ЗМІСТ

Вступ до математичного аналізу. Диференціальне

числення функції однієї змінної
Тема 1. Множини. Функції. Послідовності. Границя
послідовності
Тема 2. Границя функції
Тема 3. Неперервність функцій
Тема 4. Похідна функції
Тема 5. Диференціал функції. Основні теореми
диференціального числення
Тема 6. Застосування похідної до дослідження функції
 Тема 1. МНОЖИНИ. ФУНКЦІЇ.
ПОСЛІДОВНОСТІ. ГРАНИЦЯ
ПОСЛІДОВНОСТІ

Поняття множини. Числові множини

Поняття множини є одним з найважливіших у

математиці. Воно належить до понять, яким не можна дати
строге означення. Під множиною розуміють сукупність
(сімейство, набір) деяких об’єктів, об’єднаних за певною
ознакою.
Приклади множин: множина всіх натуральних чисел,
множина студентів першого курсу, множина розв’язків
заданого рівняння, множина міст країни тощо.
Def. Об’єкти, з яких складається множина, називають її
елементами. Множини позначають великими буквами
латинського алфавіту A, B, C ,..., а елементи – малими буквами
a, b, c,... .
Якщо елемент x належить множині X , то пишуть x  X
; запис x X означає, що елемент x не належить множині X .
Множина вважається заданою, якщо відома
характеристика, за якою про кожен елемент можна сказати,
належить він множині чи ні.
Множину, яка містить скінченне число елементів
називають скінченною. Запис X  x1 , x2 ,..., xn  означає, що
множина X скінченна і містить n елементів. Множину
X  x1 , x2 ,..., xn ,... , яка містить нескінченне число елементів,
називають нескінченною. Наприклад, множина всіх цілих
чисел нескінченна.
Def. Множину, яка не містить жодного елемента,
називають порожньою і позначають символом 0 . Наприклад,
множина всіх дійсних коренів рівняння x 2  2 x  3  0 є
порожньою.
 Множину A називають підмножиною множини B ,
якщо кожен елемент множини A є елементом множини B , і
позначають A  B або B  A .
Множини A і B рівні  A  B  , якщо A  B і B  A , іншими
словами, ці множини складаються з однакових елементів.
Def. Об’єднанням (сумою) множин A і B називають
множину, що складається з елементів, кожен з яких
належить або множині A , або множині B . Позначення: A  B
або A  B . Отже,
x  A  B  x  A або x  B
Def. Перерізом (добутком) множин A і B називають
множину, що складається з елементів, кожен з яких
належить множині A і множині B . Позначення A  B або
AB . Отже,
x A  B  x A і x B .
Def. Різницею множин A і B називають множину A \ B ,
яка складається з елементів, кожен з яких належить множині
A , і не належить множині B . Отже,
x A \ B  x A і xB .
Def. Множини, елементами яких є числа, називають
числовими. Назвемо основні числові множини:
1) множина натуральних чисел N  1; 2;..., n,...;
2) множина цілих невід’ємних чисел Z 0  0;1;2;..., n,...;
3) множина цілих чисел Z  0;  1;  2;...,  n,... ;
 m 
4) множина раціональних чисел Q   , m  Z ; n  N ;
n 
5) множина дійсних чисел R .

Між цими множинами існує зв'язок

N  Z0  Z  Q  R .
Множина дійсних чисел R складається з раціональних
і ірраціональних чисел. Всяке раціональне число можна
подати у вигляді або скінченого десяткового дробу, або
нескінченного періодичного дробу.
 Ірраціональне число – це нескінченний неперіодичний
дріб.

Функція

Def. Якщо кожному значенню змінної x , що належить

множині дійсних чисел D , за певним правилом ставиться у
відповідність єдине число y , що належить множині дійсних
чисел E , то кажуть, що y є функцією від x і пишуть y  f x  .
Змінну x D називають незалежною змінною
(аргументом) функції f , а змінну y  E - залежною змінною
(функцією): під символом f розуміють правило, за яким
кожному x відповідає y , або ті операції, які треба виконати
над аргументом, щоб дістати відповідне значення функції.
Def. Множину D називають областю визначення функції
f (x) та позначають D  f  , а множину E - областю зміни (або
множиною значень) функції f  x  .
Наведене значення функції є окремим випадком більш
загального означення функції.
Задамо дві не порожні множини X і Y . Відповідність f ,
яка кожному елементу x  X ставить у відповідність один і
тільки один елемент y  Y , називають функцією і пишуть
X 
f
Y або f : X  Y .
Тут X - область визначення функції f , Y - множина
значень функції f . Якщо елементами множин X і Y є дійсні
числа, то дістанемо перше означення. В цьому випадку
функцію f називають числовою. Надалі будемо
користуватися першим означенням.
Def. Графіком функції y  f x  називають множину всіх
тих і тільки тих точок x, y  площини Oxy , які задовольняють
рівність y  f x  , x  D  f  .
Основні способи завдання функції:
 1) аналітичний (функцію задають за допомогою однієї
або кількох формул чи рівнянь);
2) табличний (виписують ряд числових значень
незалежної змінної x і відповідних їм значень функції
y );
3) графічний.

Обернена функція

Задамо функцію y  f x  , що відображає множину D в

множину E та є взаємно однозначною, тобто для будь-яких
значень x1 і x2  D таких, що x1  x2 , виконується нерівність
f  x1   f  x2  . Тоді функцію x    y  , що відображає множину E
в множину D , називають оберненою до заданої функції f  x  .
Для того, щоб знайти функцію, обернену до даної y  f x  ,
потрібно з цієї рівності виразити x через y (якщо це
можливо).
Якщо функції y  f x  і
x    y  взаємно обернені, то
графіком їх є одна і та сама
крива. Але якщо аргумент
оберненої функції
позначимо знову через x , а
функцію – через y , то
графіки функцій y  f x  і
y   x  будуть
симетричними відносно
бісектриси першого і
третього координатних
кутів. Наприклад, функції
y  ex і y  ln x взаємно
обернені. Їхні графіки
зображені на рис. 1.
 Рис.1. Графіки функцій y  e x
і y  ln x

Основні характеристики функції

Def. Функцію y  f x  називають парною, якщо:

1) її область визначення симетрична відносно точки
0, тобто для довільного x з області визначення  x також
належить області визначення;
2) f  x   f  x  .
Def. Функцію y  f x  називають непарною, якщо:
1) її область визначення симетрична відносно точки
0;
2) f  x    f  x  .
Графік парної функції симетричний відносно осі ординат;
Графік непарної функції симетричний відносно початку
координат.
Функцію, що не є ні парною, ні непарною, називають
функцією загального виду.
Def. Функцію f  x  називають зростаючою (спадною) на
інтервалі a, b  , якщо для довільних двох точок x1 та x 2 із
цього інтервалу таких, що x1  x2 , виконується нерівність
f  x1   f  x2   f  x1   f  x2  .
Def. Функцію f  x  називають неспадною (незростаючою)
на інтервалі a; b  , якщо для довільних двох точок x1 та x 2 з
указаного інтервалу таких, що x1  x2 , виконується нерівність
f  x1   f  x2   f  x1   f  x2  .
 Зростаючі, спадні, незростаючі та неспадні функції
називають монотонними, а зростаючи та спадні функції –
строго монотонними.
Def. Функцію y  f x  , визначену на множині D ,
називають обмеженою на цій множині, якщо існує таке число
M  0 , що для всіх x  D виконується нерівність | f  x  | M .
Графік обмеженої функції міститься у смузі між прямими
y   M та y  M .
Число T  0 називають періодом функції y  f x  , якщо
для кожного x  D  f  виконуються рівності
f x   f x  T   f x  T  .
Функцію, що має будь-який період, називають
періодичною.
Число T - основний період функції, якщо T  0 і є
найменшим серед усіх додатних періодів.

Складена функція

Функція y  f u  визначена на множині A , а функція

u  g  x  - на множині X , причому для кожного значення x  X
відповідне значення u  g x  A . Тоді на множині X
визначена функція y  f g x  , яку називають складеною
функцією від x (або функцією від функції, або
суперпозицією заданих функцій).
Змінну u  g  x  функції y  f u  називають проміжним
аргументом, або внутрішньою функцією, а змінну y  f u  -
зовнішньою функцією.

Класифікація елементарних функцій

Основними елементарними функціями є такі аналітично

задані функції:
 1) степенева функція y  x  , де  - дійсне число.
Область визначення і графік цієї функції залежить від
значення  (рис. 2, а-е);

Рис. 2, б). Рис. 2, в).

Рис. 2, а).
Графік y  x  , Графік y  x  ,
Графік y  x  ,
  2n, n  N   2n  1, n  N
  2n, n  N

Рис. 2, д). Рис. 2, е).

Рис. 2, г). Графік y  x  , Графік y  x  ,
Графік y  x  , 1 1
 , n N  , n N
  2n  1, n  N 2n 2n  1

2) показникова функція y  a x , де a  0, a  1 (рис. 3);

3) логарифмічна функція y  log a x , де a  0, a  1 (рис. 4);

Рис. 3. Графік y  a x Рис. 4. Графік y  log a x

 4) тригонометричні функції
y  sin x, y  cos x, y  tg x, y  ctg x (рис. 5, а-г)

Рис. 5, а). Графік y  sin x Рис. 5, б). Графік y  cos x

Рис. 5, в). Графік y  tg x Рис. 5, г). Графік y  ctg x

5) обернені тригонометричні функції y  arcsin x , y  arccos x ,
y  arctg x , y  arcctg x (рис. 6, а-г).

