Лекція 20.4. Застосування степеневих рядів.

§1. Розклад функцій в степеневі ряди

Говорять, що функцію f  x  на проміжку   R; R  можна розкласти в степеневий ряд, якщо на


цьому інтервалі справедлива рівність f  x   cn x n . (1)
n 0
Теорема (про єдиність розкладу в степеневий ряд). Якщо функцію f  x  на деякому
інтервалі можна розкласти в степеневий ряд (1), то цей ряд єдиний.
Доведення. Нехай f  x   c0  c1x  c2 x    cn x  
2 n
(1)
За теоремою 3 (див. §5) вказану рівність можна почленно диференціювати на   R; R  нескінченну
кількість раз. Тому
f   x   c1  2c2 x  3c3 x 2    n  cn x n1  
f   x   2c2  6c3 x    n  n  1  cn x n2  

f    x   n !cn  Ax 
n

Підставимо у вказані рівності x  0    R; R  :

f  0   c0 ;
f   0   c1  1!c1;
f   0   2c2  2!c2 ;

f    0   n !cn
n


f    0
n
Звідси cn  ,  n  0,1, 2,  .
n!
Оскільки коефіцієнти степеневого ряду (1) заходяться єдиним способом, то ряд (1) – єдиний.

f  x   cn  x  x0 
n
Зауваження. Якщо , то цілком аналогічно доводиться, що
n 0

f  n   x0 
cn  , n  0,1, 2, .
n!
Нагадаємо, що коли f  x  в околі точки x0 має похідні до  n  1 -го порядку включно, то
справедлива формула Тейлора
f   x0  f   x0 
f  x   f  x0    x  x0    x  x0  2   
1! 2!
 n
f  x0 
  x  x0  n  rn  x  ,
n!
де залишковий член

f  n1 x0    x  x0  
rn  x    x  x0  n1 , 0    1,
 n  1 !
записаний у формі Лагранжа.
Якщо x  0 , то одержимо формулу Маклорена. Тому відповідні степеневі ряди називаються
рядами Тейлора для функції f  x  або рядами Маклорена.
 Виникає питання: чи кожну нескінченну кількість раз диференційовану функцію можна
розкласти в степеневий ряд? Якщо функція має похідні всіх порядків, то формально можна скласти
 f  n  x 
ряд  0
 x  x0  n  S  x  , але не завжди сума S  x  співпадає з функцією f  x  , тобто
n 0 n!
буває, що f  x   S  x  .
Теорема 1. Якщо функцію f  x  в інтервалі  x0  R; x0  R  можна розкласти в степеневий
ряд, то цей ряд єдиний і є рядом Тейлора даної функції.
Теорема 2. Для того, що ряд Тейлора збігався до функції f  x  в інтервалі  x0  R; x0  R  ,
необхідно і достатньо, щоб в цьому інтервалі функція мала похідні всіх порядків і залишковий член
її формули Тейлора прямував до нуля при n   для всіх x з цього інтервалу:
lim rn  x   0 , x   x0  R; x0  R  .
n
Теорема 3. Для того, щоб нескінченну кількість раз диференційовану функцію f  x  можна
було розкласти в степеневий ряд (ряд Тейлора) в деякому інтервалі, достатньо, щоб похідні всіх
порядків в цьому інтервалі були обмежені одним і тим же числом, тобто, щоб
f    x   M для всіх n .
n

Теореми 1, 2, 3 дають відповідь на поставлене вище питання.

§2. Приклади розкладу функцій в степеневі ряди

З §1 випливає таке правило розкладання функцій в ряд: щоб функцію f  x  розкласти в ряд
Маклорена (степеневий ряд при x0  0 )
f   0 f   0  2 f    0 n
n
f  0  x x   x  , (1)
1! 2! n!
потрібно:
а) знайти похідні f   x  , f   x  , , f  n   x  , ;
б) обчислити значення похідних в точці x  0 ;
в) записати ряд Маклорена (1) для даної функції і знайти інтервал його збіжності;
г) визначити інтервал   R; R  , в якому залишковий член формули Маклорена rn  x   0 при
n.
Якщо такий інтервал існує (він може відрізнятись від інтервалу збіжності ряду (1)), то в цьому
інтервалі функція f  x  і сума ряду (1) збігаються, тобто
f   0 f   0  2 f    0 n
n
f  x   f  0  x x   x  .
1! 2! n!
Розглянемо ряди Маклорена деяких елементарних функцій, які часто використовуються.
 n
1. f  x   e . Тут f  n  x  e x
x
     e x ; при будь-якому x    R; R  e  e  M . Тому
x R

x2 xn
ex  1  x       , x   ;   .
2! n!
 n  n 
2. f  x   sin x . Оскільки  sin x   sin  x    1 при будь-якому x , то
 2 
2 n 1
x3 x5 n x
sin x  x       1   , x   ;   .
3! 5!  2n  1 !
Аналогічно:
  n 
3. f  x   cos x .  cos x   n   cos  x    1 при будь-якому x . Тому
 2 
x2 x4 n x
2n
cos x  1       1   , x   ;   .
2! 4!  2n  !
x 2 x3 x 4 n 1 x
n
4. ln  1  x   x        1   , x   1;1 .
2 3 4 n!
m m  m  1 2 m  m  1  m  2  3
5.  1  x   1  x 
m
x  x  
1! 2! 3!
m  m  1    m  n  1 n
 x   , x   1;1 .
n!
2 n 1
x 3 x5 x 7 n x
6. arc tgx  x        1   , x   1;1 .
3 5 7 2n  1
Враховуючи, що степеневі ряди в областях їх збіжності можна почленно диференціювати та
інтегрувати, наведені вище ряди можна використовувати для розкладів у степеневі ряди інших
функцій.
Приклад. Розкласти в ряд функцію f  x   x  ln 1  x .
2 3
 
Поклавши в формулі 4  x3 замість x , маємо
x 6 x9 x 3n
 
ln 1  x3   x3 
2 3
  
n
  , x   1;1 .

x8 x11 x 3n  2
 
Тоді x 2  ln 1  x3   x 5 
2

3
 
n
  , x   1;1 .

