (сліпа пляма).
23. Трофіка сітківки. Власне судинна оболонка: шари, будова. Базальний комплекс. Гематоретинальний бар’єр.
24. Допоміжний апарат ока. Сльозині залози і сльозина рідина.
25. Кон’юнктива: будова, функціональне і діагностичне значення. Вікові зміни.
26. Статоакустична сенсорна система. Слуховий і вестибулярний аналізатор.
27. Вухо: джерела та хід розвитку, анатомічні частини, функціональна характеристика. Зовнішнє вухо. Середнє
вухо. Внутрішнє вухо.
28. Кістковий і перетинчастий лабіринт: зони, перилімфа.
29. Завиткова (слухова) частина перетинчастого лабіринту: вестибулярна мембрана, базилярна мембрана,
судинна смужка. Ендолімфа: склад, механізми фільтрації.
30. Спіральний орган: клітинний склад, текторіальна мембрана, цитофізіологія слухового апарату.
31. Вестибулярна частина перетинчастого лабіринту. Рецепторні зони присінку: пляма, ампульні гребінці.
32. Клітинний склад рецепторних зон: вестибулоцити І і ІІ типу (волоскові чутливі клітини), опорні
вестибулоцити. Цитофізіологія волоскових чутливих клітин.
33. Нюховий аналізатор: частини, структурний склад, функціональне значення. Орган нюху. Нюховий епітелій:
локалізація, клітинний склад.
34. Нюхові нейросенсорні клітини. Опорні та базальні клітини. Механізми сприйняття запаху. Лемешево-
носовий орган. Вікові зміни.
35. Смаковий аналізатор. Орган смаку. Загальна характеристика: джерела розвитку, локалізація, функціональне
значення.
36. Смакові бруньки: будова. клітинний склад. Смакові сенсоепітеліальні клітини, опорні та базальні клітини.
Гістофізіологія органа смаку.
37. Морфологічні основи шкірної, глибокої та вісцеральної чутливості
ЗАГАЛЬНИЙ ПОКРИВ
1. Шкіра та її похідні. Загальна морфофункціональна характеристика. Джерела розвитку, шари, тканинний
склад, функції. Регенерація.
2. Структурно-функціональні типи і зони шкіри.
3. Епідерміс: шари, особливості будови "товстої" та "тонкої" шкіри.
4. Клітинний склад епідермісу. Кератиноцити: джерела утворення, механізми та прояви процесу кератинізації.
5. Клітини Лангерганса: походження, будова, функції, маркери, функції.
6. Меланоцити епідермісу: джерело розвитку, структура, функції, маркери та механізми меланогенезу.
7. Дотикові епітеліоцити (клітини Меркеля): походження. будова, функції.
8. Дерма. Сосочковий та сітчастий шари. Дермо-епідермальне з'єднання. Особливості кровопостачання та
іннервації.
9. Залози шкіри. Сальні та потові залози: локалізація, будова кінцевих відділів, клітинний склад, механізми
секреції, регуляція секреторного циклу.
10. Волос (волосина). Розвиток, будова, ріст, зміна волосся, цикл волосяного фолікулу: анаген, катаген, телоген
– характеристика, регуляція.
79
11. Стовбурові клітини епідермісу: локалізація стовбурових ніш, морфо-функціональна характеристика,
молекулярні маркери. Піло-себацеозна одиниця.
12. Нігті. Розвиток, будова, ріст.
СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА
1. Загальна характеристика. Джерела розвитку. Функціональне значення.
2. Кровоносні судини. Класифікація. Загальний план будови: оболонки, тканинний склад.
3. Ендотелій. Загальна характеристика. Структурні прояви та біомаркери функціональної активності і статусу
ендотелію.
4. Артерії. Загальний план будови. Класифікація.
5. Артерії еластичного типу. Особливості будови оболонок, секреторний тип гладеньких міоцитів, роль у
розвитку атеросклерозу.
6. Артерії мішаного типу. Локалізація. Гістофізіологія.
7. Артерії м’язового (резистивного) типу. Будова, трофіка, іннервація.
8. Механізми регуляції судинного тонусу та периферійного судинного опору.
9. Мікроциркуляторне русло. Артеріоли, капіляри, венули. Артеріоло-венулярні анастомози.
10. Артеріоли: будова, функціональне значення. Міоендотеліальні взаємодії.
11. Капіляри. Класифікація, будова, функціональне значення. Особливості будови ендотелію.
12. Гістофізіологія транскапілярного обміну. Гістогематичні бар’єри.
13. Ангіогенез під час розвитку та постнатального ремоделювання органів.
14. Ендотеліальні попередники: джерела, молекулярна характеристика, роль у регенерації та рості судин.
15. Венули: (класифікація) види, будова, функціональне значення.
16. Перицити: будова, зв’язок з ендотеліоцитами, роль у регенерації стінки судин і периваскулярної сполучної
тканини.
17. Нейрогуморальні, ендотелій-залежні та локальні механізми регуляції мікроциркуляції.
18. Вени, особливості будови відповідно до гемодинамічних умов. Класифікація вен. Будова венозних клапанів.
Органні та вікові особливості гістофізіології вен.
19. Лімфатичні судини. Класифікація лімфатичних судин різних типів. Лімфатичні капіляри: особливості
будови, механізми утворення і склад лімфи.
20. Внутрішньоорганні та позаорганні лімфатичні судини: особливості будови.
21. Лімфангіон: структурна організація, регуляція току лімфи.
22. Серце. Ембріогенез. Серце новонародженого. Перебудова, розвиток і вікові зміни серця після народження.
23. Загальна будова стінки серця. Ендокард, міокард, епікард.
24. Скоротливий апарат серця. Міокард: особливості будови та функції.