Рис. 6, а). Графік y  arcsin x Рис. 6, б). Графік y  arccos x

 Рис. 6, в). Графік y  arctg x Рис. 6, г). Графік y  arcctg x
Def. Елементарною функцією називають функцію,
одержану з основних елементарних функцій за допомогою
скінченого числа алгебраїчних дій і скінченого числа
утворення складених функцій.
Елементарні функції поділяють на алгебраїчні і
трансцендентні.
До алгебраїчних функцій належать:
- ціла раціональна функція або многочлен
y  a 0 x n  a1 x n 1  ...  a n 1 x  a n , де n - ціле невід’ємне число;
- дробово-раціональна функція, яка виражається
відношенням двох многочленів:
a 0 x n  a1 x n 1  ...  a n 1 x  a n
y .
b0 x m  b1 x m 1  ...  bm 1 x  bm
- ірраціональна функція, яку записують виразами, де
крім додавання, віднімання, множення і ділення є
піднесення до степеня з раціональним нецілим показником.
Функції, що не є алгебраїчними, називають
трансцендентними.

Перетворення графіків функцій

Задамо графік функції y  f x  . Використовуючи

геометричні перетворення:
а) зсуву (паралельного перенесення) вздовж
координатних осей Ox і Oy ;
б) розтягу (стиснення) вздовж осей координат;
в) симетричного відображення відносно осі Ox або Oy
можна дістати графіки таких функцій (табл. 1):

Таблиця 1
Геометричні перетворення графіків функцій
Функція Дія над графіком функції y  f x 
y  f x   A Зсув вздовж осі Oy на A одиниць угору,
якщо A  0 і на | A | одиниць вниз, якщо
A 0.
y  f x  a  Зсув вздовж осі Ox на a одиниць
праворуч, якщо a  0 і на | a | одиниць
ліворуч, якщо a  0
y  f  x  Симетричне відображення відносно осі
Oy
y   f x  Симетричне відображення відносно осі
Ox
y  mf  x  а) m  1 - розтяг вздовж осі Oy в m разів
1
б) 0  m  1 - стиснення вздовж осі Oy у
m
разів
y  f kx а) k  1 - стиснення вздовж осі Ox у k разів;
1
б) 0  k  1 - розтяг вздовж осі Ox у разів
k
y  f | x | При x0 залишаємо графік функції
y  f  x  , після чого відображаємо його
симетрично відносно осі Oy
y | f  x  | На проміжках, де f  x   0 , залишаємо
графік функції y  f x  ; на проміжках, де
 f  x   0 , симетрично відображаємо його
відносно осі Ox

Числова послідовність

Def. Якщо кожному натуральному числу n  N за

певним правилом ставиться у відповідність число x n , то
множину чисел x1 , x2 ,..., xn ,... називають числовою
послідовністю і позначають символом xn .
Іншими словами послідовність xn  - це функція
xn  f n  , (1.1)
визначена на множині N натуральних чисел, до області
значення якої належать дійсні числа.
Тут x1  f 1 - перший член послідовності, x2  f 2 -
другий, …, x n - n -й або загальний член послідовності.
Послідовність вважають заданою, якщо вказано спосіб
відшукання її загального члена. Найчастіше загальний член
послідовності задають формулою (1.1). Наприклад, формула
 1n
xn  задає послідовність
n
 1 1  1n ,...
  1, ,  , ..., .
 2 3 n 
Def. Послідовність xn  називають обмеженою, якщо існує
таке число M  0 , що для будь-якого n  N виконується
нерівність
| xn | M .
В іншому випадку послідовність називають
необмеженою.
Def. Послідовність xn  називають зростаючою
(неспадною), якщо для довільного натурального n
виконується нерівність
xn  xn1  xn  xn1  .
 Def. Послідовність xn  називають спадною
(незростаючою), якщо для довільного натурального n
виконується нерівність
xn  xn1  xn  xn1  .
Визначені таким чином послідовності називають
монотонними.

Границя числової послідовності

Def. Число a називають границею послідовності xn ,

якщо для будь-якого числа   0 існує такий номер N   , що
для всіх n  N   виконується нерівність
| xn  a |  . (1.2)
У цьому випадку записують lim xn  a або xn  a при n  
n

і кажуть, що послідовність xn  є збіжною. Послідовність, яка

не має границі, називають розбіжною.
З’ясуємо геометричний зміст означення границі
послідовності.
Інтервал a   , a    називають  - околом точки a (рис.
7).

Рис. 7.  - окіл точки a

Оскільки нерівність (1.2) рівносильна нерівності
a    xn  a   , то означення границі послідовності можна
сформулювати так: число a називають границею
послідовності xn , якщо для будь-якого числа   0 існує
такий номер N  N   , що всі члени x n , для n  N  1 , N  2 , …
потрапляють в  - окіл точки a (рис. 7). Тобто всередині  -
околу міститься нескінченне число членів послідовності,
тоді як поза околом точки a - скінченне. Зрозуміло, що чим
менше значення   0 , тим більше число N , але обов’язково
таке число існує.
Def. Послідовність xn  називають нескінченно малою,
якщо lim xn  0 .
n

Відзначимо, що якщо lim x n  a , то xn  a - нескінченно

n

мала послідовність.
Послідовність xn  називають нескінченно великою, якщо
для будь-якого числа M  0 існує номер N такий, що при
n  N виконується нерівність | xn | M .
У цьому випадку записують так: lim xn   .
n

Властивості границь послідовності

Теорема 1.1. Всяка збіжна послідовність має тільки одну

границю.
Теорема 1.2. Збіжна послідовність обмежена.
Теорема 1.3. Якщо послідовності xn  і y n  збіжні, то
виконуються граничні рівності:
1) lim xn  y n   lim xn  lim y n ;
n  n  n 

2) lim xn y n  lim xn  lim y n ;

n n  n

3) lim Cy n  C  lim y n , де C - стала;

n n

lim x  n

4) lim xn
 lim y  0  .
 n
n
n lim y 
yn
n
n n

Теорема 1.4. Якщо для послідовностей xn , yn  та z n 

виконуються умови xn  y n  z n для кожного n  N і lim xn  a ,
n

lim z n  a , тоді lim y n  a .

n n

Теорема 1.5. (Вейєрштрасса) Монотонна обмежена

послідовність має границю.
 За допомогою останньої теореми доводять існування
n

границі lim 1   ,

1
значення якої позначають числом
n   n
e  2,71828 ... .
Отже,
n
 1
lim 1    e .
n   n

Визначені та невизначені вирази

При обчисленні границь треба враховувати такі

твердження:
1) сума й добуток скінченого числа нескінченно малих,
а також добуток нескінченно малої величини на величину
обмежену є нескінченно малі величини;
2) сума й добуток нескінченно великих величин, а
також добуток нескінченно великої на ненульову сталу є
нескінченно великі величини;
3) частка від ділення сталої на нескінченно велику є
нескінченно мала величина, частка від ділення ненульової
сталої на нескінченно малу – нескінченно велика величина.
У прикладах на відшукання границь зазвичай
зустрічаються невизначені вирази: відношення двох
нескінченно малих величин; відношення двох нескінченно
великих величин; різниця двох нескінченно великих
величин; добуток нескінченно малої на нескінченно велику
величину; нескінченно мала або нескінченно велика
величина в нескінченно малому степені; величина, що
прямує до одиниці, в нескінченно великому степені.
Символічно невизначені вирази можна записати у вигляді
(їх усього сім):
0 
, ,   , 0  , 0 0 ,  0 , 1.
0 
 Тема 2. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ

Границя функції в точці

Розглянемо функцію y  f x  , визначену в деякому околі

точки із координатами ( а ; 0), крім, можливо, самої точки.
Def. Число A називають границею функції y  f x  при
x  a , якщо для будь-якого числа   0 існує число       0
таке, що для всіх x , які задовольняють нерівність x  a   ,
причому x  a , виконується нерівність
f x   A   .
Записують це так: lim f x   A або f  x   A при x  a .
x a

Означення границі функції

Рис. 8. Геометричне
тлумачення означення
границі функції при x  a .
має просте геометричне
тлумачення: для всіх точок x
, які віддалені від точки a не
далі, ніж на  , графік
функції y  f x  лежить
усередині смуги шириною
2 , обмеженої прямими
y  A   і y  A   (рис. 8).

N.B.
1. Для існування границі функції при x  a не
вимагають, щоб функція була визначена в точці a .
2. Границя не залежить від того, з якої сторони точка x
наближається до точки a .
 Def. Число A називають
границею функції y  f x  при
x   , якщо для будь-якого
числа   0 існує число
M    0 таке, що для всіх x ,
що задовольняють умову
Рис. 9. Геометричне x  M   , виконується
тлумачення означення нерівність f  x   A   (рис.
границі функції при x   9).
При цьому пишуть: lim f x   A або f  x   A при x   .
x 

Тут x   означає, що або x   , або x   .

