Лекція №5

ІНТЕРПОЛЯЦІЯ З РІВНОВІДДАЛЕНИМИ ВУЗЛАМИ.

ІНТЕРПОЛЯЦІЙНІ БАГАТОЧЛЕНИ НЬЮТОНА

5.1. Інтерполяція з рівновіддаленими вузлами

До сих пір не робилося ніяких припущень щодо закону розподілу вузлів
інтерполяції. Часто розподіл вузлів інтерполяції є нерівномірним.
Так, наприклад, вузли, задані виразами
(2i  1)
xi  cos
2n  2
або
1 (2i  1) 
xi  (b  a )cos  b  a  , i  0, 1, ..., n ,
2 2n  2 
згущуються біля кінців відрізку [a; b] та рідко розташовані у його середині.
На практиці це викликає незручності. Якщо відрізок [a; b] великий і
потрібна висока точність апроксимації функції, то одним багаточленом
прийнятного степеня забезпечити цю точність не вдається. У такому випадку
використовують таблицю значень функції у вузлах, розташованих з
постійним кроком, кількість яких може бути доволі значною. Для заданого
значення аргумента x , для якого необхідно обчислити значення функції f ( x)
, обирається декілька найближчих вузлів, і для цих вузлів будується
інтерполяційний багаточлен невисокого степеня.
Розглядатимемо випадок рівновіддалених вузлів інтерполяції.
Побудова інтерполяційних формул значно спрощується, коли вузли
інтерполяції – рівновіддалені, тобто:
= const .
Величину h називають кроком інтерполяції.
Перш ніж перейти до виведення інтерполяційних формул для
рівновіддалених вузлів інтерполяції, розглянемо поняття кінцевих різниць.

1
 5.2. Кінцеві різниці
Обчислення кінцевих різниць пов’язано із вивченням властивостей та
застосувань різниць між сусідніми членами послідовності або між
значеннями функції в точках, розташованих з постійним інтервалом
(кроком).
Обчислення кінцевих різниць використовують при інтерполяції в
математичних таблицях, при додаванні числових рядів, при обчисленні
інтегралів та диференціюванні функцій. З появою потужних швидкодіючих
комп’ютерів кінцеві різниці стали широко застосовувати для розв’язання
диференційних рівнянь, звичайних та у частинних похідних, чимало з яких
раніше було неможливо розв’язати іншими математичними методами.
Різниці зустрічаються також у будь-якій задачі, коли необхідно описати
поведінку об’єкта, який піддається впливу змінних умов на певній відстані (в
часі та у просторі). Наприклад, термостату потрібен певний час на те, щоб
відреагувати на зміну температури, тому він реагує не на поточну
температуру, а на ту, що була хвилину назад. Інший приклад: автомобілем
керує водій, якому потрібен певний час, щоб відреагувати на ситуацію, що
виникла на дорозі.
Окрім вже названих застосувань, обчислення кінцевих різниць
використовують в страхуванні, теорії ймовірностей та статистиці.
Нехай функцію задано своїми значеннями у точках :
,
причому ,
,
…,
,
де .
Кінцевими різницями І порядку називають різниці між значеннями
функції у сусідніх вузлах інтерполяції:

2
 y0  y1  y0 ,
y1  y2  y1 ,
.................
yn1  yn  yn1 .
З кінцевих різниць І порядку отримують кінцеві різниці ІІ порядку:
 2 y0  y1  y0 ,

 2 y1  y2  y1 ,
.........................
.
Кінцеві різниці k-го порядку визначають за формулами:
,

,
.........................

