МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ КІЛЬКОХ ДІЙСНИХ
ЗМІННИХ
ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ
ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
ЧАСТИНА I

Рекомендовано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

як навчальний посібник для здобувачів ступеня бакалавра
за освітньою програмою «Інтелектуальні сервіс-орієнтовані розподілені обчислення»
спеціальності 122 «Комп’ютерні науки»

Київ
КПІ ім. Ігоря Сікорського
2021
Математичний аналіз: Диференціальне числення функцій кількох дійсних
змінних. Інтегральне числення функцій однієї зміннної. Частина I [Електронний
ресурс] : навч. посіб. для студ. спеціальності 122 «Комп’ютерні науки» / КПІ ім.
Ігоря Сікорського ; уклад. Ю. Є. Бохонов. – Електронні текстові дані (1 файл: 2,2
Мбайт). – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2021. – 85 с.

Гриф надано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського (протокол № 6 від 25.02.2021 р.)
за поданням Вченої ради Інституту прикладного системного аналізу (протокол № 2 від 22.02.2021 р.)

Електронне мережне навчальне видання

МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ КІЛЬКОХ
ДІЙСНИХ ЗМІННИХ
ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ
ЗМІННОЇ
ЧАСТИНА I
Укладач: Бохонов Юрій Євгенович, канд. ф. – мат. наук, доц.

Відповідальний Подколзін Г. Б. канд. ф.-мат. наук, доц.

редактор
Рецензент: Голуб А.П. , д-р ф.-мат. наук, професор

Розділ посібника «Математичний аналіз. Диференціальне числення кількох

змінних, Інтегральне числення функцій однієї змінної. Частина І» призначено
для вивчення теоретичних основ інтегрального числення студентами
спеціальності 122 «Компьютерні науки». Він містить основні теорії
невизначеного інтегралу та інтегралу по мірі, зокрема, визначенного інтегралу.
Розглянуто застосування інтегралів до задач геометрії – знаходженню площ,
об’ємів, довжин дуг кривих та площ поверхонь обертання. Розглядаються
невласні інтеграли 1-го та 2-го роду. Наводяться різноманітні приклади, що
ілюструють теоретичні положення.

©КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2021

Зміст
Вступ 5
Інтегральне числення функцій однієї змінної 6
I. Невизначений інтеграл і його властивості 6
Формула заміни змінних в невизначеному інтегралі, формула 7
інтегрування за частинами. Таблиця невизначених інтегралів.
Інтегрування дробово-раціональних функцій 10
Метод Остроградського виділення раціональної частини інтегралу 15
Інтегрування деяких ірраціональних виразів. 17
Інтегрування диференційних біномів. Підстановки Чебишева. 18
Підстановки Ейлера 19
Три типи інтегралів від ірраціональних функцій спеціального 20
вигляду
Інтегрування деяких тригонометричних функцій 27
II. Інтеграл по мірі 29
Алгебри множин, заряд, міра. Приклади. 29
Інтеграл від простих функцій, його властивості 32
Клас D интегровних функцій, умови інтегровності. Властивості 33
інтеграла для функцій класу D.
Властивості интеграла від функцій з D 36
III. Інтеграл Рімана. Зв’язок з теорією інтеграла за мірою 40
Умова існування визначеного інтеграла 43
Основні факти інтегрального числения: Теорема про середнє, 47
формула Ньютона-Лейбниця, формула заміни змінної, формула
інтегрувания за частинами.
Формула заміни змінної у визначеному інтегралі 50
Приклад. Інтеграл Пуасона. 53
Формула інтегрування за частинами 55
Друга теорема про середнє. Формули Боне. 56
Застосування визначеного інтеграла до обчислення площі 62
криволінійної трапеції, об’єму тіла, довжини дуги кривої.
Площа криволінійної трапеції 62
Об’єм тіла 64
 Довжина дуги кривої 67
Площа поверхні обертання 68
IV. Невласні інтеграли 69
I V.1. Невласні інтеграли 1-го роду 69
Теореми порівняння для невласних інтегралів 71
Невласні інтеграли від знакозмінних функцій 73
Ознака Абеля 74
Ознака Діріхлє 74
Порівняння ознак Абеля і Діріхлє 75
IV.2. Невласні інтеграли 2-го роду 79
ЛІТЕРАТУРА 83
 Вступ

Розділ посібника «Математичний аналіз. Диференціальне числення

кількох змінних, Інтегральне числення функцій однієї змінної. Частина І»
призначено для вивчення теоретичних основ інтегрального числення
студентами спеціальності 122 «Компьютерні науки». Він містить основні теорії
невизначеного інтегралу – методи введення підстановок, інтегрування за
частинами, дробово-раціональних функцій, ірраціональних функцій, зокрема,
підстановки Чебишева та Ейлера. Теорія визначеного інтегралу базується на
абстрактній схемі побудови інтегралу за мірою з можливим наступним
переходом до інтегрування за Лебегом. Одним з найважливіших понять є
густина заряду по відношенню до міри з наступним зображенням цього заряду
як інтегралу густини по мірі. Ця схема знаходить своє подальше застосування і
в багатовимірному випадку. Паралельно викладається класична схема побудови
теорії визначеного інтегралу, що базується на дослідженні інтегральних сум
Дарбу.
Інтегральне числення має застосуванні в ряді практичних питань,
зокрема, в задачах геометричного характеру.
В посібнику розглянуто різноманітні приклади, в тому числі, підвищеної
складності.
 Інтегральне числення функцій однієї змінної

I.1. Невизначений інтеграл і його властивості

Означення. Зв’язною називається множина, дві довільні точки якої

можна з’єднати неперервною кривою, всі точки якої належать цій множині.
Приклади зв’язних множин в 1
:(a, b), [a, b] . Об’єднанні двох інтервалів
чи відрізків, що не перетинаються, - множини незв’язні.

Означення. Нехай D( f ) – зв’язна множина. Функція F називається

первісною функції f , якщо D( F )  D( f ) і x  D( f ) F ( x)  f ( x) або

dF ( x)  f ( x)dx.

Твердження. Нехай F ( x) - первісна f ( x) . Тоді F ( x)  C - також

первісна f ( x) .
Доведення полягає в безпосередній перевірці.

Справедливе зворотнє твердження. Нехай F ( x) , і G( x) - первісні функції f .

Тоді існує така константа C , що G( x)  F ( x)  C.
Доведення. Маємо:
F ( x)  f ( x)
  G ( x)  F ( x)   0.
G( x)  f ( x)

Поставимо запитання: що можна сказати про функцію  , якщо

( x)  0 x  D( )?
Застосуємо формулу скінченних приростів:

 ( x)   ( x0 )   ( )( x  x0 )  0 x  D( )   ( x)   ( x0 )  co nst  C.

Звідси G( x)  F ( x)  C  G( x)  F ( x)  C.

Означення. Сукупність усіх первісних функції f називають її

невизначеним інтегралом  f ( x)dx .
Нехай F – первісна f . Тоді  f ( x )dx  F ( x )  C.
З означення випливають співвідношення:

  f ( x)dx   F ( x)  f ( x)
 f ( x)dx  f ( x)  C
 df ( x)  f ( x)  C
d  f ( x)dx  f ( x)dx

Властивості:

1).   f ( x)  f
1 2 ( x)  dx   f1 ( x)dx   f 2 ( x)dx

Доведення:

 f ( x)dx  F ( x)  C ,
1 1 1  f ( x)dx   f
1 2 ( x)dx

F1 ( x)  f1 ( x) , F2 ( x )  f 2 ( x )

Нехай F ( x)  F1 ( x)  F2 ( x) . Тоді F ( x)  F1( x)  F2( x)  f1 ( x)  f 2 ( x) . Тому

  f ( x)  f
1 2 ( x)  dx  F1 ( x)  F2  C   f1 ( x)dx  C1   f 2 ( x )dx  C2 ,

що й доводить твердження.

2).  kf ( x)dx  k  f ( x)dx

Доведення:

або F ( x)  f ( x) , тоді  kF ( x)   kf ( x).
 f ( x)dx  F ( x)  C 1

Звідси

 kf ( x)dx  kF ( x)  C 1  k  f ( x )dx  k ( F ( x )  C1 )  C2  kF ( x )  C .
 I.2. Формула заміни змінних в невизначеному інтегралі, формула
інтегрування за частинами. Таблиця невизначених інтегралів.

Заміна змінної:  f ( x)dx   f ( (t )) (t )dt ( x   (t )).

Доводиться шляхом інтегрування рівності

f ( x)dx  F ( x)dx  F ( (t ))dt  f ( (t ))(t )dt.
Інтегрування за частинами (в різних формах):

(u( x)v( x))  u( x)v( x)  u( x)v( x)  u( x)v( x)  (u( x)v( x))  u( x)v( x) 

 u( x)v( x)dx  u( x)v( x)   u( x)v( x)dx

 udv  uv   vdu
Таблиця інтегралів:
x a 1
1). a  1;  x dx 
a
C
a 1

dx
2).   ln x  C
d

Доведення:
dx
А). x  0 :   ln x  C
x
Б) x  0: t   x  0  x  t; dt  dx  dx  dt ,
dx dt
 x
   ln t  C  ln( x)  C.
t

3).  e x dx  e x  C.

ax
3a).  a dx 
x
 C.
ln a

Доведення:
 t  x ln a
1 1 ax
 a dx   e dx  dt  ln adx   e dt
ln a ln a 
 e dt  c
x x ln a t t

ln a
dt
dx 
ln a
4. cos xdx  sin x  C

5. sin xdx   cos x  C

dx
6.  tgx  C
cos 2 x
dx
7. 2  ctgx  C
sin x
dx
8.  arcsin x  C   arccos x  C
1 x 2

dx
9.  arc tgx  C  arc ctgx  C
1  x2
10. shxdx  chx  C

11. chxdx  shx  C

x  sht
dx
12.  x 2  1  cht   dt  t  C  aresht  C  ln( x  x 2  1)  C
x2  1
dx  chtdt
dx
13.  ln x  x 2  1  C
x2  1
dx 1 1 x
14.  ln C
1  x2 2 1  x
1
15. f (ax  b)  F (ax  b)  C
a
 x
d
 a  
 x
2 
  ln x  x  a  C 
2 2
dx 1 dx a    x
16.      ln a
    1 
x a
2 2 a 2 a 2 a a
 x  x    
 a  1 a  1  
   
ln( x  x 2  a 2 )  C ,
x2  1  1 dx
17. x 2  1dx  x x 2  1   dx  x x 2  1   x 2  1 dx   2
x 1
2
x 1
  x 
 
d 2 
x x
 cos 2  dtg
  2
dx dx 2  ln tg x  C
18.  
sin x x x x x 2
2sin cos tg tg
2 2 2 2
x d (1  x 2 )
19. arcsin xdx  x arcsin x   dx  x arcsin x    x arcsin x  1  x 2  C
1  x2 2 1  x2

Питання для самоперевірки.

1). Чому з рівності F ( x)  0 випливає F ( x)  const ?
2). Як треба визначати поняття первісної, якщо функцію задано не на
однозв’язній множині?

I.3. Інтегрування дробово-раціональних функцій

P( x)
Дробово-раціональна функція – правильний дріб, якщо
Q( x)

deg P( x)  deg Q( x) , якщо навпаки – неправильний дріб. Далі будемо вважати,

що старший коефіцієнт многочлена у знаменнику дорівнює 1.

Зображення правильного раціонального дробу у вигляді суми

елементарних дробів

Нехай знаменник розкладено на множники:

Q( x)   x  a1  1 ... x  ak  k  x 2  p1x  q1  ... x 2  pl x  ql  .

r r R1 Rl

Очевидно, r1  ...rk  2  R1  ...Rl   deg Q( x).

Елементарними називаються дроби таких типів:

A x  
, , r , R  , D  p 2  4q  0.
( x  a)  x  px  q 
r 2 R

Треба довести, що правильний раціональний дріб можна подати у вигляді суми

елементарних дробів.
Доведемо допоміжні факти.

А). Нехай Q( x)   x  a  Q1 ( x) , де Q1 ( x) не ділиться на  x  a  . Тоді правильний

k

дріб можна зобразити у вигляді

P( x) A P1 ( x)
  .
Q( x)  x  a   x  a k 1 Q1 ( x)
k

Звідси

P( x)  AQ1 ( x)   x  a  P1 ( x).

Ліва частина ділиться на  x  a  , тому права частина повинна теж ділиться на

цей двочлен. За теоремою Безу досить, щоб її значення при x  a дорівнювало
P(a)
нулю. Тоді невідоме A знайдеться як A  . Многочлен P1 ( x) тоді знайдеться
Q1 (a)

як частка.

B). Q( x)   x 2  px  q  Q1 ( x).
m

Покажемо, що

P( x) Mx  N P1 ( x)
  .
Q( x)  x 2  px  q  m
 x 2
 px  q  1
m 1
Q ( x )

Звідси маємо:

P( x)   Mx  N  Q1 ( x)   x 2  px  q  P1 ( x ) .

Знайдемо значення M , N , щоб ліва частина ділилась на x 2

 px  q  . Нехай
залишки від ділення P( x), Q1 ( x) на x 2
 px  q  дорівнювали, відповідно,
 x    ,  x    . Тоді будемо вимагати, щоб на x 2
 px  q  ділився
многочлен

 x     Mx  N   x       Mx 2     M   N  x      N  .

Виконавши ділення за відомим алгоритмом, будемо мати в остачі:

 p    M   N    x   q M   N   .
Невідомі M , N знайдемо, розв’язавши систему

 p    M   N   ,

q M   N    .

Знайдемо її визначник:

   2   
  p     q    p  q        p     q  .
2 2 2 2
     
 
Треба помітити, що вираз у дужках – це значення квадратного тричлена

x 2
 px  q  при x   , тому він строго більший за нуль. Якщо   0 ,

визначник дорівнює  2  0 . Знайшовши M , N , многочлен P1 ( x) тоді знайдемо
як частку.
Застосуємо тепер до дробу описану процедуру А), будемо виділяти елементарні
дроби вигляду
A1 Ak
,..., .
xa  x  a
k

Це стосується всіх дійсних коренів знаменника.

Аналогічно, згідно з В), виділимо елементарні дроби
M1 x  N1 M m x  Nm
,..., .
x  px  q  x2  px  q 
2 m

Це стосується всіх квадратних тричленів розкладу знаменника.

