1. Абсолютна і умовна збіжність рядів.
Властивості визначеного інтеграла
Числовий ряд u1 +u2 +.+un +. (1)
називається абсолютно збіжним, якщо
збігається ряд, складений з абсолютних
величин його членів
¿ u1∨+¿ u 2∨+.+¿ un∨¿ (2)
Але якщо ряд (1) збігається, а ряд (2)
розбігається, то
говорять, що ряд (1) — умовно збіжний.
Взагалі кажучи, якщо ряд (2) розбіжний,
то ряд (1)
може бути розбіжним, але й може бути
збіжним.
Ряд,утворений з членів геометричної
прогресії, називають геометричним рядом.
Геометричний ряд збіжний до суми
a 7)Добуток функцій, інтегрованих на відрізку
S= при |q| ≼ 1 і розбіжний при |q|>1.
1−q
ПРОДОВЖЕННЯ. ТЕМА 2. 4) дослідити
залишковий член n R формули Тейлора для
даної функції і визначити сукупність значень x,
при яких отриманий ряд збігається до даної
функції.
4. Асимптоти графіка функцій
Пряму y = kх + b називають асимптотою
графіка функції у = f (x), де x ϵ (x 0 ; +∞)
при х →+ ∞(х →−∞ ),
якщо lim ¿.При k = 0 асимптоту у = b
х→ ∞
називають горизонтальною
y
y Позначимо
=f
0 а
(x x
) 0
l частині змінна х входить тричі, то треба мати на
пряму х = х0 назив Якщо k≠ 0, то
вертикальною асимптоту y=kx+b
асимптотою графіка називають похилою.
функції у = f (x), де
х є (- ∞ ; х0)
або х (х0 ; + ∞ )
Якщо для деякої точки розриву другого роду x0
функції f(x) односторонні границі дорівнюють
нескінченності,то пряму...↑ ↑
6.Визначений інтеграл Рімана
Функція f(x) називається інтегрованою за
Ріманом на відрізку [a; b], якщо існує
скінченна границя lim s n де
λ→ 0
λ=мах к=1,2 , n∨x k −x k−1∨¿ , яка не
залежить від вибору n та вибору точокξ к .
Ця границя називається визначеним
інтегралом Рімана функції f(x) на
відрізку [a; b] і позначається
n b
lim ∑ f (ξ k ) Δ x k =∫ f (x) dx
λ→ 0 к=1 a рядів, а саме: похибка при заміні суми збіжного
2. Аналітичні функції, їх розклад
Функція f(x) називається аналітичною в точці x0
, якщо вона диференційована в усіх точках
проміжка (хоча б досить малого радіуса) з
центром x0. Якщо
функція аналітична в усіх точках області, то вона
називається аналітичною в цій області. Якщо
функція y=f (x)-аналітична, то її можна
представити у вигляді степеневого ряду. Це
означає, що якщо функція y=f (x) - неперервна і
має похідні всіх порядків при x = c, тобто
диференційована в точці c, то степеневий ряд
вигляду
f ' (c )
f (c )= (x−c)+ f (c)} over {2!} (x-c
1!
-ряд Тейлора
Для того, щоб розкласти деяку функцію f (x) у
ряд Тейлора, необхідно
1) записати загальний вираз ряду Тейлора (T) для
довільної функції; 2) знайти значення цієї
функції і її похідних при x =c; 3) підставити
знайдені значення функції і похідних у загальний
вираз ряду Тейлора для довільної функції;
← ПРОДОВЖЕННЯ
5.Визначений інтеграл зі змінною верхньою межею
х
∫¿¿
а функцію Ф(x) будемо називати інтегралом зі
змінною верхньою межею. Оскільки в лівій
увазі, що кожен раз її
зміст інший. Верхня межа інтегрування x — це
аргумент функції Ф(x); в підінтегральному виразі
x — це змінна інтегрування, яку можна
позначити іншою буквою, наприклад, t. Якщо
f(x)≥ 0 на [a;b], тоді значення функції Ф(x) в
точці х дорівнює площі S(x) під кривою y=f(x) на
відрізку [a; x]. В цьому геометричний зміст
інтеграла із змінною верхньою межею.
7. Властивості абсолютно і умовно збіжних
рядів.
1. Якщо ряд збігається абсолютно, то новий ряд,
отриманий з нього переставлянням
членів, також збігається і має таку саму суму, як і
початковий ряд. 2. Якщо ряд збігається умовно, то
яке б число В не взяти, можна так переставити
члени в цьому ряді, щоб сума перетвореного ряду
дорівнювала саме числу В. (Цю властивість
називають теоремою Рімана). 3. Якщо ряд
збігається умовно, то можна так переставити
члени в цьому ряді, що новий ряд буде розбіжним.
4. При практичному використанні збіжних рядів
обмежуються найчастіше кількома їх першими
членами. Допустима похибка при цьому (залишок
ряду) досить просто оцінюється для знакозмінних
знакозмінного ряду
(члени якого спадають за абсолютним значенням)
сумою кількох його перших членів менша від
абсолютного значення першого з відкинутих
8.
1) При однакових верхній та нижній межах
інтегрування значення інтеграла дорівнює
нулю
2) При перестановці меж інтегрування
інтеграл змінює знак на протилежний:
3) Якщо функція f(x) інтегрована на відрізку
[a; b], то вона інтегрована і на довільному
відрізку [a1; b1], який включається у відрізок
[a; b], тобто [a1;b1]⊂ [a; b]:
4) Якщо функція f(x) інтегрована на відрізках
[a; c] і [c; b], то вона також інтегрована і на
відрізку [a; b]. Цю властивість називають
адитивністю інтеграла
5) Постійний множник можна виносити за
знак інтеграла.
{)} ^ {2}
6)Якщо + {{f}
функції ^ {n}
f(x) і g(x) c} overна{n!}
інтегровані (x
відрізку [a; b], то й для довільних дійсних
чисел λ 1 і λ 2 функція λ 1 f ( x)+ λ 2 g( x )
також інтегрована на відрізку [a; b]
[ a; b], є функцією, інтегрованою на цьому
самому відрізку.
8)Якщо функції f(x) і g(x) інтегровані на
відрізку [a; b], і для всіх x[a; b] виконується.
властивості 9-11 на стр 350
9.Властивості функції, неперервної на відрізку.
Теореми
Якщо функція f(x) неперервна в кожній точці
деякого відрізка [а; b], то вона неперервна на
цьому відрізку.
Перша теорема Вейєрштрасса. Якщо функція
f(x) неперервна на відрізку [а; b], то вона
обмежена на цьому відрізку. Друга теорема:
якщо функція y= f (x)
неперервна на відрізку [a, b], то вона досягає на
цьому відрізку найменшого значення m та
найбільшого значення M:
f (x 1)=M , f (x 2)=m.
Перша теорема Больцано-Коші.
Якщо функція f(x) неперервна на відрізку [а; b], і
на кінцях відрізка набуває значення різних
знаків, тобто ,f(a)× f(b) ≼0 то існує точка c[а; b],
в якій f (c)= 0. Друга теорема. Якщо функція
f(x) неперервна на відрізку [а; b], причому
f(a) = A і f(b) = B, тоді для будь-якого числа
С, що міститься між А і В, знайдеться
точка c∈[а; b], в якій f(c) = C.
11.Границя числової послідовності
Число а називається границею
числової послідовності { x n}, якщо для
(∀ >0) можна вказати такий номер N*,
що для всіх n > N* виконується
нерівність | x n – а| < ε
Послідовність, яка має границю,
називається збіжною, а яка не має, —
розбіжною.
Якщо послідовність збігається, то вона має
лише одну границю.
Теорема. Якщо послідовність, починаючи з
деякого номера, монотонна й обмежена,
то вона збіжна.
 членів.
10. Геометричний зміст похідної.
Геометричний зміст похідної в точці х 0
полягає в тому, що вона виражає значення
кутового коефіцієнта дотичної, яка проведена
в цій точці до графіка даної функції, а
рівняння дотичної в точці M0(x0; y0) має
y− y o=f ' (x 0)(x−x 0 )❑
вигляд.
Дотичною до графіка даної функції у = f (x) в точці
M0 називається граничне положення січної, яка
проходить через точку М0 і довільну точку М графіка
при умові, що точка М рухається вздовж графіка до
точки M0.