25. Серцева м’язова тканина: серцеві волокна, кардіоміоцити, характеристики скорочення. Роль і молекулярна
організація нексусів.
26. Провідна система серця: особливості будови та функціонування збуджувальних та провідних
кардіоміоцитів.
27. Секреторні кардіоміоцити. Передсердний натрійуретичний пептид – роль у регуляції об’єму циркулюючої
крові та судинного тонусу.
28. Фіброзний скелет серця. Ендокард. Клапани серця.
29. Іннерваційний апарат серця. Інтрамуральні ганглії. Симпатична та парасимпатична іннервація структур
серця.
СИСТЕМА ОРГАНІВ КРОВОТВОРЕННЯ ТА ІМУННОГО ЗАХИСТУ
1. Загальна морфофункціональна характеристика і класифікація органів кровотворення та імуногенезу.
2. Система імунного захисту. Неспецифічний та специфічний імунітет.
3. Антиген-презентуючі клітини: структура, маркери, функціональне значення.
4. Види лімфоцитів. Кластери диференціювання (CD). Класифікація Т-лімфоцитів: Т-цитотоксичні, Т-гелпери,
Т-регуляторні клітини: етапи утворення, маркери, функціональне значення.
5. В-лімфоцити: класифікація, маркери, функціональне значення.
6. Червоний кістковий мозок. Локалізація, будова та функції, тканинний склад, цитоархітектоніка,
васкуляризація.
7. Натуральні кілери.
8. Антиген-незалежна проліферація та диференціювання В-лімфоцитів.
9. Тимус (загруднинна залоза) як центральний орган Т-лімфоцитопоезу. Локалізація, будова, тканинний склад,
функції.
10. Часточка тимусу: будова, функціональні зони. Епітеліоретикулоцити: типи, будова, маркери функціональне
значення.
11. Лімфоцитопоез у тимусі. Позитивна і негативна селекція лімфоцитів.
12. Тимусні тільця (Гассаля).
13. Вікова та акцидентальна інволюція тимусу.
14. Селезінка: локалізація, будова та функції.
15. Строма селезінки: тканинний склад, роль у функціонуванні. Судинна система і особливості
кровопостачання селезінки.
16. Паренхіма селезінки: тканинний та структурний склад, біла та червона пульпа.
17. Біла пульпа селезінки: зони, клітинний склад, функціональне значення.
80
18. Червона пульпа селезінки: компоненти, структурний склад, функціональне значення.
19. Лімфатичні вузли: локалізація, будова і функції. Функціональні зони лімфатичних вузлів.
20. Система синусів. Гістофізіологія лімфатичних вузлів.
21. Лімфоїдна тканина слизових оболонок та шкіри.
22. Клітинні основи імунних реакцій. Етапи імунної реакції. Міжклітинні кооперації та регулятори імунних
реакцій.
23. Морфологічні прояви реалізації імунних реакцій в периферійних органах імуногенезу та крові.
ЕНДОКРИННА СИСТЕМА
1. Поняття про хімічну природу гормонів та їх значення для організму. Клітини-мішені. Рецептори гормонів:
види (мембранні, ядерні), механізм дії, біологічні ефекти гормонів.
2. Класифікація структур ендокринної системи. Ієрархічна організація та принцип зворотного зв'язку.
3. Центральна ланка ендокринної системи. Джерела розвитку. Загальна характеристика.
4. Гіпоталамус: відділи, ядра, структурно-функціональні зв’язки з іншими відділами нервової системи.
5. Нейросекреторні клітини: будова, маркери, цитофізіологія. Аксовазальні синапси.
6. Гіпоталамо-гіпофізарна система.
7. Гіпофіз. Ембріональний розвиток адено- та нейрогіпофіза.
8. Аденогіпофіз: частини, тканинний і клітинний склад, принципи регуляції. Ендокриноцити аденогіпофіза:
види, будова, гормони, їх мішені, біологічні ефекти.
9. Проміжна частина аденогіпофізу: особливості будови, функціональне значення. Гіпоталамо-аденогіпофізарна
судинна система, її роль в транспорті гормонів.
10. Нейрогіпофіз: частини, будова, зв'язок з гіпоталамусом, функціональне значення. Кровопостачання
гіпоталамо-гіпофізарної системи.
11. Епіфіз: розвиток, будова, клітинний склад, зв'язок з іншими відділами нервової системи. Пінеалоцити:
будова, гормони, їх мішені та біологічні ефекти. Вікові зміни.
12. Надниркові залози. Джерела та хід розвитку. Загальна будова і функціональне значення.
13. Кіркова речовина надниркової залози. Морфофункціональна характеристика: зони, будова, види
адренокортикоцитів, регуляція їх секреторної активності.
14. Мозкова речовина надниркової залози: будова, клітинний склад, гормони, їх дія.
15. Гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальна система: принципи регуляції, біологічна роль. Симпато-
адреналова система: склад, принципи функціонування, біологічне значення.
16. Щитоподібна залоза. Розвиток. загальний план будови, тканинний склад.
17. Фолікули: будова, клітинний склад.
18. Тироцити: будова, секреторний цикл, його регуляція, гормони, їх мішені та біологічні ефекти.
19. Перебудова фолікулів у зв'язку з різною функціональною активністю. Гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдна
система.
20. Парафолікулярні ендокриноцити: джерела розвитку, локалізація, будова, регуляція, гормони, їх мішені та
біологічні ефекти.
21. Прищитовидні залози. Розвиток, будова та клітинний склад.
22. Принципи регуляції обміну кальцію: гормони щитовидної та прищитовидної залоз, вітамін D.
23. Одиничні ендокриноцити не ендокринних органів. Дифузна ендокринна система: локалізація, клітини, їх
гормони та біологічна роль. Нейроендокринні клітини АРUD-системи, локалізація, гормони та їх дія.