§3. Застосування степеневих рядів

Степеневі ряди мають широке використання при розв’язанні багатьох практичних задач.

1. Наближене обчислення значень функцій

Для обчислення наближеного значення функції f  x  в деякій точці x0 в її розкладі в
степеневий ряд зберігають перші n членів ( n – скінченна величина), а останні відкидають. Для
оцінки похибки знайденого наближеного значення потрібно оцінити суму відкинутих членів. Якщо
одержаний ряд знакосталий, то ряд, складений з відкинутих членів, порівнюють з нескінченно
спадною геометричною прогресією. У випадку знакозмінного ряду, члени якого задовольняють
ознаці Лейбніца, згідно з наслідком, похибка результату не перевищує по модулю першого з
відкинутих членів, тобто un1 .
Приклад. Обчислити cos18 з точністю до   0, 001 .
x2 x4 
  ; x  18  .

Маємо: cos x  1 
2! 4! 10
2 4
 
Тому cos18  1    .
100  2! 10000  4!
4 0, 00974
Оскільки ряд знакочергуючий і   0, 001 , то для досягнення заданої точності
10000  4! 24
0, 0987
0, 001 достатньо взяти два перших члени ряду: cos18  1   0,951 .
2

2. Знаходження границь функцій

 Для розкриття невизначеностей в процесі знаходження границь буває корисним спочатку
розкласти в степеневий ряд функції, які знаходяться під знаком границі, а потім підставити значення,
до якого прямує аргумент.
Приклад.
sin x  arc tgx  0 
lim  
x 0 x3 0
x3 x 5 x 7  x3 x 5 x 7 
x      x    
3! 5! 7!  3 5 7 
 lim 
x 0 x3
 1 1   1 1  1 1 1 1 1
 lim     x 2             .
x 0  3 3!   5 5!   3 3! 3 6 6

3. Наближене обчислення означених інтегралів

b
Нехай потрібно знайти  f  x  dx , який важко або взагалі неможливо обчислити точно.
a
Тоді поступають так: розкладають f  x  (або інші функції, з яких складається f  x  ) в
степеневий ряд (якщо він збігається на  a; b  ), почленно інтегрують його і в якості наближеного
значення інтеграла беруть перших n членів одержаного ряду. Похибку обчислюють так, як сказано в
пункті 1.
12
sin x
Приклад. Інтеграл  x dx неможливо обчислити точно. Обчислимо його наближено з
0
точністю, наприклад,   0, 0001 . Маємо:
1 2  1 1 2 
x3 x 5 x 7 x2 x4 x6
  x        dx    1       dx 
0  3! 5! 7!  x 0  3! 5! 7! 
12 Ряд збігається при
 x3 x5 x7  1 1 1 1
  x         3  5  7  .
 3  3! 5  5! 7  7! 0 2 2  3  3! 2  5  5! 2  7  7!
 1
x   0;  .
 2
1 1 1
Оскільки 5    0, 00005  0, 0001 , то досить взяти перших два члени:
2  5  5! 32  5 120 19200
12
sin x 1 1
 x dx  0,5  8  3  6  0,5  144  0, 4941 .
0

4. Розв’язування диференціальних рівнянь (ДР)

Одним з наближених методів розв’язання ДР є представлення розв’язку ДР у вигляді ряду
Тейлора; сума скінченного числа членів цього ряду буде наближено дорівнювати шуканому
частинному розв’язку.
Нехай, наприклад, треба знайти розв’язок ДР другого порядку
y  F  x, y, y  , (1)
що задовольняє початковим умовам
y  x0   y0 , y  x0   y0 . (2)
Припустимо, що розв’язок y  f  x  існує і його можна представити у вигляді ряду Тейлора:

y  x   f  x   f  x0  
x  x0
f   x0  
 x  x0  f  x 
2
 0 (3)
1! 2!
 Нам треба знайти f  x0  , f   x0  , f   x0  і так далі. Це можна зробити за допомогою
рівняння (1) і умов (2).
Справді, з (2) випливає: f  x0   y0 ; f   x0   y0 ; з рівняння (1) одержуємо
f   x0   y  x0   F  x0 ; y0 ; y0  .
Диференціюючи почленно (1) по x і підставляючи значення x  x0 в праву частину, знайдемо
f   x0   y  x0  . І так далі. Знайдені значення похідних підставляємо в (3): для тих значень x , для
яких цей ряд збігається, він представляє розв’язок рівняння.
Приклад. Знайти розв’язок ДР y  x  y  y , якщо y  0   0 , y  0   1 .
Розв’язання. Оскільки x0  0 , f  x   y  x  , то шукаємо розв’язок y  x  у вигляді ряду
Маклорена:
y  0  y  0  2 y  0  3 y   0 n
n
y  x   y  0  x x  x   x  .
1! 2! 3! n!
Тут y  0   0 , y  0   1 , y  0   0 1  0  0 .
Послідовно диференціюючи дане рівняння, дістанемо:
y  y  xy  y  2 y  xy ; y  0   2 1  0  2 ;
 IV 
y    2 y  y  xy  3 y  xy ; y  0  0  0  0 ;
IV

y    3 y  y  xy    4 y   xy   ; y    4  2  0  8

V IV IV V

і т.д.
1 2 8
Отже, y  x   x  x3  x5  .
1! 3! 5!