13 Диференціальні рівняння другого порядку, що
допускають пониження порядку
Якщо диференціальне рівняння має вигляд y’’ = f(x),
то загальний розв’язок можна дістати послідовним
його інтегруванням: спочатку шукають першу
похідну, а потім від неї другу.
Якщо до запису рівняння не входить невідома
функція, тобто рівняння має вигляд F(x,y’,y’’)=0, то
для розв’язування рівняння вводять функцію y’=z і
тим самим понижують порядок рівняння і
розв’язують рівняння F(x,z,z’)=0
Якщо в рівняння не входить змінна х, тобто воно має
вигляд F(y,y’,y’’)=0, то порядок рівняння можна
понизити, якщо за невідому змінну взяти y, а за
невідому функцію взяти її похідну. Тоді y’’=z*z’.
16.
3. Арифметичні дії над збіжними
послідовностями і теореми …
Над послідовностями можна виконувати дії
додавання, віднімання, множення ,ділення
шляхом додавання, віднімання, множення,
відповідних членів.
1)Границя суми ( різниці) двох послідовностей
дорівнює сумі ( різниці) границь цих
послідовностей:
2)Границя добутку двох послідовностей
дорівнює добутку границь цих послідовностей.
3)Послідовність може мати лише одну
границю.
Монотонна обмежена послідовність має
скінченну границю: якщо ця послідовність
монотонно зростає, тоlim ¿ x ≥ x , якщо ж
n→∞ n n
вона монотонно спадає,то lim x n ≤ x n .
n→∞
Монотонна необмежена послідовність має
нескінченну границю: якщо ця послідовність
lim ¿ x =+ ∞, якщо dy =f '(u 0) g ' (x 0 )dx
монотонно зростає, то
n
n→∞
вона монотонно спадає, то lim ¿
n→∞
x n=−∞
теореми з формулами на стр.210
14 Диференційованість функції кількох
змінних в точці. Диференціал функції
кількох змінних. Диференціал функції двох
змінних, трьох змінних.
17 Економічний зміст визначеного
інтеграла
Нехай функція z=f(t) описує зміну
продуктивності праці деякого виробництва
залежно від часу. Знайдемо обсяг продукції и,
випущеної за деякий проміжок часу [0;T]. Як
відомо, обсяг виконаної роботи дорівнює
добутку продуктивності праці на час.
Зауважимо, якщо продуктивність праці не
змінюється залежно від часу, тобто f(t) —
стала функція, то обсяг продукції u, випущеної
за деякий проміжок часу [t;t+🛆t] задається
формулою 🛆u= f(t)🛆t. В загальному випадку
справедлива наближена рівність u=f(е)🛆t, де е
Є [t;t+🛆t], яка виявляється тим більше точною,
чим менше 🛆t.
Отже, якщо f(t) — продуктивність праці в
12.Диференціал складеної функції.
Якщо функція u = g(x)
диференційована в точці x0, а
функція y = f(u) диференційована у
відповідній точці u0 = g(x0), то
складена функція y = F(x) = f(g(x))
також диференційована в
dy dy du
точці x0, причому = ×
dx du dx
Справедлива також рівність:
dy=F’(x0)dx,
тобто диференціал складеної
функції дорівнює добутку похідної
по деякій змінній на диференціал
цієї змінної незалежно від того, чи
є ця змінна незалежною чи
функцією іншої змінної.
15 Дії над степеневими рядами, їх
властивості
Два степеневі ряди можна почленно
додавати і множити за правилом множення
многочленів. Нехай в деякому околі точки
нуль відомо розклад функцій f(x) та ф(х) у
степеневі ряди. Можна записати розклад в
степеневий ряд функцій f(x)+ф(x) та
f(x)*ф(х), а саме:
f(x)=
a 0+ a1 x +a 2 x ❑2+...+ an x ❑n +...
φ(x)=
b+ b1 x +b 2 x ❑2+...+b n x ❑n +...
Тоді f(x)+ф(х)=
(a ❑0 +b ❑0)+ x (a❑1 +b❑1 )+.. .
f(x)*ф(х)=
(a ❑0 b❑0 )+ x(a❑0 b❑1+ a❑1 b ❑0 )+
При цьому інтервалом збіжності
отриманого нового степеневого ряду буде
множина тих значень змінної, в яких
збігаються одночасно обидва ряди. Крім
цього, степеневий ряд в інтервалі його
збіжності можна почленно інтегрувати, а
всередині інтервалу збіжності можна
почленно диференціювати.
18. Економічний зміст похідної: задача
про продуктивність праці. Еластичність
функції, її властивості
Похідна від обсягу випущеної продукції по
часу — u(t) є продуктивністю праці в
момент t ❑0 .
lim � � y
Похідна
y '= � � x→ 0 виражає
��x
граничні витрати виробництва і
характеризує наближено додаткові затрати
на виробництво одиниці додаткової
продукції.

момент t, то
випущеної за проміжок часу [0;T].
19. Екстремуми функції кількох змінних
Точка M0 з n-мірного простору Rn називається точкою
локального мінімуму (максимуму) функції f(M) якщо існує
окіл Sr(M0) точки M0 такий, що при всіх M Є Sr(M0)
виконується нерівність f(M0)≤f(M), (f(M0)≥f(M)) де Sr(M0)
— окіл точки M0 тобто круг з центром в точці M0 і
радіусом r.
Точки локального мінімуму і локального
максимуму функції f(M) називаються точками
екстремуму цієї функції. Згідно означення, точки
екстремуму функції завжди є внутрішніми точками
області визначення цієї функції.
Максимуми й мінімуми функції називаються її
екстремумами, а точки, в яких досягаються
екстремуми, — точками екстремуму
22. Задача Коші: з початковими умовами; крайова
задача
На практиці здебільшого частинний розв’язок
конкретного диференціального рівняння знаходять із
загального розв’язку, виходячи з деяких умов, яким
має задовольняти частинний розв’язок даного
диференціального рівняння. Умови, яким має
задовольняти частинний розв’язок даного
диференціального рівняння, називаються
початковими умовами. Задача відшукання
конкретного частинного (окремого) розв’язку даного
диференціального рівняння за початковими умовами
називається задачею Коші.
Розглянемо два приклади. Перший з них — це задача
Коші на знаходження розв’язку диференціального
рівняння І порядку (y’=f(x,y)), який визначений в
деякому околі точки x0 і задовольняє початковим
умовам y(x0)=y0, y’(x0)=y1. Другий приклад — це
крайова задача на знаходження розв’язку
диференціального рівняння другого порядку вигляду
(y’’=f(x;y;y’))на відрізку [x0;x1] такого, що виконуються
крайові умови y(x0)=y0, y(x1)=y1.
Т Еластичністю функції
∫ f (t )dt — це обсяг продукції,
0 функції у до відносного приросту змінної х
20. 274ст
23. Задача про масу неоднорідного
стержня, що приводить до поняття
визначеного інтеграла
Нехай дано неоднорідний стержень,
тобто такий, в якому густина змінюється
від точки до точки на ділянці його [0;l].
Позначимо через х відстань довільної
точки М стержня від його лівого кінця -
точки 0. Тоді
кожній точці стержня (кожному значенню
х) відповідатиме певне значення густини
ρ, тобто густина ρ є функцією від х.
Позначимо її ρ= ρ(х).
m n=ρ (x❑0 ) �� x+ ρ( x❑1 )� � x +...+Sρ(x
n=¿❑n−1) � � x
m= lim m❑n S= lim S ❑n
n→∞
E x(у) називається
границя відношення відносного приросту
при умові, що приріст 🛆x → 0 :
E x ( y)= lim ¿
�� x → 0
Еластичність функції показує наближено,
на скільки процентів зміниться функція
у=f(x) при зміні незалежної змінної х на 1%.
Еластичність добутку двох функцій
дорівнює сумі еластичностей цих функцій
Еластичність частки двох функцій дорівнює
різниці еластичностей цих функцій
21. Загальна схема дослідження поведінки
функції та побудова графіка. Алгоритм
дослідження функції y=f(x).