ТРАВНА СИСТЕМА
1. Загальна морфофункціональна характеристика. Джерела розвитку. Розподіл на відділи за розвитком,
будовою та функціями.
2. Загальний план будови стінки травного каналу. Оболонки: тканинний склад, функціональне значення.
3. Слизова оболонка – шари, тканини, рельєф. Іннервація та васкуляризація травної трубки.
4. Ротова порожнина. Джерела та хід розвитку ротової порожнини і лиця.
5. Особливості будови слизової оболонки ротової порожнини. Функціональні типи слизової оболонки ротової
порожнини.
6. Губи, щоки, ясна, тверде і м'яке піднебіння.
7. Язик. Джерела розвитку. Загальний план будови. Дорзальна і вентральна поверхні. Сосочки язика:
локалізація, будова, функціональне значення.
8. Зуби. Молочні та постійні зуби. Одонтогенез. Джерела та хід розвитку зубів.
9. Тканини зуба. Емаль, дентин, цемент – будова, хімічний склад, функція. Пульпа зуба, будова, функція.
Періодонт. Вікові зміни зубів.
10. Глотка (горло): частини, особливості будови стінки глотки.
11. Лімфо-епітеліальне глоткове кільце. Мигдалики, загальна будова, функціональне значення. Лімфо-
епітеліальні кооперації у реалізації імунітету.
12. Стравохід: джерела розвитку, оболонки, тканинний склад. Особливості будови стінки стравоходу у різних
частинах.
13. Шлунок. Джерела та хід розвитку. Відділи. Будова стінки, оболонки, їх тканинний склад, рельєф, функції.
14. Слизова оболонка шлунку. Епітелій: будова, функції, особливості регенерації.
15. Слизово-бікарбонатний бар’єр.
16. Залози шлунку: види, морфологічний тип, клітинний склад залоз, порівняльна характеристика. Власні
залози шлунку: частини, розподіл клітин.
81
17. Головні екзокриноцити: будова, функціональне значення, регулятори секреторної активності.
18. Парієтальні екзокриноцити: локалізація, будова, функції, механізми секреторної активності, регуляція, роль
у метаболізмі вітаміну В12. Мукоцити.
19. Шлункові стовбурові клітини: типи, локалізація, структура, функції, основні гормони, їх мішені та ефекти.
20. Епітеліальні стовбурові клітини шлунку: локалізація, маркери, роль у регенерації покривного епітелію та
залоз, мікрооточення.
21. Ендокриноцити шлунку: локалізація, види, гормони їх біологічні ефекти.
22. Інтрамуральні ганглії: локалізація, будова, роль у регуляції моторної і секреторної функції шлунка.
23. Тонка кишка. Загальна характеристика різних анатомічних відділів, будова стінки. Особливості рельєфу
слизової оболонки. Система "крипта-ворсинка".
24. Слизова оболонка тонкої кишки. Особливості крово- та лімфопостачання.
25. Покривний епітелій: клітинний склад, різновиди епітеліоцитів, їх будова та функції.
26. Епітеліальні стовбурові клітини тонкої кишки: локалізація, маркери, мікрооточення – перикриптальні
міофібробласти. Регенерація епітелію тонкої кишки.
27. Ендокринні клітини тонкої кишки: типи, локалізація, структура, функції, мішені гормонів та їх ефекти.
28. Інтрамуральні ганглії, роль у регуляції моторики.
29. Гістофізіологія кишкового травлення: фази, хімічне та структурне забезпечення.
30. Особливості будови дванадцятипалої, порожньої та клубової кишки.
31. Кишково-асоційована лімфоїдна тканина: локалізація, структурна організація, функціональне значення.
32. Товста кишка. Джерела та хід розвитку, роль клітин нервового гребеню.
33. Будова стінки товстої кишки: оболонки, тканинний склад, рельєф.
34. Слизова оболонка. Рельєф. Крипти. Покривний епітелій: клітинний склад, структурно-функціональна
характеристика різних клітин.
35. Ендокринні клітини товстої кишки: типи, локалізація. будова, гормони, їх мішені та біологічні ефекти.
36. Інтрамуральні ганглії. Гістофізіологія товстої кишки.
37. Червоподібний відросток, його будова, функція.
38. Пряма кишка, відділи, їх морфо-функціональні особливості. Вікові зміни.
39. Травні залози: види, зв'язок з різними відділами травного каналу, загальний план будови, функціональне
значення.
40. Великі і малі слинні залози. Джерела та хід розвитку. Структурно-функціональна характеристика.
41. Підшлункова залоза. Джерела та хід розвитку. Загальна морфофункціональна характеристика. Будова
екзокринної та ендокринної частин.
42. Ацинус, будова і функції ациноцитів, регуляція секреторної активності. Центроацинозні клітини. Будова
вивідних протоків.
43. Панкреатичні острівці: локалізація. будова, типи клітин панкреатичних острівців, їх структурна
характеристика, гормони, їх мішені та біологічні ефекти.
44. Печінка. Джерела та хід розвитку. Загальна характеристика: частини, тканинний склад, функції.
45. Будова класичної часточки печінки: зони, їх функціональна характеристика. Печінкові балки.
46. Гепатоцити: структурно-функціональні типи, їх будова, функціональні зони і поверхні гепатоциту, жовчні
капіляри.
47. Синусоїдні капіляри. Перисинусоїдний простір Дісе: клітинний склад, особливості хімічного складу
матриксу.
48. Зірчасті макрофаги (клітини Купфера): локалізація, будова, функціональне значення.
49. Перисинусоїдні ліпоцити (клітини Іто): локалізація, будова та функції.
50. Регенерація та вікові зміни печінки.
