Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

І. В. Алєксєєва, В. О. Гайдей,
О. О. Диховичний, Л. Б. Федорова

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ
ТА ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ КІЛЬКОХ ЗМІННИХ.
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ
ПРАКТИКУМ

Київ — 2014
 Диференціальне та інтегральне числення функцій кількох змінних. Диференціальні
рівняння. Практикум. (І курс ІІ семестр) / Уклад.: І. В. Алєксєєва, В. О. Гайдей,
О. О. Диховичний, Л. Б. Федорова. — К: НТУУ «КПІ», 2014. — 190 с.

Гриф надано Методичною радою НТУУ «КПІ»

(протокол № 6 від 18.02.2010)

Навчальне видання
Диференціальне та інтегральне числення функцій кількох змінних.
Диференціальні рівняння.
Практикум
для студентів І курсу технічних спеціальностей

Укладачі: Алєксєєва Ірина Віталіївна, канд. фіз-мат. наук, доц.

Гайдей Віктор Олександрович, канд. фіз-мат. наук
Диховичний Олександр Олександрович, канд. фіз-мат. наук, доц.
Федорова Лідія Борисівна, канд. фіз-мат. наук, доц.

Відповідальний О. І. Клесов, д-р фіз.-мат. наук, професор

редактор
Рецензенти: С. В. Єфіменко, канд. фіз.-мат. наук, доц.
В. Г. Шпортюк, канд. фіз.-мат. наук, доц.
Зміст
Вступ ............................................................................................................................................. 4
Довідник
Розділ 9. Диференціальне числення функцій кількох змінних ................................... 5
Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних......................................... 15
Розділ 11. Диференціальні рівняння................................................................................. 35
Практикум
Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних
1. Функції кількох змінних ......................................................................................................... 45
2. Похідні й диференціали функцій кількох змінних ................................................................ 50
3. Дотична й нормаль до поверхні. Градієнт ............................................................................. 58
4. Екстремуми функції кількох змінних..................................................................................... 64
Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
5. Обчислення визначеного інтеграла ........................................................................................ 73
6. Застосування визначеного інтеграла ...................................................................................... 81
7. Обчислення і дослідження невластивих інтегралів ............................................................... 88
8. Подвійний інтеграл у декартових координатах ..................................................................... 93
9. Заміна змінних у подвійному інтегралі ................................................................................ 100
10. Застосування подвійного інтеграла .................................................................................... 105
11. Потрійний інтеграл ............................................................................................................. 110
12. Криволінійний інтеграл 1-го роду ...................................................................................... 120
13. Обчислення криволінійного інтеграла 2-го роду ............................................................... 127
14. Застосування криволінійного інтеграла 2-го роду ............................................................. 132
15. Поверхневий інтеграл 1-го роду ......................................................................................... 137
16. Поверхневий інтеграл 2-го роду ......................................................................................... 142
17. Теорія поля .......................................................................................................................... 146
Модуль 3. Диференціальні рівняння
18. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінним .................................................. 155
19. Однорідні диференціальні рівняння ................................................................................... 158
20. Лінійні диференціальні рівняння 1-го порядку. Рівняння Бернуллі ................................. 163
21. Рівняння, що дозволяють пониження порядку .................................................................. 168
22. Лінійні однорідні диференціальні рівняння із сталими коефіцієнтами ............................ 171
23. Лінійні неоднорідні диференціальні рівняння із сталими коефіцієнтами ........................ 174
24. Системи лінійних диференціальних рівнянь ..................................................................... 180
Додаток ................................................................................................................................... 184
Список літератури................................................................................................................. 189
Вступ
Практикум з вищої математики «Диференціальне та інтегральне числення фун-
кцій кількох змінних. Диференціальні рівняння» є складовою навчального ком-
плекту з вищої математики, який становлять: конспект лекцій, практикум, збір-
ник задач, індивідуальних домашніх завдань і тестів.
Матеріал практикуму складено на основі багаторічного досвіду викладання
математики авторами в НТУУ «КПІ», він відповідає навчальним програмам з
вищої математики всіх технічних спеціальностей НТУУ «КПІ» денної та заочної
форм навчання і містить наступні розділи дисципліни «Вища математика»:
— диференціальне числення функцій кількох змінних;
— визначені інтеграли;
— невластиві інтеграли;
— подвійні інтеграли;
— потрійні інтеграли;
— криволінійні інтеграли 1-го і 2-го роду;
— поверхневі інтеграли 1-го і 2-го роду;
— елементи теорії поля;
— диференціальні рівняння 1-го порядку, які інтегруються у квадратурах і
рівняння вищих порядків, які зводяться до них;
— лінійні диференціальні рівняння зі сталими коефіцієнтами.
Практикум містить розгорнутий довідковий матеріал, широкий спектр
розв’язаних навчальних задач, які достатньо розкривають відповідні теоретичні
питання і сприяють розвитку практичних навичок і є зразком належного офор-
млення задач для самостійної роботи, певну кількість задач для самостійної ро-
боти в аудиторії та домашнього завдання.
Метою практикуму є:
 допомогти опанувати студентам основ математичного апарату в галузі
диференціального числення функцій кількох змінних, усіх типів визначе-
них інтегралів, теорії поля, диференціальних рівнянь;
 розвинути логічне та аналітичне мислення;
 виробити навички вибору ефективного методу розв’язання задач.
Самостійне розв’язання задач, яке формує основу математичного мислен-
ня, передбачає активну роботу з теоретичним матеріалом практикуму, викорис-
танням конспекту лекцій чи підручників.
У практичній частині використано такі позначення:
[A.B.C] — посилання на клітинку С, у якій вміщено теоретичний факт або
формулу, таблиці A.B. з теми А.
,,,... — посилання у навчальній задачі на коментар, який вміщено пі-
сля розв’язання.
Розділ 9. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ КІЛЬКОХ ЗМІННИХ
9.1. Функція двох змінних
  -окіл точки M 0 U  (M 0 )  {M  n | d(M , M 0 )  }
 Зв’язна множина. Множину D L
називають зв’язною, якщо будь-які її
точки можна сполучити ламаною
L  D. D
 Область. Відкриту, зв’язну D
множину називають областю.
Об’єднання області D з її межею D D D
називають замкненою областю
D  D  D.
 Функція двох змінних. Якщо y D
y f
вказано правило f , за яким кожній M
точці M (x ; y )  D  2 відповідає E
O x x z z
єдине значення z  E  1, то
кажуть, що в області D означено D — область означення;
функцію двох змінних E — множина значень
z
z  f (x , y ), (x ; y )  D   2 . Gf
Графіком функції
z  f (x , y ), (x ; y )  D, називають O
y
G f  {M (x ; y ; z )   3 | z  f (x , y )} x D
 Функція n змінних u  f (x1, x 2, ..., xn ), (x1; x 2 ;...; xn )   n
 Лінія рівня функції z  f (x , y ) z

LC  {M (x ; y ) | f (x , y )  C },
C  const
O
y
x

 Поверхня рівня функції C  {M (x ; y; z ) | f (x , y, z )  C },

u  f (x , y, z ) C  const
6 Розділ 9. Диференціальне числення функцій кількох змінних
9.2. Границя функції. Неперервність
 Границя функції.
lim f (M )  A
M M 0
 Неперервність функції.
Функцію u  f (M ) називають
неперервною в точці M 0, якщо
Функцію, неперервну в кожній точці множини D, називають неперервною
на множині D.
 Частинні прирости:
функції z  f (x , y ) у точці M 0 (x 0 ; y 0 )
 Повний приріст функції:
z  f (x , y ) у точці M 0 (x 0 ; y 0 )
 Умова неперервності функції
u  f (M ) у точці M 0
 Теореми Веєрштраса. Якщо
функція u  f (M ) неперервна в
обмеженій замкненій області D, то:
  0 ()  0
M  U  (M 0 ) \ {M 0 } 
 f (M )  U  (A)
Границя функції не залежить від
напряму руху точки M до точки M 0 .
вона визначена в околі точки M 0 і
 lim f (M )  f (M 0 )
M M 0
x z (M 0 )  f (x 0  x , y0 )  f (x 0, y0 ),
y z (M 0 )  f (x 0, y0  y )  f (x 0, y0 ),
де x  x  x 0 , y  y  y0
z (M 0 ) 
 f (x 0  x , y0  y )  f (x 0 , y0 )
lim u(M 0 )  0
M M 0
1) u  f (M ) обмежена в області D;
2) u  f (M ) набуває в області D
своїх найбільшого та найменшого
значень.
 Розділ 9. Диференціальне числення функцій кількох змінних 7

9.3. Похідні функцій кількох змінних

 Частинна похідна функції: z x z (M 0 )
z  f (x , y ) за змінною x у точці M 0  z x (M 0 )  lim
x M0
x 0 x

z  f (x , y ) за змінною y у точці M 0 z y z (M 0 )
 zy (M 0 )  lim
y M0
y  0 y

 Похідна складеної функції dz z dx z dy

z  f (x , y ), x  x (t ), y  y(t ),  
dt x dt y dt
z(t )  f (x (t ), y(t ))
z  f (x , y ), z z x z y
  ,
x  x (u, v ), y  y(u, v ), u x u y u
z(u, v )  f (x (u, v ), y(u, v )) z z x z y
 
v x v y v
 Повна похідна функції dz z z dy
 
z  f (x , y ), y  y(x ), dx x y dx
z(x )  f (x , y(x ))
 Похідна неявної функції dy F (x , y )
 x
F (x , y )  0, y  y(x ) dx Fy(x , y )

z F (x, y, z ) z Fy(x, y, z )
F (x, y, z )  0, z  z(x, y )  x , 
x Fz(x, y, z ) y Fz(x , y, z )
 Частинні похідні 2-го порядку функції z  f (x , y )

2z   z  мішані похідні:

 zx2   ;
x 2 x  x  2z   z 
 
 zxy  ;
2z   z  x y y  x 
 zy2   ;
y 2 y  y  2z
 
  z 
 zyx  
yx x  y 
 Теорема Шварца. Нехай функція  та zyx
Якщо z xy  неперервні в точці
z  f (x , y ) та її похідні z x , zy , z xy
 , zyx

M 0  D, то
означені в області D.
 (M 0 )  zyx
z xy  (M 0 ).
8 Розділ 9. Диференціальне числення функцій кількох змінних

9.4. Диференціали функцій кількох змінних

 Диференційовність функції z (M 0 )  Ax  B y  o(),
в точці. Функцію z  f (x , y )
0
називають диференційовною в точці
M 0 (x 0 ; y 0 ), якщо в деякому околі цієї де A, B  const;
точки повний приріст функції має o()
 x 2  y 2 , lim 0
вигляд 0 

Функція u  f (M ) диференційовна n

у точці M 0  n , якщо u(M 0 )   Ai xi  o()

i 1
 Необхідна умова  Достатня умова
диференційовності. Якщо функція диференційовності. Якщо функція
z  f (x , y ) диференційовна в точці z  f (x , y ) має в околі точки M 0
M 0, то неперервні похідні z x (M ), zy (M ), то
A  z x (M 0 ), B  zy (M 0 ). вона диференційовна в точці M 0 .
 Повний диференціал функції повним диференціалом функції в точці
в точці. Головну лінійну частину M 0 і позначають du(M 0 ) :
приросту диференційовної в точці M 0
u(M 0 )  du(M 0 )  o(),   0
функції u  f (M ) називають
 Повний диференціал функції z z
z  f (x , y ) dz  dx  dy
x y
u  f (x , y, z ) u u u
du  dx  dy  dz
x y z
 Частинні диференціали функції z z
z  f (x , y ) dx z  dx , dy z  dy
x y
 Диференціал 2-го порядку функції
z  f (x , y ) незалежних змінних x , y  dx 2  2z xy
d 2z  z xx  dxdy  zyy
 dy 2
 Диференціал m -го порядку функції   m
z  f (x , y ) незалежних змінних x , y m  
d z  dx  dy  z
 x y 
 Розділ 9. Диференціальне числення функцій кількох змінних 9

9.5. Похідна за напрямом. Градієнт

 Похідна за напрямом. Похідною u(M 0 ) f (r0  tl 0 )  f (r0 )
функції u  f (M ) за напрямом l  lim ,
l t 0 t
у точці M 0 називають 0
де l — орт вектора l , r0  OM 0 .
 Похідна функції u  u(x, y )
cos   u(M 0 ) u(M 0 ) u(M 0 )
 cos   sin 
за напрямом l 0
   l x y
sin  
 
cos   u(M 0 ) u(M 0 )
   cos  
u  u(x , y, z ), l 0
 cos   l x
  u(M 0 ) u(M 0 )
cos    cos   cos 
y z
 Градієнт. Градієнтом grad u(M 0 ) 
диференційовної функції u  f (M ) у
u(M 0 ) u(M 0 ) u(M 0 )
точці M 0 називають вектор  i  j  k
x y z
 Правила обчислення градієнта.  grad(uv )  v grad u  u grad v;
 grad C  0, C  const; u v grad u  u grad v
 grad  ;
 grad(Cu )  C grad u, C  const; v v2
 grad(u  v )  grad u  grad v;  grad f (u)  f (u) grad u
 Зв’язок між похідною за напрямом u
і градієнтом функції  (grad u, l 0 )  prl 0 grad u
l
 Властивості градієнта.  Властивості похідної за
 Градієнт напрямлений у бік u(M 0 )
зростання функції. напрямом. Величина
l
 Довжина градієнта функції в точці визначає швидкість зміни функції в
дорівнює найбільшій похідній функції
в цій точці, тобто точці M 0 за напрямом l , а знак
u(M 0 ) u
max  grad u(M 0 ) (M 0 ) — характер її зміни
l l
(зростання або спадання).
 Градієнт функції u у точці M 0 grad u(M 0 )
напрямлений уздовж нормалі до u C
поверхні рівня u(x , y, z )  C , M0

що проходить через точку M 0 . 

L
10 Розділ 9. Диференціальне числення функцій кількох змінних

9.6. Вектор-функція дійсного аргументу

 Вектор-функція дійсного a  ax (t )i  ay (t )j  az (t )k 
аргументу. Якщо кожному значення  a (t ) 
дійсної змінної t  D   поставлено  x 

у відповідність вектор a (t )  3 , то
  ay (t )  , t  D
 

кажуть, що на множині D задано  z 
a (t )
вектор-функцію a  a (t ) дійсної
змінної t .
 Годограф. Годографом вектор- 
 x  x (t ), L
функції r  r (t ) називають лінію, яку 
 M
 y  y(t ), M1
описує у просторі кінець вектора r . 
 z  z (t ) a (t ) a (t )
Будь-яку лінію у просторі можна 
 1 M2
розглядати як годограф деякої вектор-
a2 (t )
функції.
O
 Границя вектор-функції   0 ()  0 t :
lim a (t )  A 0  t  t 0    a (t )  A  
t t 0

 Неперервність вектор функції.

Вектор-функція a  a (t ) неперервна в lim a (t )  a (t0 )
t t 0
точці t0 , якщо
 Похідна вектор-функції da (t0 ) a (t  t )  a (t0 )
 lim 
dt t 0 t
da (t ) day (t0 ) da (t )
 x 0 i  j  z 0 k
dt dt dt
 Дотичний вектор. Якщо r  r (t ), L dr (M 0 )
dr M 0 dt
то є вектором, напрямленим за
dt r (t0 )
дотичною до годографа вектор- r M1
функції r (t ) у бік зростання аргументу
r (t0  t )
t. O
 Розділ 9. Диференціальне числення функцій кількох змінних 11

9.7. Дотична і нормаль

 Дотична площина і нормаль до
grad u(M 0 ) P
поверхні. Дотичною площиною до
поверхні S у точці M 0 називають S
площину P, у якій розташовані M0
дотичні до всеможливих кривих, які 
проведені на S через M 0 . L

Нормаллю називають пряму L , що проходить через M 0 перпендикулярно до P .

 Вектор нормалі до поверхні
F (x , y, z )  0 n   grad F
z  f (x , y ) n    z x i  zy j  k 
 Рівняння дотичної площини до Fx(M 0 )(x  x 0 ) 
поверхні F (x , y, z )  0 у точці
Fy(M 0 )(y  y0 ) 
M 0 (x 0 ; y0 ; z 0 ) Fz(M 0 )(z  z 0 )  0
 Рівняння нормалі до поверхні x  x0 y  y0 z  z0
 
F (x , y, z )  0 у точці M 0 (x 0 ; y0 ; z 0 ) Fx(M 0 ) Fy(M 0 ) Fz(M 0 )
 Рівняння дотичної площини до z x (M 0 )(x  x 0 )  zy (M 0 )(y  y0 ) 
поверхні z  f (x , y ) у точці (z  z 0 )  0,
M 0 (x 0 ; y0 ; z 0 ) z 0  f (x 0 , y0 )
 Рівняння нормалі до поверхні x  x0 y  y0 z  z0
 
z  f (x , y ) у точці M 0 (x 0 ; y0 ; z 0 ) z x (M 0 ) zy (M 0 ) 1
 Рівняння дотичної до кривої x  x0 y  y0 z  z0
  ,
 x  x(t ), x (t0 ) y (t0 ) z (t0 )


L:  y  y(t ), у точці M 0 (x 0 ; y0 ; z 0 ) x 0  x (t0 ), y0  y(t0 ), z 0  z (t0 )


 z  z (t )
 Рівняння нормальної площини до x (t0 )(x  x 0 )  y (t0 )(y  y0 ) 
кривої L у точці M 0 (x 0 ; y0 ; z 0 ) z (t0 )(z  z 0 )  0
12 Розділ 9. Диференціальне числення функцій кількох змінних

9.8. Локальні екстремуми функції двох змінних

 Тейлорова формула. Якщо функція z  f (M ) диференційовна (m  1) разів
у деякому околі U (M 0 ) точки M 0 (x 0 ; y0 ), то для будь-якої точки M  U (M 0 )
правдива Тейлорова формула з центром у точці M 0 .
df (M 0 ) d m f (M 0 ) d m 1 f (M  )
f (M )  f (M 0 )   ...   , M   U (M 0 )
1! m! (m  1)!
 Локальний максимум (мінімум). z
Функція z  f (x , y ) має локальний z(M 0 ) max
максимум (мінімум) у точці M 0 , якщо z (M1 )
існує такий окіл U (M 0 ), для всіх
точок якого, відмінних від точки M 0,
виконано нерівність
O
f (M 0 )  f (M ) (f (M 0 )  f (M )). y
M0
M1
Точки локального максимуму та x
мінімуму називають точками U (M 0 )
локального екстремуму.
 Необхідна умова існування 
 z (M 0 )

  0,
локального екстремуму. Якщо  x
функція z  f (x , y ) диференційовна в  z (M )  dz (M 0 )  0

 0
точці M 0 і має екстремум у цій точці,  0

 y

то
Точку M 0, в якій dz(M 0 )  0, називають стаціонарною.

 Матриця Гессе функції z  f (x , y )  Гессіан функції z  f (x , y )

 z xx  
 z xy  zxy
zxx 

H (x, y )    det H (x , y ) 
 z xy zyy 
   zyy
zxy 

Позначення
2z (M 0 ) 2z(M 0 ) 2z (M 0 )
A |M  , B |M  , C |M  ,
0
x 2 0
x y 0
y 2
A B
  det H (M 0 )   AC  B 2
B C
 Розділ 9. Диференціальне числення функцій кількох змінних
 Достатні умови
локального екстремуму.
Нехай функція z  f (x , y ) двічі
диференційовна в точці M 0 у деякому
її околі і точка M 0 — стаціонарна
точка функції f .
 Алгоритм дослідження функції
на локальний екстремум.
 Визначають область означення
функції.

 zx  0,
 Розв’язуючи систему  

 z  0
 y
знаходять стаціонарні точки
функції f : M1(x1; y1 ),..., M n (xn ; yn ).
9.9. Глобальний і умовний екстремум функції двох змінних
 Глобальні екстремуми. Якщо
функція z  f (x , y ) диференційовна
в обмеженій замкненій області
D  D  D , то вона досягає свого
найбільшого (найменшого) значення
або в стаціонарній точці всередині
області D або на межі області D.
 Функція Лаґранжа для
знаходження умовного екстремуму
функції f (x , y ) з умовою зв’язку
(x , y )  0
13
1) якщо   0, то в точці M 0 функція
f має екстремум:
а) коли A  0, мінімум;
б) коли A  0, максимум;
2) якщо   0, то в точці M 0 функція
f не має екстремуму;
3) якщо   0, то функція потребує
додаткового дослідження.
 Для кожної точки M i перевіряють
достатні умови існування екстремуму і
висновують.
 Умовні екстремуми. Функція
z  f (x , y ) має умовний максимум
(умовний мінімум) в точці M 0 , якщо
існує такий окіл U (M 0 ), для всіх
точок якого, відмінних від точки M 0,
які справджують умову зв’язку
(M )  0, виконано нерівність
f (M 0 )  f (M ) (f (M 0 )  f (M )).
L(x , y ; )  f (x , y )  (x , y )
14 Розділ 9. Диференціальне числення функцій кількох змінних

 Необхідні умови  Lx  0,

умовного екстремуму 
 Ly  0,

 (x , y )  0
 Достатні умови  d 2L(x , y ;  )  0,
 0 0 0
умовного екстремуму. 
 (x 0 , y 0 )  0;
Нехай функції f (x , y ) та (x , y ) двічі 
  d 2L(x , y ;  )  0, 
  0 0 0 
неперервно диференційовні в околі   (x , y )  0;
стаціонарної точки (x 0 ; y0 ;  0 ) функції   0 0 
Лаґранжа то в точці M 0 (x 0 ; y0 ) функція
L(x , y ;  )  f (x , y )  (x , y ) , z  f (x , y ) має локальний умовний
тоді, якщо максимум (умовний мінімум).
 Алгоритм дослідження функції  На кожній ділянці межі i (x , y )  0
z  f (x , y ) на глобальний екстремум знаходять
у замкненій області стаціонарні точки функції однієї
D  D  L1  ...  Ln , змінної
Li : i (x , y )  0, i  1, n. zi  f (x, y )  (x ,y )0
i
 Розв’язуючи систему і долучають до розгляду межові точки

 zx  0, цієї ділянки.

 

 z  0,  Обчислюють значення функції у
 y знайдених точках і вибирають серед
знаходять стаціонарні точки функції них найбільше та найменше значення
f , які належать області D. функції в області D .
 Алгоритм дослідження функції  Знаходять стаціонарні точки функції
z  f (x , y ) на умовний екстремум з Лаґранжа із системи
умовою зв’язку (x, y )  0. 
 Lx  0,


 Складають функцію Лаґранжа. 
 Ly  0,
L(x , y ;  )  f (x , y )  (x , y ).



 (x , y )  0.

 У кожній знайденій точці
перевіряють достатні умови існування
умовного екстремуму і висновують.
Розділ 10. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ КІЛЬКОХ ЗМІННИХ
10.1. Недекартові системи координат
 y
 Полярні координати 
 x   cos ,
  0,   (; ]  y M

 y   sin  
 
x 2  y 2  2 x
O x P
 Узагальнені полярні координати 
 x  a  cos , x2 y2

  0,   (; ]    2

 y  b  sin  a 2
b 2

 Циліндричні координати  x z
   cos , z
  0,   (; ]  y M
  sin ,
x 2  y 2  2 
 z z
O
 y
 M
x
 Узагальнені циліндричні  x  a  cos ,

координати  y  b  sin , x2 y2
  0,   (; ]   2
 a 2
b 2
 z  z
 Сферичні координати  x  r cos  sin , z
 
r  0,   (; ],   [0; ]  y  r sin  sin , M
 r
x 2  y2  z 2  r 2  z  r cos  O
y
x  M
 Узагальнені сферичні координати  x  ar cos  sin ,

r  0,   (; ],   [0; ]  y  br sin  sin ,

x2 y2 z2  z  cr cos 
   r2
2 2 2
a b c
16 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних

10.2. Визначений інтеграл

 Розбиття відрізка [a ; b ] {x 0 , x1, ..., x n } :
 xi  xi  xi 1, i  1, n  a  x 0  x1  ...  x n 1  x n  b

 Інтегральна сума для функції n

f (x ), x  [a; b ]  f (i )xi , i  [x i 1 ; x i ]
i 1
 Визначений інтеграл. Якщо існує y B
границя інтегральної суми, коли y  f (x )
max xi  0, яка не залежить ані від
способу розбиття відрізку [a; b ] на A

частини, ані від вибору точок

1 i n
усередині кожної частини, то її
O a x1 x i 1 x i x n 1 b x
називають визначеним інтегралом від
b
функції f (x ) за відрізком [a; b ] і n

позначають  f (x )dx  lim

max x i  0
 f (i )xi .
a (n ) i 1

 Геометричний зміст визначеного b

інтеграла. Площа криволінійної
трапеції aABb, якщо f (x )  0
 Функція інтегровна на відрізку.
Функцію f (x ) називають інтегровною
на відрізку [a ; b ], якщо для неї існує
b цьому відрізку.
 f (x )dx .
a
 Достатні умови інтегровності.
Функція f (x ) інтегровна на відрізку
[a;b ], якщо виконано одну з умов:
 f (x )dx  S
a
 Необхідна умова інтегровності.
Якщо функція f інтегровна на
відрізку [a;b ], то вона обмежена на
1) функція f (x ) неперервна на відрізку
[a;b ];
2) функція f (x ) обмежена і неперервна
на [a;b ], за винятком скінченної
кількості точок;
3) означена і монотонна на відрізку
[a;b ].
 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних 17

10.3. Властивості визначеного інтеграла.

b b
  f (x )dx   f (t )dt (незалежність від змінної інтегрування);
a a
b b b
  (f (x )  g(x ))dx    f (x )dx    g(x )dx (лінійність);
a a a
b c b
  f (x )dx   f (x )dx   f (x )dx (адитивність);
a a c
b a a
  f (x )dx   f (x )dx (орієнтованість),  f (x )dx  0;
a b a
b
 m(b  a )   f (x )dx  M (b  a ), де m  min f (x ), M  max f (x );
x [a ;b ] x [a ;b ]
a
b
 якщо f (x )  0, x  [a ; b ], a  b, то  f (x )dx  0 (збереження знаку);
a
b b
 якщо f (x )  g(x ), x  [a ; b ], a  b, то  f (x )dx   g(x )dx (монотонність);
a a
b b
 якщо функція f інтегровна на [a ; b ] (a  b ), то  f (x )dx   f (x ) dx .
a a
Теорема про середнє значення b
функції. Якщо функція f неперервна
на відрізку [a; b ], то знайдеться така
 f (x )dx  f (c )(b  a )
a
точка c  (a; b ), що
 Теорема Бароу. Якщо функція f (t )
неперервна на відрізку [a ; b ], то
x 

x

функція F (x )   f (t )dt є первісною   f (t )dt   f (x ), a  x  b
 a 
a 
для функції f (x ) і правдива
формула Бароу:
18 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних

10.4. Обчислення визначеного інтеграла

 Теорема Ньютона — Лейбніца.
Якщо функція f (x ) неперервна на b
b
відрізку [a ; b ] і функція F (x ) є  f (x )dx  F (x ) a  F (b)  F (a ),
первісною для функції f (x ) на [a ; b ], a
то правдива F (x )  f (x )
формула Ньютона — Лейбніца:
 Інтегрування частинами у
визначеному інтегралі. Якщо функції
b b
u (x ) та v (x ) неперервно b
диференційовні на відрізку [a ; b ],  udv  uv a   vdu
a a
то правдива формула інтегрування
частинами у визначеному інтегралі:
 Заміна змінних у визначеному
інтегралі. Якщо функція f (x )
неперервна на [a ; b ] і x  (t ) —
b 
неперервно диференційовна функція
на [; ], де a  ( ), b  (),  f (x )dx   f ((t )) (t )dt
причому f ((t )) означена і неперервна a 

на [; ], то правдива формула заміни

змінної у визначеному інтегралі
 Інтеграл від парної функції f a a
за симетричним відрізком  f (x )dx  2  f (x )dx
a 0
 Інтеграл від непарної функції f a
за симетричним відрізком  f (x )dx  0
a
 Інтеграл від T -періодичної функції a T T
f  f (x )dx   f (x )dx a  
a 0
 Формула Валіса
2 2 
 1, n  2k  1,
(n  1)!! 

 (sin x )n dx   n
(cos x ) dx 
n !!

 , n  2k , k  
0 0 

2
 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних 19

10.5. Застосування визначеного інтеграла

 Площа фігури, обмеженої лініями b

y  f (x ), y  g (x ), x  a , x  b, S    f (x )  g(x )  dx
f (x )  g (x ), x  [a ; b ] a

 Площа криволінійного сектора 

1
  ( ),   ,    S   2 ()d 
2
в полярних координатах 
 Площа криволінійної трапеції, t2
обмеженої кривою, заданою S   y(t )x (t )dt

 x  x (t ), t  [t ; t ]
 t1
параметрично:  1 2

 y  y(t ),

 Об’єм тіла за відомими площами b
перерізів S (x ), перпендикулярних до V   S (x )dx
осі Ox a
 Об’єм тіла, одержаного b
обертанням криволінійної трапеції V    f 2(x )dx
навколо осі Ox a
 Довжина дуги кривої b
y  f (x ), x  [a ; b ] l   1  ( f (x ))2dx
a
 Площа поверхні обертання, b
утвореної обертанням кривої Q  2 f (x ) 1  ( f (x ))2dx
y  f (x ), x  [a ; b ], навколо осі Ox a

10.6. Невластиві інтеграли

Невластивий інтеграл 1-го роду Невластивий інтеграл 2-го роду
 A b b
  f (x )dx  lim
A 
 f (x )dx ,   f (x )dx  lim
0
 f (x )dx ,
a a a a 
f — неперервна на кожному [a ; A] a — точка нескінченного розриву,
f  C (a ;b ]
Якщо існує скінчена границя , то інтеграл збігається, якщо ж ні, то — інтеграл
розбігається.
 b
dx  збігається,   1, dx  збігається,   1,
    
  x   розбігається,   1 a
(x  a )  розбігається,   1
1
20 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних
 Ознака порівняння. Якщо на  Ознака порівняння. Якщо на
проміжку [a; ) функції f (x ) та проміжку (a ; b ] функції f (x ) та (x )
(x ) неперервні і справджують умову неперервні, мають нескінченний розрив
0  f (x )  (x ) , то зі збіжності у точці x  a і справджують умову
0  f (x )  (x ), то зі збіжності

b
 (x )dx випливає збіжність
 (x )dx випливає збіжність
a
a
 
b b
 f (x )dx , а з розбіжності  f (x )dx
 f (x )dx , а з розбіжності  f (x )dx
a a
a a

b
випливає розбіжність  (x )dx . випливає розбіжність  (x )dx .
a
a
 Гранична ознака порівняння.  Гранична ознака порівняння.
Якщо на проміжку [a; ) функції Якщо на проміжку (a ; b ] функції f (x ) та
f (x ) та (x ) додатні і неперервні, (x ) додатні і неперервні, мають
існує скінченна нескінченний розрив у точці x  a,
f (x ) існує скінченна
lim  A  0,
x  (x ) f (x )
lim  A  0,
  x a (x )
то  f (x )dx та  (x )dx b b

  (x )dx
a a
то f (x )dx та
або одночасно збігаються,
a a
або одночасно розбігаються.
або одночасно збігаються,
або одночасно розбігаються.
 b
Якщо  f (x ) dx збігається, то  Якщо збігається  f (x ) dx , то
a a
 b
збігається й  f (x )dx . збігається й  f (x )dx .
a a
b b b b 
⓫  f (x )dx  lim
A
 f (x )dx ; ⓬  f (x )dx  lim
0
 f (x )dx ;
 A a a
 c  b c b

 f (x )dx   f (x )dx   f (x )dx  f (x )dx   f (x )dx   f (x )dx ,

  c a a c
c  (a; b), lim f (x )  
x c
 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних 21

10.7. Подвійні інтеграли

z
 Подвійний інтеграл від функції
f (x , y ) за областю D G

 f (x , y )dxdy 
D
n O
y
 lim
max d 0
 f (i , i )Si , x
D
(n ) i 1
i
M i (i ; i ) S i
де  S i — площі елементарних ділянок; di — їхні діаметри.
 Геометричний зміст подвійного
інтеграла. Об’єм циліндричного тіла
G обмеженого зверху поверхнею  f (x, y)dxdy  V
z  f (x , y )  0 D

 Основні властивості подвійного інтеграла

  1  dxdy  S (D ) (площа D ) (нормованість);
D

  (f (x , y )  g(x , y))dxdy    f (x , y )dxdy   g(x, y )dxdy (лінійність);

D D D

  f (x , y )dxdy   f (x , y )dxdy   f (x , y )dxdy (адитивність);

D1 D2 D1 D2
Обчислення подвійних інтегралів

 Перехід до повторних інтегралів у декартових координатах

 Область y y  2(x ) Пряма x   (a    b ) перетинає

правильна в межу області не більше ніж у двох
напрямі осі Oy точках.
b  2 (x )

y  1(x )  f (x , y )dxdy   dx  f (x , y )dy

O a  b x D a 1 (x )

 Область y x  1(y ) Пряма y   (c    d ) перетинає

правильна в d межу області не більше ніж у двох
напрямі осі Ox точках.

d  2 (y )
c
x  2(y )  f (x , y )dxdy   dy  f (x , y )dx
O x D c 1 (y )
22 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних
 Заміна змінних у подвійному інтегралі
 Перехід до нових координат
 x  x (u, v ),  f (x, y )dxdy 
 D
 y  y(u, v )

  f (x (u, v ), y(u, v )) J (u, v ) dudv
D
xu xv
з якобіаном J (u, v ) 
yu yv
 Перехід до полярних координат


 f (x, y )dxdy 
 x   cos , D

   f ( cos ,  sin )d d 
 y   sin ,

 
D

 J  

 Перехід до узагальнених полярних
координат  f (x , y)dxdy 
D

 x  a  cos ,   f (a  cos , b  sin )ab d d 



 y  b  sin , 
D



 J  ab 

 Перехід до повторних інтегралів у полярних координатах

 Криволінійний   2 ( )

сектор   2()  f (, )d d    d  f (, )d 
(«радіальна 
D  1 ( )
область») 
  1()
O P
Будь-який промінь    (    ) перетинає межу області не більше ніж у
двох точках.
 Криволінійний   ()  ( )
сектор
охоплює початок O P


f (, )d d    d   f (, )d 
D  0
координат
 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних 23

10.8. Застосування подвійного інтеграла

 Площа плоскої області S (D )   dxdy
D
 Маса пластинки у формі області D
з густиною   (x , y )
m  (x, y)dxdy
D
 Статичні моменти пластинки
щодо осей
Mx   y (x , y )dxdy,
D
My   x (x , y )dxdy
D
 Координати центра мас My Mx
пластинки xc  , yc 
m m
 Моменти інерції пластинки
щодо осей
Ix   y 2(x, y )dxdy,
D
Iy   x 2(x , y )dxdy
D
 Моменти інерції пластинки
щодо початку координат
IO   (x 2  y 2 )(x, y )dxdy
D

10.9. Потрійні інтеграли

 Потрійний інтеграл від функції
z
u  f (x , y, z ) за областю G G
Vi
 f (x , y, z )dxdydz 
G
n O
 lim
max di  0
 f (i , i , i )Vi , x M i (i ; i ; i )
y
(n ) i 1

де  Vi — об’єми елементарних областей; di — їхні діаметри.

 Фізичний зміст потрійного
інтеграла. Маса тіла G з густиною  (x, y, z )dxdydz  m(G )
G
  (x , y, z )  0
 Основні властивості потрійного інтеграла
  1dxdydz  V (G ) (об’єм G ) (нормованість);
G
 лінійність;
 адитивність
24 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних
Обчислення потрійних інтегралів
 Область z 2
циліндрична в  f (x , y, z )dxdydz 
G
напрямі осі Oz z 2 (x ,y )
2 : z  z 2 (x , y ),   dxdy  dz
1 : z  z1(x , y ) O 1 DOxy z1 (x ,y )
y
D
x
Будь-яка вертикальна пряма перетинає межу області не більше ніж у двох
точках.
 Область циліндрична в напрямі
осі Oz; проекція DOxy правильна у  f (x, y, z )dxdydz 
G
напрямі осі Oy : b y 2 (x ) z 2 (x ,y )

 a  x  b,
   dx  dy  f (x , y, z )dz
DOxy :  
a y1 (x ) z1 (x ,y )

 y (x )  y  y2(x )
 1
 Перехід до циліндричних
координат  f (x, y, z )dxdydz 
G
 x   cos ,   f(, , z )d d dz,


 y   sin , J  G
 
f (, , z )  f ( cos ,  sin , z )
 z  z
 Перехід до узагальнених
циліндричних координат  f (x, y, z )dxdydz 
G

 x  a  cos ,   f(, , z )ab d d dz,



 y  b sin , J  ab  G

 f(, , z )  f (a  cos , b  sin , z )

 z  z

 Перехід до сферичних координат
 x  r cos  sin ,  f (x, y, z )dxdydz 


G
 y  r sin  sin , 2
J  r sin    f(, , r )r 2 sin d d dr,
 G
 z  r cos 
f(, , r ) 
 f (r cos  sin , r sin  sin , r cos )
 Перехід до узагальнених сферичних
координат  f (x , y, z )dxdydz 
G
 x  ar cos  sin , f(, , r )abcr 2 sin d d dr ,


 
 y  br sin  sin , J  abcr 2 sin  
G
 f(, , r ) 
 z  cr cos   f (ar cos  sin , br sin  sin , cr cos )
 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних 25

10.10. Застосування потрійного інтеграла

 Об’єм тіла G V (G )   dxdydz
G
 Маса тіла з густиною   (x , y, z ) m(G )   (x , y, z )dxdydz
G
 Статичні моменти тіла  z 
щодо координатних площин  
M  xy     y  (x , y, z )dxdydz
 
   
 xz 
  G   x 
 yz 

 

 Координати центра мас тіла Myz M M xy
xc  ; yc  xz ; zc 
m m m
 Моменти інерції тіла 
 z2  
щодо координатних площин 
 

 2
I  xy     y  (x , y, z )dxdydz


 xz 
 
 

 2
 
  G x
 yz 

 
  

 Моменти інерції тіла 
 y2  z 2  
щодо осей координат 
 


I Ox     x  z  dxdydz
2 2
   
Oy 
Oz  G   x 2
 y 2

  
 

 Момент інерції тіла IO   (x  y  z 2 )dxdydz
2 2
щодо початку координат
G

10.11. Криволінійні інтеграли 1-го роду

 Гладкі криві. Криву якщо функції x(t ), y(t ), z (t ) —

 x  x (t ), неперервно диференційовні.
 Криву, що складається зі скінченної
L:  y  y(t ), t  [t1 ; t2 ]

 z  z(t ),
кількості гладких кривих і не має

 точок самоперетину, називають
називають гладкою, кусково-гладкою.
 Криволінійний інтеграл 1-го роду z L
від функції f (x , y, z ) уздовж кривої L An
li
 f (x , y, z )dl  Ai
L M i (i ; i ; i )
n Ai 1
O
 lim
max li 0
 f (i , i , i )li , y
(n ) i 1 x A0

де li — довжина ланки Ai 1Ai .