Якщо необхідно побудувати графік деякої
функції, то слід діяти за таким алгоритмом: 1)
знайти область визначення функції; 2)
дослідити функцію на парність чи непарність;
3) знайти точки розриву, вертикальні
асимптоти; 4) дослідити поведінку функції на
нескінченності, знайти горизонтальні та похилі
асимптоти; 5) дослідити функцію на
монотонність: знайти інтервали монотонності і
екстремуми; 6) визначити інтервали опуклості
функції, напрям опуклості на кожному
інтервалі і точки перегину; 7) знайти точки
перетину з осями координат; 8) за отриманою
інформацією на етапах 1-7 побудувати графік.
24. Задача про обчислення площі
криволінійної трапеції, що приводить до
поняття визначеного інтеграла
Нехай дана плоска фігура, обмежена графіком
неперервної і невід’ємної на проміжку [a;b]
функції y=f(x), відрізком [a;b] осі OX і прямими
x=a і x=b. Ця фігура називається
криволінійною трапецією.
Обчислимо її площу. Для цього розіб’ємо
відрізок [a;b] на n рівних частин точками.
Побудуємо на кожному з відрізків [xk –1; xk], як
на основі, прямокутники, висота яких дорівнює
значенню функції в лівому кінці відрізка, тобто
f(xk –1).
n→ ∞
Тому за площу криволінійної трапеції береться
границя площі східчастого многокутника при
умові, що n → ∞
25. Визначений інтеграл для обчислення об’ємів, 26. Знакозмінний ряд. Теорема 27. Інтегрування функцій, що містять
площ поверхонь тіл обертання, довжини дуги ірраціональні вирази.
Лейбніца про збіжність
плоскої кривої. Інтеграли
1) Площу криволінійної трапеції, знакозмінного ряду.
Знакозмінним називається ряд, в першого
обмеженої кривою y = f(x), віссю
ОХ, прямими х = a, х = b класу функцій:
якому є нескінченна кількість як Підстановкою, x=
обчислюють за формулою
додатних, так і від’ємних членів. t^r де r — найменше спільне кратне
2)Об’єм тіла, утвореного
обертанням кривої y = f(x), Теорема Лейбніца. Для збіжності чисел q1, q2,..qn такі інтеграли зводяться
обмеженої прямими х = a і х = b знакозмінного ряду до інтегралів від раціональних функцій.
при а < х < b, навколо осі ОХ, Інтегрування II класу функцій Інтеграл
обчислюють за формулою.
3)Об’єм тіла, утвореного де всі а ¡ — додатні числа
обертанням кривої х = (y),
обмеженої прямими y = c підстановкою (ax+b)/(cx+d) де r -
та y = d, при с < у < d, найменше спільне кратне чисел q1, q2,..
навколо осі ОY , достатньо, щоб послідовність {a} qn зводиться до інтеграла від
обчислюють за формулою n була спадною (незростаючою),
4)Довжину дуги плоскої кривої раціональної функції.
y = f(x), обмеженої прямими х = тобто Інтегрування III класу
a і х = b, (м) обчислюють за функцій Інтеграл може
формулою бути зведений до інтегралів
5) Площу поверхні, утвореної Для залишку знакозмінного ряду від раціональної функції однією з
обертанням кривої y = f(x), справедлива теорема: якщо підстановок Ейлера:
обмеженої прямими х = a та х = b, навколо осі ОХ, обмежитися в знакозмінному ряді
обчислюють за формулою
першими п членами, то залишок

6) Площу поверхні, утвореної обертанням кривої х =

(y), обмеженої прямими y = c та y = d, навколо осі ОY, має знак першого відкинутого
обчислюють за формулою де x1 та x2 різні дійсні корені квадратного
члена і буде менший від нього за тричлена ax^2+bx+c.(Знаки в правих
абсолютною величиною, тобто частинах можна вибирати довільно).
7) Якщо криволінійна трапеція (мал. 4) утворена двома
неперервними кривими f 1 (x) і f 2(x), заданими на відрізку
[a; b], та відрізками прямих х = a і х
= b, причому для всіх ] x [a,b
виконується нерівність f2(x) ≥ f1(x),
то її площа визначається за формулою

28.Інтегрування деяких трансцендентних функцій 29.Інтегрування дробово-раціональних 31.Лінійне диференціальне рівняння n -го
за допомогою тригонометричних підстановок. функцій. Дробово-раціональні функції або порядку. Однорідне та неоднорідне
а)Інтеграли виду раціональні дроби це клас функцій виду рівняння. Фундаментальний набір
раціональна де Pm(x) многочлен m-го степеня, а розв’язків однорідного рівняння.
функція від sin x, cos x, зводяться до інтегралів від Qn(x) многочлен n-го степеня причому, n≠0 Загальний розв’язок однорідного та
раціональних функцій змінної t за допомогою тобто неоднорідного рівняння.Лінійним
універсальної диференціальним рівнянням n-го порядку
тригонометричної називається рівняння вигляд:
підстановки

Рівняння, в якому b(x)≠ 0 називається

4 випадки інтегрув. залежно від степеня
б)Інтеграли виду многочлена-знаменника:1)Коли степінь
де m і n натуральні числа, обчислюють залежно від многоч.-знам.=0, тобто в знам. стоїть число,
парності степенів:t=sinx при m непарному, чи t=cosx то дріб є многоч. Інтеграл від многоч.
при n непарному АБО якщо m і n парні,то знаходиться методом розкладу за
властивістю: інтеграл від суми функцій=сумі
інтегралів від даних функцій. Якщо степінь
в) обчислюються x=a sin(t) знамен.>0, то розглянемо тільки правильні
г) обчислюються x=a tg(t) дроби(m<n).2)Якщо степінь много./-знам.=1,
то 3) Якщо знам.
.ж) обчсл. ax+b=t^n . правильного дробу
є многоч. n-го степеня, який має n попарно
з) обчисл. за доп. ax^m+b=t^n різних дійсних коренів x1, x2,..., xn, то
підінтегральну функцію можна записати:
обчисл.
неоднорідним. Однорідне рівняння коли b(x)=0.
Фундаментальний набір розв’язків — це
набір лінійно незалежних розв’язків однор
рівняння, який вміщує стільки функцій, який
порядок диференціального рівняння.
загальним розв’язком однорідного
диференціального рівняння:
C¡=(i =1,2, ...,n)
с.376
32.Лінійне диференціальне рівняння з
постійними коефіцієнтами.
Лінійне диференціальне рівняння n-го порядку з
постійними коефіцієнтами має вигляд:
однорідне рівняння має вигляд:
характеристичне рівняння:
Якщо λ ₀ — корінь характеристичного рівняння, то
функція y=e^ λ ₀x є розв’язком однорідного
диференціального рівняння.
Для визначення загального розв’язку неоднорідного
рівняння, крім фундаментального набору розв’язків
відповідного однорідного рівняння, необхідно знайти
деякий частинний розв’язок неоднорідного рівняння.
Переважно вигляд цього частинного розв’язку
визначається формулою правої частини
неоднорідного рівняння. с.380
: 35
y py qy r(x)
37. Інтегрування частинами
визначеного інтеграла.
Нехай u = u(x), v = v(x).
Формула інтегрування
частинами:
33.Лінійне диференціальне рівняння
першого порядку. Рівняння Бернуллі.
Диференціальне рівняння першого
порядку називається лінійним відносно
функції y та її похідної y ՛, якщо воно
має вигляд (1) y ՛+f(x)y=g(x), де f(x) і
g(x) деякі неперервні функції від змінної
x. Якщо g(х)=0, то рівняння (1)
називається однорідним. Якщо g(х)≠0, то
рівняння (1) неоднорідне.
Рівняння Бернуллі: y ՛+f(x)y=g(x)yⁿ
де f(x) і g(x) — неперервні функції від x.
Виконавши підстановку t=y^(1-n) його
можна звести до лінійного
диференціального рівняння першого
порядку і розв’язати вище вказаним
методом, тобто шукати функцію y(ігрик)
у вигляді добутку функцій u(x) та v(x).
y=u(x)*v(x).
38. Інтегрування: розклад підінтегральної
функції на суму функцій (а), заміна змінної
(б), частинами (в)
а)
б)Незалежну змінну замінюють за
формулою , де х –диференційована
функція від t. Після цього знаходять
і інтеграл перетворюють до
вигляду Якщо
знайдено інтеграл, то повертаємо до х.