51. Жовчовивідні шляхи: склад, загальний план будови.
ДИХАЛЬНА СИСТЕМА
1. Загальна морфофункціональна характеристика.
2. Повітроносні шляхи: відділи, джерела та хід розвитку, загальний план будови, функції.
3. Оболонки стінки повітроносних шляхів: тканинний склад, функціональне значення.
4. Слизова оболонка. Покривний епітелій: його клітинний склад, морфологія та функції клітин.
5. Муко-циліарний апарат.
6. Бронх-асоційована лімфоїдна тканина: структурна характеристика, функціональне значення.
7. Регіональні особливості будови стінки повітроносних шляхів. Носова порожнина, гортань, трахея, бронхи
(головні, великого, середнього та малого діаметра), термінальні бронхіоли, їх будова та функція.
8. Легені. Джерела та хід розвитку. Загальний план будови легені.
9. Поняття про часточку легені.
10. Ацинус як структурно-функціональна одиниця респіраторного відділу легені.
11. Альвеола: будова, клітинний склад, міжальвеолярні перегородки.
12. Сурфактантний комплекс.
13. Аерогематичний бар'єр.
14. Альвеолярні та інтерстиційні макрофаги.
15. Плевра: листки, шари, тканинний склад, функціональне значення.
16. Вікові зміни.
82
СЕЧОВА СИСТЕМА
1. Нирки та сечовивідні органи. Загальна морфо-функціональна характеристика.
2. Нирки. Джерела та хід розвитку.
3. Загальна будова: кіркова та мозкова речовина. Частки та часточки нирки.
4. Особливості кровообігу нирки – кортикальна та медулярна системи кровопостачання.
5. Нефрон як структурно-функціональна одиниця нирки.
6. Типи нефронів.
7. Відділи нефрона та їх топографія.
8. Ниркове тільце.
9. Судинний клубочок. Капсула Шумлянського-Боумена, подоцити: будова і функціональне значення.
10. Фільтраційний бар'єр. Хімічний склад ультрафільтрату.
11. Канальцевий апарат нефрону: сегменти, їх розташування, будова і функціональне значення.
12. Структурні та молекулярні основи канальцевої реабсорбції та секреції, регуляція.
13. Система концентрування та розведення сечі. Протитечійно-множильний апарат: петля Генле, прямі судини
мозкової речовини, збірні протоки.
14. Збірні протоки: клітинний склад, структурно-функціональна характеристика, регуляція.
15. Етапи і механізми утворення сечі, їх структурне забезпечення і регуляція.
16. Ендокринний апарат нирки. Приклубочковий (юкстагломерулярний) комплекс, його будова та функції.
17. Простагландиновий апарат нирки. Інтерстиційні клітини: структура, простагландини, їх мішені і
18. Регенераторні потенції нирки.
19. Сечовивідні шляхи: відділи, будова і функції. Особливості гістофізіології ниркових чашок, миски,
сечоводів, сечового міхура, сечівника.
ЧОЛОВІЧА СТАТЕВА СИСТЕМА
1. Загальна характеристика. Джерела та хід розвитку. Функції. Принципи регуляції.
2. Яєчко (сім’яник): локалізація, будова і функції.
3. Строма яєчка: будова, функціональне значення. Інтерстиційні ендокриноцити яєчка, їх будова і функція.
Мішені та біологічні ефекти тестостерону.
4. Звивисті сім'яні канальці, будова стінки. Сперматогенний епітелій.
5. Сустентоцити (підтримувальні клітини Сертоллі): будова, базальний і адлюмінальний компартменти,
6. Гематотестикулярний бар'єр.
7. Сперматогенез: цикл і хвиля сперматогенезу. Стадії сперматогенезу, процеси, які відбуваються та їх
біологічний сенс.
8. Сперматогенні клітини: стовбурові клітини – сперматогонії, первинні і вторинні сперматоцити, сперматиди,
їх будова і набір хромосом.
9. Сперміогенез: фази, морфологічні появи, молекулярні детермінанти. Цитофізіологія сперматозоїду. Умови і
регуляція сперматогенезу.
10. Гістофізіологія сім’яника у різні вікові періоди: дитинство, статеве дозрівання, зрілий вік, старіння.
11. Сім'явиносні шляхи. Над'яєчко (придаток яєчка). Сім'явиносна протока. Сім'явипорскувальна протока.
Чоловічий сечівник.
12. Додаткові залози. Загальна будова, функціональне значення.
13. Сім’яні пухирці (пухирчаста залоза). Будова, характеристика секрету, роль в утворенні сперми.
14. Передміхурова залоза: зони, групи залоз, характеристика строми і паренхіми. Вікові зміни.
15. Залоза цибулини сечівника (цибулинно-сечівникова залоза): будова, функціональне значення.
16. Склад сперми. Спермограма.
17. Зовнішні статеві органи. Статевий член (прутень), його будова, васкуляризація та іннервація.
ЖІНОЧА СТАТЕВА СИСТЕМ А
1. Загальна характеристика. Джерела розвитку. Функції. Принципи регуляції.
2. Оваріальний цикл: фази, регуляція. Гормони яєчника: мішені та біологічні ефекти. Циклічні зміни в організмі
жінки.
3. Яєчник: джерела та хід розвитку, загальний план будови, функції.
4. Білкова оболонка яєчника: будова, поверхневий епітелій, перебудова протягом онтогенезу.
5. Кіркова речовина: фолікули, особливості строми.
6. Мозкова речовина: ворітні клітини, їх будова і функціональне значення.
7. Фолікули яєчника: складові компоненти: первинний ооцит, фолікулярний епітелій, прозора оболонка, тека.
Гематооваріальний бар’єр.
8. Види фолікулів. Фолікулогенез.
9. Овуляція: механізми, регуляція, біологічне значення. Атрезія фолікулів.
10. Жовте тіло: фази розвитку (лютеогенез).
11. Гормони яєчника: мішені та біологічні ефекти.