26 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних
 Фізичний зміст криволінійного
інтеграла 1-го роду. Маса,  (x , y, z )dl  m(L)
L
розподілена вздовж кривої L з
густиною   (x , y, z )  0
 Основні властивості криволінійного інтеграла 1-го роду
1)  1  dl  l (L) (довжина L); 2) лінійність; 3) адитивність.
L
Обчислення криволінійного інтеграла 1-го роду
(крива L — кусково-гладка)




x  x (t ),  f (x , y, z )dl 
 L :  y  y(t ), t  [t1 ; t2 ] L


t2

 z  z(t )   f (x (t ), y(t ), z(t )) x t2 y t2 z t2dt

dl  xt2  yt2  zt2dt t1


 x  x (t ),
 L :  t  [t1 ; t2 ]  f (x , y )dl 
 y  y(t ) L
 t2
dl  xt2  yt2dt   f (x (t ), y(t )) x t2  yt2dt
t1

 L : y  y(x ), a  x  b b

 f (x , y )dl   f (x, y(x )) 1  y 2dx

dl  1  yx 2dx L a

 L :   (),     
 f (x , y )dl 
L

dl  2  2d    f (() cos , () sin ) 2  2d 

Застосування криволінійного інтеграла 1-го роду

Довжина дуги L l (L)   dl

L
 Маса розподілена вздовж кривої
з густиною   (x , y, z )
m(L)   (x , y, z )dl
L
 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних 27

10.12. Криволінійні інтеграли 2-го роду

 Вектор-функція трьох змінних a  a (M ) 
 P(x , y, z )i  Q(x , y, z )j  R(x , y, z )k
 Орієнтовані криві. Криву, для якої вибрано початкову та кінцеву точки
і вказано напрям руху, називають орієнтованою.
 Криволінійний інтеграл 2-го роду z L B
від вектор-функції a  a (M )
уздовж кривої L ai ri
n Li
lim
max ri 0
 (a (Mi ), ri )  O Mi
(n ) i 1 y
x
  (a , dr )  Pdx  Qdy  Rdz A
L L
 Фізичний зміст криволінійного
інтеграла 2-го роду. Робота, яку  (F , dr )  AL (F )
L
виконує змінна сила F  F (x, y, z ) під
час переміщення уздовж кривої L
 Основні властивості криволінійного інтеграла 2-го роду
  (a , dr )    (a , dr ) (орієнтованість);
AB BA
 лінійність;  адитивність.
Обчислення криволінійного інтеграла 2-го роду

 x  x (t ),

  Pdx  Qdy  Rdz 
 L :  y  y(t ), t1  t  t2 L


t2
 z  z (t ),

   [P(t )x (t )  Q(t )y (t )  R(t )z (t )]dt,
t1
P(t )  P(x (t ), y(t ), z (t )), Q(t )  Q(x (t ), y(t ), z (t )), R(t )  R(x (t ), y(t ), z (t ))

 x  x (t ),
 L :  t1  t  t2  Pdx  Qdy 

 y  y(t ), L
 t2
 [P(t )x (t )  Q(t )y (t )]dt,

t1
P(t )  P(x (t ), y(t )), Q(t )  Q(x (t ), y(t ))
 L : y  y(x ), x  [a; b ]
 P(x , y )dx  Q(x , y )dy 
L
b
  [P(x , y(x ))  Q(x, y(x ))y (x )]dx
a
28 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних
 Теорема Остроградського — Ґріна. правдива
Якщо в замкненій області, обмеженій формула Остроградського — Ґріна
кусково-гладким контуром L, функції  
 Q  P  dxdy
P(x , y ), Q(x, y ) неперервні разом із  Pdx  Qdy    x y 
L D
своїми частинними похідними, то
Застосування криволінійного інтеграла 2-го роду
 Робота змінної сили
F  (P ;Q ; R) під час переміщення
AL (F )   Pdx  Qdy  Rdz
L
вздовж кривої L
⓫Циркуляція векторного поля
F  (P ;Q ; R) уздовж замкненого
C (F )   Pdx  Qdy  Rdz

контуру 
⓬Площа плоскої області, 1
2 xdy  ydx
обмеженої замкненим контуром  S 


10.13. Криволінійний інтеграл 2-го роду

від повного диференціала
 Теорема про чотири твердження.   Pdx  Qdy не залежить від
Якщо P(x, y ), Q(x , y ) — функції, L
неперервно диференційовні в шляху інтегрування;
однозв’язній області D, то рівносильні  вираз P(x, y )dx  Q(x, y )dy
такі твердження: — є повним диференціалом;

 Pdx  Qdy  0 L  D; Q P
 
L x y
 Інтеграл від повного диференціала
 du  u(B )  u(A)
AB
 Відновлення функції за її диференціалом
du  P(x , y )dx  Q(x , y )dy x y

(умова [10.13.1.4]) u(x , y )   P(t, y0 )dt   Q(x, t )dt  C

x0 y0

du  P(x , y, z )dx  Q(x, y, z )dy  x

R(x, y, z )dz u(x , y, z )   P(t, y0 , z 0 )dt 

(умова [10.7.1]) x0
y z
 Q(x , t, z 0 )dt   R(x, y, t )dt  C
y0 z0
 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних 29

10.14. Поверхневі інтеграли 1-го роду (за площею поверхні)

 Поверхневий інтеграл 1-го роду від M i (i ; i ; i )
z i
функції f (x , y, z ) за поверхнею 

 f (x , y, z )d  

n
 lim
max di 0
 f (i , i , i )i , O
(n ) i 1 n

де i — площа ділянки; di — її діаметр.

 Фізичний зміст поверхневого
інтеграла 1-го роду. Маса,
розподілена на поверхні  з густиною
 (x , y, z )d   m()

  (x , y, z )  0
 Основні властивості поверхневого інтеграла 1-го роду
  1  d   S () (площа ) (нормованість);

 лінійність;
 адитивність.
Обчислення поверхневого інтеграла 1-го роду.
 Поверхня  : z  z (x , y )
однозначно проектується в область
 f (x , y, z )d  

DOxy   f (x, y, z(x , y )) 1  z x2  zy2dxdy
DOxy
d   1  zx2  zy2dxdy
Застосування поверхневого інтеграла 2-го роду

 Площа поверхні  S ()   d 


 Маса розподілена на поверхні
з густиною   (x , y, z )
m()   (x, y, z )d 

30 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних

10.15. Поверхневі інтеграли 2-го роду

 Орієнтовані поверхні. Поверхню n
, у кожній точці якої вказано
нормальний вектор n й напрям обходу 
контуру , називають орієнтованою.

 Поверхневий інтеграл 2-го роду z
n0 i
від вектор-функції
a  P(x, y, z )i  Q(x, y, z )j  R(x , y, z )k a (M i )

Mi 
за вибраним боком поверхні 
 Pdydz  Qdxdz  Rdxdy  O y

x
  (a , n 0 )d   де i — площа ділянки;

n di — діаметр ділянки;
 lim
max di  0
 (a (M i ), n 0 (Mi ))i n 0 — одиничний вектор нормалі.
(n ) i 1

 Фізичний зміст поверхневого

інтеграла 2-го роду. Потік векторного  (a , n 0 )d   (a )

поля через вибраний бік поверхні 
 Основні властивості поверхневого інтеграла 2-го роду

  (a , n 0 )d    (a , n 0 )d  (орієнтованість);
 
 лінійність;
 адитивність.
Обчислення поверхневого інтеграла 2-го роду

 Проектування поверхні
 : F (x, y, z )  0  Pdydz  Qdxdz  Rdxdy 

на всі координатні площини   P(x (y, z ), y, z )dydz 
(знаки перед подвійними інтегралами DOyz
відповідають знакам напрямних
косинусів вибраної нормалі  Q(x , y(x , z ), z )dxdz 
DOxz
n   grad F ), де DOyz , DOyz , DOxy —
 R(x , y, z (x , y ))dxdy
проекції поверхні  на відповідні
DOxy
координатні площини.
 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних 31
 Проектування поверхні
 : z  z (x, y ), (x ; y )  D,
 Pdydz  Qdxdz  Rdxdy 

на площину Oxy   [P(x , y )(z x )  Q(x , y )(zy ) 
(знак перед інтегралом відповідає DOxy
знаку cos  вибраної нормалі n R(x , y )]dxdy
до поверхні).
P(x , y )  P(x , y, z(x , y )),
Q(x , y )  Q(x , y, z (x , y )),
(x , y )  Q(x , y, z (x , y ))
R
(a , n 0 )
 (a , n 0
)d    cos  z z (x ,y )
dxdy
 DOxy

10.16. Характеристики векторних полів

 Векторне поле a (M ) 
 P(x , y, z )i  Q(x , y, z )j  R(x, y, z )k ,
M  G  3
 Векторна (силова) лінія. dx dy dz
Векторною лінією поля a називають  
P Q R
криву, в кожній точці M якої дотична
збігається з напрямом поля a
 Дивергенція P Q R
векторного поля div a   
x y z
 Правила обчислення дивергенції
 div C  0, C  const;  div(a1  a2 )  div a1  div a2 ;
 div(Ca )  C div a , C  const;  div(ua )  u div a  (a , grad u )
 Фізичний зміст дивергенції.  якщо div a (M )  0, то в полі a у
точці M є джерела;
 якщо div a (M )  0, то в полі a у
точці M є стоки;
 якщо div a (M )  0, то у точці M
немає ані джерел, ані стоків.
 Ротор векторного поля i j k
  
rot a 
x y z
P Q R
32 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних
 Правила обчислення ротора.
 rot C  0, C  const;  rot(ua )  u rot a  [grad u, a ]
 rot(a1  a2 )  rot a1  rot a2 ;
 Фізичний зміст ротора.  Найбільша густина циркуляції
 Ротор векторного поля характеризує векторного поля a у точці M 0
обертальну здатність поля в даній дорівнює довжині ротора поля в цій
точці: вона найбільша в точці M 0 у точці:
площині, перпендикулярній ротору. max j (M 0 )  rot a (M 0 ) .
Потік векторного поля a
через вибраний бік поверхні 
 (a )   (a , n 0 )d 

 Циркуляція векторного поля a
вздовж замкненого контуру 
C (a )   (a , dr )

⓫Формула Остроградського —
Ґауса. Потік векторного поля a через 
 (a , n 0 )d    div adxdydz
 G
замкнену поверхню , в напрямі її z n
зовнішньої нормалі, дорівнює 
потрійному інтегралу за областю G,
G
обмеженою цією поверхнею,
n
від дивергенції векторного поля (a —
неперервно диференційовне поле n y
всередині області G ) x

⓬Формула Стокса. Циркуляція

векторного поля a уздовж довільного  (a , dr )   (rot a , n 0 )d 
 
замкненого контуру  дорівнює z
потоку вектора rota через поверхню n

, напнуту на контур 
(a — неперервно диференційовне
поле на поверхні ; орієнтація кривої
O 
 узгоджена з орієнтацією поверхні 
за правилом правої руки. y
x
 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних 33

10.17. Спеціальні векторні поля

 Потенціальне поле rot a  0
 Потенціал U потенціального поля x
a  Pi  Qj  Rk , U (x , y, z )   P(t, y0 , z 0 )dt 
U : a (M )  gradU (M ) x0
y z
 Q(x , t, z 0 )dt   R(x, y, t )dt  C
y0 z0
 Соленоїдальне поле div a  0
 Гармонічне поле rot a  0, div a  0

10.18. Символічний запис дій над полями

 Оператор Гамілтона (набла)   
 i  j  k
x y z
u u u
u  i  j  k
x y z
 Оператор Лапласа 2 2 2
2
   
x 2 y 2 z 2
2u  2u 2u
u   
x 2 y 2 z 2
Диференціальні операції 1-го порядку

 Градієнт grad u  u

 Дивергенція div a  (, a )

 Ротор rot a  [, a ]
Диференціальні операції 2-го порядку
 rot grad u   , u   0  div rot a  (,[, a ])  0
 div grad u  (, u )  u  grad div a  (, a )
 rot rot a  [,[, a ]]
34 Розділ 10. Інтегральне числення функцій кількох змінних

10.19. Застосування інтегралів за геометричними об’єктами

Об’єкт Тип інтеграла Геометричне Фізичне
застосування застосування
Область Подвійний інтеграл Площа області D Маса пластинки D
на площині
 f (x, y)dxdy S(D )   dxdy m(D )   (x, y )dxdy
D D D
Просторова Потрійний інтеграл Об’єм тіла G Маса тіла G
область
 f (x, y, z )dxdydz V (G )   dxdydz m(G )   (x, y, z )dxdydz
G G G

Крива Криволінійний інтеграл Довжина кривої L Маса кривої L

І роду  f (x, y, z )dl l (L)   dl m(L)   (x , y, z )dl
L L L
Крива Криволінійний інтеграл Робота змінної сили F  Pi  Qj  Rk
ІІ роду під час переміщення вздовж дуги L
 Pdx  Qdy  Rdz AL (F )   Pdx  Qdy  Rdz
L
L
Поверхня Поверхневий інтеграл Площа поверхні  Маса поверхні 
І роду  f (x, y, z )d  S()   d  m()   (x, y, z )d 
  
Поверхня Поверхневий інтеграл Потік поля a  Pi  Qj  Rk
ІІ роду через поверхню 
 Pdydz  Qdxdz  (a )   Pdydz  Qdxdz  Rdxdy
 
Rdxdy
Розділ 11. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ
11.1. Диференціальні рівняння 1-го порядку
 Диференціальне рівняння (ДР) 1-го  Задача Коші для ДР 1-го порядку.
порядку. Задачу знаходження розв’язку
рівняння y   f (x , y ) ,
dy
y   f (x , y ), y  який справджує початкову умову
dx
P(x , y )dx  Q(x, y )dy  0 y(x 0 )  y |x x  y0 ,
0

називають задачею Коші.

 Загальний, частинний і особливий Загальний розв’язок у неявному
розв’язки ДР. Сукупність функцій вигляді (x, y, C )  0 називають
y  y(x, C ), де C — довільна стала, загальним інтегралом ДР.
називають загальним розв’язком ДР Частинним розв’язком ДР y   f (x , y )
y   f (x , y ), якщо:
називають розв’язок, який дістають із
1) функція y  y(x , C ) є розв’язком загального розв’язку за певного
цього ДР для будь-якого значення C ; значення довільної сталої C .
2) для будь-якої початкової умови Розв’язок ДР, який не можна одержати
із загального розв’язку, за жодного
y(x 0 )  y0 існує єдине значення
значення довільної сталої, включаючи
C  C 0 таке, що функція y  y(x , C 0 ) , називають особливим.
справджує цю умову.
 Теорема про існування та то знайдеться інтервал (x 0  ; x 0  )
єдиність розв’язку задачі Коші. Якщо на якому існує єдиний розв’язок
у ДР y   f (x , y ) функція f (x, y ) і y  (x ) цього рівняння, який
її похідна fy(x , y ) неперервні в деякій справджує початкову умову
області D, яка містить точку y(x 0 )  y0 .
M 0 (x 0 ; y0 ),
36 Розділ 11. Диференціальні рівняння

11.2. Деякі типи диференціальних рівнянь 1-го порядку

Тип ДР Метод розв’язання
 Рівняння з відокремленими
змінними.
 f1(x )dx   f2(y )dy  C
f1(x )dx  f2 (y )dy
 ДР з відокремлюваними змінними. dy
y   f (x )g(y )
 g(y )
  f (x )dx  C або g(y )  0

M (x )N (y )dx  P(x )Q(y )dy  0 M (x ) Q(y )

 P (x )
dx   N (y )
dy  0

або P(x )  0 чи N (y )  0
 y   f (ax  by  c ) Заміна z  ax  by  c
 Однорідні ДР. Заміна y  u(x )x
y 
y   f   y 
du
x u
 x 
dx
 ДР, звідні до однорідних  x  t  ,
1) Заміна 
 ax  by  c   y  s  
y    , 
 a x  b y  c 
1 1 1 a b
a, b, c, a1, b1, c1  const якщо    0;
a1 b1
2) заміна z  ax  by  c,
якщо   0
 Лінійне однорідне рівняння
y   p(x )y  0 y  Ce 
 p(x )dx

 Лінійне неоднорідне рівняння 1. Метод Лаґранжа. Шукаємо

розв’язок у вигляді
y   p(x )y  q(x )
y  C (x )e 
 p(x )dx
 Рівняння Бернуллі .

y   p(x )y  q(x )y  , 2. Метод Бернуллі. Шукаємо

розв’язок у вигляді
  {0, 1}
y  u(x )v(x )
 Розділ 11. Диференціальні рівняння 37

 Рівняння в повних диференціалах

P(x , y )dx  Q(x , y )dy  0,
x y
P Q
y

x
 P(t, y0 )dt   Q(x, t )dt  C
x0 y0

11.3. Нелінійні диференціальні рівняння вищих порядків

Тип ДР Метод розв’язання
 y (n )  f (x ) Безпосереднє n -кратне інтегрування

 F (x , y (k ), ..., y (n ) )  0 Заміна y (k )  p(x )

y (k 1)  p (x ), ..., y (n )  p(n k )

 F (y, y , ..., y (k ), ..., y (n ) )  0 Заміна y   p(y )

y   p p, y   p p2  p 2 p, ...

11.4. Лінійні диференціальні рівняння

 Лінійний диференціальний L[y ]  y(n )  a1(x )y (n 1)  ....  an (x )y
оператор
 Лінійне однорідне диференціальне y (n )  a1(x )y (n 1)  ....  an (x )y  0;
рівняння (ЛОДР)
L[y ]  0
 Лінійна залежність
і незалежність функцій. Систему
Систему функцій y1, y2 , ..., yn
функцій y1(x ), y2(x ), ..., yn (x ), x  (a; b)
називають лінійно залежною, якщо
називають лінійно незалежною, якщо з
існують такі числа 1, 2, ..., n , не
рівності
рівні одночасно нулеві, що
1y1(x )  2y2(x )  ...  nyn (x )  0
1y1(x )  2y2(x )  ...  nyn (x )  0
випливає, що
1  2  ...  n  0.
38 Розділ 11. Диференціальні рівняння

 Вронскіан системи функцій y1 y2 ... yn

y1, y2 , ..., yn y1 y2 ... yn
W 
... ... ... ...
y1(n 1) y2(n 1) ... yn(n 1)

 Властивості вронскіана.
1. Якщо функції y1, y2 , ..., yn лінійно
залежні на проміжку [a ; b ], то
вронскіан тотожно дорівнює нулеві на
цьому проміжку.
 Фундаментальна система
розв’язків. Лінійне однорідне
диференціальне рівняння порядку n
має рівно n лінійно незалежних
розв’язків y1(x ), y2 (x ), ..., yn (x ),
 Теорема про структуру загального
розв’язку ЛОДР. Якщо
{y1(x ), ..., yn (x )} — ФСР ЛОДР, то
загальний розв’язок системи є
лінійною комбінацією цих розв’язків.
 Лінійне неоднорідне ДР
 Теорема про структуру загального
розв’язку ЛНДР
 Принцип суперпозиції
2. Якщо y1, y2 , ..., yn лінійно незалежні
функції, що є розв’язками деякого
ЛОДР n -го порядку, то вронскіан
такої системи не дорівнює нулеві в
жодній точці.
які утворюють фундаментальну
систему розв’язків (ФСР) ЛОДР:
{y1(x ), y2 (x ), ..., yn (x )}
yзаг. одн. 
 C1y1(x )  C 2y2(x )  ...  C nyn (x )
y (n )  a1(x )y (n 1)  ....  an (x )y  f (x );
L[y ]  f (x )
y заг. неод.  y заг. одн.  y част. неодн.
Якщо y1(x ) та y2 (x ) — розв’язки
відповідно ЛНДР L[y ]  f1(x ) та
L[y ]  f2 (x ), то y1(x )  y2 (x ) є
розв’язком ЛНДР L[y ]  f1(x )  f2(x ).
 Розділ 11. Диференціальні рівняння 39

11.5. Лінійні однорідні ДР зі сталими коефіцієнтами

 ЛОДР зі сталими коефіцієнтами y (n )  a1y (n 1)  ....  any  0
 Метод Ейлера Шукаємо розв’язок у вигляді
y  e x ,   
 Характеристичне рівняння n  a1n 1  ...  an  0
 Лінійно незалежні розв’язки ДР залежно від розв’язків
характеристичного рівняння
1.  — дійсний корінь кратності 1 y  e x
2.  — дійсний корінь кратності r y1  e x , y2  xe x , ..., yr  x r 1e x

3. 1,2    i  — пара комплексно- y1  e x cos x ,

спряжених коренів y 2  e x sin x
 Схема методу Ейлера. 3. Знаходять лінійно незалежні
1. Записують характеристичне розв’язки ЛНДР для кожного кореня
рівняння для ЛОДР. характеристичного рівняння (ФСР).

2. Розв’язують характеристичне 4. Записують загальний розв’язок

рівняння. ЛОДР.

ЛОДР 2-го порядку

 Диференціальне рівняння y   py   qy  0
 Характеристичні рівняння 2  p   q  0
 Лінійно незалежні розв’язки ДР залежно від розв’язків
характеристичного рівняння (ФСР)
1. Дійсні різні корені 1, 2 y1  e 1x , y2  e 2x
2. Дійсний кратний корінь y1  e x , y2  xe x
1  2  
3. Пара комплексно-спряжених y1  e x cos x , y2  e x sin x
коренів 1,2    i 

 Загальний розв’язок y  C1y1(x )  C2y2(x )

40 Розділ 11. Диференціальні рівняння

11.6. Лінійні неоднорідні ДР зі сталими коефіцієнтами

y (n )  a1y (n 1)  ....  any  f (x ),
де f (x ) — неперервна функція загального вигляду
 Метод Лаґранжа (варіації  Знаходять C1(x ),...,Cn (x ),
довільних сталих). розв’язуючи систему
 Розв’язують відповідне однорідне 

ДР. 
 C 1y1  C 2y2  ...  C n yn  0,


 C 1y1  C 2y2  ...  C n yn  0,
y заг. одн.  C 1y1  C 2y2  ...  C n yn . 
 .......................................................

 Загальний розв’язок неоднорідного 


 C 1y1(n 2)  C 2y2(n 2)  ...  C n yn(n 2)  0,
рівняння шукають у вигляді 


C y(n 1)  C 2y2(n 1)  ...  C n yn(n 1)  f (x ).
yзаг. неодн.  
 1 1
 C1(x )y1  C 2(x )y2  ...  C n (x )yn .  Інтегруванням знаходять функції
C 1(x ), ..., C n (x ).
 Записують загальний розв’язок,
підставляючи знайдені функції
C 1(x ), ..., C n (x ).
 Метод Лаґранжа для рівняння  y заг. одн.  C 1y1  C 2y 2 .
y   py   qy  f (x )
 y заг. неодн.  C 1(x )y1  C 2 (x )y 2 .
C (x )y1(x )  C 2 (x )y2 (x )  0,
  1
C1(x )y1(x )  C 2 (x )y2 (x )  f (x ).

y (n )  a1y (n 1)  ....  any  f (x ),

де f (x )  e x  Pn (x ) cos x  Qm (x ) sin x  — функція спеціального вигляду

(квазімногочлен)
 Схема методу невизначених
коефіцієнтів (застосовний до ДР зі  Записують частинний розв’язок
спеціальною правою частиною). ЛНДР з невизначеними коефіцієнтами.
 Записують теорему про структуру  Визначають коефіцієнти,
розв’язку ЛНДР. підставляючи частинний розв’язок у
y заг. неод.  y заг. одн.  y част. неодн. ЛНДР.
 Знаходять загальний розв’язок  Записують загальний розв’язок
відповідного ЛОДР (метод Ейлера). ЛНДР.
 Розділ 11. Диференціальні рівняння 41

11.7. Частинний розв’язок ЛНДР залежно від правої частини

f (x )  e x  Pn (x ) cos x  Qm (x ) sin x   k    i ,

де Pn (x )  a0  a1x  a2x 2  ...  an x n ; ХР — характеристичний многочлен

Права частина спец. вигляду f (x ) Шаблон для частинного розв’язку
y част. неод.
 Pn (x )  k  0
k  0 не є коренем ХР Pn (x )  A0  A1x  ...  An x n .
k  0 корінь кратності s ХР x s Pn (x )

 Pn (x )e x  k  
k   не є коренем ХР Pn (x )e x
k   корінь кратності s ХР x s Pn (x )e x

 e x (Pn (x ) cos x  Qm (x ) sin x )  l  max(n, m)

 k    i
k    i  не є коренем ХР e x  Pl (x ) cos x  Ql sin x 
k    i  корінь кратності s ХР x se x  Pl (x ) cos x  Ql sin x 
Окремі випадки
 ae x  k  
k   не є коренем ХР Ae x
k   корінь кратності s ХР Ax se x
 a cos x  b sin x  k  i 
k  i  не є коренем ХР A cos x  B sin x
k  i  корінь кратності s ХР x s  A cos x  B sin x 

 e x  a cos x  b sin x   k    i 
k    i  не є коренем ХР e x  A cos x  B sin x 
k    i  корінь кратності s ХР x se x  A cos x  B sin x 
42 Розділ 11. Диференціальні рівняння

11.8. Лінійні однорідні системи ДР зі сталими коефіцієнтами

 Лінійна однорідна система ДР зі 
 x   a11x  a12y,

  
сталими коефіцієнтами

 y  a x  a y
 21 22
 
 Матричний запис системи x   Ax

 x   x 

 
a
 11
a21 

де x   , x    , A  

y   
y  a21 a22 
 Метод Ейлера Шукаємо розв’язок у вигляді
 
x  Ce t ,   ,
 Характеристичне рівняння a11   a12
0
a21 a22  

 Лінійно незалежні розв’язки ДР залежно від розв’язків

характеристичного рівняння (ФСР)
  t  
 Дійсні різні корені 1, 2 x1(t )  Ae 1 , x (t )  A e 2t
1 2 2

 Дійсний кратний корінь   A  Bt 

x (t )    e t
1  2   C  Dt 
 
 Пара комплексно-спряжених 
x1  Re Ae(i )t ,


коренів 1,2    i  

x 2  Im Ae(i )t 
 Загальний розв’язок   
x (t )  C1x1(t )  C 2x 2(t )
 Розділ 11. Диференціальні рівняння 43

11.9. Застосування диференціальних рівнянь

 Динаміка популяції.
Швидкість розпаду (розмноження) x (t )  kx (t ), k  0
пропорційна кількості x (t ) речовини,
k  0 — розпад;
що залишилась.
k  0 — розмноження
 Другий закон Ньютона mv (t )  F (v, t )  ms (t )  F (v, t )
 Закон Ньютона. Швидкість
охолодження тіла пропорційна різниці
між температурою тіла T (t )
T (t )  k (T  Tc )
і температурою середовища Tc
охолодження тіла
 Електричне коло з самоіндукцією.
i(t ) — струм; E (t ) — ЕРС; R E (t )
i (t )  i(t ) 
R — опір; L — коефіцієнт L L
самоіндукції
 Розчинення речовини.
Швидкість розчинення речовини x (t )  k (P  x (t )),
в рідині пропорційна кількості цієї
речовини, яке ще може розчинитись де x (t ) — кількість речовини;
до повного насичення. P — максимальна кількість
розчиненої речовини.
 Концентрація розчину.
Речовина розчинена в об’ємі V V2x
рідини. Надходить об’єм V1 рідини x (t )  
V  (V1 V2 )t
і витікає V2 рідини (V2  V1 ).
 Геометричні застосування. y
t 1  y 2 — дотична
y y  y(x ) y

M n  y 1  y 2 — нормаль
n
t x C st — піддотична; sn — піднормаль
O A st B sn x
44 Розділ 11. Диференціальні рівняння
Модуль 1. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ КІЛЬКОХ ЗМІННИХ
1. Функції кількох змінних
Навчальні задачі

1.1. Знайти і зобразити область означення D функції z  4  x 2  y 2 і

побудувати лінії рівня цієї функції.
Розв’язання. [9.1.4, 9.1.6.]  [Знаходимо область означення функції.]
Функція означена, якщо y
4  x 2  y 2  0  x 2  y 2  4. D
Цю нерівність справджують координати всіх точок, що лежать
O 2 x
усередині й на межі круга радіусом R  2 з центром у почат-
ку координат.
[Знаходимо лінії рівня функції.] y
Рівняння сукупності ліній рівня:
4  x 2  y2  C  0  O
x
 x 2  y 2  4  C 2 , C  [0; 2].
Надаючи C різних значень з відрізка [0; 2], дістанемо концен-
тричні кола з центром у початку координат. Рис. до зад. 1.1
Коментар.  Під областю означення функції u  f (x , y ) двох змінних, зада-
ної аналітично, розуміють множину точок (x ; y ) площини, в яких аналітичний
вираз f (x , y ) визначений і набуває дійсних значень.

1.2. Знайти область означення D функції u  arcsin(x 2  y 2  z 2 ) і її пове-

рхні рівня.
Розв’язання. [9.1.4, 9.1.7.]  [Знаходимо область означення функції.]
Функція означена, якщо
1  x 2  y 2  z 2  1.
Ця нерівність означує множину точок між двопорожнинним гіперболоїдом
x 2  y 2  z 2   1 і однопорожнинним гіперболоїдом x 2  y 2  z 2  1.
[Знаходимо поверхні рівні функції.]
Рівняння сукупності поверхонь рівня:
  
arcsin(x 2  y 2  z 2 )  C ,C    ;  .
 2 2 
46 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

  
Якщо C    ;0 , то поверхнями рівня є двопорожнинні гіперболоїди
 2 
x 2  y 2  z 2  sin C ;
якщо C  0, то поверхнею рівня є конус
x 2  y 2  z 2  0;
 
якщо C   0;  , та поверхнями рівня є однопорожнинні гіперболоїди
 2 
x 2  y 2  z 2  sin C .
Коментар.  Під областю означення функції трьох змінних u  f (x , y, z ), за-
даної аналітично, розуміють множину точок (x ; y ; z ) простору, в яких аналітич-
ний вираз f (x , y, z ) визначений і набуває дійсних значень.
sin xy
1.3.1. Знайти lim .
x 2 y
y 0

Розв’язання. [9.2.1.] 

sin xy xy
lim  sin xy  xy,  lim  lim x  2.
x 2 y xy  0 x 2 y x 2
y 0 y 0 y 0

Коментар.  Границя існує, якщо вона не залежить від способу прямування

точки (x ; y ) до точки (2; 0).
 Для функцій кількох змінних залишаються правдивим еквівалентності.
x 2y
1.3.2. Знайти lim 2 2
.
x 0
y 0
x y
Розв’язання. [Переходимо до полярних координат.]
 x   cos , 
  x  0,
   x 2  y 2    0.

 y   sin ;  y  0
 
x 2y 3 cos2  sin 
lim  lim  lim  cos2  sin   0   (; ].
2
x 0 x  y 2 2
y 0
0   0

Коментар.  Часто границю lim f (x , y ) обчислюють переходячи до полярних

x a
y b

координат із центром у точці A(a ; b ) :

x  a   cos ,
y  b   sin .
 1. Функції кількох змінних 47

Якщо (x ; y )  (a ; b), то
(x  a )2  (y  b )2  2 cos2   2 sin2     0.
Задачу зводять до дослідження lim F(, ), де
0
F (, )  f (a   cos , b   sin ).
3
1.3.3. Знайти lim(2x  5y ) sin .
x 0 x
y 0

3
Розв’язання. Оскільки (2x  5y )  0, коли x  0, y  0, і sin  1, то за
x
властивістю н. м. ф. маємо, що
3
lim(2x  5y ) sin  0.
x 0 x
y 0

x2  y2
1.3.4. Знайти lim .
x 0
y 0
x 2  y2
Розв’язання. [Переходимо до полярних координат.]
 x   cos , 
  x  0,
   x 2  y 2    0.
 y   sin ;  y  0

 
2 2
x y  cos   2 sin2 
2 2
cos2   sin2 
lim  lim   cos 2.
x 0 x 2  y 2  0 2 cos2   2 sin2  cos2
  sin 2

y 0
Границя залежить від кута , тобто від способу прямування точки (x ; y ) до то-
чки (0; 0). А це означає, що функція f не має границі. 
Коментар.  Якщо б границя існувала, то вона не залежала б від способу пря-
мування точки (x ; y ) до точки (0; 0).
1
1.4.1. Знайти точки розриву функції z  .
(x  1)2  (y  2)2
Розв’язання. [9.2.2.] Для заданої функції точками розриву можуть бути лише
точки, де знаменник дорівнює нулеві:
 x  1,
(x  1)2  (y  2)2  0  
 y  2.

1
Оскільки lim  , то точка M 0 (1;  2) є точкою нескін-
x 1 (x  1)2  (y  2)2
y 2
ченного розриву.
48 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

x y
1.4.2. Знайти точки розриву функції z  .
x 3  y3
Розв’язання. Задана функція може мати розриви лише в точках, де знаменник
дорівнює нулеві:
x 3  y 3  0  y  x.
Отже, функція z має розриви в точках прямої y  x .
Нехай x 0  0, y 0  0, x 0  y 0 . Тоді,
x y 1 1 1
lim  lim   .
x x 0
y y 0
x 3  y3 x x 0
y y0
x 2  xy  y 2 x 02  x 0y0  y02 3x 02
Отже, точки прямої y  x , x  0, — точки усувного розриву.
Із співвідношення
x y 1
lim  lim 
x 0 x 3  y 3 x  0 x 2  xy  y 2
y 0 y 0

випливає, що точка M 0 (0; 0) — точка нескінченного розриву.

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

1.5. Знайдіть і зобразіть область означення і лінії рівня функції:
x2 y2 1
1) z    1; 2) z  ;
9 4 9x y2 2

3) z  4x  y 2 ; 4) z  ln(y 2  4x  8);
 x 2 y 2  x 2 y2
5) z  ln  1    ; 6) z    1.
 4 9  9 4
1.6. Знайдіть і зобразіть область означення функції:
x x
1) z  arcsin  arcsin(1  y ); 2) z  arccos ;
y2 x y
3) z  (x 2  y 2  4)(9  x 2  y 2 );
4) z  log 3(x 2  y 2  1)  16  x 2  y 2 .
1.7. Знайдіть область означення функції і її поверхні рівня:
1) u  x 2  y 2  z 2  92 ; 2) u  ln(36  36x 2  9y 2  4z 2 );
x2  y2 1
3) u  arcsin ; 4) u  ;
z 2
z x y 2
 1. Функції кількох змінних 49

ln(z 2  x 2  y 2 ) x 2 y2
5) u  ; 6) u    z2;
1  x 2  y2  z 2 9 16
7) u  ln(1  x 2  y 2  z 2 ); 8) u  2z 2  6x 2  3y 2  6.
1.8. Знайдіть:
xy x 2  (y  2)2  1  1
1) lim ; 2) lim ;
x 0
y 0
3  xy  9 x 0
y 2
x 2  y 2  4y  4

tg(x  y )ex y
2
y 2
ex 1
3) lim ; 4) lim ;
2 2
x 1
y 1
x y x 0
y 0
x 2  y2

1 1 1
5) lim(x  y ) sin cos ; 6) lim(x 2  y 2 ) arctg ;
x 0 x y x 0 x 2  y2
y 0 y 0

1 x2
 3 x y
8) lim  1  
2
y 2
7) lim(1  x 2  y 2 )x ; .
x 0 
x   x
y 0 y 5

1.9. Покажіть, що границя не існує:

x y xy
1) lim ; 2) lim ;
x 0 x  y x 0 2
x y 2
y 0 y 0

x 2  y2 x 2y 2
3) lim ; 4) lim .
x  x 2  y2 x 0 x 2y 2  (x  y )2
y  y 0

1.10. Знайдіть точки розриву функції:

3 2

x 2 y 2 x 2 y 2
1) z  e ; 2) z  e ;
1 1
3) z  ; 4) z  .
y  x2 x 2  y2  1
1.11. Знайдіть точки розриву функції:
1 1
1) u  ; 2) u  ;
xyz (x  1)2  (y  1)2  z 2
1 1
3) u  ; 4) u  .
2 2 2 2 2 2
x  y  z 1 x y z 1
50 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

Відповіді
1 e2
1.8. 1) 6; 2) ; 3) ; 4) 1; 5) 0; 6) 0; 7) e; 8) e 3.
2 2
1.10. 1) точка розриву (0; 0); 2) лінії розриву — прямі y  x ; 3) лінія розриву — парабола
y  x 2 ; 4) лінія розриву — гіпербола x 2  y 2  1.
1.11. 1) поверхні розриву — площини x  0, y  0, z  0; 2) точка розриву (1; 1; 0);
3) поверхня розриву — однопорожнинний гіперболоїд x 2  y 2  z 2  1  0;
4) поверхня розриву — двопорожнинний гіперболоїд x 2  y 2  z 2  1  0.

2. Похідні й диференціали функцій кількох змінних

Навчальні задачі
2.1.1. Знайти частинні похідні 1-го порядку функції z  xe xy .
Розв’язання. [9.3.1.] [Знаходимо частинну похідну за змінною x.]

z x  (xe )x  exy  xyexy .
xy

[Знаходимо частинну похідну за змінною y. ]


xy
zy  (xe )y  x 2exy .
Коментар.  Знаходячи частинну похідну функції z  xexy за змінною x ,
вважаємо y сталою і використовуємо правила і формули диференціювання фун-
кцій однієї змінної.
 Знаходячи частинну похідну функції z  xexy за змінною y, вважаємо x
сталою і використовуємо правила і формули диференціювання функцій однієї
змінної.
2.1.2. Знайти частинні похідні 1-го порядку функції u  z xy .
Розв’язання. [9.3.1.] 
ux  yz xy ln z , uy  xz xy ln z , uz  xyz xy 1 .
Коментар.  Функція u залежить від трьох змінних x, y, z. Знаходячи частин-
ні похідні за кожною змінною, інші дві вважаємо сталими.
2.2.1. Знайти частинні диференціали і повний диференціал 1-го порядку функ-
ції u  ln(x 2  y 2 ).
Розв’язання. [9.4.5, 9.4.6.]
[9.4.6] [9.4.6]
u 2x u 2y
dx u  dx  dx ; dyu  dy  dy .
x x2  y2 y x 2  y2
 2. Похідні й диференціали функцій кількох змінних 51
[9.4.5]
u u 2x 2y
du  dx  dy  dx  dy.
x y 2
x y 2
x  y2
2

Коментар.  У формулах для диференціалів диференціали незалежних змін-

них dx та dy є сталими:
dx  x , dy  y.
z
2.2.2. Знайти диференціал 1-го порядку функції u  у точці
x 2  y2
M 0 (1;2;1).
Розв’язання. [9.4.5.]
[9.4.5]
u u u
du  dx  dy  dz .
M0 x M0 y M0 z M0

u z 2
 2x  ;
x M0 (x 2  y 2 )2 M 0 (1;2;1)
25
підставляємо: x 1,y  2,z 1
u z 4
 2y  ;
y M0 (x 2  y 2 )2 M 0 (1;2;1)
25
u 1 1
  .
z x 2  y 2 M 0 (1;2;1)
M0 5
[Підставляємо знайдені похідні у формулу для диференціала.]
1
du M (1;2;1)    2dx  4dy  5dz  .
0 25
du
2.3. Знайти , якщо u  x y , x  ln t , y  sin t .
dt
Розв’язання. [9.3.2.]
[9.3.2]
du u dx u dy 1
   yx y 1  x y ln x  cos t 
dt x dt y dt t
sin t
 (ln t )sin t 1  cos t  ln ln t  (ln t )sin t .
t
z dz x y 1 3
2.4. Знайти та , якщо z  ln(e  e ), y  x  x;
x dx 3
Розв’язання. [9.3.3.]
[Знаходимо частинну похідну.]
z ex
 x .
x e e y
52 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних
[Записуємо формулу для повної похідної і знаходимо похідну.]
[1.3.3]
dz z z dy
  .
dx x y dx
1 3 1 3
x x x
x y 2 3 2 3
dz e e xe xe
  (x 2  1)  1  1 .
dx x
e e y x
e e y 1 3
x x
1 3
x
x
e  e3 1  e3
u
2.5. Знайти z u , z v , якщо z  x 3  y 3  3xy, x  uv, y  .
v
Розв’язання. [9.3.2.] [Визначаємо формули.]
[9.3.2]
z z x z y
  ,
u x u y u
[9.3.2]
z z  x z y
  .
v x  v y v
[Обчислюємо всі потрібні похідні.]
z u x x
 3x 2  3y  3u 2v 2  3 ;  v;  u;
x v u v
z 2 u2 y 1 y u
 3y  3x  3  3uv;  ;  ;
y v2 u v v v2
[Підставляємо знайдені похідні у формули.]
 2 2 u   u2  1  u2 
   
zu   3u v  3 v   3  3uv   3  u v   2 3
 2u  ;
 v   v 2  v  v 3

 2 2 u   u2  u   1
  
zv   3u v  3  u   3 2  3uv   2   3u 3  v 2  4  .

 v  v  v   v 
2.6. Знайти z x , z y якщо x  2y  3z  e z .
Розв’язання. [9.3.4.] [Записуємо співвідношення, яке задає неявну функцію у ви-
гляді F (x , y, z )  0. ]
F (x , y, z )  x  2y  3z  e z .
[9.3.4]
z F 1
  x  ;
x Fz 3  ez
z
[9.3.4]
Fy 2
   .
y Fz 3  ez
 2. Похідні й диференціали функцій кількох змінних 53

2.7. Знайти всі похідні 2-го порядку функції z  xe xy .