в)Цей метод застосовується тоді, коли під
інтегралом є добуток функцій, і хоча би
одна з них є трансцендентною (не
степеневою).
34. Лінійні диференціальні рівняння
другого порядку. Теореми про розв’язки
лінійного однорідного рівняння другого
порядку з постійними коефіцієнтами.
Лінійне диференціальне рівняння другого
порядку з постійними коефіцієнтами:
y ՛՛+py ՛+qy = r(x),де p і q деякі дійсні
числа, r(x) деяка функція.Якщо r(x)=0 то
рівн. однор
1)
30.Інтегрування функцій виду
R(sinx;cosx) залежно від парності
чи непарності відносно синуса
чи косинуса.
д)Якщо підінтегральна функція
R(sin(x);cos(x)) є непарною відносно
sin, тобто (R(-sinx,cosx)=-
R(sinx,cosx)), то застосовують
t=cosx.
е) Якщо R(sinx;cosx) непарна
відносно cos, тобто (R(sinx;-cosx)=-
R(sinx;cosx)), застосовують t=sinx.
є) Якщо R(sinx;cosx) парна відносно
sin та cos, R(-sinx;-
cosx)=R(sinx;cosx), то застосовують
t=tgx
39. Механічний зміст похідної
Якщо функція S=S(t) описує рух
матеріальної точки, тобто
залежність пройденої відстані S від
часу t ,
то її похідна задає залежність
миттєвої швидкості v від часу t ,
S'(t)=v(t);
похідна швидкості відповідно є
прискоренням
v'(t)=a(t).
40. Монотонні послідовності
Послідовність називається
незростаючою, якщо кожен
наступний елемент цієї послідовності
не перевищує попереднього.
Послідовність називається
зростаючою, якщо кожен наступний
елемент цієї послідовності
перевищує попередній.
Послідовність називається спадною,
якщо кожен елемент цієї
послідовності перевищує наступний
за ним. Послідовність називається
неспадною, якщо кожен елемент цієї
послідовності не перевищує
наступного за ним. Послідовність
називається монотонною, якщо вона
є неспадною, або незростаючою.
Послідовність називається строго
монотонною, якщо вона є
зростаючою, або спадною
44. Min і Max функції кількох змінних
Для того, щоб знайти найменше
(найбільше) значення функції f (M) на
множині V (замкнута) необхідно
1) знайти частинні похідні xf’ і yf’ даної
функції;
2) визначити всі точки множини V, де не
існують частинні похідні функції f (M);
3) знайти всі критичні точки функції f(M),
розв’язавши систему рівнянь
4) знайти частинні похідні другого
порядку, обчислити їх значення в кожній
критичній точці і з допомогою достатньої
умови зробити висновок про наявність
екстремумів;
5) в усіх знайдених точках обчислити
значення функції f (M ) і порівняти їх із
значенням функції на границі множини V.
Найменше (найбільше) з цих значень і
буде найменшим (найбільшим)
значенням f (M ) на всій множині V.
41. Формула Сімпсона
(метод чисельного інтегрування)
Використовується при парному n (для
геометр. фігур на графіку)
n – кількість частин, на які розбили
проміжок .
Або
45. Опуклості графіка. Достатня умова
опуклості
Графік диференційованої функції у = f(x)
напрямлений опуклістю вверх на інтервалі (а;
b), якщо в межах цього інтервалу він
розташований нижче від дотичної,
проведеної в будь-якій його точці
Графік диференційованої функції у = f (x)
напрямлений опуклістю вниз на інтервалі (а;
b), якщо в межах цього інтервалу він вище
дотичної, проведеної в будь-якій його точці.
Достатня умова опуклості Нехай функція у
= f (x) визначена і двічі диференційована на
інтервалі (а; b). Тоді а) якщо f(x)<0 в усіх
точках інтервалу (а; b), то графік функції f(x)
напрямлений опуклістю вверх на цьому
інтервалі; б) якщо f(x)>0 в усіх точках
інтервалу (а; b), то графік функції f(x)
напрямлений опуклістю вниз на цьому
інтервалі. Дуги кривої, яка є графіком функції,
напрямлені опуклістю вверх, називають
опуклими, а дуги, напрямлені опуклістю вниз,
— вгнутими. Інтервали, на яких дуги кривої
опуклі, визначаються з нерівності f(x)’’<0, а
інтервали, на яких дуги цієї кривої вгнуті, з
нерівності f’’(x)>0.
42-43. Визначення інтеграла за
формулою прямокутників та трапеції
n – кількість частин, на які розбили
проміжок [a;b]. Формула прямокутників
В
основну ідею методу трапецій покладено
заміну кривої підінтегральної функції на
ламану. Цього можна досягнути наступним
чином. Розділимо проміжок на рівних
частин (довжина кожної частинки рівна ), і
сполучимо прямими лініями значення
функцій на кінцях відрізків, тобто площу
криволінійної трапеції наближено
замінюємо на суму площин трапецій.
Формула трапецій:
46. Необхідна і достатня умови
існування екстремуму функції 2
змінних
Теорема (достатня). Нехай
(x_0,y_0 ) - стаціонарна точка
функції z=f(x,y), що має другі
неперервні частинні похідні в околі
цієї точки.
Тоді, якщо дискримінант > 0 , то
(x_0,y_0 ) - точка екстремуму,
причому A > 0, якщо , то - точка
мінімуму, якщо ж , A < 0 то (x_0,y_0 )
це - точка максимуму.
Якщо ж , то екстремуму в цій точці
немає.
Теорема (необхідна умова
екстремуму). Якщо у т. 𝑀(𝑥0, 𝑦0)
диференційована функція 𝑧 = 𝑓(𝑥; 𝑦)
має екстремум, то її частинні похідні
в цій точці рівні нулю:
𝑓 ′ 𝑥 (𝑥0, 𝑦0) = 0, 𝑓 ′ 𝑦 (𝑥0, 𝑦0) = 0
47. Необхідна ознака існування
екстремуму
Якщо точка х0 є точкою екстремуму функції f
(x), то або похідна в цій точці не існує, або
дорівнює нулю ( f′( х0 ) = 0). Точки, в яких
похідна функції f(x) не існує, або дорівнює
нулю - критичні точки.
Достатні умови локального екстремуму
неперервної функції. Нехай функція у = f(x)
диференційована в деякому δ-околі (x0 – δ ;
x0 + δ) критичної точки х0 , за винятком
можливо самої точки х0, в якій вона тим не
менше неперервна. Якщо при цьому в
інтервалах (x0 – δ; x0) і (x0; x0 + δ) похідна f′
(x) має протилежні знаки, то x0 — точка
екстремуму, причому: а) якщо f′(x) > 0 при х
(x0 – δ ; x0) і f′(x) < 0 при х (x0 ; x0 + δ), то x0
- точка максимуму функції; б) якщо f′(x) < 0
при х (x0 – δ; x0) і f′(x) > 0 при х (x0; x0 + δ),
то x0 - точка мінімуму функції;в) якщо f (x)
зберігає знак в обох інтервалах (x0 - δ; x0 ) та
(x0 ; x0+ δ), то x0 — не є точкою екстремуму.
50.Неперервність функції двох змінних в
точці. Частинні прирости функції двох
змінних. Повний приріст функції. Функція
z=f(x,y) неперервна в точці M 0 ( x 0 , y 0 ), якщо
границя функції в ній існує і дорівнює
значенню функції в цій точці, тобто
lim f ( M )=f ( M 0).Нехай функція f від n
M→ M0
змінних визначена в деякому околі точки
M 0 ( x 01 , x 02 ,... , x 0n)Розглянемо точку
M ❑Δ ( x 01 + Δ , x 02 + Δ...+ x 0n + Δx❑n )
отриману з точки M 0 наданням кожній
координаті приросту Δ x.Повним приростом
Δf функції f( x 1 , x 2 ... x ❑n )в точці M0
називається число Δ f=f( M ❑Δ )−f (M 0)
.Для z=f(x,y) повний приріст визначається
Δf =Δz=f (x+ Δx ; y+ Δy )−f ( x , y ).Якщ
о приросту набуває тільки одна певна змінна,
то говорять про частинний приріст функції по
цій змінній. Частинні прирости для функції
z=f(x,y)визначаються
Δ❑x z=f ( x + Δx ; y )−f (x , y )
Δ❑ y z=f ¿;y+ Δy)-f(x;y)
48. Необхідна і достатня умови
ексремуму
Теорема 20 (необхідна умова екстремуму).
