ЛЕКЦІЯ

Тема Анатомія травної системи

План
1. Значення травної системи. Класифікація нутрощів: трубчасті,
паренхіматозні органи. Загальний план будови стінки трубчастих
органі.
2. Порожнина рота, відділи,органи порожнини рот, органи порожнини
рота:
− Зуби:.
− Язик:
3. Органи травної трубки, розташування,будова:
− Глотка
− Стравохід
4. Черевна порожнина. Очеревина: визначення, листки. Порожнина
очеревини. Органи травної трубки, розташування,будова:
− Шлунок
− Тонка кишка
− Товста кишка
5.Травні залози,топографія,будова:
− Печінка,жовчний міхур
− Підшлункова залоза

Знати латинські терміни: : сavitas oris, lingua, dens, glandulae solivarie,

polatinum, pharynx, оesophagus, ventriculus, intestinum tenue, intestinum
crassum, hepar, vesica fellea, pancreas, peritoneum.

Література:
Основна Л – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. —
Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. Л-1 413-416, 419-425, 428-434, 440-442
Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина,
1968.
Анатомія травної системи лекція Л-1 413-416, 419-
425, 428-434, 440-
442
Ротові залози: великі та малі слинні залози, Самостійна Л-1 416
їх характеристика робота
Відмінності будови тонкої та товстої кишок Самостійна Л-1 428-434, 440-442
робота
Відношення внутрішніх органів до Самостійна Л-1 421-423
очеревини. робота
Утвори очеревини: чепці, брижі, зв’язки,
складки, ямки, заглибини
 РОТОВА ПОРОЖНИНА
Ротова порожнина (cavitas oris) має два відділи:
1. присінок;
2. власне ротова порожнина .
Присінок ротової порожнини - це щілина, яка розташована між губами і
щоками ззовні (спереду), а також зубами і яснами зсередини (ззаду). Він при
закритому роті сполучається із власне ротовою порожниною простором,
який розташований позаду великих кутніх зубів.. Слизова оболонка,
переходячи на альвеолярні відростки щелеп, утворює вуздечки верхньої і
нижньої губ. В ділянці альвеолярних відростків слизова оболонка щільно
зростається з окістям, утворюючи ясна.
Власне порожнина рота спереду і з боків обмежена зубами і яснами, а ззаду
переходить у глотку .
Стінки власне порожнини рота:
- верхня стінка порожнини утворена м’яким і твердим піднебінням,
- нижня - діафрагмою рота (це щелепно-під’язиковий м’яз).
На нижній поверхні ротової порожнини лежить язик. Під язиком, по боках
від середньої лінії, знаходяться сосочки, на яких відкриваються протоки
піднижньощелепної і під’язикової слинних залоз .
Піднебіння складається з двох частин:
1. тверде піднебіння, утворене відростками верхньої щелепи та
піднебінною кісткою.
2. м’яке піднебіння,утворене м’язами і фіброзною тканиною. Задній край
м’якого піднебіння вільно звисає вниз і має посередині виступ - язичок.
Значення піднебіння-відділяє ротову порожнину від порожнини носа і
глотки.
По боках м’яке піднебіння переходить у дужки:
- Передня йде до бічної поверхні язика,називається піднебінно-язикова
- Задня – йде до бічної поверхні глотки ,називається піднебінно-глоткова
Між дужками розташовані піднебінні мигдалики.

Ротова порожнина сполучається з глоткою за допомогою отвору, який має

назву зіва.
Зів обмежений :
- вгорі м’яким піднебінням,
- по боках - піднебінними дужками,
- внизу - коренем язика.
Язик
Язик - це м’язовий орган, який
- бере участь у механічній обробці їжі,
- формуванні харчової грудки,
- акті ковтання;
- є органом смаку і мови
На язиці розрізняють частини :
- тіло,
- верхівку,
- корінь
спинка –це верхня поверхня
На слизовій оболонці язика розташовані сосочки, завдяки чому він має
бархатний вигляд.
Сосочки язика:
- ниткоподібні
- конусоподібні ,
- валикоподібні,
- грибоподібні і
- листоподібні сосочки.
На корені язика і задньому відділі спинки знаходяться лімфоїдні фолікули,
які формують язиковий мигдалик.
М’язи язика поділяються на скелетні та власні:
1.СкелетнІ - підборідно-язиковий, під’язиково-язиковий та
шилоязиковий м’язи, які зміщують язик в різні сторони.
2.Власні м’язи язика представлені пучками волокон, які переплітаються
у взаємно перпендикулярних напрямках і при скороченні змінюють
його форму.
Слинні залози:
1. Дрібні слинні залози.У слизовій оболонці порожнини рота є дрібні
слинні залози, які отримали назву за місцем їх розташування(губні,
щічні, піднебінні і язикові залози).
2. Великі слинні залози: привушні, піднижньощелепні і під’язикові,