Метод невизначених коефіцієнтів:

1)
dx
 ( x  x )( x  x )
1 2

1 a b (a  b) x  ax2  ax1
  
( x  x1 )( x  x2 ) x  x1 x  x2 ( x  x1 )( x  x2 )

x  a  b  0,

x0 ax2  bx1  1,
 1 1
a ,b - розв’язки системи. В результаті
x1  x2 x1  x2

1  dx dx 
 ( x  x1)( x  x2 ) x1  x2   x  x1  x  x2   x1  x2  ln x  x1  ln x  x2   C 
dx 1
 

1 x  x1
 ln  C.
x1  x2 x  x2

2)
ax 2  bx  c
 ( x  x1 )( x2  px  q) dx

ax 2  bx  c  x
  2  (   ) x 2  ( p   x1   ) x   q   x1
( x  x1 )( x  px  q) x  x1 x  px  q
2

x2   a
x p   x1    b   ,  ,  – розв’язки системи
x q  x1  c

3)
Pn ( x)
 ( x  x1 )m ( x 2  px  q) dx
nm2

Pn ( x) 1 2 m x
   ...  
( x  x1 ) m ( x 2  px  q) x  x1 ( x  x1 ) 2 ( x  x1 ) m x 2  px  q

4)
Pn ( x)
 (x  x ) 1
m
( x 2  px  q ) k
dx

nm2

Pn ( x)

( x  x1 ) ( x 2  px  q ) k
m

1 2 m 1 x   1 2 x   2 k x   k
   ...     ... 
x  x1 ( x  x1 ) 2
( x  x1 ) m
x  px  q
2
( x  px  q )
2 2
( x  px  q ) k
2
Приклади:
1)
p
t x
2
dx dx dt  D  p 2  4q  0 
 x 2  px  q   p 2

p 2

t 2
 a
dx  dt  
2
 
 4 q  p 2
 0


x  q q
p2
a
 2 2
4
4
t
d    p 
   2   arctg 
1 a 1 2 2
 x   С 
a t a  4q  p 2  2   4q  p 2
   1 
a

2)
 p ap
a x    b 
ax  b ax  b  2 2
 x 2  px  q   p 2 4q  p 2 dx    p 2 4q  p 2 dx 
dx 
x   x  
 2 4  2 4
 p
2 x  
a  2  p  ap  dx
  d  x    b   
p  4q  p  2  2   p  4q  p 2
2 2
2  2

x   x  
 2 4  2 4
 p  4q  p 2 
2

d  x    
 2 4  a
  ln  x 2  px  q  
a
 
p  4q  p
2

2
2 2
 x   
 2 4
 qp    p 
 ln  x  px  q    b  
a 2 2
2
arctg  x    C
2  2  4q  p 2  4q  p 2  2  

3)
dx x x 2dx x
In     2n    2nI n  2na 2 I n1
x 2
a  x
2 n 2
a 
2 n
x 2
a 
2 n 1
x 2
a 
2 n

 
1  x
I n1    2n  1 I n  .
2na   x  a 
2 2 2 n

 

dx 1 x
I1    arctg  C
x a
2 2
a a
Метод Остроградського виділення раціональної частини інтегралу

P( x)
Нехай - правильний раціональний дріб. Введемо позначення:
Q ( x)

Q( x)   x  a1  1 ... x  ak  k  x 2  p1x  q1  ... x 2  pl x  ql  ,

r r R1 Rl

Q1 ( x)   x  a1  1 ... x  ak  k 1  x 2  p1x  q1  ... x 2  pl x  ql 

r 1 r R1 1 Rl 1
,

Q2 ( x)   x  a1  ... x  ak   x 2  p1 x  q1  ... x 2  pl x  ql  ,

звідки Q( x)  Q1 ( x)Q2 ( x) .
Дослідження інтегрування дробово-раціональної функції приводить до
співвідношення між інтегралами:
P( x) P1 ( x) P2 ( x)
 Q( x) dx  Q ( x)   Q ( x) dx.
1 2

Тут P1 ( x), P2 ( x) - многочлени з невизначеними коефіцієнтами, які пізніше

будуть знайдені методом невизначених коефіцієнтів, причому лінійна система
рівнянь, з якої вони будуть знайдені, буде мати єдиний розв’язок, оскільки
попередня рівність вірна; deg P1 ( x)  deg Q1( x), deg P2 ( x)  deg Q2 ( x).
Диференціюючи обидві частини рівності, одержуємо:

P( x)  P1 ( x)  P2 ( x)
   .
Q( x)  Q1 ( x)  Q2 ( x)

Звідси

P1( x)Q1 ( x)  P1 ( x)Q1( x) P2 ( x) P ( x)

  
Q12 ( x) Q2 ( x) Q( x)
Q1( x)
P1( x)  P1 ( x)
Q1 ( x) P2 ( x) P( x)
  
Q1 ( x) Q2 ( x) Q( x)
 Q1( x)Q2 ( x)
P1( x)Q2 ( x)  P1 ( x)
Q1 ( x) P ( x) P( x)
 2 
Q1 ( x)Q2 ( x) Q2 ( x) Q( x)

Q1( x)Q2 ( x)
Вираз S ( x)  є многочленом. Дійсно, нехай cc ( x  a)k входить в
Q1 ( x)
розклад Q1 ( x) на множники. Тоді в розклад на множники Q1( x) входить

( x  a ) k 1 . Аналогічний факт має місце для множника  x q  px  q  . Нагадаємо,

l

що  x  a   x q  px  q  входить в Q2 ( x) . Отже, S ( x ) - цілий многочлен.

Маємо:
P1( x)Q2 ( x)  P1 ( x) S ( x)  P2 ( x)Q1 ( x) P( x)
 .
Q1 ( x)Q2 ( x) Q( x)
Звідси
P1( x)Q2 ( x)  P1( x)S ( x)  P2 ( x)Q1( x)  P( x)

З цього співвідношення знаходяться методом невизначених коефіцієнтів

коефіцієнти P1 ( x), P2 ( x).
Зауважимо, що знати розклад на множники многочлена Q( x) не обов’язково.
Легко бачити, що Q1 ( x) є найбільшим спільним дільником многочленів Q( x) і
Q( x) . Це можна зробити методом Евкліда послідовного ділення.

x 2 dx Ax  B Cx  D
Приклад.    2 dx  ccc
x  2x  2 x  2x  2 x  2x  2
2 2 2

x 2 dx  Ax  B  Cx  D
 2   2 
x  2x  2  x  2x  2  x  2x  2
2 2

x 2 dx A  x 2  2 x  2    Ax  B  2 x  2    Cx  D   x 2  2 x  2 
 .
 x2  2 x  2  x2  2 x  2
2 2

Після нескладних перетворень і прирівнювання коефіцієнтів при однакових

степенях x одержимо:
x3 | C  0,
x 2 |  A  2C  D  1,
x | 2 B  2C  2 D  0,
x 0 | 2 A  2 B  2 D  0.

Розв’зки системи: A  C  0, B  D  1.

x 2 dx 1 1
Отже,    2 dx 
x  2x  2 x  2x  2 x  2x  2
2 2 2

x 2dx 1
   arctg ( x  1)  C.
x  2x  2 x2  2 x  2
2 2

Питання для самоперевірки.

1). Чому вірне припущення зображення невизначеного інтеграла у методі
Остроградського?

dx
2). Одержати рекурентну формулу для інтегралу J n   .
x 2
a 
2 n

I.4. Інтегрування деяких ірраціональних виразів

 x   
Інтегрування ірраціональних функцій вигляду  R  x, m .
  x  
x  
Тут R - раціональна функція аргументів x i m . Пропонується заміна
 x 

x    tm  
tm  x   (t )  .
 x     tm

В результаті інтеграл перейде в інтеграл  R  (t ), t  (t )dt.

Можна розглянути інтеграли більш загального вигляду:

   x    r1 x    
rn

 R  x,   x    ,...,   x    .
 
Нехай N - спільний знаменник дробів r1,..., rn  . Тоді всі ірраціональні вирази
N
x   
можна виразити як цілі функції від    t . В результаті прийдемо до
  x  
раціональної функції від змінної t під інтегралом.

Інтегрування диференційних біномів. Підстановки Чебишева.

x (a  bx n ) p dx, m, n, p 
m
.

1) p  .

Нехай N - спільний знаменник дробів m і n . Пропонується заміна

x  t N  xm  t mN , xn  t nN

dx  Nt N 1dt .
m 1
2).  . Нехай N – знаменник дробу p . Пропонується заміна
n

a  bxn  t N  nbxn1dx  Nt N 1dt ,

(a  bx n ) p  t Np ,

N  n1 N 1
dx  x t dt ,
nb

x m (a  bx n ) p  t Np x m ,

 m1 
N Np N 1 n 1
x (a  bx ) dx  t
m n p
x n 
dt ,
nd

tN  a
x 
n
,
b

 m 1 
 1
N Np  N 1  t  a 
N  n 
x m (a  bx n ) p dx  t   dt.
nd  b 
 m 1
3).  p  . Нехай N - знаменник дробу p . Пропонується заміна
n

ax  n  b  t N  a  bx n  t N x n  (a  bx n ) p  t Np x np  x m (a  bx n ) p  t Np x np m ,

N N 1 n1
nx  n1dx  Nt N 1dt  dx  
t x dt ,
n
 m1 
N Np N 1 npnm1 N Np N 1 n n  p1
x (a  bx ) dx   t
m n p
x dt   t x dt ,
n n
a
ax  n  b  t N  x n  
tN  b
 m1 
 p 1
N Np N 1  a  n 
x (a  bx ) dx   t
m n p
 N  dt.
n t b

Підстановки Ейлера

 F  x, ax 2  bx  c dx
Розглянемо 3 випадки.

1). Нехай a  0 .
ax 2  bx  c   ax  t
c  t2
ax  bx  c  ax  2 axt  t  x 
2 2
, 2

2 at  b

dx  

2  ac  at 2  bt  dt,
 2 
2
at  b

2). c  0 .

ax 2  bx  c   c  tx

2 ct  b
ax 2  bx  c  c  2 ctx  t 2 x 2  x 
a  t2

dx 

2  a c  ct 2  bt  dt.
a  t 
2 2
 3). D  b2  4ac  0 .

ax 2  bx  c  a  x    x   ,

ax 2  bx  c  t  x    ,

t 2  a
a  x    x    t  x     x 
2 2
,
t2  a
2at    
dx  dt.
t 2  a 
2

Питання для самоперевірки.

1). Дати пояснення, чому в трьох випадках, що розглядаються при інтегруванні
диференціального біному, здійснюється раціоналізація підінтегрального виразу.
1
2). Для інтегралу  x 2k
 ax 2
 b  dx, a  0 застосувати підстановки Чебишева і
2

Ейлера та зробити порівняння ефективності цих методів.

Три типи інтегралів від ірраціональних функцій спеціального вигляду

x m dx
I.  , m  0 ,
ax 2  bx  c
dx
II.  x   ,k   0
ax 2  bx  c
k

 Mx  N  dx
III.  , m .
x  px  q 
m
2
ax  bx  c
2

В останньому випадку будемо вважати, що тричлен x 2  px  q не має дійсних

коренів, тобто, p 2  4q  0. .

Будемо вважати, що квадратний тричлен ax 2  bx  c у підкореневому виразі не

має дійсних коренів, тобто, b2  4ac  0. Введемо позначення: Y  ax 2  bx  c. 1
x m dx
I. I m   , m  0.
ax  bx  c
2

Далі будемо використовувати позначення ax 2  bx  c  Y  ax 2  bx  c  Y .

  b 
dx 
При m  0 інтеграл I 0  
dx
  2a 
табличний.
ax  bx  c
2
 b  4ac  b
2 2
a x   
 2a  4a
Встановимо рекурентне співвідношення між такими інтегралами.
Знайдемо похідну від наступного виразу:

x m1  Y  
x m 1
Y   x
 m 1

ax  bx  c  (m  1) x
2 m2
Y
2 Y
(m  1) m2 x m1  2ax  b 
 x  ax  bx  c  
2

Y 2 Y
xm x m1 x m2 xm b xm
 (ma  a)  (m  1)b  (m  1)c a  
Y Y Y Y 2 Y
xm  1  x m1 x m2
 ma   m  b  (m  1)c .
Y  2 Y Y

В результаті інтегрування обох частин одержаної рівності будемо мати:

 1
x m1 Y  maI m   m   bI m1   m  1 cI m2 
 2

1  m1  1 
Im   x Y   m   bI m1   m  1 cI m2  .
ma   2 
При m  1 одержимо:

1 b
I1  Y  I0.
a 2a
При m  2 :
1  3b  1  3b 3b 2 
I 2   x Y  I1  cI 0    x Y  Y I 0  cI 0  
2a  2  2a  2a 4a 

2ax  b  Y  2  3b2  4ac  I 0 

1 1
2 

4a 8a

2
3b2  4ac  I 0 .
1 1
I2  2  2ax  b  Y 
4a 8a
Користуючись рекурентною формулою, знайдемо довільне I m , m  1.

Тепер можна запропонувати методику знаходження інтегралу

P( x)dx P( x)dx
 ax 2  bx  c

Y
, де P ( x ) - многочлен степені n . Цей інтеграл буде

x m dx
лінійною комбінацією інтегралів типу I m   . Отже, результат
ax 2  bx  c
інтегрування можна записати у вигляді

P( x)dx dx
 Y  Q ( x ) Y  k  Y,

де Q( x) - многочлен степені n  1, k  const. Для визначення коефіцієнтів цього

многочлена використовується метод невизначених коефіцієнтів. Для цього
продиференціюємо обидві частини рівності з подальшими елементарними
перетвореннями:

P( x)
 Q( x) Y 
Q( x) Y    k

Y 2 Y Y

P( x)  Q( x)  ax 2  bx  c   Q( x)  2ax  b   k .
1
2
З цієї тотожності за відомою схемою одержимо лінійну систему для
знаходження n невідомих коефіцієнтів многочлена Q( x) і константи k . З
можливості такого зображення інтегралу випливає сумісність лінійної системи
для коефіцієнтів Q ( x ). Вільними членами цієї системи будуть коефіцієнти
многочлена P ( x ). Оскільки задача має розв’язок для довільного такого
многочлена, то система сумісна для довільних значень вільних членів, тобто,
матриця цієї системи має обернену, і її визначник не дорівнює нулю.
dx
II.  (x   ) k
ax 2  bx  c
.
Нехай спочатку число  не э коренем многочлена ax 2  bx  c .
Виявляється, цей інтеграл можна звести до інтегралу пункту I, якщо ввести
1 1
заміну x     dx   2 dt. Будемо далі вважати, що x   t  0 .
t t
Протилежний випадок можна розглянути аналогічним чином. Підкореневий
вираз перетвориться таким чином:

 a  b  c    2a  b  t  a
2 2

ax 2  bx  c  .
t2
Отже,
dx t k 1dt
 (x   )   .
ax 2  bx  c  a  b  c    2a  b  t  a
k 2 2

Якщо ж a 2  b  c  0, розкладемо квадратний тричлен на множники, в

результаті чого одержимо:
x
( x   )k ax 2  bx  c  ( x   )k a  x    x     a ( x   )k 1 .
x 

dx 1 1 x 
В результаті одержимо:  (x   ) k
ax 2  bx  c
 
a (x   )
k 1
x
dx.

Цей інтеграл зводиться до інтегралу від дробово-раціональної функції шляхом

x  x  t2   2     t
заміни t    t2  x  2 , dx  dt.
x x t 1  t  1
2 2

 Mx  N  dx
III.  x 2
 px  q  ax  bx  c2
.

a). Розглянемо спочатку випадок, при якому ці квадратні тричлени

відрізняються лише множником a . Тоді інтеграл буде мати вигляд

Im  
 Mx  N  dx .
2 m 1

 ax 2
 bx  c  2
Подамо цей інтеграл у вигляді суми інтегралів:

2ax  b  Mb  dx
Im  Im   2 m1
dx   N   2 m 1
.
 2a 
 ax 2
 bx  c  2
 ax  bx  c  2
2

Перший береться підстановкою t  ax 2  bx  c. Для знаходження другого

dx dx
 2 m1
 2 m1

 ax 2
 bx  c  2
Y 2

b
Y ax 
використовується підстановка Абеля: t    
Y 
2 Y
 2
ax  bx  c
2
.