Def. Функцію y  f x 
називають нескінченно
великою при x  a , якщо
для будь-якого числа M  0
існує число  M  таке, що
для всіх x  a , і таких, які
задовольняють нерівність
Рис. 10. Геометричне x  a  , виконується
тлумачення означення
нерівність f  x   M (рис.
нескінченно великої функції
10). Записується це так:
lim f  x    .
x a

Def. Функцію   x  називають нескінченно малою при

x  a , де a - стала або символ нескінченності, якщо
lim   x   0 .
xa

Односторонні границі

Трапляються випадки, коли границя функції у точці

залежить від того, з якої сторони (лівої чи правої) змінна x
наближається до точки a . Тому виникає потреба у введенні
поняття односторонніх границь.
 Def. Число AП називають правосторонньою границею
функції f  x  при x  a , якщо lim
xa
f  x   AП , тобто для
xa

довільного числа   0 існує число       0 таке, що для всіх

x з інтервалу  a, a    виконується нерівність
f  x   AП   .
Якщо AП - правостороння границя, то пишуть:
lim f  x   AП , або f a  0   AП .
x a  0

За аналогією, якщо AЛ - лівостороння границя, тоді

lim f  x   lim f  x   f a  0   AЛ .
xa xa 0
xa

Якщо функція f  x  у точці a має границю, то

виконуються рівності
lim f x   f a  0  f a  0 .
x a

Властивості нескінченно малих

і нескінченно великих функцій

1. Сума нескінченно великої функції і обмеженої є

нескінченно велика функція. Символічно це записують так:
с   .
2. Сума двох нескінченно великих функцій одного
знака є нескінченно велика функція:      .
На відміну від цього сума двох нескінченно великих
функцій різних знаків не завжди буде нескінченно великою
функцією, тому ця сума називається невизначеністю
вигляду    .
3. Добуток двох нескінченно великих функцій є
нескінченно велика функція:      .
4. Добуток нескінченно великої функції на функцію,
що більша за абсолютним значенням від деякого додатного
числа, також є нескінченно великою функцією.
Частка двох нескінченно великих функцій не завжди є
нескінченно великою функцією, тому дробовий вираз,
чисельник і знаменник якого нескінченно великі змінні

величини, називають невизначеністю вигляду .

5. Сума скінченого числа нескінченно малих величин є
нескінченно мала величина.
6. Добуток обмеженої функції на нескінченно малу є
нескінченно мала величина.
Частка від ділення двох нескінченно малих величин у
загальному випадку не є нескінченно мала величина. У
зв’язку з цим відношення двох нескінченно малих величин
0
називають невизначеністю виду . Те саме стосується
0
добутку нескінченно великої на нескінченно малу
величину, цей добуток називають невизначеністю виду 0  
.
7. Для того, щоб число A було границею функції f  x 
при x  x0 , необхідно і достатньо, що різниця f x   A була
нескінченно малою величиною.
8. Якщо функція   x  - нескінченно мала при x  x0
   0  , то функція 1
є нескінченно велика при x  x0 , і
 x 
навпаки, якщо функція   x  - нескінченно велика при x  x0
1
, то є нескінченно мала при x  x0 .
 x 

Основні теореми про границі

Сформулюємо теореми, які значно полегшують

відшукання границі функції.
Теорема 2.1. Нехай кожна з функцій f  x  та g  x  має
скінченну границю в точці a , тоді в цій точці виконуються
рівності:
1) lim
x a
 f x   g x   lim
x a
f x   lim g x  ;
x a

2) lim f x  g x   lim f x  lim g x  ;

x a x a x a
 f  x  lim f x 
3) lim  xa (при lim g  x   0 );
xa
g  x  lim g  x  x a

 
xa

4) lim
xa
 f x   lim f  x 
g x

xa
lim g  x 
xa
;
5) lim cf  x   c lim f  x  (с – стала величина).
x a x a

Доведемо, наприклад, формулу (2). Нехай lim f x   A ,

x a

lim  B , тоді f  x   A    x  , g  x   B    x  , де   x   0 ,   x   0 при

x a

xa (див. властивість 7 попереднього пункту).

Звідси маємо
f  x  g  x    A    x B    x   AB    x  B  A  x     x    x  .
Вираз  x B  A x    x  x  при x  a є нескінченно
малою фукцією, тому
lim f x  g x   AB  lim f x lim g x  .
x a x a x a

Теорема 2.2 (про границю проміжної функції). Якщо

функції g  x  , f  x  та hx  визначені в околі точки x 0 , крім,
можливо, самої точки x 0 , причому lim g  x   lim hx   A і
x x x x 0 0

g  x   f  x   h x , то
lim f  x   A .
x  x0

Теорема 2.3 (про границю монотонної функції). Якщо

функція f  x  монотонна і обмежена при x  x0 або при x  x0 ,
то існує її лівостороння границя або її правостороння
границя, тобто xlim f  x   f  x0  0 або lim f  x   f  x0  0 .
 x 0 0 x x 0 0

Перша важлива границя

sin x
Границю lim
x 0
1 (2.1)
x
називають першою важливою границею.
sin x
Відмітимо, що функція у точці x0 має
x
0
невизначеність .
0
 Доведемо формулу (2.1).
Візьмемо круг з одиничним
радіусом (рис. 11) і
позначимо радіанну міру
кута COB через x . Нехай

0 x . Запишемо
2
співвідношення між
Рис. 11. Геометричне
площами трикутників OMB
тлумачення доведення
, OCB та кругового сектора
формули (2.1)
OMB :
S OMB  S сектора OMB  S OCB
, де
1 1
S OMB  OB  AM  sin x ,
2 2
1 1
S сектора OMB  OM 2  x  x ,
2 2
1 1
S OCB  OB  BC  tg x ,
2 2
тобто
1 1 1
sin x  x  tg x .
2 2 2
x 1 sin x
Звідси 1  , ( sin x  0 ) або cos x   1.
sin x cos x x
Оскільки lim cos x  1 і lim  1 , то за теоремою 2.2 (про
x 0 x 0

границю проміжної функції) існує границя

sin x
lim 1. (2.2)
x 0  0
x
sin x sin  x  sin x
Нехай тепер x  0 . Функція f  x   парна: 
x x x
, тому
sin x
lim  1. (2.3)
x 0 0
x
Із формул (2.2) та (2.3) випливає формула (2.1).
Першу важливу границю широко використовують для
обчислення границь виразів, що містять тригонометричні
функції. За допомогою формули (2.1) можна довести
границі:
sin kx tg kx arcsin kx
1) lim
x 0
 k; 2) lim
x 0
 k; 3) lim
x 0
 k;
x x x
arctg kx 1  cos x 1
4) lim  k; 5) lim  .
x 0
x x 0
x2 2

Друга важлива границя

Другою важливою границею називають границею

x
 1
lim 1    e . (2.4)
x
 x
Відмітимо, що формула (2.4) справедлива як при x  
x

, так і при x   . Графік функції y  1  

1
зображено на
 x
рис. 12.
Виконавши у формулі (2.4)
1
заміну t, дістанемо
x
lim 1  t t  e ,
1
формулу t 0
яку
також називають другою
Рис. 12. Графік функції важливою границею.
 1
x
Число e - трансцендентне
y  1  
 x число, його наближене
значення з точністю до 10 15
дорівнює 2,718281828459045.
Друга важлива границя пов’язана з невизначеністю 1
(це не одиниця в якомусь конкретному степені, а символ для
скороченого позначення границі виразу u  x v  x  , де u x   1,
v x    , якщо x  x0 ).
Наслідки з другої важливої границі:
log a 1  x 
x
 k
1) lim  1    ek ; 2) lim  log a e ;
x
 x x 0
x
a 1
x
1  x k  1
3) limx 0
 ln a ; 4) lim
x 0
k.
x x
 При a  e формули 2) і 3) набувають вигляду:
ln 1  x  ex 1
5) lim
x 0
1;
6) limx 0
 1.
x x
ex 1
Доведемо, наприклад, що lim x 0
 1 . Виконаємо заміну
x
e x 1  t , звідси x  ln 1  t  . При x  0 e x  1 0 , отже, t  0 . Тоді
ex 1 t 1 1
lim  lim  lim  
x0
x t 0
ln 1  t  t  0 ln 1  t  ln 1  t 
lim
t 0
t t
1 1 1
    1.
lim ln 1  t t ln lim 1  t t ln e
1 1

t 0 t 0

Розглянемо найбільш загальний випадок. Нехай

потрібно обчислити границю lim
x x
u  x v  x  , де u x   1, vx    за
0

умови x  x0 .
Виконаємо перетворення:
u  x 1v  x 
 1

lim u  x   lim  1  u  x   1u  x 1 
vx 

x  x0 x  x0  
lim u  x 1v  x    (2.5)
e x  x0
  lim (u ( x )  1)  v ( x )  A  e A .
 x  x0 
Таким чином, задача зведена до обчислення границі
lim u  x   1v x  .
x x 0

Висновок. Якщо u x   1 , vx    при x  x0 , то

lim u  x   e A ,
vx 

x x 1

де A  lim
x x
ux   1vx  .
0

Порівняння нескінченно малих величин та

еквівалентність нескінченно малих функцій

Дві нескінченно малі функції порівнюють між собою за

допомогою дослідження їх відношення.
Нехай   x  ,   x  - нескінченно малі функції при x  x0 ,
тобто lim
x x
  x   0 , lim
x x
  x   0 . Припустимо, що існує скінченна
0 0
  x 
або нескінченна границя lim  k , де k - дійсне число або
x x 0  x 
 . Тоді:
1) якщо k  0 і k  R , то нескінченно малі функції   x  і
  x  називають нескінченно малими одного порядку, при
цьому пишуть:  x   O x  ;
2) якщо k  0 , то нескінченно малу   x  називають
нескінченно малою вищого порядку, ніж   x  , при цьому
пишуть:  x   o x  ;
3) якщо k  1 , то нескінченно малі   x  і   x  називають
еквівалентними. Це позначають так:   x  ~  x  ;
4) якщо k   , то нескінченно малу   x  називають
нескінченно малою нижчого порядку, ніж   x  , при цьому
пишуть:  x   o x  ;
5) функцію   x  називають нескінченно малою р-го
порядку відносно   x  при x  x0 , якщо
 x 
lim k k  0, k   .
x  x0
  x  p
З останньої формули випливає еквівалентність
  x  ~ k    x  .
p

У цьому разі величину k    x  p називають головною

частиною функції   x  .
N.B.
 x 
1. Якщо границя lim не існує (і не дорівнює  ), то
 x 
x x 0