Розв’язання. [9.3.5, 9.3.6.]  [Знаходимо похідні 1-го порядку.]

z x  (xe xy )  (1  xy )e xy ;
x

zy  (xe xy )  x 2e xy .
y
[Знаходимо похідні 2-го порядку.]
  z  
 
z xx    ((1  xy )e xy )  2yexy  xy 2exy ;
x  x  x
  z  
 
zyy    (x 2e xy )  x 3e xy ;
y  y  y
  z  
 
z xy    ((1  xy )exy )  2xe xy  x 2yexy ;
y  x  y
  z  
 
zyx    (x 2e xy )  2xe xy  x 2yexy .
x  y  x
Коментар.  Для функції двох змінних можна розглядати чотири похідні 2-го
порядку. Якщо виконані умови теореми Шварца [9.3.6], то мішані похідні z xy  та
 рівні.
z yx

2.8. Знайти диференціали 2-го та 3-го порядку функції u(x , y )  e y sin x . Об-
 
числити їх у точці M 0  ;0  .
 2 
Розв’язання. [9.4.7, 9.4.8.]
[Записуємо формулу для диференціала 2-го порядку функції двох змінних.]
[9.4.7]
2 2u 2u 2u 2
d u  dx 2  2 dxdy  dy .
x 2 x y y 2

[Знаходимо похідні 2-го порядку.]

2u y 2u y 2u
 e sin x ;  e cos x ;  e y sin x .
x 2 x y y 2

[Підставляємо знайдені похідні у формулу для диференціала.]

d 2u  e y sin xdx 2  2e y cos xdxdy  e y sin xdy 2 .
[Обчислюємо диференціал у точці M 0 . ]
d 2u(M 0 )  e y sin xdx 2  2e y cos xdxdy  e y sin xdy 2    dx 2  dy 2 .
M 0  ;0 
 2 

[Записуємо формулу для диференціала 3-го порядку функції двох змінних.]

54 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних
[9.4.8]
3  3z 3  3z 2  3z 2  3z
d z  dx  3 dx dy  3 dxdy  dy 3 .
x 3
m 3 x 2y x y 2 y 3
[Знаходимо похідні 3-го порядку.]
3u y  3u
 e cos x ;  ey sin x ;
x 3 x 2y
3u y  3u
 e cos x ;  ey sin x .
x y 2 y 3
[Підставляємо знайдені похідні у формулу для диференціала.]
d 3u  e y cos xdx 3  3e y sin xdx 2dy  3e y cos xdxdy 2  e y sin xdy 3 .
[Обчислюємо диференціал у точці M 0 . ]
d 3u(M 0 )  e y cos xdx 3  3e y sin xdx 2dy  3ey cos xdxdy 2  ey sin xdy 3   
M 0  ;0 
 2 
 3dx 2dy  dy 3 .

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

2.9. Знайдіть частинні похідні і повний диференціал функції:
y
1) z  x 3y  y 3x  2x  3y  1; 2) z  xy   3x  2y  2;
x
x  y3
3
 2
3) z  ln x  x  y ; 2

4) z 
x 2  y2
;

5) z  x y ; 6) z  (cos y )sin x ;
t
7) x   cos ;  t sin . 8) y 

2.10. Знайдіть частинні похідні і повний диференціал функції:
1) u  xyz ; 2) u  x 3  yz 2  3yx  x  z ;
y z
3) u  x yz ; 4) u  x .
2.11. Знайдіть du(M 0 ), якщо:
x x y
1) u  , M 0 (1;1); 2) u  , M 0 (3; 2);
y2 x y
 3 
3) u  ln arcsin(x  y 3 ), M 0  ; 0  ;
 2 
4) u  arcctg ln( x  y 4 ), M 0 (e 2 ; 0);
z
z  x 
5) u  , M 0 (3; 4;5); 
6) u   xy   , M 0 (1;1;1).
x y2 2  y
 2. Похідні й диференціали функцій кількох змінних 55

du
2.12. Знайдіть , якщо:
dt
1) u  e x 2y , x  sin t, y  t 3 ;
2) u  arcsin(x  y ), x  3t, y  4t 3 ;
3) u  xyz , x  t 2  1, y  ln t, z  tg t ;
yz
4) u  , x  e t , y  ln t, z  t 2  1.
x
dz z
2.13. Знайдіть та , якщо:
dx x
2 x2  y
1) z  x y, y  sin x  cos x ; 2) z  , y  3x  1;
x2  y
x
3) z  arctg(xy ), y  e x ; 4) z  arcsin , y  x 2  1.
y
 z z
2.14. Знайдіть , якщо:
 u v
u
1) z  x 2 ln y, x  , y  3u  2v ;
v
u
2) z  x sin y  y cos x, x  , y  uv ;
v
3) z  x 2  y 2 , x  u v , y  u ln v;
4) z  x y  y x , x  u 2  v 2 , y  u 2  v 2 .
2.15. Знайдіть dz, якщо:
1) x 2e 2z  z 2e 2x  0; 2) z sin x  cos(x  z )  0;
3) sin(xz )  e xz  x 2z  0; 4) z x  x z ;
5) x 2  2y 2  z 2  4x  2z  5; 6) z 3  4xy  y 2  4  0;
7) z 3  3xyz  a 3 ; 8) e z  xyz  0;
z y
9) xz  e  x 3  y 3  0; 10) yz  arctg(xz ).
2
2.16. Знайдіть d u, якщо:
1) u  x 3  xy 2  5xy 3  y 5 ; 2) u  x 3  3x 2y  y 3 ;
1
3) u  (x 2  y 2 )3 ; 4) u  arcsin(xy );
3
y
5) u  (x  y )e xy ; 6) u  x ln ;
x
7) u  x y ; 8) u  y ln x ;
56 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

9) u  xy  yz  zx ; 10) u  ln(x  y  z );
11) u  ln x 2  y 2  z 2 ; 12) u  e xyz .
2.17. Знайдіть вказані похідні:
y  5z  3z
1) z  xe , . 2) z  ln(x 2  y 2 ), ;
x y 4 x 2 y
3z xy 2  3z
3) z  sin xy, ; 4) z  e , .
x y 2 x 2 y

Відповіді
y 1
2.9. 1) z x  3x 2y  y 3  2, z y  x 3  3y 2x  3; 2) z x  y   3, z y  x   2;
x2 x
1 y
3) z x  , zy  ;
2 2 2 2 2 2
x y x y x x y
x  3x y  2xy 3
4 2 2
y 4  3x 2y 2  2x 3y
4) z x  , zy  ;
(x 2  y 2 )2 (x 2  y 2 )2
5) z x  yx y 1, z y  x y ln x ; 6) z x  cos x (cos y )sin x ln cos y, z y  (cos y )sin x 1 sin x sin y;
1 t
7) x   cos , x    sin ; 8) yt   sin , y    2  t cos .
 
  
2.10. 1) ux  yz , uy  xz , uz  xy; 2) ux  3x  3y  1, uy  z 2  3x , uz  2yz  1;
2

3) ux  yzx yz 1, uy  zx yz ln x , uz  yx yz ln x ;

y y y
y z 1 1 y
4) ux  x ; uy  x z ln x ; uz   2 x z ln x .
z z z
6
2.11. 1) du(M 0 )  dx  2dy ; 2) du(M 0 )  4dx  6dy; 3) du(M 0 )  dx ;

e 2 3 4 1
4) du(M 0 )   dx ; 5) du(M 0 )   dx  dy  dz ; 6) 2dx  ln 4  dz .
4 25 25 5
2
3  12t
2.12. 1) ex 2y (cos t  6t 2 ); 2) ;
2
1  (x  y )
du xz xy du x (z  2yt 2 )  yztet
3)  2tyz   ; 4)  .
dt t cos2 t dt tx 2
dz z
2.13. 1)  2x (sin x  cos x )  x 2(cos x  sin x ),  2xy;
dx x
dz 2x(3x  2) z 4xy
2)  2 ,  ;
dx (x  3x  1)2 x (x 2  y )2
dz e x (x  1) z y dz 1 z 1
3)  ,  ; 4)  ,  ;
dx 1x e 2 2x x 2
1x y 2 dx 1  x x
2
y2  x 2
 2. Похідні й диференціали функцій кількох змінних 57

2u 3u 2 2u 2 2u 2
2.14. 1) zu  ln(3u  2v )  , zv   ln(3u  2v )  ;
v2 v 2(3u  2v ) v3 v 2(3u  2v )
1
2) zu  (sin y  y sin x )  (x cos y  cos x )v,
v
 u 
z u  (sin y  y sin x )   2   (x cos y  cos x )u.
 v 
x y xu v y u
3) zu  vu v 1  ln v, zv  ln u  ;
x 2  y2 x 2  y2 x 2  y2 x 2  y2 v
4) zu  2u(yx y 1  y x ln y  y x ln y  xy x 1 ), zv  2v(yx y 1  y x ln y  y x ln y  xy x 1 ).
z 2e 2x  xe 2z z cos x  sin(x  z )
2.15. 1) dz  dx ; 2) dz  dx ;
2 2z
x e  ze 2x sin(x  z )  sin x
z 2x  e xz  cos xz z 2 ln x  1
3) dz   dx ; 4) dz  dx ;
x cos xz  e xz  x x 2 ln z  1
(2  x )dx  2ydy 4ydx  (4x  2y )dy
5) dz  ; 6) dz  ;
z 1 3z 2
yzdx  xzdy z  dx dy 
7) dz   ; 8) dz    ;
xy  z 2 z  1  x y 
z y
y 2(z  3x 2 )dx  (3y 4  ze )dy zdx  z(1  x 2z 2 )dy
9) dz  ; 10) dz  .
y(e
z y
 xy ) y(1  x z 2 )  x
2.16. 1) d 2u  6xdx 2  2(2y  15y 2 )dxdy  (2x  30xy  20y 3 )dy 2 ;
2) d 2u  (6x  6y )dx 2  12xdxdy  6ydy 2 ;
(2x 2  y 2 )dx 2  2xydxdy  (x 2  2y 2 )dy 2
3) d 2u  ;
x 2  y2
xy 3dx 2  2dxdy  x 3ydy 2
4) d 2u  .
(1  x 2y 2 )3
5) d 2u  exy (y(y 2  xy  2)dx 2  2(x  y )(xy  2)dxdy  x (x 2  xy  2)dy 2 );
1 2 x
6) d 2u   dx 2  dxdy  dy 2 ;
x y y2
7) d 2u  y(y  1)x y 2dx 2  2(1  y ln x )x y 1dxdy  x y ln2 xdy 2 ;
 ln y(ln y  1) 2 ln x ln y  1 ln x (ln x  1) 2 
8) d 2u  y ln x  dx  2 dxdy  dy  ;
 x2 xy y2 

9) d 2u  2(dxdy  dxdz  dydz );

2 dx 2  dy 2  dz 2  2(dxdy  dxdz  dydz )
10) d u   ;
(x  y  z )2
58 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

(y 2  z 2  x 2 )dx 2  (x 2  z 2  y 2 )dy 2  (x 2  y 2  z 2 )dz 2

11) d 2u  
(x 2  y 2  z 2 )2
4(xydxdy  xzdxdz  yzdydz )
 ;
(x 2  y 2  z 2 )2
12) d 2u  exyz ((yzdx  zxdy  xydz )2  2(zdxdy  xdydz  ydzdx )).
y 4y(3x 2  y 2 ) 2
2.17. 1) e ; 2)
2 2 3
; 3) 2x sin xy  x 2y cos xy; 4) 2y 3(2  xy 2 )e xy .
(x  y )

3. Дотична й нормаль до поверхні. Градієнт

Навчальні задачі
3.1.1. Знайти похідну функції u(M )  xy 2  z 2  xyz у точці M 0 (1;1; 2) за на-
прямом l  (1; 2;1)T .
Розв’язання. [9.5.2.] [Записуємо формулу для похідної за напрямом.]
u(M 0 ) [9.5.2] u(M 0 ) u(M 0 ) u(M 0 )
 cos   cos   cos .
l x y z
де l 0  (cos ; cos ; cos )T .
[Обчислюємо частинні похідні.]
u
 (y 2  yz ) |(1;1;2)  1;
x M
0

u
 (2xy  xz ) |(1;1;2)  0;
y M0
u
 (2z  xy ) |(1;1;2)  3.
z M0

[Обчислюємо напрямні косинуси вектора l . ]

 cos  
 
 l
l   cos   
0
; l  12  ( 2)2  12  2;
  l
 cos   

 1 1 1 T 1 1 1
l   ;
0
;   cos   , cos   , cos   .
 2 2 2  2 2 2
[Підставляємо знайдені частинні похідні і напрямні косинуси у формулу.]
u(M 0 ) 1 1 1
 (1)   0   3   1.
l 2 2 2
 3. Дотична й нормаль до поверхні. Градієнт 59

3.1.2. Знайти одиничний вектор внутрішньої нормалі до поверхні

x2 y2 z2  1 
S :    1 у точці M 0  1;1;  .
4 4 1  2
Розв’язання. [9.5.3, 9.7.2.]
[Записуємо рівняння поверхні у вигляді F (x , y, z )  0. ]
x 2 y2 z 2
F (x , y, z )     1.
4 4 1
[Записуємо формулу для вектора нормалі до поверхні S . ]
[9.7.2]
n (M 0 )   grad F (M 0 ).
[Записуємо формулу для grad F (M 0 ). ]
[9.5.3]
F (M 0 ) F (M 0 ) F (M 0 )
grad F (M 0 )  i  j  k.
x y z
[Обчислюємо частинні похідні.]
x 1 y 1 2
Fx(M 0 )   ; Fy(M 0 )   ; Fz(M 0 )  2z |M   2.
2M 2 2M 2 0
2
0 0

[Підставляємо знайдені похідні ]

1 1 z
grad u(M 0 )  i  j  2k . n
2 2
Вектор внутрішньої нормалі до еліпсоїда у точці M 0 y
утворює тупі кути з осями координат, отже,
x
1 1 T


l  n (M 0 )    ; ; 2  . Рис. до зад. 3.1.2
 2 2 
[Знаходимо орт вектора нормалі.]
n 1 1 5
l 0  n0  ; n    ( 2)2  .
n 22 22 2
2  1 1 T  1 1 2 T
l 0
   ; ; 2     ; ;  .
5  2 2   10 10 5
3.2. Знайти градієнт, величину і напрям найбільшої зміни функції
u(M )  x 2  y 2  z 2 у точці M 0 (1; 2;1).
Розв’язання. [9.5.3, 9.5.6.] [Записуємо формулу для grad u(M 0 ). ]
[1.5.4]
u(M 0 ) u(M 0 ) u(M 0 )
grad u(M 0 )  i  j  k.
x y z
[Обчислюємо частинні похідні функції u(M ). ]
60 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

u x 1
  ;
x M0 x 2  y2  z 2 6
M0

u y 2
  ;
y M0
2
x y z 2 2 6
M0

u z 1
  .
z M0 x 2  y2  z 2 6
M0
[Знаходимо grad u(M 0 ). ] 
1 2 1
grad u(M 0 )  i  j  k.
6 6 6
[Обчислюємо довжину grad u(M 0 ). ]
1 4 1
grad u(M 0 )     1.
6 6 6
 1 2 1 
Найбільша зміна функції відбувається у напрямі вектора  ; ;  ; вели-
 6 6 6 
чина найбільшої зміни дорівнює 1.
Коментар.  Найбільша зміна функції відбувається у напрямі градієнта. Вели-
чина цієї зміни дорівнює довжині градієнта.
3.3. Скласти рівняння дотичної площини P та нормалі L до поверхні
S : x 3  y 3  z 3  xyz  6  0 у точці M 0 (1; 2; 1).
Розв’язання. [9.7.3, 9.7.4.] [Записуємо рівняння дотичної площини і нормалі до
поверхні F (x , y, z )  0. ]
P : Fx(M 0 )(x  x 0 )  Fy(M 0 )(y  y0 )  Fz(M 0 )(z  z 0 )  0;
x  x0 y  y0 z  z0
L:   .
Fx(M 0 ) Fy(M 0 ) Fz(M 0 )
[Обчислюємо частинні похідні функції F (x , y, z ). ]
Fx(M 0 )  (3x 2  yz ) |(1;2;1)  1;
Fy(M 0 )  (3y 2  xz ) |(1;2;1)  11;
Fz(M 0 )  (3z 2  xy ) |(1;2;1)  5.
Рівняння дотичної площини P :
1(x  1)  11(y  2)  5(z  1)  0,
x  11y  5z  18  0.
Рівняння нормалі L :
x 1 y 2 z 1
  .
1 11 5
 3. Дотична й нормаль до поверхні. Градієнт 61

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

3.4. Знайдіть напрям і величину grad u(M 0 ), якщо:
1) u  x 2  y 2, M 0 (3; 2); 2) u  4  x 2  y 2 , M 0 (2;1);
3) u  x 2  y 2  z 2  2xyz , M 0 (1; 1; 2);
4) u  x 3  y 3  z 3  3xyz , M 0 (2;1;1).
3.5. Знайдіть кут між градієнтами функції u в точках M 1 та M 2 :
1) u  ln x 2  y 2 , M 1(1;1), M 2(1; 1);
x
2) u  arcsin , M 1 (1;1), M 2 (3; 4);
x y
3) u  x 2  y 2  z 2, M1(1;1; 7), M 2 ( 7; 1; 1);
xyz
4) u  , M1(1;1;1), M 2(1; 2; 1).
x 2  y2  z 2
3.6. Знайдіть похідну функції u у напрямі l у точці M 0 , якщо:
1) u  arctg xy, l  (1;1), M 0 (1;1);
 
2) u  x sin(x  y ), l  (2; 0), M 0  ;  ;
 4 4 
3) u  x 3  3x 2y  3xy 2  1, l  M 0M 1, M 0 (3;1), M 1(6; 5);
4) u  5x  10x 2y  y 5 , l  M 0M 1, M 0 (1; 2), M 1(5; 1);
 2 2 1 T
5) u  x  2xy  3yz , l   ; ;  , M 0 (3; 3;1);
3 2 2
 3 3 3 
 1 2 2 T
6) u  ln(x  y  z ), l    ; ;  , M 0 (1; 2;1);
2 2 2
 3 3 3 
7) u  xyz , l  M 0M 1, M 0 (5;1; 2), M 1(9; 4;14);
8) u  x 2y 2z 2 , l  M 0M 1, M 0 (1; 1; 3), M 1(0;1;1).
u
3.7. Знайдіть найбільше значення у точці M 0 , якщо:
l
x y
1) u  xy 2  3x 4y 5, M 0 (1;1); 2) u  , M 0(2;1);
y
3) u  ln xyz , M 0 (1;  2; 3);
  
4) u  tg x  x  3 sin y  sin 3 y  2z  ctg z , M 0  ; ;  .
 4 3 2 
62 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

3.8. 1. Знайдіть швидкість змінювання функції u  xyz у точці M 0 (5;1; 8)

у напрямі вектора l  M 0M 1, M 1(9; 4; 4).
2. Знайдіть швидкість змінювання функції u  xe y  yex  z 2 у точці
M 0 (3; 0; 2) у напрямі вектора l  M 0M 1, M 1(4;1; 3).
3.9. 1. Знайдіть напрям і величину найбільшого змінювання функції
u  5x 2yz  7xy 2z  5xyz 2 у точці M 0 (1;1;1).
2. Знайдіть напрям і величину найбільшого змінювання функції u  xyz
у точці M 0 (2;1; 1).
3.10. Знайдіть одиничний вектор, напрямлений уздовж нормалі до заданої по-
верхні у точці M 0 :
1) (z 2  x 2 )xyz  y 5  5, M 0 (1;1; 2);
2) xy  xz  yz  3, M 0 (1;1;1).
3.11. Запишіть рівняння дотичної площини і нормалі до заданої поверхні в
точці M 0 :
1) z  2x 2  4y 2 , M 0 (2;1; 4); 2) z  x 2  y 2, M 0(1; 2; 5);
x2 y2 z2
3)    0, M 0 (4; 3; 4); 4) x 2  y 2  z 2  9, M 0 (1; 2; 2);
16 9 8
x 2 y2 z 2 x 2 y2 z 2
5)    1, M 0 (3; 2; 1); 6)    1, M 0 (4; 3; 3);
27 12 3 16 9 3
x x z y z
7) z  y  ln  0, M 0 (1;1;1); 8) 2  2  8, M 0 (2; 2;1).
z
3.12. 1. До поверхні x 2  2y 2  3z 2  21 проведіть дотичні площини, які па-
ралельні площині x  4y  6z  0.
2. До поверхні x 2  2y 2  z 2  1 проведіть дотичні площини, які пара-
лельні площині x  y  2z  0.
3. До поверхні x 2  y 2  z 2  2x проведіть дотичну площину, яка пер-
пендикулярна до площин x  y  z  2 та 2x  2y  z  4.
4. Для поверхні x 2  y 2  z 2  2x знайдіть нормаль, яка паралельна
x 2 y z 1
прямій   .
1 3 4
3.13. Запишіть рівняння дотичної і нормальної площини до заданої кривої у
точці, що відповідає значення t 0 :

1) x  sin 2t, y  1  cos 2t, z  2 cos t, t0  ;
4
2) x  a ch t , y  b sin t, z  ct , t 0  0.
 3. Дотична й нормаль до поверхні. Градієнт 63
3.14. Запишіть рівняння дотичної і нормальної площини до заданої кривої у
точці M 0 :
1) x  t 2 , y  1  t, z  t 3, M 0 (1; 0;1);
t  
2) x  t  sin t, y  1  cos t, z  4 sin , M 0   1;1; 2 2  .
2  2 

Відповіді
2 1 5
3.4. 1) 6i  4j , 2 13; 2) i  j, ; 3) 6i  6 j  6k , 6 3; 4) 9i  3j  3k , 3 11.
3 3 3
 7 1 1
3.5. 1) ; 2) cos   ; 3) cos   ; 4) cos   .
2 5 2 9 99
1 5 98
3.6. 1) . 2) 1; 3) 0; 4) 18; 5) 62; 6) ; 7) ; 8) 22.
2 9 13
29 7 137 92 e3
3.7. 1) 290; 2) ; 3) ; 4) . 3.8. 1)  ; 2) .
2 6 8 13 3
u(M 0 )
3.9. 1) grad u(M 0 )  8i  4 j  8k , max  grad u(M 0 )  12.
l
u(M 0 )
2) grad u(M 0 )  i  2 j  2k , max  grad u(M 0 )  3.
l
T
 2 1 11   1 1 1 

3.10. 1)   ; ;  ; 2)   ; ; .
 3 14 3 14 3 14   3 3 3 
x 2 y 1 z  4
3.11. 1) 8x  8y  z  4,   ;
8 8 1
x 1 y  2 z 5
2) 2x  4y  z  5  0,   ;
2 4 1
x 4 y3 z 4
3) 3x  4y  6z  0,   ;
3 4 6
x 1 y2 z 2
4) x  2y  2z  9  0,   ;
1 2 2
x 3 y 2 z 1
5) 2x  3y  6z  18  0,   ;
2 3 6
x 4 y 3 z 3
6) 3x  4y  12z  12  0,   ;
3 4 12
x 1 y 1 z 1 x 2 y 2 z 1
7) x  y  2z  0,   ; 8) x  y  4z  0,   .
1 1 2 1 1 4
11
3.12. 1) x  4y  6z  21; 2) x  y  2z   ;
2
x 1 1 26 y 3 26 z 3 26
3) x  y  1  2; 4)   .
1 3 4
64 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

x 1 y 1 z 1 x a y z
3.13. 1)   , 2y  z  1  0; 2)   , by  cz  0.
0 2 1 0 b c
x 1 y z 1
3.14. 1)   , 2x  y  3z  5  0;
2 1 3

x   1 y 1 z  2 2 
2) 2   , x  y  2z   4.
1 1 2 2

4. Екстремуми функції кількох змінних

Навчальні задачі
x y
4.1. Розвинути функцію z  e за Тейлоровою формулою з центром у точ-
ці M 0 (0; 1) до членів 2-го порядку включно.
Розв’язання. [9.8.1.] [Записуємо Тейлорову формулу 2-го порядку з центром у
точці M 0 (0;1). ]
1
z (x , y )  z (0, 1)   z  (0, 1)x  zy (0, 1)(y  1)  
1! x
1
(z x2 (0, 1)x 2  2z xy
 (0, 1)x (y  1)  z 2 (0, 1)(y  1)2 )  R2 (x , y ).
y
2!
[Обчислюємо частинні похідні функції z у точці M 0 . ]
z (M 0 )  1;
z (M 0 )  x y 1 
 e   1;
x  y  M (0;1)
0
z (M 0 )  x y  x  
  e     0;
y   y 2 
 M 0 (0;1)
2
 z (M 0 )  xy 1 
  e  1;

x 2  y2  M
0 (0;1)

 z(M 0 )  x y x
2
x y 1  
  e e   1;
x y  y3 y 2  M 0 (0;1)
2z (M 0 )  x y x 2 x y 2x  
  e e   0.
2  4 3 
y  y y  M (0;1)
0

[Підставляємо обчислені похідні в Тейлорову формулу.]

x y 1
e  1  x  x 2  x (y  1)  R2 (x , y ).
2
 4. Екстремуми функції кількох змінних 65

4.2. Дослідити функцію z (x , y )  x 3  3xy 2  15x  12y на екстремум.

Розв’язання. [9.8.2–9.8.7.] 
[Крок 1. Визначаємо область означення функції.]
D(z )  2.
 z x  0,
[Крок 2. Знаходимо стаціонарні точки функції z із системи    .]
 zy  0

z z
 3x 2  3y 2  15,  6xy  12.
x y
 3x 2  3y 2  15  0,


 6xy  12  0.

Стаціонарними є точки: M 0 (2;1), M 1( 2; 1), M 2 (1; 2), M 3 (1; 2).
[Крок 3. Для кожної точки перевіряємо достатню умову існування екстремуму
і висновуємо.]
[Знаходимо похідні 2-го порядку функції z . ]
2z 2z 2z
 6x ;  6y ;  6x ;
x 2 x  y y 2

6x 6y
det H (x , y )   36x 2  36y 2 .
6y 6x
Для M 0 (2;1) :
A0  6x M 0 (2;1)
 12, B0  6y M 0 (2;1)
 6, C 0  6x M 0 (2;1)
 12;
0  144  36  108  0, A0  12  0  M 0  точка min .
Для M 1 ( 2; 1) :
A1  12, B1  6, C1  12;
1  144  36  108  0, A1  12  0  M1  точка max .
Для M 1(1;2) :
A2  6, B2  12, C 2  6;
2  36  144  0  M 2  не є точкою екстремума.
Для M 3 (1; 2) :
A3  6, B3  12, C 3  6;
3  36  144  0  M 3  не є точкою екстремума.
66 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

4.3.1. Знайти найбільше та найменше значення функції

z  x 2  y 2  xy  x  y
в області D : x  0, y  0, x  y  3.
Розв’язання. [9.9.1, 9.9.6.]
y
[Зображуємо область D  D  L1  L2  L3 . ] D
3
[Крок 1. Знаходимо стаціонарні точки, що є внутрішніми D
 z x  0,
 L1 L3
для області D із системи   ]
 zy  0.
 O L2 3 x
z x  2x  y  1, zy  2y  x  1. Рис. до зад. 4.3.1
 
 2x  y  1  0,   x  1, M (1;1)  D.

0
 2y  x  1  0.
  y  1;
 
[Крок 2. Знаходимо стаціонарні точки на межі області і долучаємо до них кін-
цеві точки кожної ланки.]
На L1   x  0, 0  y  3  :
z(x , y ) x 0  z1(y )  y 2  y, y  [0; 3].
1  1
z1  2y  1  0; y  ; M1  0;   L1.
2  2 
M 2 (0; 0)  L1 , M 3 (0; 3)  L1 .
На L2   y  0, 0  x  3  :
z (x , y ) y 0  z 2(x )  x 2  x , x  [0; 3].
1 1 
z 2  2x  1  0; x  ; M 4  ; 0   L2 .
2  2 
M 2(0; 0), M 5(3; 0)  L2 .
На L3   y  3  x , 0  x  3  :
z(x , y ) y 3x  z 3(x )  3x 2  9x  6, x  [0; 3].
3 3 3
z 3  6x  9  0; x  ; M 6  ;   L3 .
2  2 2 
M 3(0; 3), M 5(3; 0)  L3 .
[Крок 3. Порівнюємо значення функції у знайдених точках.]
z (M 0 )  z (1, 1)  1;
 1 1
z (M 1 )  z  0,    ; z (M 2 )  z (0, 0)  0;
 2  4
 4. Екстремуми функції кількох змінних 67

1  1
z (M 3 )  z (0, 3)  6; z (M 4 )  z  , 0    ;
 2  4
 3 3  3
z (M 5 )  z (3, 0)  6; z (M 6 )  z  ,    .
 2 2  4
[Висновуємо.]
max z (M )  z (0, 3)  z (3, 0)  6;
M D
min z(M )  z (1, 1)  1.
M D

4.3.2. Знайти найбільше та найменше значення функції z  x  y в області

D : x 2  y 2  4.
Розв’язання. [9.9.1, 9.9.6.]
1. z x  1, zy  1  стаціонарних точок функція не має. y D

2. Межу області коло x 2  y 2  4 задаємо параметрично

 x  2 cos t, 2x
 (0  t  2).
 y  2 sin t O
 Рис. до зад. 4.3.2
z(x, y) |x 2 cos t ,  z(t )  2 cos t  2 sin t, t  [0; 2].
y 2 sin t
z(t )  2 sin t  2 cos t.
 5
z(t )  2 sin t  2 cos t  0; tg t  1; t1  , t2  .
4 4
M1( 2; 2), M 2( 2;  2).
z (M 1 )  z ( 2; 2)  2 2;
z (M 2 )  z ( 2;  2)  2 2.
max z (M )  z ( 2, 2)  2 2;
M D
min z (M )  z ( 2,  2)  2 2.
M D

1 2
4.4.1. Дослідити на екстремум функцію z  (3x 2  4y )2  x  y за умови
3 3
3 2 1
зв’язку x  y   0 методом виключення змінних.
4 6
Розв’язання. [9.9.2.]
[Виражаємо одну із змінних з рівняння зв’язку.]
3 1
y(x )  x 2  .
4 6
[Підставляємо вираз у функцію z(x, y). ]
68 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

1 2 1 5
z(x, y(x ))  (x )  x  x .
2 3 9
[Досліджуємо на локальний екстремум одержану функцію.]
1 1
 (x )  x   0  x 0   .
3 3
[Перевіряємо виконання достатніх умов існування локального екстремуму.]
 1
      1  0 .
 3 
1
У точці x 0   функція (x ) має локальний мінімум.
3
З умови зв’язку знаходимо відповідне значення
3 1 1 1
y0     .
4 9 6 4
 1 1
Точка M 0   ;  є точкою локального умовного мінімуму функції z(x, y ) .
 3 4 
[Обчислюємо значення функції z(x, y ) в цій точці.]
 1 1 1
z min  z   ,   .
 3 4  2

1 2
4.4.2. Дослідити на екстремум функцію z  (3x 2  4y )2  x  y за умови
3 3
3 2 1
зв’язку x  y   0 методом множників Лаґранжа.
4 6
Розв’язання. [9.9.2–5, 9.9.7.]

[Крок 1. Записуємо функцію Лаґранжа для задачі.]

1 2 3 1
L(x , y;  )  (3x 2  4y )2  x  y    x 2  y   ,
3 3  4 6
де  — невизначений Лаґранжів множник.
[Крок 2. Знаходимо стаціонарні точки Лаґранжової функції.]

 Lx  12x (3x 2  4y )  1  3 x  0;
 3 2
 2
 Ly  8(3x  4y )     0;
2

 3
 3 1
 (x , y )  x 2  y   0.
 4 6
1 1  1 1 
 x   , y  ,   6  M 0   ; ; 6  .
3 4  3 4 
 4. Екстремуми функції кількох змінних 69
[Крок 3. Перевіряємо виконання достатніх умов екстремуму для функції Лаґ-
ранжа в точці M 0 . ]
[Знаходимо похідні 2-го порядку Лаґранжової функції.]
3
  12(9x 2  4y )  , Lxy
Lxx   48x , Lyy   32;
2
Lxx  (M 0 )  9, Lxy
 (M 0 )  16, Lyy
 (M 0 )  32.
 1 1 
[Записуємо другий диференціал функції L(x, y; ) в точці M 0   ; ; 6  . ]
 3 4 
d 2L(M 0 )  9dx 2  32dxdy  32dy 2 .
[Щоб визначити знак 2-го диференціала при наявності зв’язку, встановлюємо
зв’язок між dx та dy з умови зв’язку.]
3 1 3
d ((x , y ))  d  x 2  y    0  xdx  dy  0.
 4 6 2
У точці M 0 :
1 1
 dx  dy  0, dy   dx .
2 2
[Підставляємо dy у вираз для d L(M 0 ). ]
2

 1   1 2
d L(M 0 )  9dx  32dx   dx   32   dx   dx 2  0 .
2 2
 2   2 
У точці M 0 функція L(x, y; ) має локальний мінімум
1
Lmin  L(M 0 )  ,
2
а функція
1 2
z  (3x 2  4y )2  x y
3 3
при наявності зв’язку
3 2 1
x y   0
4 6
 1 1
має у точці M 0   ;  локальний умовний мінімум
 3 4 
 1 1 1
z min  z   ,   .
 3 4  2
70 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних
Задачі для аудиторної і домашньої роботи
4.5. Розвиньте функцію f за степенями x  x 0 та y  y 0 , знайшовши члени
2-го порядку включно:
1) f (x , y )  x 2  3xy  y 2 , x 0  1, y0  1;
y
2) f (x , y )  arctg , x 0  1, y0  0;
x
x
3) f (x, y )  y , x 0  1, y0  1;

4) f (x , y )  sin x sin y, x 0  y0  .
4
4.6. Знайдіть точки екстремуму функції:
1) z  x 2  y 2  xy  2x  y ; 2) z  2xy  3x 2  2y 2  10;
3) z  x 3  8y 3  6xy  1; 4) z  x 3  y 3  9xy  27;
50 20
5) z  x 3y 2(6  x  y ), x  0, y  0; 6) z  xy   , x  0, y  0;
x y
7) z  x 2  y 2  2 ln x  18 ln y ;
8) z  x 2  xy  y 2  4 ln x  10 ln y ;
x 2
9) z  e (x  y 2 );
2 2
10) z  ex y (ax 2  by 2 ), a  0, b  0.
4.7. Знайдіть найбільше та найменше значення функції:
1) z  x 2  y 2 у крузі x 2  y 2  9;
x2 y2 x 2 y2
2) z   в області   1;
9 4 9 4
3) z  xy у крузі x 2  y 2  1;
4) z  x 2  y 2 у крузі x 2  y 2  4;
5) z  x 2  y 2  xy  x  y у трикутнику, обмеженому прямими x  0,
y  0 та x  y  3  0;
6) z  x 2  xy  2y 2  3x  2y  1 у трикутнику, обмеженому осями ко-
ординат і прямою x  y  5  0;
7) z  x 3  y 3  3xy у прямокутнику, обмеженому прямими x  0,
x  2, y  1, y  2;
8) z  x 2  2xy  4x  8y у прямокутнику, обмеженому прямими x  0,
y  0, x  1, y  2;
9) z  x 2  2xy  1 в області, обмеженій лініями y  0 та y  x 2  4;
10) z  x 4  2x 2y 2  y 3 в області, обмеженій лініями y  4 та y  x 2 .
 4. Екстремуми функції кількох змінних 71

4.8. Знайдіть умовні екстремуми функції:

x y  4
1) z  при x 2  y 2  1;
2
2) z  2x  y при x 2  y 2  1;
3) z  x 2  y 2  xy  x  y  4 при x  y  3  0;
4) z  xy 2 при x  2y  1;
5) z  x 2  xy  y 2 при x 2  y 2  1;
6) z  2x 2  12xy  y 2 при x 2  4y 2  25.
4.9. 1. З усіх прямокутних паралелепіпедів, які мають заданий об’єм V ,
знайдіть той, який має найменшу поверхню.
2. З’ясуйте, яка з відкритих прямокутних ванн місткістю V має най-
меншу площу поверхні.
4.10. 1. Доведіть, що добуток трьох невід’ємних чисел заданої суми є найбі-
льшим тоді й лише тоді, коли ці числа рівні між собою.
2. Доведіть, що сума трьох додатних чисел, які мають заданий добуток, є
найменшою тоді й лише тоді, коли ці числа рівні.

Відповіді
1
4.5. 1) 5  5(x  1)  5(y  1)  [2(x  1)2  6(x  1)(y  1)  2(y  1)2 ]  R2 ;
2!
2) y  (x  1)y  R2 ; 3) 1  (y  1)  (x  1)(y  1)  R2 ;
 2 2
1 1    1    1     
  
       
4)   x     y      x    2  x    y     y     R2 .
2 2  4  2  4  4   4  4  4   4 
 
 1
4.6. 1) z min(1, 0)  1; 2) z max(0, 0)  10; 3) z min  1,   0; 4) z min(3, 3)  0;
 2 
5) z max (3, 2)  108; 6) z min(5; 2)  30; 7) z min (1, 3)  10  18 ln 3; 8) z min(1, 2)  7  10 ln 2;
2 a
9) z min(2, 0)   ; 10) z min (0, 0)  0; якщо a  b, то z max (1, 0)  ; якщо a  b, то
e e
b a
z max (0, 1)  ; якщо a  b, то z max (x 2  y 2  1)  .
e e

4.7. 1) max z (x , y )  z  x 2  y 2  9   9, min z (x , y )  z  0, 0   0;

(x ;y )D (x ;y )D
x
2 2
y 
2) max z(x , y )  z    1   1, min z(x , y )  z  0, 0   0;
(x ;y )D  9 4  (x ;y )D

 1 1  1  1 1  1
3) max z(x, y )  z   ,   , min z(x, y )  z   ,    ;
(x ;y )D  2 2  2 (x ;y )D  2 2 2
4) max z (x , y )  z(2, 0)  z(2, 0)  4, min z(x, y )  z(0, 2)  z(0, 2)  4;
(x ;y )D (x ;y )D
72 Модуль 1. Диференціальне числення функцій кількох змінних

5) max z(x , y )  z(3, 0)  z(0, 3)  6, min z(x, y )  z (1, 1)  1;
(x ;y )D (x ;y )D

6) (xmax z(x, y )  z(0, 5)  41, min z(x , y )  z(2, 1)  3;
;y )D (x ;y )D

7) max z(x, y )  z(2, 1)  13, min z (x , y )  z(1, 1)  z (0, 1)  1.
(x ;y )D (x ;y )D

8) max z (x , y )  z (1, 2)  17, min z (x , y )  z (1, 0)  3;

(x ;y )D (x ;y )D
 4 20  181
9) max z (x , y )  z   ,    , min z (x , y )  z (1,  3)   6;
(x ;y )D  3 9  27 (x ;y ) D
10) max z (x , y )  z (0, 4)  64, min z (x , y )  z (2, 4)  48.
(x ;y )D (x ;y )D
 1 1   1 1 
4.8. 1) z min   ,   1  2 2, z max  ,   1  2 2;
 2 2  2 2
 2 1   2 1 
2) z min   ,    5, z max  ,   5;
 5 5  5 5 
 3 3 19 1 1 1
3) z min   ,     ; 4) z min(1, 0)  0, z max  ,   .
 2 2  4  3 3  27
 1 1  1  1 1  3
5) z min   ,   , z max   ,  ;
 2 2  2  2 2  2
 3  425
6) z min  3, 2   50, z max  4,    .
 2 4
3 13
4.9. 1) куб з ребром 3 V ; 2) 2V  3 2V  2V .
2
Модуль 2. ІНТЕГРАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ КІЛЬКОХ ЗМІННИХ
5. Обчислення визначеного інтеграла
Навчальні задачі
e2
dx
5.1.1. Обчислити  x ln x
.
e
Розв’язання. [10.4.1.]
e2  e
2
[10.4.1] 
dx dx d ln x e2
 x ln x
 d ln x 
x

ln x
 ln ln x e

e e
2
 ln ln e  ln ln e  ln 2.
Коментар.  Знаходимо первісну для підінтегральної функції методом уве-
дення функції під знак диференціала.
 За формулою Ньютона — Лейбніца від значення первісної у верхній межі
віднімаємо значення первісної у нижній.
5
dx
5.1.2. Обчислити  2
x  2x  10
.
2
Розв’язання. [10.4.1.]
5  5 [10.4.1] 5
dx 1 x 1
dx
 x 2  2x  10  (x  1)2  9
 
3
arctg
3

2 2 2
1 1 1 
 arctg 2  arctg 1  arctg 2  .
3 3 3 12
Коментар.  Виділяємо повний квадрат у знаменнику дробу.

x
5.1.3. Обчислити  x sin dx .
2
0
Розв’язання. [10.4.2.]

x u x  du  dx [10.4.2]

 x sin 2 dx  dv  sin x dx  v  2 cos x 

0 2 2
  
x x  x 
 2x cos  2 cos dx  2 cos  0  4 sin  4 sin  4 sin 0  4.
20 0
2 2 20 2
74 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
3
5.1.4. Обчислити  x2 9  x 2dx .
0
Розв’язання. [10.4.3, 10.4.7.]
 
x  3 sin t, t     ;   ,
3 
 2 2 x 0 3 [10.4.3]
dx  3 cos tdt ;
x 2
9  x dx  2
 
0 9  x  9  9 sin t  t 0 2
2 2

 3 cos t  3 cos t .
2 2

 81  sin2 t cos2 tdt  81  sin2 t(1  sin2 t )dt 

0 0
2 2 [10.4.7]
  1 1  3  81
 81  sin2 tdt  81  sin 4 tdt  81     .
0 0
2  2 2  4  16
Коментар.  Обчислюючи визначений інтеграл заміною змінних, на відміну
від невизначеного інтегрування, не потрібно вертатись до старої змінної.
Використовуємо тригонометричну підстановку і не забуваємо змінити межі ви-
значеного інтеграла:
x  0  3 sin t  0; t  0.

x  3  3 sin t  3, t  .
2
3
dx
5.1.5. Обчислити  (1  x 2 )5
.
3 3

Розв’язання. [10.4.3.]

