Визначений iнтеграл

доц. I.В. Орловський

доц. I.В. Орловський

1. Задачi, що приводять до поняття визначеного iнтеграла
I. Площа плоскої фiгури
Нехай на вiдрiзку [a; b] задано неперервну функцiю y =
f (x) ≥ 0. Фiгуру, обмежену зверху графiком функцiї y =
f (x), знизу – вiссю Ox, а збоку – прямими x = a та x = b,
називають криволiнiйною трапецiєю. Знайдемо площу S
цiєї трапецiї.
Для цього розiб’ємо вiдрiзок [a; b] точками
a = x0 < x1 < . . . < xn = b
на n часткових вiдрiзкiв
[x0 ; x1 ] , [x1 ; x2 ] , . . . , [xn−1 ; xn ] ,
На кожному з вiдрiзкiв [xk−1 ; xk ] оберемо довiльну точку x̂k , знайдемо значення функцiї
f в цiй точцi, тобто f (x̂k ), та побудуємо прямокутник, основою якого буде сам вiдрiзок,
заввишки f (x̂k ), k = 1, n. Тодi
∆Sk ≈ f трапецiї,
де ∆Sk – площа частини криволiнiйної (x̂k ) ∆xkщо
, k обмежена
= 1, n, вiдрiзком [xk−1 ; xk ],∆xk =
xk − xk−1 , k = 1, n.
доц. I.В. Орловський
В результатi одержимо ”схiдчасту” фiгуру, утворену з n
прямокутникiв, площа якої
n
X
Sn = f (x̂1 ) ∆x1 + . . . + f (x̂n ) ∆xn = f (x̂k ) ∆xk
k=1

Помiтимо, що площа отриманої ”схiдчастої” фiгури при-

близно рiвна площi криволiнiйної трапецiї, тобто S ≈ Sn ,
причому чим щiльнiше розбиття, тим вказана рiвнiсть бу-
де точнiша.
Тому площею криволiнiйної трапецiї називають границю,
до якої прямує площа ”схiдчастої” фiгури Sn , при нео-
бмеженому зростаннi n так, що λ = max ∆xk → 0:
k=1,n
n
X
S = lim Sn = n→∞
lim f (x̂k ) ∆xk
n→∞
(λ→0) k=1

Причому, дана границя, якщо вона iснує, не повинна залежати анi вiд розбиття вiдрiзка
[a; b] на частини, анi вiд вибору точок x̂n для кожного з розбиттiв.
доц. I.В. Орловський
II. Робота змiнної сили
ДЗ. Записати та розiбратися самостiйно (див., наприклад [3], стор. 223).

доц. I.В. Орловський

2. Означення визначеного iнтеграла та його властивостi
Нехай функцiю y = f (x) задано на вiдрiзку [a; b] (a < b).
1 Розiб’ємо вiдрiзок [a; b] точками

a = x0 < x1 < . . . < xn = b

на n часткових вiдрiзкiв [x0 ; x1 ] , [x1 ; x2 ] , . . . , [xn−1 ; xn ], довжини яких рiвнi

∆xk = xk − xk−1 , k = 1, n.
2 На кожному з вiдрiзкiв [xk−1 ; xk ] оберемо довiльну точку x̂k та знайдемо значення
функцiї f в цiй точцi, тобто f (x̂k ), k = 1, n.
3 Побудуємо суму
n
X
Sn = f (x̂k ) ∆xk , (1)
k=1

яку називають iнтегральною сумою функцiї y = f (x) на вiдрiзку [a; b].

4 Перейдемо до границi в (1), при n → ∞ так, що λ = max ∆xk → 0.
k=1,n

доц. I.В. Орловський

Означення 1
Якщо iснує скiнченна границя iнтегральних сум (1), яка не залежить анi вiд розбиття
вiдрiзку [a; b] на частини, анi вiд вибору точок x̂k для кожного з розбиттiв, тодi вона
(границя) називається визначеним iнтегралом вiд функцiї y = f (x) на вiдрiзку [a; b] та
Zb
позначається f (x)dx. Функцiю f , при цьому, називають iнтегровною на вiдрiзку [a; b].
a

Таким чином,
Zb ∞
X
f (x)dx = lim Sn = n→∞
lim f (x̂k ) ∆xk .
n→∞
(λ→0) k=1
a

Числа a та b називають нижньою та верхньою межами iнтегрування, функцiю f (x) – пiдiн-

тегральною функцiєю, f (x)dx – пiдiнтегральним виразом, x – змiнною iнтегрування, [a; b] –
областю (або вiдрiзком чи промiжком) iнтегрування.

