Похiдна за напрямом i градiєнт функцiї.

Вектор-функцiя. Дотична площина та нормаль до

поверхнi

доц. I.В. Орловський

Кафедра МАтаТЙ
1. Похiдна функцiї за напрямом
Розглянемо функцiю u = f (M ), яка визначена в деякому
околi точки M0 (x0 ; y0 ; z0 ). Знайдемо швидкiсть змiни фун-
кцiї f в точцi M0 у напрямi деякого заданого вектора ~l з
напрямними косинусами cos α, cos β та cos γ.
Прирiст функцiї f , який виникає при переходi вiд точки M0
до точки M (x0 + ∆x; y0 + ∆y; z0 + ∆z) у напрямi вектора
~l визначається, як

∆f = f (M ) − f (M0 ),

або
∆f = f (x0 + ∆x; y0 + ∆y; z0 + ∆z) − f (x0 ; y0 ; z0 ).
Позначимо p
∆l = |M0 M | = ∆x2 + ∆y 2 ; +∆z 2

Кафедра МАтаТЙ
1. Похiдна функцiї за напрямом
Означення 1
Похiдною функцiї u = f (M ) у точцi M0 за напрямом вектора ~l називають границю

∂f (M0 ) ∆f f (M ) − f (M0 )
= lim = lim .
∂l ∆l→0+0 ∆l M →M0 |M0 M |

Знайдемо формулу обчислення похiдної за напрямом, вважаючи, що функцiя u = f (x; y; z)

є диференцiйовною в точцi M0 . Тодi її повний прирiст в точцi M0 можна представити, як
∂f (M0 ) ∂f (M0 ) ∂f (M0 )
∆f (M0 ) = ∆x + ∆y + ∆z + ξ1 ∆x + ξ2 ∆y + ξ3 ∆z,
∂x ∂y ∂z
де ξ1 , ξ2 , ξ3 – нескiнченно малi функцiї при ∆l → 0.
Оскiльки для точки M за напрямом вектора ~l: ∆x = ∆l cos α, ∆y = ∆l cos β, ∆z = ∆l cos γ,
то
∆f (M0 ) ∂f (M0 ) ∂f (M0 ) ∂f (M0 )
= cos α + cos β + cos γ + ξ1 cos α + ξ2 cos β + ξ3 cos γ.
∆l ∂x ∂y ∂z

Кафедра МАтаТЙ
Переходячи до границi при ∆l → 0, отримуємо формулу обчислення похiдної за напрямом:

∂f (M0 ) ∂f (M0 ) ∂f (M0 ) ∂f (M0 )

= cos α + cos β + cos γ.
∂l ∂x ∂y ∂z
ДЗ. Записати формулу обчислення похiдної за напрямом для випадку функцiї двох змiнних
u = f (x; y).

Зауваження
∂f ∂f ∂f
Поняття похiдної за напрямом є узагальненням поняття частинних похiдних , , . Їх
∂x ∂y ∂z
можна розглядати, як похiднi функцiї f за напрямами координатних осей Ox, Oy, Oz.

Кафедра МАтаТЙ
Властивостi похiдної за напрямом

∂f (M )
дорiвнює швидкостi змiни функцiї f (M ) у напрямi вектора ~l в точцi M ;
∂l
∂f (M )
якщо > 0, то функцiя u = f (M ) зростає в напрямi вектора ~l;
∂l
∂f (M )
якщо < 0, то функцiя u = f (M ) спадає в напрямi вектора ~l;
 ∂l
 ∂f (M ) 
 ∂l  представляє собою миттєву швидкiсть змiни функцiї f (M ) у напрямi
 

вектора ~l в точцi M .
Слушним є питання:
∂u
за напрямом якого вектора ~l похiдна має найбiльше значення?
∂l

Кафедра МАтаТЙ
2. Градiєнт функцiї
Означення 2
Градiєнтом функцiї u = f (x, y, z) у точцi M називають вектор
 0 
f (M )
∂f (M )~ ∂f (M )~ ∂f (M ) ~  x0
grad f (M ) = i+ j+ k = fy (M ) .
∂x ∂y ∂z
fz0 (M )

Градiєнт можна розглядати для функцiй будь-якої кiлькостi змiнних.

Формула зв’язку градiєнта та похiдної за

напрямом функцiї
∂f (M ) ~0
= l · grad f (M ) =
∂l
= |grad f (M )| cos ϕ = пр~l0 grad f (M ),

\
де ~l0 – орт вектора ~l, ϕ = (grad u(M ), ~l0 ).