Кінцеві різниці будь-якого порядку можуть бути обчислені

безпосередньо через значення функції yi за рекурентними формулами:
,
 2 yi  yi 1  yi  ( yi  2  yi 1 )  ( yi 1  yi )  yi  2  2 yi 1  yi ,

 3 yi   2 yi 1   2 yi  ( yi 3  2 yi  2  yi 1 )  ( yi  2  2 yi 1  yi ) 
 yi 3  3 yi  2  3 yi 1  yi
тощо.
Неважко довести, що для будь-якого порядку k :

, i  0,1,..., n  1 .
Аналогічно можна отримати формули для обчислення значень через
значення y0 та кінцеві різниці функції у точці x0 до k -го порядку включно:
3
 ,

У загальному випадку:

За даною таблицею значень функції складають таблицю її кінцевих

різниць – горизонтальну (рис. 1) або діагональну (рис. 2). Наприклад, для
випадку n=4:
xi yi yi  2 yi  3 yi  4 yi
x0 y0 y0  2 y0  3 y0  4 y0
x1 y1 y1  2 y1  3 y1
x2 y2 y2  2 y2
x3 y3 y3
x4 y4

Рис. 1. Горизонтальна таблиця кінцевих різниць

Рис. 2. Діагональна таблиця кінцевих різниць

Приклад 1. Для багаточлена f(x)=2x3–2x2+3x–1 на відрізку з

кроком h=1 скласти таблицю кінцевих різниць.
Розв’язання: Складемо таблицю кінцевих різниць:

xі yі ∆yі ∆2yі ∆3yі ∆4yі

4
 0 -1 3 8 12 0

1 2 11 20 12

2 13 31 32

3 44 63

4 107

Приклад 2. Для багаточлена f ( x)  x 2  3 x  2 на відрізку x  1; 3 з

кроком h  0,2 скласти таблицю кінцевих різниць.

Розв’язання: Складемо таблицю кінцевих різниць:

і xi yi ∆yi ∆2yi ∆3yi
0 1,0 0 -0,16 0,08 0
1 1,2 -0,16 -0,08 0,08 0
2 1,4 -0,24 0 0,08 0
3 1,6 -0,24 0,08 0,08 0
4 1,8 -0,16 0,16 0,08 0
5 2,0 0 0,24 0,08 0
6 2,2 0,24 0,32 0,08 0
7 2,4 0,56 0,4 0,08 0
8 2,6 0,96 0,48 0,08
9 2,8 1,44 0,56
10 3,0 2

Як бачимо, для багаточлена порядку 3 кінцеві різниці четвертого

порядку дорівнюють нулю, а для багаточлена порядку 2 кінцеві різниці
третього порядку дорівнюють нулю.
Тож, якщо вираз для початкової функції y= f ( x) невідомий, а вузли
інтерполяції, значення функції та її кінцевих різниць у цих вузлах задані

5
таблицею, то можна визначити степінь інтерполяційного багаточлена як
(k-1), де k – найменший порядок кінцевих різниць функції, що приймають
нульові значення для заданих вузлів інтерполяції.

5.3. Перша інтерполяційна формула Ньютона

Нехай для функції , що задана таблицею з постійним кроком,

складена таблиця кінцевих різниць.
Будемо шукати інтерполяційний багаточлен степеня n у вигляді:
, (1)
де – задані значення аргумента х, причому = const
. Значення коефіцієнтів a0 , a1 , ..., an нам невідомі. Тож задача
інтерполяції полягає у знаходженні коефіцієнтів a0 , a1 , ..., an .
Будемо їх шукати, виходячи з умови співпадіння значень вихідної
функції та багаточлена у вузлах інтерполяції:
, (i  0, 1, ..., n) . (2)
Покладемо у формулі (1) x  x0 .
Тоді .
Однак, за умов (2) . Отже, .
Для визначення а1 покладемо x  x1 :
.
Враховуючи, що , , , можемо записати:

. Звідки .

Однак, – кінцева різниця І порядку, отже .

Далі покладатимемо
.

Оскільки , , , , , можемо

записати:
6
 .

Звідки

Однак, , тому
.

Отже .