Після піднесення до квадрату і множення на 4Y одержимо:

4t 2Y  Y    4a 2 x 2  4abx  b2 .
2

Віднімемо його від рівності 4aY  a 2 x 2  4abx  4ac :

4ac  b 2
4  a  t  Y  4ac  b  Y 
2 2

4a  t 2 

 4ac  b 2 
m
1 (*)
Y 
m
 .
a  t2 
m
 4 

Враховуючи, що t   Y  , продиференціюємо рівність

b dx dt
t Y  ax   Y dt  t 2dx  adx   .
Y a t
2
2
m
 
Звідси з урахуванням (*) одержимо
dx
2 m 1

4
2 
 4ac  b 
a  t 
2 m 1
dt 
2
Y
m
 
a  t 
dx 4 2 m 1
 2 m 1
2
 2 
 4ac  b 
dt.
Y
Задача звелась до інтегрування многочлена.
 dx 2 2ax  b
Цікаво виписати відповідь при m  1:   . cc
3
4ac  b2
 ax 2
 bx  c  2 ax 2  bx  c

b). Розглянемо випадок непропорційних коефіцієнтів квадратних тричленів.

Будемо позначати ax 2  bx  c  a  x 2  px  q  . Введемо тепер таку заміну, щоб

в обох тричленах ax 2  bx  c i x 2  px  q зникли перші степені змінної " x ".

Нехай спочатку p  p. Спробуємо зробити дробово-лінійну підстановку:
t  
x . Маємо:
t 1

x 2
 px  q 
 2
 p  q  t 2   2  p(    )  2q  t   2  p  q 
.
(t  1)2

Аналогічно для другого тричлена

x 2
 px  q 
 2
 p  q  t 2   2  p(    )  2q  t   2  p  q 
.
(t  1)2

Невідомі коефіцієнти  і  є розв’язками системи

 q  q
      2 ,
 p  p

   pq  pq .
 p  p

Згідно з формулами Вієта ці коефіцієнти є коренями квадратного рівняння

 p  p  z 2  2  q  q  z   pq  pq   0.
Для того, щоб його корені були дійсними і різними, необхідно і достатньо, щоб
виконувалась умова

 q  q   p  p pq  pq  0 .

2

Перепишемо її в рівносильній формі:

 2  q  q  pp   4q  p  4q  p .

2 2 2
За умовою 4q  p 2  0 . Якщо другий квадратний тричлен має дійсні корені, то

4q  p2  0   4q  p 2  4q  p2   0 , і

 2  q  q  pp  0   4q  p 2  4q  p2  , тобто, дискримінант рівняння для

2

знаходження  , більше за нуль, і ці коефіцієнти дійсні.

Дослідимо випадок, коли 4q  p2  0  4q  p2  0. З умови також випливає,

що 4q  p 2  0. Тоді за нерівністю Коші

2  q  q   4 qq   2  q  q   pp   4 qq  pp   

2 2

  4q  p 2  4q  p2   4 p q  p q     4q  p  4q  p .

2
2 2

Якщо q  q , то рівності не може бути в першій рівності в цьому ланцюгу

нерівностей, а при p  p рівності не може бути в другій нерівності. Тому
дискримінант досліджуваної нерівності строго більше за нуль.
Після вказаної дробово-лінійної підстановки інтеграл приведеться до вигляду
P(t )dt
 , де P (t ) - многочлен степені 2m  1 , а   0 .
t  
m
2
t  
2

Правильний дріб під інтегралом зобразимо у вигляді суми елементарних

дробів. В результаті прийдемо до інтегралів типу
 At  B  dt
 , k  1,2,..., m.
t  
k
2
t  
2

Якщо p  p , тоді знищення членів з " x " здійснюється ще легше. Треба ввести
p
заміну x  t  , яка зводить до такого ж вигляду, який тільки що було
2
одержано. Розглянемо цей інтеграл. Маємо:

 At  B  dt A  tdt dt
 
   t 2   m  t 2  
 B .
t 2    t 2   
m m
t 2   t 2  
Перший береться підстановкою u   t 2   . Для другого використовується
t
підстановка Абеля: u  .
t 2  

Тоді
dt

du
. Крім того, t   
2      u 2   2
. Тому
t 2     u
2
   u 2 

dt   u 
2 m 1
du
  m  .
t 2     (   )u 2   2 
m m
t 2  

Отже, інтеграл звівся до інтегралу від дробово-раціональної функції.

I.5. Інтегрування деяких тригонометричних функцій

 R(sin x,cos x) dx

Універсальна підстановка:
x 2t 1 t2 2t
t  tg ,sin x  ,cos x  , tg x 
2 1 t 2
1 t 2
1 t2

1  t 2  dx  dx 
dx 1 2dt
dt   .
2cos 2
x 2 1 t2
2

Слід зауважити, що універсальна підстановка, хоч і працює в багатьох

випадках, на практиці призводить до інтегрування громіздких виразів. Тому
часто можна запропонувати більш вдалі підстановки, виходячи з деяких
властивостей підінтегральних функцій.
Введемо позначення: u  sin x, v  cos x . Нехай функція R(u, v) має одну з
наступних властивостей:
1). R  u, v    R  u, v  .

Тоді можна стверджувати, що R  u, v   R u 2 , v  u , а значить,

R  sin x,cos x   R  sin 2 x,cos x  sin xdx 

  R 1  cos2 x,cos x  d (cos x).

Пропонується заміна: t  cos x .

 2). R  u, v    R  u, v .

R  u, v   R  u, v 2  v.
R  sin x,cos x   R  sin x,cos 2 x  cos xdx  R sin x,1  sin 2 x  d (sin x) .

Пропонується заміна: t  sin x .

3). R  u, v   R  u, v .

u  1
Тоді можна стверджувати, що R  u , v   R  ,1 2 .
 v v

R  sin x,cos x  dx  R  tg x,1 d  tg x  .

Пропонується заміна: t  tg x.

Розглянемо кілька прикладів.

sin x dx cos x dx
Приклад. I1   , I2   .
a cos x  b sin x a cos x  b sin x

Безперечно, можна діяти стандартними, запропонованими раніше методами,

але скоріше до цілі приведуть наступні співвідношення між цими інтегралами.
Якщо перший помножити на b, а другий – на a і додати, одержимо:
bI1  aI 2   dx  x  C1.

Якщо тепер перший помножити на  a , другий – на b і додати, одержимо:

a sin x  b cos x d  a cos x  b sin x 

aI1  bI 2   dx    ln a cos x  b sin x  C2 .
a cos x  b sin x a cos x  b sin x
Розв’язуючи одержану систему рівнянь, будемо мати:

I1  
sin x dx
 2
1
a cos x  b sin x a  b 2
 bx  a ln a cos x  b sin x   C ,
I2  
cos x dx
 2
1
a cos x  b sin x a  b 2
 ax  b ln a cos x  b sin x   C.
 1 1 r2
Приклад. I   dx, 0  r  1,    x   .
2 1  2r cos x  r 2
x 2dt 1 t2
Застосуємо підстановку t  tg , x  2arctgt , dx  ,cos x  .
2 1 t2 1 t2
В результаті одержимо:
1 r  1 r x 
I  1  r 2  
dt
 arctg  t   C  arctg  tg   C.
   
1  r 2
 1  r
2
t 2
 1  r   1  r 2

1  r cos x
Приклад. J   dx, 0  r  1,    x   .
1  2r cos x  r 2

1 1 1 r2  x 1 r x 
Очевидно, J     2 
dx   arctg  tg   C .
 2 2 1  2 r cos x  r  2  1  r 2

sin x
Завдання для самоперевірки. Знайти інтеграли I s   dx i
2  sin 2 x
cos x
Ic   dx . Вказівка. Вираз I c  I s інтегрується зрозумілим чином. Для
2  sin 2 x
того, щоб про інтегрувати вираз I c  I s , слід помітити, що

2  sin 2 x  3   sin x  cos x  . Далі залишається розв’язати лінійну систему

2

відносно двох інтегралів.

II. Інтеграл по мірі

II. 1. Алгебри множин, заряд, міра. Приклади.

Алгебра множин – це непорожня система підмножин деякої множини X ,

замкнена відносно операцій об’єднання та доповнення.
А1, А2, А3,…  Х система її підмножин.
Означення. Система A підмножин множини X називається алгеброю множин,
якщо:
1). A1 , A2  A  A1  A2  A;
 2). A A  Ac  A .

Наслідки:
a). X ,  A.

Дійсно, A A  Ac  A,  X  A  A  A    X  A.
c c

b). A1 , A2  A  A1  A2  A.

Доведення випливає з тотожності де Моргана: A1  A2   A1c  A2c   A.

c

c). A1 , A2  A  A1  A2  A.

Доведення випливає з b):  A1  A2  A1  A2  A.

c

Означення. Пара ( X , A) називається вимірним простором.

Означення. Зарядом називається дійсна адитивна функція (позначимо її  )
множин, визначена на вимірному просторі. Тобто, вона має властивість:
A1 , A2  A : A1  A2      A1  A2     A1     A2  .

З означення випливає, що      0.

Справді,                           0 .

Означення. Мірою називається заряд, що приймає невід’ємні значення.

Зауважимо, що заряд, зокрема міра має властивість: заряд (міра) об’єднання

будь-якого скінченної кількості множин, що не перетинаються, дорівнює сумі
n  n
значень зарядів (мір) від кожної з цих множин:   Ai      Ai  .
 i 1  i 1

Означення. Нехай міра  має властивість: міра від множини, що містить

тільки одну точку, дорівнює нулю. Заряд  називають абсолютно неперервним
 (K )
відносно міри  , якщо x  X  lim   ( x),   D ( X ) . При цьому
K  x  (K )
функція  називається густиною заряду  по відношенню до  .
Зауваження. В математичній літературі дається дещо інше означення
абсолютної неперервності. Наше означення зумовлене потребами найбільш
швидкого і економного викладення теорії інтегрування.

Приклади мір.
a). Міра Лебега. Нехай X  ,  a, b  одна з множин (a, b),[a, b],(a, b],[a, b).
1

   a, b    b  a .
Нехай X  2
. Міра Лебега прямокутника (його границя може йому належати
чи ні) – це його площа, якщо , міра Лебега прямокутного паралелепіпеду в 3
–
його об’єм. Зрозумілим чином можна визначити міру Лебега прямокутного
паралелепіпеду в n
.
Зауваження: значення міри Лебега від точки дорівнює нулю.
b). Нехай F  C 0 (, ), xlim

F ( x)  0,lim
x 
F ( x) 1 - неперервна монотонно

неспадна функція. Тоді, легко бачити, вона визначає міру, яку часто позначають
P (ймовірнісна міра) : P   a, b    F (b)  F (a) .

Означення. Трійка ( X , A,  ) називається вимірним простором з мірою.

II. 2. Інтеграл від простих функцій, його властивості

Означення. Простою називається функція, що визначена на вимірному

просторі, яка приймає скінченну кількість значень на множинах з алгебри.

f s  x   ck  , x Ak A.
 Означення інтеграла від простої функції. Нехай
n
X Ak , Ak  Aj  , k  j.
k 1

Інтегралом від простої функції називається скінченна сума

n
I  f s    f s d   ck   Ak .
X k 1

Властивості інтеграла від простої функції

Нехай є дві прості функції, з якими пов’язані розбиття простору:

n m
X Ak , Ak  Aj  , k  j, X  B j , Aj  Ai  , i  j; Ak , B j  A.
k 1 j 1

1).   f
X
s
  g s  d     f s d     g s d .
X X

Для доведення треба утворити подрібнення розбиття множинами

Ckj  Ak  Bj , k  1,..., n; j  1,..., m.

Для таких множин властивість очевидна. Радимо читачу закінчити доведення

самостійно.

2). Нехай m  f s  M . Тоді

n n
m  x    f s d   Ck   Ak   M   M   x  ,
x k 1 k 1

m  x    f s d   M   x .
x

Доведення очевидне.
Наслідок: f s  x   0   f s d   0.
x
Означення. Нехай AA. Функція jA називається індикаторною (індикатором)

множини A , якщо jA ( x)  1 x  A, jA ( x)  0  x  Ac .

Нехай f s - проста функція. Тоді f s jA - теж проста функція. Доведення

очевидне.
Цей факт дає можливість визначити поняття інтеграла від простої функції по
довільній множині з алгебри:

 f d   f
A
s
X
s
j Ad  .

Завдяки такому означенню властивості інтеграла по довільній множині з

алгебри від простих функцій стають очевидними.
Питання для самоперевірки. Дати означення алгебри множин. Чи буде
алгеброю множина усіх підмножин даної множини?

II. 3. Клас D интегровних функцій, умови інтегровності.

Властивості інтеграла для функцій класу D.

Далі будемо розглядати вимірний простір з алгеброю множин на дійсній

прямій, хоча багато з конструкцій можна узагальнити на багатовимірний
випадок.

Означення рівномірної збіжності функціональної послідовності.

Нехай D  f n   D  f   X . Функціональна послідовність f n рівномірно прямує
до функції f (будемо позначати f n f ), якщо

  0 N  N    n  N f n ( x)  f ( x)    x  X .

Підкреслимо, що N    залежить тільки від  і не залежить від x  X .

Критерій Коші. Для рівномірної збіжності функціональної послідовності

необхідно і достатньо, щоб вона була фундаментальною, тобто,

  0 N  N    n  N , p  f n  p  x   f n  x    x  X .

Доведення очевидне, випливає з критерію Коші для числових послідовностей і

поняття рівномірної збіжності функціональної послідовності.
Означення класу D функцій. f  D( X ) , якщо існує послідовність простих
функцій, яка рівномірно збігається до цієї функції: f  lim f s , n .
n 

Теорема. В теоретико-множинному розумінні

C0a ,b  D  a, b .

За теоремою Кантора f  рівномірно неперервна:

  0        0  x  x    f  x   f  x   

Утворимо розбиття відрізку [a, b] точками

a  x0  x1  ...  xn  b, 0  xk 1  xk   ( ) k  0,1,..., n  1.

Беремо довільну точку k   xk , xk 1  і покладемо f s k   ck . Завдяки рівномірній

неперервності f  x   ck    x   xk , xk 1  . Звідси f s  x   f ( x)   .
Отже, доведено, що неперервну функцію можна як завгодно близько
апроксимувати простими функціями.
Візьмемо тепер послідовність  n  0 і побудуємо пов’язану з нею послідовність
простих функцій, що рівномірно прямує до цієї неперервної функції.

Означення. Функція називається частинно-неперервною на  a, b  , якщо вона

неперервна в усіх його точках за виключенням скінченної множини точок
розриву 1-го роду.

Тільки що доведену теорему можна узагальнити на частинно-неперервні

функції.

Теорема. Частинно-неперервна на  a, b  функція належать класу D [a, b] .