нескінченно малі функції   x  і   x  при x  x0

порівняти не можна.
2. За такими ж правилами порівнюють нескінченно
малі функції і при x   та x   x0 , а також
нескінченно великі величини.
Серед нескінченно малих функцій особливу роль
відіграють еквівалентні нескінченно малі.
Перелічимо найважливіші еквіваленті нескінченно
малі величини.
 Нехай x  0 , тоді існує низка еквівалентностей
x ~ sin x ~ tgx ~ arcsin x ~ arctgx ~ e x  1 ~ ln 1  x ,
1 2
1  cos x ~ x , a x  1 ~ x ln a , 1  k   1 ~ kx,
k

2
log a 1  x  ~ x log a e, якщо x  0.
При обчисленні границь широко використовують такі
властивості нескінченно малих і нескінченно великих
функцій:
1. Якщо  x  ~  1 x  ,  x  ~ 1 x  при x  x0 , то
 x   x 
lim  lim 1 . (2.6)
x x
  x  x x 1  x 
0 0

Доведення. Нехай  x  ~  1 x  ,  x  ~ 1 x  при x  x0 . Тоді

 x    x  1  x  1  x 
lim  lim 
x x
  x  x  x   x  1  x  1  x 
0 0

 x   x   x   x   x 
 lim lim 1 lim 1  1  1  lim 1  lim 1 .
x x
 1  x  x x   x  x x  1  x 
0 0 0 x x
0 1  x  x x 1  x 
0

Ця властивість дає змогу при знаходженні границі

відношення двох заданих нескінченно малих функцій
кожну з них (або тільки одну) заміняти іншою нескінченно
малою, яка еквівалентна заданій.
2. Сума нескінченно малих різних порядків
еквівалентна доданку нижчого порядку.
Доведення. Нехай  x   0 ,  x   0 при x  x0 , причому
  x  - нескінченно малою вищого порядку, ніж   x  , тобто
 x 
lim  0 . Тоді
x  x0
 x 
 x    x    x    x 
lim  lim   1  lim  1  0  1  1.
x x
0  x  x x
 
0  x   x x
0   x 
Отже,  x    x  ~  x  при x  x0 .
3. Різниця двох еквівалентних нескінченно малих
функцій є нескінченно мала більш високого порядку, ніж
кожна з них.
4. Сума нескінченно великих різних порядків
еквівалентна доданку вищого порядку.
 5. Якщо  x  ~  1 x  ,  x  ~  1 x  при x  x0 , причому
 x  ~  x  , то
 x    x   x    1 x 
lim  lim 1 .
x  x0
 x  x x0  x 

Тема 3. НЕПЕРЕРВНІСТЬ ФУНКЦІЙ

Неперервність функції у точці

Розглянемо графіки функцій y  f x  і y  g x  ,

зображені на рис. 13.

Рис. 13. Графіки функцій y  f  x  і y  g  x 

З рисунка 13 видно, що графіком функції f  x  є

суцільна крива, яку можна побудувати, не відриваючи
олівець від паперу. Графік функції gx  не є суцільною
кривою, у точці x 0 графік робить «стрибок». Тому кажуть,
що функція f  x  у точці x 0 неперервна, а gx  у точці x 0
розривна.
Дамо строге означення неперервності функції у точці.
 Def. Функцію f  x  називають неперервною в т. x 0 , якщо
вона визначена в цій точці й деякому її околі та
lim y  0 , (3.1)
x 0

тобто нескінченно малому приросту аргументу відповідає

нескінченно малий приріст функції.
На рис. 14 x  x  x0 –
приріст аргументу,
y  f  x0  x   f  x0  –
приріст функції.
Перетворимо рівність
(3.1):
lim y  0 ,
x 0

Рис. 14. Геометричне lim  f x0  x   f x0   0 ,

x0
тлумачення неперервної lim f x0  x   f x0  .
x0
функції

З останньої рівності випливає, що

lim f  x   f  lim x   f  x0 
x  x0  x x0  .
Отже, при відшуканні границі неперервної функції
можна перейти до границі під знаком функції, тобто у
функцію f  x  замість аргументу x підставити значення
x0  lim x .
x x 0

Сформулюємо ще одне означення неперервності,

рівносильне попередньому.
Def. Функцію f  x  називають неперервною в точці x 0 ,
якщо виконуються умови:
1) вона визначена в цій точці і деякому її околі;
2) існує границя xlim f x  ;
x 0

3) ця границя дорівнює значенню функції в точці x 0 ,

тобто
lim f  x   lim f  x   lim f  x   f  x0 
x x0 x x0 0 x x0  0
 Розриви функцій та їх класифікація

Def. Якщо хоча б одна з умов неперервності функції в

точці не виконується, то функція розривна в точці x 0 , а саму
точку x 0 називають точкою розриву функції.
Класифікацію точок розриву приводять так:
1) якщо існують лівостороння і
правостороння границі функції в
точці x0 , тобто lim f  x   a ,
x  x 0 0

lim f  x   b , де a і b – скінченні числа,

x x0  0

причому a  b (рис. 15), то точку x 0

Рис. 15. Геометричне називають точкою розриву першого
тлумачення точок роду; в точці x 0 сама функція може
розриву першого роду бути як визначена, так і невизначена;
2) якщо хоча б одна з границь
lim f  x  , lim f  x  не існує або
x  x 0 0 x x 0 0

дорівнює нескінченності, то точку x 0

називають точкою розриву другого роду
(рис. 16);
Рис. 16. Геометричне
тлумачення точок
розриву другого роду
3) якщо lim f  x   lim f x   a , a   ,
x x0 0 x x0  0

f  x0   a
або в цій точці функція
невизначена, то точку x 0 називають
усувною точкою розриву (рис. 17). У
першому випадку кажуть, що
функція робить «скінченний
Рис. 17. Геометричне
стрибок», а у другому –
тлумачення усувної
«нескінченний стрибок».
точки розриву
 Основні властивості неперервних у точці функцій

1. Якщо функції f  x  і g  x  неперервні в т. x 0 , то в цій

f x 
точці неперервні функції f x   g x  , f x   g x  , (остання
g x 
за умови g  x0   0 ).
2. Якщо функція u    x  неперервна в т. x 0 , а функція
y  f u  неперервна в т. u 0  f  x0  , то складена функція
y  f   x0  неперервна в т. x 0 .
3. Всяка елементарна функція неперервна в кожній
точці, в якій вона визначена.

Властивості функцій, неперервних на відрізку

Def. Якщо функція неперервна в кожній точці

інтервалу a; b  , то вона називається неперервною на цьому
інтервалі.
Def. Функція неперервна на відрізку a; b , якщо вона
неперервна на a; b  і, крім того, неперервна справа в точці a
і зліва в точці b .
Сформулюємо теореми про неперервні функції.
Теорема 3.1 (перша теорема Больцано-Коші). Якщо
функція y  f x  неперервна на відрізку a; b і на його кінцях
набирає значень різних знаків, то всередині відрізка a; b
знайдеться хоча б одна точка x  c , в якій функція дорівнює
нулю.
Теорема 3.2 (друга теорема Больцано-Коші). Нехай
функція y  f x  неперервна на відрізку a; b і набуває на
його кінцях різних значень: f a   f b  . Тоді для довільного
числа   f a ; f b  знайдеться таке число c a; b  , що f c    .
Теорема 3.3 (Вейєрштрасса). Якщо функція y  f x 
неперервна на відрізку a; b , то серед її значень на цьому
відрізку існує найбільше і найменше.
Із цієї теореми випливає, що неперервна на відрізку
функція обмежена на цьому відрізку.

Тема 4. ПОХІДНА ФУНКЦІЇ

Означення похідної

Задамо функцію y  f x  визначену на проміжку a; b  .

Візьмемо будь-яке значення x із цього проміжку і надамо
йому приросту  x .
Різницю
y  f  x  x   f  x 
називають приростом функції в точці x .
Приріст аргументу x  0 може набувати як додатних,
так і від’ємних значень, але так, що значення x  x не
виходить за межі області визначення функції f  x  .
Def. Похідною функції y  f x  у точці x називають
границю (якщо вона існує) відношення приросту функції
y  f  x  x   f  x  до приросту аргументу  x , коли останній
прямує до нуля, тобто
y f  x  x   f  x 
y   x   lim  lim .
x0 x x0 x
Функцію, яка має скінченну похідну в точці x ,
називають диференційованою в цій точці. Обчислення
похідної називають диференціюванням.
 Позначення похідної: y  x  , f   x  (за Лагранжем), або
dy
dx
df
, (за Лейбніцем). З означення похідної випливає, що
dx
похідна y  x  у точці x є числом. Але якщо таке число існує
для кожної внутрішньої точки проміжку a; b  , то похідну
можна розглядати як функцію точки x із даного проміжку.
f  x  x   f  x 
Якщо lim   , тоді функція f  x  має в
x 0 x
точці x нескінченну похідну.
Відмітимо, що з диференційованості функції в деякій
точці випливає неперервність у цій точці. Обернене
твердження неправильне.

Геометричний, фізичний та механічний зміст похідної

Дамо геометричне тлумачення похідної.