Якщо функція має екстремум у
точці тоді в цій точці частинні
похідні або дорівнюють нулю, або хоча б
одна з них не існує.
Теорема 21 (достатня умова
екстремуму).Нехай функція має
екстремум у точці неперервні
частинні похідні першого й другого порядку,
причому та ,а
також частинні похідні 2 порядку
дорівнюють 0.Якщо:
1) AC - B^2 >0 , A <0, то (х_0;у_0) - точка
максимуму; 2)AC - B^2 >0 , A > 0, то
(х_0;у_0) - точка мінімуму; 3) AC - B^2 < 0 - в
т.(х_0;у_0) немає екстремуму; 4) AC - B^2=0,
тоді потрібні додаткові дослідження.
51.Нескінченно великі та нескінченно
малі послідовності, їх властивості.
Послідовність x1,x2,...,xn прямує до +∞,
якщо для довільного додатного
числа M знайдеться такий номер N,
починаючи з якого всі члени послідовності
більші від числа M, вони назив. нескінченно
великі. 1)Якщо послідовність збігається, то
вона має лише одну границю.2)Якщо посл,
починаючи з деякого номера, монотонна й
обмежена, то вона збіжна(теорема
Вейєрштрасса).3)довільна нескінченно
велика посл необмежена. Послідовн, всі
члени яких, починаючи з деякого номера N*,
є меншими від наперед заданого як
завгодно малого додатного числа е. Вони
називають нескінченно малими.Властивості
нескінченно малих послідовн: 1)Сума двох
неск. мал. послідов неск мала.2)Добуток
обмеж послідовності на нескінченно малу
нескінченно малий.3)щоб послід була
нескінченно малою достатньо й необхідно,
щоб обернена посл була нескінч великою.
49.Неперервність складеної
функції. Нехай дано функції y=f(x),
z=g(y) і існують границі lim f ( x)=A
x→ x 0
(де f(x)≠A при x ≠ x 0) і lim g( y).Тоді в
x→ A
точці x 0існує границя складеної
функції g(f(x)), причому
lim g(f ( x ))= lim g ( y). Якщо
x→ x 0 y→ A
функція g(y) неперервна в точці A,
то рівність подають
lim g(f ( x ))=g ( lim f ( x)) . Нехай
x→ x 0 x→x0
y=f(x) неперервна в точці x 0, а
функція g(y) неперервна в точці
y 0=f ( x 0 ), тоді функція g(f(x))
неперервна в точці x 0.
52. Нескінченно малі та
нескінченно великі функції.
Функція f(x) називається нескінченно
малою в точці х0, якщо lim f ( x)=0
x→ x 0
.Функція f(x) називається
нескінченно великою в точці х0,
якщо для будь-якої збіжної до х0
послідовності точок {xn}, всі
елементи якої відмінні від х0,
відповідна послідовність значень
функції {f(хn)} є нескінченно
великою.Якщо f(x) — нескінченно
велика в точці х0, то записують
lim f ( x)=∞і говорять, що границя
x→ x 0
функції в точці х0 дорівнює
нескінченності.
53.Обернена функція та її
неперервність. 1)Якщо функція y = f(x)
строго монотонна і неперервна на
відрізку [а; b], то обернена функція x
=g(y)— визначена, строго монотонна і
неперервна на відрізку з кінцями в
точках f (a) і f (b) .
2)Якщо функція f(x) строго монотонна і
неперервна на інтервалі (а; b)
(скінченному чи нескінченному), і якщо
існують скінченні чи нескінченні
односторонні границіc= lim f (x)і
x →a +0
d= lim f (x ), то обернена функція x
x →b −0
=g(y)— визначена, строго монотонна і
неперервна на інтервалі (с; d).
56.Одностороння
неперервність.Функція f(x), визначена
на проміжку (а, х0 ], називається
неперервною зліва в точці х0 , якщо
lim f ( x)=f ( x 0−0). Функція f(x),
x→ x 0−0
визначена на проміжку [х0 , b)
називається неперервною справа в
точці х0 , якщо lim f ( x )=f (x 0+ 0).
x→ x 0+0
Для неперервності функції f(x) в точці х0
необхідно й достатньо, щоб вона була
неперервна в цій точці зліва і справа,
тобто щоб
59. Означення визнач
інтеграла.Узагальню методу. До поняття
визначеного інтеграла приводить
розв’язання задач геометрії, фізики,
економіки. Узагальнення: 1)) Розглядається
неперервна функція y = f(x), яка невід’ємна
на відрізку [a; b]. 2)Відрізок [a; b] розбивають
на п рівних частин точкамий 3)Довжина
кожного з відрізків [xk –1; xk ] дорівнює Δ=xk-
xk-1=(b-a)/n 4)Утворюють добутки значень
функції f(x) у точці xk –1, що є лівим кінцем
кожного з відрізків [xk –1; xk ], на довжину
кожного відрізка ∆x. 5)Знаходять суму цих
добутків.
6)Обчислюють границю цієї суми при
необмеженому зростанні n. S= lim Sn Цю
n→ ∞
54.Однорідні диференціальні
рівняння першого порядку 1-го типу.
Якщо рівняння y' = f(x, y) або P(x, y)dx +
Q(x, y)dy = 0 не змінюється при заміні x
на kx та y на ky, то воно називається
однорідним 1-го типу. Підстановкою у =
ux, де u - нова невідома функція, можна
звести дане однорідне рівняння до
рівняння з відокремлюваними
змінними. Після того, як нове рівняння
буде проінтегровано, слід u замінити на
y/x.Якщо однорідне диференціальне
рівняння першого порядку має вигляд
P( x, y)dx Q( x, y)dy =0, де P(x, y) та
Q(x, y) — однорідні функції одного і того
самого виміру n, то його можна звести
до вигляду
57. Ознаки збіжності числових рядів,
порівняння, радикальна ознака Коші, ознака
Даламбера, інтегральна ознака Коші.Якщо всі
члени ряду не від’ємні, an⩾0, то ряд називається
додатним. У випадку, коли при всіх n an>0, то ряд
називається строго додатнім. Частинні суми
збіжного додатнього ряду не перевищують його
границі послідовності частинних сум 3)Додатній
ряд збігається якщо послідовність його частинних
сум обмежена зверху. Ряд b1 b2 b3 називається
мажорантним по відношенню до ряду a1 a2 a3,
якщо для всіх n виконується нерівність
an≤bn.Якщо для додатного ряду існує збіжний
мажорантний ряд, то і даний ряд є збіжним. Якщо
ж даний ряд розбіжний, то і розбіжний будь-який
мажорантний для нього ряд. Радикальна ознака
Коші:Якщо всі члени ряду a1+a2+..+an не від’ємні
n
(ai>0) і існує lim
√ a❑n=q ,то при q <1 цей ряд
n→∞
збігається, а при q>1 — розбігається.Ознака
Даламбера:Якщо всі члени ряду a1+a2+..an
lim an+1
додатні, і існує n →∞
=d ,то при d <1 цей
bn+1
ряд збігається, а при d >1 — розбігається.
ІоК:якщо an=f(x),f(x)-
неперервна,додатня,незростаюча при x≥ 1,то ряд
a1+a2+..+an збіжний чи розбіжний залежно від
того, існує чи ні скінченна границя.
60. Означення границі функції в точці (за
Коші, за Гейне).
За Коші: Число А називається границею
функції f(x) в точці x0, якщо для довільного
як завгодно малого додатного числа ε(ε>0)
можна знайти таке додатнє число δ(δ>0),
яке залежить від ε, що для всіх х з області
визначення X, які задовольняють
нерівність , |x-x0|<δ виконується нерівність |
f(x) -A|<ε.
За Гейне: Число А називається границею
функції f(x) в точці х0, якщо для будь-якої
збіжної до х0 послідовності точок {хn}, усі
елементи якої відмінні від х0 , відповідна
послідовність значень функції {f(хn)}
збігається до числа А.