Доведення. Утворимо розбиття відрізку [a, b] точками

a  x0  x1  ...  xn  b, включивши в цю множину точки розриву даної функції.
Побудуємо просту функцію, поклавши її значенням ck довільне число:

inf f ( x)  ck  sup f ( x), k  1,..., n на кожному відрізку x

k 1
, xk  - це можна
 xk 1 , xk   xk 1 , xk 

зробити завдяки міркуванням попередньої теореми. Потім в точках розриву

змінимо її значення на значення самої функції. Очевидно, що при досить
щільному розбитті така функція буде як завгодно мало відрізнятись від даної
частинно-неперервної функції. Пояснення такі самі, як і при доведенні теореми
про неперервну функцію.

Будемо тепер будувати інтеграл від функції класу D як границю послідовності

інтегралів від простих функцій. Треба тільки довести збіжність такої
послідовності і коректність такого визначення, тобто, незалежність границі від
способу апроксимації функції простими функціями – зрозуміло, що таких
послідовностей можна запропонувати як завгодно багато.

A). Нехай fs,n f . Тоді послідовність I  f s , n  має границю.

Доведення. Доведемо фундаментальність цієї послідовності:

За умовою


  0 N  N   n  N , p  f n p  x   f n  x   x  X .
( X )


Тоді I  f n p   I  f n     f n p  x   f n  x   dx   f n p  x   f n  x  dx  ( X )  .
X X
( X )

B). Нехай f s , n f , f sn, f . Тоді границі інтегралів від послідовностей цих

функцій співпадають.
Розглянемо послідовність f s ,1 , f s ,2 ,..., f s , n , f s ,n ... f . Як доведено в попередньому
пункті, послідовність інтегралів від них збігається, значить, до тієї ж самої
границі збігаються підпослідовності інтегралів від f s , n і f s ,n , що й треба було
довести.

Підіб’ємо підсумки. Нехай f  D( X ), f s ,n f , n  . Тоді інтегралом  f d від

X

функції f по мірі  називається границя інтегралів від послідовності простих

функцій. Ця границя не залежить від способу апроксимації даної функції
простими функціями:

d   lim  ck( n )   Ak( n ) .

mn

 f d   lim  f
X
n
X
s ,n n
k 1

mn
При цьому Ak( n )  X , Ak( n )  A(j n ) , k  j, ck( n )  f s ,n  x  , x  Ak( n ) .
k 1
Зауважимо, що у випадку неперервної функції множинами Ak( n ) можуть бути
відрізки між точками розбиття a  x0( n )  x1( n )  ...  xm( n )  b , вибирати довільним
n

чином k( n )  xk( n1) , xk( n )  , а в якості значень простої функції на  xk 1 , xk  брати

значення даної функції у цих точках: ck( n )  f k( n )  . В результаті інтеграл буде

мати вигляд:

 f d   lim  f     A .
mn
(n) ( n)
n k k
X k 1

Питання для самоперевірки. Дати означення рівномірної збіжності

функціональної послідовності. Яка суттєва відмінність цього поняття від
поняття поточкової збіжності? Розглянути приклади послідовностей
x [0,1]:1) f n ( x)  x n ,2) f n ( x)  x n  x n1 ,3) f n ( x)  x n  x 2 n .

Властивості интеграла від функцій з D

Наступні властивості легко одержати з відповідних властивостей інтегралів від

простих функцій, здійснюючи граничний перехід.

a).   f   g  d     fd     gd  .
X X X

b). f  g   fd    gd  .
X X

Наслідки:
1). f  0   fd   0.
X

2). m  f  x   M  m   x    fd   M   x  
X

1
m
X   fd   M  C , m  C  M :  fd   C   X  .
X X

Остання рівність інтерпретується як теорема про середнє в інтегральному

численні.
 3). f  C0a , b    [a, b], C  f   ,  fd   f    [a, b] .
X

Одержали теорему про середнє для неперервної функції.

Раніше було визначено, як розуміти інтеграл від простої функції по

довільній множині. Тепер введемо поняття такого інтегралу від довільної
функції класу D.

Нехай jA - індикаторна функція множини з алгебри:

jA ( x)  1x  A, jA ( x)  0 x  A .

Далі будемо вважати, що всі множини будуть належати алгебрі множин

вимірного простору з мірою.

Означення. Інтегралом від функції f по множині A по мірі 

називається інтеграл по всьому простру від добутку даної функції на
індикаторну функцію від цієї множини:

 f d   f
A X
j A d .

Раніше відзначалось, що в результаті добутку простої функції на індикаторну

одержимо знову просту функцію. При переході до границі для послідовностей
таких добутків одержуємо граничну функцію помножену на індикаторну. Тому
означення інтегралу по довільній множині коректне.

Елементарно перевіряється тотожність: A  B   jAB  jA  jB .

З неї з очевидністю випливає властивість адитивності інтегралу по мірі:

 f d    f d    f d .
A B A B

Зауваження. Інтеграл від функції, що має точки розриву 2-го роду, не

існує. Для наочності розглянемо просту ситуацію. Нехай функція f визначена і

неперервна на відрізку  a, b  , скрізь за виключенням однієї точки x * , в якій

вона має розрив 2-го роду. Розглянемо розбиття цього відрізку точками
x0 ,, xn : a  x0  x1  xn  b . Для простоти будемо вважати, що x*   x0 , x1  .

f 1    x0 , x1    f  k    xk 1 , xk  , 1  x *.
n
Розглянемо інтегральну суму
k 1

Якщо тепер спрямуємо 1 до x * , то перший доданок цієї суми або не матиме

границі, або буде прямувати до нескінченності. При цьому інші доданки
залишаться без зміни. Отже, використовуючи описану конструкцію, інтеграл
від функції з точками розриву другого роду визначити неможливо. Забігаючи
вперед, відзначимо, що все ж таки, теорію інтеграла від необмеженої функції
побудувати можна, і це буде зроблено в темі «Невласні інтеграли».

Теорема. Нехай є вимірний простір з мірою ( X , A,  ) ,  ( X )  0 ,  - заряд на

цьому просторі і f D( X ) - така функція, що  a,   A справджуються
нерівності

inf f ( x)    ,       ,    sup f ( x)    ,   .
 ,  ,

Тоді  A A має місце інтегральне зображення заряду:

 ( A)   f d .
A

Доведення. Нехай є послідовність додатних чисел 0   n  0, n  . Побудуємо

послідовність простих функцій f s ,n f , n   . Нехай
mn
A  k( n ) , k( n ) , f s ,n ( x)  f s ,n ,k x   k( n ) , k( n ) .
k 1

З рівномірного прямування послідовності простих функцій випливає, що для

досить великих номерів n:

n
f ( x)  f s ,n ( x)  sup f ( x)  f s ,n ( x)  x  X ,
X 2 ( X )

а також

n n
f s ,n ( x)   f ( x)  f s ,n ( x) 
2 ( X ) 2 ( X )
Зрозуміло, що така ж нерівність справедлива на кожній множині  k( n ) ,  k( n ) .
Звідси випливає:

n n
f s ,n ,k   f ( x )  f s ,n ,k   x   k( n ) ,  k( n )
2 ( X ) 2 ( X )

і можна зробити висновок:

n n
f s ,n ,k   inf f ( x)  sup f ( x)  f s ,n ,k   x   k( n ) ,  k( n )
2 ( X )  ,  (n)
k
(n)
k  k( n ) , k( n ) 2 ( X )

Тепер, виходячи з умови, можна написати оцінки для заряду. Для цього треба
помножити всі частина одержаної нерівності на міру множини  k( n ) , k( n ) :

 n 
 s ,n ,k
f     k , k
2 ( X ) 
(n) (n)
  inf 
f ( x)   k( n ) ,  k( n )    ( n)
k
,  k( n ) 
  k( n ) , k( n )

 n 

 sup f ( x)   k( n ) ,  k( n )   f s ,n ,k  
   k , k .
2 ( X ) 
(n) (n)
 
 ,(n)
k
(n)
k 

mn
Зважаючи на те, що A   k( n ) , k( n ) , додамо всі такі нерівності при k  1,..., mn .
k 1

Завдяки адитивності мір і зарядів, а також означенню інтеграла від простої

функції одержимо:

n n
f d   ( A)   ( A)   f s ,n d    ( A)
2 ( X ) 2 ( X )
s ,n
A A

n
Звідси  ( A)   f s ,n d    ( A)   n .
A 2 ( X )

Теорема (основна). Нехай заряд  визначено на вимірному просторі з мірою

 і нехай він абсолютно неперервний відносно цієї міри,  - густина заряду
відносно міри, яка є неперервною функцією. Тоді для довільної множини A з
алгебри множин має місце інтегральне зображення заряду:

 ( A)    d  .
A
 (K )
Доведення. За умовою x  X  lim   ( x) . Зауважимо, що можна
K  x  (K )
вважати, що K   ,  . Тоді

(K ) 
  0   0   ( K )      ( x)  .
(K ) 2 ( A)
Звідси

 
 ( x)  ( K )   ( K )   ( K )   ( x)  ( K )   ( K ).
2 ( A) 2 ( A)

Виходячи з   0 , виберемо множини K j : K j  A,max   K j    .

m

j
j 1

Множини K j можна вибрати настільки малими, щоб коливання функції  на

них завдяки її неперервності булі теж як завгодно малими. Якщо позначити
sup  ( x)  M j , inf  ( x)  m j , при кожному j  1,..., m будемо мати:
Kj Kj

 
m j  (K j )   ( K j )  ( K j )  M j  (K j )   ( K j ).
2 ( A) 2 ( A)

Додамо всі ці нерівності ( j  1,..., m ):

c j  ( K j )   ( K j )  ( K j )  c j  ( K j )  ( K j ).

Завдяки адитивності заряду будемо мати

m
 m m
 m

 m j  (K j ) 
j 1
 j
2 ( A) j 1
 ( K )   ( A)  
j 1
M j  ( K j )    ( K j ).
2 ( A) j 1

 m
 
Зважаючи на те, що 
2 ( A) j 1
 (K j ) 
2 ( A)
 ( A)  , одержимо:
2

m
 m

 mj (K j ) 
j 1 2
  ( A)   M j  ( K j )  .
j 1 2

mn

Візьмемо послідовність подрібнень множини A : K nj  A .

j 1
 mn mn
Оскільки lim  m j  ( K nj )  lim  M j  ( K nj )   fd  , то при великих значеннях n
n n
j 1 j 1 A

будуть справджуватись оцінки

mn
 mn

 m  (K
j 1
j
n
j
)   fd   ,
2
 M  (K
j 1
j
n
j
)   fd   ,
2
A A

звідки
m
 m

 fd      m j  ( K j )    ( A)   M j  ( K nj )    fd    .
n

A j 1 2 j 1 2 A

Остаточно:  ( A)   fd    , що й доводить твердження.

A

Питання для самоперевірки. Дати фізичну інтерпретацію поняття густини

заряду по мірі та основної теореми про інтегральне зображення цього заряду.

III. Інтеграл Рімана. Зв’язок з теорією інтеграла за мірою

III.1. Розбиття проміжку та сума Дарбу

Означення 1. Розбиттям P відрізка  a, b  , a  b , називається система точок

x0 ,, xn цього відрізка така, що a  x0  x1  xn  b .
Відрізки  xi 1 , xi   i  1,, n  називаються відрізками розбиття P .
Максимум   P  з довжин відрізків розбиття називається параметром
розбиття P .
Означення 2. Говорять, що є розбиття  P,   с відміченими точками
відрізка  a, b , якщо є розбиття P відрізка  a, b і у кожному з відрізків  xi 1 , xi 
розбиття P обрано по точці i  xi 1 , xi i  1,, n  .
Набір 1 ,, n  позначається одним символом  .

Інтегральна сума (Дарбу)

Означення 2. Якщо функція f визначена на відрізку  a, b , а  P,   -
розбиття із зазначеними точками цього відрізка, то сума
n
  f ; P,   :  f i  Δxi ,
i 1

де Δxi  xi  xi1 , називається інтегральною сумою функції f або сумою Дарбу,

що відповідає розбиттю  P,   із зазначеними точками відрізка  a, b .
Таким чином, при фіксованій функції f інтегральна сума   f ; P,  
виявляється функцією Φ  p     f ; p  на множині P розбиття p   P,   із
зазначеними точками відрізка  a, b .

III.2. Інтеграл Рімана

Нехай f - функція, задана на відрізку  a, b  .

Означення 3. Кажуть, що число I є інтегралом Рімана від функції f на
відрізку  a, b  , якщо для будь-якого   0 знайдеться число   0 таке, що
для будь-якого розбиття  P,   із зазначеними точками відрізка  a, b  ,
параметр якого   P    , має місце співвідношення

n
I   f i  Δxi  
i 1

Отже, маємо визначення інтеграла у вигляді:

n
I  lim
 
P 0
 f i  Δxi .
i 1

Інтеграл від функції f по відрізку  a, b  позначається символом

 f  x  dx
a

в якому числа a,b називаються нижньою і верхньою відповідно межами

інтегрування; f - підінтегральна функція, f  x  dx - підінтегральний вираз,
x - змінна інтегрування.
Отже,
b n

 f  x  dx  maxlim
a
x 0
 f i  Δxi
i i 1

Означення 4. Функція f називається інтегровною за Ріманом на відрізку

 a, b , якщо для неї існує вказана границя інтегральних сум при
  P   max xi  0, i  1,..., n, n   і вона не залежить від способу розбиття
відрізку.

Слід зауважити, що в теорії інтеграла Рімана розглядаються дві особливі

інтегральні суми – верхня S і нижня s суми Дарбу.

Нехай x   xi , xi 1   i  0,, n  1 M i  sup f  x  , mi  xinf f  x .

x xi , xi 1 
x ,x  i i 1 
Тоді
n n
S  M i Δxi , s  mi Δxi .
i 1 i 1

Тоді для довільної інтегральної суми має місце двостороння оцінка:

n n n
s   mi Δxi   f i  Δxi  M i Δxi  S .
i 1 i 1 i 1

Неважко довести властивості верхньої і нижньої сум Дарбу.

1). При продовженні подрібнення верхні суми Дарбу не зростають, а нижні
– не спадають.
Досить довести це, приєднавши всього одну точку до розбиття. Отже, нехай
до точок xk , xk 1 додали деяку внутрішню точку xk   xk , xk 1  цього
проміжку. Позначимо через S , S  відповідно, стару і нову верхні суми
Дарбу. Очевидно,

M k(1)  sup f  x   sup f  x   M k , M k( 2)  sup f  x   sup f  x   M k .

 xk , xk   xk , xk 1   xk , xk 1   xk , xk 1 

Тоді для цього відрізку

M k(1)  xk  xk   M k(2)  xk 1  xkk   M k  xk  xk   M k  xk 1  xkk   M k  xk 1  xk  .
Це й означає, що S  S , що й доводить твердження.
Аналогічно доводиться властивість нижньої суми Дарбу.
Зауваження. Очевидно, різниці M k  M k(1)  , M k  M k(2)   , де  -
коливання функції на всьому відрізку [a, b] . Тому
0  S  S  xk .
Зрозуміло, що нерівність залишається в силі, якщо на цьому ж відрізку
взято кілька нових точок розбиття. Якщо ж на різних відрізках взято кілька
нових точок розбиття, то різниця S  S  не буде перевищувати добутку
коливання функції на всьому проміжку [a, b] на суму довжин проміжків,
куди попали нові точки розбиття.