12. Овогенез: фази, їх сутність, просторово-хронологічна характеристика, морфологічні прояви, зв'язок з
фолікулогенезом.
13. Гістофізіологія яєчника у різні вікові періоди: до і під час статевого дозрівання, фертильний період, під час
вагітності і лактації, менопауза.
83
14. Внутрішні статеві органи: джерела та хід розвитку, загальний план будови, оболонки, тканинний склад,
15. Маткові труби: частини, будова та функції, особливості клітинного складу покривного епітелію, його зміни
у різні фази оваріального циклу.
16. Матка. Будова стінки (ендометрій, міометрій, периметрій).
17. Ендометрій: шари, тканинний склад, особливості кровопостачання базального та функціонального шарів.
18. Покривний епітелій: клітинний склад, будова і регуляція.
19. Маткові залози: частини, їх функціональне значення. Маткові епітеліальні стовбурові клітини, фізіологічна
та репаративна регенерація едометрію.
20. Менструальний цикл та його фази, зв'язок з гіпоталамо-гіпофізарно-оваріальною системою регуляції.
21. Морфогенез ендометрію в різні фази циклу, регуляція, біологічне значення.
22. Зміни будови матки (ендометрію та міометрію) під час вагітності.
23. Шийка матки: відділи, будова слизової оболонки, залоза шийки матки, регуляція, характеристика секрету,
цитологічне дослідження мазків-відбитків епітелію шийки матки: критерії, діагностичне значення.
24. Гістофізіологія матки у різні вікові періоди: до і під час статевого дозрівання, фертильний період, під час
вагітності і лактації, менопауза.
25. Піхва: джерела розвитку, будова стінки, зміна епітелію слизової оболонки у різні фази менструального
циклу.
26. Молочна залоза: джерела розвитку, загальна будова, функціональне значення, нейро-ендокринна регуляція.
27. Морфогенез молочної залози у різні вікові періоди: до і підчас статевого дозрівання, у фертильний період,
під час вагітності і лактації, постлактаційна та вікова інволюція.
МЕДИЧНА ЕМБРІОЛОГІЯ
1. Періоди ембріогенезу: загальна характеристика, тривалість, локалізація.
2. Критичні періоди розвитку.
3. Прогенез: ключові події, можливості й механізми хромосомних аберацій, фактори, що впливають на їх
частоту.
4. Запліднення: місце та умови здійснення, характеристика гамет, що беруть участь у заплідненні. Фази
запліднення.
5. Дроблення: локалізація, характеристика, умови транспорту зародку. Бластомери: характеристика, типи,
особливості клітинного циклу. Утворення бластоцисти: трофобласт, ембріобласт (внутрішня клітинна маса).
6. Багатоплідна вагітність. Моно- та дизиготні близнюки.
7. Ембріональні стовбурові клітини: властивості. Можливості використання у репаративній медицині.
8. Імплантація: локалізація, умови, характеристика, фази.
9. Взаємодія між трофобластом та ендометрієм: молекулярні і структурні детермінанти, регуляція, морфогенез
ендометрію і трофобласту під час імплантації. Рецептивність ендометрію: маркери і фактори, що на неї
впливають.
10. Поняття про ектопічну вагітність.
11. Гаструляція: сутність, морфогенетичні події, фази, терміни. Рання гаструляція: деламінація, утворення
гіпобласту та епібласту, міграція клітин.
12. Формування амніону, жовткового мішку, хоріону, алантоїсу: будова стінки, функціональне значення.
13. Пізня гаструляція: терміни, події.. Утворення зародкових листків та нотохорди.
14. Ембріональна індукція: молекулярно-генетичні детермінанти, роль у гісто- і органогенезі.
15. Нейруляція і морфогенез нервової системи: терміни, послідовність, генетичні детермінанти, молекулярні
механізми, можливі аномалії розвитку.
16. Сомітний період. Утворення целому.
17. Визначальні особливості морфогенезу плода у плодовому періоді.
18. Вроджені вади: типи аномалій, принципи тератології, класифікація тератогенів та природжених вад, які
вони викликають. Плід як пацієнт.
19. Основні закономірності формування та регуляція морфогенезу серцево-судинної системи. Аномалії
розвитку Терміни діагностики.
20. Основні закономірності формування та регуляція морфогенезу дихальної системи. Аномалії розвитку
Терміни діагностики.
21. Основні закономірності формування та регуляція морфогенезу травної системи. Аномалії розвитку Терміни
діагностики.
22. Основні закономірності формування та регуляція морфогенезу скелетної та м'язової систем. Аномалії
розвитку Терміни діагностики.
23. Основні закономірності формування та регуляція морфогенезу голови та шиї. Аномалії розвитку Терміни
24. Основні закономірності формування та регуляція морфогенезу вуха та ока. Аномалії розвитку Терміни
25. Основні закономірності формування та регуляція морфогенезу шкіри та її похідних. Аномалії розвитку
26. Основні закономірності формування та регуляція морфогенезу нервової системи. Аномалії розвитку
84
27. Основні закономірності формування та регуляція морфогенезу сечостатевої системи. Аномалії розвитку
28. Формування порожнин зародка.
29. Трофіка зародку. Ворсинки хоріону.
30. Плацентація: терміни, морфогенез, регуляція, функціональне значення.
31. Плацента: частини, будова, функціональне значення.
ПЕРЕЛІК ГІСТОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ

1. Спинний мозок. 34. Підязикова слинна залоза.
2. Спинномозковий вузол. 35. Стравохід (поперечний переріз).
3. Поперечний зріз нерва. 36. Фундальний відділ шлунку.
4. Кора великих півкуль. 37. Пілоричний відділ шлунку.
5. Кора мозочка. 38. Дванадцятипала кишка собаки.
6. Екстрамуральний вузол автономної нервової 39. Слизова оболонка голодної кишки.
системи. 40. Слизова оболонка товстої кишки.
7. Інтрамуральне нервове сплетення (Ауербаха) тонкої 41. Печінка свині.
кишки кішки. 42. Печінка людини.
8. Рогівка ока. 43. Підшлункова залоза.
9. Сітківка. 44. Трахея (поперечний переріз).
10. Спіральний орган. 45. Легеня.
11. Шкіра пальця. 46. Шкіра з волоcсям.
12. Шкіра з волоссям. 47. Шкіра пальця.
13. Аорта. 48. Молочна (лактуюча) залоза.
14. Артерія м'язового типу. 49. Нирка.
15. Артеріоли, гемокапіляри, венули. 50. Сечовід (поперечний переріз).
16. Вена середнього калібру. 51. Сечовий міхур.
17. Стінка серця. 52. Яєчко.
18. Червоний кістковий мозок. 53. Придаток яєчка.
19. Тимус. 54. Передміхурова залоза.
20. Селезінка. 55. Яєчник.
21. Лімфатичний вузол. 56. Жовте тіло в стадії розквіту.
22. Піднебінний мигдалик. 57. Маткова труба (поперечний переріз).
23. Щитоподібна залоза. 58. Матка.
24. Прищитоподібна залоза. 59. Червоний кістковий мозок.
25. Надниркова залоза. 60. Тимус.
26. Епіфіз. 61. Селезінка.
27. Гіпофіз. 62. Лімфатичний вузол.
28. Ниткоподібні та грибоподібні сосочки язика. 63. Піднебінний мигдалик.
29. Листоподібні сосочки язика. 64. Гістогенез м'язової тканини серця зародка.
30. Жолобуватий сосочок язика. 65. Легеня плода на 9 місяці гестації.
31. Рання стадія розвитку зуба (стадія закладки 66. Зародкова (дитяча) частина плаценти.
епітеліального зубного органа). 67. Материнська частина плаценти.
32. Пізня стадія розвитку зуба (закладка дентину і 68. Поперечний зріз зародка курки на стадії утворення
емалі). тулубової і амніотичної складок.
33. Привушна слинна залоза.
ПЕРЕЛІК ЕЛЕКТРОННИХ МІКРОФОТОГРАФІЙ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ
1. Структурні компоненти спинномозкового вузла. 12. Нервова клітина Догеля І типу.
2. Мантійні гліоцити навколо тіла псевдо 13. Мієлінові нервові волокна. Нервовий стовбур.
уніполярного нейроцита. 14. Будова паличкової та колб очкової
3. Сіра речовина спинного мозку. нейросенсорних клітин (схема).
4. Епендимна вистелка спинномозкового каналу. 15. Нюхова ділянка слизової оболонки власне носової
5. Зірчастий нейроцит внутрішнього зернистого шару порожнини (схема).
кори великих півкуль. 16. Велика нейросекреторна клітина. СОЯ
6. Фрагмент пірамідного нейрона гангліонарного шару гіпоталамуса.
кори великих півкуль. 17. Мала нейросекреторна клітина. Аркуатне ядро
7. Протоплазматичний астроцит. Кора великих гіпоталамуса.
півкуль головного мозку. 18. Фрагмент передньої частки аденогіпофіза.
8. Олігодендроцит – сателіт нейроцита. Кора великих 19. Соматотропоцити. Передня частка аденогіпофіза.
півкуль головного мозку. 20. Тиротропоцит. Передня частка аденогіпофіза.
9. Грушеподібний нейроцит. Гангліонарний шар кори 21. Кортикотропоцит. Передня частка аденогіпофіза.
мозочка. 22. Нейрогіпофіз. Задня частка гіпофіза.
10. Зірчаста клітина. Молекулярний шар кори 23. Фрагмент фолікула щитовидної залози (помірна
мозочка. активність).
11. Зернистий шар кори мозочка.
85
24. Фрагмент фолікула щитовидної залози 52. Клітина Панета. Дно крипти тонкої кишки.
(гіпофункція). 53. Ендокриноцит.Епітеліальна пластинка ворсинки
25. Фрагмент фолікула щитовидної залози тонкої кишки.
(гіперфункція). 54. Власна пластинка слизової оболонки тонкої
26. Парафолікулярний ендокриноцит кишки.
(кальцитонітоцит). 55. М`язова пластинка слизової оболонки тонкої
27. Адренокортикотропоцит пучкової зони кори кишки.
наднирника. 56. Епітеліальна пластинка крипти слизової оболонки
28. Хромафінні клітини мозкової речовини товстої кишки.
наднирника. 57. Гепатоцит в складі часточки печінки.
29. Фрагмент кардіоміоцита (повздовжній переріз). 58. Біліарні полюси гепатоцитів.
30. Фрагмент кардіоміоцита (поперечний переріз). 59. Двоядерний гепатоцит.
31. З`єднання кардіоміоцитів. 60. Фрагмент гемокапіляра і васкулярного полюса
32. Передсердний міозит. гепатоцита.
33. Артеріола. 61. Міжчасточкова жовчна протока.
34. Гемокапіляр соматичного типу. Кора великого 62. Панкреатоцити(апікальна частина).
мозку. 63. Панкреатоцити(базальна частина).
35. Гемокапіляр вісцерального типу. Щитовидна 64. Інсулоцити. Панкреатичний острівець.
залоза. 65. Апікальні частини війчастих епітеліоцитів.
36. Лімфатичний капіляр. Власна пластинка слизової Епітеліальна пластинка слизової оболонки дихальної
оболонки тонкої кишки. ділянки носової порожнини.
37. Еритроцитопоетичний острівець. 66. Альвеоли в складі альвеолярного мішечка.
38. Гранулоцитопоетичний острівець. Респіраторний відділ легень.
39. Промегакаріоцит серед гемопоетичних клітин 67. Респіраторний епітеліоцит – альвеолоцит 1 типу.
червоного кісткового мозку. 68. Великий секреторний епітеліоцит – альвеолоцит 2
40. Кровоносний капіляр. Червоний кістковий мозок. типу.
41. Кіркова речовина часточки тимуса. 69. Аерогематичний бар’єр – стінка альвеоли.
42. Лімфатичний фолікул. Кіркова речовина 70. Епідерміс базального та остистого шарів.
лімфатичного вузла. Епідерміс шкіри.
43. Одношаровий призматичний залозистий епітелій. 71. Епідермоцити остистого шару. Епідерміс шкіри.
Епітеліальна пластинка слизової оболонки шлунка. 72. Сосочковий шар дерми шкіри.
44. Головні екзокриноцити. Власна залоза слизової 73. Сітчастий шар дерми шкіри.
оболонки шлунка. 74. Фрагмент ниркового тільця. Кіркова речовина
45. Парієтальний екзокриноцит. Власна залоза нирки.
слизової оболонки шлунка. 75. Контакт подоцитів із гемокапілярами. Ниркове
46. Додаткові мукоцити. Власна залоза слизової тільце.
оболонки шлунка. 76. Фільтраційний бар’єр у складі ниркового тільця.
47. Шийкові мукоцити. Власна залоза слизової 77. Епітеліоцит проксимального відділу нефрона.
оболонки шлунка. Кіркова речовина нирки.
48. Ендокриноцит. Власна залоза слизової оболонки 78. Фрагмент базальної частини епітеліоцита
шлунка. дистального відділу нефрона.
49. Епітеліальна пластинка. Ворсинки слизової 79. Фрагмент стінки звивистоо сім`яного канальця.
оболонки тонкої кишки. 80. Сперматозоїд.
50. Мікроворсинка. Апікальна ділянка стовпчастих 81. Яйцеклітина. Фрагмент фолікула яєчника.
епітеліоцитів. 82. Епітеліальна пластинка слизової оболонки матки.
51. Епітеліальна пластинка. Крипта тонкої 83. Фрагмент альвеоли молочної залози.
кишки(поперечний переріз).
СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ
Підсумковий контроль засвоєння модуля 2 проводиться в два етапи:

1-й - контроль засвоєння теоретичних знань, передбачає усну відповідь на 3 теоретичних питання (2 години);
2-й - контроль засвоєння умінь шляхом вирішення тесту і діагностики мікропрепаратів і електронних
мікрофотографій (2 години). Тест включає тестові завдання з однією якнайкращою відповіддю. Діагностика
гістологічних препаратів передбачає визначення клітини, тканини, органа і опис характерних особливостей
його будови. Еталони описів приведені у відповідному практикумі. Діагностика електронних мікрофотографій
передбачає визначення клітини, тканини, органа, їх структурних елементів, позначених на малюнках цифрами
86
Структура підсумкового контролю засвоєння модуля 2
Максимальна
Вид завдання Термін виконання Стандарт відповіді
кількість балів
Усна відповідь на 3 Підручник «Гістологія, цитологія та
теоретичні запитання ембріологія», лекції.
Вирішення тесту із 40 «Збірник тестових завдань з
тестових завдань. гістології, цитології та ембріології»
Діагностика 2 гістологічних «Практикум з гістології, цитології та
препаратів. ембріології»
Діагностика 2 електронних «Ультраструктура клітин і тканин.
мікрофотографій. Навчальний посібник-атлас»
2010. – 582 с.
87
Навчальне видання
Методичні вказівки до практичних занять з гістології, цитології та ембріології для