Перше означення «на мові ε–δ»
55. Односторонні границі. Якщо
необхідно знайти границю функції
f(x) при умові, що x, прямуючи до ,
x0 може приймати тільки такі
значення, які менші від x0, то цю
границю, якщо вона існує,
називають лівосторонньою
границею функції f (x). Позначають
f(x0-0) або і називають
границею зліва. Якщо необхідно
знайти границю функції f(x) при
умові, що x, прямуючи до , x0 може
приймати тільки такі значення, які
більші від , x0 то цю границю, якщо
вона існує, називають
правосторонньою границею функції f
(x). Позначають f(x0+0) або
і називають границею
функції справа.
58. Ознаки монотонності функції однієї
змінної. Нехай функція у = f(x)
визначена і диференційована на
інтервалі (a; b). Для того, щоб функція у
= f(x) була неспадною на інтервалі (a; b),
необхідно і достатньо, щоб в усіх точках
інтервалу (a; b) похідна f'(x) ≥ 0. Для
того, щоб функція у = f(x) була
незростаючою на інтервалі (a; b),
необхідно і достатньо, щоб в усіх точках
інтервалу (a; b) похідна f'(x) ≤ 0. Для
того, щоб функція у = f(x) була строго
зростаючою в інтервалі (a; b), достатньо,
щоб в усіх точках інтервалу (a; b)
похідна f’(x)>0. Для того, щоб функція у
= f(x) була строго спадною в інтервалі (a;
b), достатньо, щоб в усіх точках
інтервалу (a; b) похідна f’(x)<0.
61 Означення диференціалу
функції. Пох. і диф. двох функцій.
Диференціалом функції в точці х0
називається добуток її похідної на
приріст незалежної змінної:
dy (x 0)=f ' (x 0) Δ x .Геометрично
диференціал dy ¿) виражає приріст
ординати дотичної до графіка f(x) в
точці M0(x0, f(x0)) при переході від
точки x 0 до точки (х0 + Δ х)
Похідна суми скінченного числа
диференційованих функцій дорівнює
сумі похідних цих функцій.
(u + v)’ = u’ + v’ або
d(u + v) = du + dv
границю називають визначеним інтегралом
функції y = f(x) від а до b і позначають
b
lim S=∫ f (x )dx a-нижня,b-верхня межа
n→∞ a
інтегр
62 Означення дотичної площини до
поверхні, нормалі
Нормаллю до поверхні в деякій її точці
називається пряма, спрямовує вектор якої
є нормальним до поверхні в цій точці і яка
проходить через цю точку. дотичною
площиною до поверхні в деякій точці
називається площина, яка проходить
через цю точку перпендикулярно
нормалі до поверхні в цій точці.
Рівняння дотичної площини і нормалі до
поверхні F(x,y,z)=0 в точці M0(x0,y0,z0)
65 функції двох змінних
Функція називається
неперервною в точці , якщо
Різницю
називають повним приростом функції
при переході від точки
до точки і Невизначеним інтегралом від деякої функції
позначають . Різницю
називають
частинним приростом за х, а різницю
- частинним
приростом за y функції
називається означенням границі функції за
Коші, а друге — за Гейне.
63 звичайне диференціальне 64 Означення неперервної
рівняння функції в точці
зв.диф.рівнянням називається рівняння, яке Функція f (x) називається
зв'язує незалежну змінну х, невідому
функцію та її похідні. Порядок найвищої
неперервною в точці , x0 якщо
похідної диф. рівняння називається вона визначена в деякому околі
порядком диф.рівн. точки 0 x і існує границя функції в
F (x ; y ; y ' )=0Розв'язком рівняння р-го цій точці, яка дорівнює значенню
порядку називається довільна функція функції в точці 0 x
y=ϕ(x) ,яка визначена для значень х на lim f ( x)=f ( x 0)
скінченному чи нескінченному проміжку має x→ ∞
похідні до n-го порядку включно і така, що в
результаті підстановки цієї функції і її
похідних в диф. рівняння останнє
перетворюється в тотожність відносно
x.Знаходження розв’язків диф рівняння
Продовження 63 Частинним
називається інтегруванням диф рівняння
Загальним розв’язком диф рівняння n-го розв’язком диф рівняння називається
порядку називається функція y = розв’язок, отриманий із загального
ϕ (x,c1,c2,.., cn) від змінної x і n довільних розв’язку при деяких конкретних
незалежних сталих c1,c2,..cn ⇒
числових значеннях сталих c1, c2,
..cn
66 Первісна. Визнач.інтеграл. 67 Похідна
Властивості Похідною функції y = f(x) в точці x0
.Функція y = F(х) називається первісною для називається границя відношення приросту
функції f(х) на деякому проміжку [a; b], якщо ∆y функції до приросту ∆x аргумента при
F'(х) = f(х) для всіх x [a; b], тобто якщо в умові, що приріст ∆x аргумента прямує до
кожній точці цього проміжка її похідна F'(х) нуля, а границя існує, тобто
дорівнює f(х). Якщо функція F(x) первісна
для функції f(x), то для того щоб функція
y '=f ' (x )= lim ¿ Δ y / Δ x=
Δ x →0
Ф(x) була первісною для функції f(x)
необхідно і достатньо, щоб вона lim f (x 0+ Δ x )−f (x 0)/ Δ x
Δ x →0
відрізнялася від F(x) на const. Ф(x) = F(x) + C
– загальний вигляд первісної.
f(х) називається множина всіх первісних
❑
Продовження 66
функцій, тобто ∫ f ( x )dx=F ( x )+C
❑
Похідна від невизначеного інтеграла Сталий множник можна виносити за
дорівнює підінтегральній знак невизначеного інтеграла
функції.Невизначений інтеграл від Адаптивність знаходження первісної для
диференціала неперервно двох функцій.
диференційованої функції дорівнює самій
цій функції з точністю до постійного доданка
Диференціал від невизначеного інтеграла
дорівнює підінтегральному виразові.
68 Функції кількох змінних
Якщо кожній парі чисел (x,y ) ∈ D за певним
законом відповідає число z, то кажуть, що на
множині D визначено функцію z від двох
змінних x та y , і записують її z= f(x, y)
Число A називається границею функції
двох змінних z = f (x, y) при прямуванні
точки M (x,y ) до точки M0 (x0, y0 ),якщо
для будь-якого як завгодно малого числа
ε0 знайдеться такий δ-окіл точки M0 , що
для будь-якої точки M(x,y ) із цього околу
виконується нерівність | f(x,y ) - A|< ε
Лінією рівня функції двох змінних
називається множина точок на площині
таких, що у всіх цих точках значення
функції одне і теж
f (x, y)= c, c = const. Для функції трьох
змінних аналогічно
вводиться поняття поверхні рівня, тобто
поверхні, які задаються рівняннями
U (x, y, z)= c
71 властивості степеневих рядів
1. Сума степеневого ряду є
функція, неперервна в
інтервалі збіжності ряду.
Відзначимо, що в тому кінці
інтервалу, де степеневий
ряд збігається, його сума
також неперервна.
2. Степеневий ряд можна
почленно інтегрувати в
інтервалі збіжності.
3. Степеневий ряд можна
почленно інтегрувати в
інтервалі збіжності.
69 Числова послідовність
Якщо кожному натуральному числу
п поставлено у відповідність дійсне
число хn, то множина чисел х1, х2,
х3, ... , хn, ... називається числовою
послідовністю.
Послідовність {х n} називається
обмеженою, якщо вона обмежена і
зверху, і знизу.
(∃ M , mє R),( ∀ n є N )[m ≤ xn ≤ M ]
72 теореми про границі функції
Якщо функції і в точці
мають границі, то сума і добуток
цих функцій також мають у цій точці
границю Якщо функції і в
точці мають границі й
й функція має в цій точці
границю, яка дорівнює
. Якщо при функція
має границю A, то ця границя
єдина.