2). Довільна нижня сума Дарбу не перевищує верхньої суми Дарбу, навіть,
якщо вони відповідають різним розбиттям.
Для одного розбиття це випливає з означення сум Дарбу. Розглянемо
нижню і верхню суми Дарбу s і S відповідно, що відповідають різним
розбиттям. Візьмемо об’єднання цих розбиттів. Їм відповідають суми Дарбу
s і S  відповідно і при цьому s  S . За першою властивістю маємо:
s  s  S   S , що й доводить твердження.

Введемо позначення:

I*  sups, I *  inf S .

Ці числа називаються, відповідно, нижнім і верхнім інтегралами Дарбу.

Очевидно,

s  I*  I *  S .

n n
   f i  Δxi I  lim
 0
  lim
 0
 f i  Δxi .
i 1 i 1

Питання для самоперевірки. Порівняти поняття інтегралу від простої

функції і суми Дарбу.

Умова існування визначеного інтеграла

Теорема. Для існування визначеного інтеграла необхідно і досить, щоб

lim  S  s   0.
 0

Доведення. Необхідність. Нехай визначений інтеграл I існує. Тоді

  
  0   0  0        I   I     I  .
2 2 2

Тоді, переходячи до супремуму і інфімуму, одержимо:

 
I   I  sSI   I 
2 2
Тому
 lim S  lim s  I .
 0  0

Звідси lim  S  s   0.
 0

Достатність. Нехай виконано умову lim  S  s   0. Тоді з нерівності

 0

s  I*  I *  S і умови випливає: I*  I *  I , s  I  S . .
n
Якщо    f i  Δxi - деяка інтегральна сума, що відповідає тому ж
i 1

самому розбиттю  , що і суми s, S , тоді s    S . З наведених оцінок

випливає:
  I  .
Тому I є границею для  , тобто, є визначеним інтегралом.

Для більшої інформативності запишемо:

n n
S  s    M i  mi  Δxi   i Δxi .
i 1 i 1

Тепер умову існування визначеного інтеграла Рімана иожна записати так:

n
lim  i Δxi  0.
 0
i 1

Повернемось до поняття верхнього і нижнього інтегралів Дарбу:

I*  sups, I *  inf S .

Теорема Дарбу. Для інтегрованої за Ріманом функції (обмеженої) мають

місце рівності:

I*  lim
 0
s, I *  lim
 0
S.
Нехай   0 довільне. Візьмемо таке розбиття  проміжку [a, b] , що для
верхньої суми Дарбу S  , що йому відповідає, буде виконуватись (за
означенням супремуму):


S  I * 
2
Нехай розбиття містить m внутрішніх точок розбиття  відрізку [a, b] ,  -

коливання функції на всьому відрізку. Візьмемо   і нове розбиття
2m 
 відрізку [a, b] , у якого всі xi   . Нехай йому відповідає верхня сума
Дарбу S . Візьмемо тепер третє розбиття  проміжку як об’єднання двох
розглянутих розбиттів. Йому відповідає верхня сума Дарбу S  . Як відомо,
S  S . Згідно з зауваженням до 1-ї властивості сум Дарбу S  S 
Не перевищує добутку  на суму довжин тих проміжків другого розбиття,
і які попали точки ділення з першого розбиття. Таких проміжків не більше,

ніж m , а довжина кожного з них менша, ніж   , тому
2m 

 
S  S   m  m  .
2m  2

  
Отже, S  S    I*    I *   . З іншого боку I *  S . Отже, як тільки
2 2 2
xi   , має місце двостороння оцінка:

0  S  I*  ,

а звідси і випливає, що lim

 0
S  I*.

Аналогічно доводиться факт для нижнього інтегралу Дарбу.

Висновок: справедлива формула:

lim
 0
 S  s   I *  I*.

З неї випливає критерій існування в наступній формі:

Теорема. Для існування визначеного інтегралу Рімана необхідно і
достатньо, щоб були рівні між собою верхній і нижній інтеграли Дарбу:

I *  I* .
Цілком зрозуміло, що їхнє спільне значення і дає величину визначеного
інтегралу.
Зауваження. Ця форма критерію існування має перевагу: досить встановити,
що при заданому (будь якому)   0 хоч одна пара S , s задовольняє
нерівності

S  s  .

Дійсно, тоді буде виконуватись

0  I *  I*  S  s   .

А звідси, завдяки довільності і випливає рівність, яку треба було довести

Проведемо тепер порівняння конструкції інтеграла Рімана з раніше

викладеною конструкцією інтеграла за мірою. Цілком очевидно, що треба
розглядати конкретну міру, а саме, Лебега. Цілком очевидно, при побудові
інтеграла Рімана знаходилась проста функція, що відповідала розбиттю
відрізку точками. Для неперервних функцій або частинно-неперервних
існування інтеграла доведено. Прості функції, які апроксимують
підінтегральну, можна визначати, поклавши на кожному інтервалі розбиття
відрізка, її значення як значення підінтегральної функції у деякій
внутрішній точці. А це відповідає конструкції інтегральної суми Рімана.
Слід особливо зауважити, що такими простими функціями будуть також
функції, що приймають на кожному інтервалі розбиття значення супремуму
підінтегральної функції або інфімуму. Отже, для таких функцій інтеграли за
мірою (Лебега) і Рімана співпадають і, повторюємо, не залежать від способу
вибору точок i   xi , xi 1  i  0,, n  1 .

Як раніше було пояснено, для неперервних і частинно-неперервних функцій

умова існування визначеного інтеграла Рімана виконується (супремуми і
інфімуми функції на відрізках, породжених розбиттям, визначають прості
функції, інтеграли від яких прямують до інтеграла від даної функції).
 Теорема. Монотонна обмежена функція, що має скінченну множину точок
розриву, інтегрована за Ріманом.
Доведення. Зауважимо, що, насправді, можна відмовитись від скінченності
точок розриву, але це не взодить в тематику даного посібника.
Як відомо, монотонна функція може мати тільки розриви 1-го роду, отже, з
умови випливає, що вона частинно-неперервна, тому інтегрована.

Нехай   a  b   . В теорії інтеграла Рімана вводится поняття інтеграла

a

 f  x  dx ,
b
якого не було в теорії інтеграла за мірою. Ця нова конструкція

означає, що відрізок [a, b] треба проходити в зворотньому напрямку, і при

цьому  xi  xi  xi 1    xi 1  xi    xi . , з чого випливає тотожність

a b

 f  x  dx    f  x  dx
b a

З неї, в свою чергу, випливає:

b a

 f  x  dx   f  x  dx  0.
a b

Підставляючи замість b  a , будемо мати:

a a a a

 f  x  dx   f  x  dx  2  f  x  dx  0   f  x  dx  0.
a a a a

III.3 . Основні факти інтегрального числения: Теорема про середнє,

формула Ньютона-Лейбниця, формула заміни змінної, формула
інтегрувания за частинами.

Перепишемо всі основні властивості інтеграла Рімана від частинно-

неперервних і неперервних функцій, маючи на увазі, що міра в даному випадку
– це міра Лебега, а множина інтегрування - відрізок.
b b b

a).   f ( x)   g ( x)  dx    f ( x)dx    g ( x)dx.

a a a
 b c b

b).  f ( x)dx   f ( x)dx   f ( x)dx.

a a c

При c [a, b] рівність очевидна, вона пояснювалась для інтеграла по

довільній мірі. Розглянемо випадок, коли c [a, b] . Доведемо рівність при c  b.
Тоді
c b c b c c c b


a
f ( x)dx   f ( x)dx   f ( x)dx   f ( x)dx   f ( x)dx   f ( x)dx   f ( x)dx   f ( x)dx.
a b a a b a c

Рівність при c  a. доводиться аналогічно.

b b

c). f ( x)  g ( x)   f ( x)dx   g ( x)dx.

a a

Наслідки:
b

1). f ( x)  0   f ( x)dx  0.
a

2). m  f  x   M  m (b  a)   f ( x)dx  M (b  a) 
a

1 b
m  f  x  M  m   f ( x)dx  M
ba a

Очевидно, C : m  C  M :  f ( x)dx  C (b  a).

a

3). Якщо ж підінтегральна функція неперервна, то знайдеться точка

  [a, b] така, що f    C і

 f ( x)dx  f   (b  a).
a

Ця рівність інтерпретується як теорема про середнє в інтегральному

численні.

Дамо узагальнення деяких результатів.

b

1a). Нехай f C 0 [a, b], f ( x)  0 x [a, b]  f ( x)dx  0.

a

Згідно теоремою Вейєрштраса x* [a, b] така, що f  x*   min

[ a ,b ]
f ( x) . Тоді
b b
x [a, b] f ( x)  f  x*   0. Таким чином,  f ( x)dx   f ( x* )dx  f ( x* )(b  a)  0.
a a
Узагальнена теорема про середнє. Нехай f , g інтегровні на проміжку
b b
[a, b], m  f ( x)  M , g ( x)  0. Тоді   [m, M ]:  f ( x) g ( x)dx    g ( x)dx. .
a a

Доведення. Очевидно, має місце двостороння нерівність:

mg ( x)  f ( x) g ( x)  Mg ( x).

інтегруючи її, одержимо:

b b b

m g ( x)dx   f ( x) g ( x)dx  M  g ( x)dx.

a a a

b b

Якщо  g ( x)dx  0 , тоді   0 ; якщо  g ( x)dx  0 , поділимо всі частини

a a

нерівності на цей інтеграл і покладемо:

b

 f ( x) g ( x)dx
a
b  .
 g ( x)dx
a

Це й доводить твердження.
Якщо f C 0 [a, b]  [a, b], f     . Тоді формулу можна записати у вигляді
b b

 f ( x) g ( x)dx  f    g ( x)dx.
a a

Лема (основна). Нехай f  C[0a ,b ] . Тоді похідна по верхній межі від її інтегралу
дорівнює значенню підінтегральної функції в цій межі:
x
d
dx
 f  t  dt 
a
f ( x).

Доведення. Розглянемо функцію F ( x)   f  t  dt . Дослідимо скінченну різницю,

a

використовуючи теорему про середнє:

F ( x  x)  F ( x) 1  x x x
 1 x x 1
   f  t  dt   f  t  dt    f  t  dt  f  x *  x  f  x *  .
x x  a a  x x x
Тут точка x * знаходиться між точками x і x  x . Границя правої частини цієї
рівності при x  0 існує завдяки неперервності f і дорівнює f ( x) . Отже,
існує границя лівої частини і F ( x)  f ( x).
Зауважимо, що F таким чином є первісною f. При цьому F (a )  0.
Нехай тепер ( x) - якась первісна функції f : ( x)  f ( x). Як відомо, первісні
однієї функції відрізняються на константу: ( x)  F ( x)  C. З попереднього
x

C    a  . Отже, F ( x)  ( x)  (a)   f  t  dt ( x)  (a).

a

Таким чином доведено формулу Ньютона-Лейбниця:

Теорема. Нехай f  C[0a ,b ] і  - якась її первісна. Має місце формула:
x

 f  t  dt ( x)  (a).
a

Зокрема,

 f  x  dx (b)  (a).
a

Зауважимо, що цю формулу також записують у вигляді

 f  x  dx  ( x)  (b)  (a).
b
a
a

Завдання для самоперевірки. Довести формулу:

d  ( x)
 f  t  dt  f  ( x)  ( x)  f  ( x)  ( x).
dx  ( x )

Формула заміни змінної у визначеному інтегралі

Нехай f  C[0a ,b ] , C[1 , ] , :[ ,  ] [a, b], ( )  a,  (  )  b.
Тоді має місце формула:
 b 

 f  x  dx   f  (t )  (t )dt.
a

Доведення. Як відомо з диференціального числення, f  x  dx  f  (t )  (t )dt.

Тому якщо F - якась первісна f , то (t )  F  (t )  - первісна f  (t )  (t ) .

b

 f  x  dx  F (b)  F (a),
a

 f  (t )  (t )dt ( ) ( )  F  ( )   F  ( )   F (b)  F (a),



Що й доводить твердження.

Розглянемо кілька прикладів. Щоб не повторюватись, зазначимо, що всі

функції, які будуть зустрічатись, будуть вважаються неперервними.

Приклад. Доведемо рівність:

 
2 2

 f  cos   d    f  sin   d  .
0 0

Введемо заміну:
     
  ,     , cos   cos      sin  , d   d ;  : 0   :  0.
2 2 2  2 2
Ці міркування і доводять рівність.

Приклад. Доведемо рівність:



 xf  sin x  d x  2  f  sin x  d x.
0 0

Доведення. Зробимо заміну:

x    t , t    x :  0, x :0   ,sin x  sin t , dx  dt.
Маємо:
   

 xf  sin x  d x     t  f  sin t  d t    f  sin t  d t   t f  sin t  d t 

0 0 0 0

 
2  xf  sin x  d x    f  sin t  d t , звідки і випливає справедливість формули.
0 0
Застосуємо доведену формулу на прикладі:

  sin x   
 2
x sin x
 

0 1  cos2 x d x  
2 0 1  cos 2 x
d x  
2
arctg cos x 0
   .
2

Приклад.

1  r cos x

 1  2r cos x  r 2
dx,0  r  1.

При вивченні невизначених інтегралів було одержано первісну (візьмемо зараз

одну з них):
1 r x 
J ( x)  arctg  tg  .
1 r 2 
Вона не визначена в крайніх точках інтервалу інтегрування визначеного
інтегралу, тобто, при x   , але існують границі
lim J ( x)   , lim J ( x)  .
x   0 x 0

Довизначимо в цих точках функцію граничними значеннями:

J ( )    , J ( )   .
Продовження функції J ( x ) буде неперервною функцією, для якого можна
застосувати формулу Ньютона-Лейбниця:


1  r cos x
 1  2r cos x  r 2
dx  J    J     2 .


1
ln 1  x 
Приклад. I   dx .
0 1  x2
 dx
Зробимо заміну: x  tg ,  arctgx : 0  , x : 0  1,  d.
4 1  x2
Після цього інтеграл перепишеться у вигляді
  
 
2 sin    

4 4
sin   cos 
4
4
I   ln 1  tg  d   ln d   ln d 
0 0 cos  0 co s 

  
4 4
  4
  ln 2 d   ln sin     d   ln cos  d 
0 0  4 0

 
 4
  4
 ln 2   ln sin     d   ln cos d .
8 0  4 0

Зробимо в останньому інтегралі підстановку

   
   ,     :  0, :0  , d   d . Тоді
4 4 4 4
  
4 4
  4
 
0 ln cos  d  0 ln cos     d   ln sin     d , і ці інтеграли знищуються.
4  0 4 
1
ln 1  x  
Відповідь: I   dx  ln 2.
0 1  x2 8

Приклад. Інтеграл Пуасона.


I (r )   ln 1  2r cos x  r 2  dx
0

Очевидно, інтеграл існує при r 1 , тому що підінтегральна функція

неперервна.
Помітимо, насамперед, що

1  r   1  2r cos x  r 2  1  r  .
2 2

Звідси
ln 1  r   ln 1  2r cos x  r 2   ln 1  r  
2 2

2ln 1  r   ln 1  2r cos x  r 2   2ln 1  r .

Інтегруючи подвійну нерівність по x [0, ] , прийдемо до двосторонньої

оцінки:
 
2 ln 1  r    ln 1  2r cos x  r 2  dx  2 ln 1  r .
0

Інакше кажучи:
2 ln 1  r   I (r )  2 ln 1  r .