Аналогічні подальші обчислення дозволяють отримати вирази для

інших коефіцієнтів:
 3 y0
a3  , , , …, .
3!h3
Підставивши знайдені вирази у формулу (1) для , отримуємо:

Це – перша інтерполяційна формула Ньютона. (3)

Важливо підкреслити: для заданого набору вузлів інтерполяції існує
один і лише один інтерполяційний багаточлен. Формули Лагранжа та
Ньютона породжують один і той самий багаточлен, різниця лише в алгоритмі
його побудови. Вибір способу інтерполяції визначають виходячи з різних
міркувань: точність, час обчислень, похибка округлень тощо.
Перевагою багаточлена Лагранжа є те, що його можна застосувати
завжди, а не лише у випадку рівновіддалених вузлів, проте у формулі
Лагранжа кожний з доданків є багаточленом n -го степеня, тож процес
додавання при побудові такого багаточлена не можна перервати передчасно.
У формулі Ньютона доданками є багаточлени зростаючих степенів,

причому їх коефіцієнти швидко зменшуються. Завдяки цьому можна не

враховувати доданки, коефіцієнти при яких прямують до нуля, тобто можна

перервати процес додавання, тим самим отримуючи багаточлен степеня,
7
нижчого за n .
Однак, на практиці формулу (3) використовують дещо в іншому
вигляді – через фазу інтерполяції. Для цього вводять змінну q:

Тоді

...................................

З урахуванням цих співвідношень, формула Ньютона (3) набуває

вигляду:

(4)

Це – запис першої формули Ньютона через фазу інтерполяції.

Отриманий вираз може апроксимувати задану функцію в
першій половині відрізка зміни значення аргумента . Проте цю
формулу доцільно використовувати для інтерполяції (екстраполяції) функції
лише в околі початкового значення , де , тобто мале за
абсолютною величиною. Для інших значень аргумента з першої половини
відрізка інтерполяції, обчислюючи значення функції у фіксованій точці х в
якості слід обирати найближче зліва вузлове значення аргумента – .
Тому в найбільш загальному вигляді першу формулу Ньютона через фазу
інтерполяції можна записати у вигляді:

(5)

Інша назва першої інтерполяційної формули Ньютона – формула

8
Ньютона для інтерполяції вперед.
Часткові випадки:
Якщо у формулі (5) прийняти n  1 , то отримаємо формулу лінійної
інтерполяції:
.
За умови n  2 маємо формулу параболічної, або квадратичної,
інтерполяції:

Приклад 3. Для функції з прикладу 1 побудувати інтерполяційний

багаточлен Ньютона на відрізку та знайти f(0.5).
Розв’язання. Таблиця кінцевих різниць для заданої функції:
xі yі ∆yі ∆2yі ∆3yі ∆4yі

0 -1 3 8 12 0

1 2 11 20 12

2 13 31 32

3 44 63

4 107

Як випливає з таблиці, кінцеві різниці третього порядку постійні, тому

обмежимося ними й у розрахунковій формулі, візьмемо n=3.
Точка 0.5 лежить в околі початкової точки х0=0, тож обчислення
проводимо за першою інтерполяційною формулою Ньютона:

Маємо:

9
 .~

Наближене значення функції обчислимо за схемою Горнера:

Відповідь: N 3 ( x)  2q 3  2q 2  3q  1 , f (0.5)  0.25

5.4. Друга інтерполяційна формула Ньютона

Для інтерполяції (екстраполяції) функції в другій половині
таблиці значень використовують іншу формулу. Побудуємо інтерполяційний
багаточлен у вигляді:

(6)

Коефіцієнти a0 , a1 , ..., an обчислюємо, виходячи з тієї самої умови (2):

, (i  0, 1, ..., n) .
Покладемо в (6) x  xn . Маємо:
.
Для визначення а1 покладемо x  xn1 :
.
Враховуючи, що , , , можемо записати:
.
Звідки

Вважаючи x  xn2 і замінюючи знайдені коефіцієнти їхніми

значеннями, матимемо:

Аналогічні подальші обчислення дозволяють отримати вирази для

інших коефіцієнтів:

10
 , , …, .