70 Властивості збіжного рядку
Збіжність числового ряду не
порушиться, якщо змінити скінченне
число його членів, хоч, взагалі
кажучи, сума зміниться. Якщо всі
члени збіжного ряду помножити на
одне й те саме число k, то його
збіжність не порушиться, лише сума
помножиться на число k. Якщо два
ряди збігаються, тобто a1 a2 ... an
... = A і , ... ... b1 b2 bn= B то і
ряди, утворені з них почленним
додаванням чи відніманням, також
збігаються, причому сума кожного з
них дорівнює відповідно сумі та
різниці сум даних рядів. 4.
Необхідна ознака збіжності. Якщо
числовий ряд ... ... a1 a2 an
збігається, то границя його
загального члена a n при n→ ∞
дорівнює нулю
73.Особливі границі.
, то
Доведення першої особливої границі.
74. Похідна/диференціал добутку функцій.
Похідна добутку двох диференційованих
функцій u=u(x) і v=v(x) знаходиться за
формулою: (u • v)'= u'v + v'u.
Щоб знайти диференціал добутку u(x) i v(x)
помножимо похідну добутку цих функцій на
диференціал аргумента:
d(u • v) = vdu + udv.
77.Похідні і диференціали вищих порядків
функції однієї змінної.
Похідна
Диференціал
80.Рівняння з відокремлюваними змінними.
Рівняння виду y'=f(x)×g(x), де f(x)×g(x)≠0,
називається рівнянням з відокремлюваними
змінними.
Розв'язання: перепишемо рівняння таким
чином , та проінтегруємо
його
.
Також рівняння можна записати та
розв'язати так:
75. Похідна неявно заданої функції. Похідна
оберненої функції.
Якщо на деякому проміжку диференційована
функція y =y(x) задана неявно рівнянням
F(x, y)= 0 , то її похідну y'(x) можна знайти з
рівняння d/dx[F(x, y)] =0, де F(x, y)
розглядається як складена функція змінної х.
Це означає, що для знаходження похідної від
неявної функції треба продиференціювати
по x обидві частини рівняння , F(x, y) =0
розглядаючи y як функцію аргумента x.
Якщо функція y= f(x) має в точці x0 похідну f'(x0)
, то обернена функція x=ß(y)
також має похідну в точці y0=f(x0) причому
x' = 1/y' або ж ß'(x0) = 1/f'(x0).
78.Правило Лопиталя. Розкриття невизначеностей
виду 0•∞, 0⁰, ∞⁰, 1∞.
Правило Лопиталя: границя
відношення двох нескінченно малих або двох
нескінченно великих величин дорівнює
границі відношення їх похідних.
1)Дану функцію перетворюємо до виду
2)Якщо , то спочатку
логарифмують вираз, що задає функцію і
знаходять границю А виразу
який приводить до невизначеності виду 0•∞.
81.Рівняння першого порядку, його
геометричний зміст.
Рівняння виду y'=f(x, y)
Геометричний зміст:похідна у' функції являє
собою кутовий коефіцієнт дотичної до кривої
у=у(х) в точці з абсцисою х, тобто тангенс кута
нахилу дотичної до осі ОХ
76.Похідна частки двох функцій.
Диференціал частки двох функцій.
79.Рівняння в повних диференціалах.
Рівняння виду — M(x, y)dx + N(x, y)dy
= 0, якщо ліва частина є повним
диференціалом деякої функції u(x, y).
Спосіб розв'язання:
Необхідна умова:
Тобто потрібно продиференціювати р-
ня М по у, а р-ня N по х, і вони повинні
бути рівні. Лише після цього можна
, стверджувати, що це р-ня в повних
диференціалах, і вже після цього
розв'язувати.
82.Способи розкриття невизначеностей
0/0, ∞/∞, ∞-∞.
0/0: перетворюємо вираз шляхом
простих арифметичних перетворень, і
тоді вже знаходимо границю.
∞/∞: спрощуємо дробовий вираз шляхом
ділення чисельника і знаменника на
найвищий степінь змінною, для того щоб
зробити їх скінченними.
∞-∞: при розв'язання потрібно
перетворити цю невизначеність до
невизначеностей типу 0/0, ∞/∞. Зокрема,
якщо функція представлена
ірраціональним виразом, то для
розв'язання ми домножуємо та ділимо на
вираз спряжений даному.
83. Степеневий ряд, його збіжність. Визначення
радіуса збіжності за ознаками Даламбера
та Коші.
Функціональний ряд типу а0+а1х+а2х2+...+anxn =
, називається степеневим.
Що стосується збіжності ряду, то можливі тільки 3 випадки:
1) степеневий ряд (2) збігається, причому абсолютно, при
будь-якому значенні х. В цьому
випадку ряд називають всюди збіжним;
2) степеневий ряд (2) збігається тільки при x = c. В цьому
випадку його називають всюди
розбіжним;
3) існує таке число R > 0, що ряд абсолютно збіжний при │х –
с│< R і розбіжний при
│х – с│> R. Число R називають радіусом збіжності.
86. Теорема про загальний розв’язок
неоднорідного лінійного диференціального
рівняння другого порядку.
Якщо розв’язування диференціального
рівняння другого порядку може бути зведене
до послідовного розв’язування двох рівнянь
першого порядку, то говорять, що дане
рівняння допускає пониження порядку.
1) Якщо диференціальне рівняння має
вигляд y’’ = f (x), то загальний розв’язок
можна дістати послідовним його
інтегруванням:
y’ = ∫ f (x)dx + C1; y = ∫ (∫ f (x)dx + C 1)dx + C 2 .
2) Якщо до запису рівняння не входить
невідома функція, тобто рівняння має
вигляд F (x , y’, y’’) = 0, то для розв’язування
рівняння вводять функцію y’ = z і тим самим
понижують порядок рівняння і розв’язують
рівняння F(x, z, z’) = 0.
3) Якщо в рівняння не входить змінна х,
тобто воно має вигляд F(y, y’, y’’) = 0, то
порядок рівняння можна понизити, якщо за
невідому змінну взяти y, а за невідому
функцію взяти її похідну y’ = z(y).
89 Точки перегину графіка функції. Необхідна ознака
точки перегину графіка функції.
Достатня ознака точки перегину.
Означення. Точка M0(х0; f(х0)) називається точкою
перегину графіка функції у = f(x), якщо в цій точці
існує дотична до графіка, і в проміжках (x0 – δ; x0) та
(x0; x0 + δ), де δ – деяке додатне число, графік функції
має різний напрям опуклості.
Необхідна ознака точки перегину
Якщо точка M0(х0; f (х0)) є точкою перегину
графіка функції у = f (x), визначеної в деякому
околі точки х0, то або друга похідна f "(х0) не існує,
або дорівнює нулю (f "(х0) = 0).
Достатню ознаку точки перегину формулюють так: в
критичній точці другого роду , x = x0 перегин буде
тільки тоді, коли при переході через цю точку f ‘’(
x) змінює знак.
84.Теорема Абеля про збіжність
степеневого ряду.
87 Теореми про границі числових
послідовностей. Теорема Коші про необхідну й
достатню ознаки існування границі
послідовності. Таблиця найважливіших границь.
Означення 1-2. Сумою (різницею) двох
послідовностей {xn} та {yn} називається така
нова послідовність, кожен член якої дорівнює
сумі (різниці) відповідних членів даних
послідовностей.
Означення 3. Добутком двох послідовностей
{xn} та {yn} називається нова послідовність,
кожен член якої дорівнює добутку відповідних
членів даних послідовностей.
Означення 4. Часткою від ділення
послідовності {xn} на послідовність {yn}
називається така нова послідовність, кожен
член якої дорівнює частці від ділення членів
послідовності {xn} на відповідні члени
послідовності {yn} при умові, що жоден член
послідовності {yn} не дорівнює нулю.
Теорема О. Коші. Для збіжності {хп} необхідно й
достатньо, щоб для ("e >0) ($N*Î N) (N *(e)) ("m,
pÎ N ) (m > N *(e )) Ù ( p > N *(e ))
виконувалась нерівність | xm -xp |<e .
Цю теорему називають необхідною й достатньою
ознакою існування границі послідовності.
Послідовність, яка володіє цією ознакою,
називається фундаментальною.
90 Точки розриву функції.
Нехай х0 — гранична точка
множини X — області
визначення функції f(x). Точка х0
називається точкою розриву
функції f(x), якщо f(x) не є
неперервною в ній.
85.Теорема Коші про існування і єдність
розв’язку диференціального рівняння
першого порядку, її геометричний зміст.
Якщо в диференціальному рівнянні першого
порядку y’ = f (x, y) функція двох змінних f (x,
y) і її частинна похідна дf/дy неперервні на
відкритій множині D координатної площини
ХОY, то :
1) для будь-якої точки (x0 , y0 ) множини D
існує розв’язок y = y(x) даного рівняння,
який задовольняє умові y0 = y(x0 ); і
2) якщо два розв’язки y = y1(x) і y = y2(x)
рівняння співпадають хоча б для одного
значення , x = x0 тобто якщо y1(x0 ) = y2(x0 ),
то ці розв’язки співпадають для всіх тих
значень змінної х, для яких вони визначені.
Геометричний зміст теореми полягає в тому,
що через кожну точку (x0 , y0 ) множини D
проходить одна і тільки одна інтегральна
крива даного рівняння.
88 Теореми про середнє значення для
диференційованих функцій: теореми Ферма,
Ролля, Лагранжа, Коші.
Теорема Ферма. Якщо функція y = f (x)
диференційована на проміжку [а; b] і у
внутрішній точці x0 цього проміжку досягає
найбільшого чи найменшого значення, то
похідна функції в цій точці дорівнює нулю,
тобто . f ‘(x0 ) = 0.
Теорема Ролля. Якщо функція f(x) неперервна
на відрізку [а; b], диференційована на інтервалі
(а; b) і на кінцях проміжку приймає рівні
значення, тобто f(a) = f(b), то на інтервалі (а; b)
знайдеться хоча б одна точка c(c Î (a; b)) така,
що значення похідної в цій точці дорівнює
нулю, тобто . f’(c) = 0.
Теорема Лагранжа. Якщо функція y = f (x)
неперервна на відрізку [а; b] і диференційована
на інтервалі (a; b), то на інтервалі (a; b)
знайдеться хоча б одна точка с така, що: f (b) -
f (a) = f ‘(c)× (b - a).
Теорема Коші. Нехай функції f(t) і g(t) неперервні
на відрізку [а; b] і диференційовані на інтервалі
(a; b), а похідна функції g(t) у всіх точках
інтервалу (a; b) відмінна від нуля
(g’(t) ¹ 0).Тоді на інтервалі (a; b) існує точка c( c Î
(a; b)) така, що
f(b)-f(a) / g(b)-g(a) = f’(c) / g’(c)
91 Фізичний зміст похідної: задача про
густину лінійного стержня.
Фізичний зміст:
а) похідна від маси стержня по довжині
виражає густину лінійного стержня в
точці x0
92 Фізичний зміст похідної: задача про силу
струму.
Фізичний зміст:
б) похідна від кількості електрики по часу
виражає силу струму, який проходить через
провідник в даний момент часу t0 .
95 Функціональні властивості суми ряду
якщо функції fn(x) неперервні на відрізку [a; b], а
складений з них ряд f1(x) + f2(x) + ... + f n(x) + …
рівномірно збігається на цьому відрізку до функції f
(x), то функція f (x) неперервна на відрізку [a ; b];
Теорема 2. Якщо функціональний ряд з
неперервними членами рівномірно (правильно)
збіжний на відрізку [a,b], то його можна почленно
інтегрувати на цьому відрізку, тобто
Теорема 3. Якщо функції ) f i (x , де i = 1, 2, 3, ..., n, ...
мають неперервні похідні на
відрізку [a; b], і на цьому відрізку функціональний
ряд f1(x) + f 2 (x) + ... + f n (x) + … збігається до
функції f (x) , а ряд, складений з похідних його
членів,
f1’(x) + f2’(x) + ...+ fn’(x) + ... рівномірно збігається на
цьому ж відрізку, то функція f (x) має на відрізку [a;
b] неперервну похідну, причому f ‘(x) = f1’(x) + f 2’(x) +
... + f n’(x) + ... .
98 Частинні похідні функції кількох змінних.
Диференційованість функції двох змінних, її
геометричний зміст.
Функція f (M) називається диференційованою
в точці M0, якщо повний приріст Df в цій
точці має вигляд:
∆f = A1∆x1 + A2∆x2 + ...+ An∆xn +a1∆x1
+a2∆x2 + ...+an∆xn , де A1, A2 , ..., An - деякі
числа, які не залежать від , ∆x1,∆x2 , ...,∆xn а
a1,a2 , ...,an прямують до нуля, при ∆x1 → 0,
∆x2 → 0, ..., ∆xn → 0 тобто a1,a2 , ...,an — це
нескінченно малі функції при прямуванні до
нуля приросту кожної змінної.
Головна лінійна частина приросту A1∆x1 +
A2∆x2 + ...+ An∆xn , яка дорівнює
df (x1, x2, …, xn ) =f’ x (x1, x2, …, xn )dx1+ f’ x
(x1, x2, …, xn )dx2+…+ f x (x1, x2, …, xn )dxn де
∆x1 = dx1, ∆x2 = dx2 , …, , ∆xn = dxn
називається диференціалом цієї функції.
93 Формула Ньютона-Лейбніца, її 94 Функціональний ряд, його
геометричне обґрунтування. Площа збіжність. Ознака Вейєрштрасса
криволінійної трапеції, обмеженої рівномірної збіжності ряду.
відрізком [a; b] осі Оx, прямими х = а та Означення. Функціональним рядом
х = b і графіком функції y = f(x) називається складений з цих функцій вираз
знаходиться через границю сум як
Покажемо, що S(x) є Для кожного значення x0 з області
визначення M (x0 Î M ) функціональний ряд
первісною для функції f(x), тобто що
перетворюється в числовий ряд, якщо
існує похідна функції S(x). Приріст останній числовий ряд збігається, то точка x0
площі S(x) можна розглядати як називається точкою збіжності
величину, для якої можна вказати межі. функціонального ряду.
Для цього застосуємо другу теорему
Вейєрштрасса: якщо функція f (x)—
неперервна на деякому проміжку, то Ознака Вейєрштрасса рівномірної
вона на ньому досягає найбільшого та збіжності ряду
найменшого значень.Якщо х = b, то Якщо члени функціонального ряду u1(x) + u2
площа криволінійної трапеції aABb (x) + ...+ un (x) + ... задовольняють на множині
дорівнює числу S = S(b). Отже, при х = T нерівностям un (x) £ an , (n = 1, 2, 3, ...), де
b рівність (2) набуває вигляду S(b) = an — члени збіжного числового ряду a1 + a2 +
...+ an + ... , то функціональний ряд збігається
F(b) – F(a). І можна зробити висновок:
на множині Т рівномірно.
96 Частинні похідні вищих порядків 97 Частинні похідні функції кількох
функції кількох змінних. змінних, частинні похідні функції
Диференціал другого порядку двох змінних.
функції двох змінних. Частинною похідною функції
Розглянемо функцію двох змінних z = багатьох змінних по одній із змінних
f (x ; y). Частинні похідні дz/дx і дz/дy є називається границя відношення
деякими функціями змінних х та у і, в відповідного частинного приросту
свою чергу, можуть мати частинні функції до приросту цієї змінної,
похідні по різних змінних, які якщо приріст змінної прямує до нуля.
називаються частинними похідними
вищих порядків.
Диференціал другого порядку d^2 z
функції z = f (x ; y) визначається за
формулою
99 Числовий ряд, його члени. Сума Ряд називається збіжним, якщо існує
скінченна границя послідовності його
ряду. Збіжність ряду. Залишок частинних сум
ряду. Теорема про залишок ряду.
Рядом, складеним з елементів числової
послідовності {an} називається вираз Якщо числовий ряд
де числа
збіжний, то границя його залишку
дорівнює нулю.
a1, a2 ,..., an називаються членами ряду.
Іноді ряд записують так: ¥ån1= un де ... u1,
u2 ,..., un — члени ряду; , un = f (n) де п = 1,
2, ...,
називається загальним членом ряду і
виражає закон побудови членів
послідовності.
Сумою ряду називається скінченна
границя послідовності його частинних
сум, якщо вона існує, тобто
Ряд називається збіжним, якщо існує
скінченна границя послідовності його
частинних сум
Продовження→