Розглянемо графік
функції y  f x  в околі
точки x 0 (див. рис. 18).
Нехай P0 – точка кривої з
координатами x0 ; f x0  , а
P – точка графіка з
координатами
x0  x; f x0  x  . Пряму,
Рис. 18. Геометричне проведену через точки P0 і
тлумачення похідної P , називають січною.
Якщо при необмеженому наближенні точки P за
графіком функції y  f x  до точки P0 січна P0 P наближається
до певного граничного положення (пряма P0 K ), то це
граничне положення січної називають дотичною до кривої
y  f  x  у точці P0 .
 Задамо  – кут, який утворює дотична з додатним
напрямом осі Ox , а  – кут між січною P0 P і віссю Ox . З
прямокутного трикутника P0 QP випливає, що
QP y f  x0  x   f  x0 
tg     .
P0 Q x x
Тоді існує границя
f  x  x   f  x 
y   x0   lim  lim tg   tg 
x  0 x x  0
 P  P0 
Геометричний зміст похідної. Похідна f   x  у точці x 0
дорівнює кутовому коефіцієнту дотичної до графіка
функції y  f x  у точці, абсциса якої дорівнює x 0 , тобто
f   x0   tg  ,
де  – кут між дотичною та віссю Ox .
Рівняння дотичної, проведеної до графіка функції
y  f  x  у точці P0  x0 , y 0  , має вигляд
y  y0  f   x0  x  x0  , (4.1)
де y0  f  x0  .
Нормаллю до кривої називають пряму, що проходить
через точку дотику, перпендикулярно до дотичної (на рис.
18 – це пряма P0 N ).
Рівняння нормалі:
1
y  y0    x  x0  . (4.2)
f   x0 
Фізичний зміст похідної. Якщо функція y  f x  описує
деякий фізичний процес, то похідна y  є швидкістю зміни
цього процесу. Іншими словами, яку б фізичну залежність
y
не відображала функція y  f x  , відношення можна
x
розглядати як середню швидкість зміни функції y відносно
аргументу x , а похідну f   x  – як миттєву швидкість зміни
цієї функції.
Механічний зміст похідної. Якщо S  S t  – закон руху
матеріальної точки (тобто залежність пройденого точкою
шляху S від часу t ), то похідна S  t  – це швидкість v точки в
момент часу t ; друга похідна S  t  – миттєве прискорення a
точки в момент t , тобто v  S  t  , a  S  t   v t  .

Основні правила диференціювання

Нехай ux  , vx  , w x  – диференційовані в точці x

функції, C – стала. Тоді правильні формули:

1) u  v   u   v ; 4) C u   C u  ;
2) u  v   u   v ; 
 u  u  v  u v
 5)    v  0  ;
3) u v   u  v  u v ; v v2

6) u v w   u  v w  u v  w  u v w .

Доведемо формулу для обчислення похідної добутку.

За означенням похідної маємо
u v  u  x  x v x  x   u  x v x 
u v   lim  lim 
x 0 x x0 x
u x   u vx   v   u x vx 
 lim 
x0 x
u  x v x   u  v x   u  x   v  u v  u  x v x 
 lim 
x0 x
u  v  x   u  x   v  u v  u v u 
 lim  lim  v x   u  x   v  
x  0 x x  0  x
 x x 
u v u
 v x   lim  u  x   lim  lim lim v 
x 0 x x 0 x x 0 x x 0

 u  v  u v  u   x   0  u  v  u v .
Зокрема, якщо функція v x   C , тобто vx  – стала, тоді
C u   C  u  C u   0  u  C u   C u  .
Аналогічно дістанемо формулу
  
u 1  1
    u   u .
C  C  C

Таблиця похідних елементарних функцій

Таблиця 2
Формули диференціювання основних елементарних
функцій
C   0 x   n x
n n 1


 x   1 1
   2
1
2 x  x x
a   a
x x
ln a e x   e x
log a x   1 ln x   1
x ln a x
sin x   cos x cos x    sin x
tg x   12 ctg x    1
cos x sin 2 x

arcsin x   1 2 arccos x    1 2
1 x 1 x
arctg x   1 2 arcctg x    1 2
1 x 1 x
sh x   ch x ch x   sh x
th x   1
cth x    12
ch 2 x sh x

e x  ex e x  ex sh x ch x
Тут sh x  , ch x  , th x  , cth x  –
2 2 ch x sh x
гіперболічні функції.
 Похідна складеної функції та таблиця похідних
складеної функції

Def. Якщо функція u  g  x  має похідну в точці x , а

функція y  f u  – у відповідній точці u  g  x  , то складена
функція y  f g x  диференційована в точці x , причому
y   f  u   g   x  ( y  yu  u x ).
Іншими словами, похідна складеної функції y  f u  ,
u  g  x  дорівнює добутку похідної від зовнішньої функції,
взятої по внутрішньому аргументу u , і похідної від
внутрішньої функції, взятої по незалежній змінній x .
Нехай ux  – диференційована в точці x функція, тоді
виконуються такі формули диференціювання складених
функцій (табл. 3):
Таблиця 3
Формули диференціювання складених функцій
u   n u
n n 1
u  u   1
u
2 u
a   a
u u
ln a  u  e   e
u u
u

log a u   1 u  ln u   1 u 
u ln a u
sin u   cos u  u  cos u    sin u  u
tg u   12 u  ctg u    1
u
cos u sin 2 u

arcsin u   1 2 u  arccos u    1 2 u 
1 u 1 u
arctg u   1 2 u  arcctg u    1 2 u 
1 u 1 u
sh u   ch u  u  ch u   sh u  u 
th u   1
u cth u    12 u 
ch 2 u sh u

Похідна оберненої функції

 Нехай y  f x  і x  g  y  – пара взаємно обернених
функцій (нагадаємо, що графіки цих функцій збігаються).
Сформулюємо теорему про зв'язок між похідними цих
функцій.
Теорема 4.1. Якщо функція y  f x  строго монотонна на
інтервалі a; b  і має відмінну від нуля похідну f   x  у
довільній точці цього інтервалу, тоді існує обернена
функція x  g  y  , яка також має похідну g   y  , причому
1 1
gy  , або y x  .
f  x  x y
Ця формула має такий геометричний зміст. Нехай
крива задається функцією y  f x  або оберненою функцією
x  g  y  (рис. 19).
Тоді f   x   tg  (  – кут між
дотичною до кривої та віссю
абсцис), g   y   tg  (  – кут між
дотичною до кривої та віссю

ординат). Оскільки     , то
2
  1
tg   tg      ctg   ,
Рис. 19. Геометричний 2  tg 
зміст формули звідки випливає, що y x  .
1
1 x y
gy 
f  x 

Диференціювання неявної функції

Нехай неявна функція yx  задана рівнянням F x, y   0 ,

не розв’язаним відносно залежної змінної y . Щоб знайти
похідну y  , потрібно виконати такі дії:
1) продиференціювати обидві частини рівняння
F  x, y   0 за змінною x , не забуваючи при цьому, що y є
функцією змінної x ,
 2) розв’язати одержане рівняння відносно y  .
Похідна неявно заданої функції виражається через
змінні x та y .

Диференціювання функцій, заданих параметрично

Def. Нехай функціональна залежність між аргументом

x і функцією yx  задана рівняннями
x   t  , y   t  , (4.3)
де t – параметр, що належить проміжку  ,   . У цьому разі
кажуть, що функція yx  задана параметрично.
Вважатимемо, що функції  t  ,  t  диференційовані в
точці t   ,   , причому   t   0 , і функція x   t  має
обернену функцію t  g  x  . За правилом диференціювання
оберненої функції
1
t x  .
xt
Функцію y  f x  можна розглядати як складену
функцію y    g  x  , похідна якої
   t 
y     g  x   y t  t x    t   g   x   .
  t 
Отже, похідну функції, заданої параметрично,
обчислюють за формулою
dy
dy dt   t  y
  , або y x  t . (4.4)
dx dx   t  xt
dt

Логарифмічне диференціювання

У деяких випадках при відшуканні похідної доцільно

задану функцію спочатку прологарифмувати, а потім
знайти похідну як від неявної функції. Така операція
називається логарифмічним диференціюванням.
Зокрема, логарифмічне диференціювання доцільно
використовувати, якщо функція задана у вигляді:
u1 1  x   u 2  x   ...  u  x 
k k2 km

а) y  m
; б) y  u  x v  x  .
v1
l1
x   v 2
l2
 x   ...  v  x 
n
ln

Покажемо, як знайти похідну показниково-степеневої

функції y  u  x v  x  , де ux  , vx  – диференційовані функції від
x , ux   0 .
Виконавши логарифмування, дістанемо
ln y  ln u v   v ln u ; ln y   v ln u  ; 1 1
y   v  ln u  v u  ;
y u
 1 
y   u v  v  ln u  v u    u v  ln u  v   v u v 1  u  .
 u 
Висновок. Похідна показниково-степеневої функції
дорівнює сумі похідної показникової функції за умови, що
u  const , і похідної степеневої функції за умови, що v  const :
y   u v  ln u  v  v u v 1  u  .
Зазначимо, що при диференціюванні показниково-
степеневої функції студенти досить часто помиляються,
вважаючи її або лише степеневою, або лише показниковою.

Похідні вищих порядків

Нехай на інтервалі a; b  задана диференційована

функція y  f x  , тоді її похідна f   x  , яку ще називають
похідною першого порядку, або першою похідною, також є
функцією від x .
Def. Якщо функція f   x  диференційована, то її похідну
називають другою похідною (або похідною другого порядку) і
позначають одним із таких символів:
d 2 y d 2 f d  dy 
y  , f  x  , , ,  .
dx 2 dx 2 dx  dx 
 Друга похідна має такий механічний зміст: якщо рух
матеріальної точки відбувається за законом S  f t  , то
похідна S  – це швидкість у даний момент часу, а S  –
прискорення в той же момент часу t .
Def. Похідну від другої похідної, якщо вона існує,
називають похідною третього порядку, тобто за означенням
d d2 y
y    .
dx  dx 2 
Def. Похідною n-го порядку функції y  f x  називають
першу похідну, якщо вона існує, від похідної (n-1)-го
порядку:
 d  d n 1 y 
y n 
 y  n 1 
 , або y n 
  n 1  .
dx  dx 
Похідні порядку вище першого називають похідними
вищих порядків.