Після підстановки в (6) знайдених значень коефіцієнтів формула матиме

вигляд:

(7)

Це - друга інтерполяційна формула Ньютона.

Цю формулу можна також записати через фазу інтерполяції.

Позначимо фазу як :

Тоді

………………………………..

З урахуванням цих співвідношень, друга інтерполяційна формула

Ньютона (7) набуває вигляду:

(8)

Цю формулу використовують для значень аргумента у кінці таблиці,

тобто для інтерполяції назад.

5.5. Застосування інтерполяційних формул для екстраполяції

Як перша (4), так і друга (8) формули Ньютона можуть бути

використані для екстраполяції функції, тобто для знаходження значень
функції для значень аргумента , що лежать поза межами таблиці.
11
 Якщо , то доцільно застосовувати першу інтерполяційну формулу

Ньютона (5). Тоді .

Якщо , то доцільно користуватись другою інтерполяційною

формулою Ньютона (7). Тоді .

Таким чином, першу інтерполяційну формулу Ньютона

застосовують для інтерполяції вперед і екстраполяції назад, а другу – для
інтерполяції назад і екстраполяції вперед.

Приклад 4. В таблиці дано значення інтегралу ймовірностей

x
2
 e dx . Знайти (1.43) .
2
x
 ( x) 
 0

Розв’язання: Складемо для заданої функції таблицю кінцевих різниць:

xi yi yi  2 yi  3 yi  4 yi
0 1.0 0.8427 0.0375 -0.0074 0.001 0
1 1.1 0.8802 0.0301 -0.0064 0.001
2 1.2 0.9103 0.0237 -0.0054
3 1.3 0.9340 0.0183
4 1.4 0.9523

Як випливає з таблиці, кінцеві різниці третього порядку постійні, тому

обмежимося ними й у розрахунковій формулі, візьмемо n=3.
Для x  1.43 за початкове значення беремо x4  1.4 .

Оскільки h  0.1 , то .

Обчислення проводимо за другою інтерполяційною формулою

Ньютона:
12
 0.3(0.3  1)
Тоді  (1.43)  N (1.43)  0.9523  0.3  0.0183  (0.0054) 
2!
0.3(0.3  1)(0.3  2)
 0.001  0.956887 .
3!
Відповідь:  (1.43)  0.9569 .

5.6. Зворотна інтерполяція

Задача зворотної інтерполяції полягає у визначенні за заданим

значенням функції відповідного значення аргумента x , відсутнього в
таблиці.
Ця задача розв’язується наступним чином: значення функції вважаються
як значення аргументу, а значення x визначають за інтерполяційною
формулою Лагранжа, Ньютона або іншою інтерполяційною формулою.

Рекомендована література:
1. Брановицька, С. В. Обчислювальна математика та програмування.
Обчислювальна математика в хімії і хімічній технології : підручник / С. В.
Брановицька, Р. Б. Медведєв, Ю. Я Фіалков ; НТУУ "КПІ". - Київ :
Політехніка, 2004. – С. 60-71.
2. Волков, Е. А. Численные методы : учебное пособие / Е.А. Волков. – 5-
е изд., стер. – СПб.: Издательство «Лань», 2008. – С. 52-56.
3. Обчислювальна математика. Конспект лекцій: [Електронний ресурс]:
навч. посіб. для студ. спеціальності 171 «Електроніка», спеціалізації
«Електронні та інформаційні технології кінематографії та аудіовізуальних
систем» / М.І. Романюк; О. А. Батіна; КПІ ім. Ігоря Сікорського. –
Електронні текстові данні (1 файл: 3,85 Мбайт). – Київ : КПІ ім. Ігоря
13
Сікорського, 2019. – С. 127
4. Конечные разности // Энциклопедия Кругосвет. – Режим доступу:
https://www.krugosvet.ru/enc/matematika/konechnye-raznosti

14