3
x  tg t, t    ;  ,
2 2
  3 [10.4.3]
dx dt x 3
 (1  x 2 )5
 dx 
cos2 t
;
t
3
 

3 3 6 3
1
1  tg 2 t  .
cos2 t
3 3 3
cos5 tdt
  cos t 2
  3
cos tdt   (1  sin2 t )d sin t 
6 6 6
3
3 sin 3 t 3 3 11
 sin t 6
   .
3 6
8 24
 5. Обчислення визначеного інтеграла 75

4 3
x2  4
5.1.6. Обчислити  x
dx .
2
Розв’язання. [10.4.3.]
2
4 3
x 42 , t  [0;  ) x 2
x  4 [10.4.3]
cos t 2
 x
dx 
2 sin tdt t 0 
3 
2 dx  . 6
2
cos t
6 6
4 sin tdt
  cos t
2
cos t
4
2
cos t
 2  tg 2 tdt 
0 0
6
 1  6  6 2 
 2    1  dt  2 tg t  2t   .
 cos2 t  0 0
3 3
0

4
3
5.2.1. Обчислити  sin xdx .
 4

Розв’язання. [10.4.5.]
 4 [2.3.6]
3 3
Оскільки sin x — непарна функція, то  sin xdx  0.
 4

4

5.2.2. Обчислити  tg x dx .
 4

Розв’язання. [10.4.4.]
Оскільки tg x — парна функція, то
 4 [10.4.4]  4  4
 4
 tg x dx  2  tg x dx  2  tg xdx  2 ln cos x 0

 4 0 0

 2 ln cos  2 ln cos 0  ln 2.
4
6
5.2.3. Обчислити  sin5 xdx.
0
Розв’язання. [10.3.3, 10.4.5, 10.4.6.]
Функція sin5 x має період 2.
76 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
6 [10.3.3] 2 4 6 [10.4.6]

 sin  sin xdx   sin xdx   sin xdx 

5 5 5 5
xdx 
0 0 2 4
 [10.4.5]
 3  sin5 xdx  3  0  0.

Коментар.  Використовуючи властивість адитивності, розбиваємо проміжок
інтегрування на відрізки завдовжки 2.
2
5.2.4. Обчислити  sin4 xdx .
0
Розв’язання. [10.4.7.]
Функція sin 4 x має період T  .
2 [10.3.3]  2 [10.4.5] 

 sin 4
xdx   sin 4
xdx   sin xdx  2 sin 4 xdx 
4

0 0  0
2 [10.4.4]  2 [10.4.7]
 3 !!  13 3
 sin xdx  4  sin xdx  4 
4 4
2   4   .
 2 0
2 4 !! 2 24 4

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

5.3. Обчисліть:
1 29
dx dx
1)  (11  5x )3 ; 2)  5
(3  x ) 4
;
2 2
1 ln 3
ex
3)  x
(e  1) e dx ; 4 x
4)  1e 2x
dx ;
0 0
e e
dx sin(ln x )
5)  x 1  ln2 x
; 6)  x
dx ;
1 1
2 1x 1
e dx y 2dy
7)  x2
; 8)  y6  4
;
1 0
2 2
cos3 x
9)  3
sin x
dx ; 10)  cos5 x sin 2xdx .
 4 0
 5. Обчислення визначеного інтеграла 77

5.4. Обчисліть:
12 3
1 dx
1)  4x 2  4x  5
dx ; 2)  2x 2  3x  2
;
1 2 2
1 3
dx dx
3)  8  2x  x 2
; 4)  5  4x  x 2
;
1 2 2
1 5
dx 1
5)  2
x  2x  2
; 6)  2
x  5x  6
dx ;
0 4
2 1
3x  2 5x  2
7)  4  2x  x 2
dx ; 8)  2
x  4x  5
dx ;
0 0
1 3
x 1 3x 2  7x  2
9)  x3  x2
dx ; 10)  x (x  1)2
dx ;
2 2
1 0
x 2  3x x 2  6x  8
11)  (x  1)(x 2  1) dx ; 12)  x3  8
dx ;
0 1
 4 
13)  sin2 d ; 14)  cos4 x sin2 xdx ;
0 0
 3 2

15)  tg 4 xdx ; 16)  ctg 3 d ;

 6 6
 4 arctg2 3
dx 6  tg x
17)  1  2 sin2 x
; 18)  9 sin2 x  4 cos2 x
dx .
0 0
5.5. Обчисліть:
0 2
1)  1  x dx ; 2)  x 2  3x  2 dx ;
2 0
2 
1  cos 2x
3)  cos x  cos3 xdx ; 4)  2
dx ;
 4 0
78 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
2

 x 2 , 0  x  1,

5)  f (x )dx , якщо f (x )  
 2  x , 1  x  2;
0 

3

 0 x  0,
6)  f (x )dx , якщо f (x )  


 2x , 0  x  3.
3 
5.6. Обчисліть:
 2
2
1)  ex sin xdx ; 2)  (x cos2 x  x 2 sin x )dx ;
  2

2  4
2 x 7  3x 5  2x 3  x  4
3)  (x e 5 x 4 3
 5x  3x  x )dx ; 4)  cos2 x
dx ;
2  4
6 2
5)  (x 5  3x 3  x ) cos xdx ; 6)  (x 7  7x ) ln 3(x 4  1)dx ;
6 2
1 12
1x
7)  ln(x  x 2  1)dx ; 8)  cos x ln
1x
dx .
1 1 2

5.7. Знайдіть похідну функції:

x 0
1) F (x )   ln tdt, x  0; 2) F (x )   1  t 4dt ;
1 x
1 1
sin t
3) F (x )   t
dt ; 4) F (x )   cos t 2dt ;
0 0
x x2

 sin t 2dt;
2
5) F (x )  6) F (x )   et dt.
1x x

5.8. За допомогою інтегруванням частинами, обчисліть:

1 3
xdx
1)  xe x
dx ; 2)  sin2 x
;
0  4
0 3
3)  (x 2
 2x  1) cos 3xdx ; 4)  (x 2  6x  9) sin 2xdx ;
1 0
 5. Обчислення визначеного інтеграла 79
e 1
5)  ln 3
xdx ; 6)  x ln(1  x 2 )dx ;
1 0
3 1
arcsin x
7)  x arctg xdx ; 8)  1x
dx ;
0 0
2 1
dx x 2dx
9)  (4  x 2 )2 ; 10)  (1  x 2 )3 .
2 0
5.9. Застосовуючи Валісову формулу, обчисліть:
2 2

1)  sin5 xdx ; 2)  cos8 xdx ;

0 0
  4
x
3)  sin dx ;
2
6
4)  cos7 2xdx ;
0 0
 
5)  sin9 xdx ; 6)  sin8 xdx .
 
5.10. За допомогою заміни змінної, обчисліть:
8 1
xdx xdx
1)  1x
; 2)  x 1
;
3 0
29 64 6 3
3
(x  2)2dx 1 x  2 x
3)  3  3 (x  2)2
; 4)  x  2 x3 
3
x4
dx ;
3 1
 ln 2 ln 5 x
e ex  1
5)  1  e dx ;2x
6)  ex  3
dx ;
0 0
3 2
dx dx
7)  x x 2  5x  1
; 8)  2
;
1 2 3 x x 1

3 3
1  x2 dx
9)  x2
dx ; 10)  (x 2  3)5 2 ;
1 0
1 1
4  x2 1  x2
11)  x2
dx ; 12)  x6
dx ;
2 2 1 2
80 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
6 2
x2  9 dx
13)  x4
dx ; 14)  5
x2  1
;
3 2x
2 2
dx dx
15)  2 cos x  3
; 16)  2  sin x
.
0 0

Відповіді
7 (e  1)5  1 1 5
5.3. 1) ; 2) 5; 3) ; 4) ; 5) ln(1  2); 6) 1  cos 1; 7) e  e ; 8) ln ;
72 5 12 3 2
3 2
9) (12  7 3 4); 10) .
32 7
 1 4  1 2 5 52 6 1
5.4. 1) ; 2) ln ; 3) ; 4) arcsin ; 5) ln ; 6) ln ; 7) 10 arcsin ;
16 5 3 6 3 1 2 32 2 5
2 5 4 1 9 
8) 5 10  5 5  12 ln ; 9) 2 ln  ; 10) ln  1; 11) ;
3  10 3 2 2 4
 1 2  1   8 3 
12)  ln 2 7  arctg ; 13)  ; 14) ; 15)  ; 16)  ln 2; 17) ;
6 3 3 3 8 4 16 6 9 3 2 3 3
 1
18)  ln 4.
4 36
4 42 5
5.5. 1) 1; 2) 1; 3)  ; 4) 2; 5) ; 6) 9. 5.6. 1) 0; 2) 0; 3) 64; 4) 8. , 5) 0; 6) 0; 7) 0; 8) 0;
3 3 6
sin x 1 1 4 2
5.7. 1) ln x ; 2)  1  x 4 ; 3) 0; 4) 0; 5)  sin ; 6) 2xex  ex .
2 x x2 x2
2 (9  4 3) 1 3 2 2 17 1 1
5.8. 1) 1  ; 2)  ln ; 3)  sin 3; 4)  cos 6; 5) 6  2e; 6) ln 2  ;
e 36 2 2 9 27 4 4 2
2 3 1  
7)  ; 8) 2  4; 9)  ; 10) .
3 2 16 32 32
8 5 5 8 35
5.9. 1) ; 2) ; 3) ; 4) ; 5) 0; 6) .
15 256 16 35 64
32  3 3 4 3
5.10. 1) ; 2) 2  ; 3) 8  ; 4) 6 ln ; 5)  ln(2  3);
3 2 2 3 2
72 7  2 2 3 1
6) 4  ; 7) ln ; 8) ; 9) 2   ln ; 10) ;
9 6 3 1 2 8 3
1  8 1  7 3 1 2 1
11) 7 3  arcsin  ; 12) ; 13) ; 14)   ; 15) arctg ;
2 2 6 15 24 3 32 64 4 5 5
2
16) .
3 3
 6. Застосування визначеного інтеграла 81

6. Застосування визначеного інтеграла

Навчальні задачі
6.1. Знайти площу фігури, обмеженої кривими y  e x  1, y  e 2x  3, x  0 .
Розв’язання. [10.5.1.]
[Записуємо формулу, виходячи із шуканого застосування інтеграла.]
Площу фігури, обмеженої лініями y  f (x ), y  g(x ), y
x  a, x  b знаходять за формулою y  e 2x  3
[10.5.1] b
S   f (x )  g(x ) dx .
O
y  ex  1
a
ln 2 x
Знаходимо точку перетину графіків функцій:
e 2x  3  e x  1; t  e x . 3
 t  1  x  ;
t  t  2  0   1
2
Рис. до зад. 6.1
t2  2  x  ln 2.
На відрізку [0; ln 2] маємо e x  1  e 2x  3 :
ln 2 ln 2

 (e 
x 2x x
S  1)  (e  3) dx   (e  2  e 2x )dx 
0 0
ln 2
 1  1
 e x  2x  e 2x   2 ln 2  .
 2  0 2
2
2 y
6.2.1. Знайти площу області, обмеженої еліпсом x   1, a, b  0.
2 2
a b
Розв’язання. [10.5.3.]
Параметризуємо рівняння еліпса:
x  a cos t,
 t  [0;2].

y  b sin t,

Площу криволінійної трапеції, обмеженої кривою, заданою параметрично
 x  x (t ),
 t  [t1 ; t2 ] знаходять за формулою
 y  y(t ),

[10.5.3] t2
y
S   y(t )x (t )dt b
t1
O a x
Ураховуючи симетрію фігури, одержимо:
Рис. до зад. 6.2.1
82 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
2 2
 1
S 4  b sin t(a sin t )dt  4ab  sin2 tdt  4ab   ab.
2 2
0 0

x  2(t  sin t ),


6.2.2. Знайти площу фігури, обмеженої циклоїдою  та прямою
y  2(1  cos t )

y  3(0  x  4, y  3).
Розв’язання. [10.5.3.]
Площу криволінійної трапеції, обмеженої кривою, y y3 
що задана параметрично знаходять за формулою
t2
 
S  y(t )x (t )dt . O x1 x2 x
t1
Рис. до зад. 6.2.2
Обмеження 0  x  4 вказує на те, що розглядають лише І арку циклоїди. Пря-
ма перетинає циклоїду в точках з абсцисами x 1 та x 2 . Шукану площу фігури 
можна знайти віднявши від площі під циклоїдою в межах x1  x  x 2 площу
прямокутника  . Знайдімо значення параметра t в точках перетину прямої і ци-
клоїди:
y  2(1  cos t ), 1
  3  2(1  cos t )  cos t   (0  t  2);

y  3 2

2 4
t1  , t2  .
3 3
 2 2  4  4 4  8
x1  2   sin    3, x 2  2   sin    3.
 3 3  3  3 3  3
 4 
S   3(x 2  x 1 )  3   2 3   4  6 3.
 3 
4 3 4 3
 
1  2 cos t  1  cos 2t dt 
S   4  (1  cos t )2dt  4   2 

2 3 2 3
4 3 
3 1   9 3 
 4  t  2 sin t  sin 2t   4     4  9 3.
 2 4  2 3  4 

S   (4  9 3)  (4  6 3)  3 3.
 6. Застосування визначеного інтеграла 83

6.3. Знайти площу фігури, обмеженої кривими:   4 cos 3,   2 (  2).

Розв’язання. [10.5.2.]
Площу фігури, обмеженої трипелюстковою розою та ко-
лом знаходимо, враховуючи симетрію:

S  3S  .
9
Знайдімо за якого значення кута (для розглядуваної пе- O  2 
люстки), перетинаються коло і роза: P


  2,  4 cos 3  2  cos 3  .
1


  4 cos , 2

  Рис. до зад. 6.3.
3    2k, k    1,2   .
3 9
S   S   S  ,
де S  — площа «розового» сектора     , S  — площа кругового сектора.
9  9  9
1 1  cos 6  sin 6 
S    16 cos2 3d   16  d   8    
2  9 2  6 
0 0

 1 2  8 2 3
 8   sin    .
 9 6 3  9 3
 9
1  9 4
S    4d   4   .
2  9 0 9

8 2 3 4  4 2 3
S       ;
9 3 9 9 3
4
S   2 3.
3

x 2 y2 z 2
6.4. Обчислити об’єм тіла , обмеженого еліпсоїдом    1,
a 2 b2 c2
a  0, b  0, c  0.
Розв’язання. [10.5.4.]
Об’єм тіла за відомою площею перерізу його площиною, перпендикулярною до
осі Ox знаходять за формулою:
[10.5.4] b
V   S (x )dx
a
Кожний переріз тіла, обмеженого еліпсоїдом, площиною x  x 0, a  x 0  a, є
плоскою фігурою, що обмежена еліпсом:
84 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
z
y2 z2 y
  1,
 x2   x2 
b 2 1  02  c 2 1  02  a x
 a   a  a
b 2 c 2
з півосями a  x 02 та a  x 02 , a  x  a.
a a Рис. до зад. 6.4
Площа фігури (задача 6.2.1):
b  c  bc
S (x 0 )    a 2  x 02  a 2  x 02   2 (a 2  x 02 ), a  x 0  a.
a a  a
Отже, позначаючи x 0 через x , a  x  a, одержимо:
a a a
bc bc 4
 S (x )dx    
2 2
V  (a  x )dx  2 (a 2  x 2 )dx  abc.
a a a2 a2 0
3

6.5. Обчислити об’єм, обмежений тором, і площу тора, утвореного обертан-

ням кола x 2  (y  b )2  a 2 навколо осі Ox (b  a ).
Розв’язання. [10.5.5.]
1. Об’єм тіла, одержаного обертанням криволінійної y
трапеції навколо осі Ox знаходять за формулою
b b
V   f (x )dx . 2

a
Об’єм тіла, утвореного обертанням криволінійних a O a x
трапецій, обмежених зверху лініями Рис. до зад. 6.4.2
2 2 2 2
y1  b  a  x та y2  b  a  x
знаходимо за формулою:
a a
Vт  V2 V1   (b  a  x ) dx    (b  a 2  x 2 )2dx 
2 2 2

a a
a 2
a
 4b  a 2  x 2dx  4b  22a 2b.
a
2
2. Площу поверхні обертання, утвореної обертанням кривої y  f (x ), x  [a; b ],
навколо осі Ox знаходять за формулою
b
Q  2  f (x ) 1  ( f (x ))2dx .
a
Площу поверхні обертання, утвореної обертанням ліній
y1  b  a 2  x 2 та y2  b  a 2  x 2
 6. Застосування визначеного інтеграла 85
знаходимо за формулою:
a
x2
Q  Q1  Q2  2 (b  a 2  x 2 ) 1  2 2
dx 
a a x
a
x2
2 (b  a  x ) 1  2 2
dx 
a a2  x 2
a a
dx x
 4ba   4ba arcsin  42ab.
2
a a  x
2 a a
6.6. Матеріальна точка M рухається прямолінійно зі швидкістю
v(t )  3t 2  2t  1 м/с.
Знайти шлях, який пройде точка від моменту t 0  0 за 3 секунди.
Розв’язання.
Шлях, пройдений матеріальною точкою із швидкістю v  v(t ) за проміжок ча-
су [t1 ; t2 ], знаходять за формулою
t2
s  v(t)dt.
t1
Отже,
3

 (3t
2
S  2t  1)dt  (t 3  t 2  t ) |30  39 м.
0

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

6.7. Знайдіть площу фігур, обмежених:
1) параболою y  x 2  2x і прямою y  x  2;
2) параболою y  2x  x 2 і прямою y  x ;
3) параболами y 2  8x  16 та y 2  24x  48;
4) параболами y  x 2  8x  12 та y  18x  x 2 ;
5) колом x 2  y 2  16 і параболою y 2  6x ;
2 2 x2
6) колом x  y  8 і параболою y  .
2
x2 2 x2
7*) еліпсом  y  1 і гіперболою  y 2  1.
4 2
86 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

6.8. Знайдіть площу фігур, обмежених лініями:

1) y  x (x  1)2, y  0; 2) x  y 2(y  1), x  0;
2
3) y  e x , y  e x , x  1; 4) y  tg x , y  cos x, x  0.
3
6.9. Знайдіть площу фігури, обмеженої:
x  a(t  sin t ),
1) однією аркою циклоїди   та віссю абсцис;
y  a(1  cos t )


x  a cos3 t ,


2) астроїдою 

 y  a sin 3 t ;

x  a(2 cos t  cos 2t ),  x  2  3 cos t,

3) кардіоїдою   4) еліпсом 

y  a(2 sin t  sin 2t ); 
 y  3  2 sin t.

6.10. Знайдіть площу петлі лінії:
x  3t 2, 
x  t 2  1,
 

1)  2) 
y  3t  t 3 ; 
y  t 3  t.
 

6.11. Знайдіть площу фігури, обмеженої:
1) двопелюстковою розою   a sin 2;
2) п’ятипелюстковою розою   a cos 5;
3) лініями   3  cos 4 та   2  cos 4;
4) лінією   2  cos 2, що лежить поза лінією   2  sin ;
5). лемніскатою Бернуллі (x 2  y 2 )2  a 2 (x 2  y 2 );
6) лемніскатою Бернуллі (x 2  y 2 )2  a 2(x 2  y 2 ), яка лежить усередині
2 a22
кола x  y  .
2
6.12. Знайдіть об’єм тіла, утвореного обертанням фігури, обмеженої лініями,
навколо осі Ox :
2
1) y  x 3, x  0, y  8; 2) y  , y  0, x  0, x  1;
2
1x
x
3) xy  4, x  1, x  4, y  0; 4) y  a ch , y  0, x  a, x  a.
a
6.13. Крива обертається навколо осі Ox . Обчисліть площу поверхні обертання:
1) y 2  x , x  [0; 4]; 2) y 2  4  x , x  [0; 2];
x
3) y  sin x, x  [0; ]; 4) y  a ch , x  [0; a ].
a
 6. Застосування визначеного інтеграла 87

6.14. 1. Знайдіть об’єм кулі радіусом R.

2. Знайдіть об’єм конуса з радіусом основи R і висотою H .
6.15. Знайдіть шлях, який проходить тіло під час прямолінійного руху зі шви-
дкістю v(t ) м/с за проміжок часу від t  t1 до t  t2 :
1) v(t )  3t 2  1, t1  0, t2  4; 2) v(t )  2t 2  t, t1  1, t2  3.

Відповіді
9 9 32 343 16 4 32 4
6.7. 1) ; 2) ; 3) 6; 4) ; 5) S1   , S2   ;
2 2 3 3 3 3 3 3
4 4 1 2
6). S1  2  , S2  6  ; 7) S1  S 3    ln 3  2 arcsin  0, 46, S2  2(  S1).
3 3 2 3
1 1 1 1 3
6.8. 1). ; 2) ; 3) e   2; 4)  ln .
12 12 e 3 2
3a 2
6.9. 1) 3a 2 ; 2) ; 3) 6a 2 ; 4) 6.
8
72 8
6.10. 1) 3; 2) .
5 15
 3 
a 2 a 2 37 51 3  
6.11. 1) ; 2) ; 3)  5 3; 4) ; 5) a 2; 6) a 2 1   .
4 4 6 16  6 2 
768 2  2  1 
6.12. 1) ; 2) ; 3) 12; 4) a 3 1  sh 2 .
7 2  2 
52 62 a 2 2
6.13. 1) ; 2) ; 3) 2( 2  ln(1  2)); 4) (e  e2  4).
3 3 4
2
4 R H
6.14. 1) R 3; 2) .
3 3
64
6.15. 1) 68 м; 2) м.
3
88 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

7. Обчислення і дослідження невластивих інтегралів

Навчальні задачі

1  2x
7.1.1. Обчислити інтеграл  x 2(x  1)
dx або довести його розбіжність.
1

Розв’язання. [10.6.1.] Маємо невластивий інтеграл 1-го роду. 

 [10.6.1] A
1  2x 1  2x
 x 2 (x  1)
dx  lim
A
 x 2(1  x ) dx 
1 1
A
1   
A 
  1  1  dx  lim  ln x  ln x  1  1  
 lim
A
  x x  1 x 2  A 
 x  1
1
 A 1 
 lim  ln   ln 2  1   ln 2  1.
 A1 A
A  
Інтеграл збігається.
Коментар.  Проміжок інтегрування нескінчений, і підінтегральна функція на
ньому неперервна.
 Інтеграл від суми дорівнюватиме сумі інтегралів лише в разі їхньої збіжнос-
ті. Границя від суми тут теж не дорівнює сумі границь.

7.1.2. Обчислити інтеграл  xeaxdx (a  0), або довести його розбіжність.
0
Розв’язання. [10.6.1.] Маємо невластивий інтеграл 1-го роду.
 A u x  du  dx
 xe dx  A
ax
lim  xe dx 
ax
dv  e axdx  v   1 e ax

0 0 a
 A A   A A
 1 1 1
 lim   xeax   e axdx   lim   e aA  e ax  
A   a a 0  A  a a2 0 
0 
 A 1 1 
 lim   eaA  eaA   
A  a a2 a2 
1 1 A   1 1 1 1
  lim     lim  .
a 2 a A  eaA    a a A aeaA
2
a2
Інтеграл збігається.
Коментар.  За правилом Бернуллі — Лопіталя.
 7. Обчислення і дослідження невластивих інтегралів 89
5
dx
7.1.3. Обчислити інтеграл  x ln x
або довести його розбіжність.
1
1
Розв’язання. [10.6.2.] Підінтегральна функція f (x )  має дві точки роз-
x ln x
риву: x1  0  [1; 5], x 2  1  [1; 5].
Оскільки x  1 є точкою нескінченного розриву, то маємо невластивий інтег-
рал 2-го роду. 
5 [10.6.2] 5
dx d ln x 5
 x ln x
 lim
0
 ln x
 lim ln ln x
0 1

1 1
 lim  ln ln 5  ln ln  1      .
 0
Інтеграл розбігається.
Коментар.  Межі інтегрування є скінченними. Досліджуючи невластивий
інтеграл за означенням, відступаємо всередину проміжку інтегрування.
23
dx
7.1.4. Обчислити інтеграл  x 9x  12
або довести його розбіжність.
13

Розв’язання. [10.4.3.] Підінтегральна функція має розриви в точках

1 1 2 1 1 2
x1  0, x 2     ;  , x 3    ;  .
3  3 3  3  3 3 
1
Оскільки x  є точкою нескінченного розриву, то маємо невластивий інтег-
3
рал 2-го роду.
23 1
x  , x 1 2
3
dx t dt
 x 9x 2  1 
dt t 3 3
3 3   9 
13 dx   . 2 3 2t 1
t2 t2
3 3
dt t  3  точка dt
  9t 2

нескінченного розриву
 lim
0
 9t 2

32 32
3
t    1   
 lim arcsin  lim  arcsin  1    arcsin     .
0 3 32
0   3  2  2 6 3
Інтеграл збігається.
90 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

xdx
7.2.1. Дослідити на збіжність інтеграл
x 5
 1
. 
0
Розв’язання. [10.6.3, 10.6.7.] [Плануючи використати ознаку порівняння, розби-
ваємо невластивий інтеграл 1-го роду на суму двох інтегралів так, щоб точка
0 не належала проміжку інтегрування невластивого інтеграла.]
 1 
xdx xdx xdx
x 1
 5
x 1
 
x 1
.
5

5
0 0 1
Перший доданок — визначений інтеграл. А другий — невластивий інтеграл 1-
го роду 

xdx
Дослідімо  5
x 1
за ознакою порівняння.
1
x
f (x )   0, x  [1; );
5
x 1
x 1
f (x )    g(x ), x  .
52 32
x x
 +
dx xdx
Оскільки x
3 2
збігається [10.6.3]
, то  5
x 1
збігається за граничною
1 1
ознакою порівняння.
+
xdx
Інтеграл  x5  1
збігається як сума визначеного і збіжного невластивого
0
інтеграла.
Коментар.  Точка x  1 в якій підінтегральна функція стає необмеженою,
не належить проміжку інтегрування.
1
dx
7.2.2. Дослідити на збіжність інтеграл
 1
.  ex 2
0
Розв’язання. [10.6.4, 10.6.8.] [З’ясовуємо в яких точках підінтегральна функція
стає необмеженою.]
1 1
f (x )  2  0, x  (0;1]; lim 2  .
ex  1 x 0 e x  1
Точка x  0 — точка нескінченного розриву і досліджуваний інтеграл є невла-
стивим інтегралом 2-го роду.
[Застосовуємо граничну ознаку порівняння.]
1 1
f (x )  2   g(x ), x  0.
ex  1 x2
 7. Обчислення і дослідження невластивих інтегралів 91

1 1
dx dx
Оскільки 
x2
 розбігається [10.6.4]
, то  ex 2
1
розбігається за граничною
0 0
ознакою порівняння.

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

7.3. Обчисліть невластивий інтеграл (або встановіть його розбіжність):
 
dx dx
1)  x
; 2)  x4
;
1 1
 
2
3)  e axdx (a  0); 4)  xex dx ;
0 0
 
dx dx
5)  x ln x
; 6)  x ln3 x
;
e e
 
arctg x 2xdx
7)  1  x2
dx ; 8)  x2  1
;
0 0
 
dx dx
9)  2
x  2x  2
; 10)  2
2x  5x  7
;
 
 
11)  x sin xdx ; 12)  e ax cos bxdx .
0 0
7.4. Користуючись ознаками збіжності, дослідіть на збіжність інтеграл:
 
x x3  1
1)  3
x 1
dx ; 2)  4
x 1
dx ;
1 2
 
x 14dx x 7dx
3)  (x 3  x  1)5
; 4)  (x 3  2x  1)3
;
2 1
 
xdx dx
5)  3
x 1
; 6)  2
2x  x  1  5
;
3 2
0 0
 1x 
e 1 1 1
7)  x
dx ; 8)  2 x
sin
3
x
dx ;
1 1
 
ln(x 2  5) 3  sin x
9)  x2
dx ; 10)  3
x
dx .
2 1
92 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

7.5. Обчисліть невластивий інтеграл або встановіть його розбіжність:

1 3
dx dx
1)  1x 2
; 2)  (x  2) 3
;
0 2
2 1e
dx dx
3)  x ln x
; 4)  x ln x 2
;
1 0
4 2
dx dx
5)  6x  x  8 2
; 6)  x 3x  2x  1 2
;
2 1
2 0 1x
xdx e
7)  x 1
; 8)  x3
dx ;
1 1
1 1
x 1 x 1
9)  5
x3
dx ; 10)  3
x5
dx ;
1 1
2 
dx
11)  x 2  4x  3; 12)  tg xdx.
0 0
7.6. Обчисліть невластивий інтеграл або встановіть його розбіжність:
 
dx dx
1)  (x 2  1)2
; 2)  x x 1 2
;
0 1
 
x ln x arctg(1  x )
3)*  (1  x ) 2 2
dx ;
(x  1)
4)*  3 4
dx .
0 0
7.7. Користуючись ознаками збіжності, дослідіть на збіжність інтеграл:
1 1
xdx x 2dx
1)  1x 4
; 2)  3
(1  x ) 2 5
;
0 0
1 1
dx xdx
3) e x
1
; 4)  e sin x  1;
0 0
1 1
dx dx
5)  tg x  x
; 6)  x  sin x ;
0 0
1 1
dx dx
7)  ln(1  x )  x
. 8)  ex  cos x ;
0 0
 8. Подвійний інтеграл у декартових координатах 93
2 1
ln sin x 1 dx
9)  x
dx ; 10)  cos 
x 3x
.
0 0
7.8. З’ясуйте, для яких значень k збігається:
 
dx dx
1) x ln xk
; 2)  k
.
2 2 x (ln x )
7.9. Швидкість прямолінійного руху матеріальної точки v(t ). Знайдіть шлях,
який пройде точка від початку руху до повної зупинки, якщо:
2
1) v  te 0,01t м/с; 2) v  4te t м/с.

Відповіді
1 1 1 1 2
7.3. 1) розбігається; 2) ; 3) ; 4) ; 5) розбігається; 6) ; 7) ; 8) розбігається; 9) ;
3 a 2 2 8
2 a
10) ; 11) розбігається; 12) , a  0, розбігається, a  0.
31 a  b2
2

7.4. 1) збігається; 2) розбігається; 3) розбігається; 4) збігається; 5) розбігається; 6) збігається;

7) збігається; 8) розбігається; 7) збігається; 8) розбігається.
  3 8 2
7.5. 1) ; 2) розбігається; 3) розбігається; 4) 1; 5) ; 6)  arcsin ; 7) ; 8)  ;
2 2 4 3 e
10
9) ; 10) розбігається; 11) розбігається; 12) розбігається.
7
 3 
7.6. 1) розбігається; 2) ; 3) 0; 4) ln 2  (3  2 3).
2 2 4
7.7. 1) збігається; 2) розбігається; 3) збігається; 4) збігається; 5) розбігається; 6) розбігається;
7) збігається; 8) розбігається.
7.9 1) k  1; 2) k  1. 7.10. 1) 104 м; 2) 2 м.

8. Подвійний інтеграл у декартових координатах

Навчальні задачі
3 x
8.1. Обчислити повторний інтеграл  dx  xydy, написати рівняння ліній,
1 0
що обмежують область інтегрування відповідного подвійного інтеграла.
Розв’язання. [10.7.4.]
Область обмежена відрізками прямих x  1, x  3 і лініями y  0, y  x .
3  x
 
3 x 3 x 3 3
 y2 1 x4
 dx  xydy     xydy dx   x 2 dx  2  x dx  8  10.
3

1 0 1  0  1 0 1 1
94 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

Коментар.  Повторні інтеграли обчислюють справа на ліво (із середини на-

зовні). Інтегруючи за змінною y , змінну x вважають сталою.

8.2.1. Обчислити  dxdy, де область D обмежена лініями y 2  x, x  1.

D
Розв’язання. [10.7.4.]
[Зображуємо область інтегрування і визначаємо у напрямі якої осі область
інтегрування є правильною.]
Область інтегрування D є правильною в напрямі осі Ox: 
фігура проектується у відрізок 1  y  1
і обмежена: зліва параболою x  y 2 , справа прямою x  1.
1  y  1; 1 1
y x  y2
[10.7.4.1]
1
 dxdy  справа x  1,   
dy dx 
D
D зліва x  y 2 1 y2
1
O 1 x
1
 y 3  4

  2
(1  y )dy   y  
 3 

3
. 1
1 1 Рис. до зад. 8.2.1
Коментар.  Область D правильна також і в напрямі осі Oy :
проектується у відрізок 0  x  1;
обмежена: знизу параболою y   x , зверху параболою y  x (рівняння кри-
вої y 2  x треба розв’язати щодо y ). Отже, інтегрувати можна і в напрямі осі Oy :

[10.7.4.2]
0  x  1; 1 x
4
 dxdy  зверху y  x,   dx  dy 
3
.
D 0
знизу y   x  x

1
8.2.2. Обчислити  xdxdy, де область D обмежена лініями: xy  2, y  2 x,
D
y  2x (x  0).
Розв’язання. [10.7.4.]
Оскільки область інтегрування D не є правильною, то y
зображуємо її як суму правильних областей:
D  D1  D2 .
D1 D2
Область D1 є правильною в напрямі осі Oy :
проектується у відрізок 0  x  1
x O 1 2 x
і обмежена: знизу прямою y  , зверху прямою Рис. до зад. 8.2.2
2
y  2x .
 8. Подвійний інтеграл у декартових координатах 95

Область D2 є правильною в напрямі осі Oy :

проектується у відрізок 1  x  2
x 2
і обмежена: знизу прямою y  , зверху гіперболою y  .
2 x
За властивістю адитивності
[10.7.4.2]

 xdxdy   xdxdy   xdxdy 

D1 D2 D1 D2
1 2x 2 2x

  xdx  dy   xdx  dy 
0 x 2 1 x 2
1 2 2
 x 2  x 3
 2  dx  x 3 |1   2x    4 .
1
  xy |x2x2 dx    2  2 0  6  1 3
0 1
2
8.3.1. Обчислити інтеграл  ey dxdy, де область D — трикутник з верши-
D
нами O(0;0), A(0;1), B(1;1).
Розв’язання. [10.7.4.] 
1. Область інтегрування є правильною в напрямі осі Oy : y
A B
проектується у відрізок 0  x  1; 1
D
обмежена знизу прямою y  x , зверху прямою y  1.
[10.7.4.1] 0  x  1; 1 1
2 2 O 1 x
 ey dxdy  зверху y  1,   dx  ey dy. Рис. до зад. 8.3.1
D знизу y  x 0 x

2
Інтеграл  ey dy не виражається через елементарні функції.
2. Область інтегрування є правильною в напрямі осі Ox :
проектується у відрізок 0  y  1,
обмежена: зліва прямою x  0, справа прямою x  y.
[10.7.4.2] 0  y  1; 1 y 1
y 2 y 2 y 2
 e dxdy  справа x  y,  e dy  dx  e ydy 
D зліва x  0 0 0 0

1 1
1 2 1 2 1 1
  ey d(y 2 )   e y   .
2 0 2 0 2e 2
Коментар.  Вибір напряму інтегрування залежить не тільки від форми облас-
ті, а й від підінтегральної функції.
96 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

8.3.2 Обчислити інтеграл  12ye 6xydxdy, де область D обмежена прямими

D
1 1
y  ln 3, y  ln 4, x  ,x  .
6 3
Розв’язання. [10.7.4.2.]
Область інтегрування D є правильною в напрямах обох y

осей. Інтегруватимемо у напрямі осі Ox.  ln 4

D
ln 3  y  ln 4; ln 3
[10.7.4.2]
1 O 1 1 x
 12ye6xydxdy  справа x 
3
,  6 3
D
1 Рис. до зад. 8.3.2
зліва x 
6
ln 4 13 ln 4 13
e 6xy
  dy  12ye 6xydx  12  y
6y
dy 
ln 3 16 ln 3 16
ln 4
 e 2y  ln 4
  16 9 
 2  (e 2y y 
 e )dy  2  y
e   2    4  3   5.
 2   2 2 
ln 3 ln 3
Коментар.  Інтегрування вздовж осі Oy призвело б до інтегрування части-
нами у внутрішньому інтегралі.
8.4. Змінити порядок інтегрування
 3 4x 2 0 2 4x 2
I   dx  f (x, y )dy   dx  f (x, y )dy.
2 0  3 0
Розв’язання. [10.7.4.]
[Записуємо рівняння ліній, які обмежують область D і від- y
новлюємо область інтегрування.] 2
З першого доданку: 1
2
2  x   3; y  0, y  4x .
З другого доданку: 2  3 O x
 3  x  0; y  0, y  2  4  x 2 . Рис. до зад. 8.4

Точка ( 3;1) є точкою перетину кіл.

I   f (x, y)dxdy.
D
Область D є правильною в напрямі осі Ox і проектується у відрізок 0  y  1.
[Розв’язуємо рівняння кіл щодо x . ]
 8. Подвійний інтеграл у декартових координатах 97

y  4  x  x   4  y2 ;
2


y  2  4  x  x   4y  y 2 . 2

Область D обмежена:
зліва дугою кола x   4  y 2 , справа дугою кола x   4y  y 2 .
1  4y y 2
I   dy  f (x , y )dx .
0  4y 2
Коментар.  Корені беремо зі знаком мінус тому, що всі точки області D
мають недодатні абсциси.