Очевидно, limln
r 0
1  r   limln
r 0
1  r   0  lim
r 0
I (r )  0.

Розглянемо інтеграл

I (r )   ln 1  2r cos x  r 2  dx
0

Зробимо в ньому заміну

x    t , t    x :  0 x : 0   , dx  dt ,cos x  cos   t    cos t.
В результаті прийдемо до виразу

I (r )   ln 1  2r cos t  r 2  dt  I (r ).
0

Звідси маємо (опускаючи елементарні перетворення, скориставшись відомими

тригонометричними формулами, тощо):

2 I (r )  I (r )  I (r )    ln 1  2r cos x  r 2   ln 1  2r cos x  r 2   dx 
0

 
   ln 1  2r cos x  r 2
1  2r cos x  r  dx   ln 1  2r
2 2
cos 2 x  r 4  dx.
0 0

Введемо заміну:
t 1
x  , t  2 x :0  2 x : 0   , dx  dt.
2 2
Маємо:
1 2
2 I (r )   ln 1  2r 2 cos t  r 4  dt 
20
1 1 2
 
20
ln 1  2 r 2
cos t  r 4
 dt 
2
 ln 1  2r 2 cos t  r 4  dt .

Зауважимо, що


 ln 1  2r cos t  r 4  dt  I  r 2  .
2

Зробимо в другому інтегралі заміну

t  2   ,  2  t :  0 t :   2 , dt  d .
В результаті
2 

 ln 1  2r cos t  r  dt   ln 1  2r 2 cos  r 4  d  I  r 2 .
2 4

 0

Отже, 2 I  r   I  r 2   I  r   I  r 2  .
1
2
Міняючи n разів r  r 2 , одержимо загальну формулу

I r 
1
2 n 
I r2 , n .
n

Ця формула допоможе дослідити значення інтегралу Пуасона при різних

значеннях r .
a). Нехай r 1 . Тоді r 2  0, n   . Як вже було відзначено, інтеграл Пуасона
n

1
прямує до 0, якщо його аргумент прямує до нуля, до того ж  0, n   .
2n
Отже,
I  r   0  r 1.

b). r 1 .
 
1  1
I (r )   ln 1  2r cos x  r  dx   ln r 2  2  2 cos x  1 dx  2 ln r  I   .
2 1
0 0 r r  r
1 1
Оскільки  1 I    0 , маємо остаточно:
r r
I (r )  2 ln r  r 1.

Формула інтегрування за частинами

b b

 u( x)v( x)dx  u( x)v( x) a   u( x)v( x)dx.

b

a a

Доведення можна отримати, застосовуючи відому формулу для невизначених

інтегралів.
Радимо читачу самостійно довести узагальнену формулу інтегрування за
частинами:
b

 u ( x )v ( x)dx 
( n 1)

  u ( x)v ( x)  u( x)v ( x)  ...  (1) u ( x)v( x)    1

b n 1
u
(n) ( n 1) n (n) ( n 1)
( x)v( x)dx .
a
a

Друга теорема про середнє. Формули Боне.

В цьому пункті будемо розглядати інтеграл від добутку двох функцій

b

I   f ( x) g ( x)dx
a

і при певних їхніх властивостях одержувати цікаві змістовні формули

Теорема. Нехай на проміжку [a, b] невід’ємна функція f монотонно спадає, а

g інтегровна, то існує таке  [a, b] , що
b 


a
f ( x) g ( x)dx  f (a)  g ( x)dx .
a

Доведення. Розіб’ємо відрізок [a, b] точками a  x0  x1  xn  b ,

  max
k
xk і зобразимо інтеграл I у вигляді
b n 1 xk 1
I   f ( x) g ( x)dx    f ( x) g ( x)dx 
a k 0 xk

n 1 xk 1 n 1 xk 1
  f ( xk )  g ( x)dx  
k 0 xk k 0 xk
  f ( x)  f ( x )  g ( x)dx .
k

n 1 xk 1 n 1 xk 1
Введемо позначення:     f ( xk )  g ( x)dx , n  
k 0 xk
  f ( x)  f ( x )  g ( x)dx .
k 0 xk
k

Тоді I   f ( x) g ( x)dx     .
a
Нехай M  sup g ( x) і k  sup  f ( x)  f ( x) - коливання функції на
[ a ,b ] x , x[ xk , xk 1 ]

проміжку  xk , xk 1  . Тоді, очевидно,

n 1 xk 1 n 1
    f ( x)  f ( xk ) g ( x) dx  M k xk .
k 0 xk k 0

З критерію інтегрованості, якщо його застосувати до функції f робимо

висновок, що   0 , якщо   max xk  0 . Тоді I  lim  .
k  0

Ведемо тепер функцію (неперервну) G ( x)   g (t )dt і перепишемо суму  

a

таким чином:
n 1 xk 1 n 1
    f ( xk )  g ( x)dx   f ( xk )  G  xk 1   G  xk  .
k 0 xk k 0

Після розкриття дужок і перегрупування доданків одержимо:

n 1
    f ( xk )  G  xk 1   G  xk    f ( x0 )G  x1   f ( x0 )G  x0   f ( x1 )G  x2   f ( x1 )G  x1  
k 0

f ( xn2 )G  xn1   f ( xn2 )G  xn2   f ( xn1 )G  xn   f ( xn1 )G  xn1  

n 1
  G  xk  f ( xk 1 )  f ( xk )   G  b  f ( xn1 ).
k 1

Значення неперервної на [a, b] функції G знаходяться між її мінімальним і

максимальним значеннями: m*  G( x)  m* . Враховуючи це і той факт, що з

умов на функцію f мають місце нерівності
f ( xk 1 )  f ( xk )  0, k  1,..., n  1, f ( xn1 )  0 , можна написати оцінку:

n 1 n 1
    G  xk  f ( xk 1 )  f ( xk )   G  b  f ( xn 1 )   m  f (x
*
k 1
)  f ( xk )  m* f ( xn 1 ) 
k 1 k 1

 m*  f ( x0 )  f ( x1 )  f ( x1 )  f ( x2 )  ...  f ( xn2 )  f ( xn1 )   m* f ( xn1 )  m* f (a).

Аналогічно
m* f (a)    .
Переходячи в двосторонній нерівності m* f (a)     m* f (a) до границі при
  max
k
xk  0 , одержуємо таку ж оцінку для інтегралів:

m* f (a)  I  m* f (a).
b

Отже, існує число m*    m таке, що I   f ( x) g ( x)dx   f (a). Завдяки

*

неперервності функції G робимо висновок, що  [a, b]:G     g ( x)dx   ,

a

після чого одержану рівність можна записати у вигляді

b 

 f ( x) g ( x)dx 
a
f (a)  g ( x)dx .
a

Радимо читачу самостійно довести, використовуючи таку ж техніку, наступну

формулу.
Теорема. Нехай на проміжку [a, b] невід’ємна функція f монотонно зростає, а
g інтегровна, то існує таке  [a, b] , що
b b

 f ( x) g ( x)dx 
a
f (b)  g ( x)dx .


Ці дві доведені формули називаються, відповідно, першою і другою формулами

Боне.

Теорема. Нехай функція f монотонна, (і не обов’язково невід’ємна), а g

інтегровна. Тоді існує таке  [a, b] , що справедлива формула:

b  b

 f ( x) g ( x)dx 
a
f (a)  g ( x)dx  f (b)  g ( x)dx .
a 

Цей важливий факти у математиці називається другою теорему про середнє.

Доведення. Нехай, наприклад, функція f спадна (читач легко розгляне випадок
зростаючої функції). Тоді різниця f ( x)  f (b)  0 , і до цієї функції застосуємо
першу формулу Боне:
 b 

  f ( x)  f (b)  g ( x)dx   f (a)  f (b)   g ( x)dx.

a a

Після простих перетворень одержуємо:

b 
b 

 f ( x) g ( x)dx  f (a)  g ( x)dx  f (b)   g ( x)dx   g ( x)dx  
a a a a 

 b

 f (a)  g ( x)dx  f (b)  g ( x)dx .

a 

Дамо більш легке доведення другої теореми про середнє, але при додатковому
припущенні існування неперервної похідної функції  ( x ) і до того ж

 ( x)  0, ( x)  0 . В припущенні, що f  C 0[a, b] доведемо існування точки

 [a, b], що має місце формула
b b

 f ( x) ( x)dx   (b)  f ( x)dx.

a

Покладемо F ( x)   f (t )dt , a  x  b. Звідси F (b)  0, f ( x)  F ( x). Функція F

x

неперервна на [a, b] , тому досягає в деяких точках найбільшого і найменшого

значень: m  min F ( x), M  max F ( x)  m  F ( x)  M , x [a, b].
x[ a ,b ] x[ a ,b ]

За формулою інтегрування за частинами маємо:

b b b

 f ( x) ( x)dx    F ( x) ( x)dx  F ( x) ( x)   F ( x) ( x)dx 

b
a
a a a

 F (a) (a)   F ( x) ( x)dx.

a

Звідси
b b b

 f ( x) ( x)dx  F (a) (a)   F ( x) ( x)dx  M  (a)  M   ( x)dx 

a a a

 M  (a)  M  (b)  M  (a)  M  (b),

b b

 f ( x) ( x)dx  F (a) (a)   F ( x) ( x)dx  m (a)  m (b)  m (a)  m (b).
a a
В результаті

m (b)   f ( x) ( x)dx  M  (b).

a

Якщо  (b)  0, тоді з невід’ємності і неспадності  випливає  ( x)  0 . Тоді

формула, яку треба довести справедлива при довільному  [a, b]. Якщо ж
 (b)  0, то одержимо
1 b
f ( x) ( x)dx  M .
 (b) a
m

Тоді з неперервності F випливає існування  [a, b], при якому

1 b b b

   
 (b) a a  f ( x)dx.
f ( x ) ( x ) dx  F ( )  f ( x ) ( x ) dx  (b )

Радимо читачу самостійно довести аналогічний факт в припущенні, що функція

f  C 0[a, b], а   C1[a, b],( x)  0,  ( x)  0 x [a, b]. При цих умовах формула
буде мати вигляд
b 

 f ( x) ( x)dx   (a)  f ( x)dx.

a a

Нехай f  C 0[a, b],   C1[a, b], і функція  монотонна на [a, b]. Тоді існує така
точка  [a, b], що
b  b

 f ( x) ( x)dx   (a) f ( x)dx   (b) f ( x)dx.

a a

Розглянемо спочатку зростаючої на [ a , b] функції. Введемо функцію

 ( x)   ( x)   (a). З умови випливає, що вона невід’ємна і зростаюча. Тоді
згідно з першою доведеною формулою існує точка  [a, b], що має місце
рівність
b b

 f ( x) ( x)dx   (b)  f ( x)dx.

a

Інакше
 b b

 f ( x)  ( x)   (a)  dx   (b)   (a)   f ( x)dx 

a

b b b b

 f ( x) ( x)dx   (a)  f ( x)dx  (a)  f ( x)dx   (b)  f ( x)dx 

a a

 b

  (a)  f ( x)dx   (b)  f ( x)dx.

a 

Якщо  монотонно незростаюча, то досить застосувати доведену формулу до

неспадної функції  .

III.4. Застосування визначеного інтеграла до обчислення площі

криволінійної трапеції, об’єму тіла, довжини дуги кривої.

1). Площа криволінійної трапеції

Зауважимо, що строге визначення площі області на площині вимагає досить

детального і непростого обговорення. В рамках даного курсу такої можливості
немає. Зосередимо свою увагу на обчислювальному аспекті.
a). Нехай на проміжку [a, b] задано неперервну невід’ємну функцію f . Область
на площині, що утворена відрізком [a, b] на осі, двома вертикальними
відрізками від точок a і b на осі Ox до графіка функції і самим графіком,
називається криволінійною трапецією. Знайдемо її площу.
Утворимо розбиття цього відрізку a  x0  x1  xn  b і розглянемо
інтегральну суму
n
In   f   Δx
i i
i 1

Геометрично вона відповідає сумі площ прямокутників, що вписані у

криволінійну трапецію. Як відомо, для неперервної функції такі суми прямують
b

до інтегралу  f ( x)dx , і ця границя не залежить від способу розбиття відрізку

a

[a, b] і вибору точок i  xi 1 , xi  на відрізках розбиття.

Означення. Площею S криволінійної трапеції називається границя сум площ

прямокутників, пов’язаних з розбиттям, якщо   max xi  0 .
i 1,..., n

Отже,
b

S   f ( x)dx .
a
Зауважимо, що серед інтегральних сум є верхня і нижня. Верхня сума
відповідає об’єднанню прямокутників, що містять в собі криволінійну
трапецію, нижня сума - об’єднанню прямокутників, що містяться в
криволінійній трапеції. Ці суми у випадку неперервної функції f прямують до
її інтегралу.
Площа області, що знаходиться між графіками двох функцій  ( x)   ( x) при
x [a, b] обчислюється за формулою:

S    g ( x)  f ( x)  dx .
a

Доведення очевидне.

b). Нехай верхню границю криволінійної трапеції задано у параметричній

формі:

x   (t ), y   (t ), t [ ,  ], ( )  a, (  )  b. Тоді площа криволінійної трапеції,

обмеженої цією кривою і відрізком осі абсцис, знаходиться за формулою:


S   (t ) (t )dt .


Для доведення досить застосувати формулу заміни змінної у визначеному

інтегралі.

Розглянемо замкнену криву, що задано параметрично. Будемо використовувати

ті самі позначення,  ( )  ( ) . Нехай вона проектується на відрізок [a, b] ,
при цьому, якщо t :    , маємо нижній край фігури, а при t :    маємо її
верхній край. При t :    точка по кривій рухається проти годинникової

стрілки і описує всю замкнену криву. Попередня формула S   (t ) (t )dt дає


площу фігури, що обмежена нижньою частиною кривої і віссю абсцис. При

інтегруванні t :    проекція точки на верхньому краї кривої проходить
відрізок [a, b] в зворотному напрямку, тобто, від b до a . При цьому при


інтегруванні  (t ) (t )dt одержимо з протилежним знаком площу фігури, що



обмежена верхнім краєм кривої і віссю абсцис. Отже, сума інтегралів

  

 (t ) (t )dt   (t ) (t )dt   (t ) (t )dt

  
дасть площу, обмежену замкненою

кривою з оберненим знаком. Остаточно, площа фігури, обмеженої замкненою

кривою, заданою параметрично, дається формулою:


S    (t ) (t )dt .


Радимо читачу пересвідчитись, що, використовуючи аналогічні міркування,

міняючи місцями в одержаній формулі функції  (t ) і  (t ) , одержимо ту саму

площуі із знаком «плюс»: S    (t ) (t )dt.


В результаті можна одержати в симетричному вигляді формулу для площі

фігури, обмеженої замкненою кривою, заданою параметрично:

1
S    (t ) (t )  (t ) (t )  dt .
2

Слід зауважити, що остання формула часто призводить до менш громіздких

обчислень.

c). Площа криволінійного сектора. Так називається фігура на площині, що

утворена двома відрізками, що виходять з початку координат і неперервною
кривою, що перетинає ці відрізки.
Нехай вказані відрізки мають нахили до осі Ox відповідно  і  ,    , а
криву задано в полярній системі координат:    ( ), [ ,  ]. Розглянемо

розбиття відрізку  ,   :
  0  1   n   , k  k  k 1 ,   max
k 1,..., n
k .