доц. I.В. Орловський

Сформулюємо теорему iснування визначеного iнтеграла.

Tеорема 1 (Кошi)
Якщо функцiя неперервна на вiдрiзку [a; b], то вона iнтегровна на цьому вiдрiзку.

Зауваження
Зазначимо, що неперервнiсть функцiї є достатньою, але не необхiдною умовою
iнтегровностi функцiї. Тобто, визначений iнтеграл може iснувати i для розривної функцiї,
зокрема для будь якої обмеженої на вiдрiзку функцiї, яка має скiнченну кiлькiсть точок
розриву.

доц. I.В. Орловський

Основнi властивостi визначеного iнтеграла

Нехай функцiї f та g iнтегрованi на вiдрiзку [a; b].

I Визначений iнтеграл не залежить вiд позначення змiнної iнтегрування:

Zb Zb Zb
f (x)dx = f (t)dt = f (α)dα.
a a a

II Визначений iнтеграл з однаковими межами iнтегрування дорiвнює нулю:

Za
f (x)dx = 0.
a

доц. I.В. Орловський

 III (лiнiйнiсть)
Для довiльних α, β ∈ R
Zb   Zb Zb
αf (x) + βg(x) dx = α f (x)dx + β g(x)dx.
a a a

IV (адитивнiсть)
Для довiльного c ∈ [a; b]
Zb Zc Zb
f (x)dx = f (x)dx + f (x)dx.
a a c

Зауваження
Властивiсть адитивностi залишається вiрною i у випадку довiльного розташування точок
a, b, c. Головне, щоб функцiя f була iнтегровною по найбiльшому з вiдрiзкiв [a; b], [a; c],
[c; b].

доц. I.В. Орловський

V (нормованiсть)
Zb Zb
1dx = dx = b − a = l([a; b]), a < b,
a a

де l([a; b]) – довжина вiдрiзка [a; b].

VI (орiєнтованiсть)
Zb Za
f (x)dx = − f (x)dx.
a b

доц. I.В. Орловський

VII (збереження знаку пiдiнтегральної функцiї)
Якщо f (x) ≥ 0 на вiдрiзку [a; b], то

Zb
f (x)dx ≥ 0.
a

VIII (монотоннiсть визначеного iнтеграла)

Якщо на вiдрiзку [a; b] f (x) ≤ g(x), a < b, то

Zb Zb
f (x)dx ≤ g(x)dx.
a a

доц. I.В. Орловський

 IX (теорема про середнє)
Якщо функцiя f неперервна на вiдрiзку [a; b], то на цьому вiдрiзку iснує така точка
c, що
Zb
f (x)dx = f (c)(b − a).
a

Число
Zb
1
f (c) = f (x)dx
b−a
a

називають середнiм значенням функцiї на вiдрiзку [a; b].

доц. I.В. Орловський

  b 
Z  Zb
 
X  f (x)dx ≤
  |f (x)|dx.
 
a a

XI Якщо |f (x)| ≤ C для всiх x ∈ [a; b], то

 b 
Z 
 
 f (x)dx ≤ C(b − a).
 
 
a

доц. I.В. Орловський

XII Якщо m та M – вiдповiдно найменше та найбiльше значення функцiї f на вiдрiзку
[a; b], то
Zb
m(b − a) ≤ f (x)dx ≤ M (b − a).
a

доц. I.В. Орловський

3. Визначений iнтеграл зi змiнною верхньою межею

Нехай функцiя f iнтегрована на вiдрiзку [a; b], тодi вона буде iнтегровною на будь якому
вiдрiзку [a; x] ⊂ [a; b]. Це означає, що довiльному x ∈ [a; b] ми можемо поставити у вiдпо-
вiднiсть значення визначеного iнтеграла
Zx
f (t)dt,
a

тобто даний iнтеграл задає функцiю

Zx
Φ(x) = f (t)dt, x ∈ [a; b], (2)
a

яку називають визначеним iнтегралом зi змiнною верхнею межею.