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

8.5. Обчисліть повторний інтеграл і відновіть область інтегрування:
4 1 2 1
1)  dx  (x  3y 2 )dy; 2)  dx  (x 2  2y )dy;
0 0 0 0
2 3x 2 x
x2
3)  dx  xydy; 4)  dx 
y 2
dy;
1 x 1 1x
2 2 cos  2 3 cos 
5)  d  3d ; 6)  d  2 sin2 d .
 2 0  2 0

8.6. 1. За якою змінною взято зовнішній інтеграл у повторному інтегралі

2 x3

  f (x , y )dydx і яка область інтегрування?

1  x
y
2. Після витирання з дошки залишилось не витертим  . Який це інтег-
y
рал: внутрішній чи зовнішній? За якою змінною він узятий? Що можна
зауважити про область інтегрування?
8.7. Розставте межі інтегрування в  f (x, y)dxdy, якщо область:
D
1) D — прямокутник з вершинами O(0;0), A(2;0), B(2;1),C (0;1);
2) D — прямокутник з вершинами A(3;0), B(3;2),C (0;2),O(0;0);
3) D — трикутник з вершинами O(0;0), A(1;0), B(1;1);
4) D — трикутник зі сторонами x  0, y  0, x  y  5;
98 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

5) D — паралелограм з вершинами A(1;2), B(2; 4),C (2;7), D(1;5);

6) D — паралелограм зі сторонами y  x , y  x  4, y  0, y  2;
7) D — фігура, обмежена лініями y  x 2 , x  y  2;
8) D — фігура, обмежена лініями y  x 2 , y  4;
9) D — фігура, обмежена лініями x  4  y2, x  4y  y 2 , y  2;
10) D — фігура, обмежена лініями x  0, x  1, x  y 2 , y  e x .
8.8. Змініть порядок інтегрування:
1 2y 4 2
1)  dy  f (x , y )dx   dy  f (x , y )dx ;
0 y 2 1 y 2
3 log 3 y 4 4y
2)  dy  f (x , y )dx   dy  f (x, y )dx ;
1 0 3 0
3 x 2 2 x 2

3)  dx  f (x , y )dy   dx  f (x , y )dy ;
0 0 3 x 2 3
2 (x 2) 2 10 3 (x  2) 2

4)  dx  f (x , y )dy   dx  f (x , y )dy ;
2 0 2 x 2 4
R 2 x R R2 x 2
5)  dx  f (x, y )dy   dx  f (x, y )dy;
0 0 R 2 0

0 1y 2 1 2 1y 2
6)  dy  f (x , y )dx   dy  f (x , y )dx .
1 2 y 0 y

8.9. Обчисліть подвійний інтеграл:

1)  xydxdy, D — трикутник з вершинами O(0;0), A(0;1), B(1;0);
D

2)  ydxdy, D — трикутник з вершинами O(0;0), A(1;2), B(2;1);

D

3)  (x 2  y )dxdy, D — область, обмежена параболами y  x 2, y 2  x ;

D

x2
4)  y 2 dxdy, D — область, обмежена прямими x  2, y  x і гіпер-
D
болою xy  1;
 8. Подвійний інтеграл у декартових координатах 99
x y
5)  e dxdy, D — область, обмежена лініями x  y 2 , x  0, y  1;
D
dxdy
6)  ax  x 2
, D — область, обмежена лініями x  0, y 2  a 2  ax ;
D
2
7)  ex dxdy, D — область, обмежена лініями y  0, y  x , x  1;
D

8)  sin(x 3  1)dxdy, D — область, обмежена лініями y  0, y  x 2 ,

D
x  1.
8.10. Оцініть:
1) I 1   (x  y  1)dxdy , де D –– круг x 2  y 2  4;
D

2) I 2   (x 2  y 2 )dxdy , де D –– круг x 2  y 2  2x .
D

Відповіді
14 15 9 3 12
8.5. 1) 12; 2) ; 3) ; 4) ; 5) ; 6) .
3 4 4 2 5
8.6. 1. За змінною x ; область інтегрування обмежена лініями y   x , y  x 3, x  1,
x  2. 2. Це внутрішній інтеграл узятий за змінною x . Область інтегрування правильна у
напрямі осі Ox .
1 2 2 1 2 0 0 2
8.7. 1)  dy  f (x, y )dx   dx  f (x , y )dy ; 2)  dy  f (x, y )dx   dx  f (x , y )dy ;
0 0 0 0 0 3 3 0
1 1 1 x 5 5 x 5 5y
3)  dy  f (x, y)dx   dx  f (x, y)dy; 4)  dx  f (x , y )dy   dy  f (x , y )dx ;
0 y 0 0 0 0 0 0
2 2x  3 2 y 4 1 2x

5)  dx  f (x , y )dy ; 6)  dy  f (x, y )dx ; 7)  dx  f (x , y )dy;

1 2x 0 y 2 x 2

2 4 4 y 2 4y y 2 1 ex
8)  dx  f (x, y )dy   dy  f (x , y )dy; 9)  dy  f (x, y )dx ; 10)  dx  f (x , y )dy.
2 x 2 0  y 1 4y 2 0 x

2 2x 1 4 x 1 2
y 3 83 y2  4
8.8. 1)  dx  f (x , y )dy ; 2)  dx  f (x, y )dy; 3)  dy  f (x , y )dx ; 4)  dy  f (x , y )dx ;
0 x 2 0 3x 0 2y 0 2y 2

R 2 R 2 y 2 1 2 x 1 1x 2
5)  dy  f (x , y )dx ; 6)  dx  f (x , y )dy   dx  f (x , y )dy.
0 y 0 x 1 2  1x 2
100 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

1 3 33 9 1 e 1 cos1  1
8.9. 1) ; 2) ; 3) ; 4) ; 5) ; 6) 4a ; 7) ; 8) .
24 2 140 4 2 2 3

8.10. 1) (2 2  1)4  I1  (2 2  1)4; 2)   I 2  4.
2

9. Заміна змінних у подвійному інтегралі

Навчальні задачі
9.1. В інтегралі  f (x , y )dxdy, де область D обмежена лініями
D

x y
  1, x  0, y  0, виконати заміну змінних за формулами:
a b
x  au cos4v, y  bu sin4v .
Розв’язання. [10.7.5.1.]
 
Для взаємно однозначності вимагаймо, щоб v   0;  . Рівняння ліній перей-
 2 
дуть відповідно в рівняння:
y
x y
  1  u  1; b
a b

x  0  u  0 або v  ;
2 D
y  0  u  0 або v  0. O ax
u
[Зображуємо стару і нову області інтегрування.]
[Обчислюємо якобіан переходу від змінних (x, y) до змінних 1
(u, v ). ] D
[10.7.5.1]
a cos4 v 4au cos3 v sin v O 
v
J   2
b sin 4 v 4bu sin 3 v cos v Рис. до зад. 9.1
3 5 3 5
 4abu sin v cos v  4abu cos v sin v 
 4abu sin 3 v cos3 v.
[Заміняємо змінні в подвійному інтегралі.]
[10.7.5.1]

 f (x, y )dxdy   f (x (u, v ), y(u, v )) J (u, v ) dudv 

D 
D
2 1
 4ab  sin v cos vdv  f (au cos4 v, bu sin 4 v )udu.
3 3

0 0
 9. Заміна змінних у подвійному інтегралі 101

dxdy
9.2.1. Обчислити  (x 2  y 2 )2 , де область D обмежена колами
D
x 2  y 2  4x, x  y 2  8x і прямими y  x , y  2x .
2

Розв’язання. [10.7.5.2, 10.7.6.]

[Побудуймо область D. ]
x 2  y 2  4x  (x  2)2  y 2  4, y  2x
y
x 2  y 2  8x  (x  4)2  y 2  16. yx
D
[Вибираємо систему координат, у якій обчислювати-
мемо інтеграл.  ]
Інтеграл обчислимо в полярних координатах: O 2 4 8 x

 x   cos ,


 y   sin , x 2  y 2  2,   (; ]. Рис. до зад. 9.2

 J  ;


[Записуємо рівняння ліній, що обмежують область інтегрування, в полярних
координатах.]
x 2  y 2  4x ; 2  4 cos ;   4 cos .
x 2  y 2  8x ; 2  8 cos ;   8 cos .
 tg   1,
 
y  x ;  sin    cos ;       .
     2 ; 2  ; 4
  
 tg   2,

y  2x ;  sin   2 cos ;        arctg 2.
     ;  ;
  2 2 
[Записуємо подвійний інтеграл у полярних координатах.]
[10.7.5.2]
dxdy d d  d d 
 (x 2  y 2 )2    4

 3

D 
D 
D
 [10.7.6] arctg 2 8 cos 
   arctg 2, d
 4   d  3

4 cos     8 cos   4 4 cos 

arctg 2 8 cos  arctg 2 arctg 2

1 1 3 d 3 3

2  2 4 cos 
d 
128  cos2 

128
tg  
128
.
 4  4  4

Коментар.  Змінюючи систему координат чи залишаючись у декартовій,

зважаємо на таке:
102 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
1) правильна чи неправильна щодо якоїсь з осей область у декартових коорди-
натах (якщо неправильна, то на скільки правильних областей її треба розбити);
2) чи спрощує відповідним чином підібрана заміна змінних область інтегруван-
ня (скажімо, вона стає правильною) і підінтегральну функцію.
До полярних координат [10.1.1] доцільно переходити, якщо:
1) областю інтегрування є круг (кругове кільце) або круговий сектор;
2) підінтегральна функція залежить від x 2  y 2 (у разі переходу до полярних
координат x 2  y 2  2 ).

a b 1x 2 a 2
x2 y2
9.2.2. Обчислити  dx  9
a2

b2
dy.
0 0

Розв’язання. [10.7.5.3]
Переходимо до узагальненої полярної системи координат: y

 x  a  cos , 2 2 b
y  b sin , x  y  2,   (; ]. D

 a 2
b 2

 J  ab; a x
 O
[Записуємо рівняння ліній, що обмежують область інтег- Рис. до зад. 9.3
рування, в узагальнених полярних координатах.]
x 2 y2
  1; 2  1;   1;
2 2
a b

0  x  a; 0    .
2
a b 1x 2 a 2 [10.7.5.3]
x2 y2 x2 y2
 dx  9
a2

b2
dy   9
a2

b2
dxdy 
0 0 D
2 1 
  9   abd d   ab  d  
2 2
9   d  

D 0 0
2 1
ab
  d   9  2d  9  2  
2 0 0
1
ab  2 ab
    (9  2 )
2 2 3
32

6
27  16 2 .  
0
Коментар.  До узагальнених полярних координат [10.1.2] доцільно перехо-
дити, якщо:
x2 y2
1) область інтегрування обмежена еліпсами (еліпсом)   1;
a 2k 2 b 2k 2
 9. Заміна змінних у подвійному інтегралі 103

x2 y2
2) підінтегральна функція залежить від  (за такого переходу
a2 b2
x2 y2 
  2  .
a 2 b2 
Оскільки область інтегрування D еліптичний сектор, то переходимо до уза-
гальненої полярної системи координат.
 Такі повторні інтеграли (сталі межі інтегрування в обох інтегралах і підінте-
гральна функція кожного інтеграла залежить лише від однієї змінної) можна
обчислювати незалежно.
Задачі для аудиторної і домашньої роботи
9.3. Розставте межі інтегрування в подвійному інтегралі  f (x, y)dxdy, пе-
D
рейшовши до полярних координат, якщо:
1) D — частина круга x 2  y 2  4, x  0, y  0;
2) D — частина круга x 2  y 2  9, x  0, y  0;
3) D — круг x 2  y 2  ax , a  0; 4) D — круг x 2  y 2  by, b  0;
5) D — область, обмежена колами x 2  y 2  4y, x 2  y 2  8y і прями-
ми y  x , y  2x ;
6) D — область, обмежена колами x 2  y 2  2x , x 2  y 2  4x і пря-
x
мими y  , y  3x .
3
9.4.* 1. В інтегралі  f (x , y )dxdy, де область D обмежена лініями xy  2,
D
xy  1, y  3x , y  4x , замінити змінні за формулами: xy  u, y  vx .
2. В інтегралі  f (x , y )dxdy, де область D обмежена лініями x 2  ay,
D
x 2  by, y 2  px, y 2  qx (0  a  b, 0  p  q ), замінити змінні за
формулами: x 2  uy, y 2  vx .
9.5. Обчисліть подвійні інтеграли, перейшовши до інших координат:
R R 2 x 2 a a 2 x 2
2
y 2
1)  dx  ln(1  x 2  y 2 )dy ; 2)  dx  ex dy ;
0 0 0 0

3)  (h  2x  3y )dxdy, D — круг x  y  R 2 ;
2 2

D
104 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

dxdy
4)  2
25  x  y 2
, D — круг x 2  y 2  16;
D
y
5)  arctg dxdy, D — частина кільця x 2  y 2  1, x 2  y 2  4,
x
D
x
 y  x 3;
3
2
6)  2 2
cos x  y dxdy, D — кільце
4
 x 2  y 2  4 2 ;
D

7)  R2  x 2  y 2dxdy, D — круг x 2  y 2  Rx ;
D
dxdy
8)  R2  x 2  y 2
, D — круг x 2  y 2  Ry ;
D

9)  a 2  x 2  y 2dxdy, D — область, обмежена пелюсткою лемніс-

D
кати Бернуллі (x 2  y 2 )2  a 2 (x 2  y 2 )(x  0);
10)  x x 2  y 2dxdy, D — область, обмежена пелюсткою лемніскати
D
Бернуллі (x 2  y 2 )2  a 2 (x 2  y 2 )(x  0);
11)  (x 2  y 2 )4dxdy, D — круг x 2  y 2  2Rx ;
D

12)  (x 2  y 2 )dxdy, D — область, обмежена лініями x 2  y 2  ax ,

D

x 2  y  2ax , y  0 (y  0).
2

dxdy x2 y2
13)  x2 y2
, D — область, обмежена еліпсом
4

9
 1;
D
1 
4 9
x 2 y2
14)  16 
9
 dxdy, D
4
— область, обмежена еліпсом
D

x2 y 2
  1.
9 4
 10. Застосування подвійного інтеграла 105

Відповіді
2 2  3
9.3. 1)  d  f ( cos ,  sin )d ; 2)  d  f ( cos ,  sin )d ;
0 0  2 0

2 a cos   b sin 
3)  d  f ( cos ,  sin )d ; 4)  d  f ( cos ,  sin )d ;
 2 0 0 0

arctg 2 8 sin   3 4 cos 

5)  d  f ( cos ,  sin )d ; 6)  d  f ( cos ,  sin )d .
 4 4 sin  6 2 cos 
4 2 b q
 u 
1 dv
9.4. 1.  
2 3 v 1
  1
f  , uv du. 2.  du  f
 v  3
 3 3

u 2v , uv 2 dv.
a p

  2 2
9.5. 1)
4
 (1  R2 ) ln(1  R2 )  R 2  ; 2) (ea  1); 3) R 2h ; 4) 4; 5)
4 16
; 6) 2  2 ;

R 3  4 a 3(3  20  16 2 2 2 4 126 45 4
7)     ; 8) R  2R; 9) ; 10) a ; 11) R10 ; 12) a ;
3  3 18 15 5 64
13) 12; 14) 4(64  15 15).

10. Застосування подвійного інтеграла

Навчальні задачі
10.1.1. Знайти площу фігури, обмеженої лініями x 2  y 2  12, x 6  y2
(x  0).
Розв’язання. [10.8.1.]
[Записуємо формулу, виходячи із шуканого застосування y
інтеграла.] 6 D
Площу плоскої області D знаходять за формулою
[10.8.1] x
S (D)   dxdy. O 6 2 3
D
Область D є правильною в напрямі осі Ox  6

 2 2
 x  y  12,  x  2 6, x  6.
Рис. до зад. 10.1.1
 1 2

 x 6  y2


але x  0  x  6, а отже y1   6, y2  6.
Область D проектується на вісь Oy у відрізок  6  y  6,
1 2
і обмежена: зліва параболою x  y , справа дугою кола x  12  y 2 .
6
106 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

6 12y 2 6
 y 2 

S   dxdy   dy  dx    12  y 

2 dy 
6 
D 2
 6 y 6  6

6 6
2 y3 y  2 3 sin t, y 0 6
 2 12  y 2dy   

0 6 3 0
dy  2 3 cos tdt . t 0
4
 4  4

 2 12  12 sin t 2 3 cos tdt  4  24  cos2 tdt  4 

2

0 0
 4  4
 sin 2t 
 12  (1  cos 2t )dt  4  12  t    4  3  2.
 2 
0 0

10.1.2. Знайти площу фігури, обмеженої лініями y 2  4y  x 2  0,

y 2  8y  x 2  0, x  3y, x  0.
Розв’язання. [10.8.1.]
Площу плоскої області D знаходять за формулою
[10.8.1]
S (D)   dxdy.
D
Область D обмежена колами
(y  4)2  x 2  16,(y  2)2  x 2  4,
і прямими x  0, x  3y .
Виходячи з форми області D, доцільно перейти до поляр- y
них координат [10.7.5.2]:

 x   cos , 4 D


 y   sin , x 2  y 2  2,   (; ]. 2 1



 J  ; O x

y 2  4y  x 2  0;  2  4  sin   0;   4 sin . Рис. до зад. 10.1.2
2 2
y  8y  x  0;   8 sin 
 cos  1 
 sin   ; tg   ,   [0; ]; 1  .
3 3 6

 cos   0; cos   0,   [0; ];  2  .
2
 10. Застосування подвійного інтеграла 107

[10.7.5.2]  
 ;
S   dxdy    d d   6 2 
D 
D 4 sin     8 sin 
2 8 sin   2 8 sin  2
2
  d  d    2
d   24  sin2 d  
6 4 sin   6 4 sin  6
2
 sin 2   2
 12  1  cos 2 d   12      4  3 3.
6
 2  6

10.2.1. Знайти масу пластинки D, яка обмежена лініями 2y  x 2 , x  y  4, з

густиною розподілу маси (x , y )  2.
Розв’язання. [10.8.2.]
Масу пластинки D з густиною (x, y ) знаходять за y
формулою
[10.8.2]
D
m(D)   (x, y)dxdy   2dxdy. 4
D D
Область D правильна в напрямі осі Oy. x
4 2
Залишаємось у декартових координатах.
[Щоб визначити межі інтегрування знайдемо абсци- Рис. до зад. 10.2.1
си точок перетину параболи з прямою.]
 2y  x 2 ,
  x1  4,
  x 2
 2x  8  0  
  x  2.
 x  y  4
  2

4  x  2, 2 4x
m  2  dxdy  зверху y  4  x ,  2  dx  dy 
x2 4
D 2
x
знизу y  2
2
2 2
 x 2   x 2
x 3 
 2   4  x   dx  2  4x     36.
 2   2 6 
4 4

x
10.2.2. Знайти масу пластинки D, яку задано нерівностями y   0,
4
x2 x
1  y 2  3, з густиною розподілу маси (x, y )  .
16 y5
Розв’язання. [10.8.2.]
108 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

Масу пластинки D з густиною (x, y ) знаходять за формулою

[10.8.2]
x
m(D)   (x, y)dxdy   y 5 dxdy.
D D
Виходячи з форми пластинки доцільно перейти до y
узагальнених полярних координат [10.7.3]: 1
3 D

 x  4 cos ,


 4 x
 y   sin ,



 J  4. Рис. до зад. 10.2.2

1  2  3; 1    3.
 
4 sin   4 cos   0; tg   1;  .
4 2
2 3
x 4 cos  cos  d
m   y 5 dxdy   4 sin5  4d d   16 
5
sin 
d
 3
 4.
D 
D  4 1

10.3. Знайти координати центра маси однорідної матеріальної пластини, об-

меженої кривими y 2  4x  4, y 2  2x  4 .
Розв’язання. [10.8.4]
Пластина однорідна, тому (x , y )   0  const . y
2
Пластина симетрична відносно осі Ox , тому yC  0.
Абсцису центра маси шукають за формулою D
My 1 C 2 x
xC  ,
m
1 2
де My    0xdxdy; m    0dxdy.
m Рис. до зад. 10.3
D D
2 (4y 2 ) 2

My   x 0dxdy  0  dy  xdx 
D 2 (y 2 4) 4
2
1 1 2 1 2
  0    4  y 2    y 2  4   dy 
2 2  4 16 
2 2
3 3  8y 3 y 5  16
  0   16  8y  y  dy 
2 4 
 0  16y      .
16 16  3 5  0 5 0
0
 10. Застосування подвійного інтеграла 109

2 (4 y 2 ) 2 2
1 1 
m   0dxdy   0  dy  dx   0    4  y 2    y 2  4   dy 
 2 4 
D 2 (y 2  4) 4 2
2 2
 3   y 3


 2 0   3  y  dy  2  3y    8 0.
2

0
 4   4  0
16 0 1 2
xc    .
5 8 0 5
2 
Центр маси даної пластини міститься в точці C  ; 0  .
 5 

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

10.4. Обчисліть площі фігур, обмежених лініями:
1) y 2  2x , y  x ; 2) y  x 2, y  2x  x 2 ;
3) x  0, y  x , y  2  x 2 (x  0); 4) x 2  y 2  4, y 2  4  4x , x  1;
5) x 2  y 2  2x , x 2  y 2  4x , y  x , y  0;
x
6) x 2  y 2  3y, x 2  y 2  5y, y  , x  0;
3
7) (x 2  y 2 )2  x 2  y 2 , x 2  y 2  2x  0;
8)   a(1  cos ),   a cos  (a  0);
2
 x 2 y2   x  y (лемніската);
2 2
9)   
 4 9  4 9
 x 2 y 2 2
10)     4xy (лемніската);
 9 4 
11) x 2  3y, x 2  4y, y 2  x , y 2  2x ;
12) y 2  ax , y 2  bx , xy  , xy   (0  a  b, 0    ).
10.5. Знайдіть масу пластини D з густиною (x, y ) :
y x
1) D : x 2  y 2  4, x 2  y 2  16, x  0, y  0, (x, y )  ;
x 2  y2
x
2) D : x 2  y 2  1, x 2  y 2  9, x  0, y  0, (x , y )  ;
2 2
x y
3) D : (x 2  y 2 )2  a 2 (x 2  y 2 ) (x  0), (x , y )  x x 2  y 2 ;
4) D : (x 2  y 2 )2  9(x 2  y 2 ) (x  0, y  0), (x , y )  x 2  y 2 ;
110 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

5) D : x 2  y 2  ax , x 2  y 2  2ax , y  0, (x , y )  x 2  y 2 ;
x 2 y2 4 27x
6) D : 1    2, x  0, x  y, (x , y )  .
16 9 3 y5
10.6. Для пластинки D з густиною (x, y ) знайдіть: а) масу; б) координати
центру мас; в) моменти інерції щодо осей Ox та Oy, якщо:
1) D : x 2  y 2  2ax , (x , y )   0 x 2  y 2 ;
2) D : x  y  a, a  x  0, a  y  0, (x , y )  x .

Відповіді
2 1 7 6  8 3 3 4 1 5
10.4. 1) ; 2) ; 3) ; 4) ; 5)  ; 6)  3; 7) ; 8) a 2 ; 9) 6;
3 3 6 3 4 2 3 2 4
1 1 b
10) 72; 11) ; 12) (  )ln .
3 3 a
2 2 4 81 45 4
10.5. 1) 4; 2) 4; 3) a ; 4) ; 5) a ; 6) 1.
15 32 64
32 3 6 512 5 1024 5
10.6. 1) а) a  0 ; б) xC  a, yC  0; в) I xx  a  0, I yy  a 0;
9 5 525 175
a3 3a 5a 3a 5 a5
2) а) ; б) xC  , yC  ; в) I xx  , I yy  .
3 4 8 20 5

11. Потрійний інтеграл

Навчальні задачі
11.1. Обчислити I   zdxdydz, якщо область G обмежена поверхнями:
G

z  x 2  y 2, x  y  1, x , y, z  0.
Розв’язання. [10.9.4.]
Область інтегрування G є циліндричною в напрямі осі Oz . Вона обмежена:
знизу площиною z  0, зверху — параболоїдом z  x 2  y 2 . Проектуємо тіло
на площину Oxy .
[10.9.4] x 2 y 2
зверху z  x 2  y 2 ,
 zdxdydz 
знизу z  0
  dxdy  zdz 
G DOxy 0
2 2
x y
z2
  2
dxdy 
DOxy 0
 11. Потрійний інтеграл 111
z
0  x  1,
1
2 
 (x 2  y 2 )2dxdy  зверху y  1  x ,  G
DOxy знизу y  0
y
1 1x x
1
2 0 
 dx (x 4  2x 2y 2  y 4 )dy 
y
0
1
 5
1x 1
DOxy
1
   x 4y  2 x 2y 3  y  dx 
 
2 0 3 5  0
1 5
 4 O x
 x (1  x )  2 x 2 (1  x )3  (1  x ) dx  7 .
1 1
  
2  3 5  180 Рис. до зад. 11.1
0
Коментар.  Оскільки область DOxy є трикутником, залишаємось у декартовій
системі координат. Вибираємо інтегрування вздовж осі Oy (область правильна
в обох напрямах.)
11.2. Обчислити  x 2  y 2  z 2dxdydz .
V :x 2 y 2 z 2 z
Розв’язання. [10.9.8.]
Оскільки область є кулею, обмеженою сферою z

 
2
x y  z  1  1,
2 2
2 4
то інтеграл зручніше обчислювати у сферичній системі координат O y
[10.1.5]: x

 x  r cos  sin , Рис. до зад.

 r  0,

 y  r sin  sin , 11.2

   (; ],   [0; ],

 z  r cos ,
 2 x 2  y2  z 2  r 2.

 J  r sin ;

[Записуємо рівняння поверхонь у сферичній системі координат.]
x 2  y 2  z 2  z ; r 2  r cos ; r  cos .
r  cos   0; 0     .
2
    .
[10.9.8]

 2 2
x  y  z dxdydz  2


r 3 sin drd d  
G G
 2 cos  2 cos 
r4
  d   sin   r d   2 
3
sin  
4
d 
 0 0 0 0
112 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
2 2
  cos5  

2  4
cos  sin d   
2 5

10
.
0 0
Коментар.  Від декартових до сферичних координат [10.1.5] у потрійних ін-
тегралів доцільно переходити для областей, обмежених сферами, конусами та
площинами, які проходять через вісь Oz.
11.3.1. Знайти об’єм тіла, обмеженого поверхнями y  16 2x , y  2x ,
z  0, x  z  2.
Розв’язання. [10.10.1.]
Об’єм тіла G знаходять за формулою
[10.10.1]
V (G )   dxdydz.
G

Тіло G  — циліндричне в напрямі осі Oz ; на площину

Oxy воно проектується в область DOxy , яка є правильною z y
G
у напрямі осі Oy.
0  x  2, [10.9.5] x
V   dxdydz  2x  y  16 2x , 
G 0  z  2x y
2 16 2x 2x 2 16 2x
  dx  dy  dz   dx  (2  x )dy  D
0 2x 0 0 2x
2
 2 3 2 2 5 2  2
  (2  x )15 2xdx  15 2  2  x  x  
 3 5 0 O 2 x
0
 8 2 8 2  Рис. до зад. 11.3.1

 15 2     32.
 3 5 
Коментар.  Тіло G обмежено поверхнями: параболічними циліндрами
y  16 2x , y  2x , твірні яких паралельні осі Oz ; площиною Oxy : z  0,
площиною x  z  2, яка паралельна осі Oy.
11.3.2. Знайти об’єм тіла, обмеженого поверхнями 2z  x 2  y 2 , z  2.
Розв’язання. [10.10.1.]
Об’єм тіла G знаходять за формулою
[10.10.1]
V (G )   dxdydz.
G
 11. Потрійний інтеграл 113

Тіло G  циліндричне в напрямі осі Oz і проектується на площину Oxy в об-

ласть DOxy , обмежену колом:

 2 2
 2z  x  y ,  x 2  y 2  4.

 z  2

2 z
[10.9.4] G
V   dxdydz   dxdy  dz 
G DOxy x y 2
2

 2 2 
 2  x  y O y
   2
dxdy.
 x
DOxy
y
У подвійному інтегралі переходимо до полярних коорди-
нат [10.1.1]: DOxy
x 2  y 2  4; 2  4;   2;
2 x
0    2;      .
 2
[10.7.5.2]  2   2  Рис. до зад. 11.3.2
 
V     2  d d  
 2   d   2  d   4.
 2 
  0
Коментар.  Тіло G обмежено поверхнями: параболоїдом 2z  x 2  y 2 і
площиною z  2  0 .
11.3.3. Знайти об’єм тіла, обмеженого поверхнями x 2  y 2  4x , z  x ,
z  2x .
Розв’язання. [10.10.1.] 
Об’єм тіла G знаходять за формулою
V (G )   dxdydz.
G
Тіло циліндричне в напрямі осі Oz . Проекція D тіла на пло- z
щину Oxy є круг x 2  y 2  4x .
Обчислимо інтеграл у циліндричній системі координат
G
[10.1.3]  :
 x   cos ,

 y   sin , x  y  
2 2 2
 D
 z  z ,   0,   (; ]
 x 4 O
 J  ;
y
[Записуємо рівняння поверхонь у циліндричних координатах.]
Рис. до зад. 11.3.3
114 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

x 2  y 2  4x ; 2  4 cos ;   4 cos .
z  x ; z   cos ;
z  2x ; z  2 cos ;
 
()  4 cos   0;   .
2 2
[10.9.6]
V (G )   dxdydz   d d dz 
G G
 2 4 cos  2 cos   2 4 cos 
  d  d   dz   d  z |2 cos
cos 
 d 
 2 0  cos   2 0
 2 4 cos   2 4 cos 
3
  d  2 cos d    cos  
3
d 
 2 0  2 0

2 [10.4.4] 2 [10.4.7]
64 128 128 3 !! 
 
4 4
 cos d   cos d      8.
3  2
3 0
3 4 !! 2

Коментар.  Тіло G обмежене коловим циліндром x 2  y 2  4x і площина-

ми z  x і z  2x .
 Від декартових до циліндричних координат [10.1.3] у потрійних інтегралах
доцільно переходити для областей з осьовою симетрією.
11.3.4. Знайти об’єм тіла, обмеженого поверхнями x 2  y 2  z 2  R 2,
x 2  y 2  z 2  2Rz .
Розв’язання. [10.10.1.]
Об’єм тіла G знаходять за формулою z
G
V (G )   dxdydz.
G
Тіло G обмежено сферами: y
x 2  y 2  z 2  R 2 , x 2  y 2  (z  R )2  R 2 x
і міститься ззовні сфери з центром у точці O . Рис. до зад. 11.3.4
Переходимо до сферичних координат [10.1.5]:
x 2  y 2  z 2  R 2 ; r 2  R2 ; r  R;
x 2  y 2  z 2  2Rz ; r 2  2Rr cos ; r  2R cos .
r  R, 1 
 cos   ;   .
r  2R cos ; 2 3

    .
 11. Потрійний інтеграл 115
[10.9.8]
V (G )   dxdydz   r 2 sin d d dr 
G G
 3 2R cos  3 2R cos 
r3
  d  sin d   r 2dr  2  sin  
3
d 
 0 R 0 R
 3
2R 3 11R 3

3  (8 cos   1)sin d  
12
.
0

z2
11.4. Знайти масу тіла G , заданого нерівностями  x 2  y 2  4, y, z  0,
64
5(x 2  y 2 )
з густиною розподілу маси (x, y, z )  .
4
Розв’язання. [10.10.2.]
Масу тіла G з густиною (x , y, z ) знаходять за формулою
[10.10.2]
5(x 2  y 2 )
m(G )   (x, y, z )dxdydz   4
dxdydz.
G G
z
Тіло G  — циліндричне в напрямі осі Oz.
Обмежене: знизу площиною z  0, зверху — конусом
z  8 x 2  y 2 ; і проектується на площину Oxy у півкруг.
5(x 2  y 2 )
[10.9.4] y
m(G )   4
dxdydz  x
y
G
8 x 2 y 2
5 DOxy
  (x 2  y 2 )dxdy  dz 
4D
Oxy 0 O 2 x
[10.7.5.2] Рис. до зад. 11.4
2 32
 10  (x  y ) dxdy
2
 10 4d d  
DOxy 
 2 2
5 32
 10  d    d   10 4
|0  10   64.
5 0
5
0 0

Коментар.  Тіло G обмежують поверхні: конус z 2  64(x 2  y 2 ) (z  0);

циліндр x 2  y 2  4 і площини Oxz (y  0) та Oxy (z  0).
116 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

11.5. Знайти координати центра мас тіла G , заданого нерівностями

x
 y 2  z 2  3, x  0, з густиною розподілу маси (x , y, z )   0 .
6
Розв’язання. [10.10.4.]
Оскільки вісь Ox є віссю симетрії тіла, то x
G
yC  zC  0.
Абсцису xC центра мас тіла знаходять за формулою C
[10.10.4]
MOyz
xc  , y z
m
де z
DOzy
[10.10.3]
MOyz   x(x, y, z )dxdydz ; O y
G
[10.10.2]
m   (x, y, z )dxdydz. Рис. до зад. 11.5
G
Тіло циліндричне в напрямі осі Ox і проектується на площину Oyz у круг
y 2  z 2  3.
[10.9.4] 6(y 2 z 2 )
m(G )    0dxdydz   0  dydz  dx 
G DOyz 0
[10.7.5.2]
 6 0  (y 2  z 2 )dydz  6 0  3d d  
DOyz 
DOyz
 3
9
 6 0  d   3d   6 0  2   27 0 .
 0
4
[10.9.4] 6(y 2 z 2 )
MOyz    0xdxdydz   0  dydz  xdx 
V DOyz 0
[10.7.5.2]
 18 0  (y 2  z 2 )2dydz  18 0  5d d  
DOyz 
DOyz
 3
27
 18 0  d   5d   18 0  2   162 0 .
6
 0
MOyz 162 0
xc    6.
m 27 0
Центр мас C (6;0;0).
 11. Потрійний інтеграл 117
Коментар.  Тіло G обмежене поверхнями: параболоїдом обертання
x  6(y 2  z 2 ), коловим циліндром y 2  z 2  3, твірні якого паралельні осі Ox ,
площиною Oyz .

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

11.6. Обчисліть потрійний інтеграл:
dxdydz
1)  (x  y  z  1)3 , G — область, обмежена площинами x  0,
G
y  0, z  0, x  y  z  1;
2)  (x  z )dxdydz, G — область, обмежена поверхнями x  y  1,
G
x  y  1, x  z  1, z  0, x  0;
3)  x 2  z 2dxdydz, G — область, обмежена поверхнями
G
y  x  z 2 , y  1;
2

4)  xydxdydz, G — область, обмежена поверхнями x 2  y 2  1,

G
z  0, z  1, x  0, y  0;
5)  (x 2  y 2  z 2 )dxdydz,G : 1  x 2  y 2  z 2  4, x  0, y  0, z  0;
G
z
6)  2
x y z 2 2
dxdydz , G : x 2  y 2  z 2  R 2 , z  x 2  y2;
G
 x 2 y 2 z 2 
 
7)   a 2 b 2
 dxdydz , G — область, обмежена еліпсоїдом
c 2 
G

x2 y2 z2
   1;
a2 b2 c2
x 2 y2 z 2
8)  1
1
  dxdydz, G — область, обмежена еліпсоїдом
4 9
G
2
x y2 z 2
   1.
1 4 9
11.7. Знайдіть об’єм тіла, обмеженого поверхнями:
1) x  4, y  4, z  x 2  y 2  1, x  0, y  0, z  0;
2) z  2x 2  y 2  1, x  y  1, x  0, y  0, z  0;
3) y  x , y  2 x , x  z  6, z  0;
118 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

4) y  x 2 , y  1, z  0, z  x 2  y 2 ;
5) az  x 2  y 2 , 2az  a 2  x 2  y 2 ;
6) x 2  y 2  z 2  2a 2 , az  x 2  y 2 ;
7) x 2  y 2  2az , x 2  y 2  z 2  3a 2 ;
8) z  x 2  y 2 , z  6  x 2  y 2;
9) x 2  y 2  a 2 , x 2  y 2  z 2  a 2 ;
10) 2(x 2  y 2 )  z 2 , x 2  y 2  z 2  a 2 ;
11) z  64  x 2  y 2 , x 2  y 2  60, z  1;
2
y 2 )
12) z  0, z  ae (x , x 2  y 2  R2;
13) z  0, x 2  y 2  2ax , x 2  y 2  z 2 ;
14) x 2  y 2  2Rx , z  x 2  y 2 , z  0;
15) x 2  y 2  y , x 2  y 2  4y , z  0, z  x 2  y2 ;
16) x 2  y 2  z 2  a 2, x 2  y 2  ax , z  0;
17) x 2  y 2  z 2  a 2 , x 2  y 2  z 2 ;
18) x 2  y 2  z 2  2az , x 2  y 2  z 2 ;
2 2 2 x 2  y2
19) 64  x  y  z  169, z   , y  0, y   3x ;
99
x 2  y2 x
20) 16  x 2  y 2  z 2  100, 0  z  , y  0, y   ;
24 3
x2 y2 z2
21)    1;
a 2 b2 c2
x 2 y2 z 2 x 2 y2 z2
22)    1,   .
1 4 9 1 4 9
11.8. 1. Знайдіть масу сферичного шару між поверхнями x 2  y 2  z 2  R 2 та
x 2  y 2  z 2  4R 2 , якщо густина в кожній його точці обернено пропор-
ційна віддалі точки від початку координат.
2. Знайдіть масу циліндра з радіусом R та висотою H , якщо густина
пропорційна висоті та дорівнює 1 на нижній основі.
x 2 y2 z 2
3. Знайдіть масу тіла, обмеженого еліпсоїдом    1, з гус-
a 2 b2 c2
 x2 y2 z2 
тиною (x, y, z )  k  2  2  2  .
 a b c 
 11. Потрійний інтеграл 119

4. Знайдіть масу тіла, обмеженого поверхнями x 2  y 2  z 2  R 2

(y  0), y 2  x 2  z 2, з густиною (x , y, z )  k (x 2  y 2  z 2 ).
5. Знайдіть масу тіла, обмеженого поверхнями z  h та x 2  y 2  z 2 ,
якщо густина в кожній точці пропорційна аплікаті цієї точки.
6. Знайдіть масу тіла, обмеженого поверхнями z  h та x 2  y 2  z 2 ,
якщо густина в кожній точці дорівнює  0 z 2 .
11.9. Знайдіть координати центра мас тіла з густиною  :
0
1) x 2  y 2  z 2  R 2 , x  0,   ;
2 2
x y
2) 1  x 2  y 2  z 2  4, y  0,    0 (x 2  y 2  z 2 );
3) x 2  y 2  z  h, (x , y, z )   0z 2 ;
4) x 2  y 2  z  h , (x , y , z )   0 h  z ;
y2
5) z  , x  0, y  0, z  0,2x  3y  12  0, (x, y, z )  1;
2
6) y  x , y  2 x , z  0, x  z  6, (x , y, z )  1.
11.10. Знайдіть моменти інерції щодо осі Oz однорідного (  1) тіла:
1) x 2  y 2  R 2 , 0  z  H ; 2) x 2  y 2  z 2  R 2 , z  0.