Назва залози Розташування залози Вивідна протока

Привушна залоза лежить на бічній її вивідна протока
поверхні обличчя, довжиною 5-6 см
спереду і нижче вушної
пронизує щічний м’яз і
раковини й заповнює
відкривається в
занижньощелепну ямку
присінок рота на
слизовій оболонці
щоки на рівні другого
верхнього великого
кутнього зуба
Піднижньощелепна знаходиться в Вивідна протока
залоза піднижньощелепному відкривається у власне
трикутнику, нижче ротову порожнину на
тіла нижньої щелепи сосочку під язиком
Під’язикова залоза лежить в під’язиковій Вивідна протока
 складці,під яязиком на відкривається у власне
дні порожнини рота ротову порожнину на
сосочку під язиком

Глотка (pharynx),трубка довжиною13-15см,значення глотки:

- з’єднує порожнину рота із стравоходом,
- з’єднує порожнину рота з гортанню.
У порожнині глотки відбувається перехрест травного і дихального шляхів .
Розташування глотки:
- Знаходиться на шиї
- попереду основної частини потиличної кістки
- попереду перших шести шийних хребців
- Глотка лежить позаду носової, ротової порожнин та гортані .
Глотка поділяється на три частини:
1. носову (або носоглотку),
2. ротову (або ротоглотку)
3.гортанну (або гортаноглотку).
Порожнина глотки має 6 отворів, якими сполучається:
- з порожниною носа через хоани (два отвори);
- з барабанною порожниною (середнє вухо) через отвори слухових
(євстахієвих) труб, які знаходяться на бічній стінці глотки(два отвори);
- з порожниною рота через зів;
- з гортанню через вхід у гортань;
При вході в горло утворюється лімфо-епітеліальне кільце, назване кільцем
Пирогова-Вальдейера, утворене мигдаликами,які виконують захисну
функцію:
- глотковий (1),
- трубні (2),
- піднебінні (2)
- язиковий (1).
Будова стінки глотки:
Основу стінки горла становить фіброзна пластинка, яка зверху
прикріплюється до зовнішньої основи черепа(глотковий горбочок
потиличної кістки)
1. Внутрішня оболонка називається слизова
2. Середня,м’язова оболонка.
М’язи горла поділяються на поздовжні та циркулярні :
▪ До поздовжніх належать шило-глотковий та піднебінно-
глотковий м’язи, це підіймачі глотки.
▪ До циркулярних належать три м’язи- стискачі: верхній, середній
та нижній. При їх скороченні харчова грудка проштовхується до
стравоходу.
 3.Зовнішня оболонка називається адвентиція

Стравохід

Стравохід (oesophagus) - це вузька довга трубка, довжиною 25 см, відстань

від зубів до шлунка- 40-42 см.
Функція стравоходу:стравохід з’єднує глотку зі шлунком .
Він починається на рівні VI-VII шийних хребців і закінчується в черевній
порожнині на рівні XI грудного хребця.
В стравоході розрізняють відділи:
1. шийний,
2. грудний ,знаходиться у задньому середостінні
3.черевний. Знаходиться у черевній порожнині,2-4см

Стравохід має 3 анатомічні звуження:

1. на його початку (VI шийний хребець)- глоткове;
2. на рівні розгалуження трахеї (IV грудний хребець),бронхіальне;
3. при переході стравоходу через діафрагму,діафрагмальне.
На своєму шляху він утворює ряд вигинів.
- У шийному відділі стравохід відхиляється вліво, потім цей вигин
поступово випрямляється і на рівні V грудного хребця йде по
серединній лінії.
- Нижче стравохід знову відхиляється вліво і проходить через діафрагму.
Стінка стравоходу складається із оболонок:
1. слизової оболонки, яка утворює поздовжні складки і підслизової
основи,
2. м’язової оболонки (із зовнішнім поздовжнім і внутрішнім циркулярним
шарами). У верхній третині стравоходу м’язи посмуговані, а в нижній -
гладкі.
3. сполучнотканинна оболонка - адвентиція, яка дає можливість
змінювати величину поперечного діаметра при проходженні харчової
грудки різних розмірів та фіксує стравохід до суміжних органів.
ШЛУНОК
Шлунок(gaster) - розширена частина травного каналу.
Він розташований у верхньому поверсі черевної порожнини - в надчеревній
та лівій підреберній ділянках.
При рентгенологічному дослідженні виявляють такі форми шлунка:
- форма гачка (коли шлунок лежить майже вертикально, а його
пілорична частина спрямована вгору, вправо і назад),
- форма рога (коли шлунок лежить майже горизонтально),
- форма панчохи (шлунок лежить вертикально
Величина шлунка залежить від індивідуальних особливостей та його
наповнення. Розміри шлунка новонародженого становлять до 5 см в
довжину, а дорослого - 25 см, об’єм 1,5-3л.
В шлунку розрізняють 2 стінки:
 1. передню
2. задню
Розрізняють 2 краї:
1. мала
2. велика кривини
Частини шлунка:
1. Кардіальна,яка прилягає до місця входження в нього стравоходу.
2. Дно шлунка ,зліва від кардіальної частини утворюється куполоподібне
випинання - дно шлунка (або склепіння).
3. Тіло шлунка,середня частина органа.
4.Пілорична (воротарна)частина шлунка, яка переходить у
дванадцятипалу кишку .
Стінка шлунка має такі шари:
1. слизова оболонка з підслизовою основою,
2. м’язова
3. серозна оболонки.
Слизова оболонка має багато складок, які розташовані в різних напрямках .
На малій і великій кривизнах ці складки поздовжні. Між складками
знаходяться підвищення - шлункові поля, в яких розташовані ямки. В ямки
відкриваються вивідні протоки залоз шлунка
Розрізняють три види залоз шлунка:
⮚ Власні залози шлунка розміщені у ділянці його тіла і дна. Ці залози
побудовані із п’яти видів клітин,кі продукують слиз,соляну
кислоту,ферменти.
⮚ Кардіальні залози.
⮚ Пілоричні залози ,розміщені в однойменній ділянці шлунка. їх
клітини продукують слиз та ферменти, але відсутні клітини,що
секретують соляну кислоту, тому середовище в пілоричному відділі
лужне.
До складу кардіальних та пілоричних залоз входить також значна кількість
ендокринних клітин.
М’язова оболонка має три шари:
1. поздовжній
2. циркулярний
3. косий
В пілоричній частині циркулярний шар м’язів потовщується і формує м’яз-
стискач пілоруса, а слизова оболонка в цьому місці утворює пілоричну
заслонку. Під час скорочення м’яза-стискача вона повністю відокремлює
порожнину шлунка від порожнини дванадцятипалої кишки.
Зовнішнім шаром шлунка є серозна оболонка (очеревина),
якою органпокритий з усіх боків, тобто лежить
інтраперитонеально.Очеревина переходить на інші органи і утворює зв,язки
шлунка ( 6 зв’язок)
Тонка кишка
Тонка кишка (intestinumtenue)
Розташування: починається від пілоричного відділу шлунка на рівні І
поперекового хребця і, утворивши на своєму шляху ряд вигинів,
закінчується в правій клубовій ямці, де переходить в сліпу кишку .
Довжина тонкої кишки у трупа становить 5-7 м.Петлі тонкої кишки лежать
нижче шлунка і печінки, займаючи пупкову ділянку і частково спускаючись
в порожнину малого таза.
Тонка кишка ділиться на три відділи:
1. дванадцятипалу кишку (довжиною 25-30 см);
2. порожню кишку
3.клубову кишку.
Чіткої анатомічної межі між порожньою і клубовою кишками немає.
Вважають, що приблизно 2/5 становить порожня, а 3/5 - клубова кишка.