Формула Лейбніца

Нехай y  u v , де ux  та vx  – n раз диференційовані

функції. Тоді
u v     C
n
u  n  k v  k  ,
n k
n
k 0

n!
де C nk  , n! 1  2  3  ...  n  1  n , 0! 1 .
n  k ! k!
Зокрема,
u v   u  v  u v (n = 1),
u v   u  v  2u  v  u v (n = 2),
u v   u  v  3u  v  3u  v  u v (n = 3).

Обчислення похідних вищих порядків функцій, заданих

параметрично
 Якщо функція задана параметрично рівняннями x  xt 
dy d 2 y d 3 y dn y
, y  y t  , тоді похідні , , , …, обчислюють за
dx dx 2 dx 3 dx n
формулами

dy y t
 ,
2
d y
dy
 dx t
 

dx xt dx 2
xt

d3 y

 
d2 y
dx 2
t


, …,
dn y

 .
d n 1 y
dx n 1
t


dx 3
xt dx n xt

Тема 5. ДИФЕРЕНЦІАЛ ФУНКЦІЇ.

ОСНОВНІ ТЕОРЕМИ
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ЧИСЛЕННЯ

Диференціал функції та його геометричний зміст

Нехай функція y  f x  диференційована в точці x ,

тобто в цій точці має похідну
y
f  x   lim .
x  0  x

У загальному випадку f '  x   0 . Тоді

 y
 f '  x    , де   0 при x  0 ,
x
Звідки приріст функції
y  f '  x x   x .
(5.1)
Перший із доданків виразу лінійний відносно  x ,
другий доданок – нескінченно мала функція вищого
порядку, ніж  x . Таким чином, перший доданок складає
головну частину приросту функції, яка і носить назву
диференціал функції.
 Def. Диференціалом dy функції y  f x  у точці x
називають головну, лінійну відносно  x , частину приросту
функції f  x  в цій точці:
dy  f '  x x
Def. Диференціал dy називають також диференціалом
першого порядку, або першим диференціалом.
Якщо y  x , то dy  dx  x' x  x , тобто диференціал
незалежної змінної x збігається з її приростом. Тому
dy  f '  x dx .
Геометричний зміст диференціала зрозумілий з
рисунка 20.
Маємо
NP  y , NQ  MN tg  x  f '  x  
.
 f '  x dx  dy
Отже, диференціал
функції f  x  при заданих
значеннях x і  x дорівнює
приросту NQ ординати
дотичної MQ , яка
Рис. 20. Геометричний зміст проведена до кривої
диференціала y  f  x  в точці M , коли
аргумент отримує приріст
x .

Основні властивості функції

Нехай u x , vx , f u  – диференційовані функції. Тоді

виконуються рівності
1. dC  0 C  const . 2. d u  v   du  dv.
3. d uv   udv  vdu . 4. d Cu   Cdu .
 u  vdu  udv
5. d    , v  0. 6. df u   f ' u du , u  u  x .
v
2
v
Доведемо, наприклад, третю формулу. За означенням
диференціала маємо:
 d uv   uv ' dx  uv'u' v  dx  uv' dx  vu' dx  udv  vdu .
Останню рівність називають властивістю інваріантності
(незмінності) форми диференціала першого порядку, яка полягає
в тому, що форма диференціалу не залежить від того, є x
незалежною змінною, чи деякою диференційованою
функцією.

Застосування диференціалу в наближених обчисленнях

та в теорії помилок

Із формули (5.1) випливає, що при малих  x правильна

наближена формула
y  dy , (5.2)
або
f  x  x   f  x   f '  x x.
Диференціал зазвичай відшукується значно простіше,
ніж приріст функції, тому формулу (5.1) зручно
використовувати для наближених обчислень значень
функції.
Нехай y  f x  , при цьому величина x визначається
наближено, тобто з деякою абсолютною похибкою  x , тоді
значення функції y матиме свою абсолютну похибку y .
Відносна похибка при обчисленні значення функції y може
бути наближено визначена за допомогою диференціала,
тобто
y dy
 .
y y

Диференціали вищих порядків

Def. Диференціалом другого порядку двічі

диференційованої функції y  f x  називають диференціал
від диференціалу першого порядку функції f  x  , тобто
d 2 y  d dy  .
 Def. Взагалі, n -м диференціалом d n y , або диференціалом
n -го порядку n раз диференційованої функції y  f  x  ,
називають диференціал від диференціала n  1 -го порядку:
d n y  d d n 1 y .
Коли x – незалежна змінна, диференціали функції
y  f  x  обчислюють за формулами
d 2 y  f ' '  x dx  , (5.3)
2

d y  f ' ' '  x dx  , ...., d y  f  x dx  .

n 
3 3 n n

Якщо ж x – деяка функція від змінної t , тоді

d 2 y  d dy   d  f '  x dx   d  f '  x dx  f '  x d dx  
 f ' '  x dx   f '  x d 2 x
2

Якщо x – залежна функція незалежної змінної t : x  xt  ,

тоді
d 2 x  x ' ' t dt 
2

і
d 2 y  f ' '  x dx   f '  x x ' ' t dt  .
(5.4)
2 2

Порівнявши формули (5.3), (5.4), переконаємось, що

для складеної функції y  f x  , де x  xt  , вигляд другого
диференціала (5.4) відрізняється від вигляду формули (5.3)
наявністю доданка f '  x x ' ' t dt 2 . Це означає, що диференціали
другого і вищих порядків (на відміну від диференціалів
першого порядку) не мають інваріантної властивості.

Деякі теореми диференціального числення

Функції, які на певному проміжку мають похідну,

відзначаються цілком певними властивостями, знання яких
допомагає досліджувати поведінку функцій на проміжку
диференційованості.
Теорема 5.1 (Ферма). Нехай функція f  x  неперервна на
інтервалі a, b  і набуває свого найбільшого або найменшого
значення у деякій точці c цього інтервалу. Тоді, якщо в точці
c існує похідна f ' c  , то f ' c   0 .
 Ця теорема має досить просте геометричне тлумачення.
Якщо в точці x  c функція f  x  сягає найбільшого або
найменшого значення (рис. 21 та 22 відповідно), то дотична
до графіка цієї функції в точці c; f c  паралельна вісі
абсцис.
Теорема 5.2 (Ролля). Якщо функція f  x  неперервна на
відрізку a; b , має похідну в кожній точці інтервалу a; b  і на
кінцях відрізку набуває однакових значень f a   f b  , то
існує принаймні одна точка c  a; b  , в якій f ' c   0 .
Геометричне тлумачення цієї теореми зрозуміле з рис.
23 - 25.

Рис. 21. Геометричне Рис. 22. Геометричне

тлумачення теореми Ферма тлумачення теореми Ферма

Рис. 23. Рис. 24. Рис. 25.

Геометричне Геометричне Геометричне
тлумачення теореми тлумачення тлумачення
Ролля теореми Ролля теореми Ролля
 Теорема 5.3 (Лагранжа). Якщо функція f  x  неперервна
на відрізку a; b , диференційована в інтервалі a; b  , то
всередині цього інтервалу знайдеться хоча б одна точка
c  a; b  , в якій виконується рівність
f b   f a 
 f ' c  .
ba
Цю формулу називають формулою скінчених приростів
Лагранжа. Її записують ще так:
f  x  x   f  x   f '  x  x x, 0    1 .
Геометричний зміст теореми
Лагранжа
Якщо функція f x 
задовольняє умови теореми
Лагранжа, то на графіку цієї
функції знайдеться хоча б
одна точка, в якій дотична до
графіка паралельна хорді, що
Рис. 26. Геометричне сполучує кінці кривої Aa; f a 
тлумачення теореми і Bb; f b  (рис. 26).
Лагранжа

З теореми Лагранжа випливають кілька корисних

наслідків:
1) якщо похідна f '  x   0 для всіх точок проміжку, то
f  x   const ;
2) якщо похідна f '  x   c для всіх точок проміжку, то
f x   cx  c1 , тобто функція є лінійною;
3) якщо похідна в деякій точці додатна (від’ємна), то в
околі цієї точки функція зростає (спадає);
4) якщо функції f1  x  і f 2  x  диференційовані в інтервалі
a; b  , f1 ' x   f 2 ' x  , у точках a та b функції неперервні, тоді ці
функції відрізняються сталою c , тобто f1  x   f 2  x   c .
Теорема 5.4 (Коші). Якщо функції f  x  та g  x 
неперервні на відрізку a; b , диференційовані в інтервалі
a; b  , причому g ' x   0 , x  a; b  , то існує хоча б одна точка
c  a; b  , в якій виконується формула
f b   f a  f c 

g b   g a  g c  .