Якщо на кожному відрізку розбиття вибрати будь-яким способом точку

 k  k 1 ,k  , то, як відомо, площа відповідного кругового сектора, радіус якого
1
дорівнює   k  знайдеться за формулою Sk   2  k  k . Утворимо з таких
2
величин інтегральну суму і перейдемо до границі при   max k  0 . Площа
k 1,..., n

криволінійного сектора знайдеться тепер за формулою:

1 2
S    ( )d .
2

2). Об’єм тіла

Розглянемо в трьохвимірному просторі тіло, що розташоване між двома
площинами x  a і x  b, a  b , ортогональними осі Ox , і обмеженими деякою
поверхнею. Будемо вважати, що при кожному x [a, b] відомо площу перерізу
тіла як неперервну функцію від x : S  S ( x) . Утворимо інтегральні суми для цієї
функції, як завжди, взявши розбиття a  x0  x1   xn  b,   max xi :
i 1,..., n

V  S   Δx ,   x
i i i i 1
, xi  .
i 1

Геометрично це сума об’ємів циліндрів з висотами рівними Δxi . Границя V

існує при   max xi  0 . Таким чином, об’єм знайдеться за формулою
i 1,..., n

V   S ( x)dx .
a

Частинним випадком такої ситуації є тіло обертання. Нехай навколо осі Ox

обертається графік неперервної функції y  f ( x), x [a, b]. Як відомо,

S ( x)  f 2 ( x) . Отже, об’єм тіла обертання знайдеться за формулою

b

V    f 2 ( x)dx .
a

Зауваження. Нехай тіло утворене обертанням навколо осі Oy кривої, що має

рівняння x  g ( y ), y  [c, d ] . Тоді об’єм тіла обертання знайдеться за такою ж
формулою, в якій x і y треба поміняти місцями:
d

V    g 2 ( y)dy .
c
Задача. При тих самих умовах, що і в минулому зауваженні, одержати формулу
для об’єму тіла обертання кривої y  y ( x)  0 навколо осі Oy , але, щоб
інтегрування велось по відрізку осі Ox.

Позначимо тіло обертання через G . Будемо шукати його об’єм V .

Будемо вважати, що проекція кривої на вісь Ox - це відрізок [a, b] .
Розглянемо розбиття a  x0  x1   xn  b,   max xi і на кожному відрізку
i 1,..., n

 x , x  нехай M
k k 1 k
 max y ( x), mk  min y ( x).
x xk , xk 1  x xk , xk 1 

При обертанні навколо осі Oy вертикального відрізку довжиною mk і з

радіусами обертання xk і xk 1 утворюються циліндри об’ємів  mk xk2 і  mk xk21 .

Об’єм частини тіла обертання між цими циліндрами дорівнює
xk 1  xk
Vk   mk  xk21  xk2   2 mk xk  2 mk xk xk    xk  ,   xk   o  xk  .
2
Аналогічна ситуація має місце при обертанні відрізку довжиною M k :
xk 1  xk
Vk   M k  xk21  xk2   2 M k xk  2 M k xk xk    xk  ,   xk   o  xk  .
2
При об’єднанні таких «елементарних» тіл одержуємо два тіла, в одному з яких
міститься область G , а інше містить область G . Отже,

n 1 n 1 n 1 n 1
2  mk xk xk    xk   V  2  M k xk xk     xk .
k 0 k 0 k 0 k 0

З неперервності розглядуваної функції випливає, що суми Дарбу в

двосторонній оцінці мають границі при   max xi  0 , отже,
i 1,..., n

V  2  xy ( x)dx .
a

3). Довжина дуги кривої

Нехай кожному значенню t   ,   відповідає точка у трьохвимірному

 x(t ) 
 
просторі, що має радіус-вектор r (t )  y (t )  , і його координати – неперервно
 z (t ) 
 
диференційовні функції. Візьмемо розбиття відрізку

  t0  t1    tn   ,   max
i 1,..., n
ti

Позначимо точку на кривій, що відповідає значенню параметру  , через A ,

значенню параметру  - через B , довільному значенню параметру t - через
M (t ) .
Знайдемо приріст модуля радіуса-вектора r (t ) , якщо параметр змінюється від
значення t до t  t .

r (t )   x(t )    y (t )    z (t )  
2 2 2

 x t  t  o  t    y t  t  o  t    z t  t  o  t 
2 2 2
 

 x t    y t    z t  t  o  t  .
2 2 2


З’єднавши вузлові точки на кривій, що відповідають значенням параметрів

розбиття, утворимо вписану ламану, довжина кожного відрізку якої
обчислюється за формулою

 xi    yi    zi    x t    y t    z t   ti  o  ti 

2 2 2 2 2 2
li  i i i

Довжина всієї ламаної – це сума довжин таких відрізків.

Означення. Супремум довжин всіляких вписаних в криву ламаних називається

довжиною дуги кривої.
Нескладні міркування показують, що довжина дуги кривої від точки A до M (t )

dl (t ) d r (t )
є міра на кривій - l (t ) . Можна довести, що  . З попередніх
dt dt
міркувань маємо:
dl (t ) d r (t )
 x  t     y  t     z  t  
2 2 2
  .
dt dt

Цю рівність треба інтерпретувати як значення густини міри – довжини дуги

кривої по відношенню до міри t на осі Ot . За основною теоремою про
інтегральне зображення маємо:


l   x t    y t    z t  dt .
2 2 2

Зрозуміло, що для кривої на площині xOy формула має вигляд:


l   x t    y t  dt
2 2

Частинний випадок. Інколи параметром є одна з трьох координат простору.

Напишемо формулу для довжини дуги кривої у випадку, якщо t  x :

b
l   1   y  x     z  x   dx
2 2

3a). Частинний випадок : крива в полярних координатах на площині.

Нехай    ( ) - рівняння кривої,  [ ,  ] . Використовуючи відомі формули

x   ( )cos , y   ( )sin  , будемо мати:

x     ( )cos   ( )sin  , y     ( )sin    ( )cos . Звідки

 x     y     ( )     ( ) 
2 2

2 2
.

Остаточно формула довжини дуги кривої, заданої у полярних координатах на

площині, має вигляд:
 
l    ( )     ( )  d.
2 2

4). Площа поверхні обертання

Зараз, не вдаючись до подробиць, визначимо площу поверхні обертання

навколо відрізку [a, b] на осі Ox деякої гладкої кривої, причому будемо
вважати, що ординати її точок невід’ємні, y  0 . Вони будуть грати роль
радіусів обертання. В противному випадку такими радіусами будуть значення
y . Під площею поверхні обертання будемо розуміти границю площ вписаних
в цю поверхню конусів.
Розіб’ємо відрізок [a, b] точками
a  x0  x1    tn  b, xi  xi 1  xi ,   max xi .
i 1,..., n

Нехай li - довжина твірної конуса, що сполучає точки на кривій M i  xi , yi  і

M i 1  xi 1 , yi 1  . Як відомо, вона відрізняється на величину вищого порядку

меншості від довжини si дуги кривої, зо сполучає ці самі точки, s - міра на
кривій; ця міра від всієї кривої – це її довжина, яку будемо позначати через S . З
елементарної геометрії відома формула для площі  i бічної поверхні
зрізаного конуса, тіла обертання, радіусами основ якого є величини yi і yi1 :
yi  yi 1
 i    yi  yi 1  si  2 li .
2
Ця площа відрізняється від  i , площі обертання ланцюга кривої, мірі на
поверхні, на нескінченно малу вищого порядку відносно si :
 i  2 yi si  o  si . Додаючи всі такі площі і переходячи до границі при

max  i  0 , одержимо вираз для площі обертання дуги кривої:

S
  2  yds .
0
 При параметричному способі визначення кривої x   (t ), y   (t )  0, t  [ ,  ]
одержимо площу обертання у такому вигляді:


  2   t   t     t  dt .
2 2

Якщо криву задано явно: y  f ( x)  0, x [a, b] , ця формула перепишеться таким

чином:

b
  2  f  x  1   f   x   dx .
2

Зауваження. У разі від’ємності ординат на деяких проміжках в усіх виведених

формулах треба брати y .

IV. Невласні інтеграли

IV.1. Невласні інтеграли 1-го роду

Нехай f - функція інтегрована на кожному обмеженому відрізку

a, A , D( f ) [a, ) (будемо про неї говорити, що вона локально інтегровна).
Введемо позначення

F  A   f  x  dx
a

Якщо
A 

lim
A
F  A  lim
A 
f  x  dx   f  x  dx ,
a a

тоді ця границя називається невласним інтегралом І-го роду від функції f. В

такому разі кажуть, що інтеграл збігається. Якщо ця границя не існує або

нескінченна, кажуть, що інтеграл розбігається.
Зауважимо, що у випадку невід’ємної підінтегральної функції функція F  A 
монотонно неспадна, тому при A вона може прямувати до скінченної границі
або до нескінченності.
Очевидно,
 A 

 f  x  dx   f  x  dx   f  x  dx
a a A

Другий доданок називається залишком інтеграла: R  A   f  x  dx .
A

Теорема. Невласний інтеграл збігається тоді і тільки тоді, коли



lim
A
R  A  lim
A 
f  x  dx  0.
A

Доведення випливає з поняття границі функції.

Критерій Коші. Невласний інтеграл  f  x  dx збігається тоді і тільки тоді, коли

a

A B

  0, M  a, A  M , B  0  f  x  dx   .
A

Доведення випливає з критерію Коші для функцій.

Означення. Невласний інтеграл  f  x  dx називається абсолютно збіжним, якщо

a

збігається інтеграл від модуля підінтегральної функції:



 f  x  dx
a

Теорема. Якщо  f  x  dx збігається абсолютно, то він збігається.

a

Доведення. Із збіжності інтеграла від модуля функції випливає, що для нього

виконуються умови критерію Коші. Застосовуючи нерівність трикутника для
інтегралів, доводимо, що умови критерію Коші виконуються для самого
інтегралу, що й доводить його збіжність:
 A B A B

 f  x  dx  
A A
f  x  dx   .

 

Означення. Якщо  f  x  dx збігається, а  f  x  dx розбігається, то кажуть, що

a a


 f  x  dx збігається умовно.
a

Отже, при дослідженні конкретного інтегралу І-го роду треба досліджувати його
на збіжність і абсолютну збіжність. Зрозуміло, що якщо вдається встановити його
абсолютну збіжність, то далі дослідження припиняються, бо він автоматично буде
збіжним.

Теореми порівняння для невласних інтегралів

Розглянемо дві невід’ємні локально інтегровні функції, визначені на [a, ) .

Ознака порівняння. Нехай 0  f ( x)  g ( x) . Тоді:
 

1) із збіжності інтеграла g  x  dx випливає збіжність інтеграла  f  x dx; (

a a

g при цьому називається мажорантою для f );

 

2) з розбіжності  f  x  dx випливає розбіжність g  x  dx ( f по відношенню

a a

до g називається мінорантою).

Доведення.


1). Із збіжності інтеграла g  x  dx

a
випливає виконання для нього умов

критерію Коші. Отже, завдяки нерівності 0  f ( x)  g ( x) такі ж умови

виконуються і для інтеграла від f :   0  N  a N2  N1  N
N2 N2

 f  x  dx   g  x  dx   .
N1 N1

Це і доводить збіжність  f  x  dx.

a

2). З умови випливає:

 N N

g  x  dx   f  x  dx  , N  ,
a a

що й доводить розбіжність g  x  dx.

a


Наслідок. Нехай інтеграл  f  x  dx
a
збігається абсолютно, а функція  ( x )

обмежена:  ( x)  C тоді інтеграл  f  x  ( x)dx збігається абсолютно.
a

Доведення. Для функції f ( x) ( x) функція C f ( x) - мажоруюча. Отже, із

 

збіжності інтеграла C  f  x  dx випливає збіжність  f ( x) ( x) dx .

a a

Ознака порівняння в граничній формі. Нехай 0  f ( x)  g ( x) і існує

f ( x)
lim  K , 0  K  .
x 
g ( x)
 

Тоді інтеграли  f  x  dx і g  x  dx водночас збігаються або розбігаються.

a a

Якщо K  0 , то із збіжності інтеграла g  x  dx випливає збіжність інтеграла

a

 f  x  dx .
a

K
Доведення. Нехай K  0 . Візьмемо    0 . Тоді знайдеться A  a , що для
2
x  A має місце двостороння нерівність
K f ( x) K K 3K
   K   g ( x)  f ( x)  g ( x) .
2 g ( x) 2 2 2
Тепер досить застосувати теорему порівняння.
Нехай K  0 . Візьмемо   1 . Тоді знайдеться A  a , що для x  A має місце
нерівність f ( x)  g ( x) і знову треба застосувати теорему порівняння.
 
f ( x) g ( x)
Зауважимо, що при lim  K   lim  0 і в разі збіжності  f  x  dx
x  x 
g ( x) f ( x) a

випливає збіжність g  x  dx.

a

Зауваження. Якщо функція приймає значення різних знаків, ознаку порівняння

Вейєрштрасса можна застосовувати тільки для дослідження абсолютної
збіжності.

Розглянемо один з найважливіших інтегралів, з яким вдається порівняти деякі

невласні інтеграли 1-го роду.
 A

 
dx dx 1 1
1 x a A 1 x a  1   lim
   a  1.
1
Приклад. lim A 1
0
 1

Очевидно, цей інтеграл розбігається при a  1 .

Невласні інтеграли від знакозмінних функцій

Будемо розглядати невласні інтеграли першого роду від добутку двох функцій,
кожна з яких має певні властивості:


 f ( x) g  x  dx.
a

Не формулюючи поки що конкретних умов, розглянемо інтеграл, який фігурує

в критерії Коші, і застосуємо до нього 2-гу теорему про середнє  B  A  :

B  B

 f ( x) g  x  dx  g ( A) f ( x)dx  g ( B)  f ( x)dx.

A A

Ознака Абеля. Нехай



1). Інтеграл  f ( x)dx збігається, хоча б неабсолютно.

a

2). Функція g ( x) монотонна і обмежена: g  x   L.

 
Тоді інтеграл  f ( x) g  x  dx збігається (взагалі кажучи, неабсолютно).
a

Доведення. З умови 1) випливає, що


 B

  0  N  a  B  A  N  f ( x)dx  ,  f ( x)dx  . Тоді
A 2L  2L

   
B  B

 f ( x) g  x  dx 
A
g ( A)  f ( x)dx 
A
g ( B)  f ( x)dx  L  2 L  2 L    .

Отже, інтеграл збігається за критерієм Коші.

Ознака Діріхлє. Нехай

A

1). Інтеграл функція f локально інтегрована, A  a  f ( x)dx  K

a

(константа K не залежить від A).

2). Функція g ( x) монотонно прямує до нуля при x  .

Тоді інтеграл  f ( x) g  x  dx збігається (взагалі кажучи, неабсолютно).

a

 B

Доведення. З умови 1) випливає, що  f ( x)dx  K ,  f ( x)dx  K .