Відповіді
1 5 5 4 1 31 R 3 4 32
11.6. 1) ln 2  ; 2) ; 3) ; 4) ; 5) ; 6) ; 7) abc; 8) .
2 16 12 15 8 10 6 5 2
560 3 48 6 88 a 3 a 3 a 3 32
11.7. 1) ; 2) ; 3) ; 4) ; 5) ; 6) (8 2  7); 7) (6 3  5); 8) ;
3 4 5 105 12 6 3 3
4 4 2 32 3 3 R 4
9) a 3(2 2  1); 10) a 3( 2  1); 11) 276; 12) a(1  eR ); 13) a ; 14) ;
3 3 9 2
a3 2a 3 4abc
15) 28; 16) (3  4); 17) (2  2); 18) a 3 ; 19) 337; 20) 52; 21) ;
9 3 3
22) 4(2  2).
R 2H 4 k R 5 kh 4  0h 5
11.8. 1) 6k R 2 ; 2) (H  2); 3) k abc; 4) (2  2); 5) ; 6) .
2 5 5 4 5

 8R   105   5h   4h   6 12 8 
11.9. 1)  2 ; 0;0  ; 2)  0; ;0 ; 3)  0; 0;  ; 4)  0; 0; ; 5)  ; ; ;
 3   124   6   7   5 5 5 

 18 15 6 12   4 R 5
6)  ; ; . 11.10. 1) HR 4 ; 2) .
 7 16 7  2 15
120 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

12. Криволінійний інтеграл 1-го роду

Навчальні задачі
12.1.1. Обчислити  (x 2  y 2  z 2 )dl, де L — відрізок прямої AB, між точка-
AB
ми A(1;1;1) та B(3; 0;3).
Розв’язання. [10.11.5.]
Запишімо параметричні рівняння прямої AB  :
 x  2t  1,

x 1 y 1 z 1
   t   y  t  1,
2 1 2 
 z  2t  1.
Відрізку AB прямої відповідає відрізок t  [0;1].
[Записуємо формулу для диференціала дуги і обчислюємо його.]
[10.11.5]
dl  x t2  yt2  z t2dy .
x t  2, yt  1, zt  2;
dl  22  (1)2  22  3dt .
[Обчислюємо інтеграл.]
[10.11.5] 1

 (x 2 2
 y  z )dl 2
 3 ((2t  1)2  (1  t )2  (2t  1)2 )dt 
AB 0
1
 3 (9t 2  6t  3)dt  27.
0
Коментар.  Рівняння прямої, яка проходить через дві точки M 1 (x 1 ; y1 ; z1 ) і
M 2 (x 2 ; y 2 ; z 2 ) :
x  x1 y  y1 z  z1
  .
x 2  x1 y 2  y1 z 2  z1

12.1.2. Обчислити  ydl, де L : y  x 3 , 0  x  1.

L
Розв’язання. [10.11.7.]
[10.11.7]
dl  1  yx2dx ;
yx  3x 2 , dl  1  9x 4dx .
 12. Криволінійний інтеграл 1-го роду 121
y
[10.11.7] 1 1
1
 ydl   x3 1  9x 4dx 
36 0
1  9x 4d (1  9x 4 ) 
L 0
1
1 2 32 1
   1  9x 4 
36 3

54

10 10  1 .  O 1 x
0 Рис. до зад. 12.1.2

12.1.3. Обчислити  x 2  y 2dl , де L :   a(1  cos ), 0    .

L

Розв’язання. [10.11.8.] 
[10.11.8]
dl  2  2d .
  a sin ;
[10.11.8]
O 2a P
dl  a 2 sin2   a 2(1  cos )2d   Рис. до зад. 12.1.3

 a sin2   1  2 cos   cos2  d   2a cos d .
2
[10.11.8] 

 x 2  y 2dl   a(1  cos )2a cos 2 d  
L 0
 [10.4.7]
    2 16

2
 8a cos d    8a 2
3
 a 2.
0
2  2  13 3

Коментар.  Крива   a(1  cos ),     , є кардіоїдою.

12.2.1. Знайти довжину дуги кривої y  ln x , 3  x  15.

Розв’язання. [10.11.9.]
Довжину дуги кривої L знаходять за формулою y
[10.11.9]
y  ln x
l   dl . x
L
O 3 15
[10.11.7] 2
  1
dl  1    ln x   dx  1 dx . Рис. до зад. 12.2.1
  x2
15  15
1  x2 12
l   dx   x 1  1  x 2  dx 
x
3 3
122 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

m  1, n  2 1  x 2  t 2
15
12
 p1 d (1  x 2 )  dt 2   x 2  1  x 2  xdx 
2
m 1 xdx  tdt 3
n
 0  
4 4 4 4
t (t 2  1)  1 dt
  t 2  1 tdt   t2  1
dt   dt   t 2  1 
2 2 2 2
4
 1 t  1   1 3 1 
  2  ln 3 .
  t  ln    4  2   ln  ln 

 2 t 1 2  2  5 3  5
Коментар.  Скористаємось теоремою Чебишова.
3 4  
12.2.2. Знайти довжину дуги кривої   3e ,  .
2 2
Розв’язання. [10.11.9.] 
Довжину дуги кривої L знаходять за формулою
  3e 3  4

l (L)   dl.
L
[10.11.8]
O
81 3 2 3 2 15 3 4 3 P
dl  e  9e d  e d .
16 4 Рис. до зад. 12.2.2
2 2 
l 
15

4  2
e
3 4
d 
15 4 3
 e
4 3
4

 2
5 e  3 8
e
3 8

3 8 3  8
e e 3
 10   10 sh .
2 8
3 4
Коментар.  Крива   3e є логарифмічною спіраллю.
e x  e x
 sh x  .
2
12.3. Знайти масу, розподілену з густиною   2z  x 2  y 2 уздовж кривої
L : x  t cos t, y  t sin t, z  t, t  [0;2].
Розв’язання. [10.11.10.] 
Масу кривої L з густиною (x , y, z ) знаходять за формулою
[10.11.10]
m(L)   (x, y, z )dl   (2z  x 2  y 2 )dl .
L L
 12. Криволінійний інтеграл 1-го роду 123
[10.11.6]
dl  (cos t  t sin t )2  (sin t  t cos t )2  1 dt 
 2  t 2dt .
2
m(L)    2t  t 2 cos2 t  t 2 sin2 t  2  t 2dt 
0
2 2
1
  t 2  t dt  
2
2  t 2d  2  t 2  
0
2 0 Рис. до зад. 12.3

1 32 
   2  42   2 2  .
3 
Коментар.  Крива L є конічною гвинтовою лінією.

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

12.4. Обчисліть криволінійний інтеграл:

dl
1)  x  y, де L — відрізок прямої y  x  2, який з’єднує точки
L
A(2; 4) та B(1; 3);
dl x
2)  x y
, де L — відрізок прямої y   2, який з’єднує точки
2
L
A(0; 2) та B(4; 0);

3)  (2x  y)dl, де L — межа трикутника з вершинами A(1; 0), B(0; 4),

L
O(0; 0);

4)  (x  y )dl, де L — межа трикутника з вершинами O(0; 0), A(1; 0),

L
B(0;1);

5)  xdl, де L — дуга параболи y  x 2 між точками A(2; 4) та B(1;1);

L

x3  1
6)  dl , де L — дуга гіперболи xy  1 між точками A(1;1) та B  2;  ;
y2  2 
L

cos2 x
7)  1  cos x 2
dl , де L — дуга синусоїди y  sin x , 0  x  ;
L
124 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

sin3 x 
8)  1  sin2 x
dl , де L — дуга косинусоїди y  cos x , 0  x 
2
;
L

9)  xy 2dl, де L — дуга кола x 2  y2  R2, яка лежить у 1-й чверті;

L


 x  a(cos t  t sin t ),
10)  x  y dl, де L — дуга розгортки кола 
2 2


 y  a(sin t  t cos t ),
L 
0  t  2;
x  a(t  sin t ),
11)  2ydl , де L — перша арка циклоїди 
y  a(1  cos t);
L 
x  a(t  sin t ),
12)  y dl , де L — перша арка циклоїди 
2

y  a(1  cos t);
L 
x2 y2
13)  xydl, де L — частина еліпса
a 2

b 2
 1, що лежить у 1-й чверті;
L


 x  a sin3 t, 

14)  2
x ydl , де L — дуга астроїди 
 y  a cos3 t,
0  t 
2
;
L 
dl
15)  x 2  y 2  z 2 , де L — перший виток циліндричної гвинтової лінії
L
x  a cos t, y  a sin t, z  bt;

16)  zdl, де L — перший виток конічної гвинтової лінії

L
x  t cos t, y  t sin t, z  t ;

17)  x 2  y 2dl, де L — верхня половина кардіоїди   a(1  cos );

L

18)  (x  y)dl, де L — коло x 2  y 2  ax;

L

19)  (x  y)dl, де L — права частина лемніскати   a cos 2;

L

20)  (x 2  y 2 )3dl, де L — верхня частина лемніскати   a sin 2;

L
 12. Криволінійний інтеграл 1-го роду 125

21)  (x 2  y 2 )2dl, де L — дуга логарифмічної спіралі   aem

L
(m  0) між точками A(0;a ) до точки O(; 0);

22)  x 2  y 2  a 2dl, де L — дуга спіралі Архімеда   a  (a  0)

L

між точками A(0; 0) та B(a ; a 2 );

23)  2y 2  z 2dl , де L — коло x 2  y 2  z 2  a 2, x  y;

L

R2

2 2 2 2 2 2
24) xyzdl , де L — чверть кола x  y  z  R , x  y  , яка
4
L
лежить у 1-му октанті.
12.5. Знайдіть довжину кривої:

1) y  x від точки x  0 до точки x  1;

x
2) y  a ch від точки x  0 до точки x  a ;
a

 x  a(t  sin t ),
4) 
2 3 23 2 3
3) x y a ; 

 y  a(1  cos t ), 0  t  2;

5)   2a(1  cos ); 6)   a , перший виток;
7) x  t cos t, y  t sin t, z  t, 0  t  2;
8) x  ae t cos t , y  ae t sin t, z  ae t ,   t  0.
12.6. Визначте масу, розподілену з лінійною густиною  вздовж кривої L :

x 2  1  y
1) L : y  , A  1; , B(2;2),   ;
2  2  x

2) L : y  x , A(1;1), B(4;2),   y ;

x2 y2
3) L : 
 1,   y ;
a 2 b2
 x  a(t  sin t ),

4) L : 
3 2
 0  t  2,   y ;

 y  a(1  cos t ),

126 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

5) L :   a cos 2,   k ;

6) L :   a(1  cos ),   k ;

7) L : x  t cos t, y  t sin t, z  t, 0  t  2,   x 2  y2  z2 ;

8) L : x  aet cos t, y  ae t sin t , z  ae t ,   t  0,   kz .

12.7. Визначте координати центра мас однорідної:

 x  a(t  sin t ),
1) дуги циклоїди 


 y  a(1  cos t ), 0  t  ;

2) кардіоїди   a(1  cos ).

12.8. Знайдіть момент інерції I x однорідного кола x 2  y 2  R 2 .

Відповіді
1 3 17 17  5 5 17 17  2 2 
12.4. 1) ln ; 2) 5 ln 2; 3) 3  2 5; 4) 1  2; 5) ; 6) ; 7) ;
2 2 12 6 2
2 R4 a2  (1  42 )3 2  1  ; 256 3 ab(a 2  ab  b 2 )
8) ; 9) ; 10)   11) 4  a a ; 12) a ; 13) ;
3 3 3 15 3(a  b)
32
16 4 a2  b2 2 b 2 2((1  22 )  1) 16a 2 a 2
14) a ; 15) arctg ; 16) ; 17) ; 18) ;
385 ab a 3 3 2
a5 1  m2 a5 R4 3
19) a 2 2; 20) a 4 ; 21) ; 22)  a 3 ; 23) 2a 2 ; 24) .
5m 3 32
ln(2  5) 5
12.5. 1)  ; 2) a sh 1; 3) 6a ; 4) 8a; 5) 16a;
4 2
a
6) a 1  42  ln(2  1  42 ); 7) 2  ln( 2  1); 8) a 3.
2
5 52 2 17 17  5 5  a 2b a 2  b 2 
 2
12.6. 1) ; 2) ; 3) 2  b  arcsin  ;
6 12  a 2  b2 a 

4) 3 2a
5 2 2 3 2
; 5) k a ; 6) k (2a ) ; 7)

4 (1  22 )
32
1  ; 8) 3ka 2
.
3 2
 4a 4a   4a 
12.7. 1)  ;  ; 2)  ; 0  .
 3 3   5 

12.8. R 3.
 13. Обчислення криволінійного інтеграла 2-го роду 127

13. Обчислення криволінійного інтеграла 2-го роду

Навчальні задачі
 x  a cos t,
  
13.1.1. Обчислити  xydx  zdy  (x  y )dz, де L : 
2 2
 y  a sin t,  0  t    .
  2 
L  z  bt,
Розв’язання. [10.12.6.] 
Інтеграл обчислюємо за формулою [10.12.6]:
t2

 Pdx  Qdy  Rdz  [P(t )x (t )  Q(t )y (t )  R(t )z (t )]dt,
L t1

де P(t )  P(x(t ), y(t ), z(t )),Q(t )  Q(x(t ), y(t ), z(t )), R

(t )  R(x(t ), y(t ), z(t ))
P(x , y, z )  xy, Q(x , y, z )  z, R(x , y, z )  x 2  y 2 ;
P(t )  a 2 sin t cos t, Q(t )  bt , R
(t )  a 2 .
x   a sin t, y   a cos tdt, z   bdt .
2

 xydx  zdy  (x 2  y 2 )dz    a 3 cos t sin2 t  bat cos t  a 2b dt 

L 0
2 2 2

 ab  t cos tdt  a 2b  dt  a 3  cos t sin 2 tdt 

0 0 0
[10.4.2]
u t  du  dt
 ; cos tdt  d (sin t ) 
dv  cos tdt  v  sin t
 a 3   2 a3  a 2b
 ab cos t  abt sin t  a 2bt  sin 3 t     ab  ab  .
 3  3 2 2
0
Коментар.  Крива L є циліндричною гвинтовою лінією.

13.1.2. Обчислити  (x 3  y )dx  (x  y 3 )dy, уздовж ламаної ABC , якщо

ABC
A(1;1), B(3;1),C (3;5).
Розв’язання. [10.12.8.]
Оскільки ламана складається з ланок AB та BC , то
[10.12.8]

     .
ABC AB BC
Інтеграли обчислюємо за формулою [10.12.8].
128 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
[10.12.8] b y
5 C
 P(x, y )dx  Q(x, y )dy   [P(x, y(x ))  Q(x, y(x ))y (x )]dx .
L a
На відрізку AB : y  1, y   0, x  [1;3]. A
1 B
3 3
x4 
  x   22. O 1 3 x
 (x 3  y )dx  (x  y 3 )dy   (x 3
 1)dx   4 

Рис. до зад.
AB 1 1
13.1.1
На відрізку BC : x  3, x   0, y  [1; 5].
5 5
 y 4 

 (x  y)dx  (x  y )dy   (3  y )dy   3y  4   168.
3 3 3

BC 1 1

 (x 3  y )dx  (x  y 3 )dy  22  168  190.

ABC

13.2.1. Обчислити інтеграл  (1  x 2 )ydx  x (1  y 2 )dy за формулою

L :x 2 y 2 R 2
Остроградського — Ґріна і безпосередньо.
Розв’язання. [10.12.7, 10.12.9.]
[Записуємо формулу Остроградського — Ґріна і перевіряємо умови її застосов-
ності.]
 Q P  y

 Pdx  Qdy    x  y  dxdy L
L D D
де O R x
P (x , y )  (1  x 2 )y,Q (x , y )  x (1  y 2 ).
Оскільки ці функції неперервні і мають неперервні частинні
похідні в замкненій області D, коло є гладкою кривою, то Рис. до зад. 13.2.1
формула Остроградського — Ґріна застосовна.
[10.12.9]
Qx  1  y 2,
 (1  x )ydx  x (1  y )dy  P   1  x 2
2 2

L y
[10.7.5.2]
  (1  y 2 2
 (1  x ))dxdy   (x 2 2
 y )dxdy 
D D
 R
R4 
  3d d    d   3d   2 
4
 R4.
2

D  0
[Обчислюємо криволінійний інтеграл безпосередньо.]
 x  R cos t,

Параметризуємо рівняння кола: L : 
 (0  t  2).

 y  R sin t ,

 13. Обчислення криволінійного інтеграла 2-го роду 129

[10.12.7]

 (1  x
2 2
)ydx  x (1  y )dy 
L
2

 ((1  R
2
 cos2 t )R sin t(R sin t ) R cos t(1  R 2 sin2 t )R cos t )dt 
0
2
 4
  (R2 cos 2t  2R 4 sin2 t cos2 tdt )  2
R .
0

xdy  ydx
13.2.2. Обчислити інтеграл  x 2  y2
безпосередньо і за формулою
L :x 2 y 2 R 2
Остроградського — Ґріна.
Розв’язання. [10.12.7, 10.12.9.]
[Обчислюємо інтеграл безпосередньо, параметризуючи криву.]
 x  R cos t,

L:  (0  t  2).

 y  R sin t ,

[10.12.7] 2
xdy  ydx R 2 cos2 t  R 2 sin 2 t

x 2
 y 2  R 2 cos2 t  R 2 sin2 t dt  2.

L 0
[Перевіряємо умови застосовності формули Остроградського — Ґріна.]
y x
Функції P(x , y )   , Q(x , y )  мають розрив в точці O(0; 0),
x2  y2 x 2  y2
яка лежить усередині круга x 2  y 2  R2.
Формула Остроградського — Ґріна не застосовна. 
Коментар.  Ось чому, хоча і
  x     y , (x ;y )  D \ O,
 
x  x 2  y 2  y  x 2  y 2 
криволінійний інтеграл може бути відмінним від нуля.
13.3. Перевірити чи є підінтегральний вираз повним диференціалом та обчис-
(1;1)
лити  (x 2  y 2 )dx  2xydy.
(0;0)
Розв’язання. [10.13.1.]
[Перевіряємо умову того, що підінтегральний вираз є повним диференціалом і
криволінійний інтеграл не залежить від шляху інтегрування.]
130 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

P (x, y )  x 2  y 2, Q(x, y )  2xy.

P Q  2 
 : (x  y 2 )  2y  (2xy ).
y x y x
Оскільки підінтегральний вираз є повним диференціалом, то інтеграл не зале-
жить від того, якою лінією сполучено точки O(0; 0) і A(1;1).
Обчислюємо інтеграл вздовж прямої y  x , x  [0;1].
(1;1) [10.12.8]

 2 2
(x  y )dx  2xydy   2 2
(x  y )dx  2xydy 
(0;0) y x ,
x [0;1]
1 1
2
 y  1   (0  2x 2  1)dx  2 x 2dx   .
3
0 0

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

13.4. Обчисліть криволінійний інтеграл:

1)  xdy  ydx, де L — дуга кривої y  x 3 від точки A(0; 0) до точки

L
B (2; 8);
y
2)  x
dx  dy, де L — дуга кривої y  ln x від точки A(1; 0) до точки
L
B(e;1);

 x  a cos t,
3)  y dx  x dy, де L — верхня половина еліпса 
2 2
 що об-

 y  b sin t ,
L 
ходиться проти руху годинникової стрілки;
(x  y )dx  (x  y )dy
4)  2
x y 2
, де L — коло x 2  y 2  a 2 ;
L

5)  xdx  ydy  (x  y  1)dz, де L — відрізок AB від точки

L
A  (1;1;1) до точки B(2;3; 4);

6)  ydx  zdy  xdz, де L — перший виток конічної гвинтової лінії

L
x  a cos t, y  a sin t, z  bt, у напрямі збільшення параметра.
 13. Обчислення криволінійного інтеграла 2-го роду 131

13.5. Обчисліть криволінійний інтеграл:

1)  xdy  ydx, де L : а) відрізок AB від точки A(0;0) до точки B(1;2);

L

б) дуга параболи y  2x 2, від точки A до точки B ; в) ламана ACB , де

C (1;0);

2)  2xydx  x 2dy, де L : а) відрізок прямої y  x від точки A(0; 0) до

L

точки B(1;1); б) дуга параболи y  x 2 від точки A до точки B.

13.6. Застосовуючи формулу Остроградського — Ґріна, обчисліть криволіній-

ний інтеграл уздовж кривої L :
x2 y2
1)  (2xy  y)dx  x 2dy, де L — еліпс a2

b2
 1;
L

2)  (x  y )2dx  (x 2  y 2 )dy, де L — трикутник з вершинами

L
O(0;0), A(1;0), B(0;1);

3)  (1  x 2 )ydx  x(1  y 2 )dy, де L — коло x 2  y2  R2;

L

x2 y2
4)  (xy  x  y)dx  (xy  x  y)dy, де L : а) еліпс a 2  b2  1; б) ко-
L

ло x 2  y 2  ax .
13.7. Переконайтесь у тому, що підінтегральний вираз є повним диференціа-
лом і обчисліть криволінійний інтеграл:
(2;3) (1;1)
1)  xdy  ydx ; 2)  (x  y )(dx  dy );
(1;2) (0;0)

(1;1)
 x   y 
3)    
 y  dx    x  dy ;
 x 2  y 2   x 2  y 2 
(0;1)
132 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
(;2)
 x x x   x2 x 
 
4)   sin  cos  dx   1  cos  dy.
(;1)
 y y y  y2 y 

Відповіді
3 4
13.4. 1) 8; 2) ; 3)  ab 2 ; 4) 2; 5) 13; 6) a 2 .
2 3
2
13.5. 1) а) 0; б) ; в) 2; 2) а) 1; б) 1.
3
R 4 a 3
13.6. 1) ab; 2) 1; 3) ; 4) а) 0; б)  .
2 8
13.7. 1) 8; 2) 2; 3) 2; 4) 1  .

14. Застосування криволінійного інтеграла 2-го роду

Навчальні задачі
14.1. Знайти роботу сили F  yi  xj під час переміщення вздовж верхньої по-
x2 y2
ловини еліпса   1 (y  0) від точки M (a ;0) до точки N (a;0).
a 2 b2
Розв’язання. [10.12.10.]
y
Роботу силового поля F вздовж кривої L знаходять за
формулою
[10.12.10]
N M
a O a x
AL (F )   P(x, y )dx  Q(x , y )dy   ydx  xdy Рис. до зад. 14.1
L L
Параметризуємо шлях переміщення:
 x  a cos t,


 0  t  .

 y  b sin t ,

[10.12.7] 
A  ydx  xdy   (b sin t  (a sin t )  a cos t  b cos t )dt 
L 0

 ab  (sin2 t  cos2 t )dt  ab.
0

14.2. Знайти циркуляцію векторного поля a  x 2y 3i  j  zk вздовж конту-

ру L : {x 2  y 2  R 2, z  z 0 } (орієнтованого проти годинникової стрі-
лки, якщо дивитися з додатного напряму осі Oz ).
 14. Застосування криволінійного інтеграла 2-го роду 133

Розв’язання. [10.12.11.]
Циркуляцію векторного поля a вздовж кривої L знаходять за формулою
[10.12.11]
CL (a )   Pdx  Qdy  Rdz   x 2y 3dx  dy  zdz.
L L
Параметризуємо рівняння кола L. z
z0 k

 x  R cos t,


L
y  R sin t, 0  t  2. 

 y
 z  z0, O

 x
[10.12.6]
Рис. до зад. 14.2
CL (a )   x 2y 3dx  dy  zdz 
L
2
  (R2 cos2 t  R3 sin3 t(R sin t )  R cos t  0)dt 
0
2 2
2
R 6
 sin 6
tdt  R 6
 sin4 tdt  R sin t 0 
0 0
 2 2
 [2.3.8]
6
 
6  1 3  5  1  3  R 6
4 
 4R   sin tdt   sin tdt   4R  
6
   .
 0   2 2  4  6 2 2  4  8
 0 
Коментар.  Змінювання параметра t від 0 до 2 відповідає напряму обходу
контуру, заданого в умові задачі.

 x  a cos3 t,

14.3. Знайти площу фігури, обмежену астроїдою  0  t  2.

 y  a sin 3
t ,

Розв’язання. [10.12.12.]
Площу фігури D, обмежену замкненим контуром L, обчис- y
люють за формулою: L
[10.12.12] D
1 O x
2 xdy  ydx .
S (D ) 
L

1 x   3a cos2 t sin t, Рис. до зад. 14.3

S  
2
xdy  ydx  
y   3a sin2 t cos t
L
2
1
  (3a 2 sin2 t cos4 t 3a 2 sin4 t cos2 t )dt 
2
0
134 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
2 2 2
3a 2 3a 2 3a 2

2  sin 2 t cos2 tdt 
8  sin 2 2tdt 
16  (1  cos 4t )dt 
0 0 0
2
2   2

3a  t  sin 4t   3a .
16  4  0 8

14.4. Знайти функцію u за її повним диференціалом

 ey
2x(1  e y ) 
du  dx    1 dy.
(1  x 2 )2  1  x 2 
Розв’язання. [10.13.1, 10.13.3.]
[Переконуємося в тому, що du є повним диференціалом 10.13.1.]:
P Q
 .
y x
2x(1  e y ) ey
P(x, y )  ,Q(x , y )   1.
(1  x 2 )2 1  x2
P   2x (1  e y )  2xey   ey   Q .
        1 
y y  (1  x 2 )2  (1  x 2 )2 x  1  x 2  x
Вираз du є повним диференціалом.
Функцію u (x , y ) відновлюють за формулою
[10.13.3] x y
u(x , y )   P(t, y0 )dt   Q(x, t )dt  C .
x0 y0

Вибираємо за початкову точку M 0 (0; 0). 

x y
 et 

u(x, y )   0dt   
 1  x 2  1 dt  C 
0 0
y
 et  ey 1
    t   C    y C.

 1  x 2  0 1  x2 1  x2
Коментар.  Точку M 0(x 0 ; y0 ) можна вибирати довільно, але так, щоб функції
P(x , y ) та Q(x , y ) були у ній неперервними.
Запис P(t , y0 ) означає, що у функцію P(x , y ) підставляють t замість x і y 0 за-
мість y.
Запис Q (x , t ) означає, що у функцію Q(x , y ) підставляють t замість y, а змінну
x залишають без змін і під час інтегрування вважають сталою.
 14. Застосування криволінійного інтеграла 2-го роду 135
Задачі для аудиторної і домашньої роботи
14.6. Знайдіть роботу поля F під час переміщення точки вздовж дуги кривої
L від точки A до точки B, якщо:
1) F  2xyi  yj , L : y  x 2  1, A(1;0), B(2;3);
2) F  3xy 2 i  (x  y )j , L : y 2  x  1, A(0;1), B (3;2);
3) F  x 2i  xy 2 j , L  AB , A(0;1), B (1;2);
1  1
4) F  x 2i  j , L : xy  1, A(1;1), B  4;  ;
y2  4 

5) F  yi  2xj , L : x 2  y 2  1, y  0, A(1;0), B(1;0);


 x  a cos t,
6) F  2xj , L : 
 A(a ;0), B  a ;0  ;

 y  b sin t ,


 x  a(t  sin t ),
7) F  yi  xj , L :   A(0;0), B(2a;0);

 y  a(1  cos t ),

 x  a cos3 t,  a a 
8) F  yi  xj , L :   A (a ;0), B  ; ;
 y  a sin 3
t ,  2 2 2 2 

9) F  (y 2  z 2 )i  yzj  xk , L : x  bt , y  a cos t, z  a sin t, A(0;a ;0),
 b 
B  ;0;a  ;
 2 
yz
10) F  i  xj  yk , L : x  t, y  t cos t, z  t sin t, A(0; 0; 0),
x
B(2; 2; 0).
14.6. 1. Знайдіть роботу поля F  (4x  5y )i  (2x  y )j під час переміщен-
ня вздовж кривої L від точки A(1; 9) до точки B(3; 3), якщо:
а) L — ламана APB , де P(1; 3); б) L — ламана AQB, де Q(3; 9).

2. Знайдіть роботу поля F  y 2i  x 2 j під час переміщення вздовж

кривої L від точки O(0;0) до точки B(1;1), якщо:
а) L — ламана OAB, де A(1;0); б) L — ламана OCB, де C (0;1).
14.7. Знайдіть модуль циркуляції векторного поля a вздовж контуру L, якщо:
136 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

1) a  y 2 i  z 2 j  x 2k , L : {x  y  z  3, x  0, y  0, z  0};
2) a  yi  zj  xk , L : {x 2  y 2  z 2  R 2 , x  0, y  0, z  0};
3) a  yi  xj  zk , L : {x 2  y 2  z 2  4, x 2  y 2  z 2 , z  0};
4) a  zi  xj  yk , L : {z  x 2  y 2  10, z   1}.

14.8. Обчисліть площу фігури, обмежену:

x2 y2
1) еліпсом   1;
2 2
a b
2) кардіоїдою x  a(2 cos t  cos 2t ), y  a(2 sin t  sin 2t ).
14.9. Відновіть функцію u за її повним диференціалом:
1) du  (e 2y  5y 3e x )dx  (2xe 2y  15y 2e x )dy ;
2) du  (3x 2  2xy  y 2 )dx  (x 2  2xy  3y 2 )dy ;
(3y  x )dx  (y  3x )dy
3) du  ;
(x  y )3
 1   2x 
4) du   12x 2y  dx   4x 3   dy ;
 y 2   y 3 
dx  dy  dz dx  3dy 3y  x  z 3
5) du  ; 6) du   dz .
x y z z z 2

Відповіді
113 7 3 2 a2 ab(a  1) a 3
14.5. 1) 0; 2) ; 3) ; 4) 18; 5)  ; 6) ab; 7) 6a ; 8) ; 9)   ab;
3 4 2 8 2 3
10) .
3
14.6. 1) а) 22; б) 106; 2) а) 1; б) 1. 14.7. 1) 27; 2) R2; 3) 4; 4) 9.
4
2
14.8. 1) ab; 2) 6a .
x y
14.9. 1) u  xe 2y  5y 3e x  C ; 2) u  x 3  x 2y  xy 2  y 3  C ; 3) u   C;
(x  y )2
x x  3y z 2
4) u  4x 3y   C ; 5) u  ln x  y  z  C ; 6) u    C.
y2 z 2
 15. Поверхневий інтеграл 1-го роду 137

15. Поверхневий інтеграл 1-го роду

Навчальні задачі

 (x
2
15.1. Обчислити  y 2  3z 2 )d  за частиною поверхні конуса


z  x 2  y 2 , відтятою площиною z  1.
Розв’язання. [10.14.4.]
Поверхня  проектується на площину Oxy у круг D, обмежений колом
 2 2
 z  x  y ,  x 2  y 2  1.
 z  1

[Знаходимо диференціал поверхні.] z
[10.14.4]
d  1  z x2  zy2dxdy.

x y
z x  ; , zy 
2 2
x y x 2  y2 y
D
x2 y2 x
d  1   2dxdy. Рис. до зад. 15.1
2 2 2 2
x y x y
[10.14.4]

 (x 2 2
 y  3z )d   2
  (x 2  y 2  3(x 2  y 2 )) 2dxdy 
 D
 4 2  (x  y 2 )dxdy  2

D
 1
 4 2   d d   4 2  d   3d   2 2.
3

D  0

15.2. Знайти площу частини поверхні  : x 2  y 2  z 2  3, вирізаної повер-

хнею  : 2z  x 2  y 2 .
Розв’язання. [10.14.5.]
Площу поверхні  знаходять за формулою z

S ()   d .

Частина поверхні сфери, вирізаної параболоїдом, проекту- y
ється на площину Oxy у круг, обмежений колом: x
Рис. до зад. 15.2
138 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
 x 2  y 2  z 2  3,
  x 2  y 2  2.

 2z  x  y
2 2

Верхню півсферу задає рівняння z  3  x2  y2.
[10.14.4]
d  1  z x2  zy2dxdy.
x y
z x  , zy 
;
3  x 2  y2 3  x2  y2
x2 y2 3
d  1  dxdy  dxdy .
3  x 2  y2 3  x 2  y2 3  x 2  y2
[10.14.4] [10.7.5.2]
3 d d 
S ()   d   3x y 2 2
dxdy  3 
3 2

 DOxy 
DOxy
2 2 2
d  d (3  2 )
 3  d   3  
2 2
0 0 3   0 3  
2 2
 2 3 3   |0  (6  2 3).

15.3.1. Знайти масу частини поверхні  : z 2  2px (p  0), відтятою площинами

y  z , y  z , z   (z  y  z , 0  z  ,     0), з густи-
ною   0 .
Розв’язання. [10.14.6.]
Масу поверхні  з густиною (x, y, z ) знаходять за формулою
[10.14.6]
m()   (x , y, z )d    0d .
 
z
1 2 DOyz
Частина поверхні параболічного циліндра  : x  z 
2p
однозначно проектується на площину Oyz в область DOyz .
[10.14.4] O  2 y
z2
d  1  xy2  x z2dydz  1  dydz . Рис. до зад. 15.3.1
2
p
[10.14.4]
 z 2
m()    0d    0  1    dydz 
 p 
 DOyz
 15. Поверхневий інтеграл 1-го роду 139
 z 
z2 z2
 0  1 dz  dy   0 (  ) z 1  dz 
2 2
0
p z 0
p
0  32 
 (  )  p 2   2   p 3 .
3p  

15.3.2. Знайти масу частини поверхні  : 2az  x 2  y 2, a  0, вирізаної пове-

рхнею  : x 2  y 2  a 2, з густиною   15 z .
Розв’язання. [10.14.6.]
Масу поверхні  з густиною  знаходять за формулою y
[10.14.6] a
m()   (x , y, z )d    15 z d .
D
 
Частина поверхні гіперболічного параболоїда O a x
x 2  y2
z  , вирізана коловим циліндром x 2  y 2  a 2 Рис. до зад. 15.3.2
2a
проектується на площину Oxy у круг D : x 2  y 2  a 2.
[10.14.4]
x2 y2 a2  x 2  y2
d  1  z x2  zy2dxdy  1  dxdy  dxdy.
a2 a 2 a
2 2 [10.7.5.2]
x y a2  x 2  y2
m     x , y, z  d    15
2a a
dxdy 
 D
15

2a 2  cos2   sin2  a 2  2  d  

D
 a 
15

2a 2
 d   2
cos 2 2 2
a    d  
 0
 4 a
15 1  3 

2a 2
8
2  cos 2d   

 a 2
  2
  a 2
a 2
  2 
 d  a 2  2  

0 0
 4 a
15 2 52 2 a 2 3 2
 sin 2    a 2  2    a 2  2   
a 2
0
 5 3  0

 4 2 1 
2 2  1 
 
 30a  3
 5

3
  4a 3

2 1 .  
 
 [10.4.6]  4 [10.4.4]  4
Коментар.   cos 2 d   4

 cos 2 d   8  cos 2d .
 T  4 0
2
140 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

15.4. Обчисліть поверхневий інтеграл:

1)  (x 2  y 2 )d , де  — сфера x 2  y 2  z 2  a 2;


2)   x 2  y 2  z 2 d , де  — півсфера y  R2  x 2  z 2 ;


x2 y2 z2
3)  x 2  y 2d , де  — частина поверхні конуса
a2

a2

b2

(0  z  b);

4)  (2z 2  x 2  y 2 )d , де  — частина поверхні конуса



z  x 2  y 2 , яка вирізана циліндром x 2  y 2  2x ;

5)  (x  y  z )d , де  — частина площини x  2y  4z  4,

(x  0, y  0, z  0);

6)  xyzd , де  — частина поверхні параболоїда 2z  x 2  y2, z  1.



15.5. Обчисліть площу частини:

1) сфери x 2  y 2  z 2  a 2, що міститься всередині циліндра

x 2  y 2  ax  0;
2) сфери x 2  y 2  z 2  2a 2, що міститься всередині конуса
x 2  y2  z 2;
3) конуса x 2  y 2  z 2, розташованої в 1-му октанті й обмеженої пло-
щиною y  z  a;

4) конуса z  x 2  y2 , що міститься всередині циліндра

x 2  y 2  2x ;
 15. Поверхневий інтеграл 1-го роду 141

5) параболоїда 2z  x 2  y 2, що міститься всередині циліндра

(x 2  y 2 )2  x 2  y 2 ;

6) параболоїда 2z  x 2  y 2, що міститься всередині циліндра

x 2  y 2  1;
7) гіперболічного параболоїда az  xy, що міститься всередині цилінд-
ра (x 2  y 2 )2  2a 2xy ;

8) сфери x 2  y 2  z 2  a 2, що міститься всередині циліндра

(x 2  y 2 )2  2a 2xy .
15.6. Обчисліть масу, розподілену:

1) по сфері x 2  y 2  z 2  R2 з густиною    0 x 2  y 2 ;

2) по частині параболоїда x 2  y 2  2z, z  1, з густиною   0z .

15.7. Знайдіть координати центра мас однорідної поверхні:
1) x 2  y 2  z 2  R2, x  0, y  0, z  0;

2) z  R 2  x 2  y 2 , x  0, y  0, x  y  R;

3) z  x 2  y2 , x 2  y2  x.

Відповіді
8 4 4 2a 2 a 2  b 2 3 7 21
15.4. 1) a ; 2) 2R ; 3) ; 4) ; 5) ; 6) 0.
3 3 2 3
a2 20  3 2
15.5. 1) 2a 2 (  2); 2) 2a 2(2  2); 3) ; 4)  2; 5) ; 6) (2 2  1);
2 9 3
a2
7) (20  3); 8) 2(  4  4 2)a 2.
9
2(1  6 3) 0
15.6. 1)  02R 3 ; 2) .
15
 R R R   2 2 2  1   1 16 

 
15.7. 1)  ; ; ; 2)  R; R; R  ; 3)  ;0; .
 2 2 2   4 4    2 9 
142 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

16. Поверхневий інтеграл 2-го роду

Навчальні задачі
16.1.1. Обчислити  (2x  z )dydz 3zdxdz  (x  2z )dxdy, де  — верхній

бік трикутника x  4y  z  4, x , y, z  0.
Розв’язання. [10.15.5.]
Поверхня  : z  4  x  4y однозначно проектується на z
площину Oxy.

Щоб обчислити поверхневий інтеграл, скористаємося фор-
мулою
n
[10.15.5]
(a , n0 )
 (a , n 
0
)d   dxdy. y
cos 
 DOxy z z (x ,y ) D
Нормальний вектор до верхнього боку площини  x
Рис. до зад. 16.1.1
n  i  4j  k ; n  12  42  12  18;
n 1 4 1 1
n0   i  j  k ; cos   .
n 3 2 3 2 3 2 3 2
a  (2x  z )i  3zj  (x  2z )k .
 2z  z 
   
0  1 4 1    
(a , n )   ; ;    3z
 3 2 3 2 3 2   
 x  2z 
2x  z  12z  x  2z 3x  13z
  .
3 2 3 2
(a , n 0 )
 (3z  13z ) z  4x 4y  52  10x  52y.
cos  z  4x 4y

 (2x  z )dydz 3zdxdz  (x  2z )dxdy,


[10.7.4] 1 44y
128
  (52  10x  52y )dxdy   dy  (52  10x  52y )dx 
3
.
DOxy 0 0

Коментар.  У загальному рівняння площини Ax  By  Cz  D  0 коефі-

цієнти A, B , C є відповідними координатами нормального вектора. Вектор
(1; 4;1)T утворює гострий кут з віссю Oz і задає верхній бік поверхні (нижній
бік поверхні задає вектор n  (1; 4; 1)T ).
 16. Поверхневий інтеграл 2-го роду 143

16.1.2. Обчислити  (5x 2  5y 2  z 2 )dxdy, де  — зовнішній бік частини пі-



всфери z  4  x 2  y 2 , вирізаної конусом z  x 2  y2 .