Кафедра МАтаТЙ
З останньої формули випливає, що похiдна за напрямом досягає свого найбiльшого значення
при cos ϕ = 1, тобто ϕ = 0. Таким чином, напрям градiєнта спiвпадає з напрямом ~l найбiльшої
змiни функцiї f в точцi M . Найбiльша швидкiсть змiни функцiї f в точцi M дорiвнює
s 2  2  2
∂f (M ) ∂f (M ) ∂f (M )
| grad f (M )| = + + .
∂x ∂y ∂z

∂f (M )
Помiтимо також, що у напрямi протилежному до grad f (M ) похiдна має найменше
∂l
значення, яке дорiвнює −| grad f (M )|.
Напрям вектора grad u називають напрям найшвидшого зростання, а напрям вектора (− grad u)
— напрям найшвидшого спадання.
ДЗ. Записати основнi властивостi градiєнта функцiї.

Кафедра МАтаТЙ
3. Вектор-функцiї

Означення 3
Векторною функцiєю (вектор-функцiєю скалярного аргументу) називають
вiдображення, яке кожному дiйсному числу t ∈ T ставить у вiдповiднiсть певний вектор
~r = ~r(t).

Якщо у просторi задано базис {~i, ~j, ~k}, то задавання вектор-функцiї ~r = ~r(t) рiвносильно
задаванню трьох числових функцiй x = x(t), y = y(t) та z = z(t), якi є її координатами:

~r(t) = x(t)~i + y(t)~j + z(t)~k, t ∈ T.

Кафедра МАтаТЙ
 Геометрично вектор-функцiю зручно зображувати, будуючи
множину точок простору (деяку криву) з радiусами-векторами
~r = ~r(t) t ∈ T , якi виходять з фiксованої точки O. Цю множину
називають годографом вектор-функцiї. Функцiя ~r(t) задає па-
раметричне зображення годографа L з параметром t.
ДЗ. Записати границю, неперервнiсть, похiдну вектор-функцiї.
Такох записати рiвняння дотичної та нормальної площини до
просторової кривої.

Кафедра МАтаТЙ
4. Дотична площина й нормаль до поверхнi

Розглянемо поверхню Ω, яку задає рiвняння

F (x; y; z) = 0.

Нехай функцiя F (x; y; z) диференцiйовна в точцi

M0 (x0 ; y0 ; z0 ) ∈ Ω, причому не всi частиннi похiднi в то-
чцi M0 дорiвнюють нулю.
Кажуть, що вектор ~n перпендикулярний до поверхнi Ω в то-
чцi M0 , якщо вiн перпендикулярний до будь-якої дотичної
прямої, проведеної до поверхнi в цiй точцi.
Можна показати, що вектор градiєнта grad F (M0 ) буде пер-
пендикулярним до поверхнi Ω в точцi M0 .

Кафедра МАтаТЙ
З останнього випливає, що дотичнi до всiх кривих, якi проходять через точку M0 i лежать
на поверхнi F (x; y; z) = 0 ортогональнi до одного й того самого вектора grad F (M0 ). Тодi
всi цi дотичнi лежать в однiй i тiй самiй площинi T , яку називають дотичною площиною до
поверхнi в точцi M0 .
Використовуючи рiвняння площини, яка проходить через точку M0 (x0 ; y0 ; z0 ) перпернди-
кулярно до вектора grad F (M0 ) = Fx0 (M0 )~i + Fy0 (M0 )~j + Fz0 (M0 )~k, будемо мати

Fx0 (x0 ; y0 ; z0 )(x − x0 ) + Fy0 (x0 ; y0 ; z0 )(y − y0 ) + +Fz0 (x0 ; y0 ; z0 )(z − z0 ) = 0.

Нормаллю до поверхнi Ω в точцi M0 ∈ Ω називають пряму, яка проходить через точку M0

перпендикулярно до дотичної площини T .
З означення нормалi легко отримати
x − x0 y − y0 z − z0
= = 0 .
Fx0 (x0 ;
y0 ; z0 ) x0 ; y0 ; z0 ) Fz (x0 ; y0 ; z0 )

ДЗ. Записати рiвняння дотичної площини та нармалi до поверхнi, заданої якно рiвнянням
z = f (x; y).

Кафедра МАтаТЙ
Лiтература

[1] Алєксєєва, I. В., Гайдей, В. О., Диховичний, О. О., Федорова, Л. Б. Математика в

технiчному унiверситетi. (Т. 2). К.: КПI iм. Iгоря Сiкорського, 2020
[2] Дубовик В.П., Юрик I.I. Вища математика, - К.: Вища школа, 1998.
[3] Письменный Д.Т. Конспект лекций по высшей математике, 1 часть. - М.: Айрис
Пресс, 2006.
[4] Письменный Д.Т. Конспект лекций по высшей математике, 2 часть. - М.: Рольф,
2000.

Кафедра МАтаТЙ