A

З умови 2) випливає:

 
  0  N  a  B  A  N g ( A)  , g ( B)  .
2K 2K

Тоді

B  B

 f ( x) g  x  dx  g ( A)
A

A
f ( x)dx  g ( B)  f ( x)dx  2 K  K  K    .

Отже, інтеграл збігається за критерієм Коші.



Зауваження. Розглянемо інтеграл від добутку трьох функцій:  f ( x) g  x  h( x)dx.

a

Нехай
 A

1). Інтеграл функція f локально інтегрована, A  a  f ( x)dx  K

a

(константа K не залежить від A).

2). Функція g ( x) монотонно прямує до нуля при x  .

3). Функція h( x ) монотонна і обмежена: h  x   L.



Тоді інтеграл  f ( x) g  x  h( x)dx збігається (взагалі кажучи, неабсолютно).

a

Доведення. З двох перших умов випливає збіжність інтеграла  f ( x) g  x  dx.

a

Тоді з ознаки Абеля збігається інтеграл  f ( x) g  x  h( x)dx.

a

Порівняння ознак Абеля і Діріхлє

Нехай виконано умови ознаки Абеля. З умови 2) випливає існування скінченної
границі функції g ( x) : lim g ( x)  g. Тоді функція задовольняє 2-й умові ознаки
z 

Діріхлє, отже, буде збігатись інтеграл  f ( x)  g  x   g  dx.

a
Тоді буде збігатись

інтеграл

  

 f ( x) g  x  dx   f ( x)  g  x   g  dx  g  f ( x)dx .
a a a

Висновок: якщо інтеграл можна дослідити за ознакою Абеля, то його можна

дослідити і за ознакою Діріхлє. Обернене твердження, взагалі кажучи,
несправедливе.

Розглянемо інтеграл по всій дійсній осі:

 B

 f ( x)dx  Alim

, B  
f ( x)dx .
A
Очевидно, із збіжності цього інтеграла випливає існування границі інтегралів
по симетричним областям:

lim
R   f ( x)dx .
R

Обернене твердження несправедливе. Для останньої границі існує назва:

інтеграл в сенсі головного значення, і позначається він таким чином:

 R

v. p.  f ( x)dx  Rlim
 
f ( x)dx
 R

і читається “value principle”.


sin x
Приклад. При a  0 дослідити на збіжність інтеграл  dx.
1 xa

sin x 1
Зрозуміло, що при a  1   a . Оскільки інтеграл від мажоранти
xa x
збігається, то даний інтеграл збігається абсолютно.
A
1
Нехай тепер 0  a  1 . Тоді A  1  sin xdx  cos A  cos1  2, a  0, x  .
1 x
Отже, виконано умови ознаки Діріхлє, і інтеграл збігається. Дослідимо його

sin x
тепер на абсолютну збіжність. Досить взяти a  1 : 
1 x
dx. З очевидної оцінки


sin x 
sin 2 x 1   1 cos 2 x 
sin x  sin x випливає:
2
 dx   dx      dx .
1 x 1 x 2 1 x x 

cos 2x
1 x
dx збігається за Діріхлє – доведення таке саме, як для інтеграла

  
sin x dx sin x
1 x dx , інтеграл 1 x розбігається. Отже, інтеграл 
1 x
dx розбігається, а


sin x
тоді за ознакою порівняння розбігається інтеграл 
1 xa
dx, 0  a  1.

Відповідь: при a  1 інтеграл збігається абсолютно, при 0  a  1 - умовно.

 
sin 2 x
Приклад. Нехай a  0 . Дослідити на збіжність інтеграл  esin x dx.
1 xa
1
 0, x   . Оскільки
xa
sin x 1 A A

при a  1  a  a . Розглянемо  esin x sin 2 xdx  2 esin x sin x cos xdx . Зробимо
x x 1 1

заміну t  sin x :sin1 sin A, x :1  A, cos xdx  dt. Тоді

A sin A
sin A
2 e sin x
sin x cos xdx  2  tet dt  2 et (t  1) 1  2esin A 1  sin A  4e. Отже,
1 1

інтеграл збігається за ознакою Діріхлє. Очевидно, при a  1 він збігається

абсолютно. Радимо читачу переконатись, що при 0  a  1 він збігається умовно.
Треба діяти так, як це робилось в попередньому прикладі.

sin x 1
заміну a  1   a . Оскільки
xa x

Твердження. Нехай f - визначена на [a, ) інтегровна, періодична з періодом

T  0 функція: f ( x  t )  f ( x) , а g ( x)  0, x  .

a T

А). Якщо 
a
f ( x)dx  0 ,

то збігається невласний інтеграл



 f ( x) g ( x)dx.
a

B). Якщо
a T


a
f ( x)dx  K  0,

то інтеграл  f ( x) g ( x)dx збігається або розбігається разом з інтегралом

a


 g ( x)dx.
a

Доведення.
 a T
А). Нехай  f ( x)dx  0 , A  a . Візьмемо найбільше k   kT  A . Тоді
a
A kT A A

 f ( x)dx  
a a
f ( x)dx   f ( x)dx 
kT

kT
f ( x)dx. Звідси маємо оцінку:

A A A kT A kT a T


kT
f ( x)dx  
kT
f ( x)dx  a
f ( x)dx  
a
f ( x) dx  
a
f ( x) dx  L .

Тоді збіжність інтегралу  f ( x) g ( x)dx випливає з ознаки Діріхлє.

a

1
B). Замінимо в досліджуваному інтегралі функцію f ( x) на f ( x)  K . Тоді
T
a T
 1 
  f ( x)  T K  dx  0
a
і можна застосувати факт, доведений в A): інтеграл
a T
 1 
  f ( x)  T K  g ( x)dx
a
збігається. Це й доводить твердження.

Застосуємо доведене твердження. Дослідимо на збіжність невласний інтеграл


1
e
cos x
sin(sin x) dx.
0 x

1
Зауважимо, що в точці x  0 функцію sin(sin x) можна до визначити граничним
x
значенням: 1. Тому інтеграл на [0,2 ] збігається.
Обчислимо інтеграл

2  2

 e sin(sin x) dx   e sin(sin x) dx   e sin(sin x) dx .

cos x cos x cos x

0 0 

В другому інтегралі зробимо заміну

t  2  x; x  2  t :  2  t :  0, dx  dt ,sin x   sin t. В результаті будемо
мати:
 2  

e sin(sin x) dx   e sin(sin x) dx   e sin(sin x) dx   ecos t sin(sin t ) dt  0.

cos x cos x cos x

0  0 0
 
1 1
При x  2   0, x  . отже як випливає з А), інтеграл  e sin(sin x)
cos x
dx
x 0 x
збігається.
Приклад. Нехай a  1 . Дослідимо інтеграл

sin x

 x  sin x
a
dx.

Перетворимо підінтегральну функцію:

sin x sin x sin 2 x
  .
x a  sin x x a x a  x a  sin x 

Інтеграл від першого доданка при умові a  1 збігається.

Дослідимо другий інтеграл. Оцінимо підінтегральну функцію:
1 sin 2 x 1
 a a  a a .
x  x  1 x  x  sin x  x  x  1
a a

1
При a  інтеграл від функції в правій частині збігається, а з ним збігається
2

sin 2 x
інтеграл 
 x a  x a  sin x 
dx.

1
При 0  a  інтеграл від функції в лівій частині розбігається, а з ним
2
розбігається цей інтеграл. Остаточно, ті ж самі висновки треба зробити про

sin x
поведінку інтеграла 
 x a  sin x
dx.

1
Зауваження. Ще раз розглянемо умову 0  a  . Інтеграли по довільних
2
проміжках від множника sin x обмежені одним і тим самим числом: 2.
1
Другий множник – функція  0  x   . Але умова монотонності в
x a  sin x
ознаці Діріхлє не виконується. І, як бачимо, інтеграл розбігається. Нагадаємо, що
з невиконання достатньої умови, взагалі кажучи, не можна стверджувати, що
твердження несправедливе. В даному випадку так і сталось – інтеграл
розбігається.
 IV.2. Невласні інтеграли 2-го роду

Так називаються інтеграли по обмеженому проміжку від необмеженої функції.

Розглянемо функцію f , визначену в області D  f   (a, b] і будемо вважати, що
lim f ( x) .
x a  0

Означення. Невласним інтегралом 2-го роду від функції f по множині (a, b]

називається границя

b b

a
f ( x)dx  lim
0 
a 
f ( x)dx .

Невласний інтеграл 2-го роду зводиться до невласного інтегралу 1-го роду в

ba ba ba
результаті заміни: t  :1 x : a  0  b, x   a, dx   2 dt.
xa t t
В результаті

b 
1 ba 
 f ( x)dx  (b  a)  t
a 1
2
f
 t
 a  dt .


Читач самостійно може сформулювати і довести всі ознаки збіжності інтегралів

2-го роду.
Розглянемо один з найважливіших інтегралів, з яким вдається порівняти деякі
невласні інтеграли 2-го роду.

1 1

 
dx dx 1 1
Приклад.  a  lim  a  lim 1   1
 a  1.
0 x
 0
 x 1    0 1

Очевидно, цей інтеграл розбігається при a  1 .

Згадавши невласний інтеграл першого роду від тієї самої функції, приходимо

dx
до висновку, що при всіх дійсних значеннях a інтеграл x
0
a
розбігається.

Приклад. Обчислимо невласний інтеграл 2-го роду, який пов’язують з ім’ям

Ейлера:

I   lnsin x dx .
0
 
2
Покажемо, що інтеграл I   ln sin x dx збігається за ознакою порівняння.
0
Зауважимо, що ln sin x  0 , тому будемо порівнювати функцію  ln sin x  0 .

2
1 1


Розглянемо функцію g ( x)   x , 0    1 , інтеграл від якої I  
dx
x 0
x
 lnsin x cos x 
x x cos x
збігається. Знайдемо lim  lim  lim  0.
 0
x   0
 x  1 sin x  0  sin x

2
З теореми порівняння інтеграл I   ln sin x dx збігається. Те ж саме можна
0

сказати про інтеграл  ln sin x dx .

2

    
x x x x
I   lnsin x dx   ln 2sin cos dx   ln 2dx   lnsin dx   ln cos dx 
0 0
2 2 0 0
2 0
2
 
x x  x  
  ln 2   lnsin dx   ln cos dx  t  :0  , dx  2dt  
0
2 0
2  2 2 
 2 
 

 
2 2
  ln 2  2   ln sin tdt   ln cos tdt    ln 2  4  ln sin tdt
0 0  0
 

Зауважимо, що підстановка s   t , доводить рівність інтегралів
2
 
2 2

 ln sin tdt   ln cos tdt

0 0
, що тільки що було використано.

 2
З іншої сторони, I   ln sin x dx  2  ln sin x dx. З рівності
0 0

 
2 2
2  ln sin x dx   ln 2  4  ln sin tdt одержуємо значення інтеграла, одержаного
0 0
Ейлером:

2

 ln sin x dx   2 ln 2.
0
Приклад. Дослідити на збіжність невласний інтеграл 2-го роду

sin n1 
 1  k cos
0
n
d .

Досить розглянути випадок k  0 , тому що при k  0 після підстановки

    k  0 зміниться на  k  0 . Для того, щоб інтеграл збігався в околі
нуля, треба вимагати, щоб виконувалось n  0 . Якщо 0  k  1 , тоді цієї умови і
достатньо. При k  1 в околі точки  маємо неінтегровну особливість.
 1
Розглянемо випадок k  1 . Тоді є ще одна особлива точка     arccos    .
 k
Знаменник має в цій точці нуль порядку n . Тому для інтегровності треба ще
вимагати виконання умови 0  n  1 .
Остаточно. Інтеграл збігається, якщо
1). 0  k  1, n  0
або
2). k  1, 0  n  1.
В усіх інших випадках інтеграл розбігається.
Приклад. Обчислити невласний інтеграл 2-го роду
1
I m,n   x m ln n xdx, m, n  0.
0

1
1
Зауважимо, що I m,0   x mdx  .
0
m 1
Інтегруючи за частинами, скористаємось відомим фактом, який можна легко
пояснити, використовуючи правило Лопіталя: lim xa lnb x  0 a, b  0.
x0

1  m1 n 1 
1 1
n
I m ,n   x ln xdx 
m n
 x ln x  n  x m
ln n 1
xdx   I m,n1.
0
m  1 
0
0  m  1

Після наступного інтегрування за частинами одержимо:

n  n  1
I m,n1   1
2
I m ,n  2 .
 m  1
2
Продовжуючи цей процес далі, одержимо:

1
n! n!
I m,n   x m ln n xdx   1 I m,0   1
n n
.
 m  1  m  1
n n 1
0

1
n!
В частинному випадку m  n одержимо: I n ,n   x n ln n xdx   1
n
.
 n  1
n 1
0

Питання для самоперевірки. Чи можна застосовувати конструкцію сум Дарбу

при побудові теорії невласного інтегралу 2-го роду для необмежених функцій?
Розглянути приклад функції, заданої на відрізку з однією виколотою точкою, в
якій границя функції дорівнює нескінченності.

Зауваження. Для кращого засвоєння теми радимо розв’язати задачі №№ 2334-

2395 з задачника Б.П.Демидовича [1], додаткова література.
 ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА

1. Дороговцев А.Я. Математичний аналіз: підручник / А. Я. Дороговцев.

– К.: "Либідь". 1993. 323 с.
2. Шкіль. М. І. Математичний аналіз: підручн. у 2-х ч. /М. І. Шкіль. – К.:
Вища школа, 2005. – 447 с.

3. Дубовик В. П. Вища математика: навч. посіб. для студ. вищ. навч. зак. /
В.П Дубовик., I. I. Юрик. - 4-те вид. - К. : Ігнатекс-Україна., 2013. - 648
с.
4. Вища математика. Збірник задач : навч. посіб. / В. П. Дубовик, І. І.
Юрик, І. П. Вовкодав, В. І. Дев'ятко, Р. К. Клименко, В. В. Крочук, М.
А. Мартиненко ; за ред. В. П. Дубовика, І. І. Юрика. – К. : А.С.К., 2011.
– 480 с.

5. Математичний аналіз: Диференціальне числення функцій однієї

змінної [Електронний ресурс]: навч. посіб. для студ. спеціальності
122 «Компьютерні науки» / КПІ ім. Ігоря Сікорського ; уклад. Ю. Є.
Бохонов. – Електронні текстові дані (1 файл: 3,56 Мбайт). – Київ :
КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2021. – 162 с.

ДОДАТКОВА

1. Демидович Б.П. Сборник задач и упражнений по математическому

анализу: задачник / Б. П. Демидович.- М.: Физмат, 1972. 544 с.
2. Зорич В. А. Математический анализ: учебник в 2 т. / В. А. Зорич. – М.:
Наука, 1981. Т. 1. 554 с.
3. Ильин В. А. Математический анализ: учебник в 2 т. / В.А. Ильин, З. Г.
Позняк. - М.: Наука, 1982. Т. 1. 599 с.
4. Ильин В.А. Математический анализ: учебник. / В. А. Ильин, В. А.
Садовничий, Б. Х. Сендов. - М.: Наука, 1979. 720 с.
5. Фихтенгольц Г. М. Курс дифференциального и интегрального
исчисления: учебник в 3 т. / Г. М. Фихтенгольц. - М.: Физматгиз, 1963. Т.
2. 800 с.