Розв’язання. [10.15.5.]
Поверхневий інтеграл обчислимо за формулою z
[10.15.5] n 
 R(x, y, z )dxdy    R(x, y, z(x, y ))dxdy.
 DOxy
y
На зовнішньому боці поверхні  нормаль утворює гост-
x
рий кут із віссю Oz , отже перед інтегралом вибираємо Рис. до зад. 16.1.2
знак «  ».
Частина поверхні однозначно проектується в область DOxy , обмежену кривою

 x 2  y2,
 z 

 x 2  y 2  2.

 z  4 x y 2 2


[10.15.5]

 (5x 2 2
 5y  z )dxdy 2
   (5x 2  5y 2  (4  x 2  y 2 ))dxdy 
 DOxy
[10.7.5.2]
 4  (1  x 2  y 2 )dxdy  4  (1  2 )d d  
DOxy DOxy
 2
 2 4  2
 4  d   (1   )d   4  2   
2
 16.
 2 4 
 0 0

16.1.3. Обчислити  z 2dxdy, де  — зовнішній бік півсфери



y  R2  x 2  z 2 .
Розв’язання. [10.15.5.]
Оскільки поверхня  проектується на площину Oxy неодно- z 1
n1
значно, то розіб’ємо поверхню  на частини 1 та 2, роз- D
ташовані відповідно вище й нижче площини z  0. y
 2
x
 z dxdy   z 2dxdy   z 2dxdy.
2 n2
 1 2 Рис. до зад. 16.1.3

Поверхні 1 та 2 проектуються на площину Oxy в одну й ту саму область

DOxy : x 2  y 2  R 2, y  0. Зовнішня нормаль до 1 утворює з віссю Oz гост-
рий кут, а до 2 — тупий. Отже,
144 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
[10.15.5]

 z dxdy
2
   (R2  x 2  y 2 )dxdy;
1 DOxy
[10.15.5]

 z dxdy
2
   (R 2  x 2  y 2 )dxdy;
2 DOxy

 z 2dxdy  0.

Коментар.  Властивість адитивності поверхневого інтеграла.
16.2. Знайти потік векторного поля a  xi  yj  zk через зовнішній бік ча-
стини поверхні  : x 2  y 2  a 2 (0  z  a ).
Розв’язання. [10.16.9.]
Потік векторного поля знаходять за формулою z
1
[10.16.9] 2
(a )   (a , n 0 )d . n 20 n10

Проектуємо поверхню  на площину Oxz . Оскільки вона y
проектується неоднозначно, то розіб’ємо її на частини x
z
1    {y  0} та 2    {y  0}. a

      .
1 2
O a x
[10.15.6]
(a , n10 ) Рис. до зад. 16.2
 (a , n1 )d  
0
 dxdz .
1 DOxz
cos 
y y (x ,z )

На 1 маємо:
y  a2  x 2 .
F (x , y, z )  x 2  y 2  a 2  0.
n1   grad F  (2xi  2yj )  n1  2xi  2yj .
xi  yj y
n1  4x 2  4y 2 ; n10  , cos   .
2 2 2 2
x y x y
 x y T
(a , n10 )  (x ; y; z )   ; ;0  
 x 2  y 2 x 2  y 2 
x2 y2
   x 2  y2 .
2 2 2 2
x y x y
 16. Поверхневий інтеграл 2-го роду 145

(a , n10 ) x2  y2 a2
  .
cos  2 2 y y  a x2 2 a2  x 2
y  a x
a a
a 2dxdz dx
 (a , n1 )d   a   a 2  dz 
0 2
 (a )  
1 2 2 2 2
1 DOxz a x 0 a a x
a
x 2
 a  a  arcsin  a 3 .
a a
Коментар.  Для 1 нормаль утворює гострий кут з віссю Oy .
 Потік для 2 обчислюють так само, враховуючи, що n2  (2xi  2yj ),
y   a2  x 2 .

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

16.3. Обчисліть:

1)  x 2dydz  y 2dxdz  z 2dxdy, де  — зовнішній бік поверхні півс-


фери x 2  y 2  z 2  R2 (z  0);

2)  xdydz  ydzdx  zdxdy, де  — внутрішній бік сфери


x  y  z 2  R2 ;
2 2

 x 2 y 2 
3)    dxdy, де  — внутрішній бік параболоїда
 16 9 


x 2 y2
z  4   , відтятої площиною z  0.
16 9
4)  ydxdz, де  — верхній бік частини площини x  y  z  a, що

лежить у 1-му октанті.
16.4. Знайти потік векторного поля a через орієнтовану поверхню , якщо:
1) a  (x  2z ; x  3y  z ;5x  y ),  — протилежний початку коорди-
нат бік трикутника з вершинами (1; 0; 0), (0;1;0),(0;0;1);
2) a  (y 2 ; x 2 ; z 2 ),  — частина зовнішнього боку циліндра
x 2  y 2  a 2, розташованого в 1-му октанті між площинами z  0 і
z  a, a  0;
146 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
3) a  (3x ; y ; z ),  — частина зовнішнього боку параболоїда
x 2  y 2  9  z, розташованої в 1-му октанті;
4) a  (x 2 ; y 2 ; z 2 ),  — частина зовнішнього боку параболоїда
R2
x 2  y2  z (0  z  H );
H
5) a  (xy ; yz ; zx ),  — частина зовнішнього боку сфери
x 2  y 2  z 2  1, розташовану в 1-му октанті;
6) a  (x ; y ; x 2  y 2  1),  — частина зовнішнього боку поверхні
гіперболоїда x 2  y 2  z 2  1, що міститься між площинами z  0 і
z  3.
Відповіді
R4 a3
16.3. 1) ; 2) 4R 3 ; 3) 96; 4) .
2 6
4 2 2
5 2a 81 R H 3
16.4. 1) ; 2) ; 3) ; 4) ; 4) ; 5) 2 3.
3 3 8 3 16

17. Теорія поля

Навчальні задачі
17.1. Обчислити div a , якщо a  x 2i  y 2 j  z 2k .
Розв’язання. [10.16.3.]
Дивергенцію знаходять за формулою
[10.16.3]
P Q R
div a    .
x y z
P(x , y, z )  x 2 ,Q(x , y, z )  y 2, R(x , y, z )  z 2 ;
[10.16.3]
 2  2  2
div a  (x )  (y )  (z )  2x  2y  2z .
x y z
17.2. Знайти потік векторного поля a  2xi  2yj  zk через зовнішній бік
замкненої поверхні  : z  x 2  y 2 (0  z  H ).
Розв’язання. [10.16.9, 10.16.11.]
Потік знаходять за формулою
[10.16.9]
(a )   (a , n 0 )d .

 17. Теорія поля 147

Поверхня      замкнена, де  — поверхня конуса z 

та  — частина площини z  H , що вирізається конусом.
Виконано умови теореми Остроградського — Ґауса [10.16.11].  n0
[10.16.11]
O y
(a )   (a , n 0
)d    div adxdydz  x
 G Рис. до зад. 17.2

  
 div a   2x   (2y )  (z )  3   3dxdydz 
x y z V
[10.9.3] 
1
 3  dxdydz  3Vкон.  3   H 2  H  H 3 .
3
V
Коментар.  Об’єм конуса обчислюють за формулою
1
Vкон.  S осн.h .
3
17.3. Знайти потік векторного поля a  2xi  2yj  zk через внутрішній бік
частини поверхні  : z  x 2  y 2 (0  z  H ).
Розв’язання. [10.16.9, 10.16.11.] 
Потік знаходять за формулою z 
[10.16.9]
(a )   (a , n 0 )d .  n0

Замкнімо поверхню  поверхнею  : z  H . Тоді O y
x
    ;      . Рис. до зад. 17.3
     .
[Деталі див. у зад. 17.2.]
[10.16.11]

 (a , n    div adxdydz 

0
 (a )  )d 

 G
 div a  3  3 dxdydz  H 3 .
G
[10.16.9] n  k , 

 (a , n  zd  
0
  (a )  )d   

(a , n 0 )  z 
 H  dxdy  HS кр.  H . 3

DOxy

  H 3  H 3  2H 3 .
148 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

Коментар.  Задача відрізняється від задачі 17.2 тим, що дана поверхня неза-
мкнена, на що вказує слово «частина» та нестрога нерівність в умові задачі.
Один із способів обчислення потоку в цьому разі, полягає в замиканні поверхні
й обчисленні потоку через замкнену поверхню за допомогою формули Остро-
градського — Ґауса.
 Знак «  » у формулі Остроградського — Ґауса вказує на внутрішній бік за-
мкненої поверхні.
 Частина поверхні  проектується у круг DOxy : x 2  y 2  H 2 .

17.4.1. Знайти ротор векторного поля a , якщо a  r  xi  yj  zk .

Розв’язання. [10.16.6.]
Ротор знаходять за формулою
i j k
[10.16.6]
  
rot a  , a  Pi  Qj  Rk .
x y z
P Q R
i j k

  
rot a  
x y z
x y z
           
 i  (z )  (y )   j  (z )  (x )   k  (y )  (x )  
 y z   x z   x y 
 i (0  0)  j (0  0)  k (0  0)  0.
Коментар.  Визначник розкладають за 1-м рядком. Добуток оператора частин-
ного диференціювання на функцію означає знаходження відповідної похідної.
17.4.2. Знайти ротор векторного поля a  xyi  (2x  3y  z )j  (z 2  x 2 )k і
найбільшу густину циркуляції цього поля у точці M 0(1; 2; 1).
Розв’язання. [10.16.6.]
i j k
[10.16.6]
  
rot a  
x y z
xy 2x  3y  z x 2  z 2
 i (0  1)  j (2x  0)  k (2  x )  i  2xj  (2  x )k .
Найбільша густина циркуляції — це довжина ротора.
max j (M 0 )  rot a (M 0 ) .
 17. Теорія поля 149

rot a (M 0 )  i  2xj  (2  x )k M 0 (1;2;1)

 i  2j  k ;
max j (M )  i  2 j  k  12  (2)2  12  6.

17.5. Знайти циркуляцію векторного поля a  x 2y 3i  j  zk вздовж контуру

L : {x 2  y 2  R 2, z  z 0 } (орієнтованого проти годинникової стрілки,
якщо дивитися з додатного напряму осі Oz ) за Стоксовою теоремою.
Розв’язання. [10.16.10, 10.16.12.]
Циркуляцію векторного поля знаходять за формулою z
z0 k
CL (a )   (a , dr ). L
L
Виконано всі умови теореми Стокса. За формулою Стокса O y
[10.16.12] x
 (a , dr )   (rot a , n 0 )d . Рис. до зад. 17.5
L 
За поверхню, напнуту на контур, вибираємо частину площини z  z 0, обмеже-
ної контуром L. За одиничний вектор нормалі — вектор n 0  k (оскільки це
забезпечує потрібний обхід контуру. Поверхня  проектується у круг
DOxy : x 2  y 2  R 2 .
i j k
[10.16.6]
  
rot a   i  0  j  0  k  (3x 2y 2 )  3x 2y 2k .
x yz
x 2y 3 1 z
 0 
 

(rot a , n )  (0;0; 3x y )   0   3x 2y 2.
0 2 2
 
 1 
z  z0,
d   1  (z x )2  (zy )2dxdy   dxdy.
z x  zy  0
[10.14.4] [10.7.5.2]
CL (a )  3  x y d    3  x y dxdy
2 2 2 2

 DOxy

 3  5 cos2  sin2 d d  

DOxy
150 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних
2 R  2 2
 [10.4.7]
R6 
 3 cos  sin d  
2 2
 d      cos d    cos d   
5 2 4

0 0
2  0 0 
 1  1  3 
6 R 6
 2R      .
 2 2 2 2  4  8
17.6.1. Перевірити потенціальність поля
1 y  1 z  1 x 
a     i     j    k
 z x 2   x y 2   y z 2 
і знайти його потенціал.
Розв’язання. [10.17.1, 10.17.2.]
[Перевіряємо умову потенціальності поля rot a  0. ]

i j k
[10.16.6]
  
rot a  
x y z
1 y 1 z 1 x
  
z x 2 x y2 y z 2
 1 1  1 1  1 1 
 i   2  2   j   2  2   k   2  2   0.
 y y   z z   x x 
Поле a потенціальне.
[Записуємо формулу для потенціалу векторного поля a і знаходимо його.]
[10.17.2] x y z
U (x , y, z )   P(t, y0 , z 0 )dt   Q(x, t, z 0 )dt   R(x, y, t )dt  C .
x0 y0 z0

Вибираємо за початкову точку M 0(1;1;1).

x y z
  1   1 x 
 1  1 dt    1 dt    2 dt  C 
U (x , y, z )    t 2 
  x t 2   y t 
1 1 1
x y
 1   t 1  t x z
  t            C 
 t  1  x t  1  y t  1
1 y 1 1 z 1 x
 x 1  1    1     x C 
x x x y y y z
y z x
    C.
x y z
За означенням a  gradU .
 17. Теорія поля 151

17.6.2. Чи є поле a  2xyi  y 2zj  (z 2y  2yz )k соленоїдальним?

Розв’язання. [10.17.3.]
[Перевіряємо умову соленоїдальності поля div a  0. ]
[10.16.3]
   2
div a 
(2xy )  (y 2z )  (z y  2yz ) 
x y z
 2y  2yz  2zy  2y  0.
Поле a — соленоїдальне.
17.6.3. Показати, що векторне поле a  (y  z )i  (x  z )j  (x  y )k гармо-
нічне.
Розв’язання. [10.17.4.]
[Перевіряємо умову гармонічності векторного поля rot a  0, div a  0. ]
[10.16.3]
  
div a  (y  z )  (x  z )  (x  y )  0.
x y z
i j k
[10.16.6]
  
rot a   (1  1)i  (1  1)j  (1  1)k  0.
x y z
y z x z x y
Векторне поле a гармонічне.

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

17.7. Нехай r  xi  yj  zk , r  r  x 2  y 2  z 2 . Знайдіть grad u,

якщо:
1
1) u  r 2 ; 2) u  .
r
17.8. Знайдіть дивергенцію векторного поля:

1) a  xyzi  (2x  3y  z )j  (x 2  z 2 )k ;

2) a  (x  y  z )i  (x 2  y 2  z 2 )j  (x 3  y 3  z 3 )k ;
r
3) a  , де r  xi  yj  zk ; 4) a  r r ;
r

5) a  grad(x 2  y 2  z 2 ); 6) a  grad(x 3  y 3  z 3 ).
152 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

17.9. Знайдіть ротор векторного поля:

y z x
1) a  i  j  k в точці M 0(1;2; 2);
z x y

2) a  y 2i  x 2 j  z 2k ;

3) a  x 2yi  y 2zj  z 2xk ;

q
4) r , де r  xi  yj  zk .
3
r

17.10. Перевірте потенціальність і знайдіть потенціал поля:

1) a  (y  z )i  (z  x )j  (x  y )k ;
yzi  zxj  xyk
2) a  ;
2 2 2
1x y z
1 1 1
3) a  yi  xj  e zk ; 4) a  i  j  k.
x y z
17.11. З’ясуйте, чи є поле a (M ) соленоїдальним, якщо:

1) a  x (z 2  y 2 )i  y (x 2  z 2 )j  z (y 2  x 2 )k ;

2) a  (1  2xy )i  y 2zj  (z 2y  2yz  1)k ;

yi  xj
3) a  x 2yzi  xy 2zj  xyz 2k ; 4) a   xyk ;
x2  y2
x
5) a  ln(x 2  y 2 )i  2 arctg j  3k .
y
17.12. З’ясуйте, чи є поле a (M ) гармонічним, якщо:

1) a  6x 2i  3 cos(3x  2z )j  cos(3y  2z )k ;
2) a  (yz  2x )i  (xz  2y )j  xyk ;

3) a  (3x 2  3y 2 )i  (2  6xy )j ;

4) a  (2x cos y  2y )i  (x 2  2 sin y )j .

 17. Теорія поля 153

17.13. Знайдіть потік поля a через поверхню , якщо:

1) a  (x 2 ; y 2 ; z 2 ), де  — зовнішній бік повної поверхні піраміди, об-

меженої площинами x  y  z  1, x  0, y  0, z  0;
2) a  y 2zi  yz 2 j  x (y 2  z 2 )k , де  — повна зовнішня поверхня
циліндра y 2  z 2  a 2, 0  x  a;
3) a  (0; y 2 ; z ), де  — обмежена частина внутрішнього боку парабо-
лоїда z  x 2  y 2, відтятої площиною z  2;
4) a  2xi  yj  zk , де  — частина внутрішнього боку параболоїда
y 2  z 2  Rx, яку відтинає площина x  R;
5) a  2xi  2yj  zk , де  — повна зовнішня поверхня конуса
x 2  y2  z  H ;

6) a  x 2yi  xy 2 j  xyzk , де  — зовнішній бік повної поверхні

x 2  y 2  z 2  R2, x  0, y  0, z  0;
7) a  r  (x ; y ; z ), де  — зовнішній бік повної поверхні
z  4  x 2, 2x  y  4, x  0, y  0, z  0;
8) a  (x  z 3y ; xz ; z  xy ), де  — зовнішній бік повної поверхні
x 2 y2
x  0, x  1, y  0, y  2, z  0, z   .
4 6
17.14. Обчисліть за Стоксовою теоремою циркуляцію векторного поля a
вздовж контуру L, орієнтованого за годинниковою стрілкою, якщо ди-
витись із початку координат, якщо:
1) a  z 2i  x 2 j  y 2k , L : {x 2  y 2  z 2  1, x  y  z  1};
2) a  (y  z )i  (z  x )j  (x  y )k ,
L : {4(x 2  y 2 )  z 2, x  y  z  1};

3) a  x 3i  y 3 j  z 3k , L : {z  x 2  y 2, z  y  2};

4) a  yi  xj  zk , L : {x 2  y 2  z 2  4, x 2  y 2  z 2, z  0};

5) a  z 2 j  x 2k , L : {y 2  z 2  9, 3z  4x  5};

6) a  zxi  xyj  yzk , L : {y 2  z 2  1, x  y  z  1}.

154 Модуль 2. Інтегральне числення функцій кількох змінних

Відповіді
1 r
17.7. 1) grad r 2  2r ; 2) grad  3.
r r
2
17.8. 1) yz  3  2z ; 2) 1  2y  3z 2 ; 3) ; 4) 4 r ; 5) 6; 6) 6x  6y  6z .
r
5 5
17.9. 1)  i  j  k ; 2) 2(x  y )k ; 3) y 2i  z 2 j  x 2k ; 4) 0.
4 2
17.10. 1) xy  yz  zx  C ; 2) arctg(xyz )  C ; 3) xy  e z  C ; 4) ln(xyz )  C .
17.11. 1) ні; 2) так; 3) ні; 4) так; 5) так.
17.12. 1) ні; 2) так; 3) так; 4) ні.
1 a 5 3 3 R5 11
17.13. 1) ; 2)  ; 3) 2; 4) R ; 5) H ; 6) ; 7) 40; 8) .
4 4 3 3
4 3
17.14. 1) ; 2) 0; 3) 0; 4) 4 ; 5) 0; 6) .
9
Модуль 3. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ РІВНЯННЯ
18. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінним
Навчальні задачі
18.1. Зінтегрувати диференціальне рівняння xy   y  y 3 .
Розв’язання. [11.2.2.]
Це диференціальне рівняння з відокремлюваними змінними.
dy
[Підставляємо в диференціальне рівняння y   .]
dx
dy
x  y 3  y.
dx
[Відокремлюємо змінні, множачи обидві частини рівняння на dx і ділячи на
x(y 3  y ). ]
dy dx
xdy  (y 3  y )dx ;  , y  0.
y3  y x
[Інтегруючи, дістаємо загальний інтеграл ДР.]
dy dx dy ydy dx
 y(y 2  1)   x ;  y   y 2  1   x .
1
ln y  ln(y 2  1)  ln x  ln C (C  0);
2
y
 Cx (C  0).
2
y 1
Для C  0 одержимо функцію y  0, яка є розв’язком рівняння (його можна
було б втратити під час відокремлення змінних).
Загальний інтеграл рівняння
y
 C ,C  .
2
x y 1

18.2. Розв’язати задачу Коші: 1  y 2dx  1  x 2dy  0, y(0)  1.

Розв’язання. [11.1.2, 11.2.2.]
Це задача Коші для диференціального рівняння з відокремлюваними змінними
1  y 2dx  1  x 2dy  0 і початковою умовою y(0)  1.
156 Модуль 3. Диференціальні рівняння

dy dx
 , x  1, y  1.
2 2
1y 1x
dy dx
 1y 2
 
1x 2
;

arcsin y  C  arcsin x ; arcsin x  arcsin y  C .

Функції x  1, y  1 є розв’язками ДР, але ці розв’язки не можна отримати
за жодного значення сталої C — це особливі розв’язки.
Частинний інтеграл знайдемо з початкової умови y (0)  1 :

arcsin 0  arcsin 1  C  C  .
2
Розв’язок задачі Коші задає співвідношення

 
arcsin x  arcsin y  ; arcsin y   arcsin x  y  1  x2.
2 2
Коментар.  arcsin y  arccos x ; y  sin(arccos x )  1  x2.

18.3. Матеріальна точка маси m рухається прямолінійно під дією сили F ,

прямо пропорційної часу від початку руху і обернено пропорційної
швидкості руху v. Встановити залежність між швидкістю і часом, якщо
v |t 0  0.
Розв’язання. [11.1.2, 11.2.2.]
[Скористаємось фізичним змістом задачі.]
Згідно із другим законом Ньютона
dv
F  ma  m .
dt
Для знаходження v(t ) маємо задачу Коші:
dv kt
m  ; v(0)  0.
dt v
[Розв’яжімо її.]
k k
vdv  tdt ;  vdv   tdt ;
m m
2 2
v k t
   C;
2 m 2
v(0)  0  C  0.
k
Розв’язком задачі Коші є функція v(t )  t.
m
 18. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінним 157

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

18.4. Зінтегрувати ДР:
1) (x  1)dx  (y  1)dy  0; 2) 4(x  1)dx  (y  1)dy  0;
3) (y  1)dx  (x  1)dy  0; 4) 4(y  1)dx  (x  1)dy  0;

5) (xy 2  x )dx  (y  x 2y )dy  0; 6) tg x sin2 ydx  cos2 x ctg ydy  0;

7) ey (1  x 2 )dy  2x (1  ey )dx  0; 8) ye 2xdx  (1  e 2x )dy  0;

9) y  tg x  y  a; 10) y   10x y ;

11) 2x 1  y 2  y (1  x 2 ); 12) ey (1  y )  1;

13) y   sin(x  y ); 14) y   (8x  2y  1)2 .

18.5. Розв’язати задачу Коші:
1) y   8 y , y(0)  4;

2) x 1  y 2dx  y 1  x 2dy  0, y(1)  0;

 
3) y  sin x  y ln y, y    e; 4) y  sin x  y cos x  0, y    1.
 2   2 

18.6. 1) Знайдіть лінію, що проходить через точку (2; 3), кожен відрізок доти-
чної якої, що міститься між координатними осями, поділяється навпіл
точкою дотику.
2) Знайдіть усі лінії, у яких відрізок дотичної між точкою дотику і віссю
абсцис поділяється навпіл точкою перетину його з віссю ординат.
3) Знайдіть лінію, у якої довжина нормалі (відрізок її від точки лінії до
осі абсцис) дорівнює a  const .
4) Матеріальна точка масою 1 г рухається прямолінійно під дією сили,
що прямо пропорційна часу від моменту t  0, й обернено пропорційна
швидкості руху точки. В момент t  10 с швидкість дорівнювала 0, 5
м/с, а сила — 4  105 Н. Якою буде швидкість через хвилину після по-
чатку руху?
5) Моторний човен рухається у спокійній воді зі швидкістю v  10
км/год. На повному ходу його двигун вимкнули, і через t  20 с швид-
кість човна зменшилась до v1  6 км/год. Враховуючи, що сила опору
води рухові човна пропорційна його швидкості, знайдіть швидкість чов-
158 Модуль 3. Диференціальні рівняння
на через 2 хв після вимкнення двигуна; знайдіть також віддаль, яку
пройшов човен протягом 1 хв після зупинки двигуна.
6) Згідно з Ньютоновим законом швидкість охолодження будь-якого тіла
у повітрі пропорційна різниці між температурою T тіла і температурою
повітря T0 . Якщо температура повітря дорівнює 20 C і тіло протягом
20 хв охолоджується із 100 до 60, то через скільки часу його темпера-
тура знизиться до 30 ?

Відповіді
C
18.4. 1) (x  1)2  (y  1)2  C ; 2) 4(x  1)2  (y  1)2  C ; 3) y   1;
x 1
C 1  x2 ey  1
4) y   1; 5)  C ; 6) ctg 2 y  tg 2 x  C ; 7)  C;
(x  1)4 1  y2 x2  1
8) y  C e 2x  1; 9) y  C sin x  a; 10) 10x  10y  C ;
11) arcsin y  ln(1  x 2 )  C , y  1; 12) e x  C (1  e y );
y  x 
13) x  C  ctg    ; 14) 8x  2y  1  2 tg(4x  C ).
 2 4
x
tg
2 2 2
18.5. 1) y  (4x  2) ; 2) 1  x  1  y  1, x  1 y  1; 3) y  e 2. 4) y  sin x .
18.6. 1) гіпербола, xy  6; 2) параболи y 2  Cx ; 3) (x  C )2  y 2  a 2 ; 4)  2, 7 м/с; 5)
dT  1 t 20
 0, 467 км/ч; 85, 2 м; 6)  k(T  T0 ),T  20  80   , t  60 хв.
dt  2 

19. Однорідні диференціальні рівняння

Навчальні задачі
x y 1
19.1. Розв’язати задачу Коші: y    , y(1)  .
x 2
Розв’язання. [11.1.2, 11.2.4.]
y
Це задача Коші для однорідного рівняння y   1  , з початковою умовою
x
1
y(1)  . [Шукаємо розв’язок рівняння як y  u(x )x . ]
2
dy du
y  u(x )x , y   x  u.
dx dx
Дістаємо ДР з відокремлюваними змінними.
 19. Однорідні диференціальні рівняння 159

du
x  u  1  u ;
dx
du dx du dx
 (2u  1  0);    .
1  2u x 1  2u x
ln 1  2u  ln C  2 ln x (C  0);
C 1 C
1  2u   u(x )    .
x2 2 2x 2
[Знаходимо загальний розв’язок рівняння.]
x C
y(x )    1 (C  2C1 ).
2 x
x  1
Функція y    u    є розв’язком ДР, коли C  0. Урахуємо початкову
2  2
умову:
1 1
 y(1)    C 1  C 1  1.
2 2
x 1
Розв’язок задачі Коші y    .
2 x
1  3x  3y
19.2. Зінтегрувати ДР y   .
1x y
Розв’язання. [11.2.5.]
Це рівняння, що зводиться до однорідного.
Оскільки
3 3
  0,
1 1
то до ДР з відокремлюваними змінними задане рівняння зводить підстановка:
dy dz
z  x  y  1,   1;
dx dx
dz 4  3z dz 4  2z
1  ;  ;
dx z dx z
2
 dz  dz  2dx (z  x  y  1  2);
z 2
2 ln z  2  z  C  2x ;
3x  y  2 ln x  y  1  C 1
(x  y  1 теж є інтегралом рівняння, який одержимо із загального, коли
C1  ).
Загальний інтеграл ДР 3x  y  2 ln x  y  1  C .
160 Модуль 3. Диференціальні рівняння

19.3. Знайти криву, яка проходить через точку A(1;1), якщо довжина відрізка
осі Ox, відтятого довільною дотичною, дорівнює довжині цієї дотичної.
Розв’язання.
y
Нехай рівняння шуканої кривої y  y (x ), а M 0 (x 0 ; y0 ) —
точка дотику. Тоді рівняння дотичної до кривої має вигляд M0
y  f (x )
y  y 0  y 0 (x  x 0 ), (y 0  y (x 0 )).
Знайдемо точку перетину дотичної з віссю Ox : O B x
0  y0  y0 (x  x 0 ), Рис. 1 до зад. 19.3

y0
x  x0  .
y0
Оскільки OB — довжина відрізка, відтятого дотичною від осі Ox , а M 0B —
довжина відрізка дотичної, то за умовою задачі OB  M 0B . Звідки

y0  y 0 2
x0      y 02 .
y 0  y  
0
Оскільки одержана умова виконується для довільної точки M (x , y ) кривої, то:

y  y 2 2xy y2 y2
x     y 2 ; 2
x     y 2.
y  y   y y 2
y 2

[Розв’яжемо ДР, яке задає криву.]

y
2xy 2x
y  ,y  ;
2
x y 2 y2
1
x2

du
y  u(x )x , y   x  u.
dx
du 2u (1  u 2 )du
dx
x u  ;  ;
dx 2 2 x
1u u(u  1)
2
(1  u )du dx
 u(u 2  1) x .


u yx
2
 Cx ; 2 2
 Cx ; y  C (x 2  y 2 ).
1u x y
Оскільки крива проходить через точку A(1;1), то y
M0
1 1
1  C (1  1)  C  ,
2 B
Шукана крива є колом: O 1 x
Рис. 2 до зад. 19.3
2y  x 2  y 2  x 2  (y  1)2  1.
 19. Однорідні диференціальні рівняння 161

19.4. Зінтегрувати диференціальне рівняння

(x  y )dx  (x  2y )dy  0.
Розв’язання. [11.2.9.]
Маємо диференціальне рівняння в повних диференціалах:
P Q
P(x , y )dx  Q(x, y )dy  0,  .
y x
Справді:
P(x , y )  x  y,Q(x , y )  x  2y ;
P Q
1 .
y x
[Знаходимо загальний інтеграл диференціального рівняння за формулою
[11.2.9].]
x y

 P(t, y0 )dt   Q(x , t )dt  C .

x0 y0
x y

 tdt   (x  2t )dt  C ;
0 0
2
x
 xy  y 2  C .
2
Задачі для аудиторної і домашньої роботи
19.5. Зінтегруйте рівняння:
y x y x y
1) y   e  ; 2) y    ;
x y x

3) xy   y  y 2  x 2 , x  0; 4) xy   y(ln y  ln x );

5) (3y 2  3xy  x 2 )dx  (x 2  2xy )dy;

6) (4x 2  3xy  y 2 )dx  (4y 2  3xy  x 2 )dy;

2y  x  5 3y  7x  7
7) y   ; 8) y   ;
2x  y  4 3x  7y  3
9) (x  y  1)dx  (2x  2y  1)dy ;
10) (x  2y  1)dx  (3x  6y  2)dy  0.
162 Модуль 3. Диференціальні рівняння

19.6. Розв’яжіть задачу Коші:

y
1) (xy   y )arctg  x , y(1)  0;
x
2) (y 2  3x 2 )dy  2xydx  0, y(0)  1;

3) ( xy  x )dy  ydx  0, y(1)  1;

4) (y  x 2  y 2 )dx  xdy  0, y(1)  0.

19.7. 1) Знайдіть лінію, у якої квадрат довжини відрізка, який відтинає будь-яка
дотична від осі ординат, дорівнює добуткові координат точок дотику.
2) Знайдіть лінію, у якої початкова ордината будь-якої дотичної дорів-
нює відповідній піднормалі.
19.8. Зінтегруйте рівняння в повних диференціалах:
1) (2x 3  xy 2 )dx  (2y 3  x 2y )dy  0;

2) yx y 1dx  x y ln xdy  0;
 y dx  xdy  0; 4) xdx  ydy  ydx  xdy .
3)   1 
 x 2  y 2 x 2  y2 x2
x 2  y2

Відповіді
y x
19.5. 1) ln Cx  e ; 2) y  x 2 ln Cx ; 3) y  y 2  x 2  Cx 2, y  x ;
x

1Cx x y
4) y  xe ; 5) (x  y )2  Cx 3e ; 6) (x 2  y 2 )3(x  y )2  C ;
7) (x  y  1)3  C (x  y  3); 8) (x  y  1)5(x  y  1)2  C ;
9) x  2y  ln x  y  C ; 10) x  3y  ln x  2y  C .
y y
arctg x 1
19.6. 1) 2
x y  2
e x x; 2) y 3  y 2  x 2 ; 3) ln y  2  2; 4) y  (x 2  1).
y 2
2 y x
19.7. 1) x  Ce ; 2) x  y ln Cy .
y y
19.8. 1) x 4  x 2y 2  y 4  C ; 2) x y  C ; 3) x  arctg  C ; 4) x 2  y2   C.
x x
 20. Лінійні диференціальні рівняння 1-го порядку. Рівняння Бернуллі 163

20. Лінійні диференціальні рівняння 1-го порядку.

Рівняння Бернуллі
Навчальні задачі
y
20.1.1. Розв’язати задачу Коші y    x , y(1)  0.
x
Розв’язання. [11.2.7.]
Маємо задачу Коші для лінійного ДР щодо y(x ).
[1-й метод. Метод Бернуллі.]
[Шукаємо розв’язок ДР y (x ) як добуток двох функцій u(x )v(x ), одну з яких
можна вибрати довільно.]
y  u(x )v(x ), y   u v  uv ;
uv  v
u v  uv    x; u  v     vu   x ;
x
  x
групуємо вибираємо функцію
v (x ) так, щоб в дужках
був нульовий вираз

 v   v  0,
 x
 
 vu  x .

dv v
За v(x ) беремо частинний розв’язок рівняння   0:
dx x
dv dx
  v  x.
v x
du du
x x   1  u(x )  x  C .
dx dx
[Записуємо загальний розв’язок ДР.]
y  x(x  C )  x 2  Cx .
[Визначаємо сталу з початкової умови.]
y(1)  1  C  0  C  1.
[2-й метод. Метод Лаґранжа (варіації довільної сталої).]
[Записуємо однорідне рівняння і розв’язуємо його як ДР з відокремлюваними
змінними.]
y dy y dy dx dy dx
y    0;  ;  ;   ;
x dx x y x y x
ln y  ln x  ln C ;
y  Cx .
Розв’язок задачі Коші y  x 2  x .
164 Модуль 3. Диференціальні рівняння
[Варіюємо сталу — шукаємо розв’язок неоднорідного ДР у вигляді]
y  C (x )x, y   C (x )x  C (x ).
C (x )x
C (x )x  C (x )   x;
x
C (x )x  x ; C (x )  1; C (x )   dx  x  A.
[Підставляємо знайдену функцію C (x ) .]
y(x )  (x  A)x  x 2  Ax .
[Визначаємо сталу з початкової умови.]
y(1)  1  A  0  A  1.
Розв’язок задачі Коші y  x 2  x .
Коментар.  Функцію v(x ) вибираємо з метою найбільшого спрощення дифе-
ренціального рівняння. Вона є частинним розв’язком ДР з відокремлюваними
змінними (C  0) .
 Функцію u(x ) знаходимо з умови, щоб функція u(x )v(x ) була розв’язком ви-
хідного ДР. Функція u(x ) є загальним розв’язком ДР з відокремлюваними
змінними.
y
20.1.2. Розв’язати задачу Коші y   , y(2)  1.
2y ln y  y  x
Розв’язання. [11.2.7.]
Це задача Коші для лінійного ДР щодо x (y ):
x
x 
 2 ln y  1, x(1)  2.
y
[Розв’язуємо ДР методом Лаґранжа, користуючись формулою для розв’язку
однорідного ДР.]
dy
1  1
p(y )  ; u(y )  e y  e  ln y  .
y y
v(y ) v v
x (y )  , x (y )   .
y y y2
v v v
   2 ln y  1;
y y2 y2
dv  (2 ln y  1)ydy; v  y 2 ln y  C ,
C
x (y )  y ln y  .
y
[Справджуємо початкову умову.]
2  x (1)  C  2  C .
2
Розв’язок задачі Коші x  y ln y  .
y
 20. Лінійні диференціальні рівняння 1-го порядку. Рівняння Бернуллі 165

20.2. Знайти силу струму в електричному колі з опором R  const, самоін-

дукцією L  const і ЕРС E  E 0  const, якщо i(0)  I 0 . Сила стру-
di(t ) R E
му i(t ) справджує рівняння  i(t )  0 .
dt L L
Розв’язання.
Загальний розв’язок заданого рівняння 
E Rt L
i(t )  0  Ce .
R
Використовуючи початкову умову, маємо:
E
C  I0  0 .
R
E  E  Rt L 
Шуканий розв’язок задачі Коші i(t )  0   I 0  0 e .
R  R 
Коментар.  Це лінійне ДР щодо невідомої i  i(t ). Його можна розв’язати
за методом Бернуллі або Лаґранжа.
 Бачимо, що із плином часу t (t  ) сила струму i(t ) наближається до
E0
сталого значення .
R
20.3. Зінтегрувати ДР y   2xy  2x y .
3 3

Розв’язання. [11.2.8.]
Це рівняння Бернуллі, яке розв’язуємо методом Бернуллі:
y  u(x )v(x ), y   u v  uv .
 v   2vx  0,
u(v  2vx )  vu  2x u v  
  3 3 3
vu   2x 3u 3v 3 .

dv 2
 2xv  0  v  ex ;
dx
du 2 du 2
 2x 3u 3e 2x ,  2x 3e2x dx ;
dx u3
1 1 2 1 2 1 2
    x 2de 2x   x 2e 2x  e 2x  C ,
2u 2 2 2 4
1 2 1 2
 x 2e2x  e2x  C 1,
u2 2
1 2 1
 C 1e 2x  x 2  .
y2 2
Розв’язок y  0 можна одержати, коли C1  .
166 Модуль 3. Диференціальні рівняння
Загальний інтеграл ДР:
 
Ce 2x 2  x 2  1  y 2  1  0.
 2 

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

20.4. Зінтегруйте рівняння:
2 2
1) y   2xy  xex ; 2) y   2xy  ex x sin x ;

2xy 2 e x (x  2)
3) y    1  x 2; 4)* y   y  ;
1  x2 x x
1 1
5) y   ; 6) y   ;
2x  y 2 x cos y  a sin 2y
1 y 2 2
7) y   ; 8) (e  xy )dy  dx  0.
sin2 y  x ctg y
20.5. Розв’яжіть задачу Коші:
1
1) y   y tg x  , y(0)  0; 2) y   y cos x  cos x , y(0)  1;
cos x

3) t (1  t 2 )dx  (x  xt 2  t 2 )dt , x (1)   ;
4
4) yx   x  4y 3  3y 2, y(2)  1.
20.6. 1) Знайдіть лінію, у якої початкова ордината будь-якої дотичної на дві
одиниці менше за абсцису точки дотику.
2) Знайдіть силу струму i(t ) в електричному колі з опором R і самоіндукці-
єю L, за умови, що E (t )  E 0 sin 2nt, i(0)  I 0 , де I 0, E 0  const.
3) Знайдіть лінію, у якої будь-яка дотична перетинає вісь ординат у точ-
ці, однаково віддаленій від точки дотику і від початку координат.
4) Знайдіть лінію, у якої площа трапеції, утвореної осями координат, ор-
динатою довільної точки і дотичною в цій точці, дорівнює половині ква-
драта абсциси.
5) Знайдіть лінію, для якої площа фігури, обмеженої віссю абсцис, двома
ординатами і дугою MM  цієї лінії, пропорційна дузі MM .
 20. Лінійні диференціальні рівняння 1-го порядку. Рівняння Бернуллі 167
6) Точка масою m  6 г рухається прямолінійно. На неї діє сила, про-
порційна часові (коефіцієнт пропорційності k1  4). Крім того, на точку
діє опір середовища, пропорційний швидкості (коефіцієнт пропорційно-
сті k2  2). Знайдіть залежність швидкості від часу, вважаючи, що в по-
чатковий момент швидкість дорівнює нулеві.
20.7. Зінтегруйте рівняння:
y
1) y    y 2 ; 2) y   y tg x  y 2 cos x  0;
x 1
2y 2 y 4y
3) y    ; 4) y    x y;
x cos2 x x
2x
5) (x 3  e y )y   3x 2 ; 6) y   .
x 2 cos y  a sin 2y
20.8. Розв’яжіть задачу Коші:
23
1) y   9x 2y  (x 5  x 2 )y , y(0)  0;

2) xy   y  y 2 ln x , y(1)  1.