Дванадцятипала кишка (duodenum) - це початковий відділ тонкої кишки,

який підковоподібно огинає головку підшлункової залози . У ній розрізняють
такі частини:
1. верхню горизонтальну
2. низхідну
3. нижню горизонтальну і
4. висхідну
На рівні І-ІІ поперекових хребців зліва вона утворює різкий вигин і
переходить у порожню кишку.
Порожня (jejunum) і клубова кишки (ileum) об’єднані під назвою
брижової частини тонкої кишки, тому що вони покриті очеревиною з усіх
боків і підвішені на брижі, між листками якої проходять судини, нерви і
лежать лімфатичні вузли.
Будова стінки тонкої кишки:
Слизова оболонка тонкої кишки
1. має бархатний вигляд внаслідок наявності в ній численних ворсинок
(4-5млн), що збільшують поверхню всмоктування. Вони являють
собою вирости слизової оболонки, в центрі яких знаходиться
лімфатичний синус, а по периферії - кровоносні капіляри й окремі
гладкі м’язові клітини.
2. На всій площині вона утворює циркулярні складки. В низхідній частині
дванадцятипалої кишки, крім циркулярних складок, є одна поздовжня,
яка закінчується великим сосочком дванадцятипалої кишки (фатерів
сосочок). На цьому сосочку відкриваються загальна жовчна протока і
протока підшлункової залози. Іноді є додатковий малий сосочок, на
якому відкривається додаткова протока підшлункової залози.
3. Слизова містить залози, які виділяють:ферменти,слиз,тобто кишковий
сік, а в дванадцятипалій кишці знаходяться більш складно побудовані
дванадцятипалі (бруннерові) залози.
4. Лімфоїдна тканина слизової оболонки формує поодинокі та групові
(пейєрові бляшки) фолікули. Останні зустрічаються лише в клубовій
кишці в кількості 20-30.
М’язова оболонка складається із зовнішнього поздовжнього і внутрішнього
циркулярного шарів гладкихм’язових клітин.
Серозною оболонкою порожня та клубова кишки покриті очеревиною
інтраперитонеально.

ТОВСТА КИШКА
Товста кишка (intestinum crassum) є продовженням тонкої кишки,довжина
її 1,5-2 м,діаметр 40-80мм.
Відділи кишки:
1.Сліпа кишка кишкапочинається в правій клубовій ямці. Від сліпої
кишки відходить червоподібнийвідросток – апендикс,7-
10см.,положення його буває різним.
2.Ободова кишка:
- Висхідна ободова,10-14см,утворює правий вигин і переходить в
поперечну кишку
- Поперечна ободова,25-30см,з лівого боку,при переході в
низхідну кишку утворює лівий вигин
- Низхідна ободова,12-12см
3.Сигмоподібна кишка,45-50см,,утворює дві петлі
4.Пряма кишка, яка відкривається назовні анальним отвором.
Характерними ознаками товстої кишки є:
- більший, порівняно з тонкою, діаметр,
- наявність трьох м,язових стрічок, що утворені поздовжніми волокнами
- м’язової оболонки
- наявність вининань,внаслідок того, що довжина кишки більша за
довжину стрічок, на ній утворюються випинання, які називаються
- гаустрами.
- протягом усієї товстої кишки є відростки серозної оболонки, що
містять жир.
Ці ознаки відсутні у прямій кишці
Будова стінки:
І.Слизова оболонка товстої кишки
- Має півмісяцеві складки
- Не має ворсинок
- Лімфоїдна тканина утворює лише поодинокі лімфоїдні фолікули
- Кишкові залози виробляють слиз
ІІ.М’язова оболонка
побудована з двох шарів: внутрішній циркулярний і зовнішній поздовжній,
який утворює три стрічки.
ІІІ.Серозна оболонка,очеревина