Формули Тейлора і Маклорена

Для дослідження функцій (відшукання значення

функції, границі функції тощо) в ряді випадків
використовують формулу Тейлора.
Теорема 5.5 Нехай функція f  x  має в точці x0 і
деякому її околі похідні до n  1 -го порядку включно і нехай
x – довільне значення аргументу із вказаного околу  x  x0  .
Тоді між точками x0 і x знайдеться така точка c , що
виконується формула Тейлора.
f '  x0  f ' '  x0 
f  x   f  x0    x  x0    x  x0 2  ... 
1! 2!
f  x0 
n 
  x  x0 n  Rn  x ,
n!
f  n 1 c 
де R0  x    x  x0 n1 – залишковий член у формі
n  1!
Лагранжа, c  x0    x  x0 , 0    1.
Вираз
f '  x0  f  n   x0 
Pn  x   f  x0    x  x0   ...   x  x0 n
1! n!
називають многочленом Тейлора. Отже, формула Тейлора
складається з двох частин: многочлена Тейлора та
залишкового члена. Величина Rn  x  показує, яку похибку ми
робимо, замінюючи функцію f  x  її многочленом Тейлора.
Формулою Маклорена називають формулу Тейлора при
x0  0 :
f ' 0  f ' ' 0  2 f  n  0  n f  n 1 c  n 1
f  x   f 0   x x  ...  x  x ,
1! 2! n! n  1!
де точка c міститься між 0 і x .
 Наведемо розклади деяких елементарних функцій за
формулою Маклорена:
x x2 x3 xn
e 1 
x
  ...   Rn  x ;
1! 2! 3! n!
x3 x5 x 2 n 1
sin x  x    ...   1  r  x ;
n

3! 5! 2n  1! 2 n1

x2 x4 n x
2n
cos x  1    ...   1  R  x ;
2! 4! 2n ! 2 n
x2 x3 n 1 x
n
ln 1  x   x    ...   1  Rn  x ; (5.5)
2 3 n
2 n 1
x 3 x5 n x
arctg x  x    ...   1  R2 n 1  x ;
3 5 2n  1
    
1  x m  1  m x  m m  1 x 2  m m  1 m  2 x 3  ... 
1! 2! 3!
(5.6)
m m  1m  2 ...m  n  1 n
 x  Rn  x ,
n!
Зокрема при m  1 маємо формули
1
 1  x  x 2  x 3  ...   1 x n  Rn  x , (5.7)
n

1 x
1
 1  x  x 2  x 3  ...  x n  Rn  x . (5.8)
1 x

Правило Лопіталя

0 
Досить часто невизначеності та розкривають за
0 
допомогою похідних.
Теорема 5.6 (правило Лопіталя розкриття невизначеності
). Нехай функції f  x  , g  x  задовольняють умови:
0
0
1) визначені і диференційовані в околі точки x0 , за
винятком, можливо, самої точки x0 , причому g ' x   0 в цьому
околі;
2) lim f x   lim g x   0 , тобто f  x , g  x  – одночасно малі
x  x0 x  x0

при x  x0 ;
 3) існує скінченна границя lim f '  x  .
x x g '  x 0

Тоді існує границя відношення функції lim f  x  і

x x g  x  0

f x  f ' x 
lim  lim .
x x g  x 
0 0 x x g '  x 

Доведення. Нехай x0 – скінченне число. Якщо в точці x0

функції f  x  та g  x  невизначені або не дорівнюють нулю,
вважатимемо, що f  x0   g  x0   0 (таке припущення не
впливає на значення границі). Тоді ці функції будуть
неперервні в точці x0 та її околі. Візьмемо відрізок x0 ; x із
цього околу. За теоремою Коші знайдеться точка c   x0 ; x  ,
для якої виконується рівність
f  x   f  x0  f ' c 
 .
g  x   g  x0  g ' c 
Оскільки f  x0   g  x0   0 , то формула набуває вигляду
f  x  f ' c 
 .
g  x  g ' c 
З умови x  x0 випливає, що c  x0 (рис. 27).

Тоді, враховуючи третю

умову теореми, дістанемо

f x  f ' c  f ' x 
lim g x   lim g ' c   lim g '  x  .
Рис. 27. Геометричне
x  x0 c  x0 x  x0

тлумачення умови x  x0 з
якої випливає, що c  x0

N.B.
1. Теорема правильна і в тому разі, коли x0   .
2. Інколи студенти припускаються грубої помилки,

f ' x   f x  
шукаючи замість границі lim границю lim   .
x  x0 g '  x  x  x0  g  x  
 f 'x  0
3. Якщо відношення є знову невизначеністю і
g 'x  0
функції f ' x , g ' x  задовольняють умови теореми, то
правило Лопіталя можна застосовувати повторно, тоді
f x  f ' x  f ' ' x 
lim  lim  lim .
x x g  x 
0 x x g '  x 
0 x x g ' '  x 
0

Правило Лопіталя названо іменем математика, який

уперше його опублікував, але його вперше відкрив
І.Бернуллі, тому правило Лопіталя ще називають правилом
Бернуллі-Лопіталя.
Сформулюємо теорему, за якою можна розкривати

невизначеності вигляду .

Теорема 5.7 (правило Лопіталя розкриття невизначеності

). Нехай функції f  x , g  x  задовольняють умови:

1) визначені і диференційовані в околі точки x0 ;
2) lim f x   lim g x   , g ' x   0 в цьому околі;
x  x0 x  x0

f 'x 
3) існує скінченна границя lim .
x x0 g '  x 

f x 
Тоді існує границя відношення функції lim і
x  x0 g  x 

f x  f ' x 
lim  lim .
x x g  x 
0 x x g '  x 
0

Правило Лопіталя безпосередньо застосовують до

0 
розкриття невизначеностей вигляду або , які
0 
називаються основними. Інші невизначеності
0  ,   , 1 , 0 0 ,  0 зводять до основних.
1. Невизначеність 0   (тобто маємо границю lim f x g x 
x  x0

, де lim f x   0 , lim g x    ) зводять до невизначеності

0
або
x  x0 x  x0 0

так:

 f x   0  g x    
f  x g  x     або f  x g  x  
  .
1 0 1 
g x  f x 
2. Невизначеність    ( lim  f x   g x , коли lim f  x   ,
x  x0 x x 0

g  x    ) зводять до невизначеності
0
lim так:
x x0 0
1 1

 1 1  g x  f x   0 
f  x   g  x   f  x g  x       .
 g  x  f  x   1 0
f  x g  x 
3. Невизначеності 1 , 0 0 ,  0 зводять до невизначеності
0 за допомогою попереднього логарифмування або
подання функції  f  x g  x  у вигляді e g  x ln f  x  (тут
використано основну логарифмічну тотожність a  e
ln a
).

Тема 6. ЗАСТОСУВАННЯ ПОХІДНОЇ

ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЇ

Зростання й спадання функції

Def. Функцію f  x  називають зростаючою (спадною) на

інтервалі a; b  , якщо для довільних двох точок x1 та x 2 із
вказаного інтервалу таких, що x1  x2 , виконується нерівність
f  x1   f  x2   f x1   f x2  .
Достатні ознаки зростання та спадання функції:
Теорема 6.1 Нехай функція f  x  диференційована на
інтервалі a; b  . Тоді
1) якщо f  x   0 для всіх x  a; b  , то функція f  x  зростає
на a; b  ;
2) якщо f  x   0 для всіх x  a; b  , то функція f  x  спадає
на a; b  ;
 3) якщо f  x   0 для всіх x  a; b  , то функція f  x  стала
на a; b  .
Доведення проведемо для випадку, коли f  x   0 .
Візьмемо довільні точки x1 та x 2  x1  x2  з інтервалу a; b  . Тоді
на відрізку x1 ; x2  виконуються умови теореми Лагранжа,
отже,
f  x2   f  x1   f c  x2  x1  , де c   x1 ; x2  .
Оскільки за умовою f c   0 , x2  x1  0 , то f c  x2  x1   0 ,
тобто f  x2   f  x1   0 . Це означає, що функція f  x  на інтервалі
a; b  зростає.
Аналогічно доводять твердження теореми для
випадків, коли f  x   0 або f  x   0 .
Теорема 6.2 (необхідна умова зростання (спадання) функції)
Якщо диференційована на інтервалі a; b  функція зростає
(спадає), то f  x   0  f x   0 для всіх x  a; b  .

Локальний екстремум функції

Def. Точку x 0 називають точкою локального максимуму

(мінімуму) функції f  x  , якщо існує такий окіл 0  x  x0  
точки x 0 , який належить області визначення функції, і для
всіх x з цього околу виконується нерівність
f  x   f  x0   f  x   f  x0  .
Геометричний зміст означення зрозумілий з рис. 28 та
29.