Відповіді
2  x2 
20.4. 1) y  e x C   ; 2) y  (x  C )(1  x 2 ); 3) y  C (x 2  1)  x 3  x ;
 2 
y2 y 1
4) y  Cx 2  e x ; 5) x  Ce 2y    ; 6) x  2a(sin y  1)  Ce sin y ;
2 2 4
y 2 2
7) x  (C  cos y ) sin y; 8) x  (C  y )e .
x
20.5. 1) y  ; 2) y  1; 3) x  t arctg t; 4) x  y 2  y 3.
cos x
20.6. 1) y  Cx  x ln x  2; 3) x 2  y 2  Cx ; 4) y  x  Cx 2 ; 5) ланцюгова лінія;

6) m
dv
dt

 k1t  k2v, v(0)  0, v(t )  2 t  3  3e
t 3
. 
1 1 ln cos x  C
20.7. 1)  (x  1)(C  ln(x  1)); 2)  (x  C )cos x ; 3) y  tg x  ;
y y x
4) 2 y  x 2 ln x  Cx 2 ; 5) x 3e y  C  y ; 6) x 2  Ce sin y  2a(sin y  1).
 2 x 3 1 3 2 3 1
20.8. 1) y   e  x   , y  0; 2) y  .
 9 9 9 ln x  1
168 Модуль 3. Диференціальні рівняння

21. Рівняння, що дозволяють пониження порядку

Навчальні задачі
21.1. Розв’язати задачу Коші y   cos 2x , y(0)  1, y (0)  y (0)  0.
Розв’язання. [11.3.1.]
Маємо ДР вигляду y   f (x ).
[Розв’яжемо ДР безпосереднім інтегруванням, поступово визначаючи значення
сталих.]
1
y    cos 2xdx  sin 2x  C 1 ;
2
y (0)  0  C 1  0  C 1  0.
1 1 1
y   sin 2x ; y    sin 2xdx   cos 2x  C 2 ;
2 2 4
1 1
y (0)  0    C 2  0  C 2  .
4 4
1 1 1 1 1
y    cos 2x  ; y    (cos 2x  1)dx   sin 2x  x  C 3 ;
4 4 4 8 4
y(0)  0  C 3  1  C 3  1.
1 1
Розв’язок задачі Коші y   sin 2x  x  1.
8 4
y
21.2. Знайти загальний розв’язок ДР y    x.
x
Розв’язання. [11.3.2.]
Це ДР, яке не містить невідомої функції в явному вигляді F (x , y , y )  0.
Позначаємо [запроваджуючи нову функцію]
y   p(x ), y   p (x ).
p
p   x.
x
Одержали лінійне ДР 1-го порядку, яке розв’яжемо методом Бернуллі [3.2.8]:
p  u(x )v(x ), p   u v  uv ;

 u
 u   u    0,
v  u     uv   x   x
 x uv   x .

du u du dx
 ;  ; u(x )  x .
dx x u x
xv   x ; v   1; v(x )  x  C 1 ;
y   p(x )  x (C 1  x )  C 1x  x 2 ;
 21. Рівняння, що дозволяють пониження порядку 169

C1 2 x 3

y  (C1x  x 2 )dx 
2
x 
3
 C2.

C x3
Загальний розв’язок рівняння y  1 x 2   C 2.
2 3
21.3. Розв’язати задачу Коші: yy   (y )2  y 2 ln y, y(0)  1, y (0)  1.
Розв’язання. [11.3.3.]
Це задача Коші для ДР, яке не містить аргументу функції в явному вигляді
F (y, y , y )  0. Позначаємо [запроваджуючи нову функцію]
dp
y   p(y ); yxx
  p .
dy
dp
yp  p 2  y 2 ln y;
dy
dp p y ln y
  .
dy y p
Одержане рівняння Бернуллі розв’яжемо методом Бернуллі:
p  uv, p   u v  uv .

 u   u  0,
 u  y ln y
v  u     uv     y
 y uv  y ln y
 uv   .
 uv
du u du dy
  0;  ; u  y.
dy y u y
dv ln y ln ydy v 2 1 1
 ; vdv  ;  ln2 y  C1.
dy yv y 2 2 2
p(y )  y ln2 y  C 1 .
Визначимо сталу C 1 з початкової умови: p(y(0))  1  p(1)  1.
p(1)   C 1  1  C 1  1.
dy dy
 y ln2 y  1;  dx ;
dx 2
y ln y  1
d ln y
x   ln ln y  ln2 y  1  C 2 .
ln2 y  1
Визначимо сталу C 2 з умови y(0)  1.
0  0  C 2  C 2  0.
Розв’язок задачі Коші x  ln ln y  1  ln 2 y .
170 Модуль 3. Диференціальні рівняння

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

21.4. Зінтегруйте рівняння:
1) y   x  sin x ; 2) y   arctg x ;

3) y IV  x ; 4) y   cos 2x ;
y
5) xy   y ; 6) y    x;
x
7) y   2 ctg x  y   sin3 x ; 8) xy   y   1  x ;

9) 2yy   3(y )2  4y 2 ; 10) y 2  y 2  1.

21.5. Розв’яжіть задачу Коші:
1) y   xe x , y(0)  y (0)  0;
1 1
2) y (x  2)5  1, y(1)  , y (1)   ;
12 4
3) y (x 2  1)  2xy , y(0)  1, y (0)  3;

y x 2
4) y    , y(2)  0, y (2)  4;
x y

5) 2y   3y 2, y(2)  1, y (2)  1;

6) y 3y   1, y(1)  1, y (1)  0.

Відповіді
x3 arctg x 2 x
21.4. 1) y   sin x  C 1x  C 2 ; 2) y  (x  1)  ln(1  x 2 )  C1x  C 2 ;
6 2 2
x5 1
3) y   C1x 3  C 2x 2  C 3x  C 4 ; 4) y   sin 2x  C 1x 2  C 2x  C 3;
120 8
3 x
x sin 3 x sin 2x 
5) y  C1x 2  C 2 ; 6) y   C 1x 2  C 2 ; 7) y    C 1     C 2;
3 3  2 4 
x3 x2
8) y    C 1x ln x  C 2x  C 3 ; 9) y cos2(x  C1 )  C 2 ;
12 2
10) y  sin(C 1  x )  C 2x  C 3 .
1
21.5. 1) y  (x  2)e x  x  2; 2) y  ; 3) y  x 3  3x  1;
3
12(x  2)
2 2 16 4
4) y  x 2x  ; 5) y  ; 6) y  2x  x 2 .
5 5 (x  4)2
 22. Лінійні однорідні диференціальні рівняння. Метод Ейлера 171

22. Лінійні однорідні диференціальні рівняння. Метод Ейлера

Навчальні задачі
22.1.1. Знайти фундаментальну систему розв’язків і загальний розв’язок ДР
y   y   2y  0.
Розв’язання. [11.5.]
Маємо ЛОДР 2-го порядку зі сталими коефіцієнтами.
[Складаємо характеристичне рівняння.] 
2    2  0.
[Розв’язуємо рівняння і виписуємо відповідні кореням характеристичного рів-
няння лінійно незалежні розв’язки ЛНДР.]
1  1  y1  e x ,
 2  2  y2  e 2x .
ФСР диференціального рівняння [1.5.8]: {e x , e2x }.
Загальний розв’язок ДР [11.5.9]: y  C 1e x  C 2e 2x .
Коментар.  Замінюємо y  1, y   , y   2 .
22.1.2. Знайти фундаментальну систему розв’язків і загальний розв’язок ДР
y   2y   26y  0.
Розв’язання. [11.5.]
Маємо ЛОДР 2-го порядку зі сталими коефіцієнтами:
2  2  26  0;


1,2  1  5i  y1,2  e x cos 5x .
sin 5x 
ФСР рівняння [1.5.8]: {e x cos 5x, e x sin 5x }.
Загальний розв’язок [1.5.9]: y  C1ex cos 5x C 2ex sin 5x .

22.1.3. Знайти фундаментальну систему розв’язків і загальний розв’язок ДР

y   6y   9y  0.
Розв’язання. [3.5.]
Маємо ЛОДР 2-го порядку зі сталими коефіцієнтами:
 2  6  9  0;
1,2  3  y1  e 3x , y2  xe 3x .
ФСР рівняння [1.5.8]: {e 3x , xe 3x }.
Загальний розв’язок [1.5.9]: y  C 1e 3x  C 2xe 3x .
172 Модуль 3. Диференціальні рівняння

22.2. Розв’язати задачу Коші:

y   6y   11y   6y  0, y(0)  y (0)  0, y (0)  4.
Розв’язання. [11.5.]
Маємо задачу Коші для ЛОДР 3-го порядку зі сталими коефіцієнтами.
 3  6 2  11  6  0;
1  1  e x ;  2  2  e 2x ;  3  3  e 3x .
ФСР рівняння [11.5.8]: {e x , e 2x , e 3x }.
Загальний розв’язок рівняння [11.5.9]:
y  C 1e x  C 2e 2x  C 3e 3x .
[Враховуємо початкові умови.]
y   C 1e x  2C 2e 2x  3C 3e 3x ;
y   C1e x  4C 2e 2x  9C 3e 3x .
Використовуючи початкові умови, одержуємо систему щодо C1,C 2,C 3 :

C1  C 2  C 3  0, C  2,
  1
C1  2C 2  3C 3  0,  C 2  4,


 
 C
 1  4C  9C  4. C 3  2.
 2 3

Розв’язок задачі Коші y  2e x  4e 2x  2e 3x .

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

22.3. Знайдіть загальний розв’язок рівняння:
1) y   y   2y  0; 2) y   9y  0;
3) y   4y   0; 4) y   9y   0;

d 2x dx
5) y   2y   y  0; 6) 4  20  25x  0;
dt 2 dt
7) y   4y  0; 8) y   y  0;
9) y   6y   13y  0; 10) 4y   8y   5y  0;

11) y   9y   0; 12) y (4)  13y   36y  0;

13) y (4)  8y   16y  0; 14) y (4)  16y  0.

22.4. Розв’яжіть задачу Коші:
1) y   4y   3y  0, y(0)  6, y (0)  10;
2) y   4y   0, y(0)  7, y (0)  8;
 22. Лінійні однорідні диференціальні рівняння. Метод Ейлера 173

3) 4y   4y   y  0, y(0)  2, y (0)  0;
4) y   6y   9y  0, y(0)  0, y (0)  2;
5) y   4y  0, y(0)  0, y (0)  2;
6) y   4y   29y  0, y(0)  0, y (0)  15.
22.5. Складіть ЛОДР, знаючи їхні характеристичні рівняння:
1) 92  6  1  0; 2) 2  3  2  0;

3) 22  3  5  0; 4) (  1)(  2)  0;

5) (2  1)2  0.
22.6. Складіть ЛОДР, якщо відомі корені характеристичних рівнянь, і запи-
шіть їхні загальні розв’язки:
1) 1  1,  2  2; 2) 1  1, 2  1;

3) 1  3  2i, 2  3  2i ; 4) 1  1,  2  1,  3  1.

Відповіді
22.3. 1) y  C1e x  C 2e2x ; 2) y  C1e 3x  C 2e3x ; 3) y  C1e 4x  C 2 ; 4) y  C1e9x  C 2 ;
5t 2
5) y  e x (C1  C 2x ); 6) x  (C 1  C 2t )e ; 7) y  C 1 cos 2x  C 2 sin 2x ;
 x x
8) y  C 1 cos x  C 2 sin x ; 9) y  e 3x (C 1 cos 2x  C 2 sin 2x ); 10) y  e x C 1 cos  C 2 sin  ;
 2 2
11) y  C 1 cos 3x  C 2 sin 3x  C 3 ; 12) y  C1e 2x  C 2e2x  C 3e 3x  C 4e3x ;
13) y  (C1  C 2x )e 2x  (C 3  C 4x )e2x ; 14) y  C1e 2x  C 2e2x  C 3 cos 2x  C 4 sin 2x .
x 2
22.4. 1) y  4e x  2e 3x ; 2) y  9  2e 4x ; 3) y  e (2  x );
4) y  2e 3x x ; 5) y  sin 2x ; 6) y  3e 2x sin 5x .
22.5. 1) 9y   6y   y  0; 2) y   3y   2y  0; 3) 2y   3y   5y  0;
4) y   3y   2y   0; 5) y (4)  2y   y  0.
22.6. 1) y   3y   2y  0, y  C1e x  C 2e 2x ;
2) y   2y   y  0, y  (C1x  C 2 )ex ;
3) y   6y   13y  0, y  e 3x (C1 cos 2x  C 2 sin 2x );
4) y   3y   3y   y  0, y  ex (C1  C 2x  C 3x 2 ).
174 Модуль 3. Диференціальні рівняння

23. Лінійні неоднорідні диференціальні рівняння із сталими

коефіцієнтами
Навчальні задачі
1
23.1. Знайти загальний розв’язок ЛНДР y   y  .
cos3 x
Розв’язання. [11.6.1, 11.6.2.]
[Оскільки права частина ЛНДР має загальний вигляд, то загальний розв’язок
рівняння знайдемо методом Лаґранжа.]
[Крок 1. Розв’язуємо відповідне однорідне рівняння.]
y   y  0;
 y  cos x ,
 2  1  0; 1,2  i   1
 y2  sin x .
[Крок 2. Записуємо вигляд, у якому шукатимемо загальний розв’язок ЛНДР.]
y  C1(x )cos x  C 2(x )sin x .
[Крок 3. Функції C1(x ),C 2 (x ) знаходимо з алгебричної системи
C1(x )y1(x )  C 2 (x )y2(x )  0,


 

C (x )y1(x )  C 2 (x )y2 (x )  f (x ),
 1
яку можна розв’язати за методом Крамера.]
C1 cos x  C 2 sin x  0,  
  cos x sin x C 1   0
       1  .
 1 
C 2   
 C 1 sin x  C 2 cos x  ;   sin x cos x   3 
 3
cos x cos x 
cos x sin x
  1;
 sin x cos x
0 sin x cos x 0
sin x 1
1  1  ; 2  1  .
cos x cos3 x  sin x cos2 x
cos3 x cos3 x
 sin x  1
C 1  1   ; C 2  2  .
 cos3 x  cos2 x
[Крок 4. Знаходимо C1(x ),C 2(x ). ]
sin xdx d (cos x ) 1
C 1(x )       A1;
cos3 x cos3 x 2 cos2 x
dx
C2   cos2 x  tg x  A2 .
 23. Лінійні неоднорідні диференціальні рівняння із сталими коефіцієнтами 175
Загальний розв’язок ЛНДР
 1 
y   A1   cos x   tg x  A2  sin x .
 2 cos2 x 
23.2. Записати вигляд частинного розв’язку ДР y   5y   x 2  1 (з неви-
значеними коефіцієнтами).
Розв’язання. [11.7.]
Маємо ЛНДР 2-го порядку зі спеціальною правою частиною.
[Розв’язуємо характеристичне рівняння для однорідного рівняння. ]
 3  5 2  0;
1,2  0,  3  5.
[Аналізуємо праву частину диференціального рівняння.]
Функція f (x )  x 2  1 є правою частиною спеціального вигляду — «многоч-
лен 2-го порядку»; йому відповідає число k  0 [11.7.1].
[Перевіряємо чи відбувається збіг числа k з розв’язками характеристичного
рівняння.]
Є «резонанс» 2-го порядку, оскільки 1  2  k .
[Записуємо шаблон для частинного розв’язку ЛНДР.]
y част. неодн.  x 2 (Ax 2  Bx  C ).

23.3.1. Знайти загальний розв’язок ДР y   5y   6y   6x 2  2x  5.

Розв’язання. [11.6.3, 11.7.]
Маємо ЛНДР 3-го порядку зі сталими коефіцієнтами.
[Крок 1. Записуємо теорему про структуру розв’язку ЛНДР.]
y заг. неод.  y заг. одн.  yчаст. неодн.
[Крок 2. Знаходимо загальний розв’язок відповідного ЛОДР методом Ейлера).]
y   5y   6y   0;
3  52  6  0;
1  0  y1  1;  2  2  y2  e 2x ;  3  3  y3  e 3x .
ФСР рівняння: {1, e 2x , e 3x }.
y заг. одн.  C 1  C 2e 2x  C 3e 3x .
[Крок 3. Записують частинний розв’язок ЛНДР з невизначеними коефіцієнтами.]
Оскільки права частина
f (x )  6x 2  2x  5
є многочленом 2-го степеня, а число k  0 є коренем кратності s  1 характе-
ристичного рівняння, то частинний розв’язок шукаємо у вигляді:
y  x  Ax 2  Bx  C   Ax 3  Bx 2  Cx .
176 Модуль 3. Диференціальні рівняння
[Крок 4. Визначаємо коефіцієнти, підставляючи частинний розв’язок у ЛНДР.]
y  3Ax 2  2Bx  C ;
y  6Ax  2B ;
y  6A.
6A  5  6Ax  2B   6  3Ax 2  2Bx  C   6x 2  2x  5.
18Ax 2  (12B  30A)x  (6A  10B  6C )  6x 2  2x  5.
[Прирівнюємо коефіцієнти при однакових степенях.]

 1
18A  6, 
 A ,
 
 3
12B  30A  2, 
  B  1,
 

 6A  10B  6C  5,  1
C  .

 2
Частинний розв’язок ЛНДР має вигляд
 x2 1
y част. неодн.  y  x   x  .
 3 2 
[Крок 5. Записуємо загальний розв’язок ЛНДР.]
1 1
y заг. неодн.  C 1  C 2e 2x  C 3e 3x  x 3  x 2  x .
 
3 2
заг. одн.
част. неодн.

23.3.2. Знайти загальний розв’язок ДР y   y   6y   (6x  7)e x .

Розв’язання. [11.6.3, 11.7.]
Маємо ЛНДР 3-го порядку зі сталими коефіцієнтами зі спеціальною правою
частиною.
y заг. неод.  y заг. одн.  yчаст. неодн.
y   y   6y   0;
 3  2  6  0;
1  0  y1  1;  2  2  y2  e 2x ;  3  3  y3  e 3x .
y заг. одн.  C 1  C 2e 2x  C 3e3x .
Оскільки права частина ДР має вигляд [11.7.2]:
f (x )  (6x  7)e x ,
число k  1 не є коренем характеристичного рівняння, а f (x )  6x  7 —
многочлен 1-го степеня, то частинний розв’язок ЛНДР шукаємо у вигляді:
y  (Ax  B )e x .
y  Ae x  (Ax  B )ex  ex (A  B  Ax );
 23. Лінійні неоднорідні диференціальні рівняння із сталими коефіцієнтами 177

y  e x  A  B  Ax   Aex  ex (Ax  B  2A);

y  e x (Ax  B  2A)  Ae x  e x  3A  B  Ax .
[Підставимо ці вирази в рівняння та скоротимо на ex . ]
6Ax  5A  6B  6x  7.
 6A  6, 
 A  1,
  
 6B  5A  7, 
 B  2.
 
y част. неодн.  y  (2x  4)e x .
y заг. неодн.  C 1  C 2e 2x  C 3e 3x  (x  2)e x .
23.4. Розв’язати задачу Коші
y   4y  sin 2x , y(0)  1, y (0)  2.
Розв’язання. [11.6.3, 11.7.]
Маємо задачу Коші для ЛНДР 2-го порядку зі спеціальною правою частиною.
y заг. неод.  y заг. одн.  y част. неодн.
y   4y  0;
 y  cos 2x ,
 2  4  0; 1,2  2i   1
 y2  sin 2x .
y заг. одн.  C 1 cos 2x  C 2 sin 2x .
Оскільки права частина ДР має вигляд [11.7.5]
f (x )  sin 2x  0 cos 2x  1 sin 2x ,
числа k  2i є коренями кратності s  1 характеристичного рівняння, то час-
тинний розв’язок ЛНДР шукаємо у вигляді:
y  x  A cos 2x  B sin 2x  .
Звідси:
y  A cos 2x  B sin 2x  2x (A sin 2x  B cos 2x );
y  4A sin 2x  4B cos 2x  4x (A cos 2x  B sin 2x ).
Підставимо ці вирази в рівняння
4A sin 2x  4B cos 2x  4x (A cos 2x  B sin 2x ) 
4x (A cos 2x  B sin 2x )  sin 2x ;
1
4A  1, 4B  0  A   , B  0.
4
1
y чн. неодн.  y   x cos 2x .
4
Загальний розв’язок ЛНДР
178 Модуль 3. Диференціальні рівняння

1
y  C1 cos 2x  C 2 sin 2x  x cos 2x .
4
[Визначаємо значення довільних сталих, тобто частинний розв’язок ЛНДР,
який справджує початкові умови.]
1 1
y   2C 1 sin 2x  2C 2 cos 2x  cos 2x  x sin 2x .
4 2

 y(0)  C1  1, C1  1,

 
 1 ,  

 y (0)  2C    2 C   7 .
2

 4  2 8
Розв’язок задачі Коші:
7 1
y  cos 2x  sin 2x  x cos 2x .
8 4

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

23.5. Складіть загальний розв’язок рівняння y   3y   2y  f (x ) , підбираю-
чи його частинний розв’язок, якщо:
1) f (x )  12e x ; 2) f (x )  3e 2x ;

3) f (x )  2x  1; 4) f (x )  4x 2  2x  1;

5) f (x )  2xex ; 6) f (x )  e 3x (2x  1);

7) f (x )  10 sin x ; 8) f (x )  20 cos 2x  40 sin 2x ;

9) f (x )  4x  12e 2x  4; 10) f (x )  12 sh x .

23.6. Складіть загальний розв’язок рівняння 2y   5y   f (x ) , підбираючи
його частинний розв’язок, якщо:
1) f (x )  15x 2  2x  1; 2) f (x )  29 cos x ;
5x 5x
3) f (x )  5e 2,5x  25 sin ; 4) f (x )  50 ch .
2 2
23.7. Складіть загальний розв’язок рівняння y   4y   4y  f (x ) , підбираю-
чи його частинний розв’язок, якщо:
1) f (x )  4; 2) f (x )  9e x ;

3) f (x )  6e 2x ; 4) f (x )  32 sh 2x .
 23. Лінійні неоднорідні диференціальні рівняння із сталими коефіцієнтами 179

23.8. Складіть загальний розв’язок рівняння y   y  f (x ) , підбираючи його

частинний розв’язок, якщо:
1) f (x )  2x 3  x  2; 2) f (x )  8 cos 3x ;

3) f (x )  cos x ; 4) f (x )  2 sin x  2e x .
23.9. Розв’яжіть задачу Коші:
3x 2
1) 4y   16y   15y  4e , y(0)  3, y (0)  5, 5;
2) y   y   2(1  x ), y(0)  1, y (0)  1;

3) y   2y   e x (x 2  x  3), y(0)  2, y (0)  2;

4) y   y   sin 2x , y()  y ()  1;

5) y   y   5e x (sin x  cos x ), y(0)  4, y (0)  5;

6) y   2y   2y  4e x cos x, y()  e , y ()  e  ;

7) y   2y   y   2e 2x , y(0)  2, y (0)  1, y (0)  1;

8) y   y   3(2  x 2 ), y(0)  y (0)  y (0)  1;

9) y (4)  y  8e x , y(0)  0, y (0)  2, y (0)  4, y (0)  6.

23.10. Знайдіть загальний розв’язок рівняння:
1
1) y   4y   ctg2 2x ; 2) y   y  ;
5
sin x cos x
ex
3) y   y   ; 4) y   y   e 2x 1  e 2x ;
x
1e
ex e x
5) y   2y   y  ; 6) y   2y   y  ;
x2  1 4x 2

1
7) y   y   e 2x cos e x ; 8) y   2y   2y  .
e x sin x
Відповіді
23.5. y  C1e x  C 2e 2x  y, 1) y  2ex ; 2) y  3xe2x ; 3) y  x  2;
4) y  2x 2  5x  5; 5) y  ex (x 2  2x ); 6) y  e 3x (x  1); 7) y  sin x  3 cos x ;
8) y   sin 2x  7 cos 2x ; 9) y  2x  5  e2x ; 10) y  ex  6xe x .
180 Модуль 3. Диференціальні рівняння
5x 2
23.6. y  C 1  C 2e  y, 1) y  x 3  x 2  x ; 2) y   5 sin x  2 cos x ;
5x 5x 5x 2 5x 2 5x 2
3) y  cos  sin  xe ; 4) y  e  5xe .
2 2
23.7. y  e 2x (C1  C 2x )  y, 1) y  1; 2) y  ex ; 3) y  3x 2e 2x ; 4) y  8x 2e 2x  e2x .
x
23.8. y  C 1 cos x  C 2 sin x  y, 1) y  2x 3  13x  2; 2) y   cos 3x ; 3) y  sin x ;
2
4) y  x cos x  ex .
3x 2 5x 2
23.9. 1) y  (1  x )e  2e ; 2) y  e x  x 2 ; 3) y  e x (e x  x 2  x  1);
1 1
4) y  sin 2x  sin x  cos x ; 5) y  2e x  (sin x  2 cos x )e x  4;
3 3
6) y  [ cos x  (  1  2x ) sin x ]e x ; 7) y  4  3ex  e2x ; 8) y  e x  x 3 ;
9) y  2xe x .
1 1
23.10. 1) y  C 1 cos 2x  C 2 sin 2x   cos 2x  ln tg x ;
2 4
4
2) y  C 1 cos x  C 2 sin x  cos x ctg x ;
3
3) y  e x (x  C1 )  (e x  1) ln(e x  1)  C 2 ;
1

4) y  e x arcsin e x  e x 1  e 2x  C 1 
2
 1
3
(1  e 2x )3  C 2 ;

5) y  e x (C 1  C 2x  ln x 2  1  x arctg x );
 
6) y  e x C 1  C 2x  4  x 2  x arcsin x  ; 7) y  C1ex  cos e x  C 2 ;
 2 
8) y  (C 1  x )e x cos x  C 2  ln sin x e x sin x .

24. Системи лінійних диференціальних рівнянь

Навчальні задачі

 x   5x  8y,
24.1.1. Розв’язати систему ДР    методом виключення і матрич-

 y  3x  3 y

ним методом.
Розв’язання. [111.8.]
Це однорідна система ЛДР. 
Метод виключення. [Виражаємо з 2-го рівняння x і підставляємо його в 1-ше
рівняння. Дістанемо ЛОДР 2-го порядку щодо функції y(t ). ]
 
 y   3y  x   y  y ,
x  ,
 3    3
 y   3y 
y
 x   5x  8y,   y   5    8y.
  3  3 
 24. Системи лінійних диференціальних рівнянь 181

y   8y   9y  0;
 2  8  9  0;
1  1,  2  9;
y(t )  C 1e t  C 2e 9t .
[Знаходимо функцію x (t ). ]
y (t )  C 1e t  9C 2e 9t ;
y   3y C 1et  9C 2e 9t  3C 1e t  3C 2e 9t
x (t )   
3 3
4
  C 1e t  2C 2e 9t .
3
4
Відповідь. x   C 1e t  2C 2e 9t , y(t )  C 1e t  C 2e 9t ,C 1,C 2  .
3
Матричний метод.
[Крок 1. Записуємо систему в матричному вигляді.]
 
x   Ax ,
  x    x   5 8
де x   , x    , A  .
 y   y   3 3
[Крок 2. Записуємо характеристичне рівняння.]
5 8
 0.
3 3
[Крок 3. Розв’язуємо характеристичне рівняння.]
5 8   1,
 0    8  9  0   1
2
3 3  2  9.
[Крок 4. Оскільки корені характеристичного рівняння дійсні і різні, то знахо-
димо власні вектори, які відповідають власним числам.]
  1 :
6 8 1 4      
4
C 
 4 
 
     
3  
 1
3 1 A   3 .
3 4  1 
 0 0  
1
 
 2  C  
 1
  9:
4 8  1 2   2C   
       1 1
 A  2.
 3 6 0 0    C 2 1
     2 1  
[Крок 4. Записуємо загальний розв’язок системи.]
182 Модуль 3. Диференціальні рівняння

 4  
 4
x  2
   C  e t  C  e 9t  x   C 1e  2C 2e ,C ,C  .
 t 9t
 
y  1  3  2 1   3
  1    
 y  C e t
 C e 9t
,
1 2
  

 1 2
Коментар. У системі x та y є функціями змінної t : x  x (t ), y  y(t ).
Із 1-го рівняння, яке містить x , можна виключити змінну y (або з 2-го рівняння,
яке містить y , — змінну x ).

 x   x  y,
24.1.2. Розв’язати систему ДР  

 y   x  y  et .

Розв’язання.
Це лінійна неоднорідна система ДР.
[Розв’яжемо її методом виключення змінних. Виражаємо з 1-го рівняння функ-
цію y. ]
y  x  x , y   x   x ,
  
y   x  y  e t y   x  y  e t .
 
x  x  x  (x  x )  e t ;
 
x   2x   2x  e t .
[Для функції x (t ) маємо ЛНДР 2-го порядку зі спеціальною правою частиною.]
x (t )  x заг. одн. (t )  x част. неодн. (t ).
 2  2  2  0; 1,2  1  i ;
x заг. одн.  C 1e t cos t  C 2e t sin t .
f (t )  e t , k  1  1,2 .
x   Aet .
x   Aet ; x   Aet .
Aet  2Aet  2Aet  et ;
A  1.
x част. неод.  e t .
x  C 1e t cos t  C 2e t sin t  et .
[Знаходимо функцію y(t ). ]
x   C 1e t (cos t  sin t )  C 2e t (sin t  cos t )  e t ;
y  x (t )  x (t )  C 1e t sin t  C 2e t cos t.
Відповідь. x  C 1e t cos t  C 2 sin t  e t , y  C1e t sin t  C 2et cos t .
 24. Системи лінійних диференціальних рівнянь 183

Задачі для аудиторної і домашньої роботи

24.2. Знайдіть загальний розв’язок системи:

  dx
 dx  2x  y,   x  4y,
1) 
 dt 2)   dt

 dy  dy
  3x  4y;   x  3y;
 dt  dt

 dx  dx

  x  3y,   2x  5y,
3)  dt 4)   dt

 dy  dy
  3x  y;   5x  6y;

 dt  dt

 dx  dx dy

  2y  5x  40e t ,  4   3x  sin t,
5) 
 dt 6)   dt dt

 dy  dx
  x  6y  10e 2t ;   y  cos t.

 dt  dt
24.3. Розв’яжіть задачу Коші:

 dx  dx

  3x  4y,   x  5y,

 dt  dt
1) 
 dy 2)   dy  x  3y,
  2x  5y,

 dt  dt
x (0)  1, y(0)  4; x (0)  2, y(0)  1.

Відповіді

 x  C 1et  C 2e 5t ,  x  (2C t  2C  C )e t ,
24.2. 1)  2)  1 2 1



t
y  C 1e  3C 2e ; 5t  y  (C 1t  C 2 )e ; t
 
 
 x  e 2t (C 1 cos 3t  C 2 sin 3t ),

 x  e t (C 1 cos 3t  C 2 sin 3t ), 
3)  4)   1 2t

 y  e t
(C sin 3t  C cos 3t ); 
 y  e ((4C 1  3C 2 )cos 3t  (3C1  4C 2 )sin 3t ;
 1 2
 5

  4 t  7 t t  2t 
 x  C 1e  C 2e  7e  2e ,  t 3t
5) 
 x  C 1e  C 2e ,
1 6) 

 y  C 1e4t  C 2e 7t  et  3e2t ; 
 y  C1e t  3C 2e 3t  cos t .

 2 

 x  2et  3e 7t ,  x  (sin t  2 cos t )e t ,
24.3. 1)  
 2) 


t 7t
y  e  3e ;  y  e t cos t.
 
Додаток
Д1. Тригонометричні формули
 Основні тригонометричні тото-  Формули додавання.
жності.  sin(x  y )  sin x cos y  sin y cos x ;
 sin 2 x  cos2 x  1;  cos(x  y )  cos x cos y  sin x sin y ;
 tg x  ctg x  1; tg x  tg y
 tg(x  y )  ;
1 1  tg x  tg y
 1  tg2 x  ;
cos2 x ctg x  ctg y  1
 ctg(x  y ) 
1 ctg x  ctg y
 1  ctg2 x 
sin2 x
 Формули кратних аргументів.  Формули зниження степеня.
 sin 2x  2 sin x cos x ; 1  cos 2x
 sin 2 x  ;
 cos 2x  cos2 x  sin2 x ; 2
1  cos 2x
 cos2 x 
2
 Формули половинного аргументу 1  t2 x
 cos x  , t  tg ;
2t x 1  t2 2
 sin x  , t  tg ;
1  t2 2 2t x
 tg x  , t  tg
1  t2 2
 Перетворення добутку тригоно-  Перетворення суми тригонометри-
метричних функцій у суму. чних функцій у добуток.
 sin x  sin y  2 sin x  y cos x  y ;
 2 sin x sin y  cos(x  y )  cos(x  y );
 2 cos x cos y  cos(x  y )  cos(x  y ); 2 2
 2 sin x cos y  sin(x  y )  sin(x  y )  cos x  cos y  2 cos x  y cos x  y ;
2 2
x y y x
 cos x  cos y  2 sin sin
2 2
    3
0 6 4 3 2
 2
2
1 2 3
sin 0 1 0 1 0
2 2 2
3 2 1
cos 1 2
0 1 0 1
2 2
1
tg 0 1 3  0  0
3
1
ctg  3 1 0  0 
3
 Додаток 185

Д2. Основні правила і формули диференціювання

(Cu )  Cu ,C  const (u  v )  u   v 
(uv )  u v  uv   u 
   u v  uv 
 v  v2
y   y(ln y )
 f (u ) x  fu  ux

(C )  0,C  const (u  )  u 1u 

(a u )  a u ln a  u , a  0 (eu )  e uu 
(loga u )  u  (ln u )  u 
u ln a u
(sin u )  cos u  u  (cos u )   sin u  u 
(tg u )  u2 (ctg u )   u2
cos u sin u
(arcsin u )  u (arccos u )   u 
1  u2 1  u2
(arctg u )  u  (arcctg u )   u 
1  u2 1  u2
(sh u )  ch u  u  (ch u )  sh u  u 
(th u )  u (cth u )   u2
ch2 u sh u
186 Додаток

Д3. Основні формули інтегрування

du u 1
 u
 ln u  C
 
u du 
 1
 C,
(  1)

 eudu  eu  C  a udu 
au
C
ln a
 sin udu  C  cos u  cos udu  sin u  C
du du
 cos2 u  tg u  C  sin2 u  C  ctg u

 sh udu  ch u  C  ch udu  sh u  C
du du
 ch2 u  th u  C  sh2 u  C  cth u

du du u
  ln u  u 2  a  C ,  a2  u2
 arcsin
a
 C,
u2  a
a 0 a 0
du 1 u du 1 u a
 u2  a2 a arctg
a
 C,  u 2  a 2  2a ln u  a  C ,
a 0 a 0
du u du  u  
    C
 sin u  ln tg 2  C  cos u  ln tg
 2 4 

 tg udu  C  ln cos u  ctg udu  ln sin u C

 Додаток 187

Д4. Деякі визначні криві

P
P a
O P
a 1 0 a 1 P
Спіраль Архімеда Логарифмічна спіраль Гіперболічна спіраль
  a   a a


y y

a x
O P a
O P
x
O P
Кардіоїда Коло x 2  y 2  2ay, Коло x 2  y 2  2ax ,
  2a(cos   1)   2a sin , a  0   2a cos , a  0
y

a a
O P x
O P

Трипелюсткова роза Трипелюсткова роза Лемніската Бернуллі

  a sin 3   a cos 3 (x 2  y 2 )2  a 2 (x 2  y 2 ),
  a cos2
y y y
2a 2a

O a 2a x
O O a x
x

Кучер Аньєзі Астроїда Циклоїда

8a 3 2 3 2 3
x y a ,
2 3 
 x  a(t  sin t ),
y  

x 2  4a 2 
 3  y  a(1  cos t )
 x  a cos t, t  [0;2] 



 y  a sin 3 t,


188 Додаток

Д5. Визначні поверхні і просторові криві

z z z
c
x
a b y
y

x
x y
Еліпсоїд Еліптичний параболоїд Гіперболічний
2 2 2 2 2
x y z x y параболоїд
2  2  2  1 2  2  2z x2 y2
a b c a b  2  2z
a2 b
z x
z

O y
O x
O y
x z y
Еліптичний циліндр Параболічний циліндр Гіперболічний циліндр
x2 y2 2
y  2px x2 y2
 1  1
a2 b2 a2 b2
z z z

O
y y x y
x
x
Конус Однопорожнинний Двопорожнинний
2 2
x y 2 гіперболоїд гіперболоїд
2  2  z x2 y2 z2 x2 y2 z 2
a b   1    1
a2 b2 c2 a2 b2 c 2
z

O a y

Сфера Циліндрична гвинтова Конічна гвинтова лінія

2
x y z  a 2 2 2 лінія  x  at cos t , y  at sin t,
 ht 
 z  bt
 x  a cos t , y  a sin t, z  
 2
Список літератури
1. Диференціальне та інтегральне числення функцій багатьох змінних. Теорія поля. Ди-
ференціальні рівняння: Зб. завдань до типової розрахункової роботи для студ. І курсу
техн. ф-тів / Уклад.: С. В. Горленко, Л. Б. Федорова, В. О. Гайдей. — К.: ІВЦ «Полі-
техніка», 2002. — 65 с.
2. Бугров Я. С., Никольский С. М. Дифференциальные уравнения. Кратные интегралы.
Ряды. Функции комплексного переменного. — М.: Наука, 1989. — 464 с.
3. Будак Б. М., Фомин С. В. Кратные интегралы и ряды. — М.: Наука, 1967. — 608 с.
4. Дубовик В. П., Юрик І. І. Вища математика: Навч. посіб. — К.: А.С.К., 2001. — 648 с.
5. Краснов М. Л. Обыкновенные дифференциальные уравнения. — М.: Высш. шк.,
1983. — 128 с.
6. Овчинников П. П., Яремчук Ф. П., Михайленко В. М. Вища математика: У 2 ч. — К.:
Техніка, 2000. — Ч. 1. — 591 с.; Ч. 2. — 791 с.
7. Пискунов Н. С. Дифференциальное и интегральное исчисление для втузов: В 3 т. —
М.: Наука, 1985.
8. Письменный Д. Т. Конспект лекций по высшей математике: В 2 ч. — М.: Рольф, 2000.
— Ч. 2. — 256 с.
9. Федорюк М. В. Обыкновенные дифференциальные уравнения. — М.: Наука, 1980. —
350 с.
10. Шипачев В. С. Высшая математика. — М.: Высш. шк., 2001. — 479 с.
11. Бутузов В. Ф., Крутицкая И. И. Математический анализ в вопросах и задачах. Фун-
кции многих переменных. — М.: Высш. шк., 1988. — 288 с.
12. Гусак А. А. Ряды и кратные интегралы. — Минск: БГУ, 1970. — 384 с.
13. Данко П. Е., Попов А. Г., Кожевникова Т. Я. Высшая математика в упражнениях и
задачах: В 2 ч. — М.: Высш. шк., 2001. — Ч. 2. — 410 с.
14. Жевняк Р. М., Карпук А. А. Выcшая математика: В 5 ч. — Минск.: Вышэйш. шк.,
1984—1988. — Ч. 3. — 1985. — 208 с.; Ч. 4. — 1987. — 240 с.
15. Каплан И. А. Практические занятия по высшей математике: В 5 ч. — Харьков: ХГУ,
1973. — Ч. 2. — 367 с.; Ч. 3 — 374 с.; Ч. 4. — 436 с.
16. Берман Г. Н. Сборник задач по курсу математического анализа. — М.: Наука, 1985.
— 446 с.
17. Вища математика: Зб. задач / В. П. Дубовик, І. І. Юрик, І. П. Вовкодав та ін. — К.:
Вища шк., 1999. — 480 с.
18. Сборник задач по курсу высшей математики / Г. И. Кручкович, Н. И. Гутарина,
П. Е. Дюбюк и др. — М.: Высш. шк., 1973. — 576 с.
19. Сборник задач по математике для втузов: Линейная алгебра и основы математиче-
ского анализа: В 3 ч. / В. А. Болгов, А. В. Ефимов, А. Ф. Каракулин и др. — М.: Нау-
ка, 1986. — Ч. 2. — 368 с.
20. Сборник задач по математическому анализу. Функции нескольких переменных /
Л. Д. Кудрявцев, А. Д. Кутасов, В. И. Чехлов, М. И. Шабунин. — СПб.: Наука, 1994.
— 496 с.
21. Сборник задач по обыкновенным дифференциальным уравнениям / М. Л. Краснов,
А. И. Киселев, Г. И. Макаренко. — М.: Высш. шк., 1978. — 288 с.