Сліпа кишка (caecum) - це ділянка товстої кишки, яка розташована нижче

місця впадання в неї тонкої кишки в правій клубовій ямці. її довжина
становить близько 6 см. Від внутрішньозадньої поверхні сліпої кишки
відходить червоподібний відросток - апендикс .
Апендикс може займати різне положення:
- низхідне, при якому кінець його досягає входу в порожнину малого
таза;
- латеральне, коли відросток відхилений латерально;
- висхідне, коли відросток розташований позаду сліпої кишки
паралельно до неї і піднімається вгору.
Просвіт червоподібного відростка може частково або повністю заростати.
Його отвір прикритий складкою слизової оболонки - заслонкою
червоподібного відростка.
Слизова оболонка апендикса містить багато лімфоїдної тканини, тому його
називають мигдаликом черевної порожнини. Очеревиною він покритий з
усіх сторін і має брижу.
Перехід тонкої кишки в товсту має назву клубово-сліпокишкового (ілеоце-
кального кута). В цьому місці на слизовій оболонці утворюється клапан
(Баугінієва заслонка), яка перешкоджає поверненню вмісту товстої кишки в
тонку.
Висхідна ободова кишка(colon ascendens) є продовженням сліпої. Вона
піднімається вгору до нижньої поверхні печінки, де утворює згин (правий
згин) і переходить у поперечну ободову кишку . Висхідна ободова кишка
покрита очеревиною з трьох сторін і брижі не має.
Поперечна ободова кишка(colon transversum) має брижу і лежить
інтраперитонеально, тягнеться від правого згину до нижнього кінця
селезінки, де робить лівий згин і переходить у низхідну ободову кишку.
Низхідна ободова кишка(colon descendens) прямує унизі на рівні гребеня
клубової кістки переходить у сигмоподібну кишку. Покрита очеревиною з
трьох сторін і брижі не має.
Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoideum) тягнеться до рівня III
крижового хребця, де переходить у пряму кишку. Очеревиною покрита з
усіх боків (лежить інтраперитонеально) і має брижу.
Пряма кишка (rectum) є кінцевим відділом товстої кишки
Вона знаходиться в порожнині малого таза й утворює два згини: крижовий
та промежинний. Кінцевий її відділ пронизує тазове дно і закінчується
анальним отвором.
Частини прямої кишки:
1. тазова
2.промежинна.
В порожнині прямої кишки розрізняють:
Ампула,це розширення у верхньому відділі розширення.
У цьому місці слизова оболонка утворює три поперечні складки,
які відповідають згинам кишки.
Анальний канал у нижньому відділі кишки він звужений.
Тут знаходяться поздовжні складки - анальні стовпи, між якими
розташовані анальні пазухи. Простір між пазухами і анальним
 отвором має назву гемороїдальної зони, де скупчені венозні
сплетення.
М’язова оболонка прямої кишки складається з поздовжнього і поперечного
шарів. Останній у ділянці анального отвору потовщується й утворює
внутрішній сфінктер прямої кишки (мимовільний). Ззовні навколо
анального отвору посмуговані циркулярні м’язові волокна формують
зовнішній сфінктер прямої кишки, скорочення якого залежать від нашої волі.
У верхній частині пряма кишка з усіх сторін покрита очеревиною, в середній
- з трьох і в нижній - зовсім виходить за межі порожнини очеревини
ПЕЧІНКА
Печінка (hepar) - це залозистий орган масою близько 1500 г, який має
наступні функції:
- Травну (виробляє жовч);
- Знешкоджувальна (дезінтоксикаційна). Виконується тільки печінкою.
У ній за допомогою складних біохімічних механізмів знешкоджуються
утворені в процесі травлення токсини, лікарські препарати
- Захисна пов'язана з діяльністю особливих клітин - макрофагів печінки
(клітини Купфера). Вони фагоцитують різні мікроорганізми, зважені
частинки, які у печінку з кров,ю.
- Обмінна (вуглеводи, що всмоктуються в кишечнику, в печінці
перетворюються в глікоген, створюючи “депо” глікогена) ,
- Утвоюються білки плазми крові;
- Кровотворна,тільки в ембріональному періоді виробляє еритроцити.
- Депонування жиророзчинних вітамінів (А, Д, Е, К).
- Депонування крові.
Розташування печінки
Печінка розташована у верхньому відділі черевної порожнини: в основному
в правому підребер’ї, в надчеревній ділянці і незначна її частина - в лівому
підребер’ї.
Печінка має дві поверхні:
1. верхню (діафрагмальну) опуклу поверхню, яка прилягає до
діафрагми,
2. нижню (вісцеральну), яка обернена вниз і прилягає до органів.
Органи, які прилягають до вісцеральної поверхні печінки
утворюють на ній втиснення(стравохідне, шлункове,
дванадцятипале, ободове, ниркове, надниркове).
Краї печінки
- передній гострий,
- задній край тупий і нагадує своєю формою поверхню,він прилягає до
діафрагми.

На діафрагмальній поверхн іпечінки

розрізняють дві частки:
 1. праву - більшу
2. ліву - меншу,
Частки відокремлені серпоподібною зв’язкою печінки. У вільній частині цієї
зв’язки знаходиться кругла зв’язка печінки, яка є залишком пупкової вени
плода.