x0  точка максимуму x0  точка мінімуму

Рис. 28. Геометричний Рис. 29. Геометричний зміст
зміст означення означення
 Def. Точки локального максимуму і локального
мінімуму називають точками локального екстремуму, а
значення функції у цих точках називають відповідно
локальним максимумом і локальним мінімумом або локальним
екстремумом.
З’ясуємо умови існування локального екстремуму.
Теорема 6.3 (необхідна умова локального екстремуму)
Якщо функція f  x  має в точці x 0 локальний екстремум і
диференційована в цій точці, то f  x0   0 .
Доведення. Нехай x 0 - точка максимуму. Згідно з
означенням це означає, що в околі точки x 0 виконується
y f  x0  x   f  x0 
нерівність f  x0   f  x0  x  . Тоді   0 , якщо
x x
y
x  0 , і  0 , якщо x  0 . За умовою теореми існує похідна
x
y f  x 0  x   f  x 0 
f  x0   lim  lim .
x 0
x x0 x
Звідси випливає, що f  x   0 для x  0 і f  x   0 для x  0 .
Залишається єдина можливість f  x0   0 .
Геометричний зміст теореми 6.3.
Якщо функція f  x  має в точці x 0
локальний екстремум і
диференційована в цій точці, то в
цій точці існує дотична до
графіка функції y  f x  , і ця
Рис. 30. дотична паралельна осі Ox (рис.
30).
Геометричний зміст
необхідної умови
локального
екстремуму
Умова f  x0   0 є необхідною, але не достатньою для
того, щоб диференційована в точці x 0 функція мала
локальний екстремум.
 Def. Точки, в яких похідна дорівнює нулю, називають
стаціонарними. Точки, в яких похідна дорівнює нулю або не
існує, називають критичними. Критичні точки – це точки
можливого екстремуму.
Висновок. Якщо функція має в точці локальний
екстремум, то ця точка обов’язково є критичною. Проте не
всяка критична точка є екстремальною.
Теорема 6.4 (перша достатня умова локального
екстремуму). Нехай x 0 – критична точка функції f  x  , яка в
цій точці неперервна, і нехай існує окіл  x0   ; x0    точки x 0
, в якому функція має похідну f x  , крім, можливо, точки x 0
. Тоді:
1) якщо в інтервалі x0   ; x0  похідна f  x   0 , а в
інтервалі x0 ; x0    похідна f  x   0 , то точка x 0 є точкою
локального максимуму функції f  x  ;
2) якщо в інтервалі x0   ; x0  похідна f  x   0 , а в
інтервалі x0 ; x0    похідна f  x   0 , то точка x 0 є точкою
локального мінімуму функції f  x  ;
3) якщо в обох інтервалах x0   ; x0  і x0 ; x0    похідна
f  x  має той самий знак, то точка x 0 не є екстремальною
точкою функції f  x  .
Іншими словами, якщо при переході зліва направо
через критичну точку x 0 знак похідної f x  змінюється з
плюса на мінус, то x 0 – точка локального максимуму; якщо
знак похідної змінюється з мінуса на плюс, то x 0 – точка
локального мінімуму; якщо похідна не змінює знаку, то в
точці x 0 екстремуму немає.
Дослідити функцію на екстремум означає знайти всі її
екстремуми.
Правило дослідження функції на екстремум
Щоб знайти локальний екстремум функції f  x  , треба:
1) знайти критичні точки функції f  x  . Для цього слід
розв’язати рівняння f  x   0 і серед його розв’язків вибрати
тільки ті корені, які є внутрішніми точками області
існування функції; знайти точки, в яких похідна не існує;
2) якщо критичні точки є, то треба дослідити знак
похідної в кожному з інтервалів, на які розбивається область
існування цими критичними точками. Для цього достатньо
визначити знак похідної в якій-небудь одній точці
інтервалу, оскільки похідна може змінити знак лише
переходячи через критичну точку;
3) за зміною знака f x  при переході через критичні
точки зліва направо визначити точки максимумів та
мінімумів і обчислити значення функції f  x  в цих точках.
Теорема 6.5 (друга достатня умова локального
екстремуму). Нехай x 0 – стаціонарна точка функції f  x  ,
тобто f  x0   0 , і в околі точки x 0 існує друга неперервна
похідна, причому f  x0   0 . Якщо f  x0   0 , то x 0 – точка
локального мінімуму; якщо f  x0   0 , то x 0 – точка
локального максимуму.
Справді, нехай для визначеності f  x0   0 . Оскільки
f  x  x   f  x0  f  x0  x 
f  x0   lim  lim 0,
x 0
x x 0
x
f  x0  x 
то  0 в достатньо малому околі точки x 0 , причому
x
якщо x  0 , то f x0  x   0 ; якщо x  0 , то f x0  x   0 .
Отже, при переході через точку x 0 перша похідна
змінює знак з мінуса на плюс. Це означає, що x 0 – точка
локального мінімуму.
Теорема 6.6 (третя достатня умова локального
екстремуму). Нехай в околі стаціонарної точки x 0 існує
неперервна похідна f n  x  , причому f  n   x0   0 , а
f  x0   f  x0     f  n 1  x0   0 . Тоді
1) якщо n – парне і f  n   x0   0 , то функція f  x  має в точці
x 0 локальний максимум;
2) якщо n – парне і f  n   x0   0 , то функція f  x  має в точці
x 0 локальний мінімум;
 3) якщо n – непарне, то функція f  x  в точці x 0
локального екстремуму не має.

Найбільше та найменше значення функції

Не слід плутати локальний максимум (мінімум) з
найбільшим (найменшим) значенням функції, якого вона
досягає на відрізку. Локальних максимумів і мінімумів
функція може мати кілька, тоді як найбільше значення (його
ще називають абсолютним максимумом), якщо воно існує,
єдине. Це саме стосується і найменшого значення
(абсолютного мінімуму) функції.
Щоб знайти найбільше і найменше значення функції
y  f  x  на проміжку a; b  , потрібно:
1) знайти похідну f x  і визначити критичні точки
даної функції;
2) обчислити значення функції в тих критичних точках,
що належать інтервалу a; b  , а також у точках a і b ;
3) серед одержаних значень вибрати найбільше і
найменше.
Опуклість і вгнутість кривих. Точки перегину
Def. Криву y  f x  називають опуклою на інтервалі a; b 
, якщо всі її точки, крім точки дотику, лежать нижче
довільної її дотичної на цьому інтервалі (рис. 31).
Def. Криву y  f x  називають вгнутою на інтервалі a; b 
, якщо всі її точки, крім точки дотику, лежать вище довільної
її дотичної на цьому інтервалі (рис. 32).
Def. Точкою перегину називають таку точку кривої, яка
відділяє її опуклу частину від вгнутої (рис. 33).
 Рис. 31. Рис. 32. Рис. 33. Графік
Графік опуклої Графік вгнутої кривої з точкою
кривої кривої перегину
Для дослідження графіка функції на опуклість та
вгнутість застосовують другу похідну функції.
Теорема 6.7 Нехай функція y  f x  є двічі
диференційованою на a; b  . Тоді
1) якщо f  x   0 , x  a; b  , то графік функції y  f x 
опуклий на a; b  ;
2) якщо f  x   0 , x  a; b  , то крива y  f x  вгнута на a; b 
.
Доведення. Позначимо довільну ординату кривої через
y , а дотичної через Y (рис. 34).
Рівняння дотичної до кривої у
точці дотику M  x0 ; y0  має
вигляд
Y  f  x0   f  x0  x  x0  .
Запишемо формулу Тейлора
f c 
y  f  x 0   f  x 0  x  x 0    x  x 0 2
2
де точка c лежить між точками
Рис. 34. Геометричне x і x 0 . Звідси дістаємо
тлумачення теореми f c 
y Y   x  x 0 2 .
2

Нехай на інтервалі a; b  f  x   0 . Тоді для довільного

x  a; b  , x  x0 виконується нерівність y  Y  0 . Це означає, що
крива y  f x  на інтервалі a; b  опукла.
Аналогічно доводять теорему для випадку f  x   0 .
 З теореми випливає, що в точці перегину друга похідна
дорівнює нулю, якщо вона існує. Однак точками перегину
кривої y  f x  можуть бути також і точки, в яких друга
похідна f  x  не існує. Точки, в яких друга похідна f  x 
дорівнює нулю або не існує, називають критичними
точками другого роду функції y  f x  . Отже, якщо x 0 –
абсциса точки перегину, то x 0 є критичною точкою другого
роду цієї функції. Обернене твердження неправильне.
Сформулюємо достатні умови існування точки
перегину.
Теорема 6.8 Нехай x 0 – критична точка другого роду
функції f  x  . Якщо переходячи через точку x 0 друга похідна
f  x  змінює знак, то точка  x0 ; f  x0  є точкою перегину
кривої f  x  .

Асимптоти кривої

Def. Асимптотою кривої y  f x  називають пряму, до

якої необмежено наближається точка кривої при
необмеженому віддаленні її від початку координат. Існує
три типи асимптот: вертикальні, похилі та горизонтальні.
Пряма xc - вертикальна
асимптота (рис. 35), якщо
lim f  x    або lim f  x    .
x c  0 x c  0

Пряма ykxb є похилою

Рис. 35. Пряма x  c - асимптотою (рис. 36), якщо
вертикальна асимптота існують скінченні границі
f x 
lim
x 
k, де k  0 та
x
lim  f x   k x   b .
x 

Рис. 36. Пряма y  k x  b

похила асимптота
 Знайдемо вирази для k і b . Нехай M  x; y  – довільна
точка кривої y  f x  . Запишемо відстань від цієї точки до
прямої y  k x  b :
kx yb
d .
k2 1
За умовою d  0 , коли точка M  x; y  віддаляється у
нескінченність ( x   ). Звідси випливає, що
lim (k x  y  b)  0 , (6.1)
x 

або k x  y  b   x  , де  x   0 , коли x   . Розділимо обидві

частини рівності y  k x  b   x  на x і перейдемо до границі
при x   , дістанемо:
y  b  x  
lim  lim  k   k ,
x
x x   x x 
b  x 
оскільки  0,  0 , коли x   . Отже,
x x
f x 
k  lim
x 
. (6.2)
x
Тоді з (6.1) випливає, що
b  lim  y  k x  . (6.3)
x 

N.B.
1. У формулах (6.2), (6.3) потрібно розглядати випадки
як x   , так і x   .
2. Якщо одна з границь (6.2) або (6.3) не існує, то похила
асимптота не існує.
Горизонтальною асимптотою
графіка функції y  f x  при
x   називають пряму y  b
(рис. 38), коли
Рис. 38. Горизонтальна lim f x   blim f x   b .
x  x 
асимптота y  b
Зрозуміло, що горизонтальна асимптота є окремим
випадком похилої асимптоти k  0 .
 Загальна схема дослідження функції та побудови її
графіка

Щоб дослідити функцію та побудувати її графік, треба

виконати такі дії:
1) знайти область існування функції;
2) знайти (якщо це можливо) точки перетину графіка з
осями координат;
3) дослідити функцію на періодичність, парність і
непарність. Зауважимо, що графік парної функції
симетричний відносно осі ординат, а графік непарної
функції – відносно початку координат;
4) знайти точки розриву та встановити їх характер;
5) за першою похідною знайти інтервали монотонності,
точки локальних екстремумів та значення функції в цих
точках;
6) за другою похідною знайти інтервали опуклості,
вгнутості та точки перегину;
7) знайти асимптоти кривої;
8) дослідити поведінку функції в нескінченно
віддалених точках;
9) обчислити, якщо необхідно, значення функції в
кількох контрольних точках;
10) побудувати графік функції з урахуванням
результатів попередніх пунктів.