студентів медичного факультету та факультету підготовки іноземних громадян
(спеціальність "Медицина") // Дєльцова О.І., Геращенко С.Б., Кулинич Г.Б., Гевка О.І.,
Лучків Н.Ю., Довга Н.З., Юрах Г.Ю., Поливкан М.І. – Івано-Франківськ: ПП Супрун,
2017. – 88 с.
Підписано до друку 29.09.2017.Формат 297х420 1/1.

Папір офсетний 60 г/м2. Гарн. Times New Roman Cyr. Друк офсетний.
Облік.вид.арк.:9,5. Наклад 400 прим.
Надруковано в ПП Супрун,
вул. Мазепи, 48, м.Івано-Франківськ, 76018
тел.(0342)505686
88
89

гіста

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

гіста

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДВНЗ "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ

Тематичний план практичних занять

Тематичний план самостійної позааудиторної роботи.

Розподіл балів за темами та видами контролю

Максимальна кількість балів

Критерії оцінювання знань та умінь студентів

Модуль1 "Основи цитології та загальної ембріології"

- діагностика проведена без помилок, протокол опису не відповідає діагностованому об'єкту

Оцінка за діагностику структур, позначених на електронній мікрофотографії, визначається

Схема 1. Схема електронномікроскопічної будови сперматозоїда людини.

ШКІРНА ЕКТОДЕРМА НЕЙРОЕКТОДЕРМА

•Епідерміс Нервова трубка Нервовий гребінь

•Епітелій •Епітелій •Епітелій

ГОЛОВНА ПРИОСЬОВА ПРОМІЖНА БІЧНА

КІНЕЦЬ 2-го МІСЯЦЯ КІНЕЦЬ 3-го МІСЯЦЯ

ОБСЯГ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ НА ЗАНЯТТІ

ОБСЯГ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ НА ЗАНЯТТІ

Вивчіть, намалюйте в альбомі і опишіть мікропрепарат:

ЗАНЯТТЯ 23, 24.

Тематичний план практичних занять

Тематичний план самостійної позааудиторної роботи.

Розподіл балів за темами та видами контролю.

Максимальна кількість балів

Модуль 2 "Спеціальна гістологія та ембріологія. Медична ембріологія"

б) руховий (еферентний) нейрон вегетативної нервової системи

в) руховий (еферентний) нейрон вегетативної нервової системи

Заняття 35, 36 (59, 60)

ПЕРЕЛІК ГІСТОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ

Підсумковий контроль засвоєння модуля 2 проводиться в два етапи:

Методичні вказівки до практичних занять з гістології, цитології та ембріології для

Підписано до друку 29.09.2017.Формат 297х420 1/1.

You might also like