На вісцеральній поверхн знаходяться три борозни:

1. ліва поздовжня борозна, в якій спереду лежить кругла зв’язка печінки,
а ззаду - венозна зв’язка (залишок венозної протоки плода).
2. правою поздовжньою,в якій залягає жовчний міхур і нихня
порожниста вена
3. поперечна борозна, яка є воротами печінки,печінки, куди входять
печінкова артерія, ворітна вена, нерви, а виходять лімфатичні судини
та загальна жовчна протока.
На нижній(вісцеральній) поверхні розрізняють 4 частки,які розділені
борознами:
1. власне права,
2. ліва
3. квадратна
4. хвостата
Відносно очеревини печінка лежить мезоперитонеально (не покрита лише
задня поверхня, яка прилягає до діафрагми).Під очеревиною знаходиться
тонка фіброзна капсула (гліссонова капсула).
Очеревина, переходячи з діафрагми на печінку, утворює зв’яки:
- вінцеві (праву та ліву)
- серпоподібну зв'язки.

Особливістю кровопостачання печінки :

Печінка отримує кров з двох великих судин, які входять у її ворота.
Це ворітна вена та печінкова артерія.
⮚ Ворітна вена збирає кров від усіх непарних органів черевної
порожнини і приносить у печінку речовини, що всмокталися в кишках,
і є необхідними для її життєдіяльності.
⮚ Печінкова артерія несе від аорти кров, багату на кисень.
Венозні й артеріальні капіляри на периферії часточки зливаються,
утворюючи синусоїдні капіляри, по яких тече змішана кров у напрямку
відпериферії до центру часточок,де знаходитьсяцентральна вена
Печінкова часточка
Це структурно-функціональна одиниця печінки.Часточки утворюють
паренхіму печінки,між часточками знаходиться сполучна тканина,яка
утворює строму органа
Печінкові часточки мають форму шестигранних призм із плоскою основою
та опуклою вершиною, з шириною до 1,5 мм, в печінці 500 тис. часточок.
 Печінкові часточки побудовані з
- печінкових балок і
- часточкових синусоїдних капілярів, між якими розташовані
жовчні капіляри
Печінкові балки–це два ряди гепатоцитів(печінкові клітини)печінки,
між якими розташовані жовчні капіляри,кожний гепатоцит у печінковій
балці має дві робочі поверхні:
1. біліарну, що обернена до просвіту жовчного капіляра, якою клітини
секретують жовч.
2. васкулярну, що обернена до гемокапіляра, якою клітини виділяють
глюкозу, білки, сечовину та інші речовини.
Жовчні капіляри не мають власної стінки, їх стінка утворена біліарними
поверхнями двох сусідніх гепатоцитів,таким чином,просвіт жовчного
капіляра відокремлений від клітинного простору гепатоцита , і жовч у
нормальних умовах не надходить у кров. При захворюваннях, пов’язаних
із пошкодженням і загибеллю частини печінкових клітин, жовч надходить
у кровоносні капіляри, розноситься кров’ю по всьому організму і
забарвлює його тканини у жовтий колір - виникає жовтяниця
синусоїдні капіляри-це внутрішньочасточкові капіляри,в яких тече змішана
кров,розташовані вони в часточці радіально і впадають в центральну вену
часточки

ЖОВЧНИЙ МІХУР

Жовчний міхур(vesica fellea) має грушоподібну форму,це тонкостіннй

порожнистий орган для накопичення і концентрації жовчі.
Він розташований у передньому відділі правої поздовжньої борозни печінки
у власній ямці.вміст 40-70мл
Частини жовчного міхура:
1. дно,розширена частина , дещо виходить з-під переднього краю печінки
2. тіло міхура,
3. шийка,з шийки виходить міхурова протока
Жовчні протоки:
Жовчні протоки
Міхурова протока Довжина приблизно 3,5 см, є продовженням шийки
жовчного міхура

Загальна печінкова утворена в результаті злитя правої і лівої печінкових

протока проток, виходить з воріт печінки
Загальна жовчна утворюються в результаті злиття міхурової і загальної
протока , жовчної проток,довжина близько 7 см, відкривається
в низхідну частину дванадцятипалої кишки разом з
 протокою підшлункової залози

Стінка жовчного міхура має шари:

-слизовий шар, має численні складки,здатний до всмоктування води
-м’язовий шар-циркулярний шар м'язових волокон,утворює м'язи-стискачі,
які регулюють надходження жовчі в кишку.
Є два м'язи-стискачі
1. сфінктер Бойдена,який знаходиться в стінці загальної жовчної
протоки перед ампулою
2. сфінктер Одді,який знаходиться в стінці ампули.
-очеревина,яка покриває тільки нижню поверхню жовчного міхура.
Дно жовчного міхура прилягає до передньої черевної стінки в ділянці
стикання правого прямого м'яза живота і реберної дуги.

ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА
Підшлункова залоза (pancreas) - непарний орган, який розташований позаду
шлунка на задній черевній стінці на рівні І-ІІ поперекових хребців . Довжина
залози близько 12-15 см, вага50-90г. Відносно очеревини лежить
екстраперитонеально (покрита очеревиною спереду і знизу).
Ззовні залоза покрита сполучнотканинною капсулою
Складається з частин:
1. головки, яка лежить справа в підкові дванадцятипалої кишки
2. тіла , тіло прилягає до задньої стінки шлунка
3. хвоста, хвіст заходить в ліве підребер’я і стикається із вісцеральною
поверхнею селезінки

Підшлункова залоза є залозою змішаної секреції:

Функції підшлунковой залози
Зовнішньосекреторна функція
частина становить 97%
Внутрішньосекреторна
функція
Залоза побудована із часточок, клітини
яких секретують підшлунковий
(панкреатичний) сік,2 л за
добу.Травний сік через вивідну
протоку потрапляє в низхідний відділ
дванадцятипалої кишки.
представлена клітинами, які утворюють
острівці Лангерганса, які виробляють
гормони:інсулін,глюкагон,соматостатин
Острівці знаходяться переважно в
хвості залози.
Гормони надходять безпосередньо в
 кров

Очеревина-це серозна оболонка вона має два листки:

1. паріетальний , вистилає стінки черевної порожнини
2. вісцеральний покриває органи черевної порожнини
Вісцеральний листок переходить у паріетальний,таким чином утворюється
мішок, обидва листки якого тісно прилягають один до одного, обмежуючи
вузьку серозну порожнину очеревини.
⮚ У жінок порожнина очеревини відкрита, сполучається із зовнішнім
середовищем через маткові труби, порожнину матки і піхву.
⮚ У чоловіків порожнина очеревини замкнена.
Умісцях переходу очеревини із стінок черевної порожнини на орган і з
одних органів на інші утворюються складки—брижі, зв'язки, сальники.
Утвори очеревини Характеристика утворів

Брижі Це складки очеревини, які сполучають органи,

вкриті очеревиною з усіх боків, із стінками черевної
порожнини.
У брижі проходять кровоносні і лімфатичні судини,
нерви, розташовані лімфатичні вузли.
Брижу мають такі органи:
- порожня і клубова кишка, червоподібний
- відросток,
- поперечна ободова кишка, сигмоподібна
ободова кишка,
- верхня частина прямої кишки, маткова труба,
- яєчники.

Сальник великий Сальник великий—починається від великої кривини

шлунка(два листки)
Обидва листки спускаються спереду петель тонкої
кишки донизу, а потім загортаються назад догори,
до підшлункової залози, переходять через неї на
задню черевну стінку.Таким чином,утворюється
чотири листки, між якими міститься жирова
клітковина.
 Значення: захищає внутрішні органи від механічних
зовнішніх впливів з боку передньої черевної стінки.

Сальник малий
Зв'язки

По відношенню до очеревини органи черевної порожнини

поділяють на
1. екстраперитонеальні,
2. мезоперитонеальні і
3. інтраперитонеальні.

Екстраперитонеальні органи покриті вісцеральною очеревиною

з одного боку, тобто лежать в заочеревинному просторі: дванадцятипала
кишка, підшлункова залоза, нижня частина прямої кишки, нирки, сечоводи,
сечовий міхур (порожній), надниркові залози.

Мезоперитонеальні органи покриті вісцеральною очеревиною з

трьох боків: висхідна ободова кишка, низхідна ободова кишка, середня
частина прямої кишки, матка . сечовий міхур (наповнений), жовчний міхур.

Інтраперитонеальні органи покриті вісцеральною очеревиною з

усіх боків: сліпа кишка, сигмоподібна ободова кишка, верхня частина
прямої кишки, шлунок, порожня і клубова кишки, маткові труби, селезінка,
печінка, червоподібний відросток.