доц. I.В. Орловський

Tеорема 2 (Бароу)
Якщо функцiя f (x) неперервна на вiдрiзку [a; b], то функцiя Φ(x), задана (2), є
диференцiйовною на вiдрiзку [a; b], причому буде вiрною формула Бароу:
 x 0
Z
Φ0 (x) =  f (t)dt = f (x), x ∈ [a; b].
a

Теорема Бароу означає, що визначений iнтеграл зi змiнною верхнею межею

Zx
Φ(x) = f (t)dt
a

вiд неперервної функцiї f є первiсною для пiдiнтегральної функцiї f на вiдрiзку [a; b].
Останнє означає, що невизначений iнтеграл можна записати у виглядi
Z Zx
f (x)dx = f (t)dt + C.
a

доц. I.В. Орловський

4. Формула Ньютона-Лейбнiца
Tеорема 3 (теорема Ньютона-Лейбнiца)
Якщо функцiя f (x) є неперервною на вiдрiзку [a; b], а функцiя F (x) – є її первiсною на
цьому вiдрiзку, то є вiрною формула Ньютона-Лейбнiца

Zb
f (x)dx = F (b) − F (a).
a

Доведення
Див., наприклад [3] (стор. 224) або [1] (стор. 51)

b
Позначаючи F (b)−F (a) = F (x) , формулу Ньютона-Лейбнiца можна записати компактнiше

a
Zb b  
f (x)dx = F (x) = F (b) − F (a) .

a
a

доц. I.В. Орловський

5. Обчислення визначеного iнтеграла

I. Замiна змiнної у визначеному iнтегралi

Tеорема 4
Якщо:
1) функцiя f (x) неперервна на вiдрiзку [a; b];
2) функцiя x = ϕ(t) неперервно диференцiйовна на вiдрiзку [ta ; tb ];
3) множина значень функцiї ϕ(t) при t ∈ [ta ; tb ] є вiдрiзком [a; b];
4) ϕ(ta ) = a, ϕ(tb ) = b,
то є вiрною формула замiни змiнної у визначеному iнтегралi

Zb Ztb
f (x)dx = f (ϕ(t))ϕ0 (t)dt.
a ta

доц. I.В. Орловський

Зауваження
Зазначимо деякi особливостi цього методу:
1 при обчисленнi визначеного iнтеграла методом замiни змiнних повертатися до
початкової змiнної НЕ ТРЕБА;
2 часто, замiсть замiни x = ϕ(t) використовують замiну t = g(x), зокрема для iнтегралiв
вигляду
Zb
f (g(x))g 0 (x)dx;
a

3 не слiд забувати змiнювати межi iнтегрування;

4 у якостi функцiї x = ϕ(t) зазвичай обирають строго монотонну, диференцiйовну
функцiю.

доц. I.В. Орловський

 II. Iнтегрування частинами у визначеному iнтегралi

Tеорема 5
Якщо функцiї u = u(x) та v = v(x) неперервно диференцiйовнi на вiдрiзку [a; b], тодi є
вiрною формула iнтегрування частинами у визначеному iнтегралi

Zb b Zb
udv = uv  − vdu.

a
a a

За допомогою iнтегрування частинами можна отримати формулу Валiса

π π
Z2 Z2 π
n n (n − 1)!! 2, n = 2k,
In = sin xdx = cos xdx = · k ∈ N,
n!! 1, n = 2k − 1,
0 0

де (2k)!! = 2 · 4 · . . . · (2k), (2k − 1)!! = 1 · 3 · . . . · (2k − 1), 0!! = 1.

доц. I.В. Орловський

 III. Iнтегрування парних i непарних функцiй за симетричними межами

Нехай функцiя f неперервна на вiдрiзку [−a; a], симетрична вiдносно точки x = 0, тодi
 a
Z
Za 

 2 f (x)dx, якщо f (x) – парна функцiя,
f (x)dx =
 0


−a 0, якщо f (x) – непарна функцiя.

Доведення
Див, наприклад [3] (стор. 233) або [1] (стор. 53)

доц. I.В. Орловський

 IV. Iнтегрування перiодичних функцiй

Нехай функцiя f (x) – перiодична, з перiодом T . Тодi

1) якщо f iнтегровна на перiодi, то для довiльних a, b ∈ R
a+T
Z b+T
Z ZT
f (x)dx = f (x)dx = f (x)dx.
a b 0

2) якщо f iнтегровна на вiдрiзку [a; b], то

Zb b+T
Z
f (x)dx = f (x)dx.
a a+T

доц. I.В. Орловський

Лiтература

[1] Алєксєєва, I. В., Гайдей, В. О., Диховичний, О. О., Федорова, Л. Б. Математика в

технiчному унiверситетi. (Т. 3). К.: КПI iм. Iгоря Сiкорського, 2021
[2] Дубовик В.П., Юрик I.I. Вища математика, - К.: Вища школа, 1998.
[3] Письменный Д.Т. Конспект лекций по высшей математике, 1 часть. - М.: Айрис
Пресс, 2006.

доц